Яка роль Князєва у справі та чому ця угода така важлива? 

Певний час Князєву інкримінували створення організованої групи, однак в обвинувальному акті й у вироку його дії кваліфіковано як виконавця — службової особи, яка одержала неправомірну вигоду для себе та інших. За версією слідства, схему вибудовували посередники — Горецький і Горбуров, — тоді як Князєв забезпечував результат у суді. 

Ключовою умовою угоди стали викривальні показання проти інших учасників схеми. На їх підставі підозру повідомили чотирьом суддям Великої Палати: Жанні Єленіній, Ірині Григор’євій, Ігорю Желєзному та судді у відставці Олександру Прокопенку. Князєв підтвердив, що координував виплату «винагороди» між посередниками та суддями. Зокрема після ухвалення рішення він особисто передав Прокопенку чорну папку з $50 тис. — хоч той підготував окрему думку, нібито не згодний з рішенням. Гроші Князєв пояснив просто: «люди вдячні всім суддям», які забезпечили результат. 

Як зазначено у вироку, корупційний злочин, вчинений головою найвищого судового органу, підірвав довіру до правосуддя та завдав шкоди міжнародному авторитету України. Важливим аргументом на користь угоди став суспільний інтерес у швидкому правосудді. За понад 50 засідань ВАКС навіть не дослідив усі докази обвинувачення; угода дозволила уникнути багаторічного процесу. Показання Князєва відкрили розслідування щодо інших суддів Великої Палати — без його співпраці довести їхню причетність було б вкрай складно.

Для міжнародних партнерів, зокрема ЄС, цей вирок — сигнал про те, що  невідворотність покарання спрацювала навіть на найвищому щаблі судової системи. П’ять років реального ув’язнення з конфіскацією майна — це, на думку суду, стане ще й застереженням для інших.

Що сталося з грошима у справі Князєва

Загальна сума хабаря становила $2,7 млн, з яких Князєву передали $1,8 млн — решту отримали посередники. Під час обшуків детективи вилучили $1,248 млн у кабінеті та квартирі ексголови Верховного Суду. За інформацією прокурора, ще $112 тис. знайшли в інших суддів. Офіційний статус ще близько $439 тис. у тексті вироку не деталізується, тож де ці кошти — громадськості невідомо.

Окрім спецконфіскації хабаря, держава отримала квартиру й будинок Князєва у Миколаєві, близько 66 тис. грн та $34 тис. на банківських рахунках, а також 1700 євро готівкою. Суд також конфіскував половину активів, набутих Князєвим у шлюбі — $167 тис. з двох банків. Частину речових доказів — телефон і блокноти — суд повернув засудженому, решту передали для використання в іншому кримінальному провадженні.

Повернення Князєва в мантію: чи реально це взагалі і якщо так, то коли?

Посаду судді Князєв втратив ще до вироку і не через кримінальну справу. У 2023-му його визнали винним в адмінправопорушенні, пов’язаному з корупцією: під час обшуку знайшли договір оренди чотирикімнатної київської квартири за символічну тисячу гривень. Недоплачені до ринкової вартості 906 тис. грн суд визнав незаконним подарунком і конфіскував, а ще оштрафував Князєва на 2550 грн. Тоді НАЗК звернулося до Вищої ради правосуддя — та відкрила дисциплінарну справу і звільнила Князєва з посади. Опісля Велика Палата Верховного Суду залишила рішення без змін.

Тепер — вирок у справі кримінальній. Заборона обіймати посади в судових і правоохоронних органах строком на 3 роки починає діяти лише після відбуття основного покарання. З урахуванням часу під вартою фактичне ув’язнення становитиме близько 4,3 року. Тобто повернення до судової системи неможливе щонайменше 7 років.

Але й після цього шлях у правосуддя фактично закритий. Судимість за особливо тяжкий злочин погашається лише через 8 років після відбуття покарання. А вирок за корупційний злочин і звільнення з посади судді залишатимуться вагомими обставинами на будь-якому суддівському конкурсі — ВККС та Громадська рада доброчесності навряд чи оминуть цей епізод біографії.

***

Ця справа стала однією з найрезонансніших у практиці ВАКС — вперше в Україні на хабарі викрили чинного голову Верховного Суду. А вирок з реальним ув’язненням та конфіскацією став предметом активного обговорення. І хоч його ще можуть оскаржити протягом 30 днів, підстави для цього обмежені.

Як і будь-який засуджений, Князєв має право звернутися до Президента України з клопотанням про помилування, але і для цього вкрай мало підстав. Якщо ж він не виконуватиме угоду, прокурор може клопотати про скасування вироку.

Виявлення та розшук: більше запитів, менше виявлених одиниць

У 2025 році АРМА отримало 9 468 звернень про виявлення та розшук активів — тобто спостерігаємо зростання на 20% порівняно з 2024 роком (7 865). 

Натомість кількість фактично виявлених активів за низкою категорій упала. Земельних ділянок виявлено 29 049 — проти 107 066 у 2024-му, що ми відзначали тоді як аномалію. Натомість зросли показники за виявленими грошовими коштами —  36,5 млрд грн проти 8,3 млрд грн, корпоративними правами — 58,5 млрд грн проти 35,9 млрд грн, і особливо за віртуальними активами — 1,29 млн USDT проти 2,4 тис. USDT, зростання майже в 530 разів.

Принципово новим став блок звіту, де АРМА публічно визнає структурний розрив між розшуканими та арештованими активами. Адже частка розшуканого АРМА майна, яке потім було арештоване, складає лише 2%. У звіті, зокрема, пояснюється, що відомості про розшукані активи, які готує АРМА, не можна використовувати як докази у кримінальному провадженні.

Окремо Агентство вказує, що частина запитів про розшук майна надходить у провадженнях, де взагалі не передбачається конфіскація або ж можливості для спеціальної конфіскації. А інформація про розшукані активи використовується стороною обвинувачення у межах ст. 93 КПК України, яка регулює суто правила збирання доказів. Тобто АРМА в певних випадках функціонує як сервіс довідок про майно для правоохоронців.

Окрім цього, у 2025 році АРМА направило 639 міжнародних запитів проти 383 у 2024 році (+66%). Це вражаючі цифри, але вони порушують питання про якість кожного запиту та результативність закордонного треку інституції загалом. Так, АРМА у звіті деталізує, що за кордоном виявлено 366 одиниць нерухомості, 88 транспортних засобів, $5,9 млн, корпоративні права на 924,86 млн грн еквівалента. Але скільки з цього арештовано та які з цих рішень визнані іноземними компетентними органами — невідомо. 

Звісно, такі рішення іноземних суб’єктів залежать не виключно від АРМА, але для аналізу ситуації у сфері повернення активів (а в Агентства є такі функції), бракує інформації про арешт відповідних активів за кордоном.

Управління активами: нових договорів більше, але основні доходи — за старими

Торік ми писали, що АРМА уклало лише 7 договорів управління при 33 оголошених конкурсах. У 2025-му маємо уже 40 договорів управління по 38 ухвалах. Формально це прорив, але поруч із цим спостерігаємо 27 договорів, що продовжують діяти з попередніх років, і саме вони залишаються основним джерелом надходжень до державного бюджету.

Так, лише один договір — з «Укрнафтою» щодо активів «Укрнафтобуріння», укладений ще у червні 2023-го — забезпечив 1,074 млрд грн надходжень до бюджету з 1,54 млрд за договорами управління загалом. Тобто приблизно 70% річного показника по прибутках — з одного активу. А от на всі 38 нових договорів 2025 року припадає лише 2,5% надходжень (38,7 млн грн).

Показники з реалізації активів у 2025 році теж суперечливі. З одного боку, Агентство організувало 184 аукціони, з яких успішними виявився лише 41 (приблизно 22%). Тобто майже чотири з п’яти аукціонів результату не дали. Це потребує окремого пояснення: як щодо якості формування лотів, так і щодо стартових цін та привабливості активів. 

Ключова ж річ, яка не потрапила у звіт, — що на час його публікації так і не були запущені нові механізми відбору управителів через Prozorro, хоча вони мали запрацювати ще 30 січня 2026 року. Це означає, що загалом передача активів управителям за новими правилами суттєво затримується.

Контроль за управителями: спостерігаємо кількісне зростання, проте якісні питання залишаються

За 2024 рік АРМА провело лише 10 виїзних перевірок управителів — і це був один із ключових показників, які ми критикували. У 2025-му вже маємо 38 виїзних перевірок та 348 камеральних, тобто всього 386 заходів контролю. За результатами — 27 приписів управителям і 5 виявлених фактів неналежного управління.

Це помітне покращення в контексті динаміки. Але в абсолютному вимірі 38 виїзних перевірок на тлі того, що загалом АРМА передано в управління 34 062 активів, вартість яких складає 10,7 млрд грн, — все ще скромна цифра. 

Крім того, звіт не розкриває, як саме трактувалися результати перевірок: скільки приписів призвели до фактичної зміни поведінки управителя, скільки договорів розірвано через неефективність. А скандальний кейс компанії «Кампаритет», коли торгові центри здавали у суборенду за цінами, що втричі перевищували задекларовані доходи, у звіті не згадується взагалі. Хоча його окремо обговорювали на антикоркомітеті, й Агентство вже у 2026 році підтвердило порушення та заявило про намір розірвати угоди з цією компанією.

Інвентаризація: нарешті встановлена фінальна кількість активів в управлінні АРМА 

Перехідні положення нового закону про АРМА зобов’язали орган за шість місяців провести ідентифікацію усіх активів, переданих йому в управління до набрання чинності законом. У звіті Агентство повідомляє, що за результатами суцільної інвентаризації облік охоплює 60 274 активи, з яких 20 753 мають високий потенціал для управління. Сюди віднесли також ті активи, які готуються до конкурсних процедур або вже визначені як привабливі для передачі в управління та реалізації.

При цьому Агентство досі не послуговується терміном «пул активів», який дозволяє зрозуміти, скільки одиниць майна фактично є в складі працюючого бізнесу, який можна обʼєднати під це поняття. На практиці ж це призводить до того, що зрозуміти інформацію, скільки економічно привабливих бізнесів ховається під цифрою 20 753 одиниці активів, зі звіту досить складно. 

Так, у 2025 році управителям за договорами передали 1703 активи, а за всі роки загалом АРМА передавало управителям 34 062 активи. При цьому оцінка цих 1703 активів – 5 354,31 млн грн, а оцінка всіх – 10 737,53 млн грн. Виходить, що майже 5% переданих в управління активів у 2025 році складають приблизно 50% вартості усіх. І тут може бути гіпотеза про те, що в попередні роки в управління передавались переважно невартісні активи.

Загалом масив активів, щодо яких Агентство має повноваження вчиняти якісь дії, складає 94 336 одиниць. Із них 34 062 уже передані управителям за договорами (1703 у 2025 році), 60 274 – не передані (20 753 з таких мають високий потенціал для управління). 

Окремою проблемою стала робота з «ускладненими» активами: зі 100 звернень АРМА до прокурорів про неможливість ефективно ними управляти, відповіді надійшли лише на 32, з яких позитивно розвʼязано питання лише щодо  5. Тобто 95% кейсів, де АРМА вже визнало актив проблемним для управління, залишаються нерозв’язаними  при залученні сторони обвинувачення. І вирішити цю проблему слід через внесення змін до КПК України, про що ми вже раніше наголошували.

***

За останній рік обсяг процесів усередині АРМА суттєво зріс. Агентство розробляє підзаконні акти, проводить інвентаризацію активів, веде їх розшук і формує політику повернення. Не всі завдання вдалося розв’язати, але поступ помітний. 

Попри це, спостерігаючи за результатами роботи АРМА ми б хотіли бачити реальні результати ефективності повернення активів. А це можна простежити, зокрема, при зіставленні результатів розшуку, арешту, ефективного управління та конфіскації майна. Крім цього, із наявних даних звіту незрозуміло, як саме запрацювала нова система відбору управителів, бо від ухвалення закону ще не відбулося жодного такого аукціону. Та й договори управління, зібрані у звіті, були укладені за старими процедурами. 

Саме тому ключовим завданням для АРМА сьогодні ми бачимо зміну самої логіки розшуку та управління майном. На нашу думку, наступний звіт має демонструвати не лише обсяг виконаної роботи, а й конкретні досягнення у масштабах усієї системи. Тим паче, що посилатися на старі правила вже не матиме сенсу. 

Передісторія: чому «Родовід Банк» потрапив у кризу

«Родовід Банк» стрімко ріс у 2005–2006 роках — і так само стрімко впав під час кризи 2008-го. Станом на початок 2009 року він був 19-м за розміром активів серед українських банків. Але за зовнішнім масштабом ховалася менш позитивна картина: приблизно 80% кредитів юридичних осіб були безнадійними, а частка непрацюючих кредитів фізосіб сягала 47%. Тобто банк фактично вже не існував як повноцінна фінансова установа — падіння було питанням часу.

Хто і коли вивів активи в докризовий період, слідство так і не встановило повністю. Власники банку переховувались за ланцюжком юридичних осіб-«прокладок». 

Один із відомих епізодів добре ілюструє логіку того, що відбувалось, хоча він прямо не стосується цієї кримінальної справи. У 2008 році структура Фірташа «УкрГазЕнерго» поклала на депозит приблизно пів мільярда гривень під 9% річних. А через рік, за три дні до введення тимчасової адміністрації, цю ставку підняли до 48% — утричі вище за ринок. Згодом, вже коли банк став державним, структура Фірташа отримала 284 млн грн нарахованих відсотків. Пізніше суд визнав угоду недійсною, але кримінальну відповідальність за цей епізод ніхто так і не поніс.

Націоналізація і черговий грабунок

Банкрутство «Родоводу» стало одним із найгучніших серед усіх аналогічних справ того часу. Уряд Юлії Тимошенко вирішив його рятувати — рекапіталізував, вливши 8,4 млрд грн. На той час це було майже $1 млрд. Внаслідок операції зі «спасіння» банку 99,97% його акцій перейшли у власність держави. Але грабунок продовжився і тоді, коли банк став державним, про що детальніше розповімо далі.

Черги перед «Родовід Банком», коли він банкрутував

Формально до управління прийшов тимчасовий адміністратор Сергій Щербина. Але фактично, за версією слідства, всім керував Олександр Шепелев — колишній народний депутат V та VI скликань, у минулому член фракції «Блок Юлії Тимошенко», яку покинув у 2007 році, вступивши до фракції Партії регіонів. Саме йому інкримінують організацію схеми розкрадання. Єгоренко ж у ній був пособником — людиною з правом підпису, яка знала внутрішній документообіг.

Олександр Шепелев

На момент тих подій Шепелев був нардепом та обіймав посади в комітеті ВР з питань фінансів і банківської діяльності, а також у комісії з питань приватизації. За даними слідства, він оголосив себе неофіційним куратором банку від Кабміну, зайняв окремий кабінет в офісі на вул. Сагайдачного і почав керувати установою без права підпису, але усними вказівками. На ключові посади поставив своїх людей.

Підписав фіктивні документи Дмитро Єгоренко, який до введення тимчасової адміністрації обіймав посаду виконувача обов’язків голови правління, а з 2009 року — вже без приставки «в. о.». Він не організовував схему і не розробляв документи — йому просто принесли готові папери. Але підписав, усвідомлюючи, що підстав для перерахування коштів не існує. Суд кваліфікував його роль як пособництво і окремо зазначив: особистого фінансового зиску Єгоренко не отримав.

Згідно з вироком, схема була простою. Дружина Шепелева Галина отримала у власність адміністративну будівлю в центрі Києва — через пов’язану родичку, яка придбала її в ЗАТ ЄБРФ, підконтрольного тому ж колу осіб. Далі — фіктивна оренда. Банк нібито орендував цю будівлю. Договори, акти, додаткові угоди — все підписано заднім числом, датоване лютим 2009 року, тобто ще до введення тимчасової адміністрації, а частина документів і взагалі 2006 роком. Мета — замаскувати злочин під господарські відносини, що нібито існували задовго до моменту, коли банк став державним.

Будинок на вул. Сагайдачного біля фунікулера в Києві, де колись був головний офіс «Родовід Банку» 

На підставі цих документів Щербина з вересня 2009 по березень 2010 року провів дев’ять платежів на загальну суму майже 18,5 млн грн на рахунок Галини Шепелевої. Понад 17 мільйонів з них були зняті готівкою через касу банку і використані подружжям на власний розсуд.

Суд встановив: будівля банком фактично не використовувалась. Ні переїзду, ні меблів, ні комунальних платежів — нічого, що підтверджувало б реальну оренду. У квітні 2010 року приміщення оглянула ревізійна комісія і виявила там лише ремонтні роботи.

У 2014-му «Економічна правда» писала про банкрутство «Родоводу» як про «найбруднішу банківську оборудку за роки незалежності» і запитувала: куди поділись гроші і чи притягнуть когось до відповідальності? Зараз частина відповідей є.

Сума збитків у справі Єгоренка, підтверджена судовою економічною експертизою, становить майже 18,5 млн грн. Цивільний позов про відшкодування не подавався, адже окремим рішенням у цивільній справі з Галини Шепелевої стягнуто 18 мільйонів на користь банку.

Що вирішив суд у справі Єгоренка

ВАКС отримав обвинувальний акт 31 січня 2024 року і вже за півтора місяця перейшов до розгляду по суті та ухвалив рішення про спеціальне судове провадження щодо Єгоренка, який ще з 2018 року перебував у розшуку, а з 7 лютого 2019 року — під заочним арештом, накладеним Печерським районним судом Києва. 

Оголошення про розшук Дмитра Єгоренка на сайті МВС

Втім, коли справа дійшла до суду, Єгоренко все ж виявив бажання брати участь у засіданнях дистанційно. 

За два роки суд дослідив тисячі сторінок документів, допитав свідків, розглянув десятки клопотань захисту. Вину він не визнав. Мовляв, як власник 34% статутного капіталу банку обіймав спочатку посаду в. о. голови правління, а потім став головою правління, тож добре знав установу зсередини. Єгоренко наполягав: будівля реально орендувалась, і туди переїхала частина підрозділів банку — охорона, програмісти, регіональне управління. Він заперечував, що підписував фіктивні документи, стверджував, що банк не мав жодного «куратора», Шепелев не мав робочого місця там і взагалі лише зрідка приходив до Щербини. Зрештою всі ці аргументи суд відхилив.

9 квітня 2026 року колегія суддів ВАКС визнала Єгоренка винним за двома статтями: пособництво у заволодінні майном шляхом зловживання службовим становищем (ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України) та службове підроблення за попередньою змовою (ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України). Суд призначив йому 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна й одразу ж звільнив від покарання. Річ у тім, що строк давності за тяжчим епізодом закінчився 4 березня 2025 року, а за підроблення документів — ще у 2013-му. 

Примітно, що сам Єгоренко заперечував закриття провадження за строками давності та наполягав на розгляді по суті.

Сторона захисту Єгоренка подала апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції. На підставі цих скарг, 22 травня 2026 АП ВАКС відкрила апеляційне провадження.

Де зараз інші фігуранти

Справа «Родоводу» — це не один вирок за виведення 18 мільйонів на фіктивну оренду, а розгалужена мережа проваджень, які рухаються з різною швидкістю. Загальна сума збитків, завданих банку вже після націоналізації, сягає сотень мільйонів гривень, і головний епізод ще потребує свого розв’язку.

Тимчасовий адміністратор банку Сергій Щербина уклав угоду про визнання винуватості ще у 2017 році — як виконавець того ж злочину, в якому Єгоренко визнаний пособником. За наявними даними, станом на 2025 рік він перебуває у місцях позбавлення волі.

Галина Шепелева

Галина Шепелева засуджена вироком Шевченківського районного суду Києва від 18 грудня 2024 року до 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади строком 3 роки та з конфіскацією майна. Вину не визнала — стверджувала, що підписувала документи, не вникаючи в деталі, бо займалась сім’єю, а не справами банку. Вирок наразі не набрав законної сили — захист подав апеляцію. 

Головним же фігурантом справи залишається ексбютівець та ексрегіонал Олександр Шепелев. Саме його слідство вважає архітектором усієї схеми, яка містить у собі значно більше епізодів, ніж те, за що судили Єгоренка. НАБУ та САП обвинувачують Шепелева в організації оборудки з привласнення понад 300 млн грн коштів «Родоводу». За даними слідства, ці гроші пішли на оплату фіктивних послуг близької до Шепелева фірми і ще 40 мільйонів, як заявляв Щербина, — на ремонт орендованої в того ж таки Шепелева будівлі. Тимчасовому адміністратору банку Сергію Щербині нібито під тиском довелося засвідчити своїм підписом виділення цих грошей, але вже під протоколом він назвав ті рішення злочинними.

Так от обвинувальний акт щодо 300 млн, розтрату яких інкримінують Шепелеву, надійшов до ВАКС у січні 2022 року. Розгляд по суті розпочався вже у жовтні того ж року і триває досі. 

Та біографія Шепелева виходить далеко за межі «Родоводу». У 2013 році його затримали в Будапешті: українська сторона підозрювала його в організації вбивств полковника МВС та банкіра, замаху на вбивство ще одного банкіра, а також у розкраданні держкоштів, спрямованих на порятунок щойно націоналізованого банку. У березні 2014 року його екстрадували до України та взяли під варту. Невдовзі Шепелев симулював хворобу і був переведений до лікарні швидкої допомоги, звідки вже у липні втік, підкупивши охоронця. Переховувався в росії, де отримав притулок в обмін на свідчення проти низки українських політиків та співпрацю з ФСБ — це і стало підставою для відкриття справи про державну зраду. Проте після конфлікту з російськими правоохоронцями через спробу надати хабар він повернувся в Україну, і в лютому 2018 року був затриманий під Києвом з посвідченням підполковника «емдебе деенер».

У 2020 році Деснянський райсуд Києва засудив Шепелева до 7 років за втечу з-під варти і підкуп охоронця. Суд встановив: перебуваючи під вартою в київській лікарні, Шепелев тричі передавав гроші начальнику варти — двічі по 500 грн й один раз раз $100 — аби той не реагував на наявність телефону. 6 липня 2014 року він через побутові приміщення залишив лікарню і незаконно виїхав за межі України. Вину Шепелев не визнав, стверджував: усе кримінальне переслідування — особиста помста Януковича нібито через те, що той пішов проти нього. Апеляційний суд залишив вирок без змін.

У 2022 році Оболонський райсуд Києва на додачу до попереднього вироку засудив Шепелева до 15 років за організацію вбивства Сергія Кириченка — голови наглядової ради донецького «АвтоКразБанку». За версією обвинувачення, Шепелев усунув його як конкурента — за $40 тис. найняв кіллера, і той завдав жертві щонайменше 14 ударів ножем у під’їзді будинку в Донецьку. Сталося це ще у січні 2003 року. Суд частково задовольнив цивільний позов доньки вбитого про 2,5 млн грн моральної шкоди. Апеляція вирок загалом залишила без змін, проте зарахувала строки попереднього ув’язнення. Натомість касаційна інстанція зарахувала в строк покарання також вирок за втечу з-під варти — і визнала Шепелева таким, що повністю відбув покарання за це вбивство. 

Окрім цих двох вироків, Солом’янський районний суд Києва наразі розглядає ще одну справу за участю Шепелева — про замовлення вбивства полковника УБОЗ МВС Романа Єрохіна у 2006 році. 

Станом на травень 2026 року справа «родоводівських» мільйонів, яку розглядає ВАКС, перебуває на етапі дослідження доказів — зараз свої матеріали подає сторона захисту. На засіданні, яке відбулося 4 травня, адвокат намагався долучити до справи показання тимчасового адміністратора банку Сергія Щербини та інших свідків — ішлося про свідчення, надані ними в межах іншого кримінального провадження. Колегія суддів це клопотання не задовольнила: якщо сторона захисту хоче отримати показання цих свідків, вона може допитати їх безпосередньо у цій справі. Адвокати з таким рішенням погодились. Отже, найближчим часом у справі Шепелева, імовірно, відбудуться допити свідків та фігурантів справи «Родовід Банку». 

Адвокат також наполягає, що значна частина наданих ним доказів свідчить, на його думку, про політичне переслідування підзахисного. Захист стверджує, що обвинувачення Шепелеву були сфабриковані через зміну влади після Революції Гідності та політичні зв’язки його клієнта з режимом Януковича, проти якого він нібито пішов. Фактично захист намагається представити Шепелева жертвою політичних розправ — попри те, що той має кілька обвинувальних вироків за не пов’язаними з цією справою злочинами. 

Сам Шепелев наразі перебуває в СІЗО. Участь у судових засіданнях бере у режимі відеоконференцзв’язку. У судовому процесі спілкується виключно російською. 

Попри те, що справа тягнеться уже багато років, Шепелев сам зробив усе, щоб дати суду шанс встигнути з розглядом цієї справи — і мимоволі продовжив строки давності власними злочинами. 

Кримінальний кодекс України передбачає, що строки давності зупиняються, якщо особа ухиляється від слідства або суду. Шепелев двічі втікав від українських правоохоронців: спочатку — до Угорщини, а згодом, коли його передали Україні, ще раз здійснив втечу — цього разу до росії, до того ж зі ще одним злочином. Вже там він співпрацював з ворожими спецслужбами, а також із російськими гауляйтерами у так званій «деенер».

***

Перебіг строків давності може перериватися через вчинення обвинуваченим нового злочину до закінчення попередніх строків. У такому разі ці строки рахуються спочатку після вчинення останнього зі злочинів. 

Шепелев і це «реалізував»: після початку справи «Родоводу» він вчинив нові тяжкі злочини — утік з-під варти та підкупив охоронця. Саме з дати втечі — 6 липня 2014 року — починається відлік 15-річного строку, який спливає в липні 2029-го. 

Якщо вирок у справі про розкрадання коштів «Родоводу» не буде ухвалений до цієї дати, справу можуть закрити через сплив строків давності. Тож доля Єгоренка — вирок без реального покарання — Шепелеву поки не загрожує. Але лише за умови, що суд встигне завершити розгляд вчасно. 

Справа «Родоводу» наочно демонструє системну проблему недостатньої швидкості розслідування складних справ. Єгоренко отримав вирок, але не поніс покарання. Державі відшкодовано лише незначну частину збитків. Ще один фігурант досі чекає на результати розгляду справи судом. Чи буде задоволений суспільний запит на справедливість у цій справі – питання відкрите.

Передісторія

Відразу зазначимо, що описана довідка-план — це не початок історії «Династії», а її проміжна стадія. 

Так, за даними, оприлюдненими в судовому реєстрі, набуття самої земельної ділянки під котеджне містечко у 2019 році стало предметом окремого розслідування НАБУ — через ознаки ймовірних корупційних дій місцевих посадовців. Землю з кадастровим номером 3223155400:04:006:0028 і площею 4,2491 га територіальна громада Козина продала за ціною 9 008 092 грн на підставі експертної оцінки у 8 758 275 грн. Тоді як її мінімальна ринкова вартість на той момент оцінюється слідством у 43 246 120 грн (тобто у 5 разів вище), а максимальна — у 180 193 690 грн (у 20 разів вище). 

Таким чином, на рівні гіпотез у схемі «Династія» простежуються три послідовні етапи:

1. корупційне набуття земельної ділянки у 2018-2019 роках із заниженою оцінкою; 
2. легалізація коштів, одержаних злочинним шляхом, через будівництво нерухомості у 2019-2025 роках;
3. спроба «очистити» актив від ризику арешту та конфіскації у 2025 році через серію угод з непов’язаними юридичними особами. 

Це схоже на повний цикл отримання доходів від злочинів та їх виведення за межі досяжності держави. Саме цьому має завадити осучаснення  конфіскаційних механізмів, до якого  зобовʼязує Директива (ЄС) 2024/1260. Як зазначено в іншому важливому для євроінтеграції документі — Дорожній карті у сфері верховенства права — Україна має інтегрувати її положення у національне законодавство України до ІІ кварталу 2027 року.

Що відбувалося з активами

Уявіть, що у вас є будинок, який коштує $2 млн. Але формально він не ваш, бо записаний на ланцюжок осіб і компаній, які зовні виглядають незалежними один від одного. Подібне відбувалося і з «Династією», що ми можемо побачити на підставі матеріалів з реєстру судових рішень.

• 2012 рік. Купується база відпочинку «Сонячна» в Козині через ТОВ «Блум Девелопмент» — за 2,47 млн грн. Земля під базою орендована в сільради.
• 2018 рік. Створюється кооператив «ЖБК Сонячний берег»,формально — для будівництва житла. У засновниках три людини: дві довірені, третя стає головою. Олексій Чернишов, якому НАБУ нещодавно вручило чергову підозру і вважає організатором цієї схеми, у складі не з’являється. Кооператив отримує землю в суборенду.
• 2019 рік. Олексій Чернишов ненадовго з’являється в документах як співзасновник ТОВ «Блум Девелопмент», але швидко «виходить» — передає свою частку дружині. Тоді ж земля викуповується у сільради вже у власність «Блум Девелопменту» за 9 млн грн.
• 2019 рік. Чернишов особисто дає кооперативу позику на 3,6 млн грн (це зафіксовано в ухвалі ВАКС). Тобто формально він не власник, але реально фінансує проєкт.
• 2020-2025 роки. Активне будівництво «Династії». Дружина фактично керує процесом. Через довірених осіб і шість виданих довіреностей Чернишов зберігає контроль.
• 29 серпня 2023 року. Дружина теж «виходить» зі складу учасників «Блум Девелопменту». Єдиним власником залишається довірена особа.

Відповідно, на момент, коли НАБУ починає цікавитися особою Олексія Чернишова, будинки і земля належали компанії, де власником записана людина, яка з ним не повʼязана. Між реальним бенефіціаром і активом — певні юридичні «прошарки».

Що пропонує план «очищення активу»

Володіння недобудованим маєтком через низку юридичних осіб виявилось недостатньо. Адже після розголосу, який спричинило журналістське розслідування Bihus.info, і початку розслідування НАБУ у реальних власників виникло завдання вберегти цей актив від арешту та подальшої конфіскації. Запропонований невідомими наразі фахівцями план дій навіть має заголовок, який не залишає сумнівів щодо мети.

А реалізуватися цей план мав так.

Крок 1: «Продати землю своїм через позику»

Автори довідки запропонували створити нову компанію. Вона умовно позначається як «Інвестор» і має виглядати повністю непов’язаною з Чернишовим (на відміну від уже засвіченого ТОВ «Блум Девелопмент»). Цей «Інвестор» купує землю в ТОВ «Блум Девелопмент», але не за свої гроші, а за позику, яку йому дає інша «дружня» компанія або банк. І на цю землю одразу накладається обтяження у вигляді іпотеки на користь того, хто видав позику.

Ця конструкція має декілька цілей: 

• купівля за гроші виглядає як звичайна комерційна операція, а не як спроба сховати майно;
• іпотека створює додаткові труднощі для повернення активу: якщо прокурор спробує оскаржити продаж і повернути землю, то у держави з’явиться «конкурент» в особі того, хто видав позику. 

Крок 2: Применшити вартість будинків

Автори плану навіть не приховують того, що з реальною вартістю недобудованих маєтків є проблеми. Прямо в документі написано: «наблизити реальну вартість обʼєкту незавершеного будівництва до підтвердженого фінансування». Адже реальна вартість одного будинку, за даними НАБУ та САП, становить майже $2 млн, але офіційно через ЖБК «Сонячний берег» пройшло набагато менше — приблизно 10% від реальних витрат. 

Якщо незалежний оцінювач напише у звіті реальну вартість, виникає очевидне питання: а звідки гроші? Тому потрібен «правильний» оцінювач, який напише офіційну вартість будинку приблизно на рівні задокументованого фінансування.

Відтак якщо через рік-два хтось спробує оскаржити продаж, то побачить договори, де ціна відповідно до оцінки. Юридично все чисто.

Крок 3: Продати будинки як купу матеріалів

Якщо будинок зареєстрований у реєстрі нерухомого майна, на нього можна накласти арешт. Якщо ж він фізично існує, але ще не зареєстрований — він юридично майже «невидимий» для відображення в реєстрі обтяжень. План передбачає: будинки в Козині на момент операцій формально не зареєстровані як завершена нерухомість — вони існують як об’єкти незавершеного будівництва. Це означає, що їх можна продати «Інвестору» просто як набір будматеріалів — за зниженою вартістю з кроку 2 — і ця операція не залишить сліду в державних реєстрах.

Тобто на момент, коли НАБУ нарешті отримає ухвалу про арешт щодо попереднього власника, арештовувати буде нічого. У реєстрі цих будинків немає, а матеріали вже проведено по бухгалтерії «Інвестора». І тоді потрібно робити додаткові кроки для пошуку і встановлення нового власника та арешту його майна, що потребуватиме додаткового часу.

Крок 4: Зареєструвати на «Інвестора» як свою власність

Тепер «Інвестор» реєструє ці ж будинки в ДРРП на себе — як новий об’єкт нерухомості. Уже як легальний власник, який придбав землю за договором,  він «побудував» на ній будинок з куплених матеріалів. Тобто юридично це інший актив ніж той, що міг би бути арештований раніше, бо зареєстрований після проведених операцій. Власник — компанія без зв’язку з Чернишовим. Походження задокументоване через ланцюжок договорів.

Крок 5: Продати ще раз — уже відкрито

Останній крок: «Інвестор» продає весь комплекс (землю та зареєстровану нерухомість) через електронну торгову платформу (типу СЕТАМ) ще одній компанії з умовною назвою «Девелопер». Це теж компанія без зв’язку з Чернишовим.

Навіщо торги? Бо вони створюють презумпцію ринкової ціни і добросовісного набуття. Купив на відкритих торгах за прозорою процедурою — отже, добросовісний набувач. А до добросовісного набувача, згідно з вимогами ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація не застосовується. Взагалі.

Після цього «Девелопер» спокійно добудовує маєтки, вводить їх в експлуатацію і продає кінцевим покупцям. А в кінцевих покупців повністю чистий титул. Якщо через кілька років і буде вирок проти підозрюваних у справі, конфіскувати немає чого.

Замість висновків: на які вразливості конфіскаційного режиму спирається цей план

Як бачимо, план «очищення активу» побудований на детальному знанні чинного законодавства, а кожен його крок цілить у конкретну прогалину. Іпотека на користь «дружнього» позикодавця, занижена оцінка, продаж маєтків як будматеріалів, перепродаж через електронні торги — усе разом має за мету створити такий правовий статус, при якому конфіскація стає неможливою навіть за наявності вироку. Стаття 96-2 КК України дозволяє конфіскувати майно у третьої особи лише тоді, коли доведено, що вона «знала або могла знати» про його злочинне походження. Тоді як план спеціально побудований, аби цю обізнаність неможливо було довести.

Саме проти такої моделі і спрямована згадана нами на початку Директива (ЄС) 2024/1260. Вона дозволяє суду конфіскувати майно, виходячи з його непропорційності законним доходам та відсутності правдоподібного законного джерела. І як наслідок зникає необхідність щоразу доводити суб’єктивну обізнаність третьої особи. Захист добросовісного набувача при цьому зберігається через процедурні гарантії — право на адвоката, доступ до матеріалів справи, право бути почутим у суді й оскаржити рішення про конфіскацію, передбачені ст. 24 Директиви.

У Дорожній карті з питань верховенства права Україна взяла на себе зобов’язання провести імплементацію Директиви до II кварталу 2027 року. Кейс із маєтками «Династії» — найкраща ілюстрація того, чому це зобов’язання має бути виконане змістовно, а не лише формально.

А долю цих маєтків», якщо вдасться довести, що їх збудували за кошти злочинного походження, буде вирішувати суд. Проте без вдосконалення законодавства залишаються ще чимало способів вивести активи з-під «удару». 

Що сталося та як діяти уряду

На початку квітня 2026 року НАЗК закінчило погодження проєкту Антикорупційної стратегії з уповноваженими органами й передало її на розгляд уряду. Цю Стратегію Агентство розробляло за участі робочих груп експертів, які проводили секторальні дослідження — вони й лягли в основу документа. Всі відповідні матеріали, драфт фінального документа та таблицю врахованих чи неврахованих коментарів громадськості НАЗК опублікувало на своєму сайті. 

Хоча Закон «Про запобігання корупції» і не встановлює обовʼязок Кабміну опрацювати антикорстратегію і зареєструвати її у парламенті як урядовий законопроєкт, але такою є практика, що вже склалася в Україні, і саме такі очікування були у залучених гравців — і в урядовців, і у іноземних партнерів, і у експертів. І справді, раніше ухвалення антикорупційних стратегічних документів завжди проходило через урядову законодавчу ініціативу. 

До того, закон встановлює, наступним кроком після затвердження антикорстратегії є ухвалення Державної антикорупційної програми на її виконання. Ці кроки вже доведеться роботи уряду — тож було би логічно, щоби він був причетний до формування й першого документу.

Втім, через те що понад місяць стратегія лежала в уряді без ухвалення, і з’явилася загроза зриву термінів (та навіть фінансових втрат України, про це нижче) — голова антикорупційного комітету Верховної Ради Анастасія Радіна 13 травня 2026 року вирішила піти проти традиції та сама зареєструвала законопроєкт «Про засади державної антикорупційної політики на 2026–2030 роки». 

Причому це не «проєкт від Радіної». Його зміст узгоджений, хоч і не має «візи» уряду.

Редакція зареєстрованого законопроєкту відповідає тій, яку НАЗК надіслало на розгляд уряду у квітні, після погодження з заінтересованими сторонами. 

Логіка такого поспіху з боку очільниці антикоркомітету цілком обґрунтована. Ухвалення антикорстратегії є міжнародним зобов’язанням України. Зокрема, воно передбачене планом Ukraine Facility (а це — ініціатива ЄС, де кожні проведена Україною реформа або ухвалене рішення відкриває доступ до конкретної фінансової допомоги), Дорожньою картою у сфері верховенства права та так званим «планом Качки-Кос» з 10 пунктів, де зібрані найважливіші реформи у сферах верховенства права та антикорупції. 

Дедлайн для ухвалення стратегії та антикорпрограми на її виконання за планом Ukraine Facility — кінець червня 2026 року, і з огляду на парламентську процедуру часу вже обмаль.

Але реєстрація законопроєкту Анастасією Радіною не означає, що уряду тепер можна забути про цей документ — рівно  навпаки. Кабінету Міністрів, якщо він має свою позицію щодо цього документу, все ж варто розглянути редакцію антикорстратегії від НАЗК якомога швидше — і повідомити парламент про свою позицію. Тоді комітет з питань антикорупційної політики зможе врахувати зауваження урядовців і, у разі згоди з ними, внести «урядові» зміни до вже зареєстрованого проєкту закону.

Так, регламент Верховної Ради дозволяє субʼєктам законодавчої ініціативи, серед яких, зокрема, уряд, подавати поправки й пропозиції до законопроєктів під час підготовки до другого читання (ст.ст. 89 та 116 Закону «Про Регламент Верховної Ради України»).

Якщо уряд проігнорує цю можливість, то сам позбавить себе права голосу щодо змісту стратегії — і опиниться в ситуації, коли доведеться розробляти ДАП на основі документа, який фіналізували без нього.

Про що нова стратегія

Нинішня стратегія буде для України третьою. 

Перша — охоплювала 2014–2017 роки й передусім була орієнтована на створення нових антикорупційних інституцій. Після закінчення її терміну Україна 5 років існувала без антикорстратегії, а нову прийняли зі значними затримками аж у червні 2022 року, і, скоріше, зробила це не з власного бажання, я для виконання вимог ЄС: цей крок Київ мав зробити, щоби отримати статус країни-кандидатки. Але ця стратегія, що покривала 2022–2025 роки, мала переважно декларативні цілі. І найголовніше: вона зовсім не враховувала проблеми, повʼязані з повномасштабним вторгненням РФ, адже її розробляли ще до 2022 року. 

Новий документ — принципово інакший.

Стратегія на 2026-2030 роки значно деталізованіша і покриває більше сфер за попередню, що відповідає викликам часу. Зокрема, вперше у такому документі з’явився окремий розділ про відновлення.

Структурно, документ, який НАЗК відправило на уряд на початку квітня, складається з трьох розділів. Перший охоплює загальну систему запобігання і протидії корупції. Другий — запобігання корупції у пріоритетних сферах. Третій, доданий уже після громадських обговорень, регулює процедурні аспекти виконання, моніторингу та оцінки стратегії і Державної антикорупційної програми на її виконання (ДАП).

НАЗК підійшло до підготовки нової стратегії більш інклюзивно, ніж у попередньому циклі. До написання окремих підрозділів залучали зовнішні експертні групи, які проводили тематичні дослідження, по кожному підрозділу відбулися публічні обговорення, а їхні записи, презентації та таблиці врахування коментарів були оприлюднені. Це хороша практика, яка підвищує прозорість і якість документа.

На кількох рівнях до процесу розробки стратегії долучалася й Transparency International Ukraine. Наші експерти з DOZORRO безпосередньо працювали над розділом про публічні закупівлі, а ще ми брали участь у публічних обговореннях інших підрозділів і надавали НАЗК письмові коментарі до них. 

Стратегія охоплює більшість ключових проблем у відповідних сферах і демонструє суттєвий прогрес у пропрацьованості стратегічних результатів порівняно з попереднім циклом.

Зокрема, між першим публічним драфтом і текстом, надісланим уряду, у документі з’явилося кілька важливих доповнень. Одна з ключових змін стосується показника, який тепер передбачає перегляд строків досудового розслідування та скасування автоматичного закриття кримінальних проваджень через їх сплив. Це питання TI Ukraine відносила до найгостріших практичних проблем.

Серед інших здобутків: «стратегічна пауза» між циклами антикорупційної політики, механізм заохочення виконавців ДАП і право НАЗК вносити приписи органам влади. Підрозділ про захист викривачів підготовлений якісніше та передбачає приведення законодавства до Директиви ЄС 2019/1937, уніфікацію поняття «викривач», модернізацію Єдиного порталу повідомлень. 

В антикорупційному сегменті кримінальної юстиції (взаємодія НАБУ, САП і ВАКС) документ відповідає технічним рекомендаціям Єврокомісії — зокрема щодо автономного прослуховування для НАБУ, розширення повноважень керівника САП, процедур призначення Генерального прокурора.

Водночас у документі є й недоліки.

Окремі з них ми сподіваємося побачити виправленими у ході парламентського розгляду. 

Зокрема, потребує подальшого вирішення питання ефективності механізму перевірки е-декларацій та протидії легалізації доходів — теми, актуальність яких підтверджують і рекомендації Єврокомісії.

При цьому наразі вже відомо, що деякі важливі аспекти стратегії, як-от конкурс на посаду Генпрокурора, урядовці планували виключити з документа — але через затримку з боку уряду до парламенту пішла на розгляд найамбітніша версія документа. 

Надалі важливо не послабити стратегію у парламенті, а ще більше її посилити.

Що далі?

Наразі вкрай важливо, щоб уряд оперативно опрацював проєкт Антикорупційної стратегії, наданий НАЗК, а парламент оперативно розглянув зауваження урядовців та громадськості і після доопрацювання якнайшвидше проголосував за новий Закон «Про засади антикорупційної політики на 2026-2030 роки». Адже це насамперед міжнародне зобов’язання, невиконання якого безпосередньо впливає на євроінтеграційний процес.

Відомо, що загальний темп голосування парламентом законопроєктів зараз суттєво знизився, але Україна не може дозволити собі знову опинитися у ситуації, коли держава залишиться без актуального циклу антикорупційної політики на кілька років. 

Тим більше, що цю ситуацію ми вже мали, і тоді, у 2022 році, стратегію все одно довелося затвердити для відповідності критеріям ЄС. А включивши цей документ у «план Качки-Кос», Єврокомісія ще раз нагадала, для Євросоюзу цей документ має значення.

До того ж, досвід попереднього циклу показав: запізніле прийняття антикорстратегії та ДАП призвело до втрати актуальності частини їхнього змісту, що прямо позначилося на ефективності антикорупційної політики. Тому цього разу уряду і парламенту варто докласти усіх зусиль, щоб не затягнути з прийняттям стратегічних документів ще більше, ніж це вже сталося. 

Що означають такі нові дані з «плівок Міндіча»?

Андрій Синюк звільнився із САП за власним бажанням ще в листопаді минулого року, якраз після публікації НАБУ перших «плівок Міндіча». Відповідно, питання його дисциплінарної відповідальності як прокурора з порядку денного знято — звільнену особу не можна притягнути до дисциплінарної відповідальності в межах прокурорської системи.

Однак це звільнення жодним чином не закриває питання кримінально-правової оцінки дій Синюка. Із оприлюднених матеріалів випливає принципове запитання: чи розголошував Андрій Синюк дані досудового розслідування, до яких отримав доступ з огляду на свою посаду заступника керівника САП.

Кримінальний кодекс передбачає відповідальність саме за такі дії. Причому у статті 387 спеціально визначено ситуацію, коли дані розголошує прокурор, безвідносно того, чи він брав безпосередню участь у конкретному досудовому розслідуванні. 

Нам зрозуміло, чому з тактичних міркувань і для збереження основної операції САП не проводила активне слідство у зареєстрованих за фактами витоків кримінальних провадженнях. Проте після того як 8 травня журналісти оприлюднили обставини, які стосуються операції «Мідас», вже як сторонні спостерігачі ми бачимо серйозні підстави для кримінально-правової оцінки дій Андрія Синюка й комунікації її результатів. 

Відтак ми очікуємо, що НАБУ і САП у межах кримінального провадження визначать, чи дійсно Андрій Синюк розголосив фігурантам справи відомості, які отримав, зокрема, через доступ до внутрішніх систем антикорупційних органів. Та повідомлять результати — з огляду на суспільний інтерес і тоді, коли це не зашкодить розслідуванню. 

Іспит контрастів: системне покращення vs закритість оцінювання

Якщо торік до етапу співбесід дійшли лише 7 кандидатів, то в другій спробі наповнити ВАКС до зустрічі з ГРМЕ та ВККС дійшли 73 учасники. І причина не в удачі, а в системному покращенні конкурсних процедур, до яких долучилася й TI Ukraine.

Загальний відсоток відсіювання на кожному з етапів кваліфікаційного іспиту скоротився з 43,3% до 13% у повторному конкурсі. 

Передусім це стало можливим завдяки новим правилам, що запрацювали після ухвалення законопроєкту №12331-2. Він розблокував участь для тих, хто раніше не склав, не з’явився або відмовився від кваліфікаційного іспиту в конкурсі, а це 82 з 205 або 40% від усіх заявників.

Ефект від цих змін особливо помітний у цифрах — без оновлених правил замість 22 фіналістів ми б отримали лише 6, адже 16 осіб, які цьогоріч успішно пройшли співбесіди з ГРМЕ, раніше вже брали участь у суддівських конкурсах.

При цьому ВККС не скористалася можливістю знизити порогові бали за тестування з історії української державності та на визначення когнітивних здібностей (IQ) нижче 75%. А під час попереднього відбору суддів ВАКС саме складні тести IQ з таким високим для них пороговим балом призвели до найбільшого відсіювання — з конкурсу вибули аж 79 учасників зі 123.

Замість оновлення порогового балу ВККС змінила розробника тестів IQ, чим, з огляду на результати тестування, зменшила їх складність. Подібний підхід, вочевидь, Комісія використала й у тестах на знання української державності — рівень відсіювання тут був найменший і склав усього 2,5%.

Однак найбільший контраст результатів помітний саме на етапі виконання практичного завдання, яке в цьому конкурсі не змогли успішно виконати лише 14,1% проти 84% у конкурсі 2025 року. І тут відповіді, чому так сталося, ми не маємо, бо ВККС проігнорувала заклики громадськості і не оприлюднила написані учасниками судові рішення у межах практичного завдання разом з їх покритерійним оцінюванням членами екзаменаційної комісії.

Все б нічого, якби потім члени ВККС не знехтували можливістю під час співбесід щонайменше 8 разів запитати у кандидатів про доволі серйозні помилки в їхніх практичних завданнях. Наприклад, в Олени Роїк запитали, чому вона своїм рішенням визнала особу винною у тяжчому злочині, ніж інкримінувалося, а Ігоря Омеляна — яким чином він зобов’язав засудженого у вироку по недостовірному декларуванню подати виправлену декларацію. Так само нам були незрозумілі запитання, чому Євген Діденко та Іван Посохов спецконфіскували ноутбуки, на яких вчинялося завідомо недостовірне декларування, або ж чому Андрій Дудіков помилково застосував не той закон, який діяв на момент вчинення злочину, і так далі. 

Судячи з усього, помилки в практичному припустилася й кандидатка зі «списку 22-х» Ольга Певна. Член ВККС Сергій Чумак звернув увагу, що у вироку вона помилково застосувала штраф вище вищої межі, хоч це не єдине застереження щодо Певної.

Зрозуміти суть цих запитань ми б змогли, якби так само мали доступ до виконаних практичних. І це вкотре доводить, що непрозорість оцінювання практичних завдань лише шкодить довірі до конкурсних процедур.

Про що говорили на співбесідах з ГРМЕ та ВККС?

Як ми вже згадували, співбесіди загалом тривали понад місяць, і, попри щільний графік та неймовірне навантаження, ГРМЕ та ВККС дійсно доклали великих зусиль, аби тримати планку якості відбору. Цьому також сприяли громадські організації, зокрема, ми в Transparency International Ukraine надали Комісії та міжнародним експертам свої застереження до кандидатів.

Однак такої плідної роботи й результату могло б і не бути без нових умов. Передусім їх створив законопроєкт №11426, за яким з листопада 2024 року ГРМЕ отримала повний доступ до досьє кандидатів та досьє суддів, які претендують на посади у ВАКС, а також яким збільшили часовий ліміт, протягом якого можна проводити співбесіди, — з 30 до 45 днів.

Збільшення часового ліміту особливо стало в пригоді під час цього конкурсу, адже експертам усього за 42 дні вдалося проаналізувати всю доступну інформацію та провести співбесіди з 69 кандидатами.

Традиційно під час спілкування з кандидатами ГРМЕ та ВККС звертали увагу на майно, етичність вчинків і, звичайно, на професійність. 

Гострими були запитання щодо майна, статків і способу життя. Кандидати часто стверджували, що прожити на дохід, який не перевищував прожиткового мінімуму, їм допомагали жорстка економія та продуктова допомога від батьків. Окрему увагу приділили закриттю справ за статтею 130 КУпАП (керування у стані сп’яніння), і такі запитання важливі, бо затягування строків розгляду таких справ часто свідчить про недоброчесне судочинство.

Та абсолютно новим пулом запитань став аналіз активності кандидатів-суддів при користуванні ЄДРСР у режимі повного доступу. Нагадаємо, що повний доступ дозволяє відстежувати, чи не накладено на майно арешт, чи не планується проведення обшуку або інших слідчих дій, уточнювати ПІБ та адреси осіб та іншу дуже чутливу інформацію. Як виявилося, таким сумнівним користуванням ЄДРСР відзначилися чимало кандидатів, і будь-яка згадка про безпідставний пошук родичів та друзів серйозно била по довірі до них.

Зокрема, Комісія виявила випадки, коли судді та їхні помічники шукали інформацію про себе, родичів чи інших осіб, не пов’язаних із їхніми справами. Так робила, наприклад, суддя Тетяна Троян, яка зізналася, що здійснювала пошук для відстеження можливого позову банку щодо сплати боргу. Або Віта Матолич, яка шукала судові рішення щодо своїх родичів за іменем або номером телефону. А кандидат Дмитро Мовчан взагалі понад 100 разів шукав свою родичку в реєстрі.

Окрему увагу приділяли інформації щодо відвідування деякими кандидатами території рф чи окупованих областей України після 2015 року — за їхніми словами, в туристичних, особистих чи ділових справах. І пояснення на кшталт «сприймав окупацію як тимчасову» або поїздки до Курської області у 2019 році оцінювали скептично.

ГРМЕ й ВККС також моніторили соціальні мережі — навіть TikTok-акаунти родичів для виявлення незадекларованого бізнесу, як це було з кандидатом Сивоконем. Він стверджував, що його дружина не має жодного бізнесу, однак члени ГРМЕ показали, ймовірно, її TikTok-акаунт, де вона себе позиціонує як майстриню у сфері краси.

Шлейф невизначеності

Виклики конкурсу ВАКС на цьому не завершуються, адже 3 чинні судді ВАКС, схоже, перейдуть до Апеляційної палати. Це не створить суттєвого дефіциту кадрів у першій інстанції, проте серйозно вплине на справи, у яких ці судді були головуючими або членами колегій — їх вибування з розгляду означає, що такі справи доведеться починати слухати спочатку. А йдеться, наприклад, про справи щодо Гладковського, подружжя Кириленків, Микитася тощо.

З іншого боку, суд збільшив фактичну чисельність працівників майже в півтора раза, що вимагає виділення нового належного приміщення. Через цю нагальну потребу 25 березня ВАКС навіть з відкритим листом звернувся до Президента України.

Нестача 4 суддів у ВАКС означає також, що в майбутньому на нас може чекати ще один конкурс ВАКС, уже четвертий за рахунком. І повторити таку ж процедуру відбору суддів буде вкрай складно, адже повноваження ГРМЕ закінчаться у травні цього року. Тож аби підготувати та провести конкурс за її участю знову, парламенту треба набратися політичної волі й продовжити участь ГРМЕ під час відбору суддів ВАКС — щоб усі судді ВАКС були відібрані за однією процедурою.

Як відбувається доступ до реєстру?

Розрізняють повний та загальний доступи до судових рішень у ЄДРСР. 

Загальний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень призначений для необмеженого кола осіб і здійснюється через офіційний вебпортал, де рішення публікуються з обов’язковою деперсоніфікацією — вилученням імен, адрес та іншої чутливої інформації. 

Натомість повний доступ — це інструмент для службового використання, який надається виключно суддям, працівникам судів та уповноваженим особам правоохоронних і державних органів (НАБУ, САП, СБУ, ДБР, АРМА тощо). Цей режим дозволяє бачити автентичні тексти документів без жодних вилучень чутливої інформації. І такий доступ вимагає обов’язкової авторизації через систему «Електронний суд» із використанням персональних електронних ключів або токенів.

При цьому у Порядку ведення ЄДРСР визначено, що адміністратор, а саме ДП «Інформаційні судові системи», забезпечує відстеження та облік дій авторизованих користувачів — так зване «логування». Таким чином можна дізнатися, хто і що шукав в реєстрі в режимі повного доступу.

У чому проблема?

Широкі дискусії довкола незаконного поширення інформації з повного доступу до реєстру активізувалися після кримінальних справ НАБУ, зокрема, «справи Борзих». Нещодавно стало відомо, що низка посадовців цікавилася закритими рішеннями у справі «Мідас». А на співбесідах у межах конкурсу до ВАКС також були озвучені випадки, коли кандидати, авторизовані як користувачі реєстру, шукали інформацію, яку не можна було пояснити виконанням професійних обовʼязків. 

Як бачимо, лише торік було чимало прикладів невиправданого пошуку в ЄДРСР.  Загалом же ми виокремили такі механізми, які дозволяли інформації «витікати».

Використання чужих облікових даних. Так, різні органи раніше встановлювали факти, коли сторонні особи (зокрема адвокати) отримували доступ до закритої частини Реєстру, використовуючи облікові дані суддів. Наприклад, за версією слідства, на Київщині адвокат під логіном та паролем судді отримував повну інформацію про ухвали, що стосувалися його клієнтів (зокрема власників шахрайських колцентрів), і попереджав їх про заплановані слідчі дії. Це призвело до розголошення відомостей досудового розслідування та було кваліфіковано як несанкціоноване втручання в автоматизовані системи (ч. 5 ст. 361 КК України).

Інсайдери в апаратах судів. Також виявляються схеми, де працівники апаратів судів діють як «інсайдери», регулярно постачаючи інформацію замовникам. Наприклад, у Дніпрі помічниця судді апеляційного суду, за версією слідства, двічі на тиждень здійснювала контекстний пошук за запитами представників «кримінального світу» та адвокатів, роздруковувала ухвали про обшуки (зокрема у справах про відмивання грошей) і передавала замовникам за винагороду.

Безпідставні пошуки в повному доступі. Аналіз логів доступу під час співбесід із кандидатами до ВАКС викрив масові випадки використання «службового» ключа для вирішення особистих питань або перевірки знайомих. Було встановлено, що кандидати (які є суддями) здійснюють сотні запитів щодо колишніх членів сім’ї, їхніх компаній або власних справ. Наприклад, під логіном одного з кандидатів зафіксовано 240 запитів, що не стосувалися його проваджень, включно з 75 пошуками щодо колишнього чоловіка його сестри, який перебував під слідством. Логи системи фіксують регулярні пошуки за прізвищами відомих фігурантів антикорупційних розслідувань (наприклад, Альперіна), які здійснюються особами, що не мають жодного процесуального відношення до цих справ. Кандидати часто пояснюють це «загальною професійною цікавістю», проте для слідства це створює ризик передчасного розкриття тактики обвинувачення.

Загалом, технічне логування дозволяє відстежити активність за конкретним цифровим ключем протягом багатьох років, проте часто користувачі не можуть пояснити природу цих запитів або стверджують, що їм невідомі особи, щодо яких здійснювався пошук. Це вказує на ймовірне використання ключів іншими особами або на свідоме приховування фактів незаконного збору інформації.

Як зараз врегульовані питання доступу до реєстру?

Наразі Закон України «Про доступ до судових рішень», який є основою регулювання цього реєстру, визначає випадки, коли саме загальний доступ може бути закритий. Але жодним чином не врегульовує питання закриття повного доступу до окремих категорій рішень. 

Вочевидь, законодавець виходив із того, що всі користувачі, які мають повний доступ до судових рішень, добросовісно ставитимуться до захисту відповідної інформації. Але як ми могли побачити з наведених вище прикладів, це не завжди так стається.

З огляду на всі ці недоліки, у липні 2023 року ВРП за зверненням НАБУ прийняла зміни, які дозволяли обмежити (відтермінувати) забезпечення загального доступу до судових рішень на підставі постанов слідчих та прокурорів. Однак Верховний Суд скасував цей нормативний акт.

На доповнення до всіх превентивних заходів за несанкціоновані дії з інформацією в реєстрі встановлена кримінальна відповідальність. Зокрема, йдеться про такі кримінальні правопорушення, як несанкціоноване втручання в роботу інформаційних, комунікаційних систем і мереж (ст. 361 КК України), незаконний збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, що зберігається в комп’ютерних системах (ст. 361-2 КК України), умисне внесення неправдивих або несвоєчасне внесення відомостей до судових автоматизованих систем (ЄСІТС тощо), а також несанкціоновані дії з інформацією в таких системах — вчинені як уповноваженими, так і сторонніми особами (ст. 376-1 КК України).

Але кримінальна відповідальність є реакцією на факт витоку, що вже відбувся, але вона не вирішує повною мірою завдання стримати осіб від порушення закону та не захищає інтереси слідства.

Крім цього, Порядок ведення ЄДРСР визначає, що ДП «Інформаційні судові системи» може обмежити доступ особі, яка має повний доступ до Реєстру, якщо вона порушила вимоги законодавства. Одним із таких порушень є розголошення інформації з реєстру.

Показово, що наявність прогалин у регулюванні доступу до ЄДРСР визнають і в експертному середовищі. Проєкт Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки як очікуваний результат передбачає забезпечення дієвих механізмів запобігання, виявлення та реагування на зловживання в автоматизованому розподілі справ і доступі до реєстру, включно з аудитом та автоматизованим моніторингом дій користувачів повного доступу (п. 2.1.5.4). Також в проєкті антикорстратегії вказана вимога, що будь-яке обмеження доступу до судових рішень має бути обґрунтованим, пропорційним і здійснюватись виключно за процедурами, визначеними законом (п. 2.1.5.5). Це знову підтверджує: чинного регулювання недостатньо, а потреба в  змінах уже назріла.

Як розв’язати ці проблеми?

Один із кроків уже виконали, адже з 1 березня 2025 року авторизація в ЄДРСР здійснюється виключно через систему «Електронний суд» із використанням токенів, що блокує можливість входу за простими логіном та паролем. Це дозволяє встановити, що особа, яка користується повним доступом до реєстру за логіном і паролем судді, отримала його від конкретного судді, а не внаслідок недбалості останнього.

Інший аспект — законодавчі зміни. Раніше вже були спроби внести зміни до закону про доступ до судових рішень, у тому числі задля запобігання несанкціонованому розголошенню інформації, яка міститься в повному доступі. Так, торік народні депутати активно просували законопроєкт № 7033-д, який громадськість розкритикувала з огляду на те, що певні пропозиції обмежити заразом і загальний доступ до ЄДРСР непропорційні та неадекватні. Зараз доопрацьована редакція законопроєкту знову перебуває на розгляді комітету. 

Лунали і пропозиції взагалі закрити доступ до судових рішень, які приймаються на етапі досудового розслідування. Однак тут треба нагадати, що незаконне поширення інформації здійснюється саме з використанням повного доступу (тобто того, який за задумом має обмежене коло користувачів). А низка рішень на етапі досудового розслідування постановляється у відкритих судових засіданнях, які можуть, навіть, транслюватись. А тому безпідставне закриття загального доступу до таких ухвал підриває суспільний контроль — і це неприйнятно.

Справедливо також відзначити, що в окремих випадках наявність повного доступу до реєстру може бути ефективним засобом реалізації повноважень. Саме швидкий доступ до інформації дозволяє ефективно розв’язувати питання, наприклад, конфлікту інтересів, запобігати спробам перепродати активи після накладення арешту на майно та інші речі. Але звуження обсягу доступних для конкретної посадової особи судових рішень з огляду на її повноваження дозволить нівелювати ризики несанкціонованого поширення інформації.

А для захисту особливо чутливої інформації про досудові розслідування ми підтримуємо пропозиції депутатів обмежити й повний доступ до судових рішень. Тоді посадовці, які його мають, не зможуть отримати відомості про результати розгляду справ за клопотаннями про обшуки, негласні слідчі (розшукові) дії, арешти майна, тимчасові доступи до речей і документів. Але важливо, щоб ці обмеження стосувалися саме рішень, постановлених у закритому судовому засіданні. 

Режим закритого судового засідання, передбачений ст. 27 КПК України, дозволяє оприлюднювати судові рішення саме з вилученням інформації, розголошення якої може зашкодити або правам особи, або інтересам досудового розслідування. А безпідставне закриття загального доступу до судових рішень, наприклад, при обранні запобіжних заходів чи продовженні строків розслідування, зменшуватиме можливості підзвітності та громадського моніторингу — зокрема, заважатиме відстежувати перебіг розслідування та розгляду справ про корупцію. А відомості про накладені арешти вже після повідомлення про підозру, які розглядаються за участю власників майна, дозволяють громадськості відстежувати результативність конфіскації цього майна у разі постановлення обвинувального вироку суду.

Навіть зараз ми бачимо негативну тенденцію, коли доступ до окремих вироків у справах за угодами обмежується загальним доступом, попри те, що судді отримали можливість закривати окремі частини рішень. І тому якими б не були важливими інтереси слідства, не слід забувати про механізми підзвітності і прозорості — саме вони стали важливим здобутком України на шляху до демократичного функціонування правоохоронних органів.

Також після перегляду спеціальних спільних засідань ГРМЕ та ВККС щодо добору суддів до ВАКС ми виявили, що технічні можливості для відстеження активності в ЄДРСР уже існують. Необхідно закріпити обов’язок регулярного аудиту доступів та встановити чіткі наслідки за безпідставні пошукові запити — передусім дисциплінарні, а за наявності складу кримінального правопорушення — передбачити кримінальну відповідальність.

***

Проблема несанкціонованого доступу до судового реєстру вже стала системною, і її не можна вирішити лише кримінальною відповідальністю. Перегляд такого доступу потребує комплексного підходу, що поєднує технічні, законодавчі та організаційні заходи.

По-перше, необхідно переглянути можливості повного доступу до судового реєстру з огляду на повноваження посадових осіб, які його мають. За наявності чітких критеріїв такий доступ можна звузити.

По-друге, на законодавчому рівні слід обмежити повний доступ до певної категорії судових рішень: ухвали щодо обшуків, арештів майна та інших рішень, ухвалених у закритому засіданні. Вони мають бути недоступні у повному режимі протягом певного строку або ж до настання певної події — наприклад, до постановлення вироку у справі.

Своєю чергою, механізм закритого судового засідання відповідно до ст. 27 КПК України слід застосовувати системно — з точковим вилученням чутливої інформації, а не суцільним закриттям рішень.

По-третє, вже наявні технічні можливості логування мають стати основою для регулярного аудиту пошукових запитів з чіткими наслідками за безпідставні запити — дисциплінарними або кримінальними, залежно від наявності ознак складу порушення.

При цьому будь-які обмеження мають залишати недоторканим принцип публічності судочинства. Безпідставне закриття доступу до вироків за угодами чи ухвал на досудовому розслідуванні, наприклад, про запобіжні заходи, підриватиме демократичний контроль над правоохоронними органами, який Україна розвиває.

Наскільки швидко НАБУ розслідує справи, а САП скеровує обвинувальні акти до суду

Представлені в лютому дані вказують на певне скорочення кількості осіб, яким повідомили про підозру в корупції у 2025 році, але загалом свідчать про активізацію роботи щодо топпосадовців. 

Так, якщо у 2024 загалом підозри вручили 231 людині, то у 2025 таких було 218.  

Як же змінилися ці цифри за категоріями посадовців?

• Кількість найвищих посадових осіб, яким повідомлено про підозру (міністри, керівники ЦОВВ та їх заступники), подвоїлася — із 6 осіб у 2024 році до 12 у  2025.

Наприклад, у 2024 році про підозру у заволодінні землею на Сумщині повідомили ексміністру агрополітики Миколі Сольському, про легалізацію незаконно набутих коштів та прийняття пропозиції хабаря — ексзаступнику голови ОП Андрію Смирнову та в пропозиції надання хабаря — ексзаступнику міністра енергетики Олександру Хейлу. А у 2025 році підозрюваними стали голова АМКУ Павло Кириленко по новому епізоду недекларування майна та незаконного збагачення, ексвіцепрем’єр-міністр – міністр національної єдності України Олексій Чернишов — за ймовірне зловживання службовим становищем та одержання неправомірної вигоди, а також ексзаступник міністра аграрної політики та продовольства України Володимир Топчій — за ймовірне зловживання службовим становищем.

• Представники судової влади — 10 осіб отримали підозри у 2025 році проти 5 у 2024 році.

Серед проваджень із підозрюваними НАБУ-САП у 2024 році слід відзначити справу про хабарництво суддів господарських судів на Львівщині, а також справу про хабарі суддів Білгород-Дністровського суду Одещини за рішення, які ставали підставою для відстрочки. У 2025-му підозрюваними у справах НАБУ про хабарництво стали суддя міськрайонного суду Дніпропетровської області, суддя одного з районних судів Одеси, а також суддя Воловецького районного суду.

• Депутати (у тому числі парламенту) та місцеві високопосадовці: показник залишився на тому ж рівні — 21 особа у 2025 році проти 22 у 2024 році. 

У цій категорії підозрюваними у 2024 році стали народні депутати Микола Задорожній, який, за версією сторони обвинувачення, разом зі спільниками попросив про хабар у голови сільради на Сумщині та організував його передачу. Свої підозри отримали Ірина Кормишкіна у справі про незаконне збагачення та декларування недостовірної інформації, а також міський голова Мукачева Андрій Балога за ймовірне забезпечення прийняття рішення про продаж за заниженою вартістю земельної ділянки, що була у комунальній власності. У 2025 році НАБУ та САП повідомили про підозру народному депутату Віктору Бондарю за організацію схеми постачання продукції АТ «Укрзалізниця» за завищеними цінами. А в межах ще однієї справи підозрюваними стали аж четверо чинних нардепів — Євген Пивоваров, Ігор Негулевський, Ольга Савченко та Юрій Кісєль, які, за версією слідства,систематично отримували неправомірну вигоду за голосування у Верховній Раді.

• Кількість запідозрених посадовців держструктур та держкомпаній  зменшилась: у 2025 році таких було 23, тоді як у 2024-му — 37 осіб.

Цей факт можна пояснити зокрема реалізацією політики пріоритезації розслідувань щодо високопосадової корупції.

Процес передачі справ до суду також змінився. Так, кількість осіб, щодо яких складено обвинувальні акти, зросла. У 2024 році обвинувальні акти склали щодо 243 осіб (131 у І півріччі та 112 у ІІ півріччі), а у 2025-му це число збільшилось до 280 осіб (154 у І півріччі та 126 у ІІ півріччі).

Найбільша кількість обвинувальних актів САП у 2025 році стосувалася:

• керівників інших держструктур та держкомпаній — 56 осіб. Серед них обвинуваченими стали чотири особи у справі про заволодіння коштами АТ «Укрзалізниця», посадовці та їх пособники у справі про зловживання на Одеському припортовому заводі, посадовці щодо відмивання коштів державних підприємств-учасників концерну «Укроборонпром»;
• депутатів (у тому числі парламенту) та місцевих високопосадовців — 23 особи. Так, у 2025 році до суду направили справи, зокрема, щодо двох колишніх депутатів Одеської облради, які разом із іншими співучасниками заволоділи 32 суднами, переробили їх на 12 барж та незаконно привласнили. Також з обвинувальним актом до суду пішла справа щодо народного депутата Задорожнього, який за пособництва посадовців Нацполіції вимагав хабар за неперешкоджання проведенню ремонтних робіт об’єктів інфраструктури на Сумщині. Обвинуваченим став і колишній депутат Харківської облради, який організував злочинну групу, дії якої при продажу електроенергії під час війни завдали ПрАТ «НЕК “Укренерго”» збитків на суму понад 58 млн грн;
• службових осіб правоохоронних органів — 26 осіб. Обвинуваченими у справах НАБУ та САП у цій категорії стали колишній детектив центрального управління БЕБ та слідчого в ОВС СУ ГУ НП у Київській області за вимагання $150 тис. неправомірної вигоди, начальник сектору Департаменту захисту національної державності СБУ та ще дві особи, викриті на вимаганні  $300 тис. неправомірної вигоди, колишній начальник відділу Черкаської обласної прокуратури та громадянин, яких викрили на одержанні  $41 тис.

Ця динаміка свідчить про те, що НАБУ та САП не лише реєструють більше проваджень, а й ефективніше доводять до завершення досудові розслідування. Це розвіює міф про те, що НАБУ лише оголошує про підозри, а кількість обвинувальних актів залишається невисокою. Звичайно, досудове розслідування справи після підозри займає певний час, особливо, коли вживаються заходи міжнародної правової допомоги або ж розшук підозрюваних осіб. 

Попри це, для аналітичної роботи було б доречно наводити в статистиці середню тривалість досудового розслідування кримінальних правопорушень із деталізацією кількості тих кримінальних проваджень, розслідування у яких зупинено, і вказувати причини цього, а також зазначати тривалість стадії ознайомлення з матеріалами справи сторони захисту (ст. 290 КПК України). Наразі цих узагальнених показників, які суттєво впливають на розуміння хронології розслідування топкорупційних справ, на жаль, немає.

Окрім цього, в статистиці НАБУ не публікується інформація про припинені кримінальні провадження, зокрема, з деталізацією того чи йдеться про справи з підозрюваними чи без підозрюваних. Це давало б можливість ширше поглянути на діяльність органу досудового розслідування, зокрема щодо того чи «зависають» кримінальні провадження там надовго без оголошення підозр.

Варто також відзначити, що парламент досі не ухвалив зміни, які б дозволили підсилити роботу НАБУ і на прийнятті яких наголошували міжнародні аудитори. Йдеться, зокрема, про скасування автоматичного закриття справ за спливом строків розслідування, а також врегулювання питань підслідності. Це б дозволило НАБУ та САП надалі показати ще більший рівень ефективності у розслідуваннях справ. Окрім цього, не вирішеними залишаються проблеми доступу до прослуховування без залучення СБУ та інші питання ефективності обробки державної таємниці, доступу до незалежної судової експертизи.

Результативність судового розгляду Антикорсудом

Зі щорічного звіту ВАКС бачимо, що результативність судового розгляду протягом 2024–2025 років за ключовими показниками значно зросла: від обсягів розглянутих справ до швидкості винесення рішень та сум конфіскацій.

Так, ВАКС суттєво наростив темпи завершення розгляду кримінальних справ. У 2025 році суд розглянув 114 справ (щодо 180 осіб), а це більше, ніж у 2024 році, коли було розглянуто 88 справ (щодо 137 осіб).

Зросла і кількість винесених вироків — з 77 (з них 38 за угодами) у 2024 році до 109 (з них 72 за угодами) у 2025-му. Загалом протягом минулого року було засуджено 154 особи, що суттєво перевищує показник 2024-го — 112 осіб. Також спостерігаємо зменшення кількості виправданих осіб — з 10 у 2024 році до 8 у 2025-му. І це також демонструє, що більшість справ, які САП направляє до суду, мають під собою якісну доказову базу.

Так, у 2024 році АП ВАКС засудила екснардепа Руслана Сольвара до 3 років в’язниці за незаконне отримання компенсації за оренду житла. ВАКС засудив на 9 років ексслідчого СБУ Сергія Глівінського за вимагання та отримання хабаря, а ще свій вирок отримав нардеп Андрій Одарченко — 8 років в’язниці за спробу підкупити за біткоїни ексголову Держагентства з відновлення. 

А вже у 2025 році ВАКС засудив заочно до 15 років в’язниці екснардепа Дмитра Крючкова за заволодіння понад 1,5 млрд грн компаній «Черкасиобленерго» та «Запоріжжяобленерго», ексголову ДСА Сальнікова до 3 років за зловживання впливом, та нарешті дочекався вироку ексголова ДФС Роман Насіров — 6 років ув’язнення за зловживання службовим становищем.

При цьому ми бачимо зростання кількості вироків за угодами. Наприклад, у 2025 році на підставі угод про визнання винуватості ВАКС засудив ексголову Західного апеляційного господарського суду Бориса Плотніцького — до 8 років позбавлення волі, позбавлення права обіймати керівні посади державної служби строком на 3 роки та штрафу 85 тис. грн, експрокурора ГПУ Володимира Дергунова — до 1 року реального позбавлення волі, на додачу його на 3 роки позбавлено права обіймати посади, а також конфіскувано житловий будинок разом з автомобілем KIA Sportage. Також угода була укладена з фігурантом справи про заволодіння «нафтопродуктами Курченка» бізнесменом Тищенком. При цьому, наприклад, тексти вироків Плотніцького та Тищенка закриті, і з публічної комунікації по цих справах неможливо дізнатися, що саме держава отримала в обмін на помʼякшення покарань для цих осіб.

Тому хоча збільшення кількості розглянутих справ позитивне саме по собою, зростання кількості вироків за угодами — особливо за обмеженого доступу до них — можуть зменшувати довіру як до ВАКС, так і до САП. У звʼязку з цим доречно використовувати можливості для засекречення лише окремих частин вироку, а також вдосконалити комунікацію САП щодо політик укладення угод про визнання винуватості у справах про корупцію на найвищому рівні.

Попри збільшення кількості справ, ВАКС вдалося підвищити ефективність використання часу на судовий розгляд. Якщо розгляд одного кримінального провадження (від надходження до фінального судового рішення) у 2024 році займав в середньому 618 днів, то в 2025-му така тривалість скоротилася до 405 днів. Цьому могло посприяти, зокрема, запровадження одноособового судового розгляду, а також  зростання кількості вироків, укладених на підставі угод, адже їх розгляд займає суттєво менше часу.

Попри це зростає кількість нерозглянутих проваджень. Якщо у 2024 році їх було 287 (щодо 749 осіб), то у 2025-му — уже 327 (щодо 862 осіб). Це демонструє потребу вжити як законодавчих, так і організаційних заходів, спрямованих на підвищення ефективності розгляду кримінальних справ. 

До прикладу, в процесі моніторингу справ ВАКС ми фіксували зловживання та затягування, зокрема, у справі про злочинну організацію в ОАСК, ексголови ДФС Романа Насірова в «газовій схемі» Онищенка, а також у справі так званого «короля контрабанди» Вадима Альперіна. Усе це можна виправити змінами до КПК України щодо протидії зловживанню процесуальними правами.

Касаційний перегляд рішень ВАКС та АП ВАКС у Верховному Суді теж демонструє позитивні тенденції. У 2025 році касаційний суд розглянув більшу кількість скарг від учасників: 164, з них по суті 41 скаргу. До порівняння, у 2024 році таких скарг було 150, а по суті розглянули лише 28. І загалом зросла кількість рішень ВАКС, які залишилися без змін за результатами перегляду: у 2025 році їх стало 27 (65,9% від розглянутих по суті), тоді як у 2024 році таких було 16 (57%).

При цьому радує, що ефективність суду у сфері повернення активів у 2025 році підвищилась. Так, торік розмір активів, щодо яких ухвалили рішення про спеціальну конфіскацію, склав понад 673 млн грн у 13 провадженнях. Для порівняння, у 2024-му цей показник був 158,8 млн грн у 11 провадженнях. А розмір конфіскованих активів у справах про відмивання коштів зросла майже вдесятеро — з 50,6 млн грн у 2024-му (4 вироки) до 470,3 млн грн у 2025 році (7 вироків).

Попри це, відомості про виконання рішень із конфіскації активів у звітах ВАКС та НАБУ відсутні (вони і не мають там зазначатися), що не дозволяє відстежити реальне поповнення державного бюджету цими коштами. Однак ця інформація з боку інших держорганів могла б бути показовою з погляду якості публічної комунікації.

***

Ефективність роботи НАБУ, САП і ВАКС — це не лише цифри зі звітів, а вже й показники, на які орієнтується спільнота всередині країни та у світі. 

Так, саме відчутне пожвавлення роботи цих інституції стало основною причиною покращення на 1 бал показника України в Індексі сприйняття корупції–2025. Фонд Бертельсманна, який у цьому дослідженні дав нам 5 балів, передусім враховує, наскільки посадовці, які зловживають своїм становищем, притягуються до відповідальності або караються. А цифри, наведені вище, якраз про це. Нагадаю, що Індекс сприйняття корупції — це міжнародне дослідження, яке враховує цілий спектр чинників, які впливають на стан боротьби з корупцією.

Тож зростання кількості підозр топпосадовцям, обвинувальних актів та вироків — це позитивна тенденція не лише для роботи НАБУ, САП і ВАКС, а й загалом для всієї сфери. Проте для реальної довіри до антикорупційної системи важливо не лише показувати більше цифр, а й забезпечувати їхню прозорість: публікувати інформацію більше узагальненої інформації, відкривати у тій частині, де це можливо, тексти вироків за угодами та звітувати про реальне виконання рішень про конфіскацію. 

Ми не маємо сумнівів, що НАБУ, САП і ВАКС справді працюють, але системна робота також виражається й у виправленні наявних недоліків. Це й визначатиме, чи перетвориться кількісне зростання показників на якісний результат.