Щодо наполягання Агентства на використанні терміну «автоматизована перевірка», який відсутній у законі

Поняття «автоматизована перевірка» було додано НАЗК до чинного Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ще у грудні 2023 року (Порядок). Саме цей Порядок «визначає процедуру проведення Національним агентством з питань запобігання корупції повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».

Згідно з пунктом 1 частини 1 Розділу V Порядку повна перевірка проводиться за черговістю на підставі оцінки ризиків, зокрема, якщо «декларація подана службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, суб’єктом декларування, який займає посаду, пов’язану з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством, крім декларації, щодо якої наявна довідка про результати проведення автоматизованої перевірки декларації».

Так, Герман Галущенко, який обіймав посади міністра юстиції та міністра енергетики, був службовою особою, яка займала «відповідальне та особливо відповідальне становище».

Декларації Галущенка за 2021 та 2024 роки якраз пройшли ті автоматизовані перевірки, про які йдеться у положенні вище з Порядку проведення повної перевірки. Додаємо скрін з сайту НАЗК нижче.

Саме тому, згідно з положеннями Порядку, вони й не були відібрані на ручну повну перевірку, яка якраз і передбачається Законом «Про запобігання корупції». При цьому, закон взагалі не передбачає визначення терміну «автоматизована перевірка декларацій», адже такої перевірки не повинно було існувати. НАЗК, наполягаючи на тому, що «автоматизована» та «повна» перевірки – це два абсолютно різні інструменти, викликає лише більше питань до вільного трактування ним законодавства. Виходить, що Агентство не діє «в межах і в спосіб» відповідно до Конституції України, а проводить фінансовий контроль декларантів в рамках законодавчо неіснуючої процедури з публічним відкиданням зв’язку з передбаченими законодавцем правовими нормами.

НАЗК ввело штучне поняття автоматизованої перевірки до Порядку проведення повної перевірки, передбачивши, що при успішному її проходженні декларація за певних умов може так і не попасти на повну перевірку працівником Агентства.

Крім того, Порядок також передбачає, що не відбиратимуться на повну ручну перевірку ще й декларації, які маркуються ризиковими за результатами логічного та арифметичного контролю (ЛАК), якщо такі декларації пройшли автоматизовану повну перевірку. Тобто це додатково ослаблює ще й механізм ЛАК, правила якого, нагадаємо, досі закриті для зовнішнього спостерігача, так само як і правила автоматизованої повної перевірки.

Саме цей підхід до відбору декларацій на ручну повну перевірку і критикує TI Ukraine у статті про декларації Германа Галущенка, так само як і в попередніх публікаціях. Зокрема, пропонуємо ознайомитися з аналізом, який TI Ukraine опублікувала одразу після внесення змін до Порядку в частині автоматизованих перевірок — тут.

Термін «автоматизована повна перевірка» застосовується у статті, щоб підсвітити проблеми все більшого відходу НАЗК від проведення повних перевірок вручну. Крім того, аналогічний термін також використовується у звітах міжнародних організацій, до прикладу, в останньому звіті OECD.

Офшорна схема

Детективи НАБУ встановили, що на користь «Сигізмунда» та його родини протягом 2021–2025 років було відмито загалом $12 млн доларів, які здебільшого знаходилися на іноземних рахунках.

Частина цих відмитих грошей витрачалася на потреби родини, зокрема:

• оплату дорогого навчання дітей у престижних закладах Швейцарії;
• медичні послуги у клініці одного з учасників схеми («Шугармена»);
• придбання брендового одягу в бутиках Києва тощо.

Для відмивання коштів Галущенко створив багаторівневу структуру, зокрема через офшори на Маршаллових островах було зареєстровано три компанії. Вони увійшли до структури трасту, зареєстрованого в державі Сент-Кіттс і Невіс, а також виступили інвесторами фонду на острові Ангілья, який використовувався для залучення та відмивання коштів. Таким чином, кошти були ретельно приховані Галущенком.

Втім НАЗК могло б помітити деякі махінації ексміністра з його декларацій. 

Офіційними бенефіціарними власниками офшорних компаній Галущенко оформив свою колишню дружину та чотирьох дітей. Це поширена схема приховування майна через оформлення активів на родичів і близьких осіб, які не проживають разом з декларантом, і тому їхні активи можна не декларувати. Так само часто розлучення бувають фіктивними саме з цих міркувань.

Але, згідно з вимогами закону, неповнолітні діти мають декларуватися публічними посадовцями незалежно від їх спільного проживання, тому у декларації за 2024 рік Галущенко вказав серед членів сімʼї своїх чотирьох дітей. При цьому ні в розділі про корпоративні права, ні в розділі про бенефіціарну власність членів сімʼї Галущенко не вказав активи своїх чотирьох дітей.

У декларації за 2021 рік, коли Галущенко ще був одружений і декларував активи дружини, вказані її корпоративні права і бенефіціарна власність у архітектурному бюро Простір 86. Але також немає жодної згадки про бенефіціарну власність у офшорних компаніях.

Якби декларації Галущенка були відібрані на ручну перевірку, яка не обмежується лише звірянням даних декларації з реєстрами, працівники Агентства щонайменше могли б звернутися з додатковими запитами як до самого декларанта, так і до національних і міжнародних органів.

Тут треба зазначити, що, на відміну від НАБУ, у НАЗК досі слабо розвинуте міжнародне співробітництво з іноземними органами для здобуття інформації про іноземні активи посадовців чи членів їх сімей. Це сфера, яку НАЗК точно потрібно вдосконалювати.

Навчання у Швейцарії

Згідно з розслідуванням «Схем», син Галущенка Максим вже четвертий рік поспіль вчиться в одному з найдорожчих приватних коледжів Європи – College Alpin Beau Soleil у Швейцарії, де вартість навчання разом із проживанням сягає до $200 тис. на рік. Загальна вартість навчання за 4 роки могла скласти приблизно $700 тисяч доларів, або 26 мільйонів гривень – що в рази перевищує офіційні доходи та задекларовані заощадження родини Германа Галущенка. Встановити це журналістам вдалося з відкритих даних.

У судовому засіданні Галущенко пояснив, що оплачували навчання різні люди — куми та хрещений батько сина. Ця інформація потребує додаткового вивчення НАБУ та, в ідеалі, НАЗК, адже саме воно мало би ще раніше перевірити таку інформацію.

Розʼяснення НАЗК вказують, що оплата навчання належить до видатків, які треба декларувати. При цьому зобов’язаний декларувати такі витрати  лише сам декларант, тому якщо за навчання справді платили треті особи, у розділі видатки така інформація не вказуватиметься.

Втім, у декларації також є розділ, який стосується подарунків, і там-то інформація про оплату навчання сина Галущенка точно мала бути. Адже НАЗК розʼяснило, що оплата третьою особою витрат суб’єкта декларування або члена його сім’ї на відпочинок (переліт, проживання), лікування, освіту тощо вважається подарунком у негрошовій формі, який, за загальним правилом, повинен бути відображений у декларації із зазначенням вартості.

Тому оплата за навчання сина кумами та хрещеними батьками мала бути відображена в декларації Галущенка. Хіба що кожен з них сплачував суму менше порогу декларування, що вкрай малоймовірно — з огляду на наведені тарифи за навчання.

***

Отже, маємо чергову ситуацію, коли НАЗК залишилося осторонь розслідування гучного скандалу. Знову більшість фактів виявили журналісти або детективи НАБУ вже під час кримінального провадження. 

Ми розуміємо, що функції і можливості НАЗК дуже відрізняються від НАБУ, і не порівнюємо їх. Втім, здається, що НАЗК мало достатньо інструментів для перевірки інформації про активи Галущенка ще задовго до вручення йому підозри.

Дві автоматизовані повні перевірки декларацій того, кого учасники схеми називали «Сигізмундом», не дали жодного результату. Швидше за все, тепер декларації ексміністра відберуть на повторну ручну повну перевірку, так само як це було після скандалу з Тетяною Крупою — проте ефект від такої перевірки буде неспівмірний завданням роботи органу, який має запобігати корупції. 

Наведені нами факти мали б стати черговим дзвіночком для НАЗК: йому безперечно і терміново потрібно переглянути підходи до фінансового контролю. Але чи дослухається до цього Агентство?

Що змінює ухвалений законопроєкт?

Але не за будь-яку суму розриву включається така серйозна відповідальність, як кримінальна. Саме для цього існують «пороги» – мінімальні суми, з яких починається юридична відповідальність. Вони потрібні для того, щоб розумно використовувати правове поле та спроможність антикорупційних органів і не саджати до тюрми за розбіжність у 100 грн. 

Пороги вираховуються якраз парламентом, зокрема, у Кримінальному кодексі. І вони змінюються законопроєктом №13271-1, який, щоправда, не враховує кілька ключових рекомендацій від міжнародних партнерів в рамках євроінтеграції. У звіті про прогрес України в рамках Пакета розширення ЄС 2024 року прямо зазначено: санкції за необґрунтовані статки мають бути посиленими, а порогові суми настання відповідальності — суттєво зменшеними, щоб забезпечити реальний стримувальний ефект. 

Що ж робить Україна на практиці? Підвищує пороги кримінальної відповідальності за брехню в деклараціях з 1,5 та 6 до 2,27 та 7,5 млн грн. Формально суми змінилися лише трохи, адже з урахуванням знецінення гривні вони залишаються майже незмінними з 2020 року (часу їх встановлення) з відповідним зростанням штрафів. Поріг для цивільної конфіскації збільшується з 1,5 до 2,27 млн грн, що теж майже незмінно в інфляційному вимірі з 2019 року. Поріг незаконного збагачення хоч і знижується майже на мільйон, але все одно залишається доволі високим — 9,04 млн грн.

Для порівняння: у Молдові, яка отримала кращі позиції в останньому Індексі сприйняття корупції (43 бали проти українських 35), має середньомісячну встановлену урядом прогностичну місячну зарплату у 2025 році у 38 тис. грн та рухається поруч з Україною в кандидатстві до ЄС, передбачено від 7 до 12 років ув’язнення за приблизно 2,2 млн грн незаконного збагачення. На додаток, є ще й «лайт-версія» цієї відповідальності — 3-7 років вʼязниці за 1,5 млн грн, менше ніж у нас в понад 6 разів. У нас за 1,5 млн — тільки цивільна конфіскація необґрунтованих активів, хоч і з розширеним зараз колом її субʼєктів, але з шансом повернутись на посаду після звільнення.

Або інший приклад — Литва, країна-член ЄС. Поріг для незаконного збагачення там становить близько 2,9 млн грн — і це вже є підставою для кримінальної справи та 4 років тюрми. У порівнянні, українські показники виглядають помітно поблажливішими для корупціонерів. 

Петро Петренко і кілька мільйонів

Поясню на прикладі. Уявімо собі: Петро Петрович Петренко керує держпідприємством у великому українському місті і, за посадою, має подати декларацію. У ній зазначена не така й велика зарплата, але, крім цього, — квартира у центрі, нове авто, діти вчаться за кордоном, та ще й заощадження на кілька мільйонів. І тут настає найцікавіше. 

Для ефективної боротьби з корупцією важливий не тільки публічний електронний реєстр декларацій, де все це видно, а і реалістичність критеріїв. Адже законопроєкт, покликаний ловити корупціонерів, на ділі дає їм ще більше простору для маневру уточненням правил гри щодо порогів. Бо цивільна конфіскація та відповідальність за незаконне збагачення настає лише тоді, коли йдеться про десятки та сотні тисяч доларів. Інакше можна «відкупитись» маленьким адміністративним штрафом за недостовірне декларування у 17 тис. грн, адже українські суди у питаннях корупції найчастіше призначають саме їх. Це, наприклад, підтверджує й аналітика Opendatabot. 

Виходить, що навіть якщо доходи Петра Петровича абсолютно не співмірні з його стилем життя, держава, здається, не дуже й хоче із цим щось робити. «Лівий» мільйон або два? Держава розведе руками й не буде їх конфісковувати, і тим паче садити в тюрму за незаконне збагачення – бо ж Петренко не дотягнув до порогу. Це свідчить про прагнення налаштуватися на компроміс, а не вести реальний фінансовий контроль.

Неполовинчасті зміни можливі

Законопроєкт №13271-1, без сумніву, містить позитивні елементи, проте його суть — це радше спроба косметичного, аніж повноцінного ремонту. Він зберігає одну з ключових вад: недостатню чутливість системи покарань до масштабу проблеми. 

Євросоюз чекає від України не імітації реформ, а конкретних змін, що справді спроможні зменшити рівень корупції. Добре, що нещодавно прийнята Україною Дорожня карта з верховенства права передбачає у II кварталі 2027 року перегляд санкцій за корупційні та пов’язані із корупцією правопорушення. І так само планується переглянути порогові значення для незаконного збагачення та недостовірного декларування, щоб підвищити ефективність та вплив фінансового контролю, включаючи ефективну координацію кримінальних та цивільних проваджень. 

Але чи буде цей перегляд порогів відбуватись у бік зменшення?

Україна має можливість не просто латати недоліки на поверхні, а реформувати систему відповідальності, спираючись на вже наявні європейські підходи. Для цього треба знизити пороги для посиленого кримінального недостовірного декларування та незаконного збагачення з 7,5 та 9 до 2,4 млн грн (800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), що буде середнім порогом між Литвою та Молдовою, та зменшити поріг цивільної конфіскації та кримінального недостовірного декларування з 2,27 до 1,2 млн грн (400 ПМ), що буде теж відповідним цифрам у Молдові.

Якщо справді хочемо рухатись до ЄС — маємо говорити не про звуження правового поля санкцій, а про посилення відповідальності. 

Бо інакше єдине, що ми декларуємо впевнено — це готовність залишитися там, де ми є, і з тими ж проблемами, які маємо. А Петро Петрович ще довго зможе насолоджуватись життям у великому місті. І не він один.

Як зараз врегульовані питання

Питання, яких стосується законопроєкт, зараз врегульовані Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП), Кримінальним кодексом України (КК), Кримінальним процесуальним кодексом України (КПК), Цивільним процесуальним кодексом України (ЦПК), а також Законами України «Про запобігання корупції» та «Про військовий обов’язок і військову службу». Вони передбачають такі види відповідальності за недостовірне декларування.

• Адміністративна відповідальність за недостовірне декларування за ст. 172-6 КУпАП настає за подання неправдивих відомостей на суму 100–500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (ПМ) (302 800 – 1 514 000 грн або 7 300 – 36 500 дол. США за курсом Національного банку України (НБУ) на 5 червня 2025 року).
• Кримінальна відповідальність за недостовірне декларування за ч. 1 ст. 366-2 КК настає за подання неправдивих відомостей на суму 500–2000 ПМ (1 514 000 – 6 056 000 грн або 36 500 – 146 000 дол. США) у вигляді штрафу від трьох до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ) (51 000 – 68 000 гривень або 1 230 – 1 640 доларів США).
• Кримінальна відповідальність за недостовірне декларування за ч. 2 ст. 366-2 КК настає за подання неправдивих відомостей на суму понад 2000 ПМ (6,056 млн грн  або 146 000 дол. США) у вигляді штрафу від чотирьох до пʼяти тисяч НМДГ (68 000 – 85 000 грн або 1 640 – 2 050 дол. США).
• Позови про конфіскацію та стягнення в дохід держави необґрунтованих активів в рамках цивільної конфіскації за ст. 290 ЦПК предʼявляються при розбіжностях між їх вартістю та законними доходами від 500 ПМ (1 514 000 грн або 36 500 дол. США).
• Незаконне збагачення за ст. 368-5 КК передбачає набуття з перевищенням законних доходів активів вартістю понад 6 500 НМДГ (9 841 000 грн або 237 250 дол. США).
• Детективи НАБУ можуть розслідувати справи за ст. 216 КПК при таких розмірах предмета кримінального правопорушення, якщо злочин вчинила службова особа з державних органів, правоохоронних органів, армії, місцевої влади або державних/комунальних підприємств: 500 і більше ПМ за ст. 354, 368, 369, 369-2 КК (1 514 000 грн або 36 500 дол. США) і понад 2000 ПМ за ст. 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 КК (6 056 000 грн або 146 000 дол. США).
• Не встановлений строк перебування осіб за ст. 59 Закону України «Про запобігання корупції» у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення («Реєстр порушників», раніше «Реєстр корупціонерів»).

Що пропонується у законопроєкті в редакції Комітету

Новими нормами нардепи хочуть змінити критерії кримінальної та адміністративної відповідальності у сфері декларування та незаконного збагачення, коло осіб та пороги застосування цивільної конфіскації, підслідність НАБУ, а також встановити граничні строки перебування осіб у Реєстрі порушників тощо.

Далі детальніше розглянемо, які зміни з’явилися в законопроєкті після розгляду Комітетом.

1. Адміністративна відповідальність за недостовірне декларування наставатиме за подання неправдивих відомостей на суму 150–750 ПМ (454 200 – 2 271 000 грн або 10 950 – 54 750 дол. США).

2. Кримінальна відповідальність за недостовірне декларування наставатиме за подання неправдивих відомостей на суму 750–2500 ПМ (2 271 000 – 7 570 000 грн або 54 750 – 182 500 дол. США), зокрема, у вигляді штрафу від чотирьох до шести тисяч НМДГ (68 000 – 102 000 грн або 1 640 – 2 460 дол. США). 

3. Кримінальна відповідальність за недостовірне декларування наставатиме за подання неправдивих відомостей на суму понад 2500 ПМ (7,57 млн грн або 182 500 дол. США), зокрема, у вигляді штрафу від шести до восьми тисяч НМДГ (102 000 – 136 000 грн або 2 460 – 3 280 дол. США).

Підвищення порогів адміністративної на 50% та кримінальної відповідальності на 25-50% за недостовірне декларування не викликає у нас критичних зауважень. Після ухвалення запропонованих норм у доларовому еквіваленті такі пороги більше корелюватимуться з межами, що діяли при відновленні декларування після руйнівного рішення Конституційного Суду України у кінці 2020 року. На момент прийняття нового закону долар США коштуватиме приблизно на 50% більше, ніж у день ухвалення парламентом чинних порогів 4 грудня 2020 року — 28,30 грн проти 41,48 грн за долар США станом на 5 червня 2025 року, а підвищення максимального порогу кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 366-2 КК становить навіть не 50, а 25% — 2500 ПМ проти 2000 ПМ. 

Крім того, підвищення порогів кримінальної відповідальності супроводжуватиметься і відповідним зростанням штрафів, тому таку ініціативу законодавця можна загалом схвалити. Проте, оскільки запропоновані зміни матимуть зворотну дію в часі, частину поточних розслідуваних справ доведеться закрити.

4. Позови про конфіскацію та стягнення в дохід держави необґрунтованих активів в рамках цивільної конфіскації за ст. 290 ЦПК предʼявлятимуться при розбіжностях між їх вартістю та законними доходами від 750 ПМ (2,271 млн грн або 54 750 дол. США).

Аргумент щодо знецінення гривні застосовний і до підвищення на 50% порогу для цивільної конфіскації — з 500 до 750 ПМ. Зараз долар коштує на 67% більше, ніж 31 жовтня 2019 року, у день ухвалення чинних порогів, коли він коштував 24,99 грн. Тому така зміна теж не викликає застережень. 

Подібні тези щодо знецінення гривні висловлює у своїй позиції до головного Комітету і САП. Раніше ми зазначали, що такий поріг прямо повʼязаний з ефективністю інструменту цивільної конфіскації. Адже витрати держави загалом на організацію процесу цивільної конфіскації — збір доказів прокурором та доведення в суді необґрунтованості активу — мають відповідати результативності процесу.

5. Незаконне збагачення передбачатиме набуття з перевищенням законних доходів активів вартістю понад 3 000 ПМ (9,084 млн грн або 219 000 дол. США) і розширюється по колу осіб разом з цивільною конфіскацією на підпункт «ґ» пункту 2  статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Збільшення переліку осіб, щодо яких можна подавати позови про стягнення необґрунтованих активів та щодо яких буде діяти стаття КК про незаконне збагачення, рекомендувала САП. Як наслідок, у редакції законопроєкту після розгляду Комітетом з’явилася пропозиція розширити коло осіб, які підпадають під незаконне збагачення та цивільну конфіскацію. 

Так, після прийняття нових норм можливості для застосування цих інститутів також поширяться на голів та членів експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, а також голів, їх заступників, членів та секретарів позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій. На нашу думку, ця новація заслуговує на підтримку.

6. Детективи НАБУ можуть розслідувати справи за ст. 216 КПК при таких розмірах предмета кримінального правопорушення, якщо злочин вчинила службова особа з державних органів, правоохоронних органів, армії, місцевої влади або державних/комунальних підприємств: понад 5000 ПМ за ст. 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 КК (15,14 млн грн або 365 000 дол. США). 

Ця пропозиція узгоджується з висновками зовнішньої незалежної оцінки, які схвально поставились до політики пріоритезації кримінальних проваджень в НАБУ.

7. Строк зберігання відомостей до їх виключення з Реєстру порушників за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень становитиме:

• при притягненні до цивільноправової та адміністративної відповідальності – 1 рік;
• при притягненні до кримінальної відповідальності – до погашення або зняття судимості з особи;
• при застосуванні заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб – 5 років.

Ще у 2023 році Комісія з проведення незалежної оцінки ефективності діяльності НАЗК відзначила, що слід розв’язати цю проблему, адже її можна сприйняти як непропорційне втручання у права таких осіб. Ми в TI Ukraine тоді підтримали цю рекомендацію міжнародних аудиторів. 

8. Доповнюються прикінцеві та перехідні положення щодо мобілізації обвинувачених у тяжких та особливо тяжких корупційних злочинах. 

Суд може зупинити кримінальне провадження щодо особи, яка звинувачується у тяжкому чи особливо тяжкому корупційному злочині та призвана на військову службу під час мобілізації або за контрактом, якщо встановить, що її безпосередня участь у заходах для оборони України унеможливлює участь у судовому процесі, включаючи дистанційні слухання через відеоконференцію.

Проте законопроєкт 13271-1 не пропонує зупиняти перебіг строків давності при мобілізації обвинувачених, як це визначено в проєкті закону № 13284, що перебуває на розгляді парламенту.

Як можна далі посилити позитивні норми законопроєкту

У майбутньому при покращенні законопроєкту 13271-1 законодавцям варто розглянути зниження порогів кримінальної відповідальності за брехню в деклараціях, а також подовження відповідних строків давності. Наприклад, зараз недостовірне декларування залишається нетяжким злочином зі строком давності 3 роки, якого на практиці може бути недостатньо для розслідування та судового розгляду.

До того ж нардепам варто врахувати, що чинна санкція за незаконне збагачення у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років має більш стримувальний характер з погляду майбутньої поведінки та оцінки ризиків особою, ніж цивільна конфіскація. І відповідно, подальше зниження порогу для незаконного збагачення матиме коригувальний вплив на можливий рівень корупції, що можна загалом оцінити позитивно з погляду боротьби з корупцією. 

Якщо ж говорити про конкретні рекомендації до законопроєкту, ми в Transparency International Ukraine переконані, що можна було б розширити зміни до ст. 290 ЦПК, чітко передбачивши повноваження НАЗК збирати докази без спеціальних процедур. За чинною редакцією ч. 5 ст. 290 ЦПК, НАБУ та САП, а у визначених законом випадках – ДБР та Генеральна прокуратура України вживають заходів щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості, тоді як НАЗК у цьому переліку немає. 

Так само у фінальній версії законопроєкту варто продовжувати розширювати коло осіб, щодо яких може бути застосована цивільна конфіскація, та удосконалити цей механізм в цілому. Раніше ми в Transparency International Ukraine присвятили проблемам цивільної конфіскації окреме дослідження з відповідними рекомендаціями щодо покращення реалізації цього інституту. 

Також законопроєкт не розв’язує проблему реалізації наслідку цивільної конфіскації, який передбачає автоматичне звільнення посадовців. У межах цивільної конфіскації, крім самого стягнення необґрунтованого активу, винного мають звільнити з посади після набрання законної сили рішення суду, з винятком щодо народних депутатів. Водночас уже відома практика, яка суперечить цій нормі. 

Так, одне з рішень АП ВАКС про конфіскацію набрало законної сили 3 грудня 2024 року, і на виконання вимог Закону «Про запобігання корупції» директор ДБР звільнив працівника ДБР з посади. Але вже 12 лютого 2025 року очільник Державного бюро розслідувань повторно призначив цього працівника на посаду з 18 лютого, користуючись тим, що Закон «Про Державне бюро розслідувань» не забороняє повторне призначення особи. 

Подібна практика підриває механізм цивільної конфіскації і може сприяти виникненню психологічного рішення публічного службовця набути необґрунтовані активи. Адже, як наслідок, він може ризикувати тільки їхнім стягненням після судового розгляду, але йому може не загрожувати звільнення з посади, на якій можна продовжувати набувати таке необґрунтоване майно. 

Ще один нюанс запропонованих норм полягає в тому, що зниження на 0,75 млн грн порогу для незаконного збагачення і відповідно верхньої межі цивільної конфіскації має двозначну природу, тобто такі зміни мають як плюси, так і мінуси.  

Така зміна не узгоджена з порогом посиленої кримінальної відповідальності за недостовірне декларування — 3000 ПМ проти 2500 ПМ. Тому оптимально було б узгодити пороги посиленої санкції за брехню в декларації та незаконне збагачення, яке вмикається не на початку межі посиленої брехні. Це дає можливості декларанту не підпадати під відповідальність за незаконне збагачення, користуючись прогалиною у 1,5 млн грн між порогами. 

З іншого боку, можливості для якісної цивільної конфіскації досі залишаються меншими, ніж це було б доречно. Нагадаємо, що у цивільної конфіскації нижчий стандарт доказування, що робить її легшим для застосування інструментом. Вона базується на принципі «балансу ймовірностей», де тягар доведення того, що активи є швидше необґрунтованими, а не набутими з законних джерел, покладається на державний орган. У незаконному збагаченні ж має бути суттєво сильніша доказова база для обвинувального акту, де винуватість декларанта держава повинна довести «поза розумним сумнівом», оскільки всі сумніви у кримінальному процесі мають тлумачитись на користь підозрюваного. 

На сьогодні після виправдувального рішення суду щодо обвинуваченого у незаконному збагаченні САП не має можливостей застосовувати до таких осіб інструмент цивільної конфіскації. А тому зниження порогу незаконного збагачення і потрапляння кейсу у поле незаконного збагачення з можливим виправданням підозрюваного не має закривати можливість для цивільної конфіскації в суді. На це у розрізі закриття кримінальної справи зважає і САП у своїй позиції. 

Для розв’язання проблеми було б краще, якби САП отримала повноваження проводити процесуальне керівництво у всіх справах про незаконне збагачення, що зараз не передбачено законодавством. У такому випадку прокурори САП змогли б оцінювати в кожній окремій справі її судові перспективи у кримінальному чи цивільному процесах. Проте це не має перевантажувати орган, адже його спроможність розширюється, а справи про незаконне збагачення можуть стосуватись активів лише з 2019 року. Крім цього, подання обвинувального акту повинно переривати строки позовної давності для звернення з заявою про цивільну конфіскацію. Однак таких ініціатив у законопроєкті немає, тож його варто вдосконалити зокрема у цій частині.

Не слід виключати і можливість НАБУ розслідувати інші справи, які не охоплюватимуться оновленими розмірами кримінального правопорушення або завданої шкоди. Адже прокурор має повноваження передати справу детективам НАБУ, якщо злочин спричинив або міг спричинити тяжкі наслідки для суспільства чи держави, а детективи НАБУ мають повноваження розслідувати справи інших органів за рішенням директора та згодою прокурора САП. Для цього слід вдосконалити порядок витребування таких справ і взаємодії НАБУ і САП з іншими органами розслідування.

І не менш важливо при розвʼязуванні питання щодо відсутності максимального періоду перебування порушників у так званому «Реєстрі корупціонерів» врахувати, що строки судимості за ст. 89 КК достатньо короткі, наприклад, при укладенні угоди, яка передбачає звільнення від реального покарання (максимум 3 роки). Тому потрібно збільшити тривалість іспитового строку, який встановлюється при такій угоді, щонайменше до 6 років, як це пропонував урядовий законопроєкт про угоди зі слідством. 

Ми не маємо застережень до запропонованих у законопроєкті 13271-1 встановлених строків перебування у Реєстрі порушників за умови, якщо до кримінального закону надалі внесуть зміни щодо збільшення строків судимості (щонайменше до 6 років, як це пропонувалось урядовим законопроєктом про угоди зі слідством), а також додадуть строк за дисциплінарне правопорушення. Пропозиція НАЗК вилучати осіб тільки з публічної частини Реєстру також, на нашу думку, заслуговує на розгляд законодавця. 

Які положення первинного законопроєкту змінили або вилучили з редакції Комітету?

У переважній більшості під час розгляду Комітетом вдалося прибрати з первинної версії законопроєкту найбільш критичні норми.

Так, небезпечною частиною первинного законопроєкту було звуження підслідності НАБУ, яка і так недосконала через те, що не охоплює низку топчиновників. Таке зниження підслідності могло відбутися після зростання порогів у сфері недостовірного декларування. Якби правки депутатів прийняли, це призвело б до того, що нові справи опинилися б не у системі НАБУ-САП-ВАКС, а у системі ДБР – Нацполіція — Офіс Генерального прокурора — суди загальної юрисдикції. А це значно знизило б ефективність досудового розслідування та судового розгляду таких справ у частині невідворотності покарання. 

Оскільки НАБУ, САП та ВАКС отримали законодавчу можливість розширити свій штат, такі обмеження законодавця їх підслідності та підсудності не були послідовними. Навпаки — НАБУ має отримати можливість для досудового розслідування незаконного збагачення та недостовірного декларування незалежно від посади декларанта, якщо він досягнув порогів предмета правопорушення.

Комітет відхилив пропозицію підвищити мінімальні розміри хабарів для розслідування НАБУ, що могло б дозволити серйозним корупціонерам уникнути відповідальності через передачу їхніх справ менш спеціалізованим органам — ДБР або Нацполіції. Наприклад, зараз судять заочно депутата Київради Владислава Трубіцина, а також ще п’ятьох осіб в отриманні 1,39 млн грн хабаря за розміщення точок роздрібної торгівлі в столиці. І якби такі зміни внесли, ця справа та подібні вже не були б у фокусі НАБУ. 

Також у первинній редакції пропонувалося, що строк здійснення моніторингу способу життя від НАЗК не зможе перевищувати чотирьох місяців з дня прийняття відповідного рішення та здійснюватиметься виключно щодо активів, доходів, витрат, послуг й інших елементів способу життя, набутих, здійснених чи отриманих під час перебування на посаді, без права проводити його стосовно кандидатів на посади. Такі положення були виключені з редакції Комітету.

Взагалі питання строку моніторингу способу життя (МСЖ) за оптимальних умов не мали б розглядатися на рівні закону, як занадто дрібні для уваги законодавця з погляду юридичної техніки. Водночас долучення таких норм у законопроєкт 13271-1 виглядало радше як вимушений крок, оскільки саме НАЗК жодного разу не обмежувало себе у строках проведення моніторингу на рівні власних підзаконних нормативно-правових актів та методичних рекомендацій. 

Відповідно до нашого дослідження механізму МСЖ, така безстроковість здатна спричинити як надмірне втручання у персональне життя декларантів, заборонене законом, так і відповідне порушення ст. 8 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ) щодо права на повагу до приватного і сімейного життя — з потенційними справами в ЄСПЛ проти України. 

Також НАЗК вже повідомляло на засіданні Комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики, що у 2023 році мінімальний строк проведення МСЖ склав 3,5 місяці, середній строк процедури становив 10 місяців, а максимальний – 18 місяців. У 2024 році мінімальний строк був вже 2 місяці, середній строк – 9 місяців, максимальний – 15,5 місяців. В умовах, коли держава має всього 4 роки (з дня набуття оскаржуваних активів) строку позовної давності у справах щодо визнання активів необґрунтованими, витрачати 1,5 року на проведення МСЖ — це надто багато. Тож називати таку процедуру ефективним інструментом дещо недоречно. При цьому важливий нюанс полягає в тому, що, на відміну від строків давності притягнення до відповідальності, ці строки позовної давності рахуються до звернення в суд із позовом. 

Тому запровадження строку у 4 місяці можна було б підтримати, якби також передбачалася умова для його обґрунтованого продовження ще на 2 місяці. Пропозиція НАЗК до головного Комітету визначити строк МСЖ у 180 днів з можливістю його продовжити ще на 180 днів не була релевантною, оскільки 1 рік потенційного МСЖ не розвʼязує проблему його завеликої тривалості. З цих же міркувань пропозицію САП залишити безстроковість МСЖ теж не варто враховувати. Тож у майбутньому строки моніторингу необхідно врегулювати на рівні відповідного порядку НАЗК.

Більш небезпечними у первинній версії законопроєкту були пропозиції обмежити сам предмет МСЖ виключно активами, набутими на посаді, без перевірок активів членів сімʼї декларанта або третіх осіб, що можна робити зараз. З погляду цілей системи електронного декларування, такі зміни створили б не тільки велику прогалину в законі й можливість легалізувати набуті активи, звільнившись і поновившись на посаді згодом, або створювати фікцію, що вони набуті до вступу на посаду. Це створило б небезпечний прецедент обмежень, який надалі можна було б поширити і на повні перевірки декларацій. Хоча законопроєкт 13271-1, на відміну від негативних пропозицій основного законопроєкту 13271 від Сергія Власенка, не зачіпає повні перевірки, законодавець міг би використати таку новацію як аналогію і в майбутньому обмежити так само предмет повних перевірок. 

Нагадаємо, що міжнародні стандарти передбачають наявність однієї процедури перевірок декларацій, а не їхнього розмаїття. Саме тому Transparency International Ukraine пропонувала взагалі скасувати МСЖ як дублювальну повні перевірки процедуру. У випадку ж залишення моніторингу у законодавстві, його варто розглядати як засіб попередньої перевірки конкретних можливих фактів зловживань, виявлених проактивно працівниками НАЗК у ході інформаційно-аналітичної роботи за прикладом НАБУ, чого зараз НАЗК не проводить. І при провалі такого МСЖ декларантом Агентству варто запускати вже повну перевірку, де перевіряти усі розділи декларації. Такі положення теж можна додати до доопрацювання законопроєкту.

У первинній редакції законопроєкту пропонувалося не комплексно встановити строк перебування порушників у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення («Реєстр порушників», раніше «Реєстр корупціонерів»). Ішлося про те, що такий строк не може перевищувати аналогічний, передбачений статтею 39 КУпАП, якщо особу піддано адміністративному стягненню (1 рік), та строки, визначені статтею 89 КК, якщо особу було засуджено за вчинення кримінального правопорушення (строки погашення судимості – від 1 до 8 років). Але первинний законопроєкт зареєстрували без згадки строковості перебування в Реєстрі через цивільноправові, дисциплінарні заходи чи відповідальність юридичних осіб. Тому редакція Комітету є більш комплексною та цілісною.

Висновки

TI Ukraine вважає, що законопроєкт 13271-1 необхідно ухвалити за основу з майбутнім доопрацюванням його відповідно до наших рекомендацій. До цього покращення варто долучити міжнародних партнерів, а також представників громадянського суспільства та антикорупційних органів. Ми погоджуємось із рішенням Комітету щодо відхилення інших альтернативних законопроєктів №13271, №13271-2. 

Для такого покращення законопроєкту ми рекомендуємо:

• знизити адміністративний з 0,3 до, наприклад, 0,15 млн грн та кримінальний з 1,5 та 6 до, наприклад, 1,2 та 2,4 млн грн пороги для відповідальності за недостовірне декларування та для застосування цивільної конфіскації з 1,5 до, наприклад, 1,2 млн грн;
• передбачити повноваження НАЗК виявляти необґрунтовані активи та збирати докази їх необґрунтованості за ст. 290 ЦПК без обмежень спеціальними процедурами, а також вдосконалити механізм цивільної конфіскації відповідно до рекомендацій нашого окремого дослідження; 
• запровадити гнучку можливість перейти до цивільної конфіскації із кримінального процесу незаконного збагачення на основі оцінки прокурорами САП доказової бази конкретних справ, але для цього всі провадження щодо незаконного збагачення та цивільної конфіскації (зі збереженням винятку щодо посадових осіб НАБУ, САП та ВАКС) мають йти через САП;
• необхідно вдосконалити механізми витребування справ при наданні НАБУ повноважень розслідувати незаконне збагачення та недостовірне декларування незалежно від рівня посади декларанта, якщо він досягнув поріг для відповідальності;
• предмет МСЖ, за умови залишення цього механізму в законодавстві, необхідно скоригувати в інший бік – передбачити в рамках нього можливість НАЗК здійснювати проактивну інформаційно-аналітичну роботу за прикладом НАБУ з пошуку та попередньої перевірки конкретних можливих зловживань;
• узгодити пороги посиленої кримінальної відповідальності за недостовірне декларування та незаконне збагачення, наприклад, знизивши їх до 2,4 млн грн;
• розглянути пропозицію НАЗК вилучати осіб лише з публічної частини Реєстру порушників, додати строк перебування у Реєстрі за дисциплінарне правопорушення;
• збільшити строки судимості щонайменше до 6 років, у тому числі для тих, хто умовно звільнений від покарання.

Наразі законопроєкт 13271-1 змінює важливі елементи кримінальної відповідальності та юрисдикції НАБУ і містить низку позитивних новацій. Але за умови подальшого вдосконалення тексту законопроєкту залишається потенціал для більш позитивного впливу на ефективність антикорупційної політики.

Що чекає на Крупу, інших голів МСЕК та хмельницьких прокурорів?

Попри всі «відгалуження» справи голів МСЕК, варто нагадати про основних фігур скандалу. 

Все почалося з обшуків ДБР у керівниці Хмельницького обласного центру МСЕК Тетяни Крупи та її сина Олександра, який на додачу є начальником Пенсійного фонду Хмельниччини. Після того, як у Крупи вдома правоохоронці знайшли 6,5 млн доларів незадекларованих готівкових коштів та докази того, що вона видавала довідки про інвалідність, їй вручили підозру у незаконному збагаченні. 

Згодом справу від ДБР передали НАБУ, оскільки Крупа — депутатка Хмельницької облради, а розслідування щодо посадовців цієї категорії за законом має проводити саме Бюро. Тетяні Крупі вже обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, це рішення зараз оскаржується у апеляції. Про особливість цієї справи поговоримо трохи нижче.

Затримання Крупи — це лише початок історії. Далі журналісти провели власне розслідування і виявили, що у півсотні прокурорів Хмельниччини, у тому числі й обласного прокурора Олексія Олійника, є оформлена інвалідність. І за цей статус вони роками отримували пенсії. 

Такий поворот зрештою призвів до низки владних рішень. Зокрема Офіс Генерального прокурора ініціював службові розслідування, що стосуються усіх органів прокуратури. За попередніми даними від ОГП вже відомо про аналогічні випадки з десятками прокурорів з інвалідністю в інших областях. Це стало також причиною подачі у відставку самого Генпрокурора, за його звільнення вже проголосувала Верховна Рада.

На цей скандал із МСЕК відреагував президент Володимир Зеленський, який анонсував масштабні перевірки всієї структури та її ліквідацію. І на цьому поки завершилася публічна частина скандалу. 

Але повернімося до справи Крупи і до того, чому вона справді особлива і чим відрізняється від інших епізодів щодо МСЕК.  

Як ми вже вказували, справу Крупи розслідує НАБУ, і надалі розглядатиме ВАКС, бо вона депутатка обласної ради. Але щодо інших представників МСЕК їх дії має розслідувати ДБР. Однак і тут не обійшлося без винятку — розслідування потенційних корупційних схем очільниці Миколаївського обласного МСЕК Віри Бєлякової, взагалі веде СБУ. Так, під час обшуків у Бєлякової було виявлено понад 450 тисяч доларів готівкою, а також колекцію ювелірних виробів, які вона переховувала за різними адресами. А її син має російський паспорт, отриманий у консульстві росії в Одесі до початку повномасштабного вторгнення.

Але головне запитання — яку відповідальність можуть понести фігуранти за законом, якщо суд визнає їх винними? «Закон про запобігання корупції» встановлює вичерпний перелік посадовців, які можуть бути покарані за незаконне збагачення, і серед них немає очільників обласних МСЕК або будь-яких інших членів цих комісій.

Це означає, що покарати голів МСЕК можна лише за недостовірне декларування, і максимальне покарання за такий злочин — позбавлення волі на 2 роки без можливості обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю протягом 3 років. При цьому незаконні статки конфіскувати не вийде, якими значними вони б не були, оскільки ця стаття не передбачає додатковим покаранням конфіскацію.

З іншого боку, у держави залишається можливість притягнути голів МСЕК до кримінальної відповідальності за легалізацію доходів (ст. 209 КК України) — якщо посадовець МСЕК за отриманий хабар, наприклад, купив майно або поклав ці кошти на рахунки в банках. І ця стаття вже має більш суворе покарання — до 6 років позбавлення волі або до 8 років, якщо стосується майна на суму понад 9 млн грн. І за цією статтею таке незаконне майно можна конфіскувати. Але в Україні цю практику майже не використовують, хоча це і могло б бути виходом із ситуації у справах голів МСЕК. 

І саме через складність покарання для таких порушників парламенту варто включити цю категорію людей до переліку уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Це дозволить притягувати недоброчесних очільників МСЕК до відповідальності за незаконне збагачення і конфісковувати їх активи або в межах кримінального провадження або в межах цивільної конфіскації.

Що стосується хмельницьких і не тільки прокурорів, наразі відомо точно тільки про службові розслідування щодо них. Але такі розслідування не передбачають притягнення до відповідальності за корупцію, і за результатами саме службових розслідувань прокурорів можуть хіба що виписати догану або звільнити. Проте так само ці результати можуть стати базою для інших кримінальних розслідувань, якщо Офіс Генпрокурора передасть їх ДБР чи НАБУ.

А поки триває службове розслідування, всі прокурори, щодо інвалідності яких є запитання, можуть продовжувати здійснювати свої повноваження якщо їх не буде відсторонено або звільнено до його закінчення. 

Проте, якщо ж виявиться, що прокурори незаконно оформили інвалідність через корупційну схему, щодо них таки можуть порушити саме кримінальну справу. Зокрема за ст. 369 – надання неправомірної вигоди, за ст. 358 — підробка документів, або ж ст. 190 – шахрайство. Щоправда, жодної інформації про те, що такі справи розпочаті, а підозри вручені, ми наразі не маємо.

Чи могло НАЗК виявити порушення у деклараціях голів МСЕК?

Голови обласних МСЕК зобов’язані подавати декларації (попри нещодавні твердження Голови НАЗК), і всі вони є в публічному доступі, окрім однієї –  голови Херсонської МСЕК Наталії Сальникової. Тож ми дослідили фінансовий стан 23 голів обласних МСЕК і виявили, що потенційні порушення можуть бути виявлені не лише у Тетяни Крупи. 

Найбільше стурбованості в нас викликав той факт, що 18 з 23 очільників отримують пенсію або її отримує їхній чоловік чи дружина, а у 8 випадках пенсію отримують обоє. 

Тут важливо, що через особливості внесення даних в декларації ми не можемо встановити, чи ідеться про пенсійні виплати за вислугу років, чи про пенсію за інвалідністю, чи за якоюсь іншою характеристикою. Але такий аналіз може і, очевидно, має здійснити НАЗК. Адже отримання пенсії очільниками МСЕК та їх членами сім’ї в разі, якщо вона була присвоєна саме по інвалідності, може свідчити про потенційний конфлікт інтересів, що якраз входить до зони регулювання НАЗК.

Крім того, у понад половині випадків у голів обласних МСЕК за час їх перебування на посаді можна простежити значне зростання активів. Звісно, до рівня Тетяни Крупи та її чоловіка, до речі, теж держслужбовця, бо він є начальником управління Держаудитслужби Хмельницької області, більшість колег не дотягують. Втім, окремі випадки привертають увагу. Наприклад, факт декларування головою Волинської МСЕК Василем Тимощуком 50 об’єктів нерухомості. При цьому рівень доходів Тимощука у 492 тис. грн на 2023 рік (включно з пенсією)  та інформація про попередні майже в половину нижчі його заробітки викликає серйозний сумнів у можливості купівлі такого обсягу майна.

Тривожною є тенденція до придбання низки великих земельних ділянок очільниками МСЕК та їх чоловіками або дружинами, подекуди за смішні гроші. Так, у власність дружини голови Івано-Франківської обласної МСЕК Михайла Кулаєця за час його перебування на посаді додалося 4 земельні ділянки в понад 1000 кв. м. А сам Кулаєць лише за 2023 рік збагатився ще 5 ділянками по декілька тисяч кв. м, причому за декларацією, 4 з них коштують менше ніж 10 тис. грн кожна. 

Описане наштовхує на запитання: чи перевіряло НАЗК вказані декларації очільників обласних МСЕК, і які висновки зробило Агентство за результатами таких перевірок? 

Загалом декларації 6 очільників МСЕК успішно пройшли автоматизовану повну перевірку НАЗК, яка полягає у звірці даних декларації з реєстрами. Проте до такої успішності автоматизованої перевірки залишаються чимало запитань. Адже під час ручної повної перевірки уповноважена особа може запитати в декларанта пояснення щодо походження задекларованих заощаджень, автоматизована ж перевірка такої можливості не передбачає. І так само автоматизована повна перевірка не зможе вирахувати імовірний конфлікт інтересів, коли очільники МСЕК безпідставно надають висновки про інвалідність щодо себе або членів сім’ї. Перевірити ж суму готівкових заощаджень декларантів НАЗК за мандатом не може — це можуть зробити лише правоохоронні органи під час обшуку. 

Цікаво, що загалом з-поміж усіх вивчених нами декларацій лише одну перевірили уповноважені особи НАЗК вручну, і це якраз була декларація Голови Хмельницької МСЕК. При цьому за результатами перевірки були виявлені лише ознаки адміністративного правопорушення, але не кримінального. 

З довідки про результати повної перевірки Тетяни Крупи можна побачити, що спеціалісти НАЗК встановили розбіжності лише щодо незадекларованої вартості нерухомості, звіривши їх з державним реєстром. Але уповноважені особи не замовляли експертизу того, чи відповідає ринковій зазначена в реєстрі вартість набутих Крупою у 2022 році земельних ділянок чи будинків у Хмельницькій області, а в декларації йшлося ж про умовні 2 або 10 тис. грн. Аналогічних випадків із земельними ділянками, придбаними за безцінь, і в інших деклараціях обласних голів МСЕК ми побачили чимало.

Нагадаємо, що при відновленні декларування депутати заклали в закон «Про запобігання корупції» нову норму про презумпцію достовірності даних держреєстрів, з єдиним винятком — інформація з них недостовірна, якщо це встановлено в законному порядку. Тому НАЗК має не лише керуватись даними з державних реєстрів та правовстановлюючих документів, а й перевіряти їх далі щодо ринкової вартості.

Зараз декларації Крупи і її чоловіка проходять повторну перевірку. Втім, загальна картина з перевірками декларацій голів МСЕК дає підстави для сумніву в ефективності чинних засобів фінансового контролю НАЗК при перевірці декларацій. Ми вже раніше критикували новий підхід Агентства до автоматизації повних перевірок, і цей наш аналіз підтверджує попередню позицію.

Ми не можемо коментувати причини того, що, окрім декларації Тетяни Крупи, декларації інших очільників МСЕК не були відібрані на повну ручну перевірку НАЗК. А все тому, що правила логічного і арифметичного контролю, за якими здійснюється визначення ризиковості декларацій, досі закриті. Ми давно закликаємо НАЗК зробити ці правила публічними — так можна було б ідентифікувати потенційні проблеми і покращити відбір декларацій.

Важливо зрозуміти, що саме якісна перевірка статків держслужбовців Нацагентством зрештою може стати підставою для відкриття провадження правоохоронними органами щодо потенційних порушень. 

Як це все змінити?

На жаль, кадрові рішення у скандалі із МСЕК, як і ліквідація самої установи, не вирішують системну проблему — недостатній контроль за роботою цих комісій і неможливість притягнення їх представників до відповідальності. Наразі практично відсутні механізми, які б забезпечили належне виявлення, розслідування і покарання для цієї категорії держслужбовців.

Система потребує комплексних ґрунтовних змін, які стануть надійними запобіжниками проти повторення аналогічних скандалів у майбутньому. І надалі подібні запущені проблеми можуть виникнути і в інших галузях — попри всі спроби проконтролювати цей процес.

Що ж потрібно зробити, аби ми більше не були свідками таких масштабних скандалів? 

1. НАЗК має переглянути наявний підхід до проведення повних перевірок, зокрема відмовитися від їх автоматизації та зосередитися на проведенні цих перевірок вручну уповноваженими особами.
2. Парламент має синхронізувати коло осіб, які можуть бути покарані за незаконне збагачення або чиї активи можуть бути визнані необґрунтованими з суб’єктами, зобов’язаними подавати декларації згідно з Законом «Про запобігання корупції». 

Проте саме на історію, яка зараз розкрилася, такі зміни не вплинуть. Адже кримінальний закон не має зворотної дії, а тому потрібно розвивати механізм притягнення до кримінальної відповідальності за легалізацію майна.

Якщо цього не зробити, то в кращому випадку, декларації голів МСЕК НАЗК відбере на повну перевірку, за результатами якої може встановити ознаки:

• недостовірного декларування, про яке ми згадували вище або 
• реального конфлікту інтересів, якщо буде доведено, що голови МСЕК отримували пенсію на підставі власних експертних висновків. А відповідальність за таке порушення — штраф від 1 700 до 13 600 грн з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на 1 рік (ст. 172-7 КУпАП).

Також на підставі встановлених вище порушень очільників МСЕК можуть притягнути до дисциплінарної відповідальності, тобто в найкращому випадку звільнять тих, кого ще не звільнили. Чи можна це назвати саме таким покаранням, якого чекають українці за подібні виявлені злочини? Питання риторичне.

Що ж змінилося?

1. З-поміж декларацій, які можуть бути відібрані на повну перевірку, виключено декларації кандидатів на посади. Це формальна зміна, проти якої ми не заперечуємо, адже НАЗК і до того не проводило такі перевірки.
2. Додано визначення об’єкта декларування — це об’єкт, відомості про який зазначені або повинні бути зазначені в декларації відповідно до статті 46 Закону «Про запобігання корупції». Це виправдана зміна, яка дозволяє зафіксувати на рівні порядку ширшу дефініцію об’єктів декларування.
3. Тепер під час повної перевірки декларації уповноважені особи НАЗК можуть використовувати інформацію, зібрану в результаті спеціальної перевірки. Це також більше формальна зміна, яка не є критичною.
4. Оновлений порядок передбачає, що повна перевірка декларації не проводитиметься стосовно раніше перевірених об’єктів декларування, якщо в ході такої перевірки не були виявлені порушення. Втім, редакція цього положення дещо розходиться з редакцією нещодавно прийнятого законопроєкту 10262, який дозволяє Агентству перевіряти раніше перевірені майно та активи у декларації, коли НАЗК отримало нову інформацію про них або якщо наявні нові джерела інформації, що не були відомі чи не були доступні НАЗК під час попередньої перевірки. Важливо гармонізувати порядок із вказаним законом у цій частині.
5. За результатами проведення повної перевірки декларації посадовці зможуть ознайомитись з усіма матеріалами та отримати їх копії за письмовим запитом. Це крок, який кореспондується із змінами до профільного закону восени 2023 року.
6. Втім головна зміна, яку пропонує оновлений порядок,  — це запровадження автоматизованої повної перевірки декларації, яка замінить собою ручну повну перевірку уповноваженою особою. Окремі декларації все-таки зможуть попасти на перевірку людиною, але їх буде значно менше.

Що собою представляє автоматизація повної перевірки?

Автоматизована перевірка декларації буде здійснюватися протягом 15 днів. За її результатами НАЗК формуватиме довідку про результати проведення автоматизованої перевірки декларації, і цю довідку надсилатимуть у персональний електронний кабінет декларанта в Реєстрі.

Автоматизована повна перевірка відбуватиметься шляхом зіставлення інформації у декларації з даними в реєстрах, банках даних, правовстановлюючих документах тощо через програмні засоби Єдиного державного реєстру декларацій. 

Transparency International Ukraine виступає концептуально проти цього — як з міркувань недоречності автоматизації, коли повна перевірка має залишатись ручною процедурою, так і з міркувань «невичищених» реєстрів. Ці бази даних можуть містити неправильну або неповну інформацію, а правовстановлюючі документи також можуть бути сфальсифіковані. Тому такі джерела не до кінця надійні і потребують оцінки людини.

Ба більше, враховуючи запровадження НАЗК функції «дані для декларацій», яка пропонує декларанту використати інформацію з реєстрів одразу під час заповнення декларації, відомостей, що відрізнятимуться від відомостей реєстрів, буде ставати все менше. Це взагалі ставить під питання необхідність запровадження інституту автоматизованої повної перевірки. До того, законодавче регулювання повної перевірки декларацій у Законі «Про запобігання корупції» не змінювалось настільки сильно, аби можна було говорити про законодавчий фундамент автоматизованих повних перевірок.

На підставі згаданих змін у порядку пропонується оновити визначення «недостовірних відомостей». Так, НАЗК пропонує зазначити, що вони відрізняються від відомостей із правовстановлюючих документів, судових рішень (які набрали законної сили), реєстрів, банків даних тощо на суму, що перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на дату подання декларації. Або це можуть бути відомості, які не дають змоги ідентифікувати члена сім’ї суб’єкта декларування чи об’єкт декларування. НАЗК «зв’язує» собі руки, обмежуючись лише інформацією з реєстрів та інших вказаних джерел, яка ще й може бути неправильною. 

Попереднє визначення недостовірних відомостей передбачало ширшу дефініцію, зокрема те, що такі дані «не відповідають дійсності або є неправдивими, що підтверджено Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації». На наше переконання, це визначення треба було залишити.

Крім недостовірних відомостей, в Порядок додано також поняття «неточних відомостей». Воно дублює визначення «недостовірних відомостей», наведене вище. Єдина різниця — сума розбіжності задекларованих активів з реєстрами та базами даних має бути меншою ніж 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на дату подання декларації. Крім того, «неточними» є відомості, які хоч і не відповідають дійсності, але за сукупністю з іншими дають змогу ідентифікувати члена сім’ї суб’єкта декларування чи об’єкт декларування. 

Таким чином НАЗК хоче виправити вже давно відому проблему з витрачанням часу на перевірку дрібних розбіжностей. Мотивація виправдана, але вирішувати це треба не через запровадження автоматизації повних перевірок. Натомість питання «неточних відомостей» більше пасувало би врегулювати у процедурі логічного і арифметичного контролю (ЛАК), за результатами якого декларації присуджують показник ризиковості й відбирають на повну перевірку. Втім правила ЛАК наразі закриті для громадськості за рішенням НАЗК, тому ми не маємо змоги давати щодо них конкретні рекомендації.

Продовжуючи тему ЛАК, оновлений порядок дає визначення показника рейтингу ризику декларації та описує окремим розділом оцінку ризиків декларації, ще більше «змішуючи» новостворену автоматизовану повну перевірку і процедуру ЛАК.

Крім цього, на повну перевірку уповноваженою особою потраплятимуть лише ті декларації, які не можна буде перевірити автоматизовано або які не пройдуть автоматизовану перевірку. Насамперед йдеться про випадки, коли у деклараціях були виявлені недостовірні відомості, ознаки конфлікту інтересів, необґрунтованості активів, незаконного збагачення чи неточності оцінки задекларованих активів. Також не будуть перевіряти автоматизовано декларації суддів та суддів Конституційного Суду України, тільки вручну.

Водночас новий порядок передбачає, що повна перевірка уповноваженою особою проводитися не буде, якщо така декларація раніше була перевірена автоматизовано. Таким положенням НАЗК також обмежує себе, адже воно не враховує, що в тих самих реєстрах може бути змінена інформація. Єдиною можливою підставою для «ручної» повної перевірки раніше перевірених декларацій може бути отримання НАЗК інформації про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. 

Як ми вже згадали вище, у прийнятому законопроєкті 10262, який стосується е-декларування і покликаний втілити вимоги Єврокомісії, скасовується заборона НАЗК перевіряти майно, яке вже раніше було перевірено і щодо нього не було виявлено порушень. Таким чином, згідно з законом, якщо Агентству стане відома нова інформація щодо вже перевірених об’єктів, воно може перевірити їх ще раз.

***

У своїй критиці нового підходу Агентства до повних перевірок ми також керувалися звітом Комісії з першої зовнішньої незалежної оцінки ефективності діяльності НАЗК за 2020-2021 роки. Там аудитори вказали: «НАЗК повідомило Комісії, що питання можливості проведення повної перевірки в автоматизованому режимі з використанням програмних засобів Реєстру вивчається. Комісія хотіла б висловити сумніви, що повна перевірка декларацій може бути проведена в автоматизованому режимі, бо за чинним мандатом НАЗК процедура була розроблена для ручної перевірки уповноваженими особами НАЗК».

Таким «розщепленням» повної перевірки НАЗК планує закрити необхідність перевірити великий масив декларацій, які мають бути подані після відновлення обов’язкового декларування. Щодо інших прийнятих до порядку змін, то вони є радше формальними і відповідають вже напрацьованій практиці НАЗК. 

Важливо, що міжнародний досвід не має на увазі повну перевірку не те, що всіх поданих декларацій, а і навіть їхньої половини чи третини. У багатьох країнах кількість перевірених декларацій невелика, і це цілком допустима практика (наприклад, у нашого сусіда Румунії проводиться приблизно 4 000 аудитів декларацій на рік). Те ж саме ОЕСР говорить, що ручна глибинна перевірка декларацій є обовʼязковим кроком. Критерії зовнішнього незалежного аудиту НАЗК вимагають для їхнього виконання щорічну перевірку всього лише 1000 декларацій. 

Вимоги перевіряти всі або більшість декларацій є радше популістичними тезами, які не враховують обʼєктивний стан речей. Адже ще в 2017 році запроваджена в Україні модель перевірок декларацій, яка не передбачала автоматизованих повних перевірок, була визнана такою, що відповідає міжнародним стандартам. На нашу думку, враховуючи контекст регіону, у випадку України варто рухатись до проведення приблизно до 5000 ручних повних перевірок на рік, керуючись попередньою редакцією порядку НАЗК, який не передбачав автоматизовані повні перевірки, та подальшим удосконаленням процедури.

Transparency International Ukraine вважає, що не варто шукати простих рішень для складних задач. Запровадження автоматизованих повних перевірок зможе підвищити кількість їх проведення, але не їх якість. Тому є ризик, що недобросовісним декларантам все одно вдасться уникнути відповідальності через вказані нами недоліки нової процедури. 

Та й загалом можна зробити висновок, що нова ітерація порядку є невиправданою з точки зору поставленої НАЗК мети, адже:

• далеко не кожна з поданих за два роки декларацій буде відібрана на повну перевірку, натомість туди повинні попадати лише найбільш «ризикові» декларації згідно з правилами логічного та арифметичного контролю. Зменшити кількість декларацій, які попадатимуть на ручну повну перевірку, можна, змінивши саме правила логічного і арифметичного контролю без введення нової процедури на тій самій системі ЛАК. Іншою проблемою, яка заважає це зробити, є незаконно обмежений НАЗК доступ до цих правил;
• оптимізувати проведення повних перевірок вручну можна через новий підхід Агентства до перевірки дрібних, несуттєвих розбіжностей у деклараціях, якщо вони не тягнуть за собою настання будь-якої юридичної відповідальності. На жаль, в практиці Агентства бували непоодинокі кейси, коли саме на такі уточнення йшло багато часу під час повної перевірки. Натомість НАЗК слід фокусуватись на виявленні ознак, що могли би свідчити про незаконне збагачення, необґрунтовані активи, конфлікт інтересів чи інші правопорушення. Адже з кожним роком НАЗК матиме змогу виявляти все більше випадків незаконного збагачення чи необґрунтованості активів;
• крім того, очевидною є необхідність збільшувати ресурс Агентства для проведення повних перевірок декларацій саме таким чином, як це передбачає Закон — вручну. Одним із варіантів цього є перехід працівників НАЗК зі структурного підрозділу моніторингу способу життя у структурний підрозділ повних перевірок декларацій, як ми це радили ще 2020 року у нашому Дослідженні спроможності, управління і взаємодії органів антикорупційної інфраструктури України.

Водночас нагадуємо, що у системі е-декларування ще залишаються прогалини, про які ми раніше писали. Також існує ще один законопроєкт 9587-д з негативними нормами щодо послаблення відповідальності за брехню в е-декларації, який був проголосований парламентарями, однак не підписаний Президентом.

По-перше, тепер можна приховувати всю інформацію про один і той же актив, який можна вказати лише в одному розділі декларації. Наприклад, отримані гроші як подарунок можна вказати в розділі про грошові кошти, де треба зазначити суми та валюти грошей. І при цьому не вказувати ці гроші в розділі про доходи, який вимагає оприлюднити джерело отримання такого подарунка. Цього буде достатньо для  заповнення декларації, а громадськість та журналісти-розслідувачі втратять можливість побачити частину інформації про походження коштів у відкритому реєстрі.

По-друге, народні депутати дозволили не вказувати у деклараціях орендовану нерухомість до 75 м2, якщо витрати на неї їм компенсуються. Це ще один удар по повноті декларацій у відкритому реєстрі. Нагадаємо, що раніше ТІ Ukraine виступала проти зміни правил декларування орендованих активів.

По-третє, з кола декларантів взагалі випадають керівники та заступники керівників відокремлених підрозділів та філій юридичних осіб. В той час як корупція на державних підприємствах, зокрема на тендерах, неодноразово ставала обʼєктом висвітлення громадськості та розслідування органів правопорядку, декларації керівництва цих автономних «майже юросіб» відтепер громадськість взагалі не побачить у відкритому реєстрі (наприклад, з Укрзалізниці чи Енергоатому). Це сталося через нову редакцію терміну «посадова особа юридичної особи публічного права», яка до того ж не встановлює чіткого дозволу нерезидентам не декларуватись, що може стати перешкодою для реформи корпоративного управління.

Велика частина новостворених прогалин стосується і відновленого мандату НАЗК проводити перевірки декларацій. Так, тепер НАЗК забороняється перевіряти відомості з декларацій, які вже були перевірені раніше без виявлених порушень. Враховуючи, що якість та повнота раніше проведених перевірок в окремих випадках була вельми неоднозначною, а НАЗК не могло використати весь спектр засобів перевірки, це стане фактично індульгенцією для декларантів. Про чисельні вади у реалізації НАЗК механізмів фінансового контролю раніше розповідав і висновок зовнішнього аудиту Агентства міжнародними експертами.

Умовно, якщо НАЗК раніше не мало доступу до закордонного реєстру однієї з іноземних держав, а тепер його отримало і виявило незадекларовані корпоративні права, це може не мати для цього декларанта жодних наслідків. Адже колись відомості в розділі про корпоративні права були перевірені НАЗК, а порушень виявлено не було. Інший приклад стосується не так давно отриманого права НАЗК отримувати банківську інформацію без рішення суду, що навряд чи встигло стати систематичною практикою при перевірці. Так само у нас виникали питання з приводу даних експертиз, якими послуговувалось НАЗК при попередніх перевірках.

Ще одна шпарина, яку зможуть використати — те, що тепер не перевірятимуться  нерухомість та автівки декларантів, які вони набули у власність до того, як офіційно стали декларантами. Додатково можуть виникнути труднощі з відомостями, взятими при заповненні декларації з державних реєстрів, — через їхню неповноту та помилки, а також новизну відповідного законодавства.

І ще не варто забувати про інший законопроєкт 9587-д, який знаходиться на підписі у Президента, і якому теж потрібне ветування. Докладніше про проблеми в ньому TI Ukraine розповідала тут.

На жаль, завдяки саме прийнятому сьогодні й такому довгоочікуваному закону система декларування в Україні стала певною мірою складною та розбалансованою. Це прикро, адже у минулому ми отримували схвальні оцінки щодо її побудови від міжнародних організацій, таких як OECD чи GRECO. Тож ми переконані, що необхідно якнайшвидше виправити всі вади ухваленням відповідного законопроєкту, не чекаючи 2 місяці з дня оприлюднення закону, коли відкриється реєстр.

Що необхідно допрацювати

На жаль, наше головне побоювання щодо цього законопроєкту підтвердилось.  Нардепи підтримали правку про те, що після сплати штрафу у 17-42,5 тис. грн при брехні в декларації на суму до 1 млн 342 тис. грн порушник уже навіть не вважатимуть таким, який притягувався до адміністративної відповідальності. 

Це критичний момент, на якому Transparency International Ukraine наголошувала раніше у своєму заклику до Президента ветувати цей законопроєкт. Майже півтора мільйона гривень – це немаленька сума, за яку можна придбати як машину, так і квартиру. Тому дозволяти декларантам «забувати» вказувати майно такої вартості у своїх декларацій і натомість відкуповуватися смішним штрафом без внесення до Реєстру корупціонерів — це просто недопустимо.

До того ж у новому законі зберігається квазісудова роль НАЗК, яке в дискреційному порядку вирішуватиме, чи притягувати декларанта до відповідальності за несвоєчасне подання декларації. Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди, а привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються, і НАЗК тут не може бути винятком, як і інші державні інституції. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, і, звісно, штраф за неподання декларації вчасно, який накладає НАЗК, тут просто безглуздий по суті. 

Тож перебирання на себе судової функції НАЗК на нашу думку, щонайменше суперечить Основному закону держави.

Що варто залишити в новому законі

Як ми вже зазначали раніше, TI Ukraine позитивно оцінює запровадження термінів перебування в Реєстрі корупціонерів. Ця проблема вже давно назріла, адже таке обмеження відповідає правовому принципу, за яким зі спливом визначеного строку для особи, притягнутої до юридичної відповідальності, мають бути припинені всі негативні правові наслідки, пов’язані з цим.

Крім того, під час другого читання нардепи прийняли правку, яка пропонує передбачити в законопроєкті перелік поважних причин, через які декларант міг не подати декларацію вчасно. Зокрема це: 

• затримання, тримання під вартою або відбування покарання; 
• обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення;
• обставини непереборної сили — епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини; 
• тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров’я у зв’язку з лікуванням або вагітністю, за умови неможливості тимчасово залишити такий заклад; 
• технічні збої в роботі офіційного вебсайту НАЗК; 
• витребування відомостей, необхідних для внесення в декларацію. 

Такі винятки – це загалом позитивний крок, який надасть декларанту хоч якусь можливість надати свої пояснення та уникнути автоматичного накладення штрафу без оскарження в суді. А оскільки перелік причин для таких затримок цілком вичерпний, в результаті вдасться мінімізувати можливості зловживання даним положенням для ухилення від відповідальності. 

Щоправда, з іншого боку така вичерпність також не дозволить врахувати всі можливі ситуації, які завадили посадовцю подати декларацію. Тому, імовірно, варто додати ще якийсь варіативний пункт, який додасть гнучкості для таких можливостей — останні роки показали, що навряд чи можна передбачити усі перепони для вчасного подання декларацій чиновниками.

І тому цей закон також потребує вето Президента

Ми переконані, що Президенту необхідно ветувати цей законопроєкт і також повернути його на доопрацювання. Особливо в частині шкідливих останніх змін, які дозволяють уникнути відповідальності за брехню в декларації на суму до 1 млн 342 тис. грн, а також здійснювати НАЗК дії, які до цього відводились суду. 

Перемога в тому числі громадянського суспільства, яке спільними зусиллями добилося застосування вето щодо законопроєкту 9534 і відкриття реєстру декларацій, не повинна затьмарити необхідність ветування 9587-д. Адже він так само може спричинити значне послаблення антикорупційної реформи, чого нам точно сьогодні не треба.

Що пропонується в законопроєкті № 9587-д?

Документ пропонує внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України в частині запровадження автоматичного розгляду справ та накладення штрафів за порушення строку подання декларацій без складення протоколу. Система на базі Єдиного державного реєстру декларацій працюватиме за схожим принципом до автоматичної фіксації і накладення штрафу за порушення правил дорожнього руху.  

Якщо коротко, то пропонують такі етапи нової процедури.

1. Система автоматично фіксує несвоєчасне подання декларації.
2. Уповноважена особа НАЗК виносить постанову про накладення адміністративного стягнення за несвоєчасне подання декларації.
3. Постанову направляють порушнику.
4. Порушник сплачує штраф або оскаржує постанову у суді.
5. Інформація про порушника не вноситься до Єдиного реєстру корупціонерів.

Нова ініціатива нардепів має як позитивні, так і негативні риси.

Із позитивного пропонується нарешті внести зміни до Закону «Про запобігання корупції» в частині зберігання відомостей про декларантів в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення. Зокрема пропонується не включати до реєстру держслужбовців, які несвоєчасно подали декларацію та були притягнуті до адміністративної відповідальності за це. Це заслуговує на підтримку, адже наразі реєстр перевантажений даними про таких осіб.

Крім того, пропонується встановити такі строки зберігання відомостей про порушників:

1) про притягнення до дисциплінарної або цивільно правової відповідальності фізичної особи за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень – 1 рік; 

2) про накладення адміністративного стягнення (штрафу) на фізичну особу за вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення – 1 рік; 

3) про притягнення до кримінальної відповідальності фізичної особи за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень – до погашення або зняття судимості з особи, але не менше ніж 5 років; 

4) про юридичних осіб, до яких застосовані заходи кримінально-правового характеру у зв’язку з вчиненням корупційного правопорушення – 5 років.

Після завершення цих строків відомості про особу в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, мають бути виключені. Це відповідає правовому принципу, відповідно до якого зі спливом визначеного строку для особи, яка була притягнути до юридичної відповідальності повинно бути припинено всі негативні правові наслідки такої відповідальності. До прикладу, з цією метою існує інститут погашення судимості. 

Тому ми вважаємо, що ці зміни є виправданими і заслуговують на прийняття парламентом.

Із негативного, законопроєкт не передбачає уточнення у декларанта причин несвоєчасного подання декларації. Тобто навіть за наявності поважної причини на декларанта все одно буде накладене стягнення. 

Крім того, викликає застереження те, що за цією процедурою НАЗК замість суду самостійно вирішуватиме, чи накладати штраф. Декларант, звісно, може звернутися до суду з оскарженням постанови, але вже після її прийняття НАЗК. Таке перебирання на себе Агентством повноважень суду є сумнівним з точки зору закону та практики рішенням, адже розгляд таких справ не входить до законодавчо визначеного мандату НАЗК. Крім того, відповідно до ст. 124 Конституції України «правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення».

Також на практиці схожий механізм застосовується лише у справах щодо автоматичної фіксації порушення правил дорожнього руху. Ми вбачаємо велику різницю у такій категорії справ і справах щодо несвоєчасного подання декларації публічного посадовця.

Розробники законопроєкту також мотивують новий підхід до накладення стягнень за несвоєчасне подання декларації тим, що автоматична фіксація та винесення постанови без складання протоколу значно розвантажить суди. Проте оскільки розгляд справи не передбачає обов’язкове надання декларантом пояснень, цілком логічно припустити, що більшість декларантів підуть оскаржувати постанови про накладення стягнення в судах аби таки надати свою позицію.

Звісно, чисто статистично частина справ не дійде до суду через низку причин, які необов’язково пов’язані з тим, що декларант згоден з накладеним стягненням. Наприклад, він може пропустити строк на оскарження, на який відведено всього 10 днів з дня отримання постанови у персональному електронному кабінеті Єдиного державного реєстру декларацій. 

Загалом цей законопроєкт перекладає відповідальність за забезпечення повного та належного розгляду таких справ з НАЗК на декларантів. 

Таким чином, нова процедура надмірно обтяжує декларантів та не забезпечує їм права на ефективний засіб правового захисту.