На початку квітня цього року народні обранці ухвалили закон, який дозволяє розривати контракт з членом наглядової ради державного підприємства/господарського товариства/банку, якщо ця особа невідкладно не з’явиться за його адресою.
TI Україна закликала Президента ветувати цей закон, оскільки такий механізм лише зашкодить ефективній діяльності наглядових рад. Утім Зеленський таки підписав закон, і він уже набув чинності.
Згодом у ВРУ зареєстрували новий законопроєкт, ніби покликаний вирішити проблему, що створив попередній. Однак він запропонував лише часткове рішення. Натомість він містить низку нових корупційних норм, зокрема пропонує:
- відмовитися від конкурсного відбору членів наглядових рад державних підприємств, товариств та банків в період війни;
- дозволити передавати частину повноважень наглядових рад керівникам або виконавчим органам державних компаній.
В юридичному аналізі ми визначили ризики цієї законодавчої ініціативи та надали свої рекомендації щодо змін, які необхідно внести при його розгляді.
Нещодавно естафету реформування сфери корпоративного управління підхопив Кабмін – у кінці травня він прийняв постанову, яка регулює питання управління об’єктами державної власності та, зокрема, відбору та призначення керівників, членів наглядових рад держпідприємств на період воєнного стану. Розбираємося, як це відбувалося до війни та що змінилося.
Порядок відбору та призначення у мирний час
Кандидатів на посаду керівників та незалежних членів наглядових рад державних компаній обирали на конкурсній основі. Порядок їх відбору відрізнявся в залежності від типу підприємства.
В особливо важливі для економіки підприємства — вартість активів яких перевищує 2 млрд грн, або річний чистий прибуток яких перевищує 1,5 млрд грн — керівників та незалежних членів наглядових рад відбирали в порядку, передбаченому постановою КМУ № 777. Урядовий номінаційний комітет обов’язково мав затвердити кандидата перед погодженням Кабінету Міністрів.
Претендентів на посади керівників стратегічних підприємств — вартість активів або сума чистого доходу яких перевищує 200 млн грн — також відбирали в порядку, передбаченому постановою КМУ № 777. Але кандидатури погоджував лише Кабмін.
Для решти державних підприємств відбір керівництва визначала та ж постанова № 777, а членів наглядових рад — постанова № 142. Рішення комісії про визначення переможця було підставою для укладення з ним контракту.
Наглядові ради державних підприємств могли включати представників держави. На цих осіб не поширювалися вимоги щодо незалежних членів, а тому порядок їх обрання, визначений постановою КМУ № 143, не передбачав конкурсного відбору. Представників держави призначали до наглядової ради підприємства або товариства рішенням суб’єкта управління, а у разі призначення до особливо важливого підприємства — затверджував номінаційний комітет.
Що змінилося?
Рішення уряду від 31 травня передбачає зміни до згаданих вище постанов і містить норми як постійного, так і тимчасового — на період війни — характеру.
Серед положень, які будуть діяти після війни, важливо виокремити, що:
– Змінився порядок визначення особливо важливих для економіки підприємств. Тепер до них належатимуть не всі державні підприємства та товариства, вартість активів яких більше 2 млрд грн або річний чистий дохід яких перевищує 1,5 млрд грн, а лише чітко визначений перелік. До нього увійшли 15 держкомпаній, серед яких як найбільш прибуткові за попередній рік (НАК «Нафтогаз», Укргідроенерго, Оператор ГТС, Енергоатом, Адміністрація морських портів, Укренерго), так і збиткові (Укрзалізниця, аеропорт «Бориспіль», Укрпошта, Центренерго, ДАК «Автомобільні дороги України»).
Рішення про виключення частини великих та прибуткових ДП (як-то Поліграфкомбінат «Україна» або Аграрний Фонд) з категорії «особливо важливих» є сумнівним. Коли вони належали до цієї категорії, кандидатів на посади у цих підприємствах обов’язково мав затвердити номінаційний комітет, до складу якого входять незалежні міжнародні експерти. Створення цього комітету позитивно відмітила Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).
– Збереглася процедура погодження кандидатур Кабінетом Міністрів. Кандидатів в керівники/члени наглядових рад великих державних підприємств, які втратили статус «особливо важливих», відбиратимуть вже за загальною конкурсною процедурою. Однак, як і раніше, їх буде погоджувати Кабінет Міністрів за поданням керівника суб’єкта управління. Це частково дасть змогу уникнути ручного призначення на посади у відповідних ДП.
– Зміниться підхід до формування списку потенційних кандидатів. Якщо повноваження керівника/ члена наглядової ради особливо важливого для економіки підприємства припиняться, номінаційний комітет протягом 2 місяців зможе запропонувати Кабміну пропозиції щодо погодження іншого претендента зі списку потенційних кандидатів. Цей список має бути сформований не пізніше 12 місяців до припинення повноважень. Така норма дає змогу швидко замінити керівника або члена наглядової ради підприємства, на відміну від нового конкурсу, який може тривати понад 8 місяців. Проте такий механізм обмежує доступ до участі інших претендентів, які не брали участь у попередніх відборах, але можуть бути більш компетентними за кандидатів у сформованому раніше списку. Державі слід забезпечити рівний доступ до конкурсного відбору для всіх охочих, які відповідають затвердженим вимогам. Натомість — оптимізувати відбір, щоб обирати найкращу кандидатуру в найкоротші строки.
– З з в.о. керівника ДП будуть укладати контракт та продовжувати строк виконання обов’язків на період проведення конкурсу. Уряд врегулював питання оформлення відносин між державним підприємством і в.о. керівника — тепер з такою особою будуть укладати контракт. Ці зміни доцільні, оскільки саме в контракті визначатимуть умови матеріального забезпечення в.о. керівника, зокрема щодо премій та винагород, а також особливі умови розірвання контракту.
Раніше строк, протягом якого особа могла виконувати обов’язки керівника ДП до оголошення конкурсу або під час його проведення, не міг перевищувати 3 місяці. Натомість згідно з чинною нормою такий строк взагалі не обмежений. Важливо, що у своїх рекомендаціях за 2021 рік ОЕСР закликала суб’єктів управління об’єктами державної власності взагалі утриматися від використання в.о., адже такий підхід дозволяє обходити встановлені процедури висування кандидатів та не сприятиме ефективному менеджменту держкомпанії.
– Відбір голів правління Укрзалізниці та НАК «Нафтогазу» відбуватиметься на конкурсній основі. У квітні минулого року уряд змінив правила призначення голови правління НАК «Нафтогаз», щоб цю посаду зміг отримати Юрій Вітренко. Тоді занепокоєння ручним втручанням в управління компанією висловили не лише члени наглядової ради компанії, а й Євросоюз, Європейський банк реконструкції та розвитку, Світовий банк та інші міжнародні інституції та організації. Сам голова правління «Нафтогазу» пізніше визнав, що рішення уряду не відповідало принципам корпоративного управління ОЕСР. Зараз же конкурсний відбір повернуто і, на нашу думку, такий порядок повинен залишитися безальтернативним.
Однак найбільші ризики для системи корпоративного управління несуть положення прийнятої постанови, які діятимуть на період воєнного стану.
Так, уряд вирішив відмовився від проведення конкурсних відборів керівників, голів виконавчих органів та членів наглядових рад суб’єктів господарювання державного сектору економіки. А конкурси, які були оголошені до воєнного стану, — зупинити.
Ба більше, на час дії воєнного стану кандидатів на посади керівників, голів виконавчих органів та членів наглядових рад державних стратегічних і особливо важливих підприємств будуть визначати не на конкурсній основі, як це відбувається відповідно до законодавства у мирний час, а безпосередньо за пропозицією суб’єкта управління та погодження Кабміну. Термін дії повноважень цих осіб може бути встановлений до трьох місяців з дати припинення дії в Україні правового режиму воєнного стану. По закінченню цього періоду суб’єкт управління державним підприємством буде зобов’язаний призначити на їхні місця кандидатів, які пройшли конкурсний відбір.
Вказані зміни не стосуватимуться держкомпаній: “НЕК “Укренерго” і “Укргідроенерго”, “НАК “Нафтогаз України” і “Укрпошта”, “Адміністрація морських портів України”, “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” і “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, а також відбору членів наглядових рад державних банків.
Висновки
За останні роки Україна зробила кілька важливих кроків у сфері корпоративного управління державного сектору економіки:
- нове законодавство передбачає утворення та діяльність наглядових рад у державних підприємствах;
- номінаційний комітет відбирає незалежних кандидатів за участю міжнародних експертів;
- цифрові інструменти надають вільний доступ до фінансових показників держпідприємств;
- реформа корпоративного управління розпочалася у 15 великих ДП та в державних банках.
Але, попри прогрес та перші успіхи корпоративного управління, реформи у цій сфері перебувають під постійною загрозою. І навіть під час війни, коли стратегічні та важливі для економіки підприємства особливо потребують сталого, ефективного та професійного управління, законодавці та уряд не припиняють спроби відкотити реформу назад.
Рішення уряду відмовитися від конкурсного відбору керівників та членів наглядових рад ДП, на наше переконання, створить простір для корупції. Водночас кандидатами на ці посади можуть стати не фахівці з необхідним досвідом, стажем роботи та бездоганною діловою репутацією, а менш доброчесні кандидати, яких оберуть в ручному режимі. Але саме завдяки компетентним та незалежним членам наглядових рад, зокрема міжнародним фахівцям, вдалося покращити фінансові показники низки державних компаній (Нафтогаз, Приватбанк, Укрпошта), підвищити ефективність та прозорість їхньої діяльності, запобігти політичному втручанню та корупції.
Ми рекомендуємо внести зміни до постанови КМУ від 31.05.2022 № 643 та виключити положення, що стосуються:
- скасування або зупинки конкурсних відборів керівників, голів виконавчих органів та членів наглядових рад суб’єктів господарювання державного сектору економіки на період воєнного стану;
- зміни порядку визначення особливо важливих для економіки підприємств.
Замість вставляти палки в колеса, депутатам та уряду варто сконцентруватися на продовженні реформи, яка наблизить Україну до найкращих міжнародних практик у сфері корпоративного управління. Тим паче, ОЕСР минулого року, залучивши експертів ТІ Україна, вже надало на запит Міністерства економіки свої рекомендації, серед яких:
– усунути невідповідності законодавчої бази, щоб узгодити її з керівними принципами щодо корпоративного управління;
– розробити та впровадити політики розкриття інформації для ДП;
– розробити та втілити комплексну державну політику власності, яка включатиме процес «тріажу», подальше реформування сфери управління державною власністю та створення єдиного органу координації власності;
– продовжити зміцнення антикорупційного регулювання.
