Андрій Вишневський

Колишній заступник Голови НАЗК. Отримав ступінь магістра публічної політики в Оксфорді, а також має кваліфікацію викладача біології та хімії й юриста.

Своїми найсильнішими якостями кандидат вважає етичну позицію, послідовність у служінні публічному інтересу та чіткий вибір місць навчання по життю. А ось слабкою стороною Вишневський визначив брак політичної гнучкості.

Серед ситуацій, де Вишневський проявився як гарний кризовий менеджер, він назвав розроблення і затвердження Державної антикорупційної програми в короткі терміни, хоч у програмі й було втрачено блок про реформування системи Офісу генпрокуратури. Також він відзначив втілення безоплатної правової допомоги у 2012 році.

У перший день роботи на посаді Вишневський би перерозподілив обсяг завдань НАЗК, оскільки низка задач страждає через брак людей. У перший тиждень він би почав процес перебудови системи планування роботи НАЗК, оскільки, на його думку, нинішня методика OKR не підходить для державного органу. А в перший рік Вишневський планує зосередитися на виконаннях рекомендацій Єврокомісії.

Якщо очолить НАЗК, він також планує врешті затвердити і заюстувати порядок логічного та арифметичного контролю (ЛАК) при перевірці декларацій, а також припинити роботу з “реєстром міжнародних спонсорів війни”, який вважає “самодіяльністю”. Водночас кандидат відділяє напрямок державної санкційної політики, в якій роль НАЗК треба затвердити на законодавчому рівні за умови прийняття політичного рішення владою.

Кандидат вважає, що розподілити ресурси НАЗК між повними перевірками декларацій і моніторингом способу життя декларантів треба приблизно порівну. І те, наскільки багато декларацій пройдуть повні перевірки, треба узгодити всередині НАЗК разом з іншими стейкхолдерами

Комісія розглянула й таку проблему в роботі НАЗК, як неефективне використання ресурсів під час перевірки декларацій. Крім уже згаданої системи ЛАК, Вишневський бачить як спосіб вирішити це, зокрема, підняти погрішність, щоб відділити неточні дані від ознак незаконного збагачення.

Вишневський також поділився поглядом на те, як вдало імплементувати засоби контролю серед державних інституцій. На його думку, в інших органах мають постійно працювати антикорупційні уповноважені, яким би допомагало НАЗК.

Критику Вишневський вважає одним з ресурсів для самовдосконалення. Тож якби його діяльність вважали неефективною, він би опирався як на думку колег і партнерів з сектору, так і на незалежну оцінку роботи НАЗК.

Насамкінець у кандидата запитали про роль НАЗК в потенційному моніторингу і попередженні корупції серед донорів, які виділяють нам фінансову підтримку. На думку Вишневського, Агентство може займатися цим за бажання донорів, але обов’язково має це робити, відколи виділені ресурси стають державною власністю України.

Сергій Степанян

Т.в.о. директора антикорупційного підрозділу в Міноборони. Закінчив Національну юридичну академію імені Ярослава Мудрого.

За перші сто днів на посаді Голови НАЗК планує ознайомитись із ситуацією всередині структури та колективу НАЗК, процесами роботи. Поки особисто не ознайомиться з багатьма пунктами, то рішення приймати не буде. Зосередив би свою увагу на звіті незалежного аудиту, який можна використовувати як “дорожню карту”. За 100 днів хотів би виправити організаційну та штатну структуру, все те, що залежить від НАЗК безпосередньо, а потім би приступав до більш глобальних завдань.

Степанян заявив, що потрібно визначити законодавчо критерії “доброчесності”, які мають бути подані до ВР та проголосовані, адже для чиновників важливо розуміти ці критерії. Вважає, що потрібно боротися з корупцією системно та усувати її глибоко в цілому та прибрати саму причину.

Найбільшим досягненням на нинішній посаді назвав те, що разом з командою в Міноборони почали змінювати правила гри та вносити системи контролю за проведенням закупівель, повернули в ці процеси антикорупційний контроль, якого раніше не було.

Відповідаючи на питання комісії щодо корупційних скандалів в Міноборони, заявив, що коли почалась війна, Міністерство не було готове до закупівель під час війни. І коли він приєднався до команди у 2023 році на тлі всіх скандалів, то його команда почала відновлювати контроль закупівель, що призвело до того, що скандалів стало набагато менше. Також в складі антикорупційного підрозділу передавали матеріали в правоохоронні органи. За словами Степаняна, зараз Міноборони працює, щоб запобігти повторенню таких ситуацій. Висловив свою особисту думку, про те, що Міноборони замість визнання проблеми в комунікації корупційних скандалів, почало захищатись.

Кандидат вважає, що керівництву НАЗК не потрібно займатись мікроменеджментом та намагатися керувати всіма чотирма сотнями працівниками НАЗК, а потрібно довіряти своїм підлеглим.

Зауважив, що НАЗК повинно пояснити, чому воно змінює роз’яснення в деклараціях і довести це до кожного декларанта будь-якими способами. А також вважає, що в НАЗК нічого реформувати не потрібно, а потрібно вдосконалення тієї інституції, яка вже існує та потрібно виконати ті напрацювання, які вже існують.

Крім цього, кандидат вважає за необхідне зменшити кількість декларантів та залишити серед них лише тих, які дійсно мають вплив на корупцію в державі, а для зменшення корупціогенних факторів варто підвищувати заробітні плати службовцям.

Якщо буде обраним Головою НАЗК, то успіхом буде вважати майбутнє існування чесної незалежної інституції держави та самого НАЗК, коли при незалежних перевірках не буде виникати зауважень до роботи Агентства та його Голови.

На запитання, який саме досвід робить його кваліфікованим для посади голови НАЗК, Степанян зауважив, що він тут єдиний такий конкурсант, який наділений таким великим набором навичок і досвіду, інших таких конкурсантів немає.

Віктор Павлущик

Керівник відділу детективів НАБУ і старший детектив. Претендував на посаду директора Нацбюро, має кваліфікацію юриста та економіста-міжнародника.

Своїми сильними сторонами кандидат вважає те, що він завжди прагне проаналізувати інформацію через різні джерела та те, що має практичний досвід у роботі. Але йому ще варто попрацювати над публічними виступами.

Членкиня комісії наголосила на тому, що під час співбесіди Павлущик кілька разів повторював тези, що “він не найрозумніший і не Вікіпедія”, тож виникло запитання про лідерство кандидата. На це Павлущик зазначив, що він все ж лідер, а не виконавець вказівок “зверху”.

Під час роботи в НАБУ кандидат не відчував жодного політичного тиску ззовні, хоча згадав про інституційні спроби погіршити становище детективів. Водночас Павлущик пригадав випадки, коли особисто йому погрожували розправою та знищенням майна.

Якщо Павлущик очолить НАЗК, його першочерговими завданнями буде знайомство з колективом, аналіз виконання рекомендацій аудиту та рекомендацій Єврокомісії, акцент на дебюрократизації та цифровізації Агентства, а також нормотворча діяльність.

Серед пріоритетів НАЗК Павлущик також бачить запобігання корупції шляхом комунікації з населенням та навчання людей, зокрема нормам декларування. На його думку, Україна має назавжди забути гасло “щоб в Україні не було корупції та був кум, який міг все порішать”.

Павлущик вважає рівноважливими для Агентства такі аспекти, як повні перевірки декларацій, моніторинг конфлікту інтересів та моніторинг способу життя. Також, на його думку, НАЗК має навчати антикорупційних уповноважених, адже вони можуть донести інформацію до користувачів послугами Агентства.

У кінці в Павлущика запитали, чи не вбачає він суперечностей в роз’ясненнях НАЗК щодо декларування, конфлікту інтересів і викривачів корупції. Він відповів, що роз’яснення стали значно кращими від початку роботи Агентства, однак ще підлягають розвитку. Зокрема, їх розуміння можна спростити для тих, хто не є юристом.

На прохання комісії переконати її в довірі до майбутньої діяльності Павлущика, він відзначив свою цілеспрямованість, докладання зусиль у всіх сферах роботи та прагнення покращити Україну, щоб наступні покоління не знали про старий радянський менталітет.

Сергій Гупяк

Керівник Вінницького територіального управління ДБР. У 2008 році він отримав диплом спеціаліста Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, а також у 2012 році отримав диплом магістра Національної академії прокуратури.

Комісія запитувала його про методи та об’єкти фінансового контролю, яких би позбувся кандидат у разі обрання Головою НАЗК. На це Гупяк відповів, що бачить у зменшенні обсягів фінансового контролю “палку з двома кінцями”, адже після змін в законодавстві ті особи, які уникнуть фінансового контролю, також ще уникнуть відповідальності за конфлікт інтересів, порушення інших антикорупційних обмежень і тому подібне. На погляд Сергія, сама структура декларування зроблена гармонійно, а об’єкти які підлягають декларуванню — збалансовані.

У процес добору персоналу Сергій волів би додати тест на загальні здібності, а результати психологічного тесту може мати рекомендаційний характер для обрання напрямку роботи працівника.

Ключові показники ефективності у разі свого призначення вбачає у зменшенні корупційних ризиків в ключових шести сферах, визначених антикорупційною стратегією, зокрема у сфері оборони. Проте Сергій вважає, що нинішня антикорупційна стратегія і антикорупційна програма у сфері оборони не пристосовані до нинішнього воєнного часу і потребує суттєвих змін.

У сфері оборонних закупівель важливим бачить визначити чітку методику, алгоритм ціноутворення. Для цього бачить доцільним посилити функцію НАЗК з антикорупційної експертизи нормативно-правових актів, суттєво розширивши штат антикорупційних експертів НАЗК. Зробити висновки експертизи обов’язковими для врахування, створити можливість її ініціювання з боку НАЗК. Має ідею створити міжвідомчу робочу групу, яка б допомагала враховувати прогалини законодавства, виявлені на практиці.

На погляд Гупяка, гарантії незалежності НАЗК наразі є достатньо високими і забезпечують Агентству центральне місце в антикорупційній інфраструктурі. А задачу для голови НАЗК вбачає в тому, щоб ці гарантії незалежності були збережені та недопуску втручання органів влади та законодавчих змін, які б ці гарантії незалежності змінили.

Свою особисту незалежність Сергій вбачає у тому, що не надає можливості будь-кому ззовні протиправно впливати на нього, у здатності самостійно приймати рішення і мати можливість обрати те чи інше місце роботи за власним бажанням. Також свою незалежність поряд з доброчесністю і системністю бачить серед якостей, які йому допоможуть на посаді голови.

Комісія також зацікавилась тим, як кандидат оцінює функціонування Єдиного порталу викривачів, на що Гупяк заявив, що потрібно збільшувати питання захисту викривачів, усунути певні протиріччя у законодавстві, пропрацювати інтерфейс самого порталу.

Комісія попросила оцінити нинішнє місце роботи кандидата ДБР з точки зору реформування на шкалі від 0 до 10, проте кандидат не дав таку оцінку, адже це суперечило б його професійній етиці і він “не є керівником України” аби оцінювати різні інституції. Замість того навів ознаки незалежності органу: зокрема, зайняття посади через конкурс, відсутність протиправного зовнішнього впливу.

Також кандидат вважає, що кількісний склад НАЗК наразі не відповідає потребам і обсягам роботи, а своїм майбутнім завданням вбачає ініціювання розширення штату та утворення територіальних управлінь.

Олександр Стародубцев

Заступник керівника апарату НАЗК. За освітою він фінансовий менеджер. Навчався також в Києво-Могилянській бізнес-школі. У 2017–2018 роках був запрошеним стипендіатом університету Стенфорда, Каліфорнія.

Трьома найбільшими своїми перемогами за 3,5 роки роботи в НАЗК Стародубцев вважає: розбудовану HR-функцію, створену систему управління справами та особисте долучення до розробки хорошої інституційної стратегії НАЗК.

Майбутній розвиток НАЗК Стародубцев бачить так — в першу чергу, Агентство має збалансувати три напрямки: невідворотності покарання, розбудови систем запобігання корупції і розбудови доброчесності. По-друге, НАЗК має повернути довіру всіх партнерів, органів влади та громадськості.

Першим, за що планує взятися Стародубцев, якщо його оберуть головою, — це переосмислити стратегію всього, що робить НАЗК і збалансувати напрямки роботи.

Комісія також запитала кандидата про три якості, завдяки яким його можна було б порекомендувати на посаду голови. Він назвав: великий управлінський досвід, формування сильної команди, і уточнив, що “команда борду топменеджерів НАЗК — це має бути не команда зірок, а це має бути зіркова команда”. І третьою якістю він назвав людяність.

Санкційний напрям діяльності НАЗК, який наразі не передбачений законодавством, Стародубцев закривати не готовий. На його переконання, він має бути збережений до поки нема кому передати його в управління. Також він пообіцяв, що “це буде першим пріоритетом”. І відразу як він розбереться з командою і зі стратегією, то візьметься за санкції.

Реєстр корупціонерів Стародубцев уявляє як “пантеон ганьби”. І зараз, на думку Стародубцева, він потребує реформування. Адже, за словами кандидата, зараз туди потрапляють не тільки ті, хто мали б, а й особи, які вчинили дрібні погрішності. Також він вважає, що перебування в цьому реєстрі не може бути пожиттєвим.

Стародубцев зазначив, що НАЗК за Новікова було побудовано за лідерським типом, і що Новіков вирішував з ким Агентство спілкуватиметься, а з ким ні. В цих умовах Стародубцев “робив так звані партизанські вилазки” до ГО і менеджерів, які були активними в його темі. Таким чином, він зібрав “окрему нараду клубного типу”, де, за його словами, були всі антикорупціонери й менеджери публічної сфери. Стародубцев сказав, що це була можливість просто поговорити.

Катерина Каплюк

Зараз ФОП, а до цього вона працювала в департаменті моніторингу способу життя в НАЗК та займалася розслідувальною журналістикою.

Передусім кандидатка пояснила своє ставлення до того, що в попередні періоди НАЗК дуже часто не керувалося саме розробленими нормативно-правовими актами, зокрема в частині моніторингу способу життя — її робочої сфери. Каплюк визнала, що це викликало дуже значну доречну критику і зі сторони громадянського суспільства і зі сторони ЗМІ та міжнародних аудиторів. Кандидатка запевнила, що після очолення НАЗК виправить це, бо, на її думку, дуже важливо, щоб ці процеси відбувалися прозоро і за юстованими порядками.

Висловилася кандидатка і щодо можливого покращення системи декларування. Каплюк переконана, що дуже потрібно максимально автоматизувати можливості підтягувати в декларацію, наприклад, дані про членів сім’ї. За власними спостереженнями кандидатки, “часто недостовірне декларування відбувається не тому, що люди хочуть щось приховати, а тому що вони не до кінця розуміють, що декларувати”.

Каплюк переконана, що допомогти в цьому може ефективна розбудова системи антикорупційних уповноважених, які на місцях будуть роз’яснювати держслужбовцям, як саме необхідно заповнювати декларації. Саме це, на її думку, зможе посилити превентивну функцію НАЗК.

Також Комісія питала про доречність для НАЗК займатися санкційною політикою. Каплюк відповіла: “Я вважаю що НАЗК цим займатися не має, водночас у НАЗК є напрямок оцінки корупційних ризиків. І тут я бачу велику перспективу”. Водночас свою роботу в Task Force в межах розбудови системи санкційних списків, розшуку активів підсанкційних осіб кандидатка вважає своїм великим успіхом.

Висловилася Каплюк і про можливості для подальшого покращення моніторингу способу життя посадовців. На її думку, потрібно переходити до адекватного ризикоорієнтованого підходу. І хоч частково НАЗК уже почало це робити, якби вона стала Головою, хотіла б це посилити, наприклад, через залучення громадськості до аналізу критеріїв, які закладаються в ЛАК.

Багато цікавилася комісія і тим, як кандидатка планує впроваджувати кадрову політику. Каплюк розповіла, що не планує підходити до цього радикально, а хоче переважно опиратися на вже наявних, навчених працівників. Водночас вона буде активно працювати над заповненням численних вакансій в Агентстві, залучаючи до цього рекрутингові агенції та безпосередньо спілкуючись із громадськими та міжнародними організаціями, де можуть бути необхідні кадри.

Взагалі своїми сильними сторонами Каплюк вважає вміння брати відповідальність, вміння генерувати робочі ідеї та емпатію. Але визнає, що працює над подоланням свого “бачення світу чорно-білим”, що принесла з собою ще з часів роботи в журналістиці. А також вона намагається подолати звичку контролювати всі підпорядковані їй процеси, За словами Каплюк, в процесах делегування вона вже бачить помітний прогрес.

Олександр Скомаров

Заступник Керівника Головного підрозділу детективів, керівник одного з підрозділів детективів НАБУ. У 2008 році отримав диплом бакалавра за спеціальністю «Право» в Луганському державному університеті внутрішніх справ ім. Дідоренка. У 2010 році отримав диплом магістра за спеціальністю «Правознавство» в Національній академії прокуратури України.

Найсильнішими рисами свого характеру вважає принциповість, послідовність і порядність, а до слабких — загострене почуття справедливості. Також зазначив, що рішень у розріз зі своєю совістю та перш за все законодавством не приймав.

Кандидат заявив, що вся його робота останні 8,5 років — це суцільне протистояння тиску, який змінює свої форми та види, і що до 2019 року зовнішній тиск на НАБУ був перманентний і “шалений”, проте попросив не проводити ніяких паралелей. Проте він не піддався цьому тиску, адже “сила завжди в законності” і він планує принести цей принцип і в НАЗК. Прокоментував він намагання підірвання довіри до нього так: “Коли ти щось хороше робиш, то постійно на тебе намагаються давати інформацію, яка якимось чином може тебе скомпрометувати”.

Кандидат сказав, що знає, в якому стані правоохоронна система була в 2015 році і що зараз відбулись позитивні зрушення, але ще є багато проблем.У своїй діяльності найбільше пишається тим, що не порушував, працюючи на держслужбі, правила “угоди” з державою, спільними здобутками та тим, що вдається дотримуватись work-life balance.

Наразі кандидат вбачає декілька основних викликів щодо діяльності НАЗК: війну, зміну керівництва, виконання багатьох євроінтеграційних вимог у короткі строки та розробку плану дій щодо рекомендацій незалежного аудиту. Скомаров заявив, що в нього немає мети “просидіти чотири роки” у НАЗК, і що він йде за лідерством та видимими досягненнями. “Ми повинні здивувати прогресом наступну комісію”, — заявив Скомаров.

Говорячи про фактори, які впливають на рівень громадянської довіри до антикорупційних органів, Олександр назвав прозорість, чіткість критеріїв оцінки ефективності самого агентства та лідерство керівника НАЗК.

Наразі Скомаров вважає, що захист викривачів в Україні достатній, але потрібно підвищувати знання аудиторії про портал викривачів, популяризувати культуру викривання, розповідати про позитивні наслідки для викривача заради зміни їхнього сприйняття.

Скомаров вважає, що потрібно свіжим поглядом переглянути діяльність НАЗК і зрозуміти, чи всі підрозділи ефективно виконують свої функції і як усунути різні недоліки. Попереднього керівника НАЗК критикувати не став, але заявив, що певні речі зробив би по-іншому і хотів би зробити НАЗК більш відкритим, адже “там нема чого приховувати”. При керівництві сповідує філософію децентралізації та делегування, а роль Голови НАЗК бачить більше як менеджерську.

Скомаров думає, що для того, щоб НАЗК займалося санкційною політикою, це має бути прописано в законі. Кандидат заявив, що санкційну політику потрібно передати в інший орган.

Кандидат переконаний, що одним з векторів розвитку НАЗК є посилення співпраці із закордонними колегами, тому він буде прагнути до укладення міжнародних двосторонніх договорів.

В разі обрання Головою НАЗК заявив, що “сірого кардинала” в Агентстві не буде, а за рекомендацією від уряду нікого призначати не збирається, тому що відповідальність за ефективність роботи НАЗК візьме на себе.

Артем Хаванов

Зараз він працює уповноваженим з антикорупційної діяльності в “Укрексімбанку”, а до цього був керівником антикорупційної програми в групі “Нафтогаз” та керівником комплаєнс-офісу у ДК “УкрОборонПром”.

Хаванов переконаний, що головними рисами очільника НАЗК є доброчесність, професіоналізм і сильні навички в менеджменті, і, на його думку, він всіма ними володіє. Водночас кандидат визнав, що ще не до кінця уявляє навантаження на цій посаді, проте і на теперішній роботі йому доводиться курувати багато процесів.

При цьому кандидат підкреслив, що має досвід очолення колективу із понад 60 людей, а “якщо особа здатна керувати більш ніж 20, то керування більшою кількістю людей не є проблемою”. На думку Хаванова, якщо правильно каскадувати цілі і бути лідером, — це мотивуватиме працівників.

Власне НАЗК Хаванов вважає таким собі “комплаєнсом для всієї держави”, і саме тому він зацікавився участю в конкурсі з відбору Голови. А власний досвід у розбудові культури доброчесності в приватному секторі він вважає своєю головною перевагою, адже такі практики можна поширити не лише на підприємства.

При цьому найважливішим своїм завданням на посаді Голови НАЗК Хаванов бачить посилення інституту уповноважених на місцях. На його думку, саме це є ключовим елементом в інфраструктурі запобігання корупції. І те, наскільки такі уповноважені будуть ефективними та доброчесними, на переконання Хаванова, вплине також і на покращення показників України в Індексі сприйняття корупції.

На запитання, як саме, на думку кандидата, має працювати така система, Хаванов відповів, що уповноважені на місцях повинні мати прямий зв’язок з центральним офісом НАЗК. Водночас вони мають бути обізнані зі сферами, в яких працюють, та безпосередньо контактувати з топменеджерами компаній. А щоб усе працювало, уповноваженим необхідно забезпечити достатній захист та незалежність.

Багато уваги кандидат також планує приділяти захисту викривачів. “Історія з викривачами в нас зараз на дуже початковому етапі. Тому що, як правило, людина, яка ініціює питання про викриття певних порушень, стає або мучеником або жертвою — ніяк не героєм, на жаль”, — пояснив Хаванов. Саме тому, на його думку, в Україні має ефективно і зрозуміло працювати лінія довіри, яка допомагатиме з будь-якого місця повідомляти про порушення. А реагування НАЗК на такі повідомлення стане індикатором, що інститут викривачів справді працює.

Запитувала комісія і про бачення кандидата щодо покращення проблеми з конфліктом інтересів. І тут, на думку Хаванова, головне — зрозуміло доносити підхід до таких політик і процедур. “Комунікація — це ключ, і чим краще комунікувати ці правила щодо управління конфліктом інтересом, тим легше”.

При цьому виконання рекомендацій зовнішнього аудиту НАЗК Хаванов вважає таргетною позицією для будь-кого, хто очолить Агентство. А на запитання, що б він робив, якби його власна оцінка розійшлася з оцінкою аудиторів, кандидат відповів: “Хто я такий, щоб сперечатись з висновком міжнародних експертів?”

Хто ж пройшов до фіналу?

У результаті співбесід з 24 кандидатами (що примітно — всі ці розмови відбулися всього за три дні!), Комісія допустила до фінального етапу 10-х: Андрія Вишневського, Сергія Гупяка, Дмитра Калмикова, Катерину Каплюк, Віталія Нікуліна, Віктора Павлущика, Олександра Скомарова, Олександра Стародубцева, Сергія Степаняна та Артема Хаванова.

Ми ретельно аналізували всю публічну інформацію про них ще до співбесід, а також уважно слухали розмови Комісії з учасниками конкурсу. Цікаво, що багато в чому наша оцінка та позиції членів конкурсної Комісії щодо відсіювання кандидатів збігались. Адже чимало кандидатів, до яких у нас було багато запитань, не продовжили участь у конкурсі.

Хто ж продовжив, чим ці люди цікаві і як проходили співбесіди з ними — розповімо далі.

Андрій Вишневський

Посада: з 15 серпня 2022 по 26 липня 2023 року був заступником Голови Національного агентства з питань запобігання корупції.

 

Звільнення Андрія Вишневського з цієї посади супроводжувалося низкою скандалів з його відвертою критикою тодішнього голови Олександра Новікова. Зараз кандидат оскаржує це звільнення в суді.

Про це звільнення під час співбесід також запитувала і Комісія. Вишневський назвав конфлікт із ексголовою НАЗК Олександром Новіковим «ситуацією дуже дивною і незрозумілою». Він пояснив, що пов’язує його з тим, що стиль управління Новікова був достатньо авторитарним. Крім цього, кандидат категорично не підтримував те, що НАЗК займається санкціями, а як співробітник, який відповідав за міжнародне співробітництво Агентства, саме він мав вирішувати проблеми, породжені міжнародними конфліктами внаслідок такої діяльності.

Кандидат також заперечив, що за режиму Януковича мав контакти з тодішнім міністром юстиції Лавриновичем чи головою Адміністрації Президента Портновим. Додатково Комісія на співбесіді розпитувала кандидата про походження заощаджень його сімʼї.

Із цікавого: покійна бабуся кандидата понад 20 років займалася продажем зрізаних квітів, з чого зібрала непогані заощадження. Це дозволяло їй допомагати грошима дітям й онуку.

Сергій Гупяк

Посада: Керівник четвертого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань у Хмельницькому.

Працював у органах прокуратури у 2008-2013 роках, пройшовши шлях від слідчого до старшого прокурора відділу.. З жовтня 2013 року до березня 2021 року обіймав керівні посади в органах прокуратури.

Звільнився звідти за власним бажанням у березні 2021 року — у зв’язку з успішним проходженням конкурсу на зайняття керівної посади в Державному бюро розслідувань.

Дружина кандидата – Гупяк Ольга Василівна — прокурорка відділу у Вінницькій обласній прокуратурі. Переважно спеціалізується на веденні справ, пов’язаних із захистом інтересів держави, порушених унаслідок незаконного вибуття земельних ділянок з державної власності.

У 2023 році Сергій Гупяк брав участь у конкурсі на посаду голови НАБУ та навіть   увійшов у трійку кандидатів, поданих на розгляд уряду.  

Тоді журналістка Наталія Седлецька висловилась про участь Гупяка в конкурсі НАБУ так: «Він очільник ДБР на Вінничині, тобто підлеглий Олексія Сухачова, а отже це пряма вертикаль Олега Татарова. Ще на вихідних в ОП реально роздумували призначити саме Гупяка директором НАБУ. Проти цього були міжнародні партнери».

Ми в Transparency International Ukraine мали запитання до походження заощаджень кандидата та його родини, і цим же питанням поцікавилася і Комісія. Гупяк зі свого боку вказав, що не бажає озвучувати суму заощаджень батьків з безпекових міркувань, але може надати їх Комісії безпосередньо.

Також Комісія згадувала і про випадки, коли відділ ДБР, яким керує Гупяк, відмовився внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Кандидат відповів, що до ЄРДР, на його думку, вносяться тільки ті заяви, які містять достатньо обґрунтовані відомості про вчинення правопорушення.

Дмитро Калмиков

Посада: Керівник департаменту антикорупційної політики НАЗК

Дмитро Калмиков є автором численних наукових робіт, сфера його наукових інтересів — кримінальне право, кримінальний процес. Тривалий час до роботи в НАЗК співпрацював з ГО «Центр політико-правових реформ».

Вже майже 4 роки  — керівник департаменту антикорупційної політики НАЗК. Саме цей департамент займався розробкою Державної антикорупційної програми (ДАП), яка, хоч визнається одним з успіхів НАЗК, попри широкий процес її публічного обговорення, зазнала критики від громадськості через неврахування попередньо висловлених відповідних пропозицій та рекомендацій.

У своїй роботі кандидат продовжував негативні практики, підтримувані керівництвом НАЗК, висвітлені у звіті за результатами проведення незалежної оцінки діяльності НАЗК.

У своїх профайлах про кандидатів TI Ukraine згадувала, що кандидат очолює департамент, який готував Антикорупційну стратегію та Державну антикорупційну програму. Взагалі ці два документи можна назвати серед найбільших успіхів НАЗК за 4 роки, проте і до них у нас були деякі зауваження. 

Так, у другій половині 2023 року були відсутні публічні обговорення низки нормативно-правових актів Агентства, які регулювали важливий процес функціонування моніторингової системи виконання ДАП, розробником якої є НАЗК. Відповідно, громадськість та інші стейкхолдери були позбавлені можливості проаналізувати документи перед їхнім затвердженням та представити свої рекомендації з їхнього покращення. Кандидат в той час очолював департамент, який готував Антикорупційні стратегії та програми, які можна назвати серед найбільших успіхів НАЗК. Відповідно виникає запитання, чи кандидат погоджується з таким підходом або він не мав достатньої здатності опиратись негативним практикам, рішення про які підтримує керівництво.

А ще ми запитували у Калмикова, чи відвідував він тимчасово окуповані території, оскільки він має нерухомість на Луганщині.

Це питання цікавило і членів Комісії, як і зв’язки кандидата з родичами на тимчасово окупованих територіях. Як розповів Калмиков, після 2014 року він та його сім’я виїхала звідти, проте батьки періодично повертались на ТОТ з метою догляду за майном. Заїхали вони туди і на початку 2020 року, коли КПП України зачинили через пандемію COVID-19, а пізніше — через повномасштабне вторгнення. Тож на окупованих територіях батьки Калмикова знаходяться й досі. 

Катерина Каплюк

Посада: фізична особа-підприємець

Катерина Каплюк є ФОП з 19 жовтня 2022 року До цього з січня 2021 по жовтень 2022-го була головним спеціалістом відділу моніторингу способу життя Департаменту (Управління) проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя НАЗК. До НАЗК кандидатка прийшла після його перезавантаження — спочатку на позицію радника Голови НАЗК поза штатом у лютому-квітні 2020 року, а потім радником Патронатної служби НАЗК до кінця січня 2021 року.

У червні 2021 року кандидатка отримала подяку від Голови НАЗК за впровадження в практику моніторингу способу життя. Пізніше впровадження цієї процедури було визнано незадовільним із відповідним недотриманням критерію аудиту 5.10 у звіті за результатами проведення незалежної оцінки діяльності НАЗК за 2020-2021 роки.

У 2021-2022 роках Каплюк була головним спеціалістом відділу моніторингу способу життя у НАЗК. Примітно, що в результаті зовнішнього аудиту діяльності НАЗК впровадження цієї процедури було визнано незадовільним.

Нас перед співбесідами на доброчесність цікавило, чому кандидатка після того, як пішла з журналістики, погодилась працювати у НАЗК під керівництвом фігуранта свого власного журналістського розслідування Олександром Амплєєвим. А ще ми цікавилися, як вона ставиться до того, що НАЗК займається визначенням переліку кандидатів на санкції, а також із пошуком активів таких осіб. Адже Каплюк безпосередньо займалася цими питаннями, хоча Агентство таких повноважень за законом не має.

Комісія зі свого боку під час співбесіди поставила аналогічні запитання. На перше Каплюк відповіла: «Соціально бажаною відповіддю було б, аби я сказала, що як стану Головою НАЗК, то всіх звільню. Але в мене позиція трошки інша». За її словами, під час роботи в НАЗК кандидатка не отримала підстав для сумнівів у доброчесності її керівника, а журналісти при підготовці своїх матеріалів не мають всієї повноти даних. На друге ж запитання Каплюк відповіла, що відсутність таких повноважень Агентства була однією з причин, чому вона звільнилася звідти.

*У співбесіді, як пояснила кандидатка, йшлося про розширення повноважень щодо виявлення необґрунтованих активів українських посадовців, а не щодо санкцій. Кандидатка наразі вже не підтримує ведення санкційного порталу НАЗК.

Віталій Нікулін

Посада: Представник Уповноваженого з прав людини в місцях несвободи.

До призначення на посаду представника Уповноваженого з прав людини в місцях несвободи Віталій Нікулін тривалий час працював у Харківській міській раді, зокрема начальником відділу реклами. Захистив дисертацію на тему «Адміністративно-правове забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування з питань реклами». 

Кандидат припустився низки помилок у своїх деклараціях, що викликало запитання як у Transparency International Ukraine, так і в конкурсної комісії. Зокрема, у своїй декларації за 2022 рік Нікулін не вказав квартиру, яку орендує в Києві, бо на момент подачі декларації користувався нею менше ніж 180 днів і тому вважав, що вона не підлягає декларуванню. Насправді ж треба декларувати нерухомість, яка є у власності, користуванні або розпорядженні на кінець звітного року. Кандидат визнав, що допустив «помилку, яку, на жаль, не можна виправити», бо строк для виправлення декларації збіг.

Також Комісія розпитувала про брата Віталія Нікуліна, який до початку повномасштабного вторгнення проживав в москві, але наразі проживає в Індонезії. Нікулін на співбесіді повідомив, що з вересня 2022 року його брат є зареєстрованим ФОП в Україні та сплачує податки.

Віктор Павлущик

Посада: старший детектив — керівник відділу детективів Національного антикорупційного бюро України.

Після завершення Національної академії СБУ у 2008 – 2015 роках проходив військову службу в органах Служби безпеки України на оперативних посадах та  посадах керівного складу.

З 2015 працює у Національному антикорупційному бюро України, наразі на посаді старшого детектива — керівника відділу детективів НАБУ.

Восени 2023 подавав документи для участі у конкурсі на посаду члена Вищої ради правосуддя.

У 2023 році брав участь у конкурсі на директора НАБУ. Деякі питання щодо його майна порушили тоді, і кандидат відповідав на них. Тому Transparency International Ukraine цікавило, зокрема, чи вдалося кандидату з’ясувати причини поїздки матері своєї співмешканки до росії у 2020 році, адже торік він не мав такої інформації.

Проте на співбесіді комісія про це не питала, але уточнювала джерела доходу матері партнерки Павлущика. У 2020 році жінка подарувала доньці 280 тис. грн, а наступного року придбала собі авто Hyundai Elantra за 290 тис. грн. Кандидат пояснив, що джерелами коштів були заощадження та пенсія.

Кандидат також наголошував, що в найтяжчі перші місяці вторгнення не покидав Київщину та був заступником керівника міжвідомчої групи в постраждалому Бучанському районі.

Олександр Скомаров

Посада: Заступник Керівника Головного підрозділу детективів — Керівник Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ.

У 2010 році Скомаров розпочав свою роботу в органах прокуратури Луганської області як стажист та згодом помічник прокурора. 2012-го обіймає посаду прокурора на Луганщині. На початку 2015 року вступає до аспірантури Національної академії прокуратури України, є кандидатом наук. На наступний рік проходить конкурсний відбір на посаду детектива НАБУ. Обіймає посаду старшого детектива, згодом керівника відділу детективів, згодом заступника керівника підрозділу детективів та з 2021 року заступника керівника Головного підрозділу детективів.

Є детективом НАБУ в низці резонансних справ, зокрема у справі Розенблата, ПриватБанку, нардепа Гунька тощо. Скомаров давав коментар щодо розслідування у справі про розкрадання та заволодінні майном і коштами ПАТ «Укрнафта» на суму понад 13,3 млрд грн, щодо заволодіння коштами держпідприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» на суму понад 450 млн грн, щодо справи розкрадання газу на 2,1 млрд грн, щодо механізму незаконного заволодіння активами – коштами місцевого бюджету та землею територіальної громади міста Одеси, що спричинило 689 млн збитків, розслідування фактів корупції на державних підприємствах, в установах та організаціях Національної академії аграрних наук України. Також у циклі матеріалів «Секрети НАБУ» давав інтерв’ю щодо розслідування справи Приватбанку (про виведення з нього коштів перед націоналізацією).

Скомаров є кандидатом юридичних наук, подавався на низку конкурсів, зокрема директора НАБУ та керівника САП. Йому заявлялися відводи через недопуск помічника адвоката до ознайомлення з матеріалами справи за згодою та разом з адвокатом і підозрюваним.

TI Ukraine та Комісія цікавились обставинами участі кандидата у розслідуванні справи Приватбанку. Скомаров також публічно коментував цей кейс від імені НАБУ, тоді як його дружина до 2023 року працювала на менеджерській посаді у холдингу Ігоря Коломойського. Кандидат відповів, що жодних конфліктів інтересів він в цій ситуації не бачить.

Також під час співбесіди Комісія згадала про сестру Скомарова, яка була офіційною підозрюваною у справі НАБУ, і щодо якої кандидат виступив поручителем в суді. Скомаров теж заявив, що тут немає конфлікту інтересів, бо «члени родини повинні підтримувати один одного». І взагалі він не жалкує про це і ступився б за сестру знову у тих умовах. Також кандидат зауважив, що справа була закрита, а детективи НАБУ, які йому підпорядковувались та вели цю справу, не зазнали переслідувань.

Додатково комісія цікавилась тим, як мати кандидата, маючи офіційний дохід за 1998-2023 роки у $2500, змогла набути нерухомість у Києві. Кандидат зауважив, що джерелом коштів був продаж магазину на Луганщині, документи про який навряд чи збереглись.

Олександр Стародубцев

Посада: заступник керівника апарату Національного агентства з питань запобігання корупції. До травня 2022 року обіймав посаду заступника Голови НАЗК.

З 2015 по 2017 роки Стародубцев працював директором департаменту регулювання публічних закупівель Міністерства економічного розвитку й торгівлі України та був долучений до створення системи електронних закупівель Prozorro.

З вересня 2017-го по червень 2018 навчався в університеті Стенфорда (Каліфорнія), був запрошеним стипендіатом. Олександр Стародубцев був одним з перших учасників програми «Ukrainian Emerging Leaders Program» Стенфордського Університету (США).

З листопада 2019 по березень 2020-го очолював Національне агентство з питань державної служби.

З 12 травня 2020 року Стародубцев призначений на посаду заступника Голови НАЗК, з травня 2022 року — заступник керівника апарату НАЗК, де відповідає за координацію HR-напряму, цифрову трансформацію, просвітницьку роботу.

Співзасновник громадянської платформи «Нова Країна» та освітньої ініціативи «Відкритий університет Майдану».

Transparency International Ukraine цікавила діяльність Олександра Стародубцева на топпосадах у НАЗК за останні 4 роки. Зокрема ми мали запитання про значну плинність кадрів та незаповнених вакансій у НАЗК, адже саме кандидат відповідав за сферу HR в Агентстві. А ще ми б запитали про недостатню взаємодію НАЗК з громадськістю, що визнали і міжнародні аудитори.

Також ми звернули увагу на те, що Стародубцев вже тривалий час працює заступником керівника апарату НАЗК, який раніше був членом Партії регіонів та балотувався від неї до Верховної Ради. Наше запитання до кандидата як HR-експерта стосувалося доречності зберігання на топпосадах в НАЗК таких людей.

На аналогічне зауваження Комісії Стародубцев дав двояку відповідь. Він зазначив, що хоч його світогляди з керівником розходяться, той чітко виконує покладену на нього роботу. Та і взагалі Стародубцев вважає «правильною логікою» позицію попереднього Голови НАЗК, що в команду треба набирати різних людей набрати в команду, і тоді ця команда може бути повноцінна.

Комісія також ​​поцікавилася гонораром, який кандидат отримав від партії «Слуга народу» у 2019 році. Стародубцев відповів, що, імовірно, ідеться про гроші, які йому заплатили за виступ під час стратегічної сесії цієї партії в Трускавці, в організації якого йому допоміг Тимофій Милованов.

Цікавилися члени Комісії і попередніми місцями роботи кандидата, зокрема причинами його звільнення з Національного агентства з питань державної служби у 2020 році. Стародубцев назвав своє звільнення політичним, але він з цим «окей», бо кандидат вважав себе афілійованим з, за словами Стародубцева, «зондеркомандою» попереднього уряду.

Сергій Степанян

Посада: т.в.о. директора департаменту з питань виявлення та запобігання корупції Міністерства оборони України 

З 1999 року працював в органах прокуратури на Сумщині на різних посадах. Остання займана посада — прокурор САП ОГП. У зв’язку з мобілізацією до ЗСУ звільнений від виконання службових обов’язків прокурора, з 24 лютого 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ та є учасником бойових дій.

У березні 2023 року був призначений на посаду заступника директора начальника відділу контролю за дотриманням антикорупційного законодавства новоствореного Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України. Відтоді почав тимчасово виконувати обов’язки директора Департаменту, що робить і дотепер.

З початком роботи в Міноборони саме Степанян спілкувався з медіа про скандальні закупівлі, і TI Ukraine цікавило бачення кандидата про них, а також його ставлення кандидата до переслідувань журналістів-викривачів.

Комісія про це на співбесіді не запитувала, але уточнювала задекларовані кандидатом відомості, що так само цікавило і нас. Кандидат пояснив, що при заповненні декларацій керувався роз’ясненнями НАЗК, але ці роз’яснення надто складні, і він не впевнений, чи правильно їх зрозумів. Але в разі чого виправить останні декларації.

А ще під час співбесіди намагалися уточнити ситуацію із сином Степаняна, якого зупинила поліція за перевищення швидкості на автомобілі Lexus. Кандидат пожартував, що «якщо у вас нема проблем, то вам допомагає родина», і пояснив, що машина належить другу сім’ї з Харкова, який передав цей автомобіль дружині Сергія, щоб його «поберегли» у Сумах. Сам Степанян не був в курсі цієї ситуації, а коли дізнався, то наполіг, аби автівку повернули. Кандидат пообіцяв надати комісії додаткові пояснення, тож, можливо, більше про це ми почуємо під час фінальних співбесід.

Артем Хаванов 

Посада: уповноважений з антикорупційної діяльності в АТ «Державний експортно-імпортний банк України».

З 2010 по 2017 роки Хаванов працював провідним фахівцем, керівником групи, старшим комплаєнс-менеджером з дотримання санкцій та ембарго в АТ «УкрСиббанк» BNP Paribas Group. З 2017 по 2020 роки був керівником Антикорупційної програми в Групі Нафтогаз. У 2020 році був керівником комплаєнс-офісу у ДК «УкрОборонПром».

До теперішньої посади 2 роки Хаванов працював керівником напрямку протидії шахрайства у ТОВ «Метінвест Холдинг».

TI Ukraine та Комісія запитували обставини керування кандидатом у 2018 році автомобілем в стані алкогольного спʼяніння. Кандидат пояснив, що на дні народження сина свого друга випив 4 пляшки пива та терміново поїхав в аптеку за ліками від алергії для одного з гостей, якому стало зле.

Також TI Ukraine запитувала про ставлення кандидата до скандалу в АТ «Державний експортно-імпортний банк України», повʼязаного з нападом на журналістів проєкту «Схеми», однак поки Комісія не запитувала це на співбесіді – можливо, про це спитають на фінальних співбесідах.

Станіслав Броневицький

Прокурор шостого відділу САП. Раніше працював в прокуратурі та адвокатурі.

Відомо, що Броневицький балотувався до Львівської облради від партії Ляшка. На запитання комісії, чи мав/має він якісь зв’язки з партією, кандидат сказав тверде “ні”. Водночас ЦВК зафіксувала, що Броневицький був членом партії Ляшка раніше.

Кандидат задекларував три квартири у Львові, однак не вказав про їхню вартість у своїй декларації. За словами Броневицького, точні суми йому невідомі, адже одну квартиру він успадкував, другу викупив з оренди, а третьою володіє дружина.

Що цікаво, у двох квартирах Броневицького ніхто не живе, в одній з них — вже десять років. Причина цього — мовляв, потреба в серйозному ремонті, на який у нього не було ні часу, ні можливостей.

Комісії забракло виписок з банківських рахунків Броневицького. Кандидат відповів, що на збір всіх даних йому не вистачило часу, а інформація про попередні рахунки в “ПриватБанку” просто “не підтягнулася” в мобільний банкінг. А з коштами в нині неплатоспроможному “Мегабанку” Броневицький вже “попрощався”.

Що відомо про військовий облік Броневицького? Зараз він живе в Києві, однак досі зареєстрований у львівському ТЦК та СП. До ТЦК у Києві кандидат, схоже, не з’являвся, натомість повідомив про себе в КМВА.

17-річний син Броневицького навчається в США. Де він проживає — батько точно не знає, адже син ще не сказав йому свою нову адресу. Зі слів кандидата, влітку син має приїхати в Україну та стати на облік у ТЦК.

Андрій Вишневський

Із серпня 2022 по липень 2023 року був заступником Голови НАЗК

Чимале зацікавлення в комісії викликали різні ситуації на попередніх місцях роботи Вишневського. Зокрема, запитали про переслідування Вишневського з боку адміністрації президента-втікача Януковича. Кандидат пояснив, що йому про це стало відомо з ухвали Київського апеляційного суду, який дозволив проведення оперативно-розшукової діяльності щодо нього. Проводилась вона пів року і нічим не закінчилась.

Водночас на запитання комісії, чи мав Вишневський контакти з тодішнім міністром юстиції Лавриновичем чи головою АП Портновим, кандидат відповів запереченням.

Питала комісія й про те, чи виникали у Вишневського конфлікти з керівниками. Наприклад, свого часу за поданням ексміністра юстиції Павла Петренка кандидат отримав звання заслуженого юриста України, пізніше став заступником міністра, але потім звільнився. На це Вишневський сказав, що на тій посаді займався впровадженням безоплатної правової допомоги, і зрештою після реалізації проєкту і звільнення його керівника сам написав заяву про звільнення. Втім згадав, що відчував політичний тиск через розслідування правоохоронних органів.

Водночас конфлікт із ексголовою НАЗК Олександром Новіковим Вишневський назвав “ситуацією дуже дивною і незрозумілою”. Зараз триває судовий спір щодо незаконного звільнення кандидата з посади заступника Голови НАЗК, бо ж Вишневський вважає його незаконним. Сам кандидат пов’язує звільнення з тим, що стиль управління Новікова був достатньо авторитарним. Крім цього, Вишневський не підтримував те, що НАЗК займається санкціями, а як співробітник, який відповідав за міжнародне співробітництво Агентства, саме він мав вирішувати проблеми, породжені міжнародними конфліктами внаслідок такої діяльності.

Запитувала комісія і про майно кандидата. Так, він пояснив походження коштів, за які купив свою першу квартиру в Києві у 2002 році (на кошти батьків, бабусі і власні). Потім, у 2006-му за гроші від продажу цього житла, а також із власних заощаджень купив другу квартиру. Але пізніше, під час переслідування з боку адміністрації Януковича, подарував це помешкання матері.

Із цікавого: покійна бабуся кандидата понад 20 років займалася продажем зрізаних квітів, з чого зібрала непогані заощадження. Це дозволяло їй допомагати грошима дітям й онуку.

Віталій Гацелюк

Чинний член ВККС

Участь у конкурсі для цього кандидата — внутрішній виклик до себе. На думку Гацелюка, участь гідних професіоналів, зокрема і його, тільки додає статусу конкурсу на Голову НАЗК.

Трошки про професійне минуле Гацелюка. Він певен, що між ВККС і НАБУ, НАЗК ніколи не було жодних конфліктів, та й навпаки — співпраця ВККС з цими органами призвела до того, що громадськість оцінює роботу комісії як “квантовий стрибок”.

Як член ВККС, Гацелюк проголосував проти того, щоб внести рекомендацію ВККС на звільнення «судді Майдану» Ключника. Кандидат пояснив комісії, що ВККС недостатньо мотивувала своє рішення, а про побиття учасника Революції Гідності, взятого Ключником під варту, йому не було відомо.

У 2020 році Гацелюк купив квартиру на лівому березі столиці. На жаль, кандидат не зміг назвати точну цифру своїх заощаджень на той момент, але згадав про тодішню щорічну зарплату від роботи в ОБСЄ розміром у 28 тис. євро.

У 2022 році дружина Гацелюка стала власницею авто Lexus за 1,2 млн грн та нерухомості в Ужгороді. Гацелюк в декларації не вказав вартість цієї квартири, так само не повідомив її на запит комісії — мовляв, було складно отримати відповідні документи. Та запевнив, що квартиру купили за родинні заощадження на етапі будівництва.

Попередня дружина кандидата була помічницею народного депутата від “Партії регіонів”. Як виявилось, вона отримала посвідчення лише для доступу в будівлі парламенту, де тоді працював Гацелюк, а послуг “регіоналу” не надавала. Передісторія цікава — цю “роботу” їй запропонувала жінка в буфеті одного з комітетів Ради, поки дружина чекала чоловіка з роботи.

Запитань, що стосувалися теперішньої дружини кандидата, було чимало. А наприкінці комісія спитала про витрати на їхнє “закарпатське весілля”, адже дружина Гацелюка родом звідти. Виявилось, що молодята скромно уклали “шлюб за добу”, а поруч були лише найближчі родичі дружини.

Сергій Гупяк

Керівник четвертого слідчого відділу (у м. Вінниці) Територіального управління ДБР у Хмельницькому

Передусім комісія поцікавилася статками матері Гупяка, зокрема, уточнювала про її бізнес, та які прибутки вона від цього отримувала. Кандидат відповів, що його матір з 1999 року займалася роздрібним продажем різних товарів, переважно солодощів і напоїв, але у 2011-му припинила цей бізнес і закрила ФОП у 2019-му. Кандидат вказав, що не бажає озвучувати суму заощаджень батьків з безпекових міркувань, але цілком може надати їх комісії безпосередньо.

При цьому в податковій службі вся необхідна інформація про доходи матері Гупяка є, ці дані матір передала кандидату, а він озвучив їх під час співбесіди. З них Гупяк робить висновок, що можливості для заощаджень у його матері були. Та й загалом більше про майнові питання він уже детально розповідав під час відбору на Директора НАБУ.

Згадала комісія і про випадки, в яких оскаржувались відмови відділу ДБР, яким керує кандидат, внести відомості до ЄРДР. Гупяк ці історії назвав “буденною роботою, яка полягає у розгляді звернень або заяв”, а всі свої дії вважає відповідними нормам нового КПК України. Адже до ЄРДР, на думку кандидата, вносяться тільки ті заяви, які містять достатньо обґрунтовані відомості про вчинення правопорушення, і є можливість відмовити у їх внесенні.

Власне про випадки, згадані комісією, Гупяк не пам’ятає, але припустив, що особа не обґрунтувала завдану їй шкоду.

При цьому кандидат заперечує наявність якого-небудь тиску на нього під час роботи в ДБР у Вінниці. За його словами, він не мав жодних обмежень щодо притягнення до відповідальності тих чи інших осіб і не отримував протиправних вказівок. Навпаки, відчував лише сприяння і допомогу, яку відповідно до закону могло надати вище керівництво.

Запитала комісія і про те, чи отримував Гупяк пропозиції стати заступником Директора НАБУ після того, як пройшов до трійки переможців у відповідному конкурсі, і Прем’єр-міністр рекомендував новому очільнику Бюро призначити Гупяка своїм заступником або на іншу керівну посаду. Кандидат відповів, що не спілкувався ні з ким щодо такої можливості.

Водночас зазначив, що після завершення конкурсу в день голосування уряду Прем’єр Денис Шмигаль провів детальну співбесіду з трьома переможцями. І, на думку Гупяка, почуті відповіді очільнику Кабміну сподобались. Тому Прем’єр висловив таку ініціативу, припускає Гупяк, після цих розмов та детального вивчення профайлів кандидатів.

Агія Загребельська

Заступниця апарату керівника НАЗК

Що відомо про її досвід? Під час Революції Гідності кандидатка захищала в судах інтереси протестувальників. За словами Загребельської, на неї здійснювали тиск, а її автівку навіть підірвали люди з оточення Януковича. У 2014 році Загребельську запросили до роботи в Адміністрації Президента, де вона пропрацювала 2 місяці.

У НАЗК кандидатка очолила напрям мінімізації корупційних ризиків у санкційній політиці, хоча Агентство за законом не має займатись такого роду діяльністю. Загребельська пояснила, що взялась за це, адже зараз в Україні немає одного “санкційного” органу, тож вони в НАЗК швидко взяли лідерство.

Зараз Агія Загребельська продовжує бути ФОПом. Кандидатка дізналася про це з публікацій TI Ukraine, та пообіцяла з’ясувати деталі й остаточно закрити ФОП, якщо стане Головою НАЗК.

У декларації за 2015 рік Загребельська зазначила чималі заощадження. Як стало відомо, левову частку грошей вона отримала від невідомої “іншої особи”. На вимогу комісії кандидатка пообіцяла з’ясувати законність джерел доходів цієї людини.

За пані Загребельською зафіксовано немало штрафів за порушення ПДР. Кандидатка пояснила це так: “Останній час ми всі як українці намагаємося оминути час і закони фізики, бо намагаємося рухатися швидше, щоб перемогти”.

Кандидатку також притягували до адміністративної відповідальності за те, що вона не вказала продаж автівки за 300 тис. грн. Як пояснила Загребельська, вона припустилася помилки в декларуванні, бо на початку роботи системи ще не розуміла всіх нюансів.

Власного житла Загребельська не має, бо не хоче інвестувати в нерухомість. Натомість зареєстрована в будиночку свого брата на Київщині. Володіє автівкою Toyota RAV4.

* Уточнення — Агія Загребельська не є фізичною особою-підприємцем. ФОП був припинений у грудні 2022 року.

Дмитро Калмиков

Керівник департаменту антикорупційної політики НАЗК

Перше, чим цікавилась Комісія, це питання надання послуг ГО “Центру спільних дій”. На це Калмиков відповів, що це була серія просвітницьких заходів через господарські договори.

Щодо нерухомості, то Калмиков має 3-кімнатну квартиру загальною площею 96 кв.м2 у селі Щасливе Київської області, яка була придбана у 2020-му, в цій квартирі і проживає. До цього 7 років проживав у квартирі в Чубинському на підставі оренди. На окупованій території є квартира, за яку він досі сплачує кредит, але комунальні платежі за неї він не сплачує. Калмиков запевнив, що в цій квартирі ніхто не проживає.

Також Комісію зацікавило питання того, чи має Калмиков декілька ділянок у Луганську. На це Калмиков заявив, що не має у власності жодної земельної ділянки. Одна ділянка є у власності його батька, а ще одна у нього в користуванні як члена корпоративу. На цих ділянках його сім’я посадила сад яблунь і перший час доглядали разом. За словами Калмиков, пізніше він більше приділяв увагу ділянкам, тому і вжив займенник “мої” у документах.

Комісію зацікавило питання заощаджень. Калмиков розповів, що за 10 років як ФОП він заробив приблизно 360 тис. дол., заощадити на 1 січня 2024 року йому вдалось 88 тис. дол.

Детальніше Комісія розпитувала про зв’язки з родичами на тимчасово окупованих територіях. Як розповів Калмиков, після 2014-го року сім’я виїхала та розміщувалась в різних частинах підконтрольної території. Проте як зазначив Калмиков, періодично його батьки повертались на ТОТ через КПП України відповідно до чинного законодавства з метою догляду за майном. На початок 2020-го року вони перебували там. Калмиков стверджує, що жодних зв’язків з рф вони не мають і мати не можуть, в рф не були останні 10 років.

Комісію зацікавило питання судової справи брата Дмитра, якого було засуджено за фінансування тероризму у 2018 році. Калмиков заявив, що йому небагато відомо про цю справу і що його брат допомагав доставляти законно отриману пенсію немобільним людям, а сама справа це зловживання СБУ.

Катерина Каплюк

Самозайнята журналістка-розслідувачка, яка у 2021-2022 роках працювала в департаменті моніторингу способу життя в НАЗК

З самого початку Комісія поцікавилася характером взаємин Катерини Каплюк із виданням “Українська правда”, де вона, згідно з даними “Детектор Медіа”, була редакторкою відділу розслідувань. За словами кандидатки, вона вже не співпрацює з “Українською правдою” і є виключно ФОП.

Також Комісія поцікавилася, як Каплюк вдалося працювати в НАЗК з Олександром Амплєєвим, який за 5 років до того був фігурантом її журналістського розслідування для проєкту “Схеми”. А пізніше Голова НАЗК Олександр Новіков стверджував, що тепер Каплюк назвала б Амплєєва доброчесним.

Кандидатка пояснила, що керівника собі обирала не вона, а з Новіковим сама дискутувала щодо його тези з інтерв’ю. Каплюк пояснила, що на своїй посаді в НАЗК вона не мала повноважень перевіряти доброчесність Амплєєва, але готова це зробити, коли стане Головою Агентства.

Водночас за два роки, що кандидатка і фігурант її розслідування працювали разом, їм вдавалося зберегти нормальні робочі відносини, і за цей час у неї не виникало сумнівів щодо його доброчесності. Хоча в Агентстві, за її словами, те розслідування переглянули усі, тому не обходилося без жартів на цю тему.

На запитання, чи підтримує вона практику співпраці з фігурантами журналістських розслідувань, Каплюк відповіла: “Соціально бажаною відповіддю було б, аби я сказала, що як стану Головою НАЗК, то всіх звільню. Але в мене позиція трошки інша”. За її словами, журналісти при підготовці своїх матеріалів не мають всієї повноти даних, і такі матеріали не завжди свідчать про корупційний бекграунд. Саме для цього й існують певні адміністративні органи.

Своє ж звільнення з НАЗК Каплюк пояснила тим, що відчула, що її посада стала їй затісною. Після початку великої війни, крім моніторингу способу життя, кандидатка почала займатися також сферою пошуків активів підсанкційних осіб. Але досі НАЗК так і не отримало повноважень для такої діяльності, а розширяти повноваження кандидатки в межах її посади в питанні моніторингу способу життя тодішній Голова Агентства був не готовий.

Із цікавого: коли ж комісія заявила про завершення співбесіди, Каплюк засмутилася, що її не запитали про активи у криптовалюті. Тож завершилося спілкування членів комісії з кандидаткою коротким обговоренням криптовалютного ринку та відповідних інвестицій.

Олег Корнієнко

На сьогодні мобілізований, раніше — начальник відділення запобігання і профілактики кримінальних та інших правопорушень відділу запобігання вчиненню, виявлення і припинення кримінальних та інших правопорушень військової частини


Найперше у Комісії виникло запитання про автомобіль, який був придбаний у 2017-2019 роках. Його було придбано за 140 тисяч гривень, але проданий був дорожче за 149 тисяч гривень. Корнієнко пояснив, що машина “подорожчала” через те, що він її покращив, додавши кількість сидінь, а також відремонтував.


Також було питання щодо автомобілів брата Корнієнка, який зараз є чинним військовослужбовцем, проте відповіді щодо коштів, на які було придбано авто Комісія не отримала, тому що кандидат з братом не спілкується щодо фінансів. Натомість кандидат пообіцяв з’ясувати обставини придбання братом автівки і надати відповідні матеріали комісії. Можливо, з цього приводу з ним буде проведена додаткова співбесіда.

Комісію зацікавило питання судових процесів щодо ділянок, які були ініційовані кандидатом. Ці заяви було ініційовано щодо отримання дітьми Корнієнка земельних ділянок, у чому було відмовлено органами держвлади. Підставою на відмову була вимога органів  надати певні довідки з органів піклування, бо його діти неповнолітні. Корнієнко оскаржив такі відмови, оскільки закон не вимагає жодних таких довідок. Суд його позови задовольнив. Інша судова справа стосувалася невиплати Корнієнку допомоги при звільненні з військової служби. Суд також задовольнив цей його позов, але по факту допомога виплачена Корнієнку не була і він зараз знову судиться.

Раніше Корнієнко брав участь у конкурсі на голову Агентства держкіно. Такий вибір він пояснив тим, що саме так він бачив єдину можливість поспілкуватися з керівником Держкіно і пояснити, що треба розвивати цю сферу насамперед через конкуренцію з росією, яка активно це робить і просуває свою пропаганду.

Корнієнко стверджує, що антикорупційна сфера це безпосередньо та сфера, якою він займається довгий час. Він заявив, що завдяки йому вдалося досягти в ній високих показників. За його словами, через його діяльність до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією було притягнуто більше осіб (понад 170 осіб) ніж це зробило НАЗК за 4 роки (менше ніж  30 осіб).

“Я знаю проблемні питання щодо протоколів НАЗК, оскільки часто зіштовхувався з цим під час роботи прокурором. Я знаю як покращити цей процес притягнення осіб до адмін відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією. Зараз результат НАЗК в цій сфері мега низький”, – сказав Корнієнко. 




Павло Кулик

Керівник відділу аналітичної роботи та інформаційного розвитку Департаменту інформаційних систем, аналітичної роботи та захисту інформації НАЗК

Комісія багато розпитувала кандидата про особливості заповнення ним декларацій. Зокрема, Кулика запитали, чому він з 2016 року щорічно декларував батьків та сестер як членів сім’ї, але не зазначав їхній дохід.

Кулик надав дещо дивне пояснення: що вносив батьків і сестер в декларації, бо має з ними спільне майно, і надалі так само їх вносив, “щоб спростити собі декларування”. А не вказував їхнє майно, бо разом вони не проживали, тому, за його переконанням, і не треба було вносити такі відомості. “Я виходив з того, що чим більше я інформації надав, тим відкритішим буду”.

При цьому, навіть після того, як батько кандидата помер у 2020 році, Кулик продовжував вказувати його як члена сім’ї в деклараціях наступних років. Це він пояснив тим, що вони з батьком були співвласниками нерухомості, і поки сестра Кулика не прийняла спадщину у 2022 році, “батько залишався власником”. Тож у виправленій декларації за 2023 рік він уже вказав як співвласницю майна свою сестру Катерину, а не батька. “Я вважаю, що такі дані треба зазначати, бо особа, яка померла, є співвласником майна поки інформація про це не змінилася в реєстрах”.

Крім цього, Комісія поцікавилася про зазначений у декларації подарунок у $14 тис., що їх у травні 2018 року передали Кулику батьки його дружини на честь народження в нього доньки. На це кандидат надав таке пояснення — мовляв, на той час він проживав з батьками дружини, а “подарунки між членами сім’ї не є подарунком, який треба декларувати”.

Михайло Мірошніченко

Колишній в.о. начальника Одеської митниці

У квітні 2023 року Мірошніченка звільнили. Сам кандидат на співбесіді акцентував, що закінчив свою трудову діяльність у зв’язку з закінченням контракту. Водночас з судового реєстру відомо, що нині кандидат просить суд скасувати наказ про його звільнення та поновити його на посаді. Чому Мірошніченко оскаржує наказ, якщо звільнення відбулося через закінчення контракту, залишається невідомим. (Абзац уточнено)

Під час співбесіди членкиня комісії спитала про кримінальне провадження за статтею про шахрайство, відкрите за результатами перевірки на митниці, яку провели вже після завершення роботи Мірошніченка. Кандидат зазначив, що не знає, в якому статусі він перебуває у цій справі. На його думку, його хотіли “під закінчення митної кар’єри трохи очорнити”. (Абзац уточнено)

Далі комісія довго розпитувала про тещу кандидата, яка за останні роки придбала 4 квартири в Києві та 4 дорогі автівки. При цьому її офіційний дохід з 1998 року склав €4 тис. Мірошніченко пояснив, що ще на рубежі 90-х вона заробляла та “трохи можливо незаконно” возила речі з Чехії до України.

Крім того, теща володіє компанією з капіталом $40 тис. Мірошніченко про це, мовляв, почув від комісії вперше та точно не має з тещею ділових зв’язків. Та й узагалі, його відносини з родиною дружини “не ідеальні”.

Кандидат має авторську концепцію з подолання корупції та вважає, що інститут декларування має поширюватися ледь не на всіх. Якщо стане головою НАЗК, Мірошніченко обіцяє максимально нищити корупцію, попри потенційний тиск високопосадовців.

На думку кандидата, його поява в конкурсі на Голову НАЗК змусила багатьох нервувати. “У деяких навіть окуляри підпотіли”, — жартівливо прокоментував Мірошніченко

Ірина Мостова

Співзасновниця АО “Кріденс Партнерс”, в минулому — керівниця Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів НАЗК

Передусім Комісію цікавили питання про призначення Мостової на посаду керівниці департаменту в НАЗК у 2018 році. Тоді як заступниця керівника департаменту конфлікту інтересів вона подавалася на конкурс на посаду очільника цього підрозділу, але зайняла друге місце. Проте відразу після закінчення конкурсу та переведення переможця на іншу посаду, її таки призначили керівницею цього департаменту, і в НАЗК тоді було ще близько десяти аналогічних випадків, на які погодились усі учасники. Представники громадянського сектору тоді запідозрили попередню домовленість щодо таких дій, і Комісія вирішила уточнити цей момент.

Мостова відповіла, що не може відповідати за дії конкурсної комісії та позицію членів НАЗК на той момент. З нею пересування за посадами ніхто не обговорював, а пояснень від керівництва вона не вимагала. Водночас для неї ситуація виглядає неоднозначно, не дуже етично, недоброчесно, але вона не була обізнана з деталями цієї схеми, а кінцевий результат її влаштовував. Сама ж кандидатка вважає, що не мала права ставити запитання членам конкурсної комісії, а на всі посади в НАЗК вона би проводила прозорі конкурси із залученням Громадської ради.

Також Комісія поцікавилася причинами звільнення Мостової з НАЗК. Кандидатка відповіла, що рішення про звільнення вона прийняла ще в серпні 2019 року, оскільки на той момент не могла реалізувати свої ідеї для розвитку департаменту. За її словами, на той момент НАЗК було в стагнації — в часи після звільнення колишнього керівництва колектив, який підтримував кандидатку, піддавався пресингу. Зрештою Мостова зрозуміла, що в команді новий Голова НАЗК її не бачить, і тому пішла.

Також члени комісії запитували кандидатку про її адвокатську діяльність наступного року, особливо в адміністративних справах зі сфери діяльності НАЗК, де Мостова була захисницею. Кандидатка пояснювала, що, попри її попередню роботу в Агентстві, могла бути захисницею у цих справах без дотримання річного обмеження після звільнення, оскільки в законодавстві заборонено саме представництво інтересів, і вона керувалась буквальною логікою.

Взагалі свою адвокатську роботу Мостова вважає дуже корисною, адже вона побачила діяльність НАЗК з іншого боку, у тому числі й недоліки в нормативних документах, які раніше не помічала. Сама ж кандидатка, у разі виграшу в конкурсі, припинить дію свого свідоцтва та договори з клієнтами, а також передасть в управління свої корправа або вийде з АО.

Питала комісія і про майно кандидатки. Так, зацікавили членів комісії грошові подарунки від батьків, які Мостова пояснила інвестиціями в нерухомість та новий автомобіль.

Зокрема ішлося про продаж у 2018 році автомобіля батькові тодішнього керівника апарату НАЗК Писаренку за 208 тис. грн, тоді як вартість такого авто, за даними відкритих джерел, становила 300-450 тис. грн. На це Мостова відповіла, що машина була пошкоджена, і продала її кандидатка за оціненою експертом вартістю, а керівник апарату НАЗК не міг впливати на її призначення керівником департаменту. Жодні документи про цей продаж у кандидатки не збереглися, проте вона зауважила, що перевірка ситуації шестирічної давнини не виявила жодних правопорушень.

Взагалі ПІБ покупця вона дізналася тільки при оформленні документів купівлі-продажу — Мостова повідомила комісії, що вона “не знає, збіг це, чи не збіг, але так дійсно сталося”, і вона не проводила паралелей між таким продажем машини і конкурсом на очільника департаменту, в якому брала участь.

Віталій Нікулін

Представник Уповноваженого з прав людини в місцях несвободи

Комісію зацікавили питання щодо транспортних засобів. Перше стосувалось ціни на автомобіль, який було придбано за $7,5 тис., а продано за трохи менше ніж 10 тисяч доларів, тобто дорожче. Віталій пояснив, що вказана автівка була пошкоджена при ударі і вимагала ремонту, тому була придбана дешевше, а продав він її вже відремонтованою і з невеликим пробігом. Щодо другої автівки кандидат пояснив, що належить вона його брату, а він нею фактично користується з 2020 року згідно з довіреністю. Проте комісія підкреслила, що кандидат помилково задекларував право користування автівкою у 2020 році, адже довіреність була видана ще у 2018.

Також комісія звернула увагу, що у своїй декларації за 2022 рік Нікулін вказав фактичним місцем проживання місто Київ, проте у декларації в розділі “Обʼєкти нерухомості” не задекларовано жодного житла у Києві. Таку ситуацію пояснює тим, що після повномасштабного вторгнення вони з сім’єю часто змінювали місце проживання. До Києва переїхали лише восени 2022 року. Стверджує, що не вказав в декларації квартиру, яку орендує в Києві, бо на момент подачі декларації користувався нею менше ніж 180 днів і тому вважав, що вона не підлягає декларуванню. Зазначив, що це “помилка, яку на жаль не можна виправити”, бо строк для подання виправленої декларації збіг.

Нікулін є власником квартири у м.Чистякове Донецької області, яке з 2014 року є тимчасово окупованим. Він та його дружина родом зі Східної частини України, яка тимчасово під окупацією. На запитання комісії пояснив, що батьки дружини вже померли, а його батьки досі проживають на ТОТ. Втім за останні 2 роки стосунків з ними майже не підтримує.

Брат Віталія проживав в москві, але після початку повномасштабного вторгнення переїхав спочатку до Казахстану, потім до Грузії, а зараз він проживає в Індонезії. Нікулін попросив підкреслити, що з вересня 2022 року його брат є зареєстрованим ФОПом в Україні та сплачує податки.

Олександр Новицький

Голова Держінспекції з архітектури і містобудування

Новицький, перебуваючи на держслужбі, 4 рази відвідував окупований Крим та публікував фото з відпочинку. Як розповів кандидат, у Криму він переконував свою маму переїхати та возив новонароджену дитину на знайомство з ріднею. Відпочинок, зафіксований у соцмережах, організувала матір, а в НАЗК, де він працював раніше, були не проти поїздок на півострів.

Комісія звернула увагу на те, що в метаданих автобіографії та мотиваційного листа Новицького авторами зазначений не він, а його підлеглі. Кандидат довго намагався пояснити, як так сталося, посилаючись на технічні розбіжності текстових редакторів та звернення за технічною допомогою. Втім пояснень забракло, тож Новицький пообіцяв надіслати додаткові підтвердження.

У деклараціях кандидата знайшли багато помилок — різні вартості нерухомості, невідповідна площа будинку, брак інформації про вартість авто родичів. Новицький пояснив, що вартість будинку зазначав за документами, в перші роки він ще не мав досвіду декларування, траплялися технічні помилки в реєстрі, а вартість двох автівок рідних дружини він не знайшов — мовляв, немає документів.

З цікавого — у 2021 році дружина Новицького придбала автівку Ford Escape всього за 148 тис. грн! Як пояснив Новицький, купували на аукціоні за кордоном, тому й вийшло так дешево.

Насамкінець, в кандидата запитали про досвід прямого спілкування з політиками. Новицький у ДІАМ контактував з різними суб’єктами з огляду на публічність посади, але не може уявити, що хтось спробує чинити на нього вплив, адже це похитнуло б його систему цінностей.

Вже після співбесід кандидат опублікував у соцмережах пост з уточненнями до відповідей, які він дав під час співбесіди.

Роман Норець

Працює в Службі безпеки України

Перше питання Комісії було про автомобіль Suzuki, який було придбано у 2023 році. Комісія попросила уточнити розрахунки та пояснити, як та на які кошти було придбано авто. Роман пояснив, що машину було куплено за допомогою кредиту та коштів ексдружини, і вони не мають матеріальних претензій один до одного.

Комісія цікавилась також як кандидат набув земельну ділянку на Львівщині в рекреаційній зоні для дачного будівництва. Кандидат відповів, що це станом на зараз “голе поле”, і набув він її як учасник бойових дій за гарні показники оперативно-службової діяльності, коли проходив службу в Управлінні СБУ Львівської області, а до того як вийшов фільм “Захар Беркут”, ніхто і не знав, що це за місце таке.

Обидві колишні дружини подавали до суду на стягнення аліментів, це рішення при спільному проживанні Роман пояснив автоматизацією здійснення платежів. Комісія також поцікавилась чому у 2020-2021 роках кандидат не декларував аліменти як доходи колишньої дружини, у відповідь кандидат послався на розʼяснення НАЗК, що якщо сім’я проживає разом, то гроші що переміщуються внутрішньо, декларуванню не підлягають.

Комісію зацікавила фраза Романа про те, що за час своєї роботи він “нажив багато ворогів, що прагнуть помститись”. На питання чи не виникало бажання використовувати свою посаду для переслідування недоброзичливців, він зауважив, що ті хто з мною працював, “знають його принцип не тримати на людей образи”. На питання Комісії чи підтримував зв’язки з СБУ, коли працював керівником внутрішнього контролю НАЗК, кандидат відповів що так, підтримував, адже СБУ теж передає матеріали до НАЗК, але також зауважив, що потрібно “відділяти службове від приватного”. Кандидат нагадав систему погоджень керівниками довідок про перевірку декларації і звернув увагу, що він не був їхнім автором.

Комісія також питала, чи не вбачає Норець конфлікту інтересів в тому, що після роботи в СБУ він займався перевірками декларацій СБУ в закритому режимі у НАЗК, а потім повернувся до СБУ. На що він відповів, що реальний конфлікт інтересів — це коли “певні громадські діячі укладають з USAID попередній договір, що вони будуть розробляти за певну суму грантових коштів порядки декларування спецслужб, а потім виявляється, що НАЗК зробило це без них”. Він заявив, що йому закидали те, що він у цих громадських діячів вкрав їхні гроші.

Особливо Комісія звернула увагу на вихід діяльності управління кандидата за межі мандату, відповідно до висновків зовнішнього незалежного аудиту, та на обʼєднання з відділом запобігання корупції, що суперечило принципу розділення контролю та запобігання, і могло погіршити контроль за доброчесністю працівників НАЗК, оскільки необхідно було перевіряти багато декларацій працівників спецкатегорій.На що Норець заявив, що це не він затверджував штатний розпис НАЗК та треба створити окремий підрозділ, як рекомендують аудитори.

Кандидата також попросили прокоментувати отриману Комісією з декількох джерел інформацію про зловживання у дисциплінарних провадженнях з метою звільнення конкретних працівників НАЗК. На це Роман відповів, що до його мандату входило тільки порушення дисциплінарних проваджень, а не їх проведення.

Щодо його власного звільнення з НАЗК Норець уточнив, що воно було пов’язане із дописом доньки в інстаграм, який стосувався, серед іншого, жорстокого поводження з твариною. Після розмови з керівником НАЗК, який пообіцяв звільнення за те, що Норець не контролює свою доньку, він написав заяву про звільнення за згодою сторін, щоб “не порочити орган”.

Коментуючи скандальну історію із постом доньки, Роман заявив, що доля собаки йому невідома. Кандидат не знає, чи вона жива, тому що він її витягнув на вулицю після того, як собака його покусала. А по поверненню додому з лікарні тварини не було.

Віктор Павлущик

Керівник відділу детективів НАБУ

У 2016 році Павлущик продав китайську автівку Chery M11 за 49 тис. грн (близько $2 тис.), хоча ціни на аналогічні автівки тоді варіювалися в районі $7 тис. Кандидат пояснив, що ціна була такою через технічний стан автомобіля та його комплектацію.

Мати партнерки Павлущика у 2020 році подарувала їй 280 тис. грн, а наступного року придбала собі авто Hyundai Elantra за 290 тис. грн. Ще на конкурсі НАБУ Павлущик пояснив, що джерелами коштів були заощадження та пенсія — відтоді пояснення не змінилося.

Після 24 лютого 2022 року кандидат тричі виїжджав за кордон як працівник НАБУ. Павлущик зазначив, що всі рази були під час офіційних відпусток та він, зокрема, перевозив дітей за кордон та відвідував їх — дружина цього зробити не могла, бо була на військовій службі. Нещодавно Павлущик став батьком вже третьої дитини, тож здобув нову законну підставу для виїзду за межі України.

Кандидат також акцентував на тому, що в найтяжчі перші місяці вторгнення не покидав Київщину та був заступником керівника міжвідомчої групи в постраждалому Бучанському районі.

Сергій Подгорець

Прокурор САП

На самому початку Комісія запитала про грошові подарунки від сестри кандидата Ганни Подгорець для його співмешканки у 2022 та 2023 роках. Кандидат відповів, що це сталося через помилку: спершу він з через поспіх вказав отримувачкою свою партнерку, а потім скопіював цю помилку і в наступну декларацію. Виправити ці неточності не зміг, бо подавав декларацію за годину до дедлайну.

І, на жаль, це була не єдина неточність в деклараціях кандидата. Так, у 2015 році він подав аж три декларації: у паперовій версії вказав квартиру в оренді, в іншій декларації цю квартиру не вказав, і так само не було цього житла в е-декларації. Пояснити ці розбіжності Подгорець був неготовий, бо “цього запитання не було в попередньому переліку”.

Запитувала комісія і про те, за які кошти кандидат жив у 2016 році, коли, за підрахунками комісії, після сплати всіх податків на побутові потреби в нього залишалися 5 752 грн на місяць. Подгорець відповів, що за 2015 рік не мав заощаджень у понад 60 тис. грн, тому не мав обовʼязку їх декларувати. Тоді пів року він жив із сестрою, і фактичні його витрати зводилися до плати за проїзд. А в другій половині року він знайшов кімнату в Броварах біля роботи, тож витрати зводилися до оренди кімнати і складали орієнтовно 7 тис. грн на місяць. Це навіть дало йому змогу заощадити.

А от пояснюючи набуття земельної ділянки в 15 тис. кв. м (Закарпатська обл.), половина якої належить партнерці Подгорця, кандидат знову сказав, що помилився в декларації через поспіх і дедлайн. Мовляв, ідеться про значно менший наділ — в 1500 кв. м (і він це вказав у річній декларації за 2023 рік), а дешевизну ділянки (менше ніж 10 тис. грн за сотку) кандидат пояснив тим, що вона була пуста і захаращена.

Із цікавого: під час співбесіди кандидат декілька разів говорив, що не готовий відповісти на запитання, бо його не було в раніше надісланому Комісією переліку. Комісія погодилася надати Подгорцю додатковий час для пояснень. Нагадаємо, що в профільному законі немає жодного зобов’язання комісії заздалегідь надавати учасникам конкурсу усі запитання до співбесіди.

Володимир Подорожко

Керуючий справами виконавчого апарату Запорізької обласної ради

Подорожко був помічником нардепа на громадських засадах від “Опоблоку” Ігоря Шурми, довіреною особою кандидата в мери Запоріжжя та членом політичної партії “Блок Вілкула “Українська перспектива”. Також він встиг побувати депутатом селищної ради та балотувався до Запорізької облради від іншої партії.

Кандидат заявив, що раніше мав політичні амбіції та завжди прагне допомагати людям. Як помічник нардепа не брав участі в його роботі та не підтримував ідеологічно його політсилу. Досвід у селищній раді пояснив тим, що “він Козеріг, прагматична людина”, адже це допомогло б йому далі балотуватися вже до обласної ради. Зараз же Подорожко вважає себе функціонером та аполітичною незаангажованою фігурою.

Комісія запитувала про обставини візування Подорожком проєкту рішення про заборону УПЦ МП в Запорізькій області. На це кандидат пояснив, що завізував проєкт рішення з зауваженнями начальника юридичного управління, адже облрада не має повноважень виносити такі заборони. А підтримку з боку УПЦ МП кандидат назвав стовідсотковим збігом.

На початку вторгнення Подорожко взяв відпустку на майже 2 місяці. Він пояснив, що у 2022-му допомагав родині з побутом в новому місті, а вже згодом законно відвідував дітей та дружину за кордоном. За 2 останні роки дружина Подорожка отримала 160 тис. грн допомоги як ВПО, а від іноземних держав фінансової підтримки не одержувала.

Комісія згадала й історію з “Січовим колегіумом”. У ЗМІ писали, що Подорожко нібито рекомендував його директору придбати генератори в конкретного постачальника за втричі завищеними цінами. Кандидат запевнив, що нічого нікому не нав’язував, у кримінальному провадженні ніяк не фігурує, а публікації стосовного нього вважає замовними.

У 2015 році родина Подорожка витратила майже 104 тис. грн на погашення позики. Комісія порахувала, що після цього в молодого подружжя з дитиною на місяць залишилося близько 2 тис. грн. Подорожко на це відповів, що грошей було більше та вони жили нормально, хоч і “не шикували”.

Батько кандидата у вересні 2021 року придбав будинок за 1 млн грн, хоча його офіційні доходи за даними податкової, які мала Комісія, нижчі, а на сайтах нерухомості подібна нерухомість коштує близько 5 млн грн.

Окремо комісія запитала про ціну земельної ділянки у 2 сотки за 11 тис. грн. За словами Подорожка, його батько зробив заощадження, а також працює та отримує військову пенсію. Стосовно цін кандидат пообіцяв з’ясувати все згодом.

Роман Романюк

Керівник Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (на співбесіді виявилося, що він уже залишив цю посаду)

Передусім комісію турбувало, наскільки політично незаангажованим є кандидат. Так, члени комісії загадали, що у 2010 році Романюка обрали до Луцької міськради від партії “За Україну”, у 2014-му він увійшов до “Солідарності“ Петра Порошенка і навіть очолював обласну організацію цієї партії, а в 2020-му балотувався як безпартійний кандидат до облради від “Слуги народу”.

Кандидат запевнив, що усі ці партії були демократичного спрямування і близькими йому по духу. Сьогодні ж він вважає себе аполітичним і після невдалої спроби виборів до Волинської облради остаточно вирішив перейти на держслужбу.

Тут комісія поцікавилася, як так виходило, що в часи, коли Романюк був директором Волинського обласного центру зайнятості і водночас очолював Волинську обласну організацію “Солідарності” Петра Порошенка, чимало працівників центру зайнятості були пов’язані з цією партією. На це Романюк відповів, що ніколи не запитував про політичні погляди своїх працівників, а всіх людей із партії, яких призначали на керівні посади в центрі, погоджувало його керівництво в Києві. “Я проводив цей природній процес звільнення і прийому працівників”, — пояснив він.

Так само Романюк запевнив, що не мав стосунку до преміювання дружининої сестри, яку він призначив на посаду в бухгалтерії центру зайнятості.

Чимало запитань у комісії викликала монографія до кандидатської роботи Романюка, де співавторами вказані ще дві особи — науковий керівник кандидата та його дружина. Комісія тривалий час намагалася розібратися, який був внесок цих двох осіб у монографію, створену на основі дисертації кандидата і, відповідно, наскільки самостійно створена була сама дисертація, адже тут ідеться про академічну доброчесність.

Кандидат довго пояснював, що ці особи йому допомагали порадами, і після тривалого обговорення припустив, що оскільки за основу була взята його наукова праця, чисто теоретично були 50% його внеску і по 25% від інших авторів. І пообіцяв надати вичерпну інформацію щодо внесків інших авторів.

Олександр Скомаров

Заступник Керівника Головного підрозділу детективів — Керівник Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ

Комісія була освідомлена, що з 2015 року Олександр працював на різних посадах в НАБУ, має 2 дітей, захистив дисертацію та отримав право на зайняття адвокатською діяльністю. Тому перше питання стосувалось того, як йому вдавалось працювати на держслужбі, у приватній практиці та займатися науковою діяльністю і чи буде він її продовжувати, якщо його призначать головою НАЗК. Він відповів, що звик до напруженої роботи і що майже половину наукової роботи написав до НАБУ, і можливо, буде займатися наукою у майбутньому. А адвокатське посвідчення хотів отримати, бо закон цього не забороняв. “Моя публічна служба не буде вічною і я не планую працювати на ній до пенсії”, — пояснив Скомаров.

Комісія поцікавилася, чи не вбачає кандидат конфлікту інтересів у тому, що, працюючи в НАБУ, він проходив адвокатську практику у керівника, який працює у кримінальному процесі. Кандидат заявив, що йому невідомо про наявність у цього адвоката під час стажування справ, підслідних НАБУ. А конфлікт інтересів може виникнути тільки коли адвокат виступить стороною у справі, яку буде вести кандидат.

У 2019 році Скомаров задекларував 50 тисяч доларів заощаджень дружини. За словами Скомарова, батьки дружини подарували їй свої накопичення від підприємницької діяльності та продажу нерухомості.

Дружина Скомарова з 2017 по 2023 рік працювала в холдингу з кінцевим бенефіціаром Ігорем Коломойським – фігурантом розслідувань НАБУ, через це Комісію зацікавило чи не вбачає він тут вразливої ситуації чи конфлікту інтересів. Кандидат відповів, що коли вони познайомилися у 2018 році, то він виходив з презумпції вільного вибору місця роботи, Коломойський тоді не був підозрюваним, а пізніше вона перебувала в декретній відпустці, жодних конфліктів інтересів не було.

Також Комісія зупинилась на сестрі кандидата, яка була підозрюваною у справі НАБУ, і щодо якої кандидат виступив поручителем. Скомаров заявив, що юридичних конфліктів інтересів в цьому не вбачає, що за неписаними моральними правилами “члени родини повинні підтримувати один одного”, а він не порушив законодавства, не жалкує про це і вчинив би так ще раз, але вже не на посаді Голови НАЗК чи його поточній керівній посаді в НАБУ. Коли йому стали підпорядковуватись колеги з НАБУ, що це розслідували, він написав рапорт керівництву.

Комісія зауважила, що мати Скомарова наприкінці 2021 року зареєструвала квартиру у Києві вартістю 25 тис. дол., при доході 2500 дол. за 1998-2023 роки, а вартість схожих квартир значно вища і складає 93 тис. дол. та вище. Таку особливість кандидат пояснив тим, що кошти на квартиру мати кандидата отримала в результаті продажу іншої квартири в тому ж ЖК, документів про що не збереглось. А частковим джерелом коштів на купівлю попередньої квартири був продаж магазину в Луганській області, документи про який навряд чи збереглись. Різницю у вартості квартири пояснює відомостями з державних реєстрів та тим, що з часом вартість квартир в цьому комплексі зростала з моменту придбання через розбудову ЖК.

За 2022 рік Скомаров отримав фінансову допомогу на вирішення соціально-побутових питань у розмірі 4 тисяч євро. Кандидат розповів, що він за нею звернувся, бо в нього народилася друга дитина.

Олександр Стародубцев

Заступник керівника апарату Національного агентства з питань запобігання корупції

Передусім Комісія запитала в нього про гонорар у 8 512 грн, який кандидат отримав від партії “Слуга народу” у 2019 році. Стародубцев відповів, що ідеться про гроші, які він отримав за виступ під час великої стратегічної сесії цієї партії в Трускавці. Тоді він подзвонив Тимофію Милованову і попросив, аби той взяв кандидата розповісти новообраним народним депутатам про реформу державної служби.

Також Комісія поцікавилася, чому, згідно з декларацією кандидата, його дочка проживає в Нідерландах, і де саме вона проживає. Стародубцев пояснив, що після повномасштабного вторгнення його дружина з дочкою виїхали туди з України, адже саме там вчиться його син. І донька нині проживає в кімнаті, яку Стародубцев-молодший знімає в оренду.

Правильну, на думку Стародубцева, відсутність згадки про цю оренду в декларації при зазначенні сина як члена сімʼї кандидат пояснив тим, що на кінець 2022 року син проживав там менше ніж 183 дні, а до того тривалий час шукав для себе помешкання і жив у друзів. Взагалі ж до університету в Нідерландах син вступив ще під час пандемії, спершу навчався дистанційно, а потім переїхав в цю країну.

Цікавилися члени Комісії і попередніми місцями роботи кандидата, зокрема причинами його звільнення з Національного агентства з питань державної служби у березні 2020 року. Стародубцев назвав себе першим звільненим в перший день роботи нового уряду і вважає, що це було політичне звільнення, але він з цим “окей”, бо він був афілійований з “зондеркомандою” технократичного уряду Гончарука. Цікаво, що звільнили його за тією ж нормою, яку він сам і вигадав, і, за словами кандидата, його “тролять” за це досі.

Запитали кандидата і про його пониження посади в НАЗК і перехід на посаду заступника керівника апарату. Кандидат відповів, що для нього будь-яка позиція — це інструмент для досягання цілей, а щодо політичної належності свого нового керівника Ігоря Хохича [який раніше був членом Партії регіонів та балотувався від неї до Верховної Ради – ТІ Ukraine] у нього двояка відповідь. Бо Ігор, хоч і протилежний за світоглядом кандидату, чітко виконує покладену на нього роботу, а з іншого боку, у Голови НАЗК була правильна логіка, що треба різних людей набрати в команду і тоді ця команда повноцінна.

Питали Стародубцева і про його брата, який неодноразово був позивачем у справах про стягнення боргів з різних осіб, і про його нерухомість в Криму. Кандидат сказав, що про всі ці історії чує вперше, з братом не спілкується понад 7 років, бо той свого часу дуже образив їхню маму. За його словами, він чудово розуміє причини, з яких комісія ставить такі запитання, але через повну відсутність комунікації з братом не бачить ризиків для своєї нової посади. Теоретично кандидат допустив примирення, але для цього не знає, що треба зробити. “Братів не обирають”, — сказав Стародубцев.

Сергій Степанян

Т.в.о. директора департаменту з питань виявлення та запобігання корупції Міністерства оборони України

Першим питанням від Комісії було уточнення щодо майнових питань про квартиру у місті Суми, Степанян пояснив, що це квартира дружини, яку вона отримала у власність в 1994 році після приватизації. Кандидат наголосив, що у 1994 році вони з дружиною ще не були знайомі, а саму декларацію кандидат заповнив згідно з роз’ясненнями НАЗК. Право користування цією квартирою він набув набагато пізніше. Вартість квартири вказав згідно з реєстром, хоча їм з дружиною невідомо звідки взялася саме така сума, і взагалі дізналися про вартість випадково з витягу у 2021 році.

Аналогічне питання було у Комісії і стосовно будинку, який знаходиться в Сумах, його площа 163 м кв, вартість зазначена 569 812 грн. Комісія уточнила чи не помилився кандидат в даті набуття права користування цим майном. На що кандидат відповів, що з датуванням там складна ситуація і що “треба спрощувати роз’яснення по декларуванню, бо там хто завгодно може загубитися”. Так, цей будинок належить його матері і був набутий нею на підставі договору купівлі-продажу у 2010 чи 2011 роках, тому кандидат і зазначив ці роки в своїй декларації, бо керувався роз’ясненнями НАЗК. Втім сам він набув право користування будинком лише у 2016 році. Степанян зазначив, що втім, він не впевнений чи правильно зрозумів роз’яснення НАЗК і, в разі чого, змінить цю інформацію в декларації.

Комісія поцікавилась доходами матері Степаняна. Кандидат повідомив, що кошти на покупку будинку у неї від підприємницької діяльності, яку вона веде з 1992 року. Кандидат мав довгу розмову щодо підприємництва матері, але доказів на підтвердження її доходів до 1998 року він не зміг надати, тому що з тих часів жодних даних не залишилося, а сама мати зараз виїхала у Німеччину.

Комісію цікавила ситуація із сином Степаняна, якого зупинила поліція за перевищення швидкості на автомобілі Lexus. Він прокоментував це так: “якщо у вас нема проблем, то вам допомагає родина”. Пообіцяв надати документи про власника автомобіля, який за словами кандидата є другом сім’ї і заможною людиною із Харкова і передав цей автомобіль дружині Сергія, щоб вони її “поберегли” у Сумах. Втім сам Степанян не був в курсі цієї ситуації, а коли дізнався, то наполіг аби автівку повернули. У грудні 2023 року Lexus повернули власнику, кандидат обіцяв передати декларації цього власника разом з додатковими поясненнями.

У червні минулого року виїжджав за кордон, цю поїздку він пояснив тим, що на навчання з дозволу керівництва.

Андрій Тетерук

Керівник у НАЗК відділу аналізу ризиків Управління формування політики доброчесності у сфері безпеки та оборони

У 2016 році кандидат придбав авто Ford Kuga за 698 тис. грн. На запитання про джерела доходів Тетерук пояснив, що частиною розрахунку став подарунок від батьків дружини сумою 700 тис. грн, який він згодом вказав у виправленій декларації. Ці гроші з’явилися від продажу квартири у Вінниці, якою раніше володіли батьки дружини кандидата.

Також комісія зафіксувала розрив у доходах та витратах у деклараціях за 2015-2016 роки. Кандидат визнав помилку, оскільки у виправленій декларації за 2015 рік не змінив суму заощаджень. Водночас, на думку кандидата, комісія невірно застосувала метод валютного конвертування вказаних в деклараціях сум.

Варто відмітити, що це не перша помилка кандидата при заповненні декларації. У 2015 році кандидат також не задекларував дохід від продажу авто.

15 лютого 2022 року Тетерук придбав дві земельні ділянки на Київщині всього за 76 тис. грн кожну. Низьку ціну (вдесятеро нижчу за ринкову, як зазначила комісія) він пояснив географічним розташуванням, тим, що купівля припала на час повномасштабного вторгнення росії, а також тим, що до ділянок не підведено жодних комунікацій.

Комісія також згадала про те, що Тетерука хотіли притягнути до адміністративної відповідальності через конфлікт інтересів — що він як нардеп особисто звертався до НАЗК для роз’яснення з питань, що не стосувалися його повноважень.

Кандидат пояснив, що звертався до НАЗК за допомогою депутатського звернення щодо своєї службової квартири, яку він за декларацією набув безоплатно, а в реєстрах її ціна становила 19 грн. Тетерук сказав, що він не порушував законодавство та не перевищував повноважень, але було б краще тоді надіслати знеособлений запит через свою фракцію.

Насамкінець Тетерук висловив сподівання, що ми не втратимо інституцію (тобто НАЗК), яка “практично залишилася острівцем свободи серед інших, які занепали”.

Іван Юрійчук

Заступника Голови Державної служби якості освіти України

На початку Комісія поцікавилася історією, яку їй повідомила колишня колега кандидата. Мовляв, влітку 2023 року Юрійчук застосовував до неї нецензурну лексику, мобінг та примушував працівників надавати неправдиві свідчення проти начальника управління якості освіти, через що звільнили 7 людей.

На це Юрійчук відповів, що ця жінка була звільнена за порушення процедури виплати собі надбавки до заробітної плати, що робила без погодження керівництва. Через це Держслужба порушила дисциплінарне провадження щодо неї і, як результат, звільнила. Вказана особа оскаржувала це звільнення й законність рішення дисциплінарної комісії, проте обидва судові спори програла.

А щодо звинувачень у мобінгу, то, на думку кандидата, ця людина приписує йому речі, які робила сама. А вся комунікація відбувалася за присутності інших працівників. При цьому Юрійчук підтвердив, що деякі такі розмови були важкі.

Дослідила під час співбесіди комісія і питання політичної незаангажованості кандидата. Той підтвердив, що після Революції Гідності два місяці працював помічником-консультантом народного депутата Анатолія Матвієнка, з яким познайомився до того на Франківщині. Але також спілкувався з теперішнім очільником Держслужби з якості освіти, який на той час працював у державній інспекції навчальних закладів. І коли йому запропонували долучитися до цієї команди, погодився і за понад 6 років дослужився там до заступника голови.

На запитання, чи був Юрійчук членом “Блоку Петра Порошенка” у 2014 році, кандидат відповів запереченням, згадавши, що був членом партії лише у 2010-2012 році, і це була партія “Свобода”. В БПП Юрійчук був уповноваженою особою кандидата в президенти Петра Порошенка, а восени — уповноваженою особою його партії, до якої ніколи не вступав. І взагалі йому подобається бути держслужбовцем, не пов’язаним з політикою.

Запитала комісія і про притягнення Юрійчука до адмінвідповідальності за хуліганство у 2012 році. Той розповів, що ідеться про його участь в протесті проти “параду побєди” в Коломиї, який проводили за часів Януковича. Тоді в місто привезли так званих ветеранів, а місцеві організували протест, який правоохоронці зафіксували на камери, у тому числі й обличчя Юрійчука, через що і порушили справу. Проте суд виправдав кандидата та інших учасників мітингу, і сам Юрійчук вважає це “хорошою сторінкою своєї історії”.

Розповідаючи про своє майно, кандидат пояснив, що в декларації зазначає адресу в Коломиї, де проживає його родина, а також адресу в Києві. Раніше також вказував місце реєстрації, але не має там жодних майнових прав. Також в декларації він вказував не адресу проживання, а адресу листування, тобто його офіс, бо так би з ним швидше могли зв’язатися за такої потреби, а вказати обидві адреси йому не дозволила форма декларації.

Розповів кандидат і про право власності на об’єкт незавершеного будівництва в Коломиї. Мовляв, ідеться про “літню кухню” на ділянці його тестя і тещі, що її вони з дружиною намагаються реконструювати вже 15 років. Площа цього об’єкта перебільшена оцінювачами, які врахували і незбудований другий поверх. А взагалі Юрійчук не певен, що така реконструкція колись закінчиться.

Артем Хаванов

Уповноважений з антикорупційної діяльності в “Укрексімбанку”

Відомо, що в кандидата забирали права через керування авто в стані алкогольного сп’яніння. Хаванов розповів, що на святкуванні випив 4 пляшки пива та терміново поїхав в аптеку за антигістамінними препаратами для одного з гостей на дні народженні сина свого друга, якому стало зле. По дорозі з аптеки його зупинила поліція.

У 2012 році Хаванов купив будинок на Київщині за 85 тис. грн — на думку Комісії, ця вартість була всемеро нижча за ринкову. Кандидат пояснив, що будинок був без ремонту та оздоблення, а купили його в тому числі за кошти, отримані від продажу квартири на Борщагівці. Крім того, суму доклали теща з тестем.

Теща кандидата у 2022-2023 роках придбала дві автівки — Subaru Forester за 489 тис. грн і Porsche Macan за 2 млн 870 тис. грн. На думку комісії, це були обґрунтовані покупки, бо тесть кандидата тоді одержав близько 5 млн грн сукупного доходу.

Втім, комісія звернула увагу на інший момент: в обидвох випадках теща передала право розпоряджатися автівками третім особам на підставі довіреностей. Через це в комісії виникло припущення, що автівки купувалися не для тещі. Хаванов не зміг пояснити мету видання довіреностей, бо з тещею і тестем близько не спілкується.

Станіслав Броневицький 

Освіта: у 2006 році закінчив юридичний факультет Львівського національного університету імені І. Франка.

Посада: Прокурор шостого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора.

Трудова діяльність  

Розпочав професійну діяльність у 2006 році на посаді юриста в ДП «Телеїнком». Після цього того ж року розпочав роботу в правоохоронних органах як слідчий прокуратури Сокальсього району Львівської області, згодом прокуратури Шевченківського району міста Львова та прокуратури Львова. 

З 2010 року обіймав посади прокурора в прокуратурі Львівської області. На початку 2013-го розпочав кар’єру в адвокатурі — спочатку помічником адвоката, а згодом як адвокат та директор АО «Екс Юре». 

З 2020 року та по теперішній час обіймає посаду прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора.

Броневицький є процесуальним керівником у низці медійних справ НАБУ. Зокрема у справі про підбурювання адвокатом одного з фігурантів справи Злочевського про суперхабар $6 млн до підкупу суддів ВАКС, де Броневицький необґрунтовано, на нашу думку, наполягав на засекреченні процесу обрання запобіжного заходу. 

При цьому кандидат активно спілкується зі ЗМІ та бере участь у професійних заходах, у тому числі як спікер.

Кандидат міг притягуватися до адміністративної відповідальності патрульним Національної поліції за порушення правил дорожнього руху (виконавче провадження №65414371).

Наші запитання до кандидата

1. Чи залишається кандидат власником/членом АО «Екс Юре»?  Якщо ні, тоді чому відомості про нього й досі є на сайті цього адвокатського об’єднання?
2. Чи справді Броневицький був або залишається учасником Детективного агентства «СПАЙ»? Якщо ні, тоді чому відомості про нього й досі є на сайті детективного агентства?
3. Чи підтримує кандидат зв’язки з «Радикальною партією Олега Ляшка», від якої балотувався у депутати Львівської обласної ради на виборах у 2015 році?
4. Чим обумовлено бажання кандидата після понад 10 років роботи в кримінальній юстиції очолити превентивний орган НАЗК?
5. Яким чином він планує більш комплексно упроваджувати штучний інтелект для перевірки електронних декларацій чиновників, як це зазначалось в його мотиваційному листі?
6. Як саме варто памʼятати про повагу до прав людини під час діяльності на посаді Голови НАЗК, про що кандидат також згадує у своєму мотиваційному листі? Які недоліки попереднього підходу керівництва НАЗК необхідно виправити, аби уникнути надмірного втручання до особистого та сімейного життя посадовців?
7. Чи взагалі можливо Нацагентству, враховуючи інший мандат та превентивну роль інституції в антикорупційній екосистемі, бути «єдиним цілим» з САП та НАБУ, як про це кандидат зазначав в мотиваційному листі? Якщо так, то яким чином це можна реалізувати? Як Броневицький планує балансувати вплив свого попереднього прокурорського або адвокатського бекграунду на посаді очільника превентивного органу?

Віталій Гацелюк 

Освіта: кандидат юридичних наук зі спеціальності «Кримінальне право та кримінологія, кримінально-виконавче право».

Посада: член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Трудова діяльність

З 2007 по 2014 рік кандидат працював у секретаріаті Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, там він обіймав посади головного консультанта з питань юридично-наукового забезпечення та заступника завідувача секретаріату. З 2014 по 2023 рік був менеджером програм з питань правової реформи у структурі Координатора проєктів ОБСЄ в Україні. 

На сьогодні Гацелюк є старшим науковим співробітником у відділі з питань кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України. 

На момент участі в конкурсі Гацелюк також є членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. До цього ж активно займається науковою діяльністю у сфері кримінального права.

Наші запитання до кандидата

1. Чи зіштовхувався він із корупційними проявами у своїй науковій діяльності як науковий співробітник Інституту держави і права імені В. М. Корецького, зокрема під час захисту наукових робіт? Оскільки, на жаль, така практика поширена в Україні.
2. Чому попри таку рішучу мотивацію стати членом ВККС, невдовзі після початку роботи Комісії кандидат вирішив подаватися на посаду Голови НАЗК? Чи погоджується він із тим, що етичніше було б залишатися членом ВККС до завершення повноважень?
3. У 2022 році кандидат понад 183 дні проживав у готелі на Закарпатті «Квеллє Поляна». Вартість однієї доби проживання в одномісному номері цього готелю коштує від 2 тис. грн, тобто загалом за цей час Гацелюк витратив понад 350 тис. грн. Тож ми б хотіли уточнити обставини, за яких та з ким кандидат проживав у готелі, і скільки йому це коштувало.
4. Як кандидатові у 2022 році вдалося придбати квартиру 47,1 кв. м в місті Українка за ціною приблизно вдвічі меншою за ринкову?
5. Згідно з декларацією за 2022 рік, член сім’ї Гацелюка, а саме син орендує квартиру в Іспанії, але інформацію про вартість цієї оренди він не надав. Крім цього в деклараціях кандидата відсутня будь-яка інша інформація щодо майна, яким користується, володіє та розпоряджається його син. Як Гацелюк може це обґрунтувати?
6. У декларації за 2023 рік вказана власність дружини кандидата Гацелюк Евеліни Аттілівни. Зокрема, з 2022 року вона володіє Lexus NX 2018 року випуску за 1,2 млн грн. Як вдалося придбати таке дороге авто? Інформацію про доходи дружини в цій декларації кандидат не вказав. Так само там не вказана там і вартість її нерухомості в Ужгороді.
7. Свого часу фундація «DeJure» висвітлювала відкладення ВККС проведення співбесіди, результатом якої могла бути рекомендація про відставку скандальної судді Андрієнко. Згідно з даними «DeJure», Комісія відклала співбесіду через сумнівні причини: «27 листопада суддя прийшла на співбесіду до ВККС, однак четверта колегія ВККС, Олег Коліуш, Віталій Гацелюк та Руслан Мельник, розгляд відклали. Таке рішення здивувало навіть саму суддю. Причиною стало те, що у 2021 році ВРП відправило Андрієнко на кваліфоцінювання, але як дисциплінарне “покарання”. Тепер всі члени ВККС будуть вирішувати чи призначити кваліфоцінювання як “покарання” чи продовжити те, яке уже триває. Імовірність того, що Комісія встигне розглянути це, провести його і направити суддю на звільнення, невелика». Як кандидат може прокоментувати цей випадок?
8. Чи варто затверджувати оновлений Кодекс етичної поведінки НАЗК, або ж достатньо наявних положень інших документів, які застосовні до державних службовців? (питання з огляду на позицію кандидата в мотиваційному листі)
9. Як кандидат планує вибудувати систему стримань і противаг при переході від свого членства в колегіальному органі до одноосібного керівника НАЗК?

Сергій Гупяк 

Освіта: у 2008 році отримав диплом спеціаліста Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, а також у 2012 році отримав диплом магістра Національної академії прокуратури.

Посада: Керівник четвертого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань у Хмельницькому.

Трудова діяльність

Працював у органах прокуратури у 2008-2013 роках, пройшовши шлях від слідчого до старшого прокурора відділу.. З жовтня 2013 року до березня 2021 року обіймав керівні посади в органах прокуратури.

Звільнився звідти за власним бажанням у березні 2021 року — у зв’язку з успішним проходженням конкурсу на зайняття керівної посади в Державному бюро розслідувань.

У 2023 році Сергій Гупяк брав участь у конкурсі на посаду голови НАБУ та навіть   увійшов у трійку кандидатів, поданих на розгляд уряду. 

Після призначення Семена Кривоноса на посаду директора НАБУ, за інформацією ЗМІ, Прем’єр-міністр Денис Шмигаль рекомендував йому розглянути можливість призначення Сергія Гупяка й Романа Осипчука на керівні посади в цей орган.

Дружина кандидата – Гупяк Ольга Василівна — прокурорка відділу у Вінницькій обласній прокуратурі. Переважно спеціалізується на веденні справ, пов’язаних із захистом інтересів держави, порушених унаслідок незаконного вибуття земельних ділянок з державної власності. 

Майновий стан кандидата 

При розгляді декларацій кандидата ми виявили такі моменти, які потребують уточнення.

1. Суттєві готівкові заощадження

Станом на 31 грудня 2022 кандидат зберігав 700 тис. грн готівкою. Його дружина-прокурорка зберігала ＄11,7 тис. та €7 тис. готівкою. Станом на кінець 2022 року готівкові заощадження подружжя за нинішнім курсом валюти подружжя можна оцінити у майже 1 млн 384 тис. грн. При цьому на банківських рахунках кандидат зберігає близько 26 тис. грн, а його дружина — десь 16 тис. грн.

Різниця між доходами родини з чотирьох осіб за 2022 рік та заощадженнями, які вдалось зберегти на кінець року, становить майже 220 тис. грн. Можна припустити, що родина жила із розрахунку 4600 гривень на 1 особу на місяць. Це викликає запитання щодо походження заощаджень та способів їх збереження.  

2. У травні 2021 року кандидат придбав порівну із родичкою Гупяк Тетяною Юхимівною автомобіль TOYOTA RAV-4 HYBRID 2021 року випуску вартістю 929 787 грн. 

Виникає запитання про походження коштів на придбання цього автомобіля, у тому числі щодо їх походження у родички. 

Під час участі у конкурсі з відбору директора НАБУ таке запитання вже виникало і кандидат уже пояснював походження цих коштів. 

Проаналізувавши декларацію за 2021 рік, коли кандидат звільнився з прокуратури, ми помітили, що в ній відсутня інформація безпосередньо про компенсацію за відпустку, але є інформація про заробітну плату  у 362 521 грн, отриману кандидатом від Вінницької обласної прокуратури. Тож ми б хотіли уточнити, як саме задекларована компенсація за відпустку. 

Наші запитання до кандидата

1. Як кандидат планує використовувати повноваження Голови НАЗК для пріоритезації та черговості перевірок та моніторингів різних категорій посадовців? (теза мотиваційного листа щодо вирахування корупційних ризиків)
2. Як кандидату та його родині вдалось на 31 грудня 2022 року заощадити  700 тис. грн, ＄11,7 тис. та €7 тис. готівкою, якщо доходи за 2022 рік становили близько 1,6 млн грн з урахуванням податків?
3. Чи входить компенсація за невикористану відпустку до суми заробітної плати Гупяка (362 521 грн), задекларованої в декларації за 2021 рік як отриманої від Вінницької обласної прокуратури?
4. Як саме кандидат бачить функції територіальних управлінь НАЗК? Що ще слід покращити в організаційній структурі Агентства? Як, на його думку, варто розвивати систему внутрішнього контролю НАЗК? (за тезами з мотиваційного листа кандидата)
5. Як слід оптимізувати Єдиний портал повідомлень викривачів? (за тезою з мотиваційного листа кандидата)
6. Чи мали або має кандидат наразі зв’язки з політиками чи представниками влади?

Агія Загребельська 

Освіта: У 2006 році закінчила Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ, де здобула кваліфікацію спеціаліста з правознавства. У 2011 році отримала диплом магістра правознавства в Національній академії внутрішніх справ.

Посада: Заступник керівника апарату НАЗК

Трудова діяльність

У грудні 2022 року Агія Загребельська приєдналася до команди НАЗК і очолила напрям мінімізації корупційних ризиків у санкційній політиці. До цього вона працювала держуповноваженою АМКУ, зокрема займалася сферою грального бізнесу. 

Також очолювала розслідування стосовно змови компаній, які у 2016 році брали участь закупівлях послуг харчування Міністерством оборони на загальну суму 2,20 млрд грн. За результатом цього розслідування АМКУ оштрафував 22 фірми на суму 869,27 млн грн, що є найбільшим штрафом в історії АМКУ серед інших справ зі спотворення результатів тендерних торгів. 

Голосувала проти надання дозволу компанії ДТЕК придбати пакети акцій «Одесаобленерго» та «Київобленерго», що збільшувало частку групи Ріната Ахметова на ринку постачання електроенергії. Провела розслідування стосовно дій Одеської міськради, яка дозволила компанії «Євротермінал» монополізувати можливість платного проїзду вантажівок на територію Одеського морського порту. 

Наші запитання до кандидатки

1. Чи ознайомлювалася Агія Загребельська з висновками, викладеними у звіті за результатами проведення незалежної оцінки діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції за 2020-2021 роки? Чи згодна з ними? Якщо не згодна, то з чим саме?

2. Як кандидатка ставиться до того, що понад рік під час повномасштабної війни вона працює заступником керівника чиновника, який був членом Партії регіонів та працював на керівній посаді у Міністерстві сім’ї, молоді та спорту України, Державній службі молоді та спорту України, Міністерстві молоді та спорту України протягом всього періоду режиму Януковича? Чи відомо їй про якісь тогочасні скандали навколо цих державних відомств? Чи етично, на її думку, такому посадовцю, який балотувався у народні депутати по списку Партії регіонів на виборах 2006 року, залишатись у НАЗК на одній з топпосад під новим керівництвом.

3. В НАЗК кандидатка очолює напрямок роботи, пов’язаний з санкційною політикою. Втім, цей напрямок не входить до функцій Агентства згідно з профільним законом чи взагалі будь-яким іншим законодавством. Тож з цього приводу нас цікавить низка запитань щодо роботи цього департаменту. 

• Чи вважає кандидатка санкційну політику сферою, яка відповідає завданням і меті створення НАЗК? Чи планує зберігати і розширювати цей напрямок роботи у разі обрання на посаду Голови, попри обмежені людські ресурси Агентства? 
• Чи може кандидатка назвати нормативно-правові акти, які регламентують формальні етапи та критерії включення чи виключення юридичних осіб з, наприклад, міжнародних спонсорів війни? Чи не було скандалів щодо змісту такого переліку під час роботи Загребельської, які б негативно вплинули на стан України? Чи погоджувалися МЗС, міжнародні донори або інші стейкхолдери з відповідною діяльністю НАЗК? 
• Чи може кандидатка назвати нормативно-правові акти (НПА), де передбачені запобіжники негативного впливу на сферу санкційної політики тієї особи, чиїм заступником вона є? Якщо відповідних НПА, які б регулювали цей процес, немає, що зробила Агія Загребельська за минулий рік, щоб вони зʼявилися? Чи взагалі потрібне існування таких НПА, на думку кандидатки, особливо з погляду на існування ст. 19 Конституції України? Якщо ж, на думку кандидатки, наявний формат врегулювання напрямку санкційної політики успішний та допустимий, чи варто НАЗК розповсюдити цей досвід і на інші сфери діяльності Агентства? 
• Чи вважає Агія Загребельська санкційну політику України синхронізованою з її партнерами? Чи вбачає проблему в тому, що санкційні списки України та партнерів неповні? Наприклад, попри санкції США в Україні досі не під санкціями Портнов, Клюєв і Сівкович?

4. Як вбачається з ухвали Солом’янського районного суду міста Києва від 24 липня  2023 року у справі 760/3255/21, чоловік кандидатки, Денис Загребельський, був обвинуваченим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Проте 24 липня 2023 року потерпілий у справі заявив про відмову від підтримання обвинувачення, у зв’язку із чим провадження закрили. Чи відомо кандидатці, та чи могла б вона пояснити, чому потерпілий вирішив відмовитись від підтримання обвинувачення та цивільного позову в 1 млн грн?

5. Кандидатка є фізичною особою-підприємцем. Відповідно до позиції НАЗК, це не є порушенням встановленої п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону «Про запобігання корупції» заборони займатися підприємницькою діяльністю, якщо фактично вона не здійснюється. Разом з тим НАЗК рекомендує припиняти підприємницьку діяльність ФОП для уникнення будь-яких підозр стосовно можливого порушення вимог щодо суміщення. Чи згодна Агія Загребельська з такою рекомендацією НАЗК? Чому кандидатка не закрила ФОП при призначенні до НАЗК понад рік тому? Чи взагалі кандидатка здійснювала дії, спрямовані на припинення підприємницької діяльності? Чи збирається закрити ФОП у разі обрання на посаду очільника НАЗК?

* (уточнення) Агія Загребельська не є фізичною особою-підприємцем. ФОП був припинений у грудні 2022 року.

Дмитро Калмиков

Освіта: у 2007 році закінчив Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка та здобув ступінь магістра за спеціальністю «Правознавство». У 2010 році закінчив Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля та здобув ступінь магістра за спеціальністю «Фінанси». У 2007–2011 роках був аспірантом та здобувачем Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка.

Посада: Керівник департаменту антикорупційної політики НАЗК

Трудова діяльність 

Дмитро Калмиков є автором численних наукових робіт, сфера його наукових інтересів — кримінальне право, кримінальний процес. Тривалий час до роботи в НАЗК співпрацював з ГО «Центр політико-правових реформ». 

Вже майже 4 роки  — керівник департаменту антикорупційної політики НАЗК. Саме цей департамент займався розробкою Державної антикорупційної програми (ДАП), яка, хоч визнається одним з успіхів НАЗК, попри широкий процес її публічного обговорення, зазнала критики від громадськості через неврахування попередньо висловлених відповідних пропозицій та рекомендацій.

У своїй роботі кандидат продовжував негативні практики, підтримувані керівництвом НАЗК, висвітлені у звіті за результатами проведення незалежної оцінки діяльності НАЗК. 

Так, у другій половині 2023 року були відсутні публічні обговорення низки нормативно-правових актів Агентства, які регулювали важливий процес функціонування моніторингової системи виконання ДАП, розробником якої є НАЗК. Відповідно, громадськість та інші стейкхолдери були позбавлені можливості проаналізувати документи перед їхнім затвердженням та представити свої рекомендації з їхнього покращення. Кандидат в той час очолював департамент, який готував Антикорупційні стратегії та програми, які можна назвати серед найбільших успіхів НАЗК. Відповідно виникає запитання, чи кандидат погоджується з таким підходом або він не мав достатньої здатності опиратись негативним практикам, рішення про які підтримує керівництво.

 Наші запитання до кандидата

1. Дмитро Калмиков має нерухомість на тимчасово окупованій території. Чи відвідував він тимчасово окуповані території після їхньої окупації? 
2. Чи ознайомлювався кандидат з висновками, викладеними у звіті за результатами проведення незалежної оцінки діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції за 2020-2021 роки? Чи згоден з ними?
3. Як кандидат оцінює виконання ДАП на сьогодні? Які основні виклики бачить? І чи вдається Агентству, на його думку, виконувати свою частину заходів, попри обмежені людські ресурси? Чим було викликане неврахування пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення ДАП від громадськості, та чому він не організував відкриті публічні обговорення нормативно-правових актів НАЗК щодо функціонування моніторингового порталу ДАП?

Катерина Каплюк 

Освіта: здобувала ступінь бакалавра у Києво-Могилянській академії за спеціальностями «Культура» та «Журналістика» у 2004-2011 роках, здобувала ступінь магістра в Університеті державної фіскальної служби за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» у 2018-2020 роках; здобувала ступінь магістра у Національній академії внутрішніх справ за спеціальністю «Право» у 2021-2023 роках.

Посада: фізична особа-підприємець

Трудова діяльність

Катерина Каплюк є ФОП з 19 жовтня 2022 року До цього з січня 2021 по жовтень 2022-го була головним спеціалістом відділу моніторингу способу життя Департаменту (Управління) проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя НАЗК. До НАЗК кандидатка прийшла після його перезавантаження — спочатку на позицію радника Голови НАЗК поза штатом у лютому-квітні 2020 року, а потім радником Патронатної служби НАЗК до кінця січня 2021 року.

У червні 2021 року кандидатка отримала подяку від Голови НАЗК за впровадження в практику моніторингу способу життя. Пізніше впровадження цієї процедури було визнано незадовільним із відповідним недотриманням критерію аудиту 5.10 у звіті за результатами проведення незалежної оцінки діяльності НАЗК за 2020-2021 роки.

Кандидатка у своєму розслідуванні для програми «Схеми» 2016 року назвала Олександра Амплеєва «бабусиним прокурором» за те, що він їздив на автівці Toyota Camry своєї 92-річної бабусі з Жашкова. На запитання журналістки про те, як бабуся заощадила на цю машину, Амплєєв відповів, що це не до нього питання і він не знає, як вона заощадила. У фіналі розслідування був показаний висновок журналістки про те, що вивчення статків працівників прокуратури дають підстави вважати, що, по-перше, вони деколи уникають необхідності декларувати майно, записуючи його на інших членів своєї родини. А по-друге, навіть офіційно декларуючи користування елітним майном, залишаються запитання, чи законним шляхом здобуваються оформлені на родичів численна нерухомість та дорогі автомобілі. 

У підводці до сюжету було показано, що Олександр Амплєєв працює в органах прокуратури вже з 18 років, із них останні 12 — у Генеральній. А також що у його деклараціях за останні три роки суцільні прочерки — ні квартир, ні будинків, ні машин, однак саме перед виходом журналістського розслідування його становище значно покращилось. 

Вже за 5 років кандидатка працювала в НАЗК під керівництвом того ж таки Олександра Амплєєва, про якого знімала розслідування раніше. Цього разу Амплєєв уже очолював структурний підрозділ НАЗК з проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя.

Наші запитання до кандидатки

1. Чим викликано те, що Катерина Каплюк обіймала посаду радника Голови НАЗК поза штатом? Що входило у повноваження кандидатки на позиції радника Патронатної служби НАЗК? Які здобутки у своїй роботі вона може відзначити за цей період? Як саме її було призначили на посаду головним спеціалістом відділу моніторингу способу життя?

2. Чи ознайомлювалася кандидатка з висновками, викладеними у звіті за результатами проведення незалежної оцінки діяльності НАЗК за 2020-2021 роки? Чи згодна з ними? Якщо не згодна, то з чим саме?

3. Катерина Каплюк керувала кількома проєктами в НАЗК, що були пов’язані з укладанням переліку кандидатів на санкції, а також із пошуком активів таких осіб. Тож з цього приводу нас цікавить низка запитань щодо роботи цього департаменту.

• Чи відомо кандидатці, що напрямок роботи Агентства, пов’язаний з санкційною політикою, не входить до функцій Агентства згідно з профільним законом чи іншим законодавством? Чи вважає вона санкційну політику сферою, яка відповідає завданню і меті створення НАЗК? Чи планує зберігати й розширювати цей напрямок роботи у разі обрання на посаду Голови, попри обмежені людські ресурси Агентства? 
• Чи може кандидатка назвати нормативно-правові акти, які регламентують формальні етапи та критерії укладення переліку кандидатів на санкції? Якщо відповідних НПА, які б регулювали цей процес, немає, що зробила кандидатка, щоб вони зʼявилися? Чи взагалі потрібне існування таких НПА, на думку кандидатки, особливо з погляду існування ст. 19 Конституції України? 
• Якщо ж наявний формат врегулювання напрямку санкційної політики успішний чи допустимий, на думку кандидатки, чи варто НАЗК розповсюдити цей досвід на інші сфери діяльності Агентства? Чи не було скандалів щодо змісту такого переліку під час роботи кандидатки, які б негативно вплинули на стан України? Чи не заперечували МЗС, міжнародні донори або інші стейкхолдери проти відповідної діяльності НАЗК? 

4. Що змінилось у поглядах Катерини Каплюк з часу її роботи журналісткою-розслідувачкою, якщо така зміна дозволила їй працювати у НАЗК під керівництвом колишнього фігуранта її матеріалу? Чи вважає вона зараз свого колишнього керівника доброчесним? Які відносини склалися у кандидатки з її колишнім керівником? Чи підтримує вона практику, коли фігуранти журналістських розслідувань далі працюють на керівних посадах?

Олег Корнієнко

Освіта: у 2010 році закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «Прокурорсько-слідча робота, юрисконсультська робота». 

Посада: Начальник відділення запобігання і профілактики кримінальних та інших правопорушень відділу запобігання вчиненню, виявлення і припинення кримінальних та інших правопорушень військової частини (на сьогодні мобілізований).

Трудова діяльність

Олег Корнієнко з 2009 року був курсантом військово-юридичного факультету Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. З 2012-го почав працювати у військовій прокуратурі Сумського гарнізону Центрального регіону України. З 2017 році працював у відділі представництва інтересів держави, протидії корупції у військовій сфері та в оборонно-промисловому комплексі Військової прокуратури і продовжив цей шлях після мобілізації. 

З 2023 року є начальником відділення запобігання і профілактики кримінальних та інших правопорушень відділу запобігання вчиненню, виявлення і припинення кримінальних та інших правопорушень військової частини. 

Наші запитання до кандидата

1. Олег Корнієнко брав участь у конкурсі на посаду заступника Голови АРМА, а також, ймовірно, брав участь у конкурсі на посаду Голови Державного агентства з питань кіно. Чому кандидат подавався на посади в такі різні органи, а тепер подається до НАЗК? Чому не був обраний у попередніх конкурсах?
2. Враховуючи те, що на сьогодні Олег Корнієнко військовий, його декларації за попередні роки є закритими на час воєнного стану. Втім, у декларації за 2022 рік він не вказав вартість жодної нерухомості, яка перебуває у власності: ані двох земельних ділянок по 20 000 кв. м у Сумській області (набуті у 2016 і 2019 роках), ані квартири у Києві на 85,2 кв. м (набута у 2022 році). Чому?
3. Разом з дружиною мають готівкою майже ＄30 тис. Як їм вдалося заощадити таку суму?

Павло Кулик

Освіта: вища за спеціальністю «Облік і аудит».

Посада: керівник відділу аналітичної роботи та інформаційного розвитку Департаменту інформаційних систем, аналітичної роботи та захисту інформації НАЗК.

Трудова діяльність

У 2015 році Павло Кулик працював у ЗСУ начальником топографічної служби 46-го окремого батальйону спеціального призначення «Донбас-Україна». 

З 2017 року є публічним службовцем. Працював у Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, а також у Національному агентстві з питань державної служби. У 2020 почав свій професійний шлях в НАЗК у відділі моніторингу способу життя та проведення спеціальних перевірок.

Наразі обіймає посаду керівника відділу аналітичної роботи та інформаційного розвитку Департаменту інформаційних систем, аналітичної роботи та захисту інформації НАЗК.

Наші запитання до кандидата

1. У мотиваційному листі Павло Кулик вказує, що серед викликів, які стоять перед командою НАЗК найближчим часом:

• «Забезпечити безперебійне подання декларацій за 2023 рік». Що мається на увазі, зважаючи, що 12 жовтня 2023 року набрав чинності закон, який відновлює обов’язкове електронне декларування та функції НАЗК?
• «Розпочати повні перевірки та забезпечити належний темп проведення спеціальних перевірок». Чи підтримує кандидат автоматизацію проведення повних перевірок, яка нещодавно була запроваджена Агентством попри висновки, викладені у звіті за результатами першого незалежного аудиту НАЗК?
• «Забезпечити подання звітів політичних партій та відновити проведення перевірок цих звітів». Що мається на увазі, зважаючи на набрання чинності 23 серпня 2023 року законом №3337-IX, який відновлює обов’язок для політичних партій подавати звіти, а також обов’язок НАЗК перевіряти звіти?

2. Чи ознайомлювався Павло Кулик із висновками, викладеними у звіті за результатами проведення незалежної оцінки діяльності НАЗК за 2020-2021 роки? Чи згоден з ними? Враховуючи, що кандидат працював 8 місяців головним спеціалістом відділу моніторингу способу життя, яка його оцінка висновків звіту щодо цієї процедури? Чи погоджується кандидат з висновками та рекомендаціями дослідження TI Ukraine щодо цієї процедури?

3. Чи підтримує кандидат новий санкційний напрямок роботи Агентства, попри те, що його не передбачено в профільному законі? Чи вважає його відповідним завданню і меті НАЗК? 

4. Бувши членом команди НАЗК, які слабкі сторони Агентства Павло Кулик може ідентифікувати, і як, на його думку, можна їх посилити?

5. Чому у декларації за 2022 рік кандидат не вказав вартість трьох земельних ділянок спільної сумісної власності, а також житлового будинку та квартири в користуванні? 

Михайло Мірошніченко 

Освіта: у 2007 році отримав диплом спеціаліста за спеціальністю «Правознавство» в Академії митної служби, у 2017 році отримав диплом магістра з відзнакою за спеціальністю «Менеджмент» в Національному університеті «Львівська політехніка».

Посада: в.о. начальника Одеської митниці.

Трудова діяльність

З 2007 року працював в органах державної митної служби. З 2015 по 2019 рік був заступником начальника Львівської, а згодом – Житомирської митниць. З 2020 року працював начальником управління внутрішнього аудиту Державної митної служби. З серпня 2022 року виконував обов’язки начальника Одеської митниці.

За даними ЗМІ, у 2020 році ДБР через підозру у контрабанді провело обшуки в Михайла Мірошніченка, директора Департаменту по боротьбі з контрабандою Ігоря Резніка та ексрадника голови Державної фіскальної служби Геннадія Романенка.

У січні 2023 року Мірошніченка відсторонили через скандал з розкраданням коштів на експорті українського зерна. У квітні того ж року кандидата звільнили з ДМС. Зараз він оскаржує наказ про звільнення. Згідно з автобіографією, у квітні 2023 року кандидат припинив державну службу у зв’язку з закінченням контракту. Але згідно з ухвалою суду державна служба кандидата була припинена саме у зв’язку зі звільненням. 

З червня 2023 року кандидат здійснює волонтерську діяльність в БО «Благодійний фонд «Ціль», зареєстрованому у Львові і заснованому у 2013 році. Керівник цього БО – львівський забудовник Юліан Побурко. 

Наші запитання до кандидата

1. Чому дружина Мірошніченка відмовлялася надавати інформацію про відкриті рахунки в банках, її грошові активи, а також доходи від відчуження рухомого майна у 2015 році та від зайняття підприємницькою діяльністю у 2022 році для цілей декларування? Чи вважає етичним кандидат на посаду Голови Національного агентства приховування членом його сім’ї відомостей, які підлягають декларуванню?
2. З огляду на суттєві доходи за 2023 рік, чи може кандидат уточнити, яким видом підприємницької діяльності займається його дружина?
3. Чому Мірошніченко зазначив в автобіографії про припинення ним державної служби у 2023 році у зв’язку з закінченням контракту, якщо його державна служба була припинена саме у зв’язку зі звільненням, яке він оскаржує?
4. Чи здійснювали кандидат та його дружина користування транспортними засобами третіх осіб на платній чи безоплатній основі?
5. Що пов’язує кандидата або членів його сім’ї з такими особами: Зубик Галина Іванівна, Мірошніченко Валентина Йосипівна, Онищенко Людмила Василівна? Звідки вони мали відповідні активи й кошти? 
6. Чи проводило ДБР в Мірошніченка обшук у 2020 році? Якщо так, в рамках якого кримінального провадження вони проводилися і чим воно завершилося? Чи повʼязаний цей обшук із справою «чорного зерна»?
7. Як, працюючи на Львівській та Житомирській митницях протягом 2015-2019 років, Мірошніченко, згідно з інформацією з декларацій за відповідний період, фактично продовжував проживати в м. Могилів-Подільський Вінницької області? Якщо кандидат все ж проживав за місцем роботи, то чому не вказував відомості про користування житлом у деклараціях?
8. У 2015 році кандидату належали на праві часткової власності дві квартири в Могилів-Подільському Вінницької області. У 2016 році кандидат інформацію про ці об’єкти у відповідний розділ декларації не вніс, при цьому в розділі «Доходи» був лише один запис про дохід від відчуження нерухомого майна. Чому не була відображена інформація про відчуження другого об’єкта? 
9. Чи передбачає волонтерська діяльність Мірошніченка постійне залучення в роботу БО? З відкритих джерел це незрозуміло, адже кандидат не входить у перелік засновників та не фігурує у складі команди фонду. Як кандидат планує свою подальшу таку діяльність у випадку, якщо він стане Головою НАЗК?

Ірина Мостова

Освіта: у 2003 році отримала диплом юриста за спеціальністю «Правознавство» у Київському інституті внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України.

Посада: адвокат, АО «Кріденс Партнерс».

Трудова діяльність

До роботи адвокатом кандидатка з 2016 року була заступником, а потім керівником Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції до «перезавантаження» НАЗК.

В Альтернативному звіті 2019 року з оцінки ефективності впровадження державної антикорупційної політики на с. 96 описувалось використання нечесної схеми масового заповнення більшості керівних посад в Агентстві без проведення конкурсних процедур. Одним з прикладів у таблиці якраз була кандидатка та її призначення керівником Департаменту. Звіт пояснював, що маніпуляції відбувались одразу за декількома напрямами. Поставало питання про ймовірне надання чинним працівникам НАЗК переваг з боку конкурсної комісії. 

Також у звіті йшлося про те, що всі особи, які перемогли у конкурсі, одразу після призначення були переведені, і усі без винятку погодились на такі зміни, що важко собі уявити в реальному житті, крім випадку, коли йдеться про попередню домовленість та спланованість таких дій. А особливо те, що, кандидатка за результатами конкурсу зайняла друге місце у конкурсі на керівника департаменту, одразу ж була призначена на вакансію керівника, після переведення переможця. Автор звіту зазначив, що обидві сторони процесу, як кандидатка, так і НАЗК, порушили низку принципів державної служби, закріплених у ст. 4 Закону «Про державну службу», а саме законності, професіоналізму, доброчесності, забезпечення рівного доступу до державної служби та прозорості.

Увагу експертів у Альтернативному звіті 2019 року з оцінки ефективності впровадження державної антикорупційної політики привернув ще той факт, що з усього масиву статистичної інформації, поданої НАЗК у звіті за результатами роботи у 2017 році, не наведено даних про результати розгляду протоколів у судах. Це виглядало досить дивно для експертів, адже саме цей показник є одним із ключових під кутом зору оцінки ефективності правозастосовної діяльності НАЗК. Експерти тоді зауважили, що причиною такої ситуації скоріше за все було небажання Агентства привертати увагу до цієї інформації, адже результати розгляду судами протоколів, складених працівниками НАЗК, явно не на їхню користь. 

Результати розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 172-7 (порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів) КУпАП (загалом 46 протоколів), становили лише 24%. Майже половина всіх справ (49,7%) за ст. 172-7 КУпАП була закрита. При цьому 52% таких справ закривались у зв’язку із відсутністю складу або події правопорушення і 34% — зі спливом строків накладення стягнення. З урахуванням наведеної статистики експерти зробили закономірні та невтішні висновки та констатували незадовільну протягом 2017–2018 років результативність виконання НАЗК адміністративно-юрисдикційної функції в частині забезпечення протидії адміністративним правопорушенням. При цьому, найбільш поширеним причинами називалося ігнорування НАЗК вимог щодо змісту протоколів, що тягнуло за собою необхідність повернення судами матеріалів справи НАЗК для належного оформлення, і призводило до порушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, через яке провадження у справах про адміністративні правопорушення підлягали закриттю. 

Найбільшу ж стурбованість експертів на фоні невтішної статистики під час керування кандидаткою цим структурним підрозділом НАЗК продовжували викликати випадки звинувачень посадових осіб Агентства в упередженості та переслідуваннях за вказівками ззовні при проведенні перевірок. Рекомендації експертів щодо розробки та затвердження порядку проведення перевірок із чітким визначенням прав і обов’язків посадових осіб НАЗК при проведенні перевірки, граничних строків її проведення, підстав та міри відповідальності в разі неналежного виконання обов’язків тощо, проведення належної оцінки корупційних ризиків, які можуть зумовлювати низьку ефективність діяльності НАЗК за цим напрямком, так і не було виконано.

В пояснювальній записці до законопроєкту 2019 року про «перезавантаження НАЗК», внесеного Президентом України, вказано, що необхідність розробки законопроєкту була викликана насамперед неефективною роботою Агентства. Зокрема ішлося про те, що непрофесійне та неефективне керівництво роботою НАЗК зі свого боку дискредитувало діяльність створених в Україні антикорупційних органів, про що неодноразово заявляла як громадськість, так і міжнародні організації. І для забезпечення ефективної роботи НАЗК має бути та сприйматися як інституція, незалежна від будь-якого політичного втручання як на законодавчому рівні, так і на практиці.

Перші заклики громадськості до перезавантаження НАЗК з’явились ще у березні 2017 року. Тоді декілька ГО, серед яких і Transparency International Ukraine, випустили заяву, в якій констатували очевидне використання НАЗК для вибіркового переслідування окремих декларантів та активістів. Сама тодішня керівниця НАЗК погодилась у серпні 2017 року оцінити всю роботу органу на «трійку».

Громадські активісти додатково повідомляли про гучні провали НАЗК у сфері повноважень саме Ірини Мостової. НАЗК, своєю чергою, випускало матеріал «Антиманіпулятор», де побачило нав’язування аудиторії висновку, що Агентство неефективно працює у сфері виявлення конфлікту інтересів.

Сьогодні ж адвокатське об’єднання, в якому працює кандидатка, пропонує послугу захисту клієнта від тиску з боку НАЗК у справах щодо корупційних правопорушень та правопорушень, пов’язаних з корупцією. В одній із своїх публікацій кандидатка пропонує передати перевірку декларацій та моніторинг способу життя суддів органам судової влади на виконання рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року. Саме це рішення було дуже скандальним та навіть спричинило конституційну кризу. 

Наші запитання до кандидатки

1. Чи підтримує Ірина Мостова точку зору Президента Володимира Зеленського про неефективну роботу НАЗК у 2016-2019 роках і відповідно потребу «перезавантаження» Агентства? Як кандидатка оцінює роботу НАЗК за той час, коли вона там займала керівну посаду в одній з найважливіших сфер мандату органу? Чи вважає свою роботу в НАЗК у 2016-2019 роках ефективною?
2. Чи усвідомлювала кандидатка, що дії НАЗК були далекими від стандартів відкритості та доброчесності під час призначення її на посаду керівника департаменту та проведення відповідного конкурсу? Чи визнає вона порушення нею низки принципів державної служби? Чи вважає Мостова себе взірцем доброчесності?
3. Чи відомо кандидатці про скандали, політичне втручання та корупційні практики у тогочасному Агентстві? Якщо так, то як кандидатка на них реагувала? Чому кандидатка не припиняла свою роботу в НАЗК після них, а завершила свою роботу тільки із «перезавантаженням» органу? Чи вважає етичним, якщо новим Головою НАЗК стане посадовець, який працював у НАЗК до «перезавантаження»?
4. Чи має або мала Мостова зв’язки з політиками чи представниками влади?
5. Як кандидатка оцінює рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року? Чи погоджується з висновками Венеційської комісії щодо цього рішення?
6. Наскільки активно кандидатка здійснювала свою адвокатську діяльність, адже її доходи склали, відповідно до декларації за минулий рік, заробітну плату в 65 тис. грн та дивіденди у 80 тис. грн?
7. Чи бачить Мостова конфлікт інтересів, якщо вона стане Головою НАЗК, оскільки вже представляла клієнтів у судових спорах з Агентством? Чи не вбачає вона ризиків, якщо буде призначена на посаду, а її колеги продовжать діяльність в адвокатському об’єднанні і будуть захищати клієнтів від тиску НАЗК?

Віталій Нікулін

Освіта: Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут.

Посада: Представник Уповноваженого з прав людини в місцях несвободи.

Трудова діяльність

До призначення на посаду представника Уповноваженого з прав людини в місцях несвободи Віталій Нікулін тривалий час працював у Харківській міській раді, зокрема начальником відділу реклами. Захистив дисертацію на тему «Адміністративно-правове забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування з питань реклами». 

Наші запитання до кандидата

1. У своїй декларації за 2022 рік Віталій Нікулін вказує фактичним місцем проживання місто Київ. Це узгоджується із тим, що станом на 2022 рік він обіймав посаду директора Департаменту моніторингу додержання інформаційних прав у Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, який розташовується в столиці. Також в розділі «Доходи, у тому числі подарунки» кандидат вказав допомогу на проживання ВПО розміром 35 тис. грн. Таким чином можна зробити висновок, що кандидату довелось переїхати до Києва. Проте у декларації в розділі 3 «Обʼєкти нерухомості» не задекларовано жодного житла у Києві: ані власного, ані орендованого, ані в користуванні. Як кандидат може це пояснити?
2. У своїй декларації за 2022 рік в розділі «Доходи, у тому числі подарунки» Віталій Нікулін вказав дохід від відчуження рухомого майна у розмірі 350 тис. грн. Також 25 жовтня 2022 року він подав декларацію про суттєві зміни в майновому стані, де вказав цей же дохід. У декларації за 2022 рік вказаний правочин купівлі-продажу (міни), предметом якого став транспортний засіб. Аналізуючи декларації, можна прийти до висновку, що об’єктом правочину була автівка Volkswagen Touran 2012 року випуску вартістю 195 тис. грн. Чи підтверджує кандидат це? Якщо так, яким чином йому вдалося продати її майже вдвічі дорожче? Оскільки це був договір міни, то чи отримав щось на заміну, крім грошей?
3. Кандидат є власником квартири у м. Чистякове (Торез) Донецької області. З 2014 року ця територія є тимчасово окупованою. Чи відвідував Нікулін це місто або інші ТОТ після 2014 року?
4. Як саме, на думку кандидата, слід скоригувати продовження реалізації «позитивних напрацювань команди НАЗК», як кандидат зазначив в мотиваційному листі з урахуванням зауважень і пропозицій Європейської комісії, Ради Європи, практики Європейського суду з прав людини тощо?

Олександр Новицький

Освіта: у 2008 році закінчив Приватний вищий навчальний заклад «Київський міжнародний університет» та отримав кваліфікацію фахівця з міжнародних відносин. У 2012 році закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кваліфікація – політолог-міжнародник, перекладач з англійської мови, молодший науковий співробітник з міжнародних відносин за спеціальністю «Міжнародні відносини». 

Посада: Голова Державної інспекції архітектури та містобудування України з червня 2023 року.

Трудова діяльність

Починав шлях державного службовця у Київській обласній державній адміністрації (2013), Державній реєстраційній службі України (2014-2015), підрозділах Головного територіального управління юстиції у Київській області (2015-2017). 

Має досвід роботи в НАЗК у 2017-2021 роках.

З червня 2021 по жовтень 2022 року — головний спеціаліст відділу впровадження електронних систем та сервісів Департаменту сервісних послуг Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ). З жовтня 2022 по червень 2023 року — директор Департаменту сервісних послуг цього органу.

7 березня 2023 року на засіданні Уряду було прийнято рішення про призначення Олександра Новицького т.в.о. Голови ДІАМ, а з червня 2023 року — Головою цієї інституції. 

Запитання до кандидата (майнова частина)

1. За даними декларації, дружина кандидата Мельник Олександра Вікторівна отримувала заробітну плату за основним місцем роботи у 2021 та 2022 році з ДІАМ. При цьому сам кандидат з 2021 працював у ДІАМ, а з жовтня 2022 року був директором Департаменту сервісних послуг у ДІАМ. Чи не працювала дружина у підпорядкуванні чоловіка? Чи не було сприяння з боку Новицького у працевлаштуванні дружини? Чи не було у цій ситуації конфлікту інтересів?
2. Чому кандидат не подав декларацію за 2021 та 2022 роки раніше за власною ініціативою? Як кандидат ставиться до інституту декларування, як планує його розвивати, якщо стане Головою НАЗК? Як кандидат ставиться до законодавчого «перезавантаження» НАЗК у 2019 році? Чи вважає свою роботу в НАЗК та загалом роботу Агентства у 2017-2019 роках ефективною? Чи відомо кандидату про скандали та корупційні практики у тогочасному Агентстві? Якщо так, то як Новицький на них реагував? Чому кандидат не припиняв свою роботу в НАЗК після них? Чи вважає етичним, якщо новим Головою НАЗК стане посадовець, який працював у НАЗК до «перезавантаження»? 
3. Згідно з даними декларації, у 2012 році кандидат разом з родичками Новицькою Тетяною Євгеніївною та Новицькою Ольгою Валеріївною набув у спільну власність квартиру в Сімферополі, але її вартість не вказана. Так само не вказана в деклараціях за 2016-2020 роки вартість рухомого майна: автомобіль легковий PEUGEOT 207 2007 року випуску, набутий 11 жовтня 2014 року (власниця — дружина кандидата), автомобіль легковий VOLKSWAGEN TRANSPORTER, набутий 2 липня 2013 року (власник — тесть кандидата). Чому вартість цього майна невідома? Чи відвідував Новицький тимчасово окуповані території після 2014 року? Чи є у нього російське громадянство?
4. За даними декларації, у 2021 році дружина кандидата придбала легковий автомобіль FORD ESCAPE 2015 року випуску лише за 148 295 грн. Яким чином їй вдалось придбати автомобіль за таку скромну ціну?
5. За даними декларацій, у 2017 році родина дружини кандидата та вона сама набули земельні ділянки, вартість яких невідома: земельна ділянка від 13 жовтня 2017 року, площею 0.23 м2 (дружина), земельна ділянка від 13 жовтня 2017 року, площею 3,84 м2 (тесть), земельна ділянка від 13 жовтня 2017 року, площею 0,25 м2 (теща), земельна ділянка від 13 жовтня 2017 року, площею 0.12 м2 (дружина). Які були підстави набуття цього майна, і чому його вартість невідома? 
6. За декларацією, у 2018 році дружина кандидата набула у власність житловий будинок вартістю 1,486 млн грн. При цьому є розбіжність: як об’єкт нерухомого майна в декларації за 2018 рік зазначалась дата набуття 31 грудня 2018 року, вартість 1 486 498 грн. А у декларації за 2019 рік — дата набуття 11 травня 2018 року, вартість 1 486 000 грн. Якими були підстави набуття майна, як визначено його вартість? Чим викликані розбіжності у визначенні вартості в різні роки?
7. Також є питання щодо декларування житлового будинку площею 291,5 м2 у с. Гнідин (власниця — теща кандидата): в декларації за 2016 рік він вказаний як об’єкт незавершеного будівництва, а в декларації за 2017 рік декларується в об’єктах нерухомості, але вартість невідома і дата набуття зазначена 29 січня 2002 року. Чим викликана розбіжність?

 

Відносини з законом 

Дії або бездіяльність безпосередньо самого кандидата не оскаржувались, але з березня 2023 року на порталі «Судова влада» міститься інформація про низку справ, у яких оскаржуються рішення, дії або бездіяльність ДІАМ, керівником якої є Новицький.

У відкритих джерелах виявлено інформацію від 30 листопада 2023 року про можливі корупційні дії, пов’язані із введенням в експлуатацію недобудованого ЖК Avalon Prime. В матеріалі фігурують імена Новицького, заступниці Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Наталії Козловської та її помічниці Ольги Данчук. Матеріал містить посилання на пост Віктора Глеба про можливу причетність кандидата до корупційних дій. 

Наші запитання до кандидата (щодо звіту Рахункової палати)

1. Згідно зі звітом Рахункової палати за 2021–І півріччя 2023 року, при затвердженій граничній чисельності працівників 660 штатних одиниць частка вакантних посад в ДІАМ становила у середньому майже 60%. Утворена у результаті цього економія фонду оплати праці дала змогу спрямувати вільні кошти на встановлення працівникам надвисоких розмірів заохочувальних виплат — 600–1490% посадового окладу, для окремих головних спеціалістів — 600%, що призводило до значних диспропорцій у винагороді. Ці премії не відповідали внеску працівників у загальні результати роботи, на що витрачено, за розрахунками, 319,3 млн грн, тобто майже 45% усіх витрат державного бюджету на утримання ДІАМ.
   Як кандидат може прокоментувати таке твердження? Чи усунуто на сьогодні таку практику під керівництвом кандидата в ДІАМ? Чи вважає кандидат, що такі надбавки сприяють запобіганню корупції або були інші підстави для такого рішення? Чи відомо йому про подібну практику економії фонду оплати праці у НАЗК? Чи планує Новицький застосовувати такі надбавки в НАЗК? За якими критеріями розподілялись надбавки, враховуючи, що протягом 2021, 2022 та І півріччя 2023 року ДІАМ провело лише 112 перевірок?
2. Згідно зі звітом Рахункової палати, формування Громадської ради ДІАМ, розпочате ще у IV кварталі 2022 року, на момент аудиту не було завершено. Чи сформовано таку раду станом на сьогодні?  Якщо ні, які заходи вживає ДІАМ та кандидат як керівник для формування цієї ради? Як ставиться кандидат до інституту громадських рад і яку політику проводить у цьому питанні? Як це співвідноситься із твердженням Новицького в інтерв’ю щодо відкритості до діалогу? Як кандидат може оцінити роботу Громадської ради при НАЗК? Які кроки кандидат може запропонувати для покращення співпраці НАЗК з нею?
3. Згідно зі звітом Рахункової палати, позапланові заходи, в тому числі ініційовані громадянами, проводилися не в усіх випадках. Лише за 4,2% звернень щодо можливих правопорушень у сфері містобудування за період, що підлягав аудиту, проведено заходи державного архітектурно-будівельного контролю. Як кандидат може прокоментувати цей показник? Чи зростає цей показник у період його керування ДІАМ? За якими критеріями ДІАМ визначає обґрунтованість звернень? Як кандидат планує працювати з повідомленнями зовнішніх акторів про можливі порушення антикорупційного законодавства на посаді Голови НАЗК? Які проблеми у цьому процесі у НАЗК кандидат пропонує вирішити і як саме?
4. Згідно зі звітом Рахункової палати, у ДІАМ ідентифіковано низку проблем щодо кадрового забезпечення. Рівень кваліфікації та підготовки персоналу ДІАМ, у тому числі державних інспекторів будівельного контролю та нагляду, не відповідав сучасним стандартам безпеки та практикам у будівництві. На посади у профільних структурних підрозділах часто призначалися фахівці без необхідної вищої спеціальної освіти та відповідного досвіду роботи. Чи відомо про таку проблему кандидату як керівнику ДІАМ, і які заходи він вживав, щоб усунути цю проблему?

 

Висвітлення  роботи ДІАМ у 2023 році у відкритих джерелах: скандальні кейси

У ЗМІ та соціальних мережах є офіційно не підтверджена інформація про ймовірні дії та рішення ДІАМ у 2023 році, які викликали у деяких громадян сумніви у їх правомірності та доброчесності — у постах та матеріалах згадувались ЖК «Avalon Prime», ЖК «4U», «О2 Residence», будівництво СБУ у Голосіївському лісі тощо. Ці обставини потребують уточнення та перевірки достовірності викладених фактів.

1. Потенційно негативний кейс — Будівництво СБУ в Голосіївському лісі в м. Києві

У публікації видання «Дзеркало тижня» від 5 листопада 2023 року із посиланням на Георгія Могильного журналісти повідомили, що у Голосіївському лісі відновлюється будівництво будинків, на більше ніж 300 квартир у яких претендує Служба безпеки України.

Раніше у 2016 році видання “Дзеркало тижня” публікувало матеріал про ризики й ознаки протиправності, «корупційну складову» цього будівництва.

2. Потенційно негативний кейс — ймовірно, не зафіксовано суттєві порушення у відмові в видачі сертифіката про прийняття в експлуатацію «О2 Residence» 

12 вересня 2023 року у медіа Сергій Задворний оприлюднив матеріал «Як прокурори приховують злочини друзів Президента!», За листом прокуратури, наведеним у матеріалі діяча, існував ризик видачі ДІАМ дозволу, попри інші суттєві порушення. Автор зазначає, що роками про це будівництво неодноразово згадували в медіа, воно було об’єктом розслідувань ЗМІ та правоохоронних органів.

• Bihus.info — «Орбіта Вавриша-Богдана забудовує майже 30 гектарів “рекреаційної” землі МВС»
• Цензор.Нет — «Компания Богдана и Вавриша застраивает 30 гектаров “рекреационной” земли МВД».
• Цензор.Нет — «Богдан “зробив разом” Зеленського у відповідь на обшуки ДБР у його партнера Вавриша»
• Наші гроші — «Вавриш з водієм Богдана по схемі “микитасів” забудовують рекреаційну зону МВС». 

3. Потенційно негативний кейс: ймовірне сприяння ДІАМ у легалізації будівництва ЖК «4U»

27 жовтня 2023 року на порталі «Київвлада» було оприлюднено матеріал авторства Івана Куліка «За допомогою КМДА та ДІАМ: Нацполіція розслідує порушення при будівництві столичного ЖК “4U”».

4. Очікування дій від ДІАМ щодо виправлення ситуацій попередників

За інформацією, розміщеною в матеріалі Івана Правдіна «Конкурс для наївних ідіотів від НАБУ. Уряд призначив директора НАБУ»  від 6 березня 2023 року зазначено: «У жовтні 2021 року ДІАМ продовжила дивувати співтовариство, коли раптово фактично узаконила будівництво скандального столичного ЖК 50Avenue на проспекті Перемоги, 50а».

В іншому матеріалі авторів Віктора Бондаря, Ярослава Фалька «Таємниця зеленого паркана: винних нема, є потерпілі!» на сайті «Голос України» від 16 березня 2023 року уточнювалось, зокрема, таке: «Відомо, що ДІАМ обіцяла провести перевірку законності будівництва на проспекті Перемоги, 50-а. З нетерпінням чекатимемо на результат». 

Там само зазначено: «Замовник будівельних робіт — компанія «Ексон Прем’єр Шулявська», яка у 2019-му почала зводити ЖК фактично на території скверу «Слава танкістам», що поряд зі станцією метро «Шулявська», без відповідних дозволів. Шостий апеляційний адмінсуд задовольнив апеляцію департаменту містобудування та архітектури КМДА, заборонивши будь-яке будівництво на проспекті Перемоги, 50-а біля станції метро «Шулявська». Проект передбачав будівництво двох веж, найвища з яких досягала б 51 поверху». 

Наші запитання до кандидата (частина щодо кейсів діяльності ДІАМ)

1. Що відомо кандидату про багатоквартирний будинок по  вул. Кастелівці – вул. Академіка Сахарова у Львові (ЖК «Avalon Prime»)? Чи було його прийнято в експлуатацію, і чи був він добудований на момент прийняття? Чи контактував коли-небудь кандидат з Ольгою Данчук, помічницею заступниці Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Наталії Козловської, щодо питань, пов’язаних з цим об’єктом?
2. Як Новицький може прокоментувати думки деяких авторів про те, що ДІАМ видала дозвіл на проєктну документацію щодо будівництва у Голосіївському лісі (на вул. Потєхіна, 9)? Чи немає порушень законодавства на цьому об’єкті і які саме рішення приймала ДІАМ щодо цього об’єкта протягом 2023 року? Чи приймались протилежні рішення щодо цього об’єкта протягом листопада 2023 року?
3. Чи дійсно ДІАМ 18 серпня 2023 року видала сертифікат про прийняття в експлуатацію першого будинку ЖК «4U» (вул. Академіка Булаховського, 2, житловий масив Новобіличі) в місті Києві? Чи не вбачала ДІАМ у цьому будівництві порушень, на кшталт неврахування функціонального призначення земельної ділянки? Чи відомо кандидату про кримінальні провадження, які стосуються можливого привласнення майна Інституту технічної теплофізики Національної академії наук (НАН) України на цьому будівництві?
4. Як Новицький може прокоментувати думки деяких авторів про те, що  ДІАМ практикує не включати у відмови у видачі сертифіката готовності об’єкта істотні недоліки (лише ті, що можна виправити)? Чи не було такої ситуації із відмовою у видачі сертифіката про прийняття в експлуатацію «О2 Residence»? Чи не вбачає кандидат у будівництві цього об’єкта порушення цільового призначення земельних ділянок, невідповідність виданих забудовнику МУО містобудівному законодавству?
5. Чи планує ДІАМ провести перевірку законності будівництва на пр-ті Перемоги, 50-а (ЖК «50Avenue»), яке, за думкою деяких журналістів, здійснювала компанія «Ексон Прем’єр Шулявська» на території скверу «Слава танкістам»?
6. Чи була під час призначення Новицького на посаду Голови ДІАМ підтримка політиків, політичних сил або представників влади, які впливали на прийняття цього рішення? Як кандидат отримав цю посаду?

Роман Норець

Освіта: у 2002 році отримав диплом спеціаліста Національної академії Служби безпеки України за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста зі знанням англійської мови.

Посада: працює в Службі безпеки України.

Трудова діяльність

З червня 2002 року по січень 2020 року працював у СБУ на оперативних та керівних посадах. З січня 2020-го по серпень 2023 року був керівником відділу та управління внутрішнього контролю НАЗК. З серпня 2023 року повернувся до Служби безпеки України.

Видання «Дзеркало тижня» згадує «шокуючий випадок, якому надала розголосу в соціальних мережах донька начальника Управління внутрішнього контролю НАЗК».

Наші запитання до кандидата

1. Як кандидат може прокоментувати вищезгадану публікацію видання «Дзеркало тижня», та відповідну ситуацію, яка отримала розголос у соціальних мережах? Якими є стосунки Романа Норця з членами його сімʼї, в тому числі колишніми, зважаючи на судові рішення, винесені щодо кандидата? Якою була причина того, що кандидат перестав працювати у НАЗК? Чи звертала увагу СБУ на публікацію видання «Дзеркало тижня» та відповідну ситуацію, яка отримала розголос у соціальних мережах, перед прийомом на роботу кандидата у серпні 2023 року?
2. Чи надавали працівники структурного підрозділу, який кандидат очолював у НАЗК, формальні або неформальні вказівки працівникам інших структурних підрозділів щодо їхньої безпосередньої діяльності як уповноважених осіб НАЗК?
3. Чи ознайомлювався Норець із висновками, викладеними у звіті за результатами проведення незалежної оцінки діяльності НАЗК за 2020-2021 роки? Чи згоден з ними? Якщо не згоден, то з чим саме? Чи варто, наприклад, застосовувати для перевірки декларації Голови НАЗК додаткові запобіжники та механізми у загальній процедурі? Якщо так і вони достатні, що кандидат зробив для їхнього встановлення?
4. Як кандидату вдавалось розділяти функції внутрішнього контролю у своєму структурному підрозділі та функції із запобігання корупції, які за своєю природою мають більшу консультативну складову, ніж контролюючу? Чи не вбачав Норець суперечностей в такому обʼєднанні функцій його структурного підрозділу? Чи дозволяв, на думку кандидата, профільний Закон «Про запобігання корупції» таке поєднання?
5. Чи зберігав кандидат персональні звʼязки з представниками СБУ під час роботи в НАЗК? Чи не бачив конфлікту інтересів у тому, що його структурний підрозділ займався перевіркою декларацій представників СБУ, в тому числі у закритому режимі? Чи дозволяв таку перевірку саме структурним підрозділом Норця Закон «Про запобігання корупції»?
6. Які механізми були у громадянського суспільства, міжнародних партнерів, незалежних аудиторів, аби проконтролювати прозорість, об’єктивність та належність роботи очолюваного кандидатом структурного підрозділу при перевірках декларацій представників СБУ, НАБУ тощо? Чи сприяв кандидат реалізації таких механізмів на практиці? Чи потрібні взагалі такі механізми, на думку кандидата? Чи були знайдені під час перевірок порушення вимог антикорупційного законодавства колишнього очільника СБУ та колишнього очільника Головного управління внутрішньої безпеки СБУ?

Віктор Павлущик

Освіта: у 2008 році отримав диплом спеціаліста Національної академії Служби безпеки України, спеціальність «Правознавство», кваліфікація юрист зі знанням англійської мови. У 2014 році отримав диплом спеціаліста Київського національного університету імені Тараса Шевченка, спеціальність «Міжнародний бізнес», кваліфікація економіст-міжнародник.

Посада: старший детектив — керівник відділу детективів Національного антикорупційного бюро України.

Трудова діяльність

Після завершення Національної академії СБУ у 2008 – 2015 роках проходив військову службу в органах Служби безпеки України на оперативних посадах та  посадах керівного складу.

З 2015 працює у Національному антикорупційному бюро України, наразі на посаді старшого детектива — керівника відділу детективів НАБУ.

У 2023 році брав участь у конкурсі на директора НАБУ. Під час співбесіди на директора НАБУ у комісії були питання щодо нерухомості його батьків. Багато запитань у комісії виникло щодо особи, з якою кандидат спільно проживає, її родичів та набуте ними майно, а також було питання про поїздку матері співмешканки до росії у 2020 році. 

Восени 2023 також подавав документи для участі у конкурсі на посаду члена Вищої ради правосуддя.

Наші запитання до кандидата

1. У ЄДРСР є постанова 2019 року про визнання кандидата винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Тоді Павлущик не з’явився на судове засідання. Чому він це не зробив? Чи не було йому важливо захистити свої права та інтереси перед судом? 
2. На співбесіді на керівника НАБУ кандидата запитували про адміністративні правопорушення, а також чи слідував він політиці звітування про такі випадки. Павлущик відповів, що щодо адміністративного правопорушення, яке трапилось у 2019 році, так. А щодо адміністративного правопорушення, вчиненого у 2023 році, він не пам’ятає. Тож цікаво, чи звітував кандидат про випадок адміністративного правопорушення у 2023?
3. Кандидат звертався до суду із заявою про роз’яснення судового рішення, але суд відмовив у роз’ясненні. Чи був згодний Павлущик із таким рішенням, якщо ні, то чому не подав апеляційну скаргу? Чому до ЄРДР одразу не були внесені відомості про кримінальне правопорушення за колективним повідомленням від 27 червня 2019 року за № 7389 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 382, ч. 2 ст. 364, ст. 396 КК України?
4. Мати Тетяни Водоп’янової, з якою кандидат спільно проживає, виїжджала у 2020 році до росії. Питання про цілі цієї поїздки кандидату вже ставили на співбесіді на директора НАБУ — тоді він не відповів, вказавши, що вперше про це чує та не володіє такою інформацією. Чи вдалося зараз з’ясувати мету такого виїзду?
5. Ким Павлущику доводиться Марголич Любов Іванівна, у квартирі якої в декларації зазначено його місце реєстрації?
6. Торік Павлущик уже брав участь у конкурсі на директора НАБУ, а також подавав документи для участі в конкурсі на посаду члена Вищої ради правосуддя. На думку кандидата, чому його кандидатуру не обрали на попередніх конкурсах? Чому він вирішив брати участь в цьому конкурсі на посаду очільника превентивного органу після участі у попередніх?
7. У декларації кандидата за 2022 рік відсутні дані у розділі про грошові активи, а у декларації за 2023 рік тільки готівкових заощаджень близько $19 тис. та понад 100 тис. грн у декларанта та його співмешканки. Чи ці активи були накопичені за 2023 рік, чи у декларації за 2022 рік була допущена помилка?

Сергій Подгорець

Освіта: у 2008 році закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста.

Посада: прокурор САП.

Трудова діяльність

Підтримує публічне обвинувачення у гучних справах щодо ексдиректора аеропорту Бориспіль, а також про неправомірне надання стабілізаційного кредиту ВіЕйБі Банку. У 2022 році на Подгорця накладено догану за те, що пропустив строк оскарження виправдувального вироку ВАКС. 

Також Подгорець є керівником Благодійного фонду «Обʼєднані серця людей». 

Має дружину-адвокатку. 

Наші запитання до кандидата

1. Чим займається БФ «Обʼєднані серця людей», і як кандидату вдається поєднувати прокурорську роботу та роботу у фонді?
2. У публікації «Декриміналізація незаконного збагачення: політика чи верховенство права?» Подгорець використовує термін «декриміналізація» замість «визнання неконституційним». Чи розрізняє кандидат ці поняття?
3. Кандидата притягнули до дисциплінарної відповідальності за те, що він пропустив строк оскарження виправдувального вироку ВАКС. На запитання КДКП щодо цього Подгорець повідомив, що був незгодним із позицією керівництва САП та старшого групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні щодо необхідності оскарження ухваленого вироку, оскільки вважав його обґрунтованим та законним. Якщо ж кандидат вважав вирок ВАКС, яким виправдано ексчиновницю Волинської ОДА, законним, чому він готував та подавав апеляційну скаргу?
4. Цивільна дружина кандидата Часова Тетяна Олександрівна у червні 2022 року придбала спільно з Коваленком Олександром Олександровичем земельну ділянку 1500 кв. м у Закарпатській області за 124 213 грн., а також недобудований будинок площею 92,3 кв. м. Через поширеність прізвища Коваленка О.О. детальної інформації про нього зʼясувати не вдалося. Тож цікаво уточнити в кандидата обставини придбання його цивільною дружиною земельної ділянки та будинку в Закарпатській області. У 2023 році, з декларації Подгорця можна зробити висновок, що цей будинок здано в експлуатацію, а дружина кандидата стала власницею 100% прав на нього. За яких обставин це відбулось?

Володимир Подорожко 

Освіта: вища, закінчив факультет податкової міліції Національного університету Державної податкової служби України, за спеціальністю «Правоохоронна діяльність», а також закінчив Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування».

Посада: Керуючий справами виконавчого апарату Запорізької обласної ради.

Трудова діяльність та майно

З 2016 року обіймає посаду керуючого справами виконавчого апарату Запорізької обласної ради. За повідомленням видання Українські новини», кандидат був повʼязаний із нині забороненою в Україні проросійською політичною силою «Опозиційний блок». Був помічником на громадських засадах народного депутата VIII скликання (2014-2019 роки) Ігоря Шурми.

Також протягом 2019-2020 років кандидат був депутатом Тернуватської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області. У 2020 році балотувався на виборах кандидатом у депутати Запорізької обласної ради від політичної партії «Порядок».

У своїй декларації за 2022 рік задекларував квартиру 73 кв. м у Запоріжжі, а також автомобіль 2017 року випуску. Зарплата Подорожка за 2022 рік становила 826 610 грн, також зберігає 587 тис. грн готівкових коштів. Дружина кандидата отримує виплати допомоги на проживання ВПО від Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради.

Кандидат не підтримав заборону УПЦ МП – надав письмові зауваження до проєкту рішення Запорізької облради про заборону проросійської церкви, чим заблокував процес його швидкого розгляду та прийняття. Згодом УПЦ МП публічно подякувала і висловила підтримку кандидатові. У травні 2023 року кандидата виключили зі складу Координаційної ради та позбавили повноважень, зокрема права вести ділове листування від імені Запорізької обласної ради, ставити свій підпис на офіційних  бланках тощо.

Також з повідомлень у ЗМІ було виявлено, що Подорожко фігурує у кримінальній справі щодо закупівлі генератора запорізькій школі за завищеною втричі ціною.

Наші запитання до кандидата

1. Чи дійсно Подорожко був призначений на посаду за рекомендацією забороненої наразі проросійської партії «Опозиційний блок»? Якщо так, то як може це пояснити і чи підтримує зв’язок (формальний або неформальний) із особами, повʼязаними з партією зараз?
2. Який у кандидата зв’язок із УПЦ МП? 
3. Як Подорожко може пояснити свою участь у справі щодо закупівлі генератора для запорізької школи?
4. Яке ставлення кандидата до подій навколо колишнього голови Запорізької обласної державної адміністрації Костянтина Бриля?

Роман Романюк

Освіта: має дві вищі освіти — закінчив Луцький державний технічний університет за спеціальністю «Фінанси», а також Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки за спеціальністю «Право».

Посада: Керівник Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, доцент кафедри «Управління персоналом, економіки праці та публічного управління» Північноукраїнського інституту ім. Героїв Крут МАУП, ст. викладач кафедри «Економіки і торгівлі» Волинського національного університету ім. Лесі Українки, кандидат економічних наук.

З вересня 2023 року здобуває освіту в Навчально-науковому інституті публічного управління та державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка, спеціальність «Публічне управління та адміністрування».

Трудова діяльність та майно

До того, як став Керівником Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Романюк 5 років був директором Волинського обласного центру зайнятості.

Протягом 2010-2018 років був членом кількох партій – «За Україну!», «Фронт Змін» та «Блок Петра Порошенка «Солідарність».

У 2010-2015 роках Романюк був депутатом Луцької міської ради VI скликання від політичної партії «За Україну!». У 2015-2017 роки – членом виконавчого комітету Луцької міської ради, а 2014-2016 роки – членом громадської ради при голові Волинської ОДА.

На місцевих виборах 2015 року балотувався за списками «Солідарності» до Луцької міської ради, однак не набрав достатньої кількості голосів. Пізніше, у 2020 році балотувався до Волинської обласної ради від партії «Слуга Народу», але без успіху.

За 2022 рік кандидат задекларував квартиру в Луцьку площею 129 кв. м, 7 земельних ділянок, якими володіє дружина, та 2 автомобілі. Квартиру в Києві орендує. За 2022 рік Романюк отримав сумарно 1,4 млн грн заробітної плати. Готівкою зберігає ＄30 тис., 300 тис. грн та €10 тис.

Наші запитання до кандидата

1. Яким є джерело походження задекларованих готівкових коштів?
2. Які джерела походження коштів дружини Романюка для набуття у власність 7 земельних ділянок? Чи не сприяла професійна діяльність кандидата у міській раді отриманню земельних ділянок дружиною?
3. Чи підтримує зв’язок з кимось із представників політичних партій, членом яких кандидат був?

Олександр Скомаров

Освіта: з 2005 по 2008 роки навчався у Луганському державному університеті внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка, отримавши диплом бакалавра з відзнакою за напрямом підготовки «Право». З 2008 по 2010 роки навчався в Національній академії прокуратури України, по закінченні якої отримав диплом магістра з відзнакою за спеціальністю «Правознавство».

Посада: Заступник Керівника Головного підрозділу детективів — Керівник Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ.

Трудова діяльність та майно

У 2010 році Скомаров розпочав свою роботу в органах прокуратури Луганської області як стажист та згодом помічник прокурора. 2012-го обіймає посаду прокурора на Луганщині. На початку 2015 року вступає до аспірантури Національної академії прокуратури України, є кандидатом наук. На наступний рік проходить конкурсний відбір на посаду детектива НАБУ. Обіймає посаду старшого детектива, згодом керівника відділу детективів, згодом заступника керівника підрозділу детективів та з 2021 року заступника керівника Головного підрозділу детективів.

Є детективом НАБУ в низці резонансних справ, зокрема у справі Розенблата, ПриватБанку, нардепа Гунька тощо. Скомаров давав коментар щодо розслідування у справі про розкрадання та заволодінні майном і коштами ПАТ «Укрнафта» на суму понад 13,3 млрд грн, щодо заволодіння коштами держпідприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» на суму понад 450 млн грн, щодо справи розкрадання газу на 2,1 млрд грн, щодо механізму незаконного заволодіння активами – коштами місцевого бюджету та землею територіальної громади міста Одеси, що спричинило 689 млн збитків, розслідування фактів корупції на державних підприємствах, в установах та організаціях Національної академії аграрних наук України. Також у циклі матеріалів «Секрети НАБУ» давав інтерв’ю щодо розслідування справи Приватбанку (про виведення з нього коштів перед націоналізацією). 

Скомаров є кандидатом юридичних наук, подавався на низку конкурсів, зокрема директора НАБУ та керівника САП. Йому заявлялися відводи через недопуск помічника адвоката до ознайомлення з матеріалами справи за згодою та разом з адвокатом і підозрюваним.

У жовтні 2022 року дружина Скомарова придбала другий автомобіль за 400 тис. грн, тоді як в середньому автівка Outlander коштує 500 тис. грн і вище.

У 2018 році купив новий Ford Fusion із задекларованою вартістю в 121 338 грн, що за офіційним курсом НБУ становить $4315. За даними популярного американського ресурсу з продажу автомобілів, вартість подібної машини на сьогодні становить приблизно $17 тис. 

Наші запитання до кандидата

1. Чи відвідував Скомаров тимчасово окуповані території? Чи зберігає свій звʼязок з нерухомістю в Луганській області?
2. Чому вартість автомобілів, вказаних у деклараціях, нижча за ринкову?
3. У ситуації з недопуском помічника адвоката до ознайомлення з матеріалами справи, чи може Скомаров пояснити, чому це сталося?
4. Чи перетинається його професійна діяльність з професійною діяльністю його дружини? Чи правда, що до 2021 року дружина Скомарова працювала в ТОВ «Плюс ТБ», власником якого є бізнес-партнер Коломойського Тимур Міндіч, тоді як сам кандидат брав участь у розслідуванні справи Привату?
5. Чому після участі в конкурсах на очільників САП та НАБУ Скомаров вирішив іти на посаду керівника превентивного органу?
6. Чи має кандидат зараз зв’язки з політиками чи представниками влади?

Олександр Стародубцев 

Освіта: у 2002 році отримав диплом спеціаліста НТУ Харківський Політехнічний Інститут за спеціальністю «Фінансовий менеджмент», у 2006 – 2007 роках навчався в Києво-Могилянській бізнес-школі. У 2017 – 2018 роках був запрошеним стипендіатом університету Стенфорда, Каліфорнія. 

Посада: заступник керівника апарату Національного агентства з питань запобігання корупції.

Трудова діяльність 

До 2015 року Стародубцев працював у приватному секторі. 

З квітня 2015-го по серпень 2017 року працював директором департаменту регулювання публічних закупівель Міністерства економічного розвитку й торгівлі України. Був долучений до створення системи закупівель Prozorro.

З вересня 2017-го по червень 2018 навчався в університеті Стенфорда (Каліфорнія), був запрошеним стипендіатом. Олександр Стародубцев був одним з перших учасників програми «Ukrainian Emerging Leaders Program» Стенфордського Університету (США). 

З листопада 2019 по березень 2020-го очолював Національне агентство з питань державної служби. 

З 12 травня 2020 року Стародубцев призначений на посаду заступника Голови НАЗК, з травня 2022 року — заступник керівника апарату НАЗК, де відповідає за координацію HR-напряму, цифрову трансформацію, просвітницьку роботу.

Співзасновник громадянської платформи «Нова Країна» та освітньої ініціативи «Відкритий університет Майдану».

Наші запитання до кандидата

1. Що Стародубцев робив заради вирішення питання значної плинності кадрів та незаповнених вакансій у НАЗК? Як планує вирішувати це у майбутньому?
2. Чи вважає кандидат, що на посади заступників Голови НАЗК варто запровадити відкритий конкурс? Чи всі ідеї кандидата за час його роботи у НАЗК знаходили відгук у їх виконавців та були реалізовані?
3. Як Стародубцев ставиться до того, що він тривалий час під час повномасштабної війни працює заступником керівника чиновника, який був членом Партії регіонів та працював на керівній посаді у Міністерстві сім’ї, молоді та спорту України, Державній службі молоді та спорту України, Міністерстві молоді та спорту України протягом всього періоду режиму Януковича? Чи відомо кандидату про якісь тогочасні скандали навколо цих державних відомств? Чи етично такому посадовцю, який балотувався у народні депутати по списку Партії регіонів на виборах 2006 року, залишатись у НАЗК на одній з топпосад під новим керівництвом? 
4. Що Стародубцев зробив за останні майже 4 роки роботи в НАЗК для вирішення окресленої ним в мотиваційному листі проблеми «недостатньої взаємодії НАЗК зі стейкхолдерами задля поступу в усіх напрямках/вимірах, в першу чергу із громадянським суспільством»?
5. Чи ознайомлювався кандидат з висновками, викладеними у звіті за результатами проведення незалежної оцінки діяльності НАЗК за 2020-2021 роки? Чи згоден з ними? Чи відомо Стародубцеву як заступнику керівника апарату про будь-які кроки НАЗК з розробки Плану реалізацій рекомендацій цього аудиту, особливо з розділу 9 щодо управління та організаційної спроможності Агентства — сфери, у якій Комісія з оцінювання виявила найбільший рівень невиконання критеріїв оцінювання (48%)?
6. Чи підтримує Стародубцев новий санкційний напрямок роботи Агентства попри те, що він не передбачений у профільному законі? Чи вважає його відповідним завданню і меті НАЗК?
7. У мотиваційному листі кандидат згадує про необхідну автоматизацію процесів в НАЗК. Чи підтримує Стародубцев автоматизацію проведення повних перевірок, яка нещодавно була запроваджена Агентством попри висновки, викладені у звіті за результатами першого незалежного аудиту НАЗК?
8. Як саме Індекс сприйняття корупції може служити одним з основних вимірювальників успіху у вирішенні викликів в антикорупційній сфері? Чи знайомий кандидат з методологією Індексу сприйняття корупції? (запитання за тезою з  мотиваційного листа)
9. Чи відомо Стародубцеву про негативні оцінки від стейкхолдерів щодо його головування в Національному агентстві з питань державної служби? В яких стосунках кандидат з чинним керівництвом НАДС після свого звільнення? Чи відомо йому про причину свого звільнення з посади Голови НАДС? Чому кандидат втратив посаду заступника Голови НАЗК? Чи відомо йому про негативні оцінки від стейкхолдерів щодо його роботи в НАЗК, реалізації презентованих планів діяльності тощо?
10. З 2016 року дружина кандидата Олена Стародубцева працює у ДП «Прозорро», яким опікується Міністерство економіки. Там же в цей період працював і кандидат — на посаді директора департаменту регулювання публічних закупівель Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Чи не було у цьому конфлікту інтересів?
11. У декларації за 2023 рік кандидат вказує, що донька з січня 2023 проживає в кімнаті в Нідерландах. На якій підставі вона там проживає (оренда/ безоплатне проживання)?

Сергій Степанян 

Освіта: Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого

Посада: т.в.о. директора департаменту з питань виявлення та запобігання корупції Міністерства оборони України 

Трудова діяльність

З 1999 року працював в органах прокуратури на Сумщині на різних посадах. Остання займана посада — прокурор САП ОГП. У зв’язку з мобілізацією до ЗСУ звільнений від виконання службових обов’язків прокурора, з 24 лютого 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ та є учасником бойових дій. 

У березні 2023 року був призначений на посаду заступника директора начальника відділу контролю за дотриманням антикорупційного законодавства новоствореного Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України. Відтоді почав тимчасово виконувати обов’язки директора Департаменту, що робить і дотепер.

З початком роботи в Міноборони комунікував з медіа щодо скандальних закупівель. Брав участь у просвітницьких заходах для студентів.

Наші запитання до кандидата

1. Після призначення на посаду в Міноборони 15 березня 2023 року кандидат сказав, що «одним з елементів роботи на системному рівні Міноборони бачить більш тісну взаємодію з громадськістю». Яким чином вона проявляється, та які її результати?
2. Як може прокоментувати свою комунікацію щодо закупівельних скандалів Міноборони та їх самих? Як Степанян оцінює діяльність журналістів-розслідувачів та антикорупційної ради при Міноборони у закупівельних скандалах? Як ставиться до переслідувань журналістів за викриті закупівельні скандали? Які здобутки за час своєї роботи в Міністерстві оборони може назвати кандидат?
3. На думку Степаняна, чи є етичним перебування посадовця в статусі тимчасово виконуючого обовʼязки керівника довгий час, наприклад, майже рік або більше? Чи варто поширювати таку практику та визнавати її доброчесною?
4. Чому дружина Степаняна не отримує дивідендів від частки 50% у статутному капіталі туристичного агентства?
5. Яке ставлення кандидата до ухваленого народними депутатами, але не підписаного Президентом законопроєкту 9587-д, який стосувався змін до роботи Реєстру корупціонерів. Чи потрібно було його ветувати?
6. Чи надаєте або організовує Степанян відповідну консультаційну підтримку у заповненні декларацій колегам на своєму робочому місці? Чи надає інформаційні розʼяснення положень та вимог антикорупційного законодавства колегам, особливо у нестандартних ситуаціях? Чи володіють колеги кандидата всією необхідною інформацією про виконання вимог антикорупційного законодавства?
7. Чому Степанян не задекларував видатки та правочини, на підставі яких у нього виникло право користування, у тому числі спільну власність на рухоме майно у 2019 році?
8. Чому кандидат в деклараціях за 2015, 2016 та 2018 роки не задекларував об’єкти нерухомості, що належать членам його сім’ї (синам Подлозному Тимуру Сергійовичу та Подлозному Даміру Сергійовичу) на праві власності, знаходяться у них в оренді або на іншому праві користування?
9. В декларації за 2020 рік Степанян задекларував об’єкти нерухомості, що знаходяться у нього на іншому праві користування: житловий будинок в Сумах загальною площею 162,9 кв. м з датою набуття права 31 серпня 2010 року, та земельну ділянку в Сумах загальною площею 633 кв. м з датою набуття права 27 липня 2012 року. Чому в декларації за 2015 рік відомості про вказане нерухоме майно відсутні?
10. В декларації за 2020 р. кандидат задекларував інше право користування  — керування на автомобілі Renault Koleos з датою набуття права 14 квітня  2010 та Nissan Qashqai з датою набуття права 12 квітня 2008 року. Чому в декларації за 2015 рік відомості щодо прав користування на вказане цінне рухоме майно відсутні?
11. Яким чином було передано у власність корпоративні права ПП МІК дружиною Степаняна Подлозною Іриною Михайлівною новій власниці Бурлаці Інні Миколаївні? Якщо це був продаж, чому не задекларовано у 2019 році доходи від відчуження корпоративних прав?

Андрій Тетерук

Освіта: у 1994 році закінчив Московське вище військове командне училище, після чого п’ять років відслужив у Збройних Силах російської федерації за контрактом. У 2011 році став випускником Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету за напрямом менеджменту організації.

Посада: з вересня 2023 року — керівник у НАЗК відділу аналізу ризиків Управління формування політики доброчесності у сфері безпеки та оборони. 

Трудова діяльність та майно

До того, як обійняв посаду в НАЗК, Тетерук був народним депутатом України VIII скликання від «Народного фронту» (2014–2019). Учасник АТО, командир добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» ГУ МВС України в Київській області. 

Тетерук голосував за прийняття законодавчих змін щодо дискримінаційного поширення електронного декларування на антикорупційних громадських активістів, яке згодом КСУ визнав неконституційним. Під час перебування у статусі нардепа запам’ятався, зокрема, скандалами щодо рукоприкладства до колег по парламенту.

У 2016 році кандидат звернувся до суду з позовом до ТОВ «Гравіс-Кіно» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації. При цьому він також просив стягнути моральну шкоду, тоді як законодавство обмежує таке право суб’єктів владних повноважень як позивачів у відповідній категорії справ. Суд задовольнив позов частково.

У 2017 році Тетерук взяв участь у судовому засіданні, де розглядалося питання обрання запобіжного заходу для тодішнього заступника мера Ірпеня Дмитра Христюка, який підозрювався у виведенні бюджетних коштів. Тоді Тетерук висловив бажання взяти Христюка на поруки. 

У 2019 році НАЗК звернулося до суду для притягнення до адміністративної відповідальності Тетерука за порушення вимог законодавства щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. Згідно з протоколом, тоді кандидат, будучи народним депутатом України, вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів. Суд закрив провадження за відсутності складу адміністративного правопорушення. 

Був кандидатом у народні депутати від партії «Українська Стратегія Гройсмана» на парламентських виборах 2019 року, №8 у списку.

У 2020 році Тетерук звернувся до суду із позовом до ГУ ПФУ в Київській області щодо визнання протиправною бездіяльність, яка полягала в обмеженні пенсії та зобов’язанні провести її перерахунок. Суд задовольнив позов частково, оскільки кандидат, на думку суду, обрав неналежний спосіб судового захисту.

Наші запитання до кандидата

1. Чому Тетерук не вказав в автобіографії відомості про свою трудову діяльність з 2019 по 2023 рік? Чи перебував кандидат у цей час у трудових чи інших договірних відносинах з політичною партією? Чи зберігає кандидат політичні звʼязки з окремими особами чи партіями?
2. Згідно з декларацією за 2016 рік, активи Тетерука зросли на 150 тис. грн. Але за цей рік кандидат задекларував сукупний дохід в розмірі 180 тис. грн. Яким чином кандидат утримував сім’ю з чотирьох осіб, з яких двоє дітей (один з синів кандидата, студент, згідно з декларацією отримав сукупно 13 тис. грн доходу за рік) та дружина, яка не отримувала дохід у 2016 році? Чи справді йому вистачило для цього 30 тис. грн протягом року?
3. Чому кандидат припинив декларувати з 2016 року авто Ford Fusion 2007 року випуску?
4. На підставі чого Тетерук набув у власність земельні ділянки у с. Хотянівка Вишгородського району Київської області?
5. Які основні досягнення кандидата на посаді керівника відділу аналізу ризиків Управління формування політики доброчесності у сфері безпеки та оборони НАЗК? 
6. Чи не виникали конфлікти при роботі в НАЗК з огляду на звернення Агентства у 2019 році до суду щодо притягнення Тетерука до адміністративної відповідальності за порушення вимог законодавства щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів? Чи не вплине це надалі на ставлення до підлеглих (або окремих з них) у разі призначення кандидата на посаду Голови НАЗК? 
7. Чому Тетерук, будучи народним депутатом, голосував за поширення е-декларування на антикорупційних активістів? Чи вважає він такий закон виправданим і чи не вбачає в ньому неспівмірних обмежень для діяльності громадських діячів?
8. Чи ознайомлювався кандидат з висновками, викладеними у звіті за результатами проведення незалежної оцінки діяльності НАЗК за 2020-2021 роки? Чи згоден з ними?
9. Чи підтримує новий санкційний напрямок роботи Агентства попри те, що його не передбачено в профільному законі? Чи вважає його відповідним завданню і меті НАЗК?

Артем Хаванов

Освіта: закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Правознавство», а також закінчив аспірантуру Університету економіки та права «КРОК» за спеціальністю «Економічна безпека держави»

Посада: Уповноважений з антикорупційної діяльності в АТ «Державний експортно-імпортний банк України»

Трудова діяльність

З 2010 по 2017 роки Хаванов працював провідним фахівцем, керівником групи, старшим комплаєнс-менеджером з дотримання санкцій та ембарго в АТ «УкрСиббанк» BNP Paribas Group. З 2017 по 2020 роки був керівником Антикорупційної програми в Групі Нафтогаз. У 2020 році був керівником комплаєнс-офісу у ДК «УкрОборонПром».

До теперішньої посади 2 роки Хаванов працював керівником напрямку протидії шахрайства у ТОВ «Метінвест Холдинг».

У 2018 році кандидат керував автомобілем в стані алкогольного сп’яніння. Огляд на стан сп’яніння проводився у встановленому законом порядку, результат склав 0,57% проміле. Тоді Хаванов визнав вину частково, суд призначив штраф 10 200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Наші запитання до кандидата

1. Як Хаванов може прокоментувати своє керування автомобілем в стані алкогольного спʼяніння?
2. Яке ставлення кандидата до скандалу в АТ «Державний експортно-імпортний банк України», повʼязаного з нападом на журналістів-розслідувачів проєкту «Схеми»?
3. Як Хаванов оцінює поточний рівень регулювання НАЗК процедури моніторингу способу життя та функціонування Єдиного порталу повідомлень викривачів? (питання за тезою з  мотиваційного листа).

Іван Юрійчук 

Освіта: у 2001 році закінчив Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ), спеціальність «Фізика», у 2019-му закінчив Національну академію державного управління при Президентові України (м. Київ), спеціальність «Публічне управління та адміністрування».

Посада: заступник Голови Державної служби якості освіти України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації.

Трудова діяльність

Свій професійний шлях Юрійчук розпочав як вчитель фізики, потім працював в управлінні освіти та декілька місяців був помічником-консультантом народного депутата України. З 2015 по 2018 роки працював у Державній інспекції навчальних закладів України, з 2018-го працює у Державній службі якості освіти України, спочатку був на посаді директора департаменту акредитації та моніторингу.

Також займається викладацькою діяльністю та є старшим викладачем кафедри управління в Київського університету ім. Бориса Грінченка. 

Наші запитання до кандидата

1. Чому Юрійчук вирішив змінити сферу діяльності?
2. Що кандидат вважає головними проблемами НАЗК на сьогодні та які шляхи їхнього вирішення бачить? Чи ознайомлювався Юрійчук із висновками, викладеними у звіті за результатами проведення незалежної оцінки діяльності НАЗК за 2020-2021 роки? Чи згоден з ними?
3. Юрійчук вказує, що з 2010 по 2012 рік був членом політичної партії «Всеукраїнське об’єднання Свобода». Чи балотувався від неї на будь-яких виборах?
4. Чи був кандидат членом політичної партії  «Блок Петра Порошенка» у 2014 році? Якщо так, то чому вирішив не зазначати це в автобіографії?
5. З 1 квітня по 11 червня 2015 року Юрійчук був помічником-консультантом народного депутата України. З ким саме співпрацював кандидат? З яких питань консультував депутата Юрійчук, та яку політичну силу представляв депутат?
6. Чи має Юрійчук зараз зв’язки з політиками чи представниками влади?
7. У єдиному державному реєстрі судових рішень є рішення 2012 року про притягнення кандидата до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП. Провадження у справі було закрито у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Якими були обставини спроби  притягнути кандидата до адміністративної відповідальності?
8. Якщо Юрійчука призначать на посаду голови НАЗК, чи планує він продовжувати викладати в університеті?
9. Чи здійснював дисертаційне дослідження? Яка його тема, та чи вже захистив дисертацію?
10. Чи є Юрійчук генеральним секретарем у ГО «Об’єднаний медіа союз»? Якщо так, чи входить ця посада до керівних, ревізійних чи наглядових органів ГО? Чи є кандидат членом цієї ГО?