Кожного дня війна забирає в України людей, майно та інфраструктуру. За це російська федерація і всі причетні росіяни повинні понести справедливе покарання. Поки Міжнародний суд ООН, Міжнародний кримінальний суд та національні суди України розглядають російські злочини, наша країна також може впливати на людей та компанії, які підтримали чи фінансували повномасштабну війну.
Людські життя не повернеш, але росіяни можуть відшкодувати хоча б майнові збитки. Українське законодавство дозволяє вилучати російські активи. Утім механізми конфіскації мають певні нюанси та ризики. Розповідаємо які.
1. Конфіскація за рішенням суду у кримінальному провадженні або справі про цивільну конфіскацію
У кого вилучатимуть:
осіб, які винні у злочинах, передбачених окремими статтями Кримінального кодексу України, та осіб, чиї активи визнали необґрунтовано набутими.
Що вилучатимуть?
У кримінальному провадженні:
майно, яке є власністю засудженого, зокрема його частка у спільній власності, статутному фонді суб’єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках, вкладах чи зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.
Для цивільної конфіскації:
кошти (готівка, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов’язань, а також виконані роботи чи надані послуги.
Механізм конфіскації:
1. З початком кримінального або цивільного провадження на майно можуть накласти арешт для того, щоб його потім конфіскувати. Вилучення можливе за умови, якщо суд ухвалить відповідне рішення.
2. Поки суд розглядає справу, Агентство з розшуку та менеджменту активів може займатися управлінням арештованого майна, якщо є відповідне рішення суду.
3. Після винесення рішення суду про конфіскацію майно переходить у власність держави.
Ризики:
1. Конфіскація може бути застосована лише в разі визнання особи винною у вчиненні злочину або визнання її активів необґрунтованими.
2. Тривалий судовий процес.
Цей механізм найбільш безпечний з точки зору потенційного оскарження до міжнародних судів. Водночас проблемно, що конфіскацію можуть застосовувати лише до осіб, які вчинили злочини, або чиновників місцевого та державного рівнів, які незаконно набули майно. Тому закон має дуже вузький спектр дії, під який не потрапляють більшість російських активів.
2. Закон про примусове вилучення майна росії та її резидентів № 2116-IX
У кого вилучатимуть:
російська федерація як держава та компанії чи організації, які працюють в Україні відповідно до її законодавства, чий засновник (учасник, акціонер), бенефіціар або член (через частку у статутному капіталі, пай тощо) прямо чи опосередковано є рф або юридична особа, бенефіціаром або засновником (учасником, акціонером) якої є рф.
Що вилучатимуть:
рухоме і нерухоме майно (квартири, земельні ділянки, автомобілі, будинки, офіси тощо), кошти, вклади у банках, цінні папери, корпоративні права, інші активи, що перебувають (зареєстровані) на території України та безпосередньо або через афілійованих осіб належать російській федерації та її резидентам.
Механізм конфіскації:
1. Кабмін готує проєкт рішення про примусове вилучення об’єктів права власності рф і її резидентів та подає його Раді національної безпеки і оборони України (РНБО).
2. РНБО приймає рішення про примусове вилучення в Україні переліку об’єктів права власності, після чого Президент України підписує указ, який вводить це рішення в дію.
3. Не пізніше 6 місяців з дня закінчення воєнного стану, Верховна Рада має затвердити указ Президента, прийнявши відповідний закон.
4. Після цього об’єкти права власності вилучаються і передаються у господарське відання на тимчасовій або постійній основі до державного підприємства «Національний фонд інвестицій України», що координується Кабміном.
5. За Україною в особі Кабміну реєструється право власності на вилучені об’єкти.
Ризики:
1. Недотримання вимог Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ). У законі відсутній будь-який механізм захисту прав юридичних осіб (наприклад, через судовий процес), чия власність вилучатиметься. Це потенційно можуть визнати порушенням ст. 13 ЄКПЛ, яка гарантує право на ефективний засіб правового захисту. Варто запровадити можливість оскарження конфіскації компанією-резидентом росії до адміністративного суду України.
2. Оскарження закону до Конституційного суду: закон передбачає вилучення об’єктів права власності без будь-якої компенсації, що суперечить ст. 41 Конституції України.
Невирішені питання:
1. Незрозуміло, хто і як у Кабміні збирає дані для підготовки проєкту рішення про примусове вилучення об’єктів права власності рф і її резидентів.
2. Як «Національний фонд інвестицій України» керуватиме вилученими активами? Якими нормативними актами регулюється цей процес? Чи буде забезпечений достатній рівень контролю та прозорий механізм звітування держпідприємством, як це, наприклад, передбачено для АРМА?
3. Що мається на увазі під терміном «опосередковано» бути бенефіціаром або членом юридичних осіб — резидентів рф? Як визначатиметься така «опосередкованість»?
Приклад застосування цього механізму вилучення — Закон № 7371.
Відповідно до нього Україна повинна отримати у власність фінансові активи «дочок» російських банків — акції Промінвестбанку, що належать держкорпорації розвитку «ВЭБ.рф» та акції Міжнародного резервного банку (МР Банк, раніше – Сбербанк, Київ), що належать Сбербанку росії.
Ці активи мали бути примусово вилучені протягом 10 днів з моменту публікації Указу Президента. Кабмін та Фонд гарантування вкладів за участі Нацбанку мали забезпечити процес конфіскації, проте призупинили це через відсутність спеціального рахунку у ДП «Національний фонд інвестицій України», куди конфісковані активи мають бути перераховані. Станом на серпень за нашою інформацією активи досі не передані ДП «Національний фонд інвестицій України».
Цей механізм може охопити досить широке коло юридичних осіб, пов’язаних з російською федерацією корпоративними відносинами. Він максимально прямолінійний та спрощений, що пояснюється у самому законі суспільною необхідністю (включаючи військову). Водночас ТІ Україна додатково звертає увагу на ризики, які можуть спіткати застосування закону на практиці.
3. Закон про підвищення ефективності санкцій щодо активів окремих осіб № 7194
У кого вилучатимуть:
люди та компанії, які створили суттєву загрозу національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України або значною мірою сприяли цьому, у тому числі шляхом фінансування, вчиненню таких дій іншими особами, а також резиденти росії — юридичні особи, визначені Законом № 2116-IX.
Механізм конфіскації:
Закон запроваджує новий вид санкцій — стягнення в дохід держави активів (конфіскації). Ця санкція може бути застосована лише за рішенням Вищого антикорупційного суду та в період дії воєнного стану.
Етапи конфіскації:
1. РНБО своїм рішенням блокує активи. Президент указом вводить його в дію, таким чином позбавляючи права користуватися та розпоряджатися активами.
2. Мін’юст готує заяву до ВАКС про застосування до особи санкції у вигляді конфіскації активів.
3. Антикорсуд розглядає заяву протягом 10 днів з моменту її отримання.
4. Після винесення рішення Апеляційна палата ВАКС протягом 5 днів з дня отримання скарги має її розглянути.
5. Якщо Апеляційна палата підтверджує рішення ВАКС про конфіскацію активів, рішення надсилається Кабміну для визначення суб’єкта, порядку та способу його виконання.
6. Кабмін може доручити тимчасове управління конфіскованим активам АРМА, Фонду державного майна України, військовим адміністраціям та/або іншим органам державної влади, суб’єктам господарювання державного сектора економіки.
Невирішені питання:
1. Як вирішується, кому Кабмін доручатиме тимчасове управління конфіскованим майном?
2. Навіщо додатково виокремлювати юридичних осіб-резидентів росії як підсанкційних суб’єктів, якщо на них розрахований окремий закон № 2116-IX?
Ризики:
1. Пропоновані строки розгляду справи ВАКС, так само як і строк на оскарження рішення першої інстанції, надто короткі. Це може стати підґрунтям для визнання судового розгляду таким, що не відповідає ст. 6 (право на справедливий суд) та ст. 14 (право на ефективний засіб правового захисту) Європейської конвенції з прав людини.
2. Визнання ВАКС неконституційним відповідно до ст. 125 Конституції, яка передбачає, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
3. Невідповідність компетенції суддів ВАКС, що визначена ст. ст. 69, 83 Закону “Про судоустрій і статус суддів” та ст. 7 Закону “Про Вищий антикорупційний суд” і полягає у розгляді справ, пов’язаних з корупцією вимогам з розгляду справ про накладення санкцій.
4. Закон передбачає можливість конфіскації майна після накладення на особу санкції у вигляді блокування. Таким чином на осіб, на яких санкцій у вигляді блокування були накладені до набрання чинності цим Законом (наприклад, Медведчука) необхідно буде ще раз застосовувати таку санкцію, щоб конфіскувати їхні активи за цим механізмом.
Загалом Закон передбачає більш виважену процедуру стягнення в дохід держави об’єктів права власності і вичерпний перелік підстав для конфіскації майна тієї чи іншої особи, у порівнянні з попереднім законом. Водночас все ще залишаються відкритими питання щодо розподілу функцій з реалізації цього механізму між інституціями та його відповідності стандартам Європейського суду з прав людини.
Конфіскація російських активів має принести користь Україні, адже вилучене майно, кошти та інші активи будуть використані для обороноздатності та відновлення нашої держави. Усі законодавчі ініціативи пропонують різні механізми конфіскації, які водночас мають спільну мету — притягнути винних до відповідальності та відшкодувати завдані ними збитки.
