Виконавчий директор ТІ Україна спеціально для “Української правди”

Як змінилася ситуація з корупцією в Україні за часи президентства Петра Порошенка? Складно знайти об’єктивні критерії для оцінки. Але погляньмо на динаміку країни в глобальному рейтингу Індексу сприйняття корупції, який щороку укладає Transparency International.

Ми додали 7 балів і піднялись з ганебної 144 на не дуже престижну 120 сходинку. Обігнали Росію, але з сусідів – лише її. Лишилися найгіршими в Європі. Втім перетнули межу в 30 балів (у 2018 – 32 бали), що означає, що держава почала намагатися боротися з корупцією.

Ми йшли в правильному напрямку, але йшли дуже повільно. Прийшли до ситуації, яку можна описати як “найпрозоріша корупція у світі”. Завдяки інноваціям тепер всі бачать все. Не бачать лише посадок хабарників і рівних правил гри для всіх.

Як ми йшли антикорупційним шляхом

Нова влада – нове вікно можливостей для змін і для стрибка. 5 років тому, в день втечі Януковича, ми повірили, що швидко змінимо Україну. Але війна стала на заваді і забрала наші сили та увагу. Також ми переоцінили бажання політичної еліти до змін.

Однак ми почали війну і проти корупції. Парламент під тиском суспільства та міжнародних партнерів ще в жовтні 2014-го ухвалив пакет ключових антикорупційних законів. Вони поклали початок формуванню антикорупційних органів та прозорості в різних сферах.

Депутати прийняли Антикорупційну стратегію держави на 2014-2017 роки. Вже у 2015-ому році новостворене Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) розпочали досудове слідствов перших кримінальних провадженнях.

У 2015 році Міністерство охорони здоров’я передало закупівлі ліків в рамках 12 державних програм трьом міжнародним організаціям: ЮНІСЕФ, ПРООН та Crown Agents.

У середині 2016-го почало функціонувати Національне агентство із питань запобігання корупції. Запрацювало обов’язкове електронне декларуваннячиновників.

З 1 серпня 2016 року всі державні закупівлі відбуваються в інноваційній системі ProZorro, розробленій завдяки трикутнику “держава-бізнес-громадянське суспільство”. До речі, саме Трансперенсі Інтернешнл Україна передала її на баланс держави.

Запрацювало Агентство з розшуку і менеджменту активів (АРМА), чиє завдання – не лише знаходити приховані активи, але й знаходити управителів і реалізовувати арештоване у кримінальних провадженнях майно потенційних корупціонерів.

Упродовж 2015-2016-го років українці отримали доступ до низки баз даних – про публічні закупівлі, реєстр юридичних осіб та ФОП із зазначенням кінцевого бенефіціарного власника, містобудівна документація тощо.

Було розпочато судову реформу, реформу Генпрокуратури і поліції. Щоправда, на сьогодні ці “реформи” можна називати радше провальними і косметичними, ніж успішними і системними.

Все це було поштовхом до кардинальних змін у державі. Чому влада наважилася на них? Можливо, через активні бойові дії та економічні загрози Порошенко і його команда пішли на внутрішні поступки, розуміючи, що без міжнародної підтримки не встоять проти Росії.

Чим сильнішою ставала Україна у протистоянні з РФ, тим складніше ставало ефективно взаємодіяти громадянському суспільству, бізнесу та міжнародникам з українською владою. Громадськість замість партнерів для владної команди стала “зрадофілами”.

Парламент підтримав електронне декларування для антикорупційних активістів. У склад Верховного Суду потрапила ціла низка недоброчесних кандидатів.

Підконтрольне НАЗК під тиском громадськості та міжнародних партнерів спромоглося лише на старт системи е-декларацій, проте на сьогодні не виконує покладені на нього масштабні функції запобігання корупції.

Служба безпеки України продовжувала “розслідувати” корупцію тощо.

“Темна” сторона дуже швидко збагнула, якими потужностями наділило новостворені органи. І вже на запуск Антикорупційного суду ми витратили майже три роки…

Початок епохи політичної волі до боротьби з корупцією?

І знову – нова влада. А пріоритети громадянського суспільства майже ті самі.

Ми очікуємо від нового президента, що він щонайменше збереже попередні здобутки. І краще – розвине їх. Ми розраховуємо на такі кроки:

  1. Ініціатива та сприяння перезавантаженню Національного агентства з питань запобігання корупції;

НАЗК має унікальні повноваження, а його роботу регулює прогресивне законодавство. Попри це, Агентство не демонструє очікуваних результатів.

Верховна Рада з подачі президента має ухвалити закон, який дозволить сформувати новий персональний склад НАЗК. Участь у цьому процесі повинні брати міжнародні незалежні експерти.

Нова модель роботи НАЗК повинна бути позбавлена принципу колегіальності в управлінні. Мусить запрацювати зовнішній аудит діяльності відомства.

  1. Забезпечення створення Служби фінансових розслідувань.

Варто позбавити СБУ та Нацполіцію повноважень у сфері боротьби з економічною злочинністю. Змінити закон України “Про Службу безпеки України” та вилучити норми, які дозволяють спецслужбі тиснути на бізнес під виглядом боротьби з економічною злочинністю.

Також позбавити такої можливості інші правоохоронні органи. Натомість створити Службу фінансових розслідувань.

  1. Продовження реформи органів прокуратури.

Трансперенсі Інтернешнл Україна неодноразово наголошувала на потребі повернення довіри до керівництва САП після акваріумного скандалу.

Відновити репутацію антикорупційної прокуратури можна через зміну менеджменту за новою процедурою.

Важливо також зробити спецпрокуратуру більш незалежною, зокрема надати САП статус окремої юридичної особи та посилити процесуальний статус керівника.

  1. Продовження реформи публічних закупівель.

Реформа закупівель зробила Україну відомою на весь світ. Prozorro – одна з найбільш інноваційних систем у світі. Але навіть вона не може розв’язати питання корупції самостійно. Вона робить все відкритим, звужує можливості для корупції. Утім без дієвої системи контролю ефективність інновацій в рази нижча.

Логічним продовженням має стати реформа Державної аудиторської служби. Бо ДАСУ якраз відповідає за ефективний моніторинг і перевірку у сфері закупівель.

Як усе можна зруйнувати?

Використовувати політичну волю, коли це вигідно.

За один день 12 травня 2016 року парламент вносив зміни в закон, аби на посаду Генпрокурора можна було призначити близького соратника президента.

Щоб Порошенко міг внести кандидатуру Луценка, організували спеціальний терміновий випуск парламентської газети “Голос України”, де й надрукували “закон Луценка”. Тоді Верховній Раді вистачило півгодини, щоб проголосувати “закон Луценка”.

Натомість ми майже три роки витратили на адвокацію та запуск Антикорупційного суду. Нас переконували, що так довго не через відсутність політичної волі, а через обставини.

Зупинятися на півдорозі.

Україна побачила низку половинчастих рішень, наприклад, реформу поліції з красивою вітриною у вигляді патрульної служби та пакетом точкових змін.

А що з тими, хто сидить у кабінетах? Я не можу сказати, що “система” повністю змінилась. Лише десь 15 відсотків готові діяти проактивно, інші – навряд.

Йти на компроміси і на перше місце ставити особисті інтереси.

Компроміс – це коли ти кажеш, що очільник Херсонщини піде, але не ти його звільняєш, а він сам пише заяву про відставку.

Компроміс – це коли після скандалу в оборонці не ти звільняєш свого друга, заступника голови РНБО, а він звільняється за власним бажанням.

Компроміс – це коли твій політичний соратник є абсолютно непрофесійною людиною, але ти ставиш його головою ГПУ.

Компроміс – це коли ти береш свого друга-мільярдера і ставиш його заступником в АП.

Прикладів за 5 років дуже багато. Ці компроміси стали однією з головних причин поразки Порошенка.

Післямова

Виклики та завдання, що стоять перед новим президентом, абсолютно не такі, як у 2014 році. Методи реалізації, підходи, пріоритети у нового глави держави будуть однозначно іншими. Якими саме? Наразі це відкрите питання.

Ми готові взаємодіяти з новою владою для реформи країни, готові слухати виправдання, чому не виходить, та спільно шукати шляхи подолання перепон.

Треба пропонувати альтернативу, бути готовим її втілювати та часто всупереч неофіційній політичній волі офіційних осіб.

array(3) { ["quote_image"]=> bool(false) ["quote_text"]=> string(222) "Треба пропонувати альтернативу, бути готовим її втілювати та часто всупереч неофіційній політичній волі офіційних осіб." ["quote_author"]=> string(86) "Андрій Боровик, Виконавчий директор ТІ Україна" }

Треба пропонувати альтернативу, бути готовим її втілювати та часто всупереч неофіційній політичній волі офіційних осіб.

Андрій Боровик, Виконавчий директор ТІ Україна

Джерело: www.pravda.com.ua