Щорічний саміт Великої двадцятки часто нагадує нараду найсильніших урядів світу. Лідери 19 держав з найбільшою економікою та Європейського союзу збираються разом, тиснуть на камеру руки та укладають розмиті договори, чимало з яких залишаються на папері. Саміти привертають увагу світових ЗМІ та нерідко протестувальників з усього світу, які хочуть від урядів відповідальності.
Але значно менше відомо про тривалий цикл підготовчих зустрічей, які відбуваються перед самітом лідерів Великої двадцятки. Попри численні обмеження та виклики, для численних неурядових голосів — особливо профспілок, правозахисних груп і представників громадянського суспільства — це рідкісна нагода надати рекомендації щодо політик безпосередньо органам державної влади та вплинути на глобальну дискусію щодо питань, важливих для мільярдів людей. Протягом останніх кількох років навіть відбувався спеціальний цикл зустрічей для громадянського суспільства в рамках Великої двадцятки, також відомий як Громадянська двадцятка.
Однак у 2020 ми як організації громадянського суспільства не братимемо участі в офіційних зустрічах Громадянської двадцятки, які організує Саудівська Аравія і які там проводитимуться.
Саудівська Аравія, в якій відбудеться саміт Великої двадцятки у 2020 році, намагається позиціонувати себе як сучасну країну, привабливу для іноземних інвесторів. Уряд скористався послугами дорогих західних піарників і витратив мільйони доларів, щоб відбілити свою репутацію та придушити критику з боку міжнародних ЗМІ.
Тим часом, у своїй країні Королівство Саудівська Аравія регулярно кидає за ґрати й переслідує правозахисників, перешкоджає свободі слова, обмежує свободу пересування та застосовує катування та знущання до затриманих журналістів і активістів. Закони для протидії тероризму з розмитими формулюваннями використовуються, щоб змусити мовчати критиків уряду, зокрема за допомогою смертної кари. У жовтні 2018 року весь світ шокувало брутальне вбивство журналіста й дисидента Джамаля Хашоґджі у консульстві Саудівської Аравії у Стамбулі.
Жінки стикаються з систематичною дискримінацією, як за законом, так і на практиці. Крім того, жінок-правозахисниць, які наважуються захищати права жінок, переслідують, затримують та арештовують без будь-якої серйозної причини.
Замість справжніх реформ уряд Саудівської Аравії намагається відбілити свою страшну історію порушень прав людини, організовуючи у країні великі міжнародні заходи. До них належать і Велика двадцятка, і — за рахунок дозволених урядом НУО — Громадянська двадцятка. Як громадські організації-лідери, що працюють у більшості країн світу (але не в Саудівській Аравії), ми не можемо брати участь у процесі, мета якого – міжнародна легітимізація держави, яка майже не залишає простору для громадянського суспільства, і де голоси незалежних громадських організацій не допускаються.
У червні 2019 року Громадянська двадцятка визначила ряд принципів, включно з базовою структурою та механізмами роботи, щоб забезпечити свою стійкість і ефективність. Принципи Громадянської двадцятки наголошують на включенні різноманітних організацій громадянського суспільства, від місцевих до глобальних, прозорості прийняття рішень, свободі та незалежності від неналежного впливу не-громадянських установ, інклюзії та розмаїтті та визначальних цінностях прав людини, гендерної рівності та наснаження жінок. Більшості цих принципів у 2020 році не дотримуватимуться. Ще більш тривожно, що керівна роль Саудівської Аравії у Великій двадцятці їх підриває.
У Громадянській двадцятці в Саудівській Аравії не зможуть брати участь майже жодні місцеві громадські організації, за винятком кількох, які працюють над питаннями, які національний уряд вважає допустимими. Влада Саудівської Аравії не дозволяє існування політичних партій, профспілок чи незалежних правозахисних організацій. Найбільш прогресивні громадські активісти під судом або відбувають тривалі вироки у в’язниці за те, що наважилися говорити, або їм довелося покинути країну, щоб уникнути ув’язнення або й гіршого. Повернутися до Саудівської Аравії вони не можуть, оскільки це поставить їхнє життя під загрозу. Без цих незалежних критичних голосів, які могли б доєднатися до дискусії, довіра до Громадянської двадцятки значно нижча.
Іноземні та міжнародні організації громадянського суспільства також мусили б зіткнутися зі значними викликами, прагнучи безперешкодної участі в заході Громадянської двадцятки, що організовує Саудівська Аравія.
Наявні закони та політики Саудівської Аравії не лише напряму впливають на такі права, як свобода об’єднання, свобода висловлювання та свобода мирних зібрань, а також змушують деякі категорії активістів мовчати. Якби вони наважилися висловлюватися, вони б поставили під загрозу власну безпеку.
Крім того, у листопаді 2019 року державна служба безпеки Саудівської Аравії віднесла фемінізм та гомосексуальність до категорії злочинів. Хоча цю заяву було відкликано, найбільш видатні правозахисниці Саудівської Аравії все ще за ґратами та переслідуються за правозахисну роботу. Ці закони та практики суперечать принципам Громадянської двадцятки щодо розмаїття, гендерної рівності та наснаження жінок, і вони б придушили свободу висловлювання в обговореннях щодо прав жінок, сексуальних і репродуктивних прав, а також прав ЛГБТІ.
Ситуація лише погіршується через серйозний брак свободи преси в Саудівській Аравії. Суворий контроль над ЗМІ, цензура та стеження за соцмережами призводять до того, що жодні дискусії, які проводилися б на зустрічах Громадянської двадцятки у Саудівській Аравії, не могли б досягти решти населення країни в аспектах, не санкціонованих державою. Навіть якби такі дискусії й могли проводитися, без вільних ЗМІ всі серйозні обговорення на зустрічах Громадянської двадцятки принесли б користь лише дуже обмеженій аудиторії. Це суперечить принципу інклюзії, відкритості, прозорості та участі.
Під час попередніх самітів Великої двадцятки проходили протести активістів з приймаючої держави та не тільки. Свобода мирних зібрань — це право, але у країні, де всі зібрання, включно з мирними протестами, заборонені, не можна очікувати, що цього фундаментального права будуть дотримуватися.
Процес роботи Громадянської двадцятки, де приймаючою стороною виступає Саудівська Аравія, має численні недоліки, зокрема в частині забезпечення основоположних принципів Громадянської двадцятки. Навіть на початку роботи у 2020 році ми вже могли спостерігати значну нестачу прозорості від приймаючої сторони. Призначення голів робочих груп і різноманітних комітетів було непрозорим, і в ньому не враховувалися дорадчі голоси, а через безпідставні рішення було виключено досвідчені міжнародні групи. Процес громадянської двадцятки проводить Фундація короля Халіда, яка пов’язана із саудівською королівською родиною, а отже, такий процес не може вважатися прозорим, інклюзивним і партисипативним, як того вимагають принципи Громадянської двадцятки.
У час, коли світ стикається з численними викликами, незалежні голоси конче потрібні. Не можна вірити, що держава, яка обмежує простір для громадянського суспільства настільки серйозно, гарантуватиме базові умови, в яких міжнародне громадянське суспільство матиме змогу вільно обмінюватися думками та співпрацювати стосовно будь-якої проблеми. Не кажучи вже про проблеми, які вважаються чутливими чи неприйнятними.
Хоча ми не будемо брати участь в роботі Громадянської двадцятки цього року, ми будемо й надалі працювати разом, щоб ці голоси було почуто у 2020 році.
Спільна публічна заява Amnesty International, CIVICUS, Transparency International та Transparency International Ukraine.
Джерело: www.transparency.org
