Анастасія Мазурок - Transparency International Ukraine

Демократія потребує рішучості і сміливих рішень

Анастасія Мазурок — Thu, 09 Oct 2025 08:58:13 +0000

Цього тижня беру участь у Саміті Партнерства «Відкритий Уряд», який зібрав понад 2000 учасників з усього світу. Це гарний майданчик, щоб зрозуміти, які наративи сьогодні формують світовий порядок денний.

Саміт ще триває, але вже хочеться зафіксувати кілька спостережень.

Криза демократії – визнаний факт. Звідусіль лунає: демократію потрібно захищати. Водночас є і розгубленість у питанні – «захищати як»?

Запит на довіру. Визнано, що довіра у суспільстві визначає рівень демократії. Її дефіцит – наслідок невиконаних обіцянок і відчуття віддаленості влади від людей. Чесність – завжди дієвий рецепт довіру будувати чи відновлювати.

Новий фокус — громадянин і відкритість для нього. Зростає увага до того, як кожен громадянин розуміє і використовує інструменти відкритості. Незалежно від того, чи володіє він поняттями прозорості й підзвітності — важливо, щоб він бачив користь від них у своєму житті.

Ми аутсорсимо суверенітет технологічним компаніям. В епоху ШІ та цифрових сервісів дедалі більше даних зберігається у хмарних середовищах, контрольованих кількома корпораціями. Не всі вони однаково підзвітні. Варто усвідомити, що відповідальність цифрової влади сьогодні така ж важлива, як і політичної.

Ми, українці, нагадуємо тут на усіх доступних майданчиках, що наразі демократія захищається на полі бою, ціною життів. Як сказав Ярослав Юрчишин, «перестаньте жувати соплі та говорити про звуження демократії». Наразі демократія потребує рішучості, є потреба в більш сміливих рішеннях, швидких кроках.

Час не говорити про кризу демократії, а сміливо діяти. І продовжувати допомагати нам, тим, хто її відстоює у кривавій боротьбі.

Далі буде…

Наразі демократія потребує рішучості, є потреба в більш сміливих рішеннях, швидких кроках. Час не говорити про кризу демократії, а сміливо діяти. І продовжувати допомагати нам, тим, хто її відстоює у кривавій боротьбі.

Анастасія Мазурок

The post Демократія потребує рішучості і сміливих рішень first appeared on Transparency International Ukraine.

Чому прозорості українських міст недостатньо і як це змінити

Анастасія Мазурок — Wed, 17 Apr 2024 08:21:28 +0000

Багато хто працював над тим, щоб 2023-й став роком адаптації до викликів, повернення до відкритості та прозорості. І тут, з одного боку, важливо враховувати контекст і виклики війни, з іншого – забезпечити ефективну комунікацію з громадянами, щоб у них не з’являлося відчуття, ніби влада про них забула. Весна 2024-го і, особливо, останні обстріли енергетичної інфраструктури України показують, що чекати «кращих часів» для прозорості – не вихід. Наше життя – тут і зараз, тож і зміни мають відбуватися вже.

Дослідження прозорості міст у 2023 році від Transparency International Ukraine показує, що працювати в цьому напрямку доведеться ще багато. Але й можливості для успіхів теж є. Які саме — спробуємо розібратися.

Весна 2024-го і, особливо, останні обстріли енергетичної інфраструктури України показують, що чекати «кращих часів» для прозорості – не вихід.

Анастасія Мазурок

Які результати показали міста у 2023 році

За нашими оцінками, у 2023 році 5 міст з 80 визнані прозорими – Дніпро, Дрогобич, Львів, Мукачево і Тернопіль, і 23 міста – частково прозорими. Решта – 52 міста (65%) – непрозорі. Це вже можна назвати незначним прогресом, адже торік у цьому списку були три міста, і, що, мабуть, найцікавіше, один із «новачків» — Дрогобич — за результатами дослідження 2022 року був взагалі визнаний непрозорим.

Тут відразу варто зазначити, що в попередньому дослідженні наша команда оцінювала 70 міст за 40 оновленими критеріями, а цього разу список міст збільшився до 80, а кількість критеріїв — до 50.

10 нових міст в оцінюванні – з прифронтових зон, і навіть там, попри важкі умови, ми бачимо обмежений прогрес. Цікаво, що серед цих міст два міста отримали статус «частково прозорих» (решта – «непрозорі»), а стан прозорості майже не відрізняється від тилових і складає 39,4%.Загалом середній рівень прозорість міст у 2023 році склав 42,3%, тоді як у 2022-му – 37,5%. Серед 70 міських рад, які брали участь в обох дослідженнях, 30 покращили свої показники на 5% і більше. 14 міст перейшли в вищу категорію.

Що ж найкраще вдавалося містам у 2023 році?

Повнота оприлюднених рішень міської ради та виконавчого комітету, розпоряджень міського голови (87,5%);
Оновлення раз на шість місяців переліку укриттів цивільного захисту (76,3%);
Щоквартальна публікація звітів про виконання бюджету (73,8%);
Поширення актуальної інформації про роботу бізнесу в умовах воєнного стану (72,5%).

При цьому муніципалітети все ще обмежують громадян у доступі до інформації про свою діяльність, обмежено поширюють інформацію про призначення кадрів поза конкурсом, стримано залучають містян до прийняття рішень, зокрема через участь у роботі комісій (наприклад, щодо компенсацій за пошкоджене/знищене майно) чи Ради ВПО. Серед міських рад, які належним чином не залучили громадськість в обох випадках, опинились навіть «прозорі» міста — Мукачево і Тернопіль.

І тут причина не лише у практиках управління. Навіть воєнний час не звільняє міста від обов’язку дотримуватися законодавства, і за другий рік великої війни деякі муніципалітети таки почали краще виконувати відповідні норми. Але все одно рівень реалізації таких індикаторів досі не перевищує 50%.

Муніципалітети все ще обмежують громадян у доступі до інформації про свою діяльність, обмежено поширюють інформацію про призначення кадрів поза конкурсом, стримано залучають містян до прийняття рішень, зокрема через участь у роботі комісій (наприклад, щодо компенсацій за пошкоджене/знищене майно) чи Ради ВПО.

Анастасія Мазурок

Як підвищувати прозорість під час війни?

Після аналізу даних нам стало очевидно, що деякі міські ради використовують безпекові ризики як привід, щоб приховувати небажання чи неспроможність змінюватися. Ми не хочемо називати це системою — тут краще личить слово «тенденція».

При цьому, як і торік, дослідження знову показало, що рівень прозорості не залежить від розміру населеного пункту, та часто й наближеність до бойових дій не стає перешкодою у прагненні стати відкритішим до громадськості. Здебільшого все впирається у політичний вибір та мотивацію.

Війна триває, і в наступні роки на міста чекає ще чимало викликів. Лише в останній місяць ми стали свідками того, як ворог знову тероризує українців обстрілами енергетичної інфраструктури, надалі такі тенденції знову можуть посилюватися. І саме тому повноцінна комунікація місцевої влади з громадянами — це не примха, а необхідність, особливо під час війни. Прозорість таких процесів додає містянам відчуття безпеки і впевненості. Тому владі потрібно докладати максимум зусиль, продумано адаптуватися до воєнних умов та підвищувати прозорість.

Не менш зацікавлені в прозорості українських міст і міжнародні партнери. За минулий рік ми неодноразово ставали свідками того, як дружні країни й навіть окремі їх муніципалітети розробляли свої програми допомоги для відновлення конкретних українських міст. Власне, наше останнє дослідження суспільної думки теж показало, що і громадяни, і міська влада зацікавлена саме в індивідуальному плані відновлення, яка орієнтуватиметься на конкретні потреби громад. І без забезпечення прозорої влади це реалізувати не вдасться.

З огляду на це ми й сформували наші рекомендації для підвищення прозорості міст.

транслювати або оприлюднювати протягом 24 годин записи засідань міської ради, виконавчого комітету та постійних комісій;
включати містян до складу консультативно-дорадчих органів (Ради з питань ВПО, комісій щодо розгляду заяв про надання компенсації за знищене майно та громадських комісій щодо житлових питань);
оприлюднювати переліки осіб, яких призначили на посади поза конкурсом;
актуалізувати переліки споруд, призначених для укриття населення;
забезпечувати прозорий облік та управління комунальним майном і землею, а також отриманою гуманітарною допомогою;
уникати обмеження доступу до наборів даних (якщо інакше не вимагається чинними нормативно-правовими актами), забезпечувати їх машиночитність.

Ми віримо, що прозорість – необхідна умова сталості, розвитку та ефективності, особливо в умовах війни. В часи, коли ресурсів не вистачає, кількість проблем зростає, і зростають демографічні виклики, особливо необхідно бути адаптивними, дієвими, прозорими та підзвітними. Це не тільки ключові складові нашого виживання і нашої стійкості, а і запорука успішного шляху до ЄС.

Ми усвідомлюємо, що сила і потужність викликів буде лише наростати, контекст – сильно змінюватися, а ресурси доведеться ще більше оптимізувати. Утім це завдання із зірочкою не лише для органів місцевого самоврядування та держави. Активні громадяни мають стати гравцями на цьому полі і взяти на себе частину змін – мотивувати й надихати владу, допомагати з пошуком рішень, моніторити й контролювати, а за потреби – відповідально тиснути. Це командна гра.

В часи, коли ресурсів не вистачає, кількість проблем зростає, і зростають демографічні виклики, особливо необхідно бути адаптивними, дієвими, прозорими та підзвітними. Це не тільки ключові складові нашого виживання і нашої стійкості, а і запорука успішного шляху до ЄС.

Анастасія Мазурок

Проєкт реалізовано за підтримки Антикорупційної ініціативи Європейського Союзу (EUACI) — провідної антикорупційної програми в Україні, що фінансується ЄС, співфінансується та впроваджується Міністерством закордонних справ Данії. Думки та погляди, висловлені експертами або організаціями в цьому дослідженні, не обов’язково відображають позицію EUACI, Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Данії.

The post Чому прозорості українських міст недостатньо і як це змінити first appeared on Transparency International Ukraine.

Українцям потрібна боротьба зі злом, і найдосяжніше зло сьогодні — це корупція

Анастасія Мазурок — Thu, 07 Dec 2023 14:41:23 +0000

За два роки великої війни українці помітно змінилися. Ми стали прагматичнішими, інакше сприймаємо проблеми, шляхи і потребу їх вирішення. Змінилася і влада, якій уже майже два роки доводиться функціонувати в режимі воєнного стану. Але наскільки синхронізовані ці зміни? І як можна покращити взаємодію між усіма нами?

Щоб зрозуміти позиції, на яких зараз знаходиться українське суспільство, Transparency International Ukraine за підтримки Проєкту USAID «Підтримка організацій-лідерів» у протидії корупції в Україні» провела соціологічне дослідження очікувань та побоювань українців загалом і в процесах майбутньої відбудови зокрема.

Це вже друге таке наше опитування. У попередньому, проведеному в березні 2023 року, ми чимало уваги звернули саме на питання відновлення країни. Цього ж разу воно так само залишається у нашому фокусі, проте навіть важливішим стали виявлені загальні настрої суспільства, страхи і його спроможності до дій, які проявилися наприкінці 2023 року.

Як показало дослідження, загалом на сьогодні суспільство дещо виснажене, речей, що турбують українців, стало більше, а самі ці хвилювання посилилися. Проявляється активніше відчуття втоми, розчарування і розгубленості щодо майбутнього. Чи означає це, що нас чекає посилення внутрішньої напруги і неминучий негативний сценарій розвитку суспільства? На нашу думку — аж ніяк.

Якраз запити громадян і поточна діагностика суспільних настроїв є важливими для розуміння конкретних рецептів подолання страхів і підвищення якості суспільного діалогу та взаємодії. Як саме це зробити, ми й спробували розглянути в нашому матеріалі.

Як показало дослідження, загалом на сьогодні суспільство дещо виснажене, речей, що турбують українців, стало більше, а самі ці хвилювання посилилися.

Анастасія Мазурок

Проблеми сприймаються гостріше, а запит на їх вирішення виріс

Як і в березні, сьогодні трьома основними проблемами українці вважають війну (96%), корупцію (88%) та руйнування інфраструктури й житла (82%). Але хоч порядок цих проблем залишився незмінним, сприйняття їх помітно посилилося. Причому страхи війни та руйнувань у листопаді дещо зменшилися у порівнянні з березнем (на 2%), а от корупційні ризики зараз турбують українців на 11% більше. Загалом наведені дані показують, що майже кожна згадана в опитувальнику проблема хвилює пересічного українця на 5-10% більше, ніж ще у березні.

Причин для такого сприйняття декілька.

Порушення суспільного договору про доброчесність підходів і спільну боротьбу з зовнішніми і внутрішніми ворогами. Після початку повномасштабного вторгнення склався непроговорений суспільний договір, за яким усі сили — і фізичні, і фінансові, й ментальні — спрямовували на боротьбу із російськими загарбниками, спільним ворогом, на певний час забули про внутрішні чвари й на тлі зовнішньої агресії відклали роботу над уже відомими внутрішніми проблемами. Було відчуття, що всі «схеми», корупційні зловживання, політиканство і чвари залишилися в житті до 24 лютого 2022 року. Проте численні факти порушення цього договору (хабарі, розкрадання гуманітарних і закупівельних коштів, політичні загравання) порушили цей негласний договір і провокують обурення, злість і запит на суспільний контроль.
Завищені очікування на 2023 рік. Ще у березні нас активно готували до успіхів (контр)наступу, каву в Криму до кінця літа тощо. Але в останні пів року успіхи хоч і траплялися, проте не відповіли завищеним очікуванням українців. Відчуття оптимізму, згуртованості, гордості від того, що вистояли в 2022-му і здобули значимі перемоги на полі бою, поступово рухається в бік розчарування через те, що не вдалось в 2023-му.
Адаптація до життя в умовах війни. Понад 70% опитаних зараз вважають, що процеси відновлення економіки та відбудови країни триватимуть до 10 або більше років. Як це не страшно визнавати, українці поступово звикають до життя під час постійних обстрілів і під звуки повітряних тривог. Тож на передній план все більше виступають проблеми економічного життя і добробуту: несправедливість у системі правосуддя (71%), висока вартість життя та зниження доходів (67%), відсутність професіоналів у владі (65%), міграція та виїзд працездатного населення (62%). Українці відчувають наслідки цих проблем на своєму повсякденному житті і прогнозують ще серйозніший їх вплив у майбутньому.

Люди мають високу потребу в досяжних перемогах — як внутрішніх, так і зовнішніх ворогів. І один із досяжних способів їх здобуття — боротьба з корупцією як уособленням усього недоброчесного, радянського, заскорузлого, проти чого, зокрема, триває війна.

Страхи війни та руйнувань у листопаді дещо зменшилися у порівнянні з березнем (на 2%), а от корупційні ризики зараз турбують українців на 11% більше.

Анастасія Мазурок

Корупція перетворилася в досяжного ворога

Якщо дивитися на дані про оцінку рівня корупції і разом з тим читати наші медіа, складається враження, що позитивних практик боротьби з корупцією взагалі немає, що державні кошти, у тому числі й міжнародна допомога, витрачаються неефективно, а доброчесні держслужбовці взагалі перевелися. Хоча це так і не так одночасно. Бо медіа звикли дивитися туди, де погано, і не помічати того, що вже добре.

Найгірше, що подібні не завжди верифіковані тези масово поширюються не лише на рівні країни, а й міжнародними ЗМІ, що, зі свого боку активно, підхоплює російська пропаганда. І так з усіх боків українці чують, що їхня країна тотально корумпована, і на додачу до тривалої війни в багатьох це може створювати відчуття безвиході.

Чому ж так відбувається?

З одного боку, є об’єктивні причини — скандали, розкрадання, випадки хабарів, та все нові та нові факти про корупцію на різних рівнях. Є кричущі випадки розкрадання навіть при постачанні гуманітарної допомоги, оборонних закупівлях, та й чимало випадків про спроби отримання надвеликих хабарів вищим посадовим особам цьогоріч цілком справедливо обурювали суспільство. Бо ж про які справедливість чи правосуддя взагалі можна говорити, коли голову Верховного Суду України Всеволода Князєва, вважайте, посадовця одного рівня з президентом чи прем’єр-міністром, отримував хабар у $2,7 млн просто в його робочому кабінеті?

З іншого ж боку ми маємо й позитивні результати на шляху боротьби з корупцією, що визнають і на міжнародному рівні. Тільки в останній рік кількість підозр у корупції значно збільшилася, що свідчить про активну роботу НАБУ і САП, і все частіше порушення цих справ стає можливим завдяки викривачам. ВАКС зі свого боку виносить вироки у корупції, НАЗК нарешті повернули всі функції, прописані для нього в законі, хоча Агентство досі має інші вади в роботі. І загалом спроможність антикорупційних органів за останні роки помітно зросла, про що ми розповідали у спеціальному дослідженні. Ці та інші успіхи відображені, зокрема, й у звіті Європейської комісії, яка з, огляду на наші успіхи, рекомендувала розпочати перемовини про вступ України в ЄС.

І в особистому досвіді українців, як свідчать дані, безпосередньо із корупцією нині зіштовхуються значно менше. На жаль, усі ці позитивні повідомлення часто губляться у вирі негативних новин або й взагалі сприймаються, як звичайний піар з боку державних органів. Тож попри наявні успіхи, запит на ефективну боротьбу з корупцією зростає.

Наприклад, якщо говорити про майбутню відбудову, то й тут страх потенційної корупції займає найвищі позиції в переліку. 79% українців бояться відсутності контролю, і як наслідок – розкрадання коштів чи використання неякісних матеріалів. А ще 75% остерігаються повернення корупційних схем з відмивання коштів на великих проєктах.

Тобто, за відчуттями українців, корупція — це зло саме собою, але на тлі інших тривог, у сприйнятті громадян вона стає сукупним уособленням усього зла, несправедливості та тих проблем, з якими стикається наша країна. І таким чином на тлі загальної втоми, роздратування та нерозуміння майбутнього хабарі та вигадливі схеми від державників стають ще більш руйнівними для нашої країни. Тож наш спільний шанс зараз — використати боротьбу з корупцією як трамплін. Наприклад, у вже згаданій нами відбудові.

За відчуттями українців, корупція — це зло саме собою, але на тлі інших тривог, у сприйнятті громадян вона стає сукупним уособленням усього зла, несправедливості та тих проблем, з якими стикається наша країна.

Анастасія Мазурок

Відбудова — лакмусовий папірець для спроможності держави

Наше дослідження показало, що українці мають власні очікування, як саме має відбуватися відновлення країни після війни. Є розуміння, що має бути врахована специфіка громад, також існує запит на децентралізацію розподілу коштів, на прозорість усіх етапів і залученість громадян.

Щодо змін в очікуваннях українців від процесів майбутньої відбудови, то вони змінили своє бачення періоду, який може охопити майбутня відбудова. Якщо у березні 60% опитаних вважали, що відбудова може тривати до 10 років і більше, вже в листопаді це число зросло до 73%. На цей показник передусім вплинули темп і хід війни, проте подібна зміна настроїв також свідчить про готовність до більш виваженого діалогу і підходу до самого розуміння відбудови. Це загалом підкреслює зростання реалізму і прагматизму в суспільних настроях.

Також більшість опитаних вважає, що людям, які втратили житло, потрібно будувати будинки вже зараз (56%), відбудова має базуватись на принципі децентралізації (72%), а готувати стратегію відбудови потрібно вже сьогодні — щоб не гаяти час (78%).

Проте скептицизм та підвищення страхів, які загалом ми спостерігали в межах нашого дослідження, проявляються і в ставленні до відбудови. Суттєво зросла частка переконаних у тому, що плани відбудови мають враховувати перебіг воєнних дій (з 11% до 20%).

Якщо ж говорити про загальне враження від наявних прикладів відновлення, воно часто позитивне. Поточний стан відбудови відповідає або перевищує очікування 46% українців, тоді як негативно оцінюють ці процеси 32% респондентів. Цікаво, що найбільш позитивне сприйняття відбудови спостерігається в Північному (50%) та Східному (52%) регіонах України — тобто там, де люди відчутно постраждали після повномасштабного вторгнення.

Час також сприяє тому, щоб українці більше залучалися до відбудови та дізнавалися про те, як вона може відбуватися. Наше дослідження показало, що кожен третій дорослий українець знає або бачив приклади того, що вже було відбудовано. І переважна більшість серед них (74%) задоволена результатом.

Як і в березні-квітні 2023 року, для населення дуже важливо уникати корупції в таких процесах, і для цього людям потрібно, щоб інформація була максимально доступною. Українці вважають надважливим контроль за етапами здійснення та якості робіт (75%), за витратами та інформацією про виконавців (73%) та хочуть знати про відповідальних осіб, хоча важливість цього показника значущо знизилася — із 78% до 71%.

І тут знову варто повернутися до головного запиту українців у відбудові, а саме — підготовки комплексного плану і стратегії таких процесів уже зараз. Причому, українці в цьому питанні очікують передусім якості результатів. Так, 50% опитаних переконані, що всі виконавці робіт мають обиратися конкурентно, водночас 30% вважають необхідним надання певних переваг українському бізнесу. Зросли вимоги і до виконавців робіт, зокрема в питанні відповідності світовим стандартам контролю якості (63%), репутації (63%) та наявності релевантного досвіду (55%). І, звісно, українці хочуть мати доступ до інформації про рівень виконання таких вимог.

Загалом, наше дослідження показало: українці усвідомлюють, що під час воєнного стану можна покладатися на владу переважно з питань точкового ремонту чи щоб зробити аварійне житло придатним для проживання. Проте не дуже сподіваються на те, що зможуть відновити втрачений рівень комфорту. Водночас повноцінна розбудова нових житлових районів здається їм реалістичнішою вже після війни.

І хоч громадяни переважно позитивно оцінюють програму відновлення, їм бракує розуміння, як вона відбувається. І саме відсутність такого розуміння породжує недовіру.

Таким чином майбутня відбудова стала своєрідним полем, на якому держава протягом наступних років може максимально проявити власну спроможність, відкритість і високі професійні стандарти в боротьбі з корупцією. Але для цього їй треба виявити свою готовність до діалогу, налагодити ефективну комунікацію і надати українцям реальну можливість долучатися до цих процесів. Тим паче, що, попри війну і подекуди розчарування, в наших громадян і тепер достатньо сил для такої роботи.

Майбутня відбудова стала своєрідним полем, на якому держава протягом наступних років може максимально проявити власну спроможність, відкритість і високі професійні стандарти в боротьбі з корупцією.

Анастасія Мазурок

Ресурси на боротьбу є

Хоч із наведених даних може скластися враження, що в багатьох наших співгромадян апатія і зневіра, це зовсім не так. Результати другої хвилі дослідження показали, що під кінець 2023 року суспільство продовжує демонструвати свою дорослість і готовність поступатись власними інтересами задля потреб інших.

Наприклад, 17% громадян вказали, що їхнє майно постраждало від воєнних дій. І лише 32% з них подавали свої заявки на компенсації та відшкодування.

А серед тих, хто не подавався, 37% сказали, що на сьогодні держава має нагальніші пріоритети для фінансування, а ще 12% вважають, що є люди, які постраждали значно більше. Хіба ж це не той самий несподіваний акт підтримки, який передусім і вказує на наявність здорового суспільства?

Загальне відчуття підтримки в українців теж вельми високе: 43% опитаних вказали, що після початку вторгнення отримали ту чи іншу допомогу, і найбільше таких людей було на Сході — 88%.

Якщо ж говорити про долучення до відновлення країни, то 36% опитаних вважають своїм обов’язком взяти участь в обговоренні проєктів відбудови, а ще 39% вказали, що за можливості приєднаються до таких публічних дискусій.

При цьому українці цілком усвідомлюють важливість допомоги з боку міжнародних партнерів для того, щоб наша країна досі трималася. Так, 43% українців відзначають вагомий внесок міжнародних донорів в процес відбудови, і найпозитивніші оцінки спостерігаються серед молоді, яка загалом більш обізнана в можливостях співпраці із заходом та найчастіше долучається до волонтерських проєктів.

Результати другої хвилі дослідження показали, що під кінець 2023 року суспільство продовжує демонструвати свою дорослість і готовність поступатись власними інтересами задля потреб інших.

Анастасія Мазурок

***

Як бачимо, другий рік повномасштабного вторгнення завершується у достатньо складному емоційному стані суспільства. Ми спостерігаємо за нестабільною зовнішньополітичною ситуацією, на фронті триває війна на виснаження, а загальний стрес, втома і запит на справедливість лише посилюються.

Тож, не маючи змоги швидко вигнати зі своєї землі агресорів-росіян, ми прагнемо боротися із демонами всередині країни, і головні демони для нас сьогодні — корупціонери. Вони є уособленням тієї несправедливості і зла, яке завдає болю усій країні. А оскільки у цій сфері Україна вже зробила чимало, то й перемоги тут цілком досяжні у майбутньому. Чи готова влада робити потрібні кроки в правильному напрямку? — це вже тема іншого дослідження і розмови.

Але важливо пам’ятати, що суспільство змінилось. Риторику комунікації з ним теж потрібно змінювати: прагматизм, реалістичність, дієвість та діалог — ось ключові комунікаційні задачі влади на всіх рівнях у взаємодії з громадянами своєї країни. І все це має відбуватися за умови реальної боротьби з корупцією.

Щоб нинішня напруга не виливалася в негатив, українській владі варто відгукнутися на запит про конкретну комунікацію, чіткі довгострокові плани й реальне долучення громадян до усіх процесів та передусім — до відбудови, яка може стати справжнім вікном можливостей для усіх. За майже два роки в українців уже з’явилося відчуття, що і війна, і відбудова затягнуться. Але вони готові боротися й надалі.

Якими б не були суспільні та наші особисті настрої, кожному з нас і всій країні разом необхідно буде їх подолати. І найкращий спосіб для цього — перетворити нашу точку хитання у точку опори.

Ця публікація стала можливою завдяки підтримці американського народу через Агентство Сполучених Штатів з міжнародного розвитку (USAID) у межах Проєкту «Підтримка організацій-лідерів у протидії корупції в Україні» #ВзаємоДія. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і необов’язково відображає погляди USAID чи уряду Сполучених Штатів.

Анастасія Мазурок

The post Українцям потрібна боротьба зі злом, і найдосяжніше зло сьогодні — це корупція first appeared on Transparency International Ukraine.

Вимогливі і зрілі: очікування українців від майбутньої відбудови

Анастасія Мазурок — Wed, 14 Jun 2023 13:31:38 +0000

***

Складні рішення ніколи не сприймаються однозначно. А в умовах війни і гостроти реакцій важливо розуміти контекст і причини прийнятих рішень і мати змогу впливати на результат. Це чи не єдино можливий інструмент для збереження демократичного, європейського та відносно здорового, хай і вкрай травмованого суспільства.

Ми стали вимогливими, але ця вимогливість – не просто бажання мати більше і краще. Ми прошиті усвідомленням, що потенційне “краще” виборюється ціною неймовірних зусиль кожного і кожної, хто проходить цей складний шлях боротьби за незалежність і свободу країни.

Наша вимогливість продиктована глибинним переосмисленням, що “народ – носій суверенітету і єдине джерело влади України”. І це не стандартне речення з Конституції, а реальне відчуття кожного.

За останні 16 місяців українське суспільство було змушене швидко дорослішати, а це, своєю чергою, сформувало в нього нові, більш різкі й несподівані запити. І з ними треба рахуватися – як на рівні колективу підприємства чи громади міста, так і з “висоти” державної влади. Ця неостаточна, але таки вже “дорослість” дається великим болем і втратами.

Дорослість у вигляді усвідомленості свого громадянського впливу ще йде на межі з різкістю та високою вимогливістю. Але українське суспільство однозначно уже демонструє свою суб’єктність і орієнтацію на результати. І з цим треба рахуватися. Такі правила дорослого суспільства, яким ми, судячи з усього, вже стаємо.

Анастасія Мазурок

The post Вимогливі і зрілі: очікування українців від майбутньої відбудови first appeared on Transparency International Ukraine.

Частина марафонської дистанції темпами спринтера — наш 2020-й рік

Анастасія Мазурок — Tue, 06 Apr 2021 11:01:11 +0000

Нещодавно Transparency International Ukraine представила звіт про свою діяльність у 2020 році.

Операційна директорка ТІ Україна Анастасія Мазурок поділилась основними викликами і перемогами в інституційному розвитку організації, а також розповіла про своє бачення ролі команди. Вона вже майже 4 роки працює над змінами в країні в ТІ Україна і бачила метаморфози організації на різних етапах її розвитку.

В основі розвитку організації — саме інституційний розвиток, адже він забезпечує виконання усіх стратегічних пріоритетів організації: запобігання, покарання та залучення до боротьби з корупцією. Він — про зростання і трансформацію команди: як її членів, так і завдань.

Отже, чим відзначився пандемічний 2020-й?

Адаптивність — нова норма реальності

Ми, як і весь світ, стикнулися з ковідом, який змусив змінюватись, адаптуватись, переорієнтовуватись, приймати нову реальність як форму життя. Ми вистояли, не втратили темп. Наша ефективність не впала, а подекуди — зросла. Але ми відчуваємо, кожну перемогу 2020 року набагато ціннішою, ніж в інші роки.

Ми біжимо марафонську дистанцію темпами спринтера

Організація в своїй основі — це люди. Наша робота більшою мірою залежить від політичної та законотворчої адженди. В умовах, коли ці процеси хаотичні та швидкозмінні, у людей часто наступає вигорання, втома, зневіра. Тому для нас критично важливо формування теплої атмосфери в колективі попри все. Бо це плацдарм для відновлення команди.

Ми продовжували робити свою роботу, навіть коли ці теми були “в тіні актуальності” на фоні COVID-19

Моніторинг роботи антикорупційних органів і відстоювання цілісності антикорупційної інфраструктури, моніторинг законодавчих ініціатив, зміни законів, адвокатування необхідних змін, підвищення прозорості та підзвітності на регіональному рівні — все активно і результативно продовжувалось.

Громадський сектор — це не опозиція. Це один із соратників

Робота в третьому секторі відрізняється від активізму. Наша цінність в тому, що ми можемо говорити фахово і чесно, як щодо позитиву, так і щодо негативу. Ми спрямовані на збалансованість і глибину, але водночас гнучкі, оскільки орієнтовані на досягнення результату. За це нас цінують і до нас дослухаються.

Залучення ≠ масовість

Це один з наших стратегічних пріоритетів. У 2020-му ми зрозуміли, що приєднувати людей до боротьби з корупцією можна не тільки офлайн. Ми знайшли нові шляхи, розробили нові інструменти.Наприклад, розробили карту закупівель за процедурою COVID-19 та онлайн-мапу шкільних закупівель, запустили онлайн-платформу Прозорості та підзвітності міст тощо. Головне, є запит: люди хочуть бути активними й стежити за життям у своїй країні, громаді, впливати на нього.

Ми інституційно зміцніли

І це доведено Оцінкою інституційної спроможності від PACT. ТІ Україна набрала 3,9 бала із 4 можливих (після 2,8 у 2017 році). Це всесвітньо визнана методологія оцінювання інституційної сталості організації і чіткий доказ того, що ми рухаємось у правильному напрямку.

Команда виросла і подорослішала

Ще одна інституційна перемога року — 16 нових членів команди. І йдеться не тільки про кількість людей, ми стали більш “дорослими”. Організація оновилась і збільшилась. Цьогоріч ми шукали, приймали й інтегрували людей повністю онлайн, цей досвід ні з чим не зрівняти. Пандемія вчила нас самостійності — бо ж як-не-як, а в офісі є ілюзія контролю, а коли співробітники залишаються на самоті, вони вимушені пріоритезувати завдання і більше рішень приймати самостійно.

“Ти знаєш, що ти — людина?”

У новій реальності відбулась актуалізація базових цінностей і розуміння їх особливої важливості в команді. Ми змінювали формати взаємодії, переорієнтовували свої плани, пристосовувались до індивідуальних особливостей, графіків, життєвих обставин. І головне — залишались перш за все людьми, навіть у критичних робочих і не тільки моментах.

Є “палаючі очі”

І ці очі — не окремих людей, є ком’юніті. Наші люди живуть тим, що вони роблять. Вони цікавляться цим, і навіть в позаробочий час не тому, що в них задача так стоїть, а тому що їм важливо те, що відбувається, важливо мати змогу впливати. Досвід показує, що інші люди в нас не затримуються, вони не відчувають себе “своїми”, відтак, вони йдуть. Відсутність hard skills для нас — не така проблема, як відсутність спільних цінностей.

Ми будемо складати новий план!

Цьогоріч закінчується трирічна стратегія розвитку ТІ Україна. Відповідно, в нас буде нове поле для дослідження, аналізу та планування нашої ефективної роботи.

Втілюємо зміни, щоб наше післязавтра було кращим за сьогодні

Ми маємо спроможність втілювати ті зміни, які не завжди видаються найбільш актуальними. Ми системно й планомірно втілюємо зміни для покращення країни. Довіра команди, яка йде з нами втілювати ці зміни — це надихає і дає сил.

Більше про наш 2020-й рік читайте у річному звіті ТІ Україна: https://report.ti-ukraine.org/2020/ua

Наші люди живуть тим, що вони роблять. Вони цікавляться цим, і навіть в позаробочий час не тому, що в них задача так стоїть, а тому що їм важливо те, що відбувається, важливо мати змогу впливати.

Анастасія Мазурок, операційна директорка ТІ Україна

The post Частина марафонської дистанції темпами спринтера — наш 2020-й рік first appeared on Transparency International Ukraine.

Прозорості замало, підзвітність — новий тренд. Що показав рейтинг 100 найбільших міст України?

Анастасія Мазурок — Thu, 01 Apr 2021 15:50:40 +0000

Чотири роки поспіль ми в Transparency International Ukraine презентуємо Рейтинг прозорості 100 найбільших міст. Що показало дослідження цього разу?

За чотири роки дослідження стало впливовим інструментом змін для міських рад, на нього орієнтуються потенційні інвестори, за першість в рейтингу йде боротьба, бо ж місце в «сотні» — елемент престижу для міського голови і можливості розвитку для міста.

І нас тішив такий стан речей.

Прозорість лише на перший погляд видається словом абстрактним чи недосяжним, однак насправді її дуже легко «помацати». Наприклад, під час останнього дослідження прозорості ми виявили, що у 2020 році 93 міста зі 100 надають своїм мешканцям можливість подати онлайн-заявку на зарахування дітей до дитячого садка або школи. Причому більшість цих міст використовують відкриту чергу розподілу дітлахів у дошкільні заклади.

Здавалося б, дрібниця, але на ділі — величезний крок, який не лише полегшує життя молодим сім’ям (а садки нині — ще та розкіш), а й зменшує корупцію в цьому секторі. Бо ж не треба йти «домовлятися» з директором чи директоркою, нести йому чи їй подарунки, щоб маля зарахували до закладу, і його батьки могли піти й заробляти на успішне життя.

Такі результати радують, однак, на жаль, схожих кейсів небагато — деякі сфери міського життя функціонують геть інакше. І те, що на папері є прозорістю, в реальності виявляється декларацією, від якої не так багато користі містянам.

Ми не могли на це не зважати. Саме тому цьогоріч наша програма «Прозорі міста» презентує два рейтинги — прозорості та підзвітності. І картина тепер складається дещо інакше.

Прозорість — вже не такий темний шлях

Лідерами обох Рейтингів за результатами 2020 року став Маріуполь. У прозорості місто отримало 86,6 бала зі 100, а найближчий до нього Львів — 85,2 бала. Вперше за чотири роки досліджень два українські міста потрапили в категорію «прозорих» — тобто таких, які перетнули позначку у 80 балів та довели свою готовність бути ближчими до мешканців. І це справді велике досягнення для Маріуполя і Львова.

У топ-5 Рейтингу прозорості також увійшли торішній лідер Дрогобич (78,1 бала), Вінниця (76,7 бала) і Тернопіль (75,2 бала). Загалом 57 міст показали зростання у своїх показниках, а Володимир-Волинський взагалі виріс у рейтингу аж на 22 бали, піднявся на 27 позицій та увійшов у десятку найпрозоріших.

Якщо у 2017 році середній показник прозорості міст становив 29,9 бала, сьогодні він уже досяг позначки в 47,7 бала — майже половини всього рейтингу. Чимале зростання, чи не так? І воно, як я вже казала, цілком відчутне, адже містяни отримують більше інформації про діяльність влади.

Правда, динаміка зростання прозорості щороку знижується: якщо торік цей показник складав 10,4%, то в цьому році йдеться про зростання лише на 4,4%. І ця тенденція очікувано спостерігатиметься й надалі, адже містам легше виконувати «прості» індикатори, а складніші часто відкладаються «на потім».

Та все одно прозорість українських міст — це реальне досягнення децентралізації, і його не можна недооцінювати.

Дивитися можна, впливати — зась!

Але от у другому рейтингу від ТІ Україна — підзвітності — ситуація геть інша. Там теж за нашими підрахунками лідерами виявилися Маріуполь та Львів, однак їхня оцінка вже склала 32 та 22 бали відповідно. Теж зі 100. А це далеко навіть до середини.

Помітний розрив між рівнями прозорості та підзвітності спостерігається і в оцінці інших міст. Окрім Маріуполя та Львова, у п’ятірку цього рейтингу увійшли Покров (22 бали), Біла Церква (21 бал) та Чернівці (20 балів). А найнижчі бали у Ковеля й Дніпра (по 3 бали) та Шостки (4).

Ми виявили, що за результатами обох досліджень рівень підзвітності є вчетверо нижчим за рівень прозорості. Для другого рейтингу оцінювалися загалом 50 міст, і 45 міст із них набрали менше ніж 20 балів й отримали статус «непідзвітних».

Підзвітність — це про можливості містян впливати на рішення своєї влади, контролювати її та перевіряти її роботу. По суті, цей показник вказує на те, наскільки муніципалітети дозволяють мешканцями бути залученими в процес. І наш Рейтинг показує — ні, не дозволяють. Однак невже і не готові?

Ми ж пам’ятаємо, що 4 роки тому з прозорістю в українських містах теж усе було непросто, і лише крок за кроком міста дійшли до цьогорічних результатів. Тому, коли складали методологію вимірювання для Рейтингу підзвітності, ми вже закладали в неї можливості для вдосконалення міст. І знаємо, що з підзвітністю треба і можна працювати.

Новий рейтинг — як нова вершина

Звісно, обидва дослідження готувалися не відокремлено, а в комплексі. І, хоча в Рейтингу підзвітності міст удвічі менше, ніж у Рейтингу прозорості, співвідношення між учасниками обох оцінок вказують на цілком помітні тенденції.

По-перше, результати Рейтингів демонструють суттєвий розрив між практичною та формальною відкритістю місцевої влади.

Тобто публікація даних на сайті міськради чи ухвалення якихось рішень не означає автоматичну прозорість місцевої влади. Наприклад, номінально 11 міських рад мають зареєстровані кабінети на порталі Dozorro та ухвалили документ, який зобов’язує замовників відповідати на звернення на платформі, але тільки дві відповідають принаймні на 80% відгуків і звернень, що надходять на цей портал.

По-друге, рівень прозорості та підзвітності міст не залежить ні від розміру цих міст, ні від регіону. Все вирішує лише проактивна позиція органів місцевого самоврядування та бажання змін.

Нерідко саме невеликі міста можуть першими ініціювати кращі практики прозорості та підзвітності. Наприклад, Дубно та Мукачево запустили систему електронної реєстрації заяв на житло, що стало справжнім проривом у цій сфері. А торішній лідер Рейтингу прозорості Дрогобич запровадив електронну реєстрацію в комунальні заклади освіти (дошкільної та середньої) на основі технології блокчейн.

По-третє, COVID-19 підсвітив наявні пробіли в діяльності місцевої влади та суттєво звузив можливості громадян відвідувати засідання органів місцевого самоврядування чи публічні звіти міського голови.

У 2020 році лише 9 міських рад із 50 (Одеса, Маріуполь, Олександрія, Бровари, Чернігів, Дрогобич, Херсон, Кам’янець-Подільський, Мукачево) забезпечили онлайн-трансляції засідань та завчасно їх анонсували. Решта міст не спромоглися забезпечити такий важливий елемент залучення громадян до своєї роботи, що не лише негативно відбилося на співпраці міст та громад, а й вплинуло на оцінки в наших дослідженнях.

Епідеміологічна ситуація залишається складною, а отже міським радам варто шукати нові шляхи для забезпечення прямого діалогу з громадянами в умовах пандемії.

Однак ми ж знаємо, що для українських міст немає неможливого, і ми в ТІ Україна готові розповісти, як це зробити. Якщо міські ради продемонструють політичну волю, бажання вдосконалюватися і ставати відкритішими до мешканців громад, їм вдасться стати не лише прозорішими, а й підзвітнішими.

Адже кращими вершинами завжди є ті, які ще не здолав.

The post Прозорості замало, підзвітність — новий тренд. Що показав рейтинг 100 найбільших міст України? first appeared on Transparency International Ukraine.

Рівень прозорості міст зростає, але прогрес уповільнюється

Анастасія Мазурок — Tue, 22 Sep 2020 15:04:20 +0000

Визначаючи рівень відкритості українських міст протягом чотирьох років, операційна директорка TI Україна Анастасія Мазурок фіксує позитивну динаміку.

Про це вона розповіла у коментарі каналу “Дніпро ТВ”:

“За трьома річними підсумковими оцінюваннями ми бачимо, що рівень прозорості збільшується. 53% за три роки – такий ріст не може не тішити. Він став можливим унаслідок впливу цілого комплексу чинників, які склалися останніми роками.

Це і вимоги закону, які змушують українські міста ставати прозорішими. Це і реформа децентралізації, яка активно впроваджується і ставить нові виклики перед місцевою владою. Це і самі громадяни, які стають вимогливішими до своїх представників у міських радах та користуються новими можливостями відкритості, зокрема електронними сервісами.

Ми ж, зі свого боку, також робимо все можливе, щоб дослідження “Прозорі міста” забезпечувало позитивну динаміку. Завдяки популяризації нашої ініціативи міста хочуть змагатися за кращі позиції у рейтингу і цікавляться, що можна покращити”.

Проте, як зазначила Анастасія, з року в рік цей прогрес певною мірою уповільнюється.

Наприклад, у 2017 році Дніпро було на 66 позиції в рейтингу і мало 25,6 бала на своєму рахунку. Наступного року місто здобуло майже 67 балів та посіло 5 місце. А от за результатами 2019 року Дніпро опинилося вже на 9 позиції у рейтингу з показником 69,2 бала.

Щоб збільшити рівень прозорості, операційна директорка Transparency International Україна радить місцевій владі стати відкритішою до містян:

“Ідеться насамперед про реальний допуск громадян до засідань виконавчих комітетів, комісій. Аже інколи навіть за наявності формальної відповіді міськради, що доступ є, містяни скаржаться, що не можуть потрапити на засідання. Також є потреба у залученні громадськості до прийняття найважливіших рішень, зокрема тих, що стосуються оренди комунального майна”.

Значно більше про ініціативу TI Україна щодо визначення прозорості міст Ви можете дізнатися на сайті https://transparentcities.in.ua/.

Ми ж, зі свого боку, робимо все можливе, щоб дослідження “Прозорі міста” забезпечувало позитивну динаміку. Завдяки популяризації нашої ініціативи міста хочуть змагатися за кращі позиції у рейтингу і цікавляться, що можна покращити

Анастасія Мазурок

The post Рівень прозорості міст зростає, але прогрес уповільнюється first appeared on Transparency International Ukraine.

Яким є голос громадянського суспільства України?

Анастасія Мазурок — Fri, 18 Sep 2020 09:53:39 +0000

Що для вас є демократія?

Якщо говорити хрестоматійно, не відходити від книжного, то це – влада народу. Та що це означає по факту – це така форма суспільного договору. Ви точно знаєте вислів Вінстона Черчилля: «це найгірша форма правління, але кращого не придумали». Тобто ми домовилися, що живемо за тим каноном і правилами, де ми поважаємо одне одного, де ми довіряємо одне одному, де ми приймаємо думку більшості, де кожен має право бути почутим, де кожен має право бути інакшим доти, доки моя свобода не наступає на свободу іншого.

Якщо раніше демократія сприймалася у контексті винятково волевиявлення на виборах, то в сучасному світі технологій цей час і простір взагалі стискається. Сьогодні ми живемо в суспільстві технологій, можливостей, відкритого врядування, різних інструментів впливу на державу, на устрій держави.

Демократія набуває нових сенсів. Так, наприклад, заступник технічного директора Білого дому Бетт Новекк стверджувала, що нові форми взаємодії чиновників та громадян формуються шляхом делегування управління державою громадянам через форми електронного впливу і участі, висунення петицій, електронного голосування тощо. Відповідно, соціальні мережі дають можливість бути почутими дедалі ширшій аудиторії. Це нові форми існування демократії як такої.

Які цінності та принципи допомагають формувати демократичне суспільство?

Важливі знання. Кеннеді вірив, що в умовах демократії неосвіченість одного виборця може нашкодити всім іншим. Коли думка формується без якоїсь опори, без можливості бути обґрунтованою – це може сильно зашкодити. Знання є рушієм якісних змін.

Окрім того, важливою є повага до прав іншого, прийняття права інакшості.

І найважливіше – вміння нести відповідальність за свій вибір.

Як Ви вважаєте, хто і що формує демократичне суспільство?

В ідеальному світі – це кожен. Кожен усвідомлений громадянин. Основне завдання суспільства – це зрозуміти механізми його функціонування і усвідомити власну роль. “Я впливовий гравець у цій грі, я можу вплинути”.

Ми часто говоримо, що ментально «моя хата скраю» — давній принцип існування українців. Це, мабуть, одна з найбільших перешкод – люди не відчувають себе агентами змін. Що кожен з нас не просто носій чи суб’єкт, над яким здійснюються зміни, а що він/вона може вплинути.

Приклад з нашої діяльності. Дитина ходить у школу і є благодійні внески. Ми визнаємо, що благодійні внески – це українська реальність, яка часом виправдана, бо нема можливостей фінансування. Але часто є ситуації, коли бюджетні кошти виділяються, щось закуповується, але воно або розподілене неправильно, або взагалі не використовується чи лежить на складах. Власне мати можливість зайти (наприклад, на портал DOZORRO), подивитися, перевірити, дізнатися цю інформацію і з цією інформацією вплинути — це агентність, реальний приклад зміни.

Як Ви оцінюєте теперішній рівень обізнаності громадян щодо своїх прав та свобод?

Я б цей пункт розклала б на декілька рівнів. З одного боку, дедалі більше молодого покоління, яке народилося вже в незалежній державі, і зростає в іншому ціннісному сегменті. Це покоління краще обізнане про свої права. Інше питання, чи воно дійсно усвідомлене щодо своїх обов’язків, які з тими правами ідуть…

Якщо говорити про другий аспект, то можливість електронного врядування та відкритість даних – насправді підвищує обізнаність . Водночас рівень обізнаності щодо діяльності антикорупційних інституцій не такий високий, як хотілося, і він зростає відносно повільно. Менше половини населення знає, які функції антикорупційних інституцій. І це теж одна із зон росту нашого суспільства. Українці мають бути більш обізнані не лише щодо своїх прав, але й як вони можуть впливати на роботу органів державної влади, контролювати їхню роботу як платники податків тощо. Але все це починається з елементарних речей: які у нас є органи державної влади, які їхні функції, що і як можна контролювати, у чому вимірюється їхня ефективність.

Як, на Вашу думку, змінився стан громадянського суспільства за минулий рік?

Якщо говорити хронологічно, то після президентських та парламентських виборів частина активних громадян, лідерів організацій, стали політиками.

З одного боку, це відкрило вікно можливостей – в організацій з’явився прямий контакт, вони можуть поділитися своїми напрацюваннями та експертизою, наприклад, надавати власні законопроєкти чи долучатися до розробки нових.

З іншого боку, це сформувало певний кадровий голод, тому що, здається, 60-80 нових депутатів – це вихідці з громадського середовища. І це доволі небагато для рівня країни, але це активні громадяни, які були рушіями змін і лідерами впливу.

Думаю, в цілому громадянське суспільство використало для себе це з плюсом.

Далі, якщо ми говоримо про карантинний період – то це такий виклик, з яким зіткнулася уся країна, і громадянське суспільство – не виключення. За даними опитування нашої мережі партнерів, 14% сказали, що у зв’язку з карантином вони були змушені фактично припинити свою діяльність. Половина сказали, що розгортання пандемії на них майже не вплинуло і вони змогли переорганізувати діяльність. Частина організацій, близько чверті, змушені були переорієнтовуватися суттєво у зв’язку з тим, що їхня цільова аудиторія була недоступна для них, або перед ними стали нові виклики. При цьому, для частини це нові можливості, нові гранти, нові ідеї, нові проєкти.

Громадянське суспільство в Україні в порівнянні зі світом – доволі впливове, динамічне, адаптивне і місцями відображає загальні настрої населення – десь зневіра, десь запал, активність, зміни, десь консолідація через зовнішні загрози, десь навпаки розпорошення, ідейний спротив чи боротьба.

Які події у житті громадського сектору стали найяскравішими за цей рік?

Тут все дуже залежить від того, з чим працює організація. Якщо говорити про Transparency International Ukraine, то ми часто працюємо з адвокацією змін на національному рівні. Тому для нас значними подіями стали ухвалення тих чи інших антикорупційних законів. На початку було прийнято пакет антикорупційних ініціатив, які “зайшли” суспільству. Зараз же частіше стикаємося зі спробами “відкату” реформ, наприклад, у закупівлях. Робимо все можливе, аби зберегти рівні правила гри і систему Prozorro.

Чому Ви та Ваша команда навчилася протягом останнього року?

Ми зрозуміли, наскільки важливі цінності і загалом значення слова “команда”. Команда тоді команда, коли вона об’єднана не фізичним простором, а об’єднана спільними цінностями та прагненнями.

До прикладу. Ми багато уваги приділяємо рекрутингу. Одні з перших питань після співбесіди з кандидатом – як ця людина впишеться у команду, чи вона є носієм наших цінностей, чи вона «наша». Ми працюємо на суспільне благо, виконуємо замість наших співгромадян частину “активістської” роботи і наш перший агент, адвокат бренду – це наш колега.

А ще карантин нам показав, що ми готові до змін, здатні постійно адаптовуватися та бути гнучкими при плануванні. Ми були технічно готові – у нас були електронні системи управління задачами, налаштовані платформи зберігання документів, інструменти для проведення онлайн опитування.

Ми впоралися з першим шоком, нам вдалося зберегти команду, не звільняти людей, навіть навпаки — ми бралися за нові ідеї і активно рекрутували нових співробітників.

Говорити, що виклики однозначно подолані – зарано. Ми живемо у новій реальності, трансформуємося і призвичаюємося.

Які виклики українці мають подолати, щоб сформувати демократичне суспільство?

Для українського суспільства серйозний виклик – це зневіра. Ми маємо часті цикли зашкального оптимізму, який стрімко падає дуже низько. Це характерно для більшості суспільств, але українці дуже часто входять у цей цикл і швидко скочуються до негативу і розпачу.

Інший важливий виклик – це потреба збереження і відновлення територіальної цілісності держави.

Наступне – це потреба формування критичного мислення серед більшості українців.

Одне з досліджень, яке проводилося щодо сприйняття причин виникнення COVID-19,каже, що кожен третій українець вважає, що коронавірус спеціально розроблений і навмисно поширений у світі. Понад 60% людей обрали якийсь з варіантів, які говорять про штучне походження вірусу. Це доволі тривожний дзвінок. Один з ключових інструментів реакції на нього – це якісна освіта.

Окрім того, важливим є усвідомлення українцями ролі громадських організацій у захисті їхніх прав. Частина медійного простору намагається подати громадські організації як грантоїдів, чи людей, які нічого корисного не роблять. Що більша частина населення усвідомить можливість впливу через громадських активістів, то ефективніше суспільство буде рухатися вперед. Відповідно до цьогорічного дослідження, 40% українців декларують свою готовність сплачувати податки на потреби громадських організацій і це високий позитивний показник. Так, це декларативно, я як соціолог це розумію, але навіть наявність такої декларації для українського суспільства — значний прогрес.

Які критерії чи маркери демократичності суспільства?

Вміння сприймати інакшість. У 2011 році КМІС проводив дослідження сприйняття українцями різних статей, рас, віросповідань тощо. І за результатами, за безумовно кваліфіковану жінку-кандидата у президенти України проголосували б тільки 70% громадян, за кандидата-єврея за тих же умов проголосували б не більше 36% українців, а афроукраїнця підтримали б лише 18% симпатиків його політичної позиції. У нас дуже низький рівень прийняття інакшості та високий рівень нетолерантності, особливо до того, що історично не є нам близьким.

Окрім прийняття інакшості, важливими маркерами є стійкість до популістичних лозунгів, вміння критично їх оцінювати, перевіряти інформацію, неможливість розповсюдження фейкової інформації. У результаті, в суспільстві буде очевидний зв’язок між вибором людей і настанням змін, на які вони сподіваються.

Як плануєте святкувати День демократії?

15 вересня ми будемо активно працювати, як і щодня. Наша команда щодня робить маленькі кроки до великих перемог.

Пост-думка

Я б хотіла подякувати нашим стратегічним партнерам, команді, що ми йдемо до спільних цілей. І хоч цей шлях дуже непростий, тому що наша мета – далекосяжна, ми розуміємо, що цей успіх не буде завтра, однозначно. І на цьому шляху хочеться всім нам маленьких і великих перемог, швидких результатів, але ми розуміємо, що вони не завжди можуть бути такими. Це важка мотиваційна робота кожного із самим собою, зі своїми командами.

Щиро дякую усім, хто спільно іде цим шляхом, з ким ми у одному човні і побажати не втрачати ентузіазм за різних обставин, які б вони не були. Ми сильні і впораємося з усім!

“Одна з найбільших перешкод – люди не відчувають себе агентами змін. Що кожен з нас не просто носій чи суб’єкт, над яким здійснюються зміни, а що він/вона може вплинути.”

Анастасія Мазурок

The post Яким є голос громадянського суспільства України? first appeared on Transparency International Ukraine.

Кілька запитань про Рейтинг прозорості міст

Анастасія Мазурок — Thu, 20 Feb 2020 10:28:19 +0000

Кожен громадянин України регулярно стикається з владою: користується адміністративними послугами, записує дитину в садочок чи в школу, отримує довідку. У 100 найбільших містах нашої країни мешкає понад 18 мільйонів осіб. Уявіть, що більше ніж третина українців щороку контактує особисто з органами влади на місцях, а ще більше звертається за отриманням інформації письмово або онлайн.

Все це — про прозорість місцевої влади. У 2017 році Transparency International Ukraine вперше склала Рейтинг прозорості 100 найбільших міст України. А 12 лютого 2020 року презентувала вже третє дослідження, в якому одні міста здивували своїм прагненням до змін та прогресом за кілька років, а інші навпаки — байдужістю до вимог законодавства та комфорту містян. Тож ми вирішили відповісти на найбільш поширені запитання про Рейтинг прозорості міст, методологію дослідження та поділитися універсальними порадами, що робити місцевій владі та громадянам, аби змінити ситуацію у своєму місті на краще.

Що таке прозорість міста?

Під прозорістю ми розуміємо стан, за якого, з одного боку, громадяни можуть мати доступ до інформації, розуміють процес ухвалення рішень, залучаються до створення та імплементації політик. З іншого боку, органи влади усвідомлюють важливість відкриття інформації та залучення громадськості й мають проактивну позицію в цьому процесі.

Рівень прозорості та підзвітності місцевої влади підвищується завдяки тому, що міські ради оприлюднюють інформацію у зрозумілому для громадян вигляді та надають інструменти реального впливу на рішення.

На наше переконання, принцип прозорості реалізується не лише через активне висвітлення та надання пасивного доступу до інформації. Це відбувається також завдяки організації діяльності органів місцевого самоврядування через відкриті процедури (публічні засідання, відкритий розподіл місць у закладах дошкільної освіти тощо).

Прозорості більше, корупційних ризиків менше: чому ця формула працює?

Розкриття інформації — відповідь на збільшення фінансових та владних повноважень на місцях. З 2014 року триває реформа децентралізації, яка полягає у передачі повноважень від органів державної влади органам місцевого самоврядування. Плюс цього процесу в тому, що щороку доходи місцевих бюджетів збільшуються, а значить є поштовх для розвитку. Тільки у 2018 році доходи 100 найбільших міст України становили понад 235 млрд грн. Мінус — збільшення ресурсів тягне за собою підвищення корупційних ризиків.

Децентралізація владних і фінансових повноважень формує запит суспільства на прозору і підзвітну місцеву владу. Контролювати владу на місцевому рівні легше: громада бачить, чи якісно відремонтовано дорогу, кого призначають на посади і як ухвалюються важливі рішення.

Як ТІ Україна почала складати Рейтинг прозорості міст та чи це взагалі можливо — виміряти прозорість?

Програма “Transparent cities/Прозорі міста” заснована у 2017 році українським акредитованим представником глобального руху Transparency International. Метою програми є подолання корупції в органах місцевого самоврядування та дотримання найкращих практик в прозорості та підзвітності.

Натхненням стало дослідження «Відкрита місцева влада» TI Словаччина. Фахівці досліджують відкритість, цінність та обсяг інформації, що оприлюднюють 100 муніципалітетів. Нове дослідження підтверджує, що зміни є: у порівнянні з 2010 роком, рівень прозорості вдалося підвищити в середньому з 40% до 57%.

Разом з Інститутом Політичної Освіти наші фахівці адаптували словацьку методологію до українського контексту.

Анастасія Мазурок, операційна директорка

Є місто N: як ми оцінюємо прозорість влади в цьому місті? Трохи про оновлену методологію.

У 2019 році ми досліджували, наскільки прозорою є місцева влада, за 14-ма сферами та 86-ма індикаторами. Нова сфера цього року — інвестиційна прозорість — торік була презентована у пілотному режимі як окремий Рейтинг прозорості інвестиційного сектору. Серед інших сфер дослідження — доступ та участь громадян, бюджетний процес, закупівлі, комунальне майно, комунальні підприємства та інші. Кожне місто може отримати від 0 до 100 балів, де 0 — це найбільш не прозоре місто, 100 — найпрозоріше.

Набір індикаторів у цій методології є універсальним методом оцінювання готовності міської влади подолати наявні корупційні ризики. Він може бути застосований незалежно від величини міста чи громади. Саме стандартизований підхід до оцінки забезпечує збалансованість, об’єктивність та можливість відкритого обміну найкращим досвідом.

Ми оновили методологію Рейтингу прозорості 100 найбільших міст України, реагуючи на зміни в законодавстві, запити громадян та громадських організацій, звернення місцевої влади. Зокрема, ми прибрали індикатори, які дублювалися, чітко визначили критерії складності виконання того чи іншого індикатора.

Які тенденції прозорості помічаємо за три роки дослідження?

Цьогоріч вперше більш ніж половина міст перетнули позначку “не прозоре” або “частково не прозоре” місто. Для прикладу у 2017 році 86 міст були в цій категорії. Загалом можемо говорити про позитивну тенденцію щодо збільшення рівня прозорості. Середній рівень прозорості серед 100 міст складає 46 балів. Для порівняння, у 2017 році ця цифра складала лише 30. 36 міст перетнули позначку в 50 балів, у той час як в першому Рейтингу такий бар’єр подолали лише 6.

Попри позитивну динаміку, можемо говорити про зменшення темпів приросту. Наприклад, з 2017 до 2018 середній приріст прозорості був 12%, а у 2019 році — 6% приросту прозорості. Ми пов’язуємо це, перш за все, з тим, що прості рекомендації вже втілені, а складні потребують більшого залучення, більшого ресурсу. Окрім того, нові законодавчі вимоги вимагають складнішого механізму втілення відкриття даних.

Іноді лунає критика на нашу адресу, що методологія має бути абсолютно сталою і незмінною. На нашу думку, прозорість може досягатися лише в постійному процесі вдосконалення. Міста не можуть розслаблятися й припиняти шлях до прозорості. Вони повинні постійно слідкувати за оновленнями законодавства та втілювати кращі практики. У першу чергу, для комфорту своїх містян, а вже наслідком є зростання в Рейтингу.

Стандартизований підхід до оцінки забезпечує збалансованість, об’єктивність та можливість відкритого обміну найкращим досвідом.

Анастасія Мазурок, операційна директорка

Чим вразив Рейтинг прозорості 100 найбільших міст України-2019?

Вперше за історію вимірювання Рейтингу прозорості першу сходинку розділяють два міста — Покров і Дрогобич. Також до 5-ки лідерів увійшли Тернопіль, Маріуполь та Вінниця.

Іноді містам може здаватися, що аутсайдерські позиції — це вирок і нічого не можна змінити. Але у 2019 році два міста — Покровськ та Коломия — показали колосальний ривок і піднялися на 67 рейтингових позицій.

Чому це сталося? Міста змінюють свої сайти, роблять інформацію більш публічною, відкривають нові зручні ресурси, використовують запозичені в інших містах інновації. Зазвичай це політична воля керівництва — змінитися, стати більш прозорими.

Як ми стимулюємо міські ради втілювати рекомендації, а міські ради у свою чергу допомагають одна одній?

Програма Transparent Cities/Прозорі міста не робить Рейтинг заради Рейтингу, лише як інструмент вимірювання. Ми спонукаємо місцеву владу бути більш прозорою, що суттєво вплине на покращення рівня життя людей на місцях.

Після оприлюднення Рейтингу ТІ Україна надає офіційні відповіді, листи з рекомендаціями, що потрібно зробити місту, аби піднятися вгору Рейтингу. Ба більше, ми постійно публікуємо кращі практики й дуже відкриті до постійної комунікації та консультацій представників місцевих громад та влади. Наприклад, ми маємо практику закріплення відповідальних осіб з боку деяких міських рад, які відповідають за просування в Рейтингу. Вони безпосередньо звертаються до нас за роз’ясненнями та проханням надати інформацію про місто, яке вже втілило потрібну рекомендацію.

Тому часто міста переймають досвід одне одного, консультуються напряму, як втілити ті чи інші індикатори. Окрім того, ефект змагальності та конкуренції допомагає покращити ситуацію. Також ми, за запрошенням або за нашої ініціативи, їздимо у міста для того, щоб презентувати результати детальніше, розгорнутіше.

Що робити, якщо місто в аутсайдерах рейтингу?

Є категорія міст у рейтингу, які не зацікавлені надавати публічну інформацію для громадян та реагувати на наші рекомендації. Зокрема, Світловодськ та Новомосковськ вже традиційно опиняються в аутсайдерах нашого рейтингу, посідаючи дві останні позиції.

Очевидно, у такій ситуації важлива також активізація громадян на місцях, більше стимулювання міської ради до відкриття цієї інформації, запитів на її використання у своїй діяльності як громадських активістів, так і пересічних громадян.

Цікаво, що вже на наступний день після публікації рейтингу міська рада Новомосковська вийшла на контакт з командою програми “Прозорі міста” й запевнила, що готова до змін.

На папері vs. у реальності. Якими новинками здивує програма “Прозорі міста” у 2020 році?

Ми оцінюємо прозорість міст згідно з офіційними відповідями міських рад та результатами моніторингу сайтів. Однак нерідко виявляється, що наявне на папері в реальності відсутнє або працює зовсім не так. Тому ми зрозуміли, що вимірювати лише прозорість — недостатньо.

У 2020 році ми починаємо втілення нового проєкту, який буде вимірювати підзвітність. Це означає, що ми будемо перевіряти, чи дійсно можна потрапити на засідання міської ради, чи дійсно можна записати дитину в дитячий садочок через онлайн-чергу, а реєстр житлового майна оновлюється й інформація там актуальна.

Це означає, що у 2020 році ми будемо публікувати не лише Рейтинг прозорості, але й будемо вимірювати Рейтинг підзвітності. Саме активні громадяни, які знають своє місто, як ніхто інший, допомагатимуть це робити.

Часто міста переймають досвід одне одного, консультуються напряму, як втілити ті чи інші індикатори. Окрім того, ефект змагальності та конкуренції допомагає покращити ситуацію.

The post Кілька запитань про Рейтинг прозорості міст first appeared on Transparency International Ukraine.

У Рейтингу прозорості міст конкуренція стає щільнішою

Анастасія Мазурок — Tue, 18 Feb 2020 14:31:11 +0000

Анастасія Мазурок, операційна директорка TI Україна, поспілкувалась з ведучими Громадського радіо про загальні тренди та цікавинки Рейтингу прозорості 100 найбільших міст-2019.

TI Україна вже третій рік презентує Рейтинг прозорості 100 найбільших міст України. Він показує, наскільки міська влада розкриває інформацію про свою діяльність громадянам та надає їм інструменти для впливу та участі.

Ми обрали 6 головних тез з інтерв’ю Анастасії Мазурок.

1. Займати провідні позиції Рейтингу стає все важче.

Третій рік поспіль спостерігається ущільнення позицій Рейтингу. Наприклад, між першою і третьою позицією різниця буквально в три бали (Дрогобич та Покров – 79,1 бала, Тернопіль – 76 балів), що говорить про дуже щільне позиціювання міст між собою. Для того, щоб стати лідером Рейтингу, недостатньо зробити косметичні або прості для втілення зміни. Важливо робити складні речі.

2. Загальний тренд на рух до прозорості та сповільнення темпів росту.

Два роки поспіль більшість міст були в категорії «непрозорі», набираючи менше ніж 40 балів. Цього року 59 міст перейшли позначку в 40 балів. Загалом середній рівень прозорості за три роки зріс від 29,9 до 45,7 бала, але спостерігається сповільнення темпів росту. Перш за все це пов’язано з тим що, спочатку були втілені простіші індикатори. Зараз кожне нове досягнення потребує більшого ресурсу. Наприклад, відкрити дані про кадровий конкурс — це просто, а створити геокадастр або інвестиційний паспорт міста — це вже потребує залучення фахових експертів, фінансових ресурсів тощо.

3. Думка про те, що великим містам легше бути прозорими, — це міф.

В топ-10 прозорих міст потрапило лише 4 обласних центри (Тернопіль, Вінниця, Львів, Дніпро). Найнижчу позицію серед обласних центрів посів Харків (51-ше місце).

У великих міст більше ресурсу, але у них і більше майна, комісій, наборів даних, які їм потрібно відкривати. Малі міста на сьогодні певною мірою можуть бути мобільнішими в прийнятті своїх рішень і в змінах. Окрім того, після реформи децентралізації багато ресурсів, інвестицій, донорської підтримки надходять в регіони.

Дослідження чинників, які впливають на рівень прозорості міст, показали, що найбільше впливає «політична воля», тобто бажання влади відкривати набори даних, а не розмір міста та чисельність його мешканців.

4. Прозорість міст приваблює інвесторів.

Два інвестори прийшли в Маріуполь через те, що місто два роки поспіль покращувало показник прозорості. Інвестиції – це мотивація для міст підвищувати власні позиції в Рейтингу прозорості. Міста конкурують між собою за інвестиції, використовуючи рейтинг як змагальний інструмент.

5. Міста вивільняють кадровий ресурс, коли відкривають свої дані.

Коли місто викладає все більше інформації у відкритий доступ для громадян, зменшується кількість запитів на публічну інформацію. Місто вивільняє кадровий ресурс, який раніше опрацьовував звернення. Громадяни рідше просять дати очевидну інформацію, яку вони можуть знайти на сайті.

6. Індикатори, які раніше вважалися кращими світовими практиками, стають нормою закону.

Оцінка Рейтингу прозорості проводиться за 14-ма різними сферами і включає 86 індикаторів.

З одного боку, Рейтинг включає індикатори, які є законодавчими вимоги: публікувати бюджет у відведений законом строк, постатейно розбивати видатки тощо. Крім цього, до індикаторів Рейтингу включені кращі світові практики. Наприклад, створення онлайн-черги для дитячих садочків та шкіл або онлайн-черги на житлові приміщення, які є в доступі громади. Це не є вимогою закону станом на зараз, але це суттєво спростить і підвищить комфорт життя людей.

Ще три роки тому більшість індикаторів були в категорії «краща світова практика». Станом на зараз більша частина цих індикаторів стали нормою закону, адже весь світ рухається у бік наборів відкритих даних.

Нагадаємо, 12 лютого Трансперенсі Інтернешнл Україна оприлюднила Рейтинг прозорості міст-2019. Уперше лідерами стали одразу два міста — Дрогобич і Покров (екс-Орджонікідзе), які отримали по 79,1 бала.

До п’ятірки найбільш прозорих міст також увійшли Тернопіль (76,0), Маріуполь (74,6) і Вінниця (74,2). Натомість, за результатами 2019 року топ-5 залишив Дніпро. До слова, Київ у результаті посів 15-ту сходинку рейтингу.

Прочитати дослідження.

The post У Рейтингу прозорості міст конкуренція стає щільнішою first appeared on Transparency International Ukraine.

Українці про суди: не знаю, але й не довіряю

Анастасія Мазурок — Mon, 22 Jul 2019 07:20:55 +0000

“А хай суддів призначають громадяни” — каже один із кандидатів у депутати.

Хм. Цікава думка, кажемо ми. Бо в такому випадку суддів призначатимуть ті, хто основним джерелом інформації і довіри-недовіри до суддів називають сюжети зі ЗМІ та оцінки від друзів-знайомих.

То що ж українці думають про суди?

Відповіді дає опитування, проведене соціологічною службою Центру Разумкова спільно з Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва на замовлення Центру політико-правових реформ за фінансової підтримки Європейського Союзу в межах проекту «Посилення ролі громадянського суспільства у забезпеченні демократичних реформ і якості державної влади».

Чи стикалися українці з роботою суддівського корпусу безпосередньо? — Ні (66% проти 9% особистого досвіду і 25% досвіду у знайомих).
Чи знають про перебіг судової реформи? — Знову ні (57% не обізнані і 40% щось знають, з них 3% добре знають).
Чи довіряють українці судам? — Однозначно ні (75% “ні” проти 14% “так”).

Добре, то що ж тоді впливає на довіру українців до суду, якщо тільки кожен третій стикався з судами прямо чи опосередковано, а не довіряють аж дві третини?

Звісно, насамперед впливають медіа — 25%, тобто публікації журналістів і блогерів. Окрім того, для 20% показовим є досвід спілкування з судами родичів і знайомих, а для 18% — рішення, які приймають судді. Хоча, знову ж таки, інформація про такі рішення надходить переважно через медіа канали.

Які шляхи вирішення проблем із судами ситуації бачать громадяни? Що, на їхню думку, могло б позитивно вплинути на рівень довіри до суддів?

Перш за все, це притягнення корумпованих суддів до кримінальної відповідальності (63%), а також очищення суддівського корпусу від недоброчесних суддів (63%). Але тут, очевидно, виникає проблема розуміння того, хто буде оцінювати їх недоброчесність і достатність рівня притягнення до відповідальності, справедливість покарання тощо. Ще по 37% опитаних вважають, що на їхнє позитивне ставлення до суду вплине подолання кругової поруки та негайне реагування відповідальних органів на порушення суддів. Як громадяни про це знатимуть і як оцінюватимуть “негайність” — залишається питанням.

Що ж впливає на довіру українців до суду? Насамперед впливають медіа — 25%, тобто публікації журналістів та блогерів. Окрім того, для 20% показовим є досвід спілкування з судами родичів і знайомих, а для 18% — рішення, які приймають судді.

Анастасія Мазурок

Підтримуючи сучасний тренд політичних рішень “почати з чистого аркуша”, майже половина громадян (43,5%) вважає, що судову реформу потрібно починати заново. Ще 23% думають, що треба дочекатися завершення розпочатої реформи, і ще чверть населення взагалі не може оцінити поточний стан судової реформи.

Досягнуті результати реформи оцінюють позитивно близько 13% громадян, а негативно — 60%. Близько 12% громадян вважають, що були поодинокі успіхи в зміні рівня доброчесності суддів і статусу незалежності суддівського корпусу.

Що стосується створення Вищого антикорупційного суду, до якого нещодавно призначили суддів і старт роботи якого очікується 5 вересня, то його підтримують понад 40% громадян, ще 12% не підтримують. Решта — не знають або не розуміють, які перед ВАС стоять завдання і навіщо він потрібен. Майже аналогічна картина щодо підтримки суду з питань інтелектуальної власності.

І що з усім цим робити?

Розуміти, що оцінки громадянами тих інституцій та реформ, з якими вони безпосередньо не стикаються, — це радше діагноз довіри. Ці показники демонструють радше загальну задоволеність суспільством умовами, у яких воно живе, а не інституції, про яку йдеться. В даному випадку — судів.
Комунікувати. Чесно, збалансовано, системно, тлумачачи основні процеси, пояснюючи механізми прийнятих рішень, розуміючи наявні бар’єри сприйняття. Пояснювати здобутки та програші, з максимальним числом фактів, статистики, експертних пояснень. Бажано — із залученням тих людей, які користується довірою.
Розглядати проблему недовіри громадян до суддівської системи не відокремлено, а як частину забезпечення механізму справедливості в державі. Професійні оцінки роботи суддів треба залишити професіоналам, а оцінки громадян варто сприймати як показники рівня здоров’я суспільства й основних його органів, що забезпечують його життєздатність.

І, зрештою, варто пам’ятати, що настрої, окреслені в цьому опитуванні, накладаються на загальні настрої українців. А зараз, як ми вже розповідали раніше, у суспільстві спостерігається зростання критики попереднього періоду та хвиля ірраціонального оптимізму. Щоправда, за таким зростанням очікувано приходить спад.

Що стосується створення Вищого антикорупційного суду, то його підтримують понад 40% громадян, ще 12% не підтримують. Решта — не знають або не розуміють, які перед ВАС стоять завдання і навіщо він потрібен.

Анастасія Мазурок

Довідково

Трансперенсі Інтернешнл Україна – акредитований представник глобального руху Transparency International, що комплексно підходить до розробки і впровадження змін задля зниження рівня корупції.

ТІ Україна адмініструвала та передала державі системи ProZorro, ProZorro.Продажі, eHealth та E-Data. Також наш інноваційно-експертний центр впровадив Рейтинг прозорості міст і розбудовує спільноту DOZORRO для контролю за публічними закупівлями.

Контакти для медіа: Олеся Коваль, koval@ti-ukraine.org.

The post Українці про суди: не знаю, але й не довіряю first appeared on Transparency International Ukraine.

Динаміка рівня корупції в житті українців (зміни за 10 років)

Анастасія Мазурок — Tue, 14 May 2019 09:06:30 +0000

Звісно, тему корупції оминути я не могла. Хоча, здається, що ж тут неочевидно? Слово «корупція» скоро буде викликати алергію в кожного українця. Цим явищем максимально просто пояснити будь-які провали, проблеми чи обґрунтовувати реформи.

Але сьогодні не про корупцію чиновників, не про те, що корупція є ТОП-проблемою для України. Сьогодні про місце корупції в щоденному нашому з вами житті.

За 11 років (з 2007 до 2018) на 25-відсоткових пунктів знизилася частка тих, хто особисто або його члени сім’ї стикалися з проявами корупції: з 67% до 42%.

З одного боку, майже половина населення Україні і досі каже, що у своєму житті стикалися з проявами корупції. З іншого, ці дані демонструють суттєві покращення щодо рівня побутової корупції.

За 11 років на 25-відсоткових пунктів знизилася частка тих, хто особисто або його члени сім’ї стикалися з проявами корупції: з 67% до 42%.

За останні 5 років частка тих, хто вважає, що хабар є виправданим, якщо необхідно вирішити питання, які мають особисту значимість, зменшилася з 37% до 13%. Опосередковано ці дані підтверджують тренд на зниження толерантності до корупції.

При цьому декларують готовність до бодай мінімальних антикорупційних дій (як, наприклад, повідомлення про корупцію до ЗМІ) не більше 12,5% українців, а роблять це – 4%. Решту активностей готові робити від 6% до 9%, а реально роблять – близько 2%.

І що?

Хоч корупція і є наскрізною проблемою більшості сфер життя, хоч про неї і говорять на кожному стовпі, хоч слово корупція і асоціюють з ТОП-корупцією, в реальному житті українці дійсно відчувають покращення і позитивні зміни.

Часто ці зміни є результатами не власних зусиль, а дій громадських організацій, представників місцевих і національних органів управління, роботи правоохоронних органів, втілення реформ тощо.

Очевидно, проблем є багато і тут я про них не згадувала, але між “зрадоперемогою” не хочеться впадати у відчай тотальної зради.

Підписуйтеся на соціологічні матеріали нашої колеги – керівниці відділу моніторингу та оцінки Анастасії Мазурок на Facebook.

За останні 5 років частка тих, хто вважає, що хабар є виправданим, зменшилася з 37% до 13%.

The post Динаміка рівня корупції в житті українців (зміни за 10 років) first appeared on Transparency International Ukraine.