6 липня 2020 року Transparency International Ukraine розпочала основний етап моніторингу роботи Вищого антикорупційного суду. Експерти підготували аналіз за 6 липня — 08 жовтня 2020 року.

Загальні положення

У рамках цього етапу було відвідано 135 судових засідань (у т.ч. тих, що не відбулись). Серед усіх відвіданих, 78% засідань відбулися, решта були перенесені.

Враховуючи те, що у моніторингу знаходяться 83 кримінальних провадження, то 22% перенесених засідань викликають певні занепокоєння. Щодо причин перенесення буде зазначено нижче.

Якщо враховувати судове провадження у першій інстанції, то в середньому відсоток процесуальних і процедурних порушень є невеликим – 8% (надане співвідношення частки виявлених порушень до кількості справ, де ці показники були актуальними). 

Такий показник в цілому є допустимим та характеризує роботу судової інституції як якісну.

Проте варто зазначити, що відхилення за деякими показниками викликає занепокоєння щодо ефективності суду за такими процесуальними напрямками:

Чи передаються матеріали та документи суду через судового розпорядника?

Цей показник був застосований у 60 відвіданих судових засіданнях у першій інстанції зі 72, рівень порушень сягав 28%, тобто майже у третині судових засідань документи та матеріали передавались не через судового розпорядника.

Чому це важливо?

По-перше, судовий розпорядник, відповідно до чинної норми КПК, може бути залучений, тобто його участь не є імперативною нормою. Проте аналізуючи функціонал розпорядника, можливо прийти до висновку, що він має особливу компетенцію та повноваження, пов’язані з забезпеченням ходу та порядку у залі судового засідання. Окремим повноваженням є стеження за дотриманням порядку особами, присутніми у залі судового засідання.

Тобто, судовий розпорядник за своєю суттю є інструментом забезпечення порядку, саме через нього головуючий реалізує свій обов’язок, передбачений ч.2 ст. 321 КПК України.

Звертаючись до міжнародного досвіду, варто зазначити, що у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (86) 12 від 16.09.1986 р. зазначено, що слід розподілити обовʼязки суддів і працівників апарату суду з тим, щоб судді виконували в основному процесуальні дії, а на апарат суду мають бути покладені непроцесуальні функції організаційного характеру, а також максимальне сприяння судді при виконанні ним функцій із підготовки і виконання процесуальних дій. Такий підхід утілено у чинному законодавстві.

Таким чином, рекомендацією буде забезпечити всі зали судових засідань судовими розпорядниками та забезпечити їх участь у процесі, що суттєво спростить роботу суду.

Застосування заходів щодо осіб, які вдаються до прямих порушень процесуального законодавства.

Цей показник був застосований у 12 судових засіданнях у першій інстанції зі 72, рівень порушень сягав 33%, що є підтвердженням попередньої тези щодо збільшення залученості судових розпорядників у судовому процесі.

З одного боку, варто зазначити щодо певної проактивності суду у протидії зловживанням процесуальними правами, а з іншого такий високий рівень невідповідності реакції суду поведінці порушників може бути результатом того, що хоч суд і має повноваження щодо забезпечення порядку у судовому засіданні, проте відсутність співробітників, які фактично повинні цей порядок забезпечити, дається взнаки та впливає на ефективність роботи суду. 

Перенесення судових засідань

Одним з наріжних каменів судового провадження у кримінальному процесі є його швидкість. 

Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження було закрите, ці положення унормовані у ст. 28 Кримінального процесуального кодексу України.

Також статтями 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту “c” пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання (п. 3 ст. 5).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (п.1 ст. 6).

Тобто міжнародний та національний досвід виходить з того, що статус підозрюваного та обвинуваченого є обтяжливим для особи, яка може прямо (у вигляді запобіжних заходів) або непрямо (у вигляді соціального осуду, особистих переживань тощо) зазнавати негативних наслідків.

Варто відзначити, що з 30 перенесених засідань 9 не відбулось у зв’язку з неявкою сторони захисту, 7 у зв’язку з неявкою підозрюваного чи обвинуваченого, що складає 53% від загальної кількості перенесених засідань.

Лише 1 засідання не відбулось у зв’язку з неявкою сторони обвинувачення та 2 у зв’язку з відпустками або лікарняними з боку суду, що складає сумарно 10% від усієї кількості перенесених засідань.

Така тенденція з боку сторін захисту та обвинувачених/підозрюваних є здебільшого незрозумілою та процесуально негативно. Дійсно, якщо аналізувати неявку сторони захисту то найбільшою за частотою застосування є причина залучення захисника в інших процесах в інших судах. 

Така причина, на нашу думку, хоч і є суттєвою, проте не має вважатись як поважна.

Статтею 17 Правил адвокатської етики унормовано, що приймаючи доручення про надання професійної правничої (правової) допомоги, адвокат повинен зважити на свої можливості щодо його виконання. 

У цьому випадку, під “можливістю” розуміється також зважування часових рамок надання правової допомоги.

Враховуючи те, що Вищий антикорупційний суд розглядає питання притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальна відповідальність характеризується найбільш суворими заходами впливу на особу, то вбачається логічним пріоритизація роботи захисників саме на здійсненні захисту своїх клієнтів у ВАКС.

Завершуючи цей блок, варто зазначити, що статтею 27 Правил адвокатської етики унормовано, що кожному дорученню, незалежно від розміру обумовленого гонорару, адвокат повинен приділяти розумно необхідну для його успішного виконання увагу.

Таким чином, питання перенесень судових засідань повинно переходити у площину “виключних обставин”, коли таке право реалізується дійсно внаслідок збігу непереборних обставин, а не ставати практикою. 

Переходячи до специфічних тенденцій, які було зафіксовано під час моніторингу варто зазначити наступні:

  • відхилення від стандартів процесуальної етики;
  • необхідність уніфікації судової практики у частині угод; 
  • відхилення від стандартів обґрунтованості підозри під час розгляду питань з обрання запобіжного заходу.

Відхилення від стандартів процесуальної етики

Як зазначалось нижче, під час моніторингу юристи зафіксували факти відхилення сторін від стандартів процесуальної етики і поведінки. 

Одним з компонентів моніторингу є проведення інтерв’ю та опитування зі сторонами кримінального провадження. На момент написання звіту вдалось отримати інформацію від Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. За результатами аналізу отриманої інформації та інформації моніторингу, відхилення знаходить свій вираз у наступних формах: 

  • пропуск судових засідань з причин, які умовно можливо вважати неповажними;
  • подання необґрунтованої кількості заяв та клопотань;
  • заявлення суттєвої кількості відводів суду;
  • провокативна поведінка захисників у суді.

Якщо перша форма вже розглядалась у звіті вище, то щодо наступних трьох варто зазначити наступне.

Стандартом поведінки захисника у суді є спрямованість на якнайшвидше та якнайповніше дослідження всіх обставин. Також у наукових роботах виділяються наступні стандарти поведінки та діяльності адвоката 1) верховенство права; 2) недержавний характер адвокатської діяльності; 3) незалежність; 4) самоврядування; 5) професіоналізм і компетентність; 6) конфіденційність і адвокатська таємниця; 7) етика і культура поведінки (культурний розвиток адвокатів); 8) відсутність дискримінації на зайняття адвокатською діяльністю; 9) спеціалізація; 10) страхування професійної відповідальності адвокатів; 11) професійна реклама; 12) особливий статус адвокатури та адвоката (у публічних, приватних і суспільних сферах); 13) процесуальна діяльність адвоката; 14) доступність послуг адвокатів; 15) кваліфікація і прагнення до знань та розвитку; 16) гарантії адвокатської діяльності; 17) дисциплінарна відповідальність адвокатів

Проте під час моніторингу зафіксовані порушення вищевикладених стандартів. Наприклад:

1. У судовому засіданні від 10.07.2020 року захисник перешкоджав доступу вільного слухача до с/з, зокрема, викинув особисті речі за межі с/з та здійснював образливі висловлювання. Реакції суду і судового розпорядника на дану ситуацію не було, оскільки ті були відсутні в залі с/з на момент вчинення захисником таких дій.

У тому ж засіданні захисник неодноразово кричав; перебивав суддів унаслідок незгоди з ними, а під час оголошення заяв про відвід свідомо говорив про інформацію, яка прямо не стосувалася підстав для відводу; захисник внаслідок реакції суду на його дії шляхом зауважень,звинувачував суд в тому, що він обмежує його в праві на захист та забирає його час під час оголошення заяв; часом майже «переходив на особистості» щодо суддів. Головуюча суддя реагувала на вказані дії, зокрема вона переривала захисника, просила говорити по суті, не порушувати презумпцію невинуватості, не кричати; зазначила про те, що в діях захисника наявні ознаки зловживання процесуальними правами; надала захиснику ще п’ять хвилин для висловлення своєї заяви про відвід після ряду порушень з боку захисника. 

Наостанок, захисник залишив залу с/з під час перебування суддів у нарадчій кімнаті, оскільки в нього було інше с/з у цьому ж суді, про що він попередив секретаря с/з.

2. 20.08.2020 року у с/з захисник порушив стандарти адвокатської поведінки дозволивши собі некоректні вислови на адресу суду, за що отримав зауваження.

3. 20.07.2020 року у с/з захисник порушив стандарти адвокатської поведінки неодноразово некоректно висловлюючись.

4. 09.07.2020 року зафіксована спроба затягування процесу через вимагання надмірного часу ознайомлення з матеріалами справи.

Зазначений перелік є невичерпним, а лише поданий з метою наочної ілюстративності зловживань з боку сторони захисту. Варто зазначити, що статтею 47 Правил адвокатської етики чітко унормовано, що у відносинах з іншими учасниками судового провадження адвокат повинен: бути стриманим і коректним; реагувати на неправильні дії або вислови цих осіб у формах, передбачених законом, зокрема у формі заяв, клопотань, скарг тощо; бути тактовним при допиті підсудних, потерпілих, сторін у цивільному процесі, свідків та інших осіб.

Станом на зараз, з нашого боку в НААУ скерована пропозиція щодо організації методичної зустрічі щодо цього питання, на момент складання звіту відповіді від НААУ не отримано.

Таким чином, проблема зловживань стороною захисту своїми правами та статусом завдає шкоди принципу законності та верховенства права, ускладнює здійснення судом правосуддя.

Необхідність уніфікації судової практики у частині угод

У рамках своєї діяльності та на виконання вимог п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, якою унормовано, що одним з повноважень ВАКС є аналіз судової статистики, вивчення та узагальнення судової практики, інформування про результати узагальнення судової практики Верховний Суд, перед ВАКС через рік роботи постає питання проведення перших суттєвих узагальнень судової практики. 

Значення угод про визнання винуватості у практиці кримінальних справ за корупційні кримінальні правопорушення визначається тим, що укладання угод фактично стимулює обвинуваченого до процесуально корисної поведінки, у певних випадках допомагає проведенню досудового розслідування в інших кримінальних провадженнях тощо.

У рамках опитування співробітників САП нами встановлене проблемне питання щодо проведення такого узагальнення, а саме — узагальнення судової практики у сфері укладання угод про визнання винуватості. 

Ми виокремили спеціальний напрям для роботи в рамках проекту – аналіз судової практики ВАКС у питанні затвердження судом угод про визнання винуватості. 

Окремо САП висловила готовність провести разом з ВАКС низку методичних заходів, під час яких будуть з’ясовані основні методичні підходи суду до питання затвердження угод.

Відхилення від стандартів обґрунтованості підозри під час розгляду питань з обрання запобіжного заходу

У рамках моніторингу під час обрання запобіжних заходів було зафіксовано, що сторона обвинувачення не завжди достатньо обґрунтовує ризики, які впливають на обрання запобіжного заходу.

Чинним КПК передбачені наступні ризики:

  • [Щодо переховування особи від органів д/с: про вказане можуть свідчити такі дані, як придбання проїзних документів, зняття з різного роду реєстраційних обліків, раптове звільнення з роботи, розпродаж майна тощо;]
    Цей показник був застосований у 19 судових засіданнях у першій інстанції, рівень порушень сягав 84%.
  • [Щодо знищення доказів: спроби викрадення, знищення, фальсифікації речових доказів і документів; вплив на спеціалістів та експертів тощо;]
    Цей показник був застосований у 19 судових засіданнях у першій інстанції, рівень порушень сягав 68%.
  • [Щодо вчинення іншого кримінального правопорушення: про таке можуть свідчити: інформація, отримана в результаті проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій про вчинення особою протиправної діяльності підготовку до вчинення кримінального правопорушення, придбання предметів для вчинення злочинної діяльності), наявність попередніх судимостей, зв’язки з антигромадськими елементами, надходження до правоохоронних органів заяв та повідомлень про те, що особа здійснює підготовку до нового кримінального правопорушення.]
    Цей показник був застосований у 16 судових засіданнях у першій інстанції, рівень порушень сягав 69%..
  • [Щодо впливу на свідків: погрози, підкуп, умовляння свідків і потерпілих, схилення їх до дачі неправдивих показань;]
    Цей показник був застосований у 22 судових засіданнях у першій інстанції, рівень порушень сягав 55%.
  • [Щодо перешкоджання слідству: будь-які реальні дії підозрюваного, що можуть впливати на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду;]
    Цей показник був застосований у 22 судових засіданнях у першій інстанції, рівень порушень сягав 50%.

Аналізуючи наведені значення можливо прийти до висновку, що стороною обвинувачення недостатньо обґрунтовано, з точки зору стороннього спостерігача, доведено наявність вказаних ризиків.

Пункт 175 Рішення Європейського суду з прав людини по справі “Нечипорук і Йонкало проти України” (Заява N 42310/04) від 21.07.2011 року зазначає, що термін “обґрунтована підозра” означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення (див. рішення у справі “Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства” (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від ЗО серпня 1990 року, п.32, Series A, N 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі “Мюррей проти Сполученого Королівства” (Murray v. the United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, N 300-A). Однак, вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі “Чеботарі проти Молдови” (Cebotari v. Moldova), N 35615/06, п.48, від 13 листопада 2007 року). 

Тобто, у цьому випадку, вбачається доцільним вільним слухачам, які здійснювали моніторинг, надавати власну оцінку щодо обгрунтованості та переконливості доводів сторони обвинувачення. 

Враховуючи викладене, вбачається наявність проблеми в уніфікації та покращенні обґрунтованості та підходів у доведенні стороною обвинувачення наявності ризиків, які передбачені КПК.

На підставі викладеного, пропонуємо наступні проміжні рекомендації.


Кому: ВАКС

Ініціювання перед органами державної влади, які здійснюють забезпечення суду, питання щодо розширення штату судових розпорядників.

Кому: ВАКС

Розробити методологічні засади з уніфікації практик протидії зловживанням правом та процесуальним правопорушенням.

Кому: НААУ

Провести аудит дотримання адвокатами принципів професійної етики та дотримання засад процесуальної поведінки.

Кому: НААУ

Розробити систему моніторингу та впливу на факти неналежної процесуальної поведінки адвокатів у процесі.

Кому: САП

Провести уніфікацію практик та заходів з удосконалення методик обґрунтування ризиків, які враховуються під час обрання запобіжних заходів.

 

Цей проєкт здійснюється за підтримки Відділу з правоохоронних питань Посольства США в Україні. Погляди належать виключно Трансперенсі Інтернешнл Україна і можуть не збігатися з позицією Посольства США.