5 років важкої праці, злетів і падінь, а всі лише питають “де посадки?”

Днями міський голова Труханов отримав чергову підозру від НАБУ та САП через майно дружини. Це вже третя підозра в гандикапі мера. Утім вироків у Труханова наразі лише один, і той виправдальний. Хто ж недопрацював?

Сьогодні день народження НАБУ. Рівно 5 років тому Президент підписав призначення Артема Ситника директором бюро, таким чином давши старт роботі інституції. 

За цей час детективи разом з прокурорами показали, як багато в нас трешової корупції та нахабних і безстрашних корупціонерів. Довели, що можуть прийти до будь-кого та урівняти статуси в судовій залі.

Ми раділи тому, про що говорили в НАБУ на початках. За перші 10 місяців роботи НАБУ та САП вони вже розслідували 208 проваджень (щодо суддів, прокурорів, керівників державних підприємств та інших топів). Оголосили близько 100 підозр і склали обвинувальні акти щодо 25 осіб. Здавалося, це справді хороший старт.

Зараз НАБУ звітує, що фактично за 5 років (станом на 31.12.2019) разом із САП оголосило 221 підозру та скерувало до суду 245 справ. І почуло від суддів 38 вироків у своїх кейсах. Тобто лише 17% закінчилися реальними рішеннями в судах.

У голові одне за одним постають питання – чи досить Антикорупційне бюро зробило у свою першу ударну п’ятирічку? Чи можна було “швидше, вище, сильніше”? І взагалі, чи можливо взагалі оцінювати ефективність НАБУ у відриві від САП? А у відриві від Антикорупційного суду?

І звідси, мабуть, головне питання: чи варто посадки вважати єдиним маркером успіху в боротьбі з корупцією?

За 5 років ми разом з іменинниками пережили як емоційні підйоми, так і глибокі розчарування від незавершеності початого. Чого тільки варті потужні та унікальні конкурси на детективів перших хвиль. А нічна запобіжка картатому ДФС-нику Насірову, клопотання про арешт тому ж меру Труханову, мільйон гривень застави головній аудиторці країни Гавриловій чи розірвання багатомільйонної угоди з днопоглиблення в українських портах?

І це при відсутності великої ПАПівської політичної волі, права на власну “прослушку”, доступів до купи реєстрів та проблем з проведенням експертиз. Навпаки – супроти шаленому тиску фігурантів та опору корумпованої системи, де всередині живуть за законами “свій до свого про своє”. 

Утім на іншому березі ми бачили катастрофи – як зі справами, так і з рішеннями на різних рівнях у бюро. Справи “Укроборонпрому” та “плівок” з Окружного адмінсуду, зливи листувань, розмов і нічних візитів топпосадовців НАБУ… Усе це змусило навіть відданих апологетів перейти у статус нейтральних спостерігачів, але ще не критиків. Поки що.

Я вже казав і не раз. “Питання “де посадки?” — це питання до всієї системи, а не окремих інституцій. Критично мало системних змін перейшли через стадію невідворотності. Так, імітація деяких реформ також вплинула на результативність НАБУ.

Утім ми маємо визнати і те, що НАБУ є рушієм розслідувань. САП — рушієм у суді. Судді виносять вирок, спираючись на норми кримінального процесуального законодавства. І кількість та зміст вироків залежить від них усіх. 

Час “молодих” НАБУ і САП закінчився. 5 років для органу — достатньо часу, аби набрати форму та досвід. А українцям – втратити терпіння.

Більшості байдуже до сентенцій про важливість дотримання верховенства права чи незалежність органів контролю. Більшість не замислюється про те, як сформувати негативне ставлення суспільства до зловживань нашими податками або владою задля власної вигоди. Але це якраз і є ті спільні риси, що об’єднують країни з низьким рівнем корупції. Бо боротьба з корупцією – це не лише про покарання.

У нас же 83% вважають, що боротьба з корупцією у владі неуспішна. Чому? Бо “крадіїв” не садять. В українській ментальності не буде сприйняття ефективної боротьби з корупцією, допоки не звершиться “правосуддя”, яке для простих людей означає одне – сісти за ґрати та втратити статки.

Час робити висновки і змінюватися.