За результатами 2021 року Україна втратила 1 бал в щорічному Індексі сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index — CPI). Грузія, Вірменія та Молдова й досі попереду.

На тлі подій, що відбуваються, втрата Україною одного балу може здатися незначною, хоч і неприємною. Але експерти знають, що такі дані варто розглядати не точково, а системно — щоб зрозуміти масштаб і контекст.

СРІ спроможної здорової країни

Держав без корупції не існує. У тому ж таки Індексі сприйняття корупції країни-лідерки не досягають навіть 90 балів зі 100 можливих. Цього року Данія, Нова Зеландія та Фінляндія набрали по 88 балів, і це найкращий результат з-поміж усіх 180 країн.

Тобто жодна країна не спроможна повністю подолати цю проблему. Скільки б грошей не вкладалося у боротьбу з корупцією та які б ідеальні закони не приймалися, завжди знайдуться ті, хто спробує та зможе їх обійти або відкотити реформу.

Утім є загальноприйняті принципи протидії корупції: запобігання і покарання. З одного боку варто зменшити простір для корупції, з другого — дати статися наслідкам там, де превенція не змогла. Коли ми говоримо про високі рівні прозорості та підзвітності, дієву систему стримувань і противаг та справедливий розподіл ресурсів, довіру до влади і її інститутів — це все про низький рівень корупції. 

Але що криється за цими загальними фразами, що зробили й не зробили в Україні, аби бути із сильним імунітетом до корупційних проявів?

Пацієнт скоріше живий чи мертвий?

Після Революції Гідності позиції України в СРІ лише зростали. Проте за результатами 2019 року відбувся перший спад, який символізував стагнацію в останні два роки президентської каденції Петра Порошенка. Вже за рік ми отримали зростання на 3 бали, і от цьогоріч — мінус один. Тож загалом виходить, що нинішній результат України повторює показники 2018 року.

Чи означає це, що за три роки в Україні нічого не змінилося в антикорупційній сфері? Звісно, ні. Під час так званого «турборежиму» 2019 року народні обранці прийняли низку вкрай важливих антикорупційних законів і в наступні два роки, хоч і без попереднього запалу, але продовжували покращувати законодавство в цій сфері. 

Так, наприкінці 2020 року Верховна Рада повернула НАЗК усі повноваження, втрачені через рішення Конституційного Суду від 27 жовтня 2020 року, і це позитивно вплинуло на наш цьогорічний СРІ. Також вдалося зберегти й покращити інститут викривача, оновити закон щодо роботи АРМА (Агентство три роки чекало на ці зміни), і нарешті привести діяльність НАБУ у відповідність з Конституцією України. До того КСУ двічі визнавав неконституційним право Президента призначати директора Бюро, чим взагалі ставив під сумнів усі рішення Артема Ситника за 7 років роботи. 

Однак усі ці зміни були продовженням процесів, закладених раніше: деякі задумувалися під час «турборежиму», а інші — ще в останні роки президентства Порошенка. Та і просувалися ці інновації подеколи «зі скрипом». 

На що спроможна держава з низьким Індексом сприйняття корупції?

Головна причина просідання України в Індексі — надто багато важливих антикорупційних завдань затягуються, заморожуються або відкладаються на невизначений час. 

Торік Трансперенсі Інтернешнл Україна сформувала три системні рекомендації, з яких влада дві виконала частково, а одну не виконала зовсім. Окрім того, деякі процеси, як-то виведення з-під дії профільного закону публічних закупівель, політичний вплив на процес обрання керівника САП, відсутність стратегічного бачення у боротьбі з корупцією – тільки посилилися. Результат ми бачимо у балах Індексу.

На жаль, доводиться констатувати, що влада концентрує свої зусилля не стільки на досягненні обіцяної перемоги над корупцією, скільки на посиленні чи утриманні впливу на різні гілки влади, у тому числі на антикорупційну екосистему.

Проте на порозі загострення безпекової ситуації ми мусимо знову мобілізуватися, як у 2014-му, адже це дійсно питання нашого виживання та подальшого добробуту. Наша обороноздатність та сила держави як системи взаємовідносин та правил залежить від стійких інститутів і фінансової спроможності. Тож ми пропонуємо підсилити державу, поки є час.

5 конкретних кроків, які можуть допомогти зрости в СРІ

  • Завершити конкурси й обрати професійних, незалежних і доброчесних керівників органів антикорупційної екосистеми: Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Агентства з розшуку та менеджменту активів та Національного антикорупційного бюро.

Незалежний, професійний та досвідчений керівник є запорукою успіху роботи будь-якого органу, а у випадку антикорупційних органів – ще й загрозою для деяких представників корумпованої політичної еліти та різного роду груп впливу. За сім років рішучої антикорупційної реформи не було жодного дня, щоб керівний склад всіх п’ятий антикорупційних органів був сформований повністю. 

Жоден конкурс на керівника антикороргану не проходив «легко», а саме — без тривалого формування комісії та без політичного впливу на неї, без затримок та підозр, що члени комісії хочуть протягнути явно зручного кандидата для влади, без медійних атак на сам процес. 

Єдиним винятком став конкурс на керівника НАЗК, проведений у 2019 році. Проте тоді в країні було вікно можливостей – зараз воно вже закрите. 

Досвід конкурсу в САП, який триває вже 16 місяців, може започаткувати тенденцію, коли кожні 5-7 років із закінченням каденції того чи іншого керівника в Україні починатиметься епохальний (або радше цирковий) процес з обрання наступника.

Окрім розпочатих та досі незавершених конкурсів у САП та АРМА, весною додасться ще й конкурс на керівника НАБУ. З одного боку, він більше захищений від втручання ззовні завдяки гарантованій участі міжнародних експертів в комісії, з іншого – влада точно намагатиметься вплинути на його результати, застосовуючи різні інструменти. 

Але якщо влада дійсно хоче довести свою непоступливість корупції, то швидке завершення конкурсів у САП та АРМА, а також прозорий, короткий у часі та ефективний конкурс в НАБУ можуть стати тому підтвердженням.

  • Ухвалити державну Антикорупційну стратегію та програму з її імплементації.

З 2017 року в Україні немає стратегічного бачення подолання корупції. З 2020 року нова п’ятирічна стратегія, розроблена НАЗК за участі великої кількості експертів, лежить у Верховній Раді. У листопаді 2020-го вона була проголосована у першому читанні, далі у березні 2021 року профільний комітет закінчив розгляд поправок та фіналізував її. Але у депутатів не знаходиться ані часу, ані бажання все ж таки прийняти цей документ.

Подолання корупції — це комплекс системних різнопланових заходів, які мають бути націлені на конкретну та вимірювану ціль. І саме стратегія із чітким зрозумілим планом її імплементації може стати дороговказом, як і куди рухатись державі загалом і учасникам процесу боротьби з корупцією зокрема.

  • Провести реформу конституційного правосуддя з урахуванням висновків, наданих Венеційською комісією.

Судова система залишається найбільшою загрозою стійкості реформ у всіх сферах. У  2021 році ми витрачали час на подолання наслідків рішення Конституційного Суду України щодо антикорупційної реформи. На розгляді в КСУ залишаються ключові закони, як-то закон про створення антикорупційного суду, питання стосовно декларування та моніторингу стилю життя.

Річ у тім, що судді Конституційного Суду були призначені різними суб’єктами у різний час (з’їздом суддів України, Верховною Радою та Президентом), і кожен з них має дев’ятирічний термін на посаді. Але процедура обрання на практиці була далекою від конкурсної. З відходом з посади чергового судді необхідно призначати нового, який був би відібраний в рамках реального конкурсу. А це вже має передбачати перевірку знань та доброчесності кандидата. Таким чином з часом ми отримаємо оновлений склад КСУ.

Змінити ситуацію з КСУ можливо, впровадивши рекомендації Венеційської комісії. А саме — створити орган, що здійснюватиме перевірку кандидатів на посаду судді КСУ, який включатиме міжнародних експертів та представників громадськості, звузити обсяг рішень КСУ тощо.

  • Забезпечити прозорий облік державної власності та продовжити курс на приватизацію.

За 30 років незалежності Україна не спромоглася позбутися радянського спадку у вигляді непрофільної державної власності та неефективних державних підприємств. В Україні з радянських часів панує думка, що якщо воно державне, то має таким і лишатися, попри стан, в якому знаходиться. Зазвичай такі підприємства напівзруйновані і не приносять користі державі.

Державні підприємства є одним із найбільших осередків корупції. Приватизація за чіткими та прозорими правилами за конкурентних умов є справжньою панацеєю в боротьбі з цим. І пришвидшення такого курсу за підтримки всіх гілок влади – це те, що держава може зробити за наявності бажання, тобто політичної волі.

  • Мінімізувати ризики ухвалення законопроєктів, які виводять закупівлі з-під дії Закону України «Про публічні закупівлі».

Останній рік був вкрай невдалим для сфери публічних закупівель – значно збільшилася кількість виключень з-під дії профільного закону. Одним із ключових мотивів для цих пропозицій та голосувань було «бо так швидше». Проте виключення з конкурентного поля певних витрат держави є шкідливим з точки зору вартості та ефективності. Ми не заперечуємо, що деякі рішення дійсно потребували негайної реакції, але це одиниці, і точно не на мільярди гривень.

Зміна фокусу з вирішення короткотермінових завдань на стратегічні, які дадуть результати у середньостроковій перспективі, — це те, на що владі потрібно направити свої зусилля. Сфера публічних закупівель потребує комплексних змін, а не точкових.

___

Без політичної волі зберегти набуте та реалізувати нове та прогресивне буде складно. Утім український досвід показує: коли тиск знизу достатньо сильний, центри прийняття рішень вмотивовані. Ви мене зрозуміли.

array(3) { ["quote_image"]=> bool(false) ["quote_text"]=> string(298) "Головна причина просідання України в Індексі — надто багато важливих антикорупційних завдань затягуються, заморожуються або відкладаються на невизначений час. " ["quote_author"]=> string(86) "Андрій Боровик, виконавчий директор ТІ Україна" }

Головна причина просідання України в Індексі — надто багато важливих антикорупційних завдань затягуються, заморожуються або відкладаються на невизначений час.

Андрій Боровик, виконавчий директор ТІ Україна

Джерело: zn.ua