“Корупція квітла пишним цвітом і продовжує квітнути ще сильніше”. Так Путін у своїй промові оцінив нашу історію з корупцією, та і загалом нашу історію оцінив теж… Більшості його тез навіть не хочеться давати оцінку. Але не можу втриматися і не порівняти антикорупційні справи в Україні та “за поребріком”. Що нам каже Індекс сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index, CPI) та інші дослідження?

Антикорупційна реформа в Україні стартувала у 2014 році і триває досі. За понад 8 років вдалося створити екосистему антикорупційних органів, подолати кризу конституційного судочинства, вже навіть оновити законодавчу базу щодо Агентства з менеджменту і розшуку активів і Національного антикорупційного бюро. Вищий антикорупційний суд за 2.5 роки ухвалив 67 вироків у справах топкорупції та багато іншого.

Ми запустили низку електронних сервісів, зробили процес закупівель і управління майном дійсно публічними, отримали світові нагороди за е-інструменти у сфері відкритого врядування і були навіть відзначені у Стратегії з подолання корупції у Штатах.

У свіжому Індексі сприйняття корупції-2021 Україна отримала 32 бали, а Росія – 29 зі 180 можливих. Це означає, що Україну сприймають у світі як менш корумповану країну. Попри регрес за останній рік, важливо відзначити, що з 2012 року показники України значно виросли: +6 балів.

Загалом 10-річна історія розвитку України в Індексі показує покращення, зумовлене змінами, які відбулися саме після Революції Гідності. З 2018 року постійне зростання балів України припинилося. Такі хвилі свідчать про постійне протистояння еліт і прокрастинацію в антикорупційних задачах.

На відміну від України, Росія у 10-річній перспективі не зробила стрибка в СРІ. Починаючи з 2012 і до 2021 року вона загалом набрала лише +1 бал в Індексі. У 2012-2013 роках отримала 28 балів, у 2014 знизилась на один бал, а протягом 2015-2017 років стабільно тримала позицію у 29 балів. Після певних коливань вона знову повернулася до своїх 29-ти.

Така ситуація свідчить про відсутність системної реформи і проведення точкових змін у сфері протидії корупції. Наприклад, російське законодавство не захищає викривачів корупції, а Росія не ратифікує Конвенцію про громадянсько-правову відповідальність, також країна-агресор ігнорує проблему підкупу іноземних посадовців і протягом 2016-2019 років не порушила жодної справи проти людей, які дають хабарі за кордоном.

Крім цього, Росія належно не виконує зобов’язання щодо проведення антикорупційної реформи перед Групою держав проти корупції (ГРЕКО). Це орган Ради Європи, який допомагає різним країнам боротися з корупцією. Він встановлює антикорупційні стандарти та контролює їх здійснення на практиці.

За результатами четвертого раунду моніторингу національної політики протидії корупції ГРЕКО Росія виконала 9 з 22 рекомендацій, інші 9 виконала частково, а 4 – не виконала, зокрема:

● НЕ передала ініціативу компетентним парламентськими комітетами починати розслідування щодо декларацій депутатів, щоб зберегти незалежність законодавчої влади;

● НЕ переглянула процесу найму суддів. Через це роль Путіна як президента залишається вирішальною, тому що він може відмовити у призначенні суддів, рекомендованих кваліфікаційною радою суддів;

● НЕ повернула положення, пов’язані з неупередженістю та чесністю суддів, які були вилучені з Кодексу суддівської етики;

● НЕ обмежила імунітету суддів у межах функціонального імунітету, тобто судді не можуть без згоди Кваліфікаційної колегії суддів почати будь-яке кримінальне розслідування.

В останньому звіті Freedom House про країни перехідного періоду рівень корупції та ефективність антикорупційних ініціатив в Росії оцінюється на 1,25 балів з 7. Ось лише декілька негативних практик за 2020 рік – засекречення та виключення з державної платформи цифрових звітів контрактів на суму приблизно 800 млн доларів, втрата 400 млн доларів через корупцію, репресії проти державних службовців та інше. Серед позитивних аспектів виділяється покращення декларування доходів.

Риторика Путіна про те, що корупція “буквально роз’їла українську державність, всю систему, всі гілки влади”, зрозуміла з точки зору його планів на Україну. Але з точки зору фактів, прості, Вова, ти сконфузився. І тому казати, що “корупція є викликом і проблемою для багатьох країн, зокрема Росії, але на Україні набула особливого характеру” ти можеш лише з однієї причини. Від Революції Гідності ми зробили великий ривок уперед. І попри низку проблем, викликів, протистоянь, ми рушимо цю скалу і йдемо вперед. А чим можете похвалитися ви там?

Джерело: blogs.pravda.com.ua