ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БІЗНЕСУ ЗА КОРУПЦІЮ

Феномен корупції у приватному секторі лише нещодавно почав досліджуватися та аналізуватися в Україні. Поштовхом до цього стали ратифікація у 2006 році кримінальної конвенції ради Європи про боротьбу з корупцією та конвенції ООН проти корупції, які вимагають запровадження відповідальності за корупцію у приватному секторі. Як наслідок, 11 червня 2009 року Верховна Рада України   ухвалила закони України  «про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень» та «про внесення змін до деяких законодавчих актів України  щодо відповідальності за корупційні правопорушення». Ці акти вперше встановлювали кримінальну відповідальність фізичних осіб за корупцію у приватному секторі, а також запроваджували адміністративну відповідальність юридичних осіб за корупційні правопорушення. 

На жаль, ці закони втратили чинність на початку 2011 року, «проживши» всього декілька днів. На заміну їм згодом були схвалені інші закони, які регулювали питання кримінальної відповідальності за корупційні правопорушення у приватному секторі (квітень 2011 р.)1 та квазі-кримінальної відповідальності юридичних осіб (травень 2013 р.)

Правозахисна діяльність правоохоронних органів щодо притягнення фізичних осіб до відповідальності за корупційні правопорушення вчинені у межах приватного сектору є досить активною і особливих труднощів не викликає. у той же час інститут корпоративної відповідальності за корупцію ще до впровадження в життя викликав «гарячі» дискусії в суспільстві. Навіть сьогодні, через рік після ухвалення закону, спори щодо його положень не вщухають. Кожен із лобістів скасування чи «докорінного доопрацювання закону» має свої аргументи на підтримку власної позиції – наука виявилася не готовою до такого виклику щодо зміни доктрини, бізнес побоюється можливих репресій з боку правоохоронних органів, адвокати та політики, у свою чергу, реагують на настрої потенційних клієнтів та виборців. Це означає, що впровадження закону може наразитися на ризики невиконання або неналежного виконання його положень. Тому важливо провести загальнодержавну дискусію щодо змісту закону, важливості його прийняття для бізнесу та держави в цілому. Така дискусія, крім того, дасть можливість усім сторонам почути один одного та знайти компроміс з тих питань, де сьогодні існує неприйняття позицій. Особливого значення у контексті набрання чинності законом набуває діалог із бізнесом – досить часто в засобах масової інформації лунали застереження щодо можливого використання положень закону з метою захоплення підприємства чи з метою розправи з політичними чи бізнес-конкурентами.

У зв’язку з цим, Transparency International Україна вважає, що необхідно започаткувати таку дискусію за участю уряду, громадськості, бізнесу, а також міжнародних партнерів. Одним із інструментів, який допоможе у налагодження співпраці усх сторін діалогу є роз’яснення положень закону України «про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання плану дій щодо лібералізації європейським союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб» у формі методичних рекомендацій. Такий документ також міститиме рекомендації для бізнесу які заходи необхідно вживати для того, щоб запобігти корупційним правопорушенням у діяльності комерційних підприємств.

Як приклад, ми обрали, зокрема, керівництво щодо процедур, які відповідні комерційні організації можуть запровадити з метою запобігання хабарництву, підготовлене на виконання закону про боротьбу з хабарництвом, ухваленим у сполученому королівстві великої британії та північної ірландії у 2010 році. Юридична та правоохоронна системи великобританії сформували власний ефективний підхід щодо протидії корупції у приватному секторі, а набутий досвід переслідування винних осіб є одним із найбільш цінних для вивчення українськими урядовими органами, громадськістю, бізнесом, спільнотами професійними юристів.

Варто також наголосити на тому, що ці рекомендації, є лише першим проектом, який повинен бути переглянутий приблизно через рік після набрання чинності законом щодо відповідальності юридичних осіб з урахуванням практики його застосування судами та правоохоронними органами.

Файли

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *