The post Гроші для школи: як батькам перевірити закупівлі коштом бюджету first appeared on Transparency International Ukraine.

З подібними ситуаціями, хоч можливо, і не в такому ступені загострення, стикалося багато родин дошкільнят і школярів. Усе більше людей усвідомлюють, що будь-які  благодійні внески та примус у школі зовсім не обов’язкові. Чому здавати гроші в шкільний фонд не обов’язково, і що робити, якщо ви все ж хочете їх віддати, ми писали в нашому попередньому матеріалі. 

Забезпечення шкіл і дитсадків — на плечах місцевої влади. І хоча від неї ми насамперед очікуємо фінансування ремонтів, харчування, підручників, спортивного інвентаря і такого іншого, солодкі подарунки малечі також купують за бюджетний кошт. Вони можуть бути призначені або просто для навчальних закладів, або для дітей із сімей у скрутному становищі.

У 2021 році через Prozorro закладів освіти  придбали понад 774 тис. солодких  новорічних наборів на 64 млн грн.

Серед регіонів-лідерів за закупівлями презентів:

• Харківщина – 163 тис. наборів на 16,1 млн грн;
• Одещина – 139 тис. наборів на 8,9 млн грн;
• Вінниччина – 92 тис. наборів на 6,1 млн грн;

Вартість одного новорічного подарунка найбільше залежить від його складу (кількості та різновидів солодощів) і ваги. Тож ми не можемо стверджувати, що замовники однієї області переплачують, якщо вони купили однакову кількість солодких наборів дорожче, ніж їхні колеги з іншого регіону. Насамперед, це може свідчити, що вони купували різні солодощі.

Загалом набори важать від 250 грамів до 1 кг, однак найчастіше купують упаковки по 300-500 г. У середньому вони коштували державним структурам по 45-95 грн. Проте інколи ціни на, здавалося б, схожі замовлення суттєво відрізнялися. Найдорожчі подарунки –  «Рюкзачок Тигреня» по 510 грн купили в Закарпатській області. До складу такого набору входить рюкзак і двадцять різновидів цукерок.  Найдешевші подарунки по 20 грн придбав Відділ освіти Новопсковської селищної ради. Що входить до такого набору не зрозуміло, оскільки специфікація договору не містить детального переліку солодощів.

Найпоширенішою проблемою в таких закупівлях є те, що замовники оприлюднюють на Prozorro звіти та договори, за якими неможливо розібратися з товаром: які саме цукерки придбали, скільки їх в упаковці, хто виробник. Така ситуація склалася, приміром, на закупівлях Турбівського ясла-садку №2 (Вінницька область), відділу освіти, молоді та спорту Рожнятівської селищної ради (Івано-Франківська область), Комарівської загальноосвітньої школи-інтернату (Чернігівська область).

Хоча новорічні подарунки і купують коштом місцевого бюджету, але інколи до їхнього складу входить листівка з привітанням, або ж на самому подарунку міститься привітання від місцевих чиновників. Така практика була досить поширеною в  Харкові та Полтаві. Минулого року,  на придбаних у Харкові новорічних подарунках був напис: «З Новим Роком та Різдвом Христовим! Харківський міський голова Геннадій Кернес». Цікаво, що такі подарунки почали купувати навесні — задовго до місцевих виборів, які могли змінити ім’я мера міста. У 2021 році переможець торгів на закупівлю новорічних подарунків повинен був «додати до кожного подарунку кольорову вітальну листівку, надруковану на мелованому папері за рахунок Учасника. Текст та дизайн листівки для друку буде наданий переможцю торгів окремо». 

Цього року у Полтаві на сесії міської ради депутати пропонували внести на порядок денний проєкт рішення про заборону розміщення політичної реклами чи прізвищ на подарунках. Однак цю ініціативу не підтримали інші народні обранці. 

Ми вже писали про закупівлю наборів  першокласників у цьому місті, коли набори придбали коштом міського бюджету, однак на пакетах надрукували прізвище мера Олександра Мамая (партія «За майбутнє») і напис «З турботою про майбутнє».  Цього року  на новорічних подарунках, відповідно до укладеного договору, мав бути надпис «З новорічними та різдвяними святами! З повагою Олександр Мамай». За інформацією kolo.news, у кінцевому варіанті з подарунків прибрали прізвище міського голови.

Якщо ви хочете перевірити новорічні закупівлі конкретної установи чи навчального закладу, скористайтеся публічним модулем аналітики BI Prozorro чи мапою закупівель шкіл. Можливо, школа чи садочок вашої дитини вже придбали новорічні подарунки. Звісно, батьки можуть організувати вручення подарунків і самостійно. Однак пам’ятайте, що таку ініціативу треба узгодити між усіма батьками в класі чи групі, а здача коштів має бути добровільною. Можливо, разом з іншими батьками ви вирішите замінити цю солодку традицію на нову і запропонуєте витратити гроші на щось ще.

The post Солодке життя: як дітям купують новорічні солодощі в Prozorro first appeared on Transparency International Ukraine.

Раптовий перехід на дистанційку через пандемію COVID-19 вплинув і на якість освіти. Щонайменше для 55% шкіл віддалене навчання стало проблемою, бо вчителі ніколи раніше викладали через екран. Їм довелося самотужки розбиратися в нових форматах навчання: налаштовувати Zoom, Kahoot, Google Classroom та ще купу інших платформ. 

Однак навіть якщо вчитель знав, що робити, у нього могло просто не бути для цього умов. Щоб навчати дітей віддалено, потрібні щонайменше ноутбук та інтернет. Водночас майже 2/3 освітян і учнів не мали необхідного обладнання вдома, а 1/2 вказали на повільний інтернет. Вести уроки із пустого кабінету в школі — для багатьох теж не варіант. Адже 40% шкіл, переважно розташованих у селах або малих містах, не мають доступу до швидкісного інтернету. 

Ноутбук кожному вчителю

Щоб хоча б частково вирішити проблему з дистанційним навчанням, держава почала закуповувати ноутбуки для вчителів. За даними Мінцифри вони потрібні понад 106 тисячам освітян.  Найбільше ноутбуків потребують вчителі Львівської – 10 885, Закарпатської – 7 469, Івано-Франківської – 7 347 і Тернопільської – 6 055 областей.

У 2021 році на ноутбуки з державного бюджету виділили субвенцію у 980 млн грн. Ці гроші використовують на засадах співфінансування. Наприклад, cубвенція бере на себе 95% витрат для гірських населених пунктів, а ще 5% має покрити місцевий бюджет. Для Києва та міст із населенням 40+ тис. осіб — 70% за рахунок субвенції і 30% за рахунок місцевих бюджетів. Подібні вартісні закупівлі водночас дуже ризикові.

“Махінацій на держзакупівлях техніки у сфері освіти вистачає. Наприклад, створення особливих вимог до комп’ютерів, які може виконати лише один постачальник техніки, або прописування певних програм у технічну документацію (е-підручників чи систем управління навчанням). Це дозволяє максимально збільшити вартість комп’ютерів, що також усуває конкурентів під час торгів,” — про це в колонці для УП.Життя писав міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.

Тому щоб запобігти корупції і закупівлі неякісної техніки, МОН прописало чіткі вимоги до комп’ютерів. А також надало спільні рекомендації до тендерних вимог, де зокрема встановлена очікувана вартість одного ноутбука — 20 тис. грн. 

Ситуація з закупівлею ноутбуків 

Планувалося, що тендери мають оголосити в липні-серпні, і вже до кінця 2021 року ноутбуки будуть у вчителів. За нашими підрахунками, на кінець листопада в Prozorro встигли придбати 38 827 ноутбуків на 695 млн грн. Найбільше їх закупили в Дніпропетровській області — 5296 на 96,4 млн грн, Одеській — 4134 на 70,7 млн грн та Київській — 3886 на 67,7 млн грн. 

За даними Мінцифри, станом на 24 листопада 14 642 вчителів з 8 областей вже отримали закуплені ноутбуки. Попри те, що не в усіх областях вже підписали договори, перші тендери оголосили усюди. 

Які ноутбуки купують

Для вчителів закуповують 5 моделей ноутбуків від 5 різних виробників, які підходять під вимоги МОН. Половина з них — HP 250 G8. Їх купили майже 20 тисяч. На другому місці Acer TravelMate ТP214-53. Ці ноутбуки становлять 27% від усіх придбаних. Третя за популярністю модель — Lenovo V14 G2 ITL. Такі ноутбуки купували для освітян Рівненської та Черкаської областей. Меншою популярністю користуються Dell Latitude 3510 та Impression 157 ES.

Схема, якій запобігла СБУ

13 вересня представники Мінцифри, Міносвіти та СБУ провели брифінг, на якому повідомили про організацію великої корупційної схеми на закупівлях ноутбуків для вчителів, що мало не коштувало державі 300 млн грн збитків. За словами т.в.о. начальника Департаменту кібербезпеки СБУ Іллі Вітюка, окремі особи хотіли організувати змову на тендерах на ноутбуки і представлялися людьми від Мінцифри. Вони ніби-то пропонували учасникам підвищити ціни на тендерах.

Сума афери становила б 30% від субвенції. Правоохоронці переговорили з учасниками ринку (це приблизно 30 ІТ компаній), розвіяли міф, що цю схему «кришує» Мінцифри, і сказали фірмам відмовитися від злочинних планів, поки не пізно. Очільник міністерства Михайло Федоров повідомив, що договори по всій країні направили на повторну експертизу, а субвенція не зупиняється.

Зниження цін на ноутбуки 

Після тривалої перевірки тендерів у листопаді в сімох областях України відразу після підписання договорів замовники з постачальниками уклали додаткові угоди. Ними ціни за один ноутбук зменшили на 3,6-8,5%. 

Наприклад, у найбільшому замовленні, від Дніпропетровської ОДА, на приблизно 106 млн грн визначилися з переможцем на початку вересня. Проте договір підписали лише 19 жовтня. Обидва лоти тендеру виграло ТОВ «Виробнича фірма «Сервіс», яке запропонувало знижку у 1% від очікуваної вартості.  

Угоду уклали так пізно, оскільки Мінцифри проводили повторну експертизу проєкту. Саме так відповів замовник на запит Держаудитслужби, коли вона перевіряла закупівлю.  Одночасно з основним договором оприлюднили й додаткову угоду на зниження ціни ноутбуків HP 250 G8 на 8%.

ТОВ «Виробнича фірма «Сервіс» заснували в Дніпрі ще у 1998 році. Одним з її співвласників зазначений Геннадій Машинсон, який з 2018 року на громадських засадах є радником мера Дніпра Бориса Філатова.  За останні 5 років компанія отримала в Prozorro підрядів на 509 млн грн. Основний замовник – Дніпровська міськрада. 

Така ситуація була і в Одеській області на другому найдорожчому тендері в країні. Для вчителів купували 4,1 тис. ноутбуків, стартова сума торгів — 82,8 млн грн. На аукціоні на початку жовтня виграло ТОВ «Еменс» з пропозицією у 77,6 млн грн. Компанія була готова продати ноутбуки Acer TravelMate ТP214-53 по 18,8 тис. грн за один. Однак 12 листопада, одночасно з основним договором, замовник з постачальником уклали додаткову угоду. Вона зменшила ціну одного ноутбука до 17,2 тис. грн – на 8,5%. ТОВ «Еменс» заснована в Києві у листопаді 2018 року, належить Наталі Чеченій-Дмитренко, вона ж компанією і керує. 

Знижували ціни і в Чернівцях. Там у ТОВ «БМС Техно» придбали 1450 ноутбуків за 29 млн грн. Фірма запропонувала модель HP 250 G8 за ціною 19,4 тис. грн. Договір разом з додатковою  угодою уклали 3 листопада, а ціна ноутбука знизилася до 18,7 тис. грн (3,6%). Київським «БМС Техно» володіють Сергій Баланюк, Сергій Волок та Тарас Шевченко (директор). Півтора року тому поліція розслідувала завищення цін на закупівлі ноутбуків для освітян Херсонської області в цієї компанії за 11,65 млн грн. 

Ціни також знижували в Кіровоградській, Чернігівській, Полтавській і Волинській областях.

Щоб дозакупити та отримати ноутбуки для вчителів за цьогорічною субвенцією, залишився місяць. Спостерігати за прогресом можна на дашборді від Мінцифри. Однак навіть якщо кошти використають у повному обсязі, за один рік потребу закрити не вдасться. І крім як технікою, школи треба буде забезпечити швидким інтернетом.

The post Ноутбук кожному вчителю first appeared on Transparency International Ukraine.

Пояснення цьому – “у держави немає коштів” або “районо не виділяє”. Проте активні батьки, особливо ті, що пройшли школу обміну досвідом спільноти “Батьки SOS”, знають, що в реальності ситуація трошки інша. Зазвичай районне управління освіти не виділяє кошти на те, на що виділяти не змушують. Водночас деякі директори шкіл досі не пишуть запитів на фінансування, бо вважають, що коштів їм однаково не виділять. Але саме в такий спосіб формують бюджет. І якщо запит не спрямувати, то грошей вам точно не виділять. Натомість кошти збирають із батьків.

І виходить у результаті, що десь батьки учнів давно забули, що таке купляти штори й мило в школу, а десь прибиральниця просить батьківський комітет купити їй нові швабри. Бо – “а кого їй ще просити, держава не дає”.

Насправді видатки на освіту в бюджетах місцевих громад – це не тільки великі суми, але й досить захищені статті витрат. Наприклад, у столиці бюджет сфери освіти – це іноді до половини всіх видатків. Цьогоріч він сягнув майже 24,9 млрд грн — 43% усіх видатків. Тут витрати і на садочки, і на школи, і на інші комунальні заклади освіти.

Звісно, найбільше грошей йде на оплату праці. Наприклад, у школах цьогоріч це приблизно 77% витрат. Ще частину коштів треба спрямувати на комунальні послуги, харчування, медикаменти та інші обов’язкові речі. Решту районні управління освіти розподіляють на свій розсуд.

Наприклад, торік, коли пандемія різко змінила звичний порядок пріоритетів, районним управлінням освіти в терміновому порядку довелося закуповувати маски, дезінфектори, а потім і ноутбуки та послуги інтернету для вчителів, які працювали віддалено. Про кількість і обсяги цих закупівель вирішували на місцях залежно від замовлення шкіл і реальних потреб.

А Дарницький район Києва в розпал другої хвилі захворюваності восени 20-го року вирішив встановити дитячі ігрові майданчики в кожну школу. Проєкт навіть показали очільнику міністерства освіти і науки Сергію Шкарлету й назвали частиною проєкту НУШ “Вуличний простір”.

Концепція Нової української школи дійсно передбачає більше активності учнів початкової школи й наявність креативних просторів. Однак про окремий проєкт “Вуличний простір” нічого не відомо.

Майданчики придбали за 20,6 млн грн. У специфікації до договору йдеться про 38 шкіл, однак кожного елементу купували по 15, і МОН писало, що їх встановили в 15 закладах освіти. Відповідно, кожен коштував місцевому бюджету від 500 тис. грн до 1,37 млн грн (більш імовірно).

Сама закупівля обладнання майданчиків відбулася з мінімально можливою економією: тендер з очікуваною вартістю 20,7 млн грн виграв постачальник, який запропонував ціну 20,62 млн грн. Цікаво, що переможцем аукціону стало ТОВ “Будремсервіс”, яке більше спеціалізується на ремонтах приміщень. У Києві ця компанія вигравала тендери “Київзеленбуду”, Дарницького управління капітальних вкладень і управління освіти цього ж району. Вона має досвід роботи саме з майданчиками, однак це її перше таке велике замовлення ігрових комплексів і водночас поки найдорожчий контракт у Prozorro.

Щоб уточнити, що за обов’язкова програма змусила так недешево облаштувати вуличний простір шкіл саме минулого року, ми звернулися в департамент освіти і науки КМДА. Там про таку програму не знають і пояснили, що рішення щодо закупівель району ухвалюють на місцях. Також ми спитали інші райони столиці, чи були в них подібні системні закупівлі майданчиків за НУШ, і отримали негативні відповіді.

В управлінні освіти Дарницького району також підтвердили, що майданчики не стосуються НУШ, а кошти на їх придбання йшли за статтею бюджету “Надання середньої освіти закладами середньої освіти”. Тобто це звичайні кошти на організацію навчального процесу. Просто в цьому році цей район вирішив, що найбільш доцільно використати 20 млн грн саме на майданчики, а не якісь інші речі.

Загалом районо можна зрозуміти – бо ж майданчики це майже сакральний об’єкт: усі їх хочуть і багато ніколи не буває. Проте виявилося, що встановлення майданчиків “під гребінку” в обов’язковому порядку – це не завжди благо. Особливо, коли їх ніхто не просив.

В одній школі району місце для великого ігрового комплексу, де проводитимуть час діти, знайшли лише під парканом, біля вулиці зі жвавим автотрафіком. В інших школах гірки і знаряддя розмістили взагалі на газонах проміж дерев, впритул до вікон класів, усупереч нормам ДБН. У Слов’янській гімназії з такої гірки можна було з’їхати прямо в стіну школи й зачепити або каналізаційний люк, або блискавичник. Після скандалу в місцевих спільнотах і звернення до керівника РУО частину цих небезпечно встановлених комплексів просто прибрали, куди — невідомо.

Натомість батьки школи №111, де групам подовженого дня взагалі немає де проводити час, розповіли (а адміністрація підтвердила), що їм не дісталося жодного ігрового комплексу. А двом школам району дісталися майданчики і за закупівлею районо, і в межах реалізації проєкту ГБ. Тобто, м’яко кажучи, плутанина і встановлення заради встановлення.

Як ми вже згадували, часто для міст майданчики – це золота валюта благоустрою. Але коли йдеться про освіту, то все ж пріоритети трошки інші: школам зазвичай потрібні утеплення, ремонти, облаштування чи ремонти спортивних залів і майданчиків для занять фізкультурою.

Але ці речі довше планувати, складніше виконувати, і вони потребують будівельного нагляду й великої відповідальності. Так само як забезпечення шкіл туалетним папером / милом / дезінфекторами / швабрами потребує прорахунків, заявок шкіл, дозамовлень тощо. А встановлення ігрових комплексів – де просили й де не дуже – це швидко та легко: місяць роботи – і 20 млн коштів наприкінці бюджетного року освоєні.

Що з цим можуть зробити батьки? Щоби контролювати, що закуповує школа, в якій вчиться ваша дитина, можна почати стежити за її закупівлями. ТІ Україна створила посібник з інструкціями, як це робити. Там детально описано, як шукати закупівлі шкіл, зокрема за допомогою карти “Що купує твоя школа?”, писати інформаційні запити й повідомляти про порушення в закупівлях правоохоронні та органи контролю.

The post Майданчики понад усе: куди йдуть гроші на освіту first appeared on Transparency International Ukraine.

“Зараз я ігнорую групу активних батьків, які завжди придумують якісь закупи, посилаючись на прохання школи. Втомилася і не бачу сенсу. Але в початковій школі ми всі вправно здавали і на дрібні меблі, і на господарчі товари. Штори, наприклад, купували аж двічі за перші чотири роки”, – розказує мама київської школярки Ольга.

Куди зникають попередні штори? Це запитання багато років ставили собі батьки з навчальних закладів різних куточків України.

“Діти зіпсували”, “чистка дорожча за нові”, “попередній клас купував за свої гроші і забрав, переходячи в інший кабінет”, “треба оновити, хіба ви не хочете своїм дітям затишку” – типові приводи називали батькам, яких ми запитували.

“Я не хотіла сперечатися за ті штори і запитувати, навіщо нам нові через два роки. Точно знаю, що перші були білі тюлеві і нові стали такі самі, тільки з якимось драпіруванням”, – згадує з усмішкою Ольга.

Однак штори, як і інші необхідні для забезпечення навчального процесу товари, мають купувати і купують за бюджетні кошти.

Лише за останні два роки на штори, портьєри, жалюзі, ролети і тюлі для шкіл і дитячих садків витратили майже 40 млн грн.

У 2020 році їх закуповували активніше: тоді на це пішло 24,5 млн грн. Цьогоріч за дев’ять місяців на таку потребу встигли витратити 14,5 млн грн.

Найбільше шторами закупилися на Київщині – на 7 млн грн.

Друге місце посіла Львівщина – тут їх придбали на 3,7 млн грн.

Третю позицію з витратами 3,2 млн грн на штори розділили між собою Сумщина та Харківщина. А ось Чернівеччина порівняно з ними пасе задніх: тут за два роки за штори заплатили трохи більше 170 000 грн.

Навіть якщо вам не вдалося знайти там свою, радимо перевірити закупівлі самої школи або департаменту, управління чи відділу освіти, якому вона підпорядкована, на онлайн-мапі закупівель шкіл чи DOZORRO.

Ще декілька років тому збором грошей на шкільні потреби часто займалися самі вчителі. Однак Міністерство освіти і науки роз’яснювало, що вони не мають права такого робити. Зокрема, у 2018 та 2020 роках розіслало освітянам листи, у яких підкреслювало безоплатність здобуття шкільної освіти та те, що будь-які форми тиску на батьків щодо сплати коштів чи придбання будь-чого – незаконні.

Проте подекуди гроші збирають не вчителі та адміністрація закладів освіти, а самі батьки. Точніше, їхні комітети. І притягнути їх до відповідальності через примусові побори практично неможливо, адже юридично вони не мають жодного стосунку до фінансових справ школи чи дитсадка.

Найбільш ефективно це працює з першачками і в початковій школі, коли діти ще сидять в одному класі. Тоді батьки прагнуть зробити цю кімнату максимально комфортною. І запитання, скільки ж на школу витратило районне управління освіти та що саме замовляв на рік директор закладу, на початку навчання ще не виникає.

Схожий алгоритм був і у киянки Наталки, якій вдалося влаштувати дитину в комунальний дитсадок на перенаселених Осокорках.

“Садочок хоча й зовсім новий, його здали в експлуатацію разом з нашим мікрорайоном, але закупівлю декору і облаштування в групи максимально перекладали на батьків. Хоча зараз складно зрозуміти, це дійсно були важливі потреби для групи чи просто батькам хотілося зробити все якнайкраще – на їхній погляд” – згадує мама.

“Перші потреби – ті cамі штори, коврик, щось у групу з дрібних меблів – нам точно говорили вихователі. Але зараз, коли ми в цій групі вже третій рік, а батьківський комітет все придумує нові витрати (останньою була кліматична техніка), я вже впевненіше кажу в групі батьків, що з мене досить і не здаю гроші”, – розповідає Наталка.

Такі самі рахунки має і місцеве управління чи департамент освіти. Ви можете вказати цільове призначення грошей: наприклад, що перераховуєте їх для ремонту кабінету чи закупівлі обладнання. Далі ці кошти витрачають так само, як і бюджетні. Тобто всі закупівлі за них  проводитимуть через Prozorro.

Що ще можна зробити, щоби допомогти школі зручним для себе способом, а також як посприяти виділенню коштів на шкільні потреби, є у спеціальному посібнику для батьків. Тут є інструкції і про те, як правильно оформлювати батьківські внески, і про те, як писати запити до адміністрації школи чи управління освіти. Ці пояснення допоможуть вам дізнатися, на що кошти вже виділяли, і повідомити про потребу профінансувати щось ще.

Матеріал створено у співавторстві з фахівцем з публічних закупівель TI Ukraine Ярославом Пилипенком. 

The post Чому не потрібно здавати гроші на штори у школи й садки, і де ці кошти є first appeared on Transparency International Ukraine.

Мабуть, усі в країні вже чули про програму реформування шкільного харчування, якою опікується дружина президента Олена Зеленська. Перша леді підіймає питання якості їжі в закладах освіти, різноманіття, зміни балансу страв в бік овочів і білків замість переважання вуглеводів і некорисних жирів в меню. Інноваційні шкільні меню за новими стандартами створив кухар Євген Клопотенко.

“Натомість у нас в школі діти щодня їдять бургери, які навіть не завжди з м’ясом і не обов’язково містять овочі”, — скаржиться Наталка, мама школярки з Дніпровського району столиці. Батьки обурені, а діти не все їдять.

“Бургерне харчування поки що є винятком. У цьому навчальному закладі воно пов’язане винятково з технічними причинами — у школі ремонт харчоблоку і їдальні. Ми просто не можемо готувати там гарячі страви, тому вимушені привозити готові”, — пояснила нам представниця постачальника шкіл Дніпровського району пані Олеся. Ремонт почався в серпні й поки точно невідомо, коли закінчиться.

Кейтерингові послуги, як тепер називають послуги харчування в закладах освіти Києва, у цьому районі надає ТОВ “Понтем.УА”. Історія приходу цього підприємства з литовським корінням на київський ринок була пов’язана зі скандалом в школі Дарницького району, про що ми писали раніше. Але після кризи “Понтем” знову впевнено почувається і наразі обслуговує школи Дарницького, Дніпровського і Святошинського районів, що за кількістю дітей і вартістю наближається до половини всього цього ринку столиці.

В інших районах Києва на тендерах управлінь освіти традиційно перемагають районні КП відповідного профілю. Цікаво, що, незалежно від постачальника (КП чи ТОВ) і перебігу аукціону, ціна шкільного сніданку в Києві усюди приблизно однакова — 32 грн. Але один з районів Києва в цьому році побив усі рекорди ціноутворення.

Найдешевші сніданки

У Печерському районі в цьому навчальному році діти отримують сніданки вартістю 8,4 грн за порцію. Така безпрецедентна ціна бюджетних сніданків обурила навіть профільного заступника київського міського голови Валентина Мондриївського, який обіцяв особливо пильно стежити за якістю харчування в цьому районі та пригрозив наслідками посадовим особам.

Бюджетну економію, завдяки рекордній ціні сніданків, забезпечив тендер, який провели в березні цього року. Закупівлю з очікуваною вартістю 7,6 млн грн після тривалої боротьби виграло підприємство з іншого міста, яке запропонувало ціну 2 млн грн. Тобто вартість у договорі виявилася в понад тричі меншою за очікувану.

У таку суму оцінило свій кейтеринг ТОВ “Контракт продрезерв 5” з Дніпра. Це підприємство має великий досвід надання послуг харчування держустановам Дніпропетровської області.  Вартість його підрядів для найбільшого замовника, департаменту гуманітарної політики Дніпровської міськради, склала понад 1,5 млрд грн. Підприємство в цьому році вперше спробувало свої сили на київських тендерах. І свою аномально низьку ціну на закупівлі в Печерському районі обґрунтувало саме бажанням показати себе на ринку. Для цього на нього потрібно було потрапити, навіть вдаючись до демпінгу. В обґрунтуванні своєї надійності “Контракт продрезерв 5” показало свій фінрезультат за минулий рік, і заявило, що готове і може собі дозволити вести заздалегідь збиткову діяльність і власним коштом забезпечувати учнів повноцінним, збалансованим та якісним харчуванням.

Фото: фейсбук Briscola kids food (ТОВ “Контракт продрезерв 5”)

Наразі в Печерській РДА, куди ми звернулися з запитом, запевнили, що порції сніданків, які готує цей постачальник, відповідають меню, погодженому Держпродспоживслужбою, і умовам тендерної документації. Скарг від керівників шкіл не надходило — повідомили в управлінні освіти району.

Ця ж дніпровська фірма вже вступила в боротьбу за тендери в Дніпровському, Святошинському і Дарницькому районах столиці. Ці райони вже не мають власних КП шкільного харчування і їхню нішу зайняв приватний “Понтем.УА”, який в цьому році ще втримав позиції у боротьбі з конкурентами.

Як же вся ця конкурентна боротьба відбивається на якості шкільних сніданків — ринок дає перемогу лише кращим? Фактично це не зовсім так.

Мультипрофільне чи бінарне харчування

По-перше, орієнтовне меню спільне для всіх шкіл. І зараз є настанова робити його мультипрофільним, тобто страви на вибір. Згідно з відповідями, які ми отримали від районних управлінь освіти міста, мультипрофільне харчування охоплює вже або всі школи районів, або 80-90% в декотрих. 

Але ми вирішили уточнити, що в районах мають на увазі під назвою “мультипрофільне харчування”, і виявили, що це фактично дві порції на вибір. Наприклад: котлета з гречкою чи тефтелі з картоплею, або оладки зі сметаною чи млинці з джемом. Тобто вибір відбувається між двома схожими видами сніданків, а не кількома принципово різними стравами, як-то гарнір з м’ясом, або запіканка, або овочеве рагу, або риба з гарніром. І тому іноді мульти — це фактично дабл. Проте в деяких школах це все-таки вибір з кількох варіантів.

“Моя донька була просто в захваті, коли в їдальні стало можливим обирати сніданок з кількох видів салату, гарніру, м’яса і десертів”, — згадує киянка Оксана, донька якої вчиться в школі Деснянського району. У цьому районі освітні заклади мають фінансову автономію і кожна школа самостійно проводить свої закупівлі, зокрема й харчування. Фактично наразі майже всі їх виграє місцеве КП “Зеніт”. Коли школа сама здійснює свої закупівлі, їх легше контролювати і самому закладу, і батькам. У таких випадках під дописами школи на фейсбуці з фотографіями справжнього меню на день немає розпачливих коментарів батьків “А де це таке?!”, “Приїдьте в нашу школу і побачите реальність!”, як це нерідко буває на офіційних сторінках департаменту освіти та районних управлінь. 

Однак хороших результатів вдається досягнути, й коли харчування закуповують централізовано, але це контролюють батьки. Наприклад, гімназію “Київська Русь” навіть зробили окремим лотом в закупівлі району, щоб легше було контролювати якість.

У КМДА також зазначають, що повне впровадження мультипрофільного харчування і його якість залежать від рівня обладнання харчоблоків шкіл. Річ у тім, що кейтерингові послуги фактично означають, що постачальник сам закуповує продукти і набирає працівників, а приготування їжі відбувається все на тих же кухнях наших шкіл. І, відповідно, як є різні за віком і рівнем оснащення школи, такими ж різними бувають і їхні харчоблоки. Тому кошти на оновлення обладнання харчоблоків зараз виділяють субвенцією держбюджету в межах програми “Спроможна школа для кращих результатів”.

The post Шкільні сніданки Києва: бінарний мультипрофіль і порції по 8 грн first appeared on Transparency International Ukraine.

Набір першокласника: піар чи допомога?

У Полтаві вже традиційно влаштовують свято для першокласників. Цього року захід розпочався з показу мультфільму «Маша і ведмідь» російською мовою, потім виступали дитячі колективи. Після свята дітей сфотографували з міським головою та вручили подарунки. Набори закупили коштом міського бюджету, однак на пакетах надрукували прізвище мера Олександра Мамая (партія «За майбутнє») і напис «З турботою про майбутнє». 

У 2021 році на закупівлю подарунків для першокласників з бюджету Полтави витратили 2,4 млн грн. Департамент освіти придбав 3483 набори по 699 грн. До складу подарунку входило 35 позицій, серед них — канцелярське приладдя, пластикова пляшка для напоїв, ланч-бокс та м’яка іграшка. За все це та пакет для набору з прізвищем міського голови та натяком на його партію заплатили з місцевого бюджету.

Фото: Kolo.news

У тендері взяли участь дві полтавські фірми — «Фудмікспостач» та «БС-Фуд». ТОВ «Фудмікспостач» володіє та керує Наталія Ворожцова. Своєю чергою, ТОВ «БС-Фуд» зараз записане на Олександра Скрипника, а до липня власником та директором була Світлана Борисенко. 

За інформацією «Полтавщини», «Фудмікспостач» та «БС-Фуд» пов’язані з відомим місцевим підприємцем Володимиром Сергієнком, який виграє тендери на постачання продуктів у Полтавської області. Журналісти звернули увагу, що компанії мають спільну дату реєстрації — 29 березня 2021 р. Крім того, вони помітили й однакові дефекти на документах, які компанії подавали в складі своїх тендерних пропозицій. Ймовірно, їх сканували на одному сканері чи друкували на одному принтері. 

Минулого року в Полтаві батькам першокласників виплатили по 500 грн, оскільки до 1 вересня закупити подарунки просто не встигли. 

Більше, ніж у Полтаві, на набори для першокласників витратили лише в Укрзалізниці. Тут їх щороку закуповують для дітей працівників. Філія «Центр сервісного забезпечення» УЗ підписала 3 угоди про закупівлю подарункових наборів для першокласників на 9,3 млн грн. Загалом замовили 10 тисяч наборів трьох типів. До них увійшли: портфель, канцелярія та приладдя для творчості, ланч-бокс, віяло літер, рахувальні палички, асоціативно-логічна гра «Одного разу в купе», а також – залежно від типу набору – скетчбук, розмальовка або блокнот. Вартість одного такого набору склала 830 грн.

Подарункові набори замовили у двох київських фірм — ТОВ «АРКУШ ТРЕЙДИНГ» на майже 6 млн грн та ТОВ «ЕС.ДЖИ.КОМПАНІ» на 3,3 млн грн. 

Скільки коштів витратили на подарунки першокласникам в Україні 

За нашими підрахунками, на закупівлю таких наборів в 2021 році витратили 14,5 млн грн. Усього придбали 28,8 тисяч наборів, тож подарунок має отримати кожен чотирнадцятий першокласник. 

У третині областей канцелярії для першачків взагалі не купували. У семи — на це витратили кілька десятків гривень. У Донецькій, Дніпропетровській, Черкаській, Одеській, Хмельницькій та Вінницькій областях — по декілька сотень тисяч гривень.

Набір першокласника: із чого він складається?

Традиційно до набору першокласника входить канцелярське приладдя (зошити, олівці, ручки, обкладинки, фарби, пензлі), рідше – ранці чи портфелі. Також до такого набору можуть додати ланч-бокси, розвиваючі іграшки та навіть м’які іграшки. Відповідно від складу набору залежить і його ціна. Цього року найдешевші набори купували за 96 грн, найдорожчі – за 1000 грн. 

Також цьогоріч досить популярним подарунком став альбом першокласника. Їх придбали 5 тисяч.

Крім канцелярського приладдя та альбомів, учням дарують книжки. Наприклад, відділ освіти Гайсинської міської ради придбав 450 енциклопедій «Чомусикам про все на світі» (у запитаннях та відповідях). Одна книжка коштувала 195 грн, а в інтернеті її вартість стартує від 216 грн. 

Загалом такі подарунки можуть вкрай полегшити батькам збори дитини до школи. І добре, коли ті першачки, які найбільше потребують наборів, їх отримують. При цьому, ми закликаємо батьків бути обачними. Якщо подарунки до 1 вересня вручають від імені місцевих депутатів чи міського голови, радимо перевірити, чи не купили приладдя за кошти місцевого бюджету. Адже так вони не просто гречкосіять, а ще й роблять собі рекламу за кошти, які ви разом з іншими мешканцями громади заплатили як податки до бюджету.

The post Що купує твоя школа: набори першокласників first appeared on Transparency International Ukraine.

При цьому, згідно з даними МОН, на початок року лише опорним школам потрібно було 450 автобусів, що вдвічі більше, ніж купили у 2021. Відповідно до чинного санітарного регламенту, до школи мають довозити дітей, які живуть за понад 2 кілометри від неї. 

Серед лідерів за кількістю придбаних шкільних автобусів: Дніпропетровщина (34), Полтавщина (26) та Миколаївщина (20).

А ось у Закарпатській, Львівський, Рівненській і Вінницькій областях цьогоріч шкільні автобуси поки що не купували. 

Загалом за останні 3 роки за шкільні автобуси заплатили понад 2,1 млрд грн. Майже всі вони українського виробництва. Найбільше придбали продукції АТ “Черкаський автобус” — 506 автобусів Ataman. На другому місці — корпорація “Еталон”, її автобусів купили 450.

Переважно ціни варіюються в межах 1,7-2,2 млн грн, залежно від моделі та характеристик автобусів.

Детальніше читайте у матеріалі Ярослава Пилипенка.

The post До навчального року в Україні купили 221 шкільний автобус first appeared on Transparency International Ukraine.

Опорні школи — заклади освіти, які створюють у нових, об’єднаних територіальних громадах. Замість того, щоб обслуговувати маленьку школу в кожному селі чи містечку, формують одну велику на громаду. Інші школи стають філіями головної, або ж їх можуть закрити — якщо вони стануть непотрібними. Так вдається створити заклади освіти з хорошим ремонтом та обладнанням, укомплектованими класами та достатньою кількістю вчителів-предметників. 

До таких шкіл дітей переважно треба підвозити. Так само і з учнями інших закладів загальної середньої освіти, якщо йти їм надто далеко. Це прописано в державному санітарному регламенті — місцева влада має організувати довезення школярів, які живуть за 2 кілометри від школи і далі. 

Для цього можна орендувати автобуси або купувати власні. Якщо  місцева влада хоче придбати свої, але їй  бракує коштів, вона може звернутися по співфінансування з державного бюджету. У 2021 році на це уряд виділив 490 млн грн, у 2020 — 600 млн грн, а в 2019 — 500 млн грн. За даними Міністерства освіти і науки на початку 2021 школам потрібно було ще щонайменше 450 автобусів.

Закупівлі шкільних автобусів у Prozorro

Цьогоріч місцеві органи влади купили 221 автобус на 404 млн грн. У 2020 році  придбали 523 транспортні засоби за 980 млн грн, а в 2019 — 390 за 721 млн грн. Більшість автобусів нові, однак інколи купують і вже вживані. 

Ми порівняли задекларовану потребу в автобусах за даними МОН з даними про закупівлі автобусів в Prozorro станом на 25.08.21 (див. інфографіку). У більшості регіонів станом на серпень закупівлями не задовольнили потребу у автобусах для опорних шкіл. Проте в деяких областях навпаки придбали більше, ніж було потрібно. 

Лідерами в закупівлях шкільних автобусів стали Дніпропетровщина (34), Полтавщина (26) та Волинь (21). У Закарпатській, Львівський, Рівненській і Вінницькій областях цьогоріч шкільні автобуси поки що не купували. 

Офіційна інформація МОН про потребу опорних шкіл в автобусах є станом на 1 січня 2021 року. Утім, зараз ці числа можуть бути іншими. Минулої осені з’явилися нові територіальні громади, які могли створювати свої опорні школи. Та й звичайним закладам загальної середньої освіти автобуси теж інколи потрібні.

Які автобуси найбільше купують у Prozorro

За останні 3 роки понад 80% усіх закуплених автобусів майже порівну розділили між собою дві марки транспортних засобів: Ataman і Еталон. 

Найпопулярнішими стали автобуси Ataman виробництва ПАТ «Черкаський автобус». Їх купили 506 штук — це 44,6% від загальної кількості автобусів. У школи продавали модель D093S2, її повнопривідну версію D093S201 та версію D093S4 з урахуванням потреб дітей з обмеженою здатністю до пересування.

Власниками компанії-виробника є:

• ТОВ «Інвестиції в розвиток», яке належить Денису Козлітіну — 25%;
• ексдиректор Олександр Дорош — 25%;
• Віктор Коваленко — 9%;
• та ще 348 акціонерів, серед яких є і поточний керівник компанії Віталій Раабе.

У 2000-х «Черкаським автобусом» володів Петро Порошенко через корпорацію «Богдан». У 2009 він передав виробництво Олегу Свинарчуку, який зараз має прізвище Гладковський. Той у 2011 році вивів підприємство зі складу «Богдан» та записав його на ТОВ «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» та кіпрську фірму «Закнакс Трейдінг Лімітед». 

39,7% від загальної кількості придбаних автобусів — а це 450 штук — припадає на автобуси Еталон. У Prozorro продавали модель А08116Ш і версію А08117Ш з урахуванням потреб дітей з обмеженою здатністю до пересування. Автобуси виготовляють дві компанії з корпорації «Еталон»: ТОВ «Чернігівський автозавод» та ПрАТ «Бориспільський автозавод». Щодо останнього у 2021 році порушили справу про банкрутство, однак чернігівська філія заводу працює. 

«Чернігівський автозавод» належить компанії «Bodmin AG» (Швейцарія) Петера Швотцера, ТОВ «Бодмін-Україна» Володимира Бутка і ТОВ «Логістичний центр «Еталон»». Останнє записане на тих самих «Бодмін-Україна» та Володимира Бутка. Своєю чергою, «Бориспільським автозаводом» володіє те саме АТ «Bodmin AG» та його спільна з Володимиром Бутком українське ТОВ «Кирайн».

Третю сходинку посіли автобуси Богдан. Їх у Prozorro придбали 99 штук, це 8,7% від усіх. Купували модель А22412 виробництва дочірнього підприємства «Автоскладальний завод №1» ПАТ «Автомобільна компанія “Богдан Моторс”». У липні цього року господарський суд Дніпропетровської області визнав компанію банкрутом і розпочав її ліквідацію.

66 автобусів, тобто 5,3%, припало на новостворені автобуси ЗАЗ А08А2В-10. Їх виробляє ПрАТ «Запорізький автомобілебудівний завод». Він належить Таріелу Васадзе і ще одній його компанії — ПрАТ «Українська автомобільна корпорація».

Також замовники купили 7 автобусів KrASZ. Це була нібито нова модель KrASZ P14SB1. Вказано, що її виготовляє харківське ТОВ «ВО “Авто-Холдінг”» Олега Шаблатовича. Раніше товариством володіла Лариса Святаш – дружина колишнього нардепа Дмитра Святаша (Партія регіонів, «Відродження»). АМКУ провів дослідження і встановив, що ці автобуси KrASZ збирають на базі автобуса ПАЗ 4234-04 виробництва ТОВ «Павловський автомобільний завод» (Росія). А це підприємство входить до списку юридичних осіб, які підпадають під санкції.

Скільки коштують шкільні автобуси

Ціни на шкільні автобуси цьогоріч майже однакові. Хоча залежно від характеристик,  їхня вартість може варіюватися і в межах мільйона гривень:

• Ataman D093S2 – 1,8–2 млн грн;
• Ataman D093S201, автобус із повним приводом  — 2,4 млн грн; 
• Ataman D093S4 (із врахуванням потреб дітей  з обмеженою здатністю до пересування) — 2,2  млн грн;
• Еталон А08116Ш – 1,7  – 2 млн грн;
• Еталон А08117Ш (із врахуванням потреб дітей  з обмеженою здатністю до пересування) — 2,1 млн грн; 
• Богдан А22412  — 1,9  млн грн;
• ЗАЗ А08А2В-10  — 1,6 млн грн.

Хто продає шкільні автобуси в Prozorro

Протягом 2019-2021 років автобуси через Prozorro постачали 48 компаній. Найбільше їх продало ТОВ «ТД “Еталон Авто”» із корпорації «Еталон» – на 525 млн грн. Це четверта частина загальної суми таких витрат. 

Другу сходинку посіло ТОВ  «Авто-Бас», яке поставило автобусів Ataman на 225 млн грн.  Компанія належить директору Олександру Свідерку із Хмельниччини, який свого часу був спеціалістом ТОВ «Інтер Авто-Трейдинг».

Теж Ataman продавала харківська фірма ПП «Автомобільна компанія «Укравтоснаб» – вона отримала замовлення на 186 млн грн. 

Крім закупівлі самих автобусів, місцевим органам влади треба потурбуватися про водіїв, їхній медогляд, технічний огляд та сервіс транспорту та інші організаційні моменти. Тож сподіваємося, що на це також зможуть виділити достатньо коштів, і діти з педагогами будуть комфортно добиратися до шкіл. Хай навіть у часи карантинів і є ризик, що вони бачитимуть одне одного вживу рідше, ніж зазвичай.

The post Що купує твоя школа: автобуси first appeared on Transparency International Ukraine.