Сприйняття корупції

Попри високий рівень сприйняття українцями корупції як проблеми, лише 30% громадян відповіли, що вони особисто або члени їхніх родин стикалися із корупційними проявами протягом минулого року. І тільки 23% із них погодилися на запропоновану корупційну дію, тоді як 68% відмовилися. 

Опитування вказало на актуальність проблеми корупції, адже переважна більшість українців вважає корупцію масовим явищем — про це повідомили 87% опитаних. Хоча таку думку поділяють усі вікові групи, люди старші за 65 років оцінюють її рівень найбільш критично — 90% опитаних. Натомість молодь до 24 років висловлює дещо стриманіші оцінки — у цій віковій категорії на розповсюдженість вказують 81% респондентів.

Як українці бачать проблему корупції

Як і у 2023 році, головними викликами для українців сьогодні залишаються збройна агресія росії проти України, корупція та руйнування інфраструктури. Проте у порівнянні з даними дворічної давнини сьогодні проблема корупції наразі дещо менш актуальна — 81% на тепер проти 88% у листопаді 2023-го.

Погляди на динаміку корупції розділилися: 44% респондентів вважають, що її рівень зріс, 42% — що залишився без змін, і лише 7% українців переконані, що рівень корупції зменшився в порівнянні із минулим роком. Найчастіше про зростання корупції повідомляють мешканці сіл (50%), тоді як у середніх і великих містах частка відповідей про зростання корупції нижча.

89% опитаних вважають серйозною проблемою передусім політичну корупцію, 81% – корупцію в бізнесі, і лише 63% позначають побутову корупцію як дуже або скоріше серйозну проблему.

Водночас понад половина українців вважає владу бездіяльною у подоланні корупції (51%), а майже три чверті (73%) переконані, що її подолати цю проблему можна лише завдяки системним реформам. Цікаво також, що лише третина респондентів (29%) схвально оцінює роботу антикорупційних органів, тоді як 38% не погоджуються з таким твердженням. І майже половина (48%) опитаних вважають Prozorro ефективним інструментом у зменшенні корупції, і лише 27% не поділяють таку думку.

При цьому у суспільстві поширена думка про неминучість хабарів – 55% вважають, що без них нічого не досягнеш, і загалом респонденти частіше не погоджуються з тезою, що питання у державних установах можна вирішувати без хабаря.

 

Особистий досвід і ставлення до корупції

Попри високий рівень сприйняття корупції в цілому, лише 30% українців повідомили, що вони особисто чи члени їхніх родин зіштовхнулися з корупційними проявами протягом минулого року. Серед них погодилися на корупційну дію близько чверті, тоді як 7% повідомили про спробу корупції.

Ставлення до корупційних практик залишається суперечливим: майже половина українців переконані, що хабарі ніколи не можна виправдати, а завжди або в більшості випадків готові виправдати корупцію лише 23% українців. Ті, хто допускає «побутову корупцію», вважають прийнятними, наприклад, хабарі за якісні послуги у державних медичних (53%) чи освітніх (35%) закладах. Примітно, що про можливість дати хабар для уникнення мобілізації згадали лише 15% українців, які допускають корупцію.

 

Висвітлення корупції у ЗМІ

Дві третини (67%) респондентів вважає, що медіа суттєво применшують масштаби корупції в Україні. 20% опитаних згодні з тим, що ЗМІ правдиво відображають ситуацію, і лише 7% говорять про перебільшення висвітлення корупції в українській пресі.

Найчастіше громадяни натрапляють у медіа на повідомлення про обшуки, підозри та затримання. 41% опитаних згадали про відкриття кримінальних проваджень, і лише кожен п’ятий — про вироки чи зміни у законодавстві. Водночас лише 13% бачать у ЗМІ матеріали про реформи, які вважають ключем до подолання корупції.

Загалом 72% українців зі скепсисом ставляться до новин про те, що упіймали корупціонера. Здебільшого опитані очікують, що ідеться про звичайний піар з боку правоохоронних органів, або ж що надалі підозрюваний просто відкупиться. Лише 15% респондентів після таких повідомлень відчувають задоволення від реалізованої справедливості.

Важливо, що понад половина опитаних (60%) найбільш показовим критерієм ефективної боротьби з корупцією вважає кількість реально покараних корупціонерів, що передбачає ув’язнення або конфіскацію майна. При цьому тільки 30% українців протягом останнього року чули про випадки покарання корупціонерів, і саме ці люди частіше вірять у прогрес в подоланні корупції та ефективність інституцій.

Сприйняття євроінтеграції

Найвищий рівень підтримки євроінтеграції демонструють жителі Києва, західних та північних областей. При цьому здебільшого громадяни усвідомлюють як переваги, так і недоліки процесу вступу України в ЄС. 

Переважна більшість українців (86%) вважає себе поінформованими в процесах вступу України в ЄС. При цьому 25% опитаних заявляють, що ознайомлені з перебігом євроінтеграції добре або дуже добре, а ще понад половина (61%) вказують на певний рівень поінформованості в цій темі.

Як наслідок, 74% громадян підтримують вступ України до Європейського Союзу. Найвищий рівень підтримки демонструють жителі Києва (82%), західних (80%), північних (78%) та центральних (76%) областей, тоді як показник підтримки на Півдні та Сході дещо нижчий — 69% та 64% відповідно. Проти вступу в ЄС на тепер виступають 6% українців, а ще 18% наразі не визначилися зі своєю позицією.

Найчастіше від вступу в Євросоюз українці очікують кращого майбутнього для дітей (65%), миру (60%), економічного зростання (60%), підвищення якості та рівня життя (59%) та зростання можливостей для працевлаштування (58%). Також 55% опитаних вважають, що євроінтеграція допоможе подолати корупцію в Україні, а 54% переконані, що членство в Євросоюзі сприятиме дотриманню принципів верховенства права. Не бачать жодних переваг євроінтеграції всього 2% українців.

Серед головних побоювань від вступу в ЄС — відтік молоді 48%, експлуатація природних ресурсів (35%), приплив іммігрантів (31%) та зростання бюрократії (30%). Примітно, що дотепер 30% опитаних негативом від євроінтеграції України називають потенційне погіршення стосунків з росією, а 11% взагалі вважають, що у ЄС немає майбутнього. Загалом із вступом до Євросоюзу респонденти пов’язують більше переваг, ніж недоліків — 8% опитаних не бачать жодних недоліків.

42% респондентів оптимістично оцінюють перспективи вступу до ЄС і вважають, що цей процес триватиме до 5 років. Ще майже чверть українців (22%) відводять на цей процес від 6 до 10 років, а 12% опитаних переконані, що наша країна ніколи не отримає членство в Євросоюзі.

 

Опитування проведене дослідницькою агенцією Info Sapiens на замовлення Transparency International Ukraine у червні–липні 2025 року. Вибірка — 1015 респондентів, репрезентативна за статтю, віком, типом і розміром населеного пункту та макрорегіоном на підконтрольних Україні територіях. Метод збору даних — телефонні інтерв’ю (CATI).

Це вже третя хвиля дослідження: попередні результати TI Ukraine презентувала у червні та грудні 2023 року.

Ця публікація підготовлена Transparency International Ukraine за фінансової підтримки Швеції.

Контекст

22 липня 2025 року парламент прийняв Закон України №4555-ІХ, який фактично ліквідує незалежність НАБУ та САП. Згідно з нормами цього закону, Генеральний прокурор отримав право повідомляти про підозру найвищим посадовцям держави, витребовувати будь-які матеріали НАБУ, передавати його справи іншим органам розслідування та одноосібно закривати провадження щодо топкорупціонерів. Водночас керівник САП втратив процесуальну самостійність і можливість визначати виняткову підслідність справ НАБУ.

І хоч трохи більше ніж за тиждень Закон України №4560-ІХ повернув попередні положення щодо незалежності НАБУ і САП, у влади й надалі залишається можливість використовувати важелі впливу на антикорупційні органи. Понад те, вказані зміни відбувались на тлі систематичних інформаційних атак на такі інституції. 

Як зазначає голова ВАКС, такі кампанії мають ознаки спланованих вкидів, спрямованих на дискредитацію інституцій та підрив довіри суспільства. За період моніторингу Вищий антикорупційний суд також зіткнувся з прямими проявами тиску – від виявлення обладнання для прослуховування у помешканнях працівників до неприпустимих публічних заяв правоохоронних органів на адресу суддів.

У цьому контексті наш звіт має подвійне завдання. По-перше, ми прагнемо об’єктивно оцінити результати роботи ВАКС та виявити сфери для покращення. По-друге, чітко артикулювати зони відповідальності за наявні виклики — розмежувати проблеми, що потребують законодавчого врегулювання, від тих, які можна розв’язати через удосконалення внутрішніх процедур суду.

Цей звіт не лише фіксує поточний стан справ, а й демонструє, що вдалося покращити з моменту попереднього моніторингу. Він також містить конкретні рекомендації, реалізація яких сприятиме зміцненню інституційної спроможності ВАКС в умовах нових викликів.

Особливості шостого періоду моніторингу

За звітний період наші експерти відвідали 969 судових засідань, проаналізували сотні судових рішень та дослідили ключові тенденції у роботі суду. Ми зосередилися на оцінці процесуальної ефективності, дотриманні стандартів кримінального провадження та виконанні рекомендацій попередніх етапів моніторингу.

Результати свідчать, що ВАКС, попри зовнішній тиск, і надалі дотримується високих стандартів роботи. Водночас залишаються невирішеними системні проблеми, одна частина з яких може бути подолана лише через зміни в законодавстві, а інша – через удосконалення судової практики.

Одним із найсуттєвіших викликів для розгляду справ ВАКС залишається проблема неефективного регулювання строків давності, через яку дії окремих фігурантів корупційних проваджень залишаються без належного судового розгляду й оцінки. Оскільки такі строки минають, справи щодо осіб закриваються, а самі фігуранти звільняються від кримінальної відповідальності, тим самим залишаючи підвішеним питання про те, чи дійсно вони вчинили кримінальне правопорушення. У сукупності з окремими процесуальними труднощами в ході розслідування справ, а також їх судового розгляду, такі закриття справ стають особливо критичними для кримінального переслідування корупції.

У час, коли незалежність антикорупційної юстиції піддається системному тиску, важливо зберегти об’єктивний аналіз роботи суду та продовжити підтримку інституційного розвитку ВАКС для забезпечення правосуддя та успішної боротьби з корупцією в Україні.

Резюме

Шостий звіт з моніторингу роботи ВАКС охоплює період з 1 липня 2024 по 30 червня 2025 року — час безпрецедентних викликів для незалежності антикорупційної юстиції. 22 липня 2025 року парламент прийняв закон, який фактично ліквідував незалежність НАБУ та САП, хоча згодом його положення вилучили. 

На тлі систематичних інформаційних атак та прямого тиску на суддів, ВАКС продовжив демонструвати високі стандарти роботи, але наштовхнувся на системні проблеми.

 

Ключові досягнення

Зростальна кількість розглянутих справ. ВАКС демонструє стабільну траєкторію розвитку: кількість розглянутих справ зросла з 55-60 у 2019-2020 роках до 84-88 у 2023-2024 роках. Особливо важливо, що число засуджених зросло з 49 осіб у 2022 році до 112 у 2024 році, що свідчить про завершення розгляду справ з більшою кількістю фігурантів.

Вдосконалення інституту угод про визнання винуватості. З листопада 2024 року нові правила угод показали певний позитивний ефект: 66% обвинувальних вироків винесено на підставі угод, відшкодовано 87 млн грн збитків, додатково залучено понад 97 млн грн та 6 автівок на оборону. Загалом вдалося повернути державі понад 250 млн грн.

Розв’язання проблеми мобілізації обвинувачених у корупції. Прийняття Закону №4496-IX врегулювало питання затягування справ через мобілізацію обвинувачених у корупційних справах, визначивши чіткі критерії для зупинення судового розгляду.

 

Критичні виклики

Неефективне регулювання строків давності залишається найбільшою системною проблемою. За звітний період через сплив строків давності звільнено від кримінальної відповідальності 13 осіб (5 рішеннями ВАКС та 8 — Апеляційної палати ВАКС). За нашими підрахунками, щонайменше 26 справ можуть бути закриті з цих підстав упродовж наступних трьох років.

Зловживання процесуальними правами набувають нових форм і масштабів. В одному провадженні лише у вересні 2024 року адвокат подав 1426 скарг на бездіяльність НАБУ та САП до слідчого судді, а пізніше протягом чотирьох днів жовтня — 2852 апеляційні скарги на ухвалу слідчого судді в межах обʼєднаного судового провадження. Загалом за звітний період ВАКС постановив 24 ухвали про дисциплінарну відповідальність адвокатів, але Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури (КДКА) реагують недостатньо ефективно.

Проблема з втечами фігурантів корупційних справ загострилася — у 13,7% справ здійснюється спеціальний судовий розгляд. Критичним викликом є нестача електронних браслетів (лише 145 на всю Україну) та ймовірні порушення з боку працівників держорганів, які сприяють незаконному перетину кордону.

 

Рекомендації

Парламенту необхідно:

• комплексно вдосконалити законодавство про строки давності: встановити додаткові підстави для зупинення строків, збільшити їх тривалість, змінити кінцеву точку обрахунку;
• запровадити механізми протидії зловживанню процесуальними правами, включаючи грошові стягнення;
• скасувати автоматичне закриття справ через сплив строків досудового розслідування;
• визначити, що згода учасників справи не потрібна для продовження розгляду при заміні судді;
• переглянути положення про одноособовий розгляд та поширити його на справи про цивільну конфіскацію;
• передбачити обов’язкову спеціальну конфіскацію при затвердженні угод.

 

ВАКС рекомендується:

• забезпечувати всебічну та обґрунтовану перевірку розміру відшкодування збитків в угодах та не допускати їх затвердження без належної оцінки суспільного інтересу;
• системно й послідовно використовувати повноваження головуючого судді для керування судовим розглядом та припинення зловживань процесуальними правами.

 

Уряду слід забезпечити достатню кількість електронних браслетів та вжити заходів для запобігання втечам фігурантів кримінальних справ.

Реалізація наданих рекомендацій сприятиме зміцненню інституційної спроможності суду та підвищенню ефективності боротьби з корупцією.

Цей звіт підготовлений Transparency International Ukraine за фінансової підтримки Швеції.

Як змінювалася тональність комунікації АРМА і питанні реформи і законодавчих змін

Реформа АРМА стала однією з головних тем в комунікації Агентства з розшуку і менеджменту активів в останній час. Загалом з 1 лютого по 16 квітня 2024 року АРМА опублікувало 176 постів на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook. З них так чи інакше майбутня реформа АРМА та законодавчі зміни для неї згадувалися в 44 публікаціях на цьому майданчику, що становить 25% від усіх постів, які видало Агентство.

При цьому інтенсивність такої комунікації з боку АРМА була хвилеподібною, а в деякі періоди (з 26 лютого по 14 березня і з 2 по 11 квітня) тема реформи взагалі випадала із фокуса комунікації Агентства.

Головні меседжі АРМА про реформу і законопроєкт №12374-д з 1 лютого по 16 квітня 2025 року (наводимо орієнтовну кількість згадок через численні повтори таких повідомлень в межах одного поста):

• з червня 2023 року АРМА успішно трансформувалося та реформувалося без донорських коштів та зовнішньої допомоги (згадано щонайменше 21 раз); 
• АРМА не долучали до розробки законопроєкту 12374-д — «Нічого про АРМА без АРМА» (згадано щонайменше 12 разів);
• законопроєкт №12374-д суперечить європейським стандартам та загрожує євроінтеграції (згадано щонайменше 8 разів);
• законопроєкт №12374-д загрожує антикорупційним органам та всій антикорупційній системі  (з’являється вперше 15 квітня, після чого згаданий щонайменше 5 разів);
• законопроєкт №12374-д корупційний  (з’являється вперше 15 квітня, після чого згаданий щонайменше 5 разів);
• законопроєкт №12374-д порушує 14 статей Конституції України (з’являється вперше 15 квітня, після чого згаданий щонайменше 4 рази);
• законопроєкт №12374-д лобіює функції, невластиві АРМА (з’являється вперше 11 квітня, після чого згаданий щонайменше 4 рази);
• законопроєкт №12374-д набув політичного забарвлення  (з’являється вперше 11 квітня, після чого згаданий щонайменше 4 рази).

Загалом комунікацію АРМА відповідно до зміни її тональності в питанні реформи можна поділити на 4 періоди: 

1. з 1 по 12 лютого — до прийняття за основу альтернативного до урядового законопроєкту 12374-д;
2. з 13 лютого по 26 березня — до появи другої порівняльної таблиці погодженої Комітетом версії законопроєкту 12374-д;
3. з 27 березня по 16 квітня — період охоплює комунікацію АРМА про фінальну версію законопроєкту, яку Комітет направив на розгляд парламентом у другому читанні та в цілому.

Ми вивчили всі пости АРМА в межах цих періодів і надалі розглянемо їх особливості.

Пости АРМА реформу з 1 по 12 лютого

За цей період на сторінці АРМА в Facebook вийшли 3 пости, що так чи інакше стосувалися реформи Агентства. Усі вони були направлені на адвокацію ухвалення парламентарями урядового законопроєкту №12374, тоді як пропозиції із альтернативних законопроєктів у публічній комунікації АРМА не аналізувалися, а згадувалися лише точково.

Головні меседжі АРМА в цей період:

• з червня 2023 року АРМА успішно трансформувалося та реформувалося без донорських коштів та зовнішньої допомоги; 
• АРМА вже трансформовано;
• АРМА закликає народних депутатів підтримати Урядовий законопроєкт в межах Ukraine Facility Plan.

Надалі наводимо перелік усіх постів із цитатами, що вказують на особливості тональності комунікації АРМА (орфографія та граматика збережена).

 

1. Пост від 5 лютого — Агентство наголошує на власних перемогах, яких досягнуло самостійно. 

«За останній рік АРМА суттєво трансформувало свою роботу – самостійно, без донорських коштів та зовнішньої допомоги. Агентство впровадило нові процедури та демонструє реальні результати».

«Проте для повноцінної роботи з арештованими активами необхідні системні законодавчі зміни. Хоча в 2024 році було ініційовано десятки законопроєктів, зараз на часі – комплексний підхід в рамках Ukraine Facility Plan.

Ключове завдання зараз: доопрацювати процедури управління та продажу арештованих активів, запровадити модель планування перед передачею активів в управління. Це потребує активного залучення незалежних експертів та врахування позиції всіх стейкхолдерів».

 

2. Пост від 10 лютого — стосується організованого АРМА публічного обговорення наявних варіантів законопроєктів щодо реформи.

В публікації констатується, що на розгляді комітету перебуваються три варіанти законопроєкту про реформу АРМА. 

«Наразі на розгляді перебувають три законопроєкти: урядовий №12374 (розроблений АРМА та внесений Міністерством юстиції України) та два альтернативні депутатських законопроекти, зокрема ті, що пропонують запровадити принципово новий механізм управління арештованими активами за участі арбітражних керуючих».

 

3. Пост від 12 лютого — АРМА закликає народних депутатів підтримати урядовий законопроєкту про реформу.

«Урядовий законопроект, внесений Мінʼюстом та опрацьований АРМА, підтриманий іншими органами виконавчої влади та відповідає вимогам Ukraine Facility Plan.

Національне агентство готове посилити його нормами до другого читання. Акцентуємо увагу, що саме Уряд є відповідальним за виконання Ukraine Facility Plan, а АРМА вже трансформовано протягом останніх півтора року та готове це здійснювати надалі для посилення результатів та співробітництва з ЄС».

Пости АРМА реформу з 13 лютого по 26 березня

У цей період Комітет спільно з представниками державних інституцій та експертної спільноти готував та вносив зміни до прийнятого у першому читанні законопроєкту 12374-д. 

Водночас ставлення АРМА до законопроєкту ще формується протягом всього цього періоду і чим далі, тим більше тяжіє до категорично негативного. 

Головні меседжі АРМА в цей період:

• з червня 2023 року АРМА успішно трансформувалося та реформувалося без донорських коштів та зовнішньої допомоги; 
• АРМА вже трансформовано;
• АРМА не долучали до розробки законопроєкту 12374-д — «Нічого про АРМА без АРМА»;
• законопроєкт №12374-д суперечить європейським стандартам та загрожує євроінтеграції.

Надалі наводимо перелік усіх постів із цитатами, що вказують на особливості тональності комунікації АРМА (орфографія та граматика збережена).

 

1. Пост від 13 лютого — АРМА запрошує до обговорень прийнятого в першому читанні 12374-д. 

При цьому наголошується, що Агентство не долучали до написання цього законопроєкту.

«АРМА, як профільний орган, раніше працювало разом з Мін’юстом над урядовим законопроєктом № 12374. Однак парламент підтримав альтернативний варіант (№ 12374-Д), до розробки якого Національне агентство не залучалося».

 

2. Пост від 17 лютого — у публікації, не пов’язаній власне із реформою органу, АРМА згадує про власні здобутки, досягнуті без зовнішньої фінансової підтримки.

«Одним із ключових чинників успішного контролю та ефективності роботи АРМА є постійне вдосконалення внутрішніх процесів організації. Завдяки самостійним змінам, без зовнішньої допомоги та додаткових коштів, АРМА змогла значно підвищити свою ефективність. За останній рік, під керівництвом Олени Думи, було оновлено майже 80% кадрового складу Національного агентства. Нова команда не лише зміцнила контроль за управлінням активами, а й значно покращила якість управління. Одним із показників покращення ефективності управління активами є те, що за результатами 2024 року надходження від управління склали понад 1 млрд 174 млн грн, що значно перевищує показник аналогічного періоду 2022 року (майже 35 млн грн), демонструючи суттєве зростання».

 

3. Пост від 17 лютого – АРМА запрошує експертів та медіа на публічне обговорення законопроєкту 12374-д. 

«Сфера управління арештованими активами має бути вдосконалена. Але це має бути комплексний підхід з урахуванням пропозицій експертів, науковців та практиків».

 

4. Пост від 19 лютого — публікація з трансляцією публічного обговорення законопроєкту 12374-д.

У цьому пості загострюється тональність в питанні Агентства його долучення до доопрацювання прийнятого в першому читанні законопроєкту. Вперше з’являється негласний слоган АРМА цього періоду — «Нічого про АРМА без АРМА».

«Законопроєкт, який врегульовує відносини конкретних учасників в межах кримінального провадження та забезпечує ефективне управління арештованими активами масть обговорювати не законотворці між собою, які не стикаються з практичними щоденними проблемами в роботі агентства, а саме практичні виконавці цього документу».

 

5. Пост від 19 лютого — публікація про участь голови АРМА Олени Думи в онлайн-засіданні з членами Єврокомісії щодо виконання Ukraine Facility Plan.

В публікації наведена пряма цитата очільниці АРМА, де вона підтримує потребу змін в роботі органу, проте обов’язково із долученням представників Агентства.

«”Не виникає жодних запитань щодо необхідності посилення громадського та зовнішнього контролю, розблокування управління корпоративними правами, максимально суворі правила до відбору Голови Національного агентства та заступників. Єдине питання – сама процедура ефективного управління арештованими активами. Законопроєкт №12374-Д потребує доопрацювання з урахуванням пропозицій тих, хто щодня на практиці стикається з викликами в сфері управління арештованими активами”, — зазначила Голова АРМА».

 

6. Пост від 19 лютого — стосується обговорення законопроєкту 12374-д в Національній асоціації адвокатів України.

В публікації знову наголошується, що з АРМА трансформується з другої половини 2023 року. Водночас з’являються згадки про конкретні недоліки законопроєкту 12374-д. 

«Голова АРМА Олена Дума представила бачення щодо посилення інституційної спроможності Нацагентства. За її словами, з другої половини 2023 року АРМА вже розпочала трансформацію, зокрема відкрито реєстр арештованих активів та впроваджено нові прозорі правила реалізації через Prozorro.Продажі та відбору управителів. Протягом року було ініційовано 12 законопроєктів, включаючи пропозиції щодо розблокування управління корпоративними правами та реалізації санкційних активів, які арештовано та продубльовано в рамках кримінальних проваджень».

«Учасники обговорення звернули увагу на суттєві недоліки законопроєкту №12374-Д у нинішньому вигляді. Зокрема, щодо пропозиції навчання та сертифікації арбітражних керуючих самим Нацагентством, яке не є науковою установою. Запропонований механізм автоматичного відбору управителів через “рулетку” також ставить під сумнів ефективність управління специфічними активами».

«За словами Голови АРМА, результати трансформації агентства вже визнають міжнародні партнери, а запропоновані зміни вже обговорені з членами Єврокомісії. Очікується подальше опрацювання законодавчих змін із залученням усіх зацікавлених сторін та врахуванням позиції міжнародних партнерів».

 

7. Пост від 20 лютого — пост за виступом заступника Голови АРМА Павла Великоречаніна під час обговорення законопроєкту 12374-д в Національній асоціації адвокатів України.

У публікації наведене бачення Агентства, як саме мають бути вдосконалені процедури управління арештованими активами.

«Оскільки арештовані активи мають різну специфіку, а передбачити всі можливі ситуації на майбутнє неможливо, законопроєкт може фактично набути форми “кодексу” як за змістом, так і за суттю.

Аналогічний механізм вже успішно працює: на рівні постанови Уряду затверджено процедури реалізації арештованих активів через Прозорро.Продажі, і він добре себе зарекомендував».

 

8. Пост від 20 лютого — публікація про ухвалення Колегією АРМА результатів роботи за 2024 рік прямо не стосується реформи, проте в пості двічі згадана успішна трансформація АРМА

«”ЄДРАА стало поштовхом до прозорості. Це добре, коли в депутатів починають відображатися цифри про те що зроблено, що ні. Бо раніше не було про що говорити, окрім корупції та вимог відкрити і зробити правила прозорими. Водночас, історія пише дати і сторінки. А я лише доповню – наш успіх в тому, що ми не лише відкрили, але й інвентаризуємо, говоримо відкрито про проблеми та вдосконалюємо. Реєстр вже визнано обʼєктом критичної інфраструктури. Ми не лише витримуємо удари ворога, ми вміло їх фіксуємо”», – зазначила Голова АРМА Олена Дума».

 

9. Пост від 21 лютого — про участь заступника Голови АРМА Грігола Катамадзе в консультаціях з Європейською комісією.

Зокрема Катамадзе наголошує на позитивах відхиленого парламентом урядового законопроєкту та наявних недоліках законопроєкту 12374-д.

«”АРМА як співавтор урядового законопроєкту зробило значний внесок у його підготовці, і більшість пропозицій Агентства були враховані у фінальному варіанті документа. Ми продовжуємо працювати над удосконаленням законопроєкту разом з народними депутатами та фаховими експертами. Проте хочу звернути увагу, що за оцінками Агентства, модель, передбачена законопроєктом №12374-д, кардинально змінює процедуру управління активами та створює ризики, в тому числі корупційні”, – підкреслив Грігол Катамадзе».

 

10. Пост від 21 лютого — про участь Олени Думи в засіданні Комітету парламенту з європейської інтеграції. 

У цій публікації Агентство вперше, але з першого ж рядка наголошує на тому, що законопроєкт 12374-д суперечить європейській інтеграції України. Водночас жодних слів підтримки цієї тези від представників комітету в пості немає. 

Також примітно, що в пості є вказівка на наполегливе бажання очільниці АРМА озвучити недоліки ухваленого в першому читанні законопроєкту — попри зняття з розгляду цього законопроєкту з порядку денного комітету.

«Під час засідання Голова АРМА висловила позицію Агентства щодо законопроєкту №12374-д. За її словами, хоча АРМА підтримує подальшу трансформацію Агентства, запропоновані нові підходи до управління арештованими активами суперечать нормам Європейського Союзу та міжнародним зобов’язанням України.

“Україна взяла на себе зобов’язання імплементувати європейські стандарти управління арештованими активами. Передача цих функцій арбітражним керуючим суперечить усталеній практиці ЄС, Директиві 2014/42/EU та рекомендаціям FATF”, – наголосила Олена Дума.

Голова АРМА також зазначила, що ухвалення законопроєкту в поточній редакції може бути розцінене Європейським Союзом як відкат у реформах та створення загроз для євроінтеграційного курсу України».

 

11. Пост від 26 лютого — про інтерв’ю, яке Олена Дума дала виданню «Ліга». 

У публікації знову вказано, що команда Олени Думи з 2023 року реформує АРМА, тоді як норми законопроєкту 12374-д можуть стати руйнівними для Агентства.

«Ми впроваджуємо реформування Національного агентства з 2023 року і позитивну динаміку спостерігають як в Україні, так і за кордоном. Щодня стикаємося з проблемними питаннями і розуміємо як зробити нашу роботу ще ефективнішою.

Чому ”реформа АРМА” у форматі законопроєкту №12374-д може стати руйнівною для сфери управління арештованими активами?».

 

12. Пост від 26 лютого — про те, що Комітет євроінтеграції одноголосно рекомендує доопрацювати ЗП по АРМА за зауваженнями Агентства.

У публікації наведені конкретні документи, які, на думку голови АРМА, порушує законопроєкт 12374-д. Проте жодних слів підтримки нардепів комітету наведених Оленою Думою тез в пості немає.

«Голова АРМА Олена Дума наголосила, що передача функцій управління арештованими активами арбітражним керуючим суперечить європейським стандартам, зокрема:

• Директиві ЄС 2014/42/EU про заморожування та конфіскацію засобів і доходів, одержаних злочинним шляхом
• Директиві (ЄС) 2024/1260 про повернення та конфіскацію активів
• Регламенту №2018/1805 Європейського Парламенту і Ради щодо запобігання знищенню або розпорядженню арештованим майном
• Рекомендаціям 4 та 38 FATF щодо замороження та конфіскації активів
• Копенгагенським критеріям членства в ЄС
• Меморандуму України з ЄС щодо боротьби з фінансовими злочинами

“Арбітражні керуючі діють у рамках справ про банкрутство, що створює ризик конфлікту інтересів. В Європі немає прецедентів передачі функцій управління арештованими активами арбітражним керуючим”, – підкреслила Голова АРМА».

 

13. Пост від 14 березня — це короткий анонс круглого столу, організованому Асоціацією правників України, в якому взяла участь Дума.

В цій публікації знову ідеться про те, що велика перебудова АРМА почалася ще у 2023 році, а законопроєкт 12374-д змінює підходи до роботи органу.

«Розпочата в 2023 перебудова має бути затверджена законом!

О 10:30 Голова АРМА Олена Дума братиме участь у круглому столі на тему: «АРМА: Велика перебудова. Як законопроєкт #12374-д змінює філософію роботи Агентства», організованому Асоціацією правників України».

 

14. Пост від 14 березня містить тези з виступу Олений Думи на круглому столі, організованому Асоціацією правників України:

«Олена Дума: Розпочата в 2023 перебудова АРМА має бути затверджена Законом!»

 

15. Пост від 14 березня — суто пост із лінком на ролик на YouTube із виступом Олени Думи під час круглого столу, організованому Асоціацією правників України.

Головні тези короткої підводки до відео аналогічні з описаними в пунктах 13 і 14.

 

16. Пост від 17 березня — пост про інтерв’ю Думи медіапроєкту «ЄПитання».

Публікація про інтерв’ю, що тривало майже 2,5 години, тези досить лаконічна. У ній знову ідеться про те, що реальна реформа АРМА почалася у 2023 році.

«Окрему увагу Голова АРМА приділила темі продовження трансформації Національного агентства, яка розпочалася ще у 2023 році. 12 мільярдів гривень за півтора року від діяльності Агентства та нові прозорі правила — хіба не на такі зміни чекали суспільство та міжнародні партнери?»

 

17. Пост від 18 березня — АРМА без підводки поширює особистий пост Думи із її тезами про реформу.

«АРМА продовжує системно реформуватися, і ми вже демонструємо результати цієї реформи. Цей процес стартував у 2023 році, з моменту мого призначення на посаду Голови Нацагентства».

«Наступний стратегічний крок — внесення відповідних законодавчих змін для закріплення процесу реформи АРМА! Цей Закон має бути таким, який буде працювати, не створюватиме корупційних ризиків і буде ефективним!»

 

18. Пост від 21 березня — АРМА детально описує всі недоліки законопроєкту №12374-д

При цьому в маніпулятивній формі перераховуються всі органи, які висловили свої рекомендації щодо покращення законопроєкту. Так, АРМА не наводить жодної позитивної норми, які присутні в законопроєкті, проте комунікаційно тисне переліком незадоволених документом органів та кількістю рекомендацій та правок щодо його доопрацювання. При цьому в пості не вказано ні суть і сфери застосування цих правок, ні причини, чому їх розглянули — подається лише кількість без якісного аналізу того, про що пише Агентство. І знову повторюється новий слоган Агентства — «Нічого про АРМА без АРМА».

«Голова Комітету ВРУ з питань антикорупційної політики публічно заявляла про значне покращення роботи Нацагентства, особливо в порівнянні з минулими роками, добре володіючи інформацією про діяльність в порівнянні з тим ганебним становищем та смішними цифрами до бюджету за минулі періоди».

«Трансформація органу розпочата з липня 2023 року. А законодавчі ініціативи обов’язково мають опрацьовуватися з тими, хто безпосередньо щодня працює в цій сфері та розуміється на специфіці та володіє інформацією про передані в управління активи.

Законопроект в запропонованій редакції до другого читання отримав 912 правок від народних депутатів, висновки про доцільність доопрацювання, ухвалення рішення на профільному комітеті без залучення АРМА, Мінʼюсту та Мінекономіки.

Зауваження Головного юридичного управління апарату ВРУ – 35 сторінок із рекомендацією доопрацювати законопроєкт.

Висновок Комітету з питань інтеграції до ЄС – містить рекомендації щодо доопрацювання.

Висновок профільного комітету – лише півтори сторінки, при цьому на засідання не було запрошено зацікавлені органи.

Другому читанню передувало відхилення 906 правок одним махом та рекомендація ВРУ схвалити законопроєкт.

Усе це – https://tinyurl.com/mw85abej

Висновки робимо самостійно! Нічого про АРМА без АРМА!».

 

19. Пост від 24 березня – АРМА висловлюється проти доданих в законопроєкт 12374-д під час засідання антикорупційного комітету правок про моніторинг способу життя.

Водночас в публікації згадується, що АРМА офіційно не запрошували на обговорення законопроєкту комітетом, хоча представники Агентства в обговоренні таки взяли участь. І знову ж згадується, що на комітеті відхилили 906 правок, поданих до законопроєкту, хоча про якість цих правок жодним чином не йдеться. 

«АРМА закликає підтримати законопроєкт №12374-д лише після виключення норм, які загрожують НАЗК»

«“Маю відмітити, що є і перемога АРМА, оскільки абсурдні норми щодо арбітражних керуючих та приватних виконавців вже відхилено та відсутні в тексті законопроєкту до другого читання. Адже розроблені агентством та запущені процедури на Прозоро і Прозоро.Продажі діють і лише потребують вдосконалення, що ми підтримуємо абсолютно”, – додала Голова Нацагентства».

 

20. Пост від 26 березня — АРМА без підводки поширює пост Олени Думи за результатами презентації річного звіту органу.

В публікації не йдеться про реформу АРМА, проте є значний наголос на досягненнях та прогресу його роботи за керівництва цієї команди.

«Ми не просто ефективно управляємо арештованими активами. Ми змінюємо систему!»

Пости АРМА реформу з 27 лютого по 16 квітня

У цей період ставлення АРМА до законопроєкту 12374-д трансформувалося в категорично негативне. Агентство жодним чином не підтримує рекомендований Комітетом законопроєкт та починає збирати команду його противників.

При цьому перелік головних меседжів, наведених в попередніх розділах контент-аналізу, доповнився іншими — гучнішими і провокативнішими. Ставлення Агентства до законопроєкту у цей період трансформується в категорично негативне і часто не підкріплене якісною аргументацією. Більшість із цих меседжів була вперше проартикульована 11 квітня — в анонсі до публічної події з обговорення законопроєкту, організованого АРМА. І надалі, під час та після події, що відбулася 14 квітня 2025 року, Агентство неодноразово повторювало ці тези.

Головні меседжі АРМА в цей період:

• з червня 2023 року АРМА успішно трансформувалося та реформувалося без донорських коштів та зовшіньої допомоги; 
• АРМА вже трансформовано;
• АРМА не долучали до розробки законопроєкту 12374-д — «Нічого про АРМА без АРМА»;
• законопроєкт №12374-д суперечить європейським стандартам та загрожує євроінтеграції;
• законопроєкт №12374-д порушує 14 статей Конституції України;
• законопроєкт №12374-д загрожує антикорупційним органам та всій антикорупційній системі;
• законопроєкт №12374-д лобіює функції, невластиві АРМА;
• законопроєкт №12374-д набув політичного забарвлення;
• законопроєкт №12374-д корупційний.

Надалі наводимо перелік усіх постів із цитатами, що вказують на особливості тональності комунікації АРМА (орфографія та граматика збережена).

 

1. Пост від 27 березня — про участь представників АРМА в Конгресі ООН.

У публікації ідеться про те, як добре АРМА реформується за нинішнього керівництва.

«Особливий акцент було зроблено на ефективності реформ АРМА під керівництвом Олени Думи, які забезпечили ефективну та транспарентну діяльність АРМА. Зокрема, шляхом відкриття публічного доступу до Єдиного державного реєстру арештованих активів, запровадження нових порядків для управління та реалізації активів як в Україні, так і за кордоном, а також приведення національного законодавства до європейських стандартів».

 

2. Пост від 27 березня — за подією про презентацію річного звіту АРМА за 2024 рік.

Публікація містить посилання на відео з критикою законодавчих ініціатив щодо оновлення способів управління арештованими активами в законопроєкті №12374-д. Вже в заголовок до відео був винесений неофіційний слоган комунікації Агентства про реформу — «Нічого про АРМА без АРМА!».

 

3. Пост від 31 березня — АРМА поширює пост Олени Думи.

У публікації ідеться про досягнення Агентства і кошти, які АРМА спрямувало на купівлю військових облігацій, проте разом з цим тут згадуються норми, що їх хотіли врахувати в законопроєкті 12374-д. І знову ж згадано, що законопроєкт розробляли без залучення представників органу.

«Коли “критики” розповідають, що АРМА працює неефективно – ось вам докази протилежного. 7,75 млрд грн спрямовано на військові облігації, а 2,3 млрд грн перераховано до Фонду ліквідації наслідків збройної агресії рф. Хто після цього скаже, що це неефективно?»

«Звертаю увагу, що саме цим структурним підрозділом АРМА було розроблено, а АРМА ініційовано важливі зміни до закону – зокрема, заборонити повертати арештовані кошти рф. Але чомусь ці правки не враховано Комітетом з питань антикорупційної політики.

В чиїх інтересах працюють ті, хто блокує ці ініціативи? Чому відхилено пропозицію про мораторій на повернення коштів суб’єктам рф? Чому засідання проходять за зачиненими дверима без тих осіб, які щодня працюють, щоб  направити кошти в бюджет та ЗСУ».

 

4. Пост від 31 березня — про оголошення відбору управителя заводом «Ромерм». 

Ще одна публікація, що прямо не стосується законопроєкту 12374-д, проте згадує про досягнення АРМА і те, що зміни почалися після зміни керівництва органу.

«Голова АРМА Олена Дума підкреслює: “Збереження, відновлення та ефективність — це не просто слова з нашого профільного закону, а щоденна практична робота агентства. Випадок із заводом ‘Ромерм’ демонструє, як державні органи можуть ефективно співпрацювати для вирішення складних проблем”».

«АРМА сприяє відновленню українського виробництва, збереженню активів, економії бюджетних коштів, ефективному управлінню».

 

5. Пост від 1 квітня — ще один пост з посиланням на річний звіт АРМА.

У публікації знову згадується про те, що АРМА з 2023 року змінювалося своїми силами без зовнішньої допомоги.

«Трансформація своїми силами. Саме так працює АРМА з другої половини 2023 року. Нацагентство не отримало жодного проекту міжнародної технічної допомоги, втім запровадило нові прозорі правила роботи на які так давно очікувало суспільство та міжнародні партнери».

 

6. Пост від 1 квітня — про те, що АРМА отримало свідоцтво про авторське право на Реєстр арештованих активів.

«Отримання цього свідоцтва — це не просто бюрократична формальність. Це ключова точка опори для цифрової трансформації АРМА. Відтепер ми маємо не лише фактичний, а й юридичний контроль над системою, що обліковує арештовані активи. Такий статус значно посилює нашу здатність оновлювати, інтегрувати та захищати Реєстр відповідно до найкращих міжнародних практик”, — зазначив заступник Голови АРМА (CDTO) Станіслав Петров».

«АРМА послідовно продовжує трансформувати свої цифрові сервіси та інфраструктуру, аби забезпечити прозорість, підзвітність та ефективність управління активами, арештованими у межах кримінальних проваджень».

 

7. Пост від 2 квітня — ще один про звіт АРМА із посиланням на нарізку на ютуб.

У публікації знову наголошується на успіхах АРМА та його трансформації після появи нового керівництва у 2023 році.

«Ключове — усі відзначають реальне зростання усіх показників від результатів нашої роботи.

АРМА працює системно і з прицілом на результат!

Те, що вже зроблено — лише початок: держава отримає ще більше».

 

8. Пост від 11 квітня — анонс публічного обговорення АРМА законопроєкту 12374-д.

Вже сама назва анонсованого заходу показує ставлення Агентства до нового закону: «АРМА 2.0: Реальна трансформація проти профанації у законопроєкті №12374-д». У публікації вперше на додачу до вже озвучених (законопроєкт 12374-д загрожує євроінтеграції, АРМА трансформувалося за останні роки) з’являються нові меседжі, зокрема про те, що законопроєкт використовують для лобіювання невластивих для Агентства функцій. 

Цікаво, що в наведеному АРМА плані заходу не вказані пункти, що містять обговорення якихось позитивних аспектів законопроєкту — тобто вже з анонсу зрозуміло, що під час події розмова буде зосереджена виключно на недоліках документа.

«Водночас у парламенті триває розгляд законопроєкту №12374-д, який, замість закріплення успішних реформ, створює загрози для антикорупційної системи України та євроінтеграційних процесів».

«Депутатський законопроєкт №12374-д набув неабиякого резонансу та навіть політичного забарвлення. Його було використано для лобіювання функцій, невластивих АРМА, які до того ж загрожують іншим антикорупційним органам і антикорупційній системі загалом».

«Про що говоритимемо?

• Трансформація та досягнення АРМА за останні роки
• Загрози, які несе депутатський законопроєкт №12374-д
• Чому урядовий законопроєкт №12374 краще відповідає євроінтеграційним зобов’язанням України
• Які дії необхідні для збереження та посилення ефективності АРМА».

 

9. Пост від 14 квітня — анонс перед публічним обговоренням АРМА законопроєкту 12374-д. 

У публікації дослівно наводять ті ж оновлені тези, що були згадані в пункті 8 і згадуються нові — про те, що законопроєкт набув політичного забарвлення, нові невластиві АРМА функції загрожують іншим антикорупційним органам.

«Депутатський законопроєкт №12374-д набув неабиякого резонансу та навіть політичного забарвлення. Його було використано для лобіювання функцій, невластивих АРМА, які до того ж загрожують іншим антикорупційним органам і антикорупційній системі загалом».

«Було проведено вже 4 публічних обговорення, де були висловлені значні застереження до законопроєкту, зокрема загрози які він несе для євроінтеграційних прагнень України».

«АРМА бере ініціативу в свої руки. Прямо зараз стартує публічне обговорення “АРМА 2.0: Реальна трансформація проти профанації у законопроєкті №12374-д”!»

 

10. Пост від 15 квітня — перший пост із низки постів за результатами публічного обговорення АРМА законопроєкту 12374-д.

У цій публікації з посиланням на відео виступом голови АРМА Олени Думи узагальнено наводяться головні тези АРМА, винесені за результатами заходу. Надалі у всіх наступних постах Агентство у своїй комунікації розширюватиме цей перелік та посилюватиме їх. Жодної позитивної комунікації  про законопроєкт в усіх подальших постах на цю тему ми не виявили.

«Починаючи з другої половини 2023 року, АРМА здійснило справжній прорив: запроваджено Реєстр арештованих активів, реалізацію майна та пошук управителів через Prozorro, розірвано невигідні договори управління».

«Водночас депутатський законопроєкт №12374-д не лише не фіксує успішні практики, а й містить політично вмотивовані норми, які можуть зашкодити всій антикорупційній інфраструктурі».

«Обговорили також трансформацію та досягнення АРМА за останні роки,загрози, які несе депутатський законопроєкт №12374-д та чому урядовий законопроєкт №12374 краще відповідає євроінтеграційним зобов’язанням України».

 

11. Пост від 15 квітня — ще один пост за результатами публічного обговорення АРМА законопроєкту 12374-д.

До вже згаданих у попередніх публікаціях тез додаються нові — що законопроєкт порушує 14 статей Конституції України, обмежує повноваження НАЗК (ці норми були видалені із законопроєкту на засіданні комітету 26 березня, проте учасники обговорення цього не помітили), проєкт готувався без участі АМКУ, Мін’юсту, АРМА, Мінекономіки та НАЗК, а також що урядовий законопроєкт 12374 був схвалений віцепрем’єркою з євроінтеграційних питань Ольгою Стефанішиною.

«Верховна Рада має повернутися до розгляду урядового законопроєкту №12374 — спільна позиція депутатів, антикорупційних органів, правоохоронців та громадськості”

«Альтернативні до урядового законопроєкту ініціативи щодо реформування АРМА містять серйозні недоліки та створюють ризики для подальшої європейської інтеграції України. Саме тому Верховна Рада має повернутися до розгляду урядової редакції законопроєкту №12374 — такою є спільна позиція народних депутатів, представників антикорупційних та правоохоронних органів, громадських організацій та експертного середовища”

«Голова АРМА Олена Дума наголосила: «Починаючи з другої половини 2023 року, АРМА здійснило справжній прорив: запроваджено Реєстр арештованих активів, реалізацію майна та пошук управителів через Prozorro, розірвано невигідні договори управління. Завдяки цим реформам до бюджету вже надійшли мільярди гривень. Ці успіхи мають бути закріплені на рівні закону. Водночас депутатський законопроєкт №12374-д не лише не фіксує успішні практики, а й містить політично вмотивовані норми, які можуть зашкодити всій антикорупційній інфраструктурі».

«Учасники обговорення відзначили, що законопроєкт №12374-д має критичні вади:

• порушує щонайменше 14 статей Конституції України
• містить 906 відхилених правок, переважно — без обговорення
• отримав негативні висновки Головного науково-експертного та Юридичного управлінь ВРУ
• без змін до КПК залишається декларативним
• обмежує повноваження Національне агентство з питань запобігання корупції – НАЗК
• створює загрози відсутності державного контролю в питаннях економічної конкуренції
• передбачає не властиві повноваження для Мінкульту, Офісу Генерального прокурора та органів досудового розслідування
• суперечить євроінтеграційним зобов’язанням України».

«АМКУ не був залучений до обговорення законопроєкту в Комітеті з питань антикорупційної політики, хоча відіграє ключову роль у розгляді скарг на управління арештованими активами.

Проєкт готувався без участі Мін’юсту, АРМА, Мінекономіки та НАЗК. Це порушення принципів відкритого процесу. До того ж АМКУ забезпечує дотримання конкурентних процедур, які залишаються вимогами Єврокомісії.

Нагадаємо, що Віцепрем’єрка з питань європейської інтеграції Ольга Стефанішина та Європейська комісія підтримують саме урядовий законопроєкт №12374 як такий, що відповідає зобов’язанням України у процесі вступу до ЄС».

 

12. Пост від 15 квітня — за виступом нардепа Анатолія Бурміча під час публічного обговорення АРМА законопроєкту 12374-д.

У публікації подається посилання на відео з виступом Анатолія Бурміча, а також наводяться головні тези з цієї промови.

«Депутатський законопроєкт №12374-Д порушує щонайменше 14 статей Конституції України!».

«У своєму виступі народний депутат порівняв АРМА старого зразка з АРМА 2.0, яка з другої половини 2023 року демонструє конкретні результати та працює за прозорими правилами».

«”Не можна вивести АРМА з системи виконавчої влади та допустити втрату органу державою. Цього допустити не можна!” — наголосив народний депутат. Він також зазначив, що не всі депутати підтримують законопроєкт №12374-Д, який є кричущим і не відповідає здоровому глузду».

 

13. Пост від 15 квітня — за виступом речника Національної асоціації адвокатів України Олексія Шевчука під час публічного обговорення АРМА законопроєкту 12374-д.

У публікації подається посилання на виступ Олексія Шевчука, а також наводяться головні тези з цієї промови.

«За його словами, законопроєкт, який мав би регулювати процедури щодо арештованих активів рф, насправді блокує можливість прокуратури ефективно з ними працювати. Особливе занепокоєння викликає те, що документ розробляли не фахівці з кримінального процесу, а помічники депутатів».

«Речник НААУ окреслив ключові ризики законопроєкту:

• Загроза дисциплінарної відповідальності для прокурорів
• Створення законодавчих шпарин, якими може скористатися російський бізнес
• Відсутність системного підходу до управління арештованими активами».

 

14. Пост від 15 квітня — за виступом члена громадської ради при Мінʼюсті Дениса Шинкаренка під час публічного обговорення АРМА законопроєкту 12374-д.

У публікації подається посилання на виступ Дениса Шинкаренка, а також наводяться головні тези з цієї промови.

«Законопроєкт №12374-д треба відхилити як корупційний, адже він дає можливість управляти особам рф і заробляти на крові українців!»

«Шинкаренко заявив про ігнорування членами антикорупційного комітету ВРУ громадськості та антикорупційних громадських організацій, які виступають проти ухвалення цього законопроєкту».

«Після висвітлення позиції, голова антикорупційного комітету ВРУ видалила усі коментарі та заблокувала у соціальних мережах представника громадського сектору, члена громадської ради Мінʼюсту, який висловлював свою позицію щодо законопроєкту.

Цей випадок демонструє критичну ситуацію навколо процесу реформування АРМА та викликає серйозне занепокоєння щодо прозорості розробки законодавства у сфері управління арештованими активами».

 

15. Пост від 15 квітня — за виступом заступника голови Антимонопольного комітету України Максим Сандиги  під час публічного обговорення АРМА законопроєкту 12374-д.

У публікації подається посилання на виступ Максима Сандиги, а також наводяться головні тези з цієї промови.

«АМКУ не був залучений до обговорення законопроєкту №12374-д в Комітеті з питань антикорупційної політики, хоча відіграє ключову роль у розгляді скарг на управління арештованими активами».

«Саме такі загальноприйняті норми є фундаментом реалізації публічних закупівель. Адже 9 років з моменту створення АРМА, народними депутатами і зокрема антикорупційним комітетом не було наведено ладу в цій сфері. І управителі арештованих активів відбиралися без застосування тих європейських вимог, на які посилаються. Цю ситуацію у другій половині 2023 року змогла змінити нова команда АРМА 2.0. Нацагентство впровадило ці правила і вони працюють».

«Депутатський законопроєкт 12374-д повертає корупційні схеми та загрожує прозорості сталих процедур. Це точно не відповідає вимогам ЄС».

 

16. Пост від 15 квітня — за виступом прокурорів САП під час публічного обговорення АРМА законопроєкту 12374-д.

У публікації подається посилання на виступ прокурора САП та тези з його промови, проте ні в публікації, ні у відео ім’я спікера не вказано. 

«прокурори Спеціалізована антикорупційна прокуратура чітко зазначили:

• Законопроєкт 12374-д паралізує процес передачі арештованих активів
• Депутатський законопроєкт відкриває поле для зловживань
• САП категорично не підтримує законопроєкт 12374-д».

Важливо, що вже після цього обговорення у відповідь на запит TI Ukraine Спеціалізована антикорупційна прокуратура зазначила, що САП загалом підтримує вказаний законопроєкт, але потрібно внести відповідні зміни до КПК України.

 

17. Пост від 16 квітня — за виступом нардепа Петра Юрчишина під час публічного обговорення АРМА законопроєкту 12374-д.

У публікації подається посилання на виступ Петра Юрчишина, а також наводяться головні тези з цієї промови.

«Законопроєкт 12374-д негативний для АРМА, вимог плану країни, для дотримання фінансової допомоги ЄС».

 

18. Пост від 16 квітня — за виступом нардепа Тараса Тарасенка під час публічного обговорення АРМА законопроєкту 12374-д.

У публікації подається посилання на виступ Тараса Тарасенка, а також наводяться головні тези з цієї промови.

«Законопроект 12374-д — треба переглядати».

 

19. Пост від 16 квітня — за виступом нардепа Григорія Мамки під час публічного обговорення АРМА законопроєкту 12374-д.

У публікації подається посилання на виступ Григорія Мамки, а також наводяться головні тези з цієї промови.

«Законопроєкт №12374-д порушує регламент та завдасть шкоди бюджету».

«Депутат наголосив, що він не підтримував законопроєкт у першому читанні та подав правки до другого. Однак його не було запрошено до розгляду цих правок на Комітеті з антикорупційної політики, через що він буде змушений використовувати свої права безпосередньо в залі засідань».

«Зокрема, він наголосив, що всі зміни до Кримінального процесуального кодексу, що ініціюються цим законопроєктом, мають проходити через Комітет правової політики — ця обов’язкова процедура не була дотримана.

Серед інших критичних зауважень Григорій Мамка зазначив:

• Питання управління культурними цінностями не врегульовано, механізму не запропоновано
• законопроект спричинить проблеми з доступом та розкриттям таємниці досудового розслідування
• «ноу-хау» в процедурах призначення керівника АРМА та його заступників
• Сумнівний порядок формування конкурсної комісії».

 

20. Пост від 16 квітня — за виступом докторки юридичних наук Наталії Мазаракі під час публічного обговорення АРМА законопроєкту 12374-д.

У публікації подається посилання на виступ Наталії Мазаракі, а також наводяться головні тези з цієї промови.

«Позиція науковців: Законопроєкт №12374-д не відповідає Конституції України та принципам верховенства права

«Висновки експертки були категорично невтішними:

• Ситуація з реформуванням АРМА згідно із законопроєктом №12374-д є критичною
• Підхід законодавців до проблеми – неприйнятний
• Законопроєкт не відповідає Конституції України та принципам верховенства права».

«Наталія Мазаракі детально зупинилася на відсутності врегулювання ініційованих раніше агентством, але не врахованих у законопроєкті 12374-д, колізій з санкційними нормами. Вона наголосила, що депутати та профільний комітет досі не передбачили, що буде з арештованим активом, який отримав рішення ВАКС щодо націоналізації як санкційний та одночасно раніше передано в управління АРМА в рамках кримінального провадження».

«На думку експертки, закон про АРМА та закон про санкції мають бути взаємоузгодженими. Вона підкреслила, що АРМА вже півтора року пропонує зміни до закону про санкції з метою реалізації санкційних активів, які вже є в управлінні агентства в рамках кримінальних проваджень, щоб уникнути втрат для бюджету».

«Це жахлива для держави ситуація, коли арештований актив перестає працювати на державу до моменту реалізації, водночас дублюються функції органів. Цього можна уникнути, адже по суті ФДМУ має провести повторні огляди, оцінку, конкурси, витратити на це час та бюджетні кошти, при цьому всі ці підготовчі дії вже були здійснені АРМА».

 

21. Пост від 16 квітня — про блог Олексія Шевчука для видання «Закон і Бізнес» з тезами з публічного обговорення АРМА законопроєкту 12374-д.

У публікації повторюються основні тези, які речник Національної асоціації адвокатів України Олексій Шевчук озвучив під час публічного обговорення 14 квітня (описані в пункті 13 цього розділу дослідження). 

Загалом за в межах анонсування та за результатами «обговорення» АРМА у досліджуваний період видало 14 постів, більшість з яких (11) вийшли протягом трьох днів. Це вказує на надзвичайну інтенсивність комунікації.

Висновки

В результаті проведеного контент-аналізу сторінки Агентства з розшуку і менеджменту активів у соціальній мережі Facebook ми виявили, що ставлення Агентства до реформи загалом і до законопроєкту №12374-д, що перебуває наразі на розгляді парламенту, змінювалося протягом всього цього періоду, перетворюючись на більш маніпулятивне.

В межах аналізу ми виявили такі особливості комунікації АРМА на цю тему:

• протягом усього досліджуваного періоду головний меседж комунікації Агентства в питанні реформи полягав не в адвокації запровадження системних змін для його роботи, а в тому, що ці зміни вже відбуваються майже два роки — саме ця теза найчастіше з’являлася в повідомленнях АРМА;
• у публічній комунікації Агентства за згаданий період жодним чином не висвітлюються невдачі та помилки АРМА з липня 2023 року та результати роботи над помилками;
• протягом всього досліджуваного періоду в комунікації АРМА підтримує виключно урядову версію законопроєкту №12374, відхилену парламентом ще в лютому 2025 року, і наполягає на подальшому розгляді саме цього нормативного акта. У публічній комунікації Агентства про ухвалений в першому читанні варіант законопроєкту 12374-д висвітлювалися лише його недоліки — позитивні сторони документа не розглядалися взагалі;
• результати аналізу показали, що АРМА постійно змінювало акценти у своїй комунікації, подеколи заперечуючи власні тези, які наводило раніше. Єдиний меседж, який не змінювався, полягав у тому, що АРМА вже реформується з 2023 року. Такий підхід у комунікації державного органу важко назвати конструктивним;
• з лютого 2025 року ставлення АРМА до законопроєкту 12374-д поступово змінювалося від обережного до категорично неприйнятного, причому суттєва частина аргументів органу базується на неактуальній версії законопроєкту — свідченням чого є фіналізовані тези з комунікації за результатами організованого АРМА публічного обговорення законопроєкту 14 квітня;
• разом з поступовою зміною в негативний бік тональності публікацій АРМА про законопроєкт 12374-д зростало й число таких комунікаційних активностей. Під кінець досліджуваного періоду кількість і частота публікацій Агентства на цю тему суттєво переважила кількість постів про те, чим власне АРМА займається. Це свідчить про відсутність збалансованого підходу Агентства до своїх комунікацій — як у питанні повноти викладу інформації про його роботу, так і щодо виваженості повідомлень. Такий підхід не відповідає суспільним запитам про загальні підходи до комунікацій державного органу;
• на сьогодні АРМА виступає категорично проти прийняття наявної версії законопроєкту: в усій публічній комунікації орган наполягає на потребі ухвалити саме урядову версію нормативного акта, тоді як ставлення до ухваленого профільним комітетом варіанту змінювалося від тез про потребу його доопрацювання до заяв, що цей законопроєкт порушує Конституцію України, загрожує євроінтеграції, антикорупційним органам і повертає корупційні схеми.

З огляду на всі наведені вище висновки, ми можемо вважати, що комунікація Агентства за досліджуваний період все більше набувала маніпулятивного характеру. Динаміка тональності повідомлень АРМА, яка змінювалася з обережного в безумовно негативний бік, вказує на те, що у своїй публічній діяльності орган виявляє неаргументовану категоричність власної позиції. А реакція на Агентства на коментарі від представників інших державних органів та громадськості свідчать про неготовність керівництва АРМА сприймати критику у свій бік.

Водночас маніпулятивний та вибірковий підхід АРМА до комунікації про законопроєкт 12374-д вказують, що АРМА спрямовує всю свою комунікаційну активність на неприйняття саме цієї версії законопроєкту. Попри усі наявні в ньому позитивні зміни з повідомлень Агентства випливає, що жодних переваг для управління та реалізації арештованих активів, як і для самого органу, законопроєкт не дає. А це суперечить реальним відгукам та оцінкам цього нормативного акту різними державними органами та представниками експертної спільноти. 

 

Над аналізом працювали:

 

Керівниця напряму: 

Катерина Риженко, заступниця виконавчого директора з юридичних питань, Transparency International Ukraine

 

Автори дослідження:

Вікторія Карпінська, редакторка Transparency International Ukraine;

Павло Демчук, старший юридичний радник Transparency International Ukraine.

 

Короткі висновки:

• за звітний період парламент прийняв кілька нормативних актів, якими покращив законодавчу базу роботи суду, зокрема у питанні одноособового розгляду кримінальних проваджень та скасування обмежень строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях без підозрюваних;
• ВАКС удосконалив практику застосування «поправок Лозового» в обʼєднаних кримінальних провадженнях — все частіше судді враховують змістовну подібність «старого» та «нового» кримінальних проваджень. А також покращилася ситуація з аналізом складу кримінального правопорушення при оцінці слідчими суддями попередньої кримінально-правової кваліфікації на запобіжних заходах;
• проте залишаються інші нагальні проблеми діяльності ВАКС, серед яких неможливість застосувати до адвокатів грошове стягнення за неявку в судове засідання, відсутність ефективного регулювання інституту протидії зловживанню процесуальними правами, наявність імперативного обовʼязку суду закривати кримінальні провадження у звʼязку зі спливом строків досудового розслідування, недосконалість правового регулювання інституту звільнення від кримінальної відповідальності та покарання за спливом строків давності.  

Що ми пропонуємо?

Парламенту:

• визначити в законі, що згода учасників кримінального провадження не потрібна для продовження судового розгляду в разі заміни судді;
• якісно доопрацювати законопроєкт щодо затвердження угод;
• усунути перелік необґрунтованих винятків із законодавства щодо одноособового розгляду справ;
• збалансувати подальше обмеження доступу до судових рішень із засадою гласності судового процесу;
• розширити підстави для зупинення строку давності та, пропорційно посилити кримінальну відповідальність за окремі кримінальні правопорушення. А також змінити момент, коли закінчується обрахунок строку давності.

ВАКС:

• звертати більшу увагу на забезпечення додержання порядку в судових засіданнях та недопущення процесуальних зловживань;
• уніфікувати практику у питанні зупинення провадження, не допускаючи зловживань сторони захисту;
• узагальнити підходи до оцінки суспільного інтересу при затвердженні угод про визнання винуватості;
• стандартизувати практики першої та апеляційної інстанцій ВАКС при оцінці обґрунтованості підозри. 

ДП «Інформаційні судові системи»:

• реалізувати технічну можливість приховувати від публічного доступу окремі частини судових рішень, якщо судовий розгляд відбувався у відкритому судовому засіданні.

За якими правилами активи визнають необґрунтованими?

Оновлена модель визнання активів (доходів від них) необґрунтованими стала інструментом позбавлення особи статків, які не відповідають її законним доходам. За цим підходом держава припускає протиправне набуття таких активів, але не доводить їх конкретні способи отримання, і застосовується така конфіскація лише до майна, пов’язаного з публічними службовцями.

Ключова особливість цивільної конфіскації полягає у відсутності потреби встановлювати вину особи у вчиненні правопорушення, внаслідок якого вона отримала певні активи. В таких випадках використання кримінально-правових механізмів боротьби з корупцією не завжди виправдане й ускладнюється високою латентністю (прихованістю) корупції. Бо якщо посадовець все ж отримав якісь «відкати» чи неправомірну вигоду, і це пройшло поза увагою правоохоронних органів або за їх сприяння, довести в суді факт вчинення такого кримінального правопорушення не завжди просто.

Застосування цивільної конфіскації відповідно до ч. 2 ст. 290 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України) можливе у випадку, якщо вартість активів варіюється від 500 прожиткових мінімумів на дату набрання чинності законом, а це 1 003 500 грн до 6500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на 1 січня 2024 року це  складає 9 841 000 грн). 

Водночас вихід за межу цього вищого порогу вже обумовлює кримінальну відповідальність за ст. 368-5 КК України (незаконне збагачення).

За своїм змістом цивільні та кримінальні справи про необґрунтовані активи стосуються вирішення ідентичних ситуацій: набуття службовою особою активів або доходів від них, які очевидно не відповідають її законним доходам. Однак процедура вирішення кардинально різна.

Наприклад, очільнику АМКУ ставлять у вину незаконне збагачення. Він ще на посаді керівника Донецької ОДА ймовірно набув 21 об’єкт нерухомості та люксовий автомобіль, зареєструвавши майно на родичів своєї дружини. Тут ідеться саме про незаконне збагачення, тому що різниця між вартістю вказаного майна та наявними коштами посадовця і його дружини становила 56,2 млн грн. А ось до активів начальника Вінницького об’єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки вже застосовувалася процедура цивільної конфіскації, адже він незаконно набув квартиру вартістю 1,2 млн грн. 

Тож цивільна конфіскація дозволяє без засудження особи «поза розумним сумнівом» швидко та ефективно позбавити посадовця майна, яке він здобув за незаконні доходи. Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений, і обвинувачений винний у його вчиненні. А в цивільній конфіскації застосовується інший стандарт — «переваги доказів», про який ми детальніше розповімо далі.

Аби ініціювати позов, прокурор САП або ОГП (у випадку набуття необґрунтованих активів працівником САП чи НАБУ) збирає доказову базу та формує цивільний позов до посадовця, який імовірно набув необґрунтовані активи. А ВАКС слухає ці справи  у порядку цивільного судочинства.

Цікаво, що справа слухається не проти самої особи (in personam), а стосовно її майна (in rem). Тобто для конфіскації оцінюються не дії особи, а недостатність законних доходів для набуття активів. Власник тут відіграє другорядну роль.

При вирішенні такої справи суд повинен з’ясувати відповіді на низку запитань. 

1. Чи вартість активу відповідає порогам? 
2. Чи був актив набутий після набрання чинності законом?
3. Чи є відповідач особою, уповноваженою на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування?
4. Чи є зв`язок між посадовцем та активом?
5. Чи можливо з доказів встановити, що посадовець мав достатньо законних доходів для набуття цих активів?

При цьому за цивільним законодавством діє презумпція правомірності набуття права власності. Але в цій категорії справ ВАКС сформулював позицію про «презумпцію необґрунтованості активів». І суд використовує її так: якщо походження коштів на придбання активу залишається невідомим, то суд не може дійти висновку про законність джерел цих коштів. Тобто від самого початку презюмується більша ймовірність того, що актив необґрунтований, до моменту, коли відповідач не спростує це, довівши законність цього майна.

Труднощі прийняття закону про цивільну конфіскацію

Розробка та прийняття законопроєкту про цивільну конфіскацію були дуже суперечливими, оскільки первинна редакція пропонувала низку «ноу-хау», в яких багато інституцій вбачали серйозні ризики.

Так, перша редакція пропонувала поширити свою дію на активи, набуті протягом чотирьох років до прийняття законопроєкту. До другого читання з’явилася пропозиція змінити ці чотири роки на три, та це ситуацію не покращило. Фактично ішлося про застосування зворотної дії закону в часі, чого за Конституцією України у таких випадках робити не можна. Тому нардепи вказане положення прибрали, й наразі можливе стягнення лише активів, набутих після 28 листопада 2019 року – дати набрання чинності законом.

До слова, в одній зі справ щодо цивільної конфіскації майна працівниці митниці прокурор САП зауважував, що деякі активи мають ознаки необґрунтованих, але оскільки вони були набуті до набрання чинності законом, позов щодо них не заявляється.

Головне юридичне управління Верховної Ради звертало увагу й на невиправдану конкуренцію цивільної конфіскації та кримінальної відповідальності за незаконне збагачення. Досі існує можливість уникати кримінальної відповідальності, штучного «розділивши» активи та ініціювавши їх стягнення у цивільному порядку, замість кримінального розгляду справи.

Конкуренція процесів — це не виключно теоретична проблема. Вона вже має реальний практичний вияв в одній зі справ про цивільну конфіскацію, яка стосувалася колишнього заступника директора департаменту превентивної діяльності Національної поліції України. У цьому провадженні кошти розглядаються одночасно як необґрунтовані активи у цивільному судочинстві та як речові докази в кримінальному провадженні.

При цьому наразі серйозних махінацій з уникненням від кримінальної відповідальності за допомогою механізмів цивільної конфіскації ми не виявили. 

Загрозою для реальної імплементації нових законодавчих норм було й перевантаження суддів, оскільки справи щодо цивільної конфіскації має слухати Вищий антикорупційний суд. Після прийняття закону прогнозувалося, що до ВАКС надійде така кількість цивільних позовів, з якими він не зможе впоратися, але по факту цього не сталося. 

Багато запитань було й до вже згаданого стандарту доказування. Нардепи запропонували використовувати новий стандарт переконливості доказів «переваги доказів», який не був притаманним українській правовій системі, а його зміст ніде не розкривався. 

Це могло створити загрозу свавілля правоохоронців і суддів, оскільки питання доказування тісно повʼязане зі збором доказів. Закон не деталізував ці процеси, чим ставив під сумнів законність процедури цивільної конфіскації взагалі, адже потенційні відповідачі не мали жодних прав під час збирання доказів. Ця проблема, хоч і менш гостро, але й досі залишається актуальною. Але її намагаються усунути через напрацювання судової практики, про що детальніше ми розповімо далі.

Не всі ці ризики нардепи врахували, їх подолання стало завданням для судової практики. І сьогодні ми можемо констатувати, що це більшою мірою вдалося.

Практика ВАКС щодо цивільної конфіскації

Перші цивільні позови до ВАКС надійшли лише у 2021 році. На вересень 2024 року суд ухвалив 15 рішень у справах про цивільну конфіскацію. Двічі прокурорам САП судді ВАКС відмовили у задоволенні позову, 6 разів позовні вимоги задовольняли частково та 7 – повністю. Ще 6 справ перебувають на розгляді в першій інстанції.

Зі статистики видно, що позовів про цивільну конфіскацію небагато. В середньому на рік ВАКС розглядає 3-4 такі справи — це при тому, що загалом за рік Антикорсуд розглядає близько 50 кримінальних справ.

Слухання справ про цивільну конфіскацію займає значно менше часу, ніж розгляд інших корупційних проваджень. Середній час їх розгляду становить 70 днів, тоді як кримінальні справи по суті слухаються значно довше – понад 508 днів на одну справу. 

Примітно, що попри швидкість розгляду таких справ, тенденції їх частого ініціювання спостерігаємо лише зараз. Це може бути повʼязано передусім із відносно недавнім стартом використання нового механізму, адже перший позов скерували до суду лише у 2021 році — після відновлення Верховною Радою повноважень НАЗК, які загальновідомим рішенням Конституційного Суду були визнані неконституційними.

Саме процедури декларування статків та моніторингу способу життя посадовців, які проводить НАЗК, мали б бути першочерговими джерелами відомостей про ймовірні факти набуття необґрунтованих активів. І з аналізу судових рішень у цих справах бачимо, що якраз декларації та інші матеріали НАЗК лягають в основу доказової бази прокурорів САП для доведення необґрунтованості активу. 

Крім того, на кількість позовів щодо цивільної конфіскації явно вплинула й зупинка декларування посадовців. Тому відновлення цього обовʼязку та активізація перевірки декларацій надалі може ще збільшити кількість позовів.

Вже у 2024 році прокурори САП скерували кілька позовів, рекордних за вартістю активів. Зокрема, 10 травня прокурор подав позов на майже 7 млн грн щодо визнання необґрунтованими активів начальника територіального сервісного центру регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській області. Ще раніше, у березні, прокурори заявили позов до керівника одного з секторів Київської митниці про конфіскацію понад 8,6 млн грн. Обидва ці позови ВАКС уже розглянув та задовольнив.

Яскравим показником результативності роботи ВАКС у таких справах є вартість конфіскованих активів. За понад 3 роки через механізм цивільної конфіскації Антикорсуд у 13 позитивних для САП справах стягнув на користь держави більше ніж 44,5 млн грн.

Станом на вересень 2024 року у ВАКС на розгляді перебувають 6 справ щодо цивільної конфіскації, а загальна сума заявлених позовних вимог у них становить 23,6 млн грн.

Найчастіше САП звертається з проханням конфіскувати кошти, що складають вартість  необґрунтовано набутих об’єктів нерухомості. Станом на вересень 2024 року їх просили стягнути у кількості 40 об’єктів (земельні ділянки, квартири, будинки, паркомісця). Двічі в таких клопотаннях ішлося про стягнення власне коштів, а транспортних засобів просили стягнути 8 одиниць. 

Суб’єктний склад осіб, в яких конфіскують таке майно, теж різноманітний. Станом на вересень 2023 року відповідачами у справах про цивільну конфіскацію були 8 правоохоронців, 5 митників та податківців, 2 народних депутатів, 2 місцевих депутатів, 2 посадовці міграційної служби, 3 посадовці ТЦК та СП, 1 суддя, 1 посадовець сервісного центру МВС та 12 приватних осіб.

Тому можна констатувати, що кількість позовів по цивільній конфіскації збільшується, а застосовується цей інститут до різних субʼєктів. Також швидкість розгляду таких справ реально більша, ніж у кримінальних. 

Особливості розгляду справ по цивільній конфіскації

Станом на вересень 2024 року 11 з 15 рішень оскаржувалися до Апеляційної палати ВАКС: 1 рішення було змінене, 8 – залишені без змін, а щодо 2 продовжується слухання в апеляції. 

Хоч загалом рішень по цивільній конфіскації не так багато, певні проблеми цієї процедури вже можна виокремити.

Нижча регламентація процесу збору доказів, ніж у кримінальному процесі

Збором доказової бази для справ щодо цивільної конфіскації за загальним правилом займаються НАБУ та САП. Також ці функції в окремих випадках можуть виконувати ДБР та Офіс Генпрокурора, зокрема коли позови стосуються працівників НАБУ чи САП.

Крім цього, важливу роль знову ж відіграє НАЗК, яке у випадках виявлення необґрунтованих активів ініціює питання про їх стягнення перед загаданими органами.

Процедура збору доказової бази чітко не регламентована, і ця проблема була відома під час розробки законопроєкту про цивільну конфіскацію. Законодавство передбачає право згаданих вище органів збирати докази через подання запитів, отримання відомостей з реєстрів та інших баз даних, а також можливість ознайомлюватися з певною інформацією в різних органах публічної влади. Та це не перешкоджає відповідачам ставити під сумнів порядок збору доказів прокурорами САП.

Тож у деяких справах суд не враховував зібрані відомості через порушення правил збору доказів. Зокрема у справі проти заступника начальника одного з відділів Одеської митниці Віктора Ткаченка, суд не врахував пояснення окремих осіб, які були опитані працівниками НАБУ. Адже закон таке опитування прямо не дозволяє, а тому отримані пояснення суд прийняти не може.

Така практика ВАКС вносить визначеність у процеси збору доказів, і це, безперечно, позитивно, з огляду на розмитість деяких положень закону.

Таким чином, проблема невизначеності правил збору доказів на підтвердження того, що посадовці набули необґрунтовані активи, вирішується судовою практикою. Проте, щоб унеможливити різні підходи до оцінки джерел доказів, варто узагальнити практику з цих питань або ж врегулювати їх у законі.

Оцінка вартості активів, розміру законних доходів та витрат

Ключовим питанням під час розгляду справ залишається оцінка вартості активів у порівнянні із законними доходами посадовців.

У порядку цивільної конфіскації стягуються необґрунтовані активи, вартість яких варіюється від 1 003 500 грн до 9 841 000 грн (у 2024 році). Вихід за межі цих порогів є підставою для відмови у позові. 

Так, прокурор звернувся з позовом про конфіскацію частини вартості квартири в 1,46 млн грн до подружжя посадовців Новомосковського райвідділку Нацполіції. У процесі розгляду справи суд визнав необґрунтованими лише 922,5 тис. грн, тобто менше законом встановленої суми, тому й відмовив прокурору в стягненні цих коштів.

Подаючи апеляцію, прокурорка стверджувала, що така відмова суду неправомірна, адже вартість необґрунтованих активів, на її думку, є фільтром лише на етапі приймання позову до розгляду. А вже якщо суд визнає позов обґрунтованим лише в частині, то все одно повинен його задовольнити і стягнути активи, які законом визначені менше встановленого розміру. Однак Апеляційна палата ВАКС не погодилася з цією позицією прокурорки.

Встановлений законом мінімальний розмір необґрунтованих активів не застосовується, лише якщо конфіскують не самі активи, а доходи від них. Приклад – справа щодо активів заступника директора департаменту превентивної діяльності Національної поліції. Після визнання необґрунтованими коштів на його депозитних рахунках, а саме 2 300 800 грн та $35 481, прокурор САП звернувся з позовом про стягнення 399 070,06 грн та $314 виплат за депозитом з цих коштів, і суд його задовольнив.

Оцінюючи розмір необґрунтованих активів, суд розраховує різницю між максимально можливими законними доходами та розумно можливими витратами. Наприклад, у справі про квартиру начальниці відділу митного оформлення митного поста «Городок» Львівської митниці Державної митної служби суд розраховував різницю між законними доходами та витратами на придбання нерухомості та транспортних засобів. Також суд врахував матеріали Держстату про середні сукупні витрати за місяць у розрахунку на одне домогосподарство (сім`ю) в різні роки. 

До законних доходів стаття 290 ЦПК України включає заробітну плату, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, виплати благодійної допомоги, пенсії, доходи від продажу майна, грошові збереження, збереження у валюті, дорогоцінних металах та інші не заборонені доходи.

Першочергове джерело, з якого робляться розрахунки законних доходів, — декларації посадовця за періоди, в яких відбулося набуття активу. І для їх розрахунку суд вдається до додавання доходів, вказаних у деклараціях, за рік придбання активу та попередній до нього. Грошові ж активи оцінюються з огляду на звітний період, коли придбали актив.

Суд не бере в розрахунки ті грошові кошти особи, які не змінилися після придбання активу, інакше це повинно бути відображено у відповідній декларації. Пояснюючи, звідки в них додаткові кошти, посадовці зазвичай надають суду докази отримання позик, фінансової допомоги тощо. Однак суд не завжди їх приймає, оцінюючи реальність таких зобов’язань. 

Так було у справі щодо депутата міськради на Дніпропетровщині, який набув будинок та земельну ділянку за 2,4 млн грн, отримані у позику. Суд піддав сумніву реальність позики у 2,4 млн грн, оскільки вона відбувалася відразу після знайомства відповідача та позикодавця через їхні нібито дружні відносини та без будь-яких гарантій повернення коштів (поруки, застави тощо). Подібне було й у справі щодо одеського митника.

Інколи такі документи все ж приймаються судом до уваги та стають підставою для часткового задоволення вимог. А інколи ВАКС взагалі відмовляє у позові прокурору САП, якщо той не зміг довести, що вартість необґрунтованих активів посадовця перевищує поріг в 1 003 500 грн.

Таким чином, важливу роль у цьому доказуванні  відіграють і розумно можливі витрати. Суд у першу чергу розраховує законні доходи особи, з яких потім вираховуються розумно можливі витрати. У підсумку отримується вартість необґрунтованого активу.

Суму витрат суд формує з огляду на документально підтверджені видатки особи. Крім цього, для їх пояснення ВАКС також вдається до оцінки витрат з позиції здорового глузду, коли розрахувати сукупні побутові витрати неможливо. Тому встановлена під час розгляду справи сума витрат не враховує непідтверджені документально витрати на харчування, одяг, сплату комунальних послуг, підтримання житла, проїзд у транспорті, підтримку здоров’я тощо.

Уникнути подібних труднощів можна було б, якби прокурор опитував потенційного відповідача. Однак щодо цього є кілька застережень. 

По-перше, пояснення від особи за законом прокурор може отримати лише за її згоди та лише для з’ясування підстав для представництва у цій справі. Тобто для збирання показань як доказів у справі про цивільну конфіскацію повноважень прокурор не має. 

По-друге, таке опитування може призвести до того, що потенційні відповідачі ще до позову продадуть чи перепишуть потенційно необґрунтований актив, тобто це ускладнить справу. Втім якщо прокурор звертається з позовом за результатами моніторингу способу життя посадовця, то при встановленні невідповідності рівня життя доходам цієї особи НАЗК повідомляє її про такий факт та дає їй можливість протягом десяти робочих днів надати письмове пояснення. 

Таким чином, перебуваючи на публічній службі, особам варто особливу увагу приділяти документуванню як доходів (це відбувається через подання е-декларацій), так і витрат. А для покращення якості поданих позовів треба враховувати інформацію про витрати особи, у тому числі через зʼясування позиції потенційного відповідача. Для цього прокурорів слід наділити відповідними повноваженнями за законом. 

Форма стягнення необґрунтованих активів 

Суперечливим у практиці виявилося питання форми стягнення активу: в його вартості чи в натурі. 

Буквальне тлумачення ст. 292 ЦПК України каже, що у випадку визнання активу необґрунтованим стягувати слід його весь або його виділену частину. Однак, якщо таку частину виділити неможливо, то стягується її вартість. Так само вартість активу стягується й у випадку фактичної неможливості конфіскувати необґрунтований актив, наприклад, коли це майно вже не перебуває у володінні відповідачів. 

Прокурори САП заявляють позови про стягнення самого активу, його вартості або грошових коштів, витрачених на його придбання. Законодавство не передбачає, за яких умов та коли доречно використовувати той чи інший спосіб захисту, однак від вибору такого способу прямо залежить рівень втручання у права відповідача.

Ідеться про те, що з часом вартість активів може збільшуватися через звичайне ринкове підняття ціни або ж покращення.

Прокурори САП зазвичай звертаються з проханням стягнути не безпосередньо сам актив, а його вартість чи частину вартості на дату набуття (згідно з ч. 3 ст. 290 ЦПК України). Такий підхід до цивільної конфіскації найбільш ліберальний і не допускає випадкового стягнення законних активів.

Та проблема в тому, що ідеться про стягнення суми «на дату набуття», а це дозволяє посадовцям заробляти на ринкових коливаннях ціни активів (здебільшого нерухомості), що також можна вважати доходом від необґрунтованого активу.

Так було, наприклад, у справі щодо начальниці відділу Львівської митниці, з якої стягнули 1,86 млн грн, тобто вартість квартири станом на дату її набуття. Водночас на дату постановлення рішення середня ринкова вартість такої трикімнатної квартири на 103,3 кв. становила понад 5 млн грн. Різниця колосальна — понад 3 млн грн.

Та є у практиці ВАКС дві справи, де прокурор просив стягнути самі активи, а не їх вартість. Одна з них завершилася відмовою у визнанні активів необґрунтованими та, відповідно, у стягненні, інша ж мала більшу результативність.

Ця друга справа стосувалася активів Одеського митника. Суд вирішив конфіскувати, крім іншого, квартиру, однак у межах її вартості на момент придбання. Водночас Апеляційна палата змінила форму конфіскації на стягнення лише грошової суми. Адже у квартирі проводилися суттєві поліпшення (ремонт), але вже не коштом необґрунтованих активів, що довів відповідач.

Цікаво, що 20 червня 2024 року у справі про цивільну конфіскацію активів начальниці відділу Львівської митниці Верховний Суд зробив суттєво інший висновок. Суд вказав, що вказівка вартості має значення для кваліфікації такого активу як необґрунтованого, а не для стягнення його в дохід держави. Тому судам не потрібно зазначати вартість активу або визначати певну суму грошових коштів, в межах якої має бути звернено стягнення на майно. Тобто стягувати треба не вартість активу, встановлену на дату його набуття, а саме це майно.

Натомість 6 рішень ВАКС про задоволення позову прокурора про стягнення активів (крім грошових коштів) стосуються стягнення саме їх вартості на дату набуття або стягнення активу в межах певної суми. Тобто ідеться виключно про грошові кошти, витрачені на придбання цих необґрунтованих активів.

Тому цей висновок Верховного Суду йде всупереч з практикою ВАКС та очевидно ставить відповідачів у значно гірше становище, оскільки допускає конфіскацію активу з усіма його покращеннями та збільшенням у вартості.

Міжнародні стандарти конфіскації без вироку трактують, що у випадку змішування злочинного активу із законним «mixing property» допускається конфіскація саме незаконної його частини. 

Сформульований висновок Верховного Суду від 20 червня 2024 року не враховує різні ситуації, коли законний актив може бути перемішаний з необґрунтованим. А тому це може створити небезпечний прецедент надто репресивного та невибіркового механізму цивільної конфіскації. 

Та варто розраховувати, що Верховний Суд дасть більш деталізований висновок уже в іншій справі, яку, на жаль, Велика Палата Верховного Суду відмовилася розглядати. 21 жовтня Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомила, що Верховний Суд у цій справі поставив крапку, визнавши рішення ВАКС законним. Однак на момент публікації цього матеріалу повного тексту рішення ще немає.

У цьому провадження прокурор заявив вимогу про стягнення не самої спірної квартири чи її вартості, а грошових коштів, використаних на придбання. ВАКС стягнув частину вартості активу, визнаного необґрунтованим, і АП ВАКС залишила це рішення без змін.

Тому перед Верховним Судом постали важливі питання про можливість:

• прокурору — заявляти вимогу про стягнення грошових коштів, використаних для придбання необґрунтованих активів, а не самого активу; 
• суду — стягувати різницю між вартістю набутих необґрунтованих активів та максимально можливими законними доходами посадовця;
• прокурору — подавати позов до іншої фізичної чи юридичної особи (а не виключно до посадовця), якщо питання про стягнення активів у таких осіб не ставиться перед судом.

Сподіваємося, що відповіді, надані Верховним Судом, достатньо обґрунтовані та повні й допоможуть скерувати практику розгляду справ про цивільну конфіскацію у правильне річище.

На наш погляд, раціональнішим є підхід до стягнення власне необґрунтованого активу, а не його вартості, але лише в тих випадках, коли щодо нього не здійснювалися невіддільні поліпшення за законні доходи. Це дозволить уникнути можливості посадовцям заробляти на ринкових коливаннях ціни активів.  

Якщо ж виокремити «законний» актив від «необґрунтовано набутого» неможливо, то раціональною буде конфіскація саме ринкової вартості необґрунтованої частини. Так само, коли відповідач продав необґрунтований актив, то конфіскації має підлягати дохід від його реалізації або кошти в розмірі ринкової вартості на момент відчуження, якщо актив реалізувався безоплатно чи за заниженою вартістю.

Встановлення зв’язку посадовця з активом

Визнання активу необґрунтованим можливе лише за умови встановлення зв’язку між ним та посадовцем. Цей зв’язок може виражатися в безпосередньому володінні особою активом, номінальному володінні іншою особою за дорученням, а також у діях, тотожних розпорядженню активами.

Доведення цього зв’язку — одне з найскладніших завдань прокурорів САП.

В основу обґрунтування такого звʼязку покладаються показання свідків (продавців активів, номінальних володільців, родичів), інформація про телефонні з’єднання посадовців, відеозаписи публічних місць, діалоги з месенджерів тощо.

Оцінюючи факт набуття необґрунтованих активів, суд керується стандартом доведення «перевага доказів». І саме логічні помилки у позиціях сторін стають ключовими орієнтирами для суддів при визнанні того чи іншого факту більш вірогідним.

Наприклад, у відомій справі «жомової ями» екснардеп Ілля Кива намагався довести, що володів майном законно, а продаж активу, від якого він отримав сумнівні 1,25 млн грн, вчинили без його відома шахрайським шляхом. Та судді критично оцінили це твердження і виявили сумнів в реальності правочину надання жомової ями в оренду, адже компанія-орендар не користувалася нею.

Описуючи зв’язок квартири та двох паркомісць із колишнім начальником Одеської митниці, суд також знайшов у його твердженнях неузгодженості. Відповідач заявив, що нерухомість була куплена його матір’ю-пенсіонеркою, яка там проживала з 2020 року. Однак з допиту продавця та трекінгу телефонних з’єднань встановили, що пошуком нерухомості та її оформленням займався сам відповідач. Крім того, з 2020 по 2022 роки у квартирі тривав ремонт, що не дозволило б проживання там матері. Сумнівним для суду виглядало й те, що, не маючи автомобілів, мати відповідача придбала два паркомісця. Тому у цій справі ВАКС встановив, що мати була лише номінальною власницею нерухомості, а фактичним її користувачем був сам посадовець.

Чи не найскладніше питання у такій категорії справ — забезпечення прав третіх осіб,  фактичних володільців активів, які прокурор вважає необґрунтованим.

Практика показує: один із найпоширеніших способів маскування необґрунтованих активів посадовців є номінальне їх володіння особою, яка не є посадовцем. І за цих умов суд повинен проаналізувати фінансову спроможність обох на придбання спірного активу.

В одній зі справ відповідачка не заперечувала набуття трикімнатної квартири у Львові як дарунок від батьків. Суд дійшов до висновку, що її фінансових ресурсів та ресурсів батьків не вистачило б на придбання квартири. А зв’язок між посадовицею та активом, на думку суду, виражався у «прямому способі набуття активів, який одночасно виступає опосередкованим», адже дарунок квартири відбувся наступного дня після купівлі матір’ю. Апеляційна палата погодилася з таким формулюванням та усіма похідними від нього наслідками. Це ж підтвердив і Верховний Суд.

Однак подібні категорії справ викликають багато запитань, бо залежно від типу зв’язку з активом суд вирішує, чий майновий стан підлягає оцінці. Одночасно оцінка фінансової спроможності третіх осіб прямо не передбачена законодавством і хоч не є визначальною для підтвердження належності спірного активу посадовцю, та все ж стає надзвичайно важливою обставиною в таких справах.

Правомірність оцінки фінансового становища третіх осіб не може піддаватися сумніву. Разом з тим суд часто обмежений у можливостях перевірити можливість, за якою третя особа може придбати  спірний актив, адже ця людина не зобов’язана декларувати статки. Відтак в законі можна чітко врегулювати, що отримання судом інформації від формального власника активу про його доходи не буде втручанням у приватність, якщо прокурор довів звʼязок цієї особи з посадовцем.

Виконання рішень ВАКС

Станом на першу половину 2024 року ВАКС видав 8 виконавчих листів для стягнення з 9 осіб необґрунтованих активів. 2 з 9 виконавчих проваджень завершені. Водночас 7 проваджень ще тривають.

Проведені нами дослідження вкотре доводять, що левова частина проблем судочинства стосується саме виконання рішень. Виконання вироків ВАКС з конфіскацією ми уже досліджували, і його результативність залишає бажати кращого.Подібну ситуацію спостерігаємо і тут. Розшук майна недоброчесних посадовців, які вміло маскують його, стає серйозною перепоною для повернення необґрунтованих активів державі для їх легального розподілу.

Середня тривалість відкритих виконавчих проваджень становить майже рік. Примітно, що історично перше рішення ВАКС про цивільну конфіскацію  у справі «жомової ями» досі не виконане, хоча сам екснардеп Кива вже помер. Виконавче провадження відкрили ще 13 грудня 2021 року, та станом на вересень 2024 року відповідно до Автоматизованої системи виконавчих проваджень не завершили.

Водночас забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно хоч і використовується досить часто, проте не завжди.

До прикладу, у згаданій справі «жомової ями» такі заходи забезпечення, як арешт грошових коштів (необґрунтованого доходу від оренди нерухомості), не застосовувався. Така ж ситуація з подружжям харківських податківців, які набули необґрунтовані будинок та земельну ділянку. Щодо цієї нерухомості чи грошових коштів заходи забезпечення позову не застосовувалися теж.

Зі статистики ВАКС та судового реєстру можна спостерігати тенденцію до збільшення кількості заяв про забезпечення позовів. Так, у 2021, 2022 роках прокурори не подали жодної такої заяви, у 2023-му – пʼять, а у 2024-му – шість.

Тобто якщо ці активи не арештовані, наприклад, у кримінальному провадженні, відсутність забезпечення позову може створювати серйозні перепони для конфіскації необґрунтованих активів чи їх вартості з огляду на перевантаженість та супутні проблеми виконавчої служби.

Та залишається під питанням доля відкритих виконавчих проваджень, де спірні активи були арештовані, рішення про їх стягнення набрали законної сили, однак активи повністю так і не конфіскували.

Виконавча служба не надає інформації про те, як виконує ті чи інші рішення ВАКС, тому достеменно дізнатися, що стає перепоною для поповнення казни необґрунтованими активами, наразі неможливо. Разом з тим можна констатувати, що проблема невиконання або неякісного виконання судових рішень ВАКС щодо стягнення активів може перетворитися на системну.

Висновки

Інститут визнання активів необґрунтованими та стягнення їх в дохід держави (цивільна конфіскація) набуває свого поширення в Україні. Про це свідчить збільшення кількості позовів САП до публічних службовців із цим предметом. 

При цьому існує низка процесуальних проблем, які можна вирішити вирішуватися або змінами до законодавства, або ж розвитком судової практики. І, на жаль, актуальний стан виконання рішень про цивільну конфіскацію складно відстежити, що вимагає посиленої уваги громадськості до цього етапу.

Проаналізована практика ВАКС та Верховного Суду у питанні цивільної конфіскації дозволяє сформулювати ключові особливості, властиві цим процесам, а також запропонувати можливості для їх розвитку.

1. Справи щодо цивільної конфіскації відзначаються нижчою регламентацією процесу збору доказів, ніж у кримінальному процесі. Проблема невизначеності правил збору доказів на підтвердження набуття необґрунтованих активів посадовцями вирішується судовою практикою. Однак задля унеможливлення різних підходів до оцінки джерел доказів варто узагальнити таку практику.
2. Залишаються питання до оцінки вартості активів, розміру законних доходів та витрат.  Перебуваючи на публічній службі, особам варто особливу увагу приділяти документуванню як власних доходів (це відбувається через подання е-декларацій), так і витрат. А прокурору для покращення якості поданих позовів варто дозволити на законодавчому рівні проводити попереднє опитування потенційного відповідача про витрати та доходи. 
3. Невизначені форми стягнення необґрунтованих активів. Конфіскація активу разом з покращеннями можлива лише у випадку, коли прокурор довів необґрунтованість та не тільки активу, а й проведених покращень (зокрема, коштів, використаних на них). Також у випадку, коли відповідач вже продав необґрунтований актив ще до конфіскації, стягувати потрібно дохід від його реалізації або, якщо актив реалізувався безоплатно чи за заниженою вартістю, ринкову вартість на момент відчуження. Але за загальним правилом, слід конфіскувати власне необґрунтований актив, а не його вартість на дату набуття.
4. Досі актуальні труднощі зі встановленням зв’язку посадовця з активом. Правомірність оцінки фінансового становища третіх осіб не може піддаватися сумніву. Разом з тим суд часто не може перевірити можливість третьої особи придбати спірний актив, оскільки вона не зобов’язана декларувати статки. Відтак в законі варто чітко врегулювати, що отримання судом інформації від формального власника активу про його доходи не буде втручанням у приватність, якщо прокурор довів звʼязок цієї людини з посадовцем.
5. Відсутня публічна комунікація про виконання рішень про цивільну конфіскацію. Виконавча служба не надає інформації про те, як реалізує ті чи інші рішення ВАКС, тому достеменно дізнатися, що стає перепоною для поповнення казни необґрунтованими активами, наразі неможливо. Разом з тим, проблема невиконання або неякісного виконання судових рішень ВАКС щодо матеріальних стягнень активів може перетворитися на системну. 

Надалі інститут цивільної конфіскації може ще розвиватися, зокрема в перспективі розширення підстав для застосування. Так, розширення інституту конфіскації необґрунтованих активів пропонується в Стратегії повернення активів, схваленій у серпні 2023 року. Однак, спираючись на аналіз рішення ЄСПЛ у справі Gogitidze and Others v. Georgia, ми знову наголошуємо, що такі заходи слід запроваджувати з дотриманням стандартів прав людини.

Крім цього, інструмент цивільної конфіскації має поширитися на активи, здобуті злочинними організаціями, якщо їх стягнути через кримінальне провадження неможливо. У квітні 2024 року ЄС прийняв Директиву 2024/1260 про повернення активів та конфіскацію, що якраз запроваджує такий захід. При цьому необхідно враховувати такі фактори, як неспівмірність вартості майна із законними доходами власника, відсутність законного джерела походження та зв’язок власника зі злочинними організаціями. Врахування цих нових європейських норм та розширення цивільної конфіскації важливе через потребу гармонізувати українське законодавство із правом ЄС. 

Екзистенційна проблема конфіскації майна

Конвенція ООН проти корупції зобовʼязує держави застосовувати конфіскацію лише до  статків, які мають злочинний характер, тобто доходів від злочинів, а також майна, яке використовувались для вчинення цих злочинів. Однак аналіз національної судової практики показує, що конфіскація як покарання певною мірою застосовується для позбавлення можливості користуватися неправомірною вигодою. Наприклад, у ситуаціях, коли сторона обвинувачення не доводила злочинний характер набутого засудженим майна. У такому разі застосувати спеціальну конфіскацію неможливо, а суд може лише застосувати конфіскацію майна як покарання.

Сама по собі конфіскація майна як вид покарання за українським законодавством уже давно піддається критиці. Це спадщина радянського режиму, притаманна багатьом країнам колишнього СРСР. 

Наприклад, з подібною проблемою зіткнулася Латвія. Свого часу ЄСПЛ у рішенні Markus v. Latvia констатував, що латвійське національне законодавство про конфіскації є нечітким та непередбачуваним, воно не забезпечує необхідних процесуальних гарантій і не гарантує захисту від свавілля. І тому ішлося порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції. 

Тобто для правомірної конфіскації майна потрібно довести його звʼязок із злочином — щоб обвинувачений чітко знав, яке саме його майно конфіскують і з яких підстав.

Українську модель конфіскації майна зі свого боку критикують і окремі науковці. Їх позиції зводяться до аргументів про нерівність за матеріальним становищем — мовляв, людина, в якої є що конфіскувати, втрачає набагато більше, ніж та, в якої майна для конфіскації немає. 

Остання теза ілюструється і практикою виконання рішень ВАКС. В окремих справах державній виконавчій службі не вдалося виконати рішення про конфіскацію через відсутність майна засуджених або відсутність доступу до майна на тимчасово окупованих територіях. 

Саме так трапилося у справі судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області, якого засудили за одержання $4000 хабаря за винесення «правильного» рішення. З відповіді від виконавчої служби ми дізналися, що він не має жодного рухомого та нерухомого майна, а грошових коштів недостатньо навіть для покриття судових витрат. Натомість з конфіскації майна засудженого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області державі вдалось отримати майже 400 тис. грн.

Інший цікавий приклад — коли під час обшуку автомобіля директора ДП «Гутянське лісове господарство» правоохоронці знайшли готівкою 92900 грн та $5700. Злочинний характер їх походження стороною обвинувачення не доводився, проте засуджуючи цю особу за хабар детективу суд їх конфіскував за правилами конфіскації як покарання. У цій же справі було спецконфісковано як хабар $100 000.

Є також проблема із застосуванням конфіскації при укладенні угод. А саме, якщо суд затверджує угоду, за якою особу звільнять від відбування покарання, то відповідно до ст. 77 КК України сторони угоди не можуть домовитися про конфіскацію майна як додаткове покарання. 

Це все вказує на потребу переглянути законодавчі підходи до розуміння та обсягу конфіскації майна як покарання. Засуджені корупціонери повинні відшкодовувати збитки, а також позбавлятися отриманих злочинних доходів, і ці процеси повинні відбуватися правомірно, без ризиків, що держава застосує протиправні процедури. 

Як ВАКС вирішує, яке майно конфіскувати?

Найчастіше, обираючи між повною або частковою, ВАКС надає перевагу конфіскації всього майна. Це ми бачимо і у статистиці — з наявних у публічному доступі 44 вироків суду першої інстанції у 40 випадках ішлося про призначення особам конфіскації всього майна (71%) проти 16 випадків часткової конфіскації (29%).

ВАКС застосовує різні підходи до часткової конфіскації. Переважно вона відбувається через безоплатну передачу державі половини майна засудженого. Таких випадків ми встановили 10. У 5 випадках суд конфісковував конкретно визначені речі, наприклад, автомобілі, земельні ділянки, будинки тощо, а один випадок стосувався конфіскації всього майна, крім половини квартири.

Законодавство не регламентує, яким чином треба вирішувати, конфіскувати все майно засудженого, чи його частину. З огляду на це судді орієнтуються на загальні засади призначення покарання, передбачені ст. 65 КК України, а також вироблені практикою критерії, серед яких:

• розмір отриманого хабаря; 
• розмір завданої шкоди;
• вчинення злочину з корисливих спонукань (зокрема розмір хабаря – 5000 грн);
• значна суспільна небезпека злочину та його особлива тяжкість;
• майновий стан обвинуваченого тощо.

Але судді не завжди використовують такі аргументи. Наприклад, ВАКС призначив повну конфіскацію майна засудженому судді Бабушкінського районного суду Дніпра за отримання $15 тис. хабаря, оскільки «цей вид покарання прямо передбачений у санкціях зазначених статей». І це не єдиний випадок, коли судді ВАКС не вдаються до чіткого пояснення причин застосування певного  обсягу конфіскації.

Є й інші приклади. У справі про підкуп т.в.о. голови Держагентства з управління зоною відчуження ексдиректором ДП «Об’єднання «Радон» суд вирішив конфіскувати все майно, окрім житла, оскільки на утриманні обвинуваченого перебуває дві малолітні дитини. Подібна ситуація була й у справі про розтрату майна ПАТ «Аграрний Фонд», де будинок засудженого не стали конфіскувати через те, що в ньому проживає 5 осіб.

В окремих випадках звертається особлива увага на роль засудженого під час вчинення злочину. Тому часто виконавцям злочинів присуджують конфіскацію усього майна, тоді як пособники отримують конфіскацію половини.

Судді ВАКС не завжди призначають конфіскацію майна навіть у тих випадках, коли вона визначена в санкції статті як додаткове, але не обовʼязкове покарання. Це можна пояснити тим, що конфіскація (за загальним правилом) призначається, коли вчинено тяжкий або особливо тяжкий корисливий злочин. Також її можна призначити за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості. 

Вибір, чи призначати конфіскацію, наданий суду санкціями статей 365-2 та 369 КК України. І судді не у всіх випадках чітко встановлюють, чи отримують обвинувачені якусь майнову вигоду від вчинення злочину.

Наприклад, у справі за обвинуваченням депутата Полтавської облради та одного з менеджерів КП «Полтавафарм» у наданні поліцейським 35 тис. грн хабаря суд не встановив факти збагачення засуджених від злочину, тому призначати їм конфіскацію не став. Також суд врахував наявність в особи утриманців.

На противагу цьому у справі за обвинуваченням громадянина Молдови, якого визнали винним у наданні хабаря військовому прокурору за зняття арешту з судна Sky Moon, суд встановив, що злочин носив корисливий характер, але конфіскацію призначати не став.

Таким чином, практика призначення покарання у виді конфіскації майна не є сталою, що створює правову невизначеність та ризик зловживань.

Як конфіскація майна топкорупціонерів поповнює державний бюджет?

На 31 грудня 2023 року в публічному доступі було відомо про 24 вироки ВАКС, які набрали законної сили, і якими призначалася конфіскація майна. Але постановлення вироку та набрання ним законної сили – це лише перші кроки у процедурі виконання покарання. 

Взагалі процедура виконання вироку в частині конфіскації складається з декількох кроків, передбачених Інструкцією з організації примусового виконання рішень. 

Спершу суд повинен скласти виконавчий лист та направити його разом із описом майна засудженого (якщо такий є) до виконавчої служби. Після цього державний виконавець повинен відкрити виконавче провадження. Вищий антикорупційний суд зазвичай швидко складає такі листи та направляє їх на виконання, адже строк з дня набрання вироком законної сили та відкриттям виконавчого провадження у більшості випадків не перевищує 30 днів. 

Далі виконавець накладає арешт на майно, яке буде підлягати конфіскації. Крім цього, виконавець може розшукувати майно, яке можна конфіскувати, направляючи запити чи аналізуючи бази даних. 

Розшук майна, яке можна конфіскувати

Виконавці часто обмежені в можливостях отримати інформацію про майно засуджених, на відміну від правоохоронців, які мають у розпорядженні гласні та негласні слідчі (розшукові) дії, а також можуть звертатися з такою метою до АРМА. 

Однак якість розшуку активів Агентством теж складно перевірити через відсутність необхідної статистики. Крім цього, практика АРМА звітувати про розшукане майно на власному вебсайті дозволяє висловити сумнів у можливості ефективного арешту та конфіскації. І це попри те, що Агентство на наш запит не забажало ділитися інформацією про кількість розшуканого майна у справах, де ВАКС постановив фінальні рішення.

Не останню роль на якість розшуку майна державними виконавцями впливають проблеми з адміністративними повноваженнями та якістю їх використання. Ідеться передусім про проблеми з доступом до певних реєстрів та баз даних, складністю комунікації тощо, що Human Research уже аналізували у Звіті за результатами дослідження сфери примусового виконання рішень судів та інших органів в Україні.

Зі свого боку Державна виконавча служба у межах виконавчого провадження має можливість безперешкодно накладати арешт на майно, однак перед цим його потрібно знайти та описати.

Арештувати розшукане – ще той челендж

Звичайно, не варто сподіватися, що майно фігуранта, не арештоване після підозри, залишиться у його власності після набрання вироком законної сили. Саме тому ст. 170 КПК України покладає на слідчого обовʼязок розшукати все майно, яке надалі можна буде конфіскувати, а також звернутися до суду з клопотанням про арешт цих статків. 

З публічних даних ми встановили, що принаймні у 5 справах із 44 публічно доступних рішень, де ВАКС виносив вирок з конфіскацією, арешт на майно підозрюваних або обвинувачених не накладався.

До прикладу, у справі про вимагання працівником СБУ хабаря у $55 тис. ВАКС призначив йому конфіскацію усього майна, проте відомостей про арешти таких статків у цьому провадженні немає. На відсутність обмежень у розпорядженні майном вказує також те, що судді у вироку не вирішували долю арештів. Подібну ситуацію ми бачимо й у справі проти судді Каланчацького райсуду, засуджену за хабарництво, та аналогічній справі судді Мукачівського міськрайонного суду. Навіть більше, відповідно до декларацій останнього, він володів грошовими заощадженнями, а під час розгляду справ продав свій автомобіль та придбав інший, однак усе записав його на родича.

Відсутність арештів майна — це серйозна проблема. Фігуранти справ, коли дізнаються про свій статус, можуть відчужувати та вчиняти інші дії, щоб уникнути покарання у вигляді конфіскації. За таких умов важко уявити, що державна виконавча служба розшукає та арештує майно.

Подібна ситуація трапилася в одній зі справ НАБУ, але тоді Бюро мало повноваження звертатися до суду з позовами про визнання недійсними угод. Справа дійшла аж до Верховного Суду, де судді визнали, що укладення договорів не повинно використовуватися для уникнення арешту або можливої конфіскації. І задовольнили позов НАБУ попри те, що рішенням КСУ після подачі позову наявність таких повноважень в органу досудового розслідування була визнана неконституційною.

Враховуючи правові позиції Верховного Суду та Конституційного Суду України, прокурорам САП потрібно протидіяти подібним випадкам виведення майна з-під можливої конфіскації через інструменти визнання угод недійсними.

Але зі спеціальною конфіскацією таких проблем не мало б виникати, адже за ч. 4 ст. 96-2 КК України майно можна конфіскувати і в третьої особи, якщо вона знала або повинна була і могла знати, що таке майно може підлягати спеціальній конфіскації. 

Публічні дані про конфісковане майно майже не збираються

Якість виконання рішень про конфіскацію теж складно перевірити. Під час дослідження цієї теми ми скерували понад 20 запитів про результати виконання вироків ВАКС до регіональних виконавчих служб. Але більша частина з них відмовилася надавати будь-яку інформацію про те, скільки ж майна отримав держбюджет від конфіскації доходів топкорупціонерів.

До слова. у статистиці ВАКС є графа з вартістю конфіскованого у засуджених майна, але у всіх п’яти звітах вона порожня. Така інформація наводиться у звітах НАБУ, однак у натуральній формі, тобто без інформації, скільки коштів отримали після реалізації цих активів. 

Інформацію про отримані від конфіскації майна надходження до державного бюджету можна було б дістати від АРМА, якби такі активи передавалися до нього в управління — у таких випадках саме АРМА займається їх реалізацією.

З реєстру арештованих активів АРМА ми дізналися про одну справу, де активи на етапі досудового розслідування передавалися до Агентства в управління, і стосується вона розтрати 25 млн грн ДП «СхідГЗК». У цьому кримінальному провадженні були арештовані корпоративні права ТОВ «Торговий дім “Еко-Сервіс”», що належать одному з засуджених. Відтак АРМА повинне продати ці корпоративні права на одному з майданчиків Prozorro.Продажі. Однак у реєстрі активів ця інформація відсутня. Як і відомості про те, які активи були арештовані у переважній більшості аналізованих нами кримінальних справ.

Якщо майно не передали в АРМА, то його розпорядженням займається виконавча служба — відповідно до спеціальної Інструкції. Доля такого майна може бути різна: його можуть передати у власність державі, продати, безоплатно передати лікарням, школам, дитбудинкам тощо або знищити.

В ході дослідження ми виявили, що виконання конфіскації — це тривалий процес, і наразі з 24 вироків, які набрали законної сили, лише 5 були виконані в частині конфіскації, про що свідчить завершення виконавчого провадження. 17 виконавчих проваджень тривають досі, а у 2-х справах виконавчі провадження станом на початок 2024 року ще навіть не відкривалися.

У тих випадках, коли майно засуджених продавалося на майданчику Open Market, особливо вражаючих результатів теж немає. Наприклад, автомобіль засудженого за розтрату майна ексдиректора дочірнього підприємства «Центргаз» ВАТ «Кіровоградгаз» Костянтина Старовойта продали на аукціоні за стартовою ціною у 265 018 грн. Або, наприклад, конфісковану у згаданого вище екссудді Міжгірського райсуду Закарпатської області Антона Гайдура третю частину квартири викупив за стартовою ціною Гайдур Юрій Антонович.

Таким чином, виконання конфіскації майна — це тривалий процес. Його ефективність залишається сумнівною хоча б через те, що органи виконавчої служби не поспішають ділитися інформацією, скільки активів вдалося реалізувати за результатами виконання конкретних вироків. А великі проміжки часу між вступом вироку в законну силу та фактичною реалізацією активу також можуть негативно вплинути на його вартість. 

Невикористані можливості спеціальної конфіскації

Вартість майна, до якого судді ВАКС застосували спеціальну конфіскацію, зростає. Це позитивна тенденція, адже більшість спецконфіскованого майна – арештовані грошові кошти, які зазвичай були предметом кримінального провадження або отримані внаслідок його вчинення. Виняток – справа ексслідчого ГПУ Дмитра Суса, де колегія суддів ВАКС стягнула в дохід держави ігрові апарати та інше обладнання, яким хотів заволодіти засуджений. 

Загалом ВАКС декларує, що йому вдалося стягнути до бюджету понад 370 млн грн, і 90% з цієї суми було отримано лише за 2023 рік.

Підстави для спеціальної конфіскації визначені у КК України. Якщо спростити, то такий засіб кримінально-правового впливу можна застосовувати, якщо активи:

• одержані завдяки злочину (п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України) – 6 випадків;

• призначені для фінансування злочину (п. 2 ч. 1 ст. 96-2 КК України) – 0 випадків;
• були предметом злочину (п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України) – 5 випадків;
• використовувалися як засоби чи знаряддя злочину (п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України) – 4 випадки.

У 6 випадках було відразу кілька підстав для конфіскації активів.

Правомірність спеціальної конфіскації хотіли оскаржити у Конституційному Суді України. Але наприкінці червня 2022 року орган конституційної юстиції визнав, що статті про спеціальну конфіскацію майна не порушують конституційних гарантій захисту права власності та не суперечать Основному закону.

Застосування спеціальної конфіскації має бути зручним, адже коли фігурант справи продав чи передав комусь майно, його все одно можна конфіскувати. Для цього необхідно довести, що ця третя особа знала або повинна була і могла знати про зв’язок майна з кримінальним провадженням.

Так було у справі ДП «СхідГЗК». Тоді судді ВАКС конфіскували кошти, які держпідприємство перерахувало на рахунки ТОВ «Торговий дім “Еко-Сервіс”», бо директором ТОВ був обвинувачений, який знав про злочинне походження цих грошей.

Крім цього, обґрунтоване використання спеціальної конфіскації не повинно створювати проблем з виконанням вироків в цій частині закордоном. У ВАКС є справи, де ще не постановлено кінцеві вироки, але майно арештоване в іноземних юрисдикціях. Саме від якості позиції сторони обвинувачення та аргументації судового рішення залежатиме можливість конфіскації активів закордоном, якщо суд постановить обвинувальний вирок.

Часто поза увагою правоохоронців залишаються і положення пункту 6-1 ч. 9 ст. 100 КПК України, які встановлюють можливість конфіскації майна засудженого за вчинення корупційного злочину, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, його пов’язаної особи, якщо в суді не підтверджено законність підстав набуття прав на таке майно.

Відтак слід активізувати використання цього положення у справах про легалізацію доходів та щодо корупційних злочинів і вирішити проблеми, які перешкоджають цьому.

Висновки та рекомендації

Як бачимо, конфіскація всього майна корупціонерів не виправдовує свого існування. Цей механізм потенційно може бути визнаний неправовим, він не приносить значних доходів до держбюджету, а також містить низку ризиків зловживань як на етапі арешту майна, так і на етапі виконання цього покарання. 

Для того, щоб позбавляти корупціонерів мети їхнього існування – незаконного збагачення – потрібно розвивати інститут спеціальної конфіскації, а також конфіскації не в межах кримінального провадження. Це вимагає додаткових зусиль від сторони обвинувачення для доказування злочинного походження майна, але ми певні, що такі зусилля будуть винагороджені.

А для того, щоб таких цілей можна було досягти, варто докласти зусиль для зміни законодавства і практики його застосування. Зокрема:

• вилучити з кримінального закону безумовну конфіскацію всього або частини майна як покарання. Цей момент не відповідає міжнародним стандартам захисту прав людини, адже є явно непропорційним. До того ж це ускладнить виконання такого покарання, якщо воно стосуватиметься майна за кордоном;
• посилити роботу правоохоронних органів в частині доказування походження арештованого майна: чи є воно засобом, чи знаряддям вчинення злочину, або ж набуте внаслідок вчинення злочину. Ефективна спеціальна конфіскація є інструментом, що відповідає Конституції України та міжнародним стандартам захисту прав людини;
• посилити якість розшуку активів, що можуть бути арештовані в рамках кримінального провадження зі збором належним доказів його злочинного походження із тим, щоб своєчасно та ефективно арештовувати такі активи в цілях спеціальної конфіскації; 
• підвищити якість наповнення Єдиного реєстру арештованих активів, що дозволить уніфікувати практику роботи правоохоронних органів в цій частині;
• підвищити прозорість роботи та спроможність органів виконавчої служби щодо конфіскації майна. Ці структури виконують майже такі ж самі функції, як і АРМА, тільки щодо значно більшої кількості активів, але доступ до інформації про їх роботу бажає кращого. 

Ефективна конфіскація злочинного майна повинна стати якісним інструментом протидії корупції, бо ж у такому разі особа позбавиться основного спонукання до вчинення злочинів – фінансової вигоди.