У 2021 році Україна втратила 1 бал в Індексі сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index — CPI) і тепер посідає 122 місце зі 180 країн у списку СРІ. Що стоїть за цією оцінкою, чи варто хвилюватись, і на що вказує загальний рух України? Розбираємось.
Передусім почнемо з того, що показники такого тривалого дослідження варто розглядати у динаміці. Адже показник СРІ — це не точка на карті, а шлях. Сьогодні оцінка для України краща, ніж була 10 років тому, але це покращення зумовлене змінами, які відбулися відразу після Революції Гідності. З 2018 року постійне зростання балів України припинилося.
Загалом за останні 10 років поступове покращення показників нашої країни було помічене і відзначене укладачами Індексу сприйняття корупції Transparency International — Україна впевнено увійшла до переліку країн, які за це десятиліття зробили значущий приріст балів.
Чи можемо ми нинішню ситуацію назвати “застоєм”? Не зовсім. На нашому спідометрі змін — не максимум, але ми рухаємось. В останній рік, як і до того, відбулося чимало позитивних подій на антикорупційному фронті — відновлені повноваження НАЗК, збережений і розвинутий інститут викривачів, винесені вироки ВАКС, запущено інструмент цивільної конфіскації. Однак надто часто позитив в одному з секторів нівелювався негативом в іншому.
Що нас гальмує у цій подорожі, а що — драйвує?
Оцінка країни — складніша за візит на СТО, адже дослідити результати дій та взаємодій різних владних інституцій одночасно — непроста задача. Наш показник сформувався з 9 різних досліджень незалежних джерел, які показують стан окремих систем антикорупційної машини в Україні. Згідно з даними, 2 джерела підвищили наші бали, 3 залишили незмінним, а 4 знизили.
Найбільше зниження ми отримали в таких дослідженнях:
- Дослідження Індексу трансформації Фонду Бертельсманна, яке проводилось у першій половині 2021 року шляхом якісного опитування експертів.
У показнику України, вочевидь, відбилася ситуація, коли своїм рішенням від 27 жовтня 2020 року Конституційний Суд звільнив від відповідальності за недостовірне декларування багатьох чиновників. За даними НАБУ, тоді розслідувалось близько 180 фактів умисного внесення посадовцями недостовірних відомостей до е-декларацій. 7 особам було повідомлено про підозру, але через рішення КСУ всі ці розслідування підлягали закриттю. ВАКС закрив 17 кримінальних проваджень і скасовував вироки. Відтак, посадовці, викриті на зловживаннях, уникли будь-якої відповідальності.
- У Щорічному рейтингу глобальної конкурентоздатності та у даних Опитування думки менеджерів від Світового економічного форуму, де опитування проводились серед керівників бізнесу. Тут також були події, що могли викликати песимізм серед бізнес-спільноти — української й не тільки.
При цьому Україна зросла на 2 пункти за показником міжнародного огляду ризиків серед країн групи PRS, що оцінює корупцію в межах політичної системи. Скоріш за все таке зростання стосувалося запуску НАЗК електронного реєстру звітності політичних партій Politdata — реєстр почав працювати навесні 2021-го. Але довгоочікуване електронне звітування для партій поки не запрацювало на повну, а сам процес був призупинений законом ще навесні 2020 року через пандемію COVID-19.
Також 4 бали Україні додали у дослідженні “Варіації демократії”, яке створюється на основі в тому числі показника корупції в судовій владі. Вочевидь, запущеної торік законом, але досі не імплементованої судової реформи недостатньо для потужнішого стрибка у цьому дослідженні.
Не змінилася й оцінка звіту Freedom House про країни перехідного періоду за 2020 рік. У ньому висловлюється занепокоєння наростальним втручанням у роботу ВАКС, зокрема, ідеться про провадження у КСУ щодо конституційності ВАКС як спеціалізованого суду. Також дослідники відмітили загальне зростання тиску на антикорупційні органи в Україні. Згадується і прийнята парламентом тільки в першому читанні Антикорупційна стратегія, яка вже понад рік чекає на остаточне ухвалення.
Тобто, бачимо, що не залатані дірки в нашій антикорупційній екосистемі помічають дослідники по всьому світу. Це має значний вплив на сприйняття не тільки корупції в країні, а й самої країни у світі. І якщо ми ставимо собі за мету потрапити в антикорупційну зону, нам варто краще вирішувати наявні поломки.
Куди ми (не) доїхали
Задля якісного просування вперед без “відкатів” ми регулярно маємо проводити роботу над помилками. Чудово, якщо навчимося відмовлятися від того, що не працює, і шукати більш дієві способи для досягнення цілей.
За результатами торішнього дослідження СРІ, ТІ Україна надала владі 3 блоки рекомендацій, які б могли покращити наші показники. Станом на кінець 2021 року, жодна з рекомендацій не була реалізована повністю: дві були виконані частково, а одна не виконана взагалі.
Частково вдалося “розрулити” ситуацію у сфері управління публічним майном. За рік вийшло розблокувати та підготувати об’єкти до приватизації. А от щодо обліку активів держави та доступу до нього — це ще потребує удосконалення. Доволі гостро досі стоїть питання і про спроби вивести певні закупівлі з-під дії Закону України “Про публічні закупівлі”.
Гірше справи йдуть в напрямі незалежності та спроможності антикорупційної інфраструктури. Конкурси у САП і АРМА не просто незавершені, а й відбуваються з безліччю обурливих “ляпів”. Не забуваймо, що в цьогорічному СРІ вже враховується й історія з КСУ, яка восени 2020-го паралізувала діяльність НАЗК. Ніби меншого масштабу, але не меншої важливості, питання щодо протидії порушень судового процесу у ВАКС — відповідний законопроєкт навіть не був розглянутий нардепами.
Але деякі позитиви у цьому секторі таки бачимо. Наприклад, у Верховній Раді торік таки проголосували необхідні зміни до законодавства щодо АРМА, і це стало ще одним кроком до покращення управління арештованими активами. А із новоприйнятим Законом про НАБУ наблизилося до можливості самостійно вести прослуховування потенційних корупціонерів.
З невиконаного: знову формування професійної та незалежної судової влади. Зараз здійснюються спроби реанімувати ВККС та перезавантажити ВРП, проте чинна ВРП всіляко блокує реформи. Затягування процесу створює ризики нівелювання всіх зусиль з трансформації судової системи. Ще одна проблема: ОАСК, який продовжує працювати й виносити ганебні рішення, хоча закон про його ліквідацію досі чекає свого часу в парламенті. І останнім цвяшком у цій конструкції стоїть історія з (недо)реформуванням Конституційного Суду з урахуванням усіх рекомендацій від Венеційської комісії.
Що робити? Не будемо вигадувати велосипед
Щоб не падати з ровера “антикорупційна Україна”, потрібно постійно крутити педалі і рухатись уперед, як і на звичайному велосипеді. Ось рекомендації на 2022 рік, які, на нашу думку, допоможуть знизити рівень корупції:
- Завершити конкурси й обрати професійних, незалежних і доброчесних керівників органів антикорупційної екосистеми: САП, АРМА і НАБУ.
- Ухвалити державну Антикорупційну стратегію та програму з її імплементації.
- Провести реформу конституційного правосуддя з урахуванням висновків, наданих Венеціанською комісією.
- Забезпечити прозорий облік державної власності та продовжити курс на приватизацію.
- Мінімізувати ризики ухвалення законопроєктів, які виводять закупівлі з-під дії Закону України “Про публічні закупівлі”.
Як бачимо, це доволі конкретна відстань у 5 кроків, подолавши яку, ми зможемо значно просунутись за наміченим антикорупційним маршрутом. Звісно, не все так просто, і на дорозі завжди може з’явитись черговий камінець, який ладен повністю збити з курсу, понівечивши безліч деталей нашого антикорупційного байка.
Але якщо дії усіх керманичів будуть скоординовані та впевнені й відповідатимуть задекларованому напрямку на подолання корупції — ми втримаємо рівновагу і зможемо потрапити в бажану точку призначення.
Маємо зрозуміти, що вимагати змін важливо, адже зупинка падіння та повернення до бодай повільного зростання в Індексі залежатиме не від наступної влади після виборів, а від чинної. Бо +6 балів за 10 років — це недостатньо хороший результат для країни, очільники якої поставили боротьбу з корупцією як одну з пріоритетних цілей своєї діяльності. І з такими швидкостями далеко не заїдеш.
Джерело: www.pravda.com.ua
