Конституційна криза: як вирішувати проблему

27 жовтня Конституційний суд України ухвалив скандальне Рішення, яким фактично знищив основи антикорупційної реформи в Україні. 

Про суть і наслідки цього рішення вже детально розповідав наш юридичний радник Олександр Калітенко у своїй колонці. Однак усі пункти самого рішення — це лише верхівка айсбергу. Суть проблеми, яку КСУ порушив минулого вівторка, набагато ширша, а наслідки цього рішення впливають не лише на просування антикорупційної реформи, а й на подальший розвиток України загалом.

Антикорупційна реформа була наріжним каменем для поступу країни у бік розвиненого заходу, а скасовані інструменти подолання корупції виявилися цілком дієвими. Найбільша біда полягає в тому, що судді КСУ перевищили свої повноваження, оскільки, ухвалюючи те резонансне рішення, вийшли за межі конституційного подання — відповіли на запитання, які їм ніхто не ставив. І саме через це постало питання про захист держави від дій Конституційного суду України.

Прописуючи розділ щодо КСУ в Конституції, законодавець, імовірно, й  уявити не міг, що судді цього органу будуть діяти необґрунтовано, в порушення Конституції України і проти держави загалом (або навпаки залишили  спеціальну лазівку). КСУ захищений Основним законом, і тому легким порухом руки змінити основи роботи органу не вдасться. 

Звісно, саме такі формулювання статей Конституції створювалися  з оглядкою на те, щоб при зміні політичних еліт неможливо було крутити цим надважливим документом, як заманеться. Але натомість КСУ став своєрідним інструментом для підігравання політичним елітам (яскравий приклад — його рішення 2010 року), а зараз став знаряддям у руках проросійськи налаштованих еліт для розвороту країни з євроінтеграційного напряму у фактично безодню. Адже зміна вектору розвитку країни з прозахідного у бік нейтральності чи Москви є саме безоднею та безнадією.

І саме тому рішення по КСУ треба приймати вже.

Наразі є дві проблеми за пріоритетністю. Перша — як пригальмувати потяг КСУ до знищення реформ та євроінтеграційного поступу України. Друга — як повернути дієвість антикорупційної системи та знову надати необхідні для цього інструменти.

На сьогодні на розгляді і в порядку денному КСУ стоять земельна реформа, закон про Фонд Гарантування вкладів, закон про Вищий антикорупційний суд. І все це може бути розглянуте найближчим часом.

 Якщо проблему не почати вирішувати вже зараз, то дуже скоро ми можемо прокинутися в іншій країні — без реформ і з колапсом економіки. Найгірше, що це може статися вже цього тижня.

Що ж треба робити далі?

1. Парламент і всі фракції мають відкласти в сторону свої політичні забаганки і сконцентруватися на головному – Конституційному Суді України.
2. Депутати мають змінити закон про Конституційний Суд України у розрізі кворуму та необхідної кількості голосів суддів для прийняття рішення у кількості до 15 голосів або навіть більше (до 18).
3. Необхідно внести зміни у закон про Конституційний суд України та прописати прозору та підзвітну конкурсну процедуру.
4. Вже за новими правилами, провести конкурс та заповнити вакантні місця – їх наразі три.
5. Президент та парламент мають розпочати повне перезавантаження ВРП і ВККС з повною ліквідацією Окружного адміністративного суду Києва.

І ще один важливий момент. Судді КСУ, які підтримали те ганебне рішення, мають добровільно піти у відставку. Але це станеться, тільки якщо вони ще мають крихту поваги до себе та держави. Україна не повинна бути їх заручницею.

Саме після виконання всіх вказаних кроків буде запущено правовий механізм перезавантаження КСУ із запобіжниками (кворум) до свавільних чи стимульованих ворогами країни дій. Всі ці дії цілком законні, відповідають і Конституції, і повноваженням законодавчої гілки влади, а тому будуть адекватно сприйняті і нашими міжнародними партнерами.

У разі, якщо цей план буде виконано вже зараз, у 2022 році ми матимемо оновлену значну частину складу Конституційного суду та вже перші результати очікуваної судової реформи.