Минулої п’ятниці вже традиційно основні новини про роботу Генеральної прокуратури України з’явились на facebook-сторінці Юрія Луценка.
Цього разу генпрокурор поділився із суспільством радістю про “спецконфіскацію активів мафії Януковича” на суму $200 млн. На жаль, за ще однією негативною традицією, так званий вирок Соснівського районного суду м. Черкас, про який написав у соцмережі Луценко, відсутній у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Як наслідок, українське суспільство, яке вже четвертий рік чекає на торжество справедливості та сподівається, що Віктора Януковича і його спільників притягнуть до юридичної відповідальності за численні корупційні оборудки, знову не отримує жодної інформації. Кого і за що засудили у Черкасах? Яке відношення ця/ці особа/и має/ють до “мафієї Януковича”? Що взагалі генпрокурор розуміє під словосполученням “спецконфіскація активів”? Кому безпосередньо із “мафії” належали конфісковані кошти і як вони були здобуті правоохоронцями?
Є підозри, що ці та багато інших питань у найближчій перспективі залишаться без відповідей. Попередні вчинки представників прокуратури не лишають нам жодних сподівань на відкритість інформації.
З квітня представники громадянського суспільства намагаються отримати інформацію про спосіб, у який прокуратура конфіскувала $1,5 млрд, які генпрокурор також приписував “злочинній організації Януковича”. Процедура ухвалення цього вироку та подальша конфіскації активів викликала цілу низку запитань.
У той же час, в органах судової влади спочатку пояснювали відсутність у відкритому реєстрі тексту вироку відпусткою судді, а згодом посилалися на постанову Військової прокуратури, яка вимагала не публікувати рішення. Врешті, Генеральна прокуратура, щоб остаточно завадити оприлюдненню тексту вироку, присвоїла цьому судовому рішенню гриф державної таємниці.
Однак, усе, що цікавило у справі конфіскації усіх цих коштів – це верховенство права. Це законне право українських громадян – знати, які саме корупційні злочини “сім’ї” прокуратура довела, у наслідок яких протиправних дій злодіїв при владі здобули ці кошти і чи не було протиправних дій з боку правоохоронців, які здобули ці конфісковані активи. Хто саме вже засуджений і які міри покарання до них застосували у цих справах, а також коли нарешті сам Янукович і його у минулому високопоставлені поплічники постануть перед судом.
Крім того, логічно пояснити вперті спроби прокурорів приховати згадані вище вироки дуже складно. Звісно, за умови, що вони абсолютно законні і обґрунтовані з юридичної точки зору.
Усі судові рішення у Єдиному реєстрі публікуються лише після видалення конфіденційної інформації про учасників процесу – імена заміняють на слова “Особа”, персональні дані – на “Інформація”. Тож у відмовки про бажання зберегти у таємниці ім’я надважливого свідка віриться мало. Та й від кого Генпрокуратура захищає цього свідка, адже власники конфіскованих активів, себто “сім’я”, давно мали отримати текст рішення суду? Чи на думку Генпрокуратури безпеці свідків у цих провадженнях більше загрожує українське суспільство, ніж “мафія Януковича”?
Я наголошую, що приховування таких рішень є незаконним. А їхнє оприлюднення не може зашкодити будь-яким законним інтересам слідства. Саме тому TI вирішила оскаржити у суді незаконні дії та рішення як судових органів, так і прокуратури. Сподіваюся, це зможе змусити представників Генпрокуратури не перешкоджати виконанню вимог законодавства щодо оприлюднення судових рішень.
Також хочеться вірити, що коли, нарешті, ці вироки у законному порядку оприлюднять, представники Генпрокуратури наважаться на відкриту дискусію. Хочеться вірити, що вони зможуть пояснити як юридичну складову ухвалених рішень, так і причини через які тривалий час від нас, усього українського народу, їх приховували.
Наголошую, TI Україна у жодному випадку не оскаржує (ми навіть теоретично не можемо цього робити) вирок суду по суті. Ми вимагаємо виконання вимог закону. А закон гарантує громадянам доступ до судових рішень. А інформація про викриття корупційних схем часів Януковича викликає надзвичайний суспільний інтерес. І її приховування з надуманих причин є протиправним.
