Призначити трьох відсутніх експертів до складу комісії з відбору членів Рахункової палати

Наразі у Рахунковій палаті вакантні 6 з 11 посад. Конкурс на нових членів органу формально розпочався ще півтора року тому, але відтоді поступу в ньому так і не було — Верховна Рада не затвердила склад дорадчої групи експертів (ДГЕ), яка його проводитиме. Дорадча група має складатися з шістьох осіб — трьох від української сторони і ще трьох зі сторони наших міжнародних партнерів. І якщо кандидатів від останніх обрали досить швидко, то парламент зі своїми представниками визначитися поки так і не зміг. 

Це не перше подібне зобов’язання України — у лютому 2026 року вимога щодо завершення конкурсної процедури призначення членів Рахункової палати з’явилася у меморандумі з МВФ. Утім, ми вже не дотрималися задекларованих намірів утворити дорадчу групу до кінця квітня цього року. 

Тепер формування ДГЕ буде умовою ще й макрофінансової допомоги від ЄС.

Розробити та представити Єврокомісії нову Стратегію публічних закупівель на 2027-2030 рр.

Чинна стратегія реформування публічних закупівель розрахована на 2024–2026 рр. Утім, уже зараз вона діє досить формально, адже уряд не ухвалив план заходів для її реалізації на 2026 рік. Та й ті кроки, які були заплановані на попередні періоди, вдалося виконати не повністю. Зокрема через те, що їх варто робити вже після оновлення профільного законодавства, а цей процес затягнувся на два роки. 

Але врешті 27 травня парламент ухвалив новий Закон «Про публічні закупівлі». І в найближчі декілька років нам треба буде як впровадити його на практиці — ухвалити приблизно 40 підзаконних актів, технічно доопрацювати Prozorro — так і ще й завершити гармонізацію законодавства. Тож якісна стратегія розвитку сфери має допомогти правильно все спланувати і впоратися з викликами.

Підготувати концептуальну записку щодо закону про оборонні закупівлі

Це чи не вперше Єврокомісія визначає певні строки для гармонізації законодавства про оборонні закупівлі з європейськими стандартами. Адже в Ukraine Facility раніше закріпили реформу лише публічних закупівель, публічно-приватного партнерства і концесій — з дедлайном у третьому кварталі 2027 року.

Судячи з формулювання умови, концептуальну записку треба розробити вже цього року. І окремим викликом як тут, так і далі в гармонізації закупівельного законодавства в сфері оборони, буде визначитися, хто за нього відповідає — Мінекономіки, що формує політику закупівель, Міноборони, яке робить це для сфери оборони, чи взагалі представники парламенту.

Підготувати структурні зміни в Держаудитслужбі

Єврокомісія закликає нас підготувати пропозиції щодо чіткого організаційного та управлінського розмежування між функціями інспекції та аудиту в структурі Державної аудиторської служби.

Ці два заходи мають різні мету, процедури та методології. Аудит спрямований на те, щоб допомогти підконтрольному органу або підприємству системно вдосконалити свою роботу. Тут дуже важливі довіра і співпраця, щоб аудитори могли надати якомога корисніші рекомендації, і потім їх якісно впровадили. Своєю чергою, інспекція полягає у детальній перевірці фінансової та господарської діяльності на наявність порушень законодавства. І за її результатами винних можуть притягнути до відповідальності. Тут уже йдеться не про партнера, який старається тобі допомогти, а контролера, що шукає помилки.

Зараз аудитори та інспектори працюють в межах одних тематичних департаментів — наприклад, департаменту контролю місцевих бюджетів або департаменту контролю у сфері будівництва. Якщо під час аудиту виявляють ознаки порушень — інспектори того ж підрозділу можуть розпочати інспекцію щодо того самого об’єкта, хоча не мають так робити. Це підриває довіру до аудитів, робить їх менш ефективними і недостатньо сфокусованими.

Необхідність розмежування цих форм контролю вже визначена у Стратегії реформування системи управління державними фінансами на 2026–2030 роки. Вона передбачає відокремлення в діяльності Держаудитслужби функцій аудиту та інспектування до кінця 2027 року. Очікується, що у межах подальшого розвитку системи державного внутрішнього фінансового контролю аудит Держаудитслужби дедалі більше виконуватиме функцію незалежної зовнішньої оцінки систем управління, доповнюючи внутрішній аудит, який здійснюється безпосередньо в державних органах.

З одного боку, умови отримання макрофінансової допомоги щодо закупівель і фінконтролю здаються легкими, особливо як порівняти її з тим, що від нас вимагають стосовно податкової сфери. Водночас ця думка може бути оманливою. Призначити дорадчу групу експертів, щоб нарешті запустити конкурс в Рахункову палату, ми не можемо вже понад рік. Стартувати реформу закупівельного законодавства у сфері оборони — це теж неабиякий виклик. 

Те, що Єврокомісія визначила ці реформи у переліку умов — сигнал, що вони справді важливі. Однак для того, щоб вони стали справді пріоритетними, необхідні усвідомлення цієї потреби та політична воля на різних рівнях всередині країни.

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

Як рахували

Для цього дослідження ми взяли всі закупівлі за 2025 рік — незалежно від процедури, але враховували лише договори зі статусом «активний» або «виконаний». До вибірки потрапили і закупівлі, які оголосили минулого року, але договори уклали вже на початку 2026 року. 

Основу вибірки становлять закупівлі за класифікацією 79340000-9 «Рекламні та маркетингові послуги». Однак також перевірили й інші поширені категорії, в які може потрапляти піар. Щоб не пропустити релевантні закупівлі, які замовники можуть класифікувати інакше, застосували пошук за ключовими словами — «висвітлення», «розміщення», «просування». 

Окремо ми проаналізували медіазгадки в межах рекламних контрактів. Для цього за допомогою ШІ-асистента Claude написали Python-скрипти. Вони збирали матеріали з онлайн-медіа за 2025 рік, в яких досліджувані міськради закуповували висвітлення своєї діяльності. Серед цих новин скрипти відбирали ті, що мають згадки міськрад (різні варіанти формулювання назви в різних відмінках) та їхніх мерів. Додатково ще вручну перевіряли вибірки. Далі кількість згадок ми зіставили з KPI, визначеними в договорах на відповідні рекламні та інформаційні послуги у 2025 році. 

Хто з міських рад замовляє найбільше реклами 

У 2025 році міські ради та підпорядковані їм структури законтрактували на рекламу майже 149 млн грн. Це трохи менше, ніж у 2024 році, коли сума сягала 157 млн грн. Цього разу лідери у рейтингу дещо змінилися. Найбільші суми на рекламні послуги спрямували у Кривому Розі, Харкові, Києві та Кам’янському. А от Дніпро, який роками витрачав на рекламу найбільше в країні, різко зменшив витрати й опустився в списку. 

Найчастіше міськради купували:

• рекламу в соцмережах,
• зовнішню рекламу (білборди),
• радіо та телебачення,
• розробку і реалізацію комплексних рекламних кампаній.

Далі — детальніше про те, як саме міста витрачають ці кошти, хто отримує замовлення і який контент за них створюють. 

Кривий Ріг — сталі виконавці та Вілкули у більшості публікацій

Кривий Ріг у 2025 році опинився серед лідерів за законтрактованими коштами на рекламу — 37 млн грн. Водночас більша половина цієї суми припадає на договори, підписані вже на початку 2026 року. Хоча самі закупівлі оголосили ще у 2025-му, що вплинуло на загальний річний показник. Якщо ж рахувати лише контракти, укладені безпосередньо у 2025-му, місто спрямувало на рекламу 17,3 млн грн.

Найбільше коштів законтрактувало КП «Інститут розвитку міста Кривого Рогу». У лютому 2025 року підприємство уклало контракт на 12 млн грн із ТОВ «Телерадіокомпанія “Медіа-Система”» на висвітлення тем безпеки, інфраструктури, соцпрограм і роботи влади. Контент виходив на радіостанціях «Радіо П’ятниця», «Мегаполіс», «Радіо Кривбас», «Перець FM», «Стильное» і телеканалах «Перший Міський» та «ОТВ». ТОВ «Телерадіокомпанія “Медіа-Система”» пов’язують з оточенням Олександра Вілкула — голови Ради безпеки Кривого Рогу, колишнього депутата Верховної Ради та Дніпропетровської обласної ради. Його батько, Юрій Вілкул, із 2021 року виконує обов’язки міського голови Кривого Рогу. 

Уже на початку 2026 року це комунальне підприємство уклало ще один, фактично аналогічний, контракт на 13,7 млн грн. Цього разу виконавцем стало ТОВ «Телерадіокомпанія “Нова”» (канал ОТВ). Її власники Станіслав Басов та Оксана Нечай також володіють ТОВ «Громадське телебачення ОТВ». Подібні послуги ця ж компанія надавала і у 2024 році. 

Окремо КП «Інститут розвитку міста Кривого Рогу» купує висвітлення у газетах та онлайн-медіа. Минулого року на це законтрактували 5,2 млн грн, а на початку 2026 — ще 6 млн грн. Замовлення отримало ТОВ «ІА “Кривбас Он-Лайн”», яке працювало з містом і раніше. Компанію пов’язують з Ярославом Гивелем — депутатом від «Української перспективи» Вілкула. Гроші йдуть на розміщення матеріалів на сайтах «Кривбас Он-Лайн», «Пульс», «1 Перший міський.KR», «Інформатор», а також у газетах «Пульс», «Моя Газета Домашня», «Вечір», «Вік. Вісник Кривбасу». Перелік медіа майже не змінюється з року в рік.

Втім, самі витрати — лише частина історії. Аналіз контенту показав, що пресрелізи КП «Інститут розвитку міста Кривого Рогу» доволі легко відстежуються в місцевих медіа — такі матеріали прямо підписані назвою комунального підприємства, а іноді ще й виходять у спеціальних рубриках. Водночас стабільно у понад 90% таких публікацій, залежно від медіа, згадуються Юрій або Олександр Вілкули. Це свідчить, що значна частина офіційного контенту у місті будується навколо персонального висвітлення місцевої влади. Окрім цього, назви пресрелізів приблизно у половині випадків — це цитати когось з Вілкулів. Наприклад, «О. Вілкул: Поступово оснащуємо садочки, школи та гімназії сучасними енергоефективними технологіями – для комфорту дітей, вихователів й зменшення витрат на енергоресурси».

Dozorro звернулося до Криворізької міської ради з проханням пояснити високі витрати на рекламу, їхні цілі та оцінку ефективності. На що міська рада відповіла, що головні розпорядники бюджетних коштів самі визначають, на що витрачати гроші в межах затвердженого бюджету, а всі витрати проводяться відповідно до законодавства.

Харків — більше про діяльність міськради

Друге місце посідає Харківська міська рада — 19,3 млн грн. Це майже скільки ж, як у 2024 році (21 млн грн). У Харкові витрати на піар стабільні не лише за сумами, а й за підходом: мерія продовжує працювати з тими самими виконавцями та робить ставку на телебачення, радіо та місцеві онлайн-медіа.

Майже 7 млн грн Харківська міська рада законтрактувала на розміщення новин і програм у телеефірі. Договір із ТОВ «Інтерком-інвест» підписали наприкінці 2025 року — вже на послуги, які надаватимуть у 2026-му. Подібну практику місто використовувало і роком раніше.

Ще понад 5,5 млн грн спрямували на розміщення матеріалів про діяльність міськради, мера та виконкому на радіо. Один із договорів уклали наприкінці 2025 року — на послуги, які надаватимуть уже цього року. Як і у 2024 році, їх надає ФОП Окунєв Денис Сергійович.

Окремо 4,5 млн грн витратили на висвітлення роботи влади, інфраструктурних проєктів, безпекових заходів та соціальних програм у місцевих медіа: «Слобідський край», «Думка», Status Quo та «Об’єктив». Останній ресурс належить чиновнику міськради Олександру Давтяну та його дітям. 

Втім, самі витрати не завжди показують, як саме виглядає така комунікація. Аналіз контенту показав, що в Харкові вона менш персоналізована навколо мера, ніж у Кривому Розі. У «Слобідському краї» та «Думці» міськраду згадували частіше, ніж Ігоря Терехова. Водночас окремі медіа більше концентруються саме на фігурі мера. Найбільше це помітно на сайт «Об’єктив», де Терехова згадували майже у 15% усіх новин за 2025 рік — це приблизно удвічі частіше, ніж міськраду. Водночас суттєва частина цих згадок — це цитати з офіційних повідомлень про обстріли міста. Прізвище мера у заголовках новин зустрічається значно рідше, ніж у Кривому Розі.

Київ — соціальні кампанії

Третє місце посідає Київ. Структури Київської міської ради законтрактували 18,4 млн грн на інформаційні та комунікаційні кампанії — це трохи менше, ніж у 2024 (20 млн грн).

Основний акцент столиця робить на соціальних проєктах: поширення поліграфії, просування у соцмережах, на радіо та зовнішній рекламі. Найбільше коштів законтрактувало КП «Центр комунікації» — 7,4 млн грн на понад 20 кампаній. Серед них:

• Інформація про партнерство України з ЄС — 376 тис. грн
• Рекрутинг у бригаду «Рубіж» для Нацгвардії — 389 тис. грн
• Кампанії про вакцинацію — 386 тис. грн
• Популяризація служби у Силах територіальної оборони ЗСУ — 379 тис. грн
• Кампанія «КМАН — простір можливостей, розвитку та перемоги» — 350 тис. грн
• Кампанія «Повідом про корупцію!» — 315 тис. грн
• Кампанія «Простір для бізнесу у столиці – швидко, сучасно, законно!» — 338 тис. грн
• Кампанія «Метро для всіх: зручність, безпека, робота» — 235 тис. грн

З матеріалами та описом цих кампаній можна ознайомитися на сайті Центру комунікації. Щоб з’ясувати, де саме розміщували цю рекламу, ми надіслали інформаційний запит. У відповідь Центр комунікації надав перелік адрес і каналів поширення — від білбордів, сітілайтів та метро до радіостанцій і соцмереж.

Ще приблизно 6 млн грн витратив Департамент суспільних комунікацій КМДА. Кошти пішли, зокрема, на такі кампанії:

• Інформація про соціальні пільги через «Портал Захисників та Захисниць» — 477 тис. грн
• Інформація про алгоритми дій для родин зниклих та захоплених під час війни — 463 тис. грн
• Публічні консультації та пояснення про перейменування топонімів — 390 тис. грн
• Інформування про реформу МСЕК та оцінювання функціонування людей — 334 тис. грн
• Кампанія «Ставай частиною команди. Обирай спорт для себе» — 335 тис. грн

За інформацією департаменту, ці кампанії розміщували на білбордах, сітілайтах, у метро, на зупинках і в інших людних місцях. Крім того, аудіо з цими кампаніями транслювали на радіо, а відео — на зовнішніх екранах, у вагонах і на платформах метро, у ЦНАПах та соцмережах. Детальніше з матеріалами та описом цих кампаній можна ознайомитися на сайті департаменту. 

Інші замовники Києва теж витрачали кошти на рекламу. Наприклад, Київський зоопарк спрямував 1,8 млн грн на рекламу в метро, а КП «Київінформ» — 700 тис. грн на просування новин «Вечірнього Києва» через Ukr.net.

Кам’янське — соціальна реклама і що зробив мер

Кам’янське посіло четверте місце з 12,8 млн грн. Це трохи менше, ніж у 2024 році (15 млн грн). Найбільше коштів законтрактував відділ реклами міської ради — 3 млн грн. Понад половину цієї суми — 1,7 млн грн — отримав ФОП Рябов Дмитро Андрійович на виготовлення соціальної реклами й сюжетів. Він працював із відділом і у 2024 році. Решту 1,3 млн грн спрямували на висвітлення роботи виконавчих органів на сайтах Naspravdi.net, Kamenskoe.net, Ukrtime.net, DneprNEWS, DneprLife.

Окремо 2,9 млн грн витратила безпосередньо Кам’янська міська рада. Ці кошти розподілили таким чином:

• 698 тис. грн — ТОВ «С-Колегія» за інформування про діяльність міської ради в інтернеті;
• 600 тис. грн — ТРК «Стерх» за вихід сюжетів на телебаченні;
• 599 тис. грн — КП «Міська інформаційна служба» на створення і показ матеріалів у ефірі;
• 596 тис. грн — ТРК «Скіфія» за ефіри на радіо;
• 277 тис. грн — ТОВ «ІА “Пильний погляд!”» за публікації на їхньому сайті;
• 97,6 тис. грн — ТОВ «05692» за висвітлення діяльності міськради у себе на сайті.

У Кам’янському майже всі проаналізовані медіа значно частіше згадують мера Андрія Білоусова, ніж міськраду. Найбільше це помітно у комунальному медіа «МІС», де прізвище мера фігурує майже у третині всіх матеріалів за рік. Загальна тенденція свідчить, що інформаційна комунікація міста значною мірою зосереджена саме навколо міського голови. У заголовках новин досить часто зустрічаються формулювання про те, що «Мер Кам’янського щось зробив». Відсоток таких публікацій відрізняється залежно від медіа, але присутні вони усюди. Однак варто зазначити, що значна частина новин зі згадками Білоусова все-таки містить лише його цитати, хоча розповідає про соціальні послуги, роботу міських служб і самої міськради.

Дніпро — різке падіння витрат

Далі у рейтингу — Дніпро, де витрати на піар суттєво скоротилися. Торік місто законтрактувало 8,7 млн грн — це приблизно у сім разів менше, ніж у 2024-му, коли Дніпро був лідером із 43 млн грн.

Таке різке падіння відбулося на тлі кримінального провадження щодо попередніх витрат на піар. У жовтні 2024 року СБУ та Нацполіція повідомили про викриття схеми розкрадання щонайменше 34 млн грн на закупівлях реклами у 2021–2023 роках. Уже в серпні 2025 року Офіс Генпрокурора повідомив про підозру ексдиректору КП «Організаційно-аналітична служба» Андрію Коваленку. За версією слідства, гроші перераховували підконтрольним ФОПам, які часто не мали стосунку до реклами. Після цього кошти переводили в готівку. Загалом у 2022–2023 роках на ці послуги виділили 95 млн грн, із яких 42 млн грн, за даними експертизи, могли бути розкрадені.

Попри це, сам підхід до комунікацій у місті не зник — змінилися лише масштаби та структури. Після скандалів міська рада ліквідувала КП «Організаційно-аналітична служба», через яке раніше проходили основні витрати на піар. Натомість створили нове КП «Відкритий Дніпро», яке вже на старті законтрактувало 886 тис. грн на зовнішню рекламу. Зокрема йдеться про білборди, на яких фігурує міський голова Борис Філатов, що може мати ознаки політичної реклами.

Окремо Департамент з питань самоорганізації населення витратив 1,1 млн грн на виготовлення та розміщення адресних покажчиків.

Найбільшим замовником у 2025 році стало КП «Дніпровська міська студія телебачення» (ДніпроTV). Підприємство уклало договір на 4 млн грн із ТОВ «Золота середина» на розміщення 166 публікацій на сайті Оbozrevatel. Ще 2 млн грн спрямували на розробку стратегії та просування комунального телеканалу у соцмережах.

Аналіз контенту в розділі «Новини Дніпра» на Oboz.ua показав, що міськраду там згадували частіше, ніж Бориса Філатова — у 22% новин проти майже 19%. Водночас у третині матеріалів, де фігурувала міськрада, одночасно згадувався і мер.

Хто купує рекламу через Prozorro окрім міськрад

Загалом у 2025 році на рекламу через Prozorro законтрактували майже 600 млн грн. Це більше, ніж у 2024 році — понад 520 млн грн. Втім, зростання ринку забезпечив переважно комерційний сектор. До найбільших рекламодавців знову увійшли «ПриватБанк», «Ощадбанк», «Нафтогаз України», МВС та «Укрпошта». Вони фінансують рекламу не з бюджету, а за рахунок власної комерційної діяльності. Водночас серед великих замовників є і ті, хто витрачає бюджетні кошти, зокрема міські ради та освітяни.

Контракти за областями

Регіональна картина загалом залишається схожою на попередній рік. Понад половина всіх рекламних контрактів припадає на Київську область — 346,2 млн грн. Водночас значну частину цієї суми формують державні банки, «Укрпошта» та великі комерційні компанії, зареєстровані у столиці. Якщо їх не враховувати, обсяг контрактів у регіоні становить приблизно 73,9 млн грн. На другому місці — Дніпропетровська область із 75,5 млн грн. Найбільша частка тут припадає на Кривий Ріг — 37 млн грн. До трійки лідерів також увійшла Харківська область із показником 34,8 млн млн грн.

Окремо 6 закупівель на 2,2 млн грн не мають прив’язки до конкретної області, тому їх не враховували у регіональному аналізі. Йдеться про послуги з проведення рекрутингових компаній, які замовляли військові частини та Центральна телерадіостудія Міністерства оборони України в межах інформаційної кампанії «Захищаємо своє».

Висновки 

У підсумку аналіз показує, що попри зміни в обсягах витрат, підходи до комунікацій у більшості міських рад майже не змінюються. З року в рік це ті самі виконавці, ті самі медіа та ті самі формати — телебачення, радіо, онлайн-ресурси й соцмережі. Дніпро після кримінального провадження став радше винятком: місто суттєво скоротило витрати на рекламу, однак сама модель комунікації нікуди не зникла — вона лише стала менш масштабною та частково перейшла до нових структур.

Водночас питання полягає не лише у сумах витрат, а й у змісті такої комунікації. Частина інформаційних кампаній справді виконує важливу суспільну функцію: інформує про безпеку, роботу критичної інфраструктури, соціальні послуги, підтримку військових та ветеранів. Особливо під час війни така комунікація може бути необхідною.

Однак паралельно значна частина контенту виглядає як системне просування діяльності місцевої влади та формування позитивного іміджу посадовців. Найбільш помітно це у Кривому Розі та Кам’янському, де медіаконтент значною мірою персоналізований навколо місцевих керівників. Харків виглядає стриманіше, хоча окремі медіа там також роблять помітний акцент саме на мерові.

У результаті межа між суспільно важливим інформуванням і політичним піаром за бюджетні кошти у багатьох випадках залишається розмитою.

Цей матеріал став можливим за підтримки Програми MATRA Посольства Королівства Нідерландів в Україні. 

Скільки законтрактували коштів

У 2025 році через Prozorro уклали приблизно 200 договорів на будівництво та облаштування ветеранських просторів на 946 млн грн. Найбільшу частину коштів — 836 млн грн — законтрактували на будівництво ветеранських хабів з нуля. Ще 29 млн грн припало на реконструкцію будівель, а 42 млн грн — на капітальний та поточний ремонт. Решту коштів спрямували на меблі, розробку проєктної документації та інші супутні послуги.

За сумою контрактів 94% закупівель провели через відкриті торги з особливостями, тоді як лише 6% — через прямі угоди. Утім, насправді конкуренції не було — на кожен тендер подавався лише один учасник.

Державне фінансування та нереалістичні терміни

Майже половину всіх законтрактованих коштів профінансували з державного бюджету. Влітку 2025 року уряд виділив 446 млн грн субвенції на розвиток і будівництво ветеранських просторів у семи регіонах України. Усі ці проєкти мають реалізовувати за єдиним архітектурним підходом і спільними принципами роботи. Ветеранські простори передбачають інклюзивність і доступність. На території облаштовують укриття, пандуси, місця для людей з інвалідністю та асистивні технології. Водночас проєкти могли доопрацьовувати з урахуванням місцевих потреб.

Фінансування отримали Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська та Київська області, а також Кременчуцька, Луцька і Криворізька громади. Кожна отримала по 63,74 млн грн, а решту коштів мали додати місцеві бюджети. Водночас субвенція передбачала низку умов. Зокрема, спочатку об’єкти мали ввести в експлуатацію до 1 грудня 2025 року. Однак на цю дату жоден із них не був завершений. У більшості закупівель замовники від початку встановлювали нереалістичні строки виконання робіт, імовірно, щоб формально відповідати умовам програми фінансування. Фактично ж вкластися в ці терміни було неможливо, тому згодом сторони укладали додаткові угоди та переносили дедлайни. Крім того, 9 грудня минулого року умови надання субвенції також змінили — строки реалізації проєктів продовжили до 30 квітня 2026 року.

Як будують ветеранські простори: кейси по регіонах

Аналітики Dozorro проаналізували 7 найдорожчих тендерів з будівництва ветеранських центрів і виявили у 6 з них потенційно завищені ціни на будівельні матеріали. Ймовірна переплата — 37,3 млн грн. Вони надіслали замовникам листи зі своїми розрахунками та проханням привести ціни до ринкових.

Буча

Найдорожчий ветеранський хаб в Україні зводять у Бучі — за 140 млн грн. У жовтні минулого року Департамент регіонального розвитку Київської ОДА підписав відповідний контракт з консорціумом «Будівельні ініціативи». Ціна договору — динамічна. Завершити роботи спочатку планували до кінця 2026 року, утім вже в березні термін реалізації проєкту продовжили до кінця січня 2027 року. Цей консорціум створили влітку 2025 року — до нього увійшли компанії «Системгруп Плюс», «ТК Лазуріт», «Драйвбуд» і «БК М-Буд». Кінцевим бенефіціаром є Денис Нюнько.

Майбутній ветеранський простір складатиметься з двох блоків. У першому облаштують спортзал для фізичного відновлення, у другому — основному — розмістять кабінети для психологічної та соціальної підтримки, кімнати для індивідуальної роботи, коворкінг і конференц-зали. Також передбачені кафе, рецепція, дитяча зона, роздягальні, душові та санвузли.

На об’єкті вже зведено підпірну стіну, фундаментну плиту та цегляні стіни спортзалу, а також фундаментну плиту головної будівлі. Наразі копають котлован під укриття, встановлюють фундаменти для вхідних груп головної будівлі та вирівнюють територію навколо підпірної стіни. За виконані роботи департамент вже сплатив консорціуму 52 млн грн.

Аналітики не виявили значних ймовірних завищень у кошторисі цього проєкту. Водночас частину матеріалів у документації зазначили без детальних характеристик. Ми звернулися до замовника з проханням уточнити ці дані, однак відповіді не отримали. Через це остаточно оцінити можливі переплати за окремими позиціями неможливо. Утім, за тими матеріалами, які вдалося ідентифікувати, аналітики не зафіксували значних відхилень від ринкових цін. Не виявила порушень і Держаудитслужба під час моніторингу закупівлі.

Кременчук

У Кременчуці ветеранський хаб будують на розі вулиць Флотської та Великої Набережної. Договір на 132,9 млн грн у листопаді минулого року підписав виконком Кременчуцької міської ради з ПП НВ «Укрекоспецпроект». Компанія належить Станіславу Савічеву.

Простір зводять поруч із озером, тенісними кортами, футбольним полем і басейном — ці об’єкти планують інтегрувати в систему фізичної та медичної реабілітації ветеранів. У приміщенні центру облаштують кімнати для семінарів, лекцій, групової та індивідуальної роботи, рецепцію, роздягальні, санвузли та кухонну зону. Окрему увагу приділять розвитку адаптивного спорту — передбачено і вуличні спортивні майданчики.

Спочатку терміни зведення хабу виглядали щонайменше оптимістично. Завершити роботи планували до 20 листопада — тобто через десять днів після підписання договору. Згодом сторони уклали додаткову угоду й продовжили реалізацію проєкту до березня 2026 року, а пізніше — до квітня. На якому етапі наразі тривають роботи — невідомо, замовник не надав відповіді на наш запит. Утім, у грудні перерахував ПП НВ «Укрекоспецпроект» 54 млн грн на придбання будівельних матеріалів.

За підрахунками аналітиків, у кошторисі цього проєкту можлива переплата 5,2 млн грн. У відповідь на наш лист замовник теж не надав жодних пояснень. Утім, ціна договору — тверда, тож без укладення додаткової угоди Кременчуцька міська рада не зможе скоригувати вартість матеріалів у актах виконаних робіт.

Найбільше коштів замовник може переплатити на бетоні, лінолеумі та мембрані. Виникли питання і до ціни на покрівельний руберойд РКП-350Б. У кошторис його внесли по 187,20 грн/кв. м (тут і далі всі ціни наведено з ПДВ). Натомість на ринку матеріал продають у п’ять разів дешевше. Наприклад, у Kromizol його можна придбати по 35,40 грн/кв.м, а у «Куб» – по 41,1 грн/кв. м. Крім того, ціна на руберойд у Кременчуці є найвищою серед регіонів, де зводять ветеранські простори. Для прикладу, в Ужгороді його підрядник планує постачати по 38,53 грн/кв. м, а в Житомирі — по 94,24 грн/кв. м. 

Також аналітики звернули увагу на надмірні вимоги в тендерній документації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради. Замовник вимагав багато дозволів, декларацій та сертифікатів ISO 9001 — частина з яких не є обов’язковою для виконання таких робіт. На практиці такі умови можуть ускладнювати конкуренцію.

До закупівлі виникли питання і в Держаудитслужби. Вона встановила, що виконком Кременчуцької міськради мав відхилити пропозицію ПП НВ «Укрекоспецпроект», але не зробив цього. У документах компанії були численні проблеми — не підтверджений досвід, відсутня частина обов’язкових документів і порушенні вимоги локалізації товарів. У підсумку аудитори зобов’язали замовника розірвати договір. Він не погодився з цим рішенням та оскаржує його в суді.

Кривий Ріг

У Кривому Розі ветеранський простір зводитимуть у Покровському районі, неподалік 44 кварталу. Управління капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради у вересні підписало договір з ТОВ «Сапсан-КР», яке належить Богдану Лиманському. Вартість робіт оцінили в 132,2 млн грн. Тут та сама історія з перенесенням строків через фінансування з державної програми.

Проєкт передбачає облаштування кабінетів психолога та працівника соціальної служби, конференц-залу, тренажерного залу, дитячої зони та кафе. Підрядник уже виконав приблизно половину робіт: збудував фундамент, цегляні стіни, залізобетонні пояси та колони спортзалу. Також завершується монтаж модульного укриття та тривають роботи з інженерними мережами. Замовник уже перерахував підряднику 55 млн грн.

Аналітики Dozorro перевірили кошторис і виявили потенційну переплату 5,3 млн грн — найбільше на тротуарній і тактильній плитці. На що замовник відповів, що проєкт пройшов експертизу та отримав позитивний висновок, а підстав для укладання додаткової угоди немає. Але експертні організації не перевіряють ціни на окремі будівельні матеріали, а оцінюють лише загальну обґрунтованість витрат у межах проєкту. Водночас ціна договору динамічна, тож її ще можуть скоригувати під час виконання робіт.

Крім того, у тендерній документації аналітики помітили потенційно дискримінаційну вимогу — надати акт огляду об’єкта, який мав підписати сам замовник. Якщо підпису не буде – в учасника автоматично немає можливості взяти участь у торгах. Така вимога дозволяє легко відсіювати небажаних учасників. 

Ужгород

Ще одне місто, в якому будують ветеранський хаб — Ужгород. На його зведення у жовтні законтрактували 129,5 млн грн. Ціна договору — тверда. Підрядником Служба місцевих автомобільних доріг та розвитку інфраструктури у Закарпатській області обрала ТОВ «Опитний завод М». Компанія належить Наталії Сапьолкіній. Ветеранський простір зведуть на вулиці Героїв 128-ї бригади, а поруч облаштують мультифункціональний стадіон для занять спортом і активної реабілітації. Завершити роботи теж спочатку планували до кінця 2026 року, але згодом будівництво продовжили до кінця січня 2027 року.

Аналіз цієї закупівлі показав ймовірну переплату — 11,5 млн грн. Найбільше коштів можуть переплатити на бетоні й арматурі. У відповідь на наш лист Служба місцевих автомобільних доріг та розвитку інфраструктури у Закарпатській області повідомила, що проєктна документація пройшла експертизу та отримала позитивний висновок, тож підстав для зниження цін там не бачить. Dozorro скерував лист до прокуратури про вчинення кримінального правопорушення. Адже за виконані роботи підряднику вже сплатили 45 млн грн.

У тендерній документації замовника аналітики знайшли потенційно дискримінаційну вимогу — обов’язково надати акт огляду об’єкта. Аналогічна умова, як і у Кривому Розі, створює додаткові бар’єри для участі у торгах.

На закупівлю також звернула увагу й Держаудитслужба. Аудитори встановили, що Служба місцевих автомобільних доріг та розвитку інфраструктури у Закарпатській області безпідставно визначила переможцем ТОВ «Опитний завод М», хоча його пропозиція не відповідала вимогам. Компанія не надала частину обов’язкових документів, використовувала «еквівалентну» техніку без підтвердження характеристик і не подала документів про походження товарів. Аудитори зобов’язали замовника розірвати договір, однак він не погодився з цим і оскаржує рішення в суді.

ТОВ «Опитний завод М» вже завершив влаштування фундаменту та укриття, перейшовши до зведення стін.

Івано-Франківськ

В Івано-Франківську ветеранський простір будують на вулиці Богдана Хмельницького, 57. У жовтні комунальне підприємство Івано-Франківської обласної ради «Будінвест» підписало договір з ТОВ «Степ-Солар», яке оцінило роботи в 111,27 млн грн. Компанія належить Івану Барановичу. Звести ветеранський хаб планували до кінця 2026 року, але вже в лютому термін будівництва продовжили до кінця 2027 року.  

Згодом, 17 листопада, замовник уклав ще один договір — на 6,28 млн грн. Необхідність такої закупівлі пояснили потребою у постачанні додаткового обсягу робіт у того самого підрядника.

Майбутній центр передбачає облаштування спортивних зон для фізичної реабілітації та відновлення, консультаційних приміщень для психологічної, юридичної й соціальної допомоги, а також дитячих зон. На об’єкті вже звели стіни та колони, облаштували покрівлю адмінбудівлі, встановили вікна, змонтували укриття і металеві каркаси спортзалу. Завершують монтаж вентиляції, опалення та кондиціонування, триває оздоблення стін. Загалом виконано десь 75% робіт. За них комунальне підприємство вже перерахувало ТОВ «Степ-Солар» 76 млн грн.

Більшість позицій із великою загальною вартістю вказані в кошторисі узагальнено — плитки керамічні, лінолеум, двері тощо. А без точних характеристих перевірити їхню реальну вартість неможливо. Тому аналітикам вдалося ідентифікувати лише 1 млн грн ймовірної переплати в основному договорі, і ще приблизно 600 тис. грн — в додатковому. Водночас ціна в обох договорах — тверда, тож її не можна просто поправити в актах. Ми вже вдруге направили лист до замовника та очікуємо на відповідь. Першого разу він продовжив строк розгляду нашого звернення, але відповіді так і не надав.

Держаудитслужба перевірила і цю закупівлю. Порушень під час проведення тендеру не знайшли, але виявили проблеми вже в укладеному договорі. Сума інфляційних витрат не відповідала кошторису, а після зміни ціни не скоригували календарний графік робіт. У результаті аудитори зобов’язали замовника привести документи у відповідність — КП «Будінвест» оприлюднило оновлений графік.

Житомир

Ветеранський простір у Житомирі зводять на вулиці Чуднівській, 101-а. Договір на 102,4 млн грн Департамент регіонального розвитку Житомирської ОДА підписав у вересні минулого року з ТОВ «Торгово-промислова компанія Центр комплект». Компанія належить Жанні Опанасюк.

Спочатку об’єкт планували здати до кінця року, але в грудні строк продовжили — тепер роботи мають завершити до 30 квітня 2026 року.

Підрядник уже провів зовнішні мережі електропостачання, каналізації та водопостачання. Зараз добудовують надземну частину і почали монтувати конструкції укриття. За виконані роботи підряднику вже перерахували 65 млн грн.

Аналіз закупівлі на зведення простору показав ймовірну переплату 6,4 млн грн — зокрема на бетоні, арматурі та цеглі. У відповіді на лист Dozorro замовник зазначив, що проєктна документація пройшла експертизу та отримала позитивний висновок. Крім того, ціна договору динамічна. 

Не оминула Держаудитслужба і цю закупівлю. Моніторинг показав, що переможець не надав належного сертифіката якості виробника (ISO), як того вимагала тендерна документація. Водночас департамент не помітив цієї невідповідності і не дав учаснику можливості її виправити. Аудитори зобов’язали Департамент регіонального розвитку Житомирської ОДА притягнути відповідальних осіб до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності — замовник на місяць позбавив премії уповноважену особу.

Луцьк

У жовтні Управління капітального будівництва Луцької міської ради замовило будівництво ветеранського простору у ТОВ «Волиньекобуд». Вартість договору склала 81,8 млн. Хаб зводять на вулиці Конякіна, неподалік від міськрайонного суду. Підрядник зобов’язався звести будівлю простору до 20 листопада. Але через нереальні терміни договір продовжили до кінця квітня 2026 року.

У центрі передбачено спортивний комплекс із спортзалом і тренажерним залом, кімнати для спілкування ветеранів, приміщення для психологів та юридичної підтримки, а також невелике кафе. На об’єкті вже звели стіни і змонтували конструкцію даху, утеплили підлогу та залили стяжку. Зараз прокладають інженерні мережі та виконують внутрішні та зовнішні оздоблювальні роботи. Управління капітального будівництва вже сплатило ТОВ «Волиньекобуд» 68 млн грн за виконані роботи. ТОВ «Волиньекобуд» належить Михайлу Шипелику та Андрію Гринчуку. 

Аналіз закупівлі аналітиками Dozorro показав ймовірну переплату 7,3 млн грн. Водночас договірна ціна — динамічна. Найбільші завищення стосуються покрівельних панелей, піску та утеплювача. Замовник відповіді на наш лист з проханням привести ціни до ринкових не надав.

У тендері також були потенційно дискримінаційні вимоги — переможцем міг стати лише учасник, визнаний критично важливим для економіки в особливий період. Оскільки цей статус не передбачений законом як кваліфікаційний критерій, така умова обмежує конкуренцію.

Держаудитслужба перевірила закупівлю Луцької міської ради — договір уклали з порушеннями. У календарному графіку не вказали чітко етапи робіт і строки їх виконання. Через це замовника зобов’язали внести зміни до договору — згодом він оприлюднив оновлений календарний графік.

Короткі висновки

Аналіз закупівель ветеранських просторів свідчить про системні проблеми на ринку будівництва. У семи найбільших тендерах не було конкуренції — і це характерно для галузі загалом, а не лише для цього її сегмента. Крім того, у документації траплялися потенційні дискримінаційні вимоги, які звужували коло потенційних підрядників, а також нереалістичні строки виконання робіт, які практично неможливо було дотримати. 

Додатково значна частина кошторисів містить ознаки завищення цін на будівельні матеріали. За оцінками аналітиків Dozorro, лише в проаналізованих закупівлях ймовірна переплата могла сягнути 37,3 млн грн. Подібні завищення — не поодинокий випадок, а ще одна проблема проєктів із будівництва. Це пов’язано з відсутністю уніфікованих підходів до визначення вартості будівництва ще на етапі проєктування, а також із недостатнім державним контролем та прозорістю.

Водночас окремі приклади показують, що закупівлі за ринковими цінами можливі. За умови реалістичних кошторисів і прозорих тендерних процедур можна уникати завищень і забезпечувати ефективне використання бюджетних коштів.

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу. 

Практичне завдання: економічний блок

Комісія поставила уточнювальні запитання до економічного блоку практичного завдання. На прохання навести конкретний приклад збитків держави від неефективного управління активами кандидат обрав обтічну відповідь: описав ризик неповного передання майнових комплексів в управління АРМА, не називаючи конкретних активів. Щоб усунути цю проблему він запропонував залучати АРМА ще на етапі судового розгляду питання про арешт — для попередньої оцінки можливості управління активом.

На запитання щодо законодавчих змін для запобігання продажу активів пов’язаним із фігурантами справ особам або резидентам країни-агресора кандидат запропонував три напрямки: механізм встановлення пов’язаності осіб, можливість зупиняти конкурсні процедури при виявленні таких зв’язків, а також захист рішень АРМА від судового блокування за аналогією з рішеннями НБУ щодо виведення банків з ринку.

Майнові питання та доброчесність

Цей блок зайняв значну частину співбесіди.

Будинок у Донецьку. Кандидат підтвердив, що є власником будинку в котеджному містечку «Хорошов» у Донецьку, який будувався протягом 2009–2014 років за типовим проєктом забудовника. До завершення будівництва в будинку ніхто не проживав, а після добудови розпочалося повномасштабне вторгнення на Донеччині.

Другий будинок у Донецьку. Поряд із власним будинком кандидат із дружиною придбали ще один — менший — за кошти батьків дружини. Після переїзду до Києва цей будинок було продано, кошти від продажу використовувалися на поточні витрати.

Майно під Києвом. Будинок у Вишгородському районі (за словами кандидата — «маєток», що йому сподобався місцевістю, розміром і сусідами) придбаний переважно за кошти батьків колишньої дружини, а також на власні заощадження та успадковані кошти матері. На ділянці також розташований недобудований об’єкт, роботи на якому  через відсутність будівельних підрядників останнім часом активно не проводять. На об’єкт незавершеного будівництва не нараховується податок на нерухомість, Дубовик сплачує лише земельний податок.

Квартира в Києві. Кандидат придбав квартиру за $8 700 як технічне приміщення без окремого входу — доступ до неї був через котельню та електрощитову. Протягом близько трьох років він провів технічну реконструкцію (окремий вхід, вікна, двері) та юридичну легалізацію для продажу приміщення. У 2019 році квартиру продали за $51 000. Підтвердних документів про понесені витрати на реконструкцію Дубовик не зберіг.

Загальний обсяг фінансової допомоги. За підрахунками голови комісії, сукупний обсяг фінансової допомоги від батьків колишньої дружини Дубовика на придбання різних об’єктів майна перевищував $200 000. Кандидат підтвердив цю цифру, зазначивши, що реальна сума була більшою.

Розподіл майна після розлучення. При розлученні колишня дружина отримала автомобіль, земельну ділянку та квартиру. Кандидат залишив за собою будинок під Києвом, де проживає з сином, та недобудований об’єкт. Комісія звернула увагу на асиметрію: кандидат отримав нерухомість на підконтрольній Україні території, тоді як колишня дружина — здебільшого майно в окупованих або прифронтових областях. Дубовик вважає розподіл пропорційним з урахуванням виховання ним дитини, а також авто та квартиру у Києві. 

Довіреності від батька. Комісія поінформувала кандидата про наявність двох довіреностей від його батька — від березня та серпня 2014 року — про які Дубовик, за його словами, дізнався лише під час співбесіди. Примітно, що це питання кандидат пояснив можливістю видачі довіреності без відома особи нормами українського законодавства і те, що він спілкувався з керівником НАЗК стосовно того, яким чином можна це виправити. А також вказав, що не спілкується з батьком з 2012 року (після смерті матері). 

Оцінка майна матері. Для підтвердження джерел походження коштів кандидат надав підготовлений у 2023 році оціночний висновок щодо материної нерухомості в Маріуполі, відчуженої у 2005–2009 роках. Голова комісії поставила під сумнів методологію такої оцінки: фізичний доступ до об’єктів у 2023 році був неможливий. Кандидат пояснив, що оцінювач спирався на дані Державного реєстру речових прав, відомості про іпотечний договір із Приватбанком на $50 000 та судові рішення щодо нового власника.

Лідерські якості та бачення АРМА

Кандидат описав досвід розробки Стратегії розвитку системи правосуддя 2022–2030 у своїй поточній роботі в Офісі президента як приклад стратегічного планування із залученням широкого кола стейкхолдерів — Верховного суду, ВРП, ВККС, міжнародних партнерів та громадянського суспільства. Документ закріплений у Дорожній карті з питань верховенства права, затвердженій Кабінетом Міністрів. При цьому Дубовик визнав, що, будучи очільником Офісу, серйозний тиск на нього чинили ГО та ЗМІ, які стверджували, що рішення неправомірні.

На питання про забезпечення незалежності АРМА кандидат назвав три пріоритети: розвиток комунікаційної стратегії та щотижневі публічні брифінги, розширення повноважень громадської ради (зокрема, надання їй права коментувати проєкти нормативних актів АРМА), а також створення окремого підрозділу нормопроектування всередині Агентства.

Дубовик хотів би розвинути «механізм безпосередньої комунікації» або простими словами спілкування голови АРМА через соцмережі, аби публічно відстоювати рішення та демонструвати роботу. Щось подібне ми уже спостерігали у роботі попередньої очільниці АРМА Олени Думи, однак кандидат додав, що за всі ці роки АРМА використовувала такий «потужний» інструмент неправильно.

Як ключову мету для себе на новій посаді Дубовик вказав «зробити АРМА інституцією, де кожне рішення можна пояснити, перевірити і захистити».

Скільки законтрактували 

За даними публічного модуля аналітики BI Prozorro, у 2025 році на модернізацію систем оповіщення оголосили закупівлі із загальною очікуваною вартістю 1,4 млрд грн. Ще одна закупівля на 66 млн грн залишається активною. Водночас поточна сума договорів за ними становить 528 млн грн. Різниця пояснюється тим, що 42% конкурентних закупівель за очікуваною вартістю були неуспішні або скасовані, ще 5% — досі тривають. Крім того, серед 54% процедур, що завершилися укладенням договорів, 15% контрактів згодом розірвали — зокрема через висновки Держаудитслужби. Зауважимо, що в цьому тексті йдеться саме про укладені договори, а не про фактично сплачені кошти.

За сумою контрактів у 90% випадків замовники проводили закупівлі через відкриті торги з особливостями. Ще у 10% укладали через прямі угоди. За даними BI Prozorro, у середньому на успішні закупівлі з модернізації системи оповіщення в Україні подавалися 1,3 учасника, що свідчить про фактичну відсутність конкуренції на ринку.

Найбільше коштів у 2025 році законтрактувала Київська область — 139 млн грн. На другому місці опинилася Черкаська область із 124 млн грн, третє місце посіла Миколаївська область — 89 млн грн. Далі йдуть Вінницька область із 51 млн грн та Чернівецька — із 45 млн грн. Найменший обсяг закупівель зафіксували у Закарпатській області — лише близько 98 тис. грн.

Що спільного в регіонів-лідерів

У чотирьох із п’яти найбільших закупівель переможцем робіт з оновлення територіальних автоматизованих систем оповіщення стало ТОВ «Укрзалізничавтоматика». Саме ця компанія виконує модернізацію систем інформування населення у Київській області за 133 млн грн, у Черкаській — за 120 млн грн, у Миколаївській — за 86 млн грн та у Вінниці — за 49 млн грн. Натомість у Чернівецькій області підряд на 44 млн грн отримала інша компанія — ТОВ «Метеор АйТі». Примітно, що для Київської та Черкаської областей проєктну документацію на модернізацію систем оповіщення розробляло саме ТОВ «Укрзалізничавтоматика». 

Строки реалізації проєктів відрізняються. У Київській області завершити роботи планують до 31 серпня 2026 року, у Черкаській та Чернівецькій — до кінця 2027 року, у Миколаївській — до 31 жовтня 2026 року, а у Вінниці — до серпня 2027 року.

Окрім помітної різниці у вартості робіт, Київську та Черкаську області відрізняє ще одна деталь — підходи до оприлюднення договорів. Київський замовник не опублікував договір, пояснюючи це обґрунтуванням комісії Департаменту цивільного захисту та оборонної роботи Київської ОДА, у якому договір віднесли до інформації з обмеженим доступом, а його оприлюднення може становити загрозу національній безпеці. У Черкаській області договір спочатку також не оприлюднили та ніяк не пояснили таке рішення. Утім, згодом його все ж опублікували — уже в складі змін до договору. Водночас у Миколаївській та Чернівецькій областях, а також у Вінниці договори оприлюднили відразу, не вбачаючи підстав для їх приховування.

«Укрзалізничавтоматика» ймовірно пов’язана з депутатом у розшуку НАБУ

ТОВ «Укрзалізничавтоматика» фактично домінує на ринку модернізації систем централізованого оповіщення. Загальна вартість укладених контрактів з 2023 року становить 433 млн грн, з яких 7,1 млн грн — на розроблення та коригування проєктної документації. Окрім вищезгаданих контрактів, компанія з 2024 року модернізує системи оповіщення у Кам’янській та Луцькій громадах. Показовим є і розподіл підрядів: у 2025 році на ТОВ «Укрзалізничавтоматика» припадає 74% від загальної вартості всіх договорів на такі послуги.  

Вона зареєстрована у Києві і є дистриб’ютором польських систем оповіщення Digitex. ТОВ «Укрзалізничавтоматика» належить ТОВ «Нафтогазові технології», бенефіціаром якого вказаний Олексій Колесник. Хоча фірму заснували ще у 2010 році, її активні тендерні успіхи почалися лише влітку 2023 року. До повномасштабної війни вона мала лише три публічні договори на загальну суму приблизно 16,5 тис. грн.

Різкий стрибок у розвитку бізнесу компанії стався у 2023 році. Тоді народний депутат із групи «Довіра» Сергій Шахов публічно почав просувати тему модернізації систем оповіщення. Наприкінці березня 2023 року Шахова оголосило у розшук НАБУ — його звинувачують у недостовірному декларуванні на понад 60 млн грн. 

Тоді ж журналісти hromadske опублікували розслідування про те, що Шахов лобіював оновлення систем оповіщень в Уряді, щоб просувати свою компанію, яка до того ж має російський слід. Вони показали листи депутата до прем’єр-міністра Дениса Шмигаля.  Журналісти припустили, що Шахов просував компанію «Укрзалізничавтоматика», з якою міг бути пов’язаний його радник — Микола Самбожук. Також журналісти писали, що Самбожук раніше мав подібний бізнес у росії і, за їхніми даними, у 2007 році отримав російський паспорт.

Ще у 2023 році аналітики DOZORRO припускали, що «Укрзалізничавтоматика» може стати монополістом на ринку систем оповіщення в Україні, і звертали увагу, що на той момент компанія не користувалася значною популярністю серед замовників. Однак, як бачимо, ситуація змінилася і прогнози справдилися.

Надмірні вимоги у кожному тендері 

Спільна риса тендерів, підрядником яких стало ТОВ «Укрзалізничавтоматика», — жодній із них не вдалося провести закупівлі з першої спроби. Через втручання аудиторів замовники були змушені скасовувати або відмінювати закупівлі та переоголошувати їх. Держаудитслужба знаходила невідповідності як у тендерних документаціях, так і у пропозиціях учасників. Примітно і те, що майже в кожній оголошеній закупівлі потенційні учасники ставили замовникам запитання щодо дискримінаційних вимог. У деяких зверненнях згадувалося і ТОВ «Укрзалізничавтоматика». Саме тому аналітики DOZORRO проаналізували тендерні документації цих проєктів.

Аналіз показав системне використання у тендерних документаціях умов, які можуть обмежувати конкуренцію. У більшості випадків на торги приходило ТОВ «Укрзалізничавтоматика», яке й ставало переможцем. 

Замовники застосовували комплекс вимог, які створювали значні бар’єри для участі, насамперед для середнього та малого бізнесу. Так, у тендерах Київської, Черкаської, Чернівецької та Миколаївської областей вони вимагали спеціальний дозвіл на роботу з державною таємницею.

Окремим бар’єром стали жорсткі умови щодо еквівалентного обладнання у вінницького, київського та чернівецького замовника. Учасники мали довести, що їхнє альтернативне обладнання повністю відповідає проєкту — фактично без права на помилку. Насправді для оцінки вистачило б просто порівняльної таблиці, яку просили замовники. Але вони додатково вимагали гарантійні листи або інші документи, що робило умови занадто складними. У результаті бізнес змушений пропонувати саме те обладнання, яке закладене у проєкті — часто під конкретного виробника — щоб уникнути ризику відхилення. Це суттєво звужує конкуренцію.

Серед надмірних вимог — обов’язкова наявність одразу семи сертифікатів ISO або ДСТУ, зокрема й досить специфічних стандартів на кшталт ISO 50001 (енергоменеджмент) чи ISO 41001 (фасиліті-менеджмент). Таку вимогу застосовували замовники у Вінниці, Києві, Черкасах та Миколаєві. Водночас частина цих стандартів не має прямого зв’язку з монтажем технічних систем і виглядає як додатковий фільтр, який відсікає потенційних учасників без значних ресурсів.

Подібні вимоги повторювалися у тендерній документації кількох областей — зокрема Київської, Черкаської, Миколаївської та Чернівецької. Це може свідчити про використання схожих підходів до підготовки тендерної документації. На можливу централізовану підготовку документів також можуть вказувати метадані тендерних файлів. Зокрема, у документах із Київської, Черкаської та Миколаївської областей власником файлів зазначено ThinkPad. Це може свідчити про використання одного шаблону або підготовку частини документації поза межами конкретних регіональних організаторів.

Траплялися й інші потенційно дискримінаційні умови. Наприклад, чернівецький замовник вимагав акт обов’язкового відвідування об’єкта з підписом замовника. Без такого підпису подати пропозицію фактично неможливо. У Вінниці ж замовник вимагав авторизаційні листи від виробника обладнання Digitex. Така умова фактично ставить учасника у залежність від третьої сторони — виробника або офіційного представника. Ще замовник просив підтвердити, що вимірювальні прилади — мегомметр, вимірювач опору заземлення та багатофункціональний електровимірювальний пристрій — справні і перевірені. Для цього просив свідоцтва про повірку від уповноважених організацій, наприклад ДП «Укрметртестстандарт». Крім того, компанії мали показати, що мають право робити такі вимірювання, через сертифікат визнання вимірювальних можливостей із додатками. Хоча такі документи можуть бути необхідними вже на етапі виконання робіт, їх вимога на етапі подання пропозиції є надмірною та звужує коло потенційних учасників.

Параметр порівняння	Вінниця	Київська обл.	Миколаївська обл.	Черкаська обл.	Чернівецька обл.
Пакет із 7 сертифікатів ISO (9001, 14001, 45001, 50001, 8965, 41001, 22301)	ТАК	ТАК	ТАК	ТАК	НІ
Жорстка вимога щодо «Еквіваленту» (окрім порівняльної таблиці,необхідно ще й гарантійний лис/інший документ)	ТАК	ТАК	НІ	НІ	ТАК
Лист-авторизація від виробника (Digitex)	ТАК	НІ	НІ	НІ	НІ
Акт відвідування об’єкта	НІ	НІ	НІ	НІ	ТАК
Переможець	ТОВ «Укрзалізничавтоматика»	ТОВ «Укрзалізничавтоматика»	ТОВ «Укрзалізничавтоматика»	ТОВ «Укрзалізничавтоматика»	ТОВ «Метеор АйТі»

Торік «Укрзалізничавтоматика» намагалася зайти і на ринок Житомирської області, але безуспішно. Замовник відхилив її пропозицію через неточності у документах про ресурси. Наші аналітики перевірили тендер і не виявили у документації явних дискримінаційних вимог, за винятком вимоги про наявність спеціального дозволу на роботу з державною таємницею, що потенційно звужує коло учасників.

Нині триває ще один масштабний тендер — оновлення системи оповіщення в Кременчуці. Договір на 61 млн грн Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Кременчуцької міської ради планує підписати з ТОВ «Компас Інженіринг», хоча інший учасник пропонував виконати роботи дешевше. Втім, його пропозицію відхилили правомірно — вона не відповідала технічним вимогам тендерної документації. Наш аналіз тендерної документації не виявив дискримінаційних умов.

Висновок

Загалом аналіз показує тривожну тенденцію: ринок модернізації систем оповіщення фактично концентрується навколо однієї компанії — ТОВ «Укрзалізничавтоматика». Ще у 2023 році журналісти звертали увагу на ризик формування такого сценарію — і зараз він, схоже, справджується. 

Одним із факторів, що може цьому сприяти, — підходи до формування тендерної документації. Замовники часто прописували складні та специфічні вимоги — від великої кількості сертифікатів до жорстких обмежень щодо еквівалентного обладнання та додаткових документів. І що важливо — подібні підходи повторюються в різних регіонах. У результаті конкуренція виглядає радше формальною: альтернативні постачальники майже не мають шансів, а переможець часто передбачуваний. Ситуацію ускладнює і те, що ця ж компанія нерідко бере участь у розробці проєктів, за якими потім виконуються роботи.

Усе це разом змушує ставити незручне, але логічне питання: чи маємо ми справу з ринком, який сам по собі сконцентрувався навколо сильного гравця, чи з системою, де умови підлаштовуються під конкретну компанію.

Цей матеріал підготовлено в межах проєкту “Цифровізація для зростання, доброчесності та прозорості” (UK DIGIT), що виконується Фондом Євразія та фінансується UK Dev.

Матеріал створено за фінансової підтримки Програми допомоги з міжнародного розвитку від Уряду Великої Британії. Зміст є винятковою відповідальністю Transparency International Ukraine; висловлені погляди не обов’язково відображають офіційну політику Уряду Великої Британії.

Ігор Чайкін 

суддя Покровського районного суду Кривого Рогу

Під час співбесіди значна частина питань стосувалася використання ним повного доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, майнових обставин та фінансових операцій.

Членкиня ГРМЕ зазначила, що протягом останніх десяти років зафіксовано понад 100 пошуків у режимі повного доступу щодо самого кандидата та його близьких осіб — такі запити розпочалися у 2014-2015 роках і були регулярними. Кандидат пояснив, що здійснював такі пошуки під час підготовки документів для участі в конкурсах, щоб перевірити інформацію щодо себе, зокрема про можливі кримінальні провадження чи виклики до суду. Він також зазначив, що частина пошуків могла стосуватися однофамільця, який створював цікаву практику для аналізу. 

За словами Чайкіна, окремі запити були пов’язані з ситуацією, яку він назвав провокацією у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, у зв’язку з чим він звертався до Вищої ради правосуддя та був визнаний потерпілим у кримінальному провадженні. Також кандидат пояснив пошуки щодо своєї помічниці резонансною публікацією про неї та інформаційними запитами до суду. Член ВККС звернув увагу, що пошук здійснювався і за номером телефону, що не сильно вкладається в цю логіку пояснень. Кандидат відповів, що перевіряв інформацію після того, як випадково побачив згадку свого номера у матеріалах кримінального провадження, до якого він не має відношення.

Окремо обговорили питання майна. Членкиня ГРМЕ уточнила підстави оренди Чайкіним квартири, що належить іншій особі. Кандидат пояснив, що квартира перебувала у занедбаному стані, тому спочатку сторони домовилися про проживання з компенсацією експлуатаційних витрат і покращенням житла. Згодом було укладено договір оренди. Особа, в якої орендується квартира, — це колега дружини, тому склалася така домовленість.

ГРМЕ також звернула увагу на період суттєвого зменшення заощаджень кандидата. Він пояснив це витратами на утримання дитини, яка разом із бабусею та дідусем перебувала за кордоном після початку повномасштабного вторгнення. Членкиня ГРМЕ зазначила, що частину переказів здійснювали протягом короткого періоду сумами, які не досягали порогу декларування, і поцікавилася, чи не було це зроблено з метою уникнути декларування. Чайкін заперечив це та наголосив, що всі платежі були безготівковими з його зарплатної картки, а доходи задекларовані та оподатковані.

Олена Роїк 

адвокатка

На початку співбесіди кандидатка зазначила, що рішення стати суддею ВАКС було спонтанним і виникло у березні 2021 року. Свій досвід вона вважає достатнім, оскільки має 7 років адвокатської практики, зокрема з 2023 року безпосередньо у ВАКС.

У Комісії виникли питання щодо купівлі Роїк криптовалюти. У 2019 році вона придбала 2 біткоїни за готівкові кошти в доларах через криптообмінник, а у вересні 2021 року продала їх за $155 тис. Документально підтвердити купівлю вона не змогла через втрату доступу до своєї пошти. Також виникли питання щодо оподаткування, оскільки Роїк не звітувала за цю операцію перед податковою, пояснюючи це початком війни та правовою невизначеністю. Вона заявила, що сплатить податки після того, як механізм буде остаточно визначений законом.

Одразу після продажу біткоїнів Роїк надала безвідсоткову позику подрузі Людмилі Марченко у сумі $111,6 тис. Через затримку з поверненням коштів кандидатка зверталася до суду, проте зрештою борг був повернутий добровільно.

Найбільше сумнівів викликало придбання у травні 2025 року автомобіля Aston Martin за 14 млн грн, що у 7–8 разів перевищувало річну зарплату кандидатки. Роїк пояснила, що використала всі власні заощадження та $100 тис. позичених у знайомої. Свій вибір вона обгрунтувала специфічним способом «зберігання коштів» через відсутність охорони в будинку та недовіру до банків. Тому вона вирішила інвестувати готівку в авто. 

При цьому Комісія зазначила, що загальні видатки кандидатки (16 млн грн) фактично вдвічі перевищують її офіційні доходи за весь час (8 млн грн). Роїк заперечила також висновок НАЗК про недостовірність відомостей на суму 14 млн грн, стверджуючи, що формувала накопичення з 2006 року, їй також допомагали батьки та вона отримала спадщину від бабусі.

Щодо етичного аспекту купівлі люксового авто за місяць до конкурсу на посаду судді, Роїк заявила, що вона стримана в усіх проявах, «не стидається» своєї декларації та готова нести відповідальність. Також обговорювався обшук за її адресою у 2022 році у справі батька її дитини, пана Гонтаренка, якого звинувачують в організації азартних ігор. Роїк підтвердила, що є його адвокатом, але заперечила будь-яку участь Гонтаренка у фінансуванні її активів.

ВККС також вказала на систематичне притягненя Роїк до адмінвідповідальності. Кандидатка вказала на 5–6 випадків, тоді як поліцією за два роки їх зафіксовано 19. Крім того, кандидатка не декларувала автомобілі матері (Mercedes та Range Rover), якими системно користувалася. За даними поліції, ці авто фіксувались 24 та 60 разів відповідно. Роїк пояснила це тим, що користувалася ними мало.

Наприкінці обговорили практичне завдання, де Роїк припустилася критичних помилок. Вона визнала особу винною у більш тяжкому злочині, ніж було інкриміновано, та застосувала непередбачену статтею санкцію. Кандидатка пояснила це шоком під час іспиту і визнала, що після цього в неї самої «виникли питання до себе».

Тетяна Криклива 

суддя ВАКС

Перш за все чинну суддю ВАКС розпитали про її з чоловіком Віталієм Крикливим нещодавню купівлю житлового будинку у селі Данилівці поблизу Києва за 4 млн грн. Придбати будинок вирішили, бо після початку повномасштабного вторгнення шукали більш безпечне місце для життя, ніж квартира в Києві.

Кошти, за словами кандидатки, їм, зокрема, надав у борг двоюрідний брат чоловіка, який займається здачею в оренду комерційної нерухомості. Позики були безвідсотковими, адже вони мають хороші родинні стосунки. Частину коштів кандидатка отримала від батьків, які продали квартиру в Полтаві. Половина суми — це іпотечний кредит. З суддівської винагороди, отриманої Крикливим за рішенням суду проти ВАКС у 2025 році, вдалося погасити борг перед братом, тож наразі родина виплачує лише кредит.

Багато запитань стосувалися резонансної ситуації з отриманням службового житла спочатку чоловіком кандидатки, а потім і нею самою. Член ВККС запропонував розглянути це питання в закритому засіданні, однак сама Криклива хотіла це обговорити публічно. 

Кандидатка пояснила, що спочатку вони з на той час ще майбутнім чоловіком Крикливим подали заяви на отримання службового житла. Однак після отримання ним чотирикімнатної квартири на неї та двох доньок (загалом 4 особи), свою заяву вона відкликала. Через погіршення стосунків вони перестали проживати разом, і Крикливий відмовився від отримання службового житла, яке, до слова, підшукувалося самими суддями і яке потім купував ВАКС, — як пояснила суддя Криклива, це була «нетипова, але в цілому законна процедура».

 

Тому вже через декілька місяців кандидатка самостійно подала заяву на отримання службового житла, однак цього разу включила в список родини себе дочку та батьків (загалом 4 особи). Як наслідок отримала ту ж квартиру, від якої відмовився її майбутній чоловік Крикливий. Також Криклива вказала, що не голосувала за жодне рішення житлово-побутової комісії ВАКС, до складу якої вона входила, коли ішлося про виділення квартир їй та Крикливому.

Комісію цікавило, чому саме батьки опинилися у членах родини на отримання житла та чи проживали з нею. Кандидатка пояснила, що батьки доглядали ще з 2019 році за її малолітньою дитиною, тож періодично або проживали разом з нею, або періодично приїздили. Усі свої пояснення щодо службових квартир суддя Криклива підсумувала: «Це складно (ред. – пояснити), але ми намагалися бути доброчесними».

ГРМЕ також поцікавилася, чому суддя ВАКС не використовувала механізм часткового засекречення судових рішень, а вдавалася до повного засекречення, наприклад, вироку за угодою, винесеного у січні 2025 року. На що отримала відповідь, що справа була на досудовому розслідуванні, й особа зголосилася свідчити проти інших учасників. Суддя чесно зізналася: думала, що ці рішення з часом розсекречуються як рішення слідчого судді. Часткове засекречення рішень дійсно можливе, однак, за її словами, його технічно складно робити.

Окремий блок обговорення стосувався «відносини зі стороною захисту в певній справі», однак його ВККС та ГРМЕ провели в закритому режимі.

Наостанок член ВККС нагадав про справу, яку суддя Криклива розглядала як член колегії суддів під головуванням судді Дубаса (також чинного суддю ВАКС та кандидата на посаду судді АП ВАКС). Тоді до рішення було додано дві окремі думки, одна з яких належала саме Крикливій. Кандидатка пояснила, що вона та ще один член колегії не погодилися з частиною мотивування судді Дубаса, але потім все ж виявили його в тексті судового рішення.

Іван Кравченко 

професор кафедри адміністративного та інформаційного права Сумського національного аграрного університету 

Співбесіда розпочалася з обговорення професійного досвіду. кандидата. Попри те, що його основною сферою тривалий час було адміністративне право, кандидат зазначив, що з 2018 року почав активно цікавитися кримінальною юстицією. 

Окрему увагу ГРМЕ приділила адвокатській діяльності кандидата. Кравченко пояснив, що робота у двох адвокатських бюро була додатковою зайнятістю. Відсутність доходу від представництва клієнтів він обґрунтував тим, що працював виключно на засадах pro bono (безоплатно), допомагаючи ветерану війни та представникам громадських організацій.

Щодо майнового блоку питань до Кравченка, то комісія зацікавилась джерелами походження майна та фінансовій підтримці з боку родичів. Кандидат пояснив, що купівля квартири та автомобіля у 2014 році була повністю проспонсорована батьками-стоматологами. На зауваження ГРМЕ щодо відсутності даних про доходи батьків до 2013 року він відповів, що відомості в архівах за період до 2009 року були знищені.

Питання також стосувалися низького рівня офіційних доходів кандидата у 2018 році (лише 75 тис. грн на рік). Кравченко запевнив, що цих коштів родині вистачало: «як на той час могли, так ми і жили», оскільки батьки покривали витрати на комунальні послуги. Закордонні подорожі того періоду він також обґрунтував так: поїздку до Чехії покрила грантова програма, а відпочинок в Італії оплатила теща, яка працює за кордоном. Кандидат визнав помилку в тому, що не задекларував банківський рахунок дружини на 55 тис. грн, помилково вважаючи, що ця сума не досягає порогу декларування.

Окрему увагу ВККС приділила використанню автомобілів батьків (Honda та Subaru). Попри те, що Кравченко фігурував у документах поліції як власник або особа, що зверталася щодо пошкоджень авто у 2020 та 2025 роках, він наполягає, що машинами користувався рідко. Свої заяви в поліцію про те, що він є власником, кандидат назвав способом спростити спілкування з правоохоронцями на прохання батька.

Також обговорили інформацію від поліції щодо нібито ухилення Кравченка від явки до ТЦК. Кандидат здивувався цьому, зазначивши, що регулярно з’являвся до військкомату (зокрема у листопаді 2025 року) і має законну відстрочку від як викладач.

Крім того, у деклараціях за 2018 та 2024 роки Кравченко не вказав жодного об’єкта нерухомості, пояснивши це проживанням у батьків на безоплатній основі. Кандидат визнав це помилкою та запевнив, що виправив ситуацію за 2025 рік.

Члени ВККС висловили подив щодо статусу Кравченка як партнера та бенефіціара адвокатського об’єднання, де він фактично не брав участі у справах і не отримував доходу. Кандидат пояснив це тим, що адвокатська діяльність була для нього факультативною, а на конкурс він подається саме як науковець і має небагато практичного досвіду. 

Також ВККС запитала про притягнення кандидата до відповідальності за ст. 130 КУпАП. Кравченко пояснив, що показник близько 0,21 проміле став наслідком використання медичного спрею, який містив спирт. Він зазначив, що через брак правничого досвіду на той час не зміг правильно зорієнтуватися в комунікації з поліцією та не оскаржував рішення суду. Комісія зазначила, що натомість інші постанови, він успішно оскаржував у судах.

Щодо практичного завдання, ВККС вказала на недоліки в обґрунтуванні судового рішення. Зокрема, у справі про недекларування кандидат не відобразив аналіз доводів захисту щодо застосування закону про кримінальну відповідальність у часі. Кравченко пояснив це хвилюванням та визнав помилку.

Олександр Завгородній

адвокат

Найбільше запитань у ГРМЕ та ВККС викликала відсутність офіційних доходів кандидата протягом тривалих періодів (2015–2017 та 2020–2021 роки). Відсутність доходу у 2015–2017 роках Завгородній пояснив тим, що після переїзду з окупованих територій тривалий час не працював.

На запитання ВККС щодо наданих самим кандидатом судових рішень за цей період, а також рішень із реєстру, де він брав участь як адвокат, і за якими була відсутня сплата податків, кандидат зазначив, що здійснював представництво клієнтів безоплатно як допомогу знайомим.

Щодо доходів у 2020–2021 роках, кандидат вказав, що у 2019 році ним було зареєстроване Адвокатське бюро, де він працює без заробітної плати (прописавши це в статуті), а дохід отримує саме юридична особа, власником якої він є. При цьому офіс Бюро є номінальним — знайомі дозволили вказати адресу, хоча фактично за нею кандидат не працює і приміщення не орендує, віддаючи перевагу роботі «на виїздах».

Кандидат повідомив, що нерухоме майно його родини залишилося на окупованій території, і він не має відомостей про його поточний стан.

Також у ГРМЕ були запитання щодо автомобілів кандидата, а саме щодо вартості їх набуття та походження коштів. Кандидат вказав, що авто купувалися на аукціонах у США, тому їхня вартість була невеликою — 1000–2000 доларів плюс розмитнення, а на ремонт витрачалося ще по 2–3 тисячі доларів.

Окремо обговорювалася справа про керування автомобілем Daewoo у стані сп’яніння, де ПІБ водія повністю збігається з даними кандидата. Кандидат заперечив провину, заявивши, що це, ймовірно, «тезка», адже за рішенням суду ту особу позбавили права керування ТЗ, а його ніхто не позбавляв. Також він додав, що своє авто Daewoo фактично продав за довіреністю, проте покупець залишився на окупованій території та не здійснив перереєстрацію.

Члени ГРМЕ звернули увагу на візити батьків кандидата до рф у 2018–2020 роках. Поїздки у 2018–2019 роках Олександр пояснив необхідністю відвідувати хвору бабусю, а щодо перетинів кордону у 2020 році зазначив, що не має інформації. Виникли запитання і щодо дружини: особа з таким самим ПІБ та адресою проживання згадувалася як член комісії на «виборах ДНР». Кандидат категорично заперечив участь дружини в політичному житті на окупованих територіях, вказавши: раніше на тому сайті було вказано що особа з такими ПІБ — вчителька, а його дружина ніколи не була вчителькою. Тож Завгородній припустив, що дані на сайті могли бути змінені невідомими особами, а його дружина не має до цього жодного стосунку.

Кандидат не надав відповіді на 12 письмових запитань, надісланих ГРМЕ за кілька тижнів до співбесіди. Своє мовчання він пояснив призовом на військову службу та відсутністю доступу до пристроїв та інтернету в той період.

Ольга Певна 

суддя Троїцького районного суду Луганської області

На початку співбесіди Ольги Певної ГРМЕ поцікавилася декларуванням місця проживання кандидатки. Члени ГРМЕ звернули увагу, що у 2016–2022 роках кандидатка задекларувала житло в іншій місцевості, ніж та, де фактично працювала. Певна пояснила, що у деклараціях зазначала лише зареєстроване місце проживання, керуючись роз’ясненнями НАЗК. За її словами, протягом цих років вона фактично проживала у різних місцях, зокрема у селищі Троїцьке, і часто змінювала житло. Вона також зазначила, що не користувалася жодним конкретним житлом понад 183 дні поспіль.

Члени ГРМЕ також поставили запитання щодо заборгованості за комунальні послуги, яка фігурувала у судових рішеннях щодо квартири в Пісочині. Кандидатка пояснила, що має тривалий спір із теплопостачальною компанією через неналежне надання послуг. За її словами, вона складала акти про ненадання послуг належної якості та вимагала перерахунку, однак підприємство цього не зробило і нарахувало заборгованість. Певна зазначила, що наразі справа перебуває у суді.

ГРМЕ звернула увагу і на інший аспект цього спору. У позові щодо скасування рішення про стягнення боргу кандидатка зазначала, що не проживає у Пісочині. Певна пояснила, що особисто не формулювала це саме так: за її словами, суд узагальнив надану нею інформацію про роботу у Троїцькому і неправильно її інтерпретував.

Під час співбесіди також обговорювалися фінансові обставини кандидатки у 2019 році. Члени ГРМЕ звернули увагу, що вона задекларувала дохід близько 95 тисяч гривень, при цьому має двох малих дітей і змогла ще й збільшити заощадження приблизно на 12–13 тисяч гривень. За підрахунками членів Ради, після цього у неї залишалося близько 290 гривень на місяць для життя. Певна пояснила, що у цей період перебувала у відпустці по догляду за дитиною, яка народилася у 2018 році. Вона зазначила, що проживала за місцем реєстрації, на роботу не їздила, а значну частину витрат на дітей покривав їхній батько — зокрема купував одяг, взуття, оплачував певні послуги та розваги.

Члени ГРМЕ зауважили, що така допомога може розглядатися як дохід у вигляді подарунка, який потрібно декларувати. Кандидатка натомість пояснила, що це були добровільні витрати батька на утримання дітей, а не аліменти за рішенням суду. За її словами, закон вимагає декларувати саме аліменти, присуджені судом, а не добровільну допомогу.

Члени ВККС звернули увагу на строки подання декларації кандидатки за 2019 рік. На запитання про граничний строк Певна відповіла, що це 31 травня. Члени Комісії зауважили, що зазвичай декларації подаються до 1 квітня, а вона вперше зайшла до електронного кабінету декларанта лише 25 травня. Певна пояснила, що мала маленьку дитину і розраховувала на можливість подати декларацію у продовжений строк.

Члени ВККС також детально розпитували про стосунки кандидатки з колишнім чоловіком. Вони звернули увагу, що після розірвання шлюбу у 2015 році у пари народилася ще одна дитина у 2020 році, колишній чоловік користувався її автомобілем, а також вони разом подорожували за кордон. На думку членів Комісії, це може свідчити про спільні майнові відносини, які не були відображені у деклараціях.

Певна пояснила, що їхні контакти пов’язані насамперед із вихованням дітей. За її словами, колишній чоловік іноді користувався автомобілем, коли залишався з дітьми, але це були короткі періоди і вона не вважала, що таке користування потрібно декларувати. Також вона зазначила, що фінансові відносини між ними складні, а спілкування відбувається переважно щодо дітей.

Під час співбесіди також обговорили дані декларацій щодо грошових активів, які дорівнювали сумі правочину з придбання автомобіля. Кандидатка пояснила, що у 2022 році скористалася можливістю придбати автомобіль за кордоном із нульовою ставкою розмитнення. Вона купила автомобіль на авторинку в Празі, однак згодом у ньому виникли технічні несправності. За словами Певної, ремонт виявився надто дорогим, тому вона розірвала договір купівлі-продажу, і чеська компанія повернула їй кошти.

Вона також повідомила, що зверталася до НАЗК за роз’ясненням, як правильно відобразити ці операції у декларації. За її словами, їй порадили декларувати автомобіль доти, доки він формально значиться зареєстрованим за нею. Водночас члени ВККС звернули увагу, що у декларації за 2023 рік кандидатка зазначила грошові активи як кошти, що знаходяться у чеської компанії, хоча фактично гроші вже були повернуті. Певна пояснила, що саме так вона зрозуміла роз’яснення НАЗК, однак погодилася, що це могло бути помилкою.

Члени ВККС також запитали про кримінальну справу, пов’язану з ДТП за участю її колишнього чоловіка. За словами кандидатки це був наїзд на пішоходів, унаслідок яких люди отримали тяжкі тілесні ушкодження, але загиблих не було. Деталі вимог потерпілих вона пригадати не змогла.

Окремо члени комісії згадали звернення, у якому висловлювалося припущення, що розірвання шлюбу могло бути пов’язане з бажанням уникнути можливої конфіскації майна у цій справі. Певна заперечила такі твердження і зазначила, що вже надавала письмові пояснення з цього приводу. За її словами, справа щодо колишнього чоловіка досі розглядається, а тому говорити про можливу конфіскацію майна передчасно.

Наприкінці співбесіди члени ВККС також звернули увагу на питання суддівської практики кандидатки. Зокрема, вони зазначили, що не змогли знайти у реєстрі жодного вироку, ухваленого нею. Певна відповіла, що вироки у її практиці були, однак вона не може пояснити, чому їх немає у реєстрі. Також під час обговорення першого  практичного завдання кандидатка визнала допущену помилку, пояснивши її тим, що виконувала завдання з підвищеною температурою.

Олександр Прохоров 

адвокат

Мотивація — це перше, про що питали кандидата, адже перед конкурсом ВАКС він неодноразово подавався на інші відбори, зокрема до місцевих судів, апеляційних судів, ДБР, НАБУ, САП. Експертів цікавила конкретика, тому після обговорень підсумували, що мотивація стати суддею ВАКС полягає у спеціалізації суду та суспільному значенні його роботи. Прохоров відкинув думку, що участь у багатьох конкурсах свідчить про його ненаполегливість, адже це навпаки підтверджує його рішучість.

Та найбільше запитань виникло до доброчесності кандидата, адже він у 2016-2018 роках декларував доходи, які були навіть меншими за прожиткові мінімуми тих років. Так, наприклад, за 2016 рік кандидат задекларував дохід у 2 тис. грн на міс., у 2017 — 6 тис. на міс. 

Попри тривале обговорення Прохоров запевнив, що це дійсно та сума, яку він отримував, однак пояснити, як на ці кошти можна було вижити в Кривому Розі, так і чітко не зміг. Експерти відкрито запідозрили його або у недекларуванні коштів, або у тому, що кандидат насправді не має достатнього досвіду для роботи у ВАКС, оскільки адвокат з таких справ повинен був заробляти більше. 

Прохоров же наголошував, що кошти після реєстрації свого Бюро йшли через нього, і лише потім як дивіденди поверталися йому, а задекларовані суми дійсно такими були. За його словами, він до 2017 року продовжував жити з батьками, а у 2017-18 роках користувався безоплатно житлом друзів батьків, на їжу коштів нібито вистачало.

Під час співбесіди кандидат підтвердив, що мав деякі помилки із задекларованою вартістю автомобіля та земельної ділянки разом з будинком, які він пообіцяв надалі виправити.

Кандидат є військовозобов’язаним і був визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення. Однак виявилося, що його у серпні 2025 року розшукувало Криворізьке управління поліції за порушення законодавства щодо мобілізації. Прохоров пояснив, що дізнався про це нещодавно і без нарікань раніше відвідував відділки поліції. 

Кандидата в цьому контексті запитували про його навчання з 2025 року на аспірантурі в Криворізькому національному університеті за спеціальністю менеджмент. Мотивацію здобути науковий ступінь він пояснив переважно тим, що його клієнт-доцент цього ВНЗ запропонував податися на вступний конкурс. Сказав, що у 2024 році вступити не вдалося через ажіотаж, але у 2025 році ситуація змінилася: «На той час ажіотажу не було, тому шукали осіб, агітували хто буде приймати участь, вступати в аспірантуру і він мені запропонував». 

На запитання експертів, чому наукового нахилу не було, наприклад, у 2019-2020 роках, сказав коротко: таких нахилів не було тоді.

Кандидата вирішили перевірити на знання предметів, які він вивчає, тож член ВККС запитав чи може Прохоров щось пригадати з предмета «Організація та реалізація дослідження здобувача», однак відповідь було схожою: «Погано…».

Виявилося ще, що кандидат здобуває ступінь на денній формі навчання, яка офіційно має назву «з відривом від виробництва». Це означає, що кандидат не міг працювати коли навчається, однак під час співбесіди Прохоров зізнався, що часто трапляються накладки з його парами в університеті та судовими засіданнями, тому частину він не відвідував.

Сніжана Колесник 

суддя у відставці

Співбесіда розпочалася з запитання про попередню відставку Колесник з посади судді. Члени ГРМЕ поцікавилися, чи не існує ризику, що у разі призначення до Вищого антикорупційного суду вона знову вирішить залишити посаду. Кандидатка відповіла, що планує працювати, зазначивши, що до граничного віку судді — 65 років — у неї ще є час.

Члени ГРМЕ також запитали, як вона підтримувала професійні знання після виходу у відставку. Колесник пояснила, що читає юридичну літературу та стежить за змінами у законодавстві. Крім того, за її словами, вона часто обговорює юридичні питання з чоловіком, який працює у прокуратурі. Вона додала, що цікавиться судовою практикою, зокрема рішеннями ВАКС та Верховного Суду, хоча не змогла навести приклад останньої практики у корупційних кримінальних справах.

У мотиваційному листі кандидатка зазначила, що готова ухвалювати рішення, які можуть не подобатися політичним елітам. У відповідь на запитання про відповідний досвід вона пояснила, що корупційних справ у її практиці не було, але пригадала справу часів подій Майдану. За її словами, вона обирала запобіжний захід одному з учасників протестів, якого назвала лідером опозиції, і призначила домашній арешт замість тримання під вартою. Ця справа, за словами кандидатки, тоді висвітлювалася у новинах. За її словами, це рішення також було оскаржене, але апеляційний суд залишив його без змін, а згодом провадження було закрите за відсутністю складу злочину.

Члени ГРМЕ також поцікавилися поїздкою Колесник до рф у 2019 році. Вона пояснила, що там проживає її тяжкохвора тітка — єдина близька родичка після смерті батьків. За словами кандидатки, вона провела там приблизно чотири з половиною дні, щоб відвідати родичку і допомогти їй матеріально. ГРМЕ звернула увагу, що батьки її чоловіка також відвідували росію у 2018–2019 роках, але ця інформація не була зазначена у декларації родинних зв’язків. Колесник пояснила, що під час заповнення декларації керувалася положеннями Сімейного кодексу і вважала близькими особами лише чоловіка та дітей.

Члени ГРМЕ також запитали про пенсію її чоловіка-прокурора, яку він почав отримувати у 2022 році. Колесник пояснила, що це пенсія за вислугу років після понад 25 років служби, і вона не пов’язана з інвалідністю.

Під час співбесіди обговорили й помилки у деклараціях кандидатки. За словами членів ГРМЕ, у деклараціях доброчесності, родинних зв’язків та майнових деклараціях було виявлено приблизно вісім неточностей — зокрема щодо адміністративної відповідальності, професійного досвіду, майна, позики чоловіка та членства у професійних організаціях. Колесник пояснила, що заповнювала документи у Запоріжжі під час складної безпекової ситуації, коли були перебої зі світлом, інтернетом та постійні обстріли. За її словами, вона поспішала подати документи і могла припуститися помилок.

Члени ГРМЕ також звернули увагу на інформацію про будинок у Запоріжжі, який належить її чоловікові. За даними державного реєстру, будинок розташований на земельній ділянці, однак у деклараціях не було відображено інформацію про цю землю. Кандидатка пояснила, що вони придбали лише будинок, а земельна ділянка розташована поблизу лінії високовольтних електропередач і не підлягає продажу або оренді. За її словами, попередні власники побудували будинок ще у 1990-х роках, але жодних прав власності або договорів щодо землі у них немає.

Під час співбесіди також виникли питання щодо вартості будинку. У деклараціях за 2015–2020 роки була вказана сума 59 тисяч гривень, тоді як у деклараціях з 2022 року — 225 тисяч гривень. Колесник пояснила, що будинок купували за договором приблизно за 45 тисяч доларів, однак детальні пояснення щодо зміни суми вона не підготувала.

Члени ВККС поставили запитання щодо розбіжностей у вартості автомобіля у декларації та державному реєстрі: у реєстрі було зазначено 30 тисяч гривень, тоді як у декларації — 300 тисяч. Кандидатка пояснила, що автомобіль купували через сайт продажу, і після домовленості з продавцем заплатили близько 300 тисяч гривень. Через повітряну тривогу оформлення відбувалося поспіхом через комісійний магазин, а реєстрацією займався попередній власник, що, за її словами, могло призвести до помилки у документах.

Члени комісії також запитали про земельну ділянку, щодо якої у 2015 році громадянин Білий видав довіреність на ім’я кандидатки та її брата. Колесник пояснила, що ділянка використовувалася родиною для вирощування городини. За її словами, пізніше було укладено договір купівлі-продажу, а документи на оформлення ділянки від імені власника оформлював її племінник за довіреністю.

ВККС звернула увагу, що після виходу у відставку кандидатка фактично не займалася правничою діяльністю і не брала участі у професійних навчаннях. Колесник відповіла, що продовжувала самостійно вивчати законодавство і вважає, що зможе надолужити практичні навички у разі призначення.

Олександр Леонов 

суддя Хаджибейського районного суду Одеси

Свою готовність до роботи у ВАКС він пояснив 14-річним суддівського стажу, не порушенням закону та дотриманням прав громадян. Кандидат зазначив, що вже розглянув близько 80 справ, пов’язаних із корупцією, та працює слідчим суддею. Також він підтвердив, що стежить за практикою ВАКС, виділивши актуальні зміни у процедурі укладення угод про визнання винуватості.

Під час співбесіди обговорили використання Леоновим повного доступу до реєстру судових рішень. Кандидат повідомив про несанкціонований доступ до свого профілю, через який невідомі здійснили близько 1000 запитів, що стало приводом для службової перевірки та звернення до правоохоронних органів.

Водночас Леонов визнав, що особисто шукав у реєстрі інформацію про родичів. Він перевіряв дані щодо дружини та матері задля уникнення конфлікту інтересів, а також справу брата (ст. 368 ККУ, закрита), щоб з’ясувати, чи не є це тиском на нього. Однак кандидат заперечив пошук щодо двох інших сторонніх осіб, стверджуючи, що вони йому невідомі.

Під час співбесіди Леонов підтвердив, що готував відповіді на запити ГРМЕ самостійно, проте для проведення розрахунків використовував Google Gemini. На зауваження Комісії щодо суперечностей у його поясненнях та допустимості штучного інтелекту згідно з Кодексом суддівської етики, кандидат відповів, що закон це не забороняє. Він наголосив, що ШІ допомагає йому перевіряти орфографію та цифри.

Щодо недобудованої квартири в Одесі ($81 тис.), кандидат уточнив, що вніс перший внесок у 10% і протягом 2019–2022 років сплатив ще близько $42 тис. (30 платежів). Він заперечив інформацію ГРМЕ про повну виплату вартості.

Також обговорили сімейний резиденційний комплекс. Будинок зареєстрований на матір, хоча фактично будувався за кошти брата та спільною працею всієї родини протягом 5 років. Леонов зазначив, що його фінансовий внесок склав близько $5-6 тис. (зокрема, витрати на проводку). Реєстрацію на матір пояснили тим, що вона вклала кошти від продажу спадщини у ділянку та фундамент, а далі сини допомагали їй добудувати об’єкт.

Окремо виникло запитання щодо автомобіля Kia Sportage та іншої квартири, які брат кандидата придбав і оформив на матір. Леонов пояснив, що брат живе за кордоном, тому подарував йому автомобіль у 2021 році як компенсацію за догляд за батьками.

Під час співбесіди розібрали суперечності щодо доходів дружини-адвокатки. Кандидат стверджував, що вона майже не заробляє, і він сам оплачує її професійні внески. Проте ВККС виявила, що в кредитній угоді її дохід вказано як 30 тис. грн на місяць, а в декларації за 2020 рік відображено 58 тис. грн, які вона отримала від матері кандидата за представництво в суді. Також обговорили народження дитини у Канаді в 2023 році. Леонов пояснив, що медичне страхуванн покривалося завдяки програмі допомоги від канадського уряду, житло надав брат, а сам кандидат фінансував лише квитки.

ВККС нагадала кандидату про дисциплінарне стягнення 2018 року за неповідомлення позивача про засідання, що Леонов назвав уроком, з якого зробив висновки. Також обговорили окрему ухвалу 2022 року щодо нерозгляду ним клопотання про зупинення провадження — кандидат пояснив це наміром запобігти зловживанням. 

ГРМЕ запитала про перепродаж братом авто — протягом місяця було продано 4 машини, привезені з Кореї. Кандидат заперечив особисте використання цих авто, зазначивши, що ними займався брат-моряк, а батько їх ремонтував. Попри попередні пояснення про використання цих транспортних засобів, на співбесіді Леонов наполягав, що не мав до них стосунку, а самі авто були вживаними понад 10 років.

Катерина Сікора 

суддя ВАКС

Найбільше запитань ГРМЕ стосувалося декларації за Сікори 2020 рік. У ній кандидатка вказала  майно чоловіка, але не зазначила вартість такого майна.

Сікора вказала що частина майна була набута колишнім чоловіком до шлюбу, інше ж майно він купував самостійно, а вона не була присутня на угодах, лише давала згоду на придбання. Кандидатка зазначила, що вони з чоловіком були фінансово самостійні. Через погіршення стосунків чоловік відмовився надавати документи, а нотаріуси нібито відмовили судді у наданні документів, де була б зазначена вартість, оскільки вона не була стороною правочинів. НАЗК за результатами перевірки декларації ініціювало відкриття справи за недостовірне декларування, згодом провадження закрили за відсутності складу злочину. Тільки після відкриття провадження чоловік все ж надав інформацію про вартість майна.

ВККС також уточнила інформацію про розлучення кандидатки, з акцентом на те що в рішенні було вказано, що дитина залишилася проживати з батьком у Дніпрі. Членів ВККС цікавило, чи не було це розлучення способом отримання чоловіком відстрочки від мобілізації (як батька, що виховує дитину). Кандидатка заперечила це, зазначивши, що виховує дитину разом із ним, тому підстав для відстрочки в ексчоловіка як особи, що самостійного виховує дитину, немає.

У Сікори зафіксовано низку штрафів за перевищення швидкості, більшість з яких — за 2022 рік. Вона пояснила це частими поїздками між Києвом та Дніпром на початку повномасштабного вторгнення, де знаки подекуди були заклеєні плівкою або приховані через воєнний стан, а також тривогами, які лунали, поки вона була в дорозі, та її намаганням швидше доїхати до безпечного місця. Суддя запевнила, що в містах вона їздить виключно обережно, а перевищення вчиняла лише на відкритих ділянках доріг, і що останнім часом таких штрафів практично немає. 

Олег Марчук 

суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області

На початку співбесіди кандидат зазначив, що під час роботи суддею першої інстанції мав небагато справ, пов’язаних із корупційними правопорушеннями, однак вважає, що має достатні знання у сфері кримінального права.

Члени ГРМЕ звернули увагу на питання, пов’язані з його місцем проживання у період роботи в суді. Зокрема, у деклараціях за кілька років Марчук зазначав, що проживає на Лівому березі Києва, хоча працював у Василькові, а машини тоді не мав. Кандидат пояснив, що щодня долав приблизно 45 кілометрів до роботи, витрачаючи на дорогу від півтори до майже двох годин. За його словами, переважно він користувався громадським транспортом або їздив із колегами.

Члени ГРМЕ звернули увагу і на розбіжності у даних про місце проживання у різних анкетах кандидата. У документах за 2018 рік було зазначено проживання у Києві, тоді як у анкеті 2024 року — у Василькові. Марчук пояснив, що у Василькові проживав недовго, але через відсутність письмового договору оренди виникли труднощі з декларуванням житла. За його словами, різниця у даних може бути пов’язана з помилкою у визначенні періоду проживання.

Окреме питання стосувалося соціальної допомоги, яку отримувала його дружина у Василькові після народження дітей. Кандидат зазначив, що був переконаний, що допомогу оформлювали у Києві, а інформацію про Васильків пов’язує з тим, що його дружині могли оформити там статус внутрішньо переміщеної особи у 2015 році.

Під час співбесіди члени ГРМЕ також звернули увагу на значну кількість адміністративних справ за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (керування транспортом у стані сп’яніння), які були закриті через сплив строків накладення стягнення. За словами Марчука, у його практиці було 118 таких справ, а ще 24 були закриті через відсутність складу правопорушення. Кандидат пояснив, що основною причиною були проблеми з належним повідомленням осіб про розгляд справ: інколи адреси або телефони були вигаданими, а повістки поверталися до суду. Він також зазначив, що деякі порушники та їхні адвокати навмисно затягували розгляд справ. Крім того, в один із років його навантаження становило близько 200 справ за цією статтею.

Члени ГРМЕ також звернули увагу на те, що після серпня 2013 року кандидат певний час продовжував ухвалювати судові рішення російською мовою, попри зміни у законодавстві. Марчук визнав, що пояснення про те, що він не знав про зміни, виглядає недостатньо переконливим для судді. За його словами, він покладався на апарат суду щодо інформування про законодавчі зміни, однак після того, як дізнався про нові правила, почав оформлювати рішення українською мовою.

Під час співбесіди обговорювалися також фінансові питання, зокрема позика в ОТП Банку у розмірі близько 100 тис. грн, яку Марчук взяв у 2014 році. Кандидат пояснив, що кредит був потрібний для організації весілля. За його словами, частину боргу погасили з поточних доходів і заощаджень, а решту — після весілля за рахунок грошових подарунків.

Окремо члени ГРМЕ поставили питання щодо діяльності дружини кандидата, яка веде сторінку в Instagram і позиціонує себе як нутриціолога. Марчук пояснив, що вона лише тестувала можливість такої діяльності та поки не надавала платних консультацій. За його словами, більшість відгуків на сторінці залишали знайомі або родичі, яким вона допомагала безкоштовно. Кандидат також зазначив, що у разі надання платних послуг дружина планує зареєструватися як фізична особа-підприємець.

Члени Комісії також звернули увагу на значну кількість адміністративних правопорушень, пов’язаних із порушеннями правил дорожнього руху. За словами Марчука, таких випадків було понад двадцять, приблизно п’ятнадцять із них він визнає своїми, а частину могла вчинити його дружина, яка користувалася автомобілем.

Окремо ВККС запитала про ситуацію, коли у своїй ухвалі Марчук зазначив про зловживання правом на відвід з боку іншої судді — Кравченко. Кандидат визнав, що така оцінка у судовому рішенні була надто різкою і фактично виходила за межі його повноважень, оскільки встановлення дисциплінарних порушень суддів належить до компетенції органів суддівського врядування. За його словами, згодом він вибачився перед колегою.

Члени ВККС також звернули увагу на випадки, коли Марчук заявляв самовідвід у справах через негативне ставлення сторін або критику його дій. Кандидат визнав, що з погляду сьогодні така реакція була надто емоційною і не завжди обґрунтованою. Він пояснив, що з часом набув більшого досвіду і зараз реагував би на подібні ситуації інакше.

Під час співбесіди також згадувалася справа про захист честі та гідності, яку Марчук подавав через коментар у соціальних мережах із фразою «Корупціонер поновив корупціонера». Кандидат пояснив, що тоді вирішив відреагувати юридично, однак нині вважає це радше уроком і зазначив, що більше не планує судитися через подібні коментарі.

Наприкінці співбесіди члени Комісії звернули увагу на неточності у поясненнях кандидата щодо деяких судових справ, зокрема у питаннях тривалості розгляду справи однією із суддів та подальшої долі провадження. Марчук визнав, що міг переплутати справи, і вибачився за можливу помилку у своїх поясненнях.

Яна Кінах 

адвокатка

На початку співбесіди кандидатки розповіла, що протягом 16 років займалася приватною адвокатською практикою, і приблизно половина її справ стосувалася кримінального права. За словами Кінах, вона також брала участь у справах, пов’язаних із діяльністю НАБУ, САП та ВАКС, зокрема представляла інтереси осіб, які були свідками у провадженнях антикорупційного суду. Водночас вона зазначила, що у судах загальної юрисдикції також працювала зі справами, пов’язаними з корупційними правопорушеннями.

Члени ГРМЕ звернули увагу на значну адміністративних стагнень за порушення кандидаткою правил дорожнього руху. За їхніми словами, протягом двох років зафіксовано 18 таких порушень. Кінах пояснила, що не всі вони були вчинені особисто нею, оскільки двома автомобілями користувався також її чоловік. За її оцінкою, приблизно половина правопорушень могла бути її власними.

Окремі запитання стосувалися автомобіля Audi Q5, на якому було зафіксовано низку порушень у 2024–2025 роках. Кінах пояснила, що продала цей автомобіль у листопаді 2023 року, однак нова власниця користувалася ним ще близько півтора місяця за дорученням, поки відбувалася перереєстрація. За словами кандидатки, через це штрафи могли надходити на її ім’я. Вона також зазначила, що часто сплачувала штрафи, навіть якщо не була впевнена, що порушення вчинила саме вона, щоб не навантажувати судову систему.

Члени ГРМЕ звернули увагу, що кандидатка не вказала цей автомобіль у декларації за 2023 рік. Кінах пояснила, що на момент заповнення декларації вже не вважала себе власницею автомобіля, але пізніше виправила інформацію у декларації за 2024 рік.

Центральним блоком питань були заощадження. Кандидатка задекларувала $40 тис. доларів готівкою у 2023 році, а у наступному — $60 тис., тобто на 20 тис. більше. При цьому її офіційний річний дохід за 2023 рік становив близько $8 тис.. Кінах пояснила, що збільшення заощаджень пов’язане з грошима, які залишилися після смерті її батька у 2024 році. За її словами, це були готівкові заощадження родини, які формально не входили до спадкової маси, тому не були задекларовані як спадщина.

Члени ГРМЕ також поцікавилися походженням цих коштів. Кандидатка пояснила, що її батько багато років працював у органах внутрішніх справ і мав відносно високу зарплату та пенсію, що дозволило родині накопичити ці гроші.

Члени ГРМЕ також поставили запитання щодо однієї зі справ, у якій потерпілим був її колишній чоловік. Під час розгляду цієї справи з’ясувалася інформація про можливу участь чоловіка у контрабанді сигарет до Європи. Кандидатка відповіла, що на момент розгляду справи їй не було відомо про таку діяльність, і вона не може підтвердити чи спростувати ці обставини, оскільки судових рішень щодо цього немає.

Під час співбесіди обговорювали і поїздки Кінах за кордон. Кандидатка підтвердила, що у листопаді 2024 року залишала територію України. За її словами, вона часто подорожує у професійних цілях. Зокрема, одну з поїздок здійснила автомобілем, що належить міському голові Ірпеня, у складі групи правників для ознайомлення з правовою системою Ірландії.

Члени ВККС також поставили запитання щодо її права на проживання у Канаді. Кінах пояснила, що скористалася цим правом після початку повномасштабної війни, але не має наміру постійно проживати за кордоном.

Під час обговорення фінансових питань члени комісії звернули увагу на невідповідність між доходами кандидатки та її заощадженнями згідно з даними податкової. За словами Кінах, частина заощаджених доходів могла бути отримана також від участі у виборчих комісіях, атестаційних комісіях прокурорів, а також від медіаторської та грантової діяльності. Хоча ця інформація й не була зазначена у податкових відомостях.

Під час співбесіди згадали і про два виконавчі провадження щодо неї, пов’язані зі штрафами за неправильне паркування. Кандидатка повідомила, що вже сплатила ці штрафи.

Наприкінці співбесіди члени ВККС знову повернулися до питання про походження $20 тис., які кандидатка пов’язує із заощадженнями батька. Вони звернули увагу, що ці кошти не були включені до спадкової маси і не мають документального підтвердження. Кінах пояснила, що після смерті батька спадщину оформлювала її мати, тоді як вона разом із братом відмовилися від вступу у спадщину. За її словами, на момент подання декларації рішення щодо включення цих коштів до спадщини не було прийнято, однак вона заявила про намір виправити цю ситуацію у майбутньому.

Антон Байда 

доцент Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Найбільше запитань у ГРМЕ викликав підхід кандидата до заповнення декларації. Він не вказав доходи та заощадження своєї матері, мотивуючи це етичними міркуваннями.

Кандидат вказав, що не мав морального права запитувати у матері, скільки у неї було грошей, коли вона виїхала з окупації, та загалом про її доходи. Обгрунтував це поганим здоров’ям матері та її складним моральним станом. Проте комісія зауважила, що такий підхід ставить під сумнів саму ідею прозорості декларування. Та уточнила, як Байда, будучи суддею, розглядав би справи пов’язані з декларуванням. Він вказав, що відповідно до чинного законодавства.

Також окремий блок питань стосувався автомобіля BMW 135. У 2020 році кандидат потрапив на ньому в ДТП під час «тест-драйву» (після чого нібито передумав купувати). У 2022 році його зупинила поліція на цьому ж авто — виявилося, що документи не відповідають транспортному засобу. Байда запевнив, що це були лише поодинокі епізоди користування, та що в 2022-му він якраз вдруге надумав купувати дане авто, бо йому запропонували ціну на нього нижче ринкової ($9 тис.), і він навіть дав завдаток у $4 тис.. Комісія висловила скепсис щодо того, що два інциденти з різницею у два роки на одній машині — це не виглядає як просто випадкові збіги.

Також були запитання про придбання матір’ю Байди BMW X5. Мати кандидата придбала це авто, не маючи водійського посвідчення. Кандидат підтвердив, що у неї ніколи не було водійського посвідчення, що їздив на авто він та вказував про це в декларації.

ВККС запитувала про походження коштів на придбання матір’ю кандидата нерухомості у 2018 році. Купівлю вартістю понад 1,5 млн грн матір’ю кандидат пояснив коштами тітки, яка хотіла вберегти майно від поділу під час свого розлучення.

Байда подарував свою квартиру в Бердянську матері під час власного розлучення, та пояснив це проханням матері, щоб дружина після розлучення не претендувала на неї, оскільки житло колись дісталося кандидату від бабусі.

У ВККС були також запитання про місця проживання кандидата з 2022 року та отримання ним виплат як ВПО у Полтаві, які подовжувались і протягом 2023 та 2024 років. 

Попри наявність адвокатського свідоцтва, кандидат майже всі справи вів безкоштовно для знайомих, пояснюючи це перевіркою своїх теоретичних знань на практиці. При цьому він зазначив, що не мав коштів на обов’язкове підвищення кваліфікації адвоката.

Ірина Токарська 

суддя Маневицького районного суду Волинської області

На початку співбесіди кандидатка зазначила, що працює суддею з 2002 року, розглядає корупційні справи, а також стежить за практикою ВАКС через трансляції засідань, щоб ефективно запобігати процесуальним зловживанням. 

Щодо відсутності нерухомості в деклараціях за 2012–2015 роки, Токарська пояснила, що орендувала житло за усною домовленістю. За її словами, вона спочатку платила за оренду, а потім лише покривала витрати на комунальні послуги та ремонт.

 

Також виникли питання щодо вартості трьох автомобілів, що Токарська не вказала у звітності. Перше авто було подарунком батьків, ціною якого вона не цікавилася, а купівлею другої машини повністю займався чоловік. Окремо обговорили автомобіль BMW на литовській реєстрації, яким чоловік користувався за довіреністю з 2018 року. Кандидатка стверджує, що вони неодноразово сперечалися через іноземну реєстрацію, а з 2022 року вона припинила декларувати це авто, оскільки чоловік загинув.

У 2024 році донька кандидатки отримала у власність квартиру в Луцьку за $42 тис. (1,6 млн грн). ГРМЕ зауважила, що в оголошеннях ціна була на $6 тис. вищою, на що кандидатка пояснила, що різниця виникла через відсутність комісії рієлтору (вийшли на власників напряму) та стан квартири, яка потребувала ремонту. Основним джерелом фінансування стали виплати, які донька отримала після загибелі батька.

Наразі Токарська проживає разом із донькою. Вона уточнила, що з червня 2025 року дівчина навчається в Луцьку, де з понеділка по п’ятницю перебуває в пансіоні навчального закладу. У новій квартирі поки ніхто не мешкає, оскільки там тривають ремонтні роботи. ВККС вказала на розбіжність у доходах доньки: 1,8 млн грн у декларації проти 1,6 млн грн за даними податкової. Токарська пояснила це наявністю двох різних рахунків (пенсія та спецвиплати після смерті батька), а також нарахуванням компенсацій за електроенергію, що підтверджується довідками.

Найбільше уваги ГРМЕ та ВККС приділили висновку ГРД про недоброчесність кандидатки, який грунтувався на її практиці розгляду справ про п’яне водіння за ст. 130 КУпАП, які вона часто закривала через сплив строків. Члени комісії нагадали також про публікації у ЗМІ, де Токарську звинувачували у масовому закритті таких справ. Кандидатка заявила, що налагодила комунікацію з медіа, проте ГРМЕ зазначила, що самі журналісти це спростовують. Токарська наполягала, що закриття справ навіть після рішення ГРД (приблизно 25 рішень) було виправданим, оскільки йшлося про військових, яких було важко викликати в засідання.

Окремі запитання виникли щодо приблизно 90 справ, у яких Токарська накладала штраф, але не позбавляла водіїв прав. Вона пояснила, що якщо в особи немає посвідчення, то й позбавляти її нічого, хоча згодом визнала, що змінила практику після 2023 року. Також в одній справі, вона призначила двічі штраф за п’яне водіння на мопеді особі без позбавлення права керування, хоча він вчинив правопорушення повторно. Вона аргументувала це тим, що мопед міг бути власністю іншої особи, або людина могла збирати на нього все життя.

Щодо інституту малозначності кандидатка заявила, що категорично проти його застосування в адміністративних справах, пов’язаних з корупцією, але ВККС нарахувала 4 такі випадки в її практиці (щодо декларацій). Токарська це не змогла пояснити. Крім того, вона закрила справу за перебування військового в стані сп’яніння, пояснивши це тим, що він повернулися з Бахмута, і для нього це був просто прояв слабкості.

Наталя Мовчан 

суддя ВАКС

Співбесіду почали з запитань про розслідування «Слідство.інфо», згідно з яким Мовчан нібито готувала проєкт судових рішень для свого колеги судді. Кандидатка категорично заперечила це, пояснивши, що метадані файлів, де вона вказана автором, легко підробити. Вона назвала саму ситуацію спробою дискредитувати її, щоб усунути від розгляду справи, та зазначила, що зверталася до ВРП з повідомленням про втручання.

Значну частину часу приділили поїздкам близьких родичів кандидатки до росії після 2015 року. ГРМЕ вказала на суперечність у декларації доброчесності, де Мовчан зазначила, що їй невідомо про відвідування членами сім’ї території рф

Кандидатка пояснила це формальним дотриманням закону, оскільки її повнолітній син, батьки та брат не проживають з нею, тому вони не є «членами сім’ї» в розумінні роз’яснення НАЗК, тому вона не вважала за потрібне це вказувати. Самі поїздки вона назвала суто сімейними, вона та родичі відвідували племінника та його дружину, яка, завагітнівши, поїхала ближче до своїх батьків у рф.

Комісія також звернула увагу на те, що Мовчан ухвалила рішення в дні, коли офіційно перебувала на тренінгу, або навіть під час лікарняних чи у відпустці. Кандидатка зауважила, що в день тренінгу як слідча суддя могла розглянути клопотання про арешт майна дуже швидко (за 15 хвилин), навіть після 17:00. Щодо лікарняних вона зазначила, що могла перебувати на роботі, а оформити медичні документи вже після завершення робочого дня.

ВККС також цікавилася випадком, коли колегія за участю Мовчан відмовила адвокату в доступі до матеріалів на підставі того, що його колега по бюро вже має до них доступ. Тоді сторона захисту заявила їй відвід та його задовольнили. Кандидатка утрималася від оцінки дій колег щодо задоволення відводу.

Михайло Грабинський 

доцент ЛНУ ім. Івана Франка

Найбільше запитань ГРМЕ стосувалося того, чому кандидат, будучи штатним начальником юридичного департаменту державного підприємства, паралельно укладав із цим же підприємством угоди як зовнішній адвокат, та чи не вбачав він у цьому конфлікту інтересів. Грабинський стверджував, що статут ДП дозволяв представляти інтереси в судах лише керівнику підприємства, а повноважень юрисконсульта було недостатньо. Щоб обійти це, підприємство за окремим договором найняло власного працівника, який є адвокатом, для представництва інтересів компанії в суді. Щоб брати участь у засіданнях як адвокат, кандидат брав відпустку за власний рахунок. При цьому він заперечує будь-який конфлікт інтересів, попри те, що де-факто контролював правову роботу ДП і як штатний управлінець, і як адвокат.

Здивування у членів ГРМЕ викликав аскетичний спосіб життя кандидата у період з 2015 по 2020 роки. Його витрати склали близько 65 тис. грн за 5 років (приблизно 1000 грн на місяць). Він пояснив це тим, що його повністю утримували батьки, а сам він увесь час присвячував навчанню та написанню дисертації. Навіть після отримання в подарунок від батька квартири у 2018-му він витратив на неї лише 1000 грн за кілька років.

Водночас у 2020 році кандидат задекларував 57 банківських рахунків. Він пояснив це великою кількістю банків та віртуальних карток у них, які відкривав для різних цілей.

Кандидат також зміг до грудня 2020 року заощадити понад 500 тис. грн, що перевищувало весь його офіційний заробіток за той період. Різницю він пояснив подарунками від батьків та грошима від продажу автомобіля бабусі.

Інна Смаль 

суддя Сосницького районного суду Чернігівської області

Пояснюючи мотивацію взяти участь у конкурсі, кандидатка зазначила, що має 24 роки суддівського стажу і вже близько восьми років має право на відставку, однак вирішила продовжити професійну діяльність. Роботу у ВАКС вона розглядає як можливість подальшого професійного розвитку.

Смаль пояснила, що як суддя суду загальної юрисдикції розглядала різні категорії справ, у тому числі  корупційні. Зокрема за статтями 191, 368 та 369 Кримінального кодексу України. Деякі з таких проваджень є доволі об’ємними: одна зі справ, яку вона розглядає зараз, налічує близько 25 томів матеріалів.

Окремий блок запитань стосувався її тривалого перебування на посаді голови суду — з 2007 по 2020 рік. Члени ГРМЕ звернули увагу, що це 13 років безперервного перебування на адміністративній посаді. Смаль пояснила, що спочатку її призначили рішенням Ради суддів, а згодом неодноразово переобирали відповідно до законодавства, яке постійно змінювалося. Крім того, був період, коли вона була єдиною суддею Сосницького районного суду Чернігівської області. Коли зʼявилися молодші колеги, то довго не хотіли висувати свої кандидатури на посаду голови суду.

Після завершення її повноважень голови суду виникла ситуація з робочим кабінетом, через яку кандидатка подала скаргу до ВРП. За словами Смаль, після обрання нового голови збори суддів обрали для неї новий кабінет, у якому працювали керівник апарату суду та консультант суду. Вона зазначила, що зверталася до колег із проханням переглянути це рішення, адже у суді були інші вільні кабінети. Водночас кандидатка підкреслила, що зараз не вважає за доцільне детально коментувати дії нового голови суду, оскільки конфліктна ситуація вже вичерпана і стосунки з колегою налагоджені.

Під час співбесіди також обговорювалися справи за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (керування транспортом у стані сп’яніння). За словами кандидатки, за час її роботи було 403 такі справи, з яких 16 закрито через сплив строків притягнення до відповідальності. Смаль зазначила, що намагалася вживати всіх можливих заходів для належного повідомлення осіб, яких притягували до відповідальності, інколи повертала протоколи поліції на дооформлення для уточнення адреси, а також призначала розгляд справ без значних затримок. За її словами, при цьому вона керувалася стандартами Європейської конвенції з прав людини щодо належного повідомлення сторін.

Члени ГРМЕ також звернули увагу на її наукову діяльність. Кандидатка працювала над дисертацією з 2020 до 2025 року, поєднуючи наукову роботу з суддівською діяльністю. За її словами, вона хотіла нових викликів у роботі, тому обрала складну тему для дослідження і писала його 5 років.

Члени ВККС позитивно оцінили наукове дослідження Смаль, адже вона використала аналіз судової практики, включно приблизно зі своїми 120 судовими рішеннями, а також опиралася на результати електронного опитування представників правничої спільноти, яке організовувала через звернення до судів та інших установ.

Окремі питання стосувалися особистих декларацій Смаль. Зокрема, члени ГРМЕ звернули увагу на те, що у декларації за 2012 рік вона зазначала колишнього чоловіка як чоловіка, хоча офіційно шлюб був розірваний ще у 2004 році. Кандидатка пояснила, що після розірвання шлюбу вони певний час продовжували жити разом і підтримували фактичні шлюбні відносини, тому свідоцтво про розлучення було отримане лише у 2013 році.

Під час частини співбесіди з членами ВККС кандидатка пояснювала свою участь у різних конкурсах до органів правосуддя. Зокрема, у 2021 році вона подавалася на конкурс до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. За словами Смаль, на той момент вона очікувала, що конкурс до ВАКС відбудеться раніше, а участь у конкурсі до САП розглядала як можливість підготуватися саме до відбору в Антикорсуд.

Члени Комісії також звернули увагу на декларації кандидатки, де відсутні значні купівлі майна. Смаль пояснила, що протягом останніх років не здійснювала великих придбань. При цьому зменшення її заощаджень вона пов’язує з витратами на лікувально-оздоровчу поїздку для сина на Кіпр у 2024 році, а також із достроковим погашенням кредиту на автомобіль під час пільгового періоду.

Вадим Ходько 

суддя Кам’янського районного суду Запорізької області 

На початку співбесіди ГРМЕ зауважила, що кандидат подав документи до апеляційного суду та ВАКС з однаковою мотивацією. Ходько пояснив своє бажання працювати у ВАКС прагненням зосередитися на складних категоріях справ та місією цього органу. Він уточнив, що на його поточній посаді кримінальні справи складають половину його навантаження, серед яких є і корупційні злочини.

ГРМЕ вказала, що Ходько, проживаючи в Запоріжжі, працював за 150 км у Куйбишевському районі. Кандидат відповів, що їздив або на власному авто, або з колегами, а іноді ночував у батьків, що, за його словами, не потребувало відображення у звітності за тодішнім законодавством. Також обговорили квартиру, в якій його дружина зареєстрована з 2008 року, але яку він вказав лише у 2024-му. Ходько пояснив це реакцією на зміни в роз’ясненнях НАЗК.

Виникли питання також щодо виплат ВПО, які дружина кандидата отримувала у 2023–2024 роках. Члени ГРМЕ поцікавилися, як вона могла отримувати допомогу, фактично проживаючи з чоловіком у Запоріжжі ще з 2014 року. Ходько наполягав, що виплати були законними, оскільки дружина зареєстрована на окупованій території Донеччини, що відповідало нормам Постанови КМУ. Він підкреслив, що державні органи проводили перевірку і не виявили порушень, хоча наразі вона ці виплати вже не отримує.

ГРМЕ звернула увагу на різке зростання активів Ходька, оскільки у 2017 році кандидат задекларував відсутність заощаджень, а вже у 2018-му на його банківських рахунках з’явилося понад 230 тис. грн. При річній зарплаті трохи більше 300 тисяч виникло запитання, як родина забезпечувала свої побутові потреби. Ходько пояснив це тим, що за законодавством суми, менші за 50 прожиткових мінімумів, не підлягали обов’язковому декларуванню, тому він не вказував їх раніше. За його словами, протягом 2018 року він зміг додатково заощадити близько 75 тисяч гривень.

Окремо обговорювали походження великих сум, отриманих пасинком кандидата. У 2022 році було задекларовано 76 098 грн від Дмитра Слупова, що Ходько пояснив як переказ від бабусі (тещі), який здійснив її друг через технічну неможливість прямо відправити кошти. У 2023 році хлопець отримав ще 189 тис. грн від п’яти різних людей. Кандидат запевнив, що це подарунки від хрещених батьків, які є родичами, і вони жодним чином не пов’язані з працівниками суду, де він здійснює правосуддя.

ГРМЕ також поцікавилася поїздками родичів дружини до тимчасово окупованої території та можливими контактами з окупаційною владою. Ходько пояснив, що у 2021 році його дружина була змушена поїхати туди, щоб забрати дитину, яка залишилася у бабусі на літо і не могла повернутися через ковідні обмеження. Він запевнив, що жодної співпраці з органами рф немає, а родичі просто вимушені виживати в тих умовах.

ВККС також згадала інформацію від громадських організацій про наявність російського паспорта у тестя кандидата. Ходько відповів, що з батьками дружини тісно не спілкується, а з 2022 року взагалі втратив із ними зв’язок, тому не може підтвердити цей факт. Його тесть — літня людина, а на тимчасово окупованих територіях людей часто змушують отримати паспорт.

На завершення комісія проаналізувала мотиваційний лист кандидата, який починався з цитати філософа Вільгельма фон Гумбольдта. На запитання, ким був цей науковець, Ходько не зміг дати змістовної відповіді, пояснивши, що йому просто сподобався сам вислів про пошук власного шляху.

Віталій Крикливий 

суддя ВАКС

ГРМЕ поцікавилася обставинами отримання кандидатом службового житла. Зокрема,  у 2019 році він та дружина, яка на той момент очолювала житлову комісію ВАКС, звернулися з відповідною заявою. За його словами Крикливого, дружина подала заяву про відмову від окремого отримання житла, зважаючи на те, що вони проживали однією сім’єю. Тому було отримано одну квартиру на чотирьох осіб. У 2020 році їхні стосунки погіршилися, і вони певний час проживали окремо: кандидат подав заяву про відмову від користування отриманим житлом, після чого у квартирі залишилася дружина. Згодом стосунки відновилися, і вони знову почали проживати разом. Кандидат визнав, що ситуація може виглядати сумнівно, але пояснив це особистими обставинами. На запитання щодо ролі дружини у процесі розподілу житла він зазначив, що вона не брала участі у прийнятті відповідного рішення.

Також обговорювалися обставини розгляду справи, у якій було пропущено 72-годинний строк розгляду скарги на повідомлення про підозру. Кандидат пояснив це неявкою сторін, клопотаннями про відкладення та несвоєчасним надходженням матеріалів. Він визнав порушення строку, але зазначив, що, на його думку, це не призвело до порушення прав підозрюваного.

ГРМЕ також ставила питання щодо позик, отриманих кандидатом та його родиною від родича. Крикливий пояснив, що позикодавцем є його двоюрідний брат, який займається бізнесом у сфері нерухомості. За його словами, вони мають близькі родинні стосунки, але не ведуть спільної підприємницької діяльності.

Окрему увагу приділили тривалому перебуванню кандидата на посаді голови Комсомольського (зараз – Горішньоплавнівський) міського суду Полтавської області — фактично протягом 13 років. Члени ГРМЕ поцікавилися, як це узгоджується з обмеженням у два строки поспіль. Крикливий пояснив, що в різні періоди призначення здійснювалися різними суб’єктами (Президентом, Радою суддів, зборами суддів), а також що інші судді не виявляли бажання обіймати цю посаду. На зауваження про ризики концентрації неформальної влади він відповів, що їх можна мінімізувати належною організацією роботи суду.

Також обговорили оренду кандидатом квартири у Горішніх Плавнях в особи, справу якої він розглядав близько семи років тому. Кандидат пояснив, що не пам’ятав цієї обставини з огляду на значне навантаження, а житло було знайдене через рієлтора й орендувалося на оплатних умовах. Щодо розгляду тієї справи він зазначив, що не встиг її розглянути у встановлений строк через обмежені часові рамки та необхідність забезпечення участі особи.

ГРМЕ також поцікавилася поїздками кандидата до рфу 2015–2016 роках. Крикливий пояснив, що на той момент заборони на відвідування не було, і визнав, що не повністю оцінив ризики. За його словами, одна поїздка була туристичною, а інша — пов’язана з супроводом близької особи матері для оформлення пенсії.

Окремо обговорили обставини сплати аліментів, зокрема позову колишньої дружини Крикливого. Він зазначив, що не ухилявся від виконання своїх зобов’язань і здійснює виплати відповідно до рішення суду. Кандидат пояснив, що був період, коли дитина проживала з ним, оскільки мати перебувала за кордоном, але загалом аліменти сплачуються регулярно, а також здійснюються додаткові витрати на лікування та інші потреби дитини.

Олег Костюк 

адвокат

Фінансова історія кандидата викликала у ГРМЕ чимало запитань через значні суми готівкової допомоги від родичів. Мати кандидата регулярно надавала йому допомогу з 2006 по 2021 роки, по €4 тис. щороку, а в період 2011–2013 років було надано €25 тис. Кандидат пояснив збільшення цих сум бажанням матері допомогти з будівництвом будинку.

Також Костюку активно допомагала теща, яка надавала своїй дочці суми, що складали третину її доходу, та в той же час надавала кошти своєму сину і змогла акумулювати заощадження на придбання квартири у Чернігові за понад 300 тис.

На запитання комісії про наявність документів щодо всіх цих операцій, Костюк відповів, що все передавалося готівкою, тож підтвердити ці транзакції неможливо. При цьому кандидат розповів про свій досвід заробітків у Великій Британії, де він працював по 12 годин на день, щоб накопичити $14 тис. на своє перше житло.

У травні 2025 року Костюк придбав автомобіль Lexus, джерелом фінансування якого назвав продаж попереднього автомобіля, заощадження та доходи від адвокатської діяльності.

Про інвестиції в цінні папери кандидат відповів, що інформація не про нього та що він інвестує лише в нерухомість.

Також прозвучало запитання про на скаргу потерпілого у кримінальній справі на неетичну поведінку кандидата-адвоката. Костюк сказав що він поводився етично, і що він не був притягнутий до відповідальності. 

Денис Коваленко

суддя Рубіжанського міського суду Луганської області

На початку співбесіди Коваленко зазначив, що ключовим фактором його бажання взяти участь у конкурсі ВАКС стала війна, яка підсвітила масштаб корупції в країні, тому його метою на посаді судді Антикорсуду є сприяння її суттєвому зниженню.

Окрему увагу ГРМЕ приділила питанню стійкості до зовнішнього впливу. Кандидат запевнив, що за роки роботи, зокрема під час розгляду справ щодо депутатів та мерів, не стикався з тиском. Він пояснив це своєю принциповістю: на початку роботи в суді він попередив апарат про звільнення у разі будь-яких корупційних проявів та публічно всім розповів, що не проводить неформальних прийомів громадян чи адвокатів.

ГРМЕ також поцікавилася джерелами фінансування його закордонних подорожей у Фінляндію, Єгипет і Туреччину. Коваленко заперечив відвідування Гельсінкі та Єгипту, припустивши помилку в даних прикордонної служби. Коваленко категорично заперечив використання іншого закордонного паспорта або перетин кордону поза пунктами пропуску. Щодо Італії у 2018-2021 роках, він уточнив, що сім’я мешкала у його сестри, що мінімізувало витрати.

Комісію зацікавило, як кандидату вдалося накопичити 882 тис. грн на автомобіль SUZUKI SX4 (2023 року), якщо станом на 2020 рік він не мав задекларованих заощаджень. Коваленко пояснив це скромним способом життя, бо він у 2021 році не купував новий одяг та взуття, не відвідував ресторани, а житлом його забезпечила громада. У 2021 році він працював шість днів на тиждень і переважно ходив пішки, що дозволило відкласти кошти із суддівської винагороди. Також обговорили розбіжність у 50 тис. грн між ціною авто та сумою видатків у декларації — Коваленко пояснив це авансовим платежем, який був здійснений раніше.

Під час обговорення практики за ст. 130 КУпАП (п’яне водіння) ГРМЕ зазначила, що Коваленко закрив лише 9 справ із 404. Проте виникли запитання щодо випадків, коли кандидат штрафував водіїв, але не позбавляв їх прав. Суддя обґрунтував це прямим застосуванням Конституції задля індивідуалізації покарання, наприклад, коли порушення вчинене вперше, а водіння є єдиним джерелом доходу для сім’ї.

Щодо розуміння ролі ВАКС, Денис Коваленко наголосив, що не вважає суд органом боротьби з корупцією, оскільки його функція — правосуддя та судовий контроль. Водночас комісія поставила під сумнів його твердження про 10–12 годинний робочий день та високу завантаженість, зазначивши, що за офіційними даними навантаження у його суді є найнижчим за середні показники в Україні.

Комісія звернула увагу на різницю в доходах кандидата у різних судах.У Рубіжному він отримав 1,2 млн грн, тоді як у Коломиї – 1 млн грн. Кандидат припустив, що це пов’язано з матеріальними виплатами, проте точної причини згадати не зміг. Відсутність заощаджень у 2024 році Коваленко пояснив загальним зростанням вартості життя.

Окремо обговорили питання судоустрою та боротьби з корупцією. Коваленко виступив проти скасування інституту присяжних у справах про усиновлення, назвавши їх виявом демократії, який допомагає суддям. Для зниження рівня корупції він запропонував би нардепам розширити систему винагород для викривачів та підвищити рівень добробуту населення. Власний внесок у цей процес він вбачає у викладацькій діяльності та роботі суддею-спікером.

Сім будинків з нуля

У 2024–2025 роках через систему Prozorro оголосили сім тендерів на будівництво нових багатоповерхівок у Бородянці. Їх мають звести на місці зруйнованих росіянами будинків до кінця 2026 року. Замовниками проєктів стали Служба відновлення та розвитку інфраструктури Київської області та Департамент регіонального розвитку Київської ОДА.

Із семи об’єктів два є дев’ятиповерховими — це будинки на вулиці Центральній, 359 та 353. Ще один — восьмиповерховий — на Центральній, 427-А. Три семиповерхові будинки зводять на Центральній, 371, 326 та 324. Найменший за поверховістю — шестиповерховий на Центральній, 340.

Разом ці будинки мають забезпечити житлом 421 сім’ю. Найбільший із них — на Центральній, 359 — розрахований на 105 квартир, тоді як у найменшому, на Центральній, 340, передбачено лише 20 квартир.

Квартири планують передавати мешканцям із базовим ремонтом. У кухнях, коридорах і санвузлах покладуть плитку на підлогу і на стіни, у житлових кімнатах — ламінат та шпалери. Крім того, на кухнях встановлять плити та мийки, а в санвузлах — унітази, раковини й ванни. У всіх будинках також передбачені укриття.

У шести з семи проєктів передбачені нежитлові приміщення — для комунальних служб і комерційних об’єктів. Для прикладу, за інформацією “Суспільне”, у восьмиповерховому будинку на вулиці Центральній, 427-А на прохання Бородянської селищної ради під Центр соціальної допомоги та два магазини відведуть 869 кв. м.

Вартість квадратного метра

Чому просте ділення не працює

Спочатку ми планували порахувати вартість квадратного метра за звичною для нас схемою — відняти від загальної вартості будівництва вартість укриття та інших унікальних складових проєкту і поділити на загальну площу квартир. Саме таку методологію ми використовували раніше, коли аналізували будівництво соціального житла для ВПО в Житомирі.

Утім, майже одразу ми зіштовхнулися з проблемами. У проєктній документації не було окремих кошторисів на будівництво укриттів. До того ж в одному з будинків — на вулиці Центральній, 427-А — до загальної вартості будівництва включили ще й демонтажні роботи. Через це ми не могли просто “відняти зайве” і застосувати цю методологію.

Щоб розібратися в деталях, ми почали надсилати запити замовникам. Просили пояснити, скільки саме коштує будівництво укриттів у кожному будинку, а в одному з випадків — окремо надати вартість демонтажних робіт. Цей процес виявився тривалим і, відверто кажучи, виснажливим. Частина відповідей була загальною: замовники пояснювали, що укриття є частиною будинку і його вартість у кошторисі окремо не виділяли. В інших випадках називали умовну суму, визначену як певний відсоток від загальної вартості проєкту. Водночас наш аналіз базувався на фактичних цінах укладених договорів. А отже, вартість укриттів могла змінюватися під час торгів. Через відсутність єдиного підходу в документації ми так і не змогли отримати однаково точні дані за всіма об’єктами.

У результаті стало зрозуміло, що порахувати вартість квадратного метра за методологією, використаною в житомирському кейсі, у цьому випадку просто неможливо. Попри всі спроби уточнити цифри та зіставити відповіді, отримані дані залишалися надто різними.

Крім того, майже всі будинки мають значні площі нежитлових приміщень, а вони безпосередньо впливають на загальну вартість будівництва, хоча й не є житлом. Через це просте співвідношення “загальна вартість / житлова площа” неминуче спотворює реальну вартість квадратного метра.

Адреса	Договір, млн грн	Скоригований договір, млн грн	Додатковий договір, млн грн	Додатковий договір, млн грн	Загальна вартість будівництва, млн грн
Центральна, 359	285,7				285,7
Центральна, 353	258,5				258,5
Центральна, 427-А	396,9	315,5	122,4		437,9
Центральна, 371	280,1	277,5	23,4		300,9
Центральна, 326	123,2	122,7	30,4		153,1
Центральна, 324	125,2		61,9		187,1
Центральна, 340	81,9	16,8	11,9	77,2	105,9

 

Інша формула — інші результати

Тому для аналізу ми застосували іншу формулу, яка не є ідеальною, але дозволяє звести ці проєкти до спільного знаменника і бодай приблизно порівняти їх між собою та з ринковими показниками. Для цього ми взяли не лише договори на безпосереднє будівництво будинків, а й інші пов’язані угоди з Prozorro — на проєктування, авторський і технічний нагляд, а також на приєднання до інженерних мереж. Усе це склали в одну загальну суму витрат. Далі цю суму ми співвіднесли з площею квартир, щоб зрозуміти, яка частина коштів фактично пішла саме на житло. Після цього отриманий показник поділили на загальну площу квартир і в такий спосіб вирахували умовну вартість квадратного метра.

Вартість проєкту * Площа квартир / Загальна площа = Вартість квартир

Адреса	Вартість проєкту загальна, млн грн	Поверхи	Квартири	Площа нежитлових приміщень, м²	Загальна площа, м²	Площа квартир, м²	Вартість квартир, млн грн	Умовна вартість квадрату квартир, тис. грн
Центральна, 359	290,8	9	105	1331	9777	6700	199	30
Центральна, 353	264	9	103	1478	10567	6591	165	25
Центральна, 427-А	411,7	8	58	3872	9607	4402	189	43
Центральна, 371	306,2	9	58	1670	7694	4243	169	40
Центральна, 326	157	7	35	36	3807	2662	110	41
Центральна, 324	193,5	7	42	0	3757	2816	145	51
Центральна, 340	107,8	6	20	149	1914	1345	76	56

Аналіз таблиці показує чітку закономірність: що менше в будинку поверхів і квартир, то дорожчим виходить кожен квадратний метр житла. Найнижчу вартість квадратного метра мають дев’ятиповерхівки. Так, у будинку на Центральній, 353 квадратний метр коштує 25,03 тис. грн, а на Центральній, 359 — 29,77 тис. грн.

Причини цього — суто економічні. Витрати на проєктування, фундамент, інженерні мережі та благоустрій розподіляються на значно більшу житлову площу. У результаті в будинках із більшою кількістю квартир вартість одного квадратного метра знижується.

Натомість найменший будинок — шестиповерховий на Центральній, 340 — демонструє протилежну ситуацію. Через те, що в ньому передбачено лише 20 квартир, умовна вартість квадратного метра тут є найвищою — 56,38 тис. грн.

Що в кошторисах?

Аналітики DOZORRO проаналізували кошториси договорів на будівництво семи нових будинків. Так, на зведенні багатоповерхівки на Центральній, 353, вони виявили ймовірну переплату — 13,7 млн грн. Найбільше запитань викликала ціна на арматуру класу А-ІІІ діаметром 12 мм. Підрядник — ТОВ “Українська будівнича компанія” — планує її постачати по 42 026,40 грн/т. Натомість “Метінвест” продає її по 33 300 грн/т, а “Метал-холдинг” — по 34 005 грн/т. Тож ймовірна переплата на арматурі може скласти 3,9 млн грн. Також варто враховувати, що зазвичай будматеріали для великих проєктів закуповують гуртом — тож їхня ціна має бути ще нижчою, ніж у роздрібних магазинах.

Ще одна позиція з помітним завищенням — штукатурка Knauf MP-75. У кошторисі її вартість становить 16,51 грн/кг. Для порівняння, “Леруа Мерлен Україна” продає цю штукатурку по 11,96 грн/кг, а “Інтербудсервіс” — по 10,36 грн/кг. Тут можуть переплатити ще 1,9 млн грн. Водночас слід зважати на те, що ціна договорів є динамічною — її можуть коригувати вже під час виконання робіт.

Також аналітики нарахували ймовірне завищення на вулиці Центральній, 427-А — майже 15 млн грн. Для прикладу, утеплювач товщиною 200 мм підрядна компанія “Укрбудінжиніринг” заклала до кошторису по 947,63 грн/кв. м — майже вдвічі дорожче за ринкові пропозиції. Натомість “Новаторбуд” продає такий матеріал по 498,36 грн/кв. м, а “Куб” — по 325 грн/кв. м. На цій позиції можуть переплатити майже 1 млн грн. Утім, згодом замовник вніс зміни до вартості договору та переліку матеріалів, однак оновлений кошторис у системі так і не оприлюднив. Також варто пам’ятати, що ціна договору цього проєкту — динамічна. Тож ми плануємо дочекатися актів виконаних робіт, щоб перевірити фактичні ціни на матеріали.

Ще у двох випадках — на вулицях Центральній, 326 та Центральній, 324 — аналітики не змогли об’єктивно оцінити можливі завищення. Замовник також вносив зміни до вартості договорів, але оновлені кошториси в системі так і не оприлюднив. В інших будинках або завищень не виявили взагалі, або вони були незначними порівняно із загальною вартістю будівельних матеріалів.

Яка ціна на комерційному ринку

Щоб зрозуміти, наскільки отримані нами показники вартості квадратного метра співвідносяться з ринком, варто подивитися на ціни комерційного житла. За даними dom.ria, у грудні 2025 року середня ціна квадратного метра в Київській області (без Києва) становила 891 долар (майже 38 тис. грн). При цьому важливо враховувати, що нові будинки в Бородянці передбачають передачу квартир уже з косметичним ремонтом.

Оскільки в самій Бородянці на момент аналізу не було пропозицій у новобудовах, для порівняння ми використали вторинний ринок. Він дає змогу побачити повний ціновий діапазон залежно від стану житла — від квартир під ремонт до повністю укомплектованих.

Наприклад, на вулиці Центральній, 318 продають двокімнатну квартиру по 44 122 грн за кв. м. У квартирі зроблено сучасний євроремонт, вона повністю укомплектована меблями та технікою. На цій же вулиці продають ще одну двокімнатну квартиру із меблями і технікою — по 48 928 грн за кв. м.

Нижчі ціни мають квартири без ремонту. Так, на вулиці Центральній, 304 чотирикімнатну квартиру продають по 27 985  грн за кв. м, а двокімнатну — по 26 115 грн за кв. м. Обидва житла перебувають у стані під ремонт або без ремонту, а сам будинок планують  відремонтувати.

Висновки

Наш аналіз показує пряму кореляцію між поверховістю будинків і вартістю квадратного метра: чим вищий будинок, тим дешевшим у середньому стає квадрат. Найбільш економічно вигідними виглядають дев’ятиповерхові проєкти, де фіксовані витрати — проєктування, фундамент, інженерні мережі та благоустрій — розподіляються на більшу житлову площу. Загалом рівень цін у цих проєктах виглядає ринково прийнятним і не демонструє системного завищення. Проте обʼєкти ще не завершені, тож остаточно оцінити їхню вартість ми зможемо лише коли їх здадуть і ми побачимо усі реальні витрати за актами.

Водночас навіть за ринково прийнятних показників вартості ефективність таких проєктів значною мірою залежить від прозорості їх реалізації. Публічність документації, своєчасне оприлюднення оновлених кошторисів і належний контроль за цінами на будівельні матеріали залишаються ключовими умовами для збереження довіри до процесу відбудови та раціонального використання бюджетних коштів.

При цьому дискусія про доцільність альтернативних механізмів компенсації, зокрема житлових сертифікатів, не знімає проблеми зруйнованої забудови. Навіть якщо в окремих випадках такі інструменти можуть бути вигіднішими для держави, знищені будівлі нікуди не зникають — їх усе одно потрібно або відновлювати, або демонтувати й забудовувати заново. Тож на практиці альтернативи відбудові наразі не існує — компенсації самі по собі не вирішують проблему зруйнованої інфраструктури.

У цьому контексті Бородянка демонструє компромісну модель відбудови: між економією, соціальною функцією та політичною необхідністю показати результат. Саме тому ключовим питанням тут залишається не лише те, скільки коштує квадратний метр, а й те, наскільки послідовно, обґрунтовано та відкрито держава витрачає кошти на відновлення.

Цей матеріал підготовлено в межах проєкту “Цифровізація для зростання, доброчесності та прозорості” (UK DIGIT), що виконується Фондом Євразія та фінансується UK Dev.

Матеріал створено за фінансової підтримки Програми допомоги з міжнародного розвитку від Уряду Великої Британії. Зміст є винятковою відповідальністю Transparency International Ukraine; висловлені погляди не обов’язково відображають офіційну політику Уряду Великої Британії.

Олег Хамходера

військовослужбовець

На початку співбесіди кандидата запитали про досвід дослідження корупції в наукових роботах. Хамходера зазначив, що тема його кандидатської дисертації значною мірою стосувалася запобігання та протидії корупції, зокрема питань конфлікту інтересів на публічній службі. Його науковим керівником був скандально відомий Сергій Ківалов. Кандидат підкреслив, що взаємодія з керівником відбувалася виключно в межах наукової роботи — під час обговорення дискусійних аспектів дослідження, і жодних особистих відносин між ними не було.

ГРМЕ запитала кандидата також про адвокатську діяльність. Він пояснив, що з 2020 року фактично не здійснює представництва в судах, лише кілька разів допомагав колегам і здебільшого надавав консультації pro bono. Досвід у кримінальному праві, за його словами, він отримав під час військової служби, коли виконував обов’язки керівника юридичної служби військової частини. У цій ролі він представляв інтереси частини, зокрема у справах про пошкодження військового майна.

Окремо члени ГРМЕ поцікавилися його зв’язками з політикою. У 2019 році Хамходера надавав правову допомогу кандидату в народні депутати. Він пояснив, що робив це pro bono, протягом двох тижнів під час відпустки, оскільки раніше був викладачем цього кандидата. Після виборів взаємодія припинилася.

Окреме питання стосувалося кримінального провадження щодо брата кандидата, якого обвинувачують в одержанні хабаря на військовій службі. Хамходера зазначив, що не бере участі в його захисті та не надає консультацій у цій справі. На його думку, це провадження не вплине на його здатність бути неупередженим суддею ВАКС.

Члени ВККС звернули увагу на те, що кандидат подав фактично однакові мотиваційні листи для участі у конкурсах до адміністративних судів і до ВАКС. Кандидат підтвердив, що лист до адміністративних судів був підготовлений на основі листа до ВАКС через обмежений час.

Комісія також поцікавилася відсутністю рекомендацій у його досьє, попри 15 років професійного досвіду. Олег Хамходера пояснив, що не звертався до колег за рекомендаціями через невизначеність із можливістю повноцінно підготуватися до конкурсу під час військової служби.

Ще одне питання стосувалися його участі у виборчій комісії у 2012 році. Кандидат тоді представляв одну з політичних сил, але не зміг згадати, яку саме. Також він зазначив, що долучився до роботи комісії з професійного інтересу, а не з політичних мотивів.

Члени ВККС також поцікавилися зв’язком кандидата з Сергієм Ківаловим, який був його науковим керівником під час підготовки дисертації. Хамходера наголосив, що цей зв’язок був виключно професійним і будь-яких інших відносин з Ківаловим у нього не було і немає.

На завершення співбесіди кандидат заявив, що вважає свої знання і навички достатніми для роботи у ВАКС. Він підкреслив, що має досвід роботи з правовими документами, аналізом судової практики та підготовкою наукових матеріалів на тему окремих правопорушень, повʼязаних з корупцією. Також він набув додаткового практичного досвіду під час військової служби.

Ігор Нікітчук

адвокат

Співбесіда кандидата розпочалася з обговорення його професійного досвіду та діяльності юридичної компанії, яку він заснував і очолював близько десяти років, поки через повномасштабне вторгнення не був вимушений припинити її діяльність.

Членів ГРМЕ зацікавила фінансова модель діяльності компанії, зокрема те, що Нікітчук, будучи директором, отримував відносно невелику зарплату і не декларував інших доходів. Кандидат пояснив, що адвокатську діяльність фактично здійснював безоплатно в інтересах підприємства, часто надавав послуги pro bono в обмін на послуги або позики інших компаній. При цьому він підкреслив, що не вважає себе підприємцем, а радше службовцем, для якого важливіші стабільність і можливість допомагати людям.

ГРМЕ звернула увагу на те, що деякі клієнти, для яких Ігор Нікітчук надавав послуги pro bono, були великими компаніями, які мали достатні ресурси, щоб оплачувати юридичну допомогу. Кандидат пояснив, що його рішення братися за такі справи було продиктоване професійним інтересом, а не майновим. Наразі кандидат продав свою частку юридичної компанії і тепер працює як самозайнята особа-адвокат. За його словами, ці зміни будуть відображені у декларації за 2025 рік.

Значний блок запитань стосувався фінансового стану Нікітчука. ГРМЕ поцікавилася придбанням автомобіля Toyota у 2008 році. Кандидат підтвердив, що автомобіль був новим і придбаний повністю за кошти позики, яку він виплачував до 2016 року. На уточнення щодо того, як йому вдалося обслуговувати позику при відносно невисокому доході, кандидат відповів, що його родина веде дуже економний спосіб життя, не купувала нерухомості та іншого майна.

Під час співбесіди також обговорювалися зв’язки Нікітчука з українським політиком та підприємцем Андрієм Табаловим. Кандидат пояснив, що їхні відносини мали характер клієнтський: він представляв інтереси Табалова як юрист, зокрема під час виборів. За словами Нікітчука, після того, як у 2011 році він вирішив брати участь у суддівських конкурсах, ці відносини припинилися.

Члени ГРМЕ також звернули увагу на політичну активність кандидата, зокрема на його участь у місцевих виборах 2015 року від партії «Наш край». Нікітчук пояснив це бажанням долучитися до розвитку громади в умовах російської агресії після подій 2014 року.

Під час обговорення мотивації до роботи суддею Нікітчук зазначив, що головний стимул для нього — участь у боротьбі з корупцією. Він розповів про свій досвід роботи в митних органах на початку 2000-х років, коли йому пропонували хабарі за непритягнення до відповідальності у справі про ймовірну контрабанду. За словами кандидата, він відмовився від пропозицій і склав відповідний протокол, хоча не повідомляв правоохоронні органи про сам факт пропозиції неправомірної вигоди, оскільки це відбувалося без свідків.

Окремо ВККС звернула увагу на інформацію податкових органів, відповідно до якої сумарний оподаткований дохід Нікітчука за 27 років становить лише 1 млн 341 тис. грн. Кандидат пояснив, що інших джерел доходу він не мав, і ця сума є точною. Він також зазначив, що у 2019 році продав земельну ділянку та садовий будинок за відносно невелику суму, оскільки на той момент потребував коштів для поточних витрат.

На завершення співбесіди ВККС поставила кандидату питання про гарантії того, що в майбутньому він не змінить суддівську кар’єру на політичну. Нікітчук відповів, що для нього такою гарантією є присяга судді і власне слово, підкресливши, що бачить своє покликання саме у здійсненні правосуддя.

Микола Піка 

адвокат

Під час співбесіди з кандидатом Миколою Пікою значна частина питань стосувалася його професійного досвіду, майнових декларацій та окремих скарг, поданих на нього у період адвокатської діяльності.

Першими досліджувалися обставини судової справи за позовом військової частини до кандидата про стягнення надміру виплачених коштів як військовослужбовцю. За ініціативи головуючого члена Комісії подальше обговорення цього питання відбулося у закритому режимі. Водночас у відкритих даних наявна інформація, що суд першої інстанції у задоволенні позову відмовили.

Також аналізувалися майнові декларації Піки. Членкиня ВККС звернула увагу на окремі неточності у попередніх деклараціях, зокрема щодо відомостей про місце проживання та реєстрації. Кандидат визнав ці недоліки та пояснив, що вони були пов’язані з тим, що декларацію він подавав уперше. За його словами, він звернувся до НАЗК із відповідними поясненнями та виправив ці відомості у кандидатській декларації за 2025 рік.

Під час співбесіди також обговорювалися скарги, подані до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Загалом обговорили три скарги. Перша стосувалася нібито розголошення медичних даних. Кандидат пояснив, що у відповідній справі медичні обставини були частиною фактичних даних, викладених у заяві до правоохоронних органів, тому він не вважає такі дії розголошенням медичної таємниці. Друга скарга була подана експерткою, щодо якої кандидат як адвокат звернувся із заявою щодо надання завідомо неправдивого експертного висновку. Третя скарга надійшла від клієнтки, яка стверджувала про втрату зв’язку з адвокатом та відмову з’ясувати нібито помилку у судовому рішенні. Піка пояснив, що виконав свої обов’язки у межах доручення з надання безоплатної правової допомоги, а клієнтка формально не відмовлялася від його послуг. Водночас, на його думку, жодної помилки у відповідному судовому рішенні не було.

Тетяна Троян 

суддя Соснівського районного суду міста Черкаси

Розпитали кандидатку про її спеціалізацію у Соснівському судді Черкас, а також найскладнішу кримінальну справу. Троян відповіла, що спеціалізації у неї кримінальна, цивільна, адміністративна, а також вона є слідчою суддею. Найскладнішої ж справи виділити точно не може, але мала у провадженні корупційні справи.

Різницю у роботі ВАКС та місцевого суду Троян пояснила більш складними, об’ємними та структурованими, справами, які потребують більшої аналітичної роботи. Зокрема через це вважає, що робота у ВАКС — це професійна еволюція, і саме цей конкурс вона ставить у пріоритет.

Майновий блок питань стосувався автівки та кредиту. Новий автомобіль Nissan Qashqai було придбано у 2011 році за 216 тис. грн готівки. Кандидатка пояснила, що кошти на купівлю були отримані з продажу попередньої автівки, заощаджень та кредиту у розмірі 64 тис. грн, який достроково погасили.

У 2024 році чоловік кандидатки також за готівку у 276 тис. грн продав це авто матері судді Троян, яка мала таку фінансову спроможність через пенсію приблизно 5 тис. грн та соцвиплати чоловіка-шахтаря у розмірі 20-25 тис. грн. На запитання експертів про те, як формувалася така низька ціна авто, кандидатка відповіла, що було проведено оцінку від МРЕО, де така ціна була визначена, однак наразі документного підтвердження немає.

Та запитання  виникло передусім тому, що вже через рік матір кандидатки продала цей Nissan Qashqai, однак уже за 487 тис. грн. Кандидатка пояснила, що продаж був третім особам, тож на цю ціну й погодився новий покупець.

Багато запитань стосувалися кредиту у $26 тис., який кандидатка не повертала після 2014 року. Річ у тім, що у 2005 році вона отримала цей кредит під житло у Донецьку, у яке з 2006 року й заселилася. Та з початком АТО їй з сім’єю довелося покинути домівку й доступ до житла було втрачено. Кандидатку запитали, чому вона раніше не повернула цей кредит, адже мала понад $40 тис. 

Троян пояснила, що після 2014 року їй довелося влаштовувати нове життя, тому витрата коштів була саме на придбання нового житла в Черкасах. У 2024 році борг у розмірі $26 тис. банк їй анулював за спеціальною програмою для людей, які втратили житло через воєнні дії. Кандидатка пояснила, що ця програма була доступна усім, і їй довелося після 2014 року повернути банку лише $10 тис.

Цікаво, що кандидатка сама підтвердила, що користувалася повним доступом до Реєстру судових рішень, щоб простежити можливе надходження позову від банку по цьому кредиту, який вона 10 років не сплачувала. Та крім цього, один раз шукала вона й своє прізвище по ВАКС, хоча жодного рішення не було відкрито чи профільтровано — Троян пояснила, що це міг бути помилковий пошук.

Член ВККС також поцікавився чому кандидатка із 3 разів, коли шукала щось у реєстрі, крім свого, ще й один раз вводила прізвище «Різник» (прізвище фігуранта корупційної справи АРМА). На що отримав відповідь, що можливо вона дивилася практику ВАКС.

Питання зачепило й недекларування суддею Троян своєї малолітньої дочки в декларації — вона визнала що дійсно не декларувала й це була помилка/описка.

Перевірка компетенції розглядати справи ВАКС виявилася не дуже успішною. Кандидатка не змогла правильно відповісти на запитання, у яких випадках слід кваліфікувати пропозицію неправомірної вигоди та вимагання неправомірної вигоди.

Костянтин Харакоз 

 суддя Господарського суду Донецької області

Співбесіда розпочалася з обговорення професійного досвіду кандидата. Костянтин Харакоз працює суддею господарського суду понад десять років. До призначення суддею Харакоз займався адвокатською діяльністю. За його словами, основною спеціалізацією були корпоративні та фінансові правовідносини, а судова практика становила приблизно 30% від загального обсягу роботи. 

Члени ГРМЕ окремо поцікавилися досвідом кандидата у справах, пов’язаних з корупцією. Харакоз відповів, що ні як суддя, ні як адвокат безпосередньо таких справ не розглядав. Він пояснив це тим, що працює у господарській юрисдикції, де такі категорії справ не розглядаються. Водночас кандидат зазначив, що вважає себе готовим працювати суддею ВАКС, оскільки за роки суддівської роботи сформував навички неупередженості, об’єктивного аналізу доказів та прийняття рішень.

Значний блок запитань стосувався поїздок кандидата до Криму та Донецька після початку російської агресії у 2014 році. Харакоз пояснив, що у 2014 році виїхав з Донецька разом із родиною з міркувань безпеки і певний час перебував у Криму, використавши раніше придбану туристичну путівку. За його словами, це була не відпустка, а спроба знайти безпечне місце для родини. Він також підтвердив, що у 2015 році їздив до Донецька на кілька днів, щоб забрати речі, а у 2016 році — на похорон. На запитання членів ВККС про те, чи усвідомлював він улітку 2014 року факт окупації Криму, кандидат відповів, що тоді сприймав події, як тимчасові.

Окремий блок співбесіди був присвячений майновим питанням. Члени ГРМЕ звернули увагу на задекларовану кандидатом значну кількість коштовних речей, зокрема дорогі годинники та прикраси, а також на позику батькові на $70 тис. Кандидат пояснив, що ці речі були куплені за кошти, зароблені під час його приватної адвокатської практики.

Щодо годинників по декілька тисяч доларів Харакоз зазначив, що придбав їх у період, коли займався адвокатською практикою і мав високі доходи. За його словами, такі покупки були радше елементом професійної репрезентації, оскільки у юридичному середовищі зовнішній вигляд та статусні атрибути іноді сприймаються як підтвердження успішності фахівця. Один з годинників також був подарований друзями.

Щодо позики батькові кандидат пояснив, що фактично передав йому свої кошти на зберігання у банківській комірці, після того як його квартиру пограбували. За словами Харакоза, формального договору між ними не укладали, оскільки це були родинні домовленості. Після хвороби батька частину коштів витратили на його лікування, а наразі після смерті батька приблизно $50 тис. залишилися у матері.

Під час співбесіди також обговорили зв’язки кандидата з окремими особами, які, за даними відкритих джерел, могли бути пов’язані з Партією регіонів. Зокрема йшлося про його знайомого Олексія Балабанова, якому кандидат допомагав з оформленням автомобіля через видачу довіреності. Харакоз пояснив, що допомагав з оформленням автівки по дружбі, а не як суддя. Про політичну діяльність друга йому невідомо. Він припустив, що може йтися про іншу особу з таким самим ім’ям і датою народження.

В іншого знайомого, в якого Харакоз орендує квартиру, також виявилися звʼязки з Партією регіонів, але кандидат теж про них не знав.

Наприкінці співбесіди члени ВККС поставили кандидату кілька запитань щодо професійної підготовки. Зокрема його попросили назвати найбільш суттєві зміни у кримінальному процесі за останній час, однак кандидат зазначив, що не може визначити, які з них є найбільш фундаментальними.

Володимир Бублейник 

адвокат

Співбесіда Бублейника розпочалася з питання, пов’язаного з його енергетичними станціями. Кандидат просив розглянути це питання у закритому засіданні, однак члени ГРМЕ і ВККС відмовили у задоволенні цього клопотання.

Перший блок запитань стосувався нерухомості кандидата, на якій розміщені сонячні панелі, через які Бублейник генерує електроенергію та продає за «зеленим тарифом». Так Бублейнику вдалося заробити півмільйона доларів на постачанні такої енергії.

Члени ГРМЕ звернули увагу, що Бублейник став власником десятка будинків у невеликому населеному пункті, сім з яких було передано йому безоплатно міською радою. Кандидат пояснив, що ці будинки фактично не мали ринкової цінності, оскільки вулиця була майже незаселеною. За його словами, місцева рада була зацікавлена в тому, щоб з’явився власник, який почне сплачувати податки до місцевого бюджету і розвиватиме проєкти у сфері альтернативної енергетики. Кандидат розповів, що спеціальної програми чи конкурсу не було: ініціатива, за його словами, виходила від сільської ради, яка сама звернулася до нього з пропозицією інвестувати у створення сонячних енергостанцій. 

ВККС не змогла зʼясувати конкретні мотиви такої пропозиції міської ради, адже згідно з даними Комісії, ці об’єкти були приватизовані Бублейником у 2002–2003 роках, коли ще не існувало «зеленого тарифу» та навіть законодавства про сплату податків з доходу фізичної особи тощо.

ВККС також намагалася дізнатися у Бублейника конкретні підстави набуття ним права власності на сім об’єктів нерухомості. Кандидат пояснив, що не знає юридичних деталей оформлення і що ці питання вирішувала місцева рада. За його словами, якби він платив кошти за це майно, то перевіряв би всі деталі, а так ці ділянки дісталися йому безплатно — він лише сплачував податки. ВККС також звернула увагу на використання земельних ділянок під цими об’єктами. Бублейник зазначив, що земля належить місцевій раді, і що він не оформлював жодних прав на неї, бо не вважає це необхідним. Хоча сплачує відповідні платежі, які йому періодично нараховують від міської ради.

Окремо обговорили запуск сонячних електростанцій. Бублейник повідомив: будівельні роботи він виконував разом із братом — зокрема встановлення опор і монтаж конструкцій для панелей. Підключення обладнання до мережі здійснював брат, який має відповідну освіту. Сам процес введення станцій в експлуатацію, за словами кандидата, здійснювався енергетичною компанією безкоштовно. Будь-яких чеків щодо вартості обладнання кандидат надати не зміг.

ГРМЕ також звернула увагу, що кандидат не вказав сонячні панелі та інше обладнання у декларації як рухоме майно. Бублейник пояснив це тим, що не може визначити їхню поточну вартість через знос і амортизацію. За його словами, обладнання вже втратило свою ринкову цінність, тому він і не зазначив його у відповідному розділі декларації.

Під час співбесіди члени ГРМЕ запропонували кандидату уявити аналогічну ситуацію у кримінальному провадженні: бізнес із великими доходами, відсутність документів щодо вартості обладнання та походження коштів. У відповідь Бублейник зазначив, що передусім аналізував би норми законодавства, зокрема питання податкового агента, і вважає, що на момент створення його електростанцій така діяльність була законною.

Ще один блок запитань стосувався нерухомості у Грузії — згідно з державними реєстрами, кандидат видавав довіреності на управління квартирами в цій країні. Бублейник пояснив, що у 2016–2017 роках інвестував у проєкт нерухомості через грузинську компанію, уклавши договір, який, за його словами, поєднував елементи купівлі-продажу та інвестиції. Однак проєкт не запрацював, і протягом кількох років він намагався повернути вкладені кошти. У 2024 році, за словами кандидата, йому повернули близько 30 тисяч доларів після продажу цих квартир. Ця сума, за його поясненням, не була відображена у декларації, оскільки у 2023 році він не був суб’єктом декларування, а станом на кінець 2024 року вже не володів цими об’єктами.

Члени ГРМЕ також поставили питання щодо відвідування Бублейником рф у 2019 році. Кандидат підтвердив поїздку і пояснив її сімейними обставинами: у Курській області проживає його мати, і він поїхав доглянути за могилами родичів на її прохання. За словами Бублейника, під час поїздки він контактував лише з прикордонниками та митниками і не має жодних зв’язків із російськими державними органами.

Під час обговорення будівництва сонячних електростанцій члени ГРМЕ також поцікавилися походженням обладнання. Кандидат повідомив, що частину матеріалів купував на ринках, інвертори — у приватних осіб або через інтернет, а деяке обладнання було вживаним. На частину обладнання він має технічні паспорти, однак не всі покупки супроводжувалися чеками.

Наприкінці співбесіди члени ВККС порушили питання про адміністративне провадження щодо порушення правил дорожнього руху, де зазначалося, що кандидат не зупинився на вимогу поліції, збільшив швидкість і відмовився проходити огляд. Бублейник пояснив цю ситуацію конфліктом із працівниками ДАІ, які раніше були його студентами. За його словами, справа завершилася тим, що суд не притягнув його до відповідальності.

На завершення співбесіди кандидат висловив сподівання, що у майбутньому Вищий антикорупційний суд стане непотрібним, оскільки, за його словами, хотілося б, щоб в Україні не залишилося корупційних справ для його розгляду.

Юлія Ретинська 

суддя Заводського районного суду міста Запоріжжя

Співбесіда кандидатки розпочалася з обговорення її мотивації брати участь у конкурсі до Вищого антикорупційного суду. Юлія Ретинська пояснила, що працює суддею місцевого суду вже 13 років і розглядає участь у конкурсі як можливість професійного та кар’єрного розвитку. Її приваблюють складні справи із суспільним інтересом та більш вузька спеціалізація, яку передбачає робота у ВАКС.

ГРМЕ поцікавилася досвідом кандидатки у кримінальних провадженнях, зокрема пов’язаних із корупцією. Ретинська зазначила, що у місцевому суді розглядає різні категорії справ і виконує функції слідчого судді та ювенального судді. Водночас вона повідомила, що фактично мала лише одну кримінальну справу, пов’язану з корупційним правопорушенням.

Окремий блок запитань ГРМЕ стосувався адміністративних справ за статтею 130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані сп’яніння), які були закриті через сплив строків притягнення до відповідальності. Члени Ради звернули увагу на 11 таких справ. Кандидатка пояснила, що на момент розгляду цих справ строк притягнення до адміністративної відповідальності становив лише три місяці, і часто справи надходили до неї вже наприкінці або після спливу цього строку. Інколи до завершення строку залишалося лише кілька днів, що унеможливлювало належне повідомлення особи про судове засідання.

Члени ГРМЕ також поставили запитання щодо використання кандидаткою логів повного доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. Ретинська підтвердила, що були використання логів. За її словами, це пов’язано з тим, що через повний доступ до реєстру було зручніше встановлювати особи, позначені у рішеннях як «Особа 1» або «Особа 2», для потреб роботи. Іноді одночасно були відкриті вкладки з різним рівнем доступу, і вона могла їх переплутати.

Кандидатка також повідомила про один випадок використання реєстру поза службовою необхідністю на прохання подруги. За її словами, подруга звернулася до неї після розлучення з колишнім чоловіком і просила допомогти знайти інформацію про його можливу кримінальну відповідальність. Ретинська зазначила, що передала лише номер справи, яка розглядалася у відкритому режимі, і підкреслила, що таємницю нарадчої кімнати або закриту інформацію не розкривала.

ГРМЕ також звернула увагу на заощадження кандидатки. У декларації за 2017 рік вона зазначила $4 тис. готівкою, що становило значну частину її річного доходу, тоді як у 2016 році заощадження не декларувалися. Ретинська пояснила, що кошти були і раніше, але їх сума не перевищувала встановлений поріг декларування (68 тис. грн), тому вона не відображала їх у декларації. За її словами, джерелом заощаджень була виключно суддівська винагорода.

Окремо обговорили придбання у 2019 році автомобіля Ford Fiesta за 200 тис. грн. Члени ГРМЕ зауважили, що подібні автомобілі нині продаються дорожче. Кандидатка пояснила, що транспортний засіб має механічну коробку передач і був привезений із США, тому його ціна нижча за ринкову. Вона зазначила, що на момент купівлі автомобіль був оцінений у сервісному центрі МВС відповідно до ціни у договорі купівлі-продажу, однак через сплив п’яти років отримати копію оцінки вже неможливо.

Члени ВККС звернули увагу на динаміку накопичення заощаджень кандидатки, зокрема на те, що у 2020 році їй вдалося відкласти приблизно $15 тис. Ретинська пояснила це зростанням чистого доходу — за її підрахунками, у 2019 році він становив близько 300 тис. грн, а у 2020 році — понад 700 тис. грн.

Кандидатка пояснила, що накопичує кошти для придбання нерухомості, оскільки наразі проживає у квартирі разом із матір’ю та донькою. За її словами, після початку повномасштабного вторгнення вона майже не витрачала кошти на дозвілля чи поїздки, що також дозволило збільшити заощадження.

Під час співбесіди члени ВККС звернули увагу на періоди відпусток і лікарняних у 2025 році, коли кандидатка тривалий час не брала участі в авторозподілі справ. Ретинська пояснила, що графік відпусток формується наприкінці року, і вона традиційно бере відпустку на період шкільних канікул через дитину. Щодо лікарняного, який припав між відпустками, вона зазначила, що це було випадковим збігом, і додала, що за весь час роботи суддею перебувала на лікарняному лише двічі.

Під час професійної частини співбесіди члени ВККС поставили кандидатці низку запитань щодо кримінального процесу. Зокрема, вона зазначила, що підставою для проведення спеціального досудового розслідування є ухвала слідчого судді, хоча не змогла пригадати конкретну норму закону. Також вона вагалася з відповіддю на запитання про право захисника на перекладача, пояснивши, що не мала подібних ситуацій у практиці.

Наприкінці співбесіди ВККС звернула увагу на збільшення кількості цивільних справ, розглянутих Ретинською поза встановленими строками у 2024 році. Кандидатка пояснила це зміною категорії кримінальних проваджень у суді після початку повномасштабного вторгнення, зокрема появою значної кількості справ, пов’язаних із колабораційною діяльністю тощо, які потребують більше часу для розгляду і впливають на розподіл робочого навантаження.

 

Сергій Сивокінь

суддя Шполянського районного суду Черкаської області 

Під час співбесіди з кандидатом значна частина питань стосувалася майнового стану родини, джерел доходів та окремих обставин, пов’язаних із доходами членів сім’ї.

Одне з перших запитань стосувалося достатності доходів родини у 2019 році. Згідно з деклараціями, Сивокінь, його дружина та двоє дітей отримали сукупний дохід близько 30 тис. грн за рік, що викликало сумніви у ГРМЕ щодо можливості забезпечення проживання родини. Кандидат пояснив, що це був надзвичайно складний фінансовий період. За його словами, він звільнився з посади у банку, очікуючи призначення на посаду судді, однак процедура призначення затягнулася. У той час родина фактично «виживала», а батьки допомагали продуктами та невеликими подарунками на свята.

Член ГРМЕ уточнив: чому кандидат звільнився з роботи ще до того, як призначення на посаду судді стало очевидним? Кандидат відповів, що зробив це, зокрема, в інтересах колег: у відділенні банку працювало троє співробітників, а обсяг роботи та розмір винагороди розподілялися між ними. За його словами, для трьох працівників роботи було недостатньо, тому він вирішив звільнитися. На запитання про обсяг заощаджень на кінець 2018 року кандидат зазначив, що не може точно відповісти.

Окремо обговорювалося набуття Сивоконем земельної ділянки. У 2016 році кандидат отримав у власність земельну ділянку площею 18 795 кв. м у селі Медведівка за рішенням органу місцевого самоврядування. За аналогічною процедурою земельну ділянку отримав і його брат. У цей період батько був депутатом місцевої ради. Член ГРМЕ уточнив, чи брав батько участь у голосуванні щодо відповідного рішення. Сивокінь відповів, що батько не голосував у ситуаціях конфлікту інтересів.

Також обговорювалися обставини набуття квартири дружиною кандидата. У 2025 році вона отримала квартиру у подарунок від матері. За словами Сивоконя, мати дружини інвестувала кошти у будівництво ще у 2020 році, а у 2023 році отримала квартиру. Член ГРМЕ поцікавився джерелом близько одного мільйона гривень, необхідних для придбання. Кандидат пояснив, що батьки дружини протягом багатьох років економили, зокрема завдяки веденню власного господарства. Він додав, що саме подружжя не мало можливості інвестувати у придбання квартири, але вони здійснили ремонт, достатній для проживання.

Окрему увагу приділили оренді офісного приміщення дружиною кандидата. З 2021 по 2025 рік вона орендувала офіс площею 13 кв. м у Черкасах із щомісячною оплатою 2500–3000 грн. На запитання ГРМЕ про можливе ведення нею підприємницької діяльності кандидат відповів, що його дружина не займалася жодною прибутковою діяльністю, інакше це було б відображено у декларації. За його словами, приміщення орендувалося радше як особистий простір, оскільки родина проживала в однокімнатній квартирі з дитиною. Дружина використовувала офіс для рукоділля та зберігання речей.

Водночас член ГРМЕ продемонстрував кандидату скріншот TikTok-акаунту особи на ім’я Ірина Чуб (таке ж прізвище мала дружина кандидата до шлюбу), яка позиціонує себе як майстер у сфері краси в Черкасах. На скриншоті могло бути зображено відповідне приміщення та дружина. Кандидату запропонували прокоментувати, чи впізнає він свою дружину або орендований офіс, однак він не зміг надати чіткої відповіді.