Найдорожче — нагодувати

Найдорожчою статтею витрат стало харчування тварин. За півтора року зоопарки законтрактували майже 211 млн грн на м’ясо, рибу, овочі, фрукти, сіно, зерно, гілковий корм та інші продукти.

Для хижаків закуповували яловичину, конину, курятину, рибу, креветки та інші морепродукти. Для травоїдних — сіно, свіжі й сухі гілки, овочі, фрукти та спеціалізовані корми.

Ще приблизно 156 млн грн пішло на електроенергію, газ, паливо й інші комунальні послуги. Майже 85 млн грн законтрактували на ремонти вольєрів, павільйонів, господарських будівель та інфраструктури.

Попри різні масштаби зоопарків, структура витрат майже всюди однакова. Найбільше коштів іде на утримання тварин, тоді як будівельні роботи та розвиток територій займають значно меншу частку. Втім, серед закупівель трапляються й доволі незвичні позиції.

Київський зоопарк

Найбільше коштів через Prozorro законтрактував Київський зоопарк — майже 239 млн грн. Понад половину цієї суми спрямували на комунальні послуги та харчування тварин. Та закупівлі не обмежилися забезпеченням щоденних потреб. 

Наприклад, для пересування територією зоопарк придбав три електромобілі ATTIVA та електромобіль NEV L2C.6 за 3,5 млн грн. Ще за 1,4 млн грн купили автомобіль Peugeot e-Partner L2.  Окремо заклад закупив систему безперебійного живлення за 4,4 млн грн. До неї входять гібридні інвертори, акумуляторні батареї, обладнання для керування ними, електрощити та автоматика. У вартість також включили монтаж і запуск системи. 

Однією з найцікавіших покупок став лазне-пральний модуль за 3,2 млн грн. Насправді це не об’єкт для тварин, а мобільний побутовий комплекс для працівників. У двох переобладнаних морських контейнерах облаштували душові, санвузли, пральні та сушильні машини. У відповідь на запит DOZORRO Київський зоопарк пояснив, що модуль придбали для працівників, які через російську агресію змушені цілодобово чергувати. У закладі зазначили, що через війну призупинили реконструкцію, під час якої мали облаштувати нові побутові приміщення для працівників. А наявні вагончики й тимчасові приміщення вже не відповідають санітарним вимогам. Модуль дає змогу працівникам помитися та випрати одяг після роботи прямо на території зоопарку. 

Ще 2,5 млн грн коштували два мобільні житлові модулі. Їх також виготовили на базі морських контейнерів та обладнали меблями, холодильниками, мікрохвильовими печами, кондиціонерами й санвузлами. Модулі придбали на заміну старим вагончикам для працівників відділу прибирання території та озеленювачів. Там можна перевдягнутися, залишити особисті речі, пообідати й коротко відпочити. 

Для господарських потреб зоопарк придбав і десять складських модулів вартістю майже 3 млн грн. Як пояснили в зоопарку, їх використовуватимуть для зберігання будівельних матеріалів, інструментів, ветеринарних препаратів, хімічних засобів і кормів. Через повномасштабне вторгнення зросла потреба в таких приміщеннях, адже постачання стало менш стабільним, а обсяги ремонтних і ветеринарних робіт збільшилися. Нові модулі замінили старі сараї та вагончики, які демонтували через їхній незадовільний стан. 

Потреба в ремонті інфраструктури залишається актуальною. На початку липня Київський зоопарк постраждав унаслідок російського обстрілу. Вибухова хвиля пошкодила будівлі відділу приматів і птахів, купол зимового саду, акватераріум, сіносховище та північну вхідну групу. 

Ще понад 2,5 млн грн спрямували на будівництво павільйону «Сови України». Проєкт передбачає збільшення площі для птахів, облаштування нових вольєрів і спеціальних зон для їхнього відпочинку. Ймовірно, йдеться про однойменну експозицію, яку вже відкрили. За інформацією Київського зоопарку, у ній представили п’ять видів українських сов, зокрема два червонокнижні. Багато з цих птахів були врятовані та отримали прихисток у зоопарку. Для них облаштували вольєр площею 180 кв. м, де відтворили природне середовище з дуплами, гілками, присадами, кормовими зонами та водоймами для купання. 

Серед інших закупівель — чотири швидкозбірні арочні кемпінгові будиночки площею по 25 кв. м з утепленням, кондиціонерами та електрообігрівачами. На них витратил а 2,2 млн грн. Їх придбали для працівників пташника. У Київському зоопарку пояснили, що через призупинення реконструкції частину приміщень пташника досі займає відділ приматів, а старі тимчасові сараї стали непридатними для використання. Тому будиночки використовують як місця для перевдягання, зберігання особистих речей, відпочинку та прийому їжі. Після завершення війни їх планують використовувати й в інших частинах зоопарку під час продовження реконструкції.

Для встановлення кемпінгових будиночків окремо законтрактували 2,3 млн грн на підготовку майданчика біля будівлі «Пташник». Там демонтували старі конструкції, виконали земляні роботи та облаштували нову основу. Ще 1,3 млн грн спрямували на ремонт господарської зони біля «Пташника». 

Окрім витрат на інфраструктуру, зоопарк також приділив увагу популяризації закладу. На рекламну кампанію в київському метро законтрактували понад 1,7 млн грн.

Харківський зоопарк

Попри близькість до фронту Харківський зоопарк продовжував вкладати кошти не лише в утримання тварин, а й у розвиток території.

Тут ремонтували вольєри рисів і вовків, реконструювали відкриті водні об’єкти з приміщенням водопідготовки і пішохідним містком в зоні «Південна Америка» добудовували вольєр для мавп, оновлювали контактний зоопарк і дерев’яні конструкції.

Загалом за півтора року Харківський зоопарк уклав договорів більш як на 81 млн грн.

А що в інших? 

Інші зоопарки також вкладали кошти не лише в корми та комунальні послуги, а й у розвиток інфраструктури, хоча масштаби таких проєктів були значно скромнішими. 

У Миколаївському зоопарку серед найбільш нетипових закупівель — розробка проєктно-кошторисної документації для будівництва нової свердловини за 150 тис. грн. Вона має забезпечити технічне водопостачання ставків за рахунок підземних вод. 

В Одеському зоопарку одним із найбільших проєктів став капітальний ремонт системи опалення із заміною котельного обладнання вартістю 4,7 млн грн.

Черкаський міський зоологічний парк «Рошен» ремонтував покрівлю одного з вольєрів, а також оновлював склад, кафе, конференц-залу, будинки для кенгуру та вольєр для тигра. Загалом на ці роботи спрямували понад 950 тис. грн.

У Рівненському зоопарку найбільшим будівельним проєктом став капітальний ремонт будинку нутрій з огорожею за понад 1 млн грн. Також ремонтували доріжки, облаштовували безбар’єрний доступ до екзотераріуму та придбали мінітрактор для господарських потреб.

Луцький зоопарк закупив вантажний автомобіль Renault Master Twin Cab за 748 тис. грн. Також зоопарк облаштовував нові місця для утримання тварин. Зокрема, понад 124 тис. грн витратили на вольєр для птахів, а ще 45 тис. грн — на вуличні будиночки для тварин.

Серед найцікавіших закупівель — рожевий фламінго за 240 тис. грн, якого придбав Менський зоопарк. Це єдина закупівля тварини для поповнення колекції зоопарку, яку ми знайшли під час аналізу. 

Від чого живуть українські зоопарки?

Для аналізу ми зібрали фінансову звітність українських зоопарків за 2025 рік та надіслали інформаційні запити до установ, щоб уточнити обсяги бюджетного фінансування, власних надходжень і благодійної допомоги. Утім, відповіли не всі: частина зоопарків проігнорувала запити, а деякі лише порадили скористатися вже оприлюдненою фінансовою звітністю на своїх офіційних сайтах. 

Аналіз показав, що проаналізовані українські зоопарки не здатні утримувати себе самостійно. Основним джерелом їхнього фінансування залишаються дотації з бюджетів, тоді як надходження від продажу квитків, екскурсій, платних послуг та іншої господарської діяльності відіграють допоміжну роль.

Навіть Київський зоопарк, який отримав найбільші власні доходи серед проаналізованих установ — понад 104 млн грн, — водночас залучив із міського бюджету ще 140,5 млн грн. Це свідчить, що навіть найбільший зоопарк країни не є фінансово самодостатнім.

Відносно високі власні надходження також мають Рівненський та Миколаївський зоопарки, які заробили понад 20 млн грн кожен. Водночас для Менського, Одеського та низки інших установ саме бюджетне фінансування є основою діяльності. Наприклад, Менський зоопарк отримав приблизно 2 млн грн власних доходів, тоді як із обласного бюджету — понад 12 млн грн.

Ще одним можливим джерелом коштів є благодійна допомога, однак її роль виявилася незначною. У більшості випадків сума благодійних внесків становить від кількох сотень тисяч до орієнтовно одного мільйона гривень — у рази менше, ніж бюджетне фінансування або доходи від господарської діяльності.

Загалом аналіз свідчить: попри різні моделі роботи, українські зоопарки залишаються залежними від бюджетного фінансування. Навіть установи з найбільшими власними доходами не обходяться без підтримки місцевих бюджетів, тоді як для інших вона фактично є основою їхнього існування.

Аналіз закупівель у Prozorro також показує, що більшість коштів зоопарки витрачають на забезпечення першочергових щоденних потреб тварин — насамперед на корми, а також комунальні послуги й поточне утримання. Масштабні ремонти чи будівництво трапляються значно рідше. Водночас відвідувачі та благодійники можуть підтримати ці зоопарки, придбавши квиток або зробивши внесок на їхній розвиток.  

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.   

Короткі висновки

Кабінет Міністрів ухвалив зміни у постанову, що регулює правила публічних закупівель під час воєнного стану. Більшість змін сприятимуть поступовому переходу до нової редакції Закону «Про публічні закупівлі», яка вступить у дію навесні 2027 — відповідно вони потрібні для євроінтеграції. Також очікується, що ці зміни переважно матимуть позитивний ефект для прозорості і конкурентності закупівель:

• повернення обов’язкової переговорної процедури замість прямих договорів;
• скорочення кількості винятків з конкурентних процедур під час воєнного стану, що відповідає рекомендаціям Єврокомісії та Рахункової Палати;
• запровадження вимоги оприлюднювати акти виконаних робіт для закупівель будівництва на понад 10 млн грн;
• відмова від обов’язкового застосування Prozorro Market для закупівель продуктів харчування;
• продовження мінімального строку подання тендерних пропозицій до 15 днів у відкритих торгах — як для робіт, так і для товарів та послуг;
• розмежування замовників звичайних та в окремих сферах та повернення порогів з чинного Закону.

Більшість цих змін довгий час адвокувала Transparency International Ukraine.

Рекомендація

Збалансувати підходи до закупівель будівництва у сфері енергетики. Наразі вони частково одночасно підпадають під можливість провести переговорну процедуру і укласти прямий договір, і, що важливо, мають відмінності у звітуванні і часі розкриття інформації.

Пороги і замовники — як у Законі

У перші місяці дії Особливостей для багатьох замовників в окремих сферах зниження порогів стало викликом. Якщо раніше ці підприємства жили за порогами в 1 млн грн для товарів/послуг і 5 млн грн для робіт — то тоді, у 2022 році, їх фактично прирівняли до звичайних замовників, а пороги для придбання товарів і послуг впали аж до 100 тис. грн. 

Тепер, у 2026 році, уряд повертає розмежування звичайних замовників та замовників в окремих сферах, а також повертає вартісні пороги, визначені чинною редакцією Закону. 

Для звичайних замовників: 

• 200 тис. грн — для закупівель товарів і послуг;
• 1,5 млн грн — закупівлі робіт. 

Для замовників в окремих сферах:

• 1 млн грн — для товарів і послуг; 
• 5 млн грн — для робіт. 

Така зміна хоча і виведе частину закупівель меншої вартості з конкурентної площини, але принаймні поверне порогові межі у відповідність із Законом та має полегшити роботу замовників. 

Prozorro Market для харчування тепер добровільний

З весни 2024 року і досі замовники були зобов’язані проводити надпорогові закупівлі більшості продуктів харчування через електронний каталог. Тоді DOZORRO називав цей крок ризикованим — покладати на замовників такий безальтернативний обов’язок. Практика показала, що відсутність оскарження до АМКУ та моніторингів Держаудитслужби в закупівлях у Prozorro Market є критичною вадою цього механізму, що призводить до численних зловживань. Зокрема дослідження TI Ukraine встановило, що більше половини (55%) закупівель кам’яного вугілля через Prozorro Market містили неправомірні вимоги надання додаткових документів, а також встановлювали надзвичайно короткі строки для їх подання — потенційно дискримінаційні умови.  

До того ж, обов’язковість каталогу штучно звужує варіанти правомірної поведінки замовників, створює обмежений сегмент ринку, доступ бізнесу і продукції до якого суттєво залежить від дій, рішень або бездіяльності адміністратора з боку держави, в умовах недостатньо детального правового регулювання. 

Наразі уряд скасовує обов’язкове використання електронного каталогу для закупівель продуктів харчування. Виключається з постанови і додаток з переліком цих продуктів. Тож тепер замовники зможуть обирати для себе шлях, який вважатимуть ефективнішим: придбавати продукти харчування в каталозі і надалі або провести тендер, зокрема укласти рамкову угоду.

Повернення переговорної процедури: підстави 

Однією з найсуттєвіших змін є повернення переговорної процедури (ПП). TI Ukraine адвокувала цей крок зокрема за результатами свого дослідження прямих надпорогових закупівель. В його межах вона виявила, що приблизно 70% вартості прямих надпорогових договорів становлять закупівлі за підставами, за якими раніше треба було проводити ПП. 

Замість звичного переліку підстав для надпорогових закупівель без використання електронної системи, в пункті 13 Особливостей тепер буде міститись перелік підстав для ПП. В цілому вони схожі на нинішній перелік, але суттєво скорочений. Для ПП залишаються такі підстави:

1. Відміна відкритих торгів після неподання жодної тендерної пропозиції. 

У цій підставі розробники зберегли всі напрацювання Особливостей — на відміну від Закону, для проведення ПП достатньо лише одних відмінених відкритих торгів. Такий підхід, до речі, відповідає Директиві 2014/24/ЄС. У ПП після відкритих торгів мають залишатися незмінними проєкт договору та максимальна вартість без урахування ПДВ. Крім того, з’явилася нова вимога — обов’язково зазначати в обґрунтуванні ПП номер оголошення про проведення відкритих торгів, які було відмінено.

2. Пункт про роботи, товари чи послуги, що можуть бути виконані, поставлені чи надані виключно певним суб’єктом господарювання, не зазнав змістовних змін порівняно з нинішньою редакцією Особливостей і просто стає підставою для ПП. 

3. Умови для закупівель за нагальною потребою переглянули. Насамперед уряд уточнив, що є нагальною потребою, додавши опис цієї ситуації, якого не було в Законі: 

«існує об’єктивна, документально підтверджена необхідність у здійсненні закупівлі, зумовлена непередбачуваними для замовника обставинами, що не залежать від його рішень, дій чи бездіяльності, які унеможливлюють дотримання строків для проведення відкритих торгів або застосування електронного каталогу в разі закупівлі товару». 

Як і зараз передбачають Особливості, нагальна потреба має унеможливлювати проведення відкритих торгів або використання електронного каталогу за строками. До того ж, уряд уточнив, що обставини нагальної потреби мають бути саме непередбачуваними і незалежними від рішень, дій чи бездіяльності замовника. На це варто звернути увагу при плануванні закупівель. 

Крім того, розробники постанови запозичили з Закону дещо видозмінений перелік випадків, у яких може виникати нагальна потреба в закупівлі. Але на відміну від Закону, залишили перелік невичерпним. Тож він не буде обмежувати замовників і дозволятиме проводити ПП в усіх випадках, коли існує відповідна нагальна потреба. Серед них прямо передбачили негайну ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій або збройної агресії рф проти України, гуманітарну допомогу іншим державам, розірвання договору про закупівлю з вини учасника, оскарження у відкритих торгах. Останнє, щоправда, певною мірою може залежати від рішень замовника,  адже саме їх оскарження зумовлює потребу. Але тим не менш, такий різновид ситуації нагальної потреби прямо передбачений.

4. Закупівля додаткових обсягів товарів, робіт чи послуг у виконавця за наявним договором. Ці пункти майже в незмінному вигляді стали підставами для ПП, єдине важливе уточнення — основний договір про придбання робіт/послуг має бути укладений у результаті саме відкритих торгів, а не просто закупівлі, як передбачено зараз. Саме в ньому має бути передбачена можливість та умови виконання додаткових робіт/послуг. А межу в 50%, яку не повинна перевищити вартість додаткової закупівлі, визначатимуть без урахування ПДВ.

5. З Закону запозичується ще одна підстава ПП — закупівлі товарів за процедурою відновлення платоспроможності боржника. 

6. Закупівля юридичних послуг для врегулювання спорів щодо розгляду в закордонних юрисдикційних органах виписана в редакції з Закону, а, отже, підставою має бути рішення КМУ або РНБО. Сюди ж додаються закупівлі для участі замовника в міжнародних виставкових заходах.

7. З Особливостей до переліку підстав для ПП додатково увійшли закупівлі:

1. товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, для нагальних потреб ЗСУ, інших військових формувань, правоохоронних органів, ДСНС, вищих військових НЗ на їх запит з подальшою передачею предмета на облік запитувача (колишній пп. 21 п. 13);
2. необхідні для захисту, відновлення, реконструкції, обслуговування, розміщення та будівництва зруйнованих/пошкоджених об’єктів критичної інфраструктури (узагальнення різних пп. п. 13);
3. закупівлі у випадках, коли замовник або його відокремлений підрозділ перебуває на території активних бойових дій, не завершених на дату укладення договору про закупівлю (колишній пп. 2 п. 13).

Таким чином, місце колишніх винятків з конкурентних процедур у пункті 13 Особливостей тепер посідають підстави ПП. Такий крок, імовірно, зустріне схвалення Європейської комісії та, сподіваємось, буде врахований під час подальшого оцінювання поступу України в гармонізації закупівельного законодавства з європейськими директивами. 

Як змінюється переговорна процедура

Окрім підстав ПП, в Особливостях урегульовано порядок її проведення, оприлюднення інформації про неї, особливості її оскарження та звітування. 

Важливим для вибору контрагента є те, що вимогу до учасника підтвердити відсутність підстав для відмови йому в участі у ПП відповідно до пункту 47 Особливостей поширили на всі підстави ПП, зокрема і ПП через відсутність конкуренції і закупівлю додаткових обсягів. Отже, навіть у таких безальтернативних ПП учасникам відмовлятимуть в участі у разі наявності підстав для цього. 

Повідомлення про намір укласти договір за ПП в цілому відповідатиме регулюванню чинного Закону, але з кількома доповненнями:

1. Якщо ПП проводять через відміну відкритих торгів, у яких не надійшло жодної тендерної пропозиції, то замовник в обґрунтуванні повинен буде зазначити  інформацію про відповідність переможця ПП кваліфікаційним критеріям, визначеним у тендерній документації відкритих торгів (якщо вони там були). При цьому потрібно буде додати опис таких критеріїв. 
2. За аналогією з іншими закупівлями, в повідомленні про намір укласти договір за ПП будуть зазначати інформацію про кінцевих бенефіціарних власників учасника, щодо якого повідомляють про намір укласти договір. Така інформація буде формуватись автоматично засобами системи Prozorro. Або, за відсутності такої технічної можливості або якщо учасник є нерезидентом, таку інформацію замовник додаватиме самостійно. 
3. Для закупівель за ПП, проведених для будівництва фортифікацій, на запит військових підрозділів або для захисту інфраструктури, додали спеціальні правила розкриття інформації системою Prozorro: договори та зміни до них будуть оприлюднені через 90 днів після завершення воєнного стану. 

Оскаржити ПП буде можливо протягом 5 днів (3 днів у ПП за нагальною потребою та ПП для придбання певних товарів енергетики і комунального сектора) з дня, коли суб’єкт оскарження дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав унаслідок рішення, дії чи бездіяльності замовника, але до дня укладення договору. Скарги у ПП за нагальною потребою матимуть скорочений строк розгляду — 3 робочі дні.  

Для всіх скарг, не лише щодо ПП, уряд уточнив, що у разі відсутності технічної можливості завантажити в Prozorro інформацію, документи та матеріали щодо проведення процедури закупівлі, сторони направляють їх в інший доступний та передбачений органом оскарження спосіб.

Якщо ПП не оскаржено, то після спливу цих 5 (або 3) днів замовник вправі укласти договір. Цей строк вдвічі коротший за передбачений Законом, тож не має суттєво затримати задоволення потреби замовника. 

Також в Особливостях трохи уточнили відміну ПП: якщо замовник скасовує ПП через неможливість усунення порушень, то він має описати ці порушення.

Скорочення винятків з конкурентних процедур

Серед старих підстав для укладення прямого договору, які існували в пункті 13 Особливостей, зберігається можливість його укласти до 31 грудня 2026 року лише за винятками для:

• закупівель товарів, робіт та послуг для/з будівництва, ремонту та інших інженерно-технічних заходів із захисту об’єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору (колишній пп. 13 п. 13); 
• експериментальних закупівель для захисту систем життєзабезпечення критичної інфраструктури за постановою Кабміну від 7 лютого 2025 р. № 142 (колишній пп. 13 п. 13);
• закупівлі низки видів енергетичного обладнання, необхідного для подолання наслідків або запобігання виникненню надзвичайної ситуації, а також робіт і послуг для/з їх будівництва, відновлення, реконструкції, розміщення, капітального ремонту на відповідних об’єктах, їх захисту в рамках заходів, передбачених Комплексними планами стійкості регіонів та окремих міст, схваленими рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 3 березня 2026 р., введеним в дію Указом Президента України від 14 березня 2026 р. № 239 (колишній пп. 28 п. 13). 

За результатами таких закупівель замовники будуть оприлюднювати звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи, та обґрунтування підстави для такої закупівлі. Вимоги погоджувати обґрунтування з керівником або визначеною ним особою, а також вимоги щодо оприлюднення інформації про бенефіціарів залишаються. 

Так само буде й надалі діяти окремий блок вимог звітувати про ціни на матеріальні ресурси за договорами про закупівлю поточного ремонту і робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту. Після їх укладання потрібно буде завантажувати не лише звіт і обґрунтування, але й договір та додатки до нього, інформацію про ціни на матеріальні ресурси в машинозчитувальному форматі.

Для решти договорів вимога завантажувати договір і додатки також діятиме, але система відкриватиме їх через 90 днів після завершення воєнного стану. 

Окрім глобального перегляду підходів до прямих закупівель у пункті 13, уряд прибрав низку винятків з вимог щодо застосування процедур закупівель/спрощених закупівель, які існували в пункті 9 Особливостей, а саме закупівлі: 

• для здійснення заходів щодо пошуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та репатріації і повернення зниклих безвісти (військових, цивільних), що проводяться Мінреінтеграції та державними підприємствами, що належать до сфери його управління;
• для центрів єдності, які діяли згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 р. № 841;
• щодо обслуговування держмайна морського нафтового терміналу у господарського товариства, 100% акцій якого належить іншому повністю державному господарському товариству — строк дії цього винятку закінчився у 2025 році, тож його прибрали технічно;

• товарів, робіт і послуг підприємствами оборонно-промислового комплексу для ліквідації наслідків бойових дій в умовах воєнного стану відповідно до актів Кабінету Міністрів України про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету.

Перегляд та скорочення кількості винятків з конкурентних процедур є правильним кроком, який відповідає рекомендаціям Єврокомісії у Звіті про розширення ЄС щодо України, а також рекомендаціям Рахункової Палати України, які вона надала за результатами аналізу щорічного звіту Мінекономіки. 

Окремий перелік підстав для оборонних прямих закупівель

Раніше постанова №1275, яка регулює оборонні закупівлі під час воєнного стану, поряд із власними підставами для прямих договорів посилалась на підстави за п. 13 Особливостей. Тепер це посилання прибрали і замість нього безпосередньо в Особливостях №1275 додали ті з підстав, що актуальні для оборонних закупівель. До них увійшли:

• відміна відкритих торгів через неподання жодної тендерної пропозиції;
• перебування замовника або його відокремленого підрозділу на території активних бойових дій, не завершених на дату укладення державного контракту;
• можливість виконання договору виключно певним суб’єктом господарювання через  відсутність конкуренції з технічних причин або необхідність захисту прав інтелектуальної власності, або укладення державного контракту із ПОН або ПУП на постачання електричної енергії або природного газу;
• нагальна потреба;
• необхідність у постачанні додаткового обсягу товару, виконанні додаткових робіт або послуг існуючим виконавцем державного контракту;
• закупівля послуг з адвокатської діяльності.

15 днів на подання тендерних пропозицій усюди

Приємною новиною для бізнесу стане продовження строків для подання тендерних пропозицій у відкритих торгах на закупівлю товарів і послуг — тепер вони як і для закупівлі робіт, будуть становити від 15 днів з дня оприлюднення оголошення. 

Покращення для громадського контролю — оприлюднення актів

Довгоочікуваним кроком для ГО, які стежать за будівельними закупівлями, стане оприлюднення актів. Програмний напрям DOZORRO TI Ukraine уже кілька років адвокує цей крок для дороговартісних закупівель будівельних робіт, адже саме в актах фіксують реальні ціни використаних матеріалів. 

Уряд додав до Особливостей вимогу оприлюднення актів приймання виконаних будівельних робіт, довідки (довідок) про вартість виконаних будівельних робіт та витрат. Вимога буде поширюватись на договори від 10 млн грн з ПДВ, за якими придбали послуги з поточного ремонту,  роботи з нового будівництва (у т. ч. з розробленням проєктної документації), реконструкції, реставрації, капітального ремонту. Оприлюднювати ці документи потрібно буде протягом 5 робочих днів з дня підписання.

Продовження і розширення винятків з вимог локалізації для енергетики

Для закупівель низки видів енергетичного обладнання уряд продовжив дію винятку з вимог локалізації до кінця 2026 року, уточнивши, що це стосується закупівель не лише для подолання наслідків, але й запобігання надзвичайній ситуації в електроенергетичних системах — як державного, так і регіонального рівня. 

Йдеться про придбання парових турбін, газопоршневих установок, когенераційних установок, електрогенераційних установок, газових генераторів, газотурбінних установок та блочно-модульних котелень, теплових насосів, парових котлів, мобільних котелень, дизельних генераторів, зокрема складових та комплектуючих такого обладнання.

Цей самий виняток з вимог локалізації продовжили до 25.03.2028 року для закупівель за експериментальним проєктом щодо будівництва і розміщення систем незалежного резервного живлення в багатоквартирних будинках м. Києва (за постановою КМУ від 20 березня 2026 р. № 353). 

В цілому до обох винятків додали можливість придбавати незалежно від ступеня локалізації не лише товар сам собою, але і роботи чи послуги для/з будівництва, відновлення, реконструкції, розміщення,  капітального ремонту на відповідних об’єктах, а також їх захисту, якщо виконання таких робіт чи надання послуг передбачає набуття замовником у власність відповідних товарів за переліком.

Висновки

Підсумовуючи, постанова №957 привносить низку позитивних змін у регулювання закупівель, які мають зробити їх більш конкурентними і прозорими. Частину з них довгий час адвокувала Transparency International Ukraine. До того ж, під час розробки змін організація надавала пропозиції щодо техніко-юридичних правок, зокрема і для розблокування можливості проводити переговорну процедуру.

Ми підтримуємо повернення переговорної процедури, збільшення строків подання тендерних пропозицій у тендерах на закупівлі товарів і послуг, запровадження вимог щодо оприлюднення актів виконаних робіт, скасування обов’язкового використання електронного каталогу для закупівель продуктів харчування. Більшість змін сприятиме поступовій підготовці до нової редакції Закону «Про публічні закупівлі», яка вступить у дію навесні 2027. Окрім вищих порогів і довших строків подання пропозицій, замовники матимуть змогу адаптуватися до повернення переговорної процедури і обрати для себе оптимальний метод закупівлі харчів.

Скорочення кількості винятків з конкурентних процедур відповідає рекомендаціям Єврокомісії у Звіті про розширення ЄС щодо України, рекомендаціям Рахункової Палати України та, сподіваємось, буде враховано під час подальшого оцінювання законодавства і сфери в цілому.

Продовження і розширення дії винятків з вимог локалізації, ймовірно, допоможе замовникам легше впоратися з викликами, що виникають через удари рф по об’єктах енергетики. 

Серед недоліків постанови можна виділити певне задвоєння підходів до здійснення закупівель сфери енергетики. Підстава для ПП, пов’язана з  забезпеченням захисту, відновлення, реконструкції, обслуговування, розміщення, будівництва об’єктів критичної інфраструктури, які були зруйновані або пошкоджені внаслідок збройної агресії рф, частково перетинається зі схожою підставою для укладення прямого договору. Норми постанови містять різні підходи до звітування про договори підряду і поточного ремонту у сфері енергетики, укладені напряму та за ПП. Так, у разі укладення договору підряду за п. 9-2 Особливостей напряму, договір і додатки до нього, зокрема ціни на матеріальні ресурси, будуть відкриватися одразу. Hатомість у разі проведення ПП за пп 8 або 9 п. 13 Особливостей такі відомості система оприлюднить після завершення воєнного стану. Така різниця у підходах виглядає незбалансованою та ймовірно потребуватиме подальшої уваги та  доопрацювання.

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.  

 

Дискримінація та надмірні вимоги

Це величезне поле для творчості тих замовників, які хочуть згрішити. Можна виписати вимоги до товару так, що підійде продукція лише одного виробника. Можна дати дуже мало часу на подачу пропозицій, щоб крім свого підрядника ніхто просто не встигнув на той тендер. Або ж просити 100500 довідок, ставити умову поставити товар протягом кількох годин — і ще багато іншого. Наприклад, у закупівлях вугілля ми зустрічали вимоги, щоб бізнес надав сертифікат про рівень володіння державною мовою та експертний висновок компетентних органів про кон’юнктуру ринку (все ще намагаємося зрозуміти, що тут хотів побачити замовник). Подібна дискримінація неминуче призводить до зростання цін — у тих самих закупівлях вугілля, де ми знайшли незаконні обмеження замовники переплачували в середньому 40%.

Зарегулювати правила так, щоб у замовників не було можливості ставити дискримінаційні вимоги — не варіант, бо тоді вони і нормальні умови під свої потреби не зможуть встановити. Тому тут треба точково поправити критичні моменти і допомогти бізнесу з оскарженням закупівель, а Антимонопольному комітету — із розглядом таких скарг. Це дозволить і зберегти гнучкість для свідомих замовників, і посилити протидію недобросовісним. А ще ми пропонуємо більше електронізувати тендерну документацію, щоб заточки в тендерах було швидше і простіше знаходити.

Зловживання зміною договорів

Ця проблема частково продовжує попередню. Після того, як не дуже совісний замовник вписав купу складних умов у тендер, щоб туди більше ніхто не прийшов, наступний крок — це поміняти умови договору зі своїм підрядником на більш привабливі. Взагалі контракти не можна змінювати як завгодно, для цього теж є низка правил і обмежень. Вони допомагають уникнути ситуацій, коли виконання договору безпідставно затягується, а ціни в ньому ростуть. Але як уже можна здогадатися, не всі цих правил дотримуються. Та й самі правила неідеальні. 

До чого можуть призвети махінації з додатковими угодами, які змінюють умови першого контракту, добре ілюструє історія закупівлі дизеля для Укрзалізниці. У 2024 році Вищий антикорупційний суд виніс вирок і засудив начальника управління однієї з філій УЗ на три роки позбавлення волі та керівника приватної компанії на понад п’ять — за безпідставні підвищення цін у договорах. Через них залізниця зазнала збитків на майже 103 млн грн.

Тут ми пропонуємо удосконалити правила, щоб було менше сліпих зон: як саме треба укладати договір і як його можна міняти. Щоб вони були більш зрозумілими і для замовників, і для бізнесу, і для органів контролю та судів. А ще потрібно розвивати електронний контрактинг — він дозволить частково відсікти можливість вносити зміни в договір тоді, коли це робити не можна, і автоматизовано відстежувати решту змін.

Зловаживання прямими закупівлями

Під час повномасштабної війни у низці випадків уряд дозволив укладати контракти на великі суми без тендерів, напряму — просто підписуєш договір і звітуєш про нього на Prozorro. З одного боку, такий механізм дозволив швидко підписувати контракти в критичних ситуаціях. З іншого, деякі замовники трактують такі винятки надто вільно і укладають прямі договори там, де варто було б провести повноцінні конкурентні торги. До прикладу, у Кривому Розі в листопаді 2024 року уклали прямий контракт на 77 млн грн на ремонт тепломереж. Його обґрунтували нагальною потребою, адже ось-ось мала настати зима. Але як виявила Держаудитслужба, цей ремонт включили у план ще в липні 2024 року, тож часу все спланувати і провести тендер було більш ніж достатньо.

Та й загалом, якщо порівнювати ситуацію на початку повномасштабного вторгнення і зараз, сфера закупівель уже значно стабільніша. Тож перелік підстав для прямих контрактів треба суттєво скоротити. Водночас слід публікувати більше документів, які обґрунтовують використання прямих договорів, а також розробити чіткі рекомендації, як замовникам розраховувати їхню вартість, щоб не переплачувати. 

Недостатня ефективність контролю

Якою хорошою б не була електронна система закупівель, і якими продуманими не зробити правила — людський фактор ніхто не скасовував. Повністю унеможливити порушення не вдасться, тож важливо вчасно й ефективно їх виявляти. У публічних закупівлях вкрай важливу роль у цьому відіграє Державна аудиторська служба. Вона проводить моніторинг закупівель і має можливість досить рано вловити порушення. 

На жаль, на практиці аудитори часто починають свої моніторинги запізно. У таких випадках негативні наслідки порушення часто вже наступили і виправити щось дуже складно. Таке сталося з моніторингом закупівлі укриття на Дніпропетровщині — договір уклали в червні 2023 року, а моніторинг почали у липні 2024-го. Тож хоча аудитори знайшли порушення і зобов’язали замовника розвірвати контракт, було вже пізно. На той момент підрядник виконав усі роботи, а реконструйоване ним укриття прийняли і визнали придатним. Минулого року частка превентивних моніторингів зросла з 20% до понад 30%, але до ідеального варіанту нам усе ж треба ще попрацювати.

Щоб досягнути цієї бажаної точки Б, треба буде більше моніторингів починати на ранніх етапах, визначити достатьно часу на їх проведення і оптимізувати їх процедуру, можливо, навіть запровадити обов’язковий моніторинг найбільших закупівель. Додатково — варто закріпити конкретні способи усунення порушень залежно від їх типу та запровадити прискорену процедуру судового оскарження висновків Держаудитслужби.

Важко притягнути порушників до відповідальності

Мало знайти порушення — якщо людина його не усунула, треба притягнути її до відповідальності. Адже без реальних наслідків порушники продовжуватимуть ігнорувати правила — коли це нічим не загрожує, навіщо їх дотримуватися? Із притягненням до відповідальності виникало чимало проблем: і неможливість отримати доступ до персональних даних порушників, щоб скласти на них протоколи, і короткі строки розгляду справ у судах, і застарілий перелік порушень у законодавстві, десь і недостатня робота аудиторів. У результаті за 2024 рік за результатами моніторингів закупівель до суду передали тільки 211 протоколів. Із них до відповідальності суд притягнув лише 67 осіб. Водночас у частині випадків суд обмежився усним зауваженням або не підтвердив правопорушення.

Ми вважаємо, що ця проблема потребує глибшого дослідження, щоб напрацювати справді ефективні рішення. Однак поки варто насамперед оновити перелік порушень у Кодексі про адміністративні правопорушення та інтегрувати Prozorro з судовими реєстрами. 

Побороти ці проблеми — завдання не з простих, це довгий шлях. І він почався не сьогодні й не вчора. Приміром, за останні роки Антимонопольному комітету вдалося мінімізувати деякі види дискримінаційних вимог, як-от вимога замовника надати йому зразки товару або якісь підписані ним же документи. Або ж торік Держаудитслужба доклала зусиль, щоб покращити ситуацію з якістю моніторингів і притягненням порушників до відповідальності. У більшості з описаних вище проблем Україна не унікальна, і простих швидких рішень тут теж не буде. Але крок за кроком за наступні 5 років ми можемо зробити так, щоб закупівлі були чеснішими і справедливішими.

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

Фінальне узгодження законодавства

Отже, на ухвалений новий Закон «Про публічні закупівлі» ми ще чекаємо зворотного зв’язку. Проте ми маємо чіткий дедлайн в межах Ukraine Facility, на коли наші правила у цій сфері мають повністю відповідати євродирективам, — вересень 2027.

Цей етап не варто недооцінювати. У межах євроінтеграції до розділу публічних закупівель також входять публічно-приватне партнерство (ППП) і концесії. Про них останнім часом трохи забувають, бо міжнародні партнери фокусуються саме на публічних закупівлях у своїх основних вимогах. Однак ППП і концесії не менш важливі для євроінтеграції.

Свій профільний закон про ППП ми оновили ще рік тому. Однак Єврокомісія вказала на низку його неузгодженостей з директивами у своєму торішньому Звіті про розширення ЄС щодо України. Проте Україна поки нічого не зробила, щоб усунути ці неузгодженості. Фінальний дедлайн тут ідентичний попередньому пункту — вересень 2027.

Багато роботи ми маємо і щодо законодавства про оборонні закупівлі, яке теж належить до закупівельного розділу. Тут ми фактично перебуваємо лише на початку шляху — до кінця року маємо розробити concept note з оновлення профільного Закону згідно з євродирективами. Це документ, який має окреслити відмінності нашого чинного законодавства від європейського і описати, як ми плануємо ці відмінності усувати. Остаточний дедлайн для узгодження законодавства про оборонні закупівлі ще не озвучено.

Окрім цього, нам треба адаптувати в наше законодавство євродирективу, що стосується закупівель монополістів в окремих сферах господарювання. Наш основний профільний Закон враховує її лише частково, зокрема ми маємо визначення таких замовників і пороги для них. Однак основну частину адаптації ще треба втілити. Дедлайн тут теж вересень 2027. 

Практична реалізація

Водночас гармонізація правил — це лише перший крок. Далі потрібно забезпечити їхню практичну реалізацію. Йдеться зокрема про підзаконні акти, які мають розписати деталізовані правила і інструкції, як послуговуватися Законом, який дає загальну рамку. Для нового Закону «Про публічні закупівлі» нам необхідно розробити понад 40 таких документів. Серед них, наприклад, методики визначення очікуваної вартості закупівель, які допоможуть запобігати переплатам, і детальні регламенти для нових європейських процедур на зразок інноваційного партнерства, призначеного для закупівель технологічних рішень. Інше питання — це втілити технічні зміни в електронну систему, щоб адаптувати її під оновлені правила. Дедлайн щодо цих доопрацювань з’явиться, коли ухвалений Закон підпише Президент і його оприлюднять — відтоді ми матимемо дев’ять місяців на всі необхідні приготування до його вступу у дію. Але чи вистачить цього часу? В умовах браку фінансових і людських ресурсів існує ймовірність, що встигнути реалізувати все не вдасться. Тому вже зараз потрібно обирати пріоритети.

Нас вже закликають чітко спланувати оновлення підзаконних нормативних актів і технічну реалізацію змін в Prozorro — Єврокомісія виокремила однією з вимог для отримання макрофінансової допомоги для України розробити Стратегію розвитку публічних закупівель на 2027-2030 роки. У ній варто буде прописати чіткі індикатори і дедлайни для поступової адаптації сфери до нового Закону і, окрім підзаконки й технічної реалізації, запланувати комунікаційні активності і навчання для стейкхолдерів. 

Схожу роботу потрібно провести і у сфері публічно-приватного партнерства..Відповідно до прийнятого тогоріч Закону, уряд має привести свої нормативно-правові документи у відповідність до нього до вересня 2026. Йдеться про оновлення понад 30 підзаконних актів, які зокрема регулюють порядок визначення приватного партнера, проведення аналізу ефективності здійснення ППП, залучення радників, надання додаткової державної підтримки, розрахунок концесійних платежів тощо. Однак адаптація нормативної бази має вкрай низькі темпи.

Станом на зараз уряд просто переніс частину змін на пізніше. Наприклад, обов’язок застосовувати Prozorro для визначення концесіонера відсунули до початку 2027 року. Цей функціонал в системі поки що не реалізований.

Такий стан справ з розробкою нормативки для ППП, з одного боку, пов’язаний з тим, що у профільному структурному підрозділи Мінекономіки, який відповідає за цей напрям, бракує фахівців. Водночас міжнародні партнери, зокрема Єврокомісія, не підштовхують нас активно до подальших змін, поки ми до кінця не узгодимо сам профільний Закон з директивами.

Захист прав бізнесу і контроль

У переліку критеріїв для вступу, які «Європейська правда» оприлюднила у березні цього року, посилення контролю і правового захисту належали до другого блоку завдань для закриття переговорів, які стосуються практичної реалізації законодавства. Однак це достатньо об’ємний і вагомий блок завдань, про який сміливо можна говорити як про окремий напрям. Водночас частково він перегукується з розділом про фінансовий контроль.

Почнемо з правового захисту. Єврокомісія озвучила вимогу забезпечити ефективне функціонування системи засобів правового захисту, зокрема у сфері ППП, концесій та оборонних закупівель — тобто запровадити оскарження до Антимонопольного комітету України. 

З іншого боку, новий Закон «Про публічні закупівлі» запроваджує оскарження для великої частки закупівель через Prozorro Market, де раніше бізнес не мав можливості відстоювати свої права. Також Закон передбачає заміну частини закупівель, які раніше під час війни можна було проводити напряму, на переговорні процедури, які також передбачають можливість оскарження. 

Тож євроінтеграція в межах цих реформ суттєво підвищить навантаження на АМКУ. Відповідно, посилення інституційної спроможності органу лише набиратиме актуальності. У 2025 році Комісія АМКУ з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель налічувала 6 з 10 передбачених законодавством уповноважених. Конкурсний відбір на решту посад орган не оголошував, однак це необхідно буде зробити, щоб АМКУ міг справлятися з розширеним пулом задач. 

Інший важливий напрям — робота Держаудитслужби, як головного контролюючого органу у сфері публічних закупівель. Саме він здійснює превентивний контроль — моніторить закупівлі. Тут за останній рік ми маємо позитивні зрушення, адже аудиторам нарешті забезпечили доступ до персональних даних порушників, щоб вони могли притягати їх до відповідальності. З цією ж метою продовжили строки для звернення в суд. Окрім цього, аудитори отримали розширення повноважень для контролю за коштами ЄС і розробили Дорожню мапу посилення контролю в закупівлях загалом. Це все було умовами Ukraine Facility.

Водночас комплексне вдосконалення моніторингів закупівель все ще є викликом. Тут йдеться і про превентивність, і про фокус на суттєвих порушеннях, і про зобов’язання, які аудитори накладають на порушників у висновках зі своїх моніторингів, які мають відповідати суттєвості порушень. Окрім цього, в межах розділу про фінансовий контроль ми маємо зобов’язання щодо інших функцій Держаудитслужби. Зокрема на 2026 рік ми отримали чітку умову для частини макрофінансової допомоги від Єврокомісії — розмежувати функції аудиту і інспекції в органі.

Відкриття першого переговорного кластера в жодному разі не варто розглядати як фінальну точку. Це радше старт для величезного обсягу роботи. Реформи в межах розділів про публічні закупівлі і фінансовий контроль — це лише частинка першого кластера. А таких кластерів в межах переговорів ми матимемо шість — загалом 35 розділів.

Наразі є інформація про ймовірне відкриття інших кластерів уже у липні. Тож Україна зможе паралельно просуватися у переговорах. Водночас лише на прикладі розділів про публічні закупівлі і фінконтроль можна пересвідчитися, що не варто очікувати швидкого завершення переговорів. Ми маємо достатньо реформ, які загальмували на місці, і вдосталь тих, які ще толком навіть не розпочались.

Разом з тим, важливо тримати у фокусі, що усі ці зміни потрібні не лише для того, щоб Україна стала членом ЄС. Насамперед ми адвокуємо і допомагаємо державі втілити усі ці реформи, щоб посилити її. Ефективні публічні закупівлі та якісний фінансовий контроль потрібні нам, щоб обмежений під час війни бюджет витрачався розумно. Щоб його не розкрадали, ми прагнемо посилення антикорупційних органів. І така ж мотивація має бути щодо кожної реформи, яку ми втілюємо в межах переговорів. Адже Європейський Союз не є самоціллю. Ми прагнемо бути в ЄС, бо це цивілізаційний і світоглядний вибір — бути ефективною, демократичною та сильною державою. 

Цей матеріал став можливим за підтримки Програми MATRA Посольства Королівства Нідерландів в Україні.  

Реформа, євроінтеграція і гроші

Ухвалення профільного закону, який буде повністю гармонізований з європейськими директивами — це те, що від нас вимагають партнери вже не перший рік. Це стабільна рекомендація номер один у Звіті про розширення ЄС щодо України вже три роки поспіль. Це також вписали як маяк в Ukraine Facility, а Світовий банк зробив це умовою отримання позики в 3,5 млрд доларів, а також відкриття наступної програми підтримки.

З точки зору євроінтеграції, публічні закупівлі належать до першого переговорного кластера — Основ. Тобто це реформа, якої від нас очікують насамперед.

Вона привносить багато хороших європейських практик і часткову зміну підходів. Насамперед, йдеться про нові способи закупівель, наприклад, відкриті рамкові угоди, за якими можна буде купувати не лише товари, а й послуги і роботи, інноваційне партнерство, спільні закупівлі. Загалом європейські правила багато в чому гнучкіші.

Водночас робоча група старалася зберегти надбання українських закупівель, адже в деяких питаннях наші практики перевершують європейські. З цікавого, в ЄС все ще існують паперові тендери, натомість у новому Законі ми зберегли 100% діджиталізації. Також для деяких речей ми передбачили поступовий перехід і окремі методики — детальні інструкції, які має розробити Уряд. Наприклад, для нецінових критеріїв, які в Україні раніше практично не застосовували.

Загалом усі долучені до роботи над цим документом доклали неабияких зусиль, щоб це був не просто переклад європейських директив українською, а справді оновлення правил задля підвищення ефективності українських закупівель і частково полегшення життя тим, хто їх проводить і бере в них участь.

Зміни, яких (не) чекали замовники

За останні чотири роки люди, які, власне, проводять публічні закупівлі, мали дуже насичене і непередбачуване робоче життя. У профільну постанову Уряду, яка регулює особливості закупівельних правил під час війни, вносили зміни понад 45 разів. Тобто в середньому майже щомісяця треба було бути готовим до нововведень, через які тобі треба перебудовувати свої процеси. Зрозуміло, чергові зміни замовники теж сприймають без особливого натхнення. Однак насправді новий Закон покликаний саме стабілізувати правила. 

У ньому зберегли можливість для Кабміну на час дії воєнного стану визначати особливості закупівель. Однак, щоб дозволити щось купувати без тендерів, тепер треба буде погоджувати такі зміни з профільним комітетом Верховної Ради. І це має стати запобіжником, щоб додавання таких винятків було нечастим і їх вносили лише, коли це справді необхідно. Загалом регулювання сфери має відбуватися за Законом — це забезпечить стабільність і передбачуваність правил.

Багато в чому новий Закон має полегшити життя замовникам, зокрема завдяки гнучкості європейських підходів. Він піднімає пороги і фіксує їх у євро. Фактично тепер можна буде більше купувати напряму. Також закупівлі через Prozorro Market стають необов’язковими для надпорогових сум. Останні роки харчі, медичні товари і ліки, а також товари для НУШ можна було купувати лише через електронний каталог. Тепер замовник зможе обрати, як йому зручніше купити необхідне. Натомість якщо каталог подобається, там можна буде закуповувати ще й послуги. Так само нові процедури — це не щось, що треба буде обов’язково всім застосовувати. Це просто ще кілька опцій. Водночас базовий арсенал інструментів замовника і принципи їх застосування новий Закон кардинально не змінює. Є прямі закупівлі на маленькі суми, можливість використовувати маркет і відкриті торги для дороговартісних закупівель. 

Ще одне довгоочікуване нововведення — можна буде залучати закупівельників на аутсорсі. Це особливо важливо для маленьких замовників, наприклад, дитячого садочка десь у селі, де закупівлями займається бухгалтер з мінімальними доплатами. Але загалом за даними, які озвучила заступниця директора Департаменту сфери публічних закупівель Мінекономіки Тетяна Мішта на минулорічному Prozorro Awards, 90% замовників в Україні — маленькі. Раніше закупівлі могла проводити, і відповідно нести за них відповідальність, лише людина в штаті — тепер ці послуги можна придбати у професійних закупівельників. Також більш чітко закріплено, що уповноважені особи не будуть відповідати за проведення прямих закупівель, лише за публікацію звітів про них.

Важливі зміни для бізнесу

Насамперед компанії отримають змогу відстоювати свої права в Антимонопольному комітеті України для закупівель, де це раніше було неможливо. У 2025 році це була практично кожна друга конкурентна закупівля — усі, які проводили через Prozorro Market.

Також компанії отримають більш комфортні умови участі в тендері: більше часу на підготовку пропозицій, машиночитні тендерні документації, можливість подавати альтернативну пропозицію, більше випадків, коли замовник має право дозволити виправити помилки в пропозиції, порівняно зі старим Законом.

Окремо потурбувалися про будівельну сферу, на яку припадає понад 20% суми контрактів в Prozorro у 2025-2026. Тут тендерну документацію зобов’язали публікувати у форматах кошторисних програм, щоб бізнесу було зручно готувати свої документи.

Також Закон ввів низку запобіжників, щоб замовники не ставили надмірні вимоги до бізнесу. А в закупівлях палива заборонили вимагати будь-які додаткові документи, не передбачені національним стандартом. Також Закон забороняє вимагати у складі пропозицій паспорти громадян. 

Ще замовникам заборонили оголошувати ідентичну до попередньої закупівлю, допоки не скасували першу. Це має захистити бізнес від ситуації, коли замовник кидає закупівлю, в якій переміг небажаний учасник. 

Що далі?

Важливо розуміти, що ухвалення Закону — це не фінал. Ми ще маємо отримати фідбек щодо нього від Єврокомісії — наскільки він відповідає її вимогам. Скоріш за все, ще доведеться вносити правки. Фінально гармонізувати свої правила з європейськими ми зобов’язалися до вересня 2027 року.

Окрім цього, Закон вступить у дію через 9 місяців. Фактично це час, який ми маємо, щоб розробити підзаконні правила та впровадити необхідні технічні зміни в Prozorro.

Окремий напрям — це комунікація змін. Важливо, щоб Мінекономіки знайшло ресурс пояснити замовникам, що це зміни не лише для євроінтеграції, але і для них. І головне — роз’яснило детально, як працювати за цими новими правилами до того, як вони ввійдуть у дію. Так само це треба донести до бізнесу та інших стейкхолдерів.

Підсумовуючи, менш гучна, але не менш важлива чергова історична зміна публічних закупівель в Україні розпочалася. Тішить те, що це ще один приклад успішної співпраці держави і громадського сектору. Чи це ідеальний Закон — звісно ні, бо завжди усе можна покращити. Але люди, які його писали, справді зробили усе можливе, щоб він усунув максимум наявних проблем та болів і справді посилив публічні закупівлі в Україні. І нещодавні новини про потенційне відкриття першого кластеру в переговорах з ЄС, яке пророкують в червні, вказує, що ми на правильному шляху. Оскільки закупівлі якраз і належать до цього кластера, прийняття цього Закону як ніколи вчасне.

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу. 

Призначити трьох відсутніх експертів до складу комісії з відбору членів Рахункової палати

Наразі у Рахунковій палаті вакантні 6 з 11 посад. Конкурс на нових членів органу формально розпочався ще півтора року тому, але відтоді поступу в ньому так і не було — Верховна Рада не затвердила склад дорадчої групи експертів (ДГЕ), яка його проводитиме. Дорадча група має складатися з шістьох осіб — трьох від української сторони і ще трьох зі сторони наших міжнародних партнерів. І якщо кандидатів від останніх обрали досить швидко, то парламент зі своїми представниками визначитися поки так і не зміг. 

Це не перше подібне зобов’язання України — у лютому 2026 року вимога щодо завершення конкурсної процедури призначення членів Рахункової палати з’явилася у меморандумі з МВФ. Утім, ми вже не дотрималися задекларованих намірів утворити дорадчу групу до кінця квітня цього року. 

Тепер формування ДГЕ буде умовою ще й макрофінансової допомоги від ЄС.

Розробити та представити Єврокомісії нову Стратегію публічних закупівель на 2027-2030 рр.

Чинна стратегія реформування публічних закупівель розрахована на 2024–2026 рр. Утім, уже зараз вона діє досить формально, адже уряд не ухвалив план заходів для її реалізації на 2026 рік. Та й ті кроки, які були заплановані на попередні періоди, вдалося виконати не повністю. Зокрема через те, що їх варто робити вже після оновлення профільного законодавства, а цей процес затягнувся на два роки. 

Але врешті 27 травня парламент ухвалив новий Закон «Про публічні закупівлі». І в найближчі декілька років нам треба буде як впровадити його на практиці — ухвалити приблизно 40 підзаконних актів, технічно доопрацювати Prozorro — так і ще й завершити гармонізацію законодавства. Тож якісна стратегія розвитку сфери має допомогти правильно все спланувати і впоратися з викликами.

Підготувати концептуальну записку щодо закону про оборонні закупівлі

Це чи не вперше Єврокомісія визначає певні строки для гармонізації законодавства про оборонні закупівлі з європейськими стандартами. Адже в Ukraine Facility раніше закріпили реформу лише публічних закупівель, публічно-приватного партнерства і концесій — з дедлайном у третьому кварталі 2027 року.

Судячи з формулювання умови, концептуальну записку треба розробити вже цього року. І окремим викликом як тут, так і далі в гармонізації закупівельного законодавства в сфері оборони, буде визначитися, хто за нього відповідає — Мінекономіки, що формує політику закупівель, Міноборони, яке робить це для сфери оборони, чи взагалі представники парламенту.

Підготувати структурні зміни в Держаудитслужбі

Єврокомісія закликає нас підготувати пропозиції щодо чіткого організаційного та управлінського розмежування між функціями інспекції та аудиту в структурі Державної аудиторської служби.

Ці два заходи мають різні мету, процедури та методології. Аудит спрямований на те, щоб допомогти підконтрольному органу або підприємству системно вдосконалити свою роботу. Тут дуже важливі довіра і співпраця, щоб аудитори могли надати якомога корисніші рекомендації, і потім їх якісно впровадили. Своєю чергою, інспекція полягає у детальній перевірці фінансової та господарської діяльності на наявність порушень законодавства. І за її результатами винних можуть притягнути до відповідальності. Тут уже йдеться не про партнера, який старається тобі допомогти, а контролера, що шукає помилки.

Зараз аудитори та інспектори працюють в межах одних тематичних департаментів — наприклад, департаменту контролю місцевих бюджетів або департаменту контролю у сфері будівництва. Якщо під час аудиту виявляють ознаки порушень — інспектори того ж підрозділу можуть розпочати інспекцію щодо того самого об’єкта, хоча не мають так робити. Це підриває довіру до аудитів, робить їх менш ефективними і недостатньо сфокусованими.

Необхідність розмежування цих форм контролю вже визначена у Стратегії реформування системи управління державними фінансами на 2026–2030 роки. Вона передбачає відокремлення в діяльності Держаудитслужби функцій аудиту та інспектування до кінця 2027 року. Очікується, що у межах подальшого розвитку системи державного внутрішнього фінансового контролю аудит Держаудитслужби дедалі більше виконуватиме функцію незалежної зовнішньої оцінки систем управління, доповнюючи внутрішній аудит, який здійснюється безпосередньо в державних органах.

З одного боку, умови отримання макрофінансової допомоги щодо закупівель і фінконтролю здаються легкими, особливо як порівняти її з тим, що від нас вимагають стосовно податкової сфери. Водночас ця думка може бути оманливою. Призначити дорадчу групу експертів, щоб нарешті запустити конкурс в Рахункову палату, ми не можемо вже понад рік. Стартувати реформу закупівельного законодавства у сфері оборони — це теж неабиякий виклик. 

Те, що Єврокомісія визначила ці реформи у переліку умов — сигнал, що вони справді важливі. Однак для того, щоб вони стали справді пріоритетними, необхідні усвідомлення цієї потреби та політична воля на різних рівнях всередині країни.

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

Як рахували

Для цього дослідження ми взяли всі закупівлі за 2025 рік — незалежно від процедури, але враховували лише договори зі статусом «активний» або «виконаний». До вибірки потрапили і закупівлі, які оголосили минулого року, але договори уклали вже на початку 2026 року. 

Основу вибірки становлять закупівлі за класифікацією 79340000-9 «Рекламні та маркетингові послуги». Однак також перевірили й інші поширені категорії, в які може потрапляти піар. Щоб не пропустити релевантні закупівлі, які замовники можуть класифікувати інакше, застосували пошук за ключовими словами — «висвітлення», «розміщення», «просування». 

Окремо ми проаналізували медіазгадки в межах рекламних контрактів. Для цього за допомогою ШІ-асистента Claude написали Python-скрипти. Вони збирали матеріали з онлайн-медіа за 2025 рік, в яких досліджувані міськради закуповували висвітлення своєї діяльності. Серед цих новин скрипти відбирали ті, що мають згадки міськрад (різні варіанти формулювання назви в різних відмінках) та їхніх мерів. Додатково ще вручну перевіряли вибірки. Далі кількість згадок ми зіставили з KPI, визначеними в договорах на відповідні рекламні та інформаційні послуги у 2025 році. 

Хто з міських рад замовляє найбільше реклами 

У 2025 році міські ради та підпорядковані їм структури законтрактували на рекламу майже 149 млн грн. Це трохи менше, ніж у 2024 році, коли сума сягала 157 млн грн. Цього разу лідери у рейтингу дещо змінилися. Найбільші суми на рекламні послуги спрямували у Кривому Розі, Харкові, Києві та Кам’янському. А от Дніпро, який роками витрачав на рекламу найбільше в країні, різко зменшив витрати й опустився в списку. 

Найчастіше міськради купували:

• рекламу в соцмережах,
• зовнішню рекламу (білборди),
• радіо та телебачення,
• розробку і реалізацію комплексних рекламних кампаній.

Далі — детальніше про те, як саме міста витрачають ці кошти, хто отримує замовлення і який контент за них створюють. 

Кривий Ріг — сталі виконавці та Вілкули у більшості публікацій

Кривий Ріг у 2025 році опинився серед лідерів за законтрактованими коштами на рекламу — 37 млн грн. Водночас більша половина цієї суми припадає на договори, підписані вже на початку 2026 року. Хоча самі закупівлі оголосили ще у 2025-му, що вплинуло на загальний річний показник. Якщо ж рахувати лише контракти, укладені безпосередньо у 2025-му, місто спрямувало на рекламу 17,3 млн грн.

Найбільше коштів законтрактувало КП «Інститут розвитку міста Кривого Рогу». У лютому 2025 року підприємство уклало контракт на 12 млн грн із ТОВ «Телерадіокомпанія “Медіа-Система”» на висвітлення тем безпеки, інфраструктури, соцпрограм і роботи влади. Контент виходив на радіостанціях «Радіо П’ятниця», «Мегаполіс», «Радіо Кривбас», «Перець FM», «Стильное» і телеканалах «Перший Міський» та «ОТВ». ТОВ «Телерадіокомпанія “Медіа-Система”» пов’язують з оточенням Олександра Вілкула — голови Ради безпеки Кривого Рогу, колишнього депутата Верховної Ради та Дніпропетровської обласної ради. Його батько, Юрій Вілкул, із 2021 року виконує обов’язки міського голови Кривого Рогу. 

Уже на початку 2026 року це комунальне підприємство уклало ще один, фактично аналогічний, контракт на 13,7 млн грн. Цього разу виконавцем стало ТОВ «Телерадіокомпанія “Нова”» (канал ОТВ). Її власники Станіслав Басов та Оксана Нечай також володіють ТОВ «Громадське телебачення ОТВ». Подібні послуги ця ж компанія надавала і у 2024 році. 

Окремо КП «Інститут розвитку міста Кривого Рогу» купує висвітлення у газетах та онлайн-медіа. Минулого року на це законтрактували 5,2 млн грн, а на початку 2026 — ще 6 млн грн. Замовлення отримало ТОВ «ІА “Кривбас Он-Лайн”», яке працювало з містом і раніше. Компанію пов’язують з Ярославом Гивелем — депутатом від «Української перспективи» Вілкула. Гроші йдуть на розміщення матеріалів на сайтах «Кривбас Он-Лайн», «Пульс», «1 Перший міський.KR», «Інформатор», а також у газетах «Пульс», «Моя Газета Домашня», «Вечір», «Вік. Вісник Кривбасу». Перелік медіа майже не змінюється з року в рік.

Втім, самі витрати — лише частина історії. Аналіз контенту показав, що пресрелізи КП «Інститут розвитку міста Кривого Рогу» доволі легко відстежуються в місцевих медіа — такі матеріали прямо підписані назвою комунального підприємства, а іноді ще й виходять у спеціальних рубриках. Водночас стабільно у понад 90% таких публікацій, залежно від медіа, згадуються Юрій або Олександр Вілкули. Це свідчить, що значна частина офіційного контенту у місті будується навколо персонального висвітлення місцевої влади. Окрім цього, назви пресрелізів приблизно у половині випадків — це цитати когось з Вілкулів. Наприклад, «О. Вілкул: Поступово оснащуємо садочки, школи та гімназії сучасними енергоефективними технологіями – для комфорту дітей, вихователів й зменшення витрат на енергоресурси».

Dozorro звернулося до Криворізької міської ради з проханням пояснити високі витрати на рекламу, їхні цілі та оцінку ефективності. На що міська рада відповіла, що головні розпорядники бюджетних коштів самі визначають, на що витрачати гроші в межах затвердженого бюджету, а всі витрати проводяться відповідно до законодавства.

Харків — більше про діяльність міськради

Друге місце посідає Харківська міська рада — 19,3 млн грн. Це майже скільки ж, як у 2024 році (21 млн грн). У Харкові витрати на піар стабільні не лише за сумами, а й за підходом: мерія продовжує працювати з тими самими виконавцями та робить ставку на телебачення, радіо та місцеві онлайн-медіа.

Майже 7 млн грн Харківська міська рада законтрактувала на розміщення новин і програм у телеефірі. Договір із ТОВ «Інтерком-інвест» підписали наприкінці 2025 року — вже на послуги, які надаватимуть у 2026-му. Подібну практику місто використовувало і роком раніше.

Ще понад 5,5 млн грн спрямували на розміщення матеріалів про діяльність міськради, мера та виконкому на радіо. Один із договорів уклали наприкінці 2025 року — на послуги, які надаватимуть уже цього року. Як і у 2024 році, їх надає ФОП Окунєв Денис Сергійович.

Окремо 4,5 млн грн витратили на висвітлення роботи влади, інфраструктурних проєктів, безпекових заходів та соціальних програм у місцевих медіа: «Слобідський край», «Думка», Status Quo та «Об’єктив». Останній ресурс належить чиновнику міськради Олександру Давтяну та його дітям. 

Втім, самі витрати не завжди показують, як саме виглядає така комунікація. Аналіз контенту показав, що в Харкові вона менш персоналізована навколо мера, ніж у Кривому Розі. У «Слобідському краї» та «Думці» міськраду згадували частіше, ніж Ігоря Терехова. Водночас окремі медіа більше концентруються саме на фігурі мера. Найбільше це помітно на сайт «Об’єктив», де Терехова згадували майже у 15% усіх новин за 2025 рік — це приблизно удвічі частіше, ніж міськраду. Водночас суттєва частина цих згадок — це цитати з офіційних повідомлень про обстріли міста. Прізвище мера у заголовках новин зустрічається значно рідше, ніж у Кривому Розі.

Київ — соціальні кампанії

Третє місце посідає Київ. Структури Київської міської ради законтрактували 18,4 млн грн на інформаційні та комунікаційні кампанії — це трохи менше, ніж у 2024 (20 млн грн).

Основний акцент столиця робить на соціальних проєктах: поширення поліграфії, просування у соцмережах, на радіо та зовнішній рекламі. Найбільше коштів законтрактувало КП «Центр комунікації» — 7,4 млн грн на понад 20 кампаній. Серед них:

• Інформація про партнерство України з ЄС — 376 тис. грн
• Рекрутинг у бригаду «Рубіж» для Нацгвардії — 389 тис. грн
• Кампанії про вакцинацію — 386 тис. грн
• Популяризація служби у Силах територіальної оборони ЗСУ — 379 тис. грн
• Кампанія «КМАН — простір можливостей, розвитку та перемоги» — 350 тис. грн
• Кампанія «Повідом про корупцію!» — 315 тис. грн
• Кампанія «Простір для бізнесу у столиці – швидко, сучасно, законно!» — 338 тис. грн
• Кампанія «Метро для всіх: зручність, безпека, робота» — 235 тис. грн

З матеріалами та описом цих кампаній можна ознайомитися на сайті Центру комунікації. Щоб з’ясувати, де саме розміщували цю рекламу, ми надіслали інформаційний запит. У відповідь Центр комунікації надав перелік адрес і каналів поширення — від білбордів, сітілайтів та метро до радіостанцій і соцмереж.

Ще приблизно 6 млн грн витратив Департамент суспільних комунікацій КМДА. Кошти пішли, зокрема, на такі кампанії:

• Інформація про соціальні пільги через «Портал Захисників та Захисниць» — 477 тис. грн
• Інформація про алгоритми дій для родин зниклих та захоплених під час війни — 463 тис. грн
• Публічні консультації та пояснення про перейменування топонімів — 390 тис. грн
• Інформування про реформу МСЕК та оцінювання функціонування людей — 334 тис. грн
• Кампанія «Ставай частиною команди. Обирай спорт для себе» — 335 тис. грн

За інформацією департаменту, ці кампанії розміщували на білбордах, сітілайтах, у метро, на зупинках і в інших людних місцях. Крім того, аудіо з цими кампаніями транслювали на радіо, а відео — на зовнішніх екранах, у вагонах і на платформах метро, у ЦНАПах та соцмережах. Детальніше з матеріалами та описом цих кампаній можна ознайомитися на сайті департаменту. 

Інші замовники Києва теж витрачали кошти на рекламу. Наприклад, Київський зоопарк спрямував 1,8 млн грн на рекламу в метро, а КП «Київінформ» — 700 тис. грн на просування новин «Вечірнього Києва» через Ukr.net.

Кам’янське — соціальна реклама і що зробив мер

Кам’янське посіло четверте місце з 12,8 млн грн. Це трохи менше, ніж у 2024 році (15 млн грн). Найбільше коштів законтрактував відділ реклами міської ради — 3 млн грн. Понад половину цієї суми — 1,7 млн грн — отримав ФОП Рябов Дмитро Андрійович на виготовлення соціальної реклами й сюжетів. Він працював із відділом і у 2024 році. Решту 1,3 млн грн спрямували на висвітлення роботи виконавчих органів на сайтах Naspravdi.net, Kamenskoe.net, Ukrtime.net, DneprNEWS, DneprLife.

Окремо 2,9 млн грн витратила безпосередньо Кам’янська міська рада. Ці кошти розподілили таким чином:

• 698 тис. грн — ТОВ «С-Колегія» за інформування про діяльність міської ради в інтернеті;
• 600 тис. грн — ТРК «Стерх» за вихід сюжетів на телебаченні;
• 599 тис. грн — КП «Міська інформаційна служба» на створення і показ матеріалів у ефірі;
• 596 тис. грн — ТРК «Скіфія» за ефіри на радіо;
• 277 тис. грн — ТОВ «ІА “Пильний погляд!”» за публікації на їхньому сайті;
• 97,6 тис. грн — ТОВ «05692» за висвітлення діяльності міськради у себе на сайті.

У Кам’янському майже всі проаналізовані медіа значно частіше згадують мера Андрія Білоусова, ніж міськраду. Найбільше це помітно у комунальному медіа «МІС», де прізвище мера фігурує майже у третині всіх матеріалів за рік. Загальна тенденція свідчить, що інформаційна комунікація міста значною мірою зосереджена саме навколо міського голови. У заголовках новин досить часто зустрічаються формулювання про те, що «Мер Кам’янського щось зробив». Відсоток таких публікацій відрізняється залежно від медіа, але присутні вони усюди. Однак варто зазначити, що значна частина новин зі згадками Білоусова все-таки містить лише його цитати, хоча розповідає про соціальні послуги, роботу міських служб і самої міськради.

Дніпро — різке падіння витрат

Далі у рейтингу — Дніпро, де витрати на піар суттєво скоротилися. Торік місто законтрактувало 8,7 млн грн — це приблизно у сім разів менше, ніж у 2024-му, коли Дніпро був лідером із 43 млн грн.

Таке різке падіння відбулося на тлі кримінального провадження щодо попередніх витрат на піар. У жовтні 2024 року СБУ та Нацполіція повідомили про викриття схеми розкрадання щонайменше 34 млн грн на закупівлях реклами у 2021–2023 роках. Уже в серпні 2025 року Офіс Генпрокурора повідомив про підозру ексдиректору КП «Організаційно-аналітична служба» Андрію Коваленку. За версією слідства, гроші перераховували підконтрольним ФОПам, які часто не мали стосунку до реклами. Після цього кошти переводили в готівку. Загалом у 2022–2023 роках на ці послуги виділили 95 млн грн, із яких 42 млн грн, за даними експертизи, могли бути розкрадені.

Попри це, сам підхід до комунікацій у місті не зник — змінилися лише масштаби та структури. Після скандалів міська рада ліквідувала КП «Організаційно-аналітична служба», через яке раніше проходили основні витрати на піар. Натомість створили нове КП «Відкритий Дніпро», яке вже на старті законтрактувало 886 тис. грн на зовнішню рекламу. Зокрема йдеться про білборди, на яких фігурує міський голова Борис Філатов, що може мати ознаки політичної реклами.

Окремо Департамент з питань самоорганізації населення витратив 1,1 млн грн на виготовлення та розміщення адресних покажчиків.

Найбільшим замовником у 2025 році стало КП «Дніпровська міська студія телебачення» (ДніпроTV). Підприємство уклало договір на 4 млн грн із ТОВ «Золота середина» на розміщення 166 публікацій на сайті Оbozrevatel. Ще 2 млн грн спрямували на розробку стратегії та просування комунального телеканалу у соцмережах.

Аналіз контенту в розділі «Новини Дніпра» на Oboz.ua показав, що міськраду там згадували частіше, ніж Бориса Філатова — у 22% новин проти майже 19%. Водночас у третині матеріалів, де фігурувала міськрада, одночасно згадувався і мер.

Хто купує рекламу через Prozorro окрім міськрад

Загалом у 2025 році на рекламу через Prozorro законтрактували майже 600 млн грн. Це більше, ніж у 2024 році — понад 520 млн грн. Втім, зростання ринку забезпечив переважно комерційний сектор. До найбільших рекламодавців знову увійшли «ПриватБанк», «Ощадбанк», «Нафтогаз України», МВС та «Укрпошта». Вони фінансують рекламу не з бюджету, а за рахунок власної комерційної діяльності. Водночас серед великих замовників є і ті, хто витрачає бюджетні кошти, зокрема міські ради та освітяни.

Контракти за областями

Регіональна картина загалом залишається схожою на попередній рік. Понад половина всіх рекламних контрактів припадає на Київську область — 346,2 млн грн. Водночас значну частину цієї суми формують державні банки, «Укрпошта» та великі комерційні компанії, зареєстровані у столиці. Якщо їх не враховувати, обсяг контрактів у регіоні становить приблизно 73,9 млн грн. На другому місці — Дніпропетровська область із 75,5 млн грн. Найбільша частка тут припадає на Кривий Ріг — 37 млн грн. До трійки лідерів також увійшла Харківська область із показником 34,8 млн млн грн.

Окремо 6 закупівель на 2,2 млн грн не мають прив’язки до конкретної області, тому їх не враховували у регіональному аналізі. Йдеться про послуги з проведення рекрутингових компаній, які замовляли військові частини та Центральна телерадіостудія Міністерства оборони України в межах інформаційної кампанії «Захищаємо своє».

Висновки 

У підсумку аналіз показує, що попри зміни в обсягах витрат, підходи до комунікацій у більшості міських рад майже не змінюються. З року в рік це ті самі виконавці, ті самі медіа та ті самі формати — телебачення, радіо, онлайн-ресурси й соцмережі. Дніпро після кримінального провадження став радше винятком: місто суттєво скоротило витрати на рекламу, однак сама модель комунікації нікуди не зникла — вона лише стала менш масштабною та частково перейшла до нових структур.

Водночас питання полягає не лише у сумах витрат, а й у змісті такої комунікації. Частина інформаційних кампаній справді виконує важливу суспільну функцію: інформує про безпеку, роботу критичної інфраструктури, соціальні послуги, підтримку військових та ветеранів. Особливо під час війни така комунікація може бути необхідною.

Однак паралельно значна частина контенту виглядає як системне просування діяльності місцевої влади та формування позитивного іміджу посадовців. Найбільш помітно це у Кривому Розі та Кам’янському, де медіаконтент значною мірою персоналізований навколо місцевих керівників. Харків виглядає стриманіше, хоча окремі медіа там також роблять помітний акцент саме на мерові.

У результаті межа між суспільно важливим інформуванням і політичним піаром за бюджетні кошти у багатьох випадках залишається розмитою.

Цей матеріал став можливим за підтримки Програми MATRA Посольства Королівства Нідерландів в Україні. 

Резюме: 

Для укладення рамкової угоди учасники обох експериментів будуть проводити кваліфікаційний відбір.  А для вибору виконавця конкретного договору про закупівлю з-поміж учасників угоди, можна буде обрати один з інструментів: або відкриті торги, або запит пропозицій. 

Проаналізувавши нові порядки, ми виявили низку ризиків і колізій:

1. Відсутність оскарження до АМКУ у кваліфікаційних відборах і запитах пропозицій, що дозволяє провести закупівлю повністю без можливості оскарження в АМКУ. 
2. Обмежене охоплення цих закупівель моніторингами Держаудитслужби.
3. Зашироке коло замовників — учасників експерименту. 
4. Суперечність Закону, Особливостям №1178, Директиві 2014/24/ЄС, іншим постановам Кабміну та вихід Кабміном за межі своїх повноважень.
5. Інші ризики зловживань, як-от закороткі строки подання пропозицій, можливість встановити необмежений критерій фінансової спроможності, відсутність вимоги оприлюднювати інформацію про строки оплати, неоднозначне регулювання змісту звітів про укладення і зміну договорів у системі Prozorro.

Закликаємо скасувати постанови № 520 і №521, а у разі необхідності підвищити ефективність ЦЗО Агентства відновлення, для неї рамкові угоди можна передбачити в Особливостях №1178 — але виключно з оскарженням до АМКУ, моніторингами Держаудитслужби та за умови усунення інших ризиків. 

Хто, що і як купуватиме?

За постановою №520 замовниками виступатимуть органи місцевого самоврядування, обласні державні (військові) адміністрації та їх підрозділи, військові адміністрації населених пунктів. Вони придбаватимуть будівельні роботи, технічне обстеження та інженерні вишукування, демонтаж, розроблення проєктної документації та її експертизу, авторський і технічний нагляд, послуги інженерів-консультантів, а також проєкти «під ключ», що поєднують проєктування з будівництвом та іншими роботами/послугами за потреби. Метою таких закупівель має бути відновлення населених пунктів та об’єктів, що постраждали від війни. 

Постанову №521 буде застосовувати ЦЗО Агентства відновлення.  Крім згаданих робіт і послуг, вона придбаватиме також послуги поточного ремонту, матеріальні ресурси, модернізацію низки об’єктів, роботи над пунктами пропуску через державний кордон, утримання доріг і різноманітні дорожні роботи тощо. 

Для укладення рамкової угоди учасники обох експериментів будуть проводити кваліфікаційний відбір. Фактично він буде першим етапом рамкової угоди. Бізнес зможе взяти в ньому участь протягом дії угоди, подавши заявку та документи відповідно до кваліфікаційної документації. Обсяг вимог на цьому етапі може бути різним — як суто кваліфікаційні, так і технічні вимоги до предмета закупівлі. Кандидатів, які відповідають вимогам відбору, замовник або ЦЗО включатиме до рамкової угоди. На другому етапі, для вибору виконавця конкретного договору про закупівлю з-поміж учасників угоди, можна буде обрати один з інструментів: або відкриті торги, або запит пропозицій. 

Концептуально такі підходи виглядали б перспективними, а рамкові угоди — схожими на європейські динамічні системи, якби не критично суттєві ризики. 

Ризик №1: у квалвідборах і запитах пропозицій немає оскарження до АМКУ

Кваліфікаційний відбір, який є єдиною можливістю увійти в нову рамкову угоду, не є процедурою закупівлі в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі» (далі — Закон). Відповідно, його умови та рішення, дії, бездіяльність замовника/ЦЗО у кваліфікаційному відборі неможливо оскаржити до АМКУ. Така ж ситуація наявна на другому етапі рамкової угоди — при оголошенні запиту пропозицій. Виходить, що з усієї конструкції оскаржити до АМКУ можна буде тільки відкриті торги на 2-му етапі рамкової угоди, і тільки якщо замовник/ЦЗО обере саме їх для проведення. Натомість якщо після кваліфікаційного відбору замовник/ЦЗО обере провести запит пропозицій, то весь процес закупівлі від початку і до кінця буде позбавлений оскарження до АМКУ. У такому разі учасники взагалі не матимуть можливості оскаржити ані умови закупівлі (зокрема, умови кваліфікаційного відбору та рішення в межах такого відбору, технічні вимоги, проєкт договору, порядок погодження договірної ціни, який додається до запиту), ані безпідставні відхилення, окрім як у судовому порядку.

У постанові для ОМС/облдержадміністрацій уряд так прямо і зазначив, що кваліфікаційні відбори і запити пропозицій оскаржуються в судовому порядку.

Натомість у постанові ЦЗО Агентства відновлення уряд додав, що вони «оскаржуються до органу оскарження у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України». Втім, такого порядку для оскарження кваліфікаційних відборів та запитів пропозицій не існує. Навіть Особливості №1178 містять порядок оскарження виключно відкритих торгів. При цьому «експериментальні» постанови не мають відкладеного строку набрання чинності, який був би прив’язаний до ухвалення нового порядку оскарження в АМКУ для особливих рамкових угод. Не кажучи вже про неспроможність самої конструкції, коли Кабмін сам себе наділяє повноваженням визначити порядок оскарження для окремих надпорогових способів закупівлі.  Крім того, повноваження АМКУ як органу оскарження визначає Закон України «Про Антимонопольний комітет України», посилаючись також на Закон «Про публічні закупівлі». Тож його повноваження визначаються лише на рівні Законів, і КМУ не може їх розширювати . 

Ситуація, що складається з оскарженням рамкових угод за постановами №520 і 521,  суперечить вимогам європейської Директиви 89/665/ЄЕС. Вона вимагає забезпечити: 

• щоб замовник  не міг укласти контракт до того, як орган з перегляду прийме рішення — натомість закупівлю при оскарженні в судовому порядку неможливо призупинити; 
• достатньо часу для ефективного перегляду рішень про укладення контрактів, натомість договір про закупівлю за запитом пропозицій зможуть укласти одразу з дня визначення переможця, що виключає час на оскарження;
• ефективне виконання рішень, прийнятих органами перегляду, втім, виконання рішення суду в системі Prozorro є проблематичним, адже не можна повернути завершену закупівлю на попередню стадію, переобрати переможця тощо. 

Відсутність ефективного механізму оскарження в закупівлях сфери будівництва призведе до надзвичайно високих корупційних ризиків. Це дасть можливість включити в рамкову угоду лише наближені до замовника компанії.

Ризик №2 — непередбачувані результати та обмежене охоплення моніторингами Держаудитслужби 

Як і у випадку з оскарженням до АМКУ, Закон поширює можливість моніторингу саме на процедури закупівлі. Крім того, пункт 23 Особливостей №1178 додає до об’єктів моніторингу спрощені закупівлі та ті, за якими в електронній системі закупівель оприлюднюється звіт про договір про закупівлю, укладений без застосування електронної системи закупівель.

На жаль, кваліфікаційний відбір до рамкової угоди, передбаченої постановами №520 та №521, і запит пропозицій не належать до жодної з зазначених вище категорій. 

Зараз Держаудитслужба може здійснювати моніторинг щодо рамкових угод, укладених відповідно до Закону, саме тому, що за Законом вони укладаються за результатами відкритих торгів. Відповідно, відкриті торги, як процедура закупівлі, потрапляють у поле охоплення моніторингу, незалежно від того, чи вони проводяться для укладення звичайного договору про закупівлю чи для укладення рамкової угоди. 

Натомість рамкові угоди, передбачені постановами №520 та №521, будуть укладатись у відмінний від законного спосіб — через кваліфікаційний відбір, а не через відкриті торги. Тож тут виникає багато питань: чи будуть аудитори моніторити кваліфікаційні відбори? Якщо так, то на якій правовій підставі? Припускаємо, що якщо такі моніторинги з’являться, то їх результати будуть оскаржені. Це зробить виконання рамкових угод та договорів про закупівлю більш непередбачуваним для всіх сторін.

Ризик №3 — зашироке коло замовників — учасників експерименту

Експерименти призведуть до виведення значної частини закупівель з-під обов’язкової дії процедур, передбачених Законом та Особливостями №1178. Проєкт, що позиціонується як експериментальний, в дійсності охоплює занадто широке коло замовників і їхніх закупівель. 

Так, за даними публічного модуля аналітики BI Prozorro, у 2025 році лише серед органів місцевого самоврядування близько 2000 оголосили понад 61,4 тисяч закупівель у сфері будівництва та уклали договорів на понад 46 мільярдів гривень. 

Водночас згідно з дослідженням НАЗК, сфера будівництва та земельних відносин є сферою-лідером із найвищим рівнем поширеності  корупції — згідно з досвідом і населення, і бізнесу. Публічні закупівлі також увійшли до переліку найбільш уражених корупцією сфер.

Тож масово позбавляти антикорупційних запобіжників публічні закупівлі у сфері будівництва, позиціонуючи це як експеримент — подвійний ризик зловживань. 

Подібний експеримент доцільний в обмеженому вигляді: для одного замовника — ДП «Інфраструктурні проєкти». Це новостворена централізована закупівельна організація у сфері будівництва, яка справді потребує нових інструментів, яких доведеться чекати ще щонайменше рік, поки запрацює новий Закон. Звичайна рамкова угода в чинному Законі не передбачає можливості закуповувати роботи і кваліфікувати потенційних виконавців на постійній основі. Тому саме на цій ЦЗО можна відтестувати такі нові інструменти.

Ризик №4 — суперечність Закону, Особливостям №1178, Директиві 2014/24/ЄС та вихід Кабміном за межі своїх повноважень

Невідповідність експериментальних правил Закону і Особливостям №1178 сама собою вже є ризиком, який заслуговує на увагу. Рамкові угоди матимуть такі відмінності від передбачених Законом і Особливостями №1178:

1. За постановами №520 і №521 рамкова угода укладається за результатами проведення кваліфікаційного відбору. Натомість стаття 15 Закону передбачає, що рамкові угоди укладають за результатами проведення відкритих торгів. Навіть пункт 7 Особливостей №1178 прямо вказує, що ЦЗО організовують і проводять в інтересах замовників закупівлі за рамковими угодами відповідно до умов, визначених Законом, а не в якийсь експериментальний передбачений Кабміном спосіб. Ба більше, саме для ЦЗО Агентства відновлення Особливості №1178 визначають можливі способи закупівель, серед яких рамкові угоди — тільки  за Законом:

«За рішенням Кабінету Міністрів України централізована закупівельна організація, що утворюється під час дії правового режиму воєнного стану в Україні та належить до сфери управління Агентства відновлення, може здійснювати закупівлі послуг та/або робіт в інтересах замовників шляхом проведення відкритих торгів відповідно до цих особливостей та закупівель за рамковими угодами відповідно до умов, визначених Законом».  

Тож постанова №521 створює колізію, суперечачи не лише Закону, але й іншим постановам. 

1. Закон не передбачає застосування рамкової угоди для закупівлі робіт. І якщо для ЦЗО Агентства відновлення така можливість згадується в Особливостях №1178, то решта замовників такого винятку не мають. Особливості №1178 дозволяють їм здійснювати публічні закупівлі шляхом укладення рамкових угод лише товарів і послуг. І знову-таки — лише відповідно до умов, визначених Законом.
2. Конституція України вимагає від Кабміну діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон не містить повноважень Кабміну створювати нові процедури або способи здійснення закупівель для окремих категорій замовників та предметів закупівель. І хоча Закон наділяє Кабмін повноваженням лише визначати ЦЗО та особливості їх діяльності, але водночас чітко закріплює, що ЦЗО «організовують і проводять тендери та закупівлі за рамковими угодами в інтересах замовників відповідно до цього Закону», а не у спосіб, визначений Кабміном.

Внаслідок цих суперечностей порушуються і інші норми: наприклад, ч. 10 статті 3 Закону, яка забороняє придбавати товари, роботи і послуги до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених Законом.

До того ж, суперечність Закону породжує й невідповідність Директиві 2014/24/ЄС, яка дозволяє укладати рамкові угоди лише за умови застосування процедур, передбачених у Директиві 2014/24/ЄС. Навіть якщо розглядати експериментальні рамкові угоди як аналоги динамічних систем, у ЄС вони мають проводитися  за правилами процедури з обмеженою участю. Своєю чергою, описаний у Порядку процес відрізняється від цієї процедури за можливістю оскарження в органі оскарження, строками подання тендерних пропозицій (пропозицій) тощо. 

Тож ухвалення цих постанов віддаляє вітчизняне правове регулювання від вимог ЄС, може завдати шкоди євроінтеграційному поступу України, спричинивши негативну реакцію Європейської Комісії та міжнародних партнерів — особливо зараз, коли приведення українського закупівельного законодавства у відповідність до acquis ЄС перебуває у фокусі уваги та зусиль Української держави.

Ризик №5 — закороткі строки подання пропозицій, необмежені фінансові вимоги, невідомі строки оплати, неоднозначне регулювання звітів у системі тощо

Крім того, що експерименти суттєво обмежують можливість оскарження зловживань під час закупівлі, вони мають низку чинників, здатних сприяти їх виникненню: 

• Закороткі мінімальні строки подання тендерних пропозицій (від 7 днів у тендерах, оголошених ЦЗО) та пропозицій на запит (від 3 днів для всіх учасників цих експериментів). ТI Ukraine відстоювала та успішно адвокувала збільшення мінімального строку подання тендерних пропозицій в закупівлях робіт принаймні до 14 днів. 
• ЦЗО та замовники, що будуть створювати рамкові угоди, зможуть встановити критерій фінансової спроможності на базі «приблизно обрахованої» — а отже, потенційно завищеної — очікуваної вартості. Наприклад, вимагати від кандидатів наявність доходу в 1 мільярд гривень за минулий рік, хоча насправді закупівель оголосять на 50 мільйонів. Такий підхід створює ризик обмеження доступу бізнесу до закупівель.

• Ані на стадії кваліфікаційного відбору, ані в запиті пропозицій не вимагається оприлюднити інформацію про умови оплати. 
• Надаючи 4 дні на подання документів переможця з моменту його визначення за запитом пропозицій, можливість укласти договір про закупівлю відкривається одразу з дня його визначення. Тобто допускається ситуація, коли договір укладається з особою, щодо якої не підтверджено відсутність судимості, корупційних правопорушень тощо. 

Для ОМС/облдержадміністрацій фактично з’являються альтернативні (усічені) вимоги до змісту повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю, якщо його уклали за запитом пропозицій. Зі звіту випадає інформація про суть та підстави змін договору, а також ціни на матеріальні ресурси. Натомість для ЦЗО вимога оприлюднювати зміни цін увійшла до постанови. Втім, питання оприлюднення інформації про матеріальні ресурси в машиночитних форматах при укладенні договору в обох постановах виглядає проблемним. Адже замість посилання на вимоги Закону, постанови №520 і №521 містять власні вимоги до звітування про укладений договір і його оприлюднення, і окремих вимог оприлюднювати ціни на матеріальні ресурси в машиночитному форматі там немає (!). Тож учасники експерименту будуть робити це, лише якщо враховуватимуть напряму вимоги Закону до оприлюднення договорів про закупівлю. (Попри те, що за Законом це лише договори за результатами процедур і спрощених закупівель, а договори за постановами №520 і №521 не є результатом процедури/спрощеної закупівлі).

Висновки і пропозиції: як виправити ситуацію

Підсумовуючи, експериментальні постанови виведуть суттєву частину закупівель з-під дії процедур Закону, оскарження в АМКУ та моніторингів Держаудитслужби, вони суперечать Закону, європейським Директивам і навіть іншим постановам, містять закороткі строки подання пропозицій та недостатній обсяг оприлюднення інформації. Їх реалізація створить ризики зловживань без можливості ефективно і своєчасно їх припинити, а також може нашкодити європейському поступу.

Сам факт того, що Кабмін для окремих категорій закупівель і замовників запроваджує порядок, відмінний від передбаченого Законом — небезпечний прецедент, який розхитує систему законодавства та не може бути залишений без уваги громадянським суспільством. Особливості №1178  прямо передбачені у Прикінцевих положеннях Закону.  Натомість можливість Кабміну «в якості експерименту» визначати порядок, відмінний від законного, виводячи тисячі закупівель з-під повноцінного охоплення оскарженням і моніторингом —  не передбачена ані Законом «Про публічні закупівлі», ані профільним Законом «Про Кабінет Міністрів України», ані зрештою Конституцією України. Це може стати небезпечним прецедентом, який розхитує систему законодавства та може породити цілу низку судових спорів.

Щоб виправити ситуацію:

1. Закликаємо скасувати постанови Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2026 р. № 520 і №521, якими затверджено порядки закупівель за рамковими угодами в експериментальних проєктах для ЦЗО Агентства відновлення, ОМС і ОДА. Замовники, які бажають скористатись динамічними системами, мають дочекатись набрання чинності новим Законом України «Про публічні закупівлі» (законопроєктом №11520). У ньому такі системи матимуть належні запобіжники. 
2. Оскільки існує запит на підвищення ефективності ЦЗО Агентства відновлення, для неї рамкові угоди можна передбачити в Особливостях №1178 — але виключно з оскарженням до АМКУ, моніторингами Держаудитслужби та за умови усунення інших ризиків. 

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

Скільки законтрактували коштів

У 2025 році через Prozorro уклали приблизно 200 договорів на будівництво та облаштування ветеранських просторів на 946 млн грн. Найбільшу частину коштів — 836 млн грн — законтрактували на будівництво ветеранських хабів з нуля. Ще 29 млн грн припало на реконструкцію будівель, а 42 млн грн — на капітальний та поточний ремонт. Решту коштів спрямували на меблі, розробку проєктної документації та інші супутні послуги.

За сумою контрактів 94% закупівель провели через відкриті торги з особливостями, тоді як лише 6% — через прямі угоди. Утім, насправді конкуренції не було — на кожен тендер подавався лише один учасник.

Державне фінансування та нереалістичні терміни

Майже половину всіх законтрактованих коштів профінансували з державного бюджету. Влітку 2025 року уряд виділив 446 млн грн субвенції на розвиток і будівництво ветеранських просторів у семи регіонах України. Усі ці проєкти мають реалізовувати за єдиним архітектурним підходом і спільними принципами роботи. Ветеранські простори передбачають інклюзивність і доступність. На території облаштовують укриття, пандуси, місця для людей з інвалідністю та асистивні технології. Водночас проєкти могли доопрацьовувати з урахуванням місцевих потреб.

Фінансування отримали Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська та Київська області, а також Кременчуцька, Луцька і Криворізька громади. Кожна отримала по 63,74 млн грн, а решту коштів мали додати місцеві бюджети. Водночас субвенція передбачала низку умов. Зокрема, спочатку об’єкти мали ввести в експлуатацію до 1 грудня 2025 року. Однак на цю дату жоден із них не був завершений. У більшості закупівель замовники від початку встановлювали нереалістичні строки виконання робіт, імовірно, щоб формально відповідати умовам програми фінансування. Фактично ж вкластися в ці терміни було неможливо, тому згодом сторони укладали додаткові угоди та переносили дедлайни. Крім того, 9 грудня минулого року умови надання субвенції також змінили — строки реалізації проєктів продовжили до 30 квітня 2026 року.

Як будують ветеранські простори: кейси по регіонах

Аналітики Dozorro проаналізували 7 найдорожчих тендерів з будівництва ветеранських центрів і виявили у 6 з них потенційно завищені ціни на будівельні матеріали. Ймовірна переплата — 37,3 млн грн. Вони надіслали замовникам листи зі своїми розрахунками та проханням привести ціни до ринкових.

Буча

Найдорожчий ветеранський хаб в Україні зводять у Бучі — за 140 млн грн. У жовтні минулого року Департамент регіонального розвитку Київської ОДА підписав відповідний контракт з консорціумом «Будівельні ініціативи». Ціна договору — динамічна. Завершити роботи спочатку планували до кінця 2026 року, утім вже в березні термін реалізації проєкту продовжили до кінця січня 2027 року. Цей консорціум створили влітку 2025 року — до нього увійшли компанії «Системгруп Плюс», «ТК Лазуріт», «Драйвбуд» і «БК М-Буд». Кінцевим бенефіціаром є Денис Нюнько.

Майбутній ветеранський простір складатиметься з двох блоків. У першому облаштують спортзал для фізичного відновлення, у другому — основному — розмістять кабінети для психологічної та соціальної підтримки, кімнати для індивідуальної роботи, коворкінг і конференц-зали. Також передбачені кафе, рецепція, дитяча зона, роздягальні, душові та санвузли.

На об’єкті вже зведено підпірну стіну, фундаментну плиту та цегляні стіни спортзалу, а також фундаментну плиту головної будівлі. Наразі копають котлован під укриття, встановлюють фундаменти для вхідних груп головної будівлі та вирівнюють територію навколо підпірної стіни. За виконані роботи департамент вже сплатив консорціуму 52 млн грн.

Аналітики не виявили значних ймовірних завищень у кошторисі цього проєкту. Водночас частину матеріалів у документації зазначили без детальних характеристик. Ми звернулися до замовника з проханням уточнити ці дані, однак відповіді не отримали. Через це остаточно оцінити можливі переплати за окремими позиціями неможливо. Утім, за тими матеріалами, які вдалося ідентифікувати, аналітики не зафіксували значних відхилень від ринкових цін. Не виявила порушень і Держаудитслужба під час моніторингу закупівлі.

Кременчук

У Кременчуці ветеранський хаб будують на розі вулиць Флотської та Великої Набережної. Договір на 132,9 млн грн у листопаді минулого року підписав виконком Кременчуцької міської ради з ПП НВ «Укрекоспецпроект». Компанія належить Станіславу Савічеву.

Простір зводять поруч із озером, тенісними кортами, футбольним полем і басейном — ці об’єкти планують інтегрувати в систему фізичної та медичної реабілітації ветеранів. У приміщенні центру облаштують кімнати для семінарів, лекцій, групової та індивідуальної роботи, рецепцію, роздягальні, санвузли та кухонну зону. Окрему увагу приділять розвитку адаптивного спорту — передбачено і вуличні спортивні майданчики.

Спочатку терміни зведення хабу виглядали щонайменше оптимістично. Завершити роботи планували до 20 листопада — тобто через десять днів після підписання договору. Згодом сторони уклали додаткову угоду й продовжили реалізацію проєкту до березня 2026 року, а пізніше — до квітня. На якому етапі наразі тривають роботи — невідомо, замовник не надав відповіді на наш запит. Утім, у грудні перерахував ПП НВ «Укрекоспецпроект» 54 млн грн на придбання будівельних матеріалів.

За підрахунками аналітиків, у кошторисі цього проєкту можлива переплата 5,2 млн грн. У відповідь на наш лист замовник теж не надав жодних пояснень. Утім, ціна договору — тверда, тож без укладення додаткової угоди Кременчуцька міська рада не зможе скоригувати вартість матеріалів у актах виконаних робіт.

Найбільше коштів замовник може переплатити на бетоні, лінолеумі та мембрані. Виникли питання і до ціни на покрівельний руберойд РКП-350Б. У кошторис його внесли по 187,20 грн/кв. м (тут і далі всі ціни наведено з ПДВ). Натомість на ринку матеріал продають у п’ять разів дешевше. Наприклад, у Kromizol його можна придбати по 35,40 грн/кв.м, а у «Куб» – по 41,1 грн/кв. м. Крім того, ціна на руберойд у Кременчуці є найвищою серед регіонів, де зводять ветеранські простори. Для прикладу, в Ужгороді його підрядник планує постачати по 38,53 грн/кв. м, а в Житомирі — по 94,24 грн/кв. м. 

Також аналітики звернули увагу на надмірні вимоги в тендерній документації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради. Замовник вимагав багато дозволів, декларацій та сертифікатів ISO 9001 — частина з яких не є обов’язковою для виконання таких робіт. На практиці такі умови можуть ускладнювати конкуренцію.

До закупівлі виникли питання і в Держаудитслужби. Вона встановила, що виконком Кременчуцької міськради мав відхилити пропозицію ПП НВ «Укрекоспецпроект», але не зробив цього. У документах компанії були численні проблеми — не підтверджений досвід, відсутня частина обов’язкових документів і порушенні вимоги локалізації товарів. У підсумку аудитори зобов’язали замовника розірвати договір. Він не погодився з цим рішенням та оскаржує його в суді.

Кривий Ріг

У Кривому Розі ветеранський простір зводитимуть у Покровському районі, неподалік 44 кварталу. Управління капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради у вересні підписало договір з ТОВ «Сапсан-КР», яке належить Богдану Лиманському. Вартість робіт оцінили в 132,2 млн грн. Тут та сама історія з перенесенням строків через фінансування з державної програми.

Проєкт передбачає облаштування кабінетів психолога та працівника соціальної служби, конференц-залу, тренажерного залу, дитячої зони та кафе. Підрядник уже виконав приблизно половину робіт: збудував фундамент, цегляні стіни, залізобетонні пояси та колони спортзалу. Також завершується монтаж модульного укриття та тривають роботи з інженерними мережами. Замовник уже перерахував підряднику 55 млн грн.

Аналітики Dozorro перевірили кошторис і виявили потенційну переплату 5,3 млн грн — найбільше на тротуарній і тактильній плитці. На що замовник відповів, що проєкт пройшов експертизу та отримав позитивний висновок, а підстав для укладання додаткової угоди немає. Але експертні організації не перевіряють ціни на окремі будівельні матеріали, а оцінюють лише загальну обґрунтованість витрат у межах проєкту. Водночас ціна договору динамічна, тож її ще можуть скоригувати під час виконання робіт.

Крім того, у тендерній документації аналітики помітили потенційно дискримінаційну вимогу — надати акт огляду об’єкта, який мав підписати сам замовник. Якщо підпису не буде – в учасника автоматично немає можливості взяти участь у торгах. Така вимога дозволяє легко відсіювати небажаних учасників. 

Ужгород

Ще одне місто, в якому будують ветеранський хаб — Ужгород. На його зведення у жовтні законтрактували 129,5 млн грн. Ціна договору — тверда. Підрядником Служба місцевих автомобільних доріг та розвитку інфраструктури у Закарпатській області обрала ТОВ «Опитний завод М». Компанія належить Наталії Сапьолкіній. Ветеранський простір зведуть на вулиці Героїв 128-ї бригади, а поруч облаштують мультифункціональний стадіон для занять спортом і активної реабілітації. Завершити роботи теж спочатку планували до кінця 2026 року, але згодом будівництво продовжили до кінця січня 2027 року.

Аналіз цієї закупівлі показав ймовірну переплату — 11,5 млн грн. Найбільше коштів можуть переплатити на бетоні й арматурі. У відповідь на наш лист Служба місцевих автомобільних доріг та розвитку інфраструктури у Закарпатській області повідомила, що проєктна документація пройшла експертизу та отримала позитивний висновок, тож підстав для зниження цін там не бачить. Dozorro скерував лист до прокуратури про вчинення кримінального правопорушення. Адже за виконані роботи підряднику вже сплатили 45 млн грн.

У тендерній документації замовника аналітики знайшли потенційно дискримінаційну вимогу — обов’язково надати акт огляду об’єкта. Аналогічна умова, як і у Кривому Розі, створює додаткові бар’єри для участі у торгах.

На закупівлю також звернула увагу й Держаудитслужба. Аудитори встановили, що Служба місцевих автомобільних доріг та розвитку інфраструктури у Закарпатській області безпідставно визначила переможцем ТОВ «Опитний завод М», хоча його пропозиція не відповідала вимогам. Компанія не надала частину обов’язкових документів, використовувала «еквівалентну» техніку без підтвердження характеристик і не подала документів про походження товарів. Аудитори зобов’язали замовника розірвати договір, однак він не погодився з цим і оскаржує рішення в суді.

ТОВ «Опитний завод М» вже завершив влаштування фундаменту та укриття, перейшовши до зведення стін.

Івано-Франківськ

В Івано-Франківську ветеранський простір будують на вулиці Богдана Хмельницького, 57. У жовтні комунальне підприємство Івано-Франківської обласної ради «Будінвест» підписало договір з ТОВ «Степ-Солар», яке оцінило роботи в 111,27 млн грн. Компанія належить Івану Барановичу. Звести ветеранський хаб планували до кінця 2026 року, але вже в лютому термін будівництва продовжили до кінця 2027 року.  

Згодом, 17 листопада, замовник уклав ще один договір — на 6,28 млн грн. Необхідність такої закупівлі пояснили потребою у постачанні додаткового обсягу робіт у того самого підрядника.

Майбутній центр передбачає облаштування спортивних зон для фізичної реабілітації та відновлення, консультаційних приміщень для психологічної, юридичної й соціальної допомоги, а також дитячих зон. На об’єкті вже звели стіни та колони, облаштували покрівлю адмінбудівлі, встановили вікна, змонтували укриття і металеві каркаси спортзалу. Завершують монтаж вентиляції, опалення та кондиціонування, триває оздоблення стін. Загалом виконано десь 75% робіт. За них комунальне підприємство вже перерахувало ТОВ «Степ-Солар» 76 млн грн.

Більшість позицій із великою загальною вартістю вказані в кошторисі узагальнено — плитки керамічні, лінолеум, двері тощо. А без точних характеристих перевірити їхню реальну вартість неможливо. Тому аналітикам вдалося ідентифікувати лише 1 млн грн ймовірної переплати в основному договорі, і ще приблизно 600 тис. грн — в додатковому. Водночас ціна в обох договорах — тверда, тож її не можна просто поправити в актах. Ми вже вдруге направили лист до замовника та очікуємо на відповідь. Першого разу він продовжив строк розгляду нашого звернення, але відповіді так і не надав.

Держаудитслужба перевірила і цю закупівлю. Порушень під час проведення тендеру не знайшли, але виявили проблеми вже в укладеному договорі. Сума інфляційних витрат не відповідала кошторису, а після зміни ціни не скоригували календарний графік робіт. У результаті аудитори зобов’язали замовника привести документи у відповідність — КП «Будінвест» оприлюднило оновлений графік.

Житомир

Ветеранський простір у Житомирі зводять на вулиці Чуднівській, 101-а. Договір на 102,4 млн грн Департамент регіонального розвитку Житомирської ОДА підписав у вересні минулого року з ТОВ «Торгово-промислова компанія Центр комплект». Компанія належить Жанні Опанасюк.

Спочатку об’єкт планували здати до кінця року, але в грудні строк продовжили — тепер роботи мають завершити до 30 квітня 2026 року.

Підрядник уже провів зовнішні мережі електропостачання, каналізації та водопостачання. Зараз добудовують надземну частину і почали монтувати конструкції укриття. За виконані роботи підряднику вже перерахували 65 млн грн.

Аналіз закупівлі на зведення простору показав ймовірну переплату 6,4 млн грн — зокрема на бетоні, арматурі та цеглі. У відповіді на лист Dozorro замовник зазначив, що проєктна документація пройшла експертизу та отримала позитивний висновок. Крім того, ціна договору динамічна. 

Не оминула Держаудитслужба і цю закупівлю. Моніторинг показав, що переможець не надав належного сертифіката якості виробника (ISO), як того вимагала тендерна документація. Водночас департамент не помітив цієї невідповідності і не дав учаснику можливості її виправити. Аудитори зобов’язали Департамент регіонального розвитку Житомирської ОДА притягнути відповідальних осіб до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності — замовник на місяць позбавив премії уповноважену особу.

Луцьк

У жовтні Управління капітального будівництва Луцької міської ради замовило будівництво ветеранського простору у ТОВ «Волиньекобуд». Вартість договору склала 81,8 млн. Хаб зводять на вулиці Конякіна, неподалік від міськрайонного суду. Підрядник зобов’язався звести будівлю простору до 20 листопада. Але через нереальні терміни договір продовжили до кінця квітня 2026 року.

У центрі передбачено спортивний комплекс із спортзалом і тренажерним залом, кімнати для спілкування ветеранів, приміщення для психологів та юридичної підтримки, а також невелике кафе. На об’єкті вже звели стіни і змонтували конструкцію даху, утеплили підлогу та залили стяжку. Зараз прокладають інженерні мережі та виконують внутрішні та зовнішні оздоблювальні роботи. Управління капітального будівництва вже сплатило ТОВ «Волиньекобуд» 68 млн грн за виконані роботи. ТОВ «Волиньекобуд» належить Михайлу Шипелику та Андрію Гринчуку. 

Аналіз закупівлі аналітиками Dozorro показав ймовірну переплату 7,3 млн грн. Водночас договірна ціна — динамічна. Найбільші завищення стосуються покрівельних панелей, піску та утеплювача. Замовник відповіді на наш лист з проханням привести ціни до ринкових не надав.

У тендері також були потенційно дискримінаційні вимоги — переможцем міг стати лише учасник, визнаний критично важливим для економіки в особливий період. Оскільки цей статус не передбачений законом як кваліфікаційний критерій, така умова обмежує конкуренцію.

Держаудитслужба перевірила закупівлю Луцької міської ради — договір уклали з порушеннями. У календарному графіку не вказали чітко етапи робіт і строки їх виконання. Через це замовника зобов’язали внести зміни до договору — згодом він оприлюднив оновлений календарний графік.

Короткі висновки

Аналіз закупівель ветеранських просторів свідчить про системні проблеми на ринку будівництва. У семи найбільших тендерах не було конкуренції — і це характерно для галузі загалом, а не лише для цього її сегмента. Крім того, у документації траплялися потенційні дискримінаційні вимоги, які звужували коло потенційних підрядників, а також нереалістичні строки виконання робіт, які практично неможливо було дотримати. 

Додатково значна частина кошторисів містить ознаки завищення цін на будівельні матеріали. За оцінками аналітиків Dozorro, лише в проаналізованих закупівлях ймовірна переплата могла сягнути 37,3 млн грн. Подібні завищення — не поодинокий випадок, а ще одна проблема проєктів із будівництва. Це пов’язано з відсутністю уніфікованих підходів до визначення вартості будівництва ще на етапі проєктування, а також із недостатнім державним контролем та прозорістю.

Водночас окремі приклади показують, що закупівлі за ринковими цінами можливі. За умови реалістичних кошторисів і прозорих тендерних процедур можна уникати завищень і забезпечувати ефективне використання бюджетних коштів.

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу. 

Фрукти та овочі не по завищених цінах: коригування договору

У січні 2026 року Відділ освіти, молоді та спорту Девладівської сільської ради замовив у ТОВ «Екофудторг» фрукти та овочі. Вартість контракту — 201 тис. грн.

Аналітики DOZORRO переглянули ціни в договорі й виявили ймовірну переплату 59 тис. грн — майже 30% від суми договору.

Найбільше питань виникло щодо ціни на білоголову капусту по 60 грн/кг. Це у п’ять разів дорожче за ринкову. За даними Market Price BI Prozorro, у грудні її ціна становила 10 грн/кг, а у січні — 12,50 грн/кг. Дані Держстату також підтверджують цю різницю: у грудні середня ціна на білоголову капусту по Україні була 10,07 грн/кг. Лише на цій позиції могли переплатити 13 тис. грн.

Ще більш показовою виявилася ситуація з бананами. Їх відділ сільської ради  планував закупити по 200 грн/кг — це більш ніж утричі дорожче за ринкові ціни. Для порівняння, у Prozorro Market банани коштували у цей же період по 70–80 грн/кг, а за грудневими даними Держстату — 61,61 грн/кг. Потенційна переплата за цією позицією могла скласти ще 11 тис. грн.

Вже у лютому ми надіслали листа до замовника з проханням привести ціни до ринкових. Того ж місяця сільська рада повідомила, що провела моніторинг і звернулася до постачальника. У березні сторони уклали додаткову угоду, якою зменшили суму договору без зміни обсягів постачання. Завдяки цьому вдалося запобігти неефективному використанню 60,3 тис. грн.

ТОВ «Екофудторг» зареєстрували наприкінці 2024 року у Кривому Розі. Її власником та директором є Костянтин Москаленко.

Кримінальне провадження щодо закупівлі реабілітаційного обладнання

Один із найяскравіших кейсів березня — закупівля реабілітаційного обладнання для КНП «Ямпільська територіальна лікарня». У вересні 2025 року лікарня уклала договір на 2,1 млн грн з ТОВ «Оріс Трейд». Власницею компанії є Наталія Білокур.

Під час аналізу кошторису аналітики DOZORRO побачили суттєві ризики завищення цін. Загалом потенційна переплата могла становити 508 тис. грн — це приблизно 24% від вартості договору.

Найбільше коштів лікарня могла переплатити на тренажері для реабілітації рук ZEPU-K2000B — 435 тис. грн. У кошторис ТОВ «Оріс Трейд» вписало його по 820 050 грн/шт з ПДВ, при цьому в ціну включено транспортування та страхування. Водночас на ринку така ж модель коштує щонайменше вдвічі менше. Наприклад, Oxydoc продає такий тренажер по 388 731 грн, Rehamed — по 381 900 грн, The Nine — по 380 000 грн. Навіть з урахуванням додаткових витрат різниця з ринковими цінами виглядає шаленою.

Оскільки компанія вже отримала оплату за договором, вплинути на ситуацію через замовника було складно. Тому у березні 2026 року команда DOZORRO звернулася до прокуратури. У відповідь правоохоронці повідомили про відкриття провадження. Саме 508 тис. грн у межах цього кейсу ми врахували як результат запобігання у підсумках березня.

Розірваний договір і 4,1 млн грн заощаджених коштів

Інший випадок — реконструкція будівлі ветеринарної лікарні під гуртожиток за 37,6 млн грн. Роботи на початку 2025 року КУ «Агенція розвитку міста» Хотинської міської ради замовила у ТОВ «Пересувна механізована колона-47».

Аналіз цієї закупівлі показав ймовірну переплату 4,1 млн грн, або 11% від вартості договору. У лютому минулого року проєкт DOZORRO звернувся до замовника з проханням переглянути ціни на матеріальні ресурси. Ціна договору тверда, тому для цього треба було укласти додаткову угоду. Натомість «Агенція розвитку міста» відповіла, що наведені нами розрахунки не відповідають ринку. До речі, це не перший випадок, коли у закупівлях цієї установи ми фіксуємо можливі переплати. Ще у березні 2025 року ми повідомляли про ймовірну переплату 8,2 млн грн на трьох проєктах з реконструкції, серед яких — гуртожиток.

 

Після цього ми неодноразово поверталися до цього кейсу — запитували у замовника акти виконаних робіт, навіть зверталися до прокуратури. Втім, відповіді від правоохоронців ми так і не отримали.

Зрештою, на початку 2026 року КУ «Агенція розвитку міста» Хотинської міської ради та ТОВ «Пересувна механізована колона-47» розірвали договір. Нову закупівлю поки ще не оголошували. Завдяки цьому вдалося уникнути зайвих витрат — 4,1 млн грн

ТОВ «Пересувна механізована колона-47» зареєстрували у Хотині у 2020 році. Власник компанії — Михайло Біляєв. 

Інші яскраві кейси результатів наших моніторингів за перший квартал 2026 року ви можете переглянути у матеріалах за лютий і січень. 

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу. 

Скільки законтрактували 

За даними публічного модуля аналітики BI Prozorro, у 2025 році на модернізацію систем оповіщення оголосили закупівлі із загальною очікуваною вартістю 1,4 млрд грн. Ще одна закупівля на 66 млн грн залишається активною. Водночас поточна сума договорів за ними становить 528 млн грн. Різниця пояснюється тим, що 42% конкурентних закупівель за очікуваною вартістю були неуспішні або скасовані, ще 5% — досі тривають. Крім того, серед 54% процедур, що завершилися укладенням договорів, 15% контрактів згодом розірвали — зокрема через висновки Держаудитслужби. Зауважимо, що в цьому тексті йдеться саме про укладені договори, а не про фактично сплачені кошти.

За сумою контрактів у 90% випадків замовники проводили закупівлі через відкриті торги з особливостями. Ще у 10% укладали через прямі угоди. За даними BI Prozorro, у середньому на успішні закупівлі з модернізації системи оповіщення в Україні подавалися 1,3 учасника, що свідчить про фактичну відсутність конкуренції на ринку.

Найбільше коштів у 2025 році законтрактувала Київська область — 139 млн грн. На другому місці опинилася Черкаська область із 124 млн грн, третє місце посіла Миколаївська область — 89 млн грн. Далі йдуть Вінницька область із 51 млн грн та Чернівецька — із 45 млн грн. Найменший обсяг закупівель зафіксували у Закарпатській області — лише близько 98 тис. грн.

Що спільного в регіонів-лідерів

У чотирьох із п’яти найбільших закупівель переможцем робіт з оновлення територіальних автоматизованих систем оповіщення стало ТОВ «Укрзалізничавтоматика». Саме ця компанія виконує модернізацію систем інформування населення у Київській області за 133 млн грн, у Черкаській — за 120 млн грн, у Миколаївській — за 86 млн грн та у Вінниці — за 49 млн грн. Натомість у Чернівецькій області підряд на 44 млн грн отримала інша компанія — ТОВ «Метеор АйТі». Примітно, що для Київської та Черкаської областей проєктну документацію на модернізацію систем оповіщення розробляло саме ТОВ «Укрзалізничавтоматика». 

Строки реалізації проєктів відрізняються. У Київській області завершити роботи планують до 31 серпня 2026 року, у Черкаській та Чернівецькій — до кінця 2027 року, у Миколаївській — до 31 жовтня 2026 року, а у Вінниці — до серпня 2027 року.

Окрім помітної різниці у вартості робіт, Київську та Черкаську області відрізняє ще одна деталь — підходи до оприлюднення договорів. Київський замовник не опублікував договір, пояснюючи це обґрунтуванням комісії Департаменту цивільного захисту та оборонної роботи Київської ОДА, у якому договір віднесли до інформації з обмеженим доступом, а його оприлюднення може становити загрозу національній безпеці. У Черкаській області договір спочатку також не оприлюднили та ніяк не пояснили таке рішення. Утім, згодом його все ж опублікували — уже в складі змін до договору. Водночас у Миколаївській та Чернівецькій областях, а також у Вінниці договори оприлюднили відразу, не вбачаючи підстав для їх приховування.

«Укрзалізничавтоматика» ймовірно пов’язана з депутатом у розшуку НАБУ

ТОВ «Укрзалізничавтоматика» фактично домінує на ринку модернізації систем централізованого оповіщення. Загальна вартість укладених контрактів з 2023 року становить 433 млн грн, з яких 7,1 млн грн — на розроблення та коригування проєктної документації. Окрім вищезгаданих контрактів, компанія з 2024 року модернізує системи оповіщення у Кам’янській та Луцькій громадах. Показовим є і розподіл підрядів: у 2025 році на ТОВ «Укрзалізничавтоматика» припадає 74% від загальної вартості всіх договорів на такі послуги.  

Вона зареєстрована у Києві і є дистриб’ютором польських систем оповіщення Digitex. ТОВ «Укрзалізничавтоматика» належить ТОВ «Нафтогазові технології», бенефіціаром якого вказаний Олексій Колесник. Хоча фірму заснували ще у 2010 році, її активні тендерні успіхи почалися лише влітку 2023 року. До повномасштабної війни вона мала лише три публічні договори на загальну суму приблизно 16,5 тис. грн.

Різкий стрибок у розвитку бізнесу компанії стався у 2023 році. Тоді народний депутат із групи «Довіра» Сергій Шахов публічно почав просувати тему модернізації систем оповіщення. Наприкінці березня 2023 року Шахова оголосило у розшук НАБУ — його звинувачують у недостовірному декларуванні на понад 60 млн грн. 

Тоді ж журналісти hromadske опублікували розслідування про те, що Шахов лобіював оновлення систем оповіщень в Уряді, щоб просувати свою компанію, яка до того ж має російський слід. Вони показали листи депутата до прем’єр-міністра Дениса Шмигаля.  Журналісти припустили, що Шахов просував компанію «Укрзалізничавтоматика», з якою міг бути пов’язаний його радник — Микола Самбожук. Також журналісти писали, що Самбожук раніше мав подібний бізнес у росії і, за їхніми даними, у 2007 році отримав російський паспорт.

Ще у 2023 році аналітики DOZORRO припускали, що «Укрзалізничавтоматика» може стати монополістом на ринку систем оповіщення в Україні, і звертали увагу, що на той момент компанія не користувалася значною популярністю серед замовників. Однак, як бачимо, ситуація змінилася і прогнози справдилися.

Надмірні вимоги у кожному тендері 

Спільна риса тендерів, підрядником яких стало ТОВ «Укрзалізничавтоматика», — жодній із них не вдалося провести закупівлі з першої спроби. Через втручання аудиторів замовники були змушені скасовувати або відмінювати закупівлі та переоголошувати їх. Держаудитслужба знаходила невідповідності як у тендерних документаціях, так і у пропозиціях учасників. Примітно і те, що майже в кожній оголошеній закупівлі потенційні учасники ставили замовникам запитання щодо дискримінаційних вимог. У деяких зверненнях згадувалося і ТОВ «Укрзалізничавтоматика». Саме тому аналітики DOZORRO проаналізували тендерні документації цих проєктів.

Аналіз показав системне використання у тендерних документаціях умов, які можуть обмежувати конкуренцію. У більшості випадків на торги приходило ТОВ «Укрзалізничавтоматика», яке й ставало переможцем. 

Замовники застосовували комплекс вимог, які створювали значні бар’єри для участі, насамперед для середнього та малого бізнесу. Так, у тендерах Київської, Черкаської, Чернівецької та Миколаївської областей вони вимагали спеціальний дозвіл на роботу з державною таємницею.

Окремим бар’єром стали жорсткі умови щодо еквівалентного обладнання у вінницького, київського та чернівецького замовника. Учасники мали довести, що їхнє альтернативне обладнання повністю відповідає проєкту — фактично без права на помилку. Насправді для оцінки вистачило б просто порівняльної таблиці, яку просили замовники. Але вони додатково вимагали гарантійні листи або інші документи, що робило умови занадто складними. У результаті бізнес змушений пропонувати саме те обладнання, яке закладене у проєкті — часто під конкретного виробника — щоб уникнути ризику відхилення. Це суттєво звужує конкуренцію.

Серед надмірних вимог — обов’язкова наявність одразу семи сертифікатів ISO або ДСТУ, зокрема й досить специфічних стандартів на кшталт ISO 50001 (енергоменеджмент) чи ISO 41001 (фасиліті-менеджмент). Таку вимогу застосовували замовники у Вінниці, Києві, Черкасах та Миколаєві. Водночас частина цих стандартів не має прямого зв’язку з монтажем технічних систем і виглядає як додатковий фільтр, який відсікає потенційних учасників без значних ресурсів.

Подібні вимоги повторювалися у тендерній документації кількох областей — зокрема Київської, Черкаської, Миколаївської та Чернівецької. Це може свідчити про використання схожих підходів до підготовки тендерної документації. На можливу централізовану підготовку документів також можуть вказувати метадані тендерних файлів. Зокрема, у документах із Київської, Черкаської та Миколаївської областей власником файлів зазначено ThinkPad. Це може свідчити про використання одного шаблону або підготовку частини документації поза межами конкретних регіональних організаторів.

Траплялися й інші потенційно дискримінаційні умови. Наприклад, чернівецький замовник вимагав акт обов’язкового відвідування об’єкта з підписом замовника. Без такого підпису подати пропозицію фактично неможливо. У Вінниці ж замовник вимагав авторизаційні листи від виробника обладнання Digitex. Така умова фактично ставить учасника у залежність від третьої сторони — виробника або офіційного представника. Ще замовник просив підтвердити, що вимірювальні прилади — мегомметр, вимірювач опору заземлення та багатофункціональний електровимірювальний пристрій — справні і перевірені. Для цього просив свідоцтва про повірку від уповноважених організацій, наприклад ДП «Укрметртестстандарт». Крім того, компанії мали показати, що мають право робити такі вимірювання, через сертифікат визнання вимірювальних можливостей із додатками. Хоча такі документи можуть бути необхідними вже на етапі виконання робіт, їх вимога на етапі подання пропозиції є надмірною та звужує коло потенційних учасників.

Параметр порівняння	Вінниця	Київська обл.	Миколаївська обл.	Черкаська обл.	Чернівецька обл.
Пакет із 7 сертифікатів ISO (9001, 14001, 45001, 50001, 8965, 41001, 22301)	ТАК	ТАК	ТАК	ТАК	НІ
Жорстка вимога щодо «Еквіваленту» (окрім порівняльної таблиці,необхідно ще й гарантійний лис/інший документ)	ТАК	ТАК	НІ	НІ	ТАК
Лист-авторизація від виробника (Digitex)	ТАК	НІ	НІ	НІ	НІ
Акт відвідування об’єкта	НІ	НІ	НІ	НІ	ТАК
Переможець	ТОВ «Укрзалізничавтоматика»	ТОВ «Укрзалізничавтоматика»	ТОВ «Укрзалізничавтоматика»	ТОВ «Укрзалізничавтоматика»	ТОВ «Метеор АйТі»

Торік «Укрзалізничавтоматика» намагалася зайти і на ринок Житомирської області, але безуспішно. Замовник відхилив її пропозицію через неточності у документах про ресурси. Наші аналітики перевірили тендер і не виявили у документації явних дискримінаційних вимог, за винятком вимоги про наявність спеціального дозволу на роботу з державною таємницею, що потенційно звужує коло учасників.

Нині триває ще один масштабний тендер — оновлення системи оповіщення в Кременчуці. Договір на 61 млн грн Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Кременчуцької міської ради планує підписати з ТОВ «Компас Інженіринг», хоча інший учасник пропонував виконати роботи дешевше. Втім, його пропозицію відхилили правомірно — вона не відповідала технічним вимогам тендерної документації. Наш аналіз тендерної документації не виявив дискримінаційних умов.

Висновок

Загалом аналіз показує тривожну тенденцію: ринок модернізації систем оповіщення фактично концентрується навколо однієї компанії — ТОВ «Укрзалізничавтоматика». Ще у 2023 році журналісти звертали увагу на ризик формування такого сценарію — і зараз він, схоже, справджується. 

Одним із факторів, що може цьому сприяти, — підходи до формування тендерної документації. Замовники часто прописували складні та специфічні вимоги — від великої кількості сертифікатів до жорстких обмежень щодо еквівалентного обладнання та додаткових документів. І що важливо — подібні підходи повторюються в різних регіонах. У результаті конкуренція виглядає радше формальною: альтернативні постачальники майже не мають шансів, а переможець часто передбачуваний. Ситуацію ускладнює і те, що ця ж компанія нерідко бере участь у розробці проєктів, за якими потім виконуються роботи.

Усе це разом змушує ставити незручне, але логічне питання: чи маємо ми справу з ринком, який сам по собі сконцентрувався навколо сильного гравця, чи з системою, де умови підлаштовуються під конкретну компанію.

Цей матеріал підготовлено в межах проєкту “Цифровізація для зростання, доброчесності та прозорості” (UK DIGIT), що виконується Фондом Євразія та фінансується UK Dev.

Матеріал створено за фінансової підтримки Програми допомоги з міжнародного розвитку від Уряду Великої Британії. Зміст є винятковою відповідальністю Transparency International Ukraine; висловлені погляди не обов’язково відображають офіційну політику Уряду Великої Британії.

Резюме

За 14 місяців замовники уклали 257 тис. прямих надпорогових договорів на 401,7 млрд грн. Це приблизно 6% кількості договорів у системі та майже 28% від їхньої загальної вартості. Тому хоч таких закупівель відносно небагато, їхній фінансовий масштаб суттєвий.

Водночас майже половина всієї суми (43,3%) прямих надпорогових закупівель припадає на закупівлі природного газу замовником, на якого уряд поклав спецобов’язки. Це звіти про про продаж газу в межах групи «Нафтогаз», які зробили обов’язковими у 2023. Ці закупівлі можуть спотворювати статистику і прибільшувати проблему з прямими неконкурентними закупівлями в Prozorro, зокрема в очах міжнародних партнерів.  

Загалом ситуацію з неконкурентними надпороговими закупівлями покращить повернення переговорної процедури. Якщо не враховувати закупівлі природного газу в межах групи «Нафтогаз», зараз приблизно 70% вартості контрактів становлять закупівлі за підставами, за якими раніше треба було проводити саме її. Переговорна процедура передбачає консультації з кількома постачальниками де це можливо, та механізм оскарження, які зменшують ризики порушень і неефективних рішень.

Прямі закупівлі можна залишити як винятки для тих випадків, які зумовлені саме воєнним станом. Наприклад, коли замовник перебуває на території активних бойових дій. У той же час, низку підстав треба взагалі переоцінити — чи справді вони необхідні. 

Обсяги і динаміка закупівель

Від 30 липня 2024 року до 30 вересня 2025-го замовники уклали 257 тис. прямих надпорогових угод. Їхня вартість на момент дослідження становила 401,7 млрд грн. Це майже 28% від загальної поточної суми договорів, укладених за цей період. Їхня вартісна питома вага у сфері закупівель суттєва, хоча кількість таких закупівель і помірна — 5,87% від усіх.

Активність замовників значною мірою підпорядкована бюджетному та плановому циклу. Плавне зростання кількості лотів і загальної суми договорів спостерігається до січня 2025, після чого поступово знижується до березня. Така динаміка схожа з загальною динамікою по всім методам закупівель і може пояснюватися поєднанням сезонних факторів, а також бажанням використати залишки бюджету до кінця року та закупівлями для нового року. Під час аналізу сезонності ми не враховували звіти про закупівлі природного газу в межах групи «Нафтогаз», адже вони сильно викривлювали статистику.

Це означає, що планування та контроль бюджетних ресурсів у прямому сегменті закупівель потребують підвищеної уваги в сезон пікового навантаження, щоб запобігти неефективному використанню коштів та потенційним ризикам закупівель.

Які підстави застосовують замовники

Протягом 14 досліджуваних місяців 84,4% вартості прямих надпорогових закупівель припало на п’ять найбільш поширених підстав із майже трьох десятків. Ними стали:  

1. Закупівля природного газу суб’єктом, на якого покладені спецобов’язки – 43,3%. У чотирьох таких закупівлях на 82,8 млрд грн замовник некоректно вказав підставу в електронному полі, тож їх ми додали вручну на основі документу обґрунтування.
2. Відсутність конкуренції з технічних причин – 19,1%.
3. Захист критичної інфраструктури та енергетики – 8,1%.
4. Закупівлі з нагальної потреби – 7,6%.
5. Відмінено відкриті торги через відсутність пропозицій – 6,4%.

За кількістю лотів на чотири найпоширеніші підстави припадає 78,1% закупівель:

1. Відсутність конкуренції з технічних причин – 29,9%.
2. Відмінено відкриті торги через відсутність пропозицій – 18,3%.
3. Закупівлі з нагальної потреби – 15,7%.
4. Послуги з адвокатської діяльності – 14,2%.

Кожна з цих підстав має свої особливості застосування та пов’язані ризики.

За підставою відсутності конкуренції з технічних причин замовники можуть проводити закупівлі в природних монополістів (коли відсутність конкуренції прямо визнана Антимонопольним комітетом) або в інших випадках. Для приблизної оцінки частки закупівель, які здійснюють саме у природних монополістів, ми використали зведені відомості АМКУ про них станом на 31 жовтня 2025. На них припадає 56,1% закупівель за підставою відсутності конкуренції з технічних причин за кількістю лотів та 51,8% за сумою.

В інших випадках відсутність конкуренції може виникнути і через вендорлок, коли змінити виконавця невигідно чи й взагалі неможливо. Наприклад, у закупівлях ІТ-послуг така залежність може виникати через особливості побудови ІТ-продукту, відсутність повної технічної документації на нього, використання рідкісних мов програмування. Фактична монополізація розробниками права на розвиток створених ними рішень може призводити до зростання вартості послуг і зниження мотивації підрядника впроваджувати інновації чи підвищувати якість через відсутність конкуренції. Детальніше з цією проблемою ви можете ознайомитися у дослідженні закупівель ІТ в Prozorro. Водночас не кожне обмеження конкуренції є однозначно негативним або зумовленим недоброчесною поведінкою замовника чи постачальника. У низці ситуацій, зокрема пов’язаних із національною безпекою, обороноздатністю чи захистом критичної інфраструктури, застосування спеціальних технічних рішень, закритих архітектур чи обмеженого кола виконавців може бути об’єктивно виправданим і спрямованим на мінімізацію ризиків для держави. Аналогічно і з іншими предметами закупівель.

У прямих закупівлях через нагальну потребу є ризик того, що вона насправді не така вже й нагальна — або що вона стала такою через дії самого замовника, який чомусь не провів закупівлю раніше. Закупівель за цією підставою більшає під кінець бюджетного року — у період із вересня по грудень їхня кількість зростає приблизно на 50%. Тому найімовірніше, замовники використовують цю підставу і тоді, коли треба просто встигнути використати кошти в межах бюджетного року. 

Коли замовник укладає прямий договір через те, що ніхто не прийшов на тендер, умови цих двох закупівель мають бути незмінними. Однак чи дотримуються замовники цього на практиці — наприклад, чи вимагають вони від контрагентів наявність усіх тих довідок, які просили в учасників на невдалих торгах — перевірити складно. Адже в системі вони оприлюднюють лише сам договір. Існують випадки, коли замовники взагалі укладають декілька контрактів замість одного.  

Серед прямих договорів на послуги з адвокатської діяльності масові закупівлі на невеликі суми поєднуються з кількома великими стратегічними контрактами. 65% усіх закупівель за вартістю концентруються у п’яти замовників — АТ «Укрнафта», НАК «Нафтогаз України», КП «Дніпровський метрополітен», Східний та Південно-Східний міжрегіональні центри з надання безоплатної правничої допомоги. При цьому, за кількістю лотів майже 97% належить лише двом останнім центрам правничої допомоги, де вони систематично закуповують послуги адвоката за надання безоплатної вторинної правничої допомоги. Ми також зацікавилися, як закуповують послуги адвокатів інші такі міжрегіональні центри. Виявилося, що вони також масово укладають невеликі прямі договори, але не вказують в електронному полі їх підставу. Тож загалом таких лотів від центрів правничої допомоги за перевірений період було майже 73 тис. на 646 млн грн. 

У випадку із адвокатськими послугами виникає питання, чи точно варто дозволяти купувати їх напряму. Наприклад, послуги з юридичного консультування та юридичного представництва купують конкурентно. Аналогічно конкурентні процедури застосовують для придбання низки й інших високоінтелектуальних послуг — наприклад, консалтингу або аудиту.

Що саме купують

Найчастіше замовники використовували неконкурентні надпорогові закупівлі для придбання послуг. На них припадає 57,47% усіх таких закупівель — це понад 147 тис. з 257 тис. лотів. Однак у грошовому вимірі послуги становлять лише 19,7% від загальної суми укладених угод. Це свідчить, що більшість із них невеликі за обсягом, але масові за кількістю. 

Зовсім інша ситуація з товарами. Хоча за кількістю їх закупівель менше, ніж послуг — 40,15% від усіх або понад 103 тис. лотів, — саме вони формують майже дві третини всієї суми прямих договорів, приблизно 255 млрд грн.

Найменша частка припадає на роботи — лише 2,38% від кількості або приблизно 6 тис. лотів. Водночас за вартістю вони охоплюють 16,88% всіх неконкурентних надпорогових закупівель (майже 68 млрд грн).

Якщо ж заглибитися в коди CPV, вартість прямих закупівель суттєво сконцентрована у трьох категоріях — на них припадає понад 69% суми. При цьому окремі категорії формують значну частку суми договорів за відносно малої кількості лотів.

Газове паливо (09120000-6) є ключовою категорією за фінансовим обсягом. Попри незначну частку у загальній кількості лотів, саме на газ припадає найбільша частка вартості договорів. Одна з причин — обов’язок ТОВ «Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”» звітувати про закупівлі природного газу у своєї ж материнської компанії та ще інших підприємств у групі. Це дочірнє підприємство НАК «Нафтогаз України», яке здійснює гуртовий продаж природного газу для промислових споживачів, бюджетних установ та постачальників.

Також варто звернути увагу, що майже 8,7 тис. договорів на закупівлю природного газу уклали напряму після попередніх невдалих торгів. У досліджуваний період лише 8,3% конкурентних закупівель цього товару вдалося успішно завершити.

Загалом Україна зобов’язалася забезпечити вільний ринок електроенергії та газового палива. Водночас уряд поклав спеціальні обов’язки на ТОВ «Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”» — компанія зобов’язана постачати природний газ бюджетним установам за пільговим тарифом. Якихось окремих правил для цього випадку не передбачено, тож замовникам доводиться оголошувати відкриті торги, на які ніхто не приходить через низьку очікувану вартість, і вже потім укладати прямий договір із компанією Нафтогазу за низькою ціною. Зрідка — наприклад, влітку, коли ціна на цей товар нижча, — торги все-таки вдається провести. Але загалом чимало ресурсів витрачається на формальні процедури. 

Для аналізу сфери будівельних робіт (CPV-45000000-7) ми об’єднали всі закупівлі за другою цифрою коду CPV, оскільки тут предмет закупівлі визначається за об’єктами, а не за класифікатором. Три підстави формують 75,7% усієї вартості прямих надпорогових закупівель, хоча разом складають лише 51,3% кількості лотів. А саме йдеться про захист об’єктів критичної інфраструктури та енергетики, нагальну потребу та закупівлю додаткових робіт до основного договору (до 50%). Необхідність закупівель додаткових робіт вказує на потенційні проблеми з якістю проєктування об’єктів та точністю визначення їхньої вартості на етапі планування, зокрема через складність таких проєктів. 

Водночас прямі закупівлі через неподання жодної пропозиції масові за кількістю, але формують відносно невелику частку вартості. Недостатня конкуренція в цій сфері може свідчити про потенційні бар’єри участі, наприклад, надмірні вимоги у тендерній документації, або про обмежене коло підрядників.

Закупівлі пари, гарячої води та пов’язаної продукції (09320000-8) характеризуються високою часткою процедур, проведених за відсутності конкуренції з технічних причин. Це відповідає природі ринку, де постачання часто здійснюється локальними монополіями, а можливість альтернативного вибору постачальника обмежена.

Хоча категорії «Електрична енергія» (09310000-5) та «Розподіл електричної енергії» (65310000-9) належать до однієї сфери, вони мають відмінну структуру підстав для проведення прямих надпорогових закупівель. У закупівлях самої електроенергії як товару з великим відривом (приблизно 70%) — як за сумою, так і за кількістю процедур — домінує підстава укладення договору з постачальником останньої надії або постачальником універсальної послуги. Водночас суттєву частку (21%) становлять відсутність конкуренції з технічних причин та відміна торгів через неподання пропозицій. Така структура свідчить, що в цій категорії застосування прямих договорів значною мірою залежить від якості планування і проведення закупівель та рівня ринкової активності постачальників.

Натомість послуги з розподілу електричної енергії на конкретній території надає один оператор системи розподілу, а тарифи встановлює державний регулятор. За таких умов переважання підстави «відсутність конкуренції з технічних причин», 95,5% за кількістю та 97,6% за сумою договорів, має об’єктивний характер і зумовлене природною монополією відповідних операторів. 

Тож попри галузеву спорідненість, ці дві категорії формують різні моделі неконкурентних закупівель і потребують різного підходу до оцінки ризиків.

Закупівлі в категорії Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном (34710000-7) здебільшого спрямовані на задоволення нагальних потреб Збройних Сил України або припадають на закупівлі замовників із зони активних бойових дій.

Оскільки частина підстав для неконкурентних надпорогових закупівель пов’язана з предметом закупівлі, певні категорії в топі були очікувані — наприклад, природний газ або юридичні послуги. І загалом основну частку прямих надпорогових договорів займають закупівлі різноманітних енергоносіїв. 

У кожній категорії спостерігається переважання кількох основних підстав для укладення прямих договорів. Водночас на вибір, яку з них застосувати, можуть впливати різні обставини: технічні обмеження, відсутність конкурентів, нагальні потреби.

При цьому, інколи замовники зазначають некоректні підстави. Наприклад, так газове паливо купували за підставою придбання гемопоетичних стовбурових клітин. Водночас у закупівлях природного газу серед постачальників із покладеними спеціальними обов’язками трапляються й контракти на постачання газу для шкіл. Утім, такі випадки не мали настільки масового характеру, щоб суттєво вплинути на загальну статистику за вартістю.

Моніторинг прямих закупівель

Держаудитслужба охопила моніторингом 1062 лотів або 0,41% надпорогових закупівель, проведених напряму за досліджуваний період. У конкурентних закупівлях охоплення моніторингами майже в 7 разів вище і складає 2,73% від загальної кількості закупівель, які можна моніторити. Аналогічна тенденція спостерігається і у вартісному вимірі: моніторинг охоплює лише 2,3% сумарної вартості прямих надпорогових договорів, тоді як у конкурентному сегменті — 20,9%. Навіть якщо не враховувати вартість закупівель природного газу в межах групи «Нафтогаз», а також закупівель у природних монополістів, постачальників останньої надії та універсальної послуги — охоплення все одно досягне тільки 5% вартості прямих контрактів. Такий розрив у порівнянні з конкурентними закупівлями свідчить, що прямі закупівлі значною мірою залишаються поза фокусом моніторингу. Водночас вони також потребують контролю, адже не передбачають ні конкуренції, ні запобіжників на зразок оскарження в АМКУ. 

Найбільші обсяги моніторингів припадають на будівельну галузь (CPV 45) та енергетичний сектор (CPV 09), де суми контрактів сягають мільярдів гривень. Тож загалом моніторинги зосереджені на сферах із високим фінансовим навантаженням та підвищеним ризиком неефективного використання коштів. Значну увагу приділено також промисловій техніці (CPV 42) та послугам з ремонту і технічного обслуговування (CPV 50).

Водночас у топ-3 за кількістю моніторингів попадає сфера готельних, ресторанних послуг та послуг з роздрібної торгівлі (CPV 55) з обсягом коштів понад 90 млн грн. У 98% випадків ідеться про послуги організації харчування закладів освіти. Такі закупівлі переважно моніторили управління Західного офісу Держаудитслужби, зокрема у Хмельницькій та Тернопільській областях, де їх перевіряли утричі частіше, ніж будівельні закупівлі. Виявлені порушення за цим CPV переважно стосувалися неоприлюднення або невчасного оприлюднення обґрунтування підстави закупівлі. Тож за результатами більшості моніторингів аудитори зобов’язували провести роз’яснювальну роботу та навчання уповноважених осіб.

Загалом порушення у прямих надпорогових закупівлях під час моніторингу аудитори виявляли в 67,8% випадках. Цей показник трохи вищий ніж в конкурентних закупівлях, де він становить 61,3%. Хоча відрив у 6 відсоткових пунктів не критично великий, він може свідчити про те, що в прямих неконкурентних закупівлях підвищені ризики недотримання законодавства. Але тут важливо зрозуміти, які саме порушення виявляють аудитори. Комплексно це зробити важко, бо в електронному полі на Prozorro Держаудитслужба майже завжди вказує тип порушення як «Інші порушення законодавства у сфері закупівель», і деталі доводиться шукати вручну у тексті висновку. Тому варто оновити види порушень у системі і коректно їх застосовувати, щоб мати можливість аналізувати проблеми прямих закупівель.

Підсумовуючи, прямі надпорогові закупівлі варто більше охопити контролем. Самі сектори для моніторингів Держаудитслужба здебільшого вибирає добре — концентрується на будівництві, енергетиці та суміжних сферах, де найбільші обсяги закупівель і підвищені корупційні ризики. Питання викликає надмірна увага Західного офісу до закупівель послуг харчування в закладах освіти. Вони не дуже поширені і порівняно невеликі за вартістю, а порушення в них здебільшого пов’язані з неоприлюдненням або невчасним оприлюдненням інформації. Тож офісу доцільно вдосконалити методологію відбору прямих надпорогових закупівель для моніторингу.

Зміни у договорах

Зміни до договорів були внесені у 36,7 тис. лотів, що становить понад 14% від загальної кількості прямих надпорогових закупівель. Водночас сукупна вартість змінених договорів сягнула 140 млрд грн, тобто майже 35% від загальної вартості всіх договорів у цьому сегменті. Для порівняння, у конкурентних закупівлях зміни відбувалися частіше: вони охопили 21,8% лотів і 44,7% від загальної вартості договорів за відповідний період. Отримані дані свідчать, що хоча зміни до договорів у прямих надпорогових закупівлях фіксуються рідше, ніж у конкурентних, їхній фінансовий масштаб все ще суттєвий. Більшість змінених договорів припадає на випадки, коли підставою використання прямих договорів були відсутність конкуренції з технічних причин (41,81% від усіх змінених договорів) або відсутність пропозицій на відкритих торгах (32,53% від усіх змінених договорів). Але їхні частки такі великі, бо це загалом найбільш поширені підстави застосування прямих надпорогів. Якщо ж дивитися, скільки договорів змінювали в межах кожної підстави проведення прямих закупівель, лідери будуть такі:

• закупівля природного газу суб’єктом, на якого покладені спецобов’язки — змін зазнали 38,34% договорів (якщо говорити саме про закупівлі групи «Нафтогаз», то 41,2%);
• закупівля додаткових робіт чи послуг у того самого учасника до 50% ціни попереднього/існуючого договору — 28,11% договорів;
• ніхто не прийшов на тендер — 25,38%.

Щоб оцінити обґрунтованість цих змін та потенційні ризики зловживань, необхідно додатково поглиблено проаналізувати їхню суть.

Порівняння з переговорною процедурою 

Від переговорної процедури відмовилися в перший рік повномасштабного вторгнення на користь ще гнучкішого механізму. У постанові №1178 підстави переговорної процедури стали підставами для прямих угод. На початку такі зміни могли бути виправданими для забезпечення потреб замовників, зокрема для захисту, енергетики й критичної інфраструктури. Проте таке розширення дискреції замовників створюють ризики маніпуляцій та обходу конкурентних процедур, коли частина закупівель укладається прямими договорами без належної перевірки підстав.

За аналогічний період з 30 липня 2020 до 30 вересня 2021 року, останні роки перед повномасштабним вторгненням, замовники провели 100,6 тис. переговорних процедур, за якими уклали договорів на 101,7 млрд грн. Тобто в середньому на неї припадало 7,2 тис. угод щомісяця на 7,3 млрд грн. Це значно менше, ніж зараз — у досліджуваний період прямих надпорогових контрактів укладають середньомісячно 18,4 тис. на 28,7 млрд грн. Тобто загалом кількість лотів такого типу зросла понад вдвічі, а обсяг контрактів — майже в 4 рази. Звісно, тут варто врахувати два фактори:

• висока інфляція за останні роки;
• зростання кількості підстав для прямих надпорогових угод.

Як у переговорній процедурі, так і в прямих закупівлях за особливостями воєнного часу, лідером за кількістю та обсягом витрат залишається відсутність конкуренції з технічних причин. За переговорною процедурою саме ця підстава охоплює майже 52% лотів і понад 50% вартості договорів. Аналогічна підстава на першому місці також у прямих закупівлях за особливостями — майже 30% договорів і 19% загальної вартості договорів. Тож для переговорної процедури перелік найпоширеніших підстав, який займає 95,7% за вартістю договорів, такий: 

1. Відсутність конкуренції з технічних причин — 51,8 млрд грн (50,9%) за сумою договорів та 52% за кількістю лотів.
2. Ніхто не прийшов на тендер — 21,4 млрд грн (21%) та 30% лотів.
3. Необхідність проведення додаткових будівельних робіт — 15,6 млрд грн (15,3%) та 2,5% лотів.
4. Нагальна потреба (сукупно за всіма абзацами цієї підстави в законі) — 6 млрд грн (5,9%) та 3,9% лотів. 
5. Необхідність захисту прав інтелектуальної власності — 2,6 млрд грн (2,6%) та 2,2% лотів.

За типом предмета закупівлі розподіл у переговорних процедурах схожий на той, що є у прямих договорах. Суттєва відмінність була лише у вартості товарів і послуг. Раніше вони займали 37% і 48% суми договорів відповідно, а тепер на товари йде більше коштів — 63% проти 20%. 

Найбільше коштів за переговорною процедурою також припадало на енергоресурси та будівництво. Але тоді природний газ не домінував так сильно за вартістю угод. Ще не було звітування за закупівлі природного газу в межах групи «Нафтогаз», але й закупівлі в постачальника останньої надії були значно менші за обсягами.

Якщо не враховувати закупівлі газу в межах групи «Нафтогаз», на підстави, за якими раніше замовники проводили переговорну процедуру, нині припадає 70,2% вартості прямих надпорогових угод. Це означає, що значна частка ринку прямих закупівель потенційно могла б проходити через більш контрольовану процедуру, що забезпечує прозорість та конкурентність.

Застосування переговорної процедури дає вагомі інституційні переваги: вона дозволяє проводити консультації з кількома потенційними постачальниками перед укладенням договору та передбачає механізм оскарження рішень. Навіть якщо оскарження трапляється рідко — менше ніж у 1% випадків — сама наявність цього інструменту створює стримувальний ефект і знижує ризики неконкурентних закупівель, зокрема тих, що грунтуються на заявленій відсутності конкуренції.

Так, запровадження переговорної процедури може стати ефективним механізмом підвищення прозорості та мінімізації ризиків у сегменті прямих закупівель, де контроль і конкуренція наразі обмежені.

 

Підсумки

За період із 30 липня 2024 року до 30 вересня 2025 року замовники уклали 257 тис. прямих надпорогових договорів на суму 401,7 млрд грн. Це приблизно 6% кількості договорів у системі та майже 28% від їхньої загальної вартості. Тому хоч таких закупівель відносно небагато, їхній фінансовий масштаб суттєвий.

При цьому, майже половина всієї суми (43,3%) прямих надпорогових закупівель припадає на закупівлі природного газу замовником, на якого уряд поклав спецобов’язки. Тобто на звітування про продаж цього товару в межах групи «Нафтогаз». Тут виникає питання, чи є взагалі потреба у таких звітах на Prozorro — приміром, до 2023 року їх не оприлюднювали.

Також багато закупівель газу — 8,7 тис. — відбуваються напряму після невдалих торгів. Замовникам вдалося завершити лише 8,3% таких конкурентних закупівель. До пошуку рішення треба залучати як Мінекономіки, так і Міненергетики. Адже наразі в публічних закупівлях сформувалася ситуація із квазі-вільним ринком газу: замовники начебто й можуть купувати його у будь-кого, але фактично змушені проводити безрезультатні торги.

Загалом ситуацію з неконкурентними надпороговими закупівлями покращить повернення переговорної процедури. Якщо не враховувати закупівлі природного газу в межах групи «Нафтогаз», зараз приблизно 70% вартості контрактів становлять закупівлі за підставами, за якими раніше треба було проводити саме її. Переговорна процедура передбачає консультації з кількома постачальниками де це можливо, та механізм оскарження, які зменшують ризики порушень і неефективних рішень.

Додатково варто звернути увагу на закупівлі за нагальною потребою — застосування цієї підстави зростає приблизно на 50% під кінець бюджетного року. Тож імовірно, частина з них проведена не стільки через нагальні обставини, скільки через виклики бюджетування. Однак це потребує додаткового дослідження.

Крім цього, доцільно технічно пов’язати в Prozorro невдалі відкриті торги до подальшої неконкурентної закупівлі, що проводиться через їх відміну. Це дозволить підвищити прозорість таких закупівель і покращити контроль за тим, щоб замовники на прямих закупівлях дотримувалися умов первісного тендеру.

Прямі закупівлі можна залишити як винятки для тих випадків, які зумовлені саме воєнним станом. Наприклад, коли замовник перебуває на території активних бойових дій. У той же час, низку підстав треба взагалі переглянути — чи справді вони необхідні. Наприклад, деякі підстави в системі зазначали всього у декількох або декількох десятках закупівель. Також доцільно розглянути інші способи для придбання послуг для надання безоплатної правової допомоги — приміром, рамкові угоди. 

Для ефективності як закупівель за переговорною процедурою, так і прямих договорів важливо навчати замовників — зокрема як краще визначати вартість таких контрактів та обирати постачальника.

І зрештою, прямі надпорогові закупівлі поки що всемеро менше охоплені моніторингом, ніж конкурентні — лише 2,26% суми проти 20,9%. Їм потрібно більше контролю, з фокусом на більш дороговартісні закупівлі та суттєві порушення. 

Це дослідження підготовлено в межах проєкту “Цифровізація для зростання, доброчесності та прозорості” (UK DIGIT), що виконується Фондом Євразія та фінансується UK Dev.

Дослідження створено за фінансової підтримки Програми допомоги з міжнародного розвитку від Уряду Великої Британії. Зміст є винятковою відповідальністю Transparency International Ukraine; висловлені погляди не обов’язково відображають офіційну політику Уряду Великої Британії.

Над дослідженням працювали

Керівник напряму: 

Іван Лахтіонов, заступник виконавчого директора Transparency International Ukraine з інноваційних проєктів

Автори дослідження:

Павло Дегтярьов, дослідник проєкту DOZORRO TI Ukraine

Катерина Русіна, проєктна менеджерка DOZORRO