Короткі висновки:  

• Законопроєкт №11082 є необхідним і давно очікуваним кроком до модернізації механізмів звернень і наближення до стандартів ЄС. Законопроєкт має прямий стосунок до євроінтеграційних зобов’язань України у сферах прозорості, підзвітності та участі громадян.

• Документ потрібен для чіткого розмежування сфери дії Закону «Про звернення» та Закону «Про адміністративну процедуру» (ЗАП).

• Чинний Закон 1996 року є застарілим і не відповідає сучасним стандартам взаємодії держави з громадянами.

• Поданий до ІІ читання законопроєкт містить недоліки, які можуть послабити позитивний ефект. Ключові рекомендації для доопрацювання:

1. привести перелік суб’єктів у відповідність до Конституції;
2. відмовитися від окремого виду «скарг щодо звернень»;
3. чітко гарантувати очний особистий прийом.

Як є зараз? 

Закон України «Про звернення громадян» (1996 р.) регулює реалізацію двох конституційних прав:

• права на звернення;
• права на участь в управлінні державними справами.

Реалізація цих прав здійснюється через подання таких видів звернень:

• пропозиції (зауваження);
• заяви (клопотання);
• скарги;
• електронні петиції (як особливий вид звернень громадян).

Попри формальне визначення видів звернень, їх змістовне розмежування є недостатнім:

• «заява» охоплює за своєю суттю різні типи звернень — від прохань про реалізацію прав до повідомлень про порушення законодавства чи висловлення оціночних суджень;
• ці звернення мають різну правову природу, але розглядаються за однаковими правилами.

Після ухвалення Закону України «Про адміністративну процедуру» (ЗАП):

• врегульовано порядок розгляду скарг;
• визначено відносини між суб’єктами публічної адміністрації та фізичними й юридичними особами;
• запроваджено процесуальні гарантії належного адміністрування відповідно до стандартів ЄС.

З урахуванням прийняття ЗАП:

• до статті 12 Закону «Про звернення громадян» внесено положення, за яким звернення і скарги, що належать до сфери регулювання ЗАП, розглядаються саме за процедурою ЗАП;
• фактично більшість заяв і скарг уже сьогодні підпадають під дію ЗАП, що створює паралельне регулювання.

Цифровий лабіринт: чому десятки сервісів не полегшують життя

Міста можуть мати десятки електронних сервісів, чат-ботів, мап, дашбордів і мобільних застосунків, але не давати громадянину простого входу в цю екосистему. Саме тому в наших дослідженнях ми перевіряємо принцип «єдиної точки входу» — наявність зручних, постійно оновлюваних тематичних сторінок із повною інформацією та коректними посиланнями. Це відповідає європейському підходу user-centricity, де сервіси мають будуватися з позиції користувача.

На практиці ситуація з сайтами міських рад часто протилежна: інформація розпорошена між новинами, документами, підрозділами і застарілими сторінками, а пошук не допомагає швидко знайти потрібне. Восени ми перевірили 11 великих міст за дев’ятьма темами — від регламенту ради і доступу до засідань до гуманітарної допомоги, єВідновлення, інформації для ВПО, захисників і захисниць. Повністю принцип «єдиної точки входу» забезпечив лише Київ. Львів майже досяг цього показника: окремі сторінки створені для всіх тем, окрім гуманітарної допомоги. 

Схожу ситуацію ми фіксували і на більшій вибірці міст. Лише 18 із 50 міст мають окремий розділ або сайт, де зібрані коректні посилання щонайменше на сім актуальних електронних сервісів. Актуальні комплексні мобільні застосунки, які оновлювалися у 2025 році і можуть надати доступ до всіх електронних міських сервісів, мають лише 6 із 50 найбільших міст — Київ, Харків, Одеса, Дніпро, Кривий Ріг та Кременчук.

Причини цієї фрагментарності різні: зміщення пріоритетів на безпеку, нестабільність політичного середовища, відтік кадрів, а також паралельна реалізація проєктів з різними донорами без єдиної «парасольки».

Не всі міські голови говорять з громадою

Ще один тривожний сигнал — те, як мери звітують перед людьми. За законом очільник громади має двічі на рік вийти до жителів громади, подивитися їм в очі та чесно розповісти, що зроблено. У реальності ця норма часто перетворюється на формальність — сухі слайди, зведені в одне суцільне полотно, звіти від підрозділів міської ради, пафосні відеоролики або заздалегідь підготовлені зручні ефіри.

Наша перевірка 100 найбільших громад шокувала: кожен п’ятий міський голова просто проігнорував обов’язок відзвітувати перед людьми за 2024 рік. Ще у значній частині міст звітування відбулося лише у вигляді текстових матеріалів на сайті — без публічної зустрічі та можливості поставити запитання. Повноцінний діалог із громадою відбувся менш ніж у чверті випадків. І навіть вимога закону не завжди стає ключовим аргументом у наших дебатах з міськими радами.

А серед 20 обласних центрів лише Львів та Хмельницький знайшли сміливість провести відкриту зустріч, презентувати звіт про виконання бюджету за минулий рік і роз’яснити, куди пішли податки громади у 2025-му. 

П’ятий рік великої війни, а про гуманітарку часто тиша

Дослідивши низку міст, ми побачили, що досі просідають сфери, котрі набули особливого значення після повномасштабного вторгнення, але уже мали б бути налагоджені на п’ятий рік великої війни. Йдеться про гуманітарну допомогу, компенсації за пошкоджене майно, сервіси та інформацію для ВПО, захисників і захисниць, соціальні послуги, актуальні дані про укриття, медицину, енергоспоживання. Тут міста демонструють найменш системні та структуровані підходи.

Найяскравіше це видно на прикладі гуманітарної допомоги. Повну необхідну інформацію про її надходження та розподіл публікують лише 3 із 50 найбільших міст — Миколаїв, Чернівці та Шостка. Водночас у 20 містах із 50 не оприлюднено жодної із запитуваних категорій інформації: ні тематичного розділу, ні звітів, ні принципів розподілу, ні переліків отримувачів.

Але така проблема не є нерозв’язною. Наприклад, Миколаїв, Чернівці та Шостка створили окремі тематичні сторінки, де зібрали ключову інформацію про гуманітарну допомогу, правила її отримання, пріоритетні групи та звіти. Навіть у воєнних умовах міста можуть побудувати зрозумілу і структуровану комунікацію, якщо сприймають її як управлінський пріоритет.

Від проєкту до проєкту: містам бракує стратегічного планування

У всіх наших дослідженнях видно спільну закономірність: міська влада, яка мислить стратегічно і має базові політики, програми та зрозумілу логіку розвитку, має більше шансів пережити кризи (у нас їх зараз не бракує), побудувати нову екосистему і підтримувати вже створені рішення. Якщо ж ініціативи сприймаються як окремі проєкти, інколи навіть як «послуга» міжнародним партнерам, то система швидко втрачає цілісність і тяглість, і дратує як містян, так і самих службовців.

Наприклад, в одному з обласних центрів за підтримки міжнародних партнерів був створений застосунок, який мав об’єднати електронні сервіси міста. Проте місто не змогло інтегрувати його у власну систему управління, і після кількох років підтримки розробниками проєкт фактично припинив роботу.

А один локальний Портал відкритих даних, створений за підтримки міжнародних партнерів, без належного управління з часом втрачає функціональність. І найновіші статистичні набори на тому порталі датуються 2023 роком. Формально ресурс існує, але не виконує свою роль як джерело актуальної інформації для громадян, бізнесу та дослідників.

У результаті міста накопичують інструменти, але не створюють цілісну систему.

Що з цим робити? 

Питання, яке має собі поставити місцева влада, полягає не в тому, чи будуть громади інтегруватися до ЄС, а в тому, наскільки місто готове зробити це вже зараз. Саме найближчі роки є критичним часом для цієї підготовки.

Наше дослідження показує, що більшість проблем виникає не через брак технологій чи ресурсів, а через відсутність системного підходу до комунікації з жителями, організації інформації та сервісів. 

Європейський підхід до врядування базується на принципах good governance (доброго врядування), закріплених, зокрема, у 12 принципах Ради Європи. Ідеться про орієнтири для побудови прозорої, ефективної та підзвітної влади, спрямованої на інтереси громадян. Ці принципи охоплюють як чесність виборів і верховенство права, так і прозорість, підзвітність, етику та сталий розвиток, спрямовані на створення інституцій, яким довіряють люди.

Тобто містам потрібно почати з фундаменту: переглянути архітектуру офіційних сайтів, створити окремі тематичні сторінки за ключовими темами, вибудувати повний цикл публікації інформації про роботу ради, наповнити єдині тематичні сторінки, окремо посилити цифрові рішення для соціальної сфери та вразливих груп та нарешті зробити пошук на сайтах інструментом доступу, а не декоративною функцією.

Для належного діалогу місцева влада так чи інакше зобов’язана іти і говорити зі своїми платниками податків, жителями громади — звітувати, пояснювати, будувати сталі дорослі і відповідальні взаємини. Тому принципи комунікації прості. Йдіть туди, де ваша аудиторія. Якщо ви дійсно хочете донести інформацію та бути підзвітним своїй громаді, то варто слідувати за своєю цільовою аудиторією туди, де вона, а не очікувати, що містяни будуть зранку і до світанку моніторити сайти міської ради та підпорядкованих підрозділів. Розвиток власних соцмереж, інструменти залучення, співпраця з місцевими медіа і проактивний «вихід до людей» — це важка, але необхідна постійна робота, результатом якої може стати видимість діяльності міської ради, повага до її представників і більш спокійна суспільна атмосфера. 

Ми вже розробили рекомендації та інструменти для самоперевірки. Вони дозволяють владі подивитися на себе очима містянина. Це важливо, бо зміни в цій сфері починаються не з великих бюджетів, а з визнання проблеми і готовності реорганізувати власні підходи до роботи.

Зрештою, євроінтеграція — це не про прапор ЄС на ратуші, а про міста, де влада говорить не лише про свої успіхи, але й про проблеми, та починає створювати зручний простір для людей. Справжня готовність міста до прозорості за стандартами Європи — це коли його житель може знайти потрібну інформацію, отримати допомогу чи перевірити витрати громади, зробивши два кліки у своєму смартфоні. Бо саме з прозорих цифрових рішень і чесного діалогу народжується довіра, без якої неможлива жодна успішна громада. Особливо у часи війни.

Матеріал підготовлено за підтримки Програми MATRA Посольства Королівства Нідерландів в Україні та за фінансової підтримки Швеції в межах програми інституційної розбудови Transparency International Ukraine.

Зміст цієї публікації є відповідальністю авторів/авторок і не обов’язково відображає офіційну позицію Посольства Королівства Нідерландів в Україні або Уряду Швеції.

Результати дослідження

Середній рівень виконання 40 індикаторів блоку «Відкриті дані» становить 23,1%. 

Найвищий результат у Києва – 44,3 зі 100 можливих балів. Позицією нижче – Луцьк із 40 балами, далі – Кропивницький і Львів, які отримали по 35,3 балів. Найменше балів у Одеси (0), Полтави (0) та Чернігова (9,9).

Своїм лідерством Київ завдячує двом обставинам. По-перше, у 2024 році столична влада затвердила ключовий розпорядчий документ, який врахував оновлені рекомендації Мінцифри, і почала методично наповнювати кабінет КМДА на data.gov.ua, спираючись на ці рекомендації. По-друге, на відміну від Луцька, Кропивницького, Львова і Дніпра, зараз Київ оприлюднює свої набори винятково на Єдиному державному вебпорталі відкритих даних, а тому проблеми з перенесення даних (харвестингом) на data.gov.ua не вплинули на результати міста. 

Що стосується міст, які опинились в рейтингу одразу позаду Києва, то Луцьк, Львів і Дніпро випередили столицю за результатами оцінки блока індикаторів, пов’язаних з політикою відкритих даних. Критичним для них, а також для Кропивницького стало те, що Мінцифри не налагодило щомісячне автоматичне перенесення даних з місцевих порталів відкритих даних на державний портал. 

Дані для аналізу аналітики вивантажували з data.gov.ua 5 грудня 2025 року. А як стало пізніше відомо з відповіді Мінцифри на запит програми «Прозорі міста», перенесення даних з порталів відкритих даних Кропивницької та Луцької міської ради здійснювалося 10 вересня 2025 року, Львівської міської ради – 15 вересня 2025 року, Дніпровської міської ради – 28 жовтня 2025 року. Через це у кожного із зазначених міст більше 10 «євроінтеграційних» наборів з щомісячною або щотижневою частотою оновлення не мали шансів подолати фільтр перевірки на наявність в них вчасно оновлених ресурсів. 

У двох обласних центрів – Одеси і Полтави – які не отримали жодного бала за результатами дослідження, зафіксовані однакові ключові проблеми: ці міста не мають окремого тематичного розділу на своїх офіційних сайтах, де були б зібрані ключові відомості про відкриті дані, а електронні кабінети Одеської міської ради і Полтавської міської ради на data.gov.ua станом на 5 грудня 2025 року виявились порожніми. Однак слід зауважити, що контекст діяльності цих міст дуже різний.

Офіційний сайт Одеської міської ради спроєктований так, що кількість сторінок «Відкриті дані» дорівнює кількості структурних підрозділів ОМС. Цей підхід до проєктування не відповідає сучасним європейським підходам до орієнтації на користувача (user-centricity) та створення «єдиних вікон» (one-stop-shops / single points of contact). Результати Одеси обумовлені також відсутністю затверджених ключових документів щодо open data та централізованого контролю за оприлюдненням наборів.

У Полтаві контекст зовсім інший. У грудні 2024 року міська рада затвердила «Порядок оприлюднення наборів даних Полтавської міської ради та її виконавчих органів у формі відкритих даних». Існує окремий сайт «Відкриті дані Полтавської міської ради», де можна знайти актуальні набори. Однак муніципалітет не зробив наступні кроки – не зібрав в одному місці на офіційному сайті всю доступну для користувачів інформацію про цю сферу, а також не виконує вимогу держави забезпечити зручне та зрозуміле оприлюднення наборів за принципом «єдиного вікна» на data.gov.ua.

Політика ОМС у сфері відкритих даних

Середній рівень виконання 10 індикаторів, які стосуються місцевих політик в сфері open data, становить 48,8%. Найвищий результат у Луцька – 20 із 22 балів.

Результати дослідження показали, що 8 із 11 міст мають на своєму офіційному сайті «єдину точку входу» в тему відкритих даних. Не забезпечили зручний доступ громадян до розділу з відповідною інформацією лише муніципалітети Одеси, Полтави і Харкова.

7 із 11 міських рад оприлюднили в цьому розділі посилання на розпорядчий документ, яким протягом останніх п’яти років був затверджений єдиний Перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних. Найсвіжішим виявилось розпорядження Луцького міського голови від 26 лютого 2025 року. В усіх цих 7 документах прописана відповідальність конкретних розпорядників інформації (виконавчих органів, комунальних підприємств та установ) за кожен набір даних. 

Водночас 9 із 11 міст не приділили належної уваги тому, заради чого оприлюднюються дані, – сервісам, що створюються на їх основі. Журналісти та дослідники за потреби можуть вивантажити необхідні файли у форматах CSV / JSON / XML, проаналізувати їх і зробити належні висновки. Але головна мета публікації наборів ОМС в тому, щоб дані постійно працювали і, серед іншого, застосовувалися для проєктування зручних інструментів для мешканців (мап, чат-ботів, мобільних додатків тощо). Лише муніципалітети Луцька та Львова навели у відповідних розділах посилання на електронні сервіси, які створені на основі їхніх наборів.

Станом на грудень 8 міських рад не оприлюднили посилань на рішення про приєднання до Міжнародної хартії відкритих даних. Деякі – через те, що справді не доєднались до неї, а Запоріжжя, Кропивницький та Хмельницький не вказали інформацію про своє приєднання.

Також 8 міст не мають у затвердженому Переліку наборів даних ОМС відомостей про формат, в якому оприлюднюється кожен конкретний набір. Неузгодженість цього питання на рівні ключового документа призводить до того, що у розпорядників постійно виникають проблеми під час модерації наборів на data.gov.ua, а в описах ресурсів зазначаються неіснуючі формати excel, API та інші. Крім того, це обумовлює легкість, з якою ОМС інколи змінюють формат оприлюднення того чи іншого набору, не думаючи про те, які спричиняють проблеми для постійних користувачів.

Оприлюднення відкритих даних

Середній рівень виконання 30 індикаторів, які стосуються публікації «євроінтеграційних» наборів, у 9 містах (без Запоріжжя і Харкова) становить 15,9%. Найвищий результат у Києва – 27,3 із 78 балів.

Спершу аналітики перевірили наявність необхідних наборів. Результати дослідження показали, що із 270 «євроінтеграційних» наборів, які міські ради мали поширити в своїх єдиних електронних кабінетах на data.gov.ua, станом на 5 грудня 2025 року було оприлюднено 148 (55%). Щодо решти, то 112 наборів взагалі не вдалося знайти, у 5 випадках не було одного набору, в якому узагальнені дані міської ради, ще у 5 випадках набори формально створені, але доступу до даних немає. 

Найбільшу кількість «євроінтеграційних» наборів оприлюднили Кропивницький, Луцьк (по 28) та Львів (26). Кабінети Одеської і Полтавської міських рад виявилися порожніми, кабінет Чернігівської міської ради містив лише 2 набори.

Успіхом можна вважати те, що 7 із 9 міст оприлюднили набір «Поіменні результати голосування депутатів на пленарних засіданнях ОМС». Антирекорди встановили набори «Дані про місцезнаходження зарядних станцій для електричного транспорту» (оприлюднив лише Луцьк) та «Дані про експлуатаційні характеристики будівель комунальних підприємств, установ та організацій, в яких впроваджено системи енергетичного менеджменту» (наявні лише у Кропивницького і Луцька).

На другому кроці аналітики перевірили, чи відповідає частота оновлення наявних наборів даних, яка визначена в їхніх паспортах, рекомендаціям Мінцифри. Збіги зафіксовано в 70 кейсах, у 97 випадках – неспівпадіння. В одному випадку аналітики вимушені були констатувати часткове співпадіння, бо для набору даних «Переліки регуляторних актів» КМДА зазначила рекомендовану частоту оновлення (щомісяця), а Київрада – свою власну (щороку).

Найбільша кількість співпадінь зафіксована у Кропивницького (21 із 28 наборів), найбільше неспівпадінь – у Львова (20 із 26 наборів). В 11 випадках Львів зазначив частоту оновлення, яка взагалі не передбачена рекомендаціями Мінцифри, – «відразу після внесення змін». В подальшому аналізі наявність вчасно оновлених ресурсів для цих наборів визначалась за рекомендаціями Мінцифри. Хмельницький в 4 випадках зазначив, що набір «більше не оновлюється».

Опісля експерти програми аналізували, чи дотримуються міські ради принципу оперативності. Для кожного із 144 наборів перевірялось, чи наявні в цих наборах вчасно оновлені відповідно до паспорта набору ресурси. З’ясувалося, що лише 42 набори мають вчасно оновлені ресурси, 93 – не мають. У 9 випадках перевірку не виконували, бо частота оновлення даних становила «більш як один раз на день».

Саме на цьому кроці Київ вийшов в лідери. У нього виявилось 12 вчасно оновлених наборів із 20. У Кропивницького і Луцька – по 9 із 28, у Львова – 7 із 26. 

Каменем спотикання стали набори, які мали оновлюватися раз на місяць. Із 68 таких наборів 52 належали містам, які оприлюднюють дані на власних порталах відкритих даних (Дніпру, Кропивницькому, Луцьку і Львову), а потім має відбуватися їх харвестинг на data.gov.ua. Аналіз показав, що лише 2 із цих 52 наборів містили вчасно оновлені ресурси – набір Кропивницького з кінцевими точками API для отримання даних із системи ЄЛіки і набір Дніпра «Переліки регуляторних актів», ресурси якого напевно додавались розпорядниками на портал data.gov.ua вручну, а не шляхом перенесення. А ось, наприклад, інший набір Дніпра з щомісячною періодичністю оновлення – «План діяльності з підготовки проектів регуляторних актів» – був оновлений на місцевому порталі відкритих даних 18 листопада 2025 року, але не потрапив 5 грудня 2025 року до переліку вчасно оновлених на data.gov.ua, бо Мінцифри востаннє робило харвестинг даних 28 жовтня 2025 року.

Лідери дослідження: наявність на data.gov.ua вчасно оновлених наборів зі щомісячною періодичністю оновлення станом на 05.12.2025

Отже, є усі підстави вважати, що вихід Києва в лідери був обумовлений тим, що столиця – на відміну від основних конкурентів – не залежить від перенесення даних з власного порталу відкритих даних на data.gov.ua.

Подальші чотири кроки мали на меті перевірити, чи дотримуються міські ради під час оприлюднення даних одного з найважливіших принципів – принципу інтероперабельності. Він передбачає «забезпечення взаємодії, поєднуваності та сумісності публічної інформації у формі відкритих даних, зокрема шляхом використання в кожному наборі даних єдиних (уніфікованих) ідентифікаторів об’єктів, інших атрибутів об’єктів, уніфікованої структури наборів даних та структур ресурсів даних, що надає змогу зіставляти відомості в межах одного набору даних або ресурсу, а також з іншими наборами того ж розпорядника або інших розпорядників інформації». 

На четвертому етапі експерти програми проаналізували, чи повністю відображають вчасно оновлені ресурси структуру набору, яка передбачена рекомендаціями Мінцифри. Ця перевірка мала сенс лише для наборів, які повинні складатися з двох та більше ресурсів. Наприклад, набір «Дані про електронні петиції» має складатися з двох ресурсів: petitions (з даними про петиції) і votings (з даними про осіб, що підписали петицію). В результаті перевірки 15 наборів з вчасно оновленими ресурсами з’ясувалося, що структура лише 3 з них повністю відповідає рекомендаціям Мінцифри, 9 – частково відповідає і ще 3 – взагалі не відповідає.

Опісля для кожного із 42 вчасно оновлених наборів та 9 наборів з частотою оновлення «більш як один раз на день» експерти перевіряли, чи враховують назви ресурсів рекомендації Мінцифри. У 18 випадках рекомендації були повністю враховані, в 12 – враховані частково і в 21 кейсі – повністю не враховані. Саме на цьому етапі Луцьк остаточно втратив шанс поборотися за лідерство з Києвом. Виявилось, що усі ресурси Луцька мають назви українською, в той час як передбачається вживання англомовних назв.

На шостому етапі для кожного із 42 наборів аналітики перевірили, чи враховують назви файлів вчасно завантажених ресурсів рекомендації Мінцифри. У 17 випадках рекомендації були повністю враховані, ще в 10 – враховані частково. Якщо на попередньому кроці з’ясувалося, що КМДА і Київрада вживають для назв ресурсів різні мови (англійську та українську відповідно), то на цьому кроці розбіжності перейшли в площину латиниці (наприклад, там де КМДА завантажує файл projects_2025-12-02.csv, Київрада обирає назву plan-diialnosti-z-pidgotovki-proiektiv-reguliatornikh-aktiv_2025-rik.xlsx), через що результат міста в цілому був оцінений як часткове виконання. 

І, нарешті, на останньому кроці для кожного із 42 вчасно оновлених наборів та 9 наборів з частотою оновлення «більш як один раз на день» експерти дізналися, чи включені в структуру вчасно оновлених ресурсів всі атрибути (поля), визначені в рекомендаціях Мінцифри. З’ясувалося, що є 15 наборів, ресурси яких зроблені точно за рекомендаціями. Серед них 5 із 19 наборів Києва та 5 із 9 наборів Луцька. У 8 випадках зафіксували часткове виконання. Атрибути ресурсів, з яких сформовані 28 наборів, відрізнялися від рекомендованих. 

В результаті з 270 наборів даних, які перевірили аналітики програми, лише 6 (2,2%) оприлюднюються вчасно та з урахуванням усіх рекомендацій Мінцифри. Це 4 набори Києва і по 1 набору Дніпра та Львова.

Ключові висновки та рекомендації 

Середній рівень виконання 11 містами індикаторів блоку «Відкриті дані» (23,1%) виявився суттєво нижчим за середні рівні в інших блоках Євроіндексу – «Відкритість та взаємодія з громадськістю» (53,5%) та «Електронні сервіси» (49,8%). При цьому складова блоку, пов’язана з місцевою політикою у сфері open data (48,8%), виконується втричі краще за складову, пов’язану з оприлюдненням наборів даних (15,9%). Відповідальність за цей результат одночасно з муніципалітетами несуть Мінцифри та ДП «ДІЯ», яке належить до сфери управління Мінцифри, бо розробка методичних рекомендацій, вчасна модерація наборів, регулярний харвестинг з місцевих порталів – це їхня компетенція.

Принцип «єдиної точки входу», який є елементом європейського врядування, активно застосовується обласними центрами, коли йдеться про політику у сфері відкритих даних. В окремому тематичному розділі на офіційному сайті більшість муніципалітетів наводять посилання на Положення / Порядок, що регламентує основні аспекти роботи ОМС з open data, а також на Перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних. У більшості в цьому Переліку затверджена відповідальність структурних підрозділів за конкретні набори, а також вказана періодичність оновлення кожного набору. Багато міських рад дають посилання на свій єдиний електронний кабінет на Єдиному державному вебпорталі відкритих даних.

Одночасно є проблеми із визначенням форматів, в яких мають оприлюднюватися дані ОМС. Мало хто надає доступ до документа про призначення особи (осіб) відповідальних за оприлюднення відкритих даних. Але найбільша проблема – майже повна відсутність свідчень, що муніципалітети ініціюють або принаймні відстежують використання своїх даних для створення електронних сервісів, здатних покращити життя громадян. 

Що стосується оприлюднення відкритих даних, то з 2022 року набори Запоріжжя та Харкова були вилучені державою з публічного доступу, а серед тих, хто публікує дані, все ще є обласні центри, які не перейшли на публікацію за принципом «єдиного вікна» в електронному кабінеті міської ради на data.gov.ua. 

Із 270 «євроінтеграційних» наборів, які аналітики шукали в 9 електронних кабінетах, станом на 5 грудня 2025 року були оприлюднені 148 (55%). Із них лише 51 набір мав вчасно оновлені ресурси. Цей результат значною мірою зумовлений тим, що Дніпровська, Кропивницька, Луцька, Львівська міські ради – лідери за кількістю оприлюднених наборів – користуються власними порталами відкритих даних, а Мінцифри не може забезпечити регулярне щомісячне перенесення даних з цих порталів на data.gov.ua.

Оприлюднення вчасно оновлених наборів вкрай рідко відбувається із застосуванням принципу інтероперабельності. Аналіз вчасно оновлених наборів показав, що лише 6 із 51 набору відповідали усім рекомендаціям Мінцифри щодо єдиних ідентифікаторів об’єктів, уніфікованої структури наборів даних та уніфікованих структур ресурсів даних.

Отримані результати свідчать про розрив між показниками, що формуються на основі самооцінювання органів місцевого самоврядування або агрегованих національних індикаторів, та фактичним станом оприлюднення й якості відкритих даних на локальному рівні. 

Зокрема, в Індексі цифрової трансформації територіальних громад України Харків задекларував оприлюднення 100% наборів відкритих даних, Дніпро – 99%, Хмельницький – 90%, однак перевірка в межах цього дослідження зазначені цифри не підтвердила. Аналогічно, висока позиція України в рейтингу Open Data Maturity 2025 (4 місце, рівень зрілості відкритих даних 97,1% при середньому показнику по Європі 81,1%) радше відображає наявність політик та ініціатив на національному рівні, а не реальну імплементацію європейських вимог щодо відкритих даних у практики муніципалітетів.

Дані Індексу цифрової трансформації територіальних громад України щодо open data станом на 11.01.2026

Програма рекомендує усім містам (а не лише тим, що увійшли до вибірки пілотного дослідження) врахувати результати аналітики, а саме: 

• У відповідності до оновленої постанови № 835 затвердити новий внутрішній розпорядчий документ із Переліком наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних. Врахувавши рекомендації Мінцифри, зазначити в Переліку для кожного набору: 

1.  відповідальність конкретних розпорядників за підготовку;
2. відповідальність конкретних розпорядників за оприлюднення;
3. частоту оновлення (не використовувати варіант «відразу після внесення змін»);
4. формат (не використовувати позначки, які не є форматами – excel, API тощо).

• Створити на офіційному сайті міської ради окремий розділ, присвячений відкритим даним. В ньому надати посилання на:

1. документ, яким затверджено Положення / Порядок про відкриті дані;
2. документ, яким затверджений актуальний Перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних;
3. документ(и) про визначення особи (осіб) відповідальних за оприлюднення відкритих даних;
4. рішення про приєднання до Міжнародної хартії відкритих даних (у разі наявності);
5. єдиний електронний кабінет міської ради на Єдиному державному вебпорталі відкритих даних.

• Зібрати інформацію про сервіси, створені на основі відкритих даних ОМС (мапи, дашборди, чат-боти, мобільні додатки), дати посилання на ці сервіси в окремому розділі, присвяченому відкритим даним.

Задля належної публікації наборів на data.gov.ua, зручного доступу до них, можливості в подальшому зіставляти відомості в межах одного набору даних, а також з аналогічними наборами інших розпорядників інформації рекомендуємо:

• Публікувати набори відкритих даних виключно в електронному кабінеті міської ради на порталі data.gov.ua.
• Застосовувати практику формування одного набору міської ради для кожного набору, передбаченого постановою КМУ № 835, яка відповідає європейським підходам до орієнтації на користувача.
• Перевірити, чи відповідають назви наборів в кабінеті міської ради назвам, зазначеним у Постанові КМУ № 835.
• Детально проаналізувати рекомендації Мінцифри для оприлюднення наборів.
• Перевірити, чи відповідає частота оновлення кожного з наборів, зазначена в паспорті набору на data.gov.ua, частоті із затвердженого Переліку наборів даних.
• Підготувати стільки ресурсів для кожного набору, скільки рекомендовано. Структури ресурсів (поля таблиць) мають повністю відповідати рекомендованим структурам (див. шаблони таблиць на сторінках з рекомендаціями). Назви колонок мають бути англомовними і повністю повторювати запропоновані Мінцифри. Не потрібно дублювати назви колонок українською мовою. Скорочувати назви колонок неприпустимо.
• Надавати у ресурсах точну і повну інформацію. Якщо якісь дані для заповнення комірок відсутні, комірки мають бути заповнені значеннями «null».
• Називати файли з ресурсами і самі ресурси, використовуючи рекомендовані Мінцифри назви (наприклад, regulatoryList_2026-06-01, titleList_2026-09-30).
• Оприлюднювати ресурси лише у форматах, передбачених затвердженим Переліком наборів даних (CSV / JSON / XML / GeoJSON). Якщо ресурси оприлюднюються у форматі CSV, використовувати кодування UTF-8 із розділювачами-комами.
• Перевірити, щоб на сторінці кожного набору було стільки ресурсів, скільки рекомендувало Мінцифри. 
• Оновлювати ресурси, які формують набори даних, через оновлення версій (див. приклад 1 та приклад 2 коректного оновлення наборів, які містять по два ресурси). 

Оскільки Мінцифри є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах відкритих даних, держателем порталу data.gov.ua, а адміністратор порталу належить до його сфери управління, програма рекомендує міністерству: 

• Відновити публічний доступ до тих наборів даних розпорядників інформації з Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Харківської та Херсонської областей, оприлюдення яких не несе загроз національній безпеці, територіальній цілісності або громадському порядку.
• Узгодити з Мінрозвитку та ДП «Адміністратор Містобудівного кадастру на державному рівні» єдину позицію щодо доступу до містобудівної документації ОМС під час дії воєнного стану та оприлюднити її.
• Затвердити Стратегію розвитку сфери відкритих даних України на найближчі три роки.
• Зафіксувати принцип «єдиного вікна» у нових редакціях Постанови КМУ № 835 або Постанови КМУ № 867.
• Поширити методичні рекомендації для розпорядників щодо переходу до оприлюднення наборів даних за цим принципом. Особливу увагу у методичних рекомендаціях приділити випадкам, в яких до застосування принципу кілька розпорядників в межах одного ОМС оприлюднювали набори з однаковими назвами шляхом експорту у відкритих машиночитаних форматах або надаючи кожен свою кінцеву точку API.
• Поширити методичні рекомендації щодо процедури оновлення ресурсів через оновлення версій.
• Поширити методичні рекомендації щодо проведення інформаційного аудиту. 
• Уточнити або усунути суперечності в наявних рекомендаціях для оприлюднення наборів відкритих даних, серед яких:

1. переліки нормативно-правових актів, актів індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийнятих розпорядником інформації, проєкти рішень, що підлягають обговоренню, а також документ розпорядника інформації про визначення особи (осіб) відповідальних за оприлюднення відкритих даних;
2. дані про місцезнаходження міського електричного та пасажирського автомобільного транспорту в режимі реального часу;
3. перелік книг обліку реєстрації поховань.

• Поширити рекомендації для набору відкритих даних, пов’язаного з єдиним проєктним портфелем публічних інвестицій територіальної громади, оприлюднення якого передбачено Постановою КМУ № 527.
• Під час модерації наборів даних ОМС неухильно наполягати на застосуванні принципу «єдиного вікна», щоб у структурних підрозділів ОМС не було жодної можливості оприлюднювати дані в своїх власних кабінетах.
• Налагодити регулярне щомісячне автоматичне перенесення наборів даних з місцевих порталів відкритих даних на data.gov.ua. У разі довгострокової неможливості вирішення цього технічного завдання офіційно повідомити відповідні ОМС про їхні дії за цих обставин.

Програма підготує рекомендації для кожної міської ради з дослідження, що слугуватимуть дорожніми картами для покращення реальної роботи з електронними сервісами. Ознайомитися з оцінками за індикаторами для кожного міста можна за посиланням.

Для міст, які не увійшли до пілотного дослідження, команда програми підготувала форму самостійної оцінки відповідності сфери європейським стандартам.

Стратегічне планування і лідерство

Кращі позиції Києва та Львова стали для нас доволі очікуваними: вони вже не перший рік фігурують у міжнародних рейтингах цифрових міст. Проте навіть ці міста не змогли набрати максимально можливої кількості балів. Зокрема, Львів втратив бали через відсутність комплексного міського мобільного застосунку.

Справжньою несподіванкою стало третє місце Харкова — прифронтовий обласний центр, один з найбільш постраждалих від війни, що у 2020 році здобув відзнаку «Найкраще цифрове місто» на Smart City Awards, нині втратив значну частину ІТ-фахівців. Та попри це, міська влада не лише підтримує роботу створених раніше сервісів, а й запускає нові, зокрема мобільний застосунок Open Kharkiv.

У дослідженні також взяло участь інше місто, віднесене до територій можливих бойових дій, — Запоріжжя. Тут у 2025 році запустили онлайн-платформу «Цифрове Запоріжжя», яка має стати єдиним вікном для доступу до цифрових сервісів міста. Обидва міста демонструють, що навіть в умовах системних загроз можливо підтримувати та масштабувати цифрові рішення.

Наші аналітики виявили закономірність. Міста з низькими показниками не мають  ухвалених стратегічних документів щодо діджиталізації. Ідеться насамперед про Полтаву, Чернігів і Луцьк. У Полтаві та Чернігові не вдалося знайти навіть згадок про такі програми, а в Луцьку проєкт SmartLutsk на 2025–2029 роки так і не був ухвалений. Як наслідок, у цих обласних центрах експерти зафіксували фрагментарність цифрових рішень і відсутність тяглості: окремі сервіси, створені за підтримки донорів, з часом перестають оновлюватися або взагалі зникають з публічного доступу.

Сили та слабкості діджиталізації українських міст

Дослідження показало одночасно значний прогрес і суттєві прогалини. Усі 11 міст забезпечують базові цифрові сервіси — відстежування транспорту, електронні петиції, онлайн-запис до дитсадків. Більшість упровадила безготівкову оплату проїзду та онлайн-запис до ЦНАПів, активно використовують електронні контакт-центри. Це наближає громади до європейських стандартів і відповідає реформам, закладеним у План для Ukraine Facility.

Втім, системні слабкості залишаються. Лише п’ять муніципалітетів створили на власних сайтах «єдину точку входу» до всіх сервісів, і навіть серед лідерів дослідження таких рішень немає. Соціальні послуги майже не цифровізовані – жодне місто не оприлюднило окремого переліку послуг, доступних для замовлення онлайн.

Подібні проблеми є у сфері медицини та енергоефективності: більшість громад не забезпечують доступу до сервісів пошуку медичного обладнання чи лікарських засобів, а актуальні дані щодо енергостійкості надає лише Київ. Особливо тривожна ситуація з мапами укриттів: у семи містах вони відсутні або не містять підтверджено актуальних даних.

Ці результати демонструють нерівномірність розвитку: успіхи є здебільшого там, де цифрові рішення стали щоденною потребою мешканців – у транспорті, освіті, інструментах участі та адмінпослугах. Натомість сфери, критично важливі під час війни та для відновлення – соціальні послуги, охорона здоров’я, енергоефективність, місцева статистика – залишаються «за бортом» та потребують стратегічного планування, інвестицій і посиленої управлінської уваги.

Що мають зробити міста

Програма «Прозорі міста» закликає муніципалітети великих і менших міст не обмежуватися точковими рішеннями й використовувати результати дослідження як відправну точку для системних змін.

По-перше, міські ради мають налагодити стратегічне планування у цифровій сфері — розробити й ухвалити програми інформатизації на найближчі три-п’ять років. Такі документи мають визначати пріоритети, конкретні завдання, очікувані результати та показники успіху. Без цього будь-які цифрові ініціативи ризикують залишатися разовими проєктами, прив’язаними до окремих політичних рішень або донорських грантів.

Окрім того, громадам слід провести інвентаризацію всіх наявних цифрових сервісів – власних, державних, комерційних, створених громадськими чи благодійними організаціями — і зібрати посилання на них в одному місці на офіційному сайті. Принцип «єдиної точки входу» має стати стандартом, що спрощує життя і мешканцям, і працівникам міської ради.

Також міста мають приділити увагу розвитку електронних сервісів місцевої статистики. Стратегічні документи, управлінські рішення, робота з інвесторами та донорами мають ґрунтуватися на даних. І для цього не обов’язково одразу створювати повноцінний портал статистики: важливо хоча б почати з публічних тематичних дашбордів на офіційному сайті й поступово розширювати їх.

Зрештою, необхідно перенести успіхи цифровізації адміністративних послуг у сферу соціальних послуг: забезпечити онлайн-запис до структур соціального захисту, опублікувати повний перелік послуг з позначками щодо можливості їх замовлення онлайн, пояснити, як саме скористатися державними електронними сервісами, і дати можливість отримувачам послуг оцінювати їхню якість.

Нарешті, усі електронні сервіси мають прозоро показувати актуальність даних – через коментарі, дати оновлення або інші позначки. Без цього довіра до цифрових рішень неминуче підривається.

На основі отриманих результатів програма «Прозорі міста» готує індивідуальні рекомендації для кожної міської ради – фактично дорожні карти покращення роботи з електронними сервісами. Детальні оцінки за всіма індикаторами для кожного міста будуть доступні на сайті програми.

Наше завдання — не просто зафіксувати відставання чи лідерство, а допомогти містам побачити конкретні точки зростання і підготуватися до європейської інтеграції не на словах, а в реальних сервісах для людей.

Ми живемо у дуже складні часи. Окуповані території, сотні тисяч мобілізованих, мільйони внутрішньо переміщених осіб, щоденне пошкодження або знищення майна, релокація бізнесу та організацій, масова втрата документів, перехід на дистанційне навчання — в таких умовах безпечний, простий і швидкий доступ до електронних сервісів з будь-якої точки стає не лише проявом інновацій, а й критичною умовою життєздатності громади. Тож давайте будемо разом працювати над цим. Належні екосистеми е-сервісів потрібні українцям.

Методологія дослідження

Методологія Євроіндексу передбачає перехід від одноразового річного вимірювання до постійного моніторингу. Аналітики фіксуватимуть зміни у прозорості та підзвітності міських рад кілька разів на рік. Дослідження здійснюється поетапно за тематичними блоками — відкритість міських рад, електронні сервіси, відкриті дані, використання бюджетних коштів, запобігання корупції тощо. Кожен етап супроводжується публікацією окремої методології водночас з оприлюдненням результатів. 

У блоці електронних сервісів акцент було зроблено на вимогах Плану для Ukraine Facility, перш за все, в частині реформ, які зазначені в розділах «Децентралізація та регіональна політика», «Цифрова трансформація» та «Людський капітал». Йдеться, передусім, про такі реформи як «Цифровізація публічних послуг», «Просування реформи децентралізації», «Посилення інструментів залучення громадян до процесів прийняття рішень на місцевому рівні», «Покращення соціальної інфраструктури та деінституціалізація». Також були враховані положення програми «Цифрове десятиліття ЄС 2030», яка визначила чотири ключові напрями цифрової трансформації Євросоюзу до 2030 року – цифрові навички, цифрову інфраструктуру, цифровий бізнес та цифрові публічні послуги.

Термін «електронні сервіси» може позначати дуже широкий спектр онлайн-ресурсів: від простих інформаційних вебсайтів до масштабних онлайн-платформ, які щомісяця залучають мільйони користувачів (онлайн-маркетплейсів, соціальних мереж, платформ обміну контентом, крамниць застосунків тощо). В межах дослідження цей спектр був суттєво звужений – аналізувалось, чи забезпечують міські ради доступ до сервісів, які є вбудованими інтерактивними елементами вебсайтів / мобільних застосунків (інтерактивних мап, інтерактивних дашбордів, вебформ тощо) або автономними інтерактивними онлайн-сервісами (йшлося, передусім, про інформаційно-аналітичні системи, мобільні застосунки, чат-боти). Тобто перевірялось не існування доступу до інформаційного контенту, а наявність доступу до функціоналу для взаємодії з даними та реалізації конкретних дій.

Відомості щодо виконання міськими радами індикаторів, пов’язаних з електронними сервісами, аналітики збирали у жовтні 2025 року. В деяких випадках (захисні споруди, безбар’єрні об’єкти, залишки лікарських засобів тощо) було принципово, щоб сервіси надавали доступ до даних, актуальних станом за 2025 рік. В інших випадках актуальність даних свідомо не перевірялась або враховувалось, що оновлення даних залежить від активності користувачів, а не міської влади.

Критерії оцінювання не передбачали, що усі сервіси мають бути створені за ініціативи та на кошти ОМС. Протягом останніх років центральні органи виконавчої влади, бізнес, громадські організації, благодійні фонди проініціювали розробку в Україні десятків інтерактивних онлайн-сервісів, за допомогою яких можна отримувати різноманітні послуги. Тому методологія враховувала, що міські ради можуть не проектувати сервіси «з нуля», а лише забезпечувати доступ громадянам до рішень, створених за рахунок держави, приватних інвестицій або міжнародних грантів.

До пілотної вибірки увійшли міські ради 10 обласних центрів (Дніпро, Запоріжжя, Кропивницький, Луцьк, Львів, Одеса, Полтава, Харків, Хмельницький, Чернігів) та міста Київ. Обрані міста різного рівня прозорості репрезентують усі макрорегіони України та контексти війни (тилові міста; міста, що віднесені до Переліку територій можливих бойових дій). 

Рівень розвиненості екосистеми електронних сервісів оцінювали за 40 критеріями. Остаточна оцінка в балах обчислювалась шляхом підсумовування всіх балів, набраних містом за ці індикатори. Максимальна кількість балів, яку місто могло отримати, становила 100 балів.

Аналітики перевіряли: 

• наявність в місті актуальної затвердженої програми інформатизації; 
• забезпечення доступу до сервісів, які працюють на прозорість діяльності муніципалітетів, покращують обслуговування у сферах безпеки, освіти, охорони здоров’я, транспорту, комунальних послуг, охорони довкілля тощо або є інструментами електронної демократії;
• наявність комплексного мобільного застосунку, де зібрані цифрові мобільні сервіси, що допомагають вирішувати щоденні потреби громадян;
• оприлюднення відомостей про адміністративні та соціальні послуги, доступні для замовлення в режимі онлайн;
• можливість здійснити онлайн-запис на прийом до ЦНАП, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення, а також наявність онлайн-сервісів для оцінки якості наданих ними послуг.

Аналіз індикаторів, які стосувалися адміністративних і соціальних послуг, здійснювався на основі положень Законів України «Про адміністративні послуги», «Про соціальні послуги», а також наказа Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Класифікатора соціальних послуг». В цих індикаторах не робився наголос на розмежуванні державних та муніципальних послуг.

Важливо! Під час оцінювання перевірялось, чи наявна «єдина точка входу» – окремий спеціалізований сайт міської ради або окремий тематичний розділ на офіційному сайті ОМС, де зібрані коректні посилання на доступні електронні сервіси. Однак, на відміну від попереднього етапу – дослідження відкритості, у цифрових сервісах аналітики продовжували фіксувати наявність чи відсутність електронних сервісів навіть у випадку, коли «точку входу» знайти не вдавалось. За іншого рішення – місто би не отримало належної аналітики про свої сильні та слабкі сторони, а експерти – на чому будувати рекомендації та дорожні карти для змін. Однак надалі – під час наступної хвилі моніторингу – аналітики «Прозорих міст» планують керуватися принципом «єдиної точки входу» і сподіваються, що більшість ОМС зберуть в одному місці на своїх офіційних сайтах посилання на усі сервіси, якими вони рекомендують користуватися.

Результати дослідження

Середній рівень виконання 40 індикаторів блоку «Електронні сервіси» становить 49,8%. 

Найвищий результат у Києва – 70 зі 100 можливих балів. Позицією нижче – Львів зі 63 балами, далі – Харків, який отримав 58 балів. Найменше балів у Полтави (27), Чернігова (32) та Луцька (43).

Лідерство Києва та Львова було передбачуваним. В оприлюдненому ООН індексі місцевих онлайн-сервісів Local Online Service Index за 2024 рік, присвяченому оцінці електронного врядування в найбільш густонаселеному місті кожної зі 193 держав-членів, Київ посів 13 місце і потрапив до категорії міст з дуже високим LOSI. В свою чергу, Львів увійшов до списку фіналістів World Smart City Award 2025 у категорії «Управління та економіка» (Governance & Economy Award). Ключовим фактором, який призвів до суттєвого розриву між цими містами в межах дослідження «Прозорих міст», стала відсутність у Львова комплексного мобільного застосунку. На 14 балів, пов’язаних з відповідними індикаторами, Львів не міг розраховувати взагалі.

А ось третє місце Харкова, напевно, мало хто міг спрогнозувати. З одного боку, до повномасштабного вторгнення за кількістю IT-спеціалістів Харків з великим відривом обходив інші ІТ-локації України, поступаючись лише київському хабу, а у 2020 році місто стало переможцем в категорії «Найкраще цифрове місто» конкурсу Smart City Awards, який проводився в рамках Kyiv Smart City Forum. З іншого боку, зараз Харків є прифронтовим містом, одним із найбільш постраждалих від війни обласним центром, в ньому живуть і працюють лише 4% українських ІТ-фахівців (проти 14% у 2021 році). Дослідження показало, що міській владі вдається не лише підтримувати роботу створених ще до війни електронних сервісів, а й розробляти нові (наприклад, мобільний застосунок Open Kharkiv), завдяки чому Харків і зміг досягти високого результату.

Окрім Харкова, у дослідженні взяло участь ще одне місто зі статусом території можливих бойових дій – Запоріжжя. Муніципалітети отримали різну кількість балів, однак обидва, попри надзвичайно складні обставини війни, демонструють бажання і здатність розвивати власні екосистеми електронних сервісів. Влітку 2025 року комунальне підприємство «Центр управління інформаційними технологіями» запустило онлайн-платформу «Цифрове Запоріжжя». Завдання поставлено дуже амбітне – зібрати на ній усі цифрові сервіси та послуги міста, тобто забезпечити європейський підхід до оприлюднення інформації. 

Аналіз наявності у міських рад актуальних затверджених програм інформатизації показав, що її немає лише у трьох обласних центрів – Полтави, Чернігова та Луцька. В Полтаві та Чернігові взагалі не вдалося знайти згадок про програму, в Луцьку проєкт програми «SmartLutsk» на 2025–2029 роки оприлюднений на сайті міської ради, однак станом на жовтень 2025 року вона так і не була затверджена. І саме ці три міста показали найгірші результати за даними дослідження. Приклади Полтави і Чернігова доказують: якщо немає стратегічного документа, який визначає пріоритетні напрями та завдання цифрового розвитку територіальної громади, цей розвиток буде відбуватися хаотично, тяглість досягнень забезпечити буде неможливо. Ось лише два випадки відсутності такої тяглості: функціонує «Портал відкритих даних Полтави», створений за підтримки Німеччини та Швейцарії, однак найсвіжіші статистичні дані на ньому відносяться до 2023 року; за підтримки Нідерландів був розроблений мобільний застосунок ePoltava, однак через юридичну неузгодженість між органами міського самоврядування та розробником все закінчилося тим, що з того ж 2023 року доступу до застосунку немає. 

Сильні та проблемні сторони

Усі 11 досліджуваних міст забезпечують доступ до електронного сервісу відстежування місцезнаходження комунального транспорту в режимі реального часу, а також сервісу електронних місцевих петицій. Також усі обласні центри надають доступ до сервісу для онлайн-запису дітей до садків і можливість дистанційно відстежувати чергу. 

Всі досліджувані міста, крім Кропивницького, впровадили безготівкову оплату проїзду у комунальному транспорті (QR-код / безконтактна NFC-оплата / віртуальна транспортна картка) та можливість попереднього онлайн-запису до ЦНАП.

9 із 11 обласних центрів забезпечують комунікацію через електронні контакт-центри – аналітично-комунікаційні системи, які здійснюють прийом, обробку та контроль виконання звернень громадян щодо проблем, які потребують оперативного реагування (виключення – Кропивницький і Полтава).

Водночас жодна міська рада на своєму офіційному сайті або сайті структурного підрозділу з питань соціального захисту населення не оприлюднила окремий перелік соціальних послуг, доступних для замовлення громадянами в режимі онлайн. Попри те, що цифрова трансформація вже відбулась у сфері адміністративних послуг (на сайтах ЦНАПів 8 із 11 міст можна знайти переліки адміністративних онлайн-послуг), сферу соціальних послуг вона поки майже оминула. Прикметно, що на рівні держави створені спеціалізовані електронні сервіси – Соціальний портал Мінсоцполітики та Електронний кабінет особи з інвалідністю, які надають можливість подати онлайн-заяву на отримання послуг, однак лише на сайтах Кропивницького, Харкова та Хмельницького опубліковані посилання на ці сервіси, переважно в новинних повідомленнях.

Ще однією несподіванкою дослідження стала відсутність на головних сторінках офіційних сайтів ОМС посилань на сторінки, присвячені міським комплексним мобільним застосункам, з переліками доступних сервісів. Загалом зараз функціонують чотири такі додатки: єДніпро (Дніпро), Київ Цифровий (Київ), Misto (Одеса) та Open Kharkiv (Харків). Але лише на головній сторінці офіційного сайта Одеської міської ради є посилання на застосунок Misto. Втім, це посилання веде на сайт, де неможливо знайти відповідь на питання, які сервіси вже доступні для мешканців та гостей Одеси. Що ж стосується головних сторінок сайтів Дніпровської міської ради, Київської міської ради, КМДА, Харківської міської ради, станом на жовтень 2025 року згадок про міські мобільні додатки на них взагалі не було.

10 обласних центрів не надають доступу до електронного сервісу пошуку медичного обладнання в комунальних закладах охорони здоров’я (виключення – Кропивницький), а також до будь-якого електронного сервісу з актуальними даними щодо енергоменеджменту / енергомоніторингу (виключення – Київ). 9 із 11 міст не забезпечують доступ до електронного сервісу пошуку лікарських препаратів, придбаних за бюджетні кошти, в комунальних закладах охорони здоров’я (виключення – Київ та Одеса). Зауважимо, що відомості про медичне обладнання, про залишки лікарських засобів, про споживання комунальних послуг міські ради не мають збирати спеціально під створення електронних сервісів на їх основі. Ці дані ОМС повинні оприлюднювати і переважно регулярно оприлюднюють на Єдиному державному вебпорталі відкритих даних у відповідності до постанови КМУ № 835.

Окрім проблем з наявністю сервісів, аналітики під час оцінювання зафіксували складнощі з визначенням актуальності даних, доступ до яких надають ті чи інші сервіси. Наприклад, за результатами дослідження 7 із 11 міських рад не надають доступу до актуальних інтерактивних мап захисних споруд цивільного захисту, що вкрай критично на четвертому році війни. У Кропивницькій та Полтавській міських радах на офіційних сайтах взагалі не вдалося знайти посилань на відповідні мапи, а в інших п’яти міських радах доступ до карт забезпечили, однак перевірити, чи оновлювалися дані у 2025 році, неможливо.

Що ж стосується застосування принципу «єдиної точки входу», то було зафіксовано виконання відповідного індикатора лише у 5 із 11 міст – Дніпра, Запоріжжя, Кропивницького, Луцька та Хмельницького. Жоден із лідерів – ані Київ, ані Львів, ані Харків – не створили на власних офіційних сайтах окремих розділів, де б усі охочі легко могли знайти актуальні посилання на десятки електронних інтерактивних сервісів, які ці міста розробляли за власної ініціативи протягом останніх років.

Ключові висновки та рекомендації 

Спостерігається взаємозв’язок між відсутністю у міста затвердженої програми інформатизації та низькими результатами, отриманими в результаті комплексного оцінювання електронних сервісів. 

Проаналізовані 11 міст мають дуже різний рівень розвиненості екосистеми електронних сервісів. Якщо розмах результатів оцінювання відкритості для цієї вибірки становив 28 балів, то різниця між максимальною і мінімальною оцінками міст у другому блоці – 43 бали. Цю розбіжність можна пояснити тим, що серед індикаторів відкритості – на відміну від індикаторів, пов’язаних з електронними сервісами – є багато тих, які є вимогами українського законодавства, і міські ради не можуть з ними не рахуватися.

Принцип «єдиної точки входу», який є елементом європейського врядування, застосовується вибірково. Одночасно інколи відбувається плутанина у використанні слів «сервіси» і «послуги».

Помітно й очевидні успіхи у розвитку цифрових сервісів, які підтримують виконання Плану для Ukraine Facility в частині реформ «Удосконалення дошкільної освіти», «Комплексне планування розвитку транспортної галузі», «Посилення інструментів залучення громадян до процесів прийняття рішень на місцевому рівні», «Цифровізація публічних послуг». Завдяки цим сервісам мешканці обласних центрів мають доступ до простих і доступних послуг у сферах освіти, транспорту, адміністративних послуг, благоустрою, а також мають можливість брати участь в електронному урядуванні на локальному рівні.

Одночасно є великі проблеми з цифровими сервісами, які стосуються місцевої статистики, енергоефективності, охорони здоров’я та соціальних послуг. Це не сприяє підтримці Плана для Ukraine Facility в частині реформ, зазначених в розділах «Децентралізація та регіональна політика», «Енергетичний сектор», «Людський капітал». Але найголовніше – ОМС не приділяють уваги розвитку електронних сервісів у сферах, значимість яких під час війни з кожним роком лише зростає.

Програма рекомендує усім містам (а не лише тим, що увійшли до вибірки пілотного дослідження) врахувати результати аналітики, а саме: 

• Систематизувати стратегічне планування у цифровій сфері, розробити та затвердити програми інформатизації на найближчі 3-5 років. Ці програми мають визначати мету, пріоритетні напрями та конкретні завдання цифрового розвитку територіальної громади, очікувані результати їх досягнення. Для громади програма інформатизації має стати не формальним документом, а дорожньою картою цифрового майбутнього. 

• Провести інвентаризацію усіх власних цифрових сервісів (інформаційно-аналітичних систем, мобільних застосунків, чат-ботів, інтерактивних мап, інтерактивних дашбордів тощо), а також долучити до цього переліку доречні сервіси, які пропонує держава (наприклад, Open Budget і Соціальний портал Мінсоцполітики), бізнес (наприклад, DozoR City чи EasyWay), громадські або благодійні організації (наприклад, EDEM: Місцеві петиції чи ЄЛіки). Посилання на ці сервіси мають бути зібрані в одному розділі офіційного сайта міської ради – «єдиній точці входу» в тему електронних сервісів. Одночасно не треба боятися дублювання інформації – посилання на сервіс ЄЛіки, якщо комунальні лікарні та поліклініки оновлюють там дані, мають бути наявні і в розділі «Електронні сервіси», і на сайті/сторінці управління охорони здоров’я.

• Розробити перші прості зразки електронних інтерактивних сервісів місцевої статистики або, у разі наявності сервісів, регулярно збирати, обробляти та візуалізувати статистичні дані. Розробка стратегічних документів громади, прийняття управлінських рішень, залучення інвестицій, оцінка ефективності місцевої політики має підкріплятися даними. І задля надання доступу до цих даних не обов’язково одразу йти шляхом створення порталу місцевої статистики, як це зробив Львів, достатньо створити на офіційному сайті міськради окремий розділ з публічними тематичними дашбордами, і поступово наповнювати його, як, наприклад, це робить Київ. 

• Приділити достатню увагу цифровій трансформації у сфері соціальних послуг. За 3,5 роки повномасштабного вторгнення кількість отримувачів соціальних послуг – осіб/сімей, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах – суттєво збільшилась. Тому керуючись європейськими принципами людиноцентричності та інклюзивності, ОМС мають якнайшвидше розповсюдити наявний досвід у сфері цифрових адміністративних послуг на сферу соціальних послуг: 

а) забезпечити на сайті підрозділу з питань соціального захисту населення доступ до попереднього онлайн-запис до управлінь/відділів цього підрозділу (приклад – Львів); 

б) оприлюднити на сайті підрозділу таблицю, створену на основі Класифікатора соціальних послуг, з переліком соціальних послуг, даними про надавачів цих послуг та позначками про можливість замовити послуги онлайн/офлайн;

в) створити на сайті підрозділу окрему сторінку з описом того, як замовити соціальну послугу онлайн, і посиланнями на відповідні державні цифрові сервіси (Соціальний портал Мінсоцполітики, Електронний кабінет особи з інвалідністю тощо);

г) забезпечити на сайті підрозділу доступ до вебформи для оцінки якості наданих соціальних послуг (приклади – Київ, Чернігів).

• Обов’язково зазначати в електронних сервісах, станом на який день/місяць/квартал/рік актуальні дані, котрі вони використовують або відтворюють. Актуальність може бути зазначена або за допомогою відповідного коментаря (приклад: коментар «Період оновлення дашборду – щоденно» до дашборду «Петиції» на сайті КМДА), або за допомогою знака охорони авторського права (приклад: позначка «© 2025 КП “Центр управління інформаційними технологіями”» на мапі укриттів м.Запоріжжя). 

Програма підготує рекомендації для кожної міської ради з дослідження, що слугуватимуть дорожніми картами для покращення реальної роботи з електронними сервісами. Ознайомитися з оцінками за індикаторами для кожного міста можна за посиланням. 

Методологія дослідження

Методологія Європейського індексу міст (Євроіндексу) передбачає перехід від одноразового річного вимірювання до постійного моніторингу. Аналітики фіксуватимуть зміни у прозорості та підзвітності міських рад кілька разів на рік. Дослідження здійснюється поетапно за тематичними блоками — відкритість міських рад, електронні сервіси, відкриті дані, використання бюджетних коштів, запобігання корупції тощо. Кожен етап супроводжується публікацією окремої методології водночас з оприлюдненням результатів. 

Аналітики збирали дані у вересні 2025 року. Перевіряли, чи є інформація є актуальною станом на 2025 рік загалом, за винятком декількох індикаторів, де враховували також дані від 2024 року (щодо регуляторної діяльності, комплексних програм для захисників та захисниць тощо). До пілотної вибірки увійшли 10 обласних центрів (Дніпро, Запоріжжя, Кропивницький, Луцьк, Львів, Одеса, Полтава, Харків, Хмельницький, Чернігів) та місто Київ. Обрані міста різного рівня прозорості, репрезентують усі макрорегіони України та контексти війни (тилові міста; міста, що віднесені до Переліку територій можливих бойових дій). 

Рівень відкритості та взаємодії з громадськістю оцінювали за 40 індикаторами і максимально за їхнє виконання місто могло отримати 100 балів. Аналітики перевіряли оприлюднення інформації про засідання міської ради, її виконавчого комітету та обраних постійних комісій. Тут звертали увагу лише на засідання ради та її органів, проведені у другому кварталі 2025 року. Також аналізували публікації ключових стратегічних документів ради, справність інструменту пошуку вебсайтів та їх доступність для користувачів з вадами зору, наявність повної, актуальної та точної інформації щодо регуляторної політики, роботи з гуманітарною допомогою, надання компенсацій за пошкоджене або знищене майно, інформації для чутливих груп населення тощо. 

Важливо! Перевірка передбачала наявність сталих тематичних розділів / сторінок, де повинні збиратись та постійно оновлюватись уся можлива довідкова інформація, а також коректні посилання на внутрішні та зовнішні документи / ресурси. 

Наскільки великі міста відповідають європейським стандартам відкритості?

Оцінюючи відкритість і взаємодію з громадськістю в українських містах аналітики виходили з міркування, що реальна прозорість починається не з формального оприлюднення інформації, а з логічності, повноти та доступності даних для мешканців. Якщо громадянин може за кілька кліків знайти потрібну інформацію – про засідання ради, регуляторну політику, відновлення чи гуманітарну допомогу – це свідчить про певну зрілість інституцій.

Дослідження охопило два ключові виміри – відкритість (наявність та актуальність інформації) та взаємодію з громадськістю (доступність та структурованість інформації, комунікація з мешканцями, інклюзивність у кризовий час). Експерти програми прагнули визначити і описати бар’єри для практичного доступу до важливих даних та перевірити, чи рухаються українські міста до впровадження європейських стандартів цифрового врядування.

Середній рівень виконання 40 індикаторів «Відкритості та взаємодії з громадськістю» становить 53,5%. 

Найвищий результат у Дніпра – 66 зі 100 можливих балів. Позицією нижче – Одеса зі 64 балами, далі – Львів, який отримав 63 бали. Найменше балів у Полтави (38), Харкова (44) та Луцька (45). Київ опинився посередині, набравши 53 бали.

Дніпро та Львів підтвердили системність своїх підходів. У сферах «Відкритість» та «Взаємодія з громадськістю» Рейтингу прозорості 2024 міста входили до десятки найсильніших: Дніпро виконав індикатори цих сфер на 93,1%, Львів – на 87,5%. І цього року обидва обласні центри також показали непогані результати: Дніпро виконав 28 із 40 індикаторів (найвищий показник серед міст вибірки), Львів – 27. 

Одесі вдалось покращити свої результати порівняно з даними Рейтингу 2024 (рівень реалізації відповідних сфер був на рівні 58,3%). Місто виконало 27 критеріїв на рівні зі Львовом. 

Натомість Луцьк у сферах відкритості та взаємодії з громадськістю у 2024 році входив до п’ятірки найкращих з рівнем виконання 91,7%. Під час цьогорічної перевірки місто виконало 20 із 40 індикаторів. Найбільшим каменем спотикання стали шість індикаторів, пов’язаних з анонсуванням засідань ради, виконавчого комітету та постійних комісій, підходи до оцінювання яких були уточнені відповідно до євростандартів. 

У 2024 році Полтава виконала індикатори відповідних сфер на 51,4% – найменший показник серед міст у вибірці – і також продемонструвала найнижчий результат у цьому дослідженні, реалізувавши лише 16 індикаторів.

У дослідженні взяли участь два міста зі статусом території можливих бойових дій – Харків та Запоріжжя. Попри схожі виклики, з якими стикаються ці обласні центри, вони по-різному впорались з вимогами відкритості. Запоріжжя виконало 24 індикатори, Харків – 19. Ці результати корелюються з тими, яких досягли прифронтові міста у 2024 році. 

Загалом усі проаналізовані міста продемонстрували доволі середні результати. Навіть ті міста, що показали кращі результати за інших, не набрали більше двох третин від максимально можливої кількості балів, що вказує на суттєвий потенціал для розвитку. 

Сильні та проблемні сторони 

Усі досліджувані міста публікують рішення міської ради та виконавчого комітету і розпорядження міського голови. Також усі 11 міст організували трансляції сесій ради у другому кварталі 2025 року (за детальними рекомендаціями щодо належного формату трансляцій можна звернутись до розширеної аналітики програми). Із транслюванням засідань виконавчого комітету обласні центри впорались гірше – це зробили сім міст, тоді як Київ, Львів, Харків та Чернігів не забезпечили трансляції усіх засідань. Єдине місто, яке не оприлюднило усі записи засідань обраних постійних комісій – Луцьк. 

Регуляторна політика також виявилась сферою з успішними результатами. Дев’ять міст належним чином оприлюднили Плани діяльності з підготовки проєктів регуляторних актів міської ради та виконавчого комітету, а вісім – власне посилання на самі регуляторні акти в структурованому вигляді. 

Жодне місто у вибірці не оприлюднило в спеціальному розділі узагальненої структурованої статистики щодо рішень про надання компенсацій за пошкоджені та знищені об’єкти нерухомого майна. Аналітики перевіряли, чи публікують узагальнені цифри про кількість прийнятих рішень щодо надання компенсації, кількість згод та відмов, а також суми виплачених коштів. Деяка інформація доступна для користувачів – наприклад, про кількість прийнятих рішень в останніх абзацах протоколів комісії Львова, чи про кількість рішень, відмов, згод та зупинень розгляду в Одесі. Проте даних щодо загальної суми наданих компенсацій зафіксувати не вдалось ніде. Єдине місто, яке забезпечило наявність документів-рішень комісії щодо надання компенсацій у відповідному розділі – Чернігів. 

Також дуже проблемним для міст стало оприлюднення інформації щодо роботи з гуманітарною допомогою. Всі 11 міст не впорались з відповідними індикаторами. Вісім з них навіть не створили окремого розділу на цю тему. Відсутність структурованого розділу про роботу ради з гуманітарною допомогою у час повномасштабного вторгнення є критичною проблемою, і програма вже надавала рекомендації стосовно цього питання. Вони актуальні й досі. У Дніпрі, Києві та Чернігові, де наявні принаймні тематичні розділи, запитувана інформація не була додана (йдеться про Порядок отримання і розподілу допомоги та Перелік отримувачів серед підпорядкованих міській раді суб’єктів).

Європейський підхід до публікації інформації

Експерти програми перевірили, чи дотримуються українські муніципалітети загальноєвропейських підходів до врядування в роботі з публічною інформацією. Важливою частиною цих підходів є принцип «єдиної точки входу». Це означає, що на сайтах міських рад мають бути зручні й постійно оновлювані тематичні розділи з усією потрібною інформацією та правильними посиланнями на документи й ресурси. Цей принцип узгоджується з європейськими практиками, про які йдеться далі.

Принцип «єдиної точки входу» перевірявся для дев’яти тем. Аналітики шукали окремі розділи або сторінки, присвячені: Статуту територіальної громади, Регламенту міської ради, регуляторній діяльності ОМС, місцевим податкам та зборам, доступу громадян до засідань, єВідновленню та роботі комісії щодо надання компенсацій за пошкоджене чи знищене майно, гуманітарній допомозі, інформації для захисників та захисниць, інформації для внутрішньо переміщених осіб (ВПО). 

Єдине місто, яке забезпечило виконання цього принципу – це Київ. Майже досяг цього і Львів: на офіційному вебсайті міської ради наявні тематичні сторінки для восьми з дев’яти запитуваних тем, відсутня лише сторінка, присвячена гуманітарній допомозі. Офіційні сайти цих міст демонструють відкритість влади і спробу налагодити взаємодію із громадськість – через логічне та зручне для користувача структурування інформації. 

У всіх 11 містах вдалось виявити окрему сторінку, присвячену Статуту територіальної громади. Повна актуальна затверджена версія цього документа наявна в 10 містах. Вдалою практикою є зазначення конкретних дат внесення змін та надання посилання на відповідні рішення, як це, наприклад, реалізовано у Києві. Лише у Харкові Статут на окремій сторінці виявився неактуальним (вдалось знайти рішення про внесення змін, які не відображено на сторінці Статуту).

Більшість обласних центрів (10 із 11) забезпечили наявність єдиних сторінок про єВідновлення та роботу з компенсаціями, а також про регуляторну діяльність ОМС. Сторінка про регуляторну діяльність зручно організована у Кропивницькому, де створено логічні підрозділи стосовно звітності, планування, відстеження результативності тощо. На сайті Хмельницької міської ради не вдалось знайти окремого розділу щодо єВідновлення, а у Полтаві відсутня сторінка, присвячена регуляторній політиці. Обидва міста на момент перевірки перебували в процесі переходу на оновлені версії офіційних сайтів. Аналітики програми оцінювали поточний стан, однак це може бути сприятливим моментом для Полтави та Хмельницького врахувати рекомендації програми і внести зміни у структури своїх нових сайтів.

Найбільш проблемними темами, стосовно яких не вдалось зафіксувати єдині розділи у восьми містах, стали вже згадана гуманітарна допомога та доступ громадян до засідань. Наявність окремої сторінки, присвяченої алгоритму доступу до сесій ради є передумовою простого шляху громадянина від бажання відвідати засідання до реальної можливості це зробити. Аналітики програми детально описували, як виглядає належний підхід до оприлюднення цієї інформації. 

Серед тематичних індикаторів аналітики перевіряли два, що стосуються інформування та взаємодії з окремими групами населення – захисниками та захисницями і внутрішньо переміщеними особами. Програма визначила декілька пріоритетних питань, щодо яких інформація має бути зібрана на зручних і доступних сторінках. Для захисників та захисниць це реабілітація, професійна адаптація, фінансова підтримка, допомога членам родин та пільги. 

Вісім міст забезпечили наявність окремого ресурсу з принаймні трьома із зазначених складових. Серед них Дніпро, Запоріжжя та Харків організували цю інформацію у форматі путівника, що також є зручним підходом з точки зору користувача. Натомість Полтава, Луцьк та Кропивницький не задовільнили вимог цього індикатора: у Луцьку на сайтах міської ради та Департаменту соціальної політики виявлено рівносильні сторінки для захисників та захисниць, які не пов’язані між собою посиланнями, що не відповідає принципу «єдиної точки входу»; у Кропивницькому інформація публікується у форматі новинних повідомлень, що значно ускладнює пошук потрібних даних.

На сторінках для переселенців аналітики шукали інформацію про житло, працевлаштування, послуги, гуманітарну допомогу для ВПО, а також про діяльність Ради з питань ВПО. Сім міст надали всю чи більшість цієї інформації у структурованому вигляді. Дніпро, Запоріжжя, Полтава та Харків не отримали балів за цей пункт: у Дніпрі та Запоріжжі інформація була розпорошена на кількох рівносильних тематичних сторінках, а в Харкові публікуються лише не згруповані оголошення для ВПО.

Ключові висновки та рекомендації

Погляд на відкритість крізь призму європейських орієнтирів підсвітив проблему формальних підходів органів місцевого самоврядування до публікації інформації. Міста, котрі забезпечували поверхневе або буквальне виконання вимог закону і рекомендацій програми, мали менші шанси отримати високі бали в оцінці відкритості та взаємодії з громадськістю. Аналітики програми поставили себе на місце мешканця, який зацікавлений у роботі своєї міської ради або шукає конкретну інформацію, але не має часу, ресурсу чи навичок переглядати всі публічні комунікації ради чи міського голови. 

Результати аналізу засвідчили декілька ключових проблем у практиках міських рад. По-перше, організація офіційних вебресурсів ОМС не забезпечується належним чином. Принцип «єдиної точки входу» застосовується вибірково, а у структуруванні важливої інформації залишаються істотні прогалини. 

По-друге, попри умови повномасштабної війни, багато міст фрагментовано працюють з гуманітарною допомогою. Комунікація щодо допомоги, отриманої та розподіленої міськими радами, досі несистемна і непроста для пошуку. Такий стан справ ускладнює координацію між владою, громадянами та партнерами, знижуючи ефективність допомоги.

Врешті, усі вищезгадані проблеми з відкритістю, орієнтованою на громадськість, безпосередньо впливають на соціальну сферу. Невчасне та непрозоре інформування ускладнює доступ внутрішньо переміщених осіб, захисників, захисниць та їхніх родин, малозабезпечених та інших вразливих груп населення до критично важливої інформації і послуг. 

Програма рекомендує усім містам (а не лише тим, що увійшли до вибірки пілотного дослідження), врахувати результати аналітики та змінити підходи до взаємодії з мешканцями, а саме: 

• Переглянути організацію офіційних вебсайтів міської ради та ключових спеціалізованих вебсайтів. Оптимізувати структуру вебресурсів та забезпечити наявність окремих розділів / сторінок за ключовими темами, де зібрати усі релевантні документи, посилання та повідомлення у такому вигляді, який буде найбільш логічним та зручним з точки зору користувача. 

• Акцентувати увагу на прозорому висвітленні інформації щодо роботи з гуманітарною допомогою. Забезпечити наявність окремого розділу або сторінки на вебсайті міської ради, де зібрати актуальні дані про гуманітарну допомогу, програми, процедури її отримання, звіти про розподіл ресурсів та інформацію про відповідальні підрозділи. Важливо, щоб інформація подавалася в зручному форматі і оновлювалася регулярно.

• Своєчасно і доступно комунікувати з внутрішньо переміщеними особами, захисниками та захисницями, містянами, що потребують матеріальної підтримки через російську агресію, іншими чутливими групами населення. 

• Забезпечити послідовну публікацію всього циклу інформації про роботу ради. Вести структуровані архіви усіх елементів від анонсування до протоколювання засідань міської ради, виконавчого комітету та постійних комісій. Логічно поєднувати ці елементи між собою та публікувати їх у визначені терміни (анонси мають містити попередній перелік питань та посилання на трансляцію; трансляції або відеозаписи публікуватись не пізніше дня після засідання, назви відео повинні відповідати номеру засідання та даті його проведення; протоколи та прийняті рішення публікуватись вчасно з зазначеними результатами голосувань). 
• Перевірити роботу інструменту (інструментів) пошуку. Забезпечити можливість швидкого знаходження інформації серед документів, новин та інших розділів за ключовими словами та з можливістю логічного фільтрування.

В організації розробили спеціальну форму, яка допоможе представникам міськрад самостійно пройти перевірку та оцінити, наскільки місто відповідає цим стандартам. У планах програми – масштабувати дослідження, тож наступного року вже більша частина міст потрапить у фокус уваги.

Перевірка міських рад на відповідність євростандартам у питаннях відкритості та взаємодії з громадянами – це перший крок у тесті на здатність міста бути людино- і громадоцентричним водночас. Саме ці навички – навігаційна логіка, чіткість структур, швидкий доступ до важливої та якісної інформації – стануть базою для наступних досліджень.

Ознайомитися з оцінками за індикаторами для кожного міста можна за посиланням.

Дослідження підготовлене в рамках програми з інституційної розбудови Transparency International Ukraine, що здійснюється за фінансової підтримки Швеції, та за підтримки програми MATRA Посольства Королівства Нідерландів в Україні.

Transparency International Ukraine — акредитований представник глобального руху Transparency International. З 2012 року TI Ukraine допомагає Україні ставати сильнішою. Організація комплексно підходить до розробки та впровадження змін задля зниження рівня корупції в окремих сферах. 

ТІ Ukraine започаткувала програму «Transparent cities/Прозорі міста» в 2017 році. Її мета — побудувати конструктивний і належний діалог між містянами, місцевою владою та урядом для якісного муніципального управління, розвитку міст і ефективного відновлення. Протягом 2017–2022 років програма щорічно формувала Рейтинг прозорості 100 найбільших міст України. Після повномасштабного вторгнення програма провела два адаптованих до воєнного часу дослідження стану муніципальної прозорості. У 2024 році програма сформувала Рейтинг прозорості 100 міст та вже у 2025 році запустила оновлений формат дослідження міських рад – Європейський індекс міст.

Лідери vs антилідери за прозорістю міських бюджетів та закупівель

Жодне зі 100 українських міст у 2024 році не досягло максимальної прозорості у сфері «Бюджет і закупівлі» *. Більше того, 79 зі 100 муніципалітетів не змогли успішно реалізувати навіть половини критеріїв. Найвищий результат показала Вінниця – 82,4% виконання. Друге місце за успішністю у цій сфері розділили одразу три міста – Київ, Миколаїв та Чернівці, кожне з яких виконало 67,6% сфери*. Третю сходинку поділили Луцьк і Мукачево (по 64,7%).

По інший бік – Новояворівськ (лише 8,8% виконання), Світловодськ (11,8%) та Прилуки (14,7%). Такий низький рівень відкритості в бюджетних питаннях підриває довіру громадян і може свідчити про простір для зловживань чи неефективного використання ресурсів громади.

Що містам вдалося найкраще?

Попри загалом низький рівень прозорості сфери «Бюджет і закупівлі», деякі аспекти міська влада все ж опанувала добре.  З базовими елементами бюджетної прозорості українські міста впорались найкраще. Так, 86 міст із 100 досліджуваних оприлюднювали проміжні  квартальні, піврічні та річні звіти про виконання міського бюджету.

Водночас достатній рівень конкуренції в закупівлях, що належить до найкращих практик міського врядування, забезпечили повністю 66 міст, а частково – 28 міст. Навіть в умовах війни замовники в ОМС намагаються дотримуватись принципів відкритої конкуренції. Ефективні та прозорі процедури в закупівлях не лише дозволяють раціонально витрачати бюджетні кошти, а й посилюють довіру з боку громадян і донорів, які фінансово підтримують українські громади.

61 міська рада розуміє важливість взаємодії з інвесторами і побудови репутації надійного та відкритого партнера для бізнесу, особливо у післявоєнний період, коли інвестиції стають рушієм відновлення країни. У цих муніципалітетах публікують актуальний інвестиційний паспорт міста або мають окремий розділ  для інвесторів на офіційному вебсайті. Проте у решті 39 міст місцеві управлінці поки не демонструють належної відкритості для інвесторів, що може уповільнити їхню економічну активність та процеси відновлення в майбутньому.

Слабкі місця у бюджетній прозорості

Затвердили єдину методику аналізу цін на будівництво тільки 5 міст зі 100 – Вінниця, Дніпро, Миколаїв, Мукачево та Шептицький.  Ця методика мала б стати відповіддю на реальність воєнного часу, коли вартість матеріалів коливається, а ризики завищення кошторисів зростають. Натомість 95 міст не змогли запровадити системний підхід  до контролю бюджетних витрат у будівництві.

Водночас 87 міст взагалі не проводили торік відкритих бюджетних слухань. Відкриту подію з вчасним анонсуванням, онлайн трансляцією та оприлюдненим протоколом провели  лише 5 міст, з яких було 4 обласних центри. Це Вінниця, Миколаїв, Хмельницький, Чернівці та Мукачево. Інші 7 міст провели захід, проте не дотримались однієї чи декількох з зазначених вимог (Дніпро, Запоріжжя, Калуш, Львів, Миргород, Славута та Чортків). Відсутність відкритих обговорень бюджету в переважній більшості міст означає, що мешканці не мають доступу до процесу формування пріоритетів місцевих витрат – а отже, й можливості впливати на рішення, які безпосередньо стосуються їхнього життя. Такий розрив між місцевою владою і громадою не лише знижує довіру, а й послаблює прозорість та ефективність самих бюджетних рішень.

Також лише кожне третє місто серед 100 досліджуваних має орган з внутрішнього контролю та аудиту. 67 міст не створили такого органу взагалі, і серед них знову – великі міста. Відсутність внутрішнього аудиту означає, що міська рада не має інструментів для самоконтролю і не виявляє в повній мірі зловживання в системі ще на ранньому етапі. Проте тут варто відзначити 4 міста, чиї вдалі практики можуть слугувати прикладом для інших міст. Це Київ, Коломия, Луцьк та Стрий.

72 міські ради зі 100 не оприлюднили структури своїх підрозділів, підприємств, установ і організацій із зазначенням кодів ЄДРПОУ. Ця інформація дозволяє мешканцям дізнатися, як різні підрозділи здійснюють закупівлі з їхніх податків, а також як міська рада та її структурні підзрозділи управляють комунальним майном – через приватизацію та оренду. Але у більшості міст фактично закрили ланцюг розпорядників бюджетних коштів,  чим унеможливили належний громадський контроль. Водночас є 8 міських рад, які показали достойний приклад, що варто реплікувати, переймаючи їхній досвід. Це Вінниця, Дніпро, Київ, Коростень, Кременчук, Львів, Миколаїв та Мукачево.

Рекомендації для міських рад 

Публікувати на офіційному вебсайті міської ради інформацію про її структурні підрозділи (департаменти, управління тощо), зазначаючи, хто з них є розпорядниками бюджетних коштів. Також до цієї структури варто прив’язати відомості про підпорядкованість ОМС комунальних підприємств та установ. В усіх випадках варто подати відповідні коди ЄДРПОУ. 

• Залучати громадян до формування бюджету через вчасне анонсування і проведення відкритих бюджетних слухань. Така процедура є важливим аспектом підзвітності ради перед містянами. Під час воєнного стану слухання можна проводити онлайн за умови, що буде забезпечена можливість для громадськості бути присутніми, поставити запитання та надати пропозиції.
• Розробити методику аналізу чи порядок моніторингу цін на матеріальні ресурси в будівництві, щоб уникнути запитань щодо прозорості закупівель, пов’язаних із відновленням. Також треба пам’ятати, що невід’ємними додатками до договорів про закупівлю послуг з поточного ремонту, робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об’єкта будівництва є документи, що містять інформацію про ціни на матеріальні ресурси. 
• Створити самостійний орган з внутрішнього контролю та аудиту діяльності підрозділів міської ради і оприлюднювати результати перевірок. Поширення результатів сприятиме зміцненню довіри громадськості до ОМС та забезпечить контроль за ефективністю роботи міської ради та використання бюджетних коштів.

У питанні оприлюднення структури розпорядників та одержувачів бюджетних коштів пропонуємо орієнтуватися на приклади Києва та Миколаєва, а у проведенні відкритих бюджетних слухань – на приклад Мукачева (анонс, онлайн-трансляція, протокол). Натомість у розробці методики моніторингу цін на матеріальні ресурси в будівництві найбільш влучним буде приклад Шептицького, а в поширенні інформації про роботу органу з внутрішнього контролю та аудиту діяльності підрозділів міської ради – приклади Києва (положення, звіти) або Коломиї (положення, звіти).

Отже, сфера «Бюджет і закупівлі» залишається однією з ключових для підвищення прозорості місцевого самоврядування. Її результати за 2024 рік (39,6% прозорості) все-таки демонструють як наявність позитивних зрушень у містах, так і глибокі системні прогалини. Проте прозоре управління публічними фінансами – не лише вимога доброго врядування та євроінтеграції, а необхідна умова довіри, ефективності та стійкості міст, особливо в умовах війни. Тому міським радам слід першочергово звернути увагу на прозорість цієї сфери для громадян та врахувати наші рекомендації вище задля її стрімкого посилення.

*Сферу “Бюджет і закупівлі” аналітики програми оцінювали за 10 критеріями, серед яких :  звітування ОМС про виконання бюджету, оприлюднення піврічних, квартальних (проміжні) звітів про виконання бюджету, проведення відкритих бюджетних слухань, заслуховування міськради щорічного звіту міського голови про здійснення державної регуляторної політики виконавчими органами, наявність органу з внутрішнього контролю та аудиту діяльності підрозділів міської ради та оприлюднення ним результатів перевірок, наявність затвердженої єдиної методики аналізу чи порядок моніторингу цін на матеріальні ресурси в будівництві тощо.

Узагальнений актуальний звіт про типи й обсяги отриманої гуманітарної допомоги є лише у 15 зі 100 муніципалітетів. Частина перевірених міст оприлюднила текстовий звіт, зібравши основні показники у зручному для читачів форматі. Такий звіт, зокрема, у Дрогобичі. Також деякі міста у відповіді на опитувальники посилались на інші звіти – річний звіт міського голови або звіт про виконання Програми соціально-економічного розвитку, як у Шептицькому, де побіжно згадували про отриману та розподілену гуманітарну допомогу за рік.

У деяких містах ведуть облік гуманітарної/благодійної допомоги у форматі відкритих даних на data.gov.ua чи локальних порталах, як, наприклад, у Дніпрі та Білій Церкві. Такі набори відкритих даних, хоч і сприяють прозорому обліку, не є узагальненими звітами, на які зручно орієнтуватись представникам громадськості, бізнесу та медіа.

Лише 10 міст оприлюднили і річний звіт, і критерії чи принципи розподілу допомоги. Златопіль, Калуш та Лозова затвердили окремий Порядок роботи з гуманітарною допомогою, наданою в період воєнного стану. Такі нормативні документи регламентують процедуру отримання та передачі допомоги, призначають відповідальний орган та окреслюють пріоритетні напрями спрямування допомоги. Натомість інші міські ради, наприклад, Запоріжжя, обмежились окремими інформаційними повідомленнями на сайті чи короткими згадками у вступі до річного звіту.

Тільки 12 міст зі 100 оприлюднили перелік отримувачів гуманітарної допомоги з кодами ЄДРПО на своєму вебсайті. Важливо, щоб містяни мали доступ до цих даних саме на офіційній сторінці органу місцевого самоврядування – це дозволяє впевнитись у їхній правдивості та актуальності. Такий підхід забезпечує прозорість процесу отримання, оформлення та розподілу гуманітарної допомоги, а також підвищує довіру з боку громадськості. Оптимальною практикою є приклад Чернівців, де актуальні переліки оприлюднені у відповідному розділі «Гуманітарна допомога» одразу з посиланнями на сторінки отримувачів у Системі реєстрації гуманітарної допомоги.

Цікавим цифровим рішенням є окремий вебсайт про гуманітарну допомогу Миколаєва. Це унікальний інструмент, де можна переглянути не лише річний звіт про отриману гуманітарку, а й статистику допомоги донорів, інформацію про перевірки використання допомоги, покрокове пояснення про шлях допомоги від формування запиту до використання, тощо. Приклад Миколаєва може слугувати взірцем проактивної відкритості у сфері роботи з гуманітарною допомогою.

Серед обласних центрів лише Запоріжжя, Миколаїв та Чернівці повністю дотрималися обох вимог щодо прозорості в роботі з гуманітарною допомогою. Одеса оприлюднила як звіт про отриману допомогу, так і критерії її розподілу, проте не надала повного переліку отримувачів. Дніпро, Кропивницький та Луцьк опублікували лише узагальнені звіти. Водночас у Вінниці та Хмельницькому належним чином оприлюднено лише перелік отримувачів допомоги. Натомість на вебсайтах міських рад Житомира, Києва, Івано-Франківська, Львова, Полтави, Рівного, Сум, Ужгорода, Харкова, Черкас і Чернігова аналітики не виявили належно оформленої інформації про гуманітарну допомогу.

«Відсутність публічної інформації про гуманітарну допомогу створює корупційні ризики та послаблює довіру до влади і її рішень. Міські ради, які не пріоритезують прозорість та системність у роботі з гуманітарною допомогою, мають нижчі шанси залучити інвесторів чи ефективно скоординувати надходження важливої у час війни допомоги», — зазначила керівниця програми «Прозорі міста» Олеся Коваль.

Перевірка показала, що більшість муніципалітетів досі не забезпечили належну прозорість у сфері роботи з гуманітарною допомогою. Це створює передумови для недовіри, спекуляцій і, можливо, зловживань. В умовах війни, коли ми настільки залежимо від міжнародної підтримки, нехтувати прозорістю і відкритістю у цій сфері вкрай ризиковано. Місцева влада повинна використовувати всі можливі інструменти, щоб запобігати зловживанням і полегшувати координацію між донорами та отримувачами.