Тривала російська війна проти України — це трагедія. Вона забирає невинні людські життя. Крім того, вона руйнує економіку країни та важливу інфраструктуру. Їхня відбудова буде вирішальною передумовою для відновлення країни в економічному, соціальному та політичному планах. 

Міжнародна спільнота зараз обговорює безпрецедентний рівень фінансування цієї відбудови, в тому числі про це йтиметься на Міжнародній конференції з питань відновлення України в Лугано, Швейцарія. За оцінками, на реконструкцію потрібно щонайменше 1 трильйон доларів. Сума, ймовірно, збільшиться, оскільки війна триває. 

Багато що кардинально змінилося в Україні з 24 лютого 2022 року, чого не скажеш, на жаль, про ситуацію з корупційними ризиками. Якщо дозволити корупції залишитися неконтрольованою, відбудова України принесе масову перемогу підривній клептократичній війні, яку Кремль веде з моменту здобуття Україною незалежності, щоб підірвати державність країни. Тому ефективні антикорупційні системи важливі не лише для боротьби з корупцією, а й для забезпечення серйозного захисту у війні проти клептократії, яка тісно пов’язана з фізичною війною. 

Для України це не нове явище, і питання корупції завжди було вагомим. Індекс сприйняття корупції показує, що за останні десять років Україна повільно, але стабільно покращувала свої позиції. Вона є однією з 25 з усіх 180 країн, які покращили свої показники статистично значущим чином за останні 10 років. Угода про асоціацію та План дій з візової лібералізації з ЄС, зокрема, а також співпраця з іншими міжнародними партнерами суттєво сприяли цьому успіху. Рекомендація Єврокомісії щодо надання Україні статусу кандидата на вступ також позитивно вплине на боротьбу з корупцією. 

Проте наявні засоби протидії корупції ще недостатньо потужні, щоб забезпечити добросовісність витрат коштів на реконструкцію, і це також було відзначено в умовах, викладених Європейською Комісією. Хоча нереально очікувати, що країна може досягти прогресу в усіх важливих антикорупційних реформах, поки війна все ще триває, деякими з них потрібно зайнятися негайно. 

Дозволити антикорупційним інституціям виконувати свою роботу

Україна та її союзники витратили останнє десятиліття на створення різнопланової та приголомшливої інституційної інфраструктури для боротьби з корупцією. Однак політичний обструкціонізм позбавив її лідерства. 

Ключові посади в Національному антикорупційному бюро (НАБУ), Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (САП), Вищому антикорупційному суді (ВАКС) та Агентстві з розшуку та менеджменту активів (АРМА), які розслідують, притягають до відповідальності, розглядають корупційні справи та керують повернутими активами відповідно, залишаються вакантними. У деяких випадках все, що необхідно, — це завершити процес затягнутого відбору керівництва (САП). В інших (НАБУ, АРМА та ВАКС) необхідно завершити незалежні та чесні конкурси. Це слабке місце України, особливо в поєднанні з викликами щодо незалежності інституцій та сприятливої законодавчої бази. Тимчасове керівництво не завжди має повноваження повноцінно виконувати свої функції, особливо стосовно тих, хто буде прагнути незаконно отримувати прибуток від процесу відбудови. 

Для того, щоб антикорупційні інституції України могли виконувати свою роботу необхідно:

  • Швидко завершити процес відбору керівництва САП.
  • Оперативно розпочати прозорий та конкурентний процес відбору та призначення керівників НАБУ, АРМА та ВАКС.
  • Зміцнити операційну незалежність САП, розширити повноваження її керівництва та мінімізувати ризики невиправданого втручання. 
  • Внести зміни до закону про НАБУ та ще міцніше закріпити юрисдикції Бюро у топкорупційних справах та створити спеціалізований підрозділ судових експертиз; швидко підтвердити його повноваження щодо прослуховування телефонних розмов. 
  • Провести незалежний, всеохопний аудит діяльності АРМА, НАБУ та САП, щоб визначити чіткий шлях на майбутнє і переконатися, що він повністю відповідає їхньому потенціалу.
  • Уповноважити Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) брати участь у судових розглядах та оскаржувати судові рішення щодо адміністративних правопорушень.

Використовувати стратегічні інструменти для забезпечення прозорої відбудови

Доповнює цю діяльність антикорупційних інституцій нагороджена система електронних закупівель Prozorro — одне з ключових досягнень України у сфері прозорості та підзвітності. 

Її популярність серед представників влади знизилася перед війною. Настав час використовувати стратегічні активи, послідовно застосовуючи Prozorro для закупівель, пов’язаних з реконструкцією. 

Продовжити судову реформу

Судова влада довгий час була Ахіллесовою п’ятою українських антикорупційних зусиль: знищила ключові досягнення у 2020 році та спричинила кризу конституційного правосуддя, яку ледве вдалося вирішити у 2021 році. Розблокування затягнутого процесу судової реформи є вирішальною передумовою відновлення, в тому числі з огляду на численні неминучі договірні спори, які виникнуть під час відновлення. 

Ключовими пріоритетами є:

  •   Надати легітимність Вищій раді правосуддя (ВРП), відповідальній за призначення суддів та нагляд за доброчесністю головних судів, шляхом заповнення великої кількості (15 з 21) поточних вакансій.
  •   Якнайшвидше запустити роботу Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС), відповідальної за відбір та кваліфікаційне оцінювання суддів.
  •   Як тільки військові дії закінчаться, необхідно якнайшвидше завершити реформування обструкціоністського Київського окружного адміністративного суду; якщо цього не зробити, існує значний ризик, що цей суд підірве будь-які судові процеси, пов’язані з реконструкцією. 
  •   Провести багатостраждальні реформи Конституційного Суду щодо конкурсного набору та призначення, щоб розвіяти сумніви щодо його легітимності та доброчесності. 

Повернути вкрадені активи України

Питання повернення доходів, одержаних злочинним шляхом, ніколи не стояло на політичному порядку денному в Україні вище, ніж зараз, у контексті планування дій з відновлення. 

Акцент робиться на поверненні російських активів, заморожених через санкції, пов’язані з війною, і моральний імператив для цього є досить потужним. Однак нещодавно Швейцарія розпочала інноваційне провадження щодо конфіскації активів, приписаних союзнику Януковича Юрію Іванющенку. І це нагадує нам, що, окрім російських активів, існують значні українські клептократичні ресурси, які очікують репатріації, й щодо яких прогрес був незначним з 2014 року. На відміну від російських грошей, вони не потребують нових правових механізмів, лише подальшого просування та застосування правильних правових та міжнародних інструментів співробітництва. Моральне обґрунтування щодо повернення цих активів теж є досить сильним. 

Для стягнення доходів, одержаних злочинним шляхом в Україні, з метою сприяння відбудові, рекомендуємо:

  • Владі знову активізувати зусилля щодо повернення активів українських клептократів шляхом завершення внутрішніх розслідувань та передачі справ до суду, щоб можна було виконувати накази про конфіскацію в іноземних юрисдикціях. 
  • Переконатися, що положення про конфіскацію, що використовуються в міжнародних справах, підлягають виконанню в іноземних юрисдикціях.
  • Доопрацювати та прийняти Стратегію повернення активів та План дій, розглянути документи для їхнього оновлення у світлі післявоєнних ризиків та пріоритетів.

Стосовно російських коштів за межами України: конфіскувати активи, заморожені в іноземних юрисдикціях через санкції, накладені як відповідь на військову агресію, буде особливо складним завданням. Якщо враховувати першокласний правовий захист, який можуть собі дозволити санкціоновані особи, міжнародній спільноті було б корисно утриматися від політичної риторики та розробити систему, яка керується належною правовою процедурою, верховенством права та повагою до національних і міжнародних законів та договорів з прав людини. Будь-що менше підірвало б дії з конфіскації ще до їхнього початку.

Найбільшою слабкістю законів, що розглядають або ухвалюють в Україні для конфіскації активів, заморожених через пов’язані з війною санкції, є невисока продуманість юридичних механізмів. Без покращень ці конфіскації можуть бути успішно оскаржені в Європейському суді з прав людини. Україні також необхідно впевнитись, що її власні правові інструменти придатні для потенційних дій у сфері конфіскації, що здійснюються країнами-партнерами. З цією метою Україні слід:

  •   Посилити власні зусилля щодо конфіскації без винесення обвинувального вироку, включно з наданням взаємної правової допомоги країнам-партнерам, які йдуть цим юридичним шляхом. 
  •   Узгодити повноваження щодо конфіскації, передбачені українським законодавством, з міжнародними стандартами, щоб забезпечити їх прийнятність для західних судів. Це включає, насамперед, доповнення положень про правовий захист у двох законах воєнного часу № 2116-IX та № 7194.

Найменше, що ми можемо зробити, — це вшанувати героїчну жертву і не дозволити заплямувати корупцією зусилля з реконструкції. Як бонус: ніщо не підірве клептократичний Кремль більше, ніж Україна, яка здатна цілісно відродитися з попелу.