Огляд світових антикорупційних новин від Олени Кіфенко, менеджера міжнародних зв’язків ТІ Україна
Поки в Україні навколо потенційних суддів Вищого антикорупційного суду тривають палкі дискусії, світові події на полі корупції та боротьби з нею вражають не менше.
Зі 113 кандидатів до Вищого антикорупційного суду України, що успішно пройшли перший етап відбору, громадськість засумнівалася у доброчесності половини з них: репутація 55 осіб викликала в антикорупціонерів низку запитань. Зі свого боку, Громадська рада міжнародних експертів, що розглядає зараз кандидатури, уже висловила застереження щодо 47 з них та винесла це на обговорення із Вищою кваліфікаційною комісією суддів (ВККС). Міжнародники мають ще близько двох тижнів, щоб 26 січня виголосити свою позицію по всіх претендентах та проголосувати по кожному на спеціальному засіданні з ВККС.
Загалом, такі тенденції в Україні ні в кого не викликають подиву, адже невтомні спроби влади призначити до новостворених незалежних антикорупційних органів лояльних та відданих режиму осіб тривають уже не перший рік і є очікуваними. А це означає, що розслаблятися ще зарано і боротьба громадськості за адекватну роботу органів триватиме надалі.
А що ж у цей момент відбувається у ширшому міжнародному антикорупційному контексті?
На жаль, опір корупційної системи ініціативам доброчесності не є виключно українською національною традицією, а радше міжнародним трендом.
Індонезія
Індонезія «славиться» тривалою та сумною історією політичної корупції. Від моменту свого заснування у 2003 році Комісія по боротьбі з корупцією (Komisi Pemberantasan Korupsi, KPK, орган штибу нашого НАБУ) набула репутації сильного та дієвого антикорупційного гравця та стала популярною як серед місцевого населення, так і на міжнародній арені. Від моменту запуску Комісія зуміла досягти вражаючого 100-відсоткового рівня розкриття злочинів. Така результативність не може не викликати роздратування корупціонерів при владі, тож працівники інституції перебувають під постійним тиском та ризикують життям і здоров’ям. Зокрема, вранці 9 січня біля будинків голови KPK Аґуса Рагарджо та заступника голови Лаоде Мухаммеда Сіаріфа знайшли вибухові пристрої. У той же час, розслідування щодо нападу на Новела Басведана, старшого слідчого KPK, якого ще у 2017 році облили кислотою, досі не рухається і замовників не знайдено. І фізична агресія – не єдиний спосіб для корупційних еліт мінімізувати вплив органу. Уже минуло близько 20 років, як Індонезія ратифікувала Конвенцію ООН проти корупції, та на практиці антикорупційні закони досі ефективно не запровадили. Згідно з публічним звітом, який KPK 27 листопада минулого року представили у співпраці з Управлінням ООН з наркотиків і злочинності, Індонезія має впровадити ще 24 рекомендації із 32, щоб повністю відповідати вимогам Конвенції ООН проти корупції.
Румунія
Румунія залишається однією з найкорумпованіших країн ЄС: третя з кінця після Болгарії та Угорщини, на рівні з Грецією згідно з Індексом сприйняття корупції 2017 року; 48 балів та 59 місце зі 180 країн. Для порівняння: Україна – 30 балів та 130 місце зі 180. І тим не менш можна говорити про відчутні зміни у розслідуванні політичної, судової та адміністративної корупції на середньому та найвищому рівнях в першу чергу завдяки роботі Національного антикорупційного директорату. Та, на жаль, з огляду на події, що супроводжують Директорат починаючи з минулого року, навряд тепер можна очікувати від Румунії блискавичних результатів у рейтингу, хоча з результатами Індексу за 2018 рік ми зможемо ознайомитись лише наприкінці січня.
Починаючи з 2013 року, Національний антикорупційний директорат (завданням якого є запобігання, розслідування та притягнення до відповідальності за корупційні правопорушення, що завдають значної матеріальної шкоди державі) успішно розслідував корупційні справи на всіх рівнях політичного спектру. У портфоліо органу – понад 43 тисячі розслідувань, притягнення до відповідальності понад 12 300 осіб, обвинувачення 23 міністрів різних скликань та ув’язнення колишнього прем’єр-міністра.
Згідно зі звітом Європейського Союзу від 2017 року, румунський Антикорупційний директорат «показав вражаючі результати в розслідуванні корупційних справ середнього та найвищого рівнів». Так само орган був зразковим з огляду на власне звітування, демонструючи високий рівень відкритості та готовності до аналітики. Дослідження INSCOP від 2016 року засвідчило високий рівень довіри румунів до Директорату (59,8%) порівняно з іншими інституціями, такими, як парламент (12.6%) та уряд (22.6%).
Такі успіхи Директорату були б неможливими без його харизматичної й сильної лідерки, улюблениці румунів Лаури Кодруци Кьовеші, що у 33 роки стала наймолодшою за всю історію країни генпрокуроркою, а у 40 очолила Національний антикорупційний директорат, змагавшись в конкурсі близько 4000 інших прокурорів.
Очікувано, що пані Кьовеші наступала на хворий корупційний мозоль, тож її зміщення з посади не стало сюрпризом. У лютому минулого року міністр юстиції Румунії розпочав звинуватив її у перевищенні повноважень. 9 липня 2018 року президент Клаус Йоганніс, палкий прихильник Лаури Кьовеші, був змушений підписати її звільнення, оскільки рішення суду не лишало йому вибору.
Очевидно, це викликало неабияке обурення як серед румунів, так і серед міжнародної спільноти.
У найбільш несприятливий момент, який лише можна було очікувати, пані Ковеші на посаді тимчасово на період у півроку замістила Анка Юрма, що до того обіймала посаду генеральної прокурорки Директорату. По закінченні цього терміну 8 січня цього року пані Юрма виголосила заяву, що не планує продовжувати діяльність на займаній посаді через ворожий клімат, в якому опинився наразі Директорат. Незважаючи на це, за словами пані Юрми, вона «докладала всіх зусиль для достойного функціонування Антикорупційного директорату». Ці події розгорнулися саме напередодні шестимісячного керівництва Румунії у Європейській Комісії.
У той же день, 8 січня, Лаура Кьовеші подала скаргу в Європейський суд з прав людини з метою опротестувати її звільнення з посади голови Директорату. І хоча розгляд справ у ЄСПЛ може тривати довго, іноді навіть роками, для неї це питання принципу.
Гватемала
Створена у 2006 році за підтримки ООН Гватемальська комісія з протидії безкарності (CICIG) стала міжнародним органом, уповноваженим розслідувати та притягувати до відповідальності за серйозні кримінальні злочини у Гватемалі. Новостворений незалежний орган мав надавати підтримку Генеральній прокуратурі, Національній поліції та іншим державним органам у розслідуваннях складних та важливих справ. Із 2007 року CICIG сприяли роботі генпрокурора в найскладніших справах щодо корупції в уряді та організованої злочинності. Одне з таких розслідувань завершилося у 2015 році відставкою тодішнього президента Отто Переса Моліни.
За результатами роботи Комісії, у в’язниці опинилися низка відомих політиків та лідерів організованої злочинності, через що орган отримав значну підтримку у гватемальців. Новий президент Гватемали Джиммі Моралес, що асоціював себе з антикорупційним рухом та пообіцяв прихід команди реформаторів, підтримав роботу CICIG. Та коли у 2017 році орган почав розслідувати участь брата і сина Моралеса у фінансових махінаціях, а згодом і нелегального фінансування кампанії самого президента, президент розпочав придушення інституції.
У серпні минулого року він звинуватив Комісію у вибірковості правосуддя і заявив, що не збирається подовжувати її мандат, давши рік на те, щоб CICIG забралися з країни. Та на початку цього року Моралес зробив спробу задавити орган повністю, і 7 січня CICIG сповістили, що вони мають 24 години, щоб спакувати валізи. Та вже 9 січня Верховний суд країни відхилив таке рішення уряду.
Яким буде майбутнє Комісії з протидії корупції у Гватемалі, доки лишається незрозуміло. Уряд може проігнорувати рішення суду, заблокувавши повернення міжнародних експертів CICIG, що покинули країну з остраху за власну безпеку. Очевидно, що єдиним важелем впливу у цьому питанні лишається міжнародна спільнота, включно з ООН, та громадянське суспільство Гватемали, що чинить тиск на уряд країни з вимогою відновити верховенство права.
Перу
Тим часом у Перу розгорівся скандал навколо звільнення генпрокурором команди слідчих, що займалася однією з найбільших корупційних схем Південної Америки, пов’язаною із зареєстрованою у Бразилії компанією Odebrecht. За цим одразу ж послідували вуличні протести по всій країні. Уже за два дні після того генпрокурор Педро Чаваррі під суспільним тиском скасував своє рішення про звільнення. Але такі його дії загрожували підірвати розслідування, в якому кілька попередніх президентів та інших високопосадовців підозрюються в отриманні хабарів від бразильського будівничого гіганта Odebrecht. 8 січня, після звинувачень у спробі підірвати розслідування, генпрокурор подав у відставку. Себе він вважає «жертвою» журналістів, політиків та громадських організацій, що перешкоджали йому виконувати свої службові обов’язки. У той же час, критики генпрокурора підтримують його рішення про відставку, вважаючи, що цей крок сприятиме розслідуванню в Перу.
Хоча всі ці події в різних куточках світу свідчать про невпинні намагання корупційних систем взяти гору над здоровим глуздом, ми так само раз по раз спостерігаємо, як консолідовані дії громадськості, міжнародної спільноти й доброчесних представників у владі не дають країнам, що перебувають у постійній боротьбі за демократію й верховенство права, зірватися у прірву.
