24 серпня 1991 року Україна оголосила себе незалежною. Чи знала вона тоді, що незалежність — це не критерій «за замовчуванням», і за неї ще треба буде боротися? 

Ще з перших років Незалежності у нас уже було законодавство, яке регулювало декларування чиновників та визначало відповідальність за корупційні злочини. Різні президенти ухвалювали антикорупційні програми та стратегії боротьби з хабарництвом. Але чому ж надто часто такі дії не спрацьовували?

Transparency International Ukraine вирішила розгадати цю загадку, і саме для цього ми створили спеціальний проєкт «Незалежність чи корупція: хто кого».

Ми розглянули події, які найбільше вплинули на антикорупційний поступ нашої країни за останні 30 років. Також ми проаналізували розвиток профільного законодавства України та згадали, як змінювалася система державних закупівель — сфера, яка роками вважалася однією з найбільш корумпованих у нашій країні. 

Всю хроніку ми поділили за періодами відповідно до того, який президент очолював країну в той чи інший момент. Адже майже завжди саме персона глави держави напряму впливала на хід антикорупційної боротьби та реальне зацікавлення влади у подоланні цієї проблеми.

«Мандруючи 30-ма роками історії, ми виявили, що попри декларативну готовність влади боротися з корупцією, справжній прогрес наша країна показувала тоді, коли до прийняття рішень долучалися звичайні українці», —  розповідає виконавчий директор ТІ Україна Андрій Боровик.

Майже завжди на хід антикорупційної боротьби впливали не стільки президент чи уряд, які очолювали країну, скільки українці, які долучалися до важливих для держави рішень. І надто часто саме від них залежало, який саме шлях обере наша країна надалі. Як це було — дізнавайтеся з нашого спеціального проєкту до Дня Незалежності.