У січні відбувся перший етап відбору постачальників на будівництво Великої кільцевої дороги навколо Києва. Ця дорога має з’єднати найбільші міста області та важливі траси у напівкільце довжиною приблизно 150 км. У проєкт також входить новий міст через Дніпро. 

Міністерство інфраструктури й Укравтодор доклали чимало зусиль, аби цю закупівлю не проводити в системі Prozorro. Спочатку Верховна рада вивела всі витрати, пов’язані з КОД, з-під дії закону про закупівлі. А потім Кабмін фактично створив нову, окрему процедуру державних торгів.

Аргументували потребу тим, що за результатами закупівлі Укравтодор хотів укласти з підрядником EPC-F контракт. Ця форма договору передбачає, що для всіх робіт обирають генерального підрядника, який і розробляє проєкт, і здійснює роботи, і — найголовніше — шукає під усе це кредитора.

Альтернативу Prozorro поспіхом зробили на базі комерційного торгового майданчика playtender.com.ua. У грудні замовник розмістив тендерну документацію на перший відрізок кільцевої дороги від «Варшавської» траси М-07 до «Житомирської» М-06 довжиною 18 км. Стартова ціна — не багато не мало — 5,4 млрд грн. 

Однак ця закупівля не передбачає укладання EPC-F контракту. Вона лише на частину робіт. Водночас у тендерній документації не йдеться ні про проєктування, ні про залучення коштів. Навіщо тоді закуповувати поза Prozorro? 

У січні розпочався перший етап відбору постачальників для цієї закупівлі — вираження зацікавленості.

На цьому етапі учасники могли надати свої заявки та інформацію про себе, відповідно до вимог замовника. А замовник мав провести оцінку документів і визначити, хто з учасників піде далі в наступний раунд.

Приблизно те саме відбувається і на стадії розгляду тендерних пропозицій учасників на торгах в Prozorro. За результатами цього етапу замовник допускає або не допускає учасника до участі в аукціоні.

Головна відмінність укравтодорівської процедури полягає в тому, що будь-які дії замовника неможливо оскаржити.

Якщо в системі Prozorro замовник ухвалить помилкове або незаконне рішення, учасник має право звернутися до колегії АМКУ — незалежної інституції. Натомість в процедурі, яку вигадав Укравтодор і Мінінфраструктури слово замовника — останнє і не підлягає оскарженню.

Чим це загрожує, стало зрозуміло з першого ж разу.

На оголошений тендер в альтернативній Prozorro системі подалися 5 учасників: турецькі ONUR і TAŞYAPI, українські «Ростдорстрой» і «Автомагістраль Південь» та американська Bechtel.

У першому ж раунді замовник дискваліфікував двох учасників — TAŞYAPI й «Ростдорстрой». Останнього відхилили ніби через те, що він не надав банківську гарантію учасника торгів.

Але компанія звернулася до замовника з вимогою скасувати таке рішення, адже вона цей документ надала.

У відповіді замовник зазначив, що файл банківської гарантії дійсно був поданий, але відкрити його посадовці не змогли:

«При перевірці Конкурсним комітетом наданого у складі вашої конкурсної пропозиції забезпечення Конкурсної пропозиції виявлено відсутність документу, який підтверджує надання Банківської гарантії. Файл у складі архіву з назвою «гарантія 1314.pdf.p7s.p7s» завантажується як кваліфікований електронний підпис, тобто можливості ознайомитися з повним текстом Банківської гарантії у Замовника відсутній. Крім того, у складі вашої конкурсної пропозиції відсутні будь-які листи роз’яснення стосовно алгоритму відкриття такого типу документів для належного його вивчення».

Насправді все дуже просто — файл містить помилкове подвійне розширення (там двічі написано .p7s.p7s). Скоріше за все сталося це з технічної причини при збереженні та, можливо, не з вини учасника. Відкрити цей файл досить просто: треба змінити його розширення (перейменувати). Але замовник цього зробити не зміг, або не захотів.

Файл банківської гарантії ТОВ «Ростдорстрой»

Відповідно, учасника в торгах на 5 мільярдів гривень дискваліфікували з досить формальної й неоднозначної підстави. З одного боку, замовник не зобов’язаний змінювати розширення файлу, який подав учасник, щоб його відкрити. З іншого — учасник таки подав документ, і можливість його відкрити існувала. Якби це були торги в Prozorro, учасник міг би оскаржити дії замовника до АМКУ. Але в альтернативній версії державних торгів такої опції немає.

Так само як і немає опції моніторингу закупівлі Держаудитслужбою. Доля торгів цілковито покладається на совість замовника — і це навряд найкращий варіант.

Навіть якщо припустити, що раптом посадовці замовників стали сумлінними та чесними в публічних закупівлях, спірних питань уникнути повністю не вийде. І вони об’єктивно потребують третьої сторони та її незалежної й послідовної точки зору. Власне головна відмінність альтернативи Prozorro і полягає в тому, що цієї третьої сторони не буде. Рішення посадовців замовника буде останнім. А це призведе до ще більшої кількості судових справ з питань порушення прав учасників. І дуже важких наслідків, якщо суд стане на бік учасників. Що робити, якщо таке рішення винесли, вже коли замовник завершив закупівлю і підписав договір з іншим учасником? А якщо цей переможець вже розпочав роботи? Процедуру закупівлі треба переоголошувати знову, якщо договір за результатами попередньої визнають недійсним. Але він частково виконаний, тому доведеться вигадувати, як закрити те, що виконано і докупати решту робіт. Водночас можливі штрафні санкції.

Наступний етап спеціальної закупівлі Укравтодору розпочався 1 лютого. Тут замовник буде оцінювати досвід і кваліфікацію учасників. Відповідно, з тих трьох учасників, які лишилися, до третього раунду можуть дійти не всі.

Найцікавіше, що договір буде укладено, навіть якщо всі етапи відбору замовника зможе пройти тільки один учасник. Відповідно до Постанови КМУ, торги визнають неуспішними, тільки якщо всіх учасників дискваліфікують.

Перелік підстав визнання торгів неуспішними в альтернативній Prozorro системі зводиться до наступного:

        відсутність поданих пропозицій;

        відхилення всіх пропозицій до третього етапу;

        відсутність подальшої потреби у проведенні відбору;

неможливість проведення відбору внаслідок дії непереборної сили (форс-мажору), настання якої підтверджено Торгово-промисловою палатою України;

        неукладення договору з вини переможця.

Тобто на відміну від Prozorro, тут не існує вимоги про мінімально двох учасників і конкурентний аукціон.

Через використання такого підходу публічні закупівлі можуть стати суто формальним і складним процесом. Учасник має пройти три раунди оцінки замовником, кожен з яких містить ризики помилок або порушень з боку замовника, які неможливо оскаржити. У підсумку багато закупівель буде завершуватися на рівні очікуваної вартості з єдиним фіналістом. Чи є така процедура конкурентною? 

У чому користь від використання непрозорівської системи — поки незрозуміло. Поки ніяких EPC-F контрактів за результатами закупівель у ній не украдають. Вона явно не швидша, вона точно не простіша, не прозоріша. І вона ніяк не розв’язує проблеми з оскарженням торгів. Учасники все одно будуть оскаржувати дії замовника — але вже до суду. І це матиме значно гірші наслідки: з розірванням договорів, штрафними санкціями. Натомість ця система просто руйнує основні засади публічних закупівель — конкурентність і захист прав учасників і інтересів держави.

Єдині, кому торги поза Prozorro дійсно до вподоби — це замовники. Вони можуть отримати фактично безмежні права, і будуть визначати долю державних коштів на власний розсуд. Поки що йдеться тільки про один великий об’єкт на понад 80 млрд грн  і про одного великого замовника — Укравтодор. Але дуже скоро альтернатива Prozorro  може отримати значно більший мандат.

Джерело: dozorro.org