Автор: Хосе Уґас, Новое время

Україна втрачає останню можливість продемонструвати всьому світу ефективність антикорупційної реформи.

Натомість безкарність щодо топ-корупціонерів колишнього режиму та політичний тиск, якого зазнають новостворені антикорупційні органи, викликають велике занепокоєння міжнародної спільноти.

Рівно рік тому, під час зустрічі з президентом України Петром Порошенко та новопризначеним Генеральним прокурором Юрієм Луценко, прозвучало багато обіцянок, серед яких: досягти результатів у поверненні коштів Віктора Януковича та його поплічників, сприяти незалежній роботі антикорупційних органів, впровадити електронне декларування для посадовців. І 2016 рік став роком пустих обіцянок та незначних результатів в антикорупційній сфері.

Натомість, на сьогоднішній день, проти Януковича, найвідомішого корупціонера планети за результатами опитування Unmask the Corrupt, немає жодної справи у суді за обвинуваченнями саме у корупційних злочинах.

Загальна сума вкрадених коштів так і лишається невизначеною, називають суму від $7,5 млрд до $40 млрд, що сприяє відчуттю бездіяльності відповідних органів та породжує зневіру у суспільстві.

Минув цілий рік, а до створення антикорупційного суду так і не було зроблено жодного реального кроку. При цьому, такий суд є єдиною можливістю розірвати коло безкарності.

Політичний тиск, який наразі чиниться на роботу Національного антикорупційного бюро, є неприпустимим. Законопроект №6220, котрий дозволяє закривати провадження по справах, які були закриті іншим органом, позбавить Бюро можливості розслідувати корупційні дії високопосадовців. Подібний закон ні в якому разі не можна приймати в країні з таким рівнем безкарності, який існує, нажаль, в Україні.

Крім цього, занепокоєння міжнародної антикорупційної мережі Transparency International викликають спроби влади протиснути свою контрольовану кандидатуру на посаду аудитора НАБУ.

Все це розгортається на тлі тиску на громадських антикорупціонерів. Прийняті правки в закон про електронне декларування статків посадовців, які зобов’язали декларуватися, громадських активістів, що борються з корупцією, є вкрай негативним кроком. Подібна практика існує лише у країнах де правлять диктатори, таких як Венесуела, Монголія, Туніс. Не хотілося б, щоб Україна, після тієї високої ціни, яку люди заплатили за право жити без корупції, приєдналася до цього сумного списку.

Під час міжнародного воркшопу із повернення вкрадених активів, генпрокурор України Луценко підтримав пропозицію ТІ створити відкритий реєстр розслідувань топ-корупції часів Януковича. Цей реєстр з можливістю публічного доступу через офіційний сайт Генеральної прокуратури має містити загальну інформацію про усі провадження, які у цій сфері розслідуються органами прокуратури. А саме, правову кваліфікацію і фабули злочинів, суми завданих збитків, кількість арештованих активів, а також інформацію про досягнуті результати цих розслідувань і прийняті у них рішення. Такий реєстр можна відкривати вже сьогодні за прикладом подібного, який ведеться Генеральною прокуратурою уже декілька років та стосується перебігу справ проти учасників Революції Гідності.

Зі свого боку, глобальна мережа Transparency International та її представництво в Україні готові на високому рівні сприяти міжнародним контактам українських правоохоронних органів із іноземними інституціями, які можуть бути корисними у розслідуванні та справах по поверненню активів колишнього режиму.