Як відбувається доступ до реєстру?

Розрізняють повний та загальний доступи до судових рішень у ЄДРСР. 

Загальний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень призначений для необмеженого кола осіб і здійснюється через офіційний вебпортал, де рішення публікуються з обов’язковою деперсоніфікацією — вилученням імен, адрес та іншої чутливої інформації. 

Натомість повний доступ — це інструмент для службового використання, який надається виключно суддям, працівникам судів та уповноваженим особам правоохоронних і державних органів (НАБУ, САП, СБУ, ДБР, АРМА тощо). Цей режим дозволяє бачити автентичні тексти документів без жодних вилучень чутливої інформації. І такий доступ вимагає обов’язкової авторизації через систему «Електронний суд» із використанням персональних електронних ключів або токенів.

При цьому у Порядку ведення ЄДРСР визначено, що адміністратор, а саме ДП «Інформаційні судові системи», забезпечує відстеження та облік дій авторизованих користувачів — так зване «логування». Таким чином можна дізнатися, хто і що шукав в реєстрі в режимі повного доступу.

У чому проблема?

Широкі дискусії довкола незаконного поширення інформації з повного доступу до реєстру активізувалися після кримінальних справ НАБУ, зокрема, «справи Борзих». Нещодавно стало відомо, що низка посадовців цікавилася закритими рішеннями у справі «Мідас». А на співбесідах у межах конкурсу до ВАКС також були озвучені випадки, коли кандидати, авторизовані як користувачі реєстру, шукали інформацію, яку не можна було пояснити виконанням професійних обовʼязків. 

Як бачимо, лише торік було чимало прикладів невиправданого пошуку в ЄДРСР.  Загалом же ми виокремили такі механізми, які дозволяли інформації «витікати».

Використання чужих облікових даних. Так, різні органи раніше встановлювали факти, коли сторонні особи (зокрема адвокати) отримували доступ до закритої частини Реєстру, використовуючи облікові дані суддів. Наприклад, за версією слідства, на Київщині адвокат під логіном та паролем судді отримував повну інформацію про ухвали, що стосувалися його клієнтів (зокрема власників шахрайських колцентрів), і попереджав їх про заплановані слідчі дії. Це призвело до розголошення відомостей досудового розслідування та було кваліфіковано як несанкціоноване втручання в автоматизовані системи (ч. 5 ст. 361 КК України).

Інсайдери в апаратах судів. Також виявляються схеми, де працівники апаратів судів діють як «інсайдери», регулярно постачаючи інформацію замовникам. Наприклад, у Дніпрі помічниця судді апеляційного суду, за версією слідства, двічі на тиждень здійснювала контекстний пошук за запитами представників «кримінального світу» та адвокатів, роздруковувала ухвали про обшуки (зокрема у справах про відмивання грошей) і передавала замовникам за винагороду.

Безпідставні пошуки в повному доступі. Аналіз логів доступу під час співбесід із кандидатами до ВАКС викрив масові випадки використання «службового» ключа для вирішення особистих питань або перевірки знайомих. Було встановлено, що кандидати (які є суддями) здійснюють сотні запитів щодо колишніх членів сім’ї, їхніх компаній або власних справ. Наприклад, під логіном одного з кандидатів зафіксовано 240 запитів, що не стосувалися його проваджень, включно з 75 пошуками щодо колишнього чоловіка його сестри, який перебував під слідством. Логи системи фіксують регулярні пошуки за прізвищами відомих фігурантів антикорупційних розслідувань (наприклад, Альперіна), які здійснюються особами, що не мають жодного процесуального відношення до цих справ. Кандидати часто пояснюють це «загальною професійною цікавістю», проте для слідства це створює ризик передчасного розкриття тактики обвинувачення.

Загалом, технічне логування дозволяє відстежити активність за конкретним цифровим ключем протягом багатьох років, проте часто користувачі не можуть пояснити природу цих запитів або стверджують, що їм невідомі особи, щодо яких здійснювався пошук. Це вказує на ймовірне використання ключів іншими особами або на свідоме приховування фактів незаконного збору інформації.

Як зараз врегульовані питання доступу до реєстру?

Наразі Закон України «Про доступ до судових рішень», який є основою регулювання цього реєстру, визначає випадки, коли саме загальний доступ може бути закритий. Але жодним чином не врегульовує питання закриття повного доступу до окремих категорій рішень. 

Вочевидь, законодавець виходив із того, що всі користувачі, які мають повний доступ до судових рішень, добросовісно ставитимуться до захисту відповідної інформації. Але як ми могли побачити з наведених вище прикладів, це не завжди так стається.

З огляду на всі ці недоліки, у липні 2023 року ВРП за зверненням НАБУ прийняла зміни, які дозволяли обмежити (відтермінувати) забезпечення загального доступу до судових рішень на підставі постанов слідчих та прокурорів. Однак Верховний Суд скасував цей нормативний акт.

На доповнення до всіх превентивних заходів за несанкціоновані дії з інформацією в реєстрі встановлена кримінальна відповідальність. Зокрема, йдеться про такі кримінальні правопорушення, як несанкціоноване втручання в роботу інформаційних, комунікаційних систем і мереж (ст. 361 КК України), незаконний збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, що зберігається в комп’ютерних системах (ст. 361-2 КК України), умисне внесення неправдивих або несвоєчасне внесення відомостей до судових автоматизованих систем (ЄСІТС тощо), а також несанкціоновані дії з інформацією в таких системах — вчинені як уповноваженими, так і сторонніми особами (ст. 376-1 КК України).

Але кримінальна відповідальність є реакцією на факт витоку, що вже відбувся, але вона не вирішує повною мірою завдання стримати осіб від порушення закону та не захищає інтереси слідства.

Крім цього, Порядок ведення ЄДРСР визначає, що ДП «Інформаційні судові системи» може обмежити доступ особі, яка має повний доступ до Реєстру, якщо вона порушила вимоги законодавства. Одним із таких порушень є розголошення інформації з реєстру.

Показово, що наявність прогалин у регулюванні доступу до ЄДРСР визнають і в експертному середовищі. Проєкт Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки як очікуваний результат передбачає забезпечення дієвих механізмів запобігання, виявлення та реагування на зловживання в автоматизованому розподілі справ і доступі до реєстру, включно з аудитом та автоматизованим моніторингом дій користувачів повного доступу (п. 2.1.5.4). Також в проєкті антикорстратегії вказана вимога, що будь-яке обмеження доступу до судових рішень має бути обґрунтованим, пропорційним і здійснюватись виключно за процедурами, визначеними законом (п. 2.1.5.5). Це знову підтверджує: чинного регулювання недостатньо, а потреба в  змінах уже назріла.

Як розв’язати ці проблеми?

Один із кроків уже виконали, адже з 1 березня 2025 року авторизація в ЄДРСР здійснюється виключно через систему «Електронний суд» із використанням токенів, що блокує можливість входу за простими логіном та паролем. Це дозволяє встановити, що особа, яка користується повним доступом до реєстру за логіном і паролем судді, отримала його від конкретного судді, а не внаслідок недбалості останнього.

Інший аспект — законодавчі зміни. Раніше вже були спроби внести зміни до закону про доступ до судових рішень, у тому числі задля запобігання несанкціонованому розголошенню інформації, яка міститься в повному доступі. Так, торік народні депутати активно просували законопроєкт № 7033-д, який громадськість розкритикувала з огляду на те, що певні пропозиції обмежити заразом і загальний доступ до ЄДРСР непропорційні та неадекватні. Зараз доопрацьована редакція законопроєкту знову перебуває на розгляді комітету. 

Лунали і пропозиції взагалі закрити доступ до судових рішень, які приймаються на етапі досудового розслідування. Однак тут треба нагадати, що незаконне поширення інформації здійснюється саме з використанням повного доступу (тобто того, який за задумом має обмежене коло користувачів). А низка рішень на етапі досудового розслідування постановляється у відкритих судових засіданнях, які можуть, навіть, транслюватись. А тому безпідставне закриття загального доступу до таких ухвал підриває суспільний контроль — і це неприйнятно.

Справедливо також відзначити, що в окремих випадках наявність повного доступу до реєстру може бути ефективним засобом реалізації повноважень. Саме швидкий доступ до інформації дозволяє ефективно розв’язувати питання, наприклад, конфлікту інтересів, запобігати спробам перепродати активи після накладення арешту на майно та інші речі. Але звуження обсягу доступних для конкретної посадової особи судових рішень з огляду на її повноваження дозволить нівелювати ризики несанкціонованого поширення інформації.

А для захисту особливо чутливої інформації про досудові розслідування ми підтримуємо пропозиції депутатів обмежити й повний доступ до судових рішень. Тоді посадовці, які його мають, не зможуть отримати відомості про результати розгляду справ за клопотаннями про обшуки, негласні слідчі (розшукові) дії, арешти майна, тимчасові доступи до речей і документів. Але важливо, щоб ці обмеження стосувалися саме рішень, постановлених у закритому судовому засіданні. 

Режим закритого судового засідання, передбачений ст. 27 КПК України, дозволяє оприлюднювати судові рішення саме з вилученням інформації, розголошення якої може зашкодити або правам особи, або інтересам досудового розслідування. А безпідставне закриття загального доступу до судових рішень, наприклад, при обранні запобіжних заходів чи продовженні строків розслідування, зменшуватиме можливості підзвітності та громадського моніторингу — зокрема, заважатиме відстежувати перебіг розслідування та розгляду справ про корупцію. А відомості про накладені арешти вже після повідомлення про підозру, які розглядаються за участю власників майна, дозволяють громадськості відстежувати результативність конфіскації цього майна у разі постановлення обвинувального вироку суду.

Навіть зараз ми бачимо негативну тенденцію, коли доступ до окремих вироків у справах за угодами обмежується загальним доступом, попри те, що судді отримали можливість закривати окремі частини рішень. І тому якими б не були важливими інтереси слідства, не слід забувати про механізми підзвітності і прозорості — саме вони стали важливим здобутком України на шляху до демократичного функціонування правоохоронних органів.

Також після перегляду спеціальних спільних засідань ГРМЕ та ВККС щодо добору суддів до ВАКС ми виявили, що технічні можливості для відстеження активності в ЄДРСР уже існують. Необхідно закріпити обов’язок регулярного аудиту доступів та встановити чіткі наслідки за безпідставні пошукові запити — передусім дисциплінарні, а за наявності складу кримінального правопорушення — передбачити кримінальну відповідальність.

***

Проблема несанкціонованого доступу до судового реєстру вже стала системною, і її не можна вирішити лише кримінальною відповідальністю. Перегляд такого доступу потребує комплексного підходу, що поєднує технічні, законодавчі та організаційні заходи.

По-перше, необхідно переглянути можливості повного доступу до судового реєстру з огляду на повноваження посадових осіб, які його мають. За наявності чітких критеріїв такий доступ можна звузити.

По-друге, на законодавчому рівні слід обмежити повний доступ до певної категорії судових рішень: ухвали щодо обшуків, арештів майна та інших рішень, ухвалених у закритому засіданні. Вони мають бути недоступні у повному режимі протягом певного строку або ж до настання певної події — наприклад, до постановлення вироку у справі.

Своєю чергою, механізм закритого судового засідання відповідно до ст. 27 КПК України слід застосовувати системно — з точковим вилученням чутливої інформації, а не суцільним закриттям рішень.

По-третє, вже наявні технічні можливості логування мають стати основою для регулярного аудиту пошукових запитів з чіткими наслідками за безпідставні запити — дисциплінарними або кримінальними, залежно від наявності ознак складу порушення.

При цьому будь-які обмеження мають залишати недоторканим принцип публічності судочинства. Безпідставне закриття доступу до вироків за угодами чи ухвал на досудовому розслідуванні, наприклад, про запобіжні заходи, підриватиме демократичний контроль над правоохоронними органами, який Україна розвиває.

Наскільки швидко НАБУ розслідує справи, а САП скеровує обвинувальні акти до суду

Представлені в лютому дані вказують на певне скорочення кількості осіб, яким повідомили про підозру в корупції у 2025 році, але загалом свідчать про активізацію роботи щодо топпосадовців. 

Так, якщо у 2024 загалом підозри вручили 231 людині, то у 2025 таких було 218.  

Як же змінилися ці цифри за категоріями посадовців?

• Кількість найвищих посадових осіб, яким повідомлено про підозру (міністри, керівники ЦОВВ та їх заступники), подвоїлася — із 6 осіб у 2024 році до 12 у  2025.

Наприклад, у 2024 році про підозру у заволодінні землею на Сумщині повідомили ексміністру агрополітики Миколі Сольському, про легалізацію незаконно набутих коштів та прийняття пропозиції хабаря — ексзаступнику голови ОП Андрію Смирнову та в пропозиції надання хабаря — ексзаступнику міністра енергетики Олександру Хейлу. А у 2025 році підозрюваними стали голова АМКУ Павло Кириленко по новому епізоду недекларування майна та незаконного збагачення, ексвіцепрем’єр-міністр – міністр національної єдності України Олексій Чернишов — за ймовірне зловживання службовим становищем та одержання неправомірної вигоди, а також ексзаступник міністра аграрної політики та продовольства України Володимир Топчій — за ймовірне зловживання службовим становищем.

• Представники судової влади — 10 осіб отримали підозри у 2025 році проти 5 у 2024 році.

Серед проваджень із підозрюваними НАБУ-САП у 2024 році слід відзначити справу про хабарництво суддів господарських судів на Львівщині, а також справу про хабарі суддів Білгород-Дністровського суду Одещини за рішення, які ставали підставою для відстрочки. У 2025-му підозрюваними у справах НАБУ про хабарництво стали суддя міськрайонного суду Дніпропетровської області, суддя одного з районних судів Одеси, а також суддя Воловецького районного суду.

• Депутати (у тому числі парламенту) та місцеві високопосадовці: показник залишився на тому ж рівні — 21 особа у 2025 році проти 22 у 2024 році. 

У цій категорії підозрюваними у 2024 році стали народні депутати Микола Задорожній, який, за версією сторони обвинувачення, разом зі спільниками попросив про хабар у голови сільради на Сумщині та організував його передачу. Свої підозри отримали Ірина Кормишкіна у справі про незаконне збагачення та декларування недостовірної інформації, а також міський голова Мукачева Андрій Балога за ймовірне забезпечення прийняття рішення про продаж за заниженою вартістю земельної ділянки, що була у комунальній власності. У 2025 році НАБУ та САП повідомили про підозру народному депутату Віктору Бондарю за організацію схеми постачання продукції АТ «Укрзалізниця» за завищеними цінами. А в межах ще однієї справи підозрюваними стали аж четверо чинних нардепів — Євген Пивоваров, Ігор Негулевський, Ольга Савченко та Юрій Кісєль, які, за версією слідства,систематично отримували неправомірну вигоду за голосування у Верховній Раді.

• Кількість запідозрених посадовців держструктур та держкомпаній  зменшилась: у 2025 році таких було 23, тоді як у 2024-му — 37 осіб.

Цей факт можна пояснити зокрема реалізацією політики пріоритезації розслідувань щодо високопосадової корупції.

Процес передачі справ до суду також змінився. Так, кількість осіб, щодо яких складено обвинувальні акти, зросла. У 2024 році обвинувальні акти склали щодо 243 осіб (131 у І півріччі та 112 у ІІ півріччі), а у 2025-му це число збільшилось до 280 осіб (154 у І півріччі та 126 у ІІ півріччі).

Найбільша кількість обвинувальних актів САП у 2025 році стосувалася:

• керівників інших держструктур та держкомпаній — 56 осіб. Серед них обвинуваченими стали чотири особи у справі про заволодіння коштами АТ «Укрзалізниця», посадовці та їх пособники у справі про зловживання на Одеському припортовому заводі, посадовці щодо відмивання коштів державних підприємств-учасників концерну «Укроборонпром»;
• депутатів (у тому числі парламенту) та місцевих високопосадовців — 23 особи. Так, у 2025 році до суду направили справи, зокрема, щодо двох колишніх депутатів Одеської облради, які разом із іншими співучасниками заволоділи 32 суднами, переробили їх на 12 барж та незаконно привласнили. Також з обвинувальним актом до суду пішла справа щодо народного депутата Задорожнього, який за пособництва посадовців Нацполіції вимагав хабар за неперешкоджання проведенню ремонтних робіт об’єктів інфраструктури на Сумщині. Обвинуваченим став і колишній депутат Харківської облради, який організував злочинну групу, дії якої при продажу електроенергії під час війни завдали ПрАТ «НЕК “Укренерго”» збитків на суму понад 58 млн грн;
• службових осіб правоохоронних органів — 26 осіб. Обвинуваченими у справах НАБУ та САП у цій категорії стали колишній детектив центрального управління БЕБ та слідчого в ОВС СУ ГУ НП у Київській області за вимагання $150 тис. неправомірної вигоди, начальник сектору Департаменту захисту національної державності СБУ та ще дві особи, викриті на вимаганні  $300 тис. неправомірної вигоди, колишній начальник відділу Черкаської обласної прокуратури та громадянин, яких викрили на одержанні  $41 тис.

Ця динаміка свідчить про те, що НАБУ та САП не лише реєструють більше проваджень, а й ефективніше доводять до завершення досудові розслідування. Це розвіює міф про те, що НАБУ лише оголошує про підозри, а кількість обвинувальних актів залишається невисокою. Звичайно, досудове розслідування справи після підозри займає певний час, особливо, коли вживаються заходи міжнародної правової допомоги або ж розшук підозрюваних осіб. 

Попри це, для аналітичної роботи було б доречно наводити в статистиці середню тривалість досудового розслідування кримінальних правопорушень із деталізацією кількості тих кримінальних проваджень, розслідування у яких зупинено, і вказувати причини цього, а також зазначати тривалість стадії ознайомлення з матеріалами справи сторони захисту (ст. 290 КПК України). Наразі цих узагальнених показників, які суттєво впливають на розуміння хронології розслідування топкорупційних справ, на жаль, немає.

Окрім цього, в статистиці НАБУ не публікується інформація про припинені кримінальні провадження, зокрема, з деталізацією того чи йдеться про справи з підозрюваними чи без підозрюваних. Це давало б можливість ширше поглянути на діяльність органу досудового розслідування, зокрема щодо того чи «зависають» кримінальні провадження там надовго без оголошення підозр.

Варто також відзначити, що парламент досі не ухвалив зміни, які б дозволили підсилити роботу НАБУ і на прийнятті яких наголошували міжнародні аудитори. Йдеться, зокрема, про скасування автоматичного закриття справ за спливом строків розслідування, а також врегулювання питань підслідності. Це б дозволило НАБУ та САП надалі показати ще більший рівень ефективності у розслідуваннях справ. Окрім цього, не вирішеними залишаються проблеми доступу до прослуховування без залучення СБУ та інші питання ефективності обробки державної таємниці, доступу до незалежної судової експертизи.

Результативність судового розгляду Антикорсудом

Зі щорічного звіту ВАКС бачимо, що результативність судового розгляду протягом 2024–2025 років за ключовими показниками значно зросла: від обсягів розглянутих справ до швидкості винесення рішень та сум конфіскацій.

Так, ВАКС суттєво наростив темпи завершення розгляду кримінальних справ. У 2025 році суд розглянув 114 справ (щодо 180 осіб), а це більше, ніж у 2024 році, коли було розглянуто 88 справ (щодо 137 осіб).

Зросла і кількість винесених вироків — з 77 (з них 38 за угодами) у 2024 році до 109 (з них 72 за угодами) у 2025-му. Загалом протягом минулого року було засуджено 154 особи, що суттєво перевищує показник 2024-го — 112 осіб. Також спостерігаємо зменшення кількості виправданих осіб — з 10 у 2024 році до 8 у 2025-му. І це також демонструє, що більшість справ, які САП направляє до суду, мають під собою якісну доказову базу.

Так, у 2024 році АП ВАКС засудила екснардепа Руслана Сольвара до 3 років в’язниці за незаконне отримання компенсації за оренду житла. ВАКС засудив на 9 років ексслідчого СБУ Сергія Глівінського за вимагання та отримання хабаря, а ще свій вирок отримав нардеп Андрій Одарченко — 8 років в’язниці за спробу підкупити за біткоїни ексголову Держагентства з відновлення. 

А вже у 2025 році ВАКС засудив заочно до 15 років в’язниці екснардепа Дмитра Крючкова за заволодіння понад 1,5 млрд грн компаній «Черкасиобленерго» та «Запоріжжяобленерго», ексголову ДСА Сальнікова до 3 років за зловживання впливом, та нарешті дочекався вироку ексголова ДФС Роман Насіров — 6 років ув’язнення за зловживання службовим становищем.

При цьому ми бачимо зростання кількості вироків за угодами. Наприклад, у 2025 році на підставі угод про визнання винуватості ВАКС засудив ексголову Західного апеляційного господарського суду Бориса Плотніцького — до 8 років позбавлення волі, позбавлення права обіймати керівні посади державної служби строком на 3 роки та штрафу 85 тис. грн, експрокурора ГПУ Володимира Дергунова — до 1 року реального позбавлення волі, на додачу його на 3 роки позбавлено права обіймати посади, а також конфіскувано житловий будинок разом з автомобілем KIA Sportage. Також угода була укладена з фігурантом справи про заволодіння «нафтопродуктами Курченка» бізнесменом Тищенком. При цьому, наприклад, тексти вироків Плотніцького та Тищенка закриті, і з публічної комунікації по цих справах неможливо дізнатися, що саме держава отримала в обмін на помʼякшення покарань для цих осіб.

Тому хоча збільшення кількості розглянутих справ позитивне саме по собою, зростання кількості вироків за угодами — особливо за обмеженого доступу до них — можуть зменшувати довіру як до ВАКС, так і до САП. У звʼязку з цим доречно використовувати можливості для засекречення лише окремих частин вироку, а також вдосконалити комунікацію САП щодо політик укладення угод про визнання винуватості у справах про корупцію на найвищому рівні.

Попри збільшення кількості справ, ВАКС вдалося підвищити ефективність використання часу на судовий розгляд. Якщо розгляд одного кримінального провадження (від надходження до фінального судового рішення) у 2024 році займав в середньому 618 днів, то в 2025-му така тривалість скоротилася до 405 днів. Цьому могло посприяти, зокрема, запровадження одноособового судового розгляду, а також  зростання кількості вироків, укладених на підставі угод, адже їх розгляд займає суттєво менше часу.

Попри це зростає кількість нерозглянутих проваджень. Якщо у 2024 році їх було 287 (щодо 749 осіб), то у 2025-му — уже 327 (щодо 862 осіб). Це демонструє потребу вжити як законодавчих, так і організаційних заходів, спрямованих на підвищення ефективності розгляду кримінальних справ. 

До прикладу, в процесі моніторингу справ ВАКС ми фіксували зловживання та затягування, зокрема, у справі про злочинну організацію в ОАСК, ексголови ДФС Романа Насірова в «газовій схемі» Онищенка, а також у справі так званого «короля контрабанди» Вадима Альперіна. Усе це можна виправити змінами до КПК України щодо протидії зловживанню процесуальними правами.

Касаційний перегляд рішень ВАКС та АП ВАКС у Верховному Суді теж демонструє позитивні тенденції. У 2025 році касаційний суд розглянув більшу кількість скарг від учасників: 164, з них по суті 41 скаргу. До порівняння, у 2024 році таких скарг було 150, а по суті розглянули лише 28. І загалом зросла кількість рішень ВАКС, які залишилися без змін за результатами перегляду: у 2025 році їх стало 27 (65,9% від розглянутих по суті), тоді як у 2024 році таких було 16 (57%).

При цьому радує, що ефективність суду у сфері повернення активів у 2025 році підвищилась. Так, торік розмір активів, щодо яких ухвалили рішення про спеціальну конфіскацію, склав понад 673 млн грн у 13 провадженнях. Для порівняння, у 2024-му цей показник був 158,8 млн грн у 11 провадженнях. А розмір конфіскованих активів у справах про відмивання коштів зросла майже вдесятеро — з 50,6 млн грн у 2024-му (4 вироки) до 470,3 млн грн у 2025 році (7 вироків).

Попри це, відомості про виконання рішень із конфіскації активів у звітах ВАКС та НАБУ відсутні (вони і не мають там зазначатися), що не дозволяє відстежити реальне поповнення державного бюджету цими коштами. Однак ця інформація з боку інших держорганів могла б бути показовою з погляду якості публічної комунікації.

***

Ефективність роботи НАБУ, САП і ВАКС — це не лише цифри зі звітів, а вже й показники, на які орієнтується спільнота всередині країни та у світі. 

Так, саме відчутне пожвавлення роботи цих інституції стало основною причиною покращення на 1 бал показника України в Індексі сприйняття корупції–2025. Фонд Бертельсманна, який у цьому дослідженні дав нам 5 балів, передусім враховує, наскільки посадовці, які зловживають своїм становищем, притягуються до відповідальності або караються. А цифри, наведені вище, якраз про це. Нагадаю, що Індекс сприйняття корупції — це міжнародне дослідження, яке враховує цілий спектр чинників, які впливають на стан боротьби з корупцією.

Тож зростання кількості підозр топпосадовцям, обвинувальних актів та вироків — це позитивна тенденція не лише для роботи НАБУ, САП і ВАКС, а й загалом для всієї сфери. Проте для реальної довіри до антикорупційної системи важливо не лише показувати більше цифр, а й забезпечувати їхню прозорість: публікувати інформацію більше узагальненої інформації, відкривати у тій частині, де це можливо, тексти вироків за угодами та звітувати про реальне виконання рішень про конфіскацію. 

Ми не маємо сумнівів, що НАБУ, САП і ВАКС справді працюють, але системна робота також виражається й у виправленні наявних недоліків. Це й визначатиме, чи перетвориться кількісне зростання показників на якісний результат.

Стан реформи та впровадження закону

На виконання вимог закону про реформу АРМА вже розробили пакет підзаконних нормативно-правових актів, значна частина яких набула чинності. Статус імплементації ключових документів такий:

• уряд прийняв порядки відбору управителів для простих та складних активів, контролю за ефективністю управління та розрахунку очікуваної вартості;
• постанова щодо страхування активів успішно пройшла урядовий комітет і готується до розгляду на засіданні Кабміну;
• порядок затвердження примірних договорів та програм управління перебуває на фінальній стадії опрацювання в Секретаріаті Кабінету Міністрів.

Окрім цього, на засіданні повідомили, що завершується формування комісії з відбору складних активів, до якої центральні органи виконавчої влади вже надали пропозиції щодо кандидатур.

Результати інвентаризації та класифікація активів

Це був чи не наймасштабніший обсяг робіт, які треба було виконати за пів року після прийняття оновленого закону про АРМА. За даними Агентства, станом на 31 грудня 2025 року, в Реєстрі арештованих активів обліковувалося 102 569 записів. Для визначення реального обсягу ліквідного майна АРМА відсіяло об’єкти, що не мають самостійної економічної цінності, зокрема 28 000 одиниць побутових предметів з Межигір’я та 20 000 одиниць із «Медвежої діброви».

До речі, це твердження викликало серйозну дискусію на засіданні антикоркомітету — чимало часу його учасники намагались зʼясувати, скільки ж активів перебуває в управлінні Агентства. І самі підстави для такої дискусії нам видаються дуже прикрими, адже той же закон про реформу АРМА запустив процеси інвентаризації залишків та створив поняття «пул активу» саме для того, щоб можна було ефективно визначати економічні сукупності активів, які мають самостійну цінність для передачі в управління. 

Голова комітету Анастасія Радіна звернула увагу на те, що АРМА не змогло надати єдиного офіційного документа, який би фіксував результати інвентаризації, а оперувало лише «робочими матеріалами» та службовими записками. Як пояснила Ярослава Максименко, досі є проблеми з методологічною плутаниною та застарілим обліком, «засміченістю» реєстру арештованих активів дрібними предметами, а також обмеженістю ресурсів. Та і взагалі повна «глибинна» інвентаризація всіх 102 тисяч об’єктів, з огляду на наявний кадровий ресурс, зайняла б приблизно чотири місяці.

У підсумку, АРМА запропонувало зафіксувати як базу 44 815 активів, переданих з 2017 року на підставі 1435 ухвал, які надійшли до Агентства до 31 грудня 2025 року.

Загальна ж статистика за категоріями активів така:

• транспорт та техніка: 22 384 одиниць активів (зокрема 19 307 — залізничний транспорт);
• нерухомість та земельні ділянки: 6 842;
• товари різних типів: 6 613;
• рухоме майно та товарно-матеріальні цінності: 6 162;
• фінансові активи та корпоративні права: 2 814 (зокрема 533 суб’єкти господарювання).

На предмет економічної ліквідності результатів роботи ще немає. Але загалом аналіз стану ідентифікованих активів показав такий розподіл:

• 22 730 активів визначено як такі, якими потенційно можливо управляти або їх реалізовувати;
• 6 982 об’єкти — знищені, зіпсовані або такі, що перебувають на окупованих територіях, за кордоном чи в розшуку;
• 3 542 активи потребують процесуального доопрацювання або зміни способу управління через суд.

Як підсумок, було встановлено облікову невідповідність щодо 11 561 обʼєкта. Як пояснили в Агентстві – це невідповідність між фактично переданими активами та активами за ухвалами. Крім цього, ще не завершена робота з визначення ліквідних одиниць активів. Агентство планує після завершення ідентифікації провести інвентаризацію активів та поставити їх на бухгалтерський облік. На запитання про те, скільки переданих управителям активів, а також тих, по яких було оголошено конкурси, від АРМА відповіді не було.

Загалом же Голова комітету Анастасія Радіна жорстко розкритикувала  відсутність єдиного розпорядчого документа, який би фіксував результати інвентаризації та встановлював остаточну кількість активів. Тож АРМА надалі має надати офіційну інформацію з вивіреними цифрами, чітко розмежувавши активи, якими можна управляти, ті, що потребують дооформлення, та «сіру зону» (неідентифіковане майно).

Соціальні ініціативи: житло для ВПО

Попри те, що результативного обговорення діяльності Агентства на засіданні антикоркомітету так і не відбулось, депутати поставили низку важливих для себе запитань. Одне з них стосувалося розробки механізму використання арештованої житлової нерухомості для потреб ВПО. АРМА запропонувало застосовувати ст. 21-1, передаючи такі активи суб’єктам державного сектору економіки, оскільки комерційні конкурси за цими об’єктами не зацікавили приватних інвесторів через соціальне навантаження.

Однак Ярослава Максименко звернула увагу на технічні перешкоди. Наприклад, у значній частині квартир наразі проживають малолітні діти, виселення яких заборонено законом. Крім цього, комерційні готелі мають добросовісних орендарів, чиє обладнання забезпечує роботу інфраструктури будівлі, а також відсутній механізм релокації людей у разі раптового зняття арешту судом. Це питання домовились обговорити на наступному засіданні. Власне, про подібні ризики передачі арештованих активів для ВПО ми згадували в нашому юраналізі відповідного законопроєкту.

Кейси конкретних активів: Кампаритет, Pin-Up та ТЕЦ

Не менш цікавою була розмова про резонансні випадки управління активами.

Перший приклад стосувався компанії-управителя «Кампаритет», просування інтересів якої навесні минулого року закидали тодішній очільниці АРМА Олені Думі. Анастасія Радіна навела факти, згідно з якими управитель здавав торгові центри в суборенду за цінами, які у 3 рази перевищували задекларовані перед АРМА доходи, що призвело до прямих збитків бюджету. Агентство підтвердило виявлені порушення та повідомило про початок процедури розірвання угод з цим управителем через неефективність. 

Також один із народних депутатів висловив обурення фактом  повернення 122 млн грн власнику Pin-Up Ігорю Зоткіну як людині з сумнівною репутацією. Ярослава Максименко у відповідь пояснила, що виконувала рішення суду, оскільки в угоді про визнання винуватості, затвердженій прокурором, не передбачалася конфіскація цих коштів, що автоматично вимагало повернути і їх, і доходи від їх управління, адже арешт був скасований.

Тут окремо зауважимо, що зміни про можливість конфіскації майна як покарання при укладенні угоди, яка передбачає звільнення від відбування покарання, стосувались виключно корупційних злочинів. Тому в цій справі запитання варто було би ставити не керівництву АРМА, а прокурору Офісу Генерального прокурора Максиму Капустіну, який на сайті суду зазначений як такий, який звернувся з цією угодою. А також до судді Печерського суду Олега Соловйова, який постановив вирок на підставі цієї угоди, оцінивши, що вона відповідає інтересам суспільства. 

Щодо управління Новороздільською та Новояворівською ТЕЦ, арештоваими в межах справи щодо екснардепа Дубневича, депутати наголосили на ризику зриву опалювального сезону через завершення договорів у листопаді 2026 року. Вони підкреслили, що Нафтогаз потребує гарантій продовження управління вже зараз, аби спланувати бюджети на технічне переоснащення та модернізацію об’єктів. Керівництво АРМА запевнило, що всі договори у роботі, проте процедура пролонгації через Кабмін потребує часу.

Фінансові показники та надходження до бюджету

Один із членів комітету представив аналіз динаміки надходжень до державного бюджету від управління активами за друге півріччя 2025 року, що демонструє стрімке падіння показників:

• липень 2025 року: 102 млн грн;
• серпень 2025 року: 57 млн грн;
• вересень 2025 року: 45 млн грн;
• листопад 2025 року: 29 млн грн.

Представники АРМА пояснили, що показник липня 2025 року у 102 млн грн — це аномальний «разовий сплеск» за рахунок виплати дивідендів від Укрнафти та Нафтогазу. Тоді як подальші цифри відображають проблеми з укладеними раніше договорами з управління арештованими активами та реальну низьку ефективність поточного управління іншими об’єктами.

***

З усього згаданого можемо побачити, що реформа АРМА вимагає чималих ресурсів та системної паралельної організації кількох процесів. І поки цього не відбулося на найвищому рівні.

На жаль, від нового керівництва АРМА ми все ще не почули реальної картини з кількістю активів, якими можливо управляти, все ще залишається плутанина з цифрами, обумовлена різними видами обліків. Попри те, відповіді пані Максименко і пана Саєнка все ж більшою мірою були зосереджені на конструктивній роботі, а не на популістичних заявах, як це було раніше, що вселяє надію на пожвавлення зазначених процесів.

Ігор Омелян

викладач Міжнародного європейського університету

Найбільше уваги ГРМЕ та ВККС приділили сумнівно створеним компаніям, у яких кандидат був або директором або засновником. Під час аналізу ми в TI Ukraine виявили, що Омелян протягом 2020-2021 років був директором шести ТОВ із засновниками-іноземцями — це вказувало на використання ТОВ для отримання іноземцями посвідок на проживання поза загальним порядком. Жодна з компаній не відкривала рахунків у банках, не вела господарську діяльність, та не мала персоналу крім самого директора в особі кандидата. Юридичні ж особи ще й були безпідставно зареєстровані у квартирі кандидата.

Омелян вказав, що познайомився з цими іноземцями через колегу, який просив надати їм юридичну допомогу. Зрештою він підтвердив: компанії створювалися для посвідок на проживання й ці іноземці казали, що «хочуть проживати на Україні, бачать свій бізнес на Україні», — однак додав, що ця процедура законна. Кандидата прямо запитали, чи розумів він, що компанії не створювалися для провадження госпдіяльності? Однак на цей раз Омелян відповів дещо інакше зі словами, що їм подобалася наша їжа та наш народ, а після переїзду до іншої країни їм там не сподобалося. Насамкінець він зауважив, що не бере участь у фіктивному створенні компаній.

Також під час попереднього аналізу ми в TI Ukraine встановили, що кандидат був співзасновником компаній  ТОВ «ПОДІЛ АГРО ІНВЕСТ» (зі статутним капіталом 4,2 млрд грн, 1,4 млрд грн з яких належали кандидату) та ТОВ «МОРСЬКА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА» (зі статутним капіталом 560 млн грн, 140 млн грн з яких належали кандидату). І експерти поцікавилися, яким чином стільки могли коштувати інноваційні моделі, які власники цих компаній оцінили у такі шалені суми, в чомуж їх інноваційність?

Спершу кандидат надав загальну відповідь: «його реалізація може надати компанії тих результатів, які були зазначені у техніко-економічному обґрунтуванні цих проєктів». Одна з ідей, за його словами, стосувалася побудови LNG-терміналу в порту, який так і ніхто не побудував. Інша ж стосувалася використання агрогосподарств, вирощування на експорт продукції. Однак проєкт не вдався і кандидат нібито вийшов з цього бізнесу за власним бажанням, заявивши, що жодних претензій до своїх мільярдних часток у них не має. Пояснити, який саме інтелектуальний внесок він зробив у це ноу-хау, сам Омелян не зміг.

Члени ГРМЕ все ж запитали прямо, чи не використовувалася компанія для відмивання коштів чи шахрайства, зокрема тому, що назви цих компаній фігурують у кримінальному провадженні щодо шахрайства та легалізації коштів. Однак кандидат вказав: щоб зробити це з коштам, їх треба мати, а компанії не їх мали.

Під час співбесіди кандидат намагався «вразити» членів ГРМЕ та ВККС своєю доброчесністю. Він зазначив, що міг не декларувати об’єкт нерухомості, адже «якщо б я не зазначив, то ніхто навіть не взнав, тому що його навіть немає в реєстрі», та отриману поворотну фінансову допомогу (позику) від свого ж Адвокатського бюро зі словами «я міг би його (дохід — ред.) не задекларувати, і Комісія б жодним чином не знала, ні сторонній спостерігач».

Стосовно згаданих позик від себе собі, кандидат пояснив, що це не був спосіб обійти виплату доходу через дивіденди, які обкладаються податками. Натомість він хотів у період, коли банки закривалися зберегти свої гроші, адже у випадку ліквідації кошти юридичних осіб повертаються в останніми, а фізичних осіб в першу чергу та повністю.

Також розпитали ВККС кандидата про його основне місце роботи з 2024 року в університеті викладачем. Виявилося, що частина предметів, які він викладає, не правові, хоч кандидат має лише юридичну освіту та не має наукового ступеня. Мотивацію взятися за навчання кандидат пояснив нестабільним доходом свого АБ та бажанням зрозуміти, чи слід йому йти на аспірантуру. Знайшов же вакансію викладача, яка передбачає відстрочку від мобілізації, через таргетовану рекламу.

Віталій Дубас

суддя ВАКС

Поцікавилися у кандидата зокрема історією, яка склалася навколо кримінальної справи проти підозрюваного ексзаступника голови Вищого господарського суду Артура Ємельянова. Тоді слідчий суддя Дубас повернув клопотання про обрання запобіжного заходу прокурору, оскільки справа, на його переконання, була підсудна не ВАКС, а Печерському райсуду. Однак це рішення зрештою АП ВАКС скасувала, залишивши підсудність за ВАКС. Кандидат вважає, що АП ВАКС взагалі не могла розглядати справу, у якій судом першої інстанції був не Антикорсуд, а місцевий.

Дубас вказав, що приймав подібні рішення й раніше, однак ця справа була одіозна, що зрештою призвело до втручання в його діяльність. Ще раніше АП ВАКС уже вказувала у своєму рішенні, що ця справа підсудна саме ВАКС, однак суддя Дубас не погоджувався з цією позицією і з цих, зокрема причин безрезультативно заявляв самовідвід. 

Члени ГРМЕ поцікавилися, чи все ж ця ситуація дозволяла судді заявити собі самовідвід. Дубас, вказав, що кожен суддя має право на власну правову позицію, і її правильність покаже судовий розгляд, додавши: «якщо я ухвалив рішення, готовий за нього відповідати».

Окремим питання співбеіди стало те, що суддя є донором крові та здійснює донацію в робочі дні. Суддя пояснив, що здійснює донацію приблизно раз на місяць. Йшлося про ситуацію, де Дубас намагався отримати вихідні дні, передбачені законодавством, однак голова суду нібито відмовила. Це очевидно викликало певну конфліктну ситуацію. Кандидат пояснив, що зазвичай в такі дні він здійснює правосуддя, а отримані вихідні «приєднує» наприклад до відпустки. 

Також під час співбесіди розглянули ситуацію, де двоє з трьох суддів, окрім Дубаса, виклали окремі думки. Цей епізод досліджувався очевидно з точки зору, наскільки суддя здатен працювати в групі. Дубас пояснив, що має достатньо тривалий досвід роботи у колегіях, і така ситуація була єдиною. 

Предметом обговорення також став пошук в ЄДРСР у режимі повного доступу судді. Частина питання обговорювалася у закритому засіданні. У відкритій же частині на запитання, чому Дубас здісйнював пошук за своїм прізвищем, він відповів, що дивився рішення апеляції за наслідком перегляду власних рішень.

Досліджувалося і питання поведінки суддів в судовому засіданні, що стало предметом обговорення в соцмережах. Кандидат вказав: він вважає, що коли суддя поводить себе, як жива людина, а не людина у футлярі, це навпаки сприяє довірі до суду.

Вікторія Кицюк

суддя Солом’янського районного суду Києва

Під час цієї співбесіди значною мірою досліджувалися обставини, які вже були предметом оцінювання під час її першої участі у конкурсі до ВАКС у 2018–2019 роках. Тоді вона вибула із конкурсу після спільного засідання ВККС та ГРМЕ. Підставами стали, зокрема, публікації у соцмережах із критикою НАБУ та ситуація зі «виправленням описки», яким фактично було звужено зміст раніше ухваленого рішення.

Ключовим питанням нинішньої співбесіди стало, що саме змінилося порівняно з попереднім конкурсом, і чому ВККС та ГРМЕ мають дійти іншого висновку цього разу. Кицюк наголосила, що її слід оцінювати станом на тепер, посилаючись на позицію Верховного Суду щодо певної суб’єктивності критеріїв доброчесності, та заявила про готовність надати пояснення.

Щодо публікацій у Facebook вона пояснила, що зробила висновки з цієї ситуації і зараз би діяла інакше. Кицюк наголосила, що репост публікації відбувся вже в момент, як у неї закінчилися повноваження, тож вона не коментувала справу у своєму провадженні. Стосовно «виправлення описки» кандидатка акцентувала, що апеляційний суд скасував відповідне рішення з мотивів порушення процесу, зокрема неповідомлення органу досудового розслідування, через що орган фактично був позбавлений можливості надати пояснення. Однак апеляційний суд не констатував звуження судового рішення. Саме на цьому аспекті вона зосереджувала увагу під час пояснень.

Обговорили також обставини переведення Кицюк у 2013 році до суду в Києві. Членкиня ГРМЕ порушила питання, чи відбувалося таке переведення за реальною конкурсною процедурою, як того вимагав закон. На той момент переведення судді-п’ятирічки мало здійснюватися за результатами конкурсу з публічним оголошенням. Водночас інформація про оголошення конкурсу на сайті ВККС відсутня, а практика тих років уже ставала предметом критики з боку Громадської ради доброчесності.

Кицюк пояснила, що дізналася про вакансію, зіставивши інформацію про звільнення та переведення суддів. Вона також зазначила, що перевірка компетентності нібито відбувалася, але детальних обставин не навела. За її словами, на той момент було чотири кандидати на чотири вакансії, і всі були призначені. Водночас членкиня ГРМЕ звернула увагу на певну розбіжність у поясненнях щодо характеру цієї перевірки.

Також обговорили інцидент із патрульною поліцією у 2017 році. Кицюк зазначила, що не вважає, що порушувала правила дорожнього руху, та намагалася не ескалювати конфлікт. Кандидатка визнала, що, можливо, їй не вистачило навичок комунікації та психологічних знань, але умислу створювати конфлікт вона не мала.

Олексій Євтушенко

суддя Саксаганського районного суду

Співбесіда розпочалася з практичного досвіду Євтушенка, який, зокрема, включав розгляд корупційних справ. За словами кандидата, розгляд корупційних справ для нього не складний — складніші справи про людські долі.

ГРМЕ запитала в кандидата про історію з приватизацією однокімнатної квартири в Харкові у 2013 році. Експертам не було зрозуміло, яким чином кандидату вдалося приватизувати квартиру лише за 1 рік з моменту подання заяви. На той час Євтушенко працював керівником апарату Апеляційного суду Харківської області, й ГРМЕ встановила, що квартира йому була виділена Харківською міською радою у винятковому порядку. Це не була службова квартира, адже він подавався у загальному порядку для отримання громадянами житла. 

Однак сам кандидат не зміг навіть в загальних рисах пригадати, що це був за виняток. Євтушенко намагався отримати документи щодо процедури прийняття такого рішення міською радою, але вони були знищені через сплив строку зберігання. Про те, що квартиру йому надали як виняток, він нібито дізнався тільки у 2026 році.

Цікаво, що рішення про передачу квартири Харківська міська рада розглянула протягом 1 місяця, що, як зауваажили експерти, надзвичайно швидко. Євтушенко загалом повторив, що не знає чому його заяву так швидко розглянули, й додав: «Скажу відверто, коли я звертався із заявою, впевненість у тому, що я отримаю квартиру — це як виграти в лотерею», «просто пощастило — дуже шкода що я не можу цього довести».

Цю квартиру кандидат отримав у той час, коли мав частку власності на нерухомість в Чернігові. Через цей факт йому довелося доплатити частину вартості приватизованої квартири самостійно. У 2025 році все ж цю квартиру кандидат продав, однак, за його словами, не планував збагачуватися, адже за ці кошти купив нерухомість на батьківщині матері. 

Поцікавилися під час співбесіди і справою за позовом до харківських опалювальних мереж, де кандидата представляла в суд юридична компанія його дружини. У рішенні суд зобов’язав відшкодувати судді Євтушенку 5000 грн — вартість наданої правової допомоги. Кандидат підтвердив, що дійсно перераховував ці кошти як оплату послуг компанії дружини.

Євтушенко також перепросив, за вислів сказаний під час співбесіди на члена ВРП щодо того, що він завжди платить аліменти й «такою є природа української жінки вона завжди стягує аліменти для себе», пояснивши, що вислів міг бути некоректним, і він мав на увазі інше.

Члени ВККС вирішили дізнатися й історію з мобілізацією кандидата — у березні 2022 року він звернувся до Верховинського ТЦК та почав проходити службу, зокрема у ВСП. Служба кандидата тривала 4 місяці, й потребувало уточнення з якою метою він приєднався до війська, чи не було це заради отримання відповідного статусу.

На професійне ж запитання щодо останнього важливого рішення КСУ про тримання особи під вартою в умовах воєнного стану, кандидат не зміг дати відповідь, чого саме стосувалося рішення.

Загалом Євтушенко хвилювався під час співбесіди та дуже часто перебивав членів комісії, за що отримав зауваження.

Леся Скрекля

доцентка Львівського торговельно-економічного університету

Співбесіда розпочалася з обговорення мотивації кандидатки працювати у ВАКС. Скрекля наголосила, що вважає здійснення правосуддя у ВАКС вершиною юридичного фаху та бачить цей суд «судом справедливості», який разом з антикорупційною інфраструктурою може реально побороти корупцію в Україні.

Далі ГРМЕ запитала про її чоловіка — слідчого, який у 2018 році переміг у конкурсі до Державного бюро розслідувань. Кандидатку попросили пояснити, чи не бачить вона ризику конфлікту інтересів, адже ДБР також розслідує корупційні справи щодо топпосадовців. Скрекля відповіла, що в них із чоловіком спільні цінності, тому жодного тиску не може бути, ба більше, вона його не допустить.

Суттєвий блок співбесіди стосувався її наукової роботи. Експерти звернули увагу на схожість дисертації кандидатки з роботою іншого науковця. Кандидатка пояснила, що вони з колегою писали роботи паралельно, мали одного наукового керівника — професора В’ячеслава Навроцького — і використовували подібну методологію. Вона наголосила, що її дисертаційна довідка та стаття на цю ж тему були оприлюднені раніше, хоча захистився колега раніше за неї. Крім того, колега просив у неї текст дисертації для ознайомлення. Скрекля заявила, що не порушувала правил академічної доброчесності, але визнала, що передача своєї дисертації колезі була помилкою, яка стане їй уроком.

Далі ГРМЕ поставила запитання про майновий стан родини. Кандидатка пояснила, що проживає у квартирі батьків у Львові, придбаній у 2016 році за 1,3 млн грн. За її словами, батьки заробили ці кошти під час поїздок на заробітки до росії у 2000-х роках.

Крім того, Скрекля розповіла про купівлю квартири у Києві за 3,7 млн грн у 2026 році. За її словами, родина накопичувала кошти 13 років, не маючи до того власного житла. Квартира перебуває на стадії незавершеного будівництва, а в майбутньому подружжя не виключає можливості її продажу, щоб придбати житло у Львові.

Також у 2021 році чоловік Скреклі придбав автомобіль зі США у пошкодженому стані за 9,5 тис. доларів, на ремонт якого витратили загалом 16,5 тис. доларів. Кандидатка зазначила, що родина мала достатні доходи, адже її чоловік отримує високу заробітну плату.

ВККС також звернула увагу на низку неточностей у деклараціях. Скрекля підтвердила, що у вартості паркомісця допущено описку (120 тис. грн). Різницю в датах набуття частки квартири в деклараціях своєї та чоловіка пояснила неуважністю останнього. Також зазначила, що ненавмисно не відобразила право на адвокатську діяльність, адже розділ заповнила механічно.

Комісія нагадала, що в декларації вартості батьківської квартири у Львові Скрекля вибрала пункт «не застосовується». Кандидатка пояснила це браком досвіду у заповненні документів, наголосивши, що не мала наміру щось приховувати.

ВККС зауважила також, що у декларації родинних зв’язків та декларації доброчесності є помилки — кандидатка вписала всіх родичів підряд і заповнила документ лише за 2024 рік, хоча потрібно було за весь період життя. Скрекля пояснила це необізнаністю. 

Окремо ВККС звернула увагу на пункт анкети, де кандидатка вказала, що не брала участі в конкурсах, хоча фактично зараз проходить добір до місцевих судів. Скрекля визнала, що знову припустилася помилки.

Комісія поцікавилася також джерелами заощаджень родини, зазначених у деклараціях за 2018–2019 роки. Скрекля пояснила, що всі її доходи відкладалися, а сім’я жила за заробіток чоловіка.

Наостанок Комісія висловила сумнів щодо великої кількості її наукових робіт у співавторстві, що є нетиповим для правничих досліджень. Скрекля пояснила, що така співпраця була частиною академічного обміну, і вона не мала на меті штучно збільшувати кількість публікацій.

Наталія Махно

суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області

Під час співбесіди частина запитань стосувалася майнових обставин родини, зокрема роботи батька за кордоном. Член ГРМЕ звернув увагу, що батько кандидатки працював у Франції, та попросив уточнити характер роботи й рівень доходів. Махно пояснила, що батько офіційно працював робітником і отримував, за її словами, дохід у розмірі до €2 тис. на місяць, а до Франції також працював в інших країнах.

Окремо обговорювалися обставини будівництва житлового будинку площею близько 140 кв. м, яке здійснювалося приблизно 30 років тому. Кандидатка зазначила, що будували господарським способом — власними силами. На запитання про подальші ремонти вона підтвердила, що вони проводилися, однак не змогла назвати орієнтовний обсяг витрат.

Предметом детальної уваги стала купівля Махно автомобіля HYUNDAI ACCENT 2008 року випуску у 2017 році за 48 744 грн. ГРМЕ звернула увагу на можливе заниження вартості транспортного засобу з огляду на ринкові ціни. Кандидатка пояснила, що автомобіль потребував ремонту, а кошти на придбання були її особистими заощадженнями із заробітної плати. Водночас за словами члена ГРМЕ, підтвердження ремонту авто були надані лише частково. Один із членів ВККС зауважив, що за такої вартості для попереднього власника вигіднішим міг бути продаж авто на металобрухт, що додатково посилило сумніви щодо реальності заявленої ціни.

Окремий блок запитань стосувався академічної діяльності кандидатки — члени комісії з’ясовували причини зміни кандидаткою наукового керівника та навчального закладу. Махно пояснила, що в першому закладі не було можливості сформувати спеціалізовану вчену раду через відсутність профільних науковців, а також що основна частина дослідження вже була виконана на момент переходу. Водночас член ВККС звернув увагу на наявність у першому закладі висновку з застереженнями щодо готовності роботи та на те, що на момент завершення аспірантури дослідження не було виконане повністю. Це поставило під сумнів послідовність пояснень кандидатки щодо мотивів зміни закладу. Інший член ВККС також звернув увагу, що у першому навчальному закладі у ті роки здійснювався захист наукових робіт за схожою тематикою, що поглибило сумнів щодо неможливості утворити спеціалізовану вчену раду.

Також обговорювалася декларація доброчесності Махно. Кандидатка зазначила, що не притягалася до відповідальності. Водночас під час співбесіди вона підтвердила факт складання щодо неї постанови за порушення ПДР, яку оскаржувала — згодом її було скасовано через відсутність складу правопорушення вищим органом.

Олександр Вернигор

адвокат

Під час співбесіди ГРМЕ приділила окрему увагу фінансовій моделі діяльності кандидата: основну частину доходів у 2024 році він отримував через ФОП (де податкова ставка нижча), тоді як дохід від незалежної професійної діяльності склав лише приблизно 20% від загальної суми за рік. Кандидат пояснив це тим, що має право обирати формат надання послуг, це не заборонено законом. За його словами, кошти як адвокат він отримував лише тоді, коли клієнт наполягав на укладенні договору саме про надання правничої допомоги з ним як з адвокатом. В інших випадках він укладав договори як ФОП, що викликало чимало запитань у членів ГРМЕ.

Також у закритому засіданні обговорювалися питання щодо стану здоров’я, на підставі якого кандидат має відстрочку від мобілізації.

Окремо розглянули питання податкової дисципліни Вернигора, щодо якого було відкрите виконавче провадження через несплату ЄСВ. Ситуацію він назвав помилкою яку допустив у звітності за 2020 рік (під час пандемії COVID-19 були пільги на сплату ЄСВ), яку податкова не дозволила виправити. Суд зрештою підтримав позицію контролюючого органу, після чого кандидат не оскаржував рішення та сплатив нарахування.

Членів ВККС зацікавив успішний досвід кандидата в оскарженні рішень податкової в адміністративному (позасудовому) порядку, особливо враховуючи його минулу роботу в податкових органах. Зважаючи на низький відсоток задоволення таких скарг в Україні, Комісія поцікавилася секретом успіху. Вернигор пояснив, що просто готував якісні обґрунтування проти очевидно протиправних рішень, а будь-який вплив на колишніх колег категорично заперечив.

Щодо зв’язків із партією «Наш край»: у даних ЦВК Вернигор значився членом виборчої комісії від цієї політсили (ПІБ та ІПН збігаються). Проте кандидат заявив, що членом комісії ніколи не був і взагалі не брав участі у виборах, припустивши, що його могли внести до списків помилково без його відома.

Офшорна схема

Детективи НАБУ встановили, що на користь «Сигізмунда» та його родини протягом 2021–2025 років було відмито загалом $12 млн доларів, які здебільшого знаходилися на іноземних рахунках.

Частина цих відмитих грошей витрачалася на потреби родини, зокрема:

• оплату дорогого навчання дітей у престижних закладах Швейцарії;
• медичні послуги у клініці одного з учасників схеми («Шугармена»);
• придбання брендового одягу в бутиках Києва тощо.

Для відмивання коштів Галущенко створив багаторівневу структуру, зокрема через офшори на Маршаллових островах було зареєстровано три компанії. Вони увійшли до структури трасту, зареєстрованого в державі Сент-Кіттс і Невіс, а також виступили інвесторами фонду на острові Ангілья, який використовувався для залучення та відмивання коштів. Таким чином, кошти були ретельно приховані Галущенком.

Втім НАЗК могло б помітити деякі махінації ексміністра з його декларацій. 

Офіційними бенефіціарними власниками офшорних компаній Галущенко оформив свою колишню дружину та чотирьох дітей. Це поширена схема приховування майна через оформлення активів на родичів і близьких осіб, які не проживають разом з декларантом, і тому їхні активи можна не декларувати. Так само часто розлучення бувають фіктивними саме з цих міркувань.

Але, згідно з вимогами закону, неповнолітні діти мають декларуватися публічними посадовцями незалежно від їх спільного проживання, тому у декларації за 2024 рік Галущенко вказав серед членів сімʼї своїх чотирьох дітей. При цьому ні в розділі про корпоративні права, ні в розділі про бенефіціарну власність членів сімʼї Галущенко не вказав активи своїх чотирьох дітей.

У декларації за 2021 рік, коли Галущенко ще був одружений і декларував активи дружини, вказані її корпоративні права і бенефіціарна власність у архітектурному бюро Простір 86. Але також немає жодної згадки про бенефіціарну власність у офшорних компаніях.

Якби декларації Галущенка були відібрані на ручну перевірку, яка не обмежується лише звірянням даних декларації з реєстрами, працівники Агентства щонайменше могли б звернутися з додатковими запитами як до самого декларанта, так і до національних і міжнародних органів.

Тут треба зазначити, що, на відміну від НАБУ, у НАЗК досі слабо розвинуте міжнародне співробітництво з іноземними органами для здобуття інформації про іноземні активи посадовців чи членів їх сімей. Це сфера, яку НАЗК точно потрібно вдосконалювати.

Навчання у Швейцарії

Згідно з розслідуванням «Схем», син Галущенка Максим вже четвертий рік поспіль вчиться в одному з найдорожчих приватних коледжів Європи – College Alpin Beau Soleil у Швейцарії, де вартість навчання разом із проживанням сягає до $200 тис. на рік. Загальна вартість навчання за 4 роки могла скласти приблизно $700 тисяч доларів, або 26 мільйонів гривень – що в рази перевищує офіційні доходи та задекларовані заощадження родини Германа Галущенка. Встановити це журналістам вдалося з відкритих даних.

У судовому засіданні Галущенко пояснив, що оплачували навчання різні люди — куми та хрещений батько сина. Ця інформація потребує додаткового вивчення НАБУ та, в ідеалі, НАЗК, адже саме воно мало би ще раніше перевірити таку інформацію.

Розʼяснення НАЗК вказують, що оплата навчання належить до видатків, які треба декларувати. При цьому зобов’язаний декларувати такі витрати  лише сам декларант, тому якщо за навчання справді платили треті особи, у розділі видатки така інформація не вказуватиметься.

Втім, у декларації також є розділ, який стосується подарунків, і там-то інформація про оплату навчання сина Галущенка точно мала бути. Адже НАЗК розʼяснило, що оплата третьою особою витрат суб’єкта декларування або члена його сім’ї на відпочинок (переліт, проживання), лікування, освіту тощо вважається подарунком у негрошовій формі, який, за загальним правилом, повинен бути відображений у декларації із зазначенням вартості.

Тому оплата за навчання сина кумами та хрещеними батьками мала бути відображена в декларації Галущенка. Хіба що кожен з них сплачував суму менше порогу декларування, що вкрай малоймовірно — з огляду на наведені тарифи за навчання.

***

Отже, маємо чергову ситуацію, коли НАЗК залишилося осторонь розслідування гучного скандалу. Знову більшість фактів виявили журналісти або детективи НАБУ вже під час кримінального провадження. 

Ми розуміємо, що функції і можливості НАЗК дуже відрізняються від НАБУ, і не порівнюємо їх. Втім, здається, що НАЗК мало достатньо інструментів для перевірки інформації про активи Галущенка ще задовго до вручення йому підозри.

Дві автоматизовані повні перевірки декларацій того, кого учасники схеми називали «Сигізмундом», не дали жодного результату. Швидше за все, тепер декларації ексміністра відберуть на повторну ручну повну перевірку, так само як це було після скандалу з Тетяною Крупою — проте ефект від такої перевірки буде неспівмірний завданням роботи органу, який має запобігати корупції. 

Наведені нами факти мали б стати черговим дзвіночком для НАЗК: йому безперечно і терміново потрібно переглянути підходи до фінансового контролю. Але чи дослухається до цього Агентство?

Євген Діденко

суддя Приазовського районного суду Запорізької області

Перш за все кандидата запитали про те, як його матері пенсіонерці вдалося накопичити коштів на подарунок сину сумарним розміром у понад пів мільйона гривень. Однак кандидат пояснив, що його матір щонайменше станом на 2019 рік мала пенсію у понад 40 тис. грн, що з урахуванням її невеликих витрат дозволяло накописувати орієнтовно 31 тис. грн на місяць. Самі ж подарункові кошти йшли на купівлю автомобіля та побутові витрати.

Увагу експертів привернула й вартість у $9 тис. квартири матері, якою кандидат користувався. Така вартість є майже у половину меншою за ринкову, однак кандидат пояснив, що вона не сильно відрізнялася від цін на ринку, однак продавець зробив знижку через проблеми з каналізацією, а також з огляду на те, що там була прописана ще інша особа. Цю нерухомість матір кандидата придбала зокрема на кошти від продажу квартири у Запоріжжі. ГРМЕ підмітила, що кандидат декларував факт оренди квартири у матері, попри те, що проживав фактично безоплатно. Діденко пояснив, що не точно відобразив суть, що це було безоплатне користування. Про цей він окремо повідомив НАЗК.

Виникло запитання і щодо того, що у 2020 році матір подарувала згадану квартиру судді Діденку, однак у договорі дарування було зазначено вартість квартири 20 тис. грн, притому що матір придбала її за 193 тис. грн. Кандидат не зміг згадати точні причини чому було вказано 20 тис., а не 193, однак додав, що ця ціна ні на що не впливає, зокрема на базу оподаткування, тож мети ухилення від податків також не було.

У діяльності Діденка могли бути ознаки конфілкту інтересів на що звернула увагу ГРМЕ, адже він був суддею у справі, в якій захисником виступала його рекомендаторка, адвокатка Ганни Лапшина, — вона також у 2000-х була бізнеспартнеркою матері судді. Кандидат орендував до 2011 року у неї робоче місце, однак спільної роботи, за його словами, з нею не було, мати ж також до цієї дати припинила співпрацю з Лапшиною.

Експерти вирішили також поцікавитися історією кандидата з оскарженням акту перевірки його декларації податковою у 2015 році. Актом було виявлено, зокрема, набуття кандидатом 2 земельних ділянок у Запорізькій області, однак Діденко стверджував, що не має стосунку до цих земельних діялнок і вочевидь був збіг по ПІП. Через це кандидат звернувся до суду з метою оскарження цього акта перевірки.

Не оминули кандидата і запитання про пошук інформації в ЄДРСР. Діденко здійснив низку запитів з повним досутпом до реєстру щодо певних осіб, причетних до незаконного переправлення через кордон. Кандидат не пригадав, для чого саме робив запит, але припустив, що у нього у провадженні є справа за таким фактом, де частина фігурантів була виділена в окреме провадження.

Не на всі професійні питання Діденко відповідав точно, зокрема не зміг чітко назвати обставини, за яких виключається вимагання як кваліфікуюча ознака. На запитання про наукову новизну його дистераці, кандидат відповів, що вона, зокрема, є першим таким комплексним дослідженням. Також ВККС пригадала, що кандидат під час виконання практичного завдання спецконфіскував ноутбук, на якому обвинувачений подавав декларацію з недостовірними відомостями. Однак Діденко пояснив, що формально дані предмети підпадають під ознаки предметів кримінального правопорушенняі і додав, що «я не знаю, як судді, наприклад, ВАКС, вирішують такі питання під час розгляду кримінальних проваджень, які пов’язані з якоюсь продукцією інтимного характеру, все конфіскується, знищується…».

Олег Кімстачов

помічник судді АП ВАКС

Кандидат Кімстачов вже втретє бере участь у конкурсі до Вищого антикорупційного суду. Попередня спроба, що відбулася приблизно рік тому, завершилася для нього негативним результатом на стадії оцінювання за участю ГРМЕ. Тоді кандидат очевидно не спростував обґрунтовані сумніви, які стосувалися обставин його звільнення з посади судді, розгляду справи щодо судді, з яким вони разом працювали, а також походження коштів на подарунок у криптовалюті, отриманого від матері.

Ключовим питанням нинішньої співбесіди фактично стало те, що ж саме змінилося у поясненнях кандидата та його позиції порівняно з попереднім конкурсом, аби ГРМЕ та ВККС могли дійти іншого висновку. Члени ради також звернули увагу, що Кімстачов оскаржував рішення щодо свого оцінювання, однак Верховний Суд не підтримав його позицію.

Окремий блок запитань стосувався звільнення кандидата з посади судді Уманського міськрайонного суду за власним бажанням. Саме у цей період щодо нього розглядалися кілька дисциплінарних проваджень. Така часова послідовність стала підставою для критичних уточнень з боку членів ВККС, оскільки виникає запитання, чи не було таке звільнення за власним бажання способом уникнути можливого звільнення внаслідок дисциплінарної відповідальності. Кімстачов наполягав, що ухвалив це рішення з огляду на намір брати участь у конкурсі до ВАКС, та що його звільнення з посади ніяк не пов’язане з наміром уникнути відповідальності.

Ірина Тесленко

суддя Кремінського районного суду Луганської області, відряджена до Солом’янського райсуду Києва

Співбесіда з Іриною Тесленко почалася з того, що вона заявила відводи двом членам ВККС — Сидоровичу та Волковій. Підставою стало те, що ці члени ВККС голосували «за» рішення щодо невідповідності компетенції Тесленко для заняття посади в апеляційних судах, куди кандидатка також проходила конкурсний відбір. 

Тесленко стверджувала, що конкурс відбувся всього два місяці тому і досьє кандидата залишилося фактично тим самим, тому ці члени комісії вже мають сформовану позицію щодо неї. ВККС не погодилася з такою логікою, вказавши, що предмет оцінювання в тодішньому засіданні ВККС і в теперішньому різні — якщо в конкурсі до апеляційних судів розглядалося питання компетентноті, то зараз центральною є доброчесність. Відводи були відхилені.

ГРМЕ довго розбиралася з питанням недекларування кандидаткою жодного житла у місті Кремінна Луганської області, де Тесленко була суддею з 2016 по 2022 роки. Кандидатка пояснила, що у 2016–2017 роках жила в готелях або подобових квартирах, приїжджаючи до Кремінної в понеділок і повертаючись до Харкова на вихідні. Таким чином, вона не винаймала житло на достатню кількість днів аби його декларувати згідно з вимогами НАЗК. З 2017 по 2020 рік перебувала в декретній відпустці, тому знаходилася в Харкові. Повернувшись на роботу в лютому 2020-го, вона все ще жила в подобових квартирах і лише у 2021 році знайшла постійне житло, яке почала декларувати.

На уточнювальне запитання про вартості готелів Тесленко назвала суму приблизно 150–200 гривень на добу, втім вона навіть не може знайти цей готель у Google, адже Кремінна — дуже мале містечко. За бензин кандидатка, швидше за все, платила картою, а от за квартири та готелі — готівкою, без підтверджувальних документів. За словами кандидатки відстань від Харкова до Кремінної становить близько 200 кілометрів. На думку ВККС цей щотижневий маршрут мав би передбачати залишення хоч якихось документів, але їх кандидатка надати не змогла, посилаючись на неможливість потрапити до суду в Кремінній через повномасштабне вторгнення.

Окрема увага ГРМЕ була прикута до операцій родини Тесленко з автомобілями. Згідно з деклараціями, за кілька років родина купувала машини, а потім продавала їх за значно вищою ціною — навіть із урахуванням інфляції та зміни валютних курсів. Коли експерт запитав, як вдавалося продавати авто дорожче, ніж вони купувалися, Тесленко пояснила, що ремонтом автомобілів займався її чоловік, колишній співробітник правоохоронного органу на пенсії за вислугу років, — і це впливало на вартість. При цьому назвати таку діяльність підприємницькою вона не може, адже поремонтовані автівки, за словами кандидатки, купувалися для користування сімʼєю і продавалися через рік або два використання. 

У 2019 році, згідно з декларацією, заощадження Тесленко становили близько 345 тис. грн. Того ж року родина придбала автомобіль Toyota RAFV 4, але сума заощаджень ще більше зросла. При цьому кандидатка перебувала у відпустці по догляду за дитиною. На питання ГРМЕ, як вдалося купити таке авто і заощадити ще більшу суму, Тесленко пояснила, що автомобіль придбали за кошти від продажу попереднього авто. Щодо заощаджень, то, за словами Тесленко, вони існували ще з кінця 2018 року, а у 2019-му родина просто перевела 10 тисяч доларів у гривні, при цьому витрати сімʼї були мінімальні — суто харчування, комуналка, догляд за дітьми. Родина жила у власному будинку, тому комунальні платежі обмежувалися електрикою та газом. Також батьки допомагали фінансово внукам — купували речі, вітаміни, продукти.

ВККС не задовольнилася поясненнями щодо вартості квартири площею 98,2 кв.м у Харкові, яка була придбана кандидаткою у 2020 році за 849 900 грн. Так, ВККС звернула увагу на документ, якими Тесленко підтвердила вартість нерухомості — це була консультація оцінщика, а не повноцінний звіт про оцінку. Різниця принципова: консультація не тягне відповідальності для оцінщика, тоді як за звіт він може бути позбавлений ліцензії в разі помилок. На це кандидатка пояснила, що на момент її звернення до оцінщика пройшло багато часу, тому квартира вже в зовсім іншому стані та вигляді порівняно з моментом купівлі. 

ВККС також зауважила, що існує ретроспективний аналіз вартості, який дає змогу встановити ціну майна на конкретну дату в минулому — але Тесленко його також не замовила. Вона пояснила це стислими строками кваліфікаційного оцінювання, фізичною відсутністю в Харкові та неможливістю надати оцінщику доступ до квартири.

Окремо ВККС також запитала про перетин кордону з росією — декларації зазначено поїздки в умовах крайньої потреби. Тесленко пояснила, що в 2016 році їй потрібно було забрати ліки для батьків, а в 2014-му вона здійснила виліт із аеропорту Бєлгорода, що поруч із Харковом. На повторне запитання, чому після 2014 року в неї виникла нагальна потреба відвідувати Москву, кандидатка знову згадала про ліки для батьків і підкреслила, що ніхто інший не міг їх забрати.

Дмитро Кравець

юрисконсульт юридичної служби ЦБ ВТК Нацгвардії

ГРМЕ розпочала співбесіду з аналізу кар’єри Дмитра Кравця. Він працює юристом із студентських років, має адвокатський досвід. У 2025 році був юрисконсультом у структурі військової служби, згодом перейшов до Головного управління Національної гвардії України. Кравець зазначив, що працював із кримінальними провадженнями щодо розтрати майна, зловживання владою та недекларування, однак переважно мав цивільну практику. Досвіду участі в судових засіданнях у корупційних справах не має.

Обговорення діяльності Адвокатського об’єднання Кравця виявило значні фінансові аномалії. Кандидат пояснив падіння доходів у 2024 році до 93 тис. грн зменшенням кількості справ, а низький рівень життя сім’ї (нижче прожиткового мінімуму) тим, що вони «звичайна українська сім’я», не ходять у ресторани, економлять і отримують продукти від батьків дружини. Попри слова кандидата про наявність лише 10 його справ за 2024 рік, реєстр зафіксував участь Кравця у понад 50 справах. 

Найбільше запитань викликало походження коштів на квартиру в Софіївській Борщагівці за 1,4 млн грн (2021 р.). За підрахунками Комісії, офіційні доходи кандидата за 2013–2018 роки склали лише $13 тис., при цьому він також заощадив $13 тис., а перша його інвестиція в нерухомість становила $20 тис. Кравець стверджує, що додав до заощаджень весільні подарунки ($15 тис.) та позику від родичів, а всі розрахунки проводив виключно готівкою

Комісія також вказала на сумнівний досвід роботи у страховій компанії (2013–2015 рр.), де, за офіційними даними, кандидат отримував мізерну зарплату. Кравець не зміг чітко спростувати припущення про «доходи в конвертах», як і не надав переконливих пояснень, як йому вдавалося накопичувати валюту, не витрачаючи зароблене на базові потреби.

У продовження питань щодо купівлі квартири сумніви викликала й інвестиції Кравця. Він стверджує, що вклав $20 тис. у житло, а за рік отримав $42 тис. прибутку від переуступки прав — ці кошти разом із позикою від брата нібито пішли на оплату нової квартири. Однак жодних договорів кандидат не надав, заявивши, що документи не збереглися ні в нього, ні в забудовника. 

Питання до кандидата також стосувалися заниженої вартості машин. У 2016 році він придбав Honda за 100 тис. грн, а продав лише за 40 тис. грн, що значно нижче ринку. Ще більше сумнівів викликав Volkswagen за 49 тис. грн: така ціна дозволила обійти закон про обов’язкові безготівкові розрахунки (ліміт — 50 тис. грн) і сплатити готівкою. 

ВККС підкреслила, що Кравець виглядав би «неуспішним адвокатом» з мінімальною зарплатою, однак судовий реєстр лише за 2024 рік показує його участь у 82 судових рішеннях. В одній із них він офіційно заявляв до відшкодування 50 тис. грн правничої допомоги, а в іншій справі було зафіксовано прямий переказ від клієнта на його особистий рахунок в сумі 16 тис. грн. Попри те, що вартість лише однієї його позовної заяви (9 тис. грн) перевищувала офіційний місячний дохід, Кравець продовжував заперечувати отримання неофіційних грошей.

На пряме запитання члена Комісії «Якби ви були спостерігачем, чи повірили б ви в це?» Кравець не надав конкретної відповіді, обмежившись фразою про те, що доходи від діяльності АО «розподіляються по місяцях». 

Окремий блок запитань стосувався військового обліку та нинішньої служби кандидата. Олександр Кравець повідомив, що з квітня 2025 року є військовослужбовцем і обіймає посаду старшого офіцера в юридичній службі Нацгвардії, де займається правовим супроводом закупівель у сфері будівництва. При цьому виникла плутанина з датами оновлення даних: кандидат стверджував, що оновлював інформацію через «Резерв+» у 2022 році, хоча члени Комісії зауважили, що застосунку тоді ще не існувало. ВЛК він вперше пройшов лише у березні 2025 року.

Віктор Маслов

суддя ВАКС

Співбесіда Віктора Маслова розпочалася з обговорення його ставлення до вимог ЄС у контексті судової реформи. Кандидат зазначив, що уважно стежить за правовими новинами і знайомий із повним переліком зобов’язань України перед Європейським Союзом. Зокрема, він висловив підтримку участі міжнародних експертів у конкурсних комісіях, назвавши таку практику виправданою і корисною для прозорості добору.

ГРМЕ звернула увагу на делікатність його позиції, адже у 2019 році Маслов, як член Ради суддів України, брав участь у делегуванні представників до конкурсної комісії з відбору членів ВККС. На закиди громадськості про нібито блокування процесу Маслов відповів, що Рада суддів не перешкоджала проведенню конкурсів, а діяла виключно після їх офіційного оголошення, відповідно до вимог закону.

Далі співбесіда зосередилася на справі Онищенка та участі Маслова в її розгляді. Так, ГРМЕ спочатку розпитала кандидата про ту справу, коли колишній народний депутат сам повідомив антикорупційним органам про безуспішну спробу підкупу судді ВАКС.

Далі ГРМЕ звернулася до старої справи, у якій Маслов нібито переконав підозрюваного визнати вину. Кандидат пояснив, що це була одна з перших справ, які потрапили до нього після створення ВАКС, і що розгляд угоди про визнання винуватості відбувався іншою колегією. За його словами, його колегія вже розглядала обвинувальний акт після зміни кваліфікації, і в результаті було ухвалено виправдувальний вирок, який пізніше залишили без змін апеляційна інстанція та Верховний Суд.

Одним із центральних питань стала ситуація з поверненням справи Онищенка на новий розгляд АП ВАКС. Так, під час розгляду цієї справи колегія Маслова перебувала у нарадчій кімнаті декілька місяців. При цьому АП ВАКС визнала, що судді порушили таємницю нарадчої кімнати, проводячи навчальні заходи та відвідуючи зʼїзд суддів під час ухвалення вироку. Маслов пояснив, що перебувати в нарадчій кімнаті кілька місяців без залишення приміщення суду в принципі неможливо. А судді не спілкувалися з третіми особами й заходи, які вони відвідували, були обовʼязковими. Тому кандидат не вбачав порушення у цих діях.

Окремий блок співбесіди був присвячений фінансовим питанням. ГРМЕ запитала про позику від батька у 2020 році розміром приблизно у 700 тис. грн та подальше дарування Маслову 1,53 млн грн готівкою (майже $50 тис.). Маслов пояснив, що половина суми подарунка була зарахована як погашення позики, а іншу половину кандидат використав для купівлі земельної ділянки. За його словами, операцію оформили у нотаріуса, кошти задекларовано, а банк здійснив фінансовий моніторинг.

ГРМЕ також поцікавилася незадекларованою нерухомістю дружини Маслова у Сумській області. Суддя пояснив, що все відображено у деклараціях правильно, адже дружина успадкувала будинок і земельні ділянки у Сумській області, але в той же рік продала їх родичці, відобразивши отриманий дохід. Члени ВККС уточнили інформацію про продаж цієї нерухомості за суму, яка не збігається з даними податкової. Маслов припустив, що податкова могла внести в реєстр оціночну вартість, а не реальну суму з договору.

Цікавим стало запитання про дисциплінарну відповідальність Маслова, а саме попередження, яке наклала на нього ВРП у червні минулого року. Так, згідно з законом суддя, який має непогашене дисциплінарне стягнення, не може брати участі в конкурсі на зайняття посади в іншому суді. Маслов пояснив, що це дисциплінарне стягнення наразі вважається погашеним, адже пройшло 6 місяців. Він повідомив, що оскаржує відповідне рішення у Верховному Суді, і розгляд справи призначено на 2 квітня. Пояснюючи, чому подав документи на конкурс під час чинності стягнення, Маслов сказав, що не вважав це перешкодою, оскільки конкурс оголошений до того ж суду, де він уже працює.

Останнє запитання стоссувалося 8 постанов про перевищення швидкості кандидатом, які були винесені у період з 2021 по 2025 рік. На це Маслов відповів, що вважає себе дисциплінованим водієм, а зафіксовані випадки — поодинокими і ненавмисними. Також він пообіцяв докладати зусиль, щоб більше таких порушень не було.

Оксана Євлах

суддя Роменського міськрайонного суду Сумської області

Перше гостре запитання кандидатці Євлах стосувалося подарунка влітку 2022 року будинку в Ромнах. ГРМЕ зажадала пояснень щодо причин такого дарунку та статусу особи, яка його зробила. Кандидатка пояснила, що в ході розлучення її чоловік запропонував залишити собі спільно набутий будинок, а натомість їй підібрати (придбати) нерухомість у Ромнах. По оголошеннях було знайдено згаданий будинок і чоловік домовився з власником оформити договір його дарування на суддю Євлах. Передачу ж грошей під час фактичної покупки будинку вона не бачила та доказів не має. 

Кандидатка не вважає це порушенням законодавства щодо отримання службовцями подарунків. І такий висновок вона зробила з аналізу судових рішень, де сказано, що дарунок буде порушенням, лише якщо він надається у зв’язку з посадою. Однак все ж додала, що на сьогодні це виглядає «щонайменше складно й дивно», а також що «суддя не повинен так поступать». 

Дарувальника ж вона не знала та бачила тільки під час оформлення документів у нотаріуса. Надалі цей будинок кандидатка передарувала своїй тітці на 10 місяців та повернула назад у власність, оскільки певний час були побоювання, що її чоловік після конфлікту захоче оскаржити його отримання.

ГРМЕ також отримала пояснення щодо ймовірного заниження вартості автомобіля Toyota Avensys (2004 р.в.), на що кандидатка зазначила, що це його реальна вартість, з урахуванням потреби в ремонті. Заниженою для експертів здалася вартість земельної ділянки у 15 000 грн, яку кандидатка придбала, за її словами, під офісне приміщення. Її оціночна вартість становила майже 50 000 грн, але Євлах пояснила, що цю нерухомість підібрала їй рієлтор, яка й погоджувала ціну з огляду на терміновість продажу.

На запитання ж про купівлю дочці будинку в с. Овлаші Євлах відповіла, що це було спільне рішення з батьком доньки, щоб остання мала дачу. Однак через війну плани змінилися. Значні доходи її колишнього чоловіка кандидатка пояснила тим, що він був підприємцем та займався гуртовим продажем, а у декларації відобразилися лише доходи від реалізації, а не власне чистий дохід. 

Багато запитань стосувалося тих ситуацій, коли кандидатка, маючи інформацію про вартість деякої нерухомості та автомобіля, не вказувала її у деклараціях. Кандидатка пояснила, що на той час (2015-2016 роки) не існувало чітких роз’яснень, тому трактувала обов’язок декларувати вартість лише у рік безпосереднього набуття майна.

До слова, кандидатка з 2010 року по листопад 2013 року була місцевою депутаткою-членкинею Партії Регіонів. Експерти виявили, що в одних анкетах судді (кандидата на посаду) вона вказувала, що була лише членом політпартії Наша Україна, а в іншій, — зокрема, членом Партії Регіонів. Суддя ж Євлах вказувала різні відомості, оскільки не вважала себе членом Партії Регіонів, не перебувала в центральній партії та на з’їздах, на відміну від Нашої України.

Виявили також, що суддя Євлах активно цікавилася у 2025-2026 роках господарською справою підприємства «Комишанський», яка стосувалася, у тому числі гуртових перевезень, якими також займався її чоловік. Кандидатка не змогла згадати, чому здійснювала пошук по реєстру судових рішень з повним доступом та переглянула чи не всі персоналізовані їх тексти. Лише припустила: можливо, шукала анкетні дані учасників її справи.

Віталій Корягін

суддя Тернівського міського суду

Під час співбесіди з Віталієм Корягіним члени ГРМЕ та ВККС зосередилися на кількох блоках, що стосувалися майнових обставин, професійної діяльності та розгляду справ суддею, де адвокатом була його дружина. 

Помітну частину співбесіди присвятили обставинам набуття квартири матір’ю кандидата. Йшлося про ситуацію, коли житло, первісно оформлене у власність Корягіна, надалі перейшло у власність матері за рішенням суду. Кандидат вказав що квартира фактично купувалася за кошти матері, однак вона на той час хворіла і не могла з’явитися до нотаріуса, тож не заперечувала, щоб він зазначався власником помешкання. Щодо судового спору він пояснив це сімейним конфліктом та погіршенням відносин із батьками. У результаті суд задовольнив позов матері.  

Сам факт судового спору між близькими родичами став предметом уточнень, зокрема щодо причин первісної реєстрації права власності саме за кандидатом. Корягін пов’язав це зі станом здоров’я матері на момент укладення договору. Також він зазначив, що визнав у суді належність майна матері та просив розглянути справу без його участі. Такий крок пояснив тим, що працював у цьому суді. 

Додаткові уточнення стосувалися користування гаражем. Корягін зазначив, що гараж був самочинно збудований ще наприкінці 90-х років, а формальних правових підстав для користування ним він не мав. Водночас кандидат підкреслив, що все одно відображав цей об’єкт у деклараціях.

Окремий блок питань стосувався кримінального провадження, яке згодом стало предметом розгляду ЄСПЛ у контексті надмірної тривалості. Кандидат наголосив, що його процесуальна участь у справі була обмеженою в часі, а ключові рішення щодо запобіжного заходу ухвалювалися іншими суддями як до, так і після передачі провадження. Рішення, яке Корягін приймав, було обгрунтованим та не скасованим апеляційним судом.

Члени ГРМЕ та ВККС також повернулися до питання можливого конфлікту інтересів у цивільній справі, де на кандидата поскаржилася одна зі сторін. Зокрема, скаржник вказував, що дружина Корягіна нібито була представником іншої сторони. Кандидат пояснив, що йшлося про різні провадження: він розглядав одну зі справ, де дружина не була представником позивача. Щобільше на момент розгляду справи ним самим договірні відносини між його дружиною та учасником вже були припинені, адже розгляд другої справи завершився. 

Олександр Івасин

доцент кафедри міжнародного, цивільного та комерційного права ДТЕУ

Співбесіда розпочалася з аналізу професійного досвіду Івасина. Кандидат повідомив, що поєднує практичну юриспруденцію з викладацькою діяльністю. З 2011 року він очолював юридичний відділ університету, а згодом перейшов до викладання. Наразі він читає курси з цивільного та господарського процесів, а також проводить короткі курси для державних службовців щодо заповнення декларацій та запобігання корупції. 

У своїй адвокатській практиці Івасин спеціалізується переважно на господарському праві, проте приблизно 30% його справ становлять кримінальні провадження. Зокрема, він брав участь у близько 15 справах на етапах досудового розслідування та судового розгляду щодо зловживання службовим становищем, розтрати майна (ст. 191 ККУ), службового підроблення та отримання неправомірної вигоди. 

ГРМЕ звернула увагу на діяльність фірми «КЕЙС ЕНД ПАРТНЕРС ІНТЕРНЕШНЛ», співзасновником якої є Івасин. Хоча компанія працювала з 2016 року і мала приблизно 30 справ, перший офіційний прибуток у декларації з’явився лише у 2021 році. Кандидат пояснив це тим, що в перші роки всі зароблені кошти спрямовувалися на розвиток бізнесу — оренду офісу, маркетинг та запуск навчальних курсів. Сам він у цей період забезпечував себе за рахунок наукової та викладацької діяльності.

Також комісія згадала про попередню спробу Івасина пройти до ВАКС у 2018 році. Тоді ГРМЕ та ВККС визнали його таким, що не відповідає критеріям доброчесності знайшовши багато порушень в декларації Івасина. Кандидат визнав, що минулого разу припустився помилок у підготовці та не вжив усіх необхідних заходів, проте наголосив, що за цей час зробив висновки і тепер повністю готовий до роботи суддею. Івасин підтвердив, що погоджується з попереднім рішенням ВККС щодо зауважень до його накопичень станом на 2015 рік, вартості земельної ділянки та автомобіля Hyundai Getz. Також кандидат пояснив придбання садового будинку та земельної ділянки у 2025 році.

Комісія детально розпитувала про накопичення коштів при поточних витратах. Івасин зазначив, що наразі витрачає близько 15–20 тис. грн на місяць, не враховуючи кредитні зобов’язання у розмірі 18 тис. грн. Свої заощадження він обґрунтував тривалим періодом роботи як ФОП та регулярним відкладанням коштів, що відображено в його деклараціях з 2018 року.

Окремим предметом обговорення став опублікований кандидатом у Facebook допис на тему: «Як декларувати готівкові кошти, які у Вас були завжди, але Ви їх раніше не показували». ГРМЕ зауважила, що ця публікація з’явилася через рік після того, як кандидата визнали невідповідним критеріям доброчесності на попередньому конкурсі ВАКС. Івасин пояснив, що з 2016 року читає лекції для держслужбовців, і цей допис був спробою відповісти на часті запитання слухачів, які боялися декларувати готівку через страх перед тим, що злочинці викрадуть їхні кошти. Він визнав, що обрав невдале формулювання, тому згодом видалив допис, запевнивши, що сам ніколи не діяв за подібними рекомендаціями.

На зауваження ВККС, що поради щодо декларування готівки збіглися в часі з його участю в конкурсі до Київського апеляційного суду, Івасин не зміг надати чіткого пояснення. Він назвав це прикрою помилкою та ще раз наголосив, що не пропонував жодних механізмів для приховування реальних статків, а лише намагався бути корисним для своєї аудиторії

Під час співбесіди члени ВККС змоделювали гіпотетичну ситуацію: чи заявив би Івасин самовідвід, якби, ставши суддею ВАКС, розглядав справу іншого судді за недостовірне декларування, а обвинувачений стверджував би, що діяв саме за порадами з допису Івасина. Кандидат відповів негативно, зазначивши, що не бачить підстав для самовідводу в такому випадку.

Також Комісія згадала статтю Івасина від 2021 року, де він відстоював право осіб на шанс для виправлення та можливість виключення з реєстру корупціонерів через певний час. Кандидат зазначив, що це його наукова позиція, яка наразі відповідає новим законодавчими змінам Верховної Ради та процедурами НАЗК.

Петро Романенко

помічник начальника ТЦК та СП з правової роботи Самарівського районного ТЦК

Під час співбесіди ключовим було питання достатності досвіду Романенка для роботи у ВАКС. Він зазначив, що брав участь лише в одній справі, пов’язаній із корупційним злочином, що викликало уточнення з огляду на специфіку юрисдикції суду.

Кандидата також запитали про участь у виборах до Новомосковської міської ради. Він пояснив, що не був членом партії, а погодився йти на вибори на прохання друзів, які хотіли впливати на розвиток міста, що відповідало його цінностям.

Окремо обговорювалося набуття дружиною Романенка у 2012 році будинку та земельної ділянки в місті Самара загальною вартістю 129 тис. грн. Кандидат пояснив джерела коштів спільними заощадженнями та наголосив, що будинок був у занедбаному стані, і він має фото на підтвердження цього. Водночас члени ГРМЕ зауважили, що кандидат доволі емоційно реагував на запитання про майно.

Також обговорювалася справа, в якій Романенко позивався до місцевого органу влади щодо внесення змін до проєкту реконструкції площі то компенсації моральної шкоди. Кандидат пояснив, що позивався через обурення дій місцевої влади та знищенням зеленої зони у місті. Пояснив, що позовні вимоги про моральну шкоду не мали для нього великої цінності, а були включені задля можливості ними поступитися під час переговорів.

Члени ВККС ставили запитання щодо знань антикорупційного законодавства, на які кандидат у низці випадків говорив, що не готовий надати відповідь.

Юрій Боднарук 

помічник судді АП ВАКС

Це вже друга спроба Боднарука стати суддею ВАКС, і перше, що зауважили члени ГРМЕ — це те, що 26 лютого Верховний Суд мав розглянути справу щодо оскарження Боднаруком попереднього рішення про визнання його невідповідним посаді судді ВАКС.

Центральним питанням для експертів було, чи змінилося щось з минулого конкурсу. Позиція Боднарука була така: у попередньому рішенні ГРМЕ були фактологічні та методологічні помилки, через які його дохід був порахований меншим ніж реальний, на його думку.

До слова у попередньому рішенні експерти виявили, що Боднарук 13 років жив коштом аномально низького доходу — близько $150 на місяць. Однак він вважав такі розрахунки неправильними, бо ж насправді жив не на $150 на місяць, а на  $236, оскільки відповідно до Сімейного кодексу батьки були зобов’язані ще 2 роки з цих 13-ти забезпечувати його протягом навчання в аспірантурі. Крім цього виявлено, що різні реєстри, в яких відображалися офіційні доходи кандидата, мали різні значення у 2008 та 2011 роках, що додало до загального доходу за ці роки, як він вважає, ще $600.

Однак ГРМЕ все ще цікавило як кандидат міг жити у великому місті Одесі на $7,36 на день ($236/30 днів). З урахуванням відкладення кандидат пояснив, що з урахуванням прожиткового мінімуму на рівні $100 «мені залишалося на витрати при моєму скромному способі життя близько 2,5 прожиткових мінімумів».

Найбільшу цікавість викликав факт укладення у травні 2025 року договору про дарування йому $30000 від матері на купівлю квартири — цим він хотів розвіяти сумнів у відсутності в нього достатньої кількості коштів на придбання нерухомості в Одесі. Однак члени ВККС зауважили, що дарування відбулося у 2016 році, а договір укладено у 2025 році, що не допускається за цивільним законодавством, адже правочин дарування уже було виконано й відносини припинилися. Боднарук зауважив, що раніше надавав пояснення матері щодо дарування цих коштів, однак у попередньому рішенні ГРМЕ про них не було згадано, тому уклав цей договір як додаткове підтвердження.

Зацікавила експертів й історія з продажем автомобіля кандидатом. У декларації за 2019 рік він задекларував дохід від продажу, але не задекларував факт вчинення правочину купівлі-продажу. Автомобіль фактично продали у 2019 році, однак через збої в сервісних центрах це не вдалося оформити, тож разом з покупцем було складено довіреність, на підставі якої потім і продали цей транспортний засіб у 2020 році, пояснив Боднарук.

Наостанок кандидат пояснив, що оскаржував рішення ГРМЕ щодо його невідповідності на посаду судді ВАКС, адже мав два протилежні висновки: рішення Конкурсної комісії з відбору членів ВККС, яким підтвердив відповідність своєї кандидатури на посаду члена ВККС, та протилежне рішення ГРМЕ щодо посади судді ВАКС.

Сергій Ковальчук

професор Івано-Франківського ННЮІ НУ «Одеська юридична академія»

Співбесіда з розпочалася з запитань щодо досвіду Ковальчука. Він зазначив, що з 2002 року є науковцем. Кандидат захистив дисертацію і вважає, що глибоке володіння судовою практикою та підготовка наукових праць є достатньою підготовкою до роботи суддею.

Під час обговорення проходження попередніх конкурсів, Ковальчук пояснив що прагне професійного зростання. Проте раніше він не дібрав балів до Верховного Суду, а на конкурсі до ВРП отримав негативний висновок Етичної ради про невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики, з чим він не погоджується.

Комісія поставила запитання про спільне проживання Ковальчука з матір’ю, однак відсутності її в декларації. Кандидат стверджує, що матір тривалий час доглядала за бабусею в іншій області, тому він не вважав за потрібне вказувати її в декларації, а мети приховати її доходи не мав. 

Найбільше сумнівів викликала звітність Ковальчука за 2018 рік. При офіційному доході (після податків) у 134 тис. грн кандидат зміг відкласти 54 тис. грн готівкою. Він також, за його словами, витратив десь 39 тис. на допомогу в утриманні та лише близько 40 тис. грн залишилось йому на життя на рік (десь 3000 грн на місяць). Кандидат визнав, що така сума може викликати сумніви, але запевнив, що це був лише один складний рік, протягом якого він жив на межі прожиткового мінімуму.

ГРМЕ виявила, що у 2008 році вартість придбаного автомобіля Toyota Corolla (117,5 тис. грн) перевищувала загальний дохід родини (110 тис. грн). Кандидат пояснив це допомогою батьків та стверджував, що дані в реєстрах можуть бути некоректними. Крім того, виникли запитання про накопичення $13 тис. з 2014 по 2019 рік.

Окрему увагу ГРМЕ приділила роботі кандидата в Івано-Франківському інституті НУ «Одеська юридична академія». На запитання про стосунки з президентом академії Сергієм Ківаловим Ковальчук відповів, що вони знайомі 15 років, але мають суто робочі відносини. Він підкреслив, що негативно ставиться до політичних зв’язків Ківалова з рф, і зауважив, що Івано-Франківський інститут є окремою юридичною особою, на яку політика засновника не поширюється.

Також комісію зацікавила друга освіта кандидата — магістра з психології. Ковальчук не зміг пояснити різницю між когнітивним та психологічним підходами, а як приклад відомих науковців-психологів назвав трьох осіб, двоє з яких (Олексій Черновський та Віктор Кощинець) є докторами юридичних, а не психологічних наук. Жодного міжнародного фахівця у цій галузі кандидат згадати не зміг.

Також Комісія загадала про наукову статтю Ковальчука щодо інституту угод. Він зазначив, що нові законодавчі зміни від листопада 2024 року пішли шляхом, діаметрально протилежним до його пропозицій, оскільки він підтримував попередню практику ВАКС щодо неукладення угод при корупційних правопорушеннях. Під час бліцу від ВККС щодо нюансів угод, кандидат припустився неточності  питанні про можливості укладення угод з організатором.

Вікторія Базелюк

асистентка кафедри кримінального права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Співбесіда кандидатки розпочалася з запитань про її нещодавню адвокатську діяльність, яку Базелюк розпочала у 2025 році з менше ніж 10 справ.

Багато запитань їй поставили щодо квартир, у Полтавській області та Харкові. У 2009 році сім’я кандидатки продала квартиру на Полтавщині приблизно за $14 тис., з яких їй дісталася частина у $4500. БТІ оцінило цю квартиру в 37-38 тис. грн, а в договорі була реальна сума, як в доларах становила саме $14 тис. Ці кошти, а також кошти, відкладені із заробітних плат, подарунків та гонорарів, кандидатка акумулювала на придбання квартири в Харкові. 

Однак найбільше запитань кандидатка отримала щодо її взаємин та подій зі співмешканцем.

Кандидатка зізналася, що двічі була формальною власницею автомобілів. Зокрема автомобіля Hyundai SANTA FE, який придбав її близький знайомий у 2016 році, однак не міг бути присутнім під час переоформлення, тож попросив її побути номінальним власником на менше ніж 2 місяці. Грошей вона не отримувала та не сплачувала, а автомобілем ні дня не користувалася, заявила Базелюк.

Історія з автомобілем Honda Civic виявилася ще цікавішою, адже перш за все кандидатка була змушена оформити його на себе, оскільки без цього їй зі співмешканцем не вдалося б потрапити в Білорусію — нібито, на тій території уже є такий автомобіль з таким власником.

Важливо що на цьому ж авто влітку 2017 року кандидатка разом зі співмешканцем Юрієм Мільшиним потрапила в ДТП. На кандидатку поліція склала два протоколи за ст. 130 КУпАП, адже вона відмовилася від проходження огляду на стан сп’яніння, та за ст. 124 КУпАП, тобто за саме ДТП. Під час судового розгляду було встановлено, що кандидатка не була водієм, керував ТЗ її співмешканець, і поліція помилково склала ці протоколи на неї. Експерти звернули увагу, що спільно з паном Юрієм кандидатка жила з 2013 року, тому дивним виглядало, що в показаннях вона назвала його «малознайомим чоловіком». 

Цікавилися члени ГРМЕ, чи не був сам Мільшин напідпитку, адже раніше його уже притягали до відповідальності за ст. 130 КУпАП, і це могло б пояснити, чому сталася та ДТП та чому його затримали, коли він нібито намагався тікати. На це Базелюк відповіла, що водії у них на відпочинку не пили, лише могло бути безалкогольне пиво.

Визнала помилку кандидатка у тому, що не задекларувала у декларації за 2024 рік користування автомобілем Chevrolet Volt її колишнього співмешканця. Адже вона вважала, що наявність довіреності на цей автомобіль автоматично без користування не викликає обов’язку його задекларувати.

Обговорили й той факт, що Базелюк приблизно у 2020 році просила залишити її місце реєстрації за гуртожитком в НЮУ ім. Ярослава Мудрого. Пояснила це прохання вона так, що для отримання іпотечного кредиту на квартиру їй треба було мати місце проживання в гуртожитку та стати на квартирний облік.

Також кандидатка до 2010 року була представницею на деяких виборчих дільницях і при цьому отримувала дохід, який не показала податковій.

Кандидатка неодноразово відвідувала рф до 2020 року, оскільки там перебували родичі її співмешканця. В розрізі етичності такого вчинку вона відповіла, що їй на той час було складно пояснити співмешканцю причини відмови у поїздці до його родичів.

Декілька запитань стосувалися наукових праць кандидатки. А одній з них, до прикладу, стверджувалося, що ВАКС не є спеціалізованим судом, бо не має спеціального процесуального закону. І на запитання, чи повинен кожен суд мати свій процесуальний закон, Базелюк відповіла, що до кінця не розбирала це питання. Також кандидатка помилилася у відповіді про те, чи є правові висновки, які вона писала, доказами у розумінні КПК України.

Олег Батюк

адвокат

ГРМЕ розпочала співбесіду із запитання про мотивацію та підвищення кваліфікації кандидата, яке, зокрема полягало у проходженні декількох професійних курсів щодо антикорупції. Однак найбільше запитань виникло до етики та доброчесності Батюка. 

У 2019 році кандидат задекларував загальний дохід сім’ї 33 тис. грн, що надзвичайно мало для сім’ї з дитиною, на що Батюк пояснив, що сім’я витратила за рік 143 тис. грн (100 з яких — це були заощадження).

Однак експертів цікавило більше те, що у цей час кандидат здійснював адвокатську діяльність, і в декларації він запевняв, що його єдиний дохід за 2019 рік становив 9710 грн, а інші 24 тис. грн — це соцвиплати дружині. Однак було виявлено, що Батюк у щонайменше 15-ти справах надавав юридичні послуги, а це означало б, що за кожну справу в суді він отримав би менше 1000 грн. Кандидат своєю чергою не зміг сказати, які ж грошові ставки він має на юридичні послуги.

Доходу у 2019 році могло не бути, бо справи могли тривати з 2016-2018 років, а клієнти платити передоплатою — така була версія Батюка. Та на це ГРМЕ мала контраргумент, адже з 2016-2018 років кандидат не мав справ, які б перебували на судовому розгляді.

Тоді Батюк зізнався, що декілька разів отримував невеликі суми «подяки» від 200 до 500 грн, які він не декларував. Не декларував кандидат й отримані доходи від здачі земельної ділянки в суборенду в розмір 10-11 тис. грн, які він також вважав невеликими.

ГРМЕ також виявила, що у 2018 році рішенням Оболонського райсуду з Батюка стягнули незаконно отримані ним кошти як безробітнім — кандидат, будучи адвокатом, звернувся до центру зайнятості із проханням нараховувати йому виплати як безробітному. Він вважав, що, сплачуючи страхові внески, буде убезпечений від подібних випадків, адже напередодні звернення його звільнили з посади директора Маріупольського центру БПД.

Окремий блок запитань був присвячений придбанням матір’ю квартир спочатку в Маріуполі, вартість якої зросла за 1,5 року в два рази, а згодом і в Києві. Кандидат намагався пояснити джерела походження коштів його матері-пенсіонерки, однак жодних доказів не надав. Сам Батюк пояснив, що у договорі купівлі-продажу квартири в Маріуполі була зазначена занижена ціна, реальну вартість потім матері передали готівкою.

Загалом під час співбесіди кандидат часто уникав прямоти та конкретики у відповідях на запитання експертів, тому стосовно деяких застережень не вдалося отримати від нього чітких пояснень.

ВККС зауважила, що кандидат дуже неуважно заповнив анкету кандидата на посаду суддів ВАКС, яку, як згодом виявилося, він скопіював без змін з анкети на посаду судді апеляційного суду, тому в ній було знайдено велику кількість огріхів. Наприклад, кандидат заначив, що звертався до ВРП як суддя із втручанням у його діяльність, хоча він не був суддею.

Кандидат стверджував, що за останній час не притягався до відповідальності, однак на нього було складено декілька постанов щодо перевищення швидкості, зафіксовані в автоматичному режимі. Однак Батюк наголосив, що вчиняла правопорушення його дружина на його авто, а про штрафи він не знав. 

Також ВККС виявила, що певний час з 30 березня по 2 жовтня 2022 року кандидат перебував в СЗЧ, однак з пояснень останнього інформація згодом не підтвердилася самою військовою частиною.

Батюку ставили й професійні запитання, зокрема, що він буде робити, якщо іншому судді його суду дадуть у порушення антикорзаконодавства подарунок. На це він  відповів, що звернеться до ВРП та антикорорганів, але якби про щось таке дізнався з чуток «то не побіжав би до ВРП, такого б не відбувалося».

Запитання про те, як кандидат поєднував військову службу та адвокатську діяльність, ВККС вирішила розглядати у закритому режимі.

Наталія Дорошенко

суддя Рівненського окружного адміністративного суду

Співбесіда розпочалася з питання про садовий будиночок, який було задекларовано у 2013 році. Зі слів кандидатки, будували його ще у 2003 році власними руками її чоловік та його батько. Водночас земельна ділянка була приватизована лише у 2024 році, що зацікавило членів ГРМЕ, адже будівництво відбувалося на неприватизованій нерухомості. Дорошенко пояснила, що будинок зводився на території дачного кооперативу, а зараз відбувається його передача до складу територіальної громади. Будинок наразі не зареєстровано як житловий, і як тільки він буде відповідати вимогам його так зареєструють.

Поцікавилися члени ГРМЕ та ВККС також долею гаражного бізнесу її чоловіка Дорошенко. Кандидатка пояснила, що підприємництвом чоловік займається з 1998 року самотужки, наразі на 1 групі ФОП; сплатив орендну плату за приміщення для цього у 2025 році в розмірі майже понад 46 тис. грн. 

Однак у члена ВККС виникло запитання щодо рентабельності його власної справи – ремонту автомобілів. Дохід чоловіка Дорошенко становить 350 тис. грн і, зважаючи на податки, витрати на оренду, комунальну плату та купівлю запчастин, такий бізнес видається нерентабельним. Тому виникає сумнів, що чоловік декларує всі доходи. На це Дорошенко відповіла, що у її сім’ї немає розподілу на чоловічу та жіночу роботу, вони у шлюбі 36 років, вона завдячує своєму чоловіку підтримкою — у всіх, хто знає як він працює, таких сумнівів не виникне.

Члени ВККС також цікавилися рішеннями, які кандидатка приймала за часів Революції Гідності як суддя Рівненького окружного адміністративного суду у 2013 році, зокрема щодо скасування рішень місцевих рад про вивішування прапора Європи поряд з Державним прапором у дні свят та під час проведення міжнародних заходів. Суддю Дорошенко запитали, чиї та які саме права порушувалися цим рішенням місцевих рад, з огляду на завдання адміністративного судочинства.

Кандидатка відповіла, що хоч з обох боків сторонами були органи державної влади, це були справи за позовами прокурорів, які через свої повноваження зобов’язані були дбати про захист інтересів держави, й чинне на той час законодавство надавало їм такі можливості. Встановлення такої обставини було достатньою підставою для скасування рішення місцевих рад.

Виникло і питання щодо професійних компетентностей судді. На запитання про те, яким чином визначається розмір винагороди викривачу, кандидатка не змогла коректно відповісти. Також не достатньо чіткою була відповідь щодо визначення поняття «викривач».

На останок здивувала члена ГРМЕ відповідь пані Дорошенко на питання, чи стикалася вона безпосередньо з проявами корупції. Вона відповіла, що ніхто ніколи не намагався на неї вплинути, ніхто ніколи не намагався сконтактувати з нею щодо корупційних способів вирішення справ. На що член ГРМЕ сказав, що у це «складно повірити».

Владислав Кухта

голова суду Чернігівського районного суду Чернігівської області

Розпочали співбесіду з питання ГРМЕ про те, як кандидат як голова суду доклався до того, аби в суді була атмосфера вільна від корупції. На що Кухта відповів, що наразі у суді всього 4 судді, і вони «на виду один в одного». А будь-які відхилення від чесного розгляду справ будуть помітні колегам.

Після цього представниця ГРМЕ уточнила, чи не вбачає кандидат додаткових корупційних ризиків у тому, що всі судді бачать, кому призначаються справи. А подекуди можна навіть спрогнозувати кому піде справа, якщо хтось хворіє тощо. Кандидат відповів, що у них працює авторозподіл. Крім того, для деяких справ потрібна колегія з трьох суддів, тому вони відкладають засідання, поки колеги не вийдуть з лікарняного. Таким чином, ситуацій, де можна було б передбачити, якому судді попадеться справа, не було.

Наступним від ГРМЕ було питання щодо дисциплінарної відповідальності кандидата, до якої його притягнула ВРП у 2020 році за самоусунення від розгляду кримінальної справи. Самовідвід був здійснений через знайомство дружини кандидата з одним із адвокатів у справі. Тому, аби не давати захиснику можливості оскаржити рішення через таке знайомство, кандидатом та іншими суддями колегії був задоволений самовідвід. Як наслідок, Кухту притягнули до дисциплінарної відповідальності за порушення правил щодо відводу. Це рішення ВРП він не оскаржував.

Кандидат не зазначив цей факт у декларації доброчесності за 2021 рік, оскільки вважав, що у 2019 році ще не був притягнутий до відповідальності, а в грудні 2020 року вона вже була погашена. Тому не вбачав необідності зазначати цю інформацію, хоча пізніше визнав, що це може бути не зовсім етично.

Поцікавилися у судді також негативною практикою закриття проваджень у справах про нетверезе керування транспортним засобом (ст. 130 КУпАП) через сплив строків. На це він пояснив, що такі рішення мали місце, коли строк притягнення до відповідальності складав 3 місяці, однак через підсудність суду на сільську місцевість, щоб відправити поштове повідомлення потрібно щонайменше 3 дні, крім того, ще потрібен час аби отримати повістку або щоб вона повернулася у разі неотримання. Таким чином і спливали строки, втім суддя відмітив, що відколи строк притягнення до відповідальності становить 1 рік, подібних випадків у суді немає.

Комісія звернула увагу судді, що у іншій справі за статтею 130 КУпАП (водіння транспортного засобу у нетверезому стані) суддя також визнав правопорушення малозначним. Але в цей час набули зміни до законодавства, які забороняли визнавати правопорушення за цією статтею малозначними. Суддя визнав помилку, перед тим пояснивши, що особа, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, була онкохворою.

Наступні питання стосувалися професійної етики кандидата як судді. Зокрема щодо ситуації, коли він припинив своє головування у суді на 2 місяці, після чого знову був обраний на посаду голови суду вже втретє. Річ у тім, що законодавство забороняє обиратися на посаду голови суду тому самому судді понад два строки підряд. Таким чином, така «пауза» у головуванні суду виглядає як обхід заборони, аби обратися на третій строк. Іншим дуже цікавим аспектом цієї ситуації є те, що суддя, яка була обрана на посаду голови після Кухти і пробула на ній 2 місяці, після досягнення стажу, одразу подала у відставку з довічним грошовим утриманням. При цьому законодавство також передбачає, що за обіймання посади голови суду суддя отримує додаткові 10% окладу. Отже вказана суддя вийшла у відставку з додатковими 10% до грошового забезпечення, а кандидат Кухта зміг переобратися втретє.

Кандидат пояснив, що обмеження повноважень на 3 роки він сприймає позитивно, втім його колеги-судді не хочуть обиратися головою суду. Ба більше, після закінчення другого строку головування кандидат пішов у відпустку, щоб дати час колегам обговорити та погодити кандидата на посаду голови. Втім, окрім згаданої колеги, яка в результаті пішла у відставку, більше ніхто не зголосився.

На запитання Комісії щодо того, чи було кандидату відомо про намір цієї судді звільнитися він спочатку відповів ствердно, а потім зазначив, що «достеменно не знав». Також зазначив, що сподівався: «вона попрацює ще хоча б півтора року». На запитання, чи виїхав Кухта зі свого кабінету голови за час головування іншої судді, він відповів «ні».

ВККС уточнила, чому кандидат не пояснив ці всі обставини у відповідь на запит ГРМЕ, на що отримала відповідь, що тоді він не вбачав необхідності, адже «завжди діяв чесно».

Ігор Макарик

адвокат

Співбесіду з кандидатом розпочали з питань мотивації та відсутності суддівського досвіду. Ігор Макарик зазначив, що вважає відсутність досвіду в суді перевагою, оскільки це дозволяє дивитися на кримінальний процес під іншим кутом. Він також підкреслив свою високу компетентність, заявивши, що на іспитах добре написав процесуальні документи, за його словами, навіть краще, ніж чинні судді ВАКС.

Значна частина запитань членів ГРМЕ та ВККС стосувалася фінансової доброчесності та можливого конфлікту інтересів. Зокрема зацікавлення викликала оренда Макариком офісу для здійснення адвокатської діяльності. Кандидат орендує приміщення у Львові площею 49,1 кв. м за 1000 грн у свого роботодавця. На запитання, чи є така ціна ринковою, він відповів ствердно, посилаючись на досвід інших адвокатів. 

Також в процесі співбесіди з’ясувалося, що кандидат безоплатно представляв у судах інтереси родичів власників підприємства, де він працює та орендує приміщення за 1000 грн. Макарик не вбачає в цьому конфлікту інтересів або зв’язку з низькою вартістю оренди: «Вся моя робота і все моє оце життя юридичне — я вважаю, що це хоббі, це моя сродна праця». Кандидат стверджує: під час воєнного стану він вирішив, що надаватиме всі адвокатські послуги безоплатно («pro bono»). 

ВККС звернула увагу на рішення Сихівського райсуду від 2023 року, згідно з яким на користь клієнта кандидата було стягнуто 5 тис. грн витрат на правничу допомогу, проте у податковій звітності ці кошти не були відображені. Кандидат пояснив це тим, що або договір був розірваний, або кошти фактично не сплачувалися, попри рішення суду.

Ми в TI Ukraine також при перевірці цього кандидата виявили справу, де кандидат у Теребовлянському районному суді представляв інтереси позивача — свого батька, колишнього суддю цього ж суду. У 2022 році суд задовольнив позов батька кандидата та стягнув понесені ним судові витрати, в тому числі на правничу допомогу за рахунок бюджету в розмірі 2000 грн.

Окрему увагу на співбесіді приділили питанню військового обов’язку. Кандидат отримав статус заброньованої особи влітку 2024 року як юрисконсульт критично важливого підприємства. На питання про дії щодо виконання обов’язку у період з 2022 по 2024 рік, Макарик відповів, що звертався до ТЦК для уточнення даних, де йому нібито повідомили, що «питання по його кандидатурі не розглядаються».

Кандидат не зміг відповісти на питання про кількість країн Європи, де діють антикорупційні суди, хоча під час співбесіди сам вказував на бажання долучитися до «європейської сім’ї». Також Макарик перебивав членів Комісії, через що йому робили зауваження з проханням дослуховувати запитання до кінця.

Олена Танасевич

суддя ВАКС

Співбесіда з Оленою Танасевич значною мірою була зосереджена на обставинах її участі у заході, що отримав публічний резонанс як «вечірка Ківалова». За поясненням кандидатки, вона прибула до приміщення навчального закладу поза робочим часом для обговорення організації онлайн-лекцій. Уже на місці керівник повідомив про проведення передноворічного заходу та запросив її коротко долучитися. Кандидатка погодилася, зазначивши, що планувала залишатися не більше 15–20 хвилин.

Описуючи перебування на заході, Танасевич зазначила, що, увійшовши до приміщення, побачила серед присутніх осіб, які, за її словами, були фігурантами публічно відомих кримінальних проваджень. Вона стверджувала, що усвідомлювала потенційну чутливість такої ситуації, тому уникала будь-якого спілкування з цими особами, а вони, зі свого боку, не ініціювали контакту. Окремо кандидатка підкреслила відсутність будь-яких скарг на її дії до Вищої ради правосуддя, а ще згадала про публічні пояснення, зокрема участь у розмові з директором Transparency International Ukraine. На уточнення щодо обізнаності про закиди на адресу Сергія Ківалова Танасевич відповіла, що контактувала не з ним особисто, а з керівником відповідного підрозділу закладу, та додала, що їй не відомо про наявність кримінальних проваджень щодо Ківалова.

Наступний блок питань стосувався декларування та фінансових обставин. ГРМЕ та ВККС звернули увагу на результати повної перевірки декларацій та наявність неточностей у них. Танасевич пояснила це особливістю антикорупційного законодавства та можливістю різних підходів до тлумачення, заперечивши намір приховувати інформацію. 

Окремо обговорювалося питання вартості транспортних засобів. Кандидатка зазначила, що частина автомобілів перебувала у власності юридичних осіб та використовувалася на праві користування, тому, на її думку, вона не несе відповідальності за їх придбання, відповідно і не обізнана про вартість. При цьому наголосила, що вказувала їх у деклараціях навіть за відсутності прямого обов’язку щодо цього. Член ГРМЕ також порушив тему можливого приховування активів через компанії, наголосивши, що відсутність чітких відповідей щодо вартості авто може створювати відповідне враження, і що вона як суддя ВАКС мала б демонструвати стандарт надання інформації. 

Члени ВККС також поставили низку уточнювальних запитань щодо характеру співпраці Танасевич з навчальними закладами, повідомлень про втручання у діяльність судді, перетину державного кордону та окремих аспектів декларування. Кандидатка визнала недекларування земельної ділянки у декларації за 2021 рік та зазначила, що чоловік запізно надав їй інформацію. Вона самостійно зверталася до НАЗК через особистий кабінет, коли дізналася про її набуття чоловіком. 

Також обговорювалося користування службовим житлом у Києві. Кандидатка пояснила, що в час декретної відпустки ним фактично не користується, а проживає з дитиною у передмісті Києва. Пояснила це тим, що квартира знаходиться поруч із військовим об’єктом, а також у ній відсутні тепло та електрика, що робить помешкання небезпечним для проживання з малою дитиною.

Микола Рубащенко

доцент кафедри кримінального права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Співбесіда розпочалася з запитання про професійні здобутки кандидата, якими він пишається. Серед п’яти ключових речей Рубащенко назвав наукову діяльність, дисертації щодо національної безпеки та відповідальності за колабораціонізм, а також експертну участь у розробці законопроєкту про криміналізацію порушень санкцій.  На уточнення ГРМЕ щодо членства в робочій групі зі змін до Кримінального Кодексу, кандидат пояснив, що був експертом з оцінки проєкту та розробки законопроєкту про криміналізацію порушень законодавства про санкції. 

На запитання про його зауваження в мотиваційному листі щодо браку обґрунтування судових рішень, кандидат не зміг пригадати конкретних прикладів такої проблеми в практиці ВАКС, пояснивши це невеликою кількістю власних статей з антикорупційної тематики. ГРМЕ також запитала про його роботу в «Інституті законодавчих ідей» та можливий конфлікт інтересів, якщо він стане суддею ВАКС. Рубащенко зазначив, що хоча ризик конфлікту інтересів існує в будь-якій діяльності, у його випадку він не є «екстремально високим».

ГРМЕ поцікавилася мотивацією кандидата, оскільки він одночасно бере участь у конкурсі до апеляційного суду в Харкові. Рубащенко відверто заявив, що у разі успіху в обох конкурсах надасть перевагу саме Харківському апеляційному суду. Таку пріоритетність він обґрунтував тим, що в Харкові його «альма-матер», а робота в апеляції приваблює ширшим спектром справ порівняно з вузькою спеціалізацією ВАКС.

ГРМЕ та ВККС вказали на розбіжності в декларуванні місця проживання та складу сім’ї. Рубащенко пояснив, що з 2006 по 2022 рік мешкав у гуртожитку, а після початку повномасштабного вторгнення переїхав до батьків у село Миронівка. Кандидат зазначив, що гуртожиток вказував у декларації лише доти, доки діяв договір оренди. Відсутність у декларації за 2022 рік брата, з яким він також проживав у селі, Рубащенко обґрунтував правилом «183 днів», зазначивши, що ретельно вираховував термін спільного побуту для дотримання вимог закону.

У ВККС також виникли запитання щодо оренди квартири в Києві, зокрема через відсутність реквізитів власника. Кандидат зазначив, що цей договір не має юридичного значення та підписаний між подругою батька власниці та його другом. Щодо доходів батька від обробки близько 11 га землі у 2022 році, які склали лише 16 тис. грн, Рубащенко зауважив, що не втручається у ці справи, а цифри взяв із кабінету платника податків батька. Він додав, що такий дохід є цілком імовірним, а діяльність могла бути навіть збитковою.

ВККС звернула увагу на нетипову активність кандидата як ФОП: у 2023 році після 6 місяців роботи та отримання 76 тис. грн доходу він припинив ФОП. Але згодом уклав ще два договори як фізична особа, а у 2024 році знову відкрив ФОП. Рубащенко пояснив це «першою спробою» та відмовою замовників працювати з ним як з підприємцем, заперечивши при цьому спроби оптимізації оподаткування. Також у ВККС виникло запитання щодо задекларованих роялті у розмірі 12 тис. грн за експертну оцінку — кандидат пояснив таке формулювання вимогами організацій-замовників, для яких розробляв тести.

На завершення, відповідаючи на запитання про брак судового стажу, кандидат визнав, що не має жодного досвіду в суді. Він пояснив, що його кваліфікація також ґрунтується на аналізі рішень та перегляді трансляції судових засідань ВАКС. Рубащенко наголосив, що надихається прикладом колег-науковців, які реалізували себе у ВАКС та Верховному Суді.

Ірина Кузіна

адвокатка

Під час співбесіди з Іриною Кузіною окрему увагу члени ГРМЕ та ВККС приділили її доходам — в окремі періоди вони видавалися суттєво заниженими. Кандидатка пояснювала це тим, що на початку кар’єри або коли хотіла здобути досвід працювала «на ім’я» або в системі безоплатної допомоги, а також знижувала навантаження у періоди вагітності. 

Окремо дослідили питання отримання Кузіною так званої «сірої» заробітної плати та доходів за період роботи в юридичній фірмі «Ілляшев та партнери». На пряме запитання про практику неофіційних виплат кандидатка підтвердила, що в минулому погоджувалася на такі умови, зауваживши, що сьогодні діяла б інакше. 

Подальша дискусія стосувалася співвідношення між озвученими нею поясненнями про престижність фірми та рівень винагороди і сумами, відображеними в офіційних даних (орієнтовно 50 тис. грн за неповний 2015 рік та 2016-2017 сукупно). Кузіна посилалася на відповідальність роботодавця за коректність фінансової звітності та обмеження можливості надати інформацію про дохід, пов’язаний з угодою про нерозголошення. Водночас такі пояснення, з огляду на розбіжності між декларованими обставинами та обсягом зафіксованого доходу, об’єктивно не усувають обґрунтованого сумніву щодо можливого отримання неофіційних виплат у цей період, зважаючи на пояснення самої ж Кузіної про високий статус фірми.

Чимало запитань стосувалися обставин, що були предметом розгляду Вищої ради правосуддя у зв’язку з повідомленням про втручання у діяльність судді у 2018 році. Члени ГРМЕ та ВККС детально з’ясовували роль та процесуальну поведінку Кузіної як адвокатки, включно із запізненням у засідання, поданням численних клопотань та загальною логікою дій сторони захисту. Кандидатка не погоджувалася з оцінками, наведеними у матеріалах ВРП, наголошувала на заувагах до процедури розгляду ВРП та власному баченні ситуації. Зокрема, пояснила, що запізнення були обумовлені об’єктивними причинами, про що вона завчасно повідомила суд, що підтверджується матеріалами справи.

Окремо обговорювалася поїздка Кандидатки до російської федерації у 2018 році. Кузіна пояснила, що відрядження до Москви було зумовлене професійною необхідністю в межах діяльності «Ілляшев та партнери» та пов’язане з роботою для клієнта з Казахстану. Пояснила, що не ночувала у Москві та не витрачала жодних коштів — всі витрати оплачувала юридична фірма, а робота в цей день відбувалася у її московському офісі.

Дмитро Остапенко

адвокат

Перші запитання від ГРМЕ на співбесіді з Остапенкмо стосувалися його реакції на спроби корупційного впливу — як з боку клієнтів, так і від колег, які намагалися використати його членство в ГРД для полегшення проходження кваліфікаційного оцінювання. Про ці випадки кандидат зазначив у своєму досьє. Остапенко відповів, що він припиняв будь-яке спілкування з такими людьми, вважаючи їх небезпечними для своєї репутації та кар’єри. Разом з тим Остапенко зазначив, що статус адвоката накладає на нього обмеження, передбачені правилами конфіденційності та адвокатської етики, — а отже, він не міг брати участь у конфіденційному співробітництві з правоохоронними органами для розслідування подібних звернень.

На запитання, чи повідомляв він колегам по ГРД про конкретні випадки тиску, Остапенко підтвердив: такі розмови відбувалися у спільному чаті ради. Відповідаючи на гіпотетичне запитання — що б він зробив у подібній ситуації вже як суддя ВАКС, — кандидат сказав, що закон зобов’язує суддю повідомляти про будь-яке втручання у свою діяльність, і він би дотримувався саме цієї норми.

Більша частина співбесіди Остапенка стосувалася історії з його участю у конкурсній комісії з відбору голови АРМА, а саме його голос за Олену Думу у фінальному голосуванні. Після реакції громадянського суспільства на обрання Думи очільницею АРМА, він відкликав свій голос і публічно вибачився за таке рішення. Показово, що Остапенко — єдиний із членів комісії, хто публічно прокомунікував помилковість голосування.

Спочатку експерт ГРМЕ уточнив хто делегував Остапенка у комісію, на що він відповів що це був тодішній Генеральний прокурор Костін. Після цього експерт ГРМЕ запитав чим мотивувався Остапенко голосуючи за Думу, а потім відкликаючи свій голос. Остапенко пояснив, що частина матеріалів про кандидатів надходила йому на електронну пошту, тоді як інші документи зберігалися на комп’ютері в Кабміні — і його не завжди повідомляли про нову інформацію. Зокрема, повна інформація від НАБУ щодо кримінального провадження стосовно Думи, як з’ясувалося пізніше, була лише на тому комп’ютері. Документи, які мав у розпорядженні Остапенко, не давали підстав вважати кандидатку підозрюваною. Остапенко пояснив, що, маючи повну інформацію, він «ніколи б не проголосував за пані Думу». 

Крім того, кандидат вказав, що сама процедура голосування не була проговорена заздалегідь і взагалі суперечила регламенту. Так, Остапенко вірив, що публічне голосування було рейтинговим, а в результаті голова комісії оголосила переможця фактично після першого туру.

Втім члени ГРМЕ і ВККС звернули увагу, що перед офіційним голосуванням повинен бути чіткий порядок денний, члени комісії мали інформацію від НАЗК, НАБУ, ГО тощо, і тому не мали би допустити таку помилку. Остапенко знову пояснив, що не мав доступу до всієї інформації. Відкликання голосу потягло за собою запитання від ГРМЕ: чи не означає це, що на суддівській посаді Остапенко так само реагуватиме на суспільний тиск і відкликатиме рішення після гучних публікацій. Кандидат пояснив, що вбачає різницю між роботою члена конкурсної комісії та суддею: у першому випадку значно більше дискреції, у другому — чітка процедура, нарадча кімната і система інстанцій. «Суддя не може відкликати свій голос», — підкреслив він, додавши, що процедура конкурсу АРМА була «більш політичною, ніж юридичною».

ВККС, однак, поставила і пряме запитання: чи не відчуває кандидат «професійну деформацію» від ідентифікації себе з громадянським суспільством? Остапенко відповів, що деформація в нього є, але адвокатська — схильність до критичного сприйняття інформації та недовіри навіть до власних клієнтів. Водночас визнав, що деякі громадські організації дратують його своєю комунікацією.

Серед інших питань ВККС зосередилася на декількох фактах із досьє кандидата. Зокрема, щодо позики у 25 тисяч доларів, отриманої в 2020 році та частково повернутої того ж року ($9 тис.). Втім ця сума не була задекларована як погашення боргу. Остапенко пояснив, що тодішня форма декларації технічно не дозволяла відобразити таке погашення. 

Стосовно членства у партії «Свобода» у 2013–2014 роках і балотування до Верховної Ради по мажоритарному виборчому округу №54 (м. Шахтарськ Донецької області) кандидат пояснив це бажанням протистояти тенденціям русифікації та сепаратизму на Донеччині за часів режиму Януковича. За словами кандидата, лише ця партія тоді пропагувала проукраїнську позицію. З березня 2014 року він припинив будь-яке партійне спілкування.

Назар Гринь

суддя Саксаганського районного суду Кривого Рогу

Співбесіда розпочалася з запитань ГРМЕ щодо земельної ділянки у Полтаві, яку Гринь отримав у 2010 році під час роботи в прокуратурі. Членів комісії зацікавило, що аналогічну землю тоді ж отримав і його брат-прокурор. Гринь пояснив, що діяв виключно в межах Земельного кодексу: написав заяву та оформив документи для будівництва. Він заперечив будь-який вплив на раду чи сплату внесків, а відсутність забудови пояснив тим, що зрештою залишився працювати у Кривому Розі.

Членів ГРМЕ зацікавила ситуація зі службовим житлом кандидата у двох різних містах. Щодо квартири в Кривому Розі, право користування якою він отримав у 2018 році, Гринь пояснив, що фактично там не жив і втратив на неї право у 2022-му. За його словами, квартира була без ключів, і йому порекомендували залізти у вікно, щоб туди дістатись. Також виявилось, що всередині мешкали безхатьки, тому він був змушений орендувати інше житло.

Паралельно виникли питання щодо службової квартири в Полтаві, отриманої ще у 2010 році. Кандидат не звільнив її після переходу з прокуратури в судді, оскільки там залишилася проживати його дружина (працівниця прокуратури), а потім почали проживати її батьки, які мають статус ВПО. Хоча Гринь мав лише приблизно 9 років стажу, на момент звільнення він вважав, що мав право не звільняти житло. Також кандидат уточнив, що його колишня дружина фактично не проживає там з 2018 року.

ГРМЕ також звернула увагу на придбання квартири тещею кандидата у Кривому Розі, де зараз проживає сам Гринь із дружиною. Запитання виникло, оскільки кандидат мав довіреність на купівлю цього майна, але не вказав його вартість у декларації. Гринь визнав це як помилку, пояснивши, що хоча знав ціну при підписанні договору, не відобразив її. Окрему увагу приділили ціні об’єкта, осільки квартира була куплена за 164 тис. грн, що, за даними ГРМЕ, втричі нижче ринкової вартості. Кандидат заперечив заниження ціни, мотивуючи таку суму терміновим виїздом власників до Польщі та радянським ремонтом помешкання. Він також наголосив, що не докладав власних коштів до цієї покупки, оскільки квартира була придбана виключно за гроші тещі. 

ГРМЕ порушила питання щодо судових спорів про аліменти. У 2018 році позов подала перша дружина кандидата, а у 2020 році — нинішня дружина, попри перебування у шлюбі. Гринь пояснив позов другої дружини її бажанням урівняти права дітей. Згодом кандидат сам подав позов про зменшення розміру виплат.

ВККС звернула увагу на відсутність в анкеті кандидата прикладів справ щодо корупційних правопорушень, хоча він розглядав 9 таких адміністративних проваджень. Гринь пояснив, що пам’ятає, як одну було закрито за строками давності, а за іншими він не виніс остаточного рішення через закінчення своїх суддівських повноважень.

ВККС обговорила затягування справи щодо притягнення до відповідальності судді. Гринь пояснив це тривалим передаванням справи між судами та неможливістю розгляду без участі самої особи. Також Комісія звернула увагу на 24 дисциплінарні скарги, зокрема від Генпрокурора щодо справи за ст. 130 КУпАП стосовно прокурора. ВККС здивувала швидкість розгляду — рішення про закриття винесли за тиждень. Кандидат заперечив наявність підстав для самовідводу в даній справи, зазначивши, що хоч цей прокурор і підтримував державне обвинувачення у деяких справах Гриня, з ним його пов’язували лише службові відносини. Справу суддя закрив за відсутністю складу злочину. 

Також ВККС запитала про причини регулярного перегляду в базі судових рішень інформації щодо особи на прізвище Мегамєдов. Згідно з даними системи, пошук здійснювався за допомогою ключа кандидата протягом 2018–2025 років. Гринь відповів, що це прізвище йому невідоме, він нічого не моніторив і не може пояснити цей факт. Та запевнив що щодо цього буде проведене службове розслідування.

Під час блоку теоретичних питань від ВККС кандидат продемонстрував невпевненість: він не зміг чітко назвати перелік злочинів, пов’язаних з корупцією, та розмито відповів на запитання про розмежування адміністративних корупційних злочинів.

Віта Матолич

суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області

ГРМЕ просила пояснити обставини того, як Матолич добирається до роботи, адже кандидатка фактично проживає у Львові, водночас працює у м. Надвірна в Івано-Франківській області, що за 86,1 км від Львова. Матолич пояснила, що майже щодня прокидається о 05:00, щоб о 05:30 сісти на автобус, який їде до Івано-Франківська, де вона пересідає на інший автобус, який уже їде до Надвірної. Загальний час дороги, за її твердженнями, займає 3 години. Коли доводилося працювати допізна, кандидатка знімала готельні номери, однак надати докази цього не змогла, адже, зокрема, платила готівкою. Матолич підтвердила, що Інколи через такий режим доводилося порушувати комендантську годину.

У ВККС виникли сумніви, що кандидатка дійсно витрачає до 7 годин на день на дорогу до роботи та звідти. Кандидатка зазначила, що думала про переїзд до Івано-Франківська, однак такої можливості на момент призначення уже не мала, а додаткових деталей не надала з посиланням на особисті обставини.

Особливо цікавим виявився факт, що, перебуваючи у 2018 році на посаді помічника судді, Матолич шукала судові рішення щодо своїх родичів за ім’ям або номером телефону через повний доступ до Реєстру судових рішень. Кандидатка стверджує, що за іменами пошук можна здійснювати не лише з повним доступом, а й із загальним на сайті Судової влади. Щодо телефонів підтвердила, що це телефони її родичів, але не змогла пригадати, чому робила пошук: «Ці всі телефони належать членам моєї сім’ї, я не пригадую чому цей запит було здійснено». 

Поцікавилася ГРМЕ і мотивацією стати науковцем, адже кандидатка захистила дисертацію «Охорона професійних таємниць у кримінальному провадженні». У відповіді пояснила, що у 2017 році вирішила бути суддею, однак конкурс був скасований рішенням ВС, тому вирішила розвиватися в іншій сфері.

Також експерти попросили Матолич надати файли її наукових робіт у форматі DOC, однак вона цього не зробила, оскільки стверджувала, що має лише PDF-файли своїх робіт. Надалі кандидатка все ж підтвердила, що мала чернетки таких робіт, але остаточні DOC-файли з роботами, якими вона обмінювалася з науковим керівником, не збереглися. Це для ГРМЕ здалося дивним.

Кандидатка не декларувала жодних заощаджень попри достатньо велику заробітну плату судді. Додаткові витрати та повне утримання батьків, за її словами, стали причиною цього.

У членів ВККС виникли підозри, що кандидатка користується незадекларованим автомобілем матері. Перше питання стосувалося ДТП на незадекларованому автомобілі TOYOTA RAV 4, яким володіє її мати. У день ДТП кандидатка на цьому авто їхала на роботу і забирала колегу. Комісію здивувало, що Матолич лише один раз поїхала на машині й спричинила аварію. Кандидатка додала, що в той день вона була у батьків, сполучення там немає, тому єдиним варіантом було їхати автомобілем, а інколи мама підвозить. 

За твердженням кандидатки, вона їздить до батьків у Стрий громадським транспортом, а не навпаки. Однак у ВККС була інформація, що згаданий автомобіль десятки разів проїжджав трасою Стрий-Львів. За твердженням Матолич, їздили батьки у Львів, бо мають там квартиру, але це не означає, що вони їздять до неї. Повних відомостей про обслуговування автомобіля її батьками надано не було.

Також постали питання компетентності, адже попри невелике навантаження, у неї було 193 випадки порушення строків надсилання текстів судових рішень до ЄДРСР. Проблеми, за її словами, були пов’язані з відключенням електрики у 2023-2024 роках.

Цікаво, що кандидатка не зазначила жодного рекоменданта у своїй анкеті, адже вважала, що треба вказувати осіб, які є компетентними в антикорупційній сфері. А на запитання щодо закриття справ за п’яне керування відповіла, що проблема була в учасниках справи, які не прибували та не надавали необхідні докази, зокрема поліцейські.

Загалом під час співбесіди суддя Матолич подекуди уникала прямих відповідей, через що експерти були змушені деякі запитання ставити по декілька разів.

Дмитро Мовчан

суддя Новокодацького районного суду Дніпра

Під час співбесіди особливу увагу члени ГРМЕ приділили аналізу логів доступу до ЄДРСР. Мовчана запитали про системний пошуку, з 2018 по 2025 рік понад 100 разів, за повним ПІБ сторонньої особи, з якою кандидата пов’язують тривалі особисті стосунки та опосередковані майново-фінансові зв’язки. Членкиня ГРМЕ звернула увагу, що така інтенсивність перевірок потребує окремого пояснення з огляду на характер повного доступу до реєстру та стандарти суддівської етики.

Кандидат пояснив здійснення пошуків двома причинами. Перша – прагнення уникнути потенційного конфлікту інтересів. За його словами, у межах одного з кримінальних проваджень фігурував об’єкт нерухомості, який у майбутньому мав намір набути його давній знайомий. Попри отриману від органу досудового розслідування відповідь про відсутність цієї особи у провадженні, суддя вирішив самостійно перевірити в ЄДРСР, мотивуючи це необхідністю особисто пересвідчитися у відсутності ризиків. Водночас на уточнюючі запитання члена ВККС щодо юридичної природи такого конфлікту інтересів та того, у чому саме він міг полягати, кандидат чіткої відповіді не надав.

Друга причина, за словами кандидата, полягала у зверненні цієї ж особи за порадою в іншій його справі, яка розглядалася в іншому суді. Він звернувся до судді щодо сумнівів у правовій позиції адвоката. Суддя зазначив, що ознайомився з інформацією про провадження, аби зрозуміти його суть та можливі ризики правової позиції. Після цього він нібито порадив змінити представника. Такий епізод також викликав зацікавлення членів ГРМЕ у контексті меж допустимої поведінки судді поза межами власних процесуальних повноважень та використання інструментів повного доступу до реєстру.

Окремо обговорювалося питання одночасного перебування Мовчана у статусі адвоката та судді. Кандидат пояснив, що отримання адвокатського свідоцтва відбулося у період відсутності суддівських повноважень, а сама практика на той момент, за його твердженням, не вважалася порушенням. Він наголосив, що адвокатською діяльністю фактично не займався та зупинив дію свідоцтва в день отримання. 

Додатково досліджували й майнові обставини членів родини та публічну інформацію про професійну активність дружини Мовчана. Зокрема, члени ГРМЕ звернули увагу на згадку в соціальних мережах про значний обсяг консультаційної практики її як психолога, водночас відсутність відповідних доходів. Кандидат пояснив, що така діяльність мала виключно безоплатний характер, адже дружина навчається, і це є вимогою процесу навчання для сертифікації як психолога. Така практика не супроводжувалася отриманням доходу.

Олексій Зайцев

доцент кафедри кримінального права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Під час співбесіди члени ГРМЕ зосередили увагу насамперед на фінансових та майнових аспектах. Значну дискусію викликало питання відкриття кандидатом великої кількості банківських рахунків у межах короткого проміжку часу. Кандидат пояснив це стратегією розміщення коштів на депозитах та отриманням процентного доходу, зазначивши, що протягом попередніх років отримував суттєві суми відсотків. Для ілюстрації руху коштів він заявив клопотання про долучення окремої схеми-пояснення.

ГРМЕ звернула увагу, що у попередні роки кандидат декларував значні кошти на рахунках, тоді як у новіших деклараціях банківські рахунки фактично відсутні, що може свідчити про зберігання заощаджень у готівковій формі. Зайцев пов’язав таке рішення з податковими змінами щодо пасивних доходів та загальними ризиками банківської системи в умовах повномасштабної війни. Водночас члени ради наголосили, що різка зміна підходу до зберігання коштів у поєднанні з попередніми значними депозитами потребує додаткової оцінки з погляду фінансової послідовності.

Предметом обговорення також стала приватизація Зайцевим квартири та її продаж майже одразу після набуття. Зокрема, кандидат у 2005 році як військовослужбовець отримав квартиру у Харківській області, хоча розраховував на отримання квартири у Харкові. Ще на моменті першого огляду квартири він вирішив її продав. Кандидат пояснив це незручністю розташування житла, підкресливши, що розпорядження майном є його законним правом. 

Окремі запитання виникли щодо доходу від нотаріальної діяльності. Кандидат охарактеризував задекларовані суми як звичайну професійну винагороду, а припинення роботи нотаріусом пояснив переходом до академічної діяльності. 

Члени комісії також повернулися до питання суміщення статусів адвоката і нотаріуса. Зайцев послався на відсутність у той час чіткого механізму зупинення адвокатського свідоцтва та запевнив, що фактично адвокатською діяльністю не займався. Разом з тим сама ситуація правової несумісності стала окремим предметом уваги під час оцінювання, адже таке суміщення статусів, по суті, було заборонене законом, навіть якщо адвокатська діяльність не здійснювалася.

Додатково обговорили й обставини проживання Зайцева у квартирі сестри, публікацію наукової статті у російському журналі у 2014 році та окремі майнові питання членів родини. Як і в інших частинах співбесіди, ці аспекти розглядалися крізь призму повноти пояснень, узгодженості з деклараціями та загального сприйняття доброчесності кандидата. 

Марта-Марія Яциніна

старша викладачка Українського Католицького Університету

Співбесіда розпочалася з детального обговорення трудового шляху кандидатки. З 2014 по 2023 рік вона працювала в 11 різних компаніях, які займалися роздрібною торгівлею нафтопродуктами.

Члени ГРМЕ зауважили, що мережа заправок, де працювала кандидатка (зокрема АНП), публічно пов’язується з групою «Приват» Ігоря Коломойського. Кандидатка пояснила, що працювала юрисконсультом і не мала інформації про структуру власності, а про ймовірні зв’язки з Коломойським дізналася пізніше з медіа. Вона також зазначила, що численні переведення між підприємствами (за однією адресою та номером телефону) відбувалися без її впливу, та загалом жодних порушень закону вона в цьому не вбачає, та що її більше цікавила офіційна оплата праці та сплата податків.

У 2019 році кандидатка придбала новий автомобіль. У членів ГРМЕ були питання щодо наявності коштів на його придбання автомобіля. Яциніна надала детальні розрахунки накопичень сім’ї за кілька років та пояснила, які кошти на який період були наявні, щоб підтвердити спроможність здійснити покупку.

ГРМЕ звернула увагу на схожість дисертації кандидатки з іншою роботою, захищеною у 2020 році. Яциніна відкинула звинувачення у плагіаті, зазначивши, що публікувала статті за темою дослідження ще у 2016-2017 роках. Тож, на її думку, це інший науковець міг запозичити її послідовність викладу, а не навпаки.

Кандидатка з 2021 року виконує функції антикорупційного уповноваженого в УКУ та займається викладацькою діяльністю. Своє бажання стати суддею ВАКС пояснила логічним розвитком кар’єри, вказала, що у викладацькій діяльності право перебуває у статиці, а не в динаміці, а їй цікаво також бути практиком. Попри те, що її адвокатська практика здебільшого стосувалася адміністративних та господарських спорів, вона наголосила на своєму глибокому науковому інтересі до кримінального права та спецсуб’єктів (службових осіб).

Іван Посохов

суддя Сіверськодонецького міського суду Луганської області 

Співбесіда розпочалася з питань ГРМЕ щодо досвіду кандидата Посохова на керівних посадах у Сторожинецькому районному суді. На запитання про розбудову антикорупційної атмосфери в суді, кандидат відповів, що при призначенні голова суду запевнив його у відсутності корупції. Посохов зазначив, що йому невідомі випадки зловживань у колективі, а спеціальних нарад із цього приводу він не проводив.

Щодо власного досвіду розгляду корупційних справ, кандидат повідомив, що в його практиці їх було небагато. Він пояснив це тим, що часто не встигав виносити фінальні рішення через закінчення терміну суддівських повноважень. Водночас Посохов підтвердив бажання працювати у ВАКС, зауваживши, що має досвід розгляду інших складних категорій справ, зокрема пов’язаних із незаконним обігом наркотиків та злочинами проти життя і здоров’я особи.

ГРМЕ звернула увагу, що з 2015 року кандидат зберігає всі заощадження виключно в готівці. Посохов пояснив, що єдиним джерелом коштів є його зарплата, а вибір на користь готівки зумовлений нестабільністю курсу долара та особистим спокоєм, попри ризики зберігання грошей в орендованому житлі. На банківських рахунках він тримає лише поточні виплати заробітної плати.

Також виникли запитання щодо земельної ділянки, вартість якої в деклараціях за два роки зросла у 12 разів. Кандидат пояснив таку розбіжність особливостями оцінки: спочатку ділянку придбали з оцінкою експерта у 9 тис. грн, оскільки це був порожній клаптик землі. Однак згодом для сплати податків податкова затребувала нову грошову оцінку, яка встановила вартість у 116 тис. грн.

ВККС запитала про виконавче провадження від 2014 року, де ПІП та дата народження боржника повністю збігаються з даними кандидата. Посохов заперечив наявність будь-яких проваджень щодо нього, зазначивши, що лише один раз притягувався до адміністративної відповідальності ще у 2007 році.

ГРМЕ запитала про висновок ВККС від 2016 року про наявність у діях кандидата дисциплінарного правопорушення, за який він не ніс відповідальність лише через закінчення строків притягнення. Кандидат визнав, що продовжив запобіжний захід підсудному, не розглянувши спершу заявлений відвід. Посохов пояснив це обранням «меншого з двох зол», оскільки захист систематично затягував процес, а термін тримання під вартою спливав. Посохов зазначив, що тепер у подібних ситуаціях залучає адвокатів із БПД для окремих процесуальних дій і ніколи не призначає засідання на останні дні дії запобіжного заходу.

ГРМЕ запитала про можливий конфлікт інтересів, оскільки у реєстрі знайдено рішення Посохова у справі, де адвокатом виступав чоловік його сестри. Кандидат пояснив, що перевіряв ці рішення і не знайшов там прізвища родича. Він також зазначив, що помилково вказав його як зятя в декларації доброчесності, не розібравшись у термінології, хоча не вважає його близькою особою (наразі сестра з ним розлучена). 

Посохов не зміг надати конкретну відповідь щодо змісту та порядку затвердження Антикорупційної стратегії й програм. Також він зазначив, що йому невідоме базове правове поняття «Habeas Corpus». 

ВККС також проаналізувала судове рішення кандидата у справі за ст. 130 КУпАП, де особу з рівнем алкоголю 2,57 проміле було звільнено від відповідальності. Комісія зауважила, що в ухвалі містилася лише оцінка доводів захисту, а свідки не були допитані. Посохов пояснив своє рішення епізодичністю відеофіксації та зазначив, що поліцейські не можуть виступати свідками, а клопотань про виклик інших осіб не надходило. 

Під час обговорення нульової толерантності до корупції кандидат визначив її як повне несприйняття корупційних проявів та уникнення сумнівних схем. На запитання про викривання корупції та активне сприяння боротьбі з нею Посохов відповів, що йому нічого не відомо про випадки зловживань серед колег чи інших осіб. Коли член ВККС іронічно зауважив, що кандидату «пощастило», Посохов погодився з цим, додавши, що хоча явище корупції існує, він особисто з такими фактами не стикався.

Оксана Гуцал

суддя Оріхівського районного суду Запорізької області

Під час співбесіди з Оксаною Гуцал значна частина запитань стосувалася фінансових та майнових аспектів. Члени ГРМЕ та ВККС цікавилися обставинами проживання кандидатки та її щоденних поїздок до місця роботи. Зокрема, кандидатка проживала в Запоріжжі, а працювала у суді в області. Гуцал пояснила, що протягом кількох років добиралася до суду громадським транспортом, а власний автомобіль придбала після 3,5 років такого добирання, оскільки раніше не мала можливості накопичити кошти та ще не отримала водійське посвідчення.

Члени ВККС окремо уточнювали питання достатності доходів у період 2015-2020 років з урахуванням середніх витрат та витрат на транспорт. Гуцал пояснила, що сім’я жила економно, а частину побутових витрат допомагали покривати батьки, зокрема надаючи продукти.

Окремий блок питань був присвячений доходам чоловіка Гуцал. Зокрема, обговорювалася ситуація, коли у 2015 році чоловік кандидатки нібито не отримував доходу. Кандидатка пов’язала це з особистими обставинами та попросила надати пояснення у закритому режимі, що було підтримано ВККС та ГРМЕ.

Члени ГРМЕ також звернули увагу на практику розгляду справ за ст. 130 КУпАП, зокрема про закриття проваджень у зв’язку із закінченням строків. Ці епізоди Гуцал пояснила процесуальною поведінкою сторін, зокрема поданнями клопотань про відкладення.

Додаткові запитання виникли щодо безоплатного користування житлом. Гуцал зазначила, що проживає в квартирі двоюрідної тітки, а та, за її словами, надала підтвердження родинного зв’язку. Кандидатка фактично несе витрати на комунальні послуги та покрила попередню забогрованість тітки. 

Олександр Острогляд

доцент кафедри права та правоохоронної діяльності, Державний університет «Житомирська політехніка»

Найбільше запитань у ГРМЕ та ВККС викликали розрахунки видатків домогосподарства кандидата Острогляда. Згідно з деклараціями, у 2016 році сім’я з п’яти осіб витрачала лише 25,6 тис. грн на рік (приблизно $83 на місяць), а у 2017-му — 36 тис. грн. При тому, що державний прожитковий мінімум для такої родини був утричі вищим, кандидат пояснив цю аскетичність допомогою батьків: тесті оплачували комунальні послуги (проживають в одному будинку на різних поверхах), а батьки кандидата забезпечували продукти й консервацію. Кандидат стверджує, що заощаджував до 70% доходу, хоча Комісія зауважила, що в наданих кандидатом розрахунках не враховано навіть сплату податків.

Але, попри скромний побут, родина регулярно оновлювала автопарк новими машинами з салону:

• 2016 р. — Citroen (616 тис. грн);
• 2021 р. — Opel (673 тис. грн);
• 2025 р. — Toyota вартістю понад 2 млн грн.

Питання виникли й до нерухомості Острогляда. Будинок кандидат придбав у сина свого наукового керівника за заниженою ціною, що пояснив «занедбаністю» об’єкта. Тесть та теща придбали квартиру в центрі Києва за 867 тис. грн, коли такі квартири в цьому ЖК коштують близько $220 тис. Пізніше в тому ж ЖК за кошти тестів купили ще одну квартиру (107,4 м²) на брата дружини. Комісія висловила сумнів як щодо вказаної вартості, так і щодо наявності легальних коштів на ці закупівлі. Кандидат вказав, що такі кошти у його тестів є, оскільки тесть — бізнесмен, а теща — нотаріус, також вони вже отримують пенсію, а квартири купували, ще коли ЖК ще був проблемним та не введеним в експлуатацію.

У 2022 році родина Острогляда оформила дозвіл на проживання у Великій Британії як «запасний варіант», зважаючи на безпекові умови і відповідальність за трьох дітей. 

Також ВККС звернула увагу на низькі офіційні доходи дружини-нотаріуса, що може свідчити про недекларування заробітків. Кандидат пояснив низькі доходи декретною відпусткою.

Резюмуючи, представники ВККС підкреслили: поєднання придбання активів на мільйони гривень із задекларованими витратами, що нижчі за мінімальні суми, які визначає держава для осіб відповідного віку, створює «обґрунтований сумнів», який кандидат мав би розвіяти.

Євген Капітонов

суддя Вільнянського райсуду Запорізької області

Співбесіда розпочалася з запитань про систематичні порушення у деклараціях кандидата Капітонова. У 2015–2019 роках він не вказав нерухомість у м. Вільнянську, де проживав у знайомих, пояснивши, що вважав внесення до декларації обов’язковим лише для прав власності, а не користування. Попри усвідомлення вимоги ще у 2019 році, кандидат не вжив жодних дій для виправлення, зазначивши: «сталося те, що сталося».

ГРМЕ також зауважила, що у розділі 11 декларації щодо автомобіля Mercedes-Benz кандидат не вказав реального покупця, а зазначив себе, як джерело доходу. Крім того, не була вказана вартість автомобіля Dacia Logan, а його продаж за 140 тис. грн не відображено у щорічній декларації. У 2018 році вартість Mitsubishi Outlander також не була задекларована.

Кандидат визнав всі ці помилки і також погодився з рішенням Етичної Ради ВРП, яка в грудні 2025 року визнала його таким, що не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

Також ВККС звернула увагу на продаж дружиною Капітонова автомобіля Toyota Auris із підвищенням ціни на 2 тис. дол., що кандидат пояснив ремонтом автомобіля. А також на придбання нею Toyota Land Cruiser Prado у 2022 році за 6 тис. дол. при ринковій вартості близько 20 тис., кандидат пояснив таку різницю, купівлею на початку повномасштабного вторгнення. 

Питання також виникли й щодо можливості батька кандидата придбати автомобіль Acura MDX у 2020 році. Кандидат пояснив це коштами з продажу автомобіля Шкоди та будинку (проданого через пів року після купівлі автомобіля Acura MDX), але підтверджувальні документи не надав, пославшись на хворобу батька.

ГРМЕ звернула увагу на систематичне закриття кандидатом справ за ст. 130 КУпАП (керування у стані сп’яніння) через сплив строків. Капітонов пояснив затримки зловживаннями сторін, які подавали численні клопотання, та необхідністю дотримуватися стандартів кримінально-процесуального аспекту за практикою ЄСПЛ. 

Також обговорювалася поїздка кандидата до рф у 2016 році, яку Капітонов пояснив бажанням побачитися з близькими. ВККС також вказала на неуважність кандидата, оскільки у попередньому конкурсі ВАКС йому відмовили через відсутність заяви. 

ВККС детально розібрала підходи кандидата до самовідводів. Капітонов заявив самовідвід у справі прокурора Запорізької прокуратури, який представляв державне обвинувачення у деяких його справах, пояснивши це надмірною обережністю. 

При цьому ВККС зауважила вибірковість, оскільки кандидат не бачив конфлікту інтересів у справах своєї дружини, які розглядалися його колегами у тому ж суді (зокрема, щодо скасування штрафу за порушення ПДР та встановлення факту вартості смерті на окупованій території). Капітонов запевнив, що мав із цими суддями лише звичайні професійні стосунки і ні про що не просив, тому причин для їх самовідводу не було.

Також підняли питання щодо розгляду ним справ про позбавлення матерів батьківських прав. ВККС виявила 9 справ, де Капітонов ухвалював заочні рішення. Кандидат пояснив, що в таких справах зв’язок матерів із дітьми був давно перерваний (в одному випадку мати виїхала до рф), а рішення базувалися на інтересах дітей і наявних доказах, попри неявку матерів.

Андрій Дудіков

суддя, Тернівського районного суду Кривого Рогу

Найбільшу увагу ГРМЕ приділила нецільовому використанню Дудіковим повного доступу до ЄДСР. Під логіном кандидата було зафіксовано 240 цільових запитів, які не стосувалися його справ. Зокрема, Дудіков 75 разів шукав інформацію про колишнього чоловіка своєї сестри та його компанії, щодо якого зареєстроване кримінальне провадження. Він також 30 разів перевіряв дані щодо іншої особи та щодо себе. Спершу кандидат відповідав розмито, припускаючи, що міг просто забути вийти із системи, але згодом пояснив запити професійною цікавістю, а щодо себе — бажанням дізнатися результати апеляції. 

У Комісії виникли запитання і щодо декларування майна. У 2018–2020 роках він користувався автівкою колишньої дружини, але не вказав її вартість. Пояснив це тим, що дружина не назвала ціну, а сам кандидат не хотів вводити в оману неточними цифрами.

Також Дудікова запитали про безоплатне користування житлом у Кривому Розі. Він зазначив, що по факту це була оренда, але власники його не здавали, тому це було на товариських відносинах, а він відшкодовував комуналку. Також ВККС звернула увагу, що у 2021 році батько кандидата купив квартиру в смт Чабани, і того ж року його колишня дружина купила там же машиномісце. Дудіков наполіг, що це збіг — він цим не користується, а дружина сама так вирішила.

За даними НАЗК, також існує суттєва розбіжність між вартістю задекларованою Дудіковим майна і майна в реєстрі, зокрема машиномісця за 400 тис. грн та в реєстрі 50 тис. грн. Кандидат заявив, що вказував ціни, які відповідають дійсності.

Також з’ясувалося, що у 2025 році ТЦК розшукувало кандидата як особу, що вчинила адміністративне правопорушення. Дудіков назвав це «дивним» і припустив, що це може бути помилка роботодавця, запевнивши, що сам нічого не порушував.

Крім того, ВККС запитала про низку справ Дудікова за 130 КУпАП, закритих за строками. Кандидат пояснив це неявкою сторін та іншими затягуваннями. Цитуючи твір «Сад Гетсиманський», він заявив, що не поділяє тезу про «краще засудити 100 невинних ніж відпустити одного винного», і завжди шукає істину. Також в практичному завданні Дудіков припустився помилки, не застосувавши закон, що діяв на момент вчинення злочину, що сам і визнав на співбесіді.

Окрему увагу ВККС приділила мотивації кандидата змінити місце роботи. У 2019 році він відрядився з Тернівського суду Кривого Рогу, де нормативне навантаження було критичним (31 тис. справ), до суду у Вінницькій області, де навантаження було меншим — лише 4 тис. справ.

Дудіков пояснив таке рішення бажанням жити ближче до дому та стверджував, що на той момент у суді, куди він переводився, взагалі не було суддів. Однак члени ВККС зауважили, що за їхньою інформацією на той час там було двоє чинних суддів, і пообіцяли перевірити ці дані додатково. Також виникли запитання щодо відрядження Дудікова до Національної школи суддів, яке він аргументував спробою підтримати фаховий рівень після закінчення терміну повноважень.

Павло Штіфонов

адвокат

Найбільший резонанс викликала інформація про доходи кандидата. У 2023-2024 роках він отримав від одного клієнта понад 10 млн грн (близько 264 тис. доларів). Штіфонов пояснив, що фактично виконував роль «зовнішнього юридичного відділу», залучаючи інших колег на умовах усних домовленостей.

Член ВККС зауважив, що компанія-клієнт має загальний дохід 30 млн грн, тобто третину свого обороту вона віддала одному адвокату, значно зменшивши базу оподаткування. При цьому в судових реєстрах активна участь Штіфонова у справах цієї компанії не відображена. Кандидат не зміг назвати суму, яку він витратив на оплату послуг залучених колег, зазначивши лише, що його мета була не тільки виконати замовлення, а й заробити. Комісія підрахувала, що більша частка отриманого доходу (понад $220 тис.) перетворився на особисті активи та нове авто кандидата.

Окремий блок питань був присвячений військовому обліку. Так, Олександр Штіфонов визнав, що з початку повномасштабного вторгнення і до моменту бронювання влітку 2025 року він не мав ані відстрочки, ані броні. Також попри вимоги закону оновити дані до липня 2024-го, він зробив це лише 11 серпня 2025 року, пояснивши затримку власним «баченням законодавства», і зробив це лише перед бронюванням. Наразі Штіфонов працює в штаті підприємства свого давнього клієнта, де отримав бронювання, а працевлаштування пояснив необхідністю збереження інформації та підписанням NDA. Також адвокат не виконував обовʼязку підвищення кваліфікації вказуючи ще він не виконує ті вимоги які є незаконними.

Кандидат тричі відвідував Крим після 2014 року. Один раз — щоб дізнатися про долю кримінальної справи, де він був потерпілим, та для відвідування сестри, а ще двічі — для візитів до сестри.

Комісія також поцікавилася профілем на сервісі Pravoved.ru, де у вересні 2014 року від імені кандидата ймовірно надавалися консультації щодо законодавства рф. Штіфонов заявив, що йому «невідомо про таку реєстрацію».

Штіфонов брав участь у місцевих виборах від партії «Наш край» та консультував штаб «Громадянської позиції». На співбесіді він спочатку заявив, що «не знав про одне з балотувань», але пізніше згадав, що підписував документи самостійно, просто забув про це за 10 років. 

Мотивацію стати суддею ВАКС Олександр Штіфонов пояснив бажанням бути корисним суспільству, оскільки як адвокат він обмежений інтересами клієнта.

Під час співбесіди кандидат перебивав членів Комісії, не дослухуючи питання до кінця, та систематично ухилявся від прямих відповідей.

Олександр Дудченко

доцент кафедри кримінального процесу НЮУ

На початку співбесіди ГРМЕ звернула увагу на те, що у період 2004–2009 рр., під час навчання в університеті, кандидат зміг заощадити $12 тис. Дудченко пояснив це своїм статусом сироти, оскільки отримував державну допомогу, мав безкоштовне житло та проїзд, що дозволяло йому відкладати майже всі кошти. У 2011 році кандидат отримав від бабусі $12 тис. Ці кошти він назвав сукупним спадком, а саме часткою від продажу майна після смерті дідуся й батька, а також заощадженнями матері, які він ще школярем довірив бабусі на зберігання.

Загалом Дудченко пояснив свою здатність заощаджувати «стриманим способом життя викладача». За його словами, до 2023 року  родина не витрачала третину доходу, уникаючи зайвих витрат, як-от купівля флагманських смартфонів.

Окрему увагу ГРМЕ приділила досвіду Дудченка як приватного підприємця. Кандидат розповів, що у 2019 році разом із друзями-інвесторами відкрив торговельну точку (кава, снеки, фастфуд) навпроти офісного центру. Попри те, що він закрив ФОП уже у 2020 році, за цей короткий період він задекларував суттєвий дохід — 1 млн грн. 

Дудченко стверджував, що маржа на деяких продуктів сягала 60–120%, тоді як на звичайні товари — 20–30%. На зауваження ГРМЕ, що зазвичай така маржа складає лише 15–20%, він пояснив успіх вигідною локацією перед офісним центром та тим, що брав товар на реалізацію. Взагалі, свою участь він описав як створення готового бізнесу. Щойно справу було налагоджено, він передав управління адміністратору, забрав виручку та припинив діяльність.

Комісія також з’ясувала, що квартиру в Харкові за 1,2 млн грн та авто Volkswagen кандидат з дружиною придбали за кошти батьків дружини. А після 2022 року Дудченко безкоштовно мешкав у друзів — спочатку у Вінниці, потім у Києві. 

В анкеті кандидат не вказав 2 із 7 випадків адмінвідповідальності, оскільки, як він пояснив, не знайшов їх у кабінеті водія. Крім того, не вказав про одне дисциплінарне стягнення від КДКА, але також пояснив, що дізнався про нього нещодавно. Заборгованість з адвокатських внесків пояснив помилковим переконанням, що без адвокатської практики платити їх необов’язково.

Перетин кордону з Білоруссю у 2018 році кандидат пояснив поїздкою до Польщі. Щодо родичів зазначив, що з рідним братом спілкується рідко, а про брата дружини, який їздив в Крим, вона дізналась нещодавно — дружина бачила його лише раз у житті. Сам кандидат востаннє був у рф у 2014 році на похороні.

ВККС також зосередилася на темі дисертації Дудченка, яка стосувалася адміністративних посад у судовій системі. Кандидат правильно зазначив, що повноваження голови ВАКС не поширюються на АП ВАКС. На запитання про процедуру обрання керівництва він також зауважив, що на момент написання його наукової роботи ВАКС ще не був створений. Також Дудченко відповів на запитання, які суди заборонено створювати, та роз’яснив відмінність між ними та спеціалізованими судовими інституціями.

Дудченко не зміг одразу назвати межі застави для особливо тяжких злочинів. Після підказки члена ВККС щодо розмірів у прожиткових мінімумах, він нечітко відповів про можливість виходу за ці межі. Кандидат помилився щодо терміну повноважень слідчого судді ВАКС, назвавши 3 роки замість двох. Також він не зміг назвати конкретні ідеї щодо покращення суддівського самоврядування, хоча згадував про них у мотиваційному листі. З’ясувалося також, що кандидат бував у залі суду лише під час навчання в університеті та в аспірантурі.

Віктор Антипенко

суддя Рокитнянського районного суду Київської області

Співбесіду розпочали з запитання, чому кандидат подається до ВАКС, пропрацювавши суддею лише півтора року. Антипенко відповів, що його мотивація має дві складові: професійну щоб отримати «більш престижну професію», та соціальну, бо хоч у ВАКС працювати набагато важче «це перекривається потужним соціальним пакетом» — кращим матеріальним забезпеченням, як-от в питанні житла, та вищим рівнем захисту від держави. 

Комісію зацікавили готівкові активи, задекларовані у 2023 році. Кандидат пояснив їх походження тривалою підприємницькою діяльністю в період між 2016 та 2023 роками, коли він не подавав декларації. Також обговорили, чому ціна його авто TOYOTA COROLLA вказана нижче ринкової, що кандидат пояснив значними пошкодженнями (система безпеки не відремонтована й досі). А накопичення, які з’явились у сина студента, кандидат пояснив власними переказами на майбутнє навчання дитини.

Окрему увагу ВККС приділила логам доступу кандидата до Реєстру судових рішень. Виявилося, що у червні 2023 року Антипенко через повний доступ шукав рішення за ключовим словом «Альперін» (прізвище фігуранта гучних антикорупційних справ). Кандидат не зміг згадати конкретну причину такого інтересу, але пояснив це загальною професійною цікавістю та провів паралель зі справою Кернеса: «Мені було цікаво з професійної точки зору, як вирішуються такі справи».

10 пунктів, хоча може бути й більше

У грудні 2025 року у Львові Україна та ЄС запустили технічний процес, який дозволить вести підготовку до закриття переговорних глав, не чекаючи на зняття угорського вето. Тоді ж — у рамках пакета рішень — єврокомісарка Марта Кос та віцепрем’єр Тарас Качка узгодили план із 10 пріоритетних реформ у сферах антикорупції та верховенства права.

В реальності, до слова, у цьому списку значно більше ніж 10 пунктів.

Наприклад, перший пункт можна сміливо ділити на чотири окремі, адже він охоплює строки розслідування, терміни давності, протидію процесуальним затримкам, підслідність Національному антикорупційному бюро (НАБУ) та інші речі. Якщо йти класичним шляхом — ухвалювати окремі закони щодо кожного з цих питань, — ми застрягнемо у парламентських коридорах на роки.

Але існує шлях, як не потрапити у цю пастку.

Замість того щоб виконувати купу завдань окремо, їх можна об’єднати в один закон. Зокрема, всі елементи першого пункту можна втілити комплексними змінами до Кримінального процесуального кодексу (КПК) України.

За інформацією наших джерел, в офісі віцепрем’єра обрали саме цей шлях і вирішили зосередитися на цих змінах до КПК України як на найбільш об’ємному пункті документа.

Шлях до ЄС лежить через КПК

Що має бути у змінах до кодексу, аби дійсно вирішити ці проблеми? Пояснимо на конкретному прикладі.

У кримінальних провадженнях, особливо у справах про корупцію на високому рівні, часто виникають затримки, причина яких – свідоме зловживання процесуальними правами з боку учасників провадження.

Наприклад, у справі проти експосадовиці департаменту з управління державною власністю Мінагрополітики, обвинуваченої в отриманні $150 тис. хабаря, захисники протягом місяця систематично та узгоджено не відвідували судові засідання, через що усі п’ять були відкладені. Результат – не лише порушення розумних строків провадження, а й фактична безкарність осіб, які вчинили тяжкі корупційні злочини.

У Мін’юсті підтверджують плани внести зміни, що виправлять цю та подібні проблеми.

Чому саме зміна КПК стала найбільш пріоритетною задачею?

«Бо саме він регулює розгляд кримінальних справ, а отже, саме через його норми є можливості “процесуальних диверсій” — формально законних дії, які підривають ефективність системи судочинства. Один якісний закон про зміни до КПК України здатний закрити одразу кілька фундаментальних вимог Брюсселя у сфері верховенства права», — говорить старший юридичний радник Transparency International Ukraine (TI Ukraine) Павло Демчук.

Т.в.о. міністра юстиції — заступниця міністра з питань європейської інтеграції Людмила Сугак погоджується з тим, що зміни до КПК у пріоритеті. Втім, з її слів випливає, що в уряді не відкидають і можливості ухвалення кількох законів.

«2 лютого Мін’юст вже подав на розгляд Уряду законопроєкт про підвищення інституційної спроможності НАБУ та САП (Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) і усунення процесуальних перешкод для ефективного досудового розслідування. Законопроєктом пропонується розширити коло осіб, щодо яких НАБУ має підслідність, надати керівнику САП повноваження формувати спільні слідчі групи, а також зробити можливим направляти запити про видачу осіб у справах НАБУ», – розповіла Сугак.

Але окрім того, Мін’юст зараз готується до напрацювання законопроєктів щодо внесення змін до Кримінального процесуального кодексу, «які охоплять максимально можливу кількість заходів за цією сферою у Дорожній карті з питань верховенства права», додала вона.

Що саме треба змінити

По-перше, потрібні вже згадані механізми протидії зловживанню процесуальними правами. Зокрема, суди мають отримати інструменти для реагування на недобросовісну поведінку учасників процесу.

Це непроста задача, адже в окремих справах учасники вдаються до складних механізмів. Це затягування виступів у судових дебатах (справа Насірова та Чауса), необґрунтовані неявки у судові засідання тощо.

«У значній частині європейських держав ці дії визнаються зловживаннями, а суд має інструменти протидії», — каже Павло Демчук.

Не всі країни ЄС мають такі інструменти — але ті, де їх все ж запровадили, вочевидь, мали вагомі причини.

Такі ж причини має сьогодні Україна. «Відсутність подібних запобіжників у КПК не лише дозволяє уникати кримінальної відповідальності, а й загалом здорожчує та ускладнює правосуддя як таке», — пояснює експерт.

Окрім цього, залишається проблемна норма в КПК України, яка дозволяє автоматичне закриття кримінального провадження через пропуск строку досудового розслідування. Її часто — хоча й не зовсім коректно — називають «правками Лозового».

Була незліченна кількість спроб їх виправити. Кабмін наприкінці 2024 року вже реєстрував законопроєкт, щоб вилучити ці норми, але він не дійшов до голосування і був відкликаний через відставку уряду.

Зараз Тарас Качка пропонує відмовитися від цього терміну. «Термін “правки Лозового” настільки заряджений, що коли він з’являється у дискусії, то всі рефлекторно реагують або позитивно, або негативно, і суть проблеми йде з дискусії», — пояснював віцепрем’єр в інтерв’ю «ЄвроПравді».

Та й, власне, документ Качки-Кос не містить згадки прізвища Андрія Лозового і концентрується на проблемі автоматичного закриття справ, яку треба вирішити.

Іншим проблемним питанням є строки давності, зокрема те, коли їхній перебіг припиняється, переривається або зупиняється. Причому тут немає чіткого «європейського стандарту».

«Єдиного визнаного підходу до регулювання строків давності в кримінальному законодавстві інших держав немає. Хоча в міжнародних актах, присвячених протидії корупції, цьому приділяють велику увагу. Понад те, в проєкті Директиви ЄС йдеться, що мінімальний термін давності має бути від восьми до п’ятнадцяти років, залежно від тяжкості правопорушення», — каже Павло Демчук.

В Україні, де термін часто у рази менший, потреба виправлення є нагальною. «Попри це, не менш важлива й ефективна робота слідства та суду щодо дотримання розумних строків досудового розслідування й судового розгляду», — наголошує експерт.

Також Україні вкрай необхідне спрощення та прискорення процесуальних процедур через запровадження письмового провадження в окремих випадках, скорочення підстав для колегіального розгляду справ та усунення надмірних формальностей на зразок обов’язкової участі понятих.

До прикладу, зараз справи щодо нардепів за недостовірне декларування (нетяжкий злочин) мають розглядатись колегіально трьома суддями, забираючи на себе людський ресурс.

Інший приклад – у разі заміни хоча б одного судді суд зобов’язаний розпочинати слухання справи з початку, навіть якщо новий суддя не бачить у цьому потреби. У Вищому антикорупційному суді (ВАКС) вже кілька разів топсправи починали слухатися «з нуля». Це суттєво затягує розгляд та може призвести до спливу строків давності і призвести до закриття справи. Хоча можна визначити в КПК, що заміна складу суду не призводить до повторного розгляду справи, за винятком випадків, коли, наприклад, новий суддя не погоджується з раніше ухваленими рішеннями.

Третім напрямком реформ TI Ukraine пропонує визначити посилення спроможності антикорупційних органів через уточнення підслідності НАБУ, надання додаткових повноважень керівнику САП та забезпечення кращої координації між різними інституціями, зокрема з Агентством з розшуку та менеджменту активів (АРМА) у питаннях управління арештованими активами. Наприклад, слід визначити чіткі строки передачі кримінальних проваджень НАБУ за відповідним рішенням директора. А також вказати, що підслідність НАБУ поширюється на керівника ОП та його заступників.

Бо ці «дрібниці» у сукупності підважують ефективність НАБУ та САП.

«Ми підготували свої пропозиції до змін в КПК і спілкуємося з різними стейкхолдерами. Якщо депутати до нас дослухаються і погодяться ухвалити комплексні зміни до КПК — це дозволить зрушити найоб’ємнішу вимогу з плану Кос-Качки», — пояснює Демчук.

При цьому треба від початку визначити: для реальних змін, у тому числі для стрибка в СРІ-2026, нам потрібна публічна валідація, тобто публічне зелене світло для нового проєкту від Європейської комісії.

Бо коли Брюссель офіційно підтвердить, що «Україна усунула ключові бар’єри у правосудді» і ці зміни будуть ефективно застосовуватися, це змінить сприйняття країни інвесторами, міжнародними інституціями та власними громадянами.

Це конвертує «процес» у «довіру».

 

Список правок до КПК, який пропонує TI Ukraine:

• Запровадити письмове провадження, тобто розгляд і вирішення окремих процесуальних питань у судах без участі учасників судового провадження та проведення судового засідання.
• Визначити як засаду кримінального провадження неприпустимість зловживання процесуальними правами, а також механізми її реалізації.
• Визначити, що якщо і здійснюється колегіальний розгляд справи, то це стосується стадії судового розгляду, а не підготовчого провадження. А також скоротити кількість винятків з правила про одноособовий розгляд справи, запровадивши колегіальний розгляд винятково для особливо тяжких кримінальних правопорушень, а не за посадою обвинуваченого.
• Визначити, що неприбуття одного чи більше захисників підозрюваного, обвинуваченого не перешкоджає проведенню судового засідання, а підставою для його відкладення з метою забезпечення права на захист може бути лише неявка всіх захисників підозрюваного, обвинуваченого.
• Доповнити КПК України механізмами взаємодії з АРМА при вирішенні питання про передачу активів до Агентства.
• Деталізувати умову, за якої слідчий суддя не має права брати участь у цьому ж провадженні під час судового розгляду, лише у разі здійснення саме судового контролю щодо конкретної особи.
• Забезпечити можливість накладати грошові стягнення і на захисників, і на прокурорів, якщо вони не з’явилися без поважних причин або не повідомили про причини неявки.
• Додати до субʼєктної підслідності НАБУ такі посади: директора Державного бюро розслідувань, його першого заступника та заступника, керівника Офісу президента України, його першого заступника та заступника, голови обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, його першого заступника та заступника, керівника військово-цивільної адміністрації області, міста Києва, його першого заступника та заступника, начальника обласної військової адміністрації, Київської міської військової адміністрації, його першого заступника та заступника, осіб вищого начальницького складу Бюро економічної безпеки України, Державного бюро розслідувань, членів наглядових рад, членів виконавчих органів суб’єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків.
• Визначити, що орган досудового розслідування зобов’язаний негайно, але не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання рішення директора Національного антикорупційного бюро України про витребування матеріалів кримінального провадження передати наявні у нього матеріали відповідного кримінального провадження НАБУ.
• Прибрати необхідність залучення понятих для проведення обшуку, огляду.
• Вилучити обов’язок суду закривати кримінальне провадження через сплив строку досудового розслідування (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України).
• Визначити, що у разі заміни судді зі складу колегії суддів суд вмотивованою ухвалою може прийняти рішення про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд з початку та здійснювати повторно всі або частину процесуальних дій.
• Встановити, що суд має право обмежити у часі виступу учасника кримінального провадження в судових дебатах певним часом, якщо такий виступ має ознаки зловживання процесуальними правами.
• Додати, що слідчий суддя, суд може залежно від обставин провадження постановити окрему ухвалу у випадку порушення процесуальних обов’язків, неналежного їх виконання учасниками кримінального провадження або зловживання процесуальними правами.
• Визначити, що після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов’язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
• Вилучити можливість апеляційної інстанції скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
• Надати можливість суду витребовувати зібрані матеріали досудового розслідування або ж зобов’язати прокурора разом з обвинувальним актом та угодою направляти до суду матеріали досудового розслідування.
• Визначити обов’язковість механізму спеціальної конфіскації за наявності для того підстав при затвердженні угоди про визнання винуватості.
• Надати керівнику САП право ініціювати кримінальні провадження та погоджувати проведення слідчих дій щодо народних депутатів.
• Передбачити, що питання, пов’язані з виконанням вироку суду, відповідно до якого особу було засуджено за вчинення корупційного кримінального правопорушення, розглядаються ВАКС.
• Надати керівнику САП повноваження у сфері міжнародного співробітництва (не лише через зміни в КПК України, а й у відповідних ратифікаційних законах про міжнародні договори).

Про що питатимуть в кандидатів у судді ВАКС?

Передусім почнемо з визначень. Закон встановлює, що кандидат у судді вважається доброчесним, якщо немає серйозних сумнівів, що він чесний, незалежний, неупереджений, не бере хабарів, дотримується етики, бездоганно поводиться як на роботі, так і в особистому житті, а також що все його майно та спосіб життя відповідають офіційним доходам.

На жаль, не всі з 72 кандидатів (Тетяна Кононенко припинила участь у конкурсі) за результатами нашого попереднього аналізу відповідають цим вимогам. Тут зазначимо, що ми вивчали суто публічну інформацію про учасників конкурсу і за нею ж формулювали наші запитання. Тому на співбесіді кандидати мають можливість надати пояснення і переконати сторонніх спостерігачів у зворотному. 

Які ж застереження ми виявили? Розглянемо по пунктах.

1. Невідповідність задекларованої вартості майна ринковим цінам

Кандидати часто вказують вартість нерухомості та транспортних засобів, що значно нижча за ринкові показники на момент придбання. 

Така практика може свідчити про штучне заниження вартості у документах для ухилення від податків, фінансового моніторингу або приховування справжнього походження коштів. При цьому ми побачили, що в деяких випадках заявлена і реальна вартість зазначених активів відрізняються в рази. А це вже викликає запитання щодо законності джерел походження майна.

2. Невідповідність офіційних доходів фактичному способу життя

У деяких кандидатів задекларовані доходи суттєво не відповідають їхнім витратам і способу життя. 

Наприклад, адвокати декларують заробіток на рівні мінімальної зарплати, попри активну практику та десятки справ у судах. Або сім’ї утримують нерухомість та автомобілі за кошти, що ледве перевищують прожитковий мінімум. Така невідповідність може вказувати на тіньові доходи або на заниження офіційних.

3. Проблеми з доброчесністю у суддівській практиці

Деякі кандидати, які вже мають суддівський досвід, раніше приймали рішення, що викликали запитання щодо їхньої доброчесності. Серед таких рішень, наприклад,  систематичне закриття адміністративних справ про нетверезе водіння через сплив строків притягнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення процесуальних норм. 

Такі епізоди можуть свідчити про несумлінне ставлення до обов’язків або про ризик упередженості.

4. Конфлікти інтересів та етичні застереження

Окремі кандидати мали ситуації, які створювали або могли створити конфлікт інтересів. Зокрема в ході аналізу ми виявили приклади участі у розгляді справ близьких осіб чи колег, участь у подіях разом із особами, щодо яких велися кримінальні провадження, непрозорі пояснення щодо походження подарунків від родичів. 

На жаль, кандидати не завжди послідовно пояснюють такі обставини, що підриває довіру до їхньої здатності дотримуватись високих етичних стандартів.

5. Недостовірне або неповне декларування

Траплялися випадки, коли кандидати не вказували у деклараціях майно, яким імовірно фактично користувалися, помилялися у зазначенні вартості активів або взагалі не декларували певні доходи чи об’єкти власності. В окремих випадках контролюючі органи навіть встановлювали недостовірність даних у деклараціях, що є прямим порушенням вимог законодавства про запобігання корупції.

6. Сумнівні обставини працевлаштування

В ході аналізу ми виявили імовірно формальне працевлаштовання на підприємствах, де фактична діяльність викликає запитання. Наприклад, коли адвокат числиться бригадиром будівельної дільниці, що може бути способом отримати бронювання від мобілізації. 

Таке використання правових механізмів не за призначенням підриває обороноздатність країни та свідчить про готовність кандидата маніпулювати законом заради особистої вигоди.

7. Контакти з державою-агресором або проросійськими структурами

Деякі кандидати відвідували територію рф або тимчасово окуповану територію України після 2015 року або працювали в компаніях, які мали бізнес-зв’язки з росією та білоруссю вже після початку агресії. 

Така діяльність, за відсутності критичних обставин, що її виправдовують, може свідчити про байдужість до контексту війни та національних інтересів, що неприйнятно для судді антикорупційного суду.

8. Зловживання правовими механізмами задля власної вигоди

Також ми виявили випадки, коли кандидати у своєму професійному чи особистому житті вдавалися до зловживань задля отримання особистої вигоди. Зокрема ймовірно сприяли обходу загальної процедури отримання законних підстав для перебування іноземців на території України через створення фіктивних компаній. Або ж у порушення законодавства перебували у черзі на безплатне отримання квартири. 

Інколи кандидати вдавалися й до ухилення від податків, у тому числі отримували прибуток від компаній не через дивіденди, а через поворотну фінансову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню. 

Це вказує на наявність сумнівів у бездоганному поводженні в особистому та професійному житті.

***

Наш попередній аналіз виявив низку застережень щодо частини кандидатів: від невідповідності задекларованого майна ринковим цінам та способу життя до сумнівних епізодів у професійній діяльності. У цій статті ми свідомо не наводимо конкретні імена кандидатів, проте усі напрацьовані нами матеріали зможуть використати ГРМЕ та ВККС — щоб уже на співбесідах громадськість отримала відповіді на окреслені нами запитання.

Ці факти потребують ретельного з’ясування, адже судді ВАКС мають відповідати найвищим стандартам чесності, незалежності та непідкупності. І саме спеціальні спільні засідання ГРМЕ та ВККС дають можливість для кандидатів переконливо усе пояснити та розвіяти сумніви.

Здобутий бал у СРІ — це аванс, який ще можна використати

Чого ми не побачили у 2025 році, так це обіцяних владою комплексних реформ. Попри те, що деякі процеси таки були запущені, чимало рекомендацій та зобов’язань з попереднього року довелося перенести на 2026-й.

Так, торік Кабмін затвердив Дорожні карти трансформацій у сферах верховенства права, реформи державного управління та функціонування демократичних інституцій, а парламент нарешті проголосував за реформу АРМА. Проте досі заблокований аудит НАЗК, за рік Верховна Рада так і не створила комісію для відбору кандидатів у члени Рахункової палати, і ряд законодавчих ініціатив, покликаний підвіщити ефективніть розслідування та розгляду корупційних справ, так і не знайшов «політичної волі». 

І, як вишенька на цьому негативному торті — припинення участі міжнародних експертів у Конкурсній комісії з добору членів ВККС. Цей прецедент може вкрай згубно відбитися на подальших конкурсах у державні інституції, про що вже свідчать деякі тези зі звіту сумнозвісної ТСК Власенка-Бужанського. А історія з призначенням адвоката Олексія Шевчука вказує на додаткову небезпеку, і демонструє, яких саме членів конкурсних комісій готові призначати суто національні суб’єкти — генпрокурор Руслан Кравченко якраз такий суб’єкт.

Наявний прогрес у боротьбі з корупцією передусім став можливий завдяки зобов’язанням, які наша країна взяла перед міжнародними партнерами. Вони залишаються тим головним стимулом, який все ще може привести нас до покращення у сфері боротьби з корупцією, і, на щастя, суспільство загалом підтримує впровадження таких змін.

За останні роки Україна підписала низку угод та документів, які формують її вектор розвитку — серед них Ukraine Facility Plan, Звіт про розширення ЄС щодо України, програма МВФ в рамках Механізму розширеного фінансування (EFF), Дорожня карта з верховенства права, План з 10 пріоритетних реформ у сфері антикорупції та верховенства права. Ці документи так чи інакше враховують потребу впроваджувати реформи, які надалі так само суттєво вплинуть на бали нашої країни в Індексі сприйняття корупції.

Загалом же, на думку TI Ukraine, для реальних змін у боротьбі з корупцією у 2026 році необхідно зробити такі 6 кроків:

• забезпечити незалежність антикорупційних інституцій;
• посилити результативність у справах про корупцію, зокрема в частині арешту та конфіскації злочинних активів;
• посилити інституційну спроможність і фокус Національного агентства з питань запобігання корупції; 
• оновити законодавство для забезпечення швидкого і якісного правосуддя;
• розширити залучення міжнародних експертів до роботи конкурсної комісії з добору членів ВККС; 
• ухвалити Антикорупційну стратегію та Державну антикорупційну програму. 

На жаль, про більшість із цих кроків ми вже неодноразово говорили раніше. Тепер — маємо виконати прострочене домашнє завдання.

А що у світі?

СРІ–2025 показує, що загалом ситуація з корупцією погіршується — навіть у сформованих демократіях бачимо зростання корупції на тлі послаблення лідерства. А кількість країн, які отримали понад 80 балів, скоротилася з дванадцяти 10  років тому до п’яти цьогоріч.

Серед західних сусідів України не змінився лише показник Польщі – 53 бали, і 52 місце в Індексі сприйняття корупції–2025. Натомість по 1 балу втратили Словаччина (48 балів, 61 місце), Румунія (45 балів, 70 місце), Молдова (42 бали, 80 місце) та Угорщина (40 балів, 84 місце). Тобто, попри всі наявні у нас проблеми, Україна стала єдиною країною регіону, якій вдалося хай мінімально, але підвищити свої позиції в дослідженні.

Негативні тенденції простежуються і в показниках ЄС та Західної Європи — якщо за результатами 2022 року середній бал цих країн становив 66, то цьогоріч знизився до 64. 

Загалом же бали країн в Індексі свідчать про тривожне зниження показників у демократичних країнах. Ще однією поганою закономірністю стало зростання в багатьох країнах випадків обмежень свободи слова, об’єднань та зібрань — і це відбувалося не лише на територіях із активними збройними конфліктами. 

Відсутність показового антикорупційного прогресу спостерігається і серед найбільших партнерів нашої країни. Так, у грудні 2025 року ЄС узгодив свою першу Антикорупційну директиву для гармонізації кримінального законодавства щодо корупції. Але фінальна версія цього документа виявилася далекою від очікуваної — чимало прийнятих норм, які мали б забезпечити нульову толерантність до корупції в країнах Євросоюзу, розмиті. На додачу, окремі країни теж відзначились сумнівними позиціями. Наприклад, Італія заблокувала криміналізацію зловживання службовим становищем державними службовцями. 

Ще сумніша ситуація у Сполучених Штатах Америки, які в СРІ–2025 отримали найменшу кількість балів у своїй історії — 65. І це при тому, що більшість подій 2025 року не були повністю відображені в дослідженні. Тож уже можна передбачити, що всі заходи нинішньої адміністрації президента Трампа, спрямовані проти свободи слова та орієнтовані на підрив незалежності судової влади, ще негативніше відіб’ються в подальших Індексах. 

І, на жаль, ці процеси всередині Сполучених Штатів відчутно впливатимуть на антикорупційний прогрес в інших країнах, адже скорочення фінансової підтримки США громадянських суспільств і гуманітарних ініціатив послабило глобальні зусилля у боротьбі з корупцією.