Ярослав Юрчишин, Новое время

В одній із європейських країн арештували понад півтони золота з числа активів Віктора Януковича.

Про це спершу повідомив заступник Генерального прокурора Євген Єнін. Пізніше генпрокурор Юрій Луценко розкрив деталі : золото вилучили з банківської скриньки одного з банків Швейцарії. Однак не назвав ані власника скарбу, ані будь-яких даних розслідування, що можуть привести до повернення цих активів до України.

На перший погляд, це чудова новина, адже якщо є судовий вирок у справі проти власників цього золота, то Україна зможе його повернути, хоча й у тривалому непростому процесі. Як це зробила свого часу влада Тунісу, повернувши частину коштів, вкрадених родиною диктатора Бен Алі, що володів чвертю валового доходу країни. Тоді лише Швейцарія повернула Тунісу $66 млн.

Але ж, зважаючи на стиль роботи ГПУ, одразу виникає багато запитань.

Чи існують в Україні справи стосовно власників цього золота? А ми знаємо, що єдина справа яка розглядається наразі в суді стосовно Януковича і його оточення – стосується не корупції, а державної зради. Відтак повернення викрадених коштів навіть за умови вироку малоймовірне.

Чи арештували це золото за ініціативою ГПУ чи за ініціативою швейцарців? Який правовий статус у цього золота в Швейцарії? Адже є ймовірність, що швейцарські правоохоронні органи можуть конфіскувати його і залишити в межах країни.

На жаль, обсяг інформації та спосіб, у який її повідомили суспільству, не дозволяє зрозуміти правове підґрунтя того, що відбувається. І, на жаль, така поведінка характерна для нинішнього керівництва ГПУ, якщо справа стосується розслідувань топ-корупції представників режиму Януковича та повернення вкрадених ними активів.

Очевидно, що пан Єнін під час інтерв’ю та пан Луценко під час прес-конференції не зобов’язані надавати детальнішу інформацію по цій справі. Однак з попереднього досвіду роботи з інформацією від ГПУ не доводиться розраховувати на отримання будь-яких додаткових деталей від цього правоохоронного відомства.

Варто лише згадати про конфіскацію $1,5 млрд коштів “організації Януковича”, судове рішення про яку замовчується. І не можна сказати, що це робиться задля захисту свідків, як зазначив у інтерв’ю пан Єнін. Скоріше, мова йде про порушення базових вимог законодавства про доступ громадян до інформації.

Персональна інформація усіх учасників процесу і так повинна бути прихованою у будь-яких рішеннях, що оприлюднюються у Єдиному реєстрі судових рішень. А от юридична чистота самого тексту вироку, а також перелік фірм та їхніх бенефіціарних власників, з чиїх рахунків і були конфісковані ці кошти, без сумніву, становлять надзвичайний суспільний інтерес .

Інформація про арештовані, а тим більше повернені активи топ-корупціонерів є надзвичайно важливою у першу чергу для суспільства. А суспільство бажає розуміти, коли нарешті хоч когось із корупціонерів, які роками грабували країну, притягнуть до відповідальності.

І звісно ж вона необхідна для експертів, які здійснюватимуть моніторинг процесу розслідування, повернення цих активів і їхнього подальшого ефективного використання на благо українського народу. Інакше будь-яке конфісковане майно може легко перетворитись на “батон Януковича”, місце перебування якого залишається загадкою і по нині.

Проте значно гіршим є те, що Генпрокуратура не ділиться із суспільством інформацією не лише про свої здобутки, але і про “невдачі” розслідувань. Наприклад, про закриття провадження стосовно Миколи Злочевського, чи про виключення Юрія Іванющенка із санкційного списку ЄС українське суспільство дізналось не від Генпрокуратури. Представники прокуратури повинні були надати зрозумілих пояснень про причини і наслідки таких прийнятих рішень. Натомість, ми про все дізнаємося із повідомлень у ЗМІ, або радісних прес-релізів вчорашніх фігурантів розслідувань.

Саме тому не менш болючим питанням залишається систематичне оприлюднення і постійне оновлення інформації про кримінальні провадження щодо топ-корупціонерів часів Януковича. Як пропонували ТІ, зробити це можна було б у форматі публічного реєстру таких розслідувань. Але, незважаючи на те, що Юрій Луценко ще у травні пообіцяв голові правління глобального руху ТІ Хосе Угасу розробити такий реєстр, він все ще відсутній.

При цьому, як стосовно інформації про розслідування, так і про арешт та повернення активів у ГПУ ніхто не вимагає розкривати плани розслідування та ділитися таємницею слідства. Однак, усім вже очевидно, що про арешт будь-яких активів, як за кордоном, так і всередині країни, їхні власники давно знають та мають копії відповідних процесуальних документів. Аналогічно і про прийняті процесуальні рішення, оголошені підозри, обрані запобіжні заходи тощо. Тому переважна більшість такої інформації, без зайвої деталізації, навряд чи може зашкодити перебігу розслідувань.

Крім того, чинне законодавства обмежує процесуальні строки розслідувань максимум одним роком, а тому суспільству також варто було б знати, як ці строки дотримуються органами слідства на четвертий рік розслідувань.

Натомість, на даний час суспільству за великим рахунком відомо лише те, що якісь злочини корупціонерів часів Януковича повинні ще розслідуватись ГПУ на четвертий рік після Революції Гідності. А також те, що поки що жодного обвинувального акту по них до судів не направили.

Натомість, у громадськості виникає все більше і більше запитань як до якості таких розслідувань, з огляду на відсутність інформації про будь-які результати, так і до комунікації про таку роботу зі сторони ГПУ.

І все це відбувається на фоні використання шалених ресурсів оточенням Януковича для відбілювання своє репутації та катастрофічно низького рівня довіри до органів влади.

Але правоохоронцям рано чи пізно доведеться звітувати про проведену роботу та її результати. А також про обсяги повернених і, що головне, втрачених активів. І тоді дуже б не хотілось, щоб ми всі раптом довідались, що притягувати до відповідальності нікого, а конфісковане золото виявилося, у результаті, просто піритом.

Сподіваємось, що генпрокурор Луценко все ж таки зрозуміє, що у справах викриття топ-корупції громадянське суспільство для нього не ворог, а соратник. А українське суспільство хоча б у цьому році побачить перші судові процеси над представниками корумпованої “сім’ї”.

The post Чи повернеться до України золото Януковича first appeared on Transparency International Ukraine.

До річниці Юрія Луценка на посаді Генпрокурора, підконтрольне йому відомство помітно активізувалося в інформаційному просторі, щотижня створюючи сенсації – чи щодо повернення корупційних активів колишнього режиму, чи щодо розслідування злочинів режиму Януковича.

Що стоїть за цією діяльністю: бажання виконати дані рік тому обіцянки чи гра в імітацію?

Понад три роки правоохоронними органами України, у першу чергу Генеральною прокуратурою, розслідуються численні злочини про багатомільйонні випадки корупції високопосадовців часів Януковича. Відсутність видимих результатів розслідувань злочинів Януковича та його оточення доволі часто пов’язувалась особисто з очільниками органів прокуратури.

З 2014 року головний кабінет на Різницькій змінив вже четвертого керівника, а відчутних змін і помітного прогресу у розслідуваннях, на жаль, поки не видно.

12 травня 2017 року виповнився рівно рік з часу, коли Юрій Луценко зайняв найвищу посаду в системі органів прокуратури.

Однак, під керівництвом Юрія Луценка, як і трьох його попередників, жодних значних результатів у розслідуванні топ-корупції представників режиму Януковича так і не досягнуто.

Фактично, єдиним здобутком органів прокуратури за понад три роки розслідувань цих корупційних злочинів стала нещодавня новина від Юрія Луценка про нібито конфіскацію до державного бюджету 1,5 мльярдів доларів США, які належали чи то Януковичу, чи то контрольованим ним структурам. Навіть зараз ця інформація породжує більше запитань, ніж відповідей, а текст відповідного судового рішення в порушення встановленого порядку не оприлюднюється більше місяця.

Натомість, уже за часів Луценка Генпрокуратурою закрито кримінальне провадження про незаконне збагачення колишнього міністра екології Миколи Злочевського.

Так само, як немає результатів розслідування НАБУ щодо обставин сприяння прокурорами у знятті арешту з майже 23 мільйонів доларів США, які зберігались на рахунку Злочевського у банку Лондона.

На початку березня 2017 року зі списку осіб, стосовно яких Європейським Союзом застосовано персональні санкції, виключено одного з найближчих соратників Януковича – Юрія Іванющенка. При цьому Генпрокуратура лише пожалілася на Верховний суд, який закрив справи по “Юрі Єнакіївському”. Не до кінця зрозумілою залишається і доля понад 100 мільйонів доларів США, що належать Іванющенку, арештованих у різних юрисдикціях Європи.

Провадження про “вишки Бойка” спочатку перетворилось на провадження про “вишки Кацуби”, а зараз взагалі не зрозуміло, кому буде приписано організацію цієї корупційної схеми. Олександр Кацуба, колишній заступник голови правління НАК “Нафтогаз України”, після восьми місяців перебування під вартою на початку березня вийшов на волю, уклавши угоду зі слідством.

Кацуба обвинувачувався у заволодінні коштами НАК “Нафтогаз України” в сумі понад 404 мільйони доларів США та ще майже 450 мільйонами гривень (це близько 56 мільйонів доларів США за курсом на момент вчинення), а також у замаху на заволодіння понад 5 мільярдів гривень (близько 637 мільйонів доларів США за курсом на момент вчинення).

За умовами укладеної угоди зі слідством, Олександр Кацуба заплатив штраф усього лише в розмірі 100 мільйонів гривень – це близько 3,5 мільйонів доларів США на момент сплати), а також надав показання, що викривали інших осіб, причетних до вчинення злочину.

Окрім очевидної неспівмірності суми сплаченого штрафу з розміром завданих злочинною діяльністю збитків, виникає також і запитання до цінності показань, даних Олександром Кацубою. При цьому його старший брат Сергій, який також свого часу обіймав посаду заступника голови правління НАК “Нафтогаз України”, до цього часу перебуває у розшуку у тому ж кримінальному провадженні.

Ще у 2014 році Віталій Ярема, на той час Генеральний прокурор, заявляв про понад 30 розпочатих розслідувань за фактами корупції політичної верхівки часів Януковича, у яких було арештовано активів підозрюваних на понад 6,2 мільярди гривень та 1,8 мільярдів доларів США. У той же час, хід та результати розслідування корупційних злочинів високопосадовців часів Віктора Януковича та повернення у державний бюджет здобутих у їх результаті активів становлять не менший суспільний інтерес.

Однак, навіть на прямі запити Transparency International Генпрокуратура зараз надає розрізнену, а інколи навіть суперечливу інформацію стосовно таких кримінальних проваджень.

Поряд з цим, у ГПУ уже є досвід утворення відкритого реєстру кримінальних проваджень про злочини, вчинені проти учасників Революції Гідності, у якому періодично оновлюється інформація про хід розслідування кожного кримінального провадження, повідомлення про підозри, скерування обвинувальних актів до суду та результати судових розглядів у них.

Transparency International Україна вже декілька місяців намагається донести до керівництва Генпрокуратури (як у ході робочих зустрічей, так і в публічних зверненнях та офіційних листах) необхідність створення такого реєстру розслідувань корупційних злочинів часів Януковича – але, на жаль, поки безрезультатно.

Більше того, незважаючи на вимогу закону стосовно щорічного звітування перед парламентом, у 2017 році такий звіт особисто Генпрокурор надав поки що лише у вигляді картинки.

Під час візиту у червні 2016 року до України голови правління глобальної мережі Transparency International Хосе Угаса президент України Петро Порошенко у ході зустрічі, на якій був присутній і генпрокурор Юрій Луценко, попросив його сприяти поверненню награбованого режимом Януковича до України.

Однак, закритість та фактична відсутність будь-якої публічної інформації від Генеральної прокуратури України про динаміку конкретних розслідувань та структуру арештованих активів не дозволяє проводити ефективну комунікацію з нашими міжнародними партнерами та розробляти з ними конкретні спільні заходи.

У липні 2017 року у США пройде перший Глобальний форум з повернення активів, на якому основний фокус буде зосереджений на справах України, Нігерії, Тунісу та Шрі-Ланки.

На жаль, робота правоохоронних органів України поки не дає підстав для оптимізму в питаннях повернення активів, здобутих у результаті корупційних злочинів і виведених за кордон.

На додачу, напередодні першої річниці Юрія Луценка на посаді Генерального прокурора суспільству стала відома інформація про припинення розшуку Інтерполом Віктора та Олександра Януковичів, а також Андрія Клюєва і Едуарда Ставицького. Офіційної інформації від Інтерполу про причини припинення розшуку не оприлюднено.

Зі слів представників ГПУ, таке рішення було ухвалено у зв’язку з недосконалістю українського законодавства про обрання особам, що перебувають у розшуку, запобіжних заходів. Однак, упродовж останнього року – а саме стільки, знову ж таки, зі слів представників ГПУ, розглядалась в Інтерполі скарга адвокатів Януковича, – жодних заяв про необхідність законодавчих змін у відповідності до вимог Інтерполу, від ГПУ не було чути.

Чи означає ця сумна картина, що для України уже все втрачено в контексті викриття масштабної корупції часів Януковича та повернення до бюджету вкрадених коштів?

Хотілося б все ж сподіватись, що поки ні. Але для досягнення бодай якогось результату – над ним треба працювати.

Щоб зробити спробу розібратись, Чи залишився ще у нашої правоохоронної системи шанс “вийти з честю” з історії розслідування корупції часів Януковича та що для цього необхідно?

Для того, щоб зробити спробу розібратись з цими питаннями, Transparency International Україна у кінці травня організовує міжнародну експертну дискусію, у якій візьмуть участь цілий ряд кращих світових експертів, у тому числі й голова правління глобального антикорупційного руху Хосе Угас.

На цей захід запрошено представників українських правоохоронних органів, які зможуть не лише отримати цінний досвід, але й попередньо домовитись про співпрацю щодо повернення коштів, вкрадених у України.

Сподіваємось, що запрошені керівники державних органів зможуть знайти у своїх графіках декілька годин для того, щоб долучитись до обговорення, викласти своє бачення проблеми і спробувати спільно знайти шляхи для її вирішення.

Ярослав Юрчишин, виконавчий директор ТІ Україна, спеціально для УП

The post Гра в імітацію: результати розслідування корупції часів Януковича first appeared on Transparency International Ukraine.