Як технології можуть допомогти бізнесу та країні

Тези виступу виконавчого директора ТІ Україна Андрія Боровика у міжнародному онлайн-заході Civic Tech Summit 2020, присвяченому технологіям, що трансформують світ та суспільства. 

Одна з найбільших проблем України полягає в тому, що наші громадяни не люблять платити податки. І чи не найважливішою причиною такого ставлення є те, що суспільство не бачить, як уряд ефективно витрачає зібрані ним гроші. Втім, навіть коли люди бачать, то все одно не хочуть платити. Українці вважають, що уряд є нестабільним, і навіть якщо чинний склад не краде гроші, то наступний це точно зробить. 

Саме тому сервіси з відкритими даними, які дозволяють суспільству, громадським організаціям і просто громадянам країни отримувати більше інформації про уряд і його роботу, є такими важливими. Це потрібно не стільки для того, щоб просто ми мали дані для прийняття  і власних рішень. Це потрібно для здійснення якісної комунікації. Навіть коли в бізнесі ви продаєте продукт, то хочете ним щось сказати. Так само і тут. 

І саме тому нам потрібно використовувати методи суспільного контролю і перевірки для організацій і корпорацій, які приносять найбільше цінності в кооперації з бізнесом.

Я працюю з TI Україна протягом 4 років. Чесно кажучи, до приходу сюди ніколи не думав, що працюватиму в неурядовій організації, втім на різних етапах своєї діяльності був дуже вражений тим, як погано йдуть справи в урядових інституціях. 

Але в якийсь момент спіймав себе на думці, що втілювати зміни в одному місці буде недостатньо  — потрібно дивитися на більш довгострокову перспективу. І саме це привело мене в ТІ Україна.

Коли ми запускали Prozorro, то були в першу чергу фінансово підтримані електронними платформами. Тоді в нас була лише ідея, не було навіть назви “Prozorro”. Ми не знали, що це стане великим успіхом для країни, і всі користуватимуться нашим сервісом. 

Тоді стало ясно, що нам потрібно дивитися у наступні 10-20 років, думати про цілі та як їх досягати. Для бізнесу ж дуже складно ставити такі довгострокові цілі не лише в соціальних проєктах, але й у рамках власної діяльності. Зазвичай передбачення здійснюють на 3-5 років, але в Україні складно спрогнозувати, що відбуватиметься за рік, особливо зважаючи на декілька останніх років. 

Тому я добре розумію, чому бізнес концентрується на фінансуванні дрібних проблем, наприклад, притулку для собак чи чогось іншого — це цілком нормально. Але представники бізнесу можуть думати і стратегічно, і про те, що можна зробити зараз. Це також нормально, коли бізнес допомагає у сферах, де в разі успіху, може отримати більше прибутку. Саме так сталося з Prozorro. 

Але Prozorro — не єдина така ініціатива.

Після запуску електронної системи закупівель у нас була думка, що має бути можливість громадського контролю цієї сфери. Саме тому виникло Dozorro — спільнота, що об’єднує представників громадянського суспільства по всій країні. 

Це відкрита платформа, куди будь-який громадянин може прийти, залишити структурований відгук про будь-який закупівельний контракт, цивільні активісти проаналізують порушення і наштовхнуть уряд на реагування на ці порушення. Dozorro — це приклад ініціативи, коли бізнес, уряд і громадянське суспільство працюють разом. 

Якщо говорити про інші приклади, то на щастя, в Україні за останні 5 років їх є багато. Найбільш яскравий для мене, напевно, YouControl. Це особливий сервіс, який дозволяє за хвилину отримати актуальну інформацію про компанію або ФОП із понад 100 офіційних джерел даних. Бізнес це допоможе заробляти гроші, але користь від таких даних буде не лише для підприємців. Коли ти HR-менеджер, то можеш піти на YouControl, вписати ім’я чи код людини й отримати всю доступну інформацію про цікаву тобі особу. Я вже мовчу про те, наскільки корисною така технологія може бути для журналістів-розслідувачів та громадських активістів.

Всі ці приклади показують що громадянському суспільству та бізнесу варто співпрацювати та шукати спільний інтерес. Але уряду теж варто просувати таку ідею в суспільстві.

Декілька років тому Україна вже “експортувала ідеї”, якщо так можна сказати. Є сервіс, створений у Молдові, називається M-Tender. Це система, дуже подібна на наше Prozorro. Так, Молдова — маленька країна, але нам варто з чогось починати. 

Якщо ж говорити, наприклад, про Дію, то це хороший продукт, якому всього 1 рік. Тобто вже рік ми маємо можливість отримати онлайн водійські права, паспорт громадянина та закордонний, податковий номер. Принаймні, це те, що я вже маю у моєму додатку. І це багато. 

Всім потрібно зрозуміти, що такий сервіс — це результат роботи не одної й не двох людей, це праця багатьох відділів. На жаль, в цій країні дуже розвинена бюрократія, і ніхто не думав про можливість її спростити, і тому Дія — це крок у майбутнє. Я можу уявити, скільки роботи було зроблено цими командами тільки для того, щоб ви могли мати такі 4 продукти у своєму телефоні.

Ми хотіли різких змін у 2004, 2014 і хочемо зараз. Українців неможливо змінити одномоментно, я сподіваюся, що уряд і ми це зрозуміємо. Але ці зміни можна вводити невеликими кроками, і результат нас може неабияк вразити.

Особливо, коли активно використовувати технології не лише для покращення добробуту кожного окремого громадянина, але і для розвитку всієї держави. Наприклад, у сфері боротьби з корупцією. 

Один простий приклад — Prozorro. Багато хто каже, що воно не працює, бо корупція досі є. Але особливість саме цієї системи закупівель полягає в іншому.

Технології можуть дати більше прозорості і підзвітності. Вони не можуть впливати на державу, поліцейського чи прокурора і змусити їх робити свою роботу. Проте вони можуть показати проблему і навіть обмежити корупцію. Адже не всі хочуть, щоб було видно, що вони — корупціонери, а завдяки таким сервісам це стає видно для всіх.

Такі інновації показують, що треба виправляти, на що звертати увагу. А це вже набагато більше, ніж якби таких систем не було.

Порушення правил буде завжди. Але чим більше такі технології будуть втілені на різних рівнях, тим складніше буде займатися корупцією. Тим менше в Україні буде хабарників, і, як наслідок, тим краще житиме кожен із нас.