7 липня Голова НАЗК склав та вручив Президенту два протоколи у зв’язку з адміністративними порушеннями. Володимир Зеленський не подав повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, про що сам повідомив Агентство.
Після вступу на посаду Президента України у 2019 році Володимир Зеленський здійснив купівлю та продаж облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). Загальна вартість придбаних та проданих боргових цінних паперів перевищувала 50 прожиткових мінімумів, але НАЗК про це повідомили лише зараз.
Відповідні матеріали будуть передані до суду.
Що не так зробив Президент, і чому це є правопорушенням?
Протягом останніх 5 років в Україні будується система органів і нормативно-правового регулювання, що має ефективно запобігати корупції на всіх рівнях.
Стаття 1 Закону України “Про запобігання корупції” дає визначення ряду важливих термінів, в тому числі й таким термінам, як корупційне правопорушення та правопорушення, пов’язане з корупцією.
Корупційним правопорушенням вважається діяння, що містить ознаки корупції, вчинене суб’єктом, на якого поширюється дія цього закону. А правопорушення, пов’язане з корупцією — це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене суб’єктом, на якого поширюється дія цього закону.
Варто зазначити, що за обидва види правопорушень встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до статті 3 частини 1 Закону України “Про запобігання корупції” суб’єктами, на яких поширюється дія цього закону є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Це, в тому числі, і Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України тощо.
Тобто Володимир Зеленський безперечно підпадає під дію закону.
Однією із вимог законодавства є саме забезпечення додаткових заходів здійснення фінансового контролю. І до таких додаткових заходів згідно частини 2 статті 52 ЗУ “Про запобігання корупції” відноситься повідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб’єкта декларування.
Однією із вимог законодавства є саме забезпечення додаткових заходів здійснення фінансового контролю. І до таких додаткових заходів згідно частини 2 статті 52 ЗУ “Про запобігання корупції” відноситься повідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів.
Закон зобов’язує суб’єкта у 10-денний строк з моменту отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку повідомити про це НАЗК. Внаслідок такого повідомлення зазначена інформація буде внесена до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному вебсайті Національного агентства.
Вищезазначене положення частини 2 статті 52 застосовуються до суб’єктів декларування, які є службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб’єктів декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків. Не важко здогадатися, що, наприклад, Президент України, Прем’єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України визнаються такими особами відповідно до примітки до статті 50 Закону.
Тож враховуючи все вищезазначене, можна зробити висновок, що Президент України є суб’єктом ЗУ “Про запобігання корупції”, на якого поширюються положення цього закону, в тому числі і положення про додаткові заходи здійснення фінансового контролю за недотриманням вимог, заборон і обмежень, встановлених цим законом.
Президент України є суб'єктом ЗУ “Про запобігання корупції”, на якого поширюються положення цього закону, в тому числі і положення про додаткові заходи здійснення фінансового контролю за недотриманням вимог, заборон і обмежень.
Окремий пункт — відповідальність за порушення таких вимог.
Відповідно до глави 13-А «Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією» Кодекс України про адміністративні правопорушення чітко регламентує, яка саме відповідальність передбачається за порушення вимог фінансового контролю. Так стаття 172-6 КУпАП зазначає, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані тягне за собою накладення штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На сьогодні це становить 1700-3400 грн.
Проте всім зрозуміло, що складення НАЗК протоколу і направлення його до суду ще не означає визнання особи винною у вчиненні правопорушення, а є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення у судовому порядку.
Найцікавішою частиною цієї ситуації з притягненням суб’єкта ЗУ “Про запобігання корупції” до адміністративної відповідальності є те, що цей суб”єкт – Президент.
Таким чином з одного боку, маємо чіткі вимоги законодавства щодо фінансового контролю, які поширюються і на Президента України. З іншого боку, маємо статтю 105 Конституції України відповідно до якої Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень.
Текст Конституції не конкретизує межі права недоторканності Президента, тому ситуація, що склалася, викликає дискусії й запитання, чи Президент навіть може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов’язане з корупцією.
Текст Конституції не конкретизує межі права недоторканності Президента, тому ситуація, що склалася, викликає дискусії й запитання.
Якщо звернутися до практики Конституційного Суду України, то в абзаці першому пункті 3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 10 грудня 2003 року № 19-рп/2003 суд зазначає, що суттєві властивості цього права Президента України надають йому ознак посадово-функціонального імунітету. Тобто цей імунітет спрямований на забезпечення здійснення безперешкодної діяльності Президентом. І такий імунітет діє не для привілеїв і особистого захисту Президента, а передусім в інтересах народу України, щоб демократично обраний гарант міг без перешкод захищати інтереси населення.
В іншому рішенні КСУ (пункт 3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 10 грудня 2003 року № 19-рп/2003) теж зазначив, що право недоторканності Президента України не може бути скасоване, призупинене або обмежене шляхом порушення проти нього кримінальної справи і переслідування у порядку кримінального судочинства. Також право недоторканності Президента України треба розуміти як органічну складову його конституційного статусу, що має на меті забезпечення умов для реалізації покладених на нього повноважень.
Оскільки йдеться про адміністративну відповідальність за правопорушення, пов’язане з корупцією, яке навіть Президент самостійно визнав ще до судового розгляду, немає підстав стверджувати, що притягнення до відповідальності створить умови, які завадять йому виконувати свої повноваження.
Важливо відзначити й те, що відповідальність, передбачена за такого роду порушення вимог фінансового контролю, — це штраф, а не інші можливі види адміністративних стягнень. Тобто саме в цьому випадку не йдеться про такі санкції, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, виправні роботи, адміністративний арешт тощо, що могло б стати на заваді належного виконання Президентом його функцій.
Звичайно, у разі рішення суду про притягнення до відповідальності, Володимир Зеленський має бути також внесений до Єдиного держреєстру осіб, які вчинили корупційні або повʼязані з корупцією правопорушення. Проте все вище зазначене не зачіпає посадово-функціональний імунітет, для забезпечення якого формулювалася стаття Конституції про недоторканність Президента України.
Аналіз підготувала керівниця юридичного відділу ТІ Україна Катерина Риженко
Оскільки йдеться про адміністративну відповідальність за правопорушення, яке навіть Президент самостійно визнав ще до судового розгляду, немає підстав стверджувати, що притягнення до відповідальності завадить йому виконувати свої повноваження.
