Дослідження - Transparency International Ukraine

Мільярди поза Prozorro: аналіз підстав застосування прямих надпорогів

Валерія Залевська — Mon, 30 Mar 2026 14:39:58 +0000

Неконкурентні закупівлі завжди були каменем спотикання в публічних закупівлях — коли і за яких умов дозволяти їх проводити. Вони простіші і швидші, ніж конкурентні торги, але через це й містять більше ризиків переплат, корупції та просто неефективних рішень. До повномасштабної війни у виняткових ситуаціях замість відкритих торгів замовники могли використовувати переговорну процедуру. А от постанова №1178, яка регулює особливості закупівель в умовах воєнного стану, замінила її на прямі закупівлі, за результатами яких замовник просто звітує в системі. Список підстав, за яких можна обійтися без конкурентних процедур, також зріс. Власне, відтоді він постійно або зростає, або скорочується — до цього переліку в постанові зміни вносили вже 18 разів. Водночас Єврокомісія ще у своєму Звіті про розширення щодо України за 2024 закликала нас скоротити перелік підстав для прямих надпорогів до мінімуму.

Надпороговість визначають за сумарною очікуваною вартістю закупівель у межах одного предмета, а саме — класу CPV. Під час воєнного стану для товарів і послуг межа становить 100 тис. грн, для послуг з поточного ремонту — 200 тис. грн, а для робіт — 1,5 млн грн.

Ми вирішили дослідити, як замовники проводять прямі надпорогові закупівлі. Які підстави вони використовують найчастіше, у яких сферах найбільше таких закупівель, та як змінилася ситуація порівняно з часами переговорної процедури?

Для аналізу ми використали дані, які для нас вивантажило ДП «Прозорро» (дякуємо за них!) та дані з аналітичного модуля BI Prozorro. Щоб виокремити потрібні закупівлі, ми керувалися логікою, що прямі надпорогові лоти — це ті, в яких заповнене електронне поле з підставою застосування неконкурентного методу закупівлі. Ми розуміємо, що в окремих випадках це поле замовники могли випадково заповнити і під час простого звітування про допорогову закупівлю. Але навіть за найгіршого і вкрай малореалістичного сценарію, ця похибка у грошовому вимірі становить приблизно 4 млрд грн, що несуттєво впливає на результати аналізу. Також інколи замовники помиляються, коли вказують підставу в електронному полі — ми вручну врахували такі недоліки у декількох найбільших закупівлях, але в решті випадків орієнтувалися саме на електронне поле.

У дослідженні використані дані за період із 30 липня 2024 року, тобто часу, коли це поле стало обов’язковим, до 30 вересня 2025 року — останнього повного місяця до того, як ми почали аналіз. Ми також виключили з вибірки закупівлі з неперевіреними або некоректними даними, які могли спотворити результати. Ідеться про 358 лотів на приблизно 124 млн грн, які були скасовані, мали технічні помилки або були тестовими закупівлями. Окремо з аналізу також вилучили 303 лоти на 86 млн грн, у яких замовниками виступали суб’єкти, що не є замовниками в розумінні Закону «Про публічні закупівлі» — наприклад, окремі комерційні структури чи організації без державного фінансування. Вартість договорів ми скрізь перерахували у національну валюту.

Також ми використали формулювання підстав для проведення неконкурентних процедур із електронного поля Prozorro і їх скорочені версії. Формулювання відповідно до Постанови №1178 наведені за посиланням.

Резюме

За 14 місяців замовники уклали 257 тис. прямих надпорогових договорів на 401,7 млрд грн. Це приблизно 6% кількості договорів у системі та майже 28% від їхньої загальної вартості. Тому хоч таких закупівель відносно небагато, їхній фінансовий масштаб суттєвий.

Водночас майже половина всієї суми (43,3%) прямих надпорогових закупівель припадає на закупівлі природного газу замовником, на якого уряд поклав спецобов’язки. Це звіти про про продаж газу в межах групи «Нафтогаз», які зробили обов’язковими у 2023. Ці закупівлі можуть спотворювати статистику і прибільшувати проблему з прямими неконкурентними закупівлями в Prozorro, зокрема в очах міжнародних партнерів.

Загалом ситуацію з неконкурентними надпороговими закупівлями покращить повернення переговорної процедури. Якщо не враховувати закупівлі природного газу в межах групи «Нафтогаз», зараз приблизно 70% вартості контрактів становлять закупівлі за підставами, за якими раніше треба було проводити саме її. Переговорна процедура передбачає консультації з кількома постачальниками де це можливо, та механізм оскарження, які зменшують ризики порушень і неефективних рішень.

Обсяги і динаміка закупівель

Від 30 липня 2024 року до 30 вересня 2025-го замовники уклали 257 тис. прямих надпорогових угод. Їхня вартість на момент дослідження становила 401,7 млрд грн. Це майже 28% від загальної поточної суми договорів, укладених за цей період. Їхня вартісна питома вага у сфері закупівель суттєва, хоча кількість таких закупівель і помірна — 5,87% від усіх.

Активність замовників значною мірою підпорядкована бюджетному та плановому циклу. Плавне зростання кількості лотів і загальної суми договорів спостерігається до січня 2025, після чого поступово знижується до березня. Така динаміка схожа з загальною динамікою по всім методам закупівель і може пояснюватися поєднанням сезонних факторів, а також бажанням використати залишки бюджету до кінця року та закупівлями для нового року. Під час аналізу сезонності ми не враховували звіти про закупівлі природного газу в межах групи «Нафтогаз», адже вони сильно викривлювали статистику.

Це означає, що планування та контроль бюджетних ресурсів у прямому сегменті закупівель потребують підвищеної уваги в сезон пікового навантаження, щоб запобігти неефективному використанню коштів та потенційним ризикам закупівель.

Які підстави застосовують замовники

Протягом 14 досліджуваних місяців 84,4% вартості прямих надпорогових закупівель припало на п’ять найбільш поширених підстав із майже трьох десятків. Ними стали:

Закупівля природного газу суб’єктом, на якого покладені спецобов’язки – 43,3%. У чотирьох таких закупівлях на 82,8 млрд грн замовник некоректно вказав підставу в електронному полі, тож їх ми додали вручну на основі документу обґрунтування.
Відсутність конкуренції з технічних причин – 19,1%.
Захист критичної інфраструктури та енергетики – 8,1%.
Закупівлі з нагальної потреби – 7,6%.
Відмінено відкриті торги через відсутність пропозицій – 6,4%.

За кількістю лотів на чотири найпоширеніші підстави припадає 78,1% закупівель:

Відсутність конкуренції з технічних причин – 29,9%.
Відмінено відкриті торги через відсутність пропозицій – 18,3%.
Закупівлі з нагальної потреби – 15,7%.
Послуги з адвокатської діяльності – 14,2%.

Кожна з цих підстав має свої особливості застосування та пов’язані ризики.

За підставою відсутності конкуренції з технічних причин замовники можуть проводити закупівлі в природних монополістів (коли відсутність конкуренції прямо визнана Антимонопольним комітетом) або в інших випадках. Для приблизної оцінки частки закупівель, які здійснюють саме у природних монополістів, ми використали зведені відомості АМКУ про них станом на 31 жовтня 2025. На них припадає 56,1% закупівель за підставою відсутності конкуренції з технічних причин за кількістю лотів та 51,8% за сумою.

В інших випадках відсутність конкуренції може виникнути і через вендорлок, коли змінити виконавця невигідно чи й взагалі неможливо. Наприклад, у закупівлях ІТ-послуг така залежність може виникати через особливості побудови ІТ-продукту, відсутність повної технічної документації на нього, використання рідкісних мов програмування. Фактична монополізація розробниками права на розвиток створених ними рішень може призводити до зростання вартості послуг і зниження мотивації підрядника впроваджувати інновації чи підвищувати якість через відсутність конкуренції. Детальніше з цією проблемою ви можете ознайомитися у дослідженні закупівель ІТ в Prozorro. Водночас не кожне обмеження конкуренції є однозначно негативним або зумовленим недоброчесною поведінкою замовника чи постачальника. У низці ситуацій, зокрема пов’язаних із національною безпекою, обороноздатністю чи захистом критичної інфраструктури, застосування спеціальних технічних рішень, закритих архітектур чи обмеженого кола виконавців може бути об’єктивно виправданим і спрямованим на мінімізацію ризиків для держави. Аналогічно і з іншими предметами закупівель.

У прямих закупівлях через нагальну потребу є ризик того, що вона насправді не така вже й нагальна — або що вона стала такою через дії самого замовника, який чомусь не провів закупівлю раніше. Закупівель за цією підставою більшає під кінець бюджетного року — у період із вересня по грудень їхня кількість зростає приблизно на 50%. Тому найімовірніше, замовники використовують цю підставу і тоді, коли треба просто встигнути використати кошти в межах бюджетного року.

Коли замовник укладає прямий договір через те, що ніхто не прийшов на тендер, умови цих двох закупівель мають бути незмінними. Однак чи дотримуються замовники цього на практиці — наприклад, чи вимагають вони від контрагентів наявність усіх тих довідок, які просили в учасників на невдалих торгах — перевірити складно. Адже в системі вони оприлюднюють лише сам договір. Існують випадки, коли замовники взагалі укладають декілька контрактів замість одного.

Серед прямих договорів на послуги з адвокатської діяльності масові закупівлі на невеликі суми поєднуються з кількома великими стратегічними контрактами. 65% усіх закупівель за вартістю концентруються у п’яти замовників — АТ «Укрнафта», НАК «Нафтогаз України», КП «Дніпровський метрополітен», Східний та Південно-Східний міжрегіональні центри з надання безоплатної правничої допомоги. При цьому, за кількістю лотів майже 97% належить лише двом останнім центрам правничої допомоги, де вони систематично закуповують послуги адвоката за надання безоплатної вторинної правничої допомоги. Ми також зацікавилися, як закуповують послуги адвокатів інші такі міжрегіональні центри. Виявилося, що вони також масово укладають невеликі прямі договори, але не вказують в електронному полі їх підставу. Тож загалом таких лотів від центрів правничої допомоги за перевірений період було майже 73 тис. на 646 млн грн.

У випадку із адвокатськими послугами виникає питання, чи точно варто дозволяти купувати їх напряму. Наприклад, послуги з юридичного консультування та юридичного представництва купують конкурентно. Аналогічно конкурентні процедури застосовують для придбання низки й інших високоінтелектуальних послуг — наприклад, консалтингу або аудиту.

Що саме купують

Найчастіше замовники використовували неконкурентні надпорогові закупівлі для придбання послуг. На них припадає 57,47% усіх таких закупівель — це понад 147 тис. з 257 тис. лотів. Однак у грошовому вимірі послуги становлять лише 19,7% від загальної суми укладених угод. Це свідчить, що більшість із них невеликі за обсягом, але масові за кількістю.

Зовсім інша ситуація з товарами. Хоча за кількістю їх закупівель менше, ніж послуг — 40,15% від усіх або понад 103 тис. лотів, — саме вони формують майже дві третини всієї суми прямих договорів, приблизно 255 млрд грн.

Найменша частка припадає на роботи — лише 2,38% від кількості або приблизно 6 тис. лотів. Водночас за вартістю вони охоплюють 16,88% всіх неконкурентних надпорогових закупівель (майже 68 млрд грн).

Якщо ж заглибитися в коди CPV, вартість прямих закупівель суттєво сконцентрована у трьох категоріях — на них припадає понад 69% суми. При цьому окремі категорії формують значну частку суми договорів за відносно малої кількості лотів.

Газове паливо (09120000-6) є ключовою категорією за фінансовим обсягом. Попри незначну частку у загальній кількості лотів, саме на газ припадає найбільша частка вартості договорів. Одна з причин — обов’язок ТОВ «Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”» звітувати про закупівлі природного газу у своєї ж материнської компанії та ще інших підприємств у групі. Це дочірнє підприємство НАК «Нафтогаз України», яке здійснює гуртовий продаж природного газу для промислових споживачів, бюджетних установ та постачальників.

Також варто звернути увагу, що майже 8,7 тис. договорів на закупівлю природного газу уклали напряму після попередніх невдалих торгів. У досліджуваний період лише 8,3% конкурентних закупівель цього товару вдалося успішно завершити.

Загалом Україна зобов’язалася забезпечити вільний ринок електроенергії та газового палива. Водночас уряд поклав спеціальні обов’язки на ТОВ «Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”» — компанія зобов’язана постачати природний газ бюджетним установам за пільговим тарифом. Якихось окремих правил для цього випадку не передбачено, тож замовникам доводиться оголошувати відкриті торги, на які ніхто не приходить через низьку очікувану вартість, і вже потім укладати прямий договір із компанією Нафтогазу за низькою ціною. Зрідка — наприклад, влітку, коли ціна на цей товар нижча, — торги все-таки вдається провести. Але загалом чимало ресурсів витрачається на формальні процедури.

Для аналізу сфери будівельних робіт (CPV-45000000-7) ми об’єднали всі закупівлі за другою цифрою коду CPV, оскільки тут предмет закупівлі визначається за об’єктами, а не за класифікатором. Три підстави формують 75,7% усієї вартості прямих надпорогових закупівель, хоча разом складають лише 51,3% кількості лотів. А саме йдеться про захист об’єктів критичної інфраструктури та енергетики, нагальну потребу та закупівлю додаткових робіт до основного договору (до 50%). Необхідність закупівель додаткових робіт вказує на потенційні проблеми з якістю проєктування об’єктів та точністю визначення їхньої вартості на етапі планування, зокрема через складність таких проєктів.

Водночас прямі закупівлі через неподання жодної пропозиції масові за кількістю, але формують відносно невелику частку вартості. Недостатня конкуренція в цій сфері може свідчити про потенційні бар’єри участі, наприклад, надмірні вимоги у тендерній документації, або про обмежене коло підрядників.

Закупівлі пари, гарячої води та пов’язаної продукції (09320000-8) характеризуються високою часткою процедур, проведених за відсутності конкуренції з технічних причин. Це відповідає природі ринку, де постачання часто здійснюється локальними монополіями, а можливість альтернативного вибору постачальника обмежена.

Хоча категорії «Електрична енергія» (09310000-5) та «Розподіл електричної енергії» (65310000-9) належать до однієї сфери, вони мають відмінну структуру підстав для проведення прямих надпорогових закупівель. У закупівлях самої електроенергії як товару з великим відривом (приблизно 70%) — як за сумою, так і за кількістю процедур — домінує підстава укладення договору з постачальником останньої надії або постачальником універсальної послуги. Водночас суттєву частку (21%) становлять відсутність конкуренції з технічних причин та відміна торгів через неподання пропозицій. Така структура свідчить, що в цій категорії застосування прямих договорів значною мірою залежить від якості планування і проведення закупівель та рівня ринкової активності постачальників.

Натомість послуги з розподілу електричної енергії на конкретній території надає один оператор системи розподілу, а тарифи встановлює державний регулятор. За таких умов переважання підстави «відсутність конкуренції з технічних причин», 95,5% за кількістю та 97,6% за сумою договорів, має об’єктивний характер і зумовлене природною монополією відповідних операторів.

Тож попри галузеву спорідненість, ці дві категорії формують різні моделі неконкурентних закупівель і потребують різного підходу до оцінки ризиків.

Закупівлі в категорії Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном (34710000-7) здебільшого спрямовані на задоволення нагальних потреб Збройних Сил України або припадають на закупівлі замовників із зони активних бойових дій.

Оскільки частина підстав для неконкурентних надпорогових закупівель пов’язана з предметом закупівлі, певні категорії в топі були очікувані — наприклад, природний газ або юридичні послуги. І загалом основну частку прямих надпорогових договорів займають закупівлі різноманітних енергоносіїв.

У кожній категорії спостерігається переважання кількох основних підстав для укладення прямих договорів. Водночас на вибір, яку з них застосувати, можуть впливати різні обставини: технічні обмеження, відсутність конкурентів, нагальні потреби.

При цьому, інколи замовники зазначають некоректні підстави. Наприклад, так газове паливо купували за підставою придбання гемопоетичних стовбурових клітин. Водночас у закупівлях природного газу серед постачальників із покладеними спеціальними обов’язками трапляються й контракти на постачання газу для шкіл. Утім, такі випадки не мали настільки масового характеру, щоб суттєво вплинути на загальну статистику за вартістю.

Моніторинг прямих закупівель

Держаудитслужба охопила моніторингом 1062 лотів або 0,41% надпорогових закупівель, проведених напряму за досліджуваний період. У конкурентних закупівлях охоплення моніторингами майже в 7 разів вище і складає 2,73% від загальної кількості закупівель, які можна моніторити. Аналогічна тенденція спостерігається і у вартісному вимірі: моніторинг охоплює лише 2,3% сумарної вартості прямих надпорогових договорів, тоді як у конкурентному сегменті — 20,9%. Навіть якщо не враховувати вартість закупівель природного газу в межах групи «Нафтогаз», а також закупівель у природних монополістів, постачальників останньої надії та універсальної послуги — охоплення все одно досягне тільки 5% вартості прямих контрактів. Такий розрив у порівнянні з конкурентними закупівлями свідчить, що прямі закупівлі значною мірою залишаються поза фокусом моніторингу. Водночас вони також потребують контролю, адже не передбачають ні конкуренції, ні запобіжників на зразок оскарження в АМКУ.

Найбільші обсяги моніторингів припадають на будівельну галузь (CPV 45) та енергетичний сектор (CPV 09), де суми контрактів сягають мільярдів гривень. Тож загалом моніторинги зосереджені на сферах із високим фінансовим навантаженням та підвищеним ризиком неефективного використання коштів. Значну увагу приділено також промисловій техніці (CPV 42) та послугам з ремонту і технічного обслуговування (CPV 50).

Водночас у топ-3 за кількістю моніторингів попадає сфера готельних, ресторанних послуг та послуг з роздрібної торгівлі (CPV 55) з обсягом коштів понад 90 млн грн. У 98% випадків ідеться про послуги організації харчування закладів освіти. Такі закупівлі переважно моніторили управління Західного офісу Держаудитслужби, зокрема у Хмельницькій та Тернопільській областях, де їх перевіряли утричі частіше, ніж будівельні закупівлі. Виявлені порушення за цим CPV переважно стосувалися неоприлюднення або невчасного оприлюднення обґрунтування підстави закупівлі. Тож за результатами більшості моніторингів аудитори зобов’язували провести роз’яснювальну роботу та навчання уповноважених осіб.

Загалом порушення у прямих надпорогових закупівлях під час моніторингу аудитори виявляли в 67,8% випадках. Цей показник трохи вищий ніж в конкурентних закупівлях, де він становить 61,3%. Хоча відрив у 6 відсоткових пунктів не критично великий, він може свідчити про те, що в прямих неконкурентних закупівлях підвищені ризики недотримання законодавства. Але тут важливо зрозуміти, які саме порушення виявляють аудитори. Комплексно це зробити важко, бо в електронному полі на Prozorro Держаудитслужба майже завжди вказує тип порушення як «Інші порушення законодавства у сфері закупівель», і деталі доводиться шукати вручну у тексті висновку. Тому варто оновити види порушень у системі і коректно їх застосовувати, щоб мати можливість аналізувати проблеми прямих закупівель.

Підсумовуючи, прямі надпорогові закупівлі варто більше охопити контролем. Самі сектори для моніторингів Держаудитслужба здебільшого вибирає добре — концентрується на будівництві, енергетиці та суміжних сферах, де найбільші обсяги закупівель і підвищені корупційні ризики. Питання викликає надмірна увага Західного офісу до закупівель послуг харчування в закладах освіти. Вони не дуже поширені і порівняно невеликі за вартістю, а порушення в них здебільшого пов’язані з неоприлюдненням або невчасним оприлюдненням інформації. Тож офісу доцільно вдосконалити методологію відбору прямих надпорогових закупівель для моніторингу.

Зміни у договорах

Зміни до договорів були внесені у 36,7 тис. лотів, що становить понад 14% від загальної кількості прямих надпорогових закупівель. Водночас сукупна вартість змінених договорів сягнула 140 млрд грн, тобто майже 35% від загальної вартості всіх договорів у цьому сегменті. Для порівняння, у конкурентних закупівлях зміни відбувалися частіше: вони охопили 21,8% лотів і 44,7% від загальної вартості договорів за відповідний період. Отримані дані свідчать, що хоча зміни до договорів у прямих надпорогових закупівлях фіксуються рідше, ніж у конкурентних, їхній фінансовий масштаб все ще суттєвий. Більшість змінених договорів припадає на випадки, коли підставою використання прямих договорів були відсутність конкуренції з технічних причин (41,81% від усіх змінених договорів) або відсутність пропозицій на відкритих торгах (32,53% від усіх змінених договорів). Але їхні частки такі великі, бо це загалом найбільш поширені підстави застосування прямих надпорогів. Якщо ж дивитися, скільки договорів змінювали в межах кожної підстави проведення прямих закупівель, лідери будуть такі:

закупівля природного газу суб’єктом, на якого покладені спецобов’язки — змін зазнали 38,34% договорів (якщо говорити саме про закупівлі групи «Нафтогаз», то 41,2%);
закупівля додаткових робіт чи послуг у того самого учасника до 50% ціни попереднього/існуючого договору — 28,11% договорів;
ніхто не прийшов на тендер — 25,38%.

Щоб оцінити обґрунтованість цих змін та потенційні ризики зловживань, необхідно додатково поглиблено проаналізувати їхню суть.

Порівняння з переговорною процедурою

Від переговорної процедури відмовилися в перший рік повномасштабного вторгнення на користь ще гнучкішого механізму. У постанові №1178 підстави переговорної процедури стали підставами для прямих угод. На початку такі зміни могли бути виправданими для забезпечення потреб замовників, зокрема для захисту, енергетики й критичної інфраструктури. Проте таке розширення дискреції замовників створюють ризики маніпуляцій та обходу конкурентних процедур, коли частина закупівель укладається прямими договорами без належної перевірки підстав.

За аналогічний період з 30 липня 2020 до 30 вересня 2021 року, останні роки перед повномасштабним вторгненням, замовники провели 100,6 тис. переговорних процедур, за якими уклали договорів на 101,7 млрд грн. Тобто в середньому на неї припадало 7,2 тис. угод щомісяця на 7,3 млрд грн. Це значно менше, ніж зараз — у досліджуваний період прямих надпорогових контрактів укладають середньомісячно 18,4 тис. на 28,7 млрд грн. Тобто загалом кількість лотів такого типу зросла понад вдвічі, а обсяг контрактів — майже в 4 рази. Звісно, тут варто врахувати два фактори:

висока інфляція за останні роки;
зростання кількості підстав для прямих надпорогових угод.

Як у переговорній процедурі, так і в прямих закупівлях за особливостями воєнного часу, лідером за кількістю та обсягом витрат залишається відсутність конкуренції з технічних причин. За переговорною процедурою саме ця підстава охоплює майже 52% лотів і понад 50% вартості договорів. Аналогічна підстава на першому місці також у прямих закупівлях за особливостями — майже 30% договорів і 19% загальної вартості договорів. Тож для переговорної процедури перелік найпоширеніших підстав, який займає 95,7% за вартістю договорів, такий:

Відсутність конкуренції з технічних причин — 51,8 млрд грн (50,9%) за сумою договорів та 52% за кількістю лотів.
Ніхто не прийшов на тендер — 21,4 млрд грн (21%) та 30% лотів.
Необхідність проведення додаткових будівельних робіт — 15,6 млрд грн (15,3%) та 2,5% лотів.
Нагальна потреба (сукупно за всіма абзацами цієї підстави в законі) — 6 млрд грн (5,9%) та 3,9% лотів.
Необхідність захисту прав інтелектуальної власності — 2,6 млрд грн (2,6%) та 2,2% лотів.

За типом предмета закупівлі розподіл у переговорних процедурах схожий на той, що є у прямих договорах. Суттєва відмінність була лише у вартості товарів і послуг. Раніше вони займали 37% і 48% суми договорів відповідно, а тепер на товари йде більше коштів — 63% проти 20%.

Найбільше коштів за переговорною процедурою також припадало на енергоресурси та будівництво. Але тоді природний газ не домінував так сильно за вартістю угод. Ще не було звітування за закупівлі природного газу в межах групи «Нафтогаз», але й закупівлі в постачальника останньої надії були значно менші за обсягами.

Якщо не враховувати закупівлі газу в межах групи «Нафтогаз», на підстави, за якими раніше замовники проводили переговорну процедуру, нині припадає 70,2% вартості прямих надпорогових угод. Це означає, що значна частка ринку прямих закупівель потенційно могла б проходити через більш контрольовану процедуру, що забезпечує прозорість та конкурентність.

Застосування переговорної процедури дає вагомі інституційні переваги: вона дозволяє проводити консультації з кількома потенційними постачальниками перед укладенням договору та передбачає механізм оскарження рішень. Навіть якщо оскарження трапляється рідко — менше ніж у 1% випадків — сама наявність цього інструменту створює стримувальний ефект і знижує ризики неконкурентних закупівель, зокрема тих, що грунтуються на заявленій відсутності конкуренції.

Так, запровадження переговорної процедури може стати ефективним механізмом підвищення прозорості та мінімізації ризиків у сегменті прямих закупівель, де контроль і конкуренція наразі обмежені.

Підсумки

За період із 30 липня 2024 року до 30 вересня 2025 року замовники уклали 257 тис. прямих надпорогових договорів на суму 401,7 млрд грн. Це приблизно 6% кількості договорів у системі та майже 28% від їхньої загальної вартості. Тому хоч таких закупівель відносно небагато, їхній фінансовий масштаб суттєвий.

При цьому, майже половина всієї суми (43,3%) прямих надпорогових закупівель припадає на закупівлі природного газу замовником, на якого уряд поклав спецобов’язки. Тобто на звітування про продаж цього товару в межах групи «Нафтогаз». Тут виникає питання, чи є взагалі потреба у таких звітах на Prozorro — приміром, до 2023 року їх не оприлюднювали.

Також багато закупівель газу — 8,7 тис. — відбуваються напряму після невдалих торгів. Замовникам вдалося завершити лише 8,3% таких конкурентних закупівель. До пошуку рішення треба залучати як Мінекономіки, так і Міненергетики. Адже наразі в публічних закупівлях сформувалася ситуація із квазі-вільним ринком газу: замовники начебто й можуть купувати його у будь-кого, але фактично змушені проводити безрезультатні торги.

Додатково варто звернути увагу на закупівлі за нагальною потребою — застосування цієї підстави зростає приблизно на 50% під кінець бюджетного року. Тож імовірно, частина з них проведена не стільки через нагальні обставини, скільки через виклики бюджетування. Однак це потребує додаткового дослідження.

Крім цього, доцільно технічно пов’язати в Prozorro невдалі відкриті торги до подальшої неконкурентної закупівлі, що проводиться через їх відміну. Це дозволить підвищити прозорість таких закупівель і покращити контроль за тим, щоб замовники на прямих закупівлях дотримувалися умов первісного тендеру.

Прямі закупівлі можна залишити як винятки для тих випадків, які зумовлені саме воєнним станом. Наприклад, коли замовник перебуває на території активних бойових дій. У той же час, низку підстав треба взагалі переглянути — чи справді вони необхідні. Наприклад, деякі підстави в системі зазначали всього у декількох або декількох десятках закупівель. Також доцільно розглянути інші способи для придбання послуг для надання безоплатної правової допомоги — приміром, рамкові угоди.

Для ефективності як закупівель за переговорною процедурою, так і прямих договорів важливо навчати замовників — зокрема як краще визначати вартість таких контрактів та обирати постачальника.

І зрештою, прямі надпорогові закупівлі поки що всемеро менше охоплені моніторингом, ніж конкурентні — лише 2,26% суми проти 20,9%. Їм потрібно більше контролю, з фокусом на більш дороговартісні закупівлі та суттєві порушення.

Це дослідження підготовлено в межах проєкту “Цифровізація для зростання, доброчесності та прозорості” (UK DIGIT), що виконується Фондом Євразія та фінансується UK Dev.

Дослідження створено за фінансової підтримки Програми допомоги з міжнародного розвитку від Уряду Великої Британії. Зміст є винятковою відповідальністю Transparency International Ukraine; висловлені погляди не обов’язково відображають офіційну політику Уряду Великої Британії.

Над дослідженням працювали

Керівник напряму:

Іван Лахтіонов, заступник виконавчого директора Transparency International Ukraine з інноваційних проєктів

Автори дослідження:

Павло Дегтярьов, дослідник проєкту DOZORRO TI Ukraine

Катерина Русіна, проєктна менеджерка DOZORRO

The post Мільярди поза Prozorro: аналіз підстав застосування прямих надпорогів first appeared on Transparency International Ukraine.

Дискримінація на закупівлях вугілля в Prozorro Market: наскільки це поширене явище

Валерія Залевська — Thu, 26 Mar 2026 13:44:35 +0000

Оскільки учасники не мають можливості оскаржувати закупівлі в Prozorro Market, вони шукають будь-яких інших шляхів захистити свої права. Тому зокрема намагаються звертатися до громадських організацій. Наш проєкт DOZORRO TI Ukraine неодноразово протягом минулого року отримував звернення щодо потенційної дискримінації на запитах пропозицій постачальників (ЗПП), суттєва частка яких стосувалася саме закупівель кам’яного вугілля. У проєкті договору замовники встановлювали надмірні вимоги до якості товару та вимагали додаткові документи, не передбачені законодавством.

Ми вирішили дослідити, наскільки це поширена практика. Сфокусувалися саме на закупівлях кам’яного вугілля, адже:

отримали багато звернень від учасників саме щодо них;
цей товар має чіткі національні стандарти якості — тож надмірність вимог легше встановити;
закупівлі вугілля через Prozorro Market необов’язкові, тобто замовники мають альтернативу — і неправомірні вимоги не можна виправдати безвихіддю через недосконалість електронного каталогу; а ще тут можна порівнювати ЗПП з відкритими торгами.

Це дозволило зосередитися на якісному аналізі умов і вимог до постачальників без втрати репрезентативності дослідження. Водночас виявлені під час цього дослідження проблеми потенційно не є унікальними лиш для цієї групи товарів та можуть свідчити про ширші системні виклики у застосуванні ЗПП, що потребує подальшої уваги та аналізу.

РЕЗЮМЕ

Більше половини (55%) досліджених закупівель кам’яного вугілля містили неправомірні вимоги надання додаткових документів, а також встановлювали надзвичайно короткі строки для їх подання — потенційно дискримінаційні умови.

Часто проєкти договорів також передбачали умови, за якими неподання документів у короткий строк автоматично трактувалося як письмова відмова від укладення договору, що призводило до відхилення пропозиції та дискваліфікації учасника.

У репрезентативній вибірці в закупівлях з неправомірними вимогами та дискваліфікаціями переможні пропозиції загалом були майже на 40% дорожчими за мінімальні, які замовники відхилили.

Така практика демонструє, що спрощена процедура ЗПП іноді працює не зовсім так, як задумано, і частково підриває логіку електронного каталогу як швидкого та доступного інструменту закупівель. Щоб підвищити прозорість закупівель в Prozorro Market, проєкт DOZORRO TI Ukraine пропонує:

Закрити категорію кам’яного вугілля у Prozorro Market.
Запровадити механізм оскарження вимог закупівель, що надасть бізнесу механізм захисту своїх інтересів і може суттєво зменшити ризики зловживань.
Забезпечити моніторинг ЗПП Держаудитслужбою, щоб охопити контролем ці закупівлі.
Надати Мінекономіки повноваження затверджувати типові договори для конкретних категорій товарів, що спростить їх підготовку та забезпечить відповідність законодавству, та зробити їх електронним контрактом.
Із розвитком електронного контрактингу запровадити автоматичний попередній скринінг проєктів договорів в електронному каталозі, який, у разі виявлення потенційно незаконних формулювань, генеруватиме сповіщення для контролюючих органів.
Створити пам’ятки для уповноважених осіб замовника із рекомендаціями щодо підготовки та проведення закупівель через електронний каталог.

У сукупності ці заходи здатні зробити закупівлі в Prozorro Market більш прозорими, передбачуваними та зручними як для замовників, так і для учасників ринку.

Чим особливі закупівлі через Prozorro Market

Особливості здійснення закупівель через електронний каталог (Prozorro Market) регулює окремий Порядок формування та використання електронного каталогу (далі — Порядок), затверджений постановою Кабміну № 822 від 14 вересня 2020 р. Головна ідея цього методу — полегшити і пришвидшити закупівлю. Кваліфікацією, тобто перевіркою документів постачальників, займається адміністратор каталогу. Водночас ЗПП не моніторять аудитори, а учасники не можуть оскаржити ні умови, ні рішення замовників.

ЗПП формується шляхом заповнення електронних форм, у яких замовник зазначає обмежений перелік відомостей, зокрема: найменування, очікувану вартість, кількість, строк, місце поставки товару, умови його оплати та кінцевий строк подання ціни пропозиції.

Під час оголошення ЗПП замовник має право визначати виключно інформацію про характеристики товару та їх допустимі значення в межах специфікації товару, визначеної адміністратором. Нещодавно уряд вніс зміни до Порядку (постанова КМУ № 33 від 14.01.2026), якими деталізував перелік допустимих для вказування відомостей. Зокрема уточнили, що окрім уже згаданої інформації, замовник може зазначати умови поставки товару, розмір, вид, строк та умови надання, повернення забезпечення виконання договору (якщо він вимагає таке забезпечення надати), а також вимогу, що країною-походження товару не може бути Російська Федерація/Республіка Білорусь/Ісламська Республіка Іран.

Проєкт договору, що є складовою частиною ЗПП, не повинен суперечити інформації, яку замовник заповнив в електронних полях, та може містити інші умови, які передбачені законодавством для такого договору та які замовник вважає необхідними для виконання такого договору під час строку його дії. Включати до ЗПП вимоги до учасника закупівлі або переможця відбору, чи вимагати будь-які додаткові документи, не передбачені Порядком, заборонено. Це є необхідною умовою прозорості такої закупівлі та дозволяє потенційним постачальникам коректно оцінити її умови й прийняти зважене рішення щодо участі.

Закупівлі кам’яного вугілля через ЗПП

Це дослідження зосереджено на закупівлях, що належать до класу CPV «Тверде паливо» (код 09110000-3), з додатковою вибіркою саме по кам’яному вугіллю, які здійснювалися через ЗПП у Prozorro Market. Для аналізу, ми відібрали закупівлі, оголошені у період з 01.09.2024 до 30.09.2025 року.

Загальна кількість лотів, включених до аналізу, становить 858.

Для закупівлі вугілля замовники вдвічі частіше обирають саме ЗПП, а не відкриті торги — на Prozorro Market припадає приблизно 64% таких лотів. Очікувана вартість закупівель через ЗПП також удвічі вища — вона становить 62% від вартості конкурентних замовлень вугілля. На закупівлі через Prozorro Market приходить суттєво більше учасників — у середньому 6,58 проти 2,04 на відкритих торгах. Але і дискваліфікацій там теж значно більше.

Якщо на торгах замовники відхиляють 16,5% пропозицій, то на ЗПП цей показник становить приблизно 55%. При цьому важливо звернути увагу, що у відкритих торгах приблизно 22% лотів супроводжується скаргами, що підкреслює значущість механізму оскарження як інструменту контролю прозорості та відкритості закупівель.

Наразі усі профілі в категорії вугілля у Prozorro Market передбачають відповідність товару нормам ДСТУ 7146:2010 (далі — Стандарт). Згідно з ним:

Під час укладення договору на постачання вугілля для побутових потреб повинен бути представлений сертифікат генетичних, технологічних та якісних характеристик (п. 7.10. Стандарту). Але на практиці використання цієї норми Стандарту створює суперечність у правозастосуванні, адже Порядок прямо забороняє вимагати будь-які додаткові документи у межах ЗПП.
Партію вугілля вважають прийнятою до відправлення, якщо від неї відібрано об’єднану товарну пробу згідно з ДСТУ 4096 та оформлено посвідчення якості (п. 7.3. Стандарту). Відповідно, це посвідчення можна просити під час постачання товару.

Вимога про надання цих додаткових документів іноді зустрічається у примітках до лотів — у 6% закупівлях. Це необов’язкові поля, в які замовники можуть додати додаткову інформацію щодо закупівлі, наприклад, звернути увагу потенційних постачальників на особливо важливі для себе умови. Однак окрім документів, передбачених Стандартом, у 1,4% лотів замовники також вимагали додаткові документи, ним не передбачені. Попри те, що примітки не мають юридичної сили, уже на цьому етапі ми бачимо, що деякі замовники на закупівлях вугілля схильні виставляти надмірні вимоги до потенційних учасників, не передбачені законодавством.

Додаткові вимоги у проєктах договорів

Для детального аналізу з усього масиву 858 лотів ми випадково відібрали 270. Розрахунок вибірки здійснювався з урахуванням довірчого інтервалу 95% та допустимої похибки 5%. Тож ця вибірка репрезентативна і відображає загальну ситуацію у закупівлях вугілля через Prozorro Market.

Відповідно до законодавства, чинного на момент оголошення і проведення досліджуваних закупівель, ЗПП не повинен містити вимог до постачальника та інших документів, які не передбачені Порядком. Замовник, зокрема у проєкті договору, може визначати виключно інформацію про характеристики товару та їх допустимі значення в межах специфікації товару, визначеної адміністратором.

Стандарт не передбачає обов’язку надавати будь-які документи на вугілля, окрім сертифікату генетичних, технологічних та якісних характеристик під час підписання договору, а під час постачання — посвідчення якості на партію вугілля. Отже, під час укладання договору правомірно вимагати лише сертифікат генетичних, технологічних та якісних характеристик і забезпечення виконання договору у вигляді банківської гарантії (ч. 1 ст. 27 Закону «Про публічні закупівлі»). Право замовника вимагати забезпечення виконання договору у вигляді банківської гарантії тепер також прямо передбачено Порядком зі змінами — замовник може визначити у проєкті договору розмір, вид, строк та умови надання і повернення такого забезпечення. Будь-які інші не передбачені законодавством документи, які замовник вимагає від учасників закупівлі чи переможця відбору, є неправомірними.

Водночас результати дослідження свідчать про системне порушення замовниками цих вимог. Найчастіше у проєкті договору на закупівлю вугілля замовники вимагали наступні документи.

Загалом, 55% проєктів договорів (148) у досліджуваній вибірці, містили вимоги щодо надання додаткових документів, не передбачених ані Порядком, ані Стандартом. У окремих випадках такі вимоги мали відверто надмірний характер і включали документи, що не мають функціонального зв’язку з предметом закупівлі або його походженням, зокрема сертифікат про рівень володіння державною мовою, копії фінансової звітності виробника вугільної продукції за попередні роки, експертний висновок компетентних органів про кон’юнктуру ринку тощо. Водночас у переважній частині закупівель порушення полягали у вимогах про надання документів, які формально стосуються діяльності постачальника, однак не впливають на фізичні чи якісні характеристики товару і не передбачені законодавством, зокрема сертифікатів на систему управління якістю, підтвердження досвіду виконання аналогічних договорів або дозвільних документів на видобування. Це свідчить про системне і неконтрольоване розширення вимог до постачальників. З повним переліком документів, вимога щодо яких була зафіксована в межах дослідження, можна ознайомитися у таблиці за посиланням.

Фактично замовники використовують проєкт договору як інструмент впровадження додаткових бар’єрів участі, що не лише суперечить спрощеній природі ЗПП, а й створює непропорційні та дискримінаційні умови для постачальників. У сукупності це нівелює конкуренцію, ускладнює доступ на ринок добросовісних учасників ринку та підриває саму логіку використання електронного каталогу як швидкого і прозорого інструменту закупівель.

Коли треба надати додаткові документи

Окрім цього, під час дослідження умов проєктів договорів ми також виявили, що у 52% (141) закупівель замовники встановлюють надзвичайно короткі строки для надання додаткового, а часом надмірного переліку документів, необхідних для укладання договору — від 1 до 48 годин.

Такі короткі часові рамки для надання документів створюють суттєві труднощі для постачальників і ставлять їх у нерівні умови, виконуючи роль бар’єра та прихованого механізму відбору потрібного переможця та відсіюючи тих, хто об’єктивно не має змоги своєчасно виконати встановлені вимоги.

У контексті цього аспекту дослідження важливо визначити, з якого саме моменту фактично починається відлік крайдати для виконання вимог замовника. Аналіз свідчить, що замовники як точку відліку обирають один з двох моментів:

розкриття пропозицій, що майже збігається з кінцевим строком подання пропозицій;
визначення переможця відбору (надходження повідомлення від електронної системи про визначення переможця відбору).

Оголошуючи ЗПП через Prozorro Market, замовник може самостійно визначати кінцевий строк подання пропозицій, але з дотриманням мінімальних вимог, встановлених п. 57 Порядку. Зокрема, строк для подання постачальником ціни пропозиції не може бути меншим, ніж два робочих дні з дня оприлюднення замовником запиту в електронній системі закупівель. Формально ця вимога може бути дотримана навіть у випадку, коли кінцевий строк встановлюється замовником на пізній вечір чи опівночі, або припадає на вихідний день.

Особливу увагу привертає поєднання нічного часу розкриття пропозицій із надзвичайно короткими строками для виконання таких вимог. Так, у 25% лотів з короткими строками постачальникам відведено від 1 до 4 годин для надання додаткових документів після розкриття пропозицій або визначення переможця відбору. Водночас у половині з них кінцевий строк подання пропозицій та момент автоматичного розкриття пропозицій припадає на нічний час — з 23:00 до 01:00. За таких умов постачальники змушені подавати всі необхідні додаткові документи у нічний неробочий час, коли більшість відповідальних осіб недоступні.

Що ж до моменту визначення переможця відбору, відповідно до пп. 61-62 Порядку переможець визначається автоматично одразу після завершення кінцевого строку подання пропозицій та їх оцінки електронною системою. Водночас на практиці цей момент тривалий час перебував у сірій зоні, оскільки було два варіанти трактування, відколи особа вважається переможцем відбору: одразу після розкриття пропозицій чи після підтвердження перемоги замовником. Наразі цю проблему врегулювали. Відповідно до змін у п. 62 Порядку, після оцінки пропозицій замовник визначає переможця відбору та оформлює намір укласти договір протоколом, який автоматично формується і оприлюднюється в електронній системі. Повідомлення про намір укласти договір надсилається автоматично протягом одного дня з дня оприлюднення протоколу. Таким чином, початок строків для виконання вимог переможцем тепер більш прозорий і зрозумілий всім постачальникам.

Але навіть у випадках, коли замовник зазначав, що переможець визначається «після надходження повідомлення від електронної системи», поєднання коротких строків і невизначеності щодо часу отримання такого повідомлення створювало додатковий фактор тиску на постачальників. За таких умов переможець був змушений очікувати підтвердження результатів відбору, не маючи змоги заздалегідь точно прогнозувати початок перебігу строків для виконання вимог замовника, що ускладнювало своєчасну підготовку документів. При цьому вимоги щодо надання надмірних або непередбачених законодавством документів залишалися неправомірними незалежно від визначення такого моменту.

Встановлення до постачальників додаткових вимог у проєкті договору не лише виходить за межі процедурних порушень, а й суперечить базовим теоретичним засадам договірного права та принципам публічних закупівель. Умови договору можуть застосовуватися виключно до сторін, які його фактично уклали, і не поширюються на інших осіб.

Так само юридично некоректною є поширена практика включати до проєктів договорів положення на кшталт: «У разі ненадання Замовнику таких документів (прим. визначених проєктом договору), Замовник розцінює це як письмову відмову учасника від підписання договору, та відповідно відхиляє пропозицію такого учасника згідно підпункту 2 пункту 64 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку формування та використання електронного каталогу” від 14 вересня 2020 р. № 822».

Насамперед слід зазначити, що пп. 3 п. 64 Порядку передбачає як підставу для відхилення пропозиції лише письмову відмову переможця від підписання договору. Стаття 207 Цивільного кодексу України чітко зазначає, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований у документі(-ах), якими обмінялися сторони, зокрема через інформаційно-комунікаційні системи. У цьому контексті відмова від укладення договору як різновид волевиявлення може мати юридичну силу лише за умови, що її вчиняє особа, яка має право на підписання договору (виключно переможець, а не учасник закупівлі) і вона також має бути оформлена у письмовій формі та доведена до відома іншої сторони. З огляду на наведене, відсутність певних дій з боку учасника закупівлі чи переможця відбору, або ненадання ним документів, навіть якщо такі дії передбачені проєктом договору, не можуть розцінюватися як письмова відмова від підписання договору.

Подібні умови створюють сприятливе середовище для зловживань у закупівлях. Формальне дотримання процедурних вимог за одночасного застосування додаткових бар’єрів на етапі укладення договору дозволяє породжувати ілюзію конкурентних торгів. Фактично ж участь у таких закупівлях обмежується вузьким колом потенційних постачальників, що в окремих випадках можуть бути пов’язаними між собою, що може призвести до закупівлі товарів за істотно завищеними цінами та неефективного використання бюджетних коштів.

Наприклад, у лютому 2025 року гімназія у Кіровоградській області провела закупівлю трьох видів вугілля. У проєкті договору замовник встановив умову, що учасники закупівлі протягом 24 годин після розкриття пропозицій мають надати понад десяток різних документів, зокрема дозвіл на підземні гірничі роботи та фінансову звітність. У результаті замовник відхилив пропозиції 8 із 9 учасників та уклав договір за найдорожчою пропозицією — 299,7 тис. грн — тоді як найдешевша становила 182 тис. грн. Або ж у закупівлі вугілля Ванчиковецької сільської ради в проєкті договору була встановлена вимога надати низку документів протягом 24-х годин з моменту визначення переможцем. Проте зі свідчень бізнесу, пропозиції відхиляли, навіть якщо ці документи надсилали. Зрештою замовник відхилив 8 із 9 пропозицій та уклав договір на майже 2,6 млн грн, тоді як найдешевша пропозиція становила 1,5 млн грн.

Загалом у проаналізованій вибірці різниця між мінімальними і переможними пропозиціями на закупівлях, де були неправомірні вимоги надати документи або короткі строки, складала 28,5 млн грн. Так договори вийшли майже на 40% дорожчими, ніж могли би бути.

Подібні порушення вже привернули увагу правоохоронних органів та судів. Наразі відкрита низка кримінальних проваджень щодо розтрати бюджетних коштів під час проведення ЗПП (42024222140000071, 12025082210000241, 12025160000000217). Також вже є і вирок суду (№ 573/1300/25), у якому встановлено, що дії замовника, зокрема встановлення 1 години для подання надмірного переліку документів, призвели до відхилення більшості економічно вигідних пропозицій, укладення договору за завищеною ціною та неефективного використання бюджетних коштів.

У межах дослідження ми також поспілкувалися з постачальниками, щоб дізнатися про їхній особистий досвід участі та оцінити практику застосування додаткових вимог і бар’єрів на різних етапах закупівель. Частина з них зазначила, що у більшості закупівель із наявними додатковими вимогами замовники або коригують умови під конкретного постачальника, або механічно копіюють проєкт договору про закупівлю з інших ЗПП. Водночас вони також звертали увагу на те, що замовники іноді виправдовують надмірні вимоги прагненням мінімізувати власні ризики у зв’язку з можливими перевірками після поставки та оплати товару. Зокрема, один із постачальників повідомив про випадки тиску з боку конкурентів, які звертаються до правоохоронних органів, після чого замовникам доводиться пояснювати обґрунтованість співвідношення ціни та якості поставленого вугілля.

З подібним запитом ми також звернулися і до окремих замовників, щоб почути і про їхній досвід. Більшість зазначає, що головною метою таких заходів є «перестраховка» через ризики отримати неякісне вугілля в розпал опалювального сезону або зіткнутися з ненадійними постачальниками чи шахраями. Вони також зауважували, що навіть за наявності передбачених у договорах санкцій, їм часто бракує ресурсів для звернення до суду та ведення тривалих судових процесів. Разом із тим, на жаль, деякі замовники, коли їм вказували на можливі порушення, віджартовувались або стверджували, що вони не пам’ятають деталей закупівлі. Варто звернути увагу й на те, що відповіді окремих замовників свідчать, що вони тлумачать окремі положення законодавства на власний розсуд. До прикладу, інколи вони вважають, що вимога надати документи, часом надмірні, і підписати угоду протягом доби не суперечить граничному строку укладення договору — не пізніше ніж через п’ять календарних днів.

Висновки

55% ЗПП на закупівлю вугілля містять вимоги надати документи, не передбачені законодавством. А у 52% випадків — встановлюють короткі строки для надання документів. У репрезентативній вибірці в закупівлях з неправомірними вимогами та дискваліфікаціями переможні пропозицій загалом були майже на 40% дорожчими за мінімальні, які замовники відхилили.

Ця статистика стосується виключно закупівель у категорії вугілля, а не взагалі всіх ЗПП у Prozorro Market. Ми припускаємо, що залежно від товару ситуація може бути різною — і можуть бути категорії, де така проблема зовсім не системна. Утім, це дослідження показує окремі вразливі зони у процесі проведення ЗПП та демонструє потенційний масштаб проблем, які можуть виникати в окремих категоріях.

Побороти такі зловживання могло б насамперед запровадження механізму оскарження у Prozorro Market. Наразі його розробляють в межах проєкту нового Закону «Про публічні закупівлі». Утім цей процес досить тривалий, новий механізм охопить не всі закупівлі за допомогою запитів пропозицій.
Ситуацію із неправомірними відхиленнями через начебто непідписання договору покращить електронний контрактинг, якого ще теж треба почекати. Але це можуть бути не єдині рішення.

Тож варто розглянути впровадження й низки інших інструментів, спрямованих на зниження ризиків зловживань, підвищення правової визначеності у ЗПП, а також посилення інституційної спроможності замовників.

Забезпечити моніторинг запитів пропозицій постачальників Держаудитслужбою.

Наразі Держаудитслужба не моніторить запити пропозицій постачальників. Думки, чи має право вона це робити, розходяться через неоднозначність формулювань у закупівельних правилах. Тож варто або остаточно визначитись, що моніторинг дозволений, або внести зміни в законодавство і надати їй такі повноваження. Звісно, орган не зможе охопити контролем усі запити, але навіть вибірковий контроль та притягнення окремих порушників до відповідальності можуть стримувати майбутні порушення.

Розробити та запровадити типові договори.

Наразі в електронному каталозі немає обов’язкових шаблонів договорів для категорій товарів. Ба більше, Мінекономіки наразі не має повноважень їх затверджувати. Тож варто надати міністерству таку можливість та затвердити типові договори, що міститимутьдопустимі умови закупівлі вугілля і дозволятимуть замовникам заповнювати лише основні параметри, такі як умови поставки і оплати, кількість товару. Це дозволить уніфікувати умови закупівель, забезпечити відповідність договорів законодавству та спростити їх підготовку, не обмежуючи замовників у відображенні конкретних потреб. Надалі їх варто впровадити як електронні контракти.

Закрити категорію кам’яного вугілля в Prozorro Market.

У зв’язку з тим, що понад 50% досліджених закупівель цієї категорії містили неправомірні вимоги, доцільно обмежити проведення закупівель вугілля через ЗПП. Тим часом закупівлі будуть відбуватися через метод, де бізнес має можливість оскаржити дискримінаційні вимоги, а аудитори можуть прийти з моніторингом.

Розробити та впровадити універсальні пам’ятки з рекомендаціями щодо змісту та порядку проведення закупівлі з використанням електронного каталогу.

Наявність таких пам’яток дозволить уповноваженим особам замовника швидко орієнтуватися, як проводити ЗПП, коректно застосовувати норми законодавства, уникати встановлення надмірних або дискримінаційних умов, а також сприятиме підвищенню прозорості, передбачуваності та якості закупівель через електронний каталог.

Із розвитком електронного контрактингу — запровадити автоматичний попередній скринінг проєктів договорів в електронному каталозі, що також може бути ризик-індикатором для органів контролю.

Алгоритм може базуватися на автоматичному виявленні ключових слів і формулювань у проєктах договорів, які суперечать законодавству і Порядку (наприклад, «довідка», «декларація», «дозвіл», «протягом Х часу з моменту розкриття тендерних пропозицій» тощо). Якщо система виявить такі ознаки, вона може формувати сигнали ризику або відповідні звіти і надсилати їх контролюючим органам для подальшої перевірки. Такий механізм стане технічно можливим лише після запровадження електронного контрактингу, оскільки система поки не здатна автоматично прочитати, розпізнати і проаналізувати зміст файлів.

Впровадження цих рекомендацій допоможе усунути один із способів обходу правил під час закупівлі вугілля та загалом підвищить ефективність і прозорість закупівель через запит пропозицій постачальників. Водночас слід продовжувати шукати шляхи, які дозволять замовникам мінімізувати ризики отримання неякісних товарів, а доброчесним учасникам — не стати жертвою штучно створених перешкод і недобросовісних практик.

Це дослідження стало можливим за підтримки Програми MATRA Посольства Королівства Нідерландів в Україні. Відповідальність за зміст несе автор, і він не обов’язково відображає офіційну позицію Посольства.

Над дослідженням працювали

Керівник напряму:

Іван Лахтіонов, заступник виконавчого директора Transparency International Ukraine з інноваційних проєктів

Авторки дослідження:

Вікторія Гермашева, асистентка проєктів TI Ukraine

Катерина Русіна, проєктна менеджерка DOZORRO

The post Дискримінація на закупівлях вугілля в Prozorro Market: наскільки це поширене явище first appeared on Transparency International Ukraine.

Відкриті дані: як міста і держава проходять євротест на прозорість?

Євгенія Семчук — Wed, 18 Feb 2026 13:30:11 +0000

У 2025 році програма «Прозорі міста» оголосила про припинення формування Рейтингу прозорості 100 найбільших міст та почала дослідження того, наскільки українські муніципалітети готові до інтеграції з ЄС. Критерії нового дослідження узгоджуються з вимогами та рекомендаціями ключових документів – Принципів демократичного врядування Ради Європи, Плану для Ukraine Facility, Звітів Європейської Комісії в межах Пакета розширення Європейського Союзу за 2023, 2024 і 2025 роки та ін.

Аналітики вже оцінили відкритість та електронні сервіси 11 муніципалітетів за європейськими підходами. Третім етапом стало оцінювання рівня розвиненості екосистеми відкритих даних, яку формують органи місцевого самоврядування.

Експерти програми оцінювали сферу за 40 критеріями. Остаточну оцінку в балах обчислювали шляхом підсумовування всіх балів, набраних містом за ці індикатори. Максимальна кількість балів, яку місто могло отримати, становила 100 балів.

Зокрема аналітики перевіряли:

наявність на офіційному сайті міської ради окремого розділу, присвяченого відкритим даним;
публікацію в цьому розділі посилань на ключові документи, які визначають політику міської ради в сфері open data;
наявність узагальненої інформації про електронні сервіси, створені на основі відкритих даних ОМС;
оприлюднення міською радою 30 «євроінтеграційних» наборів даних на Єдиному державному вебпорталі відкритих даних (data.gov.ua);
дотримання при оприлюдненні наборів принципів оперативності та інтероперабельності.

Ознайомитися з подробицями методології дослідження можна за посиланням.

Результати дослідження

Середній рівень виконання 40 індикаторів блоку «Відкриті дані» становить 23,1%.

Найвищий результат у Києва – 44,3 зі 100 можливих балів. Позицією нижче – Луцьк із 40 балами, далі – Кропивницький і Львів, які отримали по 35,3 балів. Найменше балів у Одеси (0), Полтави (0) та Чернігова (9,9).

Своїм лідерством Київ завдячує двом обставинам. По-перше, у 2024 році столична влада затвердила ключовий розпорядчий документ, який врахував оновлені рекомендації Мінцифри, і почала методично наповнювати кабінет КМДА на data.gov.ua, спираючись на ці рекомендації. По-друге, на відміну від Луцька, Кропивницького, Львова і Дніпра, зараз Київ оприлюднює свої набори винятково на Єдиному державному вебпорталі відкритих даних, а тому проблеми з перенесення даних (харвестингом) на data.gov.ua не вплинули на результати міста.

Що стосується міст, які опинились в рейтингу одразу позаду Києва, то Луцьк, Львів і Дніпро випередили столицю за результатами оцінки блока індикаторів, пов’язаних з політикою відкритих даних. Критичним для них, а також для Кропивницького стало те, що Мінцифри не налагодило щомісячне автоматичне перенесення даних з місцевих порталів відкритих даних на державний портал.

Дані для аналізу аналітики вивантажували з data.gov.ua 5 грудня 2025 року. А як стало пізніше відомо з відповіді Мінцифри на запит програми «Прозорі міста», перенесення даних з порталів відкритих даних Кропивницької та Луцької міської ради здійснювалося 10 вересня 2025 року, Львівської міської ради – 15 вересня 2025 року, Дніпровської міської ради – 28 жовтня 2025 року. Через це у кожного із зазначених міст більше 10 «євроінтеграційних» наборів з щомісячною або щотижневою частотою оновлення не мали шансів подолати фільтр перевірки на наявність в них вчасно оновлених ресурсів.

У двох обласних центрів – Одеси і Полтави – які не отримали жодного бала за результатами дослідження, зафіксовані однакові ключові проблеми: ці міста не мають окремого тематичного розділу на своїх офіційних сайтах, де були б зібрані ключові відомості про відкриті дані, а електронні кабінети Одеської міської ради і Полтавської міської ради на data.gov.ua станом на 5 грудня 2025 року виявились порожніми. Однак слід зауважити, що контекст діяльності цих міст дуже різний.

Офіційний сайт Одеської міської ради спроєктований так, що кількість сторінок «Відкриті дані» дорівнює кількості структурних підрозділів ОМС. Цей підхід до проєктування не відповідає сучасним європейським підходам до орієнтації на користувача (user-centricity) та створення «єдиних вікон» (one-stop-shops / single points of contact). Результати Одеси обумовлені також відсутністю затверджених ключових документів щодо open data та централізованого контролю за оприлюдненням наборів.

У Полтаві контекст зовсім інший. У грудні 2024 року міська рада затвердила «Порядок оприлюднення наборів даних Полтавської міської ради та її виконавчих органів у формі відкритих даних». Існує окремий сайт «Відкриті дані Полтавської міської ради», де можна знайти актуальні набори. Однак муніципалітет не зробив наступні кроки – не зібрав в одному місці на офіційному сайті всю доступну для користувачів інформацію про цю сферу, а також не виконує вимогу держави забезпечити зручне та зрозуміле оприлюднення наборів за принципом «єдиного вікна» на data.gov.ua.

Найвищий результат у Києва – 44,3 зі 100 можливих балів. Позицією нижче – Луцьк із 40 балами, далі – Кропивницький і Львів, які отримали по 35,3 балів.

Політика ОМС у сфері відкритих даних

Середній рівень виконання 10 індикаторів, які стосуються місцевих політик в сфері open data, становить 48,8%. Найвищий результат у Луцька – 20 із 22 балів.

Результати дослідження показали, що 8 із 11 міст мають на своєму офіційному сайті «єдину точку входу» в тему відкритих даних. Не забезпечили зручний доступ громадян до розділу з відповідною інформацією лише муніципалітети Одеси, Полтави і Харкова.

7 із 11 міських рад оприлюднили в цьому розділі посилання на розпорядчий документ, яким протягом останніх п’яти років був затверджений єдиний Перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних. Найсвіжішим виявилось розпорядження Луцького міського голови від 26 лютого 2025 року. В усіх цих 7 документах прописана відповідальність конкретних розпорядників інформації (виконавчих органів, комунальних підприємств та установ) за кожен набір даних.

Водночас 9 із 11 міст не приділили належної уваги тому, заради чого оприлюднюються дані, – сервісам, що створюються на їх основі. Журналісти та дослідники за потреби можуть вивантажити необхідні файли у форматах CSV / JSON / XML, проаналізувати їх і зробити належні висновки. Але головна мета публікації наборів ОМС в тому, щоб дані постійно працювали і, серед іншого, застосовувалися для проєктування зручних інструментів для мешканців (мап, чат-ботів, мобільних додатків тощо). Лише муніципалітети Луцька та Львова навели у відповідних розділах посилання на електронні сервіси, які створені на основі їхніх наборів.

Станом на грудень 8 міських рад не оприлюднили посилань на рішення про приєднання до Міжнародної хартії відкритих даних. Деякі – через те, що справді не доєднались до неї, а Запоріжжя, Кропивницький та Хмельницький не вказали інформацію про своє приєднання.

Також 8 міст не мають у затвердженому Переліку наборів даних ОМС відомостей про формат, в якому оприлюднюється кожен конкретний набір. Неузгодженість цього питання на рівні ключового документа призводить до того, що у розпорядників постійно виникають проблеми під час модерації наборів на data.gov.ua, а в описах ресурсів зазначаються неіснуючі формати excel, API та інші. Крім того, це обумовлює легкість, з якою ОМС інколи змінюють формат оприлюднення того чи іншого набору, не думаючи про те, які спричиняють проблеми для постійних користувачів.

Середній рівень виконання 10 індикаторів, які стосуються місцевих політик в сфері open data, становить 48,8%

Оприлюднення відкритих даних

Середній рівень виконання 30 індикаторів, які стосуються публікації «євроінтеграційних» наборів, у 9 містах (без Запоріжжя і Харкова) становить 15,9%. Найвищий результат у Києва – 27,3 із 78 балів.

Спершу аналітики перевірили наявність необхідних наборів. Результати дослідження показали, що із 270 «євроінтеграційних» наборів, які міські ради мали поширити в своїх єдиних електронних кабінетах на data.gov.ua, станом на 5 грудня 2025 року було оприлюднено 148 (55%). Щодо решти, то 112 наборів взагалі не вдалося знайти, у 5 випадках не було одного набору, в якому узагальнені дані міської ради, ще у 5 випадках набори формально створені, але доступу до даних немає.

Найбільшу кількість «євроінтеграційних» наборів оприлюднили Кропивницький, Луцьк (по 28) та Львів (26). Кабінети Одеської і Полтавської міських рад виявилися порожніми, кабінет Чернігівської міської ради містив лише 2 набори.

Успіхом можна вважати те, що 7 із 9 міст оприлюднили набір «Поіменні результати голосування депутатів на пленарних засіданнях ОМС». Антирекорди встановили набори «Дані про місцезнаходження зарядних станцій для електричного транспорту» (оприлюднив лише Луцьк) та «Дані про експлуатаційні характеристики будівель комунальних підприємств, установ та організацій, в яких впроваджено системи енергетичного менеджменту» (наявні лише у Кропивницького і Луцька).

На другому кроці аналітики перевірили, чи відповідає частота оновлення наявних наборів даних, яка визначена в їхніх паспортах, рекомендаціям Мінцифри. Збіги зафіксовано в 70 кейсах, у 97 випадках – неспівпадіння. В одному випадку аналітики вимушені були констатувати часткове співпадіння, бо для набору даних «Переліки регуляторних актів» КМДА зазначила рекомендовану частоту оновлення (щомісяця), а Київрада – свою власну (щороку).

Найбільша кількість співпадінь зафіксована у Кропивницького (21 із 28 наборів), найбільше неспівпадінь – у Львова (20 із 26 наборів). В 11 випадках Львів зазначив частоту оновлення, яка взагалі не передбачена рекомендаціями Мінцифри, – «відразу після внесення змін». В подальшому аналізі наявність вчасно оновлених ресурсів для цих наборів визначалась за рекомендаціями Мінцифри. Хмельницький в 4 випадках зазначив, що набір «більше не оновлюється».

Опісля експерти програми аналізували, чи дотримуються міські ради принципу оперативності. Для кожного із 144 наборів перевірялось, чи наявні в цих наборах вчасно оновлені відповідно до паспорта набору ресурси. З’ясувалося, що лише 42 набори мають вчасно оновлені ресурси, 93 – не мають. У 9 випадках перевірку не виконували, бо частота оновлення даних становила «більш як один раз на день».

Саме на цьому кроці Київ вийшов в лідери. У нього виявилось 12 вчасно оновлених наборів із 20. У Кропивницького і Луцька – по 9 із 28, у Львова – 7 із 26.

Каменем спотикання стали набори, які мали оновлюватися раз на місяць. Із 68 таких наборів 52 належали містам, які оприлюднюють дані на власних порталах відкритих даних (Дніпру, Кропивницькому, Луцьку і Львову), а потім має відбуватися їх харвестинг на data.gov.ua. Аналіз показав, що лише 2 із цих 52 наборів містили вчасно оновлені ресурси – набір Кропивницького з кінцевими точками API для отримання даних із системи ЄЛіки і набір Дніпра «Переліки регуляторних актів», ресурси якого напевно додавались розпорядниками на портал data.gov.ua вручну, а не шляхом перенесення. А ось, наприклад, інший набір Дніпра з щомісячною періодичністю оновлення – «План діяльності з підготовки проектів регуляторних актів» – був оновлений на місцевому порталі відкритих даних 18 листопада 2025 року, але не потрапив 5 грудня 2025 року до переліку вчасно оновлених на data.gov.ua, бо Мінцифри востаннє робило харвестинг даних 28 жовтня 2025 року.

Лідери дослідження: наявність на data.gov.ua вчасно оновлених наборів зі щомісячною періодичністю оновлення станом на 05.12.2025

Отже, є усі підстави вважати, що вихід Києва в лідери був обумовлений тим, що столиця – на відміну від основних конкурентів – не залежить від перенесення даних з власного порталу відкритих даних на data.gov.ua.

Подальші чотири кроки мали на меті перевірити, чи дотримуються міські ради під час оприлюднення даних одного з найважливіших принципів – принципу інтероперабельності. Він передбачає «забезпечення взаємодії, поєднуваності та сумісності публічної інформації у формі відкритих даних, зокрема шляхом використання в кожному наборі даних єдиних (уніфікованих) ідентифікаторів об’єктів, інших атрибутів об’єктів, уніфікованої структури наборів даних та структур ресурсів даних, що надає змогу зіставляти відомості в межах одного набору даних або ресурсу, а також з іншими наборами того ж розпорядника або інших розпорядників інформації».

На четвертому етапі експерти програми проаналізували, чи повністю відображають вчасно оновлені ресурси структуру набору, яка передбачена рекомендаціями Мінцифри. Ця перевірка мала сенс лише для наборів, які повинні складатися з двох та більше ресурсів. Наприклад, набір «Дані про електронні петиції» має складатися з двох ресурсів: petitions (з даними про петиції) і votings (з даними про осіб, що підписали петицію). В результаті перевірки 15 наборів з вчасно оновленими ресурсами з’ясувалося, що структура лише 3 з них повністю відповідає рекомендаціям Мінцифри, 9 – частково відповідає і ще 3 – взагалі не відповідає.

Опісля для кожного із 42 вчасно оновлених наборів та 9 наборів з частотою оновлення «більш як один раз на день» експерти перевіряли, чи враховують назви ресурсів рекомендації Мінцифри. У 18 випадках рекомендації були повністю враховані, в 12 – враховані частково і в 21 кейсі – повністю не враховані. Саме на цьому етапі Луцьк остаточно втратив шанс поборотися за лідерство з Києвом. Виявилось, що усі ресурси Луцька мають назви українською, в той час як передбачається вживання англомовних назв.

На шостому етапі для кожного із 42 наборів аналітики перевірили, чи враховують назви файлів вчасно завантажених ресурсів рекомендації Мінцифри. У 17 випадках рекомендації були повністю враховані, ще в 10 – враховані частково. Якщо на попередньому кроці з’ясувалося, що КМДА і Київрада вживають для назв ресурсів різні мови (англійську та українську відповідно), то на цьому кроці розбіжності перейшли в площину латиниці (наприклад, там де КМДА завантажує файл projects_2025-12-02.csv, Київрада обирає назву plan-diialnosti-z-pidgotovki-proiektiv-reguliatornikh-aktiv_2025-rik.xlsx), через що результат міста в цілому був оцінений як часткове виконання.

І, нарешті, на останньому кроці для кожного із 42 вчасно оновлених наборів та 9 наборів з частотою оновлення «більш як один раз на день» експерти дізналися, чи включені в структуру вчасно оновлених ресурсів всі атрибути (поля), визначені в рекомендаціях Мінцифри. З’ясувалося, що є 15 наборів, ресурси яких зроблені точно за рекомендаціями. Серед них 5 із 19 наборів Києва та 5 із 9 наборів Луцька. У 8 випадках зафіксували часткове виконання. Атрибути ресурсів, з яких сформовані 28 наборів, відрізнялися від рекомендованих.

В результаті з 270 наборів даних, які перевірили аналітики програми, лише 6 (2,2%) оприлюднюються вчасно та з урахуванням усіх рекомендацій Мінцифри. Це 4 набори Києва і по 1 набору Дніпра та Львова.

Середній рівень виконання 30 індикаторів, які стосуються публікації «євроінтеграційних» наборів, у 9 містах (без Запоріжжя і Харкова) становить 15,9%.

Ключові висновки та рекомендації

Середній рівень виконання 11 містами індикаторів блоку «Відкриті дані» (23,1%) виявився суттєво нижчим за середні рівні в інших блоках Євроіндексу – «Відкритість та взаємодія з громадськістю» (53,5%) та «Електронні сервіси» (49,8%). При цьому складова блоку, пов’язана з місцевою політикою у сфері open data (48,8%), виконується втричі краще за складову, пов’язану з оприлюдненням наборів даних (15,9%). Відповідальність за цей результат одночасно з муніципалітетами несуть Мінцифри та ДП «ДІЯ», яке належить до сфери управління Мінцифри, бо розробка методичних рекомендацій, вчасна модерація наборів, регулярний харвестинг з місцевих порталів – це їхня компетенція.

Принцип «єдиної точки входу», який є елементом європейського врядування, активно застосовується обласними центрами, коли йдеться про політику у сфері відкритих даних. В окремому тематичному розділі на офіційному сайті більшість муніципалітетів наводять посилання на Положення / Порядок, що регламентує основні аспекти роботи ОМС з open data, а також на Перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних. У більшості в цьому Переліку затверджена відповідальність структурних підрозділів за конкретні набори, а також вказана періодичність оновлення кожного набору. Багато міських рад дають посилання на свій єдиний електронний кабінет на Єдиному державному вебпорталі відкритих даних.

Одночасно є проблеми із визначенням форматів, в яких мають оприлюднюватися дані ОМС. Мало хто надає доступ до документа про призначення особи (осіб) відповідальних за оприлюднення відкритих даних. Але найбільша проблема – майже повна відсутність свідчень, що муніципалітети ініціюють або принаймні відстежують використання своїх даних для створення електронних сервісів, здатних покращити життя громадян.

Що стосується оприлюднення відкритих даних, то з 2022 року набори Запоріжжя та Харкова були вилучені державою з публічного доступу, а серед тих, хто публікує дані, все ще є обласні центри, які не перейшли на публікацію за принципом «єдиного вікна» в електронному кабінеті міської ради на data.gov.ua.

Із 270 «євроінтеграційних» наборів, які аналітики шукали в 9 електронних кабінетах, станом на 5 грудня 2025 року були оприлюднені 148 (55%). Із них лише 51 набір мав вчасно оновлені ресурси. Цей результат значною мірою зумовлений тим, що Дніпровська, Кропивницька, Луцька, Львівська міські ради – лідери за кількістю оприлюднених наборів – користуються власними порталами відкритих даних, а Мінцифри не може забезпечити регулярне щомісячне перенесення даних з цих порталів на data.gov.ua.

Оприлюднення вчасно оновлених наборів вкрай рідко відбувається із застосуванням принципу інтероперабельності. Аналіз вчасно оновлених наборів показав, що лише 6 із 51 набору відповідали усім рекомендаціям Мінцифри щодо єдиних ідентифікаторів об’єктів, уніфікованої структури наборів даних та уніфікованих структур ресурсів даних.

Отримані результати свідчать про розрив між показниками, що формуються на основі самооцінювання органів місцевого самоврядування або агрегованих національних індикаторів, та фактичним станом оприлюднення й якості відкритих даних на локальному рівні.

Зокрема, в Індексі цифрової трансформації територіальних громад України Харків задекларував оприлюднення 100% наборів відкритих даних, Дніпро – 99%, Хмельницький – 90%, однак перевірка в межах цього дослідження зазначені цифри не підтвердила. Аналогічно, висока позиція України в рейтингу Open Data Maturity 2025 (4 місце, рівень зрілості відкритих даних 97,1% при середньому показнику по Європі 81,1%) радше відображає наявність політик та ініціатив на національному рівні, а не реальну імплементацію європейських вимог щодо відкритих даних у практики муніципалітетів.

Дані Індексу цифрової трансформації територіальних громад України щодо open data станом на 11.01.2026

Середній рівень виконання 11 містами індикаторів блоку «Відкриті дані» (23,1%) виявився суттєво нижчим за середні рівні в інших блоках Євроіндексу.

Програма рекомендує усім містам (а не лише тим, що увійшли до вибірки пілотного дослідження) врахувати результати аналітики, а саме:

У відповідності до оновленої постанови № 835 затвердити новий внутрішній розпорядчий документ із Переліком наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних. Врахувавши рекомендації Мінцифри, зазначити в Переліку для кожного набору:

відповідальність конкретних розпорядників за підготовку;
відповідальність конкретних розпорядників за оприлюднення;
частоту оновлення (не використовувати варіант «відразу після внесення змін»);
формат (не використовувати позначки, які не є форматами – excel, API тощо).

Створити на офіційному сайті міської ради окремий розділ, присвячений відкритим даним. В ньому надати посилання на:

документ, яким затверджено Положення / Порядок про відкриті дані;
документ, яким затверджений актуальний Перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних;
документ(и) про визначення особи (осіб) відповідальних за оприлюднення відкритих даних;
рішення про приєднання до Міжнародної хартії відкритих даних (у разі наявності);
єдиний електронний кабінет міської ради на Єдиному державному вебпорталі відкритих даних.

Зібрати інформацію про сервіси, створені на основі відкритих даних ОМС (мапи, дашборди, чат-боти, мобільні додатки), дати посилання на ці сервіси в окремому розділі, присвяченому відкритим даним.

Задля належної публікації наборів на data.gov.ua, зручного доступу до них, можливості в подальшому зіставляти відомості в межах одного набору даних, а також з аналогічними наборами інших розпорядників інформації рекомендуємо:

Публікувати набори відкритих даних виключно в електронному кабінеті міської ради на порталі data.gov.ua.
Застосовувати практику формування одного набору міської ради для кожного набору, передбаченого постановою КМУ № 835, яка відповідає європейським підходам до орієнтації на користувача.
Перевірити, чи відповідають назви наборів в кабінеті міської ради назвам, зазначеним у Постанові КМУ № 835.
Детально проаналізувати рекомендації Мінцифри для оприлюднення наборів.
Перевірити, чи відповідає частота оновлення кожного з наборів, зазначена в паспорті набору на data.gov.ua, частоті із затвердженого Переліку наборів даних.
Підготувати стільки ресурсів для кожного набору, скільки рекомендовано. Структури ресурсів (поля таблиць) мають повністю відповідати рекомендованим структурам (див. шаблони таблиць на сторінках з рекомендаціями). Назви колонок мають бути англомовними і повністю повторювати запропоновані Мінцифри. Не потрібно дублювати назви колонок українською мовою. Скорочувати назви колонок неприпустимо.
Надавати у ресурсах точну і повну інформацію. Якщо якісь дані для заповнення комірок відсутні, комірки мають бути заповнені значеннями «null».
Називати файли з ресурсами і самі ресурси, використовуючи рекомендовані Мінцифри назви (наприклад, regulatoryList_2026-06-01, titleList_2026-09-30).
Оприлюднювати ресурси лише у форматах, передбачених затвердженим Переліком наборів даних (CSV / JSON / XML / GeoJSON). Якщо ресурси оприлюднюються у форматі CSV, використовувати кодування UTF-8 із розділювачами-комами.
Перевірити, щоб на сторінці кожного набору було стільки ресурсів, скільки рекомендувало Мінцифри.
Оновлювати ресурси, які формують набори даних, через оновлення версій (див. приклад 1 та приклад 2 коректного оновлення наборів, які містять по два ресурси).

Оскільки Мінцифри є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах відкритих даних, держателем порталу data.gov.ua, а адміністратор порталу належить до його сфери управління, програма рекомендує міністерству:

Відновити публічний доступ до тих наборів даних розпорядників інформації з Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Харківської та Херсонської областей, оприлюдення яких не несе загроз національній безпеці, територіальній цілісності або громадському порядку.
Узгодити з Мінрозвитку та ДП «Адміністратор Містобудівного кадастру на державному рівні» єдину позицію щодо доступу до містобудівної документації ОМС під час дії воєнного стану та оприлюднити її.
Затвердити Стратегію розвитку сфери відкритих даних України на найближчі три роки.
Зафіксувати принцип «єдиного вікна» у нових редакціях Постанови КМУ № 835 або Постанови КМУ № 867.
Поширити методичні рекомендації для розпорядників щодо переходу до оприлюднення наборів даних за цим принципом. Особливу увагу у методичних рекомендаціях приділити випадкам, в яких до застосування принципу кілька розпорядників в межах одного ОМС оприлюднювали набори з однаковими назвами шляхом експорту у відкритих машиночитаних форматах або надаючи кожен свою кінцеву точку API.
Поширити методичні рекомендації щодо процедури оновлення ресурсів через оновлення версій.
Поширити методичні рекомендації щодо проведення інформаційного аудиту.
Уточнити або усунути суперечності в наявних рекомендаціях для оприлюднення наборів відкритих даних, серед яких:

переліки нормативно-правових актів, актів індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийнятих розпорядником інформації, проєкти рішень, що підлягають обговоренню, а також документ розпорядника інформації про визначення особи (осіб) відповідальних за оприлюднення відкритих даних;
дані про місцезнаходження міського електричного та пасажирського автомобільного транспорту в режимі реального часу;
перелік книг обліку реєстрації поховань.

Поширити рекомендації для набору відкритих даних, пов’язаного з єдиним проєктним портфелем публічних інвестицій територіальної громади, оприлюднення якого передбачено Постановою КМУ № 527.
Під час модерації наборів даних ОМС неухильно наполягати на застосуванні принципу «єдиного вікна», щоб у структурних підрозділів ОМС не було жодної можливості оприлюднювати дані в своїх власних кабінетах.
Налагодити регулярне щомісячне автоматичне перенесення наборів даних з місцевих порталів відкритих даних на data.gov.ua. У разі довгострокової неможливості вирішення цього технічного завдання офіційно повідомити відповідні ОМС про їхні дії за цих обставин.

Програма підготує рекомендації для кожної міської ради з дослідження, що слугуватимуть дорожніми картами для покращення реальної роботи з електронними сервісами. Ознайомитися з оцінками за індикаторами для кожного міста можна за посиланням.

Для міст, які не увійшли до пілотного дослідження, команда програми підготувала форму самостійної оцінки відповідності сфери європейським стандартам.

Дослідження підготовлене за підтримки Програми MATRA Посольства Королівства Нідерландів в Україні та за фінансової підтримки Швеції в межах програми інституційної розбудови Transparency International Ukraine.

Зміст цієї публікації є відповідальністю авторок і не обов’язково відображає офіційну позицію Посольства Королівства Нідерландів в Україні або Уряду Швеції.

Transparency International Ukraine — акредитований представник глобального руху Transparency International. З 2012 року TI Ukraine допомагає Україні ставати сильнішою. Організація комплексно підходить до розробки та впровадження змін задля зниження рівня корупції в окремих сферах.

ТІ Ukraine започаткувала програму «Transparent cities/Прозорі міста» в 2017 році. Її мета — побудувати конструктивний і належний діалог між містянами, місцевою владою та урядом для якісного муніципального управління, розвитку міст і ефективного відновлення. Протягом 2017–2022 років програма щорічно формувала Рейтинг прозорості 100 найбільших міст України. Після повномасштабного вторгнення програма провела два адаптованих до воєнного часу дослідження стану муніципальної прозорості. У 2024 році програма сформувала Рейтинг прозорості 100 міст та вже у 2025 році запустила оновлений формат дослідження міських рад – Європейський індекс міст.

The post Відкриті дані: як міста і держава проходять євротест на прозорість? first appeared on Transparency International Ukraine.

Перехід на оцінку пропозицій без ПДВ: дослідження ймовірних наслідків

Валерія Залевська — Thu, 12 Feb 2026 07:49:35 +0000

Нещодавно Кабінет Міністрів ухвалив постанову , яка зобов’яже замовників вказувати очікувану вартість і оцінювати пропозиції учасників без податку на додану вартість (ПДВ). Зміни наберуть чинності 1 липня 2026 року.

Це вже друга спроба запровадити такий підхід — аналогічний проєкт пропонували ще в травні 2025. Відродження цієї ідеї пов’язане і з новою програмою Міжнародного валютного фонду обсягом до $8,1 млрд. Щоб отримати ці кошти, Україна має втілити низку реформ, зокрема скасувати окрему межу доходу для сплати ПДВ для ФОПів на спрощеній системі. Зараз вона становить понад 9,3 млн грн, а може стати від 1 до 4 млн грн. Саме цей поріг викликав бурхливе обговорення в суспільстві. Зміни у публічних закупівлях передбачені як додатковий, але теж обов’язковий крок.

Схожий підхід щодо ПДВ закладений у проєкті нового закону про публічні закупівлі (законопроєкт №11520). Там ідеться про визначення очікуваної вартості без ПДВ.

Ми проаналізували, як зміни можуть вплинути на сферу. Для цього дослідили завершені конкурентні закупівлі, які оголосили у 2024 році та перші п’ять місяців 2025-го.

Дані щодо статусу платників ПДВ учасників та замовників закупівель надала аналітична система YouControl — ми щиро дякуємо колегам за співпрацю, яка фактично уможливила цей аналіз. Ми також свідомі, що статус платника ПДВ міг змінюватися протягом досліджуваного періоду. Але оскільки автоматизовано перевірити статус ПДВ в учасника під час кожної окремої закупівлі майже неможливо, ми використовували поточні дані.

Резюме

Точно оцінити економічний вплив змін практично неможливо. Реальність ми побачимо мінімум наприкінці 2026-го, коли зміни діятимуть пів року.

Імовірно зміни ще більше збільшать частку закупівель, де перемагають учасники-платники ПДВ, які і так виграють у 68,16% конкурентних лотів за кількістю і 92,14% — за сумою. Натомість умови співпраці з державою для малого бізнесу погіршаться.

Найбільший вплив зміни матимуть на конкурентні закупівлі, де зустрічаються учасники-платники ПДВ з учасниками-неплатниками — це приблизно 21% лотів за кількістю і менше ніж 10% — за сумою.

Однак спрогнозувати, чи будуть замовники платити більше, дуже складно. Суто зміна підходів в оцінці матиме обмежений економічний ефект. Якби у проаналізовані рік і 5 місяців уже діяла оцінка пропозицій без ПДВ, а стратегія учасників була незмінною, замовникам треба було б заплатити на 250 млн грн більше, що становить менше ніж 0,1% суми договорів.

Проте зміна підходів у плануванні видатків і визначенні очікуваної вартості закупівель може мати більш серйозний вплив. За найгіршим сценарієм, якщо всі замовники-неплатники додадуть до очікуваної вартості 20%, щоб перестрахуватися, навантаження на бюджет може зрости до понад 60 млрд грн. Водночас навіть за цим сценарієм фактичні витрати у сторону зниження може скоригувати конкуренція.

На це все ще треба накласти ймовірну зміну поведінку учасників, спрогнозувати яку ще важче.

Також оцінка пропозицій без урахування ПДВ може підвищити прозорість цінових пропозицій.

Найскладніше на практиці, особливо на початку, буде замовникам, яким доведеться адаптуватися до змін посеред бюджетного року. Очікуємо, що Міністерство економіки підготує чіткі роз’яснення з інструкціями, як тепер розраховувати очікувану вартість, оголошувати закупівлі та укладати договори.

Однак найбільший вплив на сферу імовірно матимуть не закупівельні зміни, а податкові — а саме законопроєкт про скасування окремої вищої межі для сплати ПДВ для ФОПів на спрощеній системі оподаткування. Зараз вона становить понад 9,3 млн грн, а може стати від 1 до 4 млн грн — як і в решти підприємців.

Як працюватиме новий підхід до встановлення очікуваної вартості

Поки що замовник сам визначає, як оголошувати закупівлю — з ПДВ у вартості чи без. Пропозиції оцінюють за їхньою загальною фінальною ціною, яка включає в себе 20% ПДВ (або іншу ставку, залежно від ситуації), якщо учасник є його платником.

Якщо зміни запрацюють, у плані закупівлі замовник буде вказувати вартість із ПДВ, а в самій закупівлі — вже без нього. Пропозиції учасників також розглядатимуть без ПДВ. Якщо переможе платник ПДВ, сума податку буде додана до ціни його пропозиції вже на етапі укладення договору. У такий спосіб фінальна сума контракту зросте, але не перевищуватиме вартість закупівлі, яка вказана в її плані.

Чому не враховуватимуть лише ПДВ, адже це не єдиний податок, який відрізняється у підприємців? Найімовірніше, бо це непрямий податок — фактично його платить (фінансує) покупець, а бізнес лише адмініструє та перераховує в бюджет. Натомість більшість інших податків — зокрема єдиний податок у ФОПів або податок на прибуток у підприємств — є прямими і стосуються самого бізнесу, який їх сплачує.

Чи відповідають пропозиції правилам ЄС?

У пояснювальній записці до проєкту постанови уряд зазначив, що зміни відповідають європейському підходу до визначення очікуваної вартості та оцінки пропозицій.

Із цим твердженням не можна погодитися повністю. У директиві 2014/24/EU, яка регулює публічні закупівлі в ЄС, вказано, що замовники мають розраховувати очікувану вартість закупівель без податку на додану вартість. Водночас директива не регулює питання цього податку на етапі розгляду пропозицій.

Платники ПДВ серед замовників та учасників

За даними BI Prozorro та аналітичної системи YouControl, серед замовників переважають неплатники ПДВ — їх 78,47%. Це очікувано, бо серед них більшість — бюджетні установи. А ось решта 21,53% замовників платять ПДВ — наприклад, сюди потрапляють державні підприємства.

Якщо поглянути на всіх учасників у сфері (і прямих, і конкурентних закупівель), загальна статистика за статусами схожа:

неплатники — 74,76%
платники — 25,24%

Увага! У подальші розрахунки ми не включали підрозділ CPV 3300 Медичне обладнання, фармацевтична продукція та засоби особистої гігієни, оскільки низка ліків та медобладнання оподатковуються за ставкою 7%. Водночас із розрахунків не виключені закупівлі пільгових категорій, оскільки їх необхідно відділяти вручну.

Якщо досліджувати конкурентні закупівлі, 88,03% з них оголосили з ПДВ. На такі закупівлі припадало 79,56% загальної суми.

У конкурентних лотах частка учасників-платників зростає до 50,56%. Це можна пояснити тим, що такі закупівлі дорожчі, а платниками ПДВ компанії та ФОПи стають від певної суми річного доходу. Водночас і виграють платники ПДВ частіше. За ті майже півтора року, які ми дослідили, вони здобули перемогу в 68,16% конкурентних лотів. За сумою вони становлять 92,14% контрактів.

Як зміниться конкуренція

У попередні роки платники ПДВ звертали увагу, що вони мають менш вигідне становище порівняно з неплатниками через необхідність додавати податок до ціни своєї пропозиції. Водночас як ми вже зазначали, що на конкурентних закупівлях вони вже отримують приблизно 2/3 договорів за кількістю і 92% за сумою. Імовірно, коли зміни набудуть чинності, платники виграватимуть частіше, але навряд можна очікувати значного збільшення частки контрактів із ними. Це також залежить від їхньої зацікавленості в невеликих лотах.

Зміна підходу до оцінки пропозицій насамперед вплине на ті тендери, де учасники-неплатники зустрічаються з платниками. За досліджуваний період розподіл закупівель був такий:

- лише учасники-неплатники — 21,66%
- лише учасники-платники — 57,01%
- обидва типи учасників — 21,1%

Крім цього, важливо звернути увагу, що під час оцінки пропозицій без ПДВ шальки терезів можуть хитнутися в інший бік, і перевагу матимуть навпаки платники цього податку — адже вони можуть отримати відшкодування ПДВ, який сплатили раніше, коли самі купували щось із ним. Тому за однакової вартості товару витрати на нього в платників можуть виявитися нижчими. У таких умовах існує ризик витіснення субʼєктів малого підприємництва зі сфери закупівель.

Чи доведеться замовникам-неплатникам платити більше

Відповісти на це питання доволі складно. З одного боку, можна приблизно оцінити економічний ефект від самої уніфікації підходу до оцінки пропозицій. Водночас варто також брати до уваги потенційну зміну поведінки замовників щодо визначення видатків і очікуваної вартості закупівель. Звісно, вплив також матиме поведінка учасників, яка теж може змінитися. Однак у випадку з ними передбачити імовірні сценарії значно складніше.

1. Замовники оцінюють пропозиції без ПДВ: економічний ефект

Чи не найголовніше застереження закупівельників до ідеї оцінки всіх пропозицій без ПДВ — що зрештою вони можуть переплачувати.

Приклад. Замовник закладає в річний план з 120 тис. грн на закупівлю та оголошує її без ПДВ — тобто з очікуваною вартістю 100 тис. грн. На закупівлю приходять два учасники: платник із пропозицією 95 тис. грн та неплатник із пропозицією 97 тис. грн. За оцінкою без ПДВ виграє платник. Надалі у договорі додається 20% податку. Так, фінальна сума договору становитиме 114 тис. грн — а це на 17 тис. грн більше, ніж якби замовник підписав контракт із неплатником.

Для замовників-платників ПДВ зміна в правилах тут суттєвого впливу не матиме. Їм вигідніше оголошувати закупівлі без ПДВ, а це можна робити й зараз. Якщо переможе платник, додаткову вартість у договорі, яку треба закласти на податок, замовник потім зможе відшкодувати завдяки податковому кредиту. Натомість нововведення вплинуть на замовників-неплатників (їх приблизно 4/5 від усіх): вони не можуть відшкодовувати сплачений ПДВ, а пропозиція, яка була найдешевшою без нього, може виявитися дорожчою за інші після додавання 20% податку.

Ми проаналізували, чи змінився б вибір переможця на минулих закупівлях, якби оцінка пропозицій на них відбувалася без ПДВ, та на скільки б зросла сума контрактів.

На закупівлях, де зустрічалися і платники і неплатники, ми привели пропозиції до нетто-стану (без ПДВ), визначили за цими сумами переможців та додали 20% податку, якщо перемогу отримав платник ПДВ. А далі підрахували різниці між фінальними пропозиціями нових і фактичних переможців.

Якби у досліджуваний період замовники-неплатники оцінювали всі пропозиції без ПДВ, сума договорів була б на 250 млн грн більшою, ніж вона була фактично.

У масштабах країни за майже півтора року сума невелика — 0,06% від загального обсягу договорів замовників-неплатників. Це пояснюється тим, що ці два типи учасників зустрічаються на тендерах нечасто, лише приблизно в 1/5 випадків, і різниця між їхніми пропозиціями теж переважно була мінімальною, інколи навіть менше гривні. Потенційно ця різниця між фінальними вартостями пропозицій може зрости, якщо запровадять нові правила, адже тоді учасникам-неплатникам доведеться сильніше падати в ціні, щоб виграти тендер.

2. Замовники, щоб перестрахуватися будуть планувати ОВ і свої видатки на 20% вищими

Оскільки замовники остерігаються, що після змін на закупівлях їм треба буде платити більше, вони можуть закладати і вищі очікувані видатки. Тож частина з них може просто запланувати на 20% більші суми, ніж було раніше, щоб точно бути в безпечній зоні і мати змогу закупити необхідне в плановій кількості.

Найгірший можливий варіант — якщо так зроблять всі замовники-неплатники ПДВ в усіх випадках. Так запит на видатки місцевих і державних бюджетів може зрости на 61,78 млрд грн/рік. Імовірно, масштаби будуть все ж менші, і цей тиск буде одноразовий — після першого року оцінки пропозицій без ПДВ уже будуть фактичні дані, що й скільки коштує на Prozorro і як це нововведення спрацює. Утім, це підкреслює, що замовникам необхідна підтримка у визначенні очікуваної вартості. І не лише для того, щоб правильно врахувати ПДВ.

Ми побачимо більш якісну статистку про ціни в Prozorro

Наразі якщо замовник оголошує закупівлю з ПДВ, неплатник може подавати пропозицію в межах всієї ОВ. А отже — і отримати кошти, які були закладені на випадок необхідності сплатити цей податок.

Приклад. Замовник оголошує закупівлю з очікуваною вартістю 120 тис. грн з ПДВ. Відповідно 20 тис. грн із цієї очікуваної вартості — це ПДВ, яке йому доведеться закласти в договір і сплатити, якщо на закупівлі переможе платник. На закупівлю подають пропозиції два учасники: платник ПДВ із вартістю 119 тис. грн і неплатник — 118 тис. грн. Замовник підписує договір без ПДВ на 118 тис. грн. А це вже на 18 тис. грн більше, ніж очікувана вартість предмета закупівлі без ПДВ.

Фактично, оскільки замовникам-неплатникам немає різниці, з ким підписувати договір, у них зазвичай і не виникає потреби аналізувати вартість предметів без ПДВ. Для них важливо отримати найбільш економічно вигідну пропозицію. Тож позначку «з ПДВ» біля визначеною очікуваної вартості вони можуть ставити лише для того, щоб надалі мати можливість спокійно укласти контракт і з платником ПДВ.

Ми дослідили конкурентні закупівлі з ПДВ, де контракт отримали неплатники. А саме порахували очікувану вартість без ПДВ та різницю між нею і сумою укладених контрактів.

Вартість договору з неплатником перевищувала очікувану вартість без ПДВ у 70,75% випадків (93,5 тис. лотів зі 132,1 тис.). Загальна сума перевищення становила 3,98 млрд грн або 7,95% від початкової суми цих угод.

Тут можливі два варіанти:

або ціни вищі, ніж могли б бути, оскільки в неплатників податку є можливість подавати пропозиції на всю очікувану вартість закупівель, де включений ПДВ;
або очікувана вартість закупівель занижена, і ці додатково закладені 20% податку насправді дозволяють компенсувати її до ринкового рівня.

Ми також знайшли низку висновків Держаудитслужби за результатами моніторингу закупівель, у яких вони виявляли порушення, коли пропозиція переможця без ПДВ перевищувала очікувану вартість закупівлі, якщо з неї вирахувати цей податок. Приміром, таке відбулося в закупівлі капітального ремонту Київської міської клінічної лікарні №1, де договір уклали без ПДВ на 59,1 млн грн при очікуваній вартості 61,1 млн грн з ПДВ, закупівлі догляду за зеленими насадженнями у Виноградові з договором 1,67 млн грн без ПДВ при очікуваній вартості 1,69 млн грн.

Така практика не масова, і є випадки моніторингів, коли аудитори не виявляли порушення в аналогічних ситуаціях.

Тож в цьому випадку оцінка пропозицій без ПДВ потенційно може бути корисною — вона щонайменше сприятиме відображенню ринкової вартості предметів закупівель. Водночас існує ймовірність, що зміни також змотивують учасників-неплатників знижувати ціни.

Чи вийде наповнити бюджет податками

Значного фіскального ефекту саме від змін у публічних закупівлях чекати точно не варто. Учасники публічних закупівель становлять лише 1,6% від усіх активних суб’єктів господарювання. Звісно, частка загальної кількості суб’єктів господарювання — це ФОПи, які насправді працюють як за трудовими відносинами. Але навіть якщо порівнювати учасників публічних закупівель лише з юридичними особами, їхня частка все одно буде меншою за 5%. Крім цього, платники ПДВ вже отримують 68% контрактів у конкурентних лотах, що становлять 92% загальної суми договорів на конкурентних закупівлях.

У окремих випадках громади непрямо будуть фінансувати державний бюджет, хіба якщо не йдеться про відшкодування податку. Маються на увазі ті ситуації, де фінальна переможна пропозиція платника (уже з доданим ПДВ) перевищує пропозицію неплатника. Але як показали розрахунки вище, тут ідеться про невеликі суми.

Що зміниться для замовників-платників

Таким організаторам вигідніше оголошувати закупівлі без ПДВ, адже навіть якщо на закупівлі переможе платник, і в суму договору треба буде включити цей податок, потім його можна буде відшкодувати за допомогою податкового кредиту. Загалом так оголошувати закупівлі можна й зараз — але як показують дані, це роблять лише в 13,38% випадків.

За 2024 рік і перші п’ять місяців 2025-го замовники-платники уклали з учасниками-неплатниками угод на 25,7 млрд грн. Якби вони оцінювали пропозиції без ПДВ, то неплатники перемагали б рідше, і сума переможних пропозицій була на 600 млн грн меншою (якщо врахувати податковий кредит). Чому так відбувається, треба дослідити додатково.

Замовники і зараз можуть оголошувати закупівлі без ПДВ, але зустрічаються висновки моніторингу Держаудитслужби, де орган визначає порушенням укладення договору на суму з ПДВ більшу, ніж очікувана вартість без ПДВ.

Так, у січні 2023 року ДП «Добропіллявугілля-видобуток» провело закупівлю труб. У плані закупівлі воно вказало очікувану вартість із ПДВ — 7,8 млн грн, а саму закупівлю оголосило без ПДВ із вартістю 6,5 млн грн. На тендері переміг платник з пропозицією у 6,48 млн грн без ПДВ, тож у договорі додали податок, і його фінальна сума становила 7,78 млн грн. Фактично замовник виконав ті кроки, які уряд пропонує зробити обов’язковими. Проте Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області виявило в цьому порушення. Воно зазначило, що замовник «не відхилив тендерну пропозицію учасника як таку, ціна якої перевищує очікувану вартість предмета закупівлі, визначену замовником в оголошенні про проведення відкритих торгів».

Однак ця практика органу не стала: є і протилежні рішення. Наприклад, Одеська філія ДП «АМПУ» у річному плані закупівлі утримання територій визначила очікувану вартість 7,8 млн грн з ПДВ, а саму закупівлю оголосила без ПДВ на 6,5 млн грн. На тендері переміг платник, і сума договору з ПДВ становила вже 6,54 млн грн. Під час моніторингу закупівлі Східний офіс Держаудитслужби спитав про це перевищення очікуваної вартості, але після пояснень замовника порушень у цій частині не виявив.

Підсумки

Підсумовуючи, точно оцінити економічний вплив змін практично неможливо. Реальність ми побачимо мінімум наприкінці 2026-го, коли зміни діятимуть пів року.

Однозначно варто відзначити, що нововведення не матиме значного фіскального ефекту — воно зачепить вкрай малу частку бізнесів, якщо дивитися в масштабі країни.

На це все ще треба накласти ймовірну зміну поведінку учасників, спрогнозувати яку ще важче.

Також оцінка пропозицій без урахування ПДВ може підвищити прозорість цінових пропозицій, оскільки дозволяє порівнювати саме чисту вартість товарів чи послуг без складової непрямого податку. Вона також може допомогти знизити ціни учасників-неплатників.

Але зрештою, у цій задачі є ще одна умова — а саме законопроєкт про скасування окремої вищої межі для сплати ПДВ для ФОПів на спрощеній системі оподаткування. Зараз вона становить понад 9,3 млн грн, а може стати від 1 до 4 млн грн — як і в решти підприємців. Податкові зміни можуть сильніше, ніж власне закупівельні, вплинути на сферу. Кількість учасників-неплатників просто природно зменшиться, адже їм доведеться зареєструватися платниками ПДВ. А ще адміністрування цього податку для підприємців досить важке — тож якщо його не полегшать, це потенційно вплине і на кількість бізнесів, і на ціни їхніх товарів і послуг.

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

Над дослідженням працювали

Керівник напряму:

Іван Лахтіонов, заступник виконавчого директора Transparency International Ukraine з інноваційних проєктів

Авторка дослідження:

Катерина Русіна, проєктна менеджерка DOZORRO

Співавтори:

Іван Лахтіонов, Ольга Нос, Лілія Лахтіонова, Анна Юлдашова

The post Перехід на оцінку пропозицій без ПДВ: дослідження ймовірних наслідків first appeared on Transparency International Ukraine.

Індекс сприйняття корупції–2025

Віка Карпінська — Tue, 10 Feb 2026 06:01:56 +0000

Дивитися аналітику повністю

36 балів зі 100 можливих отримала Україна в Індексі сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index — CPI) за 2025 рік. У новому дослідженні Transparency International наша країна посіла 104 місце з-поміж 182 країн.

Так само 36 балів цьогоріч набрали Аргентина і Беліз. На один бал нас випереджають Колумбія, Домініканська Республіка, Гамбія, Лесото та Замбія, тоді як на бал менше отримали Бразилія та Шрі-Ланка.

Таким чином Україна повторила свій результат СРІ-2023. Проте якіснішому прориву завадило суттєве гальмування євроінтеграційних реформ та виконання міжнародних зобов’язань, які залишаються основними драйверами змін у країні.

Серед західних сусідів України не змінився лише показник Польщі – 53 бали, і 52 місце в Індексі сприйняття корупції–2025. Натомість по 1 балу втратили Словаччина (48 балів, 61 місце), Румунія (45 балів, 70 місце), Молдова (42 бали, 80 місце) та Угорщина (40 балів, 84 місце). Таким чином, жодна наша країна-сусідка не змогла покращити свої показники в СРІ, а Україна стала єдиною країною регіону, якій вдалося дещо підвищити свої позиції в дослідженні.

Якщо ж говорити про країни-кандидатки вступу до ЄС, то тут середній бал дорівнює 39 (торік було 40), що на 3 більше, ніж має у своєму доробку Україна.

За рік не змінилися показники Чорногорії (46 балів, 65 місце) та Північної Македонії (40 балів, 84 місце). 1 балу недорахувалася Молдова (42 бали, 80 місце). На 2 бали зменшилися показники Сербії (33 бали, 116 місце). По 3 бали втратили Грузія (50 балів, 56 місце), Албанія (39 балів, 91 місце) та Туреччина (31 бал, 124 місце). А покращити свої показники вдалося Боснії та Герцеговині, позиції якої виросли на 1 бал – 34 бали, 109 місце. Таким чином, за результатами 2025 цього року з-поміж усіх країн-кандидаток до ЄС лише Україна і Боснія та Герцеговина показали прогрес.

Чорногорія, Північна Македонія, Молдова, Грузія та Албанія випереджають нас, натомість Сербія, Туреччина і Боснія та Герцеговина набрали менше балів, ніж Україна.

Загалом за результатами СРІ–2025 уперше за останні понад 10 років зменшився середній бал серед країн світу — з 43 до 42. Це вже показує не лише загальну стагнацію антикорупційних зусиль, а й певний відкат, причиною чого стали загальносвітова криза демократії та системи безпеки.

Негативні тенденції простежуються і в показниках ЄС та Західної Європи — якщо за результатами 2022 року середній бал цих країн становив 66, то цьогоріч знизився до 64. Це теж свідчить про недостатнє реагування на виклики часу, особливо враховуючи суперечливий і довготривалий процес розробки та дискусійний зміст загальної антикорупційної директиви ЄС.

Україна повторила свій результат СРІ-2023. Проте якіснішому прориву завадило суттєве гальмування євроінтеграційних реформ та виконання міжнародних зобов’язань, які залишаються основними драйверами змін у країні.

З чого складається показник України у СРІ-2025?

Індекс сприйняття корупції — це не лише одне з найбільших тематичних досліджень, але й маркер про стан справ всередині країни. Тож на показники України в СРІ та прогрес країни у боротьбі з корупцією орієнтуються як наші міжнародні партнери та донори, так і потенційні інвестори.

В останні роки Україна показує вельми стриманий прогрес. Отримавши +3 за результатами 2023 року та сумарно 36 балів, на тепер наша країна загалом зупинилася на цьому рівні, почергово то втративши, то повернувши 1 бал рік від року.

Як і за рік до цього, результати України в Індексі сприйняття корупції – 2025 обраховували на основі 8 досліджень, які охопили період з січня 2023 по вересень 2025 року включно. При цьому через методологічні обмеження чимало подій осені 2025 року (наприклад, «справа Мідаса») та початку 2026 року (наприклад, підозра НАБУ лідерці партії «Батьківщина» Юлії Тимошенко) не вплинули на результати цьогорічного Індексу.

В одному з досліджень показники України зросли: Індекс трансформації Фонду Бертельсманна додав нам 5 балів. А от за результатами опитування думки менеджерів від Світового економічного форуму ми втратили 2 бали. У решті шести дослідженнях – звіті Freedom House про країни перехідного періоду, Індексі верховенства права, укладеного проєктом «Глобальна справедливість», Рейтингу ризиків країн аналітичного відділу журналу The Economist, Варіаціях демократії, Індикаторах ризиків та бізнесумов організації S&P Global Insights та Міжнародному огляді ризиків по країнах групи PRS — позиції України не змінилися.

Дослідження Індексу трансформації Фонду Бертельсманна за 2026 рік, за яким Україна додала 5 балів, проводилося з січня 2023 року по січень 2025 року й охопило думки 280 експертів з усього світу. Вони, зокрема, оцінювали, наскільки посадовці, які зловживають своїм становищем, притягуються до відповідальності або караються. Тобто на цей результат вплинула активна робота НАБУ, САП і ВАКС у розслідуванні та розгляді топкорупційних справ у 2023-2024 роках.

Натомість опитування думки менеджерів від Світового економічного форуму, яке проводилось з березня по серпень 2025 року включно і де Україна недорахувалась 2 балів, серед іншого, розглядає питання: «Наскільки типово у вашій країні, щоб публічні кошти потрапляли до компаній, окремих осіб або груп осіб у зв’язку з корупцією?». Для проведення цього опитування Світовий економічний форум тісно співпрацює з понад 160 партнерськими установами, переважно, авторитетними факультетами економіки національних університетів, незалежними дослідницькими інститутами або бізнес-організаціями. Їх відбирали, орієнтуючись на спроможність цих інституцій охопити думки провідних керівників бізнесу та поінформованість щодо бізнес-середовища тієї чи іншої країни.

Зауважимо, що подекуди показник України не змінювався через те, що результати деяких досліджень не були оновлені з минулого Індексу сприйняття корупції. Так, дані Індикаторів ризиків та бізнесумов організації S&P Global Insights продовжують покривати період з жовтня по грудень 2023 року. Так само колись щорічний звіт Freedom House про країни перехідного періоду припинив публікуватись після 2024 року.

Таким чином, саме стрибок в Індексі трансформації Фонду Бертельсманна зрештою вплинув на те, що загалом у СРІ–2025 ми маємо +1 бал. При цьому зростання показника на 1 бал може сприйматися не покращенням, а як рух без руху, що особливо болюче відчувається у країні під час війни. Адже, маючи конкретний план реформ, Україна не показала реального прогресу і готовності його реалізувати. А виконання уже взятих зобов’язань знову переноситься, тоді як позитивних змін у 2025 році було не так багато.

У цей період відбулося чимало як негативних, так і позитивних подій, що вплинули на сприйняття корупції в нашій країні. Серед позитивних: Комісія з проведення зовнішнього незалежного аудиту оприлюднила результати першої незалежної оцінки ефективності діяльності НАБУ, парламент проголосував за реформу АРМА, Кабмін затвердив Дорожні карти трансформацій у сферах верховенства права, реформи державного управління та функціонування демократичних інституцій.

Але разом з тим дотепер заблокований аудит НАЗК, не створена комісія для відбору кандидатів у члени Рахункової палати, припинена участь міжнародних експертів у Конкурсній комісії з добору членів ВККС. А спроба демонтажу антикорупційної системи у липні 2025 року взагалі поставила під загрозу подальший прогрес України у боротьбі з корупцією. Ці та інші негативні події не дозволити Україні мати більший плюс.

Які антикорупційні кроки має зробити Україна задля подальшого прогресу в CPI

Показник України в СРІ–2025 доводить, що наявний прогрес у боротьбі з корупцією здебільшого став можливий завдяки зобов’язанням, які наша країна взяла на себе перед міжнародними партнерами, і згуртованості суспільства, яке вкотре не дало країні звернути з демократичного шляху.

Траєкторію подальшого розвитку України зараз формують такі документи:

Ukraine Facility Plan;
Звіт про розширення ЄС щодо України;
програма МВФ в рамках Механізму розширеного фінансування (EFF);
Дорожня карта з верховенства права;
План з 10 пріоритетних реформ у сфері антикорупції та верховенства права.

Згідно з цими документами, на переконання Transparency International Ukraine наголошує на необхідності реалізації 6 пріоритетних кроків у 2026 році:

Забезпечити незалежність антикорупційних інституцій.
Посилити результативність у справах про корупцію, зокрема в частині арешту та конфіскації злочинних активів.
Посилити інституційну спроможність і фокус Національного агентства з питань запобігання корупції.
Оновити законодавство для забезпечення швидкого і якісного правосуддя.
Розширити залучення міжнародних експертів до роботи конкурсної комісії з добору членів ВККС.
Ухвалити Антикорупційну стратегію та Державну антикорупційну програму.

Світові тенденції сприйняття корупції у 2025 році

Як показує Індекс сприйняття корупції–2025, ситуація з корупцією погіршується у світі — навіть у сформованих демократіях спостерігається зростання корупції на тлі зниження лідерства. Дослідження показує, що кількість країн, які отримали понад 80 балів, скоротилася з 12 десять років тому до лише п’яти цього року.

При цьому бали в Індексі свідчать про те, що демократії, які зазвичай сильніші в боротьбі з корупцією, ніж автократії або недосконалі демократії, переживають тривожне зниження позицій. Ця тенденція охоплює такі країни, як Сполучені Штати (64), Канада (75) та Нова Зеландія (81), а також різні частини Європи, такі як Велика Британія (70), Франція (66) та Швеція (80). Ще однією тривожною закономірністю стало посилення обмежень багатьма державами свободи слова, об’єднань та зібрань. З 2012 року 36 із 50 країн зі значним зниженням балів також зазнали скорочення громадянського простору. За результатами CPI–2025 глобальний рух Transparency International робить висновок, що переважна більшість країн не справляється з контролем корупції: понад дві третини – 122 зі 180 – мають бал нижче 50.

Дослідження також вказує на те, що за останнє десятиліття у багатьох європейських країнах зусилля з боротьби з корупцією значною мірою зайшли в глухий кут. Так, з 2012 року ситуація зі сприйняттям корупції в 13 країнах Західної Європи та ЄС значно погіршилася, і лише сім країн помітно покращили свої показники.

У грудні 2025 року ЄС узгодив свою першу Антикорупційну директиву для гармонізації кримінального законодавства щодо корупції. Але норми документа, який мав би забезпечити систему нульової толерантності до корупції, були розмиті деякими державами-членами, включаючи Італію (53), яка заблокувала криміналізацію зловживання службовим становищем державними службовцями. Як наслідок Євросоюз отримав систему, якій бракує амбітності, чіткості та можливостей для виконання.

Натомість Сполучені Штати Америки продовжили своє падіння до найнижчого показника в СРІ за всю історію. Хоча події 2025 року ще не повністю відображені, уже викликають занепокоєння дії, спрямовані проти свободи слова та які підривають незалежність судової влади. Так, в останній рік у Сполучених Штатах спостерігалося тимчасове призупинення та послаблення виконання Закону про корупцію за кордоном (Foreign Corrupt Practices Act of 1977) — це сигналізує про толерантність нинішньої влади до корупційної ділової практики. При цьому скорочення допомоги США закордонному громадянському суспільству послабило глобальні зусилля у боротьбі з корупцією, а політичні лідери в інших країнах сприйняли таке згортання фінансування як сигнал для подальшого обмеження діяльності неурядових організацій, журналістів та інших незалежних голосів.

Загалом же високі показники в CPI не гарантують, що країни, які в топі дослідження, вільні від корупції, оскільки декілька лідерів Індексу країн підтримують корупції в інших країнах, сприяючи відмиванню та переказу доходів від корупції через кордони. Наприклад, Швейцарія (80) та Сінгапур (84).

Transparency International попереджає, що відсутність сміливого лідерства в глобальній боротьбі з корупцією послаблює міжнародні антикорупційні дії та ризикує зменшити тиск на реформи в країнах усього світу.

Тож з огляду на ці тенденції рух Transparency International закликає до:

оновлення політичного лідерства у боротьбі з корупцією, включаючи повне виконання законів, виконання міжнародних зобов’язань та реформ, що зміцнюють прозорість, нагляд та підзвітність;
захисту громадянського простору шляхом припинення нападів на журналістів, неурядові організації та викривачів, а також зупинення зусиль щодо обмеження незалежної роботи громадянського суспільства;
закриття лазівок у секретності, які дозволяють корупційним грошам переміщуватися через кордони, зокрема через забезпечення прозорості щодо того, хто насправді володіє компаніями, трастами та активами.

Бали в Індексі свідчать про те, що демократії, які зазвичай сильніші в боротьбі з корупцією, ніж автократії або недосконалі демократії, переживають тривожне зниження позицій.

Дослідження CPI: як це працює

Індекс сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index, CPI) — показник, який з 1995 року розраховується міжнародною організацією Transparency International. Сама організація не проводить власних опитувань. Індекс розраховують на основі 13 досліджень авторитетних міжнародних установ і дослідницьких центрів.

Ключовим показником Індексу є кількість балів, а не місце в рейтингу. Мінімальна оцінка (0 балів) означає, що корупція фактично підміняє собою державу, максимальна (100 балів) свідчить про те, що корупція майже відсутня. Індекс оцінює сприйняття корупції лише в державному секторі.

CPI включає погляди представників бізнесу, інвесторів, дослідників ринку тощо. Він відображає погляди приватного сектору та його сприйняття корупції в публічному секторі.

Важливо пам’ятати, що CPI вимірює саме сприйняття, а не фактичний рівень корупції. Вищий результат однієї країни у порівнянні з іншою не означає, що в першій менше корупції, ніж у другій — це означає, що перша сприймається як менш корумпована.

Методологія CPI отримала гриф затвердження від Єврокомісії за її надійний статистичний підхід.

CPI охоплює сприйняття корупції в публічному секторі. Зокрема: хабарництво; розкрадання публічних коштів; кумівство на державній службі; захоплення держави; здатність уряду впроваджувати механізми забезпечення доброчесності; ефективне переслідування корупціонерів; надмірну бюрократію; наявність відповідних законів про розкриття фінансової інформації, запобігання конфлікту інтересів та доступ до інформації; забезпечення захисту викривачів, журналістів та слідчих.

Навіщо потрібен CPI?

CPI охоплює більше країн, ніж будь-яке окремо взяте джерело.
CPI компенсує наявність похибки в різних джерелах, використовуючи середнє значення результатів принаймні трьох різних джерел.
Шкала CPI від 0 до 100 більш точна у порівнянні з іншими джерелами, оскільки в деяких із них шкала від 1 до 5 чи від 1 до 7, через що багато країн отримують однакові результати.
CPI балансує різні точки зору на питання корупції в публічному секторі та нейтрально підходить до різних політичних режимів.

Важливо пам’ятати, що CPI вимірює саме сприйняття, а не фактичний рівень корупції. Вищий результат однієї країни у порівнянні з іншою не означає, що в першій менше корупції, ніж у другій — це означає, що перша сприймається як менш корумпована.

The post Індекс сприйняття корупції–2025 first appeared on Transparency International Ukraine.

Необхідні кроки для підвищення ефективності НАЗК

Віка Карпінська — Fri, 02 Jan 2026 14:36:28 +0000

Документ містить виявлені концептуальні виклики у роботі фінансового контролю НАЗК та рекомендації щодо їх подолання, включно з проведенням зовнішнього незалежного аудиту Агентства. Цей перелік зроблений на основі Тіньового Звіту до розділу 23 «Правосуддя та фундаментальні права» Звіту Європейської комісії щодо прогресу України в межах Пакета розширення ЄС у 2024 році, який підготувала команда Transparency International Ukraine.

1. Окремі процедури перевірок декларацій незаконні, неефективні та дублюються між собою

Наявність процедур, не передбачених законом. Дві процедури (контроль повноти заповнення та автоматизована повна перевірка декларації) не передбачена Законом «Про запобігання корупції» — їх НАЗК ввело самостійно. Міжнародні експерти підтримували модель фінансового контролю без цих процедур ще з моменту запуску декларування у 2016 році. Натомість модель НАЗК вже викликала серйозну критику міжнародних зовнішніх аудиторів у звіті 2023 року.

Дублювання процедур. Окремі процедури мають тотожні цілі (автоматизована повна перевірка, повна перевірка та моніторинг способу життя, контроль повноти заповнення та логічний і арифметичний контроль — ЛАК) та штучно розмежовуються Агентством після багатьох років незмінної редакції Закону. Окрім створення видимості роботи, інших результатів такого підходу НАЗК ми не встановили. Процедури не узгоджені між собою, що підкреслює і відповідний захід Дорожньої карти з верховенства права. Міжнародні стандарти теж не передбачають такого розмаїття процедур.

Беззмістовність автоматизованої повної перевірки. Автоматизована повна перевірка полягає у звірці даних, які надав декларант, з державними реєстрами, відомості в яких часто є неповними або некоректними. Нещодавно НАЗК запровадило можливість для декларантів автоматично отримувати дані з реєстрів та вносити їх до чернетки декларації на етапі подання. Таким чином, автоматизована повна перевірка втрачає сенс. Як підтвердження — цю процедуру успішно проходять фігуранти майбутніх справ щодо незаконного збагачення, недостовірного декларування та цивільної конфіскації (ексзаступник Директора ДБР, ексзаступниця Міністра довкілля, керівники обласних податкових тощо), а також декларації з криптовалютою, готівкою та іноземними активами, що неможливо перевірити автоматично.

2. Повна перевірка декларацій як ключова процедура НАЗК є неефективною та непропорційною рівню корупційних ризиків

Непропорційний фокус перевірок за умов обмежених ресурсів. НАЗК має обмежені можливості для проведення повних перевірок. Орган може провести 1000+ таких за рік. Цей ресурс розподіляється неефективно: здебільшого перевіряються декларації представників нижчої ланки, що характеризуються мінімальними ризиками. Це має мінімальний стримувальний ефект навіть у випадку успішних перевірок. За даними Опендатабот, за недостовірне декларування відкрили 358 кримінальних справ у 2024 році та 258 справ у 2025 році. До суду дійшли лише 20 справ (6%) торік та 17 справ (7%) цьогоріч. Також за незаконне збагачення торік було відкрито 102 кримінальні провадження, проте вручено лише 7 підозр. Цьогоріч відкрито 52 провадження та вручено 2 підозри. Лише одна справа цьогоріч дійшла до суду. Також за недостовірне декларування є десятки адміністративних постанов про штраф у 17 000 грн.

Фокус на дрібних розбіжностях з реєстрами. Повні перевірки сфокусовані на виявленні дрібних розбіжностей у декларації з реєстрами та правовстановлюючими документами – це має низький загальний вплив на рівень корупції і слабку перспективу у судах. Лише 1 повна перевірка з 200 проведених НАЗК за І півріччя 2024 року не викликала зауважень TI Ukraine.

Варіативність якості перевірок НАЗК. Існують випадки, коли НАЗК: некоректно визначає вартість активів; не вживає всіх заходів для всебічної перевірки за участі третіх осіб, експертних установ, національних та іноземних органів; ігнорує ухилення від сплати податків; слабко перевіряє готівку та криптовалюту; не оприлюднює пояснення осіб та зміст отриманих повідомлень викривачів про можливі порушення для незалежної оцінки проведеної перевірки тощо. Навіть у випадку очільниці Хмельницького МСЕК Тетяни Крупи НАЗК вдавалося до повторної повної перевірки після скандалу, оскільки перша не виявила ознак жодного кримінального правопорушення.

Відсутність належного контролю за деклараціями керівництва НАЗК. У регуляціях Агентства відсутні додаткові запобіжники, наприклад, на етапі погодження висновків, коли йдеться про перевірку декларацій, поданих керівництвом самого НАЗК. Це створює додаткові ризики.

3. Моніторинг способу життя (МСЖ) не відповідає євростандартам

Часткове дублювання повних перевірок та брак ризикоорієнтованого підходу. МСЖ не розмежований з процедурою повної перевірки та виявляє випадки приховування активів, щодо яких відсутні законні доходи, здебільшого у посадовців нижчого рівня. Це свідчить про брак ризикоорієнтованого підходу.

Відсутність конкретної часової рамки. Поточне регулювання МСЖ може призвести до надмірного та непропорційного втручання в особисте та сімейне життя декларантів, забороненого Законом та ст. 8 Європейської конвенції з прав людини. У майбутньому Україна може програти відповідні справи в ЄСПЛ. Зокрема, нині МСЖ може юридично тривати необмежений час. На практиці є випадки, коли процедура триває понад рік. Відсутність конкретних часових обмежень дозволяє НАЗК зловживати загальним строком позовної давності цивільної конфіскації у 4 роки від набуття активу. Орган не змінив своїх змістовних підходів до МСЖ, попри критику міжнародних аудиторів та громадськості.

Непрозорість розподілу перевірок МСЖ між уповноваженими НАЗК та закритість результатів. Авторозподіл МСЖ між уповноваженими Агентства відсутній, широкі повноваження цих фахівців не конкретизовані (наприклад, зайве в рамках МСЖ їхнє загальне право видавати обовʼязкові для виконання приписи), що створює ризики зловживання. Так, нещодавно НАЗК відмовилося надавати журналістам висновки експертиз у МСЖ екскерівника підрозділу кібербезпеки СБУ Іллі Вітюка. При перевірці НАЗК не виявило правопорушень, що породило обґрунтовані сумніви у незалежності Агентства. Результати МСЖ, на відміну від результатів повних перевірок, недоступні для громадськості.

4. Регулювання, зміст та результати окремих процедур фінконтролю незаконно приховуються НАЗК, що знижує підзвітність органу

ЛАК – це вид фінансового контролю, який ідентифікує невідповідності задекларованих відомостей реєстрам та оцінює їх за певними правилами та коефіцієнтами. Підсумком ЛАК є розрахований показник рейтингу ризику декларації, який впливає на черговість відбору її на перевірку.

Закритість правил ЛАК. Остання публічна редакція правил ЛАК 2020 року наразилась на суттєву критику TI Ukraine та Центру протидії корупції. У 2024 році НАЗК посилило приховування правил ЛАК, непублічних з 2021 року навіть для членів Громадської ради при НАЗК. Міжнародні аудитори не виявили правових підстав для цього. Поточні правила ЛАК, покладені в основу ризикоорієнтованого підходу НАЗК, не забезпечують можливості знаходити ознаки адміністративних або кримінальних правопорушень у половині декларацій, відібраних на повну перевірку.

Закритий порядок перевірки для спеціальних органів. Порядки перевірки декларацій співробітників СБУ, НАБУ, розвідників тощо залишаються закритими навіть після відмови НАЗК передати їх для оцінювання міжнародним аудиторам, залишаються закритими. Це створює і ризики прихованого конфлікту інтересів у Голови НАЗК.

5. Проведення другого зовнішнього аудиту діяльності НАЗК заблоковане

Недосконалість методології та критеріїв аудиту. В умовах закритості та недостатньої підзвітності НАЗК аудит міжнародними експертами ефективності роботи НАЗК у 2024-2025 роках (перші два роки нового Голови) є конструктивним заходом для підвищення ефективності запобігання корупції та перевірок декларацій.

Однак перед цим Уряду слід оновити методологію та критерії аудиту, які були прийняті у 2020 році, і показали свою перевантаженість та недоліки. Це не було зроблено за трьох Міністрів юстиції, натомість Міністерство в порушення своєї незалежності незаконно дозволяє НАЗК, яке має внутрішній конфлікт інтересів, суттєво впливати на зміст цих документів. Поточний їх зміст не включає оцінку нового мандату НАЗК у сфері лобіювання, а математичний поріг неефективності для звільнення Голови занадто вимогливий та нереалістичний. Індивідуальна неефективність та недоброчесність Голови НАЗК у методології та критеріях теж не враховані.

Анонсований понад 2 роки тому НАЗК План реалізації рекомендацій першого аудиту так і не був оприлюднений.

Електронні сервіси: як міста проходять євротест на прозорість?

Євгенія Семчук — Wed, 17 Dec 2025 12:19:34 +0000

В ході пілотування нового формату аналітики вже оцінили відкритість 11 муніципалітетів за європейськими підходами. Другим етапом стало оцінювання рівня розвиненості екосистеми електронних сервісів, доступ до якої пропонують органи місцевого самоврядування.

Оскільки місцеві органи влади є найближчими до громад органами управління і відповідають за надання широкого спектру базових публічних послуг у таких важливих сферах, як охорона здоров’я, громадський транспорт, благоустрій, житлово-комунальні послуги, соціальний захист, адміністративні послуги, їхній вплив на розвиток електронних сервісів має бути потужним і довгостроковим. Євросоюз оцінює цифрову трансформацію публічних послуг у прив’язці до дев’яти ключових «життєвих подій» (life events), які залежать від цих послуг (родина, навчання, здоров’я, транспорт, переїзд, кар’єра, початок процедури дрібних позовів, початок бізнесу та ведення звичайної господарської діяльності). Водночас електронні сервіси здатні суттєво зміцнювати прозорість діяльності муніципалітетів, ставати незамінними помічниками у міському плануванні, а також вагомим стимулом для громадян долучатися до процесів прийняття рішень або надавати владі зворотній зв’язок.

Що ж стосується України, то історичні обставини останнього десятиліття – окуповані території, сотні тисяч мобілізованих громадян, десятки тисяч людей з набутими функціональними порушеннями, мільйони внутрішніх переселенців, щоденне пошкодження або знищення майна, втрата документів, релокація підприємств, дистанційне навчання – зробили завдання створення якісних електронних сервісів на містах одним з найприорітетніших. Безпечний і простий доступ до таких сервісів із будь-якої локації без суттєвих часових затрат на пошук інформації або необхідності відвідин структурних підрозділів ОМС, комунальних підприємств чи установ став під час війни питанням виживання як для мешканців міст, так і для підприємців.

Безпечний і простий доступ до електронних сервісів із будь-якої локації без суттєвих часових затрат на пошук інформації під час війни став питанням виживання як для мешканців міст, так і для підприємців.

Методологія дослідження

Методологія Євроіндексу передбачає перехід від одноразового річного вимірювання до постійного моніторингу. Аналітики фіксуватимуть зміни у прозорості та підзвітності міських рад кілька разів на рік. Дослідження здійснюється поетапно за тематичними блоками — відкритість міських рад, електронні сервіси, відкриті дані, використання бюджетних коштів, запобігання корупції тощо. Кожен етап супроводжується публікацією окремої методології водночас з оприлюдненням результатів.

У блоці електронних сервісів акцент було зроблено на вимогах Плану для Ukraine Facility, перш за все, в частині реформ, які зазначені в розділах «Децентралізація та регіональна політика», «Цифрова трансформація» та «Людський капітал». Йдеться, передусім, про такі реформи як «Цифровізація публічних послуг», «Просування реформи децентралізації», «Посилення інструментів залучення громадян до процесів прийняття рішень на місцевому рівні», «Покращення соціальної інфраструктури та деінституціалізація». Також були враховані положення програми «Цифрове десятиліття ЄС 2030», яка визначила чотири ключові напрями цифрової трансформації Євросоюзу до 2030 року – цифрові навички, цифрову інфраструктуру, цифровий бізнес та цифрові публічні послуги.

Термін «електронні сервіси» може позначати дуже широкий спектр онлайн-ресурсів: від простих інформаційних вебсайтів до масштабних онлайн-платформ, які щомісяця залучають мільйони користувачів (онлайн-маркетплейсів, соціальних мереж, платформ обміну контентом, крамниць застосунків тощо). В межах дослідження цей спектр був суттєво звужений – аналізувалось, чи забезпечують міські ради доступ до сервісів, які є вбудованими інтерактивними елементами вебсайтів / мобільних застосунків (інтерактивних мап, інтерактивних дашбордів, вебформ тощо) або автономними інтерактивними онлайн-сервісами (йшлося, передусім, про інформаційно-аналітичні системи, мобільні застосунки, чат-боти). Тобто перевірялось не існування доступу до інформаційного контенту, а наявність доступу до функціоналу для взаємодії з даними та реалізації конкретних дій.

Відомості щодо виконання міськими радами індикаторів, пов’язаних з електронними сервісами, аналітики збирали у жовтні 2025 року. В деяких випадках (захисні споруди, безбар’єрні об’єкти, залишки лікарських засобів тощо) було принципово, щоб сервіси надавали доступ до даних, актуальних станом за 2025 рік. В інших випадках актуальність даних свідомо не перевірялась або враховувалось, що оновлення даних залежить від активності користувачів, а не міської влади.

Критерії оцінювання не передбачали, що усі сервіси мають бути створені за ініціативи та на кошти ОМС. Протягом останніх років центральні органи виконавчої влади, бізнес, громадські організації, благодійні фонди проініціювали розробку в Україні десятків інтерактивних онлайн-сервісів, за допомогою яких можна отримувати різноманітні послуги. Тому методологія враховувала, що міські ради можуть не проектувати сервіси «з нуля», а лише забезпечувати доступ громадянам до рішень, створених за рахунок держави, приватних інвестицій або міжнародних грантів.

До пілотної вибірки увійшли міські ради 10 обласних центрів (Дніпро, Запоріжжя, Кропивницький, Луцьк, Львів, Одеса, Полтава, Харків, Хмельницький, Чернігів) та міста Київ. Обрані міста різного рівня прозорості репрезентують усі макрорегіони України та контексти війни (тилові міста; міста, що віднесені до Переліку територій можливих бойових дій).

Рівень розвиненості екосистеми електронних сервісів оцінювали за 40 критеріями. Остаточна оцінка в балах обчислювалась шляхом підсумовування всіх балів, набраних містом за ці індикатори. Максимальна кількість балів, яку місто могло отримати, становила 100 балів.

Аналітики перевіряли:

наявність в місті актуальної затвердженої програми інформатизації;
забезпечення доступу до сервісів, які працюють на прозорість діяльності муніципалітетів, покращують обслуговування у сферах безпеки, освіти, охорони здоров’я, транспорту, комунальних послуг, охорони довкілля тощо або є інструментами електронної демократії;
наявність комплексного мобільного застосунку, де зібрані цифрові мобільні сервіси, що допомагають вирішувати щоденні потреби громадян;
оприлюднення відомостей про адміністративні та соціальні послуги, доступні для замовлення в режимі онлайн;
можливість здійснити онлайн-запис на прийом до ЦНАП, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення, а також наявність онлайн-сервісів для оцінки якості наданих ними послуг.

Аналіз індикаторів, які стосувалися адміністративних і соціальних послуг, здійснювався на основі положень Законів України «Про адміністративні послуги», «Про соціальні послуги», а також наказа Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Класифікатора соціальних послуг». В цих індикаторах не робився наголос на розмежуванні державних та муніципальних послуг.

Важливо! Під час оцінювання перевірялось, чи наявна «єдина точка входу» – окремий спеціалізований сайт міської ради або окремий тематичний розділ на офіційному сайті ОМС, де зібрані коректні посилання на доступні електронні сервіси. Однак, на відміну від попереднього етапу – дослідження відкритості, у цифрових сервісах аналітики продовжували фіксувати наявність чи відсутність електронних сервісів навіть у випадку, коли «точку входу» знайти не вдавалось. За іншого рішення – місто би не отримало належної аналітики про свої сильні та слабкі сторони, а експерти – на чому будувати рекомендації та дорожні карти для змін. Однак надалі – під час наступної хвилі моніторингу – аналітики «Прозорих міст» планують керуватися принципом «єдиної точки входу» і сподіваються, що більшість ОМС зберуть в одному місці на своїх офіційних сайтах посилання на усі сервіси, якими вони рекомендують користуватися.

До пілотної вибірки увійшли міські ради 10 обласних центрів (Дніпро, Запоріжжя, Кропивницький, Луцьк, Львів, Одеса, Полтава, Харків, Хмельницький, Чернігів) та міста Київ.

Результати дослідження

Середній рівень виконання 40 індикаторів блоку «Електронні сервіси» становить 49,8%.

Найвищий результат у Києва – 70 зі 100 можливих балів. Позицією нижче – Львів зі 63 балами, далі – Харків, який отримав 58 балів. Найменше балів у Полтави (27), Чернігова (32) та Луцька (43).

Лідерство Києва та Львова було передбачуваним. В оприлюдненому ООН індексі місцевих онлайн-сервісів Local Online Service Index за 2024 рік, присвяченому оцінці електронного врядування в найбільш густонаселеному місті кожної зі 193 держав-членів, Київ посів 13 місце і потрапив до категорії міст з дуже високим LOSI. В свою чергу, Львів увійшов до списку фіналістів World Smart City Award 2025 у категорії «Управління та економіка» (Governance & Economy Award). Ключовим фактором, який призвів до суттєвого розриву між цими містами в межах дослідження «Прозорих міст», стала відсутність у Львова комплексного мобільного застосунку. На 14 балів, пов’язаних з відповідними індикаторами, Львів не міг розраховувати взагалі.

А ось третє місце Харкова, напевно, мало хто міг спрогнозувати. З одного боку, до повномасштабного вторгнення за кількістю IT-спеціалістів Харків з великим відривом обходив інші ІТ-локації України, поступаючись лише київському хабу, а у 2020 році місто стало переможцем в категорії «Найкраще цифрове місто» конкурсу Smart City Awards, який проводився в рамках Kyiv Smart City Forum. З іншого боку, зараз Харків є прифронтовим містом, одним із найбільш постраждалих від війни обласним центром, в ньому живуть і працюють лише 4% українських ІТ-фахівців (проти 14% у 2021 році). Дослідження показало, що міській владі вдається не лише підтримувати роботу створених ще до війни електронних сервісів, а й розробляти нові (наприклад, мобільний застосунок Open Kharkiv), завдяки чому Харків і зміг досягти високого результату.

Окрім Харкова, у дослідженні взяло участь ще одне місто зі статусом території можливих бойових дій – Запоріжжя. Муніципалітети отримали різну кількість балів, однак обидва, попри надзвичайно складні обставини війни, демонструють бажання і здатність розвивати власні екосистеми електронних сервісів. Влітку 2025 року комунальне підприємство «Центр управління інформаційними технологіями» запустило онлайн-платформу «Цифрове Запоріжжя». Завдання поставлено дуже амбітне – зібрати на ній усі цифрові сервіси та послуги міста, тобто забезпечити європейський підхід до оприлюднення інформації.

Аналіз наявності у міських рад актуальних затверджених програм інформатизації показав, що її немає лише у трьох обласних центрів – Полтави, Чернігова та Луцька. В Полтаві та Чернігові взагалі не вдалося знайти згадок про програму, в Луцьку проєкт програми «SmartLutsk» на 2025–2029 роки оприлюднений на сайті міської ради, однак станом на жовтень 2025 року вона так і не була затверджена. І саме ці три міста показали найгірші результати за даними дослідження. Приклади Полтави і Чернігова доказують: якщо немає стратегічного документа, який визначає пріоритетні напрями та завдання цифрового розвитку територіальної громади, цей розвиток буде відбуватися хаотично, тяглість досягнень забезпечити буде неможливо. Ось лише два випадки відсутності такої тяглості: функціонує «Портал відкритих даних Полтави», створений за підтримки Німеччини та Швейцарії, однак найсвіжіші статистичні дані на ньому відносяться до 2023 року; за підтримки Нідерландів був розроблений мобільний застосунок ePoltava, однак через юридичну неузгодженість між органами міського самоврядування та розробником все закінчилося тим, що з того ж 2023 року доступу до застосунку немає.

Найвищий результат у Києва – 70 зі 100 можливих балів. Позицією нижче – Львів зі 63 балами, далі – Харків, який отримав 58 балів. Найменше балів у Полтави (27), Чернігова (32) та Луцька (43).

Сильні та проблемні сторони

Усі 11 досліджуваних міст забезпечують доступ до електронного сервісу відстежування місцезнаходження комунального транспорту в режимі реального часу, а також сервісу електронних місцевих петицій. Також усі обласні центри надають доступ до сервісу для онлайн-запису дітей до садків і можливість дистанційно відстежувати чергу.

Всі досліджувані міста, крім Кропивницького, впровадили безготівкову оплату проїзду у комунальному транспорті (QR-код / безконтактна NFC-оплата / віртуальна транспортна картка) та можливість попереднього онлайн-запису до ЦНАП.

9 із 11 обласних центрів забезпечують комунікацію через електронні контакт-центри – аналітично-комунікаційні системи, які здійснюють прийом, обробку та контроль виконання звернень громадян щодо проблем, які потребують оперативного реагування (виключення – Кропивницький і Полтава).

Водночас жодна міська рада на своєму офіційному сайті або сайті структурного підрозділу з питань соціального захисту населення не оприлюднила окремий перелік соціальних послуг, доступних для замовлення громадянами в режимі онлайн. Попри те, що цифрова трансформація вже відбулась у сфері адміністративних послуг (на сайтах ЦНАПів 8 із 11 міст можна знайти переліки адміністративних онлайн-послуг), сферу соціальних послуг вона поки майже оминула. Прикметно, що на рівні держави створені спеціалізовані електронні сервіси – Соціальний портал Мінсоцполітики та Електронний кабінет особи з інвалідністю, які надають можливість подати онлайн-заяву на отримання послуг, однак лише на сайтах Кропивницького, Харкова та Хмельницького опубліковані посилання на ці сервіси, переважно в новинних повідомленнях.

Усі 11 досліджуваних міст забезпечують доступ до електронного сервісу відстежування місцезнаходження комунального транспорту в режимі реального часу, а також сервісу електронних місцевих петицій.

Ще однією несподіванкою дослідження стала відсутність на головних сторінках офіційних сайтів ОМС посилань на сторінки, присвячені міським комплексним мобільним застосункам, з переліками доступних сервісів. Загалом зараз функціонують чотири такі додатки: єДніпро (Дніпро), Київ Цифровий (Київ), Misto (Одеса) та Open Kharkiv (Харків). Але лише на головній сторінці офіційного сайта Одеської міської ради є посилання на застосунок Misto. Втім, це посилання веде на сайт, де неможливо знайти відповідь на питання, які сервіси вже доступні для мешканців та гостей Одеси. Що ж стосується головних сторінок сайтів Дніпровської міської ради, Київської міської ради, КМДА, Харківської міської ради, станом на жовтень 2025 року згадок про міські мобільні додатки на них взагалі не було.

10 обласних центрів не надають доступу до електронного сервісу пошуку медичного обладнання в комунальних закладах охорони здоров’я (виключення – Кропивницький), а також до будь-якого електронного сервісу з актуальними даними щодо енергоменеджменту / енергомоніторингу (виключення – Київ). 9 із 11 міст не забезпечують доступ до електронного сервісу пошуку лікарських препаратів, придбаних за бюджетні кошти, в комунальних закладах охорони здоров’я (виключення – Київ та Одеса). Зауважимо, що відомості про медичне обладнання, про залишки лікарських засобів, про споживання комунальних послуг міські ради не мають збирати спеціально під створення електронних сервісів на їх основі. Ці дані ОМС повинні оприлюднювати і переважно регулярно оприлюднюють на Єдиному державному вебпорталі відкритих даних у відповідності до постанови КМУ № 835.

Окрім проблем з наявністю сервісів, аналітики під час оцінювання зафіксували складнощі з визначенням актуальності даних, доступ до яких надають ті чи інші сервіси. Наприклад, за результатами дослідження 7 із 11 міських рад не надають доступу до актуальних інтерактивних мап захисних споруд цивільного захисту, що вкрай критично на четвертому році війни. У Кропивницькій та Полтавській міських радах на офіційних сайтах взагалі не вдалося знайти посилань на відповідні мапи, а в інших п’яти міських радах доступ до карт забезпечили, однак перевірити, чи оновлювалися дані у 2025 році, неможливо.

Що ж стосується застосування принципу «єдиної точки входу», то було зафіксовано виконання відповідного індикатора лише у 5 із 11 міст – Дніпра, Запоріжжя, Кропивницького, Луцька та Хмельницького. Жоден із лідерів – ані Київ, ані Львів, ані Харків – не створили на власних офіційних сайтах окремих розділів, де б усі охочі легко могли знайти актуальні посилання на десятки електронних інтерактивних сервісів, які ці міста розробляли за власної ініціативи протягом останніх років.

Жоден із лідерів – ані Київ, ані Львів, ані Харків – не створили на власних офіційних сайтах окремих розділів, де б усі охочі легко могли знайти актуальні посилання на десятки електронних інтерактивних сервісів, які ці міста розробляли за власної ініціативи протягом останніх років.

Ключові висновки та рекомендації

Спостерігається взаємозв’язок між відсутністю у міста затвердженої програми інформатизації та низькими результатами, отриманими в результаті комплексного оцінювання електронних сервісів.

Проаналізовані 11 міст мають дуже різний рівень розвиненості екосистеми електронних сервісів. Якщо розмах результатів оцінювання відкритості для цієї вибірки становив 28 балів, то різниця між максимальною і мінімальною оцінками міст у другому блоці – 43 бали. Цю розбіжність можна пояснити тим, що серед індикаторів відкритості – на відміну від індикаторів, пов’язаних з електронними сервісами – є багато тих, які є вимогами українського законодавства, і міські ради не можуть з ними не рахуватися.

Принцип «єдиної точки входу», який є елементом європейського врядування, застосовується вибірково. Одночасно інколи відбувається плутанина у використанні слів «сервіси» і «послуги».

Помітно й очевидні успіхи у розвитку цифрових сервісів, які підтримують виконання Плану для Ukraine Facility в частині реформ «Удосконалення дошкільної освіти», «Комплексне планування розвитку транспортної галузі», «Посилення інструментів залучення громадян до процесів прийняття рішень на місцевому рівні», «Цифровізація публічних послуг». Завдяки цим сервісам мешканці обласних центрів мають доступ до простих і доступних послуг у сферах освіти, транспорту, адміністративних послуг, благоустрою, а також мають можливість брати участь в електронному урядуванні на локальному рівні.

Одночасно є великі проблеми з цифровими сервісами, які стосуються місцевої статистики, енергоефективності, охорони здоров’я та соціальних послуг. Це не сприяє підтримці Плана для Ukraine Facility в частині реформ, зазначених в розділах «Децентралізація та регіональна політика», «Енергетичний сектор», «Людський капітал». Але найголовніше – ОМС не приділяють уваги розвитку електронних сервісів у сферах, значимість яких під час війни з кожним роком лише зростає.

Систематизувати стратегічне планування у цифровій сфері, розробити та затвердити програми інформатизації на найближчі 3-5 років. Ці програми мають визначати мету, пріоритетні напрями та конкретні завдання цифрового розвитку територіальної громади, очікувані результати їх досягнення. Для громади програма інформатизації має стати не формальним документом, а дорожньою картою цифрового майбутнього.

Провести інвентаризацію усіх власних цифрових сервісів (інформаційно-аналітичних систем, мобільних застосунків, чат-ботів, інтерактивних мап, інтерактивних дашбордів тощо), а також долучити до цього переліку доречні сервіси, які пропонує держава (наприклад, Open Budget і Соціальний портал Мінсоцполітики), бізнес (наприклад, DozoR City чи EasyWay), громадські або благодійні організації (наприклад, EDEM: Місцеві петиції чи ЄЛіки). Посилання на ці сервіси мають бути зібрані в одному розділі офіційного сайта міської ради – «єдиній точці входу» в тему електронних сервісів. Одночасно не треба боятися дублювання інформації – посилання на сервіс ЄЛіки, якщо комунальні лікарні та поліклініки оновлюють там дані, мають бути наявні і в розділі «Електронні сервіси», і на сайті/сторінці управління охорони здоров’я.

Розробити перші прості зразки електронних інтерактивних сервісів місцевої статистики або, у разі наявності сервісів, регулярно збирати, обробляти та візуалізувати статистичні дані. Розробка стратегічних документів громади, прийняття управлінських рішень, залучення інвестицій, оцінка ефективності місцевої політики має підкріплятися даними. І задля надання доступу до цих даних не обов’язково одразу йти шляхом створення порталу місцевої статистики, як це зробив Львів, достатньо створити на офіційному сайті міськради окремий розділ з публічними тематичними дашбордами, і поступово наповнювати його, як, наприклад, це робить Київ.

Приділити достатню увагу цифровій трансформації у сфері соціальних послуг. За 3,5 роки повномасштабного вторгнення кількість отримувачів соціальних послуг – осіб/сімей, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах – суттєво збільшилась. Тому керуючись європейськими принципами людиноцентричності та інклюзивності, ОМС мають якнайшвидше розповсюдити наявний досвід у сфері цифрових адміністративних послуг на сферу соціальних послуг:

а) забезпечити на сайті підрозділу з питань соціального захисту населення доступ до попереднього онлайн-запис до управлінь/відділів цього підрозділу (приклад – Львів);

б) оприлюднити на сайті підрозділу таблицю, створену на основі Класифікатора соціальних послуг, з переліком соціальних послуг, даними про надавачів цих послуг та позначками про можливість замовити послуги онлайн/офлайн;

в) створити на сайті підрозділу окрему сторінку з описом того, як замовити соціальну послугу онлайн, і посиланнями на відповідні державні цифрові сервіси (Соціальний портал Мінсоцполітики, Електронний кабінет особи з інвалідністю тощо);

г) забезпечити на сайті підрозділу доступ до вебформи для оцінки якості наданих соціальних послуг (приклади – Київ, Чернігів).

Обов’язково зазначати в електронних сервісах, станом на який день/місяць/квартал/рік актуальні дані, котрі вони використовують або відтворюють. Актуальність може бути зазначена або за допомогою відповідного коментаря (приклад: коментар «Період оновлення дашборду – щоденно» до дашборду «Петиції» на сайті КМДА), або за допомогою знака охорони авторського права (приклад: позначка «© 2025 КП “Центр управління інформаційними технологіями”» на мапі укриттів м.Запоріжжя).

The post Електронні сервіси: як міста проходять євротест на прозорість? first appeared on Transparency International Ukraine.

Ми заплатимо вам через рік: аномально довгі строки оплати в закупівлях у Prozorro

Валерія Залевська — Wed, 03 Dec 2025 15:48:29 +0000

Нереалістичні строки платежів на деяких закупівлях в Prozorro можуть відлякувати компанії від участі в закупівлі. Адже не кожен бізнес може дозволити собі чекати на оплату пів року, рік, або навіть і до завершення війни.

Водночас подекуди такі строки можуть бути червоним прапорцем потенційної корупції. Закупівлі «Енергоатому», яких стосувалася схема «шлагбаум», про яку ми дізналися з «плівок Міндіча», якраз вирізнялися довгим строком оплати в договорах. Саме це дозволяло злочинній організації затримувати роботи і виплати, щоб вимагати у підрядників «відкати».

Проєкт DOZORRO TI Ukraine вирішив проаналізувати, як часто в Prozorro трапляються закупівлі зі строками платежу 90 днів і більше, яка в них конкуренція та коли реально відбуваються виплати за такими договорами. Для цього проаналізували дані BI Prozorro про усі конкурентні закупівлі, оголошені з 2023 року до жовтня 2025.

Резюме

Задовгі строки оплати — переважно не дуже поширена практика в Prozorro. Строки у понад місяць застосовують у приблизно 15% закупівель товарів та послуг, і лише в закупівлях робіт їхня частота сягає 31%.

Швидка післяплата зменшує фінансові ризики для постачальників і робить участь у закупівлі більш привабливою. Натомість надто довгі строки післяплати можуть відштовхувати частину підприємців. Це підтвердили дані — зі збільшенням строків оплати знижується конкуренція. При цьому, виявлені аномальні строки понад рік часто пов’язані з технічними помилками при заповненні електронних полів у Prozorro, тоді як у самих договорах реальні строки значно коротші.

Що стосується фактичної швидкості оплати на закупівлях зі строками оплати понад 3 місяці, де їх можна перевірити, то приблизно 91% лотів оплачуються раніше встановленого строку — у середньому на 57% швидше. Утім, ці дані не можна вважати репрезентативною вибіркою по системі, адже в межах дослідження вдалося отримати дані про проплати лише для 27,5% від усіх таких закупівель. Усе тому, що понад дві треті подібних закупівель припадає на ті, що фінансуються за рахунок коштів від господарської діяльності комунальних і державних підприємств. Дані про ці проплати не є публічними.

Скарги на умови оплати залишаються поодинокими, і АМКУ наразі їх не задовольняє.

Що можна зробити, щоб знизити частку закупівель з довгими строками:

Насамперед дізнатися, чому АМКУ не задовольняє скарги на довгі строки.
Впровадити е-контрактинг з автоматичною верифікацією строків оплати у договорі допоможе уникати ситуацій, коли довгі строки виникають через технічні помилки, а не реальні умови.
Можна розглянути варіант обов’язкового звітування про події виконання договорів у визначені терміни — це зробить більш ефективним і прозорим як моніторинг оплат, так і саме виконання угод.
Варто подумати над тим, щоб зробити публічною інформацію про оплати комунальних та державних підприємств. Адже наразі взагалі немає інформації, як їх здійснюють, хоча ці замовники також оперують публічними коштами.
Можна розглянути радикальний варіант заборонити задовгі строки оплати у публічних закупівлях на рівні закону. Однак це досить ризиковий крок, який потребує більш глибокого попереднього аналізу і консультацій. Адже можливо у деяких випадках довші строки можуть мати об’єктивні причини.

Як замовники зазначають умови оплати при оголошенні закупівлі

Умови оплати договору (порядок здійснення розрахунків) — важлива складова привабливості закупівлі для бізнесу.

На авторизованих майданчиках Prozorro при створенні закупівлі замовник в електронних полях має обрати:

подію, після настання якої буде виконана оплата за договором;
тип оплати: аванс або післяплата;
період (днів), за який буде здійснена оплата;
тип днів: робочі, календарні, банківські;
розмір оплати — так, щоб розмір оплати для різних її типів сукупно дорівнював 100%; це дозволяє передбачити комбіновані формати оплати.

До того, як електронні поля щодо строків оплати у Prozorro стали обов’язковими, замовники не завжди вносили в них інформацію, тому такі закупівлі позначені як «Не визначено». Водночас умови оплати у будь-якому випадку мали бути зазначені у проєкті договору, який завантажується в оголошення і повинен відповідати вибраним параметрам в електронних полях, де такі передбачені.

Як часто замовники встановлюють нереалістичні строки оплати

Загалом від січня 2023-го до жовтня 2025 року замовники успішно провели в Prozorro 975 тис. конкурентних закупівель з очікуваною вартістю 2 трлн грн.

З них на післяплату за кількістю лотів припало 82,9%. Водночас якщо дивитися на розподіл за сумами договорів, на післяплату припало 78,9% загальної суми, майже 3,3% — на аванс, і 15,6% — комбінацію авансу і післяплати.

Ще 14,3% за кількістю і 2,2% за вартістю — лоти, в умовах яких не вказана форма розрахунку. Здебільшого це запити пропозицій у Prozorro Market.

Післяоплата — найпоширеніша форма розрахунку, незалежно від типу предмета закупівлі. Але якщо в товарах і послугах на аванси і їхню комбінацію з післяплатою припадає по декілька відсотків лотів, то в роботах більше — 8,6% на комбінований тип оплати та ще 0,2% на чистий аванс.

Отже, післяплата в усіх розрізах є найпоширенішою формою розрахунку в договорах, укладених за результатами закупівель на Prozorro. Надалі ми будемо розглядати саме її. Нагадаємо, що в контексті цих даних ми говоримо про умови розрахунку, які замовники вносили в систему вручну під час оголошення закупівель.

Який тип днів для строків оплати найчастіше використовують замовники

Замовники використовують різні підходи, але найчастіше — календарні дні — їх зазначено у 45,4% лотів, тоді як інші типи застосовують приблизно порівну: 28,7% банківських і 25,9% робочих. Водночас різниця між цими типами може бути суттєвою, адже одне й те саме число означатиме різний період. Наприклад, 10 робочих днів дорівнює не 10 календарним, а 14. Це на 40% більше. Тож для точності даних у цьому досліджені ми зробили перерахунок строків оплати з банківських та робочих днів на календарні. Також врахували той факт, що на законодавчому рівні з 1 квітня 2023 року банківський день фактично прирівняли до календарного.

Які строки оплати найчастіше встановлювали в договорах

Після вивантаження даних з BI Prozorro ми розподілили строки оплати за діапазонами: до 1 місяця, 1–2 місяці, 2–3, 3–6 та понад 6 місяців.

Аналіз показав, що переважна більшість закупівель — майже 85% за кількістю та 78% за вартістю договорів — мають строк оплати до 1 місяця.

Ми також глянули, чи є відмінність між закупівлями товарів, послуг і робіт. У перших двох основна частка припадає на закупівлі з післяоплатою до 2 місяців — ці періоди охоплюють понад 92% усіх договорів.

У категорії робіт спостерігається інша тенденція: другою за поширеністю є післяоплата у періоді від 3 до 6 місяців. Вона становить майже 12% від загальної кількості.

Додатково варто зазначити, що у закупівлях товарів і послуг строки оплати зростають паралельно зі збільшенням середньої вартості договорів, що може бути логічним наслідком більших обсягів постачання або складніших умов виконання.

Натомість для робіт такої кореляції не спостерігається.

Отже, загалом переважна більшість закупівель товарів передбачає швидку оплату, що має сприяти конкуренції — постачальники мають менше фінансових ризиків. Довші строки оплати (понад 2 місяці) не характерні для таких закупівель. В оплаті послуг тенденція аналогічна — замовники готові до швидкої післяплати, а довші строки оплати використовують лише у поодиноких випадках.

Для робіт триваліші строки оплати більш типові, що може бути пов’язано з технологічними циклами будівництва та поетапним фінансуванням. Водночас це створює ризики для підрядників, особливо для малого бізнесу, через потребу в обігових коштах.

Тож можна говорити про те, що задовгі строки оплати — переважно не дуже поширена практика в Prozorro. Строки у понад місяць застосовують у приблизно 15% закупівель товарів та послуг, і лише в закупівлях робіт їхня частота сягає 31%.

Кореляція строку оплати і конкуренції

Найбільша середня конкуренція спостерігається в закупівлях товарів — 2,31 учасника на лот. Для послуг вона становить 1,52, а для робіт — 1,35.

Водночас дані щодо середньої кількості учасників у закупівлях корелюють зі строками оплати. І хоч ми не можемо говорити про силу впливу цього фактору, адже рівень конкуренції залежить не лише від нього, швидка післяплата більш приваблива для бізнесу. Зокрема швидка оплата зменшує фінансові ризики для постачальників, натомість довга післяплата може обмежувати доступ деяких із них через потребу в обігових коштах.

У товарах конкуренція рівномірно зменшується: від 2,41 учасника на лотах з оплатою протягом 1 місяця, до 2,1 для строку в два місяці та 1,92 — у три. Далі цей показник тримається приблизно на рівні 1,71.

Для послуг динаміка схожа — конкуренція рівномірно, хоч і менш суттєво, зменшується одночасно зі збільшенням строку оплати. Загалом вона падає з 1,54 учасника на лот до 1,35. І лише у закупівлях зі строком оплати понад 6 місяців вона раптово повертається до 1,49. Враховуючи невелику кількість таких закупівель, таке середнє значення може бути радше спричинене аномальними показниками, ніж відображати загальну тенденцію. Так само і в закупівлях робіт: поступове зменшення від 1,42 до 1,13, та підйом на закупівлях зі строком оплати понад 6 місяців до 1,22.

Отже, ми можемо говорити про те, що зі збільшенням строків оплати понад 1 місяць конкуренція поступово падає. Водночас для післяоплати понад 3 місяці це зниження сильно повільнішає. Зважаючи на це для подальшого аналізу як аномально довгі строки післяоплати ми будемо більш детально аналізувати саме закупівлі з післяплатою від 3-х місяців.

Аналіз закупівель з післяоплатою та зі строками оплати понад 90 днів

Розподіл строків оплати

Більшість договорів припадає на діапазони 180 – 365 днів (17,4 тис. лотів) та 90 – 180 днів (11,6 тис. лотів). Разом вони становлять понад 96% усіх випадків з сумарною вартістю 2,1 млрд грн. Лоти зі строками понад 365 днів зустрічаються рідко — лише 1137 лотів (3,8%), проте з досить великою сумою договорів 1,5 млрд грн.

Галузевий розподіл

Довгі строки оплати найчастіше застосовуються у будівельному секторі. Найбільше таких договорів припадає на такі CPV:

45450000-6 Завершальні будівельні роботи — понад 10% усіх лотів;
45260000-7 Покрівельні та спеціалізовані роботи — 3,7%;
45230000-8 Будівництво доріг і комунікацій — 3,2% ;
45310000-3 Електромонтажні роботи — 2,3%;
44110000-4 Конструкційні матеріали — 2,1%;
44160000-9 Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби — 2,36%;

Окрім будівництва, помітним є сегмент постачання нафтопродуктів (CPV 09130000-9), на які припадає понад 1,8% закупівель з довгими строками оплати.

Методи проведення закупівель

Переважна більшість процедур — це відкриті торги з особливостями (90%). Інші методи застосовують значно рідше:

Запит ціни пропозиції — 6,4%;
Спрощена процедура закупівлі — 3,7%;
Звичайні відкриті торги — лише 2 випадки, що фактично можуть бути помилкою заповнення електронних полів.

Фінансування та реальні строки оплати

Ми також хотіли проаналізувати, коли замовники платять фактично — чи справді на це йде так багато часу, як закладається на початку? Однак комплексно дослідити такі дані виявилося неможливо.

Річ у тім, що левова частина лотів зі строками післяплати понад 3 місяці — а саме 57,2% таких закупівель — здійснюються за рахунок коштів від господарської діяльності комунальних і державних підприємств. За сумою це ще вагоміше — 68,6% усіх коштів припадає саме на такі закупівлі. Ці підприємства оплачують договори з власних рахунків у банках, а не через Державну казначейську службу, тому інформація про фактичні дати оплат у відкритому доступі відсутня.

Натомість закупівлі, що фінансуються лише з державного або місцевого бюджету, становлять приблизно третину (33,9%) за кількістю лотів та лише чверть (25,1%) за сумою. Саме щодо цих закупівель можна простежити реальні платежі через систему Казначейства, проте вони не дають повної картини по всьому ринку.

Також у звітах про платежі на Spending не завжди вказаний ідентифікатор закупівлі, за якою цей платіж здійснюють. «Центр досліджень фіскальної політики» посприяв нашому аналізу та вивантажив дані про дату першої проплати за закупівлю, де це можливо. Таких лотів зрештою виявилося 27,5% від усіх закупівель із довгим строком проплати.

Варто враховувати, що відповідно до частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України, відлік строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або події, зазначеної замовником, з якою пов’язано початок відліку. Але оскільки публічно інформації про ці дати немає, бо замовник про неї не звітує, для аналізу закупівель із тривалими строками післяоплати початком відліку вважаємо дату публікації договору.

Найбільшу кількість закупівель зі строками оплати більше 90 днів оголосили АТ НАЕК «Енергоатом» та його 11 відокремлених підрозділів, які займають понад 20% від загальної кількості закупівель та сумою договорів на майже 20 млрд грн.

Водночас сумарно 18 різних обленерго України складають також помітну частку закупівель як за кількістю лотів — 8,58%, так і за загальною сумою — 36 млрд грн. Однак їхня присутність у структурі ринку має зовсім інший характер, ніж у АТ НАЕК «Енергоатом». Частина з них має спільних або перехресних бенефіціарів, їхні закупівлі не концентруються в одному суб’єкті, а розподілені між різними юридичними особами.

Також існують замовники з інших сфер, які теж часто користуються встановленням довгих строків оплати понад 90 днів:

Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради — 4,4% лотів від загальної кількості на 1,66 млрд грн.
Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації — 2,2% лотів на 3,12 млрд грн.
КП «Харківські теплові мережі» — 2,2% лотів на 3,1 млрд грн.

Найбільшу кількість закупівель зі строками оплати більше 365 днів, а саме 62%, оголосили чотири замовники на суму понад 2 млрд грн:

Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» — 18,3% лотів.
Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» — 17,6% лотів.
Департамент інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради — 14,9% лотів.
Міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» — 11,2% лотів.

Аналіз показує, що понад 91% лотів оплачують швидше, ніж передбачено договором, навіть якщо рахувати строк від дати публікації договору — у середньому на 57%. Якщо ж відлік вести не від дати публікації договору, а від події виконання, реальний строк оплати ще менший. Це свідчить про одну закономірність: оприлюднені у Prozorro строки не завжди відображають реальні фінансові практики.

Ми запитали кількох замовників, які встановлюють довгі строки оплати, чому вони так роблять. Хтось відповідав, що причина — в циклі фінансування. Наприклад, у теплоенергетичних підприємств витрати й платежі залежать від сезону — взимку більші надходження, а влітку зростають витрати на обслуговування. Як нам повідомив один із таких замовників, вони побоюються штрафів за прострочення, тому перестраховуються довшими строками оплати. Інколи рішення встановити тривалі строки ухвалює не уповноважена особа, а внутрішній замовник, який готує технічну специфікацію. А буває, що довгі строки просто перетворилися на звичку, яку ніхто не ставить під сумнів.

Оскарження в АМКУ

Оскільки довгі строки оплати можуть відлякувати учасників від закупівлі, ми також проаналізували практику АМКУ, щоб оцінити — чи оскаржують такі умови. І якщо так, то наскільки успішні такі оскарження.

На закупівлі з довгими строками учасники скаржилися лише у 2,7% випадків, як і в середньому по системі серед конкурентних закупівель. Але не всі ці скарги стосувалися саме строків, частина, наприклад, стосується непрозорості або упередженості у визначенні переможця. А закупівлі, які проводять за методом запиту цінових пропозицій, наразі взагалі не підлягають оскарженню.

Закупівлі зі скаргами на строки оплати важко ідентифікувати, але з тих, які ми знайшли, скарги залишалися без задоволення. Наприклад, у двох закупівлях послуг з поточного ремонту проїзних частин в м. Мукачево UA-2025-03-10-008291-a та UA-2025-03-10-008888-a Комісія АМКУ відмовила у задоволенні скарг (рішення від 22 квітня 2025 року №6419 і №6430 відповідно) зазначивши, що скаржник не надав достатніх документальних підтверджень, які б обґрунтовували необхідність внесення змін до документації, а також, що відсутні докази того, що встановлені строки порушують права чи законні інтереси учасника закупівлі. І схожих відмов виявлено щонайменше ще за 97 іншими рішеннями протягом 2024–2025 років.

Сам факт великої кількості відмов може відлякувати учасників від подання скарг, зокрема тоді, коли вони стикаються з надто тривалими строками оплати. Вони можуть вирішити не витрачати час на оскарження, навіть якщо умови договору здаються несправедливими.

Аномальні випадки та некоректні дані

Деякі закупівлі мають надзвичайно довгі строки оплати — більше року, іноді навіть до 1000 днів. При цьому сумарна вартість таких договорів за 2023-2025 роки сягає 5 млрд грн, що становить 3,8% від загальної кількості закупівель. В оголошеній закупівлі все виглядає так, ніби на оплату доведеться чекати вічність. Постачальники, бачачи такі умови, двічі зважують, чи брати участь у тендері. Але коли доходить до підписання договору, ситуація змінюється: у самому документі строки оплати часто виявляються значно коротшими.

У деяких випадках причина цього криється не в намірі затримати гроші, а у помилках при заповненні електронних полів у системі Prozorro.

Водночас, наприклад, комунальне некомерційне підприємство «Київський міський клінічний ендокринологічний центр» закуповувало 1500 упаковок паперових рушників на суму 74,7 тис. грн. В електронній формі вказали післяплату у 1000 днів, хоча у проєкті договору та самому договорі з переможцем чітко прописали 30 банківських днів від дати поставки.

Або ще один випадок: закупівля світильників для ПАТ «Волиньобленерго» на 717 тис. грн. Замовник в електронному полі зазначив строк післяплати 888 днів, але у проєкті договору терміни не вказав. Після підписання договору стало відомо, що фактичний строк складає 120 днів, а відстрочка платежу була одним із нецінових критеріїв із варіантами 60, 90 та 120 днів, тому точний строк залежав від обраної пропозиції. Однак у будь-якому випадку вибір 888 днів в електронному полі був необґрунтованим, хоча формально вимога Закону (п. 10 ч. 1 ст. 37) щодо зазначення «умов оплати» дотримана — оплата здійснюється після поставки продукції.

Такі приклади показують, що величезні строки оплати інколи не відображають реальної практики, а є лише наслідком помилок замовників у Prozorro.

Хоч середня конкуренція на закупівлях із довгими строками оплати не завжди висока, є деякі сфери, які залишаються доволі конкурентними, де трапляються випадки, коли кількість учасників досягає 10-16 на лот. Наприклад, при закупівлі медичних матеріалів з кодом 33140000-3 деякі учасники досягали рівня конкуренції більше 10 учасників зі строком оплати в середньому 4 місяці. Або ж на закупівлях електроенергії з кодом CPV 09310000-5 — середня конкуренція у замовника Укрпродконтракт становить 10 учасників з аналогічним строком оплати за договором. А державне підприємство «Творчо-виробничий та навчально-дослідний центр розвитку сучасного мистецтва» по тому ж коду CPV змогло досягнути конкуренції у 16 учасників зі строком оплати трохи більше 3 місяців.

Висновок

8 із 10 закупівель на Prozorro проводять з умовою післяплати, що очікувано для сфери публічних коштів. Але переважно замовники встановлюють досить короткі строки оплати. Понад місяць вони були заплановані у приблизно 15% закупівель товарів та послуг, і лише в закупівлях робіт — у 31% випадків.

Хоч ми і не можемо говорити про силу впливу виключно строків оплати на конкуренцію на закупівлях, бачимо, що зі збільшенням строку оплати кількість учасників зменшується. У закупівлях товарів — від 2,41 учасника на лот до 1,7, у закупівлях послуг — від 1,54 учасника на лот до 1,35, а для робіт — від 1,42 до 1,13. Швидка післяплата зменшує фінансові ризики для постачальників і робить участь у закупівлі більш привабливою. Натомість надто довгі строки післяплати можуть відштовхувати частину підприємців. При цьому, виявлені аномальні строки понад рік часто пов’язані з технічними помилками при заповненні електронних полів у Prozorro, тоді як у самих договорах реальні строки значно коротші.

Ми також дослідили детальніше закупівлі із післяплатою понад 90 днів. Більшість лотів потрапляє у діапазони 90–180 та 180–365 днів — саме ці категорії охоплюють понад 96% випадків та сумарно складають 2,1 млрд грн за договорами 2023–2025 років. Строки понад рік зустрічаються рідше — у 3,8% лотів, переважно це будівельні проєкти, постачання нафтопродуктів та інші довготривалі роботи. Попри невелику кількість таких лотів, їх сумарна вартість перевищує 1,5 млрд грн.

Переважна більшість закупівель з довгими строками оплати відбувається через відкриті торги з особливостями (90%), а фінансування найчастіше йде з власних коштів підприємств (58%). Фактичну оплату для них перевірити неможливо, адже комунальні та державні підприємства платять із власних рахунків у банках.

Державний і місцевий бюджети становлять приблизно 34% фінансування — саме для них можна відстежувати реальні строки оплати, якщо замовник вказав ідентифікатор лота при звітуванні.

Що стосується фактичної швидкості оплати на тих закупівлях, де їх можна перевірити, то приблизно 91% лотів оплачуються раніше встановленого строку — у середньому на 57% швидше. Утім, ці дані не можна вважати репрезентативною вибіркою по системі.

Скарги на умови оплати залишаються поодинокими, і АМКУ наразі їх не задовольняє. Тож навіть якщо такі умови невиправдані, бізнес сьогодні фактично позбавлений можливості їх оскаржити. Тут варто дослідити глибше – чому саме склався такий підхід, і як можна було б оцінювати необхідність таких умов договору.

Водночас можна розглянути радикальний варіант заборонити задовгі строки оплати у публічних закупівлях на рівні закону. Однак це досить ризиковий крок, який потребує більш глибокого попереднього аналізу і консультацій. Адже можливо у деяких випадках довші строки можуть мати об’єктивні причини.

Також допомогти може покращення самої системи закупівель. Впровадження е-контрактингу з автоматичною верифікацією строків оплати у договорі допоможе уникати ситуацій, коли довгі строки виникають через технічні помилки, а не реальні умови. Також Prozorro могла б автоматично сигналізувати про аномально довгі строки оплати — наприклад, понад 180 днів — і позначати такі лоти. Це може бути маркером як для самих замовників, що варто звернути увагу на строки післяплати та розглянути можливість їх скоротити, так і для органів внутрішнього і зовнішнього контролю.

Крім цього, можна розглянути варіант обов’язкового звітування про події виконання договорів у визначені терміни — це зробить більш ефективним і прозорим як моніторинг оплат, так і самого виконання угод. Однак звісно, це створюватиме додаткове адміністративне навантаження на замовників. Його необхідно зменшити, зокрема усунути дублювання звітів у трьох незалежних системах (Prozorro, Spending, «Клієнт казначейства – Казначейство», на що звертала увагу команда DOZORRO в дослідженні складнощів звітування).

Також варто подумати над тим, щоб зробити публічною інформацію про оплати комунальних та державних підприємств. Адже наразі взагалі немає інформації, як їх здійснюють, хоча ці замовники також оперують публічними коштами.

Бо врешті-решт, довіра до системи публічних закупівель починається з впевненості, що правила гри однакові для всіх — і що жоден довгий строк оплати не стане пасткою для тих, хто хоче чесно працювати з державою.

Це дослідження підготовлене у межах проєкту “Цифровізація для зростання, доброчесності та прозорості” (UK DIGIT), що виконується Фондом Євразія та фінансується UK Dev. Матеріал створено за фінансової підтримки Програми допомоги з міжнародного розвитку від Уряду Великої Британії. Зміст є винятковою відповідальністю Transparency International Ukraine; висловлені погляди не обов’язково відображають офіційну політику Уряду Великої Британії.

Над дослідженням працювали

Керівник напряму:

Іван Лахтіонов, заступник виконавчого директора Transparency International Ukraine з інноваційних проєктів

Автори дослідження:

Павло Дегтярьов, дослідник проєкту DOZORRO Transparency International Ukraine

Катерина Русіна, проєктна менеджерка DOZORRO Transparency International Ukraine

The post Ми заплатимо вам через рік: аномально довгі строки оплати в закупівлях у Prozorro first appeared on Transparency International Ukraine.

Оновлене Керівництво FATF щодо повернення активів

Віка Карпінська — Fri, 21 Nov 2025 09:00:03 +0000

4 листопада 2025 року Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) опублікувала нове Керівництво та передовий досвід, спрямовані на активізацію глобальних зусиль щодо повернення активів, отриманих злочинним шляхом.

Цей документ охоплює ключові сфери — від сучасних фінансових розслідувань та швидкого збереження активів до захисту прав та повернення коштів потерпілим. Як вказують автори, зібрані поради допоможуть країнам впровадити значні зміни до Рекомендацій FATF, внесені у 2023 році, що забезпечить надійніший інструментарій для повернення незаконних доходів та партнерства у глобальній боротьбі з відмиванням грошей та іншими серйозними злочинами.

Для України врахування цих рекомендацій щодо повернення активів особливо актуальне, адже у листопаді 2025 року розпочався процес розробки нової стратегії повернення активів. Також це Керівництво:

враховує сучасні реалії транснаціонального відмивання коштів, технологічні зміни та міжнародні виклики, що робить його максимально актуальним;
пропонує практичні підходи до розширеної конфіскації, конфіскації еквівалентної вартості, та міжнародного співробітництва – саме тих інструментів, недостатня ефективність яких визначена у наших матеріалах та дослідженнях;
визначає важливість дотримання принципу пропорційності, належних процесуальних гарантій та судового контролю;
наголошує на важливості створення спеціальних фондів відновлення активів, чітких процедур розпорядження конфіскованим майном та публічної звітності, що відповідає потребі України у підвищенні довіри до системи органів кримінальної юстиції;
встановлює, що рішення про використання конфіскованих активів повинні опиратися на інтереси правосуддя та підходи, орієнтовані на потерпілого. Це особливо актуально для України в контексті захисту прав потерпілих;
містить практичні приклади з 38 юрисдикцій та міжнародних організацій. Ці кейси та найкращі практики дозволяють Україні навчатися на досвіді інших країн, уникнути типових помилок та адаптувати найуспішніші підходи до національного контексту.

З огляду на наведені переваги публікуємо переклад резюме до цього документа.

Цей документ охоплює ключові сфери — від сучасних фінансових розслідувань та швидкого збереження активів до захисту прав та повернення коштів потерпілим.

РОЗДІЛ 1: Вступ

У жовтні 2023 року FATF переглянула Рекомендації щодо повернення активів та відповідного міжнародного співробітництва, а в червні 2024 року внесла відповідні зміни до Методології оцінювання FATF. Це перші істотні зміни, пов’язані з конфіскацією, за понад три десятиліття. Вони свідчать про повну трансформацію підходу FATF до цього питання, оскільки враховують потребу забезпечити держави дієвішим інструментарієм для підвищення ефективності заходів з конфіскації, адже попередні заходи забезпечували повернення лише незначної частки доходів, отриманих злочинним шляхом у світовому масштабі.

Термін «повернення активів» у цьому Керівництві ширший ніж значення, в якому його використовують інші міжнародні організації – він означає не лише повернення активів, пов’язаних із корупцією. У Глосарії FATF та в цьому Керівництві термін «повернення активів» «означає процедуру виявлення, розшуку, оцінювання, замороження, арешту, конфіскації активу та виконання відповідного рішення, а також управління та розпорядження (включно з поверненням або розподілом) майном, одержаним злочинним шляхом, а також майном відповідної вартості». Запропоноване FATF визначення повернення активів має функціональний характер і означає слідчі дії та заходи юридичного впливу, що здійснюються з метою безповоротного відчуження майна, отриманого злочинним шляхом. Відповідно, в Керівництві описаний увесь життєвий цикл повернення активів, починаючи зі створення чіткої правової основи, необхідної для виявлення активів і проведення фінансових розслідувань, процесів забезпечення та управління активами для їх подальшого повернення, а також механізмів міжнародного співробітництва для реагування на виклики, пов’язані зі злочинністю, що виходить за межі національних кордонів.

Це перше комплексне Керівництво і передові практики FATF, присвячені поверненню активів. Це Керівництво має три завдання:

зробити нові Стандарти зрозумілішими,
допомогти державам у їх виконанні шляхом надання роз’яснень і прикладів;
сприяти реальному підвищенню результативності конфіскації.

Для цього у Керівництві надаються детальні пояснення Стандартів FATF і висвітлюються правові та операційні положення спрямовані на підвищення ефективності. Документ розрахований як на законотворців, так і на практиків. У ньому також наведені передові практики, які в окремих випадках можуть виходити за межі вимог Стандартів, але є доцільними для розгляду, особливо в контексті реформ, що мають на меті підвищення ефективності національних систем повернення активів. Як і всі документи FATF цього типу, Керівництво має рекомендаційний характер і не є юридично обов’язковим.

Це перше комплексне Керівництво і передові практики FATF, присвячені поверненню активів. Це Керівництво має три завдання: зробити нові Стандарти зрозумілішими,
допомогти державам у їх виконанні шляхом надання роз’яснень і прикладів; сприяти реальному підвищенню результативності конфіскації.

РОЗДІЛ 2: Повернення активів як пріоритет державної політики

Оновлені Рекомендації FATF передбачають, що повернення активів має бути визначене юрисдикціями як один із пріоритетів державної політики. Повернення активів є ключовим елементом національної системи протидії відмиванню коштів і фінансуванню тероризму (ПВК/ФТ). Саме тому для ефективного виконання покладених на неї завдань — скоротити та зруйнувати механізми відмивання коштів і предикатних злочинів, а в кінцевому підсумку — робити злочин економічно невигідним, ця сфера потребує належного фінансування, постійного аналізу та вдосконалення.

Визначення повернення активів пріоритетним не може бути лише на папері — воно має реалізовуватися на практиці шляхом формування стійкої правової та організаційної основи. Зокрема через забезпечення максимальної ефективності операційних структур, відповідальних за повернення активів, шляхом належного ресурсного забезпечення, підготовки кадрів, спеціалізації та створення доступних і корисних механізмів внутрішньої координації й співпраці органів, відповідальних за виявлення, розслідування та повернення майна, одержаного злочинним шляхом.

Розглядаючи переваги визначення повернення активів як політичного пріоритету, у Керівництві підкреслюється потреба держав знижувати рівень злочинності шляхом усунення фінансового стимулу до вчинення злочинів та виснаження ресурсів, які підтримують діяльність організованих злочинних груп та інших осіб, що вчиняють правопорушення. Це не лише позбавляє стимулів тих, хто прагне отримувати особисту вигоду від незаконної діяльності, а й створює шляхи відновлення для потерпілих, які зазнали фізичної, психологічної чи фінансової шкоди внаслідок злочину. Системи повернення активів також мають важливе значення для економічного здоров’я держави. Застосовуючи механізми повернення активів, держави перекривають канали, через які можуть рухатися незаконні кошти і розширюють можливості для реінвестування в громади, зміцнюють міжнародну довіру й інвестиції у свої економіки, одночасно посилюючи міжнародне співробітництво, необхідне для боротьби з транснаціональною організованою злочинністю.

Для забезпечення пріоритетності повернення активів відповідні суб’єкти не повинні діяти ізольовано. Така діяльність потребує співпраці між міністерствами та державними органами як на національному, так і на міжнародному рівнях. Усередині державних систем ефективний та врегульований обмін інформацією та комунікація між правоохоронними органами, органами прокуратури, підрозділами фінансової розвідки тощо необхідні для виявлення злочинної діяльності та потоків незаконних доходів — для успішного кримінального переслідування та для ефективного повернення або відшкодування незаконно здобутого майна. Зокрема, у цьому розділі відзначено потенційні синергії між органами поверненням активів і податковими чи фіскальними органами, які раніше могли використовуватися недостатньо.

Стійкі системи повернення активів значно виграють від налагодженої співпраці між державним та приватним сектором. Це особливо важливо на етапі збору аналітичної інформації, коли виявлення та встановлення потоків незаконно набутих активів ґрунтуються на таких даних, як звіти про підозрілі операції, що надходять від фінансових установ, постачальників послуг з віртуальних активів та визначених нефінансових бізнесів і професій. Етапи збору доказів у провадженні щодо повернення активів, також значною мірою залежать від приватного сектору, зокрема щодо надання документів, свідчень тощо.

У Керівництві розглядається значення та різні моделі державно-приватного партнерства, які можуть посилити обмін корисною інформацією між державою та суб’єктами ринку та сприяти досягненню конкретних результатів, включно з конфіскацією. Важливу роль також відіграють громадянське суспільство та неурядові організації, які можуть допомагати у виявленні злочинної діяльності та майна, одержаного злочинним шляхом, а також позитивно впливати на законодавчі та регуляторні ініціативи, спрямовані на розвиток систем повернення активів у відповідних юрисдикціях.

Оновлені Рекомендації FATF передбачають, що повернення активів має бути визначене юрисдикціями як один із пріоритетів державної політики.

РОЗДІЛ 3. Фінансові розслідування

Для сприяння державам під час повернення фінансів від злочинної діяльності, притягнення винних до відповідальності та встановленні масштабів злочинних мереж Рекомендації FATF передбачають проведення фінансових розслідувань, що є критично важливими для ефективної системи повернення активів. с

Ефективному поверненню активів сприяє проактивне застосування цих заходів якомога раніше у всіх випадках правопорушень, що генерують доходи, отримані злочинним шляхом. Це можна забезпечити шляхом створення для компетентних органів дієвих каналів комунікації та доступу до інформації, які дозволяють оперативно виявляти та відстежувати всі категорії майна, одержаного злочинним шляхом, або майна відповідної вартості; забезпечення ресурсів (особливо технологічних можливостей), необхідних для проведення ефективних розслідувань; а також шляхом регулярного навчання компетентних органів щодо використання широкого спектра базових і спеціальних слідчих інструментів, що є необхідними для сучасних фінансових розслідувань.

У цьому розділі розглядається ключове значення інформації про бенефіціарну власність у формуванні фінансових розслідувань. Доведення бенефіціарної власності є складним елементом слідчих дій та судових проваджень із повернення активів. У розділі порушено питання ознак бенефіціарної власності, які в окремих випадках можуть бути встановлені шляхом аналізу контексту або непрямих доказів; судових стратегій, що можуть допомогти виявити такі докази (наприклад, притягнення до відповідальності номінальних власників або третіх осіб); а також ефективних механізмів перевірки, які довели корисність у встановленні справжнього бенефіціарного володіння майном, пов’язаним із злочином.

Правоохоронні та інші державні органи також повинні мати юридичні повноваження й навички, щоб оперативно ідентифікувати рахунки або інші ділові зв’язки (включно з віртуальними активами) у межах своєї юрисдикції як за ініціативою національних, так і на запит іноземних органів. Компетентні органи повинні мати доступ до широкого спектра інформації для встановлення місцезнаходження та відстеження доходів, отриманих злочинним шляхом, зокрема інформацію про юридичних осіб, фінансові документи, податкову інформацію, дані кримінальних реєстрів та іншу інформацію, що зберігається державними органами, а також дані з реєстрів або баз даних – реєстрів нерухомості, акцій, транспортних засобів, суден тощо.

FATF також передбачає, що держави повинні мати ефективні заходи для оцінювання активів, які можуть бути предметом конфіскації, та забезпечення їх належного управління. Важливо спершу оцінити активи і встановити чи підлягає виявлене майно арешту, скласти попередній план дій, якщо це можливо на операційному рівні (наприклад, розгляд стратегій збереження активів та прогнозування й розподілу ресурсів, які, ймовірно, будуть потрібні для управління). Важливими аспектами цього процесу є оцінювання активу та визначення можливих ризиків (наприклад, наявність застав або обтяжень, які необхідно усунути перед конфіскацією, або екологічні проблеми, що можуть спричинити значні фінансові зобов’язання чи репутаційні ризики для держави). На цьому етапі також необхідно визначити, яким чином і коли найкраще забезпечити активи для конфіскації, чи може відповідне майно знадобитися як доказ, а також які особливі підходи до управління слід застосувати щодо різних видів активів (наприклад, віртуальні активи, твори мистецтва, яхти, товари, що швидко псуються тощо).

У цьому розділі також підкреслюється важливість належного врахування інтересів заявників та інших учасників провадження під час фінансового розслідування. Зокрема йдеться про впровадження стратегій, спрямованих на професійне визначення потенційних заявників та осіб, які мають право на отримання повідомлення, перевірку їх легітимності та забезпечення їм належної можливості вступити у відповідні стадії проваджень щодо арешту або конфіскації майна. У розділі також розглянуто важливі аспекти, зокрема момент повідомлення заявників або потерпілих. Додатково наведені ключові документи, що можуть бути корисними для встановлення потенційних заявників (наприклад, документи на нерухомість, документи про створення юридичних осіб).

Державні органи повинні мати безліч різних можливостей для ініціювання таких розслідувань і забезпечувати відповідні канали необхідними ресурсами для фінансової розвідки та отримання іншої інформації, що дозволяє виявляти активи, відстежувати транзакції, встановлювати власність та розпочинати формування юридичних і практичних стратегій, необхідних для успішного застосування заходів повернення активів.

РОЗДІЛ 4: Тимчасові заходи для швидкого збереження активів

Тимчасові заходи є необхідними елементами ефективної системи повернення активів, оскільки вони дозволяють державним органам швидко зберегти активи та підвищити ймовірність їх подальшого повернення. Рекомендації FATF були розширені для посилення інструментів, доступних державам для вжиття оперативних заходів у відповідь на потенційно злочинне майно чи поведінку, а також для забезпечення майна, одержаного злочинним шляхом, або майна відповідної вартості шляхом його арешту або вилучення.

Ефективна система повернення активів потребує наявності інструментарію заходів — від найкоротших і найменш інвазивних відстрочок до триваліших тимчасових запобіжних заходів, — і органи влади повинні обирати той захід або їх поєднання, що найкраще відповідають конкретним обставинам справи.

Нове в Рекомендаціях — повноваження щодо призупинення або відкладення згоди на проведення транзакцій, які можуть бути причетні до відмивання коштів або інших злочинів. Цей інструмент може застосовуватися як через прямі, так і через непрямі механізми. Прямі механізми передбачають, що компетентні органи (такі як підрозділи фінансової розвідки або інші правоохоронні органи) можуть спершу діяти без залучення суду для призупинення або зупинення транзакцій на час проведення аналітичної роботи або слідчих дій. Непрямі механізми передбачають ініціювання таких дій суб’єктами, що діють за вказівкою компетентного органу, наприклад через судовий припис або інструкцію підрозділу фінансової розвідки фінансовій установі, постачальнику послуг з віртуальних активів або DNFBP призупинити або відкласти транзакцію.

Незалежно від обраної моделі, призупинення є тимчасовим заходом обмеженої тривалості, який дає змогу державним органам перевірити підозрілість або незаконність транзакції та, за необхідності, ініціювати арешт майна на триваліший строк. Базовою умовою є наявність у органів, що застосовують повноваження призупинення — як з власної ініціативи, так і на запит іноземного органу — обґрунтованих підстав вважати, що відповідна транзакція пов’язана з відмиванням коштів, предикатними злочинами або фінансуванням тероризму. Такі призупинення повинні бути швидкими та тимчасовими — наприклад, повідомлення банку або іншого суб’єкта, що здійснює обробку транзакції (включно з транзакціями у сфері віртуальних активів і угодами з нерухомістю).

У Керівництві розглядаються можливі підстави та ситуації, у яких такий інструмент виявляється найбільш ефективним. Щоб запобігти мимовільному інформуванню потенційних фігурантів і не нашкодити внутрішнім або міжнародним розслідуванням, необхідно передбачити інструктування суб’єктів ринку щодо комунікації з клієнтами, чіткі умови повідомлення та спеціальне навчання відповідальних працівників. Держави також повинні розглянути можливість надання гарантій і звільнення від відповідальності суб’єктів що подають заяви про підозрілі операції, за дії, вчинені з метою виконання законних рішень про призупинення та за можливі збитки, що можуть виникнути у зв’язку з цим.

Заморожування та арешт майна є важливими тимчасовими заходами, які допомагають забезпечити, щоб неправомірно набуті активи не були сховані чи витрачені до того, як правоохоронні органи зможуть вжити відповідних дій. Повинні бути встановлені чіткі процедури щодо застосування таких приписів, включно з можливістю їх застосування ex parte без повідомлення підозрюваного чи інших зацікавлених осіб, щоб уникнути попередження фігурантів розслідування, запобігти втечі або розпорошенню активів. Законодавство повинне передбачати надійні механізми повідомлення, які забезпечують захист прав фізичних та юридичних осіб, щодо яких застосовано тимчасовий захід, а також надають реальну можливість оскаржити такі дії або змінити їх. Незалежно від правової традиції держави, рівень доказування, необхідний для застосування первинних тимчасових заходів, не повинен бути настільки високим, щоб зробити їх практично недоступними для правоохоронних органів (наприклад, шляхом надмірно суворої вимоги довести «ризик розпорошення активів»).

Вибір найбільш доречного тимчасового заходу — заморожування або арешту — залежить також від виду майна. Наприклад, якщо кошти перебувають на банківському рахунку, загальною практикою є їх заморожування, а не арешт; щодо віртуальних активів ключовими моментами є переведення активу на гаманець, що контролюється державним органом, забезпечення його додаткового захисту від виведення чи викрадення коштів. Бажано, щоб запобіжний захід можна було застосувати чи продовжити на весь період провадження про конфіскацію. Запобіжні заходи повинні бути пропорційними, тобто не виходити за межі можливого майбутнього рішення про конфіскацію та запобігати будь-якому втручанню або перешкоджанню можливості держави здійснити конфіскацію активу, не перевищуючи необхідні межі.

Окрім традиційних механізмів заморожування або арешту майна, Рекомендації FATF 2023 року передбачають можливість застосування швидких заходів у випадках, що потребують особливо термінових дій, дозволяючи в окремих ситуаціях вживати заходів без судового рішення. Однак якщо фундаментальні принципи національного права вимагають судового рішення для таких дій, держави можуть використовувати альтернативний механізм, якщо він дозволяє компетентним органам діяти достатньо швидко, щоб запобігти розпорошенню майна, одержаного злочинним шляхом, або його відповідної вартості. Незалежно від підходу, органи влади повинні забезпечити наявність належних механізмів для своєчасного судового розгляду будь-яких вжитих заходів. Крім того, ці інструменти повинні бути тимчасовими, із забезпеченням додаткового часу для подальшого заморожування чи арешту і запобігання розпорошенню майна.

Ефективне тимчасове управління активами, щодо яких застосовано тимчасовий захід, є ключовим для запобігання їх знеціненню або втраті вартості. Це передбачає скоординовану роботу багатьох суб’єктів (наприклад, органів або офісів з управління активами, правоохоронних органів та судових органів, зовнішніх постачальників послуг тощо). Основною метою є збереження вартості активів, і стратегії управління повинні забезпечувати баланс між підтриманням активу та управлінням відповідними витратами з метою ефективного використання ресурсів. Продаж до конфіскації або проміжний продаж може застосовуватися, коли це необхідно, включно з отриманням відповідного рішення суду, але через безповоротний характер таких продажів та можливе втручання в право власності необхідно ретельно зважувати низку факторів.

Належне тимчасове управління активами та мінімізація витрат є критично важливими для того, щоб значна частина вартості активів залишалася доступною для потерпілих, для повернення активів або інших законних способів розподілу конфіскованих коштів після завершення (іноді тривалих) судових проваджень.

Рекомендації FATF були розширені для посилення інструментів, доступних державам для вжиття оперативних заходів у відповідь на потенційно злочинне майно чи поведінку, а також для забезпечення майна, одержаного злочинним шляхом, або майна відповідної вартості шляхом його арешту або вилучення.

РОЗДІЛ 5: Комплексний набір заходів з конфіскації

Остаточне позбавлення особи майна, одержаного злочинним шляхом, та майна відповідної вартості є найбільш фундаментальною складовою повернення активів. Рекомендації FATF 2023 року вимагають, щоб держави мали у своєму розпорядженні комплексний набір заходів з конфіскації — конфіскацію на підставі обвинувального вироку, розширену конфіскацію та конфіскацію без обвинувального вироку — особливості яких можуть залежати від правової системи держави.

У Керівництві наголошується, що заходи з конфіскації повинні поширюватися на майно, яке належить підозрюваному чи обвинуваченому як прямо, так і опосередковано. Вони повинні включати майно у володінні недобросовісних третіх осіб — як фізичних, так і юридичних — якщо майно, що вони формально утримують, фактично належить або контролюється підозрюваним чи обвинуваченим. Злочинці рідко реєструють активи на себе. Найчастіше офіційними власниками є члени сім’ї, довірені особи, підставні юридичні чи фізичні особи або номінальні власники для здійснення операцій, які ускладнюють встановлення зв’язку активу з правопорушенням. Незалежно від того, який метод конфіскації застосовується у конкретній справі, компетентні органи повинні зосереджувати особливу увагу на виконанні припису та реалізації активів — тобто забезпечувати фактичне позбавлення злочинців майна, щодо якого ухвалено рішення про конфіскацію.

Фундаментальні принципи національного права (ФПНП), тобто норми, закріплені у конституціях, хартіях чи рішеннях верховних судів, можуть впливати на повне або часткове застосування окремих заходів з конфіскації. У Керівництві наведено численні приклади того, як держави змогли врахувати ФПНП під час впровадження заходів з конфіскації, а також особливості, на які звернули увагу вищі суди для мінімізації потенційних ризиків втручання у фундаментальні права. Опис досвіду інших держав щодо подолання відповідних викликів — наприклад, пов’язаних із презумпцією невинуватості — може допомогти країнам розробити режими конфіскації, які досягають політичних цілей конфіскації, одночасно витримуючи судовий контроль та забезпечуючи захист основоположних прав.

Конфіскація на підставі обвинувального вироку пов’язана з кримінальним переслідуванням та винесенням обвинувального вироку. Існують різні моделі такої конфіскації, і держави повинні мати чітко визначені процедури (включно з процедурами захисту прав обвинувачених та добросовісних третіх осіб) і прагнути максимальної гнучкості. У Керівництві розглядаються практичні аспекти конфіскації конкретного майна (яка вимагає доведення зв’язку між майном і правопорушенням) та конфіскації на підставі вартості (яка потребує визначення розміру злочинної вигоди і може бути звернена на майно, що належить обвинуваченому чи перебуває під його контролем). У Керівництві також розглядається розширена конфіскація, яка вперше включена до Стандартів FATF і становить собою форму конфіскації, що виходить за межі вилучення активів, пов’язаних із конкретним правопорушенням, за яке засуджено особу. Цей інструмент може бути особливо корисним у боротьбі зі серйозною та організованою злочинністю або щодо обвинувачених, які тривалий час накопичували незаконні статки.

Конфіскація без обвинувального вироку, яка відтепер є вимогою Стандартів FATF, дозволяє здійснювати конфіскацію за рішенням суду без необхідності доведення вини у кримінальному провадженні, стосовно майна, пов’язаного з правопорушеннями, якщо кримінальне переслідування неможливе або недоцільне. Зв’язок між майном і кримінальним правопорушенням повинен бути доведений відповідно до стандарту доказування та доказового порогу, встановлених національним правом. Деякі держави інтегрують елементи конфіскації без обвинувального вироку у кримінальних провадженнях, а інші застосовують цивільні процедури, які зазвичай передбачають нижчі стандарти доказування та інші процесуальні правила. У Керівництві підкреслюється, що конфіскація без обвинувального вироку потребує ґрунтовних фінансових розслідувань і може здійснюватися паралельно з конфіскацією із винесенням вироку або після неї. Наведені численні приклади конфіскації без обвинувального вироку у різних юрисдикціях демонструють успішне застосування цього інструмента державами, що прагнули розширити можливості повернення активів, та проактивно знаходити майно, одержане злочинним шляхом, реагувати на серйозні правопорушення (організована злочинність, корупція, торгівля людьми, незаконний обіг наркотиків, відмивання коштів), які часто пов’язані зі складними фінансовими мережами та міжнародними елементами, що ускладнюють отримання обвинувальних вироків.

Відповідно до Рекомендацій FATF 2023 року, держави повинні розглянути можливість запровадження заходів, які зобов’язують правопорушника довести законне походження майна, що може підлягати конфіскації. У п’ятому розділі аналізуються нові та інноваційні інструменти для повернення активів, включно з провадженнями щодо необґрунтованих активів.

Основна ідея полягає в тому, що особа, яка володіє або контролює активи, найімовірніше, є найбільш обізнаною щодо джерела їх походження, особливо якщо існують обґрунтовані підстави вважати або підозрювати, що активи мають злочинне походження. У Керівництві розглядаються моделі ордерів щодо необґрунтованих активів, зокрема ордерів на конфіскацію, на підставі яких розпочинається процедура конфіскації і які часто передбачають перекладення тягаря доказування на відповідача, а також ордерів на розслідування необґрунтованих активів, на підставі яких можна вимагати пояснень та обґрунтування законного походження відповідного майна (і які можуть згодом стати підставою для порушення провадження про конфіскацію цього майна). Як і щодо будь-якого інструменту повернення активів, необхідно забезпечити відповідні гарантії, які надають відповідачу реальну можливість довести, що майно було набуте законно. Зазвичай суди залучаються до видачі або схвалення ордерів та розгляду prima facie доказів незаконного походження активів або незаконного збагачення.

Маючи комплексний арсенал заходів з конфіскації, компетентні органи повинні обирати один або декілька заходів, що найкраще підходять у конкретних обставинах і можуть забезпечити остаточну і безповоротну конфіскацію майна, одержаного злочинним шляхом, або еквівалент його вартості, за відповідним ордером. На практиці рішення про конфіскацію іноді не виконуються через недостатнє використання або неналежне застосування тимчасових заходів, приховування активів, неефективне управління майном або відсутність чіткого розмежування відповідальності між органами. У Керівництві наведено практичні поради щодо «реалізації» конфіскації, тобто забезпечення фактичного виконання відповідного припису та надходження майна до держави.

Рекомендації FATF 2023 року вимагають, щоб держави мали у своєму розпорядженні комплексний набір заходів з конфіскації — конфіскацію на підставі обвинувального вироку, розширену конфіскацію та конфіскацію без обвинувального вироку — особливості яких можуть залежати від правової системи держави.

РОЗДІЛ 6: Міжнародне співробітництво

Враховуючи дедалі більш транскордонний характер злочинної діяльності та майже повсюдну практику відмивання незаконних коштів через декілька юрисдикцій і до них, ефективне міжнародне співробітництво є ключовою складовою, що забезпечує успішне повернення активів.

Законотворці повинні ухвалювати або розширювати норми, що дозволяють ефективно повертати активи, які перебувають у межах їхньої юрисдикції та щодо яких здійснюється провадження про повернення активів в іншій державі. Водночас компетентні органи повинні оптимізувати процеси, які можуть уповільнювати співпрацю та призводити до втечі фігурантів або розпорошення активів. На кожному етапі процесу повернення активів необхідно застосовувати нові підходи до забезпечення неформального співробітництва — заснованого на наданні оперативно придатної інформації, обміні даними та безперешкодній комунікації.

Стандарти FATF були оновлені з метою заохочення ефективніших процедур, зменшення бюрократичних перешкод і підвищення результативності. У цьому розділі державам рекомендується забезпечувати гнучке та розвинене міжнародне співробітництво. Це означає здатність швидко й адаптивно залучати відповідні механізми, щоб забезпечити максимально ефективне повернення активів і запобігти утворенню юрисдикцій-притулків, у яких злочинці можуть приховувати майно, не побоюючись можливого вилучення.

Такий підхід до співпраці у сфері повернення активів можна коротко охарактеризувати чотирма практичними принципами: (i) взаємність — держави повинні мати можливість робити для інших те саме, що вони можуть робити у власних внутрішніх справах у контексті розслідування, збору доказів, арешту, управління активами тощо; (ii) проактивність — юрисдикціям рекомендується самостійно та спонтанно передавати інформацію, яка може сприяти поверненню активів або започаткувати нові розслідування чи справи за кордоном; (iii) доцільність — слід обирати найефективніші засоби досягнення мети, зокрема шляхом розподілу роботи справах за участю кількох юрисдикцій та залучення спеціалізованих експертів за можливості; (iv) неформальність — держави повинні активно використовувати неформальні механізми співпраці, підтримувати ефективні канали комунікації (уникаючи надмірного формалізму), а також готувати основу перед використанням таких формальних механізмів як взаємна правова допомога.

Як передбачено Рекомендацією 40 FATF, неформальні канали є важливими інструментами успішного міжнародного співробітництва та зазвичай мають правову основу поза межами міжнародних договорів. Різні компетентні органи, залучені до повернення активів, повинні мати можливість взаємодіяти з відповідними органами іноземних держав (правоохоронними органами, підрозділами фінансової розвідки, а в окремих випадках — органами прокуратури або судовими органами). Крім того, Рекомендація 40 передбачає можливість співпраці з іноземними органами, які не є прямими відповідниками, за належних умов і за наявності відповідних гарантій. Наприклад, правоохоронні органи повинні мати можливість спонтанно передавати релевантну інформацію про майно, одержане злочинним шляхом, іноземним органам навіть без попереднього запиту, а також виявляти та відстежувати таке майно, якщо вони підозрюють його зв’язок із іноземним розслідуванням у межах їхньої юрисдикції. Підрозділи фінансової розвідки повинні мати подібні повноваження для обміну інформацією про підозри.

У Керівництві підкреслюється, що органи влади загалом повинні надавати повну й детальну інформацію, однак зазначається, що в окремих випадках може бути обґрунтованим звернення до іноземного партнера на підставі попередньої або орієнтовної інформації, зокрема якщо питання термінове або іноземні дані мають вирішальне значення для просування фінансового розслідування. Крім того, держави можуть надавати допомогу навіть за наявності внутрішнього розслідування, якщо це не шкодить внутрішній справі. Представники компетентних органів, які працюють за кордоном у ключових державах, також можуть бути ефективними каналами для обміну інформацією.

Стандарти FATF тепер прямо заохочують використання міжвідомчих мереж з повернення активів (ARIN), які забезпечують комунікацію та співпрацю з питань повернення активів через контактних осіб. Наразі у світі існує десять таких мереж ARIN, і якщо певна мережа недоступна для держави, вона повинна активно брати участь у роботі інших інституцій, що підтримують неформальне міжнародне співробітництво у сфері повернення активів, таких як Інтерпол (наприклад, Silver Notices або i-24/7), Еґмонтська група або інші структури, перераховані у Керівництві. Отримання інформації неформально через ARIN або інші багатосторонні чи регіональні мережі часто дає кращі результати у справах, які потребують використання формальних каналів. У розділі наведено десятки реальних прикладів співробітництва, зокрема випадки, коли неформальна співпраця зробила формальні запити більш точними та практичними щодо конкретних активів, що дозволило зекономити час і ресурси, а також випадки, коли вона безпосередньо призвела до повернення активів.

У Розділі 6 також розглядається формальне співробітництво, його правові підстави та механізми, які забезпечують швидке, ефективне та максимально широке надання взаємної правової допомоги у справах про повернення активів. Наведено практичні поради щодо визначення порядку надсилання та пріоритезації запитів, а також забезпечення виконання запитів, пов’язаних із поверненням активів, органами, що мають відповідну підготовку та компетентність, враховуючи часто терміновий та складний характер таких запитів.

У Керівництві наголошується, що перший запит, який стосується конфіскації та надісланий без попереднього попередження або підготовки, найменш імовірно досягне своєї мети. Крім того, держави повинні мати чіткі процедури розгляду формальних запитів, повідомляти іноземним партнерам свої правові вимоги, щоб підвищити відповідність, конструктивно підходити до незначних недоліків або технічних помилок і активно залучати свої центральні органи (включно з налагодженням зв’язку між органами, що надсилають і виконують запити, та наданням проактивних оновлень щодо статусу виконання). Спільні слідчі групи та розслідування, які проводяться одночасно або у координації між різними державами, також довели свою результативність у поверненні активів, як зазначено в Керівництві.

FATF також вимагає забезпечення виконання тимчасових і кінцевих ордерів або судових рішень. Держави повинні мати повноваження та здатність виконувати такі ордери (як у кримінальних провадженнях, так і у багатьох видах проваджень без винесення обвинувального вироку), хоча це не означає обов’язкове виконання за кожним запитом. Суверенна держава може самостійно визначати, коли й у який спосіб надавати взаємну правову допомогу (відповідно до договірних зобов’язань), а її суди можуть відхиляти клопотання про виконання, якщо вони не відповідають вимогам національного права.

Існують різні моделі виконання: системи, які дозволяють пряме визнання рішень, і системи, що передбачають різний рівень перегляду. Ключовим аспектом ефективності процедур є уникнення необхідності проведення повторних внутрішніх розслідувань. Як правило, держава, яка видала ордер, є основним місцем розгляду справи по суті та апеляцій, тоді як держава, до якої надійшов запит, зазвичай розглядає такі питання як повідомлення і процесуальні гарантії для зацікавлених сторін, остаточність рішення та інші аспекти, пов’язані з виконанням. Повторний розгляд справи по суті, без доступу до іноземних доказів або свідків, є невиправданим, а перешкод у виконанні значною мірою можна уникнути, наприклад, шляхом обміну проєктами документів та проведення неформальних консультацій щодо планування, логістики та правового аналізу (наприклад, щодо подвійного визнання злочином або виконання рішень, ухвалених у провадженнях без винесення обвинувального вироку).

РОЗДІЛ 7: Повернення, репатріація та використання вилучених активів

Ефективне повернення активів потребує належного розпорядження конфіскованими активами, їх повернення та використання. Це найважливіший етап як для потерпілих, так і для суспільства. Він відображає результат зусиль правоохоронних органів, прокурорів та інших компетентних органів на всіх попередніх стадіях процесу. Прозорість, належний контроль та підзвітність є ключовими умовами відповідального спрямування конфіскованих коштів. Це забезпечує дотримання верховенство права та зміцнює легітимність системи повернення активів загалом. Громадськість повинна сприймати конфіскацію не як спосіб отримання державою прибутків, а як захід, що позбавляє злочин сенсу та приносить користь людям — безпосередньо або через реінвестування у правоохоронні органи чи інші суспільно корисні дії.

Рекомендації FATF вимагають наявності у держав ефективних механізмів управління замороженим, заарештованим чи конфіскованим майном на всіх етапах конфіскації. Такі заходи гарантують, що зусилля, докладені на попередніх стадіях, не будуть марними, і що вартість активів буде збережена протягом усього провадження та врешті-решт активи будуть належним чином реалізовані та використані. Стратегії розпорядження активами мають бути гнучкими та базуватися на прозорих критеріях, адаптованих до виду активу. Заходи з реалізації повинні включати належні гарантії та виконуватися уповноваженими фахівцями — як у межах спеціалізованих установ із управління активами, так і в правоохоронних чи судових органах, або через ретельно відібраних зовнішніх менеджерів, призначених державою.

Державам варто розглянути можливість створення фонду повернення активів, до якого може надходити вся або частина конфіскованих активів, що спрямовується на підтримку правоохоронної діяльності, системи охорони здоров’я, освіти або інших суспільних потреб. Держава також може спрямовувати конфісковані активи до загального бюджету. Обираючи будь-яку модель, країни повинні встановити чіткі правила та процедури щодо напрямів використання конфіскованих коштів, включно з порядком пріоритетності та механізмами контролю, прозорості та підзвітності. Зловживання чи шахрайство в процесі поводження з конфіскованим майном, його реалізації або використання (а також доходів від нього) створює ризик підриву всієї системи.

Стандарти FATF прямо передбачають наявність у держав механізмів повернення конфіскованих активів належним власникам або компенсації потерпілим, з урахуванням різних підходів до понять реституції та компенсації, які в деяких юрисдикціях можуть мати пріоритет над конфіскацією. Незалежно від обраного механізму, дії держави щодо використання та розподілу конфіскованих активів мають ґрунтуватися на інтересах правосуддя та потерпілих. Повинні застосовуватися процедури, що дозволяють потерпілим або попереднім законним власникам подавати заяви на повернення конфіскованих коштів.

У стратегіях повернення активів повинні бути збалансовані фінансові аспекти та потреба у забезпеченні справедливості та настання певних соціальних наслідків. Конфіскація може мати істотний позитивний вплив на правосуддя, превенцію та верховенство права, навіть коли вартість повернених активів незначна. Держави можуть також розглядати можливість спрямування активів іншим суспільним чи інституційним бенефіціарам, особливо у громадах, що непрямо постраждали від таких серйозних злочинів, як тероризм чи незаконний обіг наркотиків.

На міжнародному рівні держави повинні мати можливість управляти активами в інтересах інших держав у міжнародних справах і забезпечувати їх повернення або розподіл. Хоча повернення активів часто здійснюється на підставі багатосторонніх чи двосторонніх конвенцій, конкретні аспекти процедур зазвичай регулюються внутрішнім правом. Для фактичного повернення активів або їх розподілу між юрисдикціями, що співпрацювали у відповідному розслідуванні чи провадженні, в багатьох випадках потрібні двосторонні домовленості між державою, що подає, та державою, що отримує запит. Такі домовленості можуть бути довгостроковими або укладатися ситуативно для конкретної справи. У Керівництві підкреслюється, що повернення активів може бути складним, особливо у справах про корупцію, а тому державам рекомендується проводити відкриті консультації на початкових етапах провадження. Надаються практичні поради щодо забезпечення справедливого, оперативного, прозорого та підзвітного повернення коштів.

Важливим елементом міжнародної співпраці у сфері повернення активів є розподіл витрат на виконання. Держави повинні мати можливість погоджувати механізми відшкодування або розподілу значних чи незапланованих витрат, що виникли під час замороження, арешту або управління майном на користь іншої держави. Це дозволяє уникнути ситуацій, коли держава, що надає допомогу, зазнає непропорційного фінансового навантаження, особливо коли процедура передбачає тривалі судові провадження або значні фінансові витрати. Ще одним ключовим завданням є збереження вартості активів на весь період провадження. Навіть якщо повне відновлення вартості неможливе, держава, що надає допомогу, повинна докласти всіх зусиль для запобігання надмірної втрати вартості конфіскованих активів та їх максимального збереження. До таких заходів можуть належати реалізація активів, належне утримання та ефективне тимчасове управління.

Рекомендації FATF вимагають наявності у держав ефективних механізмів управління замороженим, заарештованим чи конфіскованим майном на всіх етапах конфіскації.

РОЗДІЛ 8: Забезпечення гарантій прав людини під час імплементації Стандартів FATF щодо повернення активів

Ефективне повернення активів можливе лише в умовах поваги до прав і свобод людини та діє належний баланс стримувань і противаг. Під час реалізації заходів із повернення активів можуть порушуватися норми матеріального та процесуального права. Однак усі відповідні дії повинні виконуватися з дотриманням основоположних прав та принципу верховенства права. Незалежний судовий контроль, належна правова процедура та принцип пропорційності — необхідні передумови запобігання зловживаннями, збереження суспільної довіри та забезпечення цілісності системи протидії відмиванню коштів, фінансуванню тероризму та розповсюдження зброї масового знищення.

Держави повинні враховувати ключові елементи належної правової процедури — повідомлення та право оскаржити дії держави — як під час формування окремих елементів системи, так і під час їх практичного застосування. У восьмому розділі також розглядається порядок захисту прав фізичних осіб та застосування принципу пропорційності, а також наведено приклади законів без належних гарантій або випадки непропорційного застосування законодавства.

У Керівництві зазначається, що інструменти повернення активів можуть використовуватися неправомірно, що призводить до судових помилок і підриває саму сутність повернення активів як превентивного та коригувального заходу в боротьбі з відмиванням коштів, предикатними злочинами та фінансуванням тероризму.

Оскільки заходи повернення активів передбачають застосування державою примусу для вилучення приватної власності, держави повинні з особливою ретельністю ухвалювати розумні, справедливі та пропорційні норми й процедури конфіскації та застосовувати їх максимально професійно й доброчесно. Від цього залежить репутація інституту повернення активів, а також його роль як ключового елемента системи протидії відмиванню коштів і фінансуванню тероризму. Захист матеріальних і процесуальних прав фізичних осіб під час застосування до них заходів повернення активів, а також застосування потужного інструментарію конфіскації у пропорційний спосіб, що поважає належну правову процедуру, є необхідними передумовами для розбудови сильної, стійкої та ефективної системи повернення активів.

Незалежний судовий контроль, належна правова процедура та принцип пропорційності — необхідні передумови запобігання зловживаннями, збереження суспільної довіри та забезпечення цілісності системи протидії відмиванню коштів, фінансуванню тероризму та розповсюдження зброї масового знищення.

The post Оновлене Керівництво FATF щодо повернення активів first appeared on Transparency International Ukraine.

Відкритість та взаємодія з громадськістю: як міста проходять євротест на прозорість?

Євгенія Семчук — Thu, 20 Nov 2025 09:28:30 +0000

Євроінтеграційний шлях України незворотній. Про це свідчать конкретні зобов’язання держави, послідовна позиція європейських партнерів і стабільна суспільна підтримка — 74% громадян виступають за вступ до ЄС (за даними TI Ukraine). Але євроінтеграція — це не лише про державну політику на національному рівні. Вона реалізується і через рішення, що ухвалюються на місцях — у громадах і містах, де, зокрема, впроваджуються стандарти належного врядування, прозорості та участі громадян.

Саме тому програма «Прозорі міста» досліджує, наскільки українські міста готові до інтеграції з ЄС у цих питаннях. У межах пілотування нового формату дослідження аналітики оцінили відкритість муніципалітетів за європейськими підходами.

Критерії оцінювання узгоджені з вимогами та рекомендаціями ключових документів – Принципів демократичного врядування Ради Європи, Плану Ukraine Facility, Звітів Європейської Комісії в межах Пакета розширення Європейського Союзу 2023–2024 року та ін. Для категорії відкритості та взаємодії з громадськістю акценти обрано відповідно до вимог Плану для Ukraine Facility, перш за все, в частині, що стосується децентралізації та регіональної політики, реформи «Посилення інструментів залучення громадян до процесів прийняття рішень на місцевому рівні». Враховано також положення, які стосуються участі громадянського суспільства в архітектурі інвестицій та відновлення. Підходи до оцінювання узгоджені з європейськими методологіями, зокрема, з методикою моніторингу рівня цифрової трансформації державного сектору ЄС, викладеними у eGovernment Benchmark 2025.

Відкритість міських рад і взаємодія з громадськістю – ядро прозорості та демократичного врядування. Перш ніж переходити до аналізу провідних діджитал рішень чи інших найкращих практик на місцевому рівні, важливо зрозуміти, наскільки міста забезпечують базову відкритість – чи може пересічний мешканець із мінімальними зусиллями знайти інформацію про весь цикл ухвалення та впровадження рішень в громаді. Міста мають проактивно та якісно інформувати містян, а також залучати громадськість до співтворення життя у місті.

Під відкритістю програма розуміє повноту, актуальність, точність та структурованість публічної інформації про діяльність органів місцевого самоврядування, що відповідає загальноєвропейському підходу до розвитку е-врядування (програма «Цифрове десятиліття Європи 2030»). Через орієнтацію на європейські підходи аналітики виміряли практичну відкритість офіційних ресурсів міських рад, застосовуючи зокрема принцип «єдиної точки входу». Приділили увагу й вимірам відкритості, які є особливими для українського контексту, але водночас важливими для збереження підтримки європейських партнерів – прозорості у роботі з гуманітарною допомогою, координації відновлення та відбудови, а також залучення громадян з різних регіонів та соціальних груп.

Відкритість міських рад і взаємодія з громадськістю – ядро прозорості та демократичного врядування.

Методологія дослідження

Методологія Європейського індексу міст (Євроіндексу) передбачає перехід від одноразового річного вимірювання до постійного моніторингу. Аналітики фіксуватимуть зміни у прозорості та підзвітності міських рад кілька разів на рік. Дослідження здійснюється поетапно за тематичними блоками — відкритість міських рад, електронні сервіси, відкриті дані, використання бюджетних коштів, запобігання корупції тощо. Кожен етап супроводжується публікацією окремої методології водночас з оприлюдненням результатів.

Аналітики збирали дані у вересні 2025 року. Перевіряли, чи є інформація є актуальною станом на 2025 рік загалом, за винятком декількох індикаторів, де враховували також дані від 2024 року (щодо регуляторної діяльності, комплексних програм для захисників та захисниць тощо). До пілотної вибірки увійшли 10 обласних центрів (Дніпро, Запоріжжя, Кропивницький, Луцьк, Львів, Одеса, Полтава, Харків, Хмельницький, Чернігів) та місто Київ. Обрані міста різного рівня прозорості, репрезентують усі макрорегіони України та контексти війни (тилові міста; міста, що віднесені до Переліку територій можливих бойових дій).

Рівень відкритості та взаємодії з громадськістю оцінювали за 40 індикаторами і максимально за їхнє виконання місто могло отримати 100 балів. Аналітики перевіряли оприлюднення інформації про засідання міської ради, її виконавчого комітету та обраних постійних комісій. Тут звертали увагу лише на засідання ради та її органів, проведені у другому кварталі 2025 року. Також аналізували публікації ключових стратегічних документів ради, справність інструменту пошуку вебсайтів та їх доступність для користувачів з вадами зору, наявність повної, актуальної та точної інформації щодо регуляторної політики, роботи з гуманітарною допомогою, надання компенсацій за пошкоджене або знищене майно, інформації для чутливих груп населення тощо.

Важливо! Перевірка передбачала наявність сталих тематичних розділів / сторінок, де повинні збиратись та постійно оновлюватись уся можлива довідкова інформація, а також коректні посилання на внутрішні та зовнішні документи / ресурси.

Методологія Європейського індексу міст (Євроіндексу) передбачає перехід від одноразового річного вимірювання до постійного моніторингу.

Наскільки великі міста відповідають європейським стандартам відкритості?

Оцінюючи відкритість і взаємодію з громадськістю в українських містах аналітики виходили з міркування, що реальна прозорість починається не з формального оприлюднення інформації, а з логічності, повноти та доступності даних для мешканців. Якщо громадянин може за кілька кліків знайти потрібну інформацію – про засідання ради, регуляторну політику, відновлення чи гуманітарну допомогу – це свідчить про певну зрілість інституцій.

Дослідження охопило два ключові виміри – відкритість (наявність та актуальність інформації) та взаємодію з громадськістю (доступність та структурованість інформації, комунікація з мешканцями, інклюзивність у кризовий час). Експерти програми прагнули визначити і описати бар’єри для практичного доступу до важливих даних та перевірити, чи рухаються українські міста до впровадження європейських стандартів цифрового врядування.

Середній рівень виконання 40 індикаторів «Відкритості та взаємодії з громадськістю» становить 53,5%.

Найвищий результат у Дніпра – 66 зі 100 можливих балів. Позицією нижче – Одеса зі 64 балами, далі – Львів, який отримав 63 бали. Найменше балів у Полтави (38), Харкова (44) та Луцька (45). Київ опинився посередині, набравши 53 бали.

Дніпро та Львів підтвердили системність своїх підходів. У сферах «Відкритість» та «Взаємодія з громадськістю» Рейтингу прозорості 2024 міста входили до десятки найсильніших: Дніпро виконав індикатори цих сфер на 93,1%, Львів – на 87,5%. І цього року обидва обласні центри також показали непогані результати: Дніпро виконав 28 із 40 індикаторів (найвищий показник серед міст вибірки), Львів – 27.

Одесі вдалось покращити свої результати порівняно з даними Рейтингу 2024 (рівень реалізації відповідних сфер був на рівні 58,3%). Місто виконало 27 критеріїв на рівні зі Львовом.

Натомість Луцьк у сферах відкритості та взаємодії з громадськістю у 2024 році входив до п’ятірки найкращих з рівнем виконання 91,7%. Під час цьогорічної перевірки місто виконало 20 із 40 індикаторів. Найбільшим каменем спотикання стали шість індикаторів, пов’язаних з анонсуванням засідань ради, виконавчого комітету та постійних комісій, підходи до оцінювання яких були уточнені відповідно до євростандартів.

У 2024 році Полтава виконала індикатори відповідних сфер на 51,4% – найменший показник серед міст у вибірці – і також продемонструвала найнижчий результат у цьому дослідженні, реалізувавши лише 16 індикаторів.

У дослідженні взяли участь два міста зі статусом території можливих бойових дій – Харків та Запоріжжя. Попри схожі виклики, з якими стикаються ці обласні центри, вони по-різному впорались з вимогами відкритості. Запоріжжя виконало 24 індикатори, Харків – 19. Ці результати корелюються з тими, яких досягли прифронтові міста у 2024 році.

Загалом усі проаналізовані міста продемонстрували доволі середні результати. Навіть ті міста, що показали кращі результати за інших, не набрали більше двох третин від максимально можливої кількості балів, що вказує на суттєвий потенціал для розвитку.

Середній рівень виконання 40 індикаторів «Відкритості та взаємодії з громадськістю» становить 53,5%.

Сильні та проблемні сторони

Усі досліджувані міста публікують рішення міської ради та виконавчого комітету і розпорядження міського голови. Також усі 11 міст організували трансляції сесій ради у другому кварталі 2025 року (за детальними рекомендаціями щодо належного формату трансляцій можна звернутись до розширеної аналітики програми). Із транслюванням засідань виконавчого комітету обласні центри впорались гірше – це зробили сім міст, тоді як Київ, Львів, Харків та Чернігів не забезпечили трансляції усіх засідань. Єдине місто, яке не оприлюднило усі записи засідань обраних постійних комісій – Луцьк.

Регуляторна політика також виявилась сферою з успішними результатами. Дев’ять міст належним чином оприлюднили Плани діяльності з підготовки проєктів регуляторних актів міської ради та виконавчого комітету, а вісім – власне посилання на самі регуляторні акти в структурованому вигляді.

Жодне місто у вибірці не оприлюднило в спеціальному розділі узагальненої структурованої статистики щодо рішень про надання компенсацій за пошкоджені та знищені об’єкти нерухомого майна. Аналітики перевіряли, чи публікують узагальнені цифри про кількість прийнятих рішень щодо надання компенсації, кількість згод та відмов, а також суми виплачених коштів. Деяка інформація доступна для користувачів – наприклад, про кількість прийнятих рішень в останніх абзацах протоколів комісії Львова, чи про кількість рішень, відмов, згод та зупинень розгляду в Одесі. Проте даних щодо загальної суми наданих компенсацій зафіксувати не вдалось ніде. Єдине місто, яке забезпечило наявність документів-рішень комісії щодо надання компенсацій у відповідному розділі – Чернігів.

Також дуже проблемним для міст стало оприлюднення інформації щодо роботи з гуманітарною допомогою. Всі 11 міст не впорались з відповідними індикаторами. Вісім з них навіть не створили окремого розділу на цю тему. Відсутність структурованого розділу про роботу ради з гуманітарною допомогою у час повномасштабного вторгнення є критичною проблемою, і програма вже надавала рекомендації стосовно цього питання. Вони актуальні й досі. У Дніпрі, Києві та Чернігові, де наявні принаймні тематичні розділи, запитувана інформація не була додана (йдеться про Порядок отримання і розподілу допомоги та Перелік отримувачів серед підпорядкованих міській раді суб’єктів).

Жодне місто у вибірці не оприлюднило в спеціальному розділі узагальненої структурованої статистики щодо рішень про надання компенсацій за пошкоджені та знищені об’єкти нерухомого майна.

Європейський підхід до публікації інформації

Експерти програми перевірили, чи дотримуються українські муніципалітети загальноєвропейських підходів до врядування в роботі з публічною інформацією. Важливою частиною цих підходів є принцип «єдиної точки входу». Це означає, що на сайтах міських рад мають бути зручні й постійно оновлювані тематичні розділи з усією потрібною інформацією та правильними посиланнями на документи й ресурси. Цей принцип узгоджується з європейськими практиками, про які йдеться далі.

Принцип «єдиної точки входу» перевірявся для дев’яти тем. Аналітики шукали окремі розділи або сторінки, присвячені: Статуту територіальної громади, Регламенту міської ради, регуляторній діяльності ОМС, місцевим податкам та зборам, доступу громадян до засідань, єВідновленню та роботі комісії щодо надання компенсацій за пошкоджене чи знищене майно, гуманітарній допомозі, інформації для захисників та захисниць, інформації для внутрішньо переміщених осіб (ВПО).

Єдине місто, яке забезпечило виконання цього принципу – це Київ. Майже досяг цього і Львів: на офіційному вебсайті міської ради наявні тематичні сторінки для восьми з дев’яти запитуваних тем, відсутня лише сторінка, присвячена гуманітарній допомозі. Офіційні сайти цих міст демонструють відкритість влади і спробу налагодити взаємодію із громадськість – через логічне та зручне для користувача структурування інформації.

У всіх 11 містах вдалось виявити окрему сторінку, присвячену Статуту територіальної громади. Повна актуальна затверджена версія цього документа наявна в 10 містах. Вдалою практикою є зазначення конкретних дат внесення змін та надання посилання на відповідні рішення, як це, наприклад, реалізовано у Києві. Лише у Харкові Статут на окремій сторінці виявився неактуальним (вдалось знайти рішення про внесення змін, які не відображено на сторінці Статуту).

Більшість обласних центрів (10 із 11) забезпечили наявність єдиних сторінок про єВідновлення та роботу з компенсаціями, а також про регуляторну діяльність ОМС. Сторінка про регуляторну діяльність зручно організована у Кропивницькому, де створено логічні підрозділи стосовно звітності, планування, відстеження результативності тощо. На сайті Хмельницької міської ради не вдалось знайти окремого розділу щодо єВідновлення, а у Полтаві відсутня сторінка, присвячена регуляторній політиці. Обидва міста на момент перевірки перебували в процесі переходу на оновлені версії офіційних сайтів. Аналітики програми оцінювали поточний стан, однак це може бути сприятливим моментом для Полтави та Хмельницького врахувати рекомендації програми і внести зміни у структури своїх нових сайтів.

Найбільш проблемними темами, стосовно яких не вдалось зафіксувати єдині розділи у восьми містах, стали вже згадана гуманітарна допомога та доступ громадян до засідань. Наявність окремої сторінки, присвяченої алгоритму доступу до сесій ради є передумовою простого шляху громадянина від бажання відвідати засідання до реальної можливості це зробити. Аналітики програми детально описували, як виглядає належний підхід до оприлюднення цієї інформації.

Серед тематичних індикаторів аналітики перевіряли два, що стосуються інформування та взаємодії з окремими групами населення – захисниками та захисницями і внутрішньо переміщеними особами. Програма визначила декілька пріоритетних питань, щодо яких інформація має бути зібрана на зручних і доступних сторінках. Для захисників та захисниць це реабілітація, професійна адаптація, фінансова підтримка, допомога членам родин та пільги.

Вісім міст забезпечили наявність окремого ресурсу з принаймні трьома із зазначених складових. Серед них Дніпро, Запоріжжя та Харків організували цю інформацію у форматі путівника, що також є зручним підходом з точки зору користувача. Натомість Полтава, Луцьк та Кропивницький не задовільнили вимог цього індикатора: у Луцьку на сайтах міської ради та Департаменту соціальної політики виявлено рівносильні сторінки для захисників та захисниць, які не пов’язані між собою посиланнями, що не відповідає принципу «єдиної точки входу»; у Кропивницькому інформація публікується у форматі новинних повідомлень, що значно ускладнює пошук потрібних даних.

На сторінках для переселенців аналітики шукали інформацію про житло, працевлаштування, послуги, гуманітарну допомогу для ВПО, а також про діяльність Ради з питань ВПО. Сім міст надали всю чи більшість цієї інформації у структурованому вигляді. Дніпро, Запоріжжя, Полтава та Харків не отримали балів за цей пункт: у Дніпрі та Запоріжжі інформація була розпорошена на кількох рівносильних тематичних сторінках, а в Харкові публікуються лише не згруповані оголошення для ВПО.

Принцип «єдиної точки входу» перевірявся для дев’яти тем.Єдине місто, яке забезпечило виконання цього принципу – це Київ.

Ключові висновки та рекомендації

Погляд на відкритість крізь призму європейських орієнтирів підсвітив проблему формальних підходів органів місцевого самоврядування до публікації інформації. Міста, котрі забезпечували поверхневе або буквальне виконання вимог закону і рекомендацій програми, мали менші шанси отримати високі бали в оцінці відкритості та взаємодії з громадськістю. Аналітики програми поставили себе на місце мешканця, який зацікавлений у роботі своєї міської ради або шукає конкретну інформацію, але не має часу, ресурсу чи навичок переглядати всі публічні комунікації ради чи міського голови.

Результати аналізу засвідчили декілька ключових проблем у практиках міських рад. По-перше, організація офіційних вебресурсів ОМС не забезпечується належним чином. Принцип «єдиної точки входу» застосовується вибірково, а у структуруванні важливої інформації залишаються істотні прогалини.

По-друге, попри умови повномасштабної війни, багато міст фрагментовано працюють з гуманітарною допомогою. Комунікація щодо допомоги, отриманої та розподіленої міськими радами, досі несистемна і непроста для пошуку. Такий стан справ ускладнює координацію між владою, громадянами та партнерами, знижуючи ефективність допомоги.

Врешті, усі вищезгадані проблеми з відкритістю, орієнтованою на громадськість, безпосередньо впливають на соціальну сферу. Невчасне та непрозоре інформування ускладнює доступ внутрішньо переміщених осіб, захисників, захисниць та їхніх родин, малозабезпечених та інших вразливих груп населення до критично важливої інформації і послуг.

Програма рекомендує усім містам (а не лише тим, що увійшли до вибірки пілотного дослідження), врахувати результати аналітики та змінити підходи до взаємодії з мешканцями, а саме:

Переглянути організацію офіційних вебсайтів міської ради та ключових спеціалізованих вебсайтів. Оптимізувати структуру вебресурсів та забезпечити наявність окремих розділів / сторінок за ключовими темами, де зібрати усі релевантні документи, посилання та повідомлення у такому вигляді, який буде найбільш логічним та зручним з точки зору користувача.

Акцентувати увагу на прозорому висвітленні інформації щодо роботи з гуманітарною допомогою. Забезпечити наявність окремого розділу або сторінки на вебсайті міської ради, де зібрати актуальні дані про гуманітарну допомогу, програми, процедури її отримання, звіти про розподіл ресурсів та інформацію про відповідальні підрозділи. Важливо, щоб інформація подавалася в зручному форматі і оновлювалася регулярно.

Своєчасно і доступно комунікувати з внутрішньо переміщеними особами, захисниками та захисницями, містянами, що потребують матеріальної підтримки через російську агресію, іншими чутливими групами населення.

Забезпечити послідовну публікацію всього циклу інформації про роботу ради. Вести структуровані архіви усіх елементів від анонсування до протоколювання засідань міської ради, виконавчого комітету та постійних комісій. Логічно поєднувати ці елементи між собою та публікувати їх у визначені терміни (анонси мають містити попередній перелік питань та посилання на трансляцію; трансляції або відеозаписи публікуватись не пізніше дня після засідання, назви відео повинні відповідати номеру засідання та даті його проведення; протоколи та прийняті рішення публікуватись вчасно з зазначеними результатами голосувань).
Перевірити роботу інструменту (інструментів) пошуку. Забезпечити можливість швидкого знаходження інформації серед документів, новин та інших розділів за ключовими словами та з можливістю логічного фільтрування.

В організації розробили спеціальну форму, яка допоможе представникам міськрад самостійно пройти перевірку та оцінити, наскільки місто відповідає цим стандартам. У планах програми – масштабувати дослідження, тож наступного року вже більша частина міст потрапить у фокус уваги.

Перевірка міських рад на відповідність євростандартам у питаннях відкритості та взаємодії з громадянами – це перший крок у тесті на здатність міста бути людино- і громадоцентричним водночас. Саме ці навички – навігаційна логіка, чіткість структур, швидкий доступ до важливої та якісної інформації – стануть базою для наступних досліджень.

Ознайомитися з оцінками за індикаторами для кожного міста можна за посиланням.

Дослідження підготовлене в рамках програми з інституційної розбудови Transparency International Ukraine, що здійснюється за фінансової підтримки Швеції, та за підтримки програми MATRA Посольства Королівства Нідерландів в Україні.

Погляд на відкритість крізь призму європейських орієнтирів підсвітив проблему формальних підходів органів місцевого самоврядування до публікації інформації.

The post Відкритість та взаємодія з громадськістю: як міста проходять євротест на прозорість? first appeared on Transparency International Ukraine.

Розділи «Боротьба з корупцією» та «Юстиція, свобода і безпека» в Тіньовому звіті для Єврокомісії

Віка Карпінська — Fri, 24 Oct 2025 08:49:41 +0000

Основні висновки щодо боротьби з корупцією та організованою злочинністю з розділів Тіньового звіту для Єврокомісії, які готувала Transparency International Ukraine.

Transparency International Ukraine спільно з Лабораторією законодавчих ініціатив, Центром прав людини ZMINA, «Адвокат майбутнього», «Європа без бар’єрів», Асоціацією правників України та «Європейською правдою» за підтримки Проєкту ЄС «Право-Justice» оприлюднили Тіньовий звіт до Звіту Європейської комісії щодо України у 2024 році.

Документ охоплює аналіз прогресу за розділами 23 «Правосуддя та фундаментальні права» та 24 «Юстиція, свобода та безпека» переговорного кластера 1 «Основи процесу вступу». Виконання зобов’язань у цьому кластері має вирішальну роль у переговорах про вступ України до Європейського Союзу.

Період, який досліджувався експертами, за розділом 23 включає вересень 2024 — серпень 2025 року. Для розділу 24 — проаналізовано дані за попередні роки і до серпня 2025 року. Одним із ключових досягнень звітного періоду стало затвердження Дорожньої карти з питань верховенства права, рекомендації якої будуть орієнтиром для відкриття переговорів за кластером 1. Це результат співпраці державних органів, представників громадянського суспільства та міжнародних експертів.

Тіньовий звіт зосереджує увагу не лише на прогресі України, а й на викликах та проблемах, з якими ми стикаємося в процесі впровадження європейських стандартів у сферах верховенства права (суди, прокуратура, адвокатура, юридична освіта), боротьби з корупцією та організованою злочинністю, захисту основоположних прав і свобод людини, візовій політиці, міграції тощо.

Експерти профільних громадських організацій сформулювали понад 500 рекомендацій — від законодавчих змін до інституційних рішень. Це допоможе державним органам розв’язати нагальні проблеми поточного етапу, забезпечити сталі результати і спільно з міжнародними партнерами визначити пріоритети реформ.

Звіт включає такі розділи:

Судова реформа, реформа прокуратури, боротьба з організованою злочинністю (за винятком окремих тем), співпраця у сфері боротьби з наркотичними речовинами, боротьба з тероризмом, судове співробітництво у кримінальних, цивільних та комерційних справах (Лабораторія законодавчих ініціатив);
Боротьба з корупцією та окремі аспекти за напрямом боротьба з організованою злочинністю (Transparency International Ukraine);
Захист основоположних прав та свобод, окремі аспекти за напрямами боротьба з організованою злочинністю та легальна та нелегальна міграція, а також надання притулку біженцям (шукачам притулку) (Центр прав людини ZMINA);
Реформа адвокатури (Адвокат майбутнього);
Реформа юридичної освіти (Асоціація правників України);
Візова політика, шенген і зовнішні кордони, окремі аспекти за напрямом легальна та нелегальна міграція, а також підробка євро (Європа без бар’єрів).

Основні тези і висновки щодо боротьби з корупцією з аналізу Transparency International Ukraine

Період з вересня 2024 по липень 2025 року характеризувався змішаними тенденціями у сфері боротьби з корупцією та організованою злочинністю в Україні. За цей час ми стали свідками певних позитивних змін, але при цьому суспільство було стурбоване через згортання реформ та виявлення системних викликів у роботі антикорупційних інституцій.

За результатами цього аналізу експерти TI Ukraine надали 143 рекомендації для покращення ситуації.

Серед позитивних зрушень за цей період варто згадати:

масштабний набір нових працівників до НАБУ та САП;
прийняття закону, що вдосконалив порядок укладення угод у справах про корупцію. Він тав першим кроком до впорядкування цієї практики в Україні;
формулювання Верховним Судом важливих правових позицій щодо розмежування службових злочинів;
вжиття НАБУ заходів для підвищення рівня інформаційної безпеки;
оновлення Кабінетом Міністрів Державної антикорупційної програми на 2023–2025 роки зі збереженням її ключових заходів;
запуск реформи АРМА після певного зволікання з прийняттям відповідного закону.

Водночас при підготовці звіту експерти TI Ukraine визначили три групи головних проблем у боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, які суттєво гальмують прогрес України на шляху до вступу в ЄС.

1. Сфера запобігання корупції

НАЗК зберегло проблемні практики у сфері фінансового контролю, попри попередню критику з боку громадянського суспільства та міжнародних аудиторів. При цьому зареєстрована кількість порушень конфлікту інтересів зменшилася, що викликає сумніви щодо ефективності моніторингу високопосадовців.
Загальний потенціал НАЗК щодо імплементації антикорупційного мейнстрімінгу, тобто інтеграції антикорупційних ініціатив у різні сфери, залишається низьким.
Виконання заходів оновленої урядом ДАП наразі не досягає задовільного рівня. При цьому у підготовці нової Антикорупційної стратегії та Державної антикорупційної програми спостерігаються затримки.

2. Антикорупційний сегмент кримінальної юстиції

У Кримінальному процесуальному кодексі України зберігаються норми про обов’язкове закриття кримінальних проваджень через сплив строків досудового розслідування.
Почастішали випадки втечі підозрюваних та обвинувачених, а також зростає кількість справ ВАКС, що знаходяться під ризиком закриття через закінчення строків давності.
Попри заклики громадськості, Верховна Рада України не вдосконалила інструменти реагування на процесуальні зловживання, тому середня тривалість розгляду справ у ВАКС сягнула 618 днів — найвищого показника за час роботи суду, з процесуальними зловживаннями у 55% справ.
Дотепер наявна проблема ефективності конфіскації злочинних активів, а інструменти розширеної конфіскації потребують вдосконалення щодо підстав арешту майна.

3. Інституційна спроможність антикорупційних органів

Наразі проведення нового аудиту діяльності НАЗК залишається на паузі через затримки з оновленням методології, критеріїв і періодом оцінки роботи органу. Водночас більшість із рекомендацій, наданих за результатами попереднього аудиту, дотепер не втілені на належному рівні, навіть після зміни очільника НАЗК на початку 2024 року, а окремі практики ще й погіршилися.
Після звільнення Голови АРМА ця вакантна посада має бути якомога швидше заповнена за новими правилами конкурсних процедур. А також має бути проведений аудит Агентства, передбачений новим законом.
Вже спостерігаємо сплив строків повноважень міжнародних експертів у конкурсних комісіях на топ посади, що призведе до посилення ризиків політичного впливу на ці процеси.
Хоч Керівник САП на сьогодні є самостійною процесуальною фігурою, певні повноваження, що стосуються ініціювання кримінальних проваджень щодо окремих суб’єктів і деяких заходів міжнародної взаємодії, досі належать лише Генеральному прокурору.

Крім зазначених проблем, TI Ukraine особливо наголошує на нових негативних тенденціях щодо обмеження інституційної самостійності антикорупційних інституцій, які виявили вже під час підготовки Тіньового звіту. Зокрема, наше занепокоєння викликав Законом України №4555-IX (законопроєкт № 12414), який у липні 2025 на 9 днів поставив під загрозу інституційну незалежність та самостійність САП та НАБУ. Прийняття цього закону супроводжувалося порушенням демократичних процедур, а також викликало гостро негативну реакцію як суспільства, так і міжнародної спільноти.

Хоч шкідливий закон майже повністю деактивували 31 липня 2025 року, окремі його положення досі чинні та можуть мати негативні наслідки, як і спірні положення прийнятого натомість закону № 4560-IX.

Як TI Ukraine готувала свою частину Тіньового звіту

При підготовці нашої частини звіту щодо боротьби з корупцією та організованою злочинністю експерти Transparency International Ukraine:

провели 22 інтерв’ю з представниками міжнародних партнерів, експертами з громадського сектору та працівниками держорганів — ми дуже вдячні респондентам за приділений ними час;
аналізували законодавство та практику його застосування;
вивчили інформацію з отриманих запитів від 9 державних органів;
аналізували міжнародні стандарти, зокрема нормативні документи Європейського Союзу;
опрацьовували офіційні та статистичні дані і на їх основі визначали тенденції в діяльності досліджуваних у звіті державних органів.

На нашу думку, такий підхід до підготовки наших розділів Тіньового звіту дозволив розробити комплексні рекомендації та оцінити поточний стану справ.

Нагадаємо, що досліджувані в Тіньовому звіті розділи 23 «Правосуддя та фундаментальні права» та 24 «Юстиція, свобода та безпека» входять до Кластера 1 «Основи процесу вступу до ЄС» (Fundamentals). Він є ключовим для всього переговорного процесу, адже відкриється першим, а закриється останнім на фінальному етапі перемовин — після згоди усіх країн-членів Євросоюзу.

Тіньовий звіт підготовлений коаліцією громадських організацій на чолі з Лабораторією законодавчих ініціатив у межах гранту, наданого Проєктом ЄС «Право-Justice», що імплементується Expertise France. Його зміст є виключною відповідальністю авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

При підготовці нашої частини звіту щодо боротьби з корупцією та організованою злочинністю експерти TI Ukraine провели 22 інтерв’ю з представниками міжнародних партнерів, експертами з громадського сектору та працівниками держорганів.

The post Розділи «Боротьба з корупцією» та «Юстиція, свобода і безпека» в Тіньовому звіті для Єврокомісії first appeared on Transparency International Ukraine.

Як українські міста справляються з прозорістю бюджетів і закупівель?

Євгенія Семчук — Fri, 26 Sep 2025 10:27:47 +0000

У межах Рейтингу прозорості 100 міст програма «Прозорі міста» дослідили наскільки прозорою у містах є сфера бюджетів і закупівель. З’ясувалось, що жодне зі 100 досліджуваних міст не досягло максимальних результатів у цій сфері. Найвищу прозорість показала Вінниця. Друге місце розділили Київ, Миколаїв та Чернівці.

Сфера «Бюджет і закупівлі» є лакмусовим папірцем того, як ОМС управляють ресурсами громади. Саме тут стає зрозумілим, чи демонструє місцева влада, на що витрачає кошти, чи забезпечує прозорість і конкуренцію на тендерах, і чи мають мешканці реальний вплив на бюджетні пріоритети. У мирний час прозорість бюджету та закупівель – це фундамент довіри містян до влади. В умовах війни вона набуває ще більшого значення, оскільки від неї часто залежить безпека, виживання та відновлення громади. Натомість непрозорі процедури у цій сфері загрожують не лише репутації міста, а й можуть негативно впливати на подальшу співпрацю з міжнародними партнерами та донорами.

Попри цю критичну важливість, рівень прозорості сфери «Бюджет і закупівлі» у 2024 році становив лише 39,6% – четверте місце з-поміж семи досліджуваних сфер муніципального управління. Водночас найкраще міста справляються зі сферою «Відкритість» (52,9%). Це свідчить про те, що базова інформація публікується більшістю міст доволі активно, проте, коли йдеться про планування чи використання коштів громади, прозорість знижується. І ця проблема носить системний характер для багатьох міст.

Рівень прозорості сфери «Бюджет і закупівлі» у 2024 році становив лише 39,6% – четверте місце з-поміж семи досліджуваних сфер муніципального управління.

Лідери vs антилідери за прозорістю міських бюджетів та закупівель

Жодне зі 100 українських міст у 2024 році не досягло максимальної прозорості у сфері «Бюджет і закупівлі» *. Більше того, 79 зі 100 муніципалітетів не змогли успішно реалізувати навіть половини критеріїв. Найвищий результат показала Вінниця – 82,4% виконання. Друге місце за успішністю у цій сфері розділили одразу три міста – Київ, Миколаїв та Чернівці, кожне з яких виконало 67,6% сфери*. Третю сходинку поділили Луцьк і Мукачево (по 64,7%).

По інший бік – Новояворівськ (лише 8,8% виконання), Світловодськ (11,8%) та Прилуки (14,7%). Такий низький рівень відкритості в бюджетних питаннях підриває довіру громадян і може свідчити про простір для зловживань чи неефективного використання ресурсів громади.

Найвищий результат показала Вінниця – 82,4% виконання. Друге місце за успішністю у цій сфері розділили одразу три міста – Київ, Миколаїв та Чернівці.

Що містам вдалося найкраще?

Попри загалом низький рівень прозорості сфери «Бюджет і закупівлі», деякі аспекти міська влада все ж опанувала добре. З базовими елементами бюджетної прозорості українські міста впорались найкраще. Так, 86 міст із 100 досліджуваних оприлюднювали проміжні квартальні, піврічні та річні звіти про виконання міського бюджету.

Водночас достатній рівень конкуренції в закупівлях, що належить до найкращих практик міського врядування, забезпечили повністю 66 міст, а частково – 28 міст. Навіть в умовах війни замовники в ОМС намагаються дотримуватись принципів відкритої конкуренції. Ефективні та прозорі процедури в закупівлях не лише дозволяють раціонально витрачати бюджетні кошти, а й посилюють довіру з боку громадян і донорів, які фінансово підтримують українські громади.

61 міська рада розуміє важливість взаємодії з інвесторами і побудови репутації надійного та відкритого партнера для бізнесу, особливо у післявоєнний період, коли інвестиції стають рушієм відновлення країни. У цих муніципалітетах публікують актуальний інвестиційний паспорт міста або мають окремий розділ для інвесторів на офіційному вебсайті. Проте у решті 39 міст місцеві управлінці поки не демонструють належної відкритості для інвесторів, що може уповільнити їхню економічну активність та процеси відновлення в майбутньому.

Слабкі місця у бюджетній прозорості

Затвердили єдину методику аналізу цін на будівництво тільки 5 міст зі 100 – Вінниця, Дніпро, Миколаїв, Мукачево та Шептицький. Ця методика мала б стати відповіддю на реальність воєнного часу, коли вартість матеріалів коливається, а ризики завищення кошторисів зростають. Натомість 95 міст не змогли запровадити системний підхід до контролю бюджетних витрат у будівництві.

Водночас 87 міст взагалі не проводили торік відкритих бюджетних слухань. Відкриту подію з вчасним анонсуванням, онлайн трансляцією та оприлюдненим протоколом провели лише 5 міст, з яких було 4 обласних центри. Це Вінниця, Миколаїв, Хмельницький, Чернівці та Мукачево. Інші 7 міст провели захід, проте не дотримались однієї чи декількох з зазначених вимог (Дніпро, Запоріжжя, Калуш, Львів, Миргород, Славута та Чортків). Відсутність відкритих обговорень бюджету в переважній більшості міст означає, що мешканці не мають доступу до процесу формування пріоритетів місцевих витрат – а отже, й можливості впливати на рішення, які безпосередньо стосуються їхнього життя. Такий розрив між місцевою владою і громадою не лише знижує довіру, а й послаблює прозорість та ефективність самих бюджетних рішень.

Також лише кожне третє місто серед 100 досліджуваних має орган з внутрішнього контролю та аудиту. 67 міст не створили такого органу взагалі, і серед них знову – великі міста. Відсутність внутрішнього аудиту означає, що міська рада не має інструментів для самоконтролю і не виявляє в повній мірі зловживання в системі ще на ранньому етапі. Проте тут варто відзначити 4 міста, чиї вдалі практики можуть слугувати прикладом для інших міст. Це Київ, Коломия, Луцьк та Стрий.

72 міські ради зі 100 не оприлюднили структури своїх підрозділів, підприємств, установ і організацій із зазначенням кодів ЄДРПОУ. Ця інформація дозволяє мешканцям дізнатися, як різні підрозділи здійснюють закупівлі з їхніх податків, а також як міська рада та її структурні підзрозділи управляють комунальним майном – через приватизацію та оренду. Але у більшості міст фактично закрили ланцюг розпорядників бюджетних коштів, чим унеможливили належний громадський контроль. Водночас є 8 міських рад, які показали достойний приклад, що варто реплікувати, переймаючи їхній досвід. Це Вінниця, Дніпро, Київ, Коростень, Кременчук, Львів, Миколаїв та Мукачево.

Достатній рівень конкуренції в закупівлях забезпечили повністю 66 міст, а частково – 28 міст. Навіть в умовах війни замовники в ОМС намагаються дотримуватись принципів відкритої конкуренції.

Як українці сприймають відбудову, корупцію та євроінтеграцію – опитування суспільної думки

Віка Карпінська — Wed, 24 Sep 2025 07:31:36 +0000

Transparency International Ukraine презентувала результати третьої хвилі соціологічного дослідження, проведеного дослідницькою агенцією Info Sapiens.

Дослідження складається з трьох частин, в межах кожної з яких комплексно вивчалися питання сприйняття українцями стану корупції, відбудови та євроінтеграції.

Сприйняття відбудови

Поточний стан відбудови задовольняє 40% українців, а понад третина бачила результати проєктів відновлення. При цьому корупція у питаннях майбутнього відновлення, як і раніше, турбує населення чи не найбільше.

Як показало опитування, кожен третій дорослий українець знає або бачив приклади того, що вже було відбудовано. При цьому переважна більшість з них (74%) задоволена результатом.

Найбільш помітні процеси відбудови у Києві (на це вказали 50% опитаних), у Східному (42%) і Південному регіонах (41%). Тоді як на Заході та в Центрі показники суттєво нижчі — процеси відбудови там бачили відповідно 24% та 23% респондентів.

До фінансування відбудови, на думку опитаних, найбільше була залучена українська влада: 55% респондентів вказують, що проєкти відновлення реалізуються завдяки органам місцевого самоврядування, а 20% – що завдяки центральній виконавчій владі. Проте так само українці відзначають вагомий внесок міжнародної спільноти (40%), а також волонтерів та громадянського суспільства (27%).

Кожен п’ятий українець має пошкоджене внаслідок війни майно. Найбільше постраждалих на Сході України — про втрати там повідомили 60% опитаних, а найменше на Заході — 7%. Якщо ж говорити про пошкоджене майно, то найбільші втрати припадають на нерухомість — про такі збитки згадали 17% українців.

Загальну суму збитків постраждалі оцінюють до 50 тис. грн — 23%, 51-300 тис. грн — 19%, понад 300 тис. грн — 32%, з них 10% говорять про оцінку збитків на понад 3 млн грн 10%.

Примітно, що, порівнюючи з даними за листопад 2023 року, помітно зменшилася частка респондентів із найменшими втратами (до 100 тис.) і зросла кількість українців із втратами в понад 300 тис. грн.

Як і восени 2023-го, більшість постраждалих не зверталася по компенсацію, аргументуючи це тим, що держава має більш нагальні проблеми під час війни (35% опитаних), а ще кожен четвертий з тих, хто не подавав заявку на відшкодування, не вірив, що може його отримати. Серед тих 40% постраждалих, хто звертались по компенсацію, 33% вже її отримали.

65% опитаних вважають корупцію в процесах відбудови дуже або скоріше розповсюдженою. Найбільш вразливими до корупції етапами дві третини опитаних вважають розподіл міжнародних та бюджетних коштів (65%), контроль та звітність за використання ресурсів (63%) та проведення тендерів (61%).

Як і в березні 2023 року, при виборі між альтернативами горизонтів планування відбудови українці у більшості тяжіють до рішень, які обіцяють максимально швидкий ефект і фокусуються на відбудові уже зараз.

Позитивним сигналом можна вважати відносне зниження побоювань та занепокоєнь щодо відбудови – спостерігається зниження практично по всім позиціям від 7 до 17 відсоткових пунктів. Найпоширеніші побоювання українців щодо відбудови – це відсутність належного контролю (62%) та можливе повернення корупційних схем (61%). Натомість відсутності гарантій безпеки та відновлення бойових дій остерігаються 56% опитаних.

Сприйняття корупції

Попри високий рівень сприйняття українцями корупції як проблеми, лише 30% громадян відповіли, що вони особисто або члени їхніх родин стикалися із корупційними проявами протягом минулого року. І тільки 23% із них погодилися на запропоновану корупційну дію, тоді як 68% відмовилися.

Опитування вказало на актуальність проблеми корупції, адже переважна більшість українців вважає корупцію масовим явищем — про це повідомили 87% опитаних. Хоча таку думку поділяють усі вікові групи, люди старші за 65 років оцінюють її рівень найбільш критично — 90% опитаних. Натомість молодь до 24 років висловлює дещо стриманіші оцінки — у цій віковій категорії на розповсюдженість вказують 81% респондентів.

Як українці бачать проблему корупції

Як і у 2023 році, головними викликами для українців сьогодні залишаються збройна агресія росії проти України, корупція та руйнування інфраструктури. Проте у порівнянні з даними дворічної давнини сьогодні проблема корупції наразі дещо менш актуальна — 81% на тепер проти 88% у листопаді 2023-го.

Погляди на динаміку корупції розділилися: 44% респондентів вважають, що її рівень зріс, 42% — що залишився без змін, і лише 7% українців переконані, що рівень корупції зменшився в порівнянні із минулим роком. Найчастіше про зростання корупції повідомляють мешканці сіл (50%), тоді як у середніх і великих містах частка відповідей про зростання корупції нижча.

89% опитаних вважають серйозною проблемою передусім політичну корупцію, 81% – корупцію в бізнесі, і лише 63% позначають побутову корупцію як дуже або скоріше серйозну проблему.

Водночас понад половина українців вважає владу бездіяльною у подоланні корупції (51%), а майже три чверті (73%) переконані, що її подолати цю проблему можна лише завдяки системним реформам. Цікаво також, що лише третина респондентів (29%) схвально оцінює роботу антикорупційних органів, тоді як 38% не погоджуються з таким твердженням. І майже половина (48%) опитаних вважають Prozorro ефективним інструментом у зменшенні корупції, і лише 27% не поділяють таку думку.

При цьому у суспільстві поширена думка про неминучість хабарів – 55% вважають, що без них нічого не досягнеш, і загалом респонденти частіше не погоджуються з тезою, що питання у державних установах можна вирішувати без хабаря.

Особистий досвід і ставлення до корупції

Попри високий рівень сприйняття корупції в цілому, лише 30% українців повідомили, що вони особисто чи члени їхніх родин зіштовхнулися з корупційними проявами протягом минулого року. Серед них погодилися на корупційну дію близько чверті, тоді як 7% повідомили про спробу корупції.

Ставлення до корупційних практик залишається суперечливим: майже половина українців переконані, що хабарі ніколи не можна виправдати, а завжди або в більшості випадків готові виправдати корупцію лише 23% українців. Ті, хто допускає «побутову корупцію», вважають прийнятними, наприклад, хабарі за якісні послуги у державних медичних (53%) чи освітніх (35%) закладах. Примітно, що про можливість дати хабар для уникнення мобілізації згадали лише 15% українців, які допускають корупцію.

Висвітлення корупції у ЗМІ

Дві третини (67%) респондентів вважає, що медіа суттєво применшують масштаби корупції в Україні. 20% опитаних згодні з тим, що ЗМІ правдиво відображають ситуацію, і лише 7% говорять про перебільшення висвітлення корупції в українській пресі.

Найчастіше громадяни натрапляють у медіа на повідомлення про обшуки, підозри та затримання. 41% опитаних згадали про відкриття кримінальних проваджень, і лише кожен п’ятий — про вироки чи зміни у законодавстві. Водночас лише 13% бачать у ЗМІ матеріали про реформи, які вважають ключем до подолання корупції.

Загалом 72% українців зі скепсисом ставляться до новин про те, що упіймали корупціонера. Здебільшого опитані очікують, що ідеться про звичайний піар з боку правоохоронних органів, або ж що надалі підозрюваний просто відкупиться. Лише 15% респондентів після таких повідомлень відчувають задоволення від реалізованої справедливості.

Важливо, що понад половина опитаних (60%) найбільш показовим критерієм ефективної боротьби з корупцією вважає кількість реально покараних корупціонерів, що передбачає ув’язнення або конфіскацію майна. При цьому тільки 30% українців протягом останнього року чули про випадки покарання корупціонерів, і саме ці люди частіше вірять у прогрес в подоланні корупції та ефективність інституцій.

Сприйняття євроінтеграції

Найвищий рівень підтримки євроінтеграції демонструють жителі Києва, західних та північних областей. При цьому здебільшого громадяни усвідомлюють як переваги, так і недоліки процесу вступу України в ЄС.

Переважна більшість українців (86%) вважає себе поінформованими в процесах вступу України в ЄС. При цьому 25% опитаних заявляють, що ознайомлені з перебігом євроінтеграції добре або дуже добре, а ще понад половина (61%) вказують на певний рівень поінформованості в цій темі.

Як наслідок, 74% громадян підтримують вступ України до Європейського Союзу. Найвищий рівень підтримки демонструють жителі Києва (82%), західних (80%), північних (78%) та центральних (76%) областей, тоді як показник підтримки на Півдні та Сході дещо нижчий — 69% та 64% відповідно. Проти вступу в ЄС на тепер виступають 6% українців, а ще 18% наразі не визначилися зі своєю позицією.

Найчастіше від вступу в Євросоюз українці очікують кращого майбутнього для дітей (65%), миру (60%), економічного зростання (60%), підвищення якості та рівня життя (59%) та зростання можливостей для працевлаштування (58%). Також 55% опитаних вважають, що євроінтеграція допоможе подолати корупцію в Україні, а 54% переконані, що членство в Євросоюзі сприятиме дотриманню принципів верховенства права. Не бачать жодних переваг євроінтеграції всього 2% українців.

Серед головних побоювань від вступу в ЄС — відтік молоді 48%, експлуатація природних ресурсів (35%), приплив іммігрантів (31%) та зростання бюрократії (30%). Примітно, що дотепер 30% опитаних негативом від євроінтеграції України називають потенційне погіршення стосунків з росією, а 11% взагалі вважають, що у ЄС немає майбутнього. Загалом із вступом до Євросоюзу респонденти пов’язують більше переваг, ніж недоліків — 8% опитаних не бачать жодних недоліків.

42% респондентів оптимістично оцінюють перспективи вступу до ЄС і вважають, що цей процес триватиме до 5 років. Ще майже чверть українців (22%) відводять на цей процес від 6 до 10 років, а 12% опитаних переконані, що наша країна ніколи не отримає членство в Євросоюзі.

Опитування проведене дослідницькою агенцією Info Sapiens на замовлення Transparency International Ukraine у червні–липні 2025 року. Вибірка — 1015 респондентів, репрезентативна за статтю, віком, типом і розміром населеного пункту та макрорегіоном на підконтрольних Україні територіях. Метод збору даних — телефонні інтерв’ю (CATI).

Це вже третя хвиля дослідження: попередні результати TI Ukraine презентувала у червні та грудні 2023 року.

Ця публікація підготовлена Transparency International Ukraine за фінансової підтримки Швеції.

The post Як українці сприймають відбудову, корупцію та євроінтеграцію – опитування суспільної думки first appeared on Transparency International Ukraine.

Шість років роботи ВАКС: аналіз досягнень, викликів та рекомендації

Віка Карпінська — Thu, 04 Sep 2025 12:00:02 +0000

З моменту створення Вищого антикорупційного суду (ВАКС) у 2019 році Transparency International Ukraine систематично моніторить його діяльність, досліджуючи судову практику та організаційні аспекти роботи. За шість років функціонування ВАКС довів свою ефективність як ключовий елемент для антикорупційної інфраструктури України, проте сьогодні інституція стикається з достатньо серйозними викликами, пов’язаними з її роллю в системі кримінальної юстиції антикорупційної спеціалізації.

Цей звіт презентує результати шостого етапу моніторингу роботи ВАКС і продовжує серію аналітичних матеріалів, що охоплюють період з липня 2020 року. Нинішній етап моніторингу відбувався в умовах посилення тиску на антикорупційні інституції України.

Нинішній етап моніторингу відбувався в умовах посилення тиску на антикорупційні інституції України.

Контекст

22 липня 2025 року парламент прийняв Закон України №4555-ІХ, який фактично ліквідує незалежність НАБУ та САП. Згідно з нормами цього закону, Генеральний прокурор отримав право повідомляти про підозру найвищим посадовцям держави, витребовувати будь-які матеріали НАБУ, передавати його справи іншим органам розслідування та одноосібно закривати провадження щодо топкорупціонерів. Водночас керівник САП втратив процесуальну самостійність і можливість визначати виняткову підслідність справ НАБУ.

І хоч трохи більше ніж за тиждень Закон України №4560-ІХ повернув попередні положення щодо незалежності НАБУ і САП, у влади й надалі залишається можливість використовувати важелі впливу на антикорупційні органи. Понад те, вказані зміни відбувались на тлі систематичних інформаційних атак на такі інституції.

Як зазначає голова ВАКС, такі кампанії мають ознаки спланованих вкидів, спрямованих на дискредитацію інституцій та підрив довіри суспільства. За період моніторингу Вищий антикорупційний суд також зіткнувся з прямими проявами тиску – від виявлення обладнання для прослуховування у помешканнях працівників до неприпустимих публічних заяв правоохоронних органів на адресу суддів.

У цьому контексті наш звіт має подвійне завдання. По-перше, ми прагнемо об’єктивно оцінити результати роботи ВАКС та виявити сфери для покращення. По-друге, чітко артикулювати зони відповідальності за наявні виклики — розмежувати проблеми, що потребують законодавчого врегулювання, від тих, які можна розв’язати через удосконалення внутрішніх процедур суду.

Цей звіт не лише фіксує поточний стан справ, а й демонструє, що вдалося покращити з моменту попереднього моніторингу. Він також містить конкретні рекомендації, реалізація яких сприятиме зміцненню інституційної спроможності ВАКС в умовах нових викликів.

Особливості шостого періоду моніторингу

За звітний період наші експерти відвідали 969 судових засідань, проаналізували сотні судових рішень та дослідили ключові тенденції у роботі суду. Ми зосередилися на оцінці процесуальної ефективності, дотриманні стандартів кримінального провадження та виконанні рекомендацій попередніх етапів моніторингу.

Результати свідчать, що ВАКС, попри зовнішній тиск, і надалі дотримується високих стандартів роботи. Водночас залишаються невирішеними системні проблеми, одна частина з яких може бути подолана лише через зміни в законодавстві, а інша – через удосконалення судової практики.

Одним із найсуттєвіших викликів для розгляду справ ВАКС залишається проблема неефективного регулювання строків давності, через яку дії окремих фігурантів корупційних проваджень залишаються без належного судового розгляду й оцінки. Оскільки такі строки минають, справи щодо осіб закриваються, а самі фігуранти звільняються від кримінальної відповідальності, тим самим залишаючи підвішеним питання про те, чи дійсно вони вчинили кримінальне правопорушення. У сукупності з окремими процесуальними труднощами в ході розслідування справ, а також їх судового розгляду, такі закриття справ стають особливо критичними для кримінального переслідування корупції.

У час, коли незалежність антикорупційної юстиції піддається системному тиску, важливо зберегти об’єктивний аналіз роботи суду та продовжити підтримку інституційного розвитку ВАКС для забезпечення правосуддя та успішної боротьби з корупцією в Україні.

Резюме

Шостий звіт з моніторингу роботи ВАКС охоплює період з 1 липня 2024 по 30 червня 2025 року — час безпрецедентних викликів для незалежності антикорупційної юстиції. 22 липня 2025 року парламент прийняв закон, який фактично ліквідував незалежність НАБУ та САП, хоча згодом його положення вилучили.

На тлі систематичних інформаційних атак та прямого тиску на суддів, ВАКС продовжив демонструвати високі стандарти роботи, але наштовхнувся на системні проблеми.

Ключові досягнення

Зростальна кількість розглянутих справ. ВАКС демонструє стабільну траєкторію розвитку: кількість розглянутих справ зросла з 55-60 у 2019-2020 роках до 84-88 у 2023-2024 роках. Особливо важливо, що число засуджених зросло з 49 осіб у 2022 році до 112 у 2024 році, що свідчить про завершення розгляду справ з більшою кількістю фігурантів.

Вдосконалення інституту угод про визнання винуватості. З листопада 2024 року нові правила угод показали певний позитивний ефект: 66% обвинувальних вироків винесено на підставі угод, відшкодовано 87 млн грн збитків, додатково залучено понад 97 млн грн та 6 автівок на оборону. Загалом вдалося повернути державі понад 250 млн грн.

Розв’язання проблеми мобілізації обвинувачених у корупції. Прийняття Закону №4496-IX врегулювало питання затягування справ через мобілізацію обвинувачених у корупційних справах, визначивши чіткі критерії для зупинення судового розгляду.

Критичні виклики

Неефективне регулювання строків давності залишається найбільшою системною проблемою. За звітний період через сплив строків давності звільнено від кримінальної відповідальності 13 осіб (5 рішеннями ВАКС та 8 — Апеляційної палати ВАКС). За нашими підрахунками, щонайменше 26 справ можуть бути закриті з цих підстав упродовж наступних трьох років.

Зловживання процесуальними правами набувають нових форм і масштабів. В одному провадженні лише у вересні 2024 року адвокат подав 1426 скарг на бездіяльність НАБУ та САП до слідчого судді, а пізніше протягом чотирьох днів жовтня — 2852 апеляційні скарги на ухвалу слідчого судді в межах обʼєднаного судового провадження. Загалом за звітний період ВАКС постановив 24 ухвали про дисциплінарну відповідальність адвокатів, але Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури (КДКА) реагують недостатньо ефективно.

Проблема з втечами фігурантів корупційних справ загострилася — у 13,7% справ здійснюється спеціальний судовий розгляд. Критичним викликом є нестача електронних браслетів (лише 145 на всю Україну) та ймовірні порушення з боку працівників держорганів, які сприяють незаконному перетину кордону.

Без суттєвого прогресу та з туманними перспективами: експеримент з комплексного відновлення населених пунктів

Валерія Залевська — Thu, 21 Aug 2025 07:02:02 +0000

Зміст

У квітні 2023 року уряд розпочав експериментальний проєкт із відновлення низки населених пунктів, які постраждали внаслідок війни. Його особливістю мало стати впровадження комплексного підходу — не лише відновлення окремих будівель чи інфраструктурних об’єктів, а цілісне планування та трансформація постраждалих населених пунктів або їхніх частин.

Очікувалося, що проєкт дозволить напрацювати нові, ефективні рішення для відбудови населених пунктів, інфраструктура яких зазнала значних руйнувань внаслідок російської агресії та потребує саме комплексного, а не фрагментарного підходу.

До експерименту увійшло 6 населених пунктів:

селище Бородянка та село Мощун у Київській області;
місто Тростянець на Сумщині;
село Посад-Покровське, що розташоване на межі Херсонської та Миколаївської областей;
село Циркуни на Харківщині;
село Ягідне Чернігівської області.

Однак вже на першому році реалізації проєкту виникли проблеми. Через відсутність єдиного підходу до відбору проєктів відновлення з експерименту фактично випала відбудова села Мощун, а з понад трьохсот запланованих об’єктів відновлення завершити роботи вдалось лише по одному.

У середині 2024 року TI Ukraine виявила, що успішній першій фазі проєкту завадило одразу кілька факторів — від нормативних прогалин до нестабільної ситуації з керівництвом ключових стейкхолдерів експерименту — Мінінфраструктури та Агентства відновлення.

Минув ще рік і ми вирішили з’ясувати, яких результатів вдалося досягти у реалізації експерименту з комплексного відновлення.

Резюме

За два роки впровадження експериментальний проєкт із комплексного відновлення так і не досяг очікуваних масштабів: вдалося відновити лише приблизно 8% від запланованої кількості об’єктів. Для більшості ж (64%) роботи розпочалися або набрали темпу лише наприкінці минулого року.

Держава профінансувала відновлення відібраних населених пунктів на 10,82 млрд грн — 93% від очікуваної вартості проєкту. Проте через те, що фінансування виділяли із суттєвими затримками, проєкт навряд закінчиться вчасно. Станом на травень 2025 року використано лише 2,23 млрд грн — приблизно 20%.

Через прогалини в умовах експерименту фактично випала відбудова села Мощун, а пізніше на паузу поставили відбудову Циркунів.

Відповідно до умов, 2025 рік мав би стати завершальним у реалізації експерименту. Проте, за оцінками Служб відновлення, у щонайменше двох населених пунктах — Тростянці та Бородянці — завершити роботи вдасться не раніше 2026 року. Та чи дасть уряд Агентству відновлення та його регіональним службам можливість довести експеримент до кінця?

Збільшення обсягу фінансування та переліку об’єктів, запланованих до відновлення, понад вдвічі за попередній рік, свідчать на користь такого сценарію. Остаточну ж долю експерименту може визначити аналіз проєкту, ініційований урядом у квітні цього року. До нього, за словами керівника Агентства відновлення, залучать і міжнародних експертів, які мають оприлюднити свій висновок восени.

Зараз важливо врахувати помилки, щоб не повторити їх у майбутньому — як під час комплексного відновлення, без якого нам не обійтись у масштабній повоєнній відбудові, так і під час реалізації інших експериментальних проєктів, що покликані тестувати нові підходи у відбудові.

Нові об’єкти, старі проблеми

Зі старту реалізації проєкту до нього увійшло 295 об’єктів відновлення, які розподілялися за категоріями:

268 — житло;
10 — соціальна інфраструктура;
8 — адміністративні будівлі;
7 — дорожня інфраструктура;
2 — комунікації.

Протягом минулого року уряд двічі переглядав цей перелік. У березні 2025 року він налічував уже 739 об’єктів — удвічі більше, ніж на старті. Таке суттєве зростання зумовило збільшення кількості об’єктів житлової інфраструктури, яка підлягає відновленню у двох населених пунктах –- Посад-Покровському та Бородянці.

Через розширення переліку об’єктів виникла потреба у додатковому фінансуванні. Станом на 2025 рік загальна очікувана вартість відновлення в межах експерименту зросла до 11,6 млрд грн — на 1,63 млрд грн більше, ніж у 2023 році.

На завершальний рік реалізації проєкту суттєво зріс і обсяг фінансування. У 2025 році з державного бюджету запланували виділити 5,2 млрд грн — понад удвічі більше, ніж у попередньому році, та майже стільки ж, скільки за два попередні роки разом узяті. Тож на папері держава профінансувала комплексне відновлення відібраних населених пунктів на 10,82 млрд грн — 93% від очікуваної вартості. Але ця цифра кардинально відрізняється від фактичного розміру видатків на реалізацію експерименту.

За час реалізації проєкту 83% використаних коштів (1,85 млрд грн) були спрямовані на відновлення Бородянки та Посад-Покровського. Найбільше ж пощастило Ягідному на Чернігівщині — там встигли покрити понад третину (37%) потреби в коштах на відновлення. Найменше коштів використали на відбудову Циркунів на Харківщині — трохи більше 1% від очікуваної потреби.

Загалом же, за даними замовників робіт та послуг (Київської обласної військової адміністрації та регіональних Служб відновлення та розвитку інфраструктури), станом на травень 2025 року на реалізацію експерименту фактично вдалося спрямувати лише 2,23 млрд грн — приблизно 20% від очікуваної вартості всього проєкту комплексного відновлення.

У 2023 році з виділених понад 3,35 млрд грн на комплексне відновлення обраних населених пунктів застосували 559 млн грн. Тоді на заваді ефективному використанню коштів стали тривалий процес відбору проєктів відновлення та затримки із фінансуванням. Як наслідок, регіональні служби відновлення змогли почати оголошувати закупівлі лише через пʼять місяців після офіційного старту експериментального проєкту і за три місяці до завершення бюджетного року. Надалі відсутність фінансування зумовила зупинку виконання робіт підрядниками.

У 2024 році ситуація з комплексним відновленням лише погіршилася. Через політичну нестабільність та подальші звільнення очільників Мінінфраструктури та Агентства відновлення, фінансування проєкту зупинилося, тож і роботи переважно були на паузі.

Відновити проєкт вдалося лише в листопаді 2024 року, коли служби відновлення знову отримали можливість здійснювати виплати за виконані роботи. Але вже з початку 2025 року фінансування знову припинилося через закінчення бюджетного року. В результаті Служби відновлення встигли використати лише 503 млн з виділених 2,2 млрд гривень. Тож за неповних два роки реалізації проєкту замовники мали змогу оплачувати роботи та послуги з відновлення лише протягом 6 місяців.

І лише у 2025 році кошти на реалізацію експерименту змогли виділити оперативно — бюджетні асигнування було відкрито в кінці березня. За даними Агентства відновлення, станом на травень з майже 3,5 млрд грн замовники встигли використали 1,19 млрд грн.

Немає грошей – немає результату

Затримки з фінансуванням упродовж перших двох років реалізації проєкту безпосередньо вплинули на темпи та стан комплексного відновлення відібраних населених пунктів.

За даними Служб відновлення, станом на середину червня 2024 року проєктну документацію розробили за 260 об’єктами відновлення, що становило 88% від їхньої загальної кількості (до моменту її подальшого перегляду). Будівельні та ремонтні роботи тривали на 211 об’єктах (72%) і лише один об’єкт вдалося повністю відновити за перший рік експерименту – ділянку автомобільної дороги, яка проходить через село Посад-Покровське.

Але впродовж другого року впровадження проєкт також не досяг очікуваного рівня реалізації. Окрім вже згаданих проблем з фінансуванням, додатковою перепоною стало включення до переліку відновлення ще майже 450 нових об’єктів. Кількість об’єктів збільшили, а от строк реалізації проєкту не продовжили.

Станом на початок червня 2025 року за даними Служб відновлення проєктну документацію розробили для 492 об’єктів (67% від загальної кількості), а будівельні та ремонтні роботи тривають на 472 об’єктах (64%). За рік завершити виконання робіт вдалося за 57 об’єктами в селі Ягідне на Чернігівщині, тож загалом 58 об’єктів вдалося повністю відновити за результатами двох років реалізації експериментального проєкту з комплексного відновлення п’яти населених пунктів.

Закупівлі

За даними публічного модуля аналітики BI Prozorro в період з червня 2024 по червень 2025 року замовники оголосили 373 закупівлі, пов’язаних з проєктом експериментального відновлення населених пунктів. Для порівняння, за перший рік проєкту встигли оголосити 237 закупівель.

Упродовж аналізованого періоду більшість очікуваної вартості — 97% припала на закупівлі за відкритими торгами з особливістю — майже 8,11 млрд грн. Переважно за результатами таких процедур укладали контракти на будівництво нових об’єктів або капітальний ремонт існуючої інфраструктури.

Водночас 3% очікуваної вартості припало на прямі контракти, в межах яких здебільшого купували розробку проєктної документації та технічний чи авторський нагляд. Таких закупівель було більше за кількістю — 254 проти 119 — але на незначні суми.

За перший рік експерименту розподіл за методами був приблизно такий самий — 3,1 млрд грн (понад 97,5%) припадали на відкриті торги з особливостями і решта 2,5% — прямі договори.

Серед лідерів за кількістю закупівель — Київська обласна військова адміністрація: вона оголосила 154 закупівлі, за результатами яких уклала контракти на понад 2,85 млрд грн. Другу позицію посіла Служба з відновлення в Херсонській області – 93 закупівлі на суму майже 2 млрд грн. Замикає трійку Служба з відновлення в Київській області, яка провела 77 закупівель із загальним обсягом контрактів на 1,1 млрд грн.

Левова частка усіх укладених контрактів — 98% загального обсягу — стосувалася нового будівництва та капітального ремонту пошкодженої інфраструктури. Сума таких контрактів склала приблизно 5,9 млрд грн. Ще 2% (понад 86 млн грн) стосувалися розробки проєктної документації та супутніх послуг. Послуги з технічного та авторського нагляду на суму 33 млн грн склали 1% від загальної кількості контрактів.

Найбільшу частку серед усіх законтрактованих коштів — 2,83 млрд грн, або 47% від загальної суми — спрямували на відновлення багатоквартирних будинків. Майже вся ця сума припадає лише на один населений пункт — Бородянку на Київщині. Ще понад 1,3 млрд грн (21,5%) пішли на ремонт і відбудову приватного житла — переважно в Посад-Покровському.

Майже стільки ж — 1,2 млрд грн — витратили на відновлення комунікацій та дорожньої інфраструктури, включно з дорогами загальнодержавного значення. А найменше коштів — 605 млн грн, або лише 10% від загального обсягу — спрямували на відновлення об’єктів соціальної інфраструктури.

У середньому на відкриті торги подавалося 2,25 учасника — майже вдвічі більше, ніж середній показник конкуренції на будівельних тендерах в Prozorro. Водночас цей показник менший, як порівняти з аналогічним періодом першого року експерименту (3,6 учасника). Найбільша конкуренція спостерігалася у закупівлях Київської служби — у середньому понад 3 учасники на лот.

Як і показник конкуренції, рівень «економії» — наскільки укладені контракти дешевші за очікувану вартість — також суттєво знизився. У середньому замовники заощаджували 7,5% коштів на конкурентних лотах, тоді як за перший рік експерименту цей показник був на рівні 21%. Найвищий рівень «економії» продемонструвала Служба відновлення Сумської області, де ця різниця сягнула 22,6%, що у 3 рази перевищує середній показник замовників в межах експерименту. Високий показник і у Служби відновлення Київської області — понад 17% умовної «економії». В інших замовників цей показник коливався на рівні 3-5%.

Аналіз цін на матеріали в кошторисах показав, що в цілому, ціни які підрядники закладали у кошторис були ринковими. Але траплялися і відхилення, які радше мали випадковий, а не системний характер.

Зокрема, по будівництву багатоквартирного житлового будинку по вул. Центральна, 353 в смт Бородянка переплата може скласти понад 11 млн грн внаслідок завищення вартості арматури. У кошторисі вона складає 35 тис. грн/т, тоді як на ринку таку арматуру можна придбати в діапазоні від 26 до 28 тис. грн/т. При цьому, ціна динамічна, тож вартість договору під час виконання робіт може змінюватися.

Ще один приклад — нове будівництво приватних житлових будинків по вул. Приозерній, Садовій, с. Посад-Покровське, де переплата може скласти понад 16,3 млн грн, оскільки закладена у кошторисі вартість матеріалів (газоблоків) на 20% вища ніж у постачальників на ринку. Водночас вид договірної ціни в цій закупівлі твердий, тож замовник не зможе просто скорегувати вартість на матеріали в актах виконаних робіт.

Варто відзначити, що протягом аналізованого періоду Держаудитслужба провела моніторинг 21 процедури закупівель, що становить 9% від загальної кількості оголошених лотів. При цьому, у 19 з них було виявлено порушення, зокрема в тендерній документації та при оприлюдненні інформації про закупівлі, порушення порядку розгляду тендерних пропозицій та умов договору про закупівлю.

Бородянка

У серпні 2024 перелік об’єктів відновлення в Бородянці Київської області розширили більш ніж удвічі — до 77. Зокрема до проєкту додатково включили 32 багатоквартирні будинки, 2 захисні споруди, нову дитячу школу мистецтв, гуртожиток та реконструкцію комунікаційних мереж. Як наслідок, вартість відновлення селища зросла на 674 млн грн.

У жовтні замовником відбудови 58 об’єктів в Бородянці стала Київська облдержадміністрація. Спільно з регіональною Службою відновлення на реалізацію експерименту в Бородянці вони витратили 1,06 млрд грн — лише 20% від загальної потреби селища для комплексного відновлення. При цьому, левову частку цих коштів (майже 800 млн грн) використали тільки у 2025 році.

Як наслідок, за останній рік в Бородянці на 66 об’єктах відновлення (85% від загальної кількості) розпочалися будівельні та ремонтні роботи, зокрема капітальний ремонт пошкоджених багатоповерхівок та будівництво нових 6 будинків на місці знищених.

Втім, відновлення жодного об’єкта в рамках експерименту досі не вдалося завершити. За інформацією Агентства відновлення, капітальні ремонти житлових будинків очікують закінчити до кінця 2025 року, а будівництво нових — вже у 2026.

Тростянець

З 2024 року перелік об’єктів комплексного відновлення Тростянця на Сумщині не змінився. Як і раніше, він включає відновлення кількох великих інфраструктурних проєктів, серед яких реконструкція залізничного вокзалу, привокзальної площі, площі 40-ої Армії (включає понад 20 дрібних об’єктів) та ремонт трьох ділянок дороги Суми-Полтава, дві з яких розташовані між Тростянцем та сусіднім населеним пунктом, с. Климентове.

Ще у 2023 році на фінансування комплексного відновлення міста виділили 663 млн грн. Цих коштів мало бути достатньо, щоб покрити витрати на відбудову всіх зазначених об’єктів. Але тоді через закінчення бюджетного року витратити встигли лише 80,6 млн грн — 12% від виділеного бюджету.

У 2024 році бюджетні перипетії повторилися — з виділених 278 млн грн регіональна Служба відновлення за два місяці освоїла трохи менше половини (133 млн грн). А вже у 2025 році очікувана вартість комплексного відновлення Тростянця зросла до понад 1 млрд гривень, але на його фінансування держава дала менше коштів — 151 млн грн. Загалом за 2023-2025 роки на фінансування експериментальної відбудови міста уряд сукупно виділив 1,09 млрд грн, з яких використали лише 224,6 млн грн.

Cтаном на початок червня 2025 року ремонтні роботи у Тростянці тривають на всіх об’єктах. У Службі відновлення Сумської області очікували, що роботи з капітального ремонту дороги Суми-Полтава мали завершити до кінця червня, а реконструкція вокзалу та інших об’єктів затягнеться до наступного року.

Ягідне

Ягідне Чернігівської області — чи не єдиний населений пункт, де є відчутний прогрес в межах експериментального проєкту.

Проєкт комплексного відновлення села включає майже 120 об’єктів, втім його очікувана вартість до 2025 року була однією з найнижчих (402 млн грн). Річ у тому, що 96% об’єктів відновлення — це житло, витрати на капітальний ремонт якого є нижчими у порівнянні з іншими об’єктами. Також в рамках проєкту у селі планували відремонтувати вуличну інфраструктуру, клуб-бібліотеку, збудувати новий бювет та створити меморіальний комплекс.

На все це держава за 3 роки сукупно виділила 528 млн грн, але через все ті ж проблеми із затягуванням фінансування на відновлення села станом на травень 2025 року витратили лише 147 млн грн (28%).

За інформацією Служби відновлення у Чернігівській області станом на кінець квітня 2025 року завершено відновлення 56 будинків та ремонт вулично-дорожньої мережі села. Крім того, тривали ремонтні роботи ще на 23 об’єктах. Загалом капітальний ремонт житла в Ягідному планують завершити до кінця літа, а нове будівництво — до кінця 2025 року.

Водночас на перешкоді реалізації проєкту в Ягідному стала специфіка його об’єктів відновлення. Відповідно до умов експерименту власники об’єктів приватної власності мали передавати функції замовника будівництва службам відновлення. Але на практиці приватні власники тривалий час ігнорували цей обов’язок та навіть виступали проти. Як наслідок, відновлення 21 житлового будинку в Ягідному й досі заблоковане через непередані права замовника будівництва.

Циркуни

Циркуни — одне із найбільш постраждалих сіл Харківської області та водночас найбільш проблемний населений пункт експериментального проєкту відновлення. Село знаходиться за 25 км від кордону з росією і постійно потерпає від обстрілів ворога. За таких обставин постало питання не лише безпеки, але й економічної доцільності відновлення об’єктів в ньому.

На старті експериментального проєкту у Циркунах планували відбудувати лише чотири об’єкти:

будівлю сільської ради (на місці якої мав з’явитися ЦНАП);
дільничну лікарню;
дитячий садок;
ліцей.

По Циркунівському ліцею та дільничній лікарні Служба відновлення оголосила закупівлі послуг на аварійно-відновлювальні роботи. За результатами торгів уклали лише договір на реконструкцію ліцею, який, однак, розірвали через відсутність фінансування. У серпні 2024 року обидва об’єкти виключили з переліку відновлення.

Щодо двох інших об’єктів — будівлі сільради та закладу дошкільної освіти — станом на травень 2025 року було розроблено проєктну документацію. Крім того, Циркуни стали єдиним населеним пунктом, для якого на замовлення Служби відновлення була розроблена концепція відновлення. Сукупно на це витратили 5,97 млн гривень.

Однак чи вдасться реалізувати ці проєкти — невідомо. Вперше про можливість заміни Циркунів іншим населеним пунктом області для відбудови у межах урядового проєкту заговорили ще у 2023 році. Проте така ідея зустріла спротив місцевих мешканців, для яких експеримент був єдиною надією на відновлення села, тож невдовзі питання заміни зняли з порядку денного. Та зрештою в січні 2025 року очільник Служби відновлення Харківської області повідомив, що у зв’язку із безпековою ситуацією реалізацію експерименту в Циркунах поставили на паузу.

Посад-Покровське

У 2025 році Посад-Покровське на Херсонщині зберегло статус населеного пункту з найбільшою кількістю затверджених проєктів відновлення. При цьому, з 2024 року їх число зросло більш ніж у 4 рази — переважно за рахунок додаткових 388 об’єктів житлової інфраструктури. Внаслідок цього вартість відбудови села зросла на понад 40%.

За 2023-2025 роки на комплексне відновлення Посад-Покровського уряд сукупно виділив понад 3,7 млрд гривень — найбільше серед усіх населених пунктів-учасників експерименту. Водночас Службі відновлення в Херсонській області вдалось освоїти 789 млн грн — 21% виділеного фінансування.

Перші 120 об’єктів у Посад-Покровському планували відновити ще до квітня 2024 року. Але через проблеми з передачею прав замовників будівництва від приватних власників та затримки із виділенням фінансування роботи тривали повільно, а за низкою об’єктів взагалі зупинилися. Втім, село стало першим населеним пунктом, де на одному з об’єктів у рамках експерименту завершили виконання ремонтних робіт. Щоправда, ним виявився не житловий будинок, а автомобільна дорога, яка проходить через населений пункт і зʼєднує Миколаїв з Херсоном.

Станом на травень 2025 року питання з приватними власниками вирішили та й на відновлення села з бюджету виділили чималу суму — понад 2,2 млрд гривень (більше в цьому році перепало лише Бородянці). Як наслідок, будівельні та ремонтні роботи відновилися та тривають за 364 об’єктами, а ще один (дорогу) — навіть вдалося повністю відновити. Втім, враховуючи масштаб комплексного відновлення Посад-Покровського, можливість його завершення до кінця реалізації експерименту не виглядає реалістичною.

Висновки

За два роки реалізації експериментального проєкту з комплексного відновлення будівельні та ремонтні роботи було повністю завершено лише на 58 об’єктах, що становить приблизно 8% від загальної кількості. Для переважної більшості інших об’єктів (64%) роботи розпочалися або активізувалися лише наприкінці минулого року.

Протягом 2023-2025 держава профінансувала комплексне відновлення відібраних населених пунктів на 10,82 млрд грн — 93% від очікуваної вартості. Але проблеми з безпосереднім виділенням цього фінансування замовникам робіт та послуг з відновлення два роки поспіль фактично звела нанівець можливість вчасно та ефективно його реалізувати. Станом на травень 2025 року вдалося спрямувати лише 2,23 млрд грн — приблизно 20% від очікуваної вартості всього проєкту комплексного відновлення.

Відповідно до умов експерименту, 2025 рік має стати завершальним в його реалізації. Але за оцінками Служб відновлення щонайменше по двох населених пунктах — Тростянцю та Бородянці — завершення ремонтних та будівельних робіт очікується не раніше 2026 року. Аналіз прогресу відновлення в інших населених пунктах показує, що такі терміни можуть виявитися реалістичними й для них, адже темпи виконання робіт залишаються низькими, а значна частина об’єктів навіть не перейшла у фазу активних робіт.

Та чи дасть уряд Агентству відновлення та його регіональним службам можливість завершити реалізацію експерименту? Збільшення обсягу фінансування та переліку об’єктів, запланованих до відновлення, понад вдвічі за попередній рік свідчать на користь такого сценарію. Втім, допомогти з прийняттям остаточного рішення покликаний аналіз проєкту, ініційований Кабінетом Міністрів у квітні цього року. За словами очільника Агентства відновлення до процесу аналізу долучать міжнародних експертів, які мають дати свій вердикт вже восени.

Над дослідженням працювали

Керівник напряму:

Іван Лахтіонов, заступник виконавчого директора Transparency International Ukraine з інноваційних проєктів

Автор дослідження:

Андрій Швадчак, юридичний радник Transparency International Ukraine

The post Без суттєвого прогресу та з туманними перспективами: експеримент з комплексного відновлення населених пунктів first appeared on Transparency International Ukraine.

Прогрес України у боротьбі з корупцією станом на липень 2025 року

Віка Карпінська — Thu, 10 Jul 2025 08:00:16 +0000

Цей документ — спільний матеріал Transparency International Ukraine (TI Ukraine) та Базельського інституту управління. У ньому аналізуються проведені заходи для зміцнення антикорупційної екосистеми України за період з березня по червень 2025 року.

Цей матеріал доповнює попередній звіт про результати до лютого 2025 року і публікується напередодні четвертої Конференції з питань відновлення України, що відбудеться в Римі 10-11 липня 2025 року.

Резюме

Нова дорожня карта: уряд України затвердив понад пʼять сотень майбутніх заходів у сфері верховенства права в межах євроінтеграції. Загалом дорожня карта є комплексною й містить низку пропозицій від громадських організацій.
Продовження формування та реалізації антикорупційної політики: триває розробка нових Антикорупційної стратегії та Державної антикорупційної програми. Ми закликаємо додати важливі реформи, які не є частиною програмних документів, такі як надання Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (САП) повноважень проводити слідчі дії щодо народних депутатів та проведення конкурсу на Генерального прокурора, а також очільника Державного бюро розслідувань (ДБР) та Нацполіції.
Реформа АРМА: ми позитивно оцінюємо прийняття закону, який розпочинає реформу Агентства з розшуку та менеджменту активів. Зараз важливо невідкладно перейти до наступних кроків для повної реалізації реформи: внести зміни до КПК України та прийняти відповідні підзаконні акти.
Закінчився строк повноважень Конкурсної комісії з міжнародними експертами, яка відбирала членів ВККС. Ми сподіваємося, що парламентарі підтримають відновлення такої конкурсної процедури. Якщо цього не станеться, це може призвести до відновлення політичного впливу на суддівське врядування та поставити під загрозу діяльність інших органів, реформування яких коштувало значних зусиль.
Штат ВАКС доповнено двома новими суддями, однак вакантними залишаються ще 23 посади суддів у першій та апеляційній інстанціях. ВККС буде приймати документи для конкурсу з липня. Важливо забезпечити прозорість конкурсу, та щоб співбесіди з кандидатами проводились в межах мандату ГРМЕ.
Проведено перший незалежний аудит НАБУ: міжнародні експерти провели перший незалежний аудит Національного антикорупційного бюро. Вони сформували низку рекомендацій як для самого Бюро, так і для законодавців щодо вдосконалення нормативної бази функціонування інституції. Аудит підтвердив давню позицію громадянського суспільства щодо необхідності скасувати так звані «поправки Лозового» та забезпечити доступ Бюро до незалежної та своєчасної судової експертизи.
Закінчення строків давності: низка резонансних корупційних проваджень, що розглядаються у ВАКС, наближається до закриття через закінчення строків давності у 2026-2027 роках. Необхідно розв’язати цю системну проблему та зупиняти строки давності після винесення вироку судом першої інстанції або на час міжнародної співпраці.
Реформа Реєстру корупціонерів: у справі «Ситник проти України», Європейський суд з прав людини визнав безстрокове включення особи до Реєстру корупціонерів непропорційним праву на повагу до приватного життя. Парламент прийняв законопроєкт, яким встановлюються обмеження на зберігання записів у Реєстрі залежно від виду юридичної відповідальності корупціонера. Ми підтримуємо таку зміну, однак рекомендуємо додатково ввести обмеження щодо дисциплінарної відповідальності.
Відновлення: впроваджується реформа управління публічними інвестиціями, що охоплює, зокрема, фінансування проєктів відновлення та їх пріоритезацію. Однак у 2025 році більшості з цих проєктів не вистачає надійного фінансування. Цю прогалину можуть заповнити державно-приватні партнерства, процедури підготовки та впровадження яких були врегульовані законопроєктом, прийнятим у червні 2025 року. Роль Агентства з відновлення посилюється після передачі деяких закупівельних функцій його регіональних підрозділів новоствореній централізованій закупівельній організації (ЦЗО). Але щоб ці зміни стали справді визначальними, необхідно вирішити проблему завищення цін на будівництво під час закупівель, зокрема відсутність єдиного підходу до визначення цін на матеріали та перевірку ціноутворення.

The post Прогрес України у боротьбі з корупцією станом на липень 2025 року first appeared on Transparency International Ukraine.

Дослідження - Transparency International Ukraine

Мільярди поза Prozorro: аналіз підстав застосування прямих надпорогів

Резюме

Обсяги і динаміка закупівель

Які підстави застосовують замовники

Що саме купують

Моніторинг прямих закупівель

Зміни у договорах

Порівняння з переговорною процедурою

Підсумки

Над дослідженням працювали

Дискримінація на закупівлях вугілля в Prozorro Market: наскільки це поширене явище

РЕЗЮМЕ

Чим особливі закупівлі через Prozorro Market

Закупівлі кам’яного вугілля через ЗПП

Додаткові вимоги у проєктах договорів

Коли треба надати додаткові документи

Висновки

Над дослідженням працювали

Відкриті дані: як міста і держава проходять євротест на прозорість?

Результати дослідження

Політика ОМС у сфері відкритих даних

Оприлюднення відкритих даних

Ключові висновки та рекомендації

Перехід на оцінку пропозицій без ПДВ: дослідження ймовірних наслідків

Резюме

Як працюватиме новий підхід до встановлення очікуваної вартості

Чи відповідають пропозиції правилам ЄС?

Платники ПДВ серед замовників та учасників

Як зміниться конкуренція

Чи доведеться замовникам-неплатникам платити більше

1. Замовники оцінюють пропозиції без ПДВ: економічний ефект

2. Замовники, щоб перестрахуватися будуть планувати ОВ і свої видатки на 20% вищими

Ми побачимо більш якісну статистку про ціни в Prozorro

Чи вийде наповнити бюджет податками

Що зміниться для замовників-платників

Підсумки

Над дослідженням працювали

Індекс сприйняття корупції–2025

З чого складається показник України у СРІ-2025?

Які антикорупційні кроки має зробити Україна задля подальшого прогресу в CPI

Світові тенденції сприйняття корупції у 2025 році

Дослідження CPI: як це працює

Необхідні кроки для підвищення ефективності НАЗК

1. Окремі процедури перевірок декларацій незаконні, неефективні та дублюються між собою

Рекомендації

2. Повна перевірка декларацій як ключова процедура НАЗК є неефективною та непропорційною рівню корупційних ризиків

Рекомендації

3. Моніторинг способу життя (МСЖ) не відповідає євростандартам

Рекомендації:

4. Регулювання, зміст та результати окремих процедур фінконтролю незаконно приховуються НАЗК, що знижує підзвітність органу

Рекомендації:

5. Проведення другого зовнішнього аудиту діяльності НАЗК заблоковане

Рекомендації:

Електронні сервіси: як міста проходять євротест на прозорість?

Методологія дослідження

Результати дослідження

Сильні та проблемні сторони

Ключові висновки та рекомендації

Ми заплатимо вам через рік: аномально довгі строки оплати в закупівлях у Prozorro

Резюме

Як замовники зазначають умови оплати при оголошенні закупівлі

Як часто замовники встановлюють нереалістичні строки оплати

Який тип днів для строків оплати найчастіше використовують замовники

Які строки оплати найчастіше встановлювали в договорах

Кореляція строку оплати і конкуренції

Аналіз закупівель з післяоплатою та зі строками оплати понад 90 днів

Розподіл строків оплати

Галузевий розподіл

Методи проведення закупівель

Фінансування та реальні строки оплати

Оскарження в АМКУ

Аномальні випадки та некоректні дані

Висновок

Над дослідженням працювали

Оновлене Керівництво FATF щодо повернення активів

РОЗДІЛ 1: Вступ

РОЗДІЛ 2: Повернення активів як пріоритет державної політики

РОЗДІЛ 3. Фінансові розслідування

РОЗДІЛ 4: Тимчасові заходи для швидкого збереження активів