Раз на рік для всіх, хто бореться з корупцією, і тих, хто про неї згадує лише зрідка, настає момент певного протверезіння. Ця мить збігається з оприлюдненням результатів Індексу сприйняття корупції (СРІ).
Ми опиняємося віч-на-віч із зовнішньою оцінкою того, в якій країні живемо. Краще бачимо її позитивні та негативні зрушення і можемо порівняти їх із такими ж процесами у наших сусідів, країн-друзів і країни-агресора.
Така зустріч із реальністю може виявитися обнадійливою. А може засмутити настільки, що захочеться опустити руки.
Живучи в час інформаційних маніпуляцій та фейкових новин, треба розуміти, що правда багатогранна і часом неоднозначна. Тож спробуємо розтлумачити, що означають цьогорічні цифри СРІ.
За 2019 рік Україна втратила 2 бали в Індексі сприйняття корупції.
Ми набрали 30 балів і посідаємо 126 місце зі 180 країн.
Перше відчуття: “зрада”, “всьо пропало”, “ми несемося в прірву”.
Але ж ми навчені, що будь-яку інформацію треба спробувати зрозуміти не лише на базі голих цифр.
І розпочати варто з того, як ці результати тлумачить саме Transparency International.
Перше, що ми бачимо в описі методології вимірювання – зміна на 1-2 бали у бік зростання чи спаду не є статистично значущою. Ба більше, у дослідженні вказано, що на результати впливають антикорупційні здобутки України за останні один-два роки, а не тижні чи місяці.
Але зовсім інакше сприймається цей результат, якщо копнути глибше. Тоді ми побачимо, що за останні 6 років це перший випадок, коли Україна втратила бали.
Після Революції Гідності, відколи Янукович та його “сім’я” втекли з країни, ми повільно, проте впевнено росли в Індексі сприйняття корупції. Змінюючи показник на 1-2 бали, які “можна вважати статистичною похибкою”, виросли на 5 балів, що у світі вважається помітним антикорупційним кроком.
За ці 6 років в Україні відбулися низка реформ, які справді позитивно впливали на боротьбу з корупцією.
Реформа публічних закупівель (ProZorro), аукціони з продажу майна збанкрутілих банків, створення антикорупційної інфраструктури, електронне декларування статків, відкриття реєстрів – це ті зміни, які відчули на собі усі українці.
Але водночас ми так і не побачили очищення та реформи судової гілки влади. Генеральна прокуратура та Служба безпеки залишились підконтрольними президенту. Національна поліція змінила вивіску, але так і залишилася нереформованою.
І це не все! Політична заангажованість минулого складу НАЗК, впровадження електронного декларування для громадських активістів та напади на них по всій країні – це точно не те, що допомагає в розбудові демократії.
Скасування відповідальності за незаконне збагачення, постійні сумнівні кадрові рішення та, звісно, численні корупційні скандали, які вже навіть не завершувались показовими арештами…
За моїм відчуттям, починаючи з 2017 року, ми суттєво сповільнились на шляху реформ. А роком пізніше, у момент активної протидії створенню ВАКС, я взагалі не був певен, чи Україна часом не почала відкочуватися назад.
У будь-яких діях чи процесі, звісно, є як мінімум дві сторони. І вище – саме ті, про які не варто забувати.
Щороку за результатами Індексу сприйняття корупції Transparency International Ukraine дає рекомендації, як Україна може суттєво поліпшити свої показники в СРІ. А потім ми аналізуємо, що саме з цих рекомендацій держава виконала, а чого доведеться добиватися і далі.
На початку складного виборчого 2019 року наша організація сформулювала 12 таких рекомендацій. Загалом було частково або повністю виконано лише 6. Причому майже все це відбулося в останньому кварталі 2019-го.
Зокрема, держава так і не змогла забезпечити належну перевірку бенефіціарів та посилити контроль за фінансуванням політичних партій.
Не краща ситуація і з судами та правоохоронцями – влада так і не спромоглася провести реальну судову реформу, повернути довіру до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, позбавити СБУ та Нацполіцію непритаманних їм функцій та покарати винних у нападах на громадських активістів.
У п'ятирічній ретроспективі результат у 30 балів не є кроком назад. Це, швидше, "корекція" на антикорупційному шляху. Проте втрата 2-х балів – це накопичений результат всіх описаних вище негативних подій. Очевидно, що влада в Україні робила щось не те.
Щоб розвіяти будь-яку змову, скажу, що у теперішньої владної команди вже є як позитивні результати, так і негативні.
Перезапуск НАЗК, скасування частини правок Лозового, надання права незалежного прослуховування для НАБУ, запровадження системи ProZorro.Продажі на рівні закону, прийняття фактично нового закону про публічні закупівлі, кроки у бік позбавлення від значної кількості державних підприємств і багато іншого.
І при цьому – правки Лозового скасували лише частково. Аваков досі лишається міністром внутрішніх справ. Адвоката Януковича призначили першим заступником керівника ДБР. Уявне скасування депутатської недоторканності. На додачу – спроби концентрувати владу в руках президента та призначення друзів та партнерів на посади.
Всі ці кроки були здійснені в останні три місяці, тому повноцінні ефекти від таких змін ми зможемо побачити не раніше, ніж за рік.
Але, якщо вже бути до кінця чесними, неоднозначні зміни відбулися і в інших країнах. СРІ особливий тим, що він допомагає бачити загальний світовий контекст боротьби з корупцією. І світ має такі ж антикорупційні проблеми, як і ми.
Цьогорічний індекс показує, що в сучасному світі вкрай бракує політичної доброчесності.
Середній світовий бал СРІ – 43, менше від половини можливих. І така тенденція спостерігається вже кілька років.
Чи може така інформація стати втіхою для нас? Звісно, ні.
Треба розуміти, чому це дослідження називається саме Індексом сприйняття. Виміряти реальний стан речей у такій сфері, як корупція, вкрай важко.
Ми можемо говорити тільки про те, як це явище сприймається, а не яким воно є. Відповідно, вищий результат однієї країни у порівнянні з іншою не означає, що в першій менше корупції, ніж у другій. Він вказує на те, що перша сприймається як менш корумпована.
Україну сприймають на 30 балів. Саме з цим нам доведеться не тільки жити. З цим нам треба працювати у 2020-му. Ретельно, старанно, а інколи навіть відчайдушно і зухвало, що і має принести результат.
Бо не Індекс показує нас, а ми формуємо Індекс. Кожен окремо і всі разом.
Андрій Боровик, для УП
В Україні що нові команди, що старі, зазвичай імплементують реформи у три етапи: декларують, голосують закон, а далі реалізують усе на практиці. І, як показує досвід, перечепитися можна на кожному з цих етапів.
Джерело: www.pravda.com.ua
