Україна стала лідером міжнародного Рейтингу прозорості публічних закупівель

Україна стала лідером у сфері публічних закупівель, набравши 97,05 балів зі 100 можливих. Пояснюю, де, чому і як.

Transparent Public Procurement Rating (Рейтинг прозорості публічних закупівель) проводить Грузинський Інститут з розвитку свободи інформації (IDFI) спільно з партнерськими організаціями. Він оцінює законодавство держзакупівель та прозорість процесів. Спочатку рейтинг охоплював лише євразійський регіон, однак тепер до нього входять 39 країн світу. 

В основі дослідження лежать методологія та стандарт ЄБРР (Європейського банку реконструкції та розвитку), стандарт Світової організації торгівлі, методологія та принципів ОЕСР (Організації економічного співробітництва та розвитку), Стандарт ЄС (Директива 2014/24 / ЄС), стандарт відкритих даних договорів (OCDS). Публічні закупівлі держав оцінюють за 64 показниками та на різних етапах, наприклад:

• У дотендерному періоді перевіряють доступність інформації про майбутні закупівлі, підготовку до них, рівень втручання держави в конкуренцію на ринку.
• На тендерному етапі оцінюють усі кроки від оголошення закупівлі до публікації рішення про визначення переможця, включно з його оскарженням. Аналітики досліджують повноту тендерної документації, відкритість інформації про зміни в ній, пропозиції учасників та обрання переможця.
• На післятендерній стадії оцінюють рівень доступу до укладених договорів, формат оприлюднених даних (машиночитний чи ні) тощо.

За цими показниками Україна цьогоріч набрала 97,05 балів зі 100 можливих та здобула беззаперечну першість. Друге та третє місце посіли Молдова (92,81) і Колумбія (91,77) відповідно. Найгірший результат у Таджикистану — він отримав 37,88 балів.

Що ж буде далі?

Звісно, першість у рейтингу — це вагоме і приємне досягнення, однак зупинятися не варто. Ми ще маємо низку проблем та викликів, над якими треба працювати. 

По-перше, Україні варто продовжити діджиталізацію публічних закупівель. Наше майбутнє неможливе без електронного документообігу, тож вдосконалювати цей процес треба вже зараз. 

По-друге, правила для чесних закупівель не матимуть сили без санкцій за їх недотримання. І на жаль, контролю з боку Держаудитслужби, який ми маємо зараз — недостатньо. Згідно з останнім дослідженням ТІ Україна, аудитори перевіряють лише 0,2% публічних закупівель. Порушення підтверджуються майже завжди, однак ми не знаємо, скільки ще їх залишається поза увагою органу. Окрім цього, існує серйозна проблема з реальним притягненням до відповідальності. Понад половину порушень замовники не виправляють (або роблять це лише частково). Штрафи за адміністративними протоколами у 2019 році суди наклали тільки у 43 випадках.

І наостанок, нам точно не треба обмежувати конкурентні ринки та надавати преференції кільком окремим виробникам. Якщо депутати Верховної ради підтримають в наступному читанні законопроєкт №3739, то остаточно відкотять назад реформу публічних закупівель в Україні. Про загрози локалізації попереджає не тільки експертна спільнота, а вже навіть сам Кабмін.

Тому висновок один — боротьба триває. Україні необхідно оптимізувати роботу Держаудитслужби, встановити чіткі критерії оцінки ефективності контролю в сфері закупівель, вдосконалювати електронний документообіг і найголовніше — побороти чергову спробу зламати Prozorro. Тож не зупиняймося і працюймо далі!