На сервісах е-петицій люди просять владу вирішити різні проблеми: від глобальних питань до особистих переживань. Однак небагато з них набирають достатньо розголосу та досягають успіху. Щоб це сталося, автор має розуміти, навіщо потрібні петиції, як створити гарний текст, а про що — не варто писати. У цьому матеріалі розповімо більше про них та поділимося яскравими прикладами.
Що це таке?
Електронна петиція (лат. petitio) — звернення громадян до влади з вимогою розглянути важливе питання чи вирішити проблему. Згідно із Законом України, це особлива форма колективного звернення громадян до Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів чи органу місцевого самоврядування.
Петицію до державної влади мають розглянути протягом 10 днів, якщо її підтримали не менше 25 тисяч громадян протягом трьох місяців від дня оприлюднення. У е-петиціях, скерованих до органу місцевого самоврядування, вимоги до кількості підписів та строку їх зборів визначає окремо територіальна громада.
Петиції як елемент електронної демократії у світі вперше запрацювали 1999 року, коли на сайті парламенту Шотландії з’явився розділ “E-Petitioner”. Там у спеціальній формі громадяни могли відправити депутатам свої побажання та зауваження. Україна впровадила е-петиції в закон у липні 2015 року. Вже в кінці серпня того ж року громадяни змогли подавати петиції Президенту на спеціальному сайті. Він і досі є найпопулярнішим за кількістю оприлюднених звернень.
Чому це зручно?
Електронні петиції мають допомогти ефективно взаємодіяти владі й суспільству. Цей механізм полягає в тому, щоб почати вирішувати проблему в будь-якій сфері “знизу вгору” — від людини до влади.
Зручність цього інструменту в тому, що не треба фактично ходити й збирати підписи. Достатньо створити петицію онлайн чи підтримати вже опубліковану кимось.
Вимоги до петицій
Автор несе безпосередню відповідальність за зміст петиції. Закон забороняє розміщувати заклики до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганду війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, заклики до вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.
Це базові вимоги, проте органи місцевого самоврядування також можуть заблокувати петицію, якщо в ній є порнографія, передвиборчі матеріали, реклама, лайка та неправдиві відомості. Більш детальні вимоги до е-петицій викладені в статуті окремих територіальних громад.
Формула успіху
Ваша петиція матиме шанси на успіх, якщо виконати декілька пунктів.
По-перше, треба точно визначитися, хто має повноваження вирішувати ваше питання. Тисячі петицій потенційно провальні, бо скеровані до інстанцій, які жодним чином не допоможуть через відсутність законного на це права. Від харківської влади, наприклад, вимагали скасувати ЗНО, а в хмельницької просили вплинути на вартість оформлення закордонного паспорта. Неправильний вибір органу нівелює сам інструмент та громадську підтримку петиції.
По-друге, проблема має стосуватися не лише вас, а великого кола осіб. Очевидно, що петиція, на кшталт “Запровадити екзамени з української мови та історії України для кандидатів на отримання громадянства”, має потенційно більші шанси, ніж та, в якій автор просить “поставити склопакети в під’їзді”.
Третє — важливо правильно сформулювати суть. Заголовок треба зробити чітким, однозначним і привабливим. Опис вашої проблеми може бути соціально гострим та інформаційно насиченим, але влада реагуватиме передусім на поставлене питання. Щоб іншим людям було простіше сприйняти петиції, обирайте короткий і місткий заголовок, адже більшість читає лише його. Сам текст петиції краще писати нескладними реченнями, а також поділити його на абзаци. Залишайте гіперпосилання на використані матеріали. Ви маєте сформулювати конкретні пропозиції, бо в іншому випадку можете отримати абстрактно-нейтральну відповідь.
Ключ до успіху — юридично коректна і точна постановка. За потреби проконсультуйтеся зі спеціалістом, щоб ваше звернення якісно відрізнялося від тисяч петицій з некоректними формулюваннями або “тролінгом” влади. Текст треба щонайменше вичистити від одруківок та помилок. Не вдавайтеся до капсу, вмовлянь чи агресивних погроз. Петиція має базуватися на фактах та законодавстві України.
Варто також перевірити, чи не було вирішене ваше питання раніше. Можливо, вже існує відповідний закон або альтернативне звернення. Тоді увага посадовців не розпорошуватиметься між низкою однакових за змістом е-петицій.
Зважайте на реалістичність петиції. Вона має відповідати сучасним умовам життя, наявним ресурсам та повноваженням тих, до кого ви звертаєтесь.
Останній крок — провести ефективну промокампанію, залучити лідерів думок, активістів і журналістів. Щоб не втратити увагу громадськості, петиція має залишатися в інформаційному полі. Регулярні пости в соцмережах допоможуть забезпечити підтримку небайдужих.
Камені спотикання
Українські петиції за своєю суттю консультативні. Тобто влада не зобов’язана втілювати в життя зміст петицій — про це прямо сказано в законі. Тому виконання зазначених у відповіді обіцянок — політичне, але не юридичне зобов’язання.
Трапляються випадки, коли посадовці громад залишають лише формальні відписки замість відповідей. Це стає можливим через абстрактне формулювання самої петиції та відсутність конкретної процедури розгляду, через що посадовці вдаються до маніпуляцій та інтерпретацій вимог по-своєму.
Наприклад, у Запоріжжі та Полтаві вимагають, щоб петиція містила не більше одного питання. У Львові вирішили заборонити “згадування у текстах петицій назв юридичних чи фізичних осіб без їхньої на це згоди”. Обидві вимоги незаконні.
Люди інколи сперечаються з приводу того, чи насправді е-петиції допоможуть покращити діалог влади та суспільства. Дехто вважає, що це профанація, адже у влади немає політичної волі. Інші впевнені, що петиції — один із кроків до глобальної зміни всієї системи влади.
Про що пишуть українці
Подеколи громадяни використовують сервіси електронних петицій як своєрідні форуми, де можна поділитися проблемами чи пожартувати. З найвідомішого: українці пропонували призначити Юлію Тимошенко послом в Гондурас, а Дарта Вейдера — прем’єр-міністром. Станом на сьогодні, триває збір підписів за петиції, в яких пропонують заборонити супутникові антени, дати російським військовим премію Дарвіна, запровадити День українського борщу та “мобілізувати 95 квартал”.
Популярною в мережі стала петиція до Президента “Добрый день видкрыйте будласко границы”. Аргументами, на думку автора, є безробіття та бідність.
За роки існування інституту е-петицій, назбиралося чимало тих, які були реалізовані. Петро Порошенко в 2015 році підтримав ідею відмовитися від російської мови в паспорті громадянина України, і відтоді інформація викладена лише українською мовою з дублюванням англійською. Результат також принесла петиція про перегляд списку спеціальностей, згідно з яким жінки мають стати на військовий облік. Його суттєво скоротили. Врешті-решт, запровадження візового режиму з російською федерацією теж було частково вмотивоване петицією, розміщеною на адресу Президента 11 лютого 2022 року.
Електронні петиції насправді мають значний потенціал. Громадяни мають використовувати цей інструмент грамотно й за призначенням, а завдання посадовців — почути людей. Ефективна комунікація з владою стримує населення від масових, іноді агресивних протестів.
Матеріал підготований у співпраці зі стажером Євгенієм Золотухіним.
