Яким є голос громадянського суспільства України?

Що для вас є демократія?

Якщо говорити хрестоматійно, не відходити від книжного, то це – влада народу. Та що це означає по факту – це така форма суспільного договору. Ви точно знаєте вислів Вінстона Черчилля: «це найгірша  форма правління, але кращого не придумали». Тобто ми домовилися, що живемо за тим каноном і правилами, де ми поважаємо одне одного, де ми довіряємо одне одному, де ми приймаємо думку більшості, де кожен має право бути почутим, де кожен має право бути інакшим доти, доки моя свобода не наступає на свободу іншого.

Якщо раніше демократія сприймалася у контексті винятково волевиявлення на виборах, то в сучасному світі технологій цей час і простір взагалі стискається. Сьогодні ми живемо в суспільстві технологій, можливостей, відкритого врядування, різних інструментів впливу на державу, на устрій держави.

Демократія набуває нових сенсів. Так, наприклад, заступник технічного директора Білого дому Бетт Новекк стверджувала, що нові форми взаємодії чиновників та громадян формуються шляхом делегування управління державою громадянам через форми електронного впливу і участі, висунення петицій, електронного голосування тощо. Відповідно, соціальні мережі дають можливість бути почутими дедалі ширшій аудиторії. Це нові форми існування демократії як такої.

Які цінності та принципи допомагають формувати демократичне суспільство?

Важливі знання. Кеннеді вірив, що в умовах демократії неосвіченість одного виборця може нашкодити всім іншим. Коли думка формується без якоїсь опори, без можливості бути обґрунтованою – це може сильно зашкодити. Знання є рушієм якісних змін.

Окрім того, важливою є повага до прав іншого, прийняття права інакшості.

І найважливіше – вміння нести відповідальність за свій вибір.

Як Ви вважаєте, хто і що формує демократичне суспільство?

В ідеальному світі – це кожен. Кожен усвідомлений громадянин. Основне завдання  суспільства – це зрозуміти механізми його функціонування і усвідомити власну роль. “Я впливовий гравець у цій грі, я можу вплинути”.

Ми часто говоримо, що ментально «моя хата скраю» —   давній принцип існування українців. Це, мабуть, одна з найбільших перешкод – люди не відчувають себе агентами змін. Що кожен з нас не просто носій чи суб’єкт, над яким здійснюються зміни, а що він/вона може вплинути.

Приклад з нашої діяльності. Дитина ходить у школу і є благодійні внески. Ми визнаємо, що благодійні внески – це українська реальність, яка часом виправдана, бо нема можливостей фінансування. Але часто є ситуації, коли бюджетні кошти виділяються, щось закуповується, але воно або розподілене неправильно,  або взагалі не використовується чи лежить на складах. Власне мати можливість зайти (наприклад, на портал DOZORRO), подивитися, перевірити, дізнатися цю інформацію і з цією інформацією вплинути — це агентність, реальний приклад зміни.

Як Ви оцінюєте теперішній рівень обізнаності громадян щодо своїх прав та свобод?

Я б цей пункт розклала б на декілька рівнів. З одного боку, дедалі  більше молодого покоління, яке народилося вже в незалежній державі, і зростає в іншому ціннісному сегменті. Це покоління краще обізнане про свої права. Інше питання, чи воно дійсно усвідомлене щодо своїх обов’язків, які з тими правами ідуть…

Якщо говорити про другий аспект,  то можливість електронного врядування та відкритість даних – насправді підвищує обізнаність . Водночас рівень обізнаності щодо діяльності антикорупційних інституцій не такий високий, як хотілося, і він зростає відносно повільно. Менше половини населення знає, які функції антикорупційних інституцій. І це теж одна із зон росту нашого суспільства. Українці мають бути більш обізнані не лише щодо своїх прав, але й як вони можуть впливати на роботу органів державної влади, контролювати їхню роботу як платники податків тощо. Але все це починається з елементарних речей: які у нас є органи державної влади, які їхні функції, що і як можна контролювати, у чому вимірюється їхня ефективність.

Як, на Вашу думку, змінився стан громадянського суспільства за минулий рік?

Якщо говорити хронологічно, то після президентських та парламентських виборів частина активних громадян, лідерів організацій, стали політиками.

З одного боку, це відкрило вікно можливостей – в організацій з’явився прямий контакт, вони можуть поділитися своїми напрацюваннями та експертизою, наприклад, надавати власні законопроєкти чи долучатися до розробки нових.

З іншого боку, це сформувало певний кадровий голод, тому що, здається, 60-80 нових депутатів – це вихідці з громадського середовища. І це доволі небагато для рівня країни, але це активні громадяни, які були рушіями змін і лідерами впливу.

Думаю, в цілому громадянське суспільство використало для себе це з плюсом.

Далі, якщо ми говоримо про карантинний період – то це такий виклик, з яким зіткнулася уся країна, і громадянське суспільство – не виключення. За даними опитування нашої мережі партнерів, 14% сказали, що у зв’язку з карантином вони були змушені фактично припинити свою діяльність. Половина сказали, що  розгортання пандемії на них майже не вплинуло і вони змогли переорганізувати діяльність. Частина організацій, близько чверті, змушені були переорієнтовуватися суттєво у зв’язку з тим, що їхня цільова аудиторія була недоступна для них, або перед ними стали нові виклики. При цьому, для частини це нові можливості, нові гранти, нові ідеї, нові проєкти.

Громадянське суспільство в Україні в порівнянні зі світом – доволі впливове, динамічне, адаптивне і місцями відображає загальні настрої населення – десь зневіра, десь запал, активність, зміни, десь консолідація через зовнішні загрози, десь навпаки розпорошення, ідейний спротив чи боротьба.

Які події у житті громадського сектору стали найяскравішими за цей рік?

Тут все дуже залежить від того, з чим працює організація. Якщо говорити про Transparency International Ukraine, то ми часто працюємо з адвокацією змін на національному рівні. Тому для нас значними подіями стали ухвалення тих чи інших антикорупційних законів. На початку було прийнято пакет антикорупційних ініціатив, які “зайшли” суспільству. Зараз же частіше стикаємося зі спробами “відкату” реформ, наприклад, у закупівлях. Робимо все можливе, аби зберегти рівні правила гри і систему Prozorro.

Чому Ви та Ваша команда навчилася протягом останнього року?

Ми зрозуміли, наскільки важливі цінності і загалом значення слова “команда”. Команда тоді команда, коли вона об’єднана не фізичним простором, а об’єднана спільними цінностями та прагненнями.

До прикладу. Ми багато уваги приділяємо рекрутингу. Одні з перших питань після співбесіди з кандидатом – як ця людина впишеться у команду, чи вона є носієм наших цінностей, чи вона «наша». Ми працюємо на суспільне благо, виконуємо замість наших співгромадян частину “активістської” роботи і наш перший агент, адвокат бренду – це наш колега.

А ще карантин нам показав, що ми готові до змін, здатні постійно адаптовуватися та бути гнучкими при плануванні. Ми були технічно готові – у нас були електронні системи управління задачами, налаштовані платформи зберігання документів, інструменти для проведення онлайн опитування.

Ми впоралися з першим шоком, нам вдалося зберегти команду, не звільняти людей, навіть навпаки —  ми бралися за нові ідеї і активно рекрутували нових співробітників.

Говорити, що виклики однозначно подолані – зарано. Ми живемо у новій реальності, трансформуємося і призвичаюємося.

Які виклики українці мають подолати, щоб сформувати демократичне суспільство?

Для українського суспільства серйозний виклик – це зневіра. Ми маємо часті цикли зашкального оптимізму, який стрімко падає дуже низько. Це характерно для більшості суспільств, але українці дуже часто входять у цей цикл і швидко скочуються до негативу і розпачу.

Інший важливий виклик – це потреба збереження і відновлення територіальної цілісності держави.

Наступне – це потреба формування критичного мислення серед більшості українців.

Одне з досліджень, яке проводилося щодо сприйняття причин виникнення COVID-19,каже, що кожен третій українець вважає, що коронавірус спеціально розроблений і навмисно поширений у світі. Понад 60% людей обрали якийсь з варіантів, які говорять про штучне походження вірусу. Це доволі тривожний дзвінок. Один з ключових інструментів реакції на нього – це якісна освіта.

Окрім того, важливим є усвідомлення українцями ролі громадських організацій у захисті їхніх прав. Частина медійного простору намагається подати громадські організації як грантоїдів, чи людей, які нічого корисного не роблять. Що більша частина населення усвідомить можливість впливу через громадських активістів, то ефективніше суспільство буде  рухатися вперед. Відповідно до цьогорічного дослідження, 40% українців декларують свою готовність сплачувати податки на потреби громадських організацій і це високий позитивний показник. Так, це декларативно, я як соціолог це розумію, але навіть наявність такої декларації для українського суспільства —  значний прогрес.

Які критерії чи маркери демократичності суспільства?

Вміння сприймати інакшість. У 2011 році КМІС проводив дослідження сприйняття українцями різних статей, рас, віросповідань тощо. І за результатами, за безумовно кваліфіковану жінку-кандидата у президенти України проголосували б тільки 70% громадян, за кандидата-єврея за тих же умов проголосували б не більше 36% українців, а афроукраїнця підтримали б лише 18% симпатиків його політичної позиції. У нас дуже низький рівень прийняття інакшості та високий рівень нетолерантності, особливо до того, що історично не є нам близьким.

Окрім прийняття інакшості, важливими маркерами є стійкість до популістичних лозунгів, вміння критично їх оцінювати, перевіряти інформацію, неможливість розповсюдження фейкової інформації.  У результаті, в суспільстві  буде очевидний зв’язок між вибором людей і настанням змін, на які вони сподіваються.

Як плануєте святкувати День демократії?

15 вересня ми будемо активно працювати, як і щодня. Наша команда щодня робить  маленькі кроки до великих перемог.

Пост-думка

Я б хотіла подякувати нашим стратегічним партнерам, команді, що ми йдемо до спільних цілей. І хоч цей шлях дуже непростий, тому що наша мета – далекосяжна, ми розуміємо, що цей успіх не буде завтра, однозначно. І на цьому шляху хочеться всім нам маленьких і великих перемог, швидких результатів, але ми розуміємо, що вони не завжди можуть бути такими. Це важка мотиваційна робота кожного із самим собою, зі своїми командами.

Щиро дякую усім, хто спільно іде цим шляхом, з ким ми у одному човні і побажати не втрачати ентузіазм за різних обставин, які б вони не були. Ми сильні і впораємося з усім!