Бортницька станція аерації (БСА) — єдина станція очищення стічних вод Києва і ще десятка населених пунктів області. І не лише Лівобережжя, а й Вишгороду, Ірпеня, Вишневого, Чабанів, Коцюбинського, Софіївської і Петропавлівської Борщагівок. При цьому очисні споруди розташовані в межі міста — на вулиці Колекторній в Дарницькому районі, неподалік від сміттєспалювального заводу “Енергія”. І деякі технологічні процеси очищення каналізаційних стоків (поля аерації, мулові відстійники) надто помітні мешканцям житлових масивів Харківського і Позняків — влітку і за теплої безвітряної погоди в інші сезони неприємний запах від мулових полів сягає на багато кілометрів навколо.

Чому БСА потребує реконструкції

У двох словах — бо станція стара.

Щодоби БСА приймає й обробляє від 700 до 900 тис. куб. м стічних вод. Мулові поля займають понад 270 га. Перший пусковий комплекс станції аерації запустили ще в 1960-х роках, третій і останній, — в кінці 1980-х.

Очищення на станції відбувається у кілька етапів. Спочатку від стічних вод відокремлюють сміття на спеціальних решітках. Потім у пісколовках виокремлюють пісок і важкі мінерали. Далі воду відстоюють і очищають за допомогою спеціального мулу, який діє на органічні речовини, у декілька кроків. Після усього цього вода повертається в Дніпро.

Як стверджує ПрАТ АК “Київводоканал”, до складу якого входить БСА, якість очищення води в столиці відповідає гранично допустимим державним нормам. Проте сам власник станції наголошує, що “у зв’язку зі значними змінами в складі стічних вод і в якості осадів, що утворюються, наявні технологічні схеми є морально застарілими та непридатними для застосування без проведення повноцінної реконструкції”. Зношуються і руйнуються металеві конструкції технологічних споруд, часто виходить з ладу насосне та повітродувне обладнання. Загальний відсоток зносу споруд Бортницької станції становить 60-90%, залежно від віку споруди. Найстарша — 1967 року — зношена найбільше.

Також існує проблема з утилізацією мулових осадів, які утворюються в процесі очищення стоків. У 2013 році після рекордних снігопадів, коли рівень ґрунтових вод суттєво піднявся, прорвало одну з дамб відстійника, мул змішався з водою, і ця суміш вийшла на прилеглу територію.

Отже, зараз БСА — це потенційне джерело техногенної небезпеки. Водночас це єдина водоочисна станція в столиці й околицях. Тобто ремонт конче необхідний, і провести його намагаються вже майже десять років. Наразі очисні споруди станції планують реконструювати за кошти японського кредиту, ще одну, меншу частину — за гроші місцевого і державного бюджету.

Що роблять японці?

Міжнародний проєкт «Реконструкція споруд очистки стічних каналізаційних вод і будівництво технологічної лінії по обробці та утилізації осадів Бортницької станції аерації» започаткували за часів уряду Арсенія Яценюка. Угоду про залучення пільгового кредиту на нього від Японії уклали на державному рівні в 2015 році. Японська компанія JICA надає кредит на суму 108 млрд єн (приблизно 25 млрд грн за поточним курсом) під 0,1% річних на строк 40 років, з десятирічним пільговим періодом. За умовами кредиту:
вартість обладнання та послуг, що будуть закуповувати в Японії, має складати не менше, ніж 30% від загальної вартості проєкту;
Консультант 1 та Консультант 2 — японські компанії, яких обрали на конкурсних засадах;
генпідрядником може бути лише юридична особа з японською часткою не менше 50%+1.
ПрАТ «АК «Київводоканал» виступає замовником, але всі кроки відбуваються за участі держави (Мінрегіон) і міста (КМДА).
Уряд Японії фінансує виконання робіт в межах 1-4 пускових комплексів, Україна бере на себе 5-й пусковий.

А що ж зараз ремонтує місто?

Паралельно існує зовсім інший проєкт, який також стосується БСА, і також її ремонту. Тут залучені не мільярди, а сотні мільйонів, і не кредитні японські — а кошти місцевого бюджету і Держфонду регіонального розвитку.

Окрім власне блоків очищення, які і будуть реконструювати в межах японського проєкту, важливою частиною системи водовідведення і очищення стічних вод також є насосні станції. Вони збирають стоки і направляють їх на очисні споруди. Одну з них — насосну станцію першого підйому БСА і планують відремонтувати коштом місцевого бюджету.

«Внаслідок дії агресивного середовища вона (станція) перебуває в аварійному стані й працює не на повну потужність. Добова продуктивність нової станції становитиме 600 тис. куб. м/добу, а за рахунок встановлення сучасного насосного обладнання ще й плануємо підвищити її енергоефективність. Енергоефективні заходи дозволять зменшити питомі витрати на транспортування каналізаційних стоків приблизно на 30%», – пояснював торік директор департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА Дмитро Науменко.

На цей проєкт місто спочатку планувало витратити 588 млн грн. Після проєктних робіт у 2018 році оголосили тендер з очікуваною вартістю 556 млн грн. Переможцем з пропозицією в 510 млн грн (і конкурентною перевагою в 6 грн!) стало ПАТ “Київметробуд”. Роботи мали тривати до літа 2022 року, але наприкінці травня 2021-го договір розірвали додатковою угодою за згодою сторін. На той момент підрядник виконав робіт на 318 млн грн.

Розірвання угоди ймовірно сталося через те, що КМДА переглянуло свої плани на бюджет проєкту — у бік збільшення. У березні цього року вийшло розпорядження міського голови, яким проєкт перезатвердили з кошторисною вартістю вже 694,5 млн грн. А днями, відразу після розірвання попередньої угоди, “Київводоканал” оголосив новий тендер на ремонт насосної станції першого підйому. Ці торги наразі ще тривають, очікувана вартість — 320 млн грн.

Переможець нинішнього тендеру має добудувати насосну станцію до кінця 2022 року (попередник мав закінчити влітку 2022).

То коли ж все буде?

Насправді основна частина робіт — реконструкція за японські гроші — власне ще й не починалася. Хоча минуло вже шість років з підписання рамкової угоди. Згідно з офіційними повідомленнями, весь цей час тривали підготовчі етапи проєкту. Як повідомляють у “Київводоканалі”, у 2019 році підприємство проводило процедуру закупівлі робіт —вибору генпідрядної організації. Але замовник і японський консультант за погодженням з JICA (надавачем коштів) були вимушені достроково завершити процедуру закупівлі, бо виявили невідповідності критеріям тендерної документації. Що саме не відповідало ТП, в новині не уточнюють.

У 2020 році оголосили повторну процедуру закупівлі робіт. Але на цей раз втрутився COVID-19 — на прохання учасника та JICA прийняли рішення подовжити термін подачі пропозицій до 29 січня 2021 року.

У лютому нинішнього року нарешті відкрили технічну частину тендерної пропозиції, в березні — фінансову. За інформацією “Київводоканалу”, фінансова пропозиція значно перевищила очікувану вартість проєкту, тому планують ще провести переговори щодо зменшення ціни. В офіційному повідомленні замовник підкреслює, що кредитні кошти не є подарунком, і бажано досягнути зменшення вартості.

Тобто, можливо ще триватимуть торги щодо торгів, і як швидко процедура завершиться, прогнозувати важко. Тим більше, коли ж почнуться реальні роботи.