Закон “Про адміністративну процедуру” передбачає необхідні зміни для сучасної сфери публічного адміністрування в Україні та має стати початком реформ у цій сфери. Ми аналізували зміст цього Закону тут. Він уже був прийнятий Верховною Радою, проте Президент застосував щодо нього своє вето. Тепер парламентарям треба прийняти його знову, але вже з пропозиціями Зеленського. Що саме запропонував Президент, та чому варто врахувати його пропозиції? 

Недосконале законодавче регулювання взаємодії громадян та органів влади і місцевого самоврядування не дає ефективно переглядати адміністративні рішення, знижує рівень довіри до механізму адміністративного оскарження та є причиною нестачі інструментів для примусового виконання адміністративних рішень.

Саме тому виникла необхідність у законі, який би встановлював основоположні правові засади здійснення органами публічної адміністрації своїх повноважень, регламентував стадії адміністративного провадження, а також запроваджував спрощені, чіткі й уніфіковані правила взаємодії органів публічного адміністрування з громадянами та бізнесом.

Таким є Закон “Про адміністративну процедуру”, до якого, втім, у Президента виникло кілька застережень. 

Серед причин вето Президент вказав:

  1. Необхідність уніфікації процедур розгляду й вирішення адміністративних справ у дусі визначеної Конституцією України демократичної та правової держави, забезпечення належного захисту прав, свобод, законних інтересів людини й громадянина. Йдеться про те, що ​​дотримання визначених Законом процедур може унеможливити або ускладнити оперативне прийняття нагальних рішень та реалізацію національних інтересів. Виходячи з вищевказаного, Президент запропонував вивести з-під дії Закону відносини, що виникають під час застосування законодавства про національну безпеку й оборону, громадянство та надання притулку в Україні. 
  2. Необхідність запровадження максимально виваженого механізму набрання чинності законом, що забезпечить належний рівень реалізації особами своїх прав згідно з принципами адміністративної процедури. Закон набирає чинності через 12 місяців з дня його опублікування, крім пункту 8 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону (пункт 1 розділу IX).

При цьому Кабінету Міністрів доручається протягом 12 місяців з дня опублікування подати на розгляд Верховної Ради пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із названим Законом (абзаци перший та п’ятий пункту 8 розділу IX).

На думку Президента, запропонований підхід створить конкуренцію норм, запроваджених актами одного рівня. При цьому, Законом встановлено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із Законом України “Про адміністративну процедуру” вони застосовуються в частині, що не суперечить принципам названого Закону (пункт 3 розділу IX).

Варто зазначити, що з викладених пропозицій Президента незрозуміло, які саме положення Закону унеможливлять або ускладнять оперативне прийняття нагальних рішень та реалізацію національних інтересів. 

Стаття 13 Закону “Про адміністративну процедуру” передбачає своєчасність та розумні строки вирішення адміністративних справ, а саме:

“1. Адміністративний орган розглядає та вирішує справу, а також вчиняє процедурну дію та/або приймає процедурне рішення протягом розумного строку (у найкоротший строк, достатній для здійснення адміністративного провадження), але не пізніше граничних строків, визначених законом.

  1. Адміністративний орган вирішує справу своєчасно, а саме до настання обставин, за яких прийняття адміністративного акта може втратити актуальність”.

Таким чином, Закон містить певні запобіжники для затягування нагальних справ, вирішення яких потребує оперативності.

Можна припустити, що в пропозиціях Президента йдеться про те, що Закон встановлює ряд прав для юридичних та фізичних осіб, які дозволять їм брати участь у процесі прийняття тих чи інших рішень адміністрацією (наприклад, право бути заслуханим, ознайомлюватися з матеріалами справи, отримувати та надавати документи тощо). Звісно, якщо учасники вирішать скористатися такими правами, це відобразиться на строках адміністративного провадження. 

Проте варто зазначити, що вирішення справ щодо громадянства та надання притулку в Україні є тією категорією справ, де згадані права є радше необхідними для фізичних осіб. Крім того, запобігти затягуванню цієї категорії справ можна, встановивши конкретні строки у профільних законах та підзаконних актах з урахуванням вимог Закону “Про адміністративну процедуру”.

Ми в ТІ Україна цілком підтримуємо Закон “Про адміністративну процедуру”  і вважаємо, що пропозиції Президента не є критичними для нього. І, враховуючи необхідність та актуальність такого закону для України, закликаємо парламент якнайшвидше врахувати зауваження Володимира Зеленського.