Як раніше регулювався процес реалізації арештованих активів

До 1 липня цього року порядок реалізації арештованих активів регулювався не одним актом, а одразу кількома постановами уряду. Серйозне оновлення цього процесу відбулося у листопаді 2023 року, коли забезпечили можливість проведення торгів на майданчиках Prozorro.Продажі.

Центральною фігурою процесу було не саме АРМА, а окремий організатор торгів — юридична особа, яку АРМА відбирало на конкурсних засадах за окремою процедурою (постанова № 558). Організатор отримував винагороду в розмірі 1% ціни продажу для активів в Україні і до 15% — для активів за кордоном. І саме він відповідав за підготовку лота, оцінку, зберігання та супровід торгів. 

Аукціон мав три послідовні етапи: перший — три раунди підвищення ціни в реальному часі; другий («повторний») — зі стартовою ціною 50% від першого; третій («повторний» за методом покрокового зниження, тобто голландський аукціон) — так само від 50% від початкової ціни. При цьому кількість кроків зниження ціни на третьому етапі окремо в Порядку не фіксувалася — вона визначалася регламентом роботи електронної торгової системи, тобто могла змінюватися адміністратором без внесення змін до постанови.

Строк підготовки торгів був виписаний як мінімальний — не менше ніж 15 календарних днів для нерухомості і не менше ніж 10 днів для швидкопсувного рухомого майна.

Коло осіб, яким заборонено купувати активи, спиралося на офіційний список держав FATF, поріг «10% і більше акцій резидента держави-агресора», а також стандартний перелік санкційних та офшорних обмежень. Прямої визначеної в порядку заборони для осіб, пов’язаних із власником активу, підозрюваним чи обвинуваченим у справі, не існувало — тобто фігурант провадження теоретично міг викупити власний актив через підставну особу.

Реалізація активів за кордоном вимагала конкурсного відбору закордонного організатора, і про обрання переможця цього конкурсу АРМА мало обов’язково інформувати Кабінет Міністрів, який ухвалював окреме протокольне рішення.

Що змінилось у реалізації арештованих активів

АРМА тепер самостійно є організатором торгів, а окремої конкурсно відібраної юридичної особи-організатора більше не існує.

З’явилася нова антикорупційна норма — заборона купівлі активу особами, пов’язаними з власником активу, підозрюваним чи обвинуваченим, з розгорнутим переліком ознак пов’язаності (за Податковим кодексом, Законом «Про запобігання корупції», Законом «Про акціонерні товариства»). Це закриває лазівку, яка в старому регулюванні була відкритою.

Визначено максимальний строк підготовки до торгів — не більше ніж 15 днів (для нерухомого майна) та 10 (для рухомого майна) — це може пришвидшити оборот активів.

Кількість кроків голландського аукціону на третьому етапі тепер прямо зафіксована в Порядку — 99 кроків, а не віддана на розсуд регламенту адміністратора.

Реалізація активів за кордоном спрощена — замість конкурсного відбору іноземного організатора й обов’язкового протокольного рішення Кабміну тепер є три чіткі способи реалізації без додаткової погоджувальної процедури. А саме: продаж компетентними органами іноземної держави, переміщення активу в Україну, інший спосіб за міжнародним договором.

У переліку «непокупців» держава-агресор доповнена прямою згадкою Республіки Білорусь, а критерій участі змінено з «10% акцій» на «власників істотної участі».

Відповідно сам процес реалізації торгів спрощено, його схематично можна зобразити так:

1. Оцінка й рішення — АРМА оцінює актив і ухвалює рішення про реалізацію.
2. Оголошення — публікується мінімум за 7 днів до торгів.
3. Реєстрація — учасники подають заявки, платять реєстраційний і гарантійний внески.
4. Перший аукціон — на підвищення ціни, 3 раунди по 3 хв, крок 1%.
5. Якщо не продано, то другий аукціон — стартова ціна вдвічі нижча, знову на підвищення.
6. Якщо не продано, то третій аукціон — голландський формат, ціна автоматично знижується (99 кроків).
7. Підписання протоколу й оплата — переможець платить протягом 5 днів.
8. Перехід права власності — після оплати; арешт слід додатково знімати через слідчого суддю.

Зони росту та ризикові моменти

Попри те, що прийнятий Порядок достатньо якісно врегульовує процедурні аспекти реалізації арештованих активів, залишаються окремі моменти, які потребують уваги. Частина з них виходить за межі самого Порядку і пов’язана із суміжними нормами законодавства. Інша частина — це питання, які неможливо остаточно врегулювати на етапі нормотворення і які проявляються лише в процесі практичного застосування, а тому потребують подальшого вдосконалення з урахуванням накопиченого досвіду.

Відсутність повідомлення власника і права на апеляцію проти рішення про реалізацію

Міжнародні стандарти продажу арештованих активів рекомендують, щоб власник і зацікавлені треті особи були повідомлені про рішення щодо реалізації та мали право оскаржити його в судовому порядку. У чинному законодавстві такого механізму немає, адже рішення АРМА про реалізацію активу оприлюднюється на офіційному веб-сайті АРМА, але це скоріше інформування широкого загалу, а не персональне повідомлення.

Ситуація ускладнюється тим, що сама правова підстава для реалізації — ухвала слідчого судді про передачу майна для реалізації, постановлена в порядку пункту 2 частини шостої статті 100 КПК України — на сьогодні не підлягає апеляційному оскарженню взагалі. Пленум Верховного Суду постановою №17 від 12.09.2025 вже звернувся до Конституційного Суду з поданням щодо неконституційності статей 309 і 392 КПК України саме в частині неможливості апеляційного оскарження такої ухвали.

Відтак варто проактивно вирішити цю проблему та передбачити можливість оскарження ухвал про передачу майна для реалізації.

Відсутність методології формування лотів

Прийнятий акт покладає розподіл активу на лоти на організатора (тепер — саму АРМА), не встановлюючи жодних критеріїв чи методології такого розподілу. Однак приклад реалізації земель на полонині Боржава (460 га та станції гірськолижного витягу, актив у справі Держінвестпроєкту) демонструє, до чого призводить нерегламентована дискреція (рішення на власний розсуд):

• актив тричі виставлявся на торги через трьох різних організаторів, оцінка при цьому послідовно знижувалася — з понад 1,067 млрд грн до 347,9 млн грн;
• лоти (245 + 208 + 41 земельна ділянка) формувалися на підставі листа САП, а обґрунтуванням АРМА слугувала загальна теза про «максимальну комерційну привабливість», без публічної методології чи критеріїв;
• попри повторні торги, зацікавленість покупців залишалася низькою аж до фінального успішного продажу — актив зрештою придбали особи, пов’язані з фігурантами первинної справи, однак АРМА не підписала протокол про продаж.

Оскільки саме структура і кількість лотів безпосередньо впливають на коло потенційних покупців, ринкову привабливість та підсумкову ціну, відсутність унормованого підходу до їх формування є системним ризиком — це питання залишене повністю на розсуд АРМА без жодних процедурних запобіжників чи вимог обґрунтування.

Відтак бажано на рівні внутрішніх актів АРМА визначити порядок розподілу активу чи активів на лоти, включно з критеріями об’єднання/поділу майна, вимогами до обґрунтування обраної конфігурації лотів і фіксацією цього обґрунтування в матеріалах, що супроводжують рішення про реалізацію.

Потреба в активному моніторингу реалізації активів

Кейс Боржави також показує цінність систематичного, а не реактивного контролю за перебігом торгів. Модуль аналітики Prozorro.Продажі дозволяє відстежувати в реальному часі саме ті показники, які в цьому кейсі стали проблемними post factum: кількість невдалих спроб торгів по одному й тому ж активу, динаміку зниження оціночної вартості між спробами, зміну організаторів та строки, що минають між ними.

Це також важливо з огляду на те, що у 2025 році в системі Prozorro.Продажі проведено 184 електронні аукціони з реалізації арештованих активів, з яких лише 41 успішний. При цьому у 2025 році до АРМА надійшло 33 ухвали про реалізацію активів, з них виконано лише 4. Усього у минулому році забезпечено реалізацію активів за 20 ухвалами.

Такі результати можуть бути повʼязані як зі складністю попереднього порядку реалізації (потрібно було спершу відібрати на конкурсних засадах юридичну особу – організатора торгів), так і з тим, що не всі активи, які передавалися на реалізацію, були привабливими для покупців, зокрема, через те, у яких лотах вони продавалися.

Відтак слід забезпечувати регулярне відстеження реалізації активів, щоб реагувати на потенційні проблемні кейси до завершення продажу, а не після нього, коли повернення ускладнене.

Висновки та рекомендації

Прийнята постанова — якісний крок у реформуванні механізму реалізації арештованих активів. Також нею врахували значний масив напрацьованих міжнародних стандартів у частині прозорості торгів і запобігання конфлікту інтересів. Базова механіка аукціонів при цьому залишилася стабільною, що знижує ризики перехідного періоду.

Разом з тим, ухвалення цього акта — це початок, а не завершення роботи над процесом реалізації активів. Частина виявлених проблем виходить за межі самого підзаконного акта і потребує змін на рівні закону. Інша частина — розподіл активів на лоти, якість і швидкість реалізації на практиці — не піддається вичерпному регулюванню наперед і проявляється лише в конкретних кейсах.

Для посилення вказаних процесів можемо рекомендувати:

• Верховній Раді та Кабінету Міністрів — відреагувати на конституційне подання щодо права оскарження ухвал про передачу майна на реалізацію через внесення відповідних змін до КПК України;
• АРМА — унормувати внутрішніми актами методологію формування лотів, щоб виключити повторення ситуацій зі знеціненням активів.

Відтак ключове на цьому етапі — не лише в точкових законодавчих доопрацюваннях, а й у необхідності систематичного відстеження практики застосування нового Порядку. 

Який стан прийняття підзаконних актів для роботи АРМА

Загалом підзаконні акти, необхідні для повноцінного функціонування реформи АРМА, охоплюють такі категорії: 

• інституційні та організаційні питання; 
• питання підзвітності та громадського контролю; 
• ідентифікація та прийняття активів в управління; 
• відбір управителів активами; 
• закупівля послуг управителів; 
• управління активами та контроль за ним; реалізація активів; 
• ведення Єдиного державного реєстру арештованих активів (ЄДРАА).

Станом на другу половину червня 2026 року прийнято майже всі підзаконні нормативні акти, не оновлено лише порядок реалізації арештованих активів.

Затверджена у червні Методика є одним із базових елементів нової регуляторної архітектури АРМА. Цей нормативний акт регулює процедуру аналізу арештованого активу для визначення можливості здійснювати ефективне управління ним, а також формує «вхідний фільтр» для всього подальшого управлінського процесу: без позитивного висновку АРМА актив не може бути переданий в управління Агентства.

Як було раніше

До набрання чинності законом про реформу АРМА окремої законодавчої норми про ідентифікацію активів та підзаконного акта, що регулював би процедуру ідентифікації активу, не існувало. Стаття 18-1 Закону, яка запровадила інститут ідентифікації, є абсолютно новим положенням. 

До реформи діяла процедура, коли Агентство надавало письмові роз’яснення щодо можливості забезпечення ефективного управління активом та збереження його економічної вартості. Однак спільні накази ОГП та АРМА щодо форми звернення за розʼясненням так і не були затверджені, а порядок оцінки Агентством можливості ефективного управління активом не був урегульований на рівні постанови Кабміну.

Це призводило до таких негативних наслідків: 

• АРМА фактично приймало в управління, «що дають»: ухвала слідчого судді про передачу активу в управління слугувала єдиною та достатньою підставою, й Агентство не мало формального механізму попередньо оцінювати, чи зможе воно здійснювати управління конкретним активом ефективно. Через це в Агентстві накопичувалися передані в управління активи, організувати фактичне управління якими не було можливості;
• закон та підзаконні акти не передбачали обов’язкового виїзду АРМА для огляду активу до його прийняття. Відтак активи могли передаватися в управління без належної фіксації їхнього фактичного стану, що породжувало ризики подальших спорів між прокурором і Агентством та робило неможливим повноцінно спланувати управління;
• закон не зобов’язував АРМА порівнювати варіанти управління та реалізації або оцінювати економічний потенціал активу ще до прийняття рішення про спосіб управління ним;
• взаємодія між прокурорами та АРМА на стадії, що передувала прийняттю активу в управління, мала ситуативний та неформалізований характер. На практиці це призводило до передачі активів із неповними або суперечливими відомостями.

Які зміни деталізує прийнята методологія 

Закон про реформу АРМА запровадив якісно нову модель — обов’язкову процедуру ідентифікації як передумову прийняття активу в управління, а прийнята Кабміном постанова деталізує її на рівні підзаконного регулювання. 

Ключові новації такі:

• Ідентифікація як обов’язковий «вхідний фільтр». АРМА здійснює управління лише тими арештованими активами , щодо яких підготовлено позитивний висновок за результатами ідентифікації (ч. 1 ст. 18-1 Закону). Тим самим уперше законодавчо закріплено право Агентства попередньо оцінити спроможність ефективного управління активом;
• стандартизована процедура звернення прокурора. Методика чітко визначає перелік документів, якими прокурор супроводжує звернення (правовстановлюючі документи, звіт про оцінку, технічні характеристики, фото- та відеоматеріали), та встановлює умову їх подання — «у разі наявності та за можливості без заподіяння шкоди для кримінального провадження». Це забезпечує баланс між потребою АРМА в інформації та інтересами слідства;
• обов’язкове фізичне обстеження активу. Методика вказує на необхідність обов’язкового виїзду фахівців АРМА на місце фактичного знаходження активу — для огляду, документування стану та фото- і відеофіксації. Доручення Міжрегіональним територіальним управлінням (МТУ) АРМА щодо прийняття активу в управління має бути видане не пізніше наступного робочого дня з дня отримання звернення — ця норма дисциплінує центральний апарат і унеможливлює затягування початку процедури;
• комплексний аналіз економічного потенціалу. На підзаконному рівні закріплено вимогу визначати оптимальний спосіб управління через порівняльний аналіз: АРМА зобов’язане зіставити очікувані доходи від управління з витратами на зберігання та обслуговування активу. Це формує основу для обґрунтованого вибору стратегії роботи з активом;
• чіткі строки з механізмом продовження. Встановлено базовий 10-денний строк для надання висновку з можливістю продовжити його до 20 робочих днів за наявності підстав — за умови письмового повідомлення прокурора протягом 5 робочих днів. Це усуває попередню невизначеність щодо тривалості процедури;
• особливий режим для зони бойових дій. Методика запроваджує новий виняток — мораторій на ідентифікацію активів, розташованих на тимчасово окупованих або охоплених бойовими діями територіях. Це усуває попередню невизначеність щодо таких активів і прив’язує відновлення їх ідентифікації до офіційного переліку Мінрозвитку.

На що слід звернути увагу при реалізації цього порядку

Попри явну прогресивність запровадженого регулювання, практична його реалізація може продемонструвати окремі недоліки, які слід фіксувати та оперативно усувати внесенням змін до відповідних нормативних актів. Разом із тим, наразі залишаються деякі питання, які були завчасно відомі ще при прийнятті змін до закону про АРМА. 

Неузгодженість із КПК України

Одним із ключових системних ризиків залишається невідповідність між новою процедурою ідентифікації, запровадженою Законом про реформу АРМА, і чинною редакцією КПК України. Стаття 100 КПК досі не містить вимоги про отримання позитивного висновку АРМА як обов’язкової передумови для звернення прокурора до слідчого судді з клопотанням про передачу активу в управління. Фактично КПК і надалі дозволяє прокурору ініціювати передачу активу до АРМА, минаючи процедуру ідентифікації, що суперечить логіці оновленого Закону.

Крім того, ч. 6 ст. 100 КПК не відображає нових підстав для реалізації активів, запроваджених Законом № 4503-IX, а діючий механізм повідомлення АРМА (ч. 7 ст. 100) залишається в статті, яка тепер логічніше регулювалася б у ст. 175 КПК — як елемент виконання ухвали про арешт. Відсутність у КПК кореспондуючих обов’язків прокурора щодо строків реагування на висновок АРМА та на повідомлення про неможливість зберігати економічну вартість активу створює певну колізію, яка на рівні практики може вирішуватись на користь спеціальних норм, які містяться у профільному законі.

Відсутність наслідків після негативного висновку АРМА

Методика детально регламентує процедуру ідентифікації та підготовки висновку Агентства про можливості управляти активом. Водночас вона жодним чином не визначає правових наслідків для випадків, коли АРМА офіційно констатує: ефективно управляти цим  активом неможливо.

Що відбувається з активом далі? Хто і в який строк зобов’язаний реагувати? Чи може прокурор звернутися повторно? Ці запитання залишаються без відповіді, оскільки АРМА не може у таких випадках приймати актив до управління, а якщо слідчий суддя все ж постановить відповідну ухвалу, вона не відповідатиме вимогам спеціальної норми – ст. 18-1 Закону про АРМА.

Висновки та рекомендації

Прийнята урядом постанова є важливим кроком у побудові системного підходу до визначення спроможності АРМА ефективно управляти конкретними активами. Вона закриває одну з ключових прогалин у підзаконному регулюванні реформи АРМА, формалізуючи процедуру ідентифікації, яка раніше або була відсутня взагалі, або існувала лише у фрагментарному вигляді.

Водночас, щоб усунути потенційні проблеми у правозастосуванні, разом із системним моніторингом виконання підзаконних нормативних актів варто врахувати такі наші рекомендації.

1.Необхідно привести процесуальний кодекс у відповідність до нової моделі взаємодії прокурора та АРМА. Для цього потрібно внести зміни до КПК України (ст. 100 та ст. 175), зокрема:

• у частині шостій статті 100 узгодити із положеннями закону про АРМА перелік підстав для передачі речових доказів в управління Агентством (а також їх реалізації);
• перенести до статті 175 КПК положення про обов’язок прокурора надсилати копію ухвали про арешт майна та звернення до АРМА щодо можливості передачі активу в управління не пізніше наступного робочого дня після її постановлення — разом із вимогами до змісту звернення та переліку документів, що додаються;
• закріпити в статті 175 обов’язок прокурора звертатися до слідчого судді (суду) з клопотанням про передачу майна в управління АРМА не пізніше трьох днів з дня отримання позитивного висновку — за умови відсутності письмової згоди власника;
• визначити обов’язок прокурора звертатися до слідчого судді або суду з клопотанням про зміну способу управління активом або вжиття інших заходів. При цьому передбачити на такі дії строк не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання від АРМА інформації про обставини, що роблять неможливим збереження економічної вартості активу.

2. Врегулювати наслідки негативного висновку АРМА. На рівні окремого акта або змін до чинного регулювання слід визначити порядок дій прокурора після отримання негативного висновку, а також можливість повторного звернення після усунення підстав для відмови.

3. АРМА потрібно розробити внутрішній регламент (стандартну операційну процедуру) для працівників центрального апарату та МТУ АРМА, який у хронологічній послідовності відображатиме всі дії щодо арештованих активів  — з прив’язкою до конкретних положень нормативного регулювання. Такий документ усуне операційну невизначеність та мінімізує ризик різного трактування однотипних ситуацій.

Виявлення та розшук: більше запитів, менше виявлених одиниць

У 2025 році АРМА отримало 9 468 звернень про виявлення та розшук активів — тобто спостерігаємо зростання на 20% порівняно з 2024 роком (7 865). 

Натомість кількість фактично виявлених активів за низкою категорій упала. Земельних ділянок виявлено 29 049 — проти 107 066 у 2024-му, що ми відзначали тоді як аномалію. Натомість зросли показники за виявленими грошовими коштами —  36,5 млрд грн проти 8,3 млрд грн, корпоративними правами — 58,5 млрд грн проти 35,9 млрд грн, і особливо за віртуальними активами — 1,29 млн USDT проти 2,4 тис. USDT, зростання майже в 530 разів.

Принципово новим став блок звіту, де АРМА публічно визнає структурний розрив між розшуканими та арештованими активами. Адже частка розшуканого АРМА майна, яке потім було арештоване, складає лише 2%. У звіті, зокрема, пояснюється, що відомості про розшукані активи, які готує АРМА, не можна використовувати як докази у кримінальному провадженні.

Окремо Агентство вказує, що частина запитів про розшук майна надходить у провадженнях, де взагалі не передбачається конфіскація або ж можливості для спеціальної конфіскації. А інформація про розшукані активи використовується стороною обвинувачення у межах ст. 93 КПК України, яка регулює суто правила збирання доказів. Тобто АРМА в певних випадках функціонує як сервіс довідок про майно для правоохоронців.

Окрім цього, у 2025 році АРМА направило 639 міжнародних запитів проти 383 у 2024 році (+66%). Це вражаючі цифри, але вони порушують питання про якість кожного запиту та результативність закордонного треку інституції загалом. Так, АРМА у звіті деталізує, що за кордоном виявлено 366 одиниць нерухомості, 88 транспортних засобів, $5,9 млн, корпоративні права на 924,86 млн грн еквівалента. Але скільки з цього арештовано та які з цих рішень визнані іноземними компетентними органами — невідомо. 

Звісно, такі рішення іноземних суб’єктів залежать не виключно від АРМА, але для аналізу ситуації у сфері повернення активів (а в Агентства є такі функції), бракує інформації про арешт відповідних активів за кордоном.

Управління активами: нових договорів більше, але основні доходи — за старими

Торік ми писали, що АРМА уклало лише 7 договорів управління при 33 оголошених конкурсах. У 2025-му маємо уже 40 договорів управління по 38 ухвалах. Формально це прорив, але поруч із цим спостерігаємо 27 договорів, що продовжують діяти з попередніх років, і саме вони залишаються основним джерелом надходжень до державного бюджету.

Так, лише один договір — з «Укрнафтою» щодо активів «Укрнафтобуріння», укладений ще у червні 2023-го — забезпечив 1,074 млрд грн надходжень до бюджету з 1,54 млрд за договорами управління загалом. Тобто приблизно 70% річного показника по прибутках — з одного активу. А от на всі 38 нових договорів 2025 року припадає лише 2,5% надходжень (38,7 млн грн).

Показники з реалізації активів у 2025 році теж суперечливі. З одного боку, Агентство організувало 184 аукціони, з яких успішними виявився лише 41 (приблизно 22%). Тобто майже чотири з п’яти аукціонів результату не дали. Це потребує окремого пояснення: як щодо якості формування лотів, так і щодо стартових цін та привабливості активів. 

Ключова ж річ, яка не потрапила у звіт, — що на час його публікації так і не були запущені нові механізми відбору управителів через Prozorro, хоча вони мали запрацювати ще 30 січня 2026 року. Це означає, що загалом передача активів управителям за новими правилами суттєво затримується.

Контроль за управителями: спостерігаємо кількісне зростання, проте якісні питання залишаються

За 2024 рік АРМА провело лише 10 виїзних перевірок управителів — і це був один із ключових показників, які ми критикували. У 2025-му вже маємо 38 виїзних перевірок та 348 камеральних, тобто всього 386 заходів контролю. За результатами — 27 приписів управителям і 5 виявлених фактів неналежного управління.

Це помітне покращення в контексті динаміки. Але в абсолютному вимірі 38 виїзних перевірок на тлі того, що загалом АРМА передано в управління 34 062 активів, вартість яких складає 10,7 млрд грн, — все ще скромна цифра. 

Крім того, звіт не розкриває, як саме трактувалися результати перевірок: скільки приписів призвели до фактичної зміни поведінки управителя, скільки договорів розірвано через неефективність. А скандальний кейс компанії «Кампаритет», коли торгові центри здавали у суборенду за цінами, що втричі перевищували задекларовані доходи, у звіті не згадується взагалі. Хоча його окремо обговорювали на антикоркомітеті, й Агентство вже у 2026 році підтвердило порушення та заявило про намір розірвати угоди з цією компанією.

Інвентаризація: нарешті встановлена фінальна кількість активів в управлінні АРМА 

Перехідні положення нового закону про АРМА зобов’язали орган за шість місяців провести ідентифікацію усіх активів, переданих йому в управління до набрання чинності законом. У звіті Агентство повідомляє, що за результатами суцільної інвентаризації облік охоплює 60 274 активи, з яких 20 753 мають високий потенціал для управління. Сюди віднесли також ті активи, які готуються до конкурсних процедур або вже визначені як привабливі для передачі в управління та реалізації.

При цьому Агентство досі не послуговується терміном «пул активів», який дозволяє зрозуміти, скільки одиниць майна фактично є в складі працюючого бізнесу, який можна обʼєднати під це поняття. На практиці ж це призводить до того, що зрозуміти інформацію, скільки економічно привабливих бізнесів ховається під цифрою 20 753 одиниці активів, зі звіту досить складно. 

Так, у 2025 році управителям за договорами передали 1703 активи, а за всі роки загалом АРМА передавало управителям 34 062 активи. При цьому оцінка цих 1703 активів – 5 354,31 млн грн, а оцінка всіх – 10 737,53 млн грн. Виходить, що майже 5% переданих в управління активів у 2025 році складають приблизно 50% вартості усіх. І тут може бути гіпотеза про те, що в попередні роки в управління передавались переважно невартісні активи.

Загалом масив активів, щодо яких Агентство має повноваження вчиняти якісь дії, складає 94 336 одиниць. Із них 34 062 уже передані управителям за договорами (1703 у 2025 році), 60 274 – не передані (20 753 з таких мають високий потенціал для управління). 

Окремою проблемою стала робота з «ускладненими» активами: зі 100 звернень АРМА до прокурорів про неможливість ефективно ними управляти, відповіді надійшли лише на 32, з яких позитивно розвʼязано питання лише щодо  5. Тобто 95% кейсів, де АРМА вже визнало актив проблемним для управління, залишаються нерозв’язаними  при залученні сторони обвинувачення. І вирішити цю проблему слід через внесення змін до КПК України, про що ми вже раніше наголошували.

***

За останній рік обсяг процесів усередині АРМА суттєво зріс. Агентство розробляє підзаконні акти, проводить інвентаризацію активів, веде їх розшук і формує політику повернення. Не всі завдання вдалося розв’язати, але поступ помітний. 

Попри це, спостерігаючи за результатами роботи АРМА ми б хотіли бачити реальні результати ефективності повернення активів. А це можна простежити, зокрема, при зіставленні результатів розшуку, арешту, ефективного управління та конфіскації майна. Крім цього, із наявних даних звіту незрозуміло, як саме запрацювала нова система відбору управителів, бо від ухвалення закону ще не відбулося жодного такого аукціону. Та й договори управління, зібрані у звіті, були укладені за старими процедурами. 

Саме тому ключовим завданням для АРМА сьогодні ми бачимо зміну самої логіки розшуку та управління майном. На нашу думку, наступний звіт має демонструвати не лише обсяг виконаної роботи, а й конкретні досягнення у масштабах усієї системи. Тим паче, що посилатися на старі правила вже не матиме сенсу. 

Як є зараз?

Більшість статей розділу КПК України, присвячених міжнародному співробітництву, не змінювалися ще з моменту прийняття кодексу у 2012 році. На той час цифровізація не була глобальним пріоритетом, а практика міжнародного співробітництва не набула такого  поширення, аби ідентифікувати слабкості його правового регулювання. 

Тож наразі чинні положення багато в чому відстають від технологічного прогресу та нових юридичних підходів до міжнародної правової допомоги — особливо у сфері конфіскації активів з іноземних держав та взаємодії з учасниками кримінального процесу, які перебувають за кордоном.

Щодо обміну матеріалами у межах міжнародного співробітництва. Чинне законодавство дозволяє в паперовій формі обмінюватися запитами та матеріалами справ під час міжнародного співробітництва. Це суттєво сповільнює взаємодію України з державами-партнерами у боротьбі зі злочинністю, оскільки вимагає суттєвих часових затрат.

Щодо захисту інформації у межах міжнародного співробітництва. Наразі інформація, яка обробляється у межах міжнародного співробітництва, не має чітких гарантій захисту від розголошення, особливо коли таке співробітництво не потребує відкриття кримінального провадження в Україні.

Щодо міжнародного розшуку. КПК України прямо не визначає момент, з якого особа вважається такою, що перебуває у міжнародному розшуку.

Щодо виконання вироків ВАКС. Хоча ВАКС розглядає топкорупційні справи як спеціалізований суд, окремі питання виконання його вироків, як-то умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання чи заміна невідбутої частини покарання більш м’яким, дотепер потрапляють на розгляд саме до місцевих судів за правилами статті 539 КПК України, а не до ВАКС.

Щодо конфіскації та спеціальної конфіскації майна за кордоном. КПК України не містить достатньо деталізованого механізму встановлення місцезнаходження за кордоном майна, яке підлягає конфіскації або спеціальній конфіскації. При цьому наразі не врегульовано залучення АРМА для розшуку та арешту майна за кордоном під час виконання рішень про конфіскацію.

Щодо допиту із-за кордону. Допитати свідків чи потерпілих, які перебувають за кордоном, можливо лише з приміщення суду за місцем їх перебування, через що щоразу слід надсилати відповідний запит компетентним органам іноземної держави у порядку надання міжнародної правової допомоги. Лише на час дії воєнного або надзвичайного стану допит свідка чи потерпілого став можливий напряму через відеоконференцзв’язок з будь-якого місця.

Що пропонується в законопроєкті?

Законопроєкт №14292 пропонує доволі широкий пакет змін. Серед ключових позитивних оновлень:

• дозвіл ширше використовувати електронні комунікації для запитів про міжнародне співробітництво;
• врегулювання захисту інформації та матеріалів міжнародного співробітництва;
• деталізація підстав для відмови, відкладення та порядку виконання запитів про міжнародну правову допомогу;
• удосконалення порядку визнання та виконання вироків, а також конфіскації майна за кордоном;
• запровадження можливості допиту осіб, які перебувають за кордоном, через відеоконференцію або з приміщення дипломатичної установи України незалежно від запровадження в країні воєнного чи надзвичайного стану.

Які положення слід вдосконалити?

Попри загальну позитивну спрямованість, документ містить низку процесуальних прогалин, юридичних неоднозначностей та ризиків, які можуть нівелювати очікуваний ефект на практиці.

Для того, щоб механізми закладені в документі працювали безперебійно, слід доопрацювати його в описаних нами далі аспектах.

1. Конфіскація майна за кордоном: правильний напрям, але слабка процесуальна конструкція

Зміни до статей 535, 568 КПК України спрямовані на те, щоб забезпечити виконання вироків у частині конфіскації або спеціальної конфіскації майна, розташованого за кордоном. Це важливий крок, особливо для протидії організованій злочинності, зокрема, корупції,. Водночас є два проблемні моменти, вирішення яких могло б поліпшити цей процес.

У запропонованій редакції ч. 7 ст. 535 КПК України автори законопроєкту пропонують зобов’язати суд складати клопотання про визнання та виконання обвинувального вироку суду України в іноземній державі в частині конфіскації або спеціальної конфіскації майна. Проте автори законопроєкту не врахували, що спеціальна конфіскація може застосовуватися не лише за вироком суду, а й відповідно до ч. 2 та 3 ст. 96-1 КК України за ухвалами про звільнення від кримінальної відповідальності, про закриття кримінального провадження, про «розширену конфіскацію», про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру та про застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру. Тож до згаданого положення ч. 7 ст. 535 КПК України слід також додати згадку ухвал, перелічених у ч. 2 ст. 96-1 КК України.

Крім цього, законопроєкт зобов’яже виконавців вироку (переважно держвиконавчу службу) повідомляти суд про виявлене закордоном майно, яке підлягає конфіскації чи спецконфіскації.

Ця новела відповідає Директиві ЄС 2024/1260, відповідно до якої відстеження та ідентифікація майна, що підлягає заморожуванню та конфіскації, повинні бути можливими навіть після остаточного судового рішення. Однак хоч законопроєкт пропонує таку опцію, все ж не слід відтягувати момент виявлення злочинного майна або майна, що підлягає конфіскації, аж до остаточного рішення суду. 

Річ у тім, що держвиконавці не можуть продемонструвати таку ж ефективність у виявленні та пошуку майна, особливо за кордоном, як правоохоронці чи АРМА —на це у них немає достатніх повноважень і ресурсів. 

Найбільше інструментів для пошуку та ідентифікації активів, які підлягають конфіскації, як уже згадувалося раніше, мають правоохоронні органи під час досудового розслідування та АРМА. Однак і вони це роблять не так часто, а все тому, що чинний КПК України у ст. 91 жодним чином не зобов’язує у межах кримінального провадження доводити місцерозташування майна, що підлягає конфіскації або спецконфіскації. Зокрема через це у більшості випадків таке майно залишається у кінцевому рахунку непоміченим для виконавчої служби.

Тож аби адаптувати положення Директиви ЄС 2024/1260 до українських реалій, доречно, по-перше, доповнити ст. 91 КПК України положеннями щодо того, що сторона обвинувачення повинна довести місцерозташування активів, які підлягають конфіскації або спеціальній конфіскації. По-друге, визначити, що при виконанні судових рішень про конфіскацію за відмивання злочинного майна або корупцію може залучатись АРМА для встановлення майна, яке може бути конфісковане. Також до ч. 7 ст. 535 КПК України слід  додати згадку ухвал, перелічених ч. 2 ст. 96-1 КК України.

2. Міжнародний розшук, діджиталізація виклику та усунення процесуальних перешкод для осіб за кордоном

Одне з положень законопроєкту стосується оголошення міжнародного розшуку підозрюваної особи. Автори проєкту закону пропонують у ст. 291 КПК України чітко розмежувати існування розшуку у межах України та міжнародного розшуку, а також закріпити, що підозрюваний перебуває у розшуку саме з моменту винесення слідчим чи прокурором постанови про це.

Це допоможе завершити давні дискусії щодо моменту, з якого особа вважається оголошеною у міжнародний розшук, а також дозволить судам триматися одного вектора правозастосування. 

Водночас зміни до згаданої статті не вирішать іншої гострішої проблеми. Вона стосується тих випадків, коли підозрювані чи обвинувачені знаходяться за кордоном, і сторона захисту з посиланням на положення ч. 7 ст. 135 КПК України обґрунтовує, що до них має застосовуватись виключно процедура з використанням дипломатичних каналів. Наразі відповідно до цього положення повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається через механізми міжнародного співробітництва.

Практика ВАКС з цього питання логічно пояснює, що саме перебування особи за кордоном не вимагає її виклику через дипломатичні канали, оскільки такі канали слід використовувати, лише якщо особа офіційно оформила постійне проживання, стала на консульський облік, знялася з реєстрації тощо. Якщо під час кримінального провадження не буде встановлено таких фактів, то особа викликається в ординарному порядку.

Однак дискусії навколо цього питання не вщухають через неоднозначне трактування правниками згаданої ч. 7 ст. 135 КПК України. Саме тому захід Державної антикорупційної програми щодо спрощення порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні для осіб, які проживають за кордоном і є громадянами України, дотепер не виконаний.

Тому оптимально було б у ч. 7 ст. 135 КПК України чітко визначити, що особа, яка перебуває за кордоном, може викликатись також і через електронні засоби комунікації: офіційні електронні адреси, месенджери, соціальні мережі (за умови документального підтвердження їх використання особою).

3. Питання виконання вироків ВАКС має залишатися у юрисдикції цього суду

Законопроєкт також пропонує внести зміни до ст. 539 КПК України. Автори в цій статті хочуть уточнити, що питання про умовно-дострокове звільнення та заміну невідбутої частини покарання засудженого, який переданий для відбування покарання за кордон, вирішує український суд, який виніс вирок. 

Це положення не несе ризиків, однак при внесенні змін у цю статтю КПК України можна вирішити проблему, коли питання, пов’язані з виконанням вироку ВАКС, вирішуються не ним. Тож вносячи зміни до ст. 539 КПК України, законодавець може вирішити одразу дві проблеми.

ВАКС має спеціальну предметну юрисдикцію щодо корупційних кримінальних проваджень. Водночас більшість питань, пов’язаних з виконанням його вироків, вирішують саме місцеві суди, зокрема за місцем відбування покарання особи або за місцем його проживання.  

Місцеві суди вправі звільняти засуджених вироками ВАКС умовно-достроково, замінювати покарання та взагалі звільняти від нього. Такі ситуації — не рідкість.  Наприклад, у 2024 році Шевченківський райсуд Києва умовно-достроково звільнив від покарання засудженого у ВАКС пособника у справі про хабарництво директора ДП «Ржищівського військового лісгоспу» — для служби у війську. А у 2025 році Вознесенський міськрайонний суд звільнив від покарання керівника приватної фірми, засудженого за заволодіння 787 млн грн кредиту НБУ та участь у злочинній організації Януковича й Курченка.

Питання, пов’язані з виконанням вироків ВАКС, мають вирішуватися саме цим судом, оскільки вони можуть істотно впливати на фактичний обсяг покарання, призначеного засудженим за корупційні кримінальні правопорушення, а отже — і на його превентивний, каральний та виховний ефект.

Тому до статті 539 КПК України варто додати окремий пункт, за яким питання, пов’язані з виконанням вироку ВАКС, буде вирішувати лише він.

4. Усунення ризиків, пов’язаних з процедурою екстрадиції

Зміни законопроєкту зачіпають й екстрадицію. Автори деталізують порядок подання клопотань про екстрадицію, вирішення ситуацій, коли про екстрадицію особи запитують декілька держав, застосування до таких осіб запобіжних заходів тощо. Водночас деякі із запропонованих нововведень потребують уточнень.

До ст. 575 КПК України законопроєктом додається механізм підтвердження актуальності запиту на екстрадицію. За ним суд повинен надати відповідь Мін’юсту щодо актуальності запиту, а ненадання такої відповіді стає підставою для його відкликання. При цьому жодних строків на надання такої відповіді автори документа не передбачили.

Це створює ризик того, що через невизначеність строку відповіді Мін’юст може помилково визнавати такий запит на екстрадицію відкликаним — попри те, що суд не надав жодної відповіді.

Тож важливо до нової ч. 7 та 8 ст. 575 КПК України додати чіткі терміни на відповідь суду, а також передбачити, що не відсутність відповіді, а саме негативна відповідь суду є підставою для відкликання такого запиту.

Крім цього, для узгодження норм щодо одночасних запитів про видачу особи слід до нового п. 5-2 ч. 1 ст. 589 КПК України додати таку підставу для відмови у екстрадиції, як передання екстрадованого одній із запитуючих держав.

Тож необхідно, по-перше, до запропонованої ч. 7 та 8 ст. 575 КПК України додати чіткі терміни для судів на відповідь Мін’юсту, а також передбачити, що не відсутність відповіді, а саме негативна відповідь судів є підставою для відкликання запиту на екстрадицію. По-друге, новий пункт 5-2 ч. 1 ст. 589 КПК України треба доповнити такою підставою для відмови у екстрадиції — передання екстрадованого одній із запитуючих держав.

Висновки

Transparency International Ukraine рекомендує прийняти законопроєкт №14292 у першому читанні за основу з доопрацюванням до другого читання, адже ухвалення цього законопроєкту в поточній редакції залишить прогалини, які зменшать ефект від прийнятих змін.

При доопрацюванні, на нашу думку,  варто врахувати такі рекомендації.

• Доповнити ст. 91 КПК України положеннями щодо того, що сторона обвинувачення повинна довести місцерозташування активів, які підлягають конфіскації або спеціальній конфіскації. 
• Визначити, що державні виконавці можуть залучати АРМА для встановлення майна, яке може бути конфісковане, під час виконання вироків чи ухвал за відмивання злочинного майна (ст. 209 КК України) або корупцію (примітка 1 до ст. 45 КК України). 
• До ч. 7 ст. 535 КПК України слід додати згадку ухвал, перелічених ч. 2 ст. 96-1 КК України.
• У ч. 7 ст. 135 КПК України чітко визначити, що особа, яка перебуває за кордоном, може викликатись також і через електронні засоби комунікації: офіційні електронні адреси, месенджери, соціальні мережі (за умови документального підтвердження їх використання особою).
• До ст. 539 КПК України варто додати окремий пункт, за яким питання, пов’язані з виконанням вироку ВАКС, буде вирішувати лише він. 
• До запропонованої ч. 7 та 8 ст. 575 КПК України додати чіткі терміни для судів на відповідь Мін’юсту, а також передбачити, що не відсутність відповіді, а саме негативна відповідь судів стане підставою для відкликання запиту на екстрадицію. 
• Новий пункт 5-2 ч. 1 ст. 589 КПК України доповнити такою підставою для відмови у екстрадиції — передання екстрадованого одній із запитуючих держав.

Як було раніше

До набрання чинності Законом №4503-IX порядок приймання активів регулювався виключно законом про АРМА в загальних рисах. Стара модель характеризувалася низкою проблем, таких як:

• відсутність єдиного механізму попередньої ідентифікації активу — АРМА фактично приймало в управління «що дають», без можливості повноцінно оцінити, чи зможе воно ефективно управляти активом;
• розмиті строки прийняття активів, що породжувало конфлікти між прокурорами та АРМА щодо моменту фактичної передачі активу та переходу відповідальності за його збереження;
• відсутність процедури обстеження (огляду) активу за участю прокурора або уповноважених ним осіб, що створювало ризики прийняття в управління активів у незадовільному стані без належної фіксації.

Як є зараз

Новий Порядок запроваджує суттєво іншу модель, яка ґрунтується на таких ключових елементах

1. Ідентифікація активу як передумова прийняття

Хоча сам Порядок не регулює ідентифікацію (це предмет окремого підзаконного акта), він враховує її результати. Пункт 7 розділу I передбачає: якщо в ухвалі слідчого судді відсутнє посилання на передачу активу в управління АРМА, Агентство за зверненням прокурора здійснює його ідентифікацію, щоб визначити можливості для ефективного управління.

2. Чіткі строки на опрацювання звернення

Зазначені пункти узгоджуються з абзацом третім частини першої статті 19 Закону, який встановлює загальний 10-денний строк для прийняття активу з можливістю продовжити його до 30 робочих днів.

3. Диференційований підхід залежно від виду активу

Порядок вперше деталізовано регламентує процедуру прийняття активу в управління:

• рухомого та нерухомого майна — з обов’язковим обстеженням (оглядом) на місці фактичного знаходження за участю осіб, запропонованих прокурором;
• цінних паперів — через призначення розпорядника рахунку в цінних паперах і взаємодію з депозитарною установою;
• грошових коштів у безготівковій формі — через платіжні інструкції та можливість розміщення на депозитному рахунку;
• грошових коштів у готівковій формі — через касу відділення державного банку;
• банківських металів — через індивідуальний банківський сейф у державному банку.

4. Обстеження активу як обов’язковий елемент

Підпункт 1 пункту 4 розділу II запроваджує обов’язкову процедуру огляду активу за участю «щонайменше однієї з осіб, запропонованих прокурором у зверненні» (слідчого, детектива, спеціаліста). Це принципова новація, яка має забезпечити належну фіксацію стану активу на момент передачі та зменшити ризики подальших спорів між прокурором і АРМА щодо того, яким актив був на момент прийняття.

5. Можливість залучати поліцію

Порядок прямо передбачає право працівників МТУ АРМА «у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що існує загроза життю та здоров’ю фізичних осіб і публічній безпеці», залучати працівників поліції відповідно до спільного наказу АРМА і МВС. Це важлива гарантія безпеки в умовах, коли активи нерідко перебувають у фактичному володінні підозрюваних або пов’язаних з ними осіб.

Які можуть виникнути проблеми?

Загалом найбільші виклики можуть трапитись у разі розбіжностей у фактичному та юридичному стані арештованого майна. Адже пункт 6 розділу I Порядку передбачає, що прокурор має право подавати пропозиції до проєкту акта приймання-передачі протягом чотирьох робочих днів, які АРМА надалі має розглянути в одноденний строк. Однак не визначено порядок дій у разі неприйняття АРМА пропозицій прокурора. Це створює ризик «безкінечного узгодження», коли формально 10-денний строк дотримується, але фактично передача активу затягується через ітеративні правки, що несумісно з природою арешту.

Крім цього, Порядок виходить з припущення, що висновок щодо можливості здійснювати управління активом вже існує на момент звернення прокурора. Проте не врегульовано ситуацію, коли під час обстеження активу за місцем фактичного знаходження виявляється істотна невідповідність цього майна тим даним, на яких ґрунтувався висновок. 

Також існує невизначеність щодо строку фактичного огляду активу. Наприклад, не врегульована ситуація, коли особа, запропонована прокурором, не може забезпечити свою участь у вказаний АРМА строк, а відтак не визначено, чи може огляд відбутися за відсутності таких осіб, і якщо так, то за яких умов.

Відтак усі ці речі АРМА необхідно напрацювати у взаємодії з органами прокуратури, і їх можна буде ефективно вирішити з огляду на загальні засади кримінального провадження та відповідних відомчих стандартів. А за потреби порядок можна змінити, щоб нормативно врегулювати шляхи подолання викликів.

Висновок

Порядок прийняття арештованих активів в управління АРМА, затверджений спільним наказом АРМА і Офісу Генерального прокурора, є необхідним кроком у реалізації Закону № 4503-IX. Він закриває одну з ключових прогалин у підзаконному регулюванні нової моделі роботи з арештованими активами.

Водночас практика його застосування може показати окремі проблеми, які вимагатимуть зміни деяких положень, тож АРМА слід це відстежувати та оперативно реагувати на це через, зокрема, ініціювання змін до нормативних актів.

Інституційні та організаційні питання

У цю сферу ми віднесли насамперед змінене положення про АРМА. Адже закон від 18 червня 2025 року вніс чимало уточнень щодо повноважень органу та особливостей його організаційної структури, а цим актом Кабмін привів у відповідність положення про Агентство до оновленого закону.

Наприклад, у положенні вже прямо визначено, що АРМА реалізує прийняті в управління активи шляхом проведення електронних аукціонів у системі приватизації державного і комунального майна (Prozorro.Продажі) у порядку та строки, визначені Кабінетом Міністрів України. А також що Агентство повідомляє прокурора про необхідність переходу до реалізації активу, якщо при контролі за ефективністю управління виявлено обставини, що унеможливлюють збереження його економічної вартості.

У контексті останнього повноваження надзвичайно важливо врегулювати спільними відомчими нормативними актами або ж у КПК України кореспондуючі повноваження органів прокуратури, щоб вони ефективно реагували на звернення від АРМА щодо питань, які виникають при управлінні арештованими активами.

До Положення про уповноважених осіб АРМА також внесли зміни. Відтепер на виконання закону про АРМА уповноважені особи за пред’явленням службового посвідчення безперешкодно отримуватимуть доступ до активів, переданих в управління АРМА, а також до арештованих активів, що перебувають на стадії ідентифікації. Це дозволить якісно виконувати повноваження щодо виявлення того, чи має АРМА можливість ефективно управляти арештованим активом та в який спосіб.

Окрім цього, наказами АРМА було також затверджено Положення про Управління внутрішнього контролю та оцінки ризиків центрального апарату АРМА, а також про Управління внутрішньої безпеки центрального апарату АРМА. 

Загалом Управління внутрішнього контролю координує систему інституційного нагляду  та управління ризиками в АРМА, здійснює перевірки й розслідування для виявлення порушень у сфері розшуку, збереження та управління активами, контролює законність закупівель і використання бюджетних коштів, а також готує пропозиції щодо державної політики у сфері виявлення, розшуку та управління арештованими й конфіскованими активами. А Управління внутрішньої безпеки має забезпечувати доброчесність працівників АРМА: запобігає корупційним правопорушенням, проводить службові розслідування, контролює дотримання етичних правил і врегулювання конфлікту інтересів, перевіряє повідомлення про причетність працівників до правопорушень, організовує спеціальні перевірки кандидатів на посади та консультує персонал з питань етики.

Питання підзвітності

У Положенні про Раду громадського контролю (РГК) визначено статус, завдання та організацію роботи Ради як постійного колегіального органу громадського контролю при АРМА. Рада здійснює нагляд за діяльністю АРМА, проводить моніторинг ефективності його роботи, аналізує проєкти нормативних актів, контролює законність визначення управителів та перебіг реалізації активів, а також забезпечує взаємодію АРМА з громадськістю. Склад Ради — дев’ять осіб, які працюють на безоплатній основі.  Засідання проводяться не рідше разу на квартал, а рішення мають рекомендаційний характер.

У сфері управління активами Рада має такі повноваження: 

• здійснює громадський контроль за законністю та прозорістю визначення управителів активами, делегуючи своїх представників безпосередньо до їх відбору; 
• контролює законність і прозорість реалізації активів та ефективність управління переданими АРМА активами. 

Голова АРМА може залучати представників РГК до перевірок ефективності управління активами, а у разі надходження скарги від власника майна — до з’ясування підстав для додаткової перевірки, аж до включення до складу відповідної комісії. При цьому представники Ради зобов’язані зберігати комерційну та іншу охоронювану законом таємницю, що стала їм відома в процесу такого контролю.

У Порядку формування Ради встановлено конкурсну процедуру відбору її членів через відкрите рейтингове інтернет-голосування громадян. Кандидатів висувають громадські об’єднання, що працюють у сфері антикорупції, кримінальної юстиції або захисту бізнесу не менше двох років, а для кандидатів встановлено широкий перелік обмежень — зокрема, заборона для участі колишніх працівників АРМА, осіб з конфліктом інтересів, іноземних громадян. Голосування має проводитись онлайн щонайменше три доби, обраними вважаються дев’ять кандидатів з найбільшою кількістю голосів.

Раніше функції громадського контролю здійснювала Громадська рада при АРМА із доволі широким переліком повноважень, зокрема участю в міжвідомчій комісії з реалізації активів, контролем за бюджетними витратами, антикорупційною експертизою та правом делегувати представників до конкурсних комісій. Новий же порядок визначає РГК як постійно діючий колегіальний виборний орган із посиленими повноваженнями у сфері управління активами. Відтак попередня рада припинила своє існування, а нову ще належить створити.

Окрім цього, уряд також затвердив склад комісії з проведення незалежного зовнішнього оцінювання (аудиту) ефективності діяльності АРМА. За оновленим порядком усі члени цієї комісії делегуються партнерами з розвитку, що має на меті посилити їх незалежність та забезпечити відсутність неналежного впливу від субʼєктів призначення.

Ідентифікація та прийняття активів на зберігання

У цій сфері, на жаль, досі не прийнято жодного підзаконного акту. Уряд має прийняти акти, які регулюватимуть, як АРМА зберігатиме арештовані активи, передані йому в управління, яким чином відбиратимуться оцінювачі арештованих активів, а також за якою методикою визначатиметься можливість здійснювати управління активом. 

У взаємодії з Офісом Генерального прокурора у цьому питанні необхідно прийняти акти, які врегульовуватимуть питання ідентифікації активів та прийняття їх в управління.

Нагадаємо, що раніше попередня взаємодія між правоохоронними органами та АРМА була ситуативною, а тому до Агентства в управління могли передавати ті активи, якими обʼєктивно складно було організувати управління. Саме з цих міркувань і запровадили етап ідентифікації. З іншого боку, також були проблеми з підписанням актів приймання-передачі активів з боку прокурорів, а тому важливо, що в законі встановлені строки на підписання таких актів, а також вказано про необхідність врегулювати ці процеси на рівні підзаконних актів у спільних наказах АРМА та ОГП.

Крім цього, досі не приведено у відповідність із законом порядок відбору оцінювачів. Раніше для цього існував спеціальний Порядок проведення конкурсного відбору суб’єктів оціночної діяльності, Але закон спростив цю процедуру, встановивши, що визначення суб’єкта оціночної діяльності здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі». У проєкті акту, оприлюдненому на сайті АРМА, деталізовано, що субʼєкт оціночної діяльності визначатиметься за результатами проведення відкритих торгів з урахуванням вимог статті 15 цього закону, а відповідна рамкова угода укладатиметься на строк не більше ніж один рік. 

Відбір управителів активами

Про те, як має відбуватися відбір управителів арештованими активами відповідно до оновленого закону, ми писали раніше. Однак лише 5 лютого уряд прийняв підзаконну базу, яка визначає важливі нюанси. ТІ Ukraine долучалася до розробки нормативних актів про відбори управителів активами — для нас було важливо, щоб ці напрацювання були максимально збережені під час подальших погоджень і до ухвалення. На щастя, логіка викладення норм та напрацьовані запобіжники збереглись, а підготовлений за нашої участі текст зазнав переважно редакційних правок. 

Уряд по-своєму визначив поняття «пов’язана особа» через чотири категорії: пов’язані особи за Податковим кодеком, близькі особи за Законом про запобігання корупції, афілійовані особи за Законом про акціонерні товариства, а також особи у цивільно-правових чи трудових відносинах з власником або підозрюваним, якщо ці відносини припинені менше ніж за 5 років до оголошення. 

Для обох типів відборів — і для простих, і для складних активів — залишається відкритим питання, чи доцільно визначати максимальний розмір винагороди управителю на рівні 100% від розміру прибутку від управління активом. Втім, під час розробки постанов жоден альтернативний підхід не було визнано достатньо обґрунтованим. Тож якщо постанови не змінять, учасники зможуть стартувати в аукціонах зі 100% рівня винагороди. 

Наразі відбори потребують реалізації в системі Prozorro, і певні кроки в цьому напрямку вже роблять. 

Прості активи

Для попередньої кваліфікації майбутніх управителів постанова уточнила строкову архітектуру оголошення: воно діє від публікації до дати наступного оголошення, але не довше ніж до 1 грудня наступного року. Встановлено заборону вносити зміни до оголошення протягом усього строку його дії.

Окремо прописано, що електронна система автоматично розраховує аномально низькі пропозиції та сповіщає учасника й АРМА. Закон лише давав визначення аномально низької пропозиції та встановлював строки обґрунтування, а механізм автоматичного розрахунку — це додаткове уточнення в постанові.

Відповідно до наших пропозицій у порядках щодо відбору управителів простими активами з’явилися:

• важливий запобіжник про те, що АРМА та переможець аукціону укладають договір саме на тих умовах та з тим розміром винагороди, що передбачені в оголошенні та пропозиції переможця, і замовник та управитель не можуть їх довільно змінювати;
• механіка аукціону. Система Prozorro автоматично оцінює пропозиції, у тому числі виявляє серед них аномально низькі, сповіщає про них учасників та АРМА. Описано правильну послідовність кроків учасників в аукціоні: стартовим є найбільший розмір винагороди, і кожен учасник може один раз на кожному етапі аукціону знизити ціну не менше ніж на один крок, а за однакових пропозицій першим ходить той, хто подав пропозицію пізніше; 
• необхідна деталізація процесів: як подаються пропозиції і як їх фіксує електронна система, неможливість подати пропозицію після визначеного кінцевого строку право учасника подати лише одну пропозицію або відкликати її, внести зміни до неї, реєстр поданих пропозицій та його зміст, а також окремі норми про процес оприлюднення інформації та документів. 

Окрім того, правила відбору управителів активами мають потенціал для покращення, якщо:

• виключити з оголошення про попередню кваліфікацію деталі про актив, адже попередня кваліфікація не проводиться щодо конкретних активів — вони не  відомі на момент її проведення;
• за аналогією з відбором для складних активів — визначити, яке обгрунтування аномально низької пропозиції вважається належним, а також передбачити оприлюднення документів, що підтверджують відмову переможця від укладення договору;
• додати запобіжник, щоб перелік документів, які АРМА вимагає від учасників попередньої кваліфікації, не був дискримінаційним та не містив ті, що не передбачені законодавством;
• додати в оголошення про аукціон відомості про власника арештованого активу підозрюваного, обвинуваченого у відповідному кримінальному провадженні, відповідача у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (за наявності), щоб учасники і громадськість мали змогу оцінити пов’язаність із ним переможця.

Складні активи

Нові правила проведення відборів управителів складними активами сфокусувались на забезпеченні прозорого, недискримінаційного та зрозумілого процесу. Важливо було розмежувати оцінку документів комісією перед аукціоном і автоматичну оцінку самих пропозицій (рівня винагороди) в аукціоні серед допущених до нього учасників, адже закон містив певні неточності в цьому питанні. 

Відповідно до пропозицій ТІ Ukraine у порядках втілили такі ініціативи: 

• механізм усунення невідповідностей в документах учасників: якщо комісія їх виявить, вона має один раз направити учаснику вимогу про виправлення документів протягом 24 годин;
• вимоги до обґрунтування аномально низьких пропозицій: постанова встановила, що належним є обґрунтування, яке містить розрахунки щодо скорочення витрат, сприятливих умов або збільшення доходу порівняно з орієнтовним планом;
• змістовні обмеження щодо додаткових кваліфікаційних вимог: вони не повинні обмежувати конкуренцію, створювати дискримінацію або надавати переваги окремим суб’єктам, а також мають бути пропорційні потребам управління конкретним активом;
• регулювання випадків, коли АРМА змінює оголошення: встановлено право Агентства вносити зміни до оголошення до закінчення строку подання документів. Щоб нікого не дискримінувати, строк для подання документів учасниками продовжується таким чином, щоб до дедлайну залишалось не менше ніж 10 днів;
• окремо врегульовано, що відбувається з оголошенням, якщо АРМА не надало роз’яснення вчасно: система Prozorro автоматично призупиняє процедуру і не переходить до наступного етапу, а для поновлення АРМА має оприлюднити відповідь й одночасно продовжити строк подання документів не менше ніж на сім днів.

Крім цього, уряд деталізував низку процесуальних питань відбору. Так, АРМА заздалегідь готує перелік можливих додаткових кваліфікаційних вимог щодо досвіду, бази, дозволів і ліцензій учасників. Потім передає його комісії, яка вирішує, чи встановлювати їх, але не пізніше ніж за два робочі дні до розміщення оголошення. 

Також постанова розкрила, що відбувається після того, як АРМА публікує оголошення: наступного дня після завершення строку подання документів Агентство повідомляє комісію про учасників і передає їй матеріали. Окремо врегульовано участь об’єднань учасників з узагальненням їхніх показників.

Щоб удосконалити регулювання відборів управителів складних активів у майбутньому, може бути доцільним:

• додати в оголошення відомості про власника арештованого активу підозрюваного, обвинуваченого у відповідному кримінальному провадженні, відповідача у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (за наявності), щоб учасники і громадськість мали змогу оцінити пов’язаність із ним переможця;
• додати уточнення про те, що перелік інформації та/або документів, які повинен подати учасник для виправлення документів протягом 24 годин, має відповідати  вимогам, що містилися в оголошенні про відбір, щоб на стадії розгляду пропозицій не з’являлися нові вимоги;
• за аналогією з закупівлями, додати запобіжник, щоб перелік документів, які АРМА вимагатиме від учасників, не містив документів, не передбачених законодавством.

Також на рівні постанови врегульовано роботу Комісії з визначення управителя складних активів. У ній визначено поіменне відкрите голосування з відображенням у протоколі позиції кожного члена, індивідуальні письмові висновки кожного члена за кожною кваліфікаційною вимогою щодо кожного учасника окремо, механізм самовідводу та врегулювання конфлікту інтересів з обов’язком повідомлення не пізніше наступного робочого дня, право члена фіксувати окрему думку письмово, можливість дистанційних засідань, право комісії запрошувати учасників на засідання та надсилати їм письмові запити.

Закупівля послуг управителів активами

Закон про АРМА визначає, що якщо управителя простого або складного активу не визначено в результаті проведення повторного відбору управителя у порядку, визначеному статтею 21-3 або 21-4 цього закону, Агентство здійснює закупівлю послуг з управління таким активом через проведення відкритих торгів відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі».  При цьому участь у такій закупівлі можуть брати суб’єкти підприємницької діяльності, які відповідають кваліфікаційним вимогам, визначеним частиною сьомою статті 21-3 та частиною п’ятою статті 21-4 Закону про АРМА, крім учасників, які відмовилися від укладення договору про управління активом за результатами процедур відбору управителів простих та складних активів.

Прийнята урядом постанова регулює, як потрібно визначити очікувану вартість предмета закупівлі — тобто прогнозні витрати на залучення управителя, які є підставою для планування бюджету та проведення тендеру. 

Для розрахунку очікуваної вартості встановлено чотири інструменти із ієрархією їх застосування. Основними є ринкові консультації (надсилання запитів учасникам ринку для з’ясування актуальних цін та можливих підходів до управління) та метод порівняння ринкових цін (не менше ніж три цінові пропозиції, з яких виключаються аномально високі і низькі, а решта усереднюється). Якщо після фільтрації залишилося менше ніж три пропозиції, застосовується аналіз закупівельних цін минулих періодів з індексацією на інфляцію та курсові зміни.

Резервним інструментом є розрахунок на підставі затвердженого орієнтовного плану управління активом — він застосовується або коли жоден з попередніх методів не дав результату, або коли отримані показники вдвічі і більше перевищують планові. Формула при цьому враховує очікуваний щомісячний дохід від управління, мінімальні витрати на зберігання та базову винагороду управителя у розмірі 10% прибутку, помножені на 12 місяців. Таким чином, Порядок забезпечує методологічну основу для обґрунтованого визначення вартості послуг управителя у найскладніших випадках, коли ринковий відбір не дав результату.

Водночас цей порядок має певні недоліки, які доцільно виправити в разі перегляду постанови в майбутньому:

• недостатньо запобіжників завищенню очікуваної вартості предмета закупівлі. Зокрема, для ефективного застосування методу порівняння ринкових цін важливо, щоб запити до бізнесу були однакового змісту для всіх адресатів і включали всі суттєві умови надання послуг. Це дозволяє отримати релевантну інформацію про ціни на послуги і взагалі сформувати пропозицію. Втім, вимог до змісту запиту немає. Коло суб’єктів господарювання, яким надсилатимуть запити, сформовано доволі широко і не зовсім релевантне для послуг управління — їх надсилатимуть насамперед «виробникам, офіційним представникам, дилерам», тоді як предметом закупівлі є послуги управління;
• не передбачено оприлюднення будь-якої інформації про те, як АРМА сформувало очікувану вартість предмета закупівлі; 
• наразі визначення очікуваної вартості досить широке  — воно охоплює «всі можливі витрати, пов’язані з залученням управителя» і не містить ознаки надання послуг «на конкретних умовах», на відміну від, скажімо, визначення очікуваної вартості в закупівлях за Наказом Мінекономіки від 18 лютого 2020 року №275. 

Варто звернути увагу і на технічні недоліки порядку. Так, за результатами  ринкових консультацій мали б визначатись не лише «оптимальні вимоги до предмета закупівлі», але й власне очікувана вартість. А пункт 8 порядку мав би спрацьовувати лише «у разі застосування методу аналізу закупівельних цін минулих періодів», а не у всіх випадках визначення очікуваної вартості. 

Формула її визначення на підставі цін попередніх закупівель включає показник «ціна минулого періоду». Втім, не розкрито, звідки береться саме одна ціна минулого періоду, якщо загалом метод враховує множинні джерела. Якщо у формулі буде враховано середньоарифметичне значення, то потрібно передбачити норму про відповідну дію з його розрахунку та інші деталі.

Управління активами та контроль за ним

Наразі у цій сфері розроблені лише Порядок та строки розроблення, затвердження, внесення змін до орієнтовного плану управління активом та Порядок здійснення контролю за ефективністю управління активами. Примірні договори управління уряд не прийняв.

Порядок розроблення та затвердження орієнтовного плану управління активом конкретизує механізм такого плану — документа, який є базою для всіх подальших процедур відбору управителя. Закон лише згадував про існування плану та його обов’язковий зміст, тоді як постанова встановила чіткі строки його розроблення: 20 робочих днів для простих активів і 30 робочих днів для складних з дня підписання акта приймання-передачі. При цьому для складних активів введено додатковий орієнтир у 20 робочих днів — для дотримання загальних встановлених законом строків передачі активу в управління. 

Постанова також деталізувала джерела інформації для складання плану: висновок про можливість управління, звіт про обстеження активу, оціночні та експертні висновки, інвентаризаційні дані, а також загальнодоступні джерела від Prozorro до статистичних служб іноземних держав. Окремою новелою є обов’язкове погодження плану з Національною комісією з цінних паперів та фондових ринків (НКЦПФР) у разі, якщо актив є часткою у капіталі або акціями професійних учасників ринків капіталу, — НКЦПФР має на це 10 робочих днів.

Щодо внесення змін до плану постанова запровадила декілька важливих процедурних механізмів. По-перше, управитель може ініціювати зміни, але не раніше ніж через 30 календарних днів після прийняття активу — щоб заблокувати передчасний перегляд планових показників. Звернення управителя має містити перелік змін, обґрунтування з розрахунками та аналіз ризиків, а АРМА зобов’язане розглянути його протягом 10 робочих днів і повідомити про рішення протягом наступних 5 робочих днів. Відмова має бути вмотивованою. По-друге, якщо зміни до плану вносяться вже після оголошення про відбір управителя — як для простих, так і для складних активів — строк подання пропозицій автоматично продовжується так, щоб від дня внесення змін залишалося не менше семи календарних днів. Після закінчення строку подання пропозицій зміни до плану взагалі не допускаються — це важлива гарантія стабільності умов конкурсу.

Окрім цього, уряд затвердив Порядок погодження обсягу витрат управителя активом. Цей документ встановлює механізм узгодження між АРМА та управителями активів тих витрат, які виконавці здійснюють для ефективного управління арештованими активами і які відшкодовуються за рахунок доходів від управління. Порядок визначає п’ять категорій витрат, що підлягають погодженню: винагорода управителя, витрати на утримання та охорону активу, витрати на страхування, витрати на отримання фахових послуг (консультаційних, юридичних, оціночних тощо), а також інші витрати, передбачені орієнтовним планом управління та договором. Ключовою вимогою є те, що всі витрати мають бути економічно обґрунтованими, ефективними та спрямованими на досягнення цілей управління активом.

Порядок встановлює детальну процедуру погодження: управитель подає кошторис витрат на майбутній звітний період разом з обґрунтуванням, аналізом ринкових пропозицій та розрахунком очікуваної економічної віддачі. АРМА протягом 15 робочих днів проводить комплексний аналіз (правовий, фінансово-економічний, технічний), після чого приймає вмотивоване рішення про погодження або відмову. Важливо, що витрати, не схвалені АРМА або які перевищили погоджені обсяги без додаткового дозволу, взагалі не підлягають відшкодуванню. Також передбачено обов’язкову звітність управителя про фактичне використання коштів із зіставленням планових та фактичних показників.

Щодо Порядку контролю за ефективністю управління активами, то у порівнянні з попереднім порядком суттєво розширено понятійний апарат: введено визначення істотних вимог договору, критеріїв ефективності управління, скарги та скаржника, а також — що принципово важливо — потенційного та реального конфлікту інтересів управителя з розмежуванням між ними. Також нові критерії ефективності управління тепер затверджуються окремим наказом АРМА на основі чотирьох принципів: рентабельності, збереження експлуатаційної придатності, фінансової стабільності та економічної доцільності — це повністю відсутній елемент у попередньому порядку.

Істотно змінилася архітектура форм контролю. Попередній порядок передбачав дві форми — камеральну (в приміщенні АРМА) та виїзну, причому камеральна була основною, а виїзна призначалася лише за її результатами або у виняткових випадках. Новий порядок переструктурував систему: запроваджено документальну перевірку (аналог камеральної, не рідше разу на місяць, до 7 робочих днів), виїзну перевірку (не рідше разу на три місяці, до 14 робочих днів) та додаткову перевірку за скаргою (до 7 робочих днів). Виїзна перевірка у новому порядку вже не є похідною від документальної, а проводиться самостійно на регулярній основі. Змінився і мінімальний склад комісії: з трьох осіб у старому порядку до чотирьох у новому.

Принципово новим елементом стала процедура розгляду скарг власників активів. Зараз передбачено утворення постійно діючої робочої групи з розгляду скарг за участю двох представників РГК, право уповноваженого підрозділу проводити додаткову перевірку без обов’язкового повідомлення управителя, а також чітко визначені вимоги до змісту скарги та переліку доданих документів. Одночасно розширено участь РГК — її представники можуть входити до складу комісії під час додаткової перевірки.

Змінилися і процедурні гарантії для управителя. Строк попереднього повідомлення про виїзну перевірку збільшено з двох до п’яти робочих днів, а управителю надано більше часу для подання заперечень — п’ять робочих днів замість трьох. Довідка за результатами контролю тепер надсилається ще й на електронну пошту управителя, зазначену у договорі, чого раніше не було. Крім того, новий порядок доповнив підстави для реагування: до вже наявних обставин неналежного управління та спроб відчуження активів додано нову підставу — встановлення обставин, що унеможливлюють збереження економічної вартості активу, що тягне за собою окремий комплекс заходів відповідно до статті 21-6 закону.

Реалізація активів

Нових актів щодо реалізації активів уряд не приймав. При цьому слід відзначити, що закон про АРМА конкретизував: реалізація активів, з окремими винятками, здійснюється на електронних аукціонах (торгах) в електронній торговій системі Prozorro Продажі.

Попри те, що це і так відбувалося у відповідній системі за попереднім порядком, є підстави для вдосконалення регулювань.

Йдеться зокрема про неможливість попереднім власникам придбати актив, як це трапилося з продажем земель на Боржаві. Це узгоджуватиметься з міжнародними стандартами. Наприклад, у посібнику FATF з повернення активів, отриманих злочинним шляхом, вказано, що дозвіл злочинцям повертати свої активи через аукціони, навіть за ринковою ціною, може підірвати цілі конфіскації, такі як стримування злочинності, та зашкодити репутації державних органів. Деякі держави роблять відповідну перевірку покупців. А в пункті 40 Преамбули до Директиви ЄС 2024/1260 від 24 квітня 2024 року, прямо передбачено, що держава має вживати заходів щодо недопущення повернення активів у власність засуджених або пов’язаних із ними осіб.

Також слід врахувати окремі проблеми з розподілом активів на лоти. Адже у цьому ж випадку продажу земель на Боржаві АРМА сформувало всього три лоти, які складались:  перший — з 245 земельних ділянок, другий —  з 208 земельних ділянок, і третій  — з нижньої станції з канатно-крісельною дорогою, верхньої станції гірськолижного витягу та 41 земельної ділянки. І вельми непереконливі пояснення АРМА про те, що лоти формували, враховуючи суміжність земель та їх розмір, щоб забезпечити максимальну комерційну привабливість кожного лоту та мінімальні строки для отримання коштів від реалізації. Адже всі попередні торги були неуспішними, окрім торгів на зниження ціни.

Ведення реєстру арештованих активів

Нове Положення про реєстр арештованих активів приймало Міністерство юстиції, а не АРМА. У цьому нормативному акті на виконання закону суттєво розширено склад даних, що вносяться до Реєстру щодо управління активами. Попередній документ фіксував лише кошти від управління та реалізації активів. Натомість новий передбачає детальне відображення всього циклу управління: результатів визначення управителя, істотних умов договору управління з розміром винагороди, посилання на сам договір, щомісячних доходів від управління, розміру компенсації витрат та результатів контролю за ефективністю управління. Також окремо фіксуються пули активів із зазначенням економічної, технологічної або функціональної єдності активів, що становлять пул. Щодо реалізації активів тепер фіксується посилання на електронні торги та розмір оцінки активу, а не лише кошти від реалізації.

Змінилися строки та механізм внесення інформації до реєстру. Попереднє положення встановлювало строк до семи робочих днів з дня отримання даних. Нове положення скоротило цей строк до наступного робочого дня після отримання інформації від уповноважених суб’єктів. При цьому введено право уповноваженого працівника повертати неповну інформацію з вказівкою на відсутні відомості — механізм якості даних, якого раніше не існувало. Також уточнено підстави видалення персональних даних особи: нове положення додало ухвалення виправдувального вироку або закриття кримінального провадження як окремі підстави для видалення з реєстру, тоді як попереднє обмежувалося лише скасуванням арешту.

Висновки та рекомендації

Реформа АРМА, запроваджена Законом № 4503-IX, справді стає системним кроком вперед — вона суттєво вдосконалила механізми відбору управителів, контролю за ефективністю управління, підзвітності та прозорості. Однак станом на лютий 2026 року реформа реалізована лише частково: досі відсутня значна частина підзаконної бази, без якої нові механізми не можуть повноцінно запрацювати. Це створює операційну невизначеність і ризик того, що амбітні законодавчі зміни залишаться декларативними.

З огляду на це можемо рекомендувати:

• прийняти спільні накази АРМА та Офісу Генерального прокурора щодо порядку ідентифікації активів та їх прийняття в управління;
• затвердити порядок зберігання активів, прийнятих в управління АРМА, та методику визначення можливості здійснювати управління активом;
• прийняти примірні договори управління активами та порядок погодження витрат управителя;
• привести у відповідність до оновленого закону порядок відбору оцінювачів арештованих активів;
• прийняти оновлений порядок реалізації активів із ключовими новелами: забороною придбання активів їх попередніми власниками або пов’язаними особами (відповідно до стандартів FATF та Директиви ЄС 2024/1260) та чіткими критеріями формування лотів для забезпечення максимальних надходжень від реалізації;
• врегулювати кореспондуючі обов’язки органів прокуратури щодо строків і порядку реагування на звернення АРМА про необхідність переходу до реалізації активу.

Критично важливо також забезпечити моніторинг стану реалізації прийнятих підзаконних актів із врахуванням позицій ключових стейкхолдерів, щоб урахувати проблеми та потреби практики процесів, якими займається Агентство.  

Загалом темп прийняття підзаконних актів недостатній з огляду на те, що ключові положення закону мали набрати чинності з лютого 2026 року. Попри це, за умови швидкого прийняття якісної підзаконної бази є шанси, що АРМА з часом зможе підвищити рівень довіри як з боку інших державних органів, так і громадськості. 

Стан реформи та впровадження закону

На виконання вимог закону про реформу АРМА вже розробили пакет підзаконних нормативно-правових актів, значна частина яких набула чинності. Статус імплементації ключових документів такий:

• уряд прийняв порядки відбору управителів для простих та складних активів, контролю за ефективністю управління та розрахунку очікуваної вартості;
• постанова щодо страхування активів успішно пройшла урядовий комітет і готується до розгляду на засіданні Кабміну;
• порядок затвердження примірних договорів та програм управління перебуває на фінальній стадії опрацювання в Секретаріаті Кабінету Міністрів.

Окрім цього, на засіданні повідомили, що завершується формування комісії з відбору складних активів, до якої центральні органи виконавчої влади вже надали пропозиції щодо кандидатур.

Результати інвентаризації та класифікація активів

Це був чи не наймасштабніший обсяг робіт, які треба було виконати за пів року після прийняття оновленого закону про АРМА. За даними Агентства, станом на 31 грудня 2025 року, в Реєстрі арештованих активів обліковувалося 102 569 записів. Для визначення реального обсягу ліквідного майна АРМА відсіяло об’єкти, що не мають самостійної економічної цінності, зокрема 28 000 одиниць побутових предметів з Межигір’я та 20 000 одиниць із «Медвежої діброви».

До речі, це твердження викликало серйозну дискусію на засіданні антикоркомітету — чимало часу його учасники намагались зʼясувати, скільки ж активів перебуває в управлінні Агентства. І самі підстави для такої дискусії нам видаються дуже прикрими, адже той же закон про реформу АРМА запустив процеси інвентаризації залишків та створив поняття «пул активу» саме для того, щоб можна було ефективно визначати економічні сукупності активів, які мають самостійну цінність для передачі в управління. 

Голова комітету Анастасія Радіна звернула увагу на те, що АРМА не змогло надати єдиного офіційного документа, який би фіксував результати інвентаризації, а оперувало лише «робочими матеріалами» та службовими записками. Як пояснила Ярослава Максименко, досі є проблеми з методологічною плутаниною та застарілим обліком, «засміченістю» реєстру арештованих активів дрібними предметами, а також обмеженістю ресурсів. Та і взагалі повна «глибинна» інвентаризація всіх 102 тисяч об’єктів, з огляду на наявний кадровий ресурс, зайняла б приблизно чотири місяці.

У підсумку, АРМА запропонувало зафіксувати як базу 44 815 активів, переданих з 2017 року на підставі 1435 ухвал, які надійшли до Агентства до 31 грудня 2025 року.

Загальна ж статистика за категоріями активів така:

• транспорт та техніка: 22 384 одиниць активів (зокрема 19 307 — залізничний транспорт);
• нерухомість та земельні ділянки: 6 842;
• товари різних типів: 6 613;
• рухоме майно та товарно-матеріальні цінності: 6 162;
• фінансові активи та корпоративні права: 2 814 (зокрема 533 суб’єкти господарювання).

На предмет економічної ліквідності результатів роботи ще немає. Але загалом аналіз стану ідентифікованих активів показав такий розподіл:

• 22 730 активів визначено як такі, якими потенційно можливо управляти або їх реалізовувати;
• 6 982 об’єкти — знищені, зіпсовані або такі, що перебувають на окупованих територіях, за кордоном чи в розшуку;
• 3 542 активи потребують процесуального доопрацювання або зміни способу управління через суд.

Як підсумок, було встановлено облікову невідповідність щодо 11 561 обʼєкта. Як пояснили в Агентстві – це невідповідність між фактично переданими активами та активами за ухвалами. Крім цього, ще не завершена робота з визначення ліквідних одиниць активів. Агентство планує після завершення ідентифікації провести інвентаризацію активів та поставити їх на бухгалтерський облік. На запитання про те, скільки переданих управителям активів, а також тих, по яких було оголошено конкурси, від АРМА відповіді не було.

Загалом же Голова комітету Анастасія Радіна жорстко розкритикувала  відсутність єдиного розпорядчого документа, який би фіксував результати інвентаризації та встановлював остаточну кількість активів. Тож АРМА надалі має надати офіційну інформацію з вивіреними цифрами, чітко розмежувавши активи, якими можна управляти, ті, що потребують дооформлення, та «сіру зону» (неідентифіковане майно).

Соціальні ініціативи: житло для ВПО

Попри те, що результативного обговорення діяльності Агентства на засіданні антикоркомітету так і не відбулось, депутати поставили низку важливих для себе запитань. Одне з них стосувалося розробки механізму використання арештованої житлової нерухомості для потреб ВПО. АРМА запропонувало застосовувати ст. 21-1, передаючи такі активи суб’єктам державного сектору економіки, оскільки комерційні конкурси за цими об’єктами не зацікавили приватних інвесторів через соціальне навантаження.

Однак Ярослава Максименко звернула увагу на технічні перешкоди. Наприклад, у значній частині квартир наразі проживають малолітні діти, виселення яких заборонено законом. Крім цього, комерційні готелі мають добросовісних орендарів, чиє обладнання забезпечує роботу інфраструктури будівлі, а також відсутній механізм релокації людей у разі раптового зняття арешту судом. Це питання домовились обговорити на наступному засіданні. Власне, про подібні ризики передачі арештованих активів для ВПО ми згадували в нашому юраналізі відповідного законопроєкту.

Кейси конкретних активів: Кампаритет, Pin-Up та ТЕЦ

Не менш цікавою була розмова про резонансні випадки управління активами.

Перший приклад стосувався компанії-управителя «Кампаритет», просування інтересів якої навесні минулого року закидали тодішній очільниці АРМА Олені Думі. Анастасія Радіна навела факти, згідно з якими управитель здавав торгові центри в суборенду за цінами, які у 3 рази перевищували задекларовані перед АРМА доходи, що призвело до прямих збитків бюджету. Агентство підтвердило виявлені порушення та повідомило про початок процедури розірвання угод з цим управителем через неефективність. 

Також один із народних депутатів висловив обурення фактом  повернення 122 млн грн власнику Pin-Up Ігорю Зоткіну як людині з сумнівною репутацією. Ярослава Максименко у відповідь пояснила, що виконувала рішення суду, оскільки в угоді про визнання винуватості, затвердженій прокурором, не передбачалася конфіскація цих коштів, що автоматично вимагало повернути і їх, і доходи від їх управління, адже арешт був скасований.

Тут окремо зауважимо, що зміни про можливість конфіскації майна як покарання при укладенні угоди, яка передбачає звільнення від відбування покарання, стосувались виключно корупційних злочинів. Тому в цій справі запитання варто було би ставити не керівництву АРМА, а прокурору Офісу Генерального прокурора Максиму Капустіну, який на сайті суду зазначений як такий, який звернувся з цією угодою. А також до судді Печерського суду Олега Соловйова, який постановив вирок на підставі цієї угоди, оцінивши, що вона відповідає інтересам суспільства. 

Щодо управління Новороздільською та Новояворівською ТЕЦ, арештоваими в межах справи щодо екснардепа Дубневича, депутати наголосили на ризику зриву опалювального сезону через завершення договорів у листопаді 2026 року. Вони підкреслили, що Нафтогаз потребує гарантій продовження управління вже зараз, аби спланувати бюджети на технічне переоснащення та модернізацію об’єктів. Керівництво АРМА запевнило, що всі договори у роботі, проте процедура пролонгації через Кабмін потребує часу.

Фінансові показники та надходження до бюджету

Один із членів комітету представив аналіз динаміки надходжень до державного бюджету від управління активами за друге півріччя 2025 року, що демонструє стрімке падіння показників:

• липень 2025 року: 102 млн грн;
• серпень 2025 року: 57 млн грн;
• вересень 2025 року: 45 млн грн;
• листопад 2025 року: 29 млн грн.

Представники АРМА пояснили, що показник липня 2025 року у 102 млн грн — це аномальний «разовий сплеск» за рахунок виплати дивідендів від Укрнафти та Нафтогазу. Тоді як подальші цифри відображають проблеми з укладеними раніше договорами з управління арештованими активами та реальну низьку ефективність поточного управління іншими об’єктами.

***

З усього згаданого можемо побачити, що реформа АРМА вимагає чималих ресурсів та системної паралельної організації кількох процесів. І поки цього не відбулося на найвищому рівні.

На жаль, від нового керівництва АРМА ми все ще не почули реальної картини з кількістю активів, якими можливо управляти, все ще залишається плутанина з цифрами, обумовлена різними видами обліків. Попри те, відповіді пані Максименко і пана Саєнка все ж більшою мірою були зосереджені на конструктивній роботі, а не на популістичних заявах, як це було раніше, що вселяє надію на пожвавлення зазначених процесів.