Конституційний суд України визнав положення законопроєкту №1014 такими, що не відповідають ч. 1 ст. 157 Конституції, бо порушують конституційні права і свободи людини і громадянина:

“У разі ухвалення законопроекту його положення можуть порушити баланс конституційних повноважень між Президентом України та Кабінет Міністрів України, фактично створивши паралельну виконавчу владу, підпорядковану Президентові…”

Наразі, цей висновок не створює перешкоди для роботи цих органів правопорядку. Вони продовжують виконувати покладені на них завдання. А парламент має час для напрацювання пропозицій з урахуванням позиції КСУ. 

Transparency International Ukraine поділяє намір законодавців створити належні законодавчі умови для ефективної діяльності органів правопорядку. Проте експерти організації акцентували на тому, що такий підхід містить певні ризики.

Так, відповідно до ст. 6 Конституції державна влада в Україні поділена на законодавчу, виконавчу та судову. Президент хоч і взаємодіє з кожною з цих гілок, не належить до жодної з них. Серед іншого він виконує представницьку функцію в зовнішній політиці, функцію Верховного головнокомандувача, вносить подання на призначення Прем’єра, призначає міністрів закордонних справ та оборони. 

Всі інші повноваження розподілені між трьома гілками влади. Ця система стримувань і противаг не дозволяє жодній з гілок посісти домінантну роль, а робить їх взаємозалежними.

Кабінет Міністрів України як вищий виконавчий орган може утворювати ЦОВВ та призначати їх очільників. І НАБУ, і ДБР за своїм функціональним призначенням, сферою діяльності, повноваженнями мають ознаки органу виконавчої влади. Це означає, що створення та формування таких органів має покладатись на уряд. 

А гарантії незалежності цих інституцій і їхніх керівників відображені у профільних законах — у положеннях про порядок призначення та усунення директорів з посади, спектр повноважень тощо.

Варто зазначити, що жодна держава не має абсолютно незалежних інституцій. Адже вона функціонує завдяки взаємозв’язку між інституціями. Для того, щоб цей взаємозв’язок не перетворився на залежність, існує комплекс заходів стримувань і противаг.