Економіка України зазнає колосальних збитків від російської агресії. І з переходом війни у затяжну фазу перспективи стають дедалі похмурішими. 

Щодня держава витрачає приблизно 2 млрд грн на армію. Таку ж суму ми втрачаємо через економічні наслідки війни. 

За оцінками Мінекономіки та KSE, на початок червня прямі збитки української економіки перевищили 103 млрд доларів, а загальні втрати внаслідок зниження ВВП, припинення інвестицій, відтоку робочої сили, додаткових витрат на захист і соціальну підтримку склали понад пів трильйона доларів.

Якщо у березні МВФ прогнозував скорочення економіки України цього року на 10%, то вже у квітні цей відсоток зріс до 35.

Що у цій багатогранній складній ситуації має зробити Україна, аби пережити неминучу економічну кризу — як наповнити бюджет? 

Звісно, першочерговим джерелом відшкодування збитків мали б стати конфісковані активи рф в Україні та світі — агресор повинен заплатити за скоєні злочини у прямому сенсі. 

Наразі пропозиції щодо правових інструментів відшкодування збитків розробляє утворена Президентом група фахівців, до якої долучені і експерти ТІ Україна. 

Але, очевидно, основним джерелом коштів для відновлення економіки буде міжнародна фінансова допомога. Світові лідери вже обговорюють ідею розробки нового «плану Маршалла» для України, а низка країн зголосилася допомогти з відбудовою окремих постраждалих регіонів.

Проте зовнішню підтримку не зможуть надавати завжди. Ми повинні визначити внутрішні точки опору для відновлення. Ними можуть бути відновлення та активність малого та середнього бізнесу, релокація, налагодження виробництва продукції з високою доданою вартістю, експорт та пільгові умови ведення бізнесу. 

Іншим стабільним джерелом доходу має стати приватизація. Зокрема приватизацію нестратегічних підприємств визначили одним з пунктів урядової програми «Відновлення України».

Задовго до повномасштабного вторгнення уряд передав на велику приватизацію низку держкомпаній. Утім через несприятливий інвестиційний клімат, вплив українських олігархів та війну на сході України, інвестори не поспішали на такі аукціони, зокрема — з продажу ОГХК

Деякі ж активи на продаж так і не встигли виставити. А у травні цього року з приватизації зовсім зняли та повернули Державному управлінню справами один з найбільш інвестиційно привабливих об’єктів — «Президент-Готель». 

У відповідь на наш запит Міністерство економіки таке рішення обумовило воєнним станом та потребою забезпечити ефективну роботу готелю в умовах війни. 

Та чи потрібен ще один великий готель в центрі Києва для виконання покладених на ДУС завдань та функцій? І чи забезпечить Державне управління справами ефективне управління цим об’єктом та найголовніше — дохід від готелю?

Приватизація «Президент-Готелю»: історія і перспективи

4-зірковий «Президент-Готель» намагаються продати вже майже 10 років. Щороку акції ПрАТ включали до переліку приватизації, утім безрезультатно. То орендарі блокували продаж через суд, то покупці не приходили. З плином часу готель занепав, але зберіг свою інвестиційну привабливість, адже:

  • розташований у центральному діловому районі столиці;
  • має значний номерний фонд та найбільшу площу конференц інфраструктури серед основних бізнес-готелів Києва;
  • прибутковий (окрім карантинних років) та не має податкових боргів.

Хоч державі і належать 100% акцій готелю, з 2009 року фактичний контроль над ним отримала приватна компанія — комплекс передали у довгострокову оренду до 2034 року. 

Цікаво, що на момент укладання угоди готель перебував під управлінням саме Державного управління справами.

Радник з приватизації рекомендував розірвати договір оренди, адже це допомогло б збільшити вартість активу. Однак орендар не мав наміру добровільно припиняти відносини, тож довелося звертатися до суду. 

Для цього була підстава — орендар неодноразово порушував умови договору: не завжди вчасно і повністю оплачував оренду. Попри це, суди першої та апеляційної інстанцій незаконно відмовляли у позовах.

Але нещодавно Верховний Суд став на бік позивачів: розірвав договір оренди та зобов’язав ТОВ «БК “КВАДР”» повернути приміщення готелю орендодавцю. 

Це ключове рішення, яке остаточно повертає державі контроль над готельним комплексом. Відповідно тепер цей актив може зацікавити інвесторів, які раніше залишили його поза увагою через довготривалі орендні відносини.

Утримувати «Президент-Готель» у державній власності необґрунтовано та збитково. Він потребує значних інвестицій для модернізації. Готель — типовий непрофільний та не стратегічний актив для держави. 

Володіти та ефективно управляти ним повинен приватний власник, що забезпечить надходження податків до бюджету та створить нові робочі місця. А не ДУС, чия головна функція — забезпечувати діяльність Президента, парламенту, Кабміну та інших державних органів. 

До того ж, з огляду на останні фінансові результати, можна стверджувати, що видатки на утримання ще одного непрофільного активу ДУС ляжуть на кишені платників податків. 

Саме тому критично важливо, щоб після скасування воєнного стану уряд відновив приватизацію «Президент-Готелю» та залучив якомога більше коштів з продажу, які будуть потрібні Україні для відновлення економіки в післявоєнний час.

Як продати непотрібне і залучити якомога більше коштів?

Цьому може посприяти нове законодавство. Нещодавно Верховна Рада прийняла за основу законопроєкт, який передбачає проведення електронних аукціонів великої приватизації

Такі аукціони добре себе зарекомендували зокрема в малій приватизації та оренді. Наприклад, готель «Дніпро» продали у такий спосіб за 1,1 млрд грн — ціну у 13 разів вищу за початкову. Отож держава може отримати механізм, який забезпечить прозорий продаж непрофільних активів з реальною конкуренцією за ринковою ціною. 

Але поряд із законодавчими змінами потрібно змінити й політику країни щодо управління державними активами. Через неефективний менеджмент та корупційні ризики держава щороку недоотримує сотні мільйонів гривень. 

Україна повинна залишити у власності лише стратегічні об’єкти: природні монополії, військові підприємства та компанії, які забезпечують винятково соціальні функції. 

Решту державних підприємств, які десятиліттями не працюють та перетворились на джерело корупції, необхідно передати на приватизацію або ліквідувати, якщо їхня вартість менша за борги та інші зобов’язання. 

Згідно з даними ФДМУ, станом на квітень в Україні загалом понад 3300 державних підприємств. Водночас станом на жовтень минулого року працювало з них менше 1400, а прибуток приносили всього 862. Війна, ймовірно, лише погіршила ситуацію. Отже, більшість ДП наразі замість приносити прибуток навпаки обтяжують бюджет. 

Продаж збиткових та непрофільних активів може принести державі не лише значний дохід в бюджет, але що важливіше, — додаткові інвестиції. За даними модуля аналітики Prozorro.Продажі, в середньому зростання вартості активів під час аукціонів з малої приватизації становить понад 117%. 

А згідно зі статистикою, на кожну гривню вартості майна нові власники вкладають від 4 до 6 грн у модернізацію: створюють робочі місця, сплачують податки та генерують більше доданої вартості.

Максимізувати економічний ефект від приватизації також допоможуть іноземні інвестиції. Дослідження показали, що продуктивність підприємств, придбаних іноземцями, була на 17-33% вищою, порівняно з підприємствами, які придбали вітчизняні власники. 

Це обумовлено тим, що іноземні інвестори мають досвід підприємницької діяльності в інших країнах та розуміють, як розвивати придбані активи. Окрім цього, прямі іноземні інвестиції безпосередньо впливають на ріст ВВП та сприяють економічному зростанню країни. 

Державні підприємства, замість обтяжувати нашу економіку, можуть навпаки стати джерелом надходжень у неї. Водночас сам уряд під час презентації плану відновлення країни на конференції в Лугано визначив свій вектор управління державним майном для зміцнення інституційної спроможності України. 

Управління стратегічними підприємствами має стати більш ефективним. Натомість усі нестратегічні активи потрібно приватизувати. Ми в ТІ Україна будемо стежити, щоб влада не змінила курсу після війни, і велика приватизація відбулася — ефективно та прозоро. 

Матеріал створено у співавторстві з юридичним радником ТІ Ukraine Андрієм Швадчаком.

Джерело: www.epravda.com.ua