Вето Президента на конфіскацію російських активів: зрада чи перемога
5 травня Президент України заветував законопроєкт 7194 щодо конфіскації російських активів в Україні та за кордоном та повернув його на доопрацювання зі своїми пропозиціями. ТІ Україна вже аналізувала зміст цього законопроєкту та наполягала, що документ потребує доопрацювання. Чи збігаються наші застереження з пропозиціями Зеленського, розбираємось далі.
Наші основні рекомендації
Нагадаємо, що законопроєкт визначає новий правовий механізм конфіскації російських активів в дохід України задля подальшої відбудови інфраструктури України та компенсації шкоди жертвам агресора.
Зважаючи на таку важливу мету законопроєкту, ТІ Україна задля більш ефективної та послідовної його реалізації зокрема рекомендувала:
- закріпити на рівні закону виняткові підстави, умови та механізми стягнення активів за рішенням суду в дохід держави. Зокрема через чітке формулювання повноважень суб’єктів, які ініціюють, приймають рішення та реалізують санкції та визначення кола суб’єктів, до яких можуть бути застосовані ці санкції;
- посилити блокування активів;
- врахувати питання захисту прав третіх осіб та відповідності нового механізму стандартам Європейського суду з прав людини;
- внести зміни до відповідного процесуального кодексу (адміністративного або цивільного);
- визначити стандарт доказування, яким варто користуватись суду під час розгляду справ щодо застосування санкцій та збільшити строк розгляду загалом.
Ми також звертали увагу на не найбільш логічне обрання НАЗК та ВАКС як ключових реалізаторів цілей законопроєкту, зважаючи на закладені законодавством функції цих інституцій, що йдуть врозріз з пропонованими положенням законопроєкту.
Що запропонував Зеленський?
Президент Володимир Зеленський зі свого боку визначив аспекти, що потребують змін:
- Відсутність чітких критеріїв для підсанкційних фізичних та юридичних осіб. Зеленський вказав, що важливо дотримуватися принципу правової визначеності і задля належного захисту прав осіб від їх необґрунтованого обмеження запропонував доповнити закон відповідними критеріями: ухвалення рішення або участь в ухваленні рішення щодо збройної агресії проти України; особиста участь у збройній агресії проти України; участь в організації та проведенні незаконних виборів/референдумів на окупованій території України; фінансування або матеріально-технічне забезпечення діяльності держави-агресора тощо. Така пропозиція загалом заслуговує на підтримку та врахування депутатами.
- Надання НАЗК повноважень, які не входять до його мандату, визначеного Законом “Про запобігання корупції”. Зеленський наголосив, що компетенція Агентства є спеціальною за своєю суттю, а покладення на НАЗК нових повноважень, передбачених законопроєктом, виходить за її межі. ТІ Україна погоджується з цим аргументом, це збігається з нашими застереженнями.
Крім того, Зеленський пропонує передбачити у законопроєкті, щоб замість НАЗК відповідні функції виконував “центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції”. ТІ Україна як альтернативу пропонувала залучати прокурорів Офісу Генерального прокурора. Вони мають достатній досвід і законодавчі повноваження, що близькі до функції з виявлення та розшуку активів та подальшого звернення до суду з відповідною заявою про їхню конфіскацію.
- Положення законопроєкту пропонують встановити у Законі “Про санкції” юрисдикцію, повноваження і порядок здійснення Антикорсудом судочинства у справах щодо застосування санкцій. Водночас, як зазначає Зеленський, ці аспекти повинні визначатися профільним законом та процесуальним кодексом. Президент пропонує врегулювати ці питання відповідними змінами до Закону “Про Вищий антикорупційний суд”, Закону “Про судовий збір” та Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема при вирішенні справ про накладення санкцій пропонується “прийняття судом рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно із сукупністю доказів іншої сторони”. Тобто Президент пропонує застосовувати так званий стандарт доказування “балансу ймовірностей“, який застосовується ВАКС у справах про цивільну конфіскацію. Такий підхід видається оптимальним та заслуговує на підтримку.
З недоліків можна зазначити про відсутність збільшення строку розгляду справи ВАКС. 10 днів з дня надходження позовної заяви видається занадто коротким терміном з огляду на кількість роботи, яку має виконати суд. Недостатнім також виглядає п’ятиденний строк для оскарження рішення ВАКС та такий самий строк на розгляд апеляційної скарги Апеляційною палатою ВАКС.
Вибір ВАКС як суду для розгляду справ про застосування санкцій все ще видається не надто оптимальним кроком для реалізації законопроєкту, зважаючи на предметну юрисдикцію ВАКС.
Таким чином, запропоновані Президентом пропозиції здебільшого збігаються з рекомендаціями ТІ Україна та заслуговують на врахування парламентарями під час доопрацювання законопроєкту. Водночас організація вбачає потребу у ширшому вдосконаленні запропонованого механізму задля виключення будь-яких ризиків у його реалізації. Зокрема слід звернути додаткову увагу на забезпечення належного захисту прав третіх осіб та відповідність нового механізму стандартам Європейського суду з прав людини.
