The post Поки Кличко не звітує: на що КМДА законтрактувала майже 26 млрд грн з початку року first appeared on Transparency International Ukraine.

The post Що купує Київський метрополітен first appeared on Transparency International Ukraine.

У травні росія посилила обстріли України. Вона все частіше застосовує комбіновані атаки – дронами та крилатими (а інколи й балістичними) ракетами одночасно. І столиця залишається однією з головних цілей під час таких атак.

Загибель людей, які не змогли потрапити в укриття під час нападу в ніч проти 1 червня, зокрема однієї дитини, ще гостріше поставила питання про доступ до місць захисту і взагалі їхню наявність. У місті провели повну перевірку укриттів. 

Її результати міська влада та міністр стратегічної промисловості Олександр Камишін, якому перевіряти захисні споруди в столиці доручив Володимир Зеленський, трактують трохи по-різному. Камишін називає придатними до використання 15% укриттів, тоді як київська влада — 65%.  Заступник голови КМДА Петро Пантелеєв наголошує, що згадані 15% — це сховища, до яких немає взагалі жодних зауважень, водночас більшість інших кияни також можуть використовувати. 

Поки посадовці намагаються вирішити, скільки укриттів достатньо відповідають вимогам та хто ж усе-таки відповідатиме їхній стан. А ми тим часом проаналізували, хто, що і як купував для укриттів у Києві. І хто отримав усі ці замовлення.

Загальна статистика

Насамперед треба відзначити, що в електронній системі ми бачимо не всі закупівлі ремонтів та облаштування укриттів. Їх дозволено купувати напряму, а обов’язок звітувати в електронній системі про прямі договори одразу, а не після закінчення воєнного стану, повернули тільки восени 2022-го. Крім цього, інколи замовники купували ремонт / облаштування  одразу кількох захисних споруд, а в системі ставили тільки одну адресу — тому автоматично витягнути дані про повний перелік укриттів у таких контрактах не можливо. Треба відкривати скановані pdf файли угод і перевіряти все вручну. 

Ми відібрали всі київські закупівлі, де в назві згадані укриття, сховища чи захисні споруди. На Prozorro за 2022-2023 роки видно таких угод на 687 млн грн:

• у 2022 — на 245 млн грн. При цьому за даними, які в своєму телеграм-каналі опублікувала київська депутатка Ксенія Семенова, торік за ремонт укриттів із місцевого бюджету сплатили 323 млн грн.  
• у 2023 — на 442 млн грн. Ще низка закупівель триває — на 130 млн грн (ми не включали їх у подальшу статистику). 

Піковими місяцями для таких закупівель за час повномасштабної війни були серпень 2022 — 122 млн грн, травень 2023 — 110 млн грн та листопад 2022 — 103 млн грн. 

За всі ці гроші в Києві мають відремонтувати та/або облаштувати мінімум 1 515 укриттів. У суму потрапили закупівлі коштом не лише місцевого бюджету, а й державного — наприклад, для укриттів в університетах. 

Найбільшу частку у загальній сумі займають замовлення капітального та поточного ремонту — 488 млн грн (71%). Ще на 30 млн грн закупили генераторів, майже на 17 млн грн придбали різних меблів для облаштування сховищ, 12 млн грн спрямували на придбання господарчого та кухонного обладнання. 

Скільки закупівель провели в районах

У районному розподілі найбільше закупівель на ремонт та облаштування укриттів провели в Дніпровському районі столиці – 125 млн грн. На другому місці Шевченківський район – 116 млн грн, а трійку лідерів закриває Святошинський – 90 млн грн.

Дніпровський район — 125 млн грн

Тут найбільше договорів на Prozorro уклало районне управління освіти – майже 60 млн грн. Зокрема воно придбало для укриттів у школах і дитсадках:

• 80 генераторів MUNICH TOOLS MT8500W та 75 генераторів ISBIR KDE8500EI — загалом 10 млн грн;
• стільці Джокер, Jack Black та лави — понад 9 млн грн;
• поточний ремонт приміщень — понад 7 млн грн;
• мультимедійне обладнання для занять в укриттях — понад 6 млн грн. До складу одного такого комплекту входить проектор та персональний комп’ютер, а вартість — 66 тис. грн. 

На другому місці — управління будівництва Дніпровської РДА, яке підписало контрактів на 38 млн грн. Усі ці кошти спрямували на капітальний ремонт укриттів в навчальних закладах та житлових будинках. Так, наприклад, у 2023 році 2,3 млн грн мають заплатити за капітальний ремонт укриттів дошкільного навчального закладу № 53, 1,9 млн грн — за ремонт сховища в НВК «Берегиня», по 2,6 млн — за ремонт укриттів в будинках на вул. Райдужній, 27,  пр-т Романа Шухевича, 4-А, вул. Генерала Карбишева,16/2.

Ще 9,6 млн грн на ремонти укриттів витратило КП “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва”.

Дніпровський район відзначився нестандартними закупівлями для укриттів: тут придбали овочерізки, мультифункціональну сковороду та пароконвектомат, барабани для психологічного розвантаження дітей в укриттях, конструктори.

Шевченківський район — 116 млн грн

У Шевченківському районі столиці найбільше ремонтів та облаштування укриттів придбало управління освіти Шевченківської РДА – на понад 57 млн грн. 47 млн грн, тобто 84% цієї суми, запланували витратити на капітальний та поточний ремонт захисних споруд у навчальних закладах району. Наприклад, поточний ремонт укриття в школі №169 коштує 4 млн грн, в санаторній школі  №20 – 3,6 млн грн, в школі №175 – 2,8 млн грн. Ще на 3,7 млн грн управління придбало меблів у сховища: безкаркасні пуфи та лавки. 

Понад 46 млн грн витратило управління містобудування, архітектури та землекористування Шевченківської РДА. Усі ці кошти спрямували на розробку проєктно-кошторисної документації та капітальний ремонт укриттів та захисних споруд цивільного захисту.

Святошинський район — 90 млн грн 

Половина від загальної суми витрат району (46 млн грн) припадає на управління освіти Святошинської РДА. Так, воно спрямувало 26 млн грн на поточний та капітальний ремонт укриттів у навчальних закладах району. Ще на 9 млн грн закупили генераторів для облаштування сховищ. 

29 млн грн має заплатити управління будівництва, архітектури та землекористування  за розробку проєктно-кошторисної документації та капітальний ремонт укриттів. Наприклад, за 4,2 млн грн воно придбало капітальний ремонт укриття вул. Симиренка, 2-В, ще за 2,9 млн грн — на вул. Зодчих, 16, і за 2,9 млн грн — на вул. Академіка Туполєва, 15.

Закупівлі для укриттів у Святошинському районі вже потрапили під пильний нагляд правоохоронців — прокурори Київської міської прокуратури розслідують на них корупцію. Так, лише на одному з об’єктів вони зафіксували неповне та неякісне виконання робіт і використання пожежонебезпечних матеріалів із переплатою на понад 1 млн грн. 

Голосіївський район — 70 млн грн 

Найбільше придбало управління будівництва Голосіївської РДА – на 56 млн грн. Майже вся ця сума припадає на капітальний ремонт укриттів у навчальних закладах. Ще 10,6 млн грн витратило управління освіти Голосіївської РДА. Тут також є кримінальні провадження – прокурори розслідують розтрату бюджетних коштів під час закупівлі генераторів для укриттів навчальних закладів. 

Печерський район — 61 млн грн

Найбільша сума закупівель для укриттів у цьому районі, майже 37 млн грн, припадає на управління житлово-комунального господарства та будівництва Печерської РДА. 33 млн грн мають заплатити за капітальний ремонт укриттів. Так, капітальний ремонт підвальних приміщень житлового на вул. Іоанна Павла ІІ, 19 коштує 3,2 млн грн, ремонт найпростіших укриттів школи № 90 — 2,9 млн грн, а ремонт укриття на вул. Лейпцизькій, 2/37 — 2,5 млн грн. 

Ще майже 21 млн грн становлять закупівлі ремонту та облаштування укриттів управління освіти та інноваційного розвитку Печерської РДА. 9,2 млн грн із цієї суми припадає на поточний ремонт укриттів. 

Деснянський район — 60 млн грн

Найбільше придбало управління освіти Деснянської РДА – на понад 10 млн грн. Усі ці кошти мають заплатити за поточний та капітальний ремонт укриттів, а також послуги з технічного нагляду за роботами в дитсадках. Зокрема 630 тис. грн піде на ремонт укриття садочку  №797, 585 тис. грн — на ремонт укриття садочку № 758. 

Яскрава відмінність Деснянського району — тут школи проводять закупівлі самостійно, тоді як в інших усе необхідне для навчальних закладів купують  централізовано районні управління. До прикладу, гімназія № 283 ІІ-ІІІ ступенів придбала ремонт та облаштування укриття за 2,7 млн грн: на поточний ремонт укриття спрямували 1 млн грн, ще  майже 1 млн грн — на капітальний ремонт інженерних мереж у ньому, і ще 121 тис. грн — на генератор. 

Оболонський район — 59 млн грн

Найбільше сума припадає на управління освіти Оболонської РДА – 45 млн грн. Майже 33 млн грн становлять закупівлі ремонтів, ще 3,6 млн грн — генераторів, 1,3 млн грн — господарчих товарів, 1,1 млн грн – протипожежого обладнання.

Дарницький район — 50 млн грн

Управління освіти цього району провело закупівель на 43 млн грн, з яких 39 млн грн — ремонти укриттів навчальних закладів. Наприклад, на капітальний ремонт укриття в школі №280 запланували 2,4 млн грн, в школі №10 — 1,9 млн грн, в Київській інженерній гімназії – 1,5 млн грн.

Солом’янський район — 34 млн грн 

Найбільше закупівель для укриттів провело районне управління освіти — на понад 26 млн грн. 17 млн грн із них припадає на ремонтні роботи в укриттях, 2,5 млн грн – на придбання гімнастичних матів, 2,3 млн грн – на лавки. 

У цьому районі одним із найбільших замовників стала не комунальна установа, а державний заклад —  ДВНЗ «Київський національний університет будівництва і архітектури». Він провів закупівель для укриттів на 4,7 млн грн». Зокрема 2,7 млн грн коштує поточний ремонт підвального приміщення з облаштуванням укриття в учбово-спортивному комплексі КНУБА на вул. Освіти, 3. 

Подільський район — 20 млн грн 

У районі з найгіршими показниками стану укриттів за даними Кличка, провели і найменше закупівель для укриттів. Основним замовником тут традиційно було управління освіти — воно підписало контрактів на понад 15 млн грн. На ремонт із них припадає 6,6 млн грн, на генератори — 2,5 млн грн, а на закупівлю гімнастичних матів — 1,4 млн грн. 

Хто отримав бюджетні замовлення

Загалом на закупівлях для укриттів у Києві — понад 500 підрядників. А на десятку лідерів серед них припадає приблизно 30% замовлень.

Найбільша сума контрактів у ТОВ «Київська Домобудівна Компанія», 38,2 млн грн. Фірму зареєстрували в 2012 році, але бюджетні підряди вона почала отримувати з листопада 2022-го — напряму і тільки в Шевченківському районі столиці. До 2022 року серед власників компанії був Василь Можар — колишній начальник Управління капбудівництва та ЖКХ Держуправління справами (до 2020-го) та керівник ПрАТ ХК «‎Київміськбуд» (у 2009-2010 роках).

За часів Можара у компанії був номер телефону, який збігається із контактами кількох інших організацій, наприклад:

• ГО «‎Україна православна»;
• ТОВ «‎Будхаус групп» з групи компаній бізнесмена та нардепа 5-го скликання Анатолія Шкрібляка;
• ТОВ «ІБК “Інтеграл Груп”», що входить до кола компаній родини екс-заступника голови Мінрегіону Лева Парцхаладзе та його брата, депутата Київоблради 7-го та 8-го скликань Георгія Цагареішвілі.

ТОВ «Київська Домобудівна Компанія» фігурує у декількох кримінальних провадженнях щодо незаконних витрат бюджетних коштів. Наприклад, одне з них стосується махінацій компанії та посадових осіб на ремонті укриття для школи №8, що на вул. Вишгородській. 

Другим за сумою стало ТОВ «Будівельна компанія “Мега Стайл”». Цей підрядник не обмежився одним районом, а отримав замовлення одразу у чотирьох: Дніпровському, Деснянському, Оболонському та Солом’янському. Загалом на 35,8 млн грн. Як і попередня компанія, ця фірма також фігурує в кримінальних провадженнях — щонайменше в шести за останні 5 років. Одне з них стосується ремонту укриття в ліцеї №20 на Оболонському проспекті. Ще одне збігається із провадженням по ТОВ «Київська Домобудівна Компанія». За припущенням слідчих поліції, обидві фірми завищили ціни на пластикові вікна, які замінювали в інтернаті №21 після обстрілів рф.

Чоловіка з таким самим ім’ям та прізвищем, як у керівника «Мега Стайл» — Володимира Куксу — у грудні 2022 року затримали за те, що він сів п’яний за кермо свого Lexus Rx 300. Його оштрафували на 17 тис. грн, але в квітні Кукса оскаржив цю постанову в апеляційному суді, і провадження закрили.

Закриває топ-3 підрядників ТОВ «Київське управління механізації» із сумою замовлень 21,3 млн грн на укриття у Шевченківському та Оболонському районах. Фірму заснували в 2017 році, і через 5 місяців вона отримала свій перший контракт із управлінням освіти Оболонської РДА Києва.

Крім ТОВ «Будівельна компанія “Мега Стайл”» та ТОВ «Київська Домобудівна Компанія», у кримінальних провадженнях фігурує ще низка підрядників-лідерів:

• ТОВ «Фрейм констракшн» — замовлення на 20,9 млн грн на ремонти укриттів у Дніпровському, Деснянському та Дарницькому районах. Щодо компанії відкрили кримінальне провадження, за яким правоохоронці перевіряють витрати коштів на ремонти у школах минулого року.
• ТОВ «‎БК “‎Елітміськбуд”» — замовлення лише в Печерському районі на 15,5 млн грн. Компанію зареєстрували у липні 2017-го, а вже у вересні вона отримала бюджетне замовлення на демонтаж теплиці у Дарницькому районі. Фігурує у двох кримінальних провадженнях щодо махінацій із бюджетними коштами з ремонтів, які в 2018 та 2019 роках відкрили фіскальна служба і поліцейські. До речі, у розслідуванні ГУ ДФС Києва фігурує й інша компанія, яка також упродовж останнього року отримала замовлення на ремонт укриттів — на 8,7 млн грн. Це ТОВ «Інтеграл Буд-Стандарт», яке у 2018 році починало дороговартісний ремонт кінотеатру «‎Краків» на Русанівській набережній. Але після невдалого рішення з дахом, який почав протікати, із фірмою розірвали договір.
• ТОВ «‎Укрмонтажлюкс» — замовлення в Деснянському районі на 14,8 млн грн. Компанія працює з 2004 року і періодично стає фігурантом антикорупційних розслідувань правоохоронців. Одна з найперших доступних таких згадок у реєстрі судових рішень датується 2014-м роком. Остання справа була відкрита у 2019-му — за підозрою у розтраті коштів на ремонтах, які замовляло УЖКГ Печерського району Києва.

Із огляду на розподіл замовлень, можна сказати, що чіткого розмежування між підрядниками по районах немає. Утім остаточно висновок щодо цього можна буде зробити лише після аналізу всіх субпідрядів цих компаній.

Практично в усіх районах столиці, окрім Голосіївського та Печерського, за сумами закупівель для укриттів лідирує комунальна сфера освіти. Відповідні управління та школи підписали контрактів на майже 380 млн грн. Це понад половина загальної суми в місті. Ба більше, роботи та товари для укриттів у школах і дитсадках можуть купувати й інші замовники, як це було у Дніпровському районі.

Щонайменше в половині районів Києва відкрили кримінальні справи щодо зловживань на закупівлях для укриттів: Святошинському, Деснянському, Подільському, Голосіївському та Солом’янському. Крім цього, у кримінальних провадженнях фігурують п’ятеро із семи найбільших підрядників на укриттях у Києві.

Найближчим часом кількість тендерів для захисних споруд у столиці має зрости: їх оголосили ще не на всі кошти, які одразу були закладені в бюджетні на 2023 рік, а 8 червня київські депутати направили на такі потреби ще 750 млн грн. Тоді ж київська влада заявила про плани придбати приблизно 200 модульних залізобетонних укриттів швидкого розгортання, а також облаштувати укриття автоматизованою системою відкриття.

Написано у співавторстві з журналісткою проєкту DOZORRO Дариною Синицькою.

Матеріал підготовлено у співавторстві із журналісткою проєкту DOZORRO Transparency International Ukraine та за підтримки USAID / UK aid проєкту “Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах / TAPAS”

The post Як у Києві облаштовують укриття: погляд на Prozorro first appeared on Transparency International Ukraine.

Наразі заходи в цій сфері регулює “Міська цільова програма зовнішнього освітлення міста Києва на період 2019-2022 років”. Бюджет програми на чотири роки — 2,72 млрд грн. Із них 1,76 млрд грн — кошти місцевого бюджету, а 0,96 млрд грн — інших джерел (держбюджету або займ). Реалізує програму департамент транспортної інфраструктури КМДА, якому підпорядковане КП “Київміськсвітло”. Це підприємство є балансоутримувачем усіх мереж зовнішнього освітлення міста і, відповідно, замовником робіт із їхнього оновлення.

У лютому 2021 року профільний департамент відзвітував депутатам Київради про виконання програми в 2020 році. І судячи зі звіту, саме капремонт мереж вуличного освітлення з заміною світильників є найбільш успішним напрямом роботи Київміськсвітла. Минулоріч провели робіт на 326 млн грн замість запланованих 146 млн грн.  Якщо рахувати в світильниках, їх замінили 6515 замість 2666. І навіть начебто змогли на цьому зекономити: запланована вартість одного ліхтаря була 55 тис. грн, а фактична — менше 50 тис. грн. 

Ці успіхи КП компенсувало тим, що не виконало інші заплановані пункти програми. Підприємство взагалі не замінювало ліхтарі в парках і скверах, не будувало мереж освітлення транспортних магістралей, не проводило капремонтів мереж архітектурно-декоративного освітлення. Прибудинкових територій також майже не торкалося — опрацювали 4 об’єкти, 93 в плані.

Невдовзі після звіту про роботу КП міський голова Віталій Кличко дав доручення провести його позаплановий аудит. Що й зробив департамент внутрішнього фінансового контролю і аудиту, який в досить стислі терміни — всього півтора місяці — підготував «Оцінку діяльності КП “Київміськсвітло” з питань дотримання законодавства під час проведення тендерних процедур та виконання договірних зобов’язань за 2019-2020 роки». 

Золоті опори

Загалом перевіряльники, які аналізували роботу Київміськсвітла за 2019-2020 роки, охопили закупівлі на 262,4 млн грн. І з цієї суми виявили порушень, що привели до фактичних втрат, всього лише на 0,5 млн грн. Водночас аудитори також зафіксували порушення на 27 млн грн, які не призвели до втрат. І відзначили неефективне використання коштів з оціночними втратами 16,8 млн грн.

Щодо останнього пункту — бюрократичне формулювання звучить набагато більш нейтрально, ніж факти, які за ним стоять. Йдеться про аудиторську знахідку щодо вартості опор для ліхтарів. Для капремонтів із заміною світильників, про які йшлося вище, закуповують не лише світлодіодні лампи, а й опори ліхтарів. Спеціалісти Київекспертизи перевірили вартість робіт по 31 об’єкту капремонту (22 об’єкти в 2019 році, 9 в 2020-му) і дійшли висновку, що опори зовнішнього освітлення висотою 8-10 м придбали за цінами, що на 46-60% вищі за ринкові.

На думку експертів, загальна сума втрат на закупівлі опор становила 16,8 млн грн. Або 9,9% від вартості всіх перевірених робіт.

Щоб визначити ринкову вартість опор, експертиза направила запити на комерційну пропозицію до п’яти підприємств-виробників: ТОВ “Компанія “Металінвест””, ТОВ “Металогальва”, ТОВ “ЄвроРАЙЗ”, ТОВ “Долайт”, BLAGOUST. На основі їхніх відповідей аудитори сформували свою вибірку цін. Причому експерти зазначають, що вони використали не середні, а найвищі значення пропозицій. І все одно різниця з ціною, яку в кошторис заклало “Київміськсвітло”, склала 60% для опор 8 м і 46% для опор 10 м (завищення у КП). 

“Київекспертиза” також дослідила сайти виробників і постачальників опор. Там вартість опор також нища за ту ціну, що за опори платило Київміськсвітло в 2019-2020 роках.

Ба більше, навіть якщо пошукати ці опори в інтернеті, їх продають дешевше, ніж заплатило Київміськсвітло. Наприклад, опору ОВОГ 8м 103/220 (саме такі купує КП) пропонують за 15 440 грн, і це з ПДВ. Десятиметрові можна знайти по 16 500.

Тобто ймовірно за кожен стовп з ліхтарем переплатили приблизно 7 тис. грн.

Представники КП з висновками аудиторів не погоджуються. Директор Київміськсвітла Володимир Круценко у відповіді зазначає: для формування ціни опор підприємство направляло запити на комерційну пропозицію на три заводи-виробники в 2019 році і на чотири в 2020 (отримало також три відповіді). І вже на основі їхніх цін в КП сформували кошториси. А вони, своєю чергою, отримали позитивні звіти від ДП “Укрдержбудекспертиза”.

Цікаво, що аудит охопив лише приблизно 16% закупівель ремонту освітлення в Києві (за очікуваною вартістю), які Київсвітло проводило у 2019-2020 роках. У Київаудиті нам так і не пояснили, за яким принципом відбирали закупівлі для перевірки. Однак закупівель з такими цінами на опори значно більше ніж 30, що увійшли до аудиту. Відповідно і втрати на них можуть бути суттєво вищими ніж 16,8 млн грн.

Окрім цього, завищення вартості опор на закупівлях Київміськсвітла Київаудит знаходив і під час своєї попередньої перевірки у 2019 році. Тоді він аналізував закупівлі за 2018 рік по 112 об’єктам. Аудитори виявили, що КП провело оцінку ринку за лише двома пропозиціями, здійснили свою власну — запитали ціни у п’яти компаній —  і порахували, що Київміськсвітло неефективно витратило 15,9 млн грн. Щоб виправити це порушення, КП зобов’язалося визначити посадову особу, відповідальну за проведення аналізу поточних цін на ринку під час визначення вартості прямих витрат при складанні кошторисної документації.

Тонкощі енергоспоживання

Інша цікава знахідка аудиторів стосується вже не втрат від завищення ціни, а так званої “упущеної вигоди” через неефективне використання комунальних ресурсів.

У 2020 році КП “Київміськсвітло” закупило електроенергії для живлення мереж зовнішнього освітлення на 134,8 млн грн (62,3 млн квт/год). Аудитори з’ясували, що 520 із 1485 підключених об’єктів споживають понад 50 000  квт/год на рік. На них припадає 60% загального обсягу використаної електроенергії. Аудит радить обладнати ці об’єкти системами погодинного обліку електроенергії — АСКОЕ/ЛУЗОД, щоб надалі економити на закупівлях ресурсів.

Річ у тім, що на ринку електроенергії, який в Україні стає все більш вільним і технологічним, наразі є два типи непобутових споживачів — “А” і “Б”. “А” — це група підприємств, майданчики яких обладнані автоматизованими системами зчитування даних електроспоживання. Найпоширеніша з таких систем – АСКОЕ – автоматизована система комерційного обліку електроенергії. Вона погодинно фіксує показники споживання і передає дані з лічильників підприємства на власний сервер та сервер енергопостачальної компанії. Тож надалі підприємства групи “А” можуть враховувати погодинні ціни на електроенергію, коригувати свої витрати на неї та отримувати вигідніші тарифи. 

До групи “Б” належать всі інші споживачі, не обладнані. І, як можливо трохи дивно, київське КП освітлення також. 

Тому в своїх висновках аудитори радять підприємству звернути увагу на це упущення і наводять такі розрахунки:

Вартість обладнання АСКОЕ 520 точок, які споживають 60% електроенергії, становитиме 10,5 млн грн. Ліхтарі переважно працюють вночі, а тоді тариф на електроенергію дешевший. Тому якщо АСКОЕ фіксуватиме час її споживання, вдасться зменшити витрати на освітлення. На думку експертів, ця економія для “Київміськсвітла” може складати приблизно 13% на рік. У 2020 році це було б 8,1 млн грн. І тому термін окупності для облаштування 520 об’єктів системами АСКОЕ становитиме лише 1,5 роки.

На таку рекомендацію представники КП відповіли, що вже економлять бюджетні кошти — замінюючи ртутно-натрієві світильники. І це заощадило 28 млн грн за 2017-2020 роки. Щодо висновків по ефективності впровадження АСКОЕ не впевнені — оскільки не бачать доведеності наведених розрахунків вартості обладнання і його окупності. Але можливо, займуться цим питанням. 

The post Темні закупівлі Київміськсвітла first appeared on Transparency International Ukraine.

“Оберіг” програми

Будівлю на київських Позняках, стіну якого прикрашають батареї сонячної електростанції, помітно здалеку. Житловий будинок на проспекті Бажана, 16 з’явився тут в черзі забудов відносно нової хвилі — у першій половині 2000-х років. Проте ефектний і сучасний будинок був без утеплення від забудовника. Десять років потому тут створили ОСББ, голова якого активно почав займатися пошуком шляхів вдосконалення і системи опалення, і платіжок. ОСББ “Оберіг” за лічені роки реалізував відразу кілька проєктів утеплення і енергоефективності в партнерстві з київською міською адміністрацією. 

Міська програма 70/30 передбачає конкурсний відбір ОСББ, житлових кооперативів і інших об’єднань мешканців багатоквартирних будинків на співфінансування заходів з термодернізації. Головна умова — можливість (підкріплена фінансовими документами) і бажання мешканців сплатити 30% вартості утеплення. Решту коштів надасть міська влада. Пропозиція дуже приваблива, ба більше, майбутній результат такого досить скромного вкладення особистих коштів — економія на платіжках за тепло на роки вперед. 

ОСББ “Оберіг” реалізував відразу три такі системні проєкти: 

• 2017 — замінили вікна і двері та утеплили фасад; 
• 2018 — реконструювали систему опалення і гарячого водопостачання;
• 2019 — встановили сонячні панелі для генерації електроенергії. 

Сонячні панелі стали особливо ефектним заходом, бо зелена енергетика — світовий тренд, і ось нарешті його підтримують в Києві, ще й на рівні такої соціально-спрямованої програми.

Темпи і шалені успіхи цього будинку були в топі новин, ОСББ стало “вітриною” міської програми 70/30, а його голова Валерій Нікітченко очолив низку об’єднань голів ОСББ, зокрема і правління Асоціації ОСББ Києва.  

Що ще зробили за програмою

Згідно з інформацією, яку надав департамент житлово-комунальної інфраструктури КМДА, в останні роки на проєкти конкурсу термомодернізації програми витрачали приблизно 100 млн грн на рік. У 2021 році очікувані витрати можуть становити 155 млн грн. Нагадуємо, що це 70% вартості проєктів, ще 30% вносять ОСББ.

На що пішли ці кошти? 

Насамперед, найчастіше будинки ремонтують, реконструюють або встановлюють нові індивідуальні теплопункти. Це такі автоматизовані установки, що передають теплову енергію від зовнішніх теплових мереж (котельної) до системи опалення і гарячого водопостачання. Часто вдаються до утеплення фасадів, заміни вікон та дверей в під’їздах. Популярно також встановлювати датчики руху, які вмикають/вимикають світло в під’їздах і замінювати там лампи на енергоефективні. Трохи рідше — у будинках встановлюють нові лічильники на гарячу воду й опалення або ремонтують і теплоізолюють дахи та підвальні перекриття. Ще рідше — коштом програми ремонтують або переоснащують електичні мережі або реконструюють системи опалення та постачання гарячої води із застосуванням відновлюваних чи альтернативних джерел енергії. Саме для цього “Оберіг” встановив сонячні панелі. 

Загальний підхід до термомодернізації:

1. Замінюють вікна і двері в місцях загального користування будинків (ліфтові, сходи, коридори), а також ремонтують дах, підвал, якщо це потрібно. 
2. Тільки після цього починають утеплювати фасад, якщо потрібно. 
3. І вже наступним етапом — оновлювати внутрішні мережі, встановлювати сучасні лічильники і змінювати джерела енергії.

Оскільки ОСББ має також вкладати свої кошти  — а значить ці витрати будуть закладені в тариф будинку або мешканці окремо збирають гроші на проєкт — то об’єднання має розраховувати свої сили і співміряти бажання і можливості. 

Якщо без розмаху

Підходити до витрат помірковано вирішили в ОСББ сусіднього від “Оберігу” будинку  — на Бажана, 14. Тут не замахувалися на сонячні панелі, а більшість заходів робили в межах звичайного тарифу на утримання прибудинкової території, без додаткового фонду.

“Ми робили заміну вікон за програмою 70/30, і зараз за нею ж замінюємо двері. Це приблизно по 1,5 млн грн від міста. Завдяки цим заходам зробили модернізацію теплового пункту (власним коштом), і ще утеплили фасад однієї стіни будинку, найбільш холодної, за районною програмою 70/30. На цей захід збирали кошти конкретно мешканці квартир, в яких була ця стіна, а ОСББ було стороною угоди”, — розказав представник ОСББ Бажана, 14 Вячеслав Масонський. Він також підкреслив, що члени ОСББ внесли зміни в устав обєднання, яким забороняли брати на нього кредити. Тому й проєкти обирали лише ті, які зможуть подужати самотужки.

Якщо з розмахом

Приклад “Оберіга” вражає не лише масштабом, а й ціною. Загальна сума проєктів, реалізованих тут, сягає 41 млн грн. Перший проєкт утеплення фасадів з очікуваною вартістю закупівлі 25 млн грн виграв підрядник з ціною 20 млн грн, але потім замовник зменшив обсяг робіт, відповідно і ціна знизилась до 14,1 млн грн. Другий тендер, з очікуваною 18 млн грн, виграла та сама компанія з мінімальною економією. Більш вигідні пропозиції замовник правомірно відхилив. Сплата за роботами становила 14,7 млн грн. Третій тендер — сонячні панелі — з очікуваною 18 млн грн виграв все той же постачальник з економією 500 грн від очікуваної вартості, сума сплати становила 12 млн грн. 

Кожного року на проєкт по “Оберігу” місто витрачало 10-15% всього бюджету на проєкти 70/30. А сумарно в енергоефективність одного будинку вклали 1,5 млн дол.

Переможцем усіх трьох тендерів цього ОСББ ставала одна фірма — ТОВ “Універсалбуд 2000”. Вона зареєстрована за тією ж адресою, що й будинок, де вона була підрядником — в цьому, власне, нема нічого особливого. А от те, що в межах проєкту 70/30 ця фірма була підрядником лише за цим об’єктом — це вже важлива деталь. Можливо, це якось пояснюється тим, що на момент старту співпраці “Оберіга” і “Універсалбуд 2000” засновником цього ТОВ була дружина голови ОСББ Валерія Нікітченко і партнерка його юридичної фірми Ірина Кальман. 

Також відомо, що ОСББ “Оберіг” для участі в таких масштабних програмах модернізації брало кредитні кошти під 21%. Відповідно, мешканці досі віддають кредит і відсотки за ним, бо навіть 30% внеску ОСББ на десятках мільйонів — це все одно мільйони.

І це ще не всі погані новини. Відомо також, що спеціальне обладнання для самостійного нагріву теплоносія і гарячої води в мережу будинку (другий етап проєкту) досі так і не запущене в роботу. Це пов’язано з тим, що ОСББ розраховувало гріти воду за нічним, найдешевшим тарифом, але умови постачання енергії змінилися до того, як обладнання було готове, і такого тарифу для ОСББ не стало. Тому обладнання є, але воно стоїть в підвалах, а схему теплопостачання терміново змінювали. Така ж незрозуміла ситуація і з сонячними батареями. Наразі, зі слів голови ОСББ, енергію, яку вони виробляють, використовують для освітлення коридорів і для ліфтів. А от продавати цю електроенергію по “зеленому тарифу” ОСББ за новими умовами ринку вже не має права. 

Тобто наразі будинок зробив термомодернізацію, отримав непогані по місту тарифи (дані міського профільного сайту, де можна переглянути вартість опалення в будинках міста за місяцями) і якість тепла в квартирах (відгуки мешканців). Але бюджет сплатив за це понад 30 млн грн, а мешканці ОСББ все ще виплачують свою частку за кредитом.

Хто підрядники

Насправді, крім “вау-будинка” є ще сотні інших ОСББ і кооперативів, які успішно зробили набагато менш масштабніші програми і задоволені результатом.

Замовником всіх робіт за програмою 70/30 з 2016 року є окреме КП — “Група впровадження проекту з енергозбереження в адміністративних і громадських будівлях м. Києва”. Його закупівлі зазвичай менш масштабні, ніж описані вище, і коливаються в межах 0,5-1,5 млн грн. Якщо переглянути аналіз підрядників цього КП, помітні кілька чітких лідерів, які забирають по кілька десятків замовлень за програмою 70/30 щороку. Серед них — ТОВ “Енерго Інвест”, яке фактично працює майже винятково з замовниками від ЖКГ КМДА ( ще з КП “Київводфонд”, КП “Київтеплоенерго”, КП “Київкомусервіс”, КП “Київжитлоспецексплуатація”). Зв’язків цього підприємства з КМДА встановити не вдається, проте загальна сума на сотні підрядів сумою сотні мільйонів досить красномовна. Інший такий же підрядник-лідер — ТОВ “Будівництво технології систем”, який також отримує головні замовлення від Групи впровадження і Київтеплоенерго. 

Що буде далі

Гарна новина для згаданих підрядників і для мешканців Києва також — програма 70/30 триває й далі, і цієї осені відбувається конкурс проєктів на термомодернізацію.

А на додачу до неї місто днями створило ще одне спеціалізоване КП — комунальна установа “Фонд модернізації та розвитку житлового фонду міста Києва”. Таке рішення прийняла 7 жовтня Київрада. У статутний капітал нової установи вклали 400 млн грн. 

Вона сформує так званий Револьверний фонд (поворотні кошти), який надаватиме позики або кредити об’єднанням співвласників будинків. Кошти обіцяють позичати зі ставкою 3% річних. Розмір кредиту не повинен перевищувати 75% річного обсягу надходжень ОСББ, сума позики множитиметься на кількість років повернення. Тобто бюджет міста розширює можливості термомодернізації будинків, й надалі модеруватиме цей процес, але тепер вже не лише дотайційно, але й за кошти власників будинків.

The post Термомодернізація будинків по-київськи first appeared on Transparency International Ukraine.

• картки киянина;
• картки “Київ Цифровий”;
• додатку “Київ Цифровий”;
• паперового QR-коду.

 Останній можна придбати в спеціальних терміналах і Т-кіосках.

Кияни нерідко нарікають на те, що кіоски з талонами є не на всіх зупинках, але потроху адаптуються до змін. А от для пасажирів, які користуються громадським транспортом нерегулярно, гостей міста і особливо іноземних туристів оплата в наземному транспорті стала тепер справжнім квестом — водій не комунікує, спитати не завжди є в кого, а щоб розібратися з додатком потрібен час і знання мови. Таким пасажирам найлегше було б розраховуватися банківською карткою за допомогою PayPass (карткою, смартфоном або годинником з ApplePay або GooglePay). Проте якраз цієї можливості “цифровізований” громтранспорт Києва наразі не має.

Великі обіцянки

Це викликає певний подив. По-перше, платити через PayPass давно можна в метро і цей спосіб добре себе зарекомендував: зростають цифри транзакцій, зменшуються черги до кас, і тепер  терміналами для  сплати банківською карткою оснащують усі нові турнікети в метро. По-друге, про плани впровадити аналогічний функціонал і в наземному транспорті неодноразово заявляли в КМДА.

Цікаво, що лише два роки тому впровадження PayPass обіцяли взагалі “ось-ось”: “Запуск системи запланований на листопад”, — говорив тодішній директор департаменту інформаційно-комунікаційних технологій Юрій Назаров у 2019 році. “Восени 2020 року пасажири зможуть сплачувати за проїзд банківськими картками”, — обіцяв міський голова Віталій Кличко минулого літа.

Мабуть, тому навіть зараз, після скасування талонів, деякі ЗМІ все ще писали, що оновлена система оплати неповна, і незабаром з’явиться можливість розрахуватися і банківською карткою. Але ми уточнили це питання прямо в КМДА, і виявилося, що таких планів наразі немає.

“Можливість оплати проїзду у наземному громадському транспорті Києва за допомогою банківської картки вже реалізована. Зокрема, за допомогою банківської картки пасажир, із використанням мобільного додатку «Київ цифровий», може поповнити транспортний ресурс транспортної картки автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності чи придбати разовий електронний квиток, ідентифікатором якого є QR-код (на паперових носіях або в електронному вигляді) та провалідувати його у наземному транспорті чи у Київському метрополітені”, — відповіли на запит DOZORRO в департаменті інформаційно-комунікаційних технологій КМДА, який відповідає за програму електронної оплати проїзду в київському транспорті.

“Також у міській електричці, фунікулері і швидкісному трамваї можна сплатити за проїзд за допомогою банківської картки на жовтих турнікетах”, — йдеться у відповіді.

Тобто те, що ми маємо зараз, — це вже реалізована програма. “Київ цифровий” для всіх видів транспорту і оплата банківською карткою в трьох з них. Звичайні трамвай, автобус і тролейбус у цей перелік не входять.

Навіть без огляду на кількість попередніх гучних обіцянок міських посадовців, можна дізнатися, що можливість оплати банківською карткою в громадському транспорті вже кілька років як існує в інших містах України, з бюджетами, далекими від столичних. Житомир, Вінниця, Чернігів, Івано-Франківськ, Дрогобич — це далеко не повний перелік міст, де в звичайному тролейбусі або автобусі можна розплатитися карткою. І це регіони, де частка містян з банківськими картками в кишені теоретично має бути меншою, ніж у столиці. Як і кількість туристів.

Скільки вже заплатили

Перехід київського громадського транспорту на нові способи оплати відбувався в межах загальнодержавної програми впровадження е-квитка і київської програми “Електронна столиця”. На підготовчому етапі столичної програми, рухомий склад оснастили обладнанням для прийому електронних платежів. Забігаючи наперед, зазначимо, що його закупили, встановили і тепер експлуатують, а от програму е-квитка повністю так і не реалізували: наразі валідатори в наземному транспорті працюють із карткою киянина, QR-кодом, карткою і додатком “Київ цифровий”. Однак вони не приймають банківські картки і е-квиток (останній — тому що його досі так і не впровадили).

Закупівлю нового обладнання для “Київпастрансу” з очікуваною вартістю майже пів мільярда, а саме 460 млн грн, оголосили в серпні 2017 року. За бюджетні кошти купували “Електронне обладнання (технічні засоби Автоматизованої системи оплати проїзду з інстальованим програмним забезпеченням та їх монтаж)” — загалом 1500 комплектів. Комплект, яким мали оснастити кожен транспортний засіб, складався з:

• бортового комп’ютера;
• валідатора/ів (від одного до шести штук, залежно від місткості салону);
• терміналу водія;
• монтажного комплекту.

Свої пропозиції подали п’ять учасників, проте до аукціону замовник допустив лише двох: ТОВ “Айті-Солюшнс” і ТОВ “Амріта Комплексні рішення”. На торгах обидві компанії знизили ціну майже на 100 млн грн від очікуваної вартості. І переможцем з пропозицією 365 млн грн стало підприємство “Амріта Комплексні рішення”. Зрештою, саме стільки і заплатили за договором.

Ми спитали в підрядника КМДА, чи можна просто підключити безконтактну оплату банківською карткою в функціонал наявних валідаторів і що цьому завадило.

“Дійсно, така технічна можливість є. Обладнання, встановлене в наземному транспорті Києва (валідатори), передбачає можливість прийому платежів за допомогою технології PayPass. Але для цього пристрої потрібно дооснастити відповідним програмним забезпеченням. Розробник цієї системи, естонська компанія Ridango, володіє виключними авторськими правами на обладнання і софт до нього. Відповідно, щоб дооснастити валідатори додатковим програмним забезпеченням, потрібне додаткове фінансування”, — розказав DOZORRO керівник компанії “Амріта Комплексні рішення” Олексій Петренко.

Від кого залежать зміни

Представник постачальника також підтвердив, що після зміни команди в профільному департаменті КМДА питання впровадження PayPass взагалі більше не піднімалося.

Зміна команди — це звільнення з посади керівника департаменту інформаційно-комунікаційних технологій КМДА Юрія Назарова, ідеолога великої і дороговартісної програми “Електронна столиця”. Звільнили його весною 2020 року. Наразі, як ми писали цьогоріч у січні в матеріалі “Хто вам нас замовив?”, департамент внутрішнього фінансового контролю і аудиту КМДА перевіряє реалізацію цієї програми. Проте оголошення результатів аудиту затягується.

Начальник одного з управлінь профільного департаменту Богдан Іськов підтвердив нам, що питання фінансування якихось кроків із впровадження оплати банківською карткою в наземному транспорті зараз не обговорюють. І відповідні закупівлі проводити поки не планують.

Як не дивно, але першопрохідцями впровадження такого способу оплати в наземному транспорті Києва поки стали… маршрутки. Восени 2020 року один з перевізників, який обслуговує маршрут на столичних Позняках, обладнав свої автобуси терміналами для оплати карткою. У розпал карантину та протиепідемічних заходів безконтактна оплата стала в пригоді. Це дозволило зменшити кількість готівки, яка блукає по салону з рук в руки: “передайте на один — візьміть решту”.

“Якщо спочатку було десь до ста оплат карткою на зміну, то зараз це вже до трьохсот транзакцій за мій робочий день. Це приблизно четверта частина всіх оплат”, — розказав нам водій маршруту №250, де встановлені термінали на всіх автобусах.

Тобто про те, що послуга не матиме попиту в Києві, не йдеться.

Тим часом у КМДА лише зараз, через понад рік після звільнення Юрія Назарова, оголосили конкурс на заміщення посади керівника департаменту інформаційно-комунікаційних технологій. Відбір ще триває. І, власне від бачення майбутнього очільника профільного департаменту може залежати, чи потрапить впровадження такого вже звичного і зручного сервісу, як PayPass, у подальші плани київської влади.

The post Чому в київських тролейбусах немає PayPass first appeared on Transparency International Ukraine.

Нещодавня хвиля гучних обшуків на комунальних підприємствах Києва зачепила не лише капбудівництво, “Зеленбуд” і освіту. Можливі розкрадання бюджетних коштів знайшли навіть в підприємстві з правоохоронною функцією — “Муніципальна охорона”. Воно відоме насамперед участю у скандалі з кінотеатром “Київ” у 2019.  

Ми з’ясували, чим ще займається це відносно молоде київське КП, на яких засадах функціонує і скільки коштує бюджету міста.

Хто це

КП “Муніципальна охорона” в Києві з’явилося у 2017 році. На той час аналогічні структури вже були в Дніпрі, Харкові, Одесі й деяких інших містах України. Фактично муніципальні варти в регіонах —   суміш “громадських дружинників” з охоронною фірмою. Вони не мають прав затримувати особу без поліції і не носять зброї. Закон, який би врегулював діяльність “місцевих міліцій”, розробили ще у 2015 році, але так і не ухвалили. Існують побоювання, що легітимізовані муніципальні силовики можуть стати “місцевими арміями” регіональних еліт.  Особливо очевидною ця небезпека стала після 2014 року. 

Наразі створене в Києві КП “Муніципальна охорона” виглядає відносно “лайтово” — підприємство опікується парками, фонтанами, школами. У період пандемії на нього поклали додаткові обов’язки: контролювати карантинні заходи в транспорті та на вулицях, а також посилити охорону ковідних лікарень. 

Київрада свого часу приймала рішення про створення цього КП не без заперечень, але все ж восени 2017-го сесія затвердила відповідне рішення. Тоді київський міський голова Віталій Кличко запевняв, що нове комунальне підприємство дозволить місту економити бюджетні кошти. “Місто зараз платить у рік за охорону комунального майна майже 300 мільйонів гривень! Це КП допоможе в рази зменшити витрати”, — наголосив Кличко. 

Як це працює

Для початку “зменшення витрат” Київрада зробила статутний капітал КП “Муніципальна охорона” розміром 2,5 млн грн. Далі ще було багато траншів з бюджету на закупівлю спецодягу, спецзасобів, обладнання, програмне забезпечення і всього іншого, без чого охорона працювати не може. Із 2017 року підприємство отримало з бюджету приблизно 415 мільйонів гривень (за даними, наданими hromadske). Це кошти, які направляли на забезпечення функцій охорони комунального майна (визначеного переліком). Вони йшли на зарплатню і поточні витрати. Наприклад, у 2019 році КП отримало доходів з бюджету 78,2 млн грн, у 2020-му — вже 148 млн грн, а в 2021 році планує отримати 167,7 млн грн.

Одним з головних завдань створення КП було також працевлаштувати учасників бойових дій на Сході України, які якраз починали масово повертатися зі служби. На початку роботи чисельність штату підприємства була досить скромною — менше сотні людей. Проте кожного року кількість працівників збільшується, і зараз це 486 осіб. Згідно з даними, які нам повідомили на підприємстві, наразі статус учасника бойових дій в АТО/ООС мають 249 осіб, ще 86 працівників очікують надання цього статусу.

КП підпорядковане Департаменту муніципальної безпеки КМДА, діяльність якого координує заступник міського голови Петро Пантелеєв. 

Підприємство має у власності один об’єкт нерухомості на вулиці Велика Житомирська і одну земельну ділянку. КП має також 23 автомобілі: десять Renault Duster 2019 року, а також автомобілі різних марок 2000-х років випуску.

Підприємство отримало ліцензію на охоронну діяльність від МВС та ліцензію ДСНС на експлуатацію систем сповіщення. Обидві видають безстроково і не потребують оновлення. 

Що охороняють

Об’єкти, якими опікується “Муніципальна охорона”, визначають досить дивним чином. Це не вибір ринку (участь в конкурсах), але і не охорона всіх комунальних об’єктів під ключ. Це певний перелік об’єктів, який затверджує Київська міська держадміністрація окремим розпорядженням. Зараз чинна редакція адресного переліку, прийнята в 2019 році. У ньому 239 об’єктів, з яких 163 — заклади освіти, 26 — заклади охорони здоров’я, 24 — міські парки. Фінансується охорона цих об’єктів напряму з міського бюджету — рядком фінансування охоронного КП.

За яким принципом складається сам цей перелік — теж сказати складно. Оскільки це далеко не всі парки й не всі медичні заклади міста. Але з ними ще можна якось знайти логіку. У лікарнях інколи виникають конфліктні ситуації, особливо у швидких. У парках теж бувають проблеми з правопорядком, а в деяких ще потрібна особлива охорона комунального майна. Натомість з закладами освіти все складно.

Наразі КП охороняє 163 школи й садочки одного Дніпровського району і ще декілька закладів Печерського (цифра міняється). 

Як це працює в школах

У 2018 році батьки 12 київських шкіл створили ініціативу з проханням надати їхнім закладам охорону коштом місцевого бюджету. Ініціатива була прийнята і, що називається, ходила комісіями Київради. 

“Цю ініціативу провели через бюджетну комісію. У той самий час вирішували наші бюджетні питання щодо “Муніципальної охорони”, і нам їх запропонували на охорону. Для нас це був цікавий експеримент — відпрацювати специфіку роботи зі школами. І ось таким експериментальним проєктом стала охорона цих шкіл з місцевої ініціативи плюс всі школи Дніпровського району”, — розказав DOZORRO перший заступник директора департаменту муніципальної безпеки КМДА Олег Куявський. 

Цікаво, що головою бюджетної комісії тоді був депутат Андрій Странніков, який багато років представляє в Київраді саме округ Дніпровського району.

За словами Куявського, за півтора року співпраці “Муніципальної охорони” зі школами району відгуки були позитивні. І зараз розглядають питання про розширення проєкту з одного експериментального району на весь Київ.

“Але, якщо брати на фізичну охорону всі школи Києва (це 550 шкіл), при роботі доба-три, то це виходить понад дві тисячі працівників в штаті лише на охорону шкіл. Це будуть дуже значні кошти”, — підкреслив Куявський.

Тому наразі розглядають компромісний варіант розширення — у школах ще двох районів розмістять тривожні кнопки від Муніципальної охорони.

“Можливо до кінця року ми закриємо вже весь Лівий берег Києва. Зараз готуємося брати школи Дарницького району. А на четвертий квартал ми подаємо збільшення штату на 150 осіб і тоді зможемо охороняти й школи Деснянського району також”, — повідомив Олег Куявський.

В управлінні освіти Деснянського району Києва, де ми поцікавилися майбутньою співпрацею з “Муніципальною охороною”, наразі ще нічого не чули про ці перспективи.

Ми також перевірили, як виглядає охорона від КП на місці. У бібліотеці й двох школах Дніпровського району з адресного переліку дійсно є наліпка на дверях про охорону від муніципалів. Всередині приміщення є тривожна кнопка виклику працівників охоронного КП. Тобто Мунохорона ніде не представлена фізично — це тільки виклик бригади на потребу.

“Приїжджали хлопці, і не раз. Бувають, знаєте, якісь конфлікти з учнями, або якщо хтось вривається в школу сторонній без дозволу — ми викликаємо. Ті приїдуть, вгамують, якщо треба — викличуть поліцію і контролюють ситуацію до її приїзду”, — поділилася штатна чергова однієї зі шкіл.

Але в усіх цих закладах були також і тривожні кнопки від приватної охоронної фірми, відомої на ринку Києва. Заступник директора однієї зі шкіл пояснив це так: “Муніципальна слідкує за порядком, якщо якісь конфлікти, має допомогти, а та кнопка — це охорона майна школи”. 

Отже, заклади, якими опікується Мунохорона, звертаються по послуги й до приватних фірм. Наприклад, коледж імені Василя Сухомлинського цьогоріч витратив 20 тис. грн на обслуговування тривожної кнопки від приватних охоронців. Відділ культури Дніпровської РДА у 2020-му придбав охорону бібліотек на 111 тис. грн. Олександрівська лікарня, яка все ще лишається під особливою увагою Мунохорони, також закуповує ще послуги охорони об`єктів і тривожної кнопки в Управління поліції охорони Києва (за власні кошти).

Тобто фактично обіцяна бюджетна економія, про яку говорив Кличко під час створення КП, означає, що низка об’єктів міста отримала додаткову охорону громадського порядку. Про повну відмову від послуг охорони приватними фірмами не йдеться.

Некомерційне, неконкурентне і з питаннями від АМКУ

Стосунки з ринком послуг охорони у КП “Муніципальна охорона” взагалі не дуже склалися. За словами Куявського, додатково зароблені кошти складають приблизно 1-1,5 млн грн на рік. Для порівняння, лише цього року напряму з бюджету підприємство отримало приблизно 167 млн грн. Наразі КП взагалі перебуває в стані реорганізації — його перетворять на комунальну організацію. Фактично це означає, що Мунохороні більше не будуть ставити завдання заробляти гроші, адже організація має бути неприбутковою. Вона буде просто комунальною структурою, яка виконує певні функції за певне захищене бюджетне фінансування.

Сталося це з декількох причин. Перша — претензії з боку Антимонопольного комітету, точніше його Північного тервідділення. АМКУ провів дослідження і дійшов висновку, що Київрада має проводити відкритий конкурс надавачів охоронних послуг для своїх закладів, бо сама схема бюджетного фінансування створює для КП “Муніципальна охорона” конкурентні переваги. 

“До АМКУ звернулися з заявою про недоброчесну конкуренцію представники охоронних фірм, які насправді ніколи й не брали участі в аналогічних конкурсах по Києву, тому для нас це було трохи дивно”, — зазначив в коментарі DOZORRO Олег Куявський.

Але департамент не тільки здивувався увазі АМКУ, але й оскаржив рішення Північного тервідділення в суді. У 2020 році Господарський суд міста Києва виніс рішення на користь КМДА і визнав недійсним рішення АМКУ. Це рішення підтримала і апеляція. Однак касаційний суд у 2021 році скасував рішення попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд. На його думку, попередні інстанції неправильно застосували деякі норми права. 

КМДА зробила висновки з цієї уваги антимонопольників і, щоб назавжди зняти питання щодо конкуренції, просто реорганізує КП в КО. 

У департаменті також наголошують, що важливою функцією колишнього КП є соціальна адаптація учасників АТО. Крім цього, всі працівники мають офіційну зарплатню (на відміну від багатьох приватників), тому реальної конкуренції на ринку і не виходить. До того ж Мунохорона вже фактично надає послуги винятково об’єктам комунальної власності. І реальний стан речей зробили офіційним.

Участь у тендерах

Власне, через всі наведені вище причини на Prozorro фактично неможливо відстежити справжню картину співпраці КП “Муніципальна охорона” як надавача послуг. В електронній системі фігурують поодинокі договори, переважно просто звіти, іноді навіть на послуги за 1,2 грн.

Закупівлі

Загалом за час існування КП “Муніципальна охорона” зробило закупівель на понад 53 млн грн. Це були і закупівлі систем оповіщення (та сама тривожна кнопка), і ліцензійне оснащення, нагрудні відеореєстратори, формений одяг, і навіть недешеве медичне страхування. 

Окрім цього, наприкінці минулого року КП провело серію закупівель, пов’язаних з використанням зброї (несмертельної дії): пістолети з гумовими кулями майже на 2 млн грн, семінар із поводження з цією зброєю, обладнання спеціальної кімнати для зберігання зброї. І все це при тому, що станом на тепер (липень 2021 року, а закупівлі від кінця 2020 року) співробітники КП ще не мають спеціального допуску на використання цієї зброї від МВС. Як повідомили в КМДА, наразі вони “знаходяться на етапі отримання”.

Одна з ранніх закупівель КП “Муніципальна охорона” стала предметом уваги правоохоронців. Нещодавно прокуратура Києва направила в суд обвинувальний акт по екскерівнику цього підприємства щодо привласнення коштів в розмірі 580 тис. грн.

Згідно з матеріалами досудового розслідування, КП “Муніципальна охорона” придбало послуги  з професійного навчання. Йдеться про дві закупівлі у 2019 році — “Професійне навчання та підвищення кваліфікації охоронників” у 2019 році, для 300 і для 370 слухачів, з видачею свідоцтва державного зразка. За висновками прокуратури, фактично навчання не відбулося, а кошти підприємству перерахували. Обвинуваченим є перший керівник КП Александр Кацубо. З посади його звільнили ще в 2020 році. Після Кацубо на підприємстві змінилося вже п`ятеро керівників. 

Етичні проблеми

Так чи інакше, але Мунохорона — це майже пів тисячі підготовлених людей (а до них ще вдвічі більше колег з ГО “Муніципальна варта”, які не отримують зарплат, але частково фінансуються з бюджету). Всі вони залежать винятково від місцевої влади, адже платить їм вона. Для них, як ми бачимо, постійно вигадують роботу — складають переліки об`єктів для охорони або патрулювання вулиць, парків. Ці ж охоронці порядку доступні для залучення міською владою на разові акції: футбольні матчі, публічні заходи, мітинги. Де проходить межа між допомогою з громадським порядком і захистом потрібних міській владі рішень і подій — визначити складно.

Зокрема, такий дзвіночок вже пролунав під час подій навколо столичного кінотеатру “Київ”. Тоді міська влада розірвала орендні відносини з керівництвом культурного центру “Київ”, а допомагали виселити колишнього орендаря саме бійці Мунохорони. Ті події викликали дуже неоднозначне ставлення громадськості міста: дії влади називали рейдерським захопленням.

Тоді в департаменті комунальної власності Києва заявили, що Культурний центр «Кінотеатр “Київ”» попередили про припинення оренди приміщення, а Центр наголошував, що це було рейдерське захоплення. Нещодавно суд сказав своє слово в цій справі й повернув приміщення кінотеатру колишнім орендарям, культурному центру.

Бюджет “Муніципальної охорони”, нагадаймо, зростає щороку й обчислюється вже не мільйонами, а сотнями мільйонів гривень. Матеріальна база КП повністю сформована коштом бюджету, проте конкурувати на ринку профільних послуг підприємство не може. Роботу для Мунохорони формують адресним переліком, механізм складання якого досить суб’єктивний. А заклади, якими опікується КП, нерідко дозамовляють послуги охорони на ринку, нівелюючи ідею економії. У такий спосіб, ми маємо ще одне повністю дотаційне КП, яке існує при КМДА про всяк критичний випадок.

The post Як у столиці працює Муніципальна охорона first appeared on Transparency International Ukraine.

Ми вирішили поцікавилися, скільки коштували бюджету Києва найвідоміші фонтани, створені або відремонтовані після 2014 року. 

2015

Фонтан на Поштовій урочисто відкрив мер Києва Віталій Кличко.  Загальна вартість робіт по реконструкції Поштової площі (дорога, естакада, оновлена пішохідна зона з фонтаном) складала на тому етапі приблизно 440 млн грн. Оскільки на той час ще не було Prozorro, переглянути документацію по кожному з видів робіт не вдалося. 

Урочисте відкриття оновленої Поштової з купанням Віталія Кличка в фонтані запам’яталося жвавістю, загальним піднесеним настроєм і стало кращою рекламою нової локації відпочинку киян. Проте “сухий” водограй посеред площі радував киян не вічно — останні кілька років фонтан на Поштовій не працює. І гола площа з граніту та без дерев не дає ніякого порятунку від спеки для киян влітку. 

Зараз, як ми перевірили, фонтан взагалі заколочений дошками. А сама пішохідна зона хоча й відкрита, проте в деяких частинах надзвичайно занедбана, обмальована графіті. У Подільській РДА нам не змогли пояснити, хто наразі відповідає за неробочий фонтан, оскільки Поштова не перебуває на балансі жодної з установ. Це пов’язано з тим, що відкрита в 2015 році площа була лише першою чергою проєкту комплексної реконструкції Поштової, і фактично об’єкт досі не здали в експлуатацію.

2016 

До 25-ї річниці Незалежності України в Києві відкрили реконструйований фонтан біля Національної опери. Він там був і раніше, але попередні 15 років не працював. Реконструкція, яка коштувала 968 тис. грн, складалася з оновлення самої чаші водограю, обладнання його світломузичним супроводом і благоустрою майданчика поруч. Наразі фонтан не працює — ймовірно, це пов’язано з ремонтними роботами, які розпочалися на площі перед Національною оперою. За словами місцевих мешканців, раніше програму з музикою можна було побачити перед спектаклями в опері. 

Того самого року киянам презентували ще один проєкт— фонтани, які струменіють прямо з вод Русанівського каналу (Дніпровський район столиці). Комплекс складається з 12 водограїв зі світломузичним супроводом, їхні струмені б’ють до 30 м угору. Ці фонтани відразу полюбилися мешканцям Русанівки і початок їхньої роботи щороку чекають з нетерпінням.

Відкривали комплекс у два етапи, останню чергу — в 2017 році. Тендери провели незадовго до того, як використання Prozorro стало обов’язковим, тому інформацію про закупівлі можна знайти хіба на порталі Київаудиту. Загальна вартість проєкту склала 13 млн грн. Цікаво, що щорічне обслуговування цих фонтанів (консервація на зиму, запуск, ремонт, автоматичне керування) обходяться балансоутримувачу КП “Київводфонд” в кругленьку суму — 1-2 млн грн щороку. 

2017

У травні 2017 року відкрився оновлений комплекс фонтанів на Майдані Незалежності. Водограї Майдану по парній стороні Хрещатика не працювали після Революції Гідності, тобто три роки, і їх запуск став помітною подією в житті міста. Родзинкою проєкту було світломузичне оснащення водограїв, музичну програму яких обирали мешканці міста шляхом голосування. 

Вартість ремонту фонтанів відповідала масштабам комплексу: реконструкція фонтану “Великий” — 19,1 млн грн, реконструкція фонтанів “Малі” — 10,9 млн грн (обидва тендери виграло ТОВ “Енерго-Інвест”, суми вказані з вартістю проєктної документації). Того ж року на Майдані (непарна сторона) відремонтували каскадний фонтан за 1,5 млн грн і “Водяну кулю” за 852 тис. грн. Ці фонтани досі працюють та радують киян яскравими шоу літніми вечорами (графік роботи тут).

2019

Відкриття нового фонтану на Володимирській гірці стало частиною чергового грандіозного проєкту Віталія Кличка — Велосипедно-пішохідного мосту, який з’єднав парк біля Арки Дружби народів і Володимирську гірку. Скляний міст як його швидко назвали кияни, обійшовся бюджету в понад 340 млн грн. Цей кошторис включає 90 млн грн на благоустрій території на Володимирській гірці і будівництво фонтану. Безпосередньо сам фонтан коштував не таку астрономічну суму — 4,2 млн грн. Проте і масштаб його значно скромніший за, приміром, водограї Майдану.

Дивна доля у каскадного світломузичного фонтану в сквері імені Марії Заньковецької (на вулиці Велика Васильківська). Цей комплекс відкрили лише у 2012 році і потім його весь час ремонтують. “Київводфонд” наче лагодив його у 2016. А в 2018 фонтан вже перестав працювати, тому на наступний рік його знову відправили на ремонт. Вартість відновлення склала 4,4 млн грн, а роботи виконувало ТОВ “Енерго-Інвест”. 

Цього ж року запрацював водограй біля Київського палацу дітей та юнацтва. Мозаїчний комплекс фонтанів “Зорі та сузір’я”, за інформацією КМДА, не функціонував понад 40 років. Унікальний комплекс мозаїк, який є памяткою модернізму, створили київські художники. Реконструкція басейнів фонтану розпочалася в 2017 році, а роботи тривали до кінця 2020. За інформацією на Prozorro, вартість лише реставрації склала 16,3 млн грн.

2020

Минулий рік став рекордним за кількістю відкриттів оновлених фонтанів міста. “Сухий” світломузичний фонтан у Сирецькому парку з’явився разом з першою чергою реконструкції цієї зеленої зони. Водограй відразу став улюбленим місцем відвідувачів парку, особливо дітей. Раніше ми писали про загальну вартість витрат на цей парк, а один з депутатів Київради минулого скликання уточнив в “Зеленбуді” кошторис окремо по фонтану — на нього витратили 7,9 млн грн.

Багатостраждальний ремонт Парку партизанської слави в Дарницькому районі завершився минулого року ефектним відкриттям “пішохідного” фонтану на вході в парк. Незвичний водограй являє собою коридор з арок, з яких падає вода, тож усі охочі можуть бігати прямо під нею. Крім цього, струмені б’ють і з землі. Загальна вартість реконструкції парку склала понад 70 млн грн. Перший виконавець робіт завдав матеріальної шкоди замовнику на суму 17 млн грн, довгий час тривали провадження, а старий фонтан, який почав реконструювати горе-підрядник, стояв зруйнованим понад рік. Коли арешт з парку зняли, підготовку нового фонтану замовляли вже окремою спрощеною закупівлею на суму 880 тис. грн (підрядником стало ТОВ “Енерго-Інвест”). 

Новий водограй з’явився також біля метро “Оболонь” — він став частиною оновленої Оболонської площі, реконструкція якої коштувала приблизно 14 млн грн, з них на фонтан витратили 4,4 млн грн.

На Контрактовій площі (Поділ) восени минулого року оновили фонтан “Самсон”. Це один з найстаріших фонтанів Києва і в останні роки його весь час то реставрують, то самовільно перефарбовують. Торік “Київзеленбуд” зробив ремонт за 2,47 млн грн. За ці гроші оновили покриття і колір ротонди, скульптур Самсона і Андрія Первозванного, а також переоснастили інженерні системи фонтану.

І ще один, зовсім новий водограй з’явився торік в парку за Михайлівським монастирем. Фонтан зі скульптурою архистратига Михаїла, який ширяє над Києвом, побудували в рамках проєкту благоустрою парку “Володимирська гірка”. Вартість робіт становила 67,7 млн грн, згідно з договором, саме на фонтан витратили 9,5 млн грн. А скульптуру архистратига Михаїла для водограю подарували меценати. 

2021

Цьогоріч київський міський голова вже встиг відкрити новий фонтан — в Наводницькому парку. Парк на березі Дніпра поруч з пам’ятником засновникам Києва давно  — одне з популярних місць для фотосесій. Минулого року його вирішили оновити: замінили покриття, зробили пандуси, урни, вбиральні, облаштували світловий фонтан. Цей ремонт коштував скромні 14 млн грн (9,7 млн грн і 4,5 млн грн). Cкільки з них витратили саме на водограй, порахувати важче, адже деякі роботи щодо нього вказані в загальних кошторисах — однак це щонайменше 4,3 млн грн.

Також цього року вже запрацював невеличкий і затишний фонтан в сквері на Володимирському проїзді (між Софією і Михайлівським). Реконструкція самої зеленої зони (вартістю 4,05 млн грн) наразі ще триває, проте фонтан вже запустили. Згідно з кошторисом, на нього мали витратити приблизно 350 тис. грн.  

З огляду на найбільш помітні реконструкції і будівництва фонтанів Києва видається, що цей вид доступного відпочинку містян не надто обтяжливий для бюджету. Особливо у порівнянні з тими ж таки славнозвісними парками, де плитка, вбиральні і урни тянуть на десятки і сотні мільйонів гривень. З іншого боку, помітно, що вік фонтанів не надто довгий — декілька років, і вже на ремонт. Крім того, кожен фонтан — це ще й обслуговування і консервація на зиму, а значить, щорічні додаткові витрати, які іноді сягають мільйонів на рік (як у випадку із Русанівським каналом). Проте лише одне відвідування площі зі “згаслим” водограєм (як на Поштовій або “Груші” на Позняках) відразу нагадує, що міська прогулянкова локація без фонтану — це пустеля, яка не приваблює, а відлякує людей.

The post Варто освіжитися: скільки коштують київські фонтани first appeared on Transparency International Ukraine.

Чому БСА потребує реконструкції

У двох словах — бо станція стара.

Щодоби БСА приймає й обробляє від 700 до 900 тис. куб. м стічних вод. Мулові поля займають понад 270 га. Перший пусковий комплекс станції аерації запустили ще в 1960-х роках, третій і останній, — в кінці 1980-х.

Очищення на станції відбувається у кілька етапів. Спочатку від стічних вод відокремлюють сміття на спеціальних решітках. Потім у пісколовках виокремлюють пісок і важкі мінерали. Далі воду відстоюють і очищають за допомогою спеціального мулу, який діє на органічні речовини, у декілька кроків. Після усього цього вода повертається в Дніпро.

Як стверджує ПрАТ АК “Київводоканал”, до складу якого входить БСА, якість очищення води в столиці відповідає гранично допустимим державним нормам. Проте сам власник станції наголошує, що “у зв’язку зі значними змінами в складі стічних вод і в якості осадів, що утворюються, наявні технологічні схеми є морально застарілими та непридатними для застосування без проведення повноцінної реконструкції”. Зношуються і руйнуються металеві конструкції технологічних споруд, часто виходить з ладу насосне та повітродувне обладнання. Загальний відсоток зносу споруд Бортницької станції становить 60-90%, залежно від віку споруди. Найстарша — 1967 року — зношена найбільше.

Також існує проблема з утилізацією мулових осадів, які утворюються в процесі очищення стоків. У 2013 році після рекордних снігопадів, коли рівень ґрунтових вод суттєво піднявся, прорвало одну з дамб відстійника, мул змішався з водою, і ця суміш вийшла на прилеглу територію.

Отже, зараз БСА — це потенційне джерело техногенної небезпеки. Водночас це єдина водоочисна станція в столиці й околицях. Тобто ремонт конче необхідний, і провести його намагаються вже майже десять років. Наразі очисні споруди станції планують реконструювати за кошти японського кредиту, ще одну, меншу частину — за гроші місцевого і державного бюджету.

Що роблять японці?

Міжнародний проєкт «Реконструкція споруд очистки стічних каналізаційних вод і будівництво технологічної лінії по обробці та утилізації осадів Бортницької станції аерації» започаткували за часів уряду Арсенія Яценюка. Угоду про залучення пільгового кредиту на нього від Японії уклали на державному рівні в 2015 році. Японська компанія JICA надає кредит на суму 108 млрд єн (приблизно 25 млрд грн за поточним курсом) під 0,1% річних на строк 40 років, з десятирічним пільговим періодом. За умовами кредиту:
вартість обладнання та послуг, що будуть закуповувати в Японії, має складати не менше, ніж 30% від загальної вартості проєкту;
Консультант 1 та Консультант 2 — японські компанії, яких обрали на конкурсних засадах;
генпідрядником може бути лише юридична особа з японською часткою не менше 50%+1.
ПрАТ «АК «Київводоканал» виступає замовником, але всі кроки відбуваються за участі держави (Мінрегіон) і міста (КМДА).
Уряд Японії фінансує виконання робіт в межах 1-4 пускових комплексів, Україна бере на себе 5-й пусковий.

А що ж зараз ремонтує місто?

Паралельно існує зовсім інший проєкт, який також стосується БСА, і також її ремонту. Тут залучені не мільярди, а сотні мільйонів, і не кредитні японські — а кошти місцевого бюджету і Держфонду регіонального розвитку.

Окрім власне блоків очищення, які і будуть реконструювати в межах японського проєкту, важливою частиною системи водовідведення і очищення стічних вод також є насосні станції. Вони збирають стоки і направляють їх на очисні споруди. Одну з них — насосну станцію першого підйому БСА і планують відремонтувати коштом місцевого бюджету.

«Внаслідок дії агресивного середовища вона (станція) перебуває в аварійному стані й працює не на повну потужність. Добова продуктивність нової станції становитиме 600 тис. куб. м/добу, а за рахунок встановлення сучасного насосного обладнання ще й плануємо підвищити її енергоефективність. Енергоефективні заходи дозволять зменшити питомі витрати на транспортування каналізаційних стоків приблизно на 30%», – пояснював торік директор департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА Дмитро Науменко.

На цей проєкт місто спочатку планувало витратити 588 млн грн. Після проєктних робіт у 2018 році оголосили тендер з очікуваною вартістю 556 млн грн. Переможцем з пропозицією в 510 млн грн (і конкурентною перевагою в 6 грн!) стало ПАТ “Київметробуд”. Роботи мали тривати до літа 2022 року, але наприкінці травня 2021-го договір розірвали додатковою угодою за згодою сторін. На той момент підрядник виконав робіт на 318 млн грн.

Розірвання угоди ймовірно сталося через те, що КМДА переглянуло свої плани на бюджет проєкту — у бік збільшення. У березні цього року вийшло розпорядження міського голови, яким проєкт перезатвердили з кошторисною вартістю вже 694,5 млн грн. А днями, відразу після розірвання попередньої угоди, “Київводоканал” оголосив новий тендер на ремонт насосної станції першого підйому. Ці торги наразі ще тривають, очікувана вартість — 320 млн грн.

Переможець нинішнього тендеру має добудувати насосну станцію до кінця 2022 року (попередник мав закінчити влітку 2022).

То коли ж все буде?

Насправді основна частина робіт — реконструкція за японські гроші — власне ще й не починалася. Хоча минуло вже шість років з підписання рамкової угоди. Згідно з офіційними повідомленнями, весь цей час тривали підготовчі етапи проєкту. Як повідомляють у “Київводоканалі”, у 2019 році підприємство проводило процедуру закупівлі робіт —вибору генпідрядної організації. Але замовник і японський консультант за погодженням з JICA (надавачем коштів) були вимушені достроково завершити процедуру закупівлі, бо виявили невідповідності критеріям тендерної документації. Що саме не відповідало ТП, в новині не уточнюють.

У 2020 році оголосили повторну процедуру закупівлі робіт. Але на цей раз втрутився COVID-19 — на прохання учасника та JICA прийняли рішення подовжити термін подачі пропозицій до 29 січня 2021 року.

У лютому нинішнього року нарешті відкрили технічну частину тендерної пропозиції, в березні — фінансову. За інформацією “Київводоканалу”, фінансова пропозиція значно перевищила очікувану вартість проєкту, тому планують ще провести переговори щодо зменшення ціни. В офіційному повідомленні замовник підкреслює, що кредитні кошти не є подарунком, і бажано досягнути зменшення вартості.

Тобто, можливо ще триватимуть торги щодо торгів, і як швидко процедура завершиться, прогнозувати важко. Тим більше, коли ж почнуться реальні роботи.

The post Коли відремонтують очисні споруди столиці first appeared on Transparency International Ukraine.

Кияни вже звикли до традиційних виставок квітів і ландшафтного дизайну, які декілька разів на рік облаштовують комунальники на Співочому. Започаткували цю традицію ще за керівництва КМДА Олександром Поповим, в 2011 році. За десять років у виставок були найрізноманітніші тематики, головним лишається одне — всі КП УЗН районів міста створюють свої унікальні об’єкти, проводячи в такий спосіб свого роду огляд досягнень ландшафтно-дизайнового мистецтва.

Згідно з розпорядженням, яким регулюється організація виставок, їх створюють коштом комунальних установ, спонсорів і інвесторів. І ось тут починається комерційна складова проєкту, в якій комунальні капіталовкладення дають невідомо кому і які прибутки.

Наразі вхід на виставки квітів коштує 100 грн для дорослих (діти до 5 років, пенсіонери і пільговики безкоштовно). У гарну погоду на вихідних черга до кас Співочого стоїть на сотню метрів, натовпи людей серед квітів вражають. За платний вхід відвідувач отримує прибрану територію, безкоштовні вбиральні, лавочки і декілька зон відпочинку. Плюс фудзони і дитячі розваги — звичайно, платні.

Тобто парк муніципальний, створюють головну його принаду — квітники — комунальники, а відвідування платне. Минулого року з’явився аналог київського Співочого поля — “Добропарк”, який є проєктом Ігоря Добруцького (упорядника головної ялинки Києва). У “Добропарку” і земля, і працівники, і квіти — все приватне, а ціна відвідування схожа — 150 грн. Це свідчить про те, що, з одного боку, бізнес-модель працює, з іншого — за умови стопроцентно вкладених коштів з нуля ціна може бути лише на 50% вищою. А в приватній моделі в неї закладені і вартість землі, і техніки, і електроенергії, які на Співочому полі “безкоштовні”.

Секретний (не)бюджетний об’єкт

Щоб дізнатися, за яким принципом працює виставка квітів, створена під патронатом “Київзеленбуду”, ми звернулися в це комунальне об’єднання з простим запитом — надати інформацію про зміст договору по співпраці з приватною фірмою, яка є оператором Співочого. Однак результат здивував — установа відмовилася надсилати копії документів, які регулюють господарські відносини з фірмою-оператором парку.
“До створення виставки не залучені бюджетні кошти, тому, згідно з законом, не зобов’язані надавати відповідну інформацію”, — така загальна відповідь “Київзеленбуду” на запити DOZORRO.

І тут вже починається цікава термінологічна дискусія з бюджетною установою. Можливо, КП дійсно не залучає бюджетні кошти на закупівлі для виставки. Але ж абсолютно всі її складові, окрім сервісних функцій, створені з використанням комунального майна і силами працівників об’єднання підприємств, які створило місто? А звіт отримати ми, громада, не маємо права?

Чий парк

Почнемо з майна. Печерський ландшафтний парк перебуває на балансі КП УЗН Печерського району. Обслуговує його, включно з територією навколо сцени Співочого поля, цей КП УЗН. Про це нам повідомила начальниця дільниці цього підприємства пані Людмила Вороніна. Навіть із території прибирання всього парку Співоче не виключено. “А всі інші моменти, хто там що продає на території, — це все до “Зеленбуду”, — пояснила вона.

Балансоутримувач же свого часу і створив огорожу навколо території Співочого поля — “з метою збереження квіткових композицій”. Хоча закриття частини території Печерського ландшафтного парку перекрило частину наскрізних прогулянкових маршрутів, які поєднують нижню частину парку, територію музею ВОВ і інші ділянки парку.

У статуті комунального об’єднання зазначено, що “Київзеленбуд” може здавати в оренду або безоплатне користування закріплене за ним майно виключно за згодою власника або уповноваженого ним органу (стаття 5.5). Тобто згода на використання майна парку від власника (громади) або уповноваженого ним органу (Київради) мала б бути. Не кажучи вже про вільний доступ до цих документів.

Чиї квіти

Ми також підрахували, скільки ж коштує квіткова частина влаштування виставки на Співочому. Наприклад, декілька років тому закупівлі для створення виставки тюльпанів взагалі у Prozorro так і підписували. Згідно з даними електронної системи, у 2015 році кожен КП УЗН оголошував закупівлю цибулин тюльпанів на суму приблизно 200 тис. грн. Тоді не всі тендери відбулися, але загальна очікувана вартість оголошених складала понад 2 млн грн (10 районів).

Згідно з даними, які ми отримали від усіх КП УЗН про підготовку до виставки тюльпанів 2021 року, озеленювачі висадили від 13 до 25 тис. квітів від кожного району. Загалом 163 тис. цибулин тюльпанів та інших квітів.

Деякі КП УЗН у своїх відповідях підкреслили, що бюджетні кошти для цього не використовували (Голосіївський, Печерський, Подільський райони). Усі інші окремо не зазначали цей момент.

Якщо переглянути закупівлі КП УЗН минулого року (а насіннєвий матеріал зазвичай купують на сезон наперед), видно, що середня ціна однієї цибулини тюльпанів — приблизно 8 грн/штука. Тобто загальна вартість лише цибулин для створення цьогорічної виставки тюльпанів складає 1,3 млн грн.

Перевірити, чи саджають на Співочому “бюджетні” цибулини, чи придбані за власні кошти підприємства, фактично неможливо. Напевне відомо лише, що для потреб районів КП УЗН також купують насіннєвий матеріал, і висаджують його у своїх парках, де кияни можуть споглядати квіти безкоштовно.

А що оператор

Оператором виставок квітів і парку Співоче, згідно з інформацією на його фб-сторінці, є компанія Grand Event. Але насправді на офіційному сайті Співочого поля заключати договори на комерційну співпрацю на території парку пропонують з ФОП Погорєлко Д.А. Денис Погорєлко дійсно є “обличчям” оператора Співочого — він разом з керівником “Київзеленбуд” представляє події виставки в медіа і на заходах. І він же є засновником ТОВ “Гранд Евент”.

У компанії нам повідомили, що вони є оператором парку понад два роки. А також, що це саме вони за власні кошти купують і висаджують квіти для виставок. Це виглядає трохи дивно, оскільки КП УЗН часто виставляють в соцмережах свої композиції, рекламуючи власні досягнення.

Згідно з інформацією на офіційній сторінці Співочого, між виставками квітів тут проходитимуть й інші заходи (концерти, фестивалі). Звісно, з платним входом. Парк також використовують для проведення модних показів, зйомок реклами тощо.

Отже, з одного боку, ми маємо дуже відому локацію — Співоче поле — яку непогано розвивають, насичуючи подіями і приваблюючи відвідувачів, створюють там зручні сервіси (фудкорти, розваги, продаж сувенірів). З іншого, є і непрозора бюджетна складова цього розвитку. Парк перебуває у комунальній власності, його функціонування (включно з капітальними вкладеннями, ремонтами, енергопостачанням, підтримкою стану території поза межами сезону) забезпечує комунальна установа. Але сам “Зеленбуд” з якихось причин категорично відмовляється давати звіт із низки важливих питань: умов вибору оператора парку, умов співпраці, розподілу прибутків.

Зіштовхнувшись із глухою стіною в інформаційній взаємодії з КО “Київзеленбуд” щодо питань роботи виставок і комерційного використання Співочого, ми звернулися за поясненнями такої ситуації до профільного управління КМДА, якому підпорядкований “Київзеленбуд”. Керівник управління екології і природних ресурсів КМДА Олександр Возний не зміг надати відповіді щодо господарських відносин, пов’язаних з управлінням парку Співоче поле. Він посилався на те, що нещодавно обіймає посаду і ще не мав часу розібратися з цим питанням (Олександр Возний очолив управління 11 лютого цього року). Пан Возний обіцяв надати нам пояснення пізніше.

Ми також направили запит на доступ до публічної публічної інформації від Transparency International Ukraine. Проте відповідь “Київзеленбуду” та сама — інформацію вони надавати відмовляються.

Як представники громади, коштом якої відбувається діяльність “Зеленбуду”, ми вітаємо комерційні прагнення цього підприємства і (можливі) доходи від створення виставки і оренди комунального майна. Але як представники тої ж таки громади, яка є власником цього майна, вимагаємо прозорості механізмів його використання і звітування про економічну ефективність проєкту “закрите і платне Співоче поле”.

The post Загадкове Співоче поле: як комунальний парк заробляє гроші, але нікому не звітує first appeared on Transparency International Ukraine.

The post Карантинна ялинка: скільки мільйонів Київ витратив на святкові локації first appeared on Transparency International Ukraine.