Звідки взявся такий розрив між сприйняттям корупції українцями та владою

Взагалі дослідження сприйняття корупції було не першим для нашої організації, але от саме цьогоріч ми подивились на настрої українців з різних боків. Бо якщо опиратися на пресу чи заяви політиків, враження може скластися в кожного своє.

Навряд чи когось здивує, що проблема корупції залишається в топі для громадян, причому 87% опитаних вважають цю біду розповсюдженою. Нам такий показник здався дещо завищеним, проте подібні відчуття цілком можливі для наелектризованого суспільства на четвертому році війни. Цю думку підтверджують і відповіді респондентів на запитання, наскільки змінився рівень корупції за останній рік: 44% людей вважають, що корупція зросла, а ще 42% – що просто нічого не змінилося.

З огляду на відсутність запалу, з яким влада “реалізує” антикорупційну реформу, такі думки співгромадян, хоч і засмучують, проте знову не дуже суперечать нашим очікуванням.

Що нас здивувало справді, так це те, що, вважаючи корупцію поширеною сьогодні, прогрес у боротьбі з нею за останні 10 років помітили, на жаль, лише 25% українців. Ще 20% погоджуються, що були як позитиви, так і негативи в реалізації цієї реформи, і аж 51% вважають, що реальних зрушень після Революції Гідності не було.

Як так сталося? Звідки такі думки? Бо ж ми от точно були свідками значних змін у цій сфері, і багато в чому самі до них долучилися.

Мені здається, що тут причина в надто короткій пам’яті нашого суспільства, що ми неодноразово бачили, наприклад, під час останніх кількох виборів. Інший фактор — війна, яка ще більше маніпулює з нашими спогадами — погодьтеся, вкрай складно згадати події хоча б минулої зими, а довоєнні часи взагалі видаються недосяжно далекими.

Проте загальне бачення українцями останніх 10 років — безперечно, тривожний сигнал, але і це не абсолютний показник. Бо ж, як бачимо, змінюється все дуже швидко — наприклад, чимало з тих молодих людей, які у липні вийшли до Театру Івана Франка навряд чи пам’ятають ситуацію з корупцією у 2015 році й раніше. Хоча б тому, що, імовірно, на той час мали зовсім інші інтереси. 

Водночас наявність людей, які вважають, що прогрес таки був, додає надії — через п’ять чи десять років кількість тих, хто побачить реальні зрушення, може кратно зрости.

На таку імовірність вказує й те, що про факт вимагання хабарів у них чи їхніх рідних, за нашим дослідженням, згадала лише третина респондентів. І лише 23% з цих людей зізналися, що погодилися на таку дію. Тобто самих контактів з корупцією не мали 70% людей, а, маючи, переважна більшість із них відмовилася давати хабар.

Чудово, що за останні роки люди навчилися казати ні. Це про зміни в головах, про наростальну нетерпимість, яка лише посилюється під час постійного стресу останніх років. Це прогрес, може, ще не до кінця усвідомлений, але видимий — хоча б для тих, хто побачить наші цифри.

Що ж ми бачимо натомість від влади? Регулярне наступання на ті самі граблі політичного лідерства, де очільники країни знову і знову стверджують: корупції у нас немає, а ця проблема перебільшена. Замість того щоб визнавати проблеми в якихось конкретних сферах і комунікувати реальні кроки, люди бачать таке майже повне заперечення.

Як наслідок, 72% українців зі скепсисом ставляться до новин про підозри імовірним корупціонерам. Вони вірять, що це — просто піар від правоохоронних органів, а корупціонер надалі просто відкупиться. І чекають на реальні покарання для корупціонерів — з посадкою або конфіскацією незаконно здобутого майна, на що вказали 60% опитаних.

Тож не дивно, що категорично налаштоване щодо корупції суспільство, хоч і значно менше стикається з фактами хабарництва, набагато гостріше реагує на те, про що люди таки чули чи читали. Не маючи на руках підтверджених успіхів, у тому числі й через недовіру до тих, хто їх має надавати, половина українців вважає владу бездіяльною у подоланні корупції. 

І це точно той показник, на який особи на Печерських пагорбах та в інших державних установах мають звернути увагу.

Системні реформи — єдиний рецепт подолання проблеми 

Найбільше нас вразило і навіть порадувало те, що український народ знову виявився навдивовижу мудрим, бо для розв’язання проблеми бачить єдиний вихід — системні реформи. Це сигнал для всіх нас: того, що робиться зараз, недостатньо.

Звісно, різні люди по-різному можуть сприймати саме формулювання “системних реформ”. Ще імовірніше, що частина тих українців, які вважають рішення про такі реформи єдино правильними, самі до них не готові, бо ж ітиметься про зміни на різних рівнях — у тому числі й на найближчому до них. Але українці точно мають розуміння, що для ефективного подолання корупції владі необхідно працювати комплексніше, глибше, масштабніше.

Звідси інше питання — чи взагалі здатна наша влада на різних рівнях розробити та впровадити такі глибинні реформи? Адже тут ідеться про роботу, яка триватиме багато років і має охопити практично усі сфері, інакше не досягти системності.

В Україні завжди була велика біда із довгостроковими змінами. Вони потребують часу і дуже впертих та мотивованих людей, які готові будуть почати, підхопити й завершити те, що на рівні ідеї задумувалося кимось іншим — нерідко навіть суперником на електоральному полі. 

В західних культурах доволі часто така політична спадковість існує — як коли при зміні новий уряд продовжує якісну реформу попереднього. Бо це для держави, для людей, а не для власних амбіцій.

Але у нас, на жаль, такого немає. В Україні надто часто після виборів все має починатися з нуля — намагаються знести доробки попередників до кореня, щоб от нарешті зробити щось “по-справжньому”. І нерідко така “велика” і “справжня” реформа зводиться суто до голосування за якийсь закон чи постанову, або ж оголошення конкурсу на оновлення посад — мовляв, це і є ті самі зміни, яких усі чекали. А цього, звісно, недостатньо. 

Інший бік проблеми з реальними системними реформами — як їх взагалі можна починати і реалізувати зараз, на четвертому році війни?

По-перше, наразі реформи в країні практично зупинилися, будь-які. На це, здається, просто немає бажання, а щось приймають хіба після наполегливого нагадування від міжнародних партнерів. Що казати про запуск справді системних змін, коли навіть точкові, вже запущені, місяцями топчуться на місці? Он, наприклад, Верховна Рада з червня не може проголосувати за створення Дорадчої групи експертів, які мали б обирати нових членів Рахункової палати. Хоча сама реформа органу була розпочата ще торік восени. Зміни ніби запустили, а досі навіть не призначили людей, які обиратимуть нових членів Рахункової.

Крім такої інертності в реформах наявних, нагадаю, що масштабні зміни, які охоплять різні сфери, треба ще розробити, реалізувати, та хоча б насамперед знайти людей, які зроблять і те, й інше. Фахівців таких в країні і раніше було замало, а зараз взагалі, здається, катма — згадайте, як влітку “оновлювався” наш Кабмін. 

Чи значить це, що українцям не варто і мріяти про такі зміни, раз ні бажання, ні людей, ні сил для їх реалізації не знайти? Аж ніяк, бо ж на запит зрештою завжди приходить пропозиція, а хто шукає, той таки знаходить, варто тільки нарешті почати цей пошук. 

Історія України показала, що запити суспільства тут реалізуються завжди, якщо знадобиться — то й через протест.

Наше опитування ми проводили ще до мітингів за збереження незалежності НАБУ і САП у липні цього року, тож ці події воно не охопило. Але наші дані все ж показали напругу, яка надалі вилилася в ці протести. Ми виявили, що сьогодні люди переважно бачать погане, зосереджуються на поганому — це геть не дивно при постійних обстрілах і часто невтішних новин з фронту. 

Але цей негативізм з іншого боку робить неможливими спроби зам’яти, приховати, заговорити корупційні скандали — навпаки, люди сприймають їх гостріше, реагують бурхливіше. І такі настрої зрештою повертають владу до реальності. Де корупція — не вигадка, а реальна проблема, вона існує, турбує людей і потребує розв’язання. 

Люди чекають на системні зміни. Вони не готові терпіти корупцію, не вірять у “килими” з доларової готівки при затриманнях, а прагнуть конкретних посадок справжніх корупціонерів. І дієвих рішень, які зроблять життя кращим. Люди хочуть ґрунтовних змін і справедливості. А значить, в якийсь момент ці зміни відбудуться — спільними зусиллями і з реальними результатами. 

Сприйняття корупції

Попри високий рівень сприйняття українцями корупції як проблеми, лише 30% громадян відповіли, що вони особисто або члени їхніх родин стикалися із корупційними проявами протягом минулого року. І тільки 23% із них погодилися на запропоновану корупційну дію, тоді як 68% відмовилися. 

Опитування вказало на актуальність проблеми корупції, адже переважна більшість українців вважає корупцію масовим явищем — про це повідомили 87% опитаних. Хоча таку думку поділяють усі вікові групи, люди старші за 65 років оцінюють її рівень найбільш критично — 90% опитаних. Натомість молодь до 24 років висловлює дещо стриманіші оцінки — у цій віковій категорії на розповсюдженість вказують 81% респондентів.

Як українці бачать проблему корупції

Як і у 2023 році, головними викликами для українців сьогодні залишаються збройна агресія росії проти України, корупція та руйнування інфраструктури. Проте у порівнянні з даними дворічної давнини сьогодні проблема корупції наразі дещо менш актуальна — 81% на тепер проти 88% у листопаді 2023-го.

Погляди на динаміку корупції розділилися: 44% респондентів вважають, що її рівень зріс, 42% — що залишився без змін, і лише 7% українців переконані, що рівень корупції зменшився в порівнянні із минулим роком. Найчастіше про зростання корупції повідомляють мешканці сіл (50%), тоді як у середніх і великих містах частка відповідей про зростання корупції нижча.

89% опитаних вважають серйозною проблемою передусім політичну корупцію, 81% – корупцію в бізнесі, і лише 63% позначають побутову корупцію як дуже або скоріше серйозну проблему.

Водночас понад половина українців вважає владу бездіяльною у подоланні корупції (51%), а майже три чверті (73%) переконані, що її подолати цю проблему можна лише завдяки системним реформам. Цікаво також, що лише третина респондентів (29%) схвально оцінює роботу антикорупційних органів, тоді як 38% не погоджуються з таким твердженням. І майже половина (48%) опитаних вважають Prozorro ефективним інструментом у зменшенні корупції, і лише 27% не поділяють таку думку.

При цьому у суспільстві поширена думка про неминучість хабарів – 55% вважають, що без них нічого не досягнеш, і загалом респонденти частіше не погоджуються з тезою, що питання у державних установах можна вирішувати без хабаря.

 

Особистий досвід і ставлення до корупції

Попри високий рівень сприйняття корупції в цілому, лише 30% українців повідомили, що вони особисто чи члени їхніх родин зіштовхнулися з корупційними проявами протягом минулого року. Серед них погодилися на корупційну дію близько чверті, тоді як 7% повідомили про спробу корупції.

Ставлення до корупційних практик залишається суперечливим: майже половина українців переконані, що хабарі ніколи не можна виправдати, а завжди або в більшості випадків готові виправдати корупцію лише 23% українців. Ті, хто допускає «побутову корупцію», вважають прийнятними, наприклад, хабарі за якісні послуги у державних медичних (53%) чи освітніх (35%) закладах. Примітно, що про можливість дати хабар для уникнення мобілізації згадали лише 15% українців, які допускають корупцію.

 

Висвітлення корупції у ЗМІ

Дві третини (67%) респондентів вважає, що медіа суттєво применшують масштаби корупції в Україні. 20% опитаних згодні з тим, що ЗМІ правдиво відображають ситуацію, і лише 7% говорять про перебільшення висвітлення корупції в українській пресі.

Найчастіше громадяни натрапляють у медіа на повідомлення про обшуки, підозри та затримання. 41% опитаних згадали про відкриття кримінальних проваджень, і лише кожен п’ятий — про вироки чи зміни у законодавстві. Водночас лише 13% бачать у ЗМІ матеріали про реформи, які вважають ключем до подолання корупції.

Загалом 72% українців зі скепсисом ставляться до новин про те, що упіймали корупціонера. Здебільшого опитані очікують, що ідеться про звичайний піар з боку правоохоронних органів, або ж що надалі підозрюваний просто відкупиться. Лише 15% респондентів після таких повідомлень відчувають задоволення від реалізованої справедливості.

Важливо, що понад половина опитаних (60%) найбільш показовим критерієм ефективної боротьби з корупцією вважає кількість реально покараних корупціонерів, що передбачає ув’язнення або конфіскацію майна. При цьому тільки 30% українців протягом останнього року чули про випадки покарання корупціонерів, і саме ці люди частіше вірять у прогрес в подоланні корупції та ефективність інституцій.

Сприйняття євроінтеграції

Найвищий рівень підтримки євроінтеграції демонструють жителі Києва, західних та північних областей. При цьому здебільшого громадяни усвідомлюють як переваги, так і недоліки процесу вступу України в ЄС. 

Переважна більшість українців (86%) вважає себе поінформованими в процесах вступу України в ЄС. При цьому 25% опитаних заявляють, що ознайомлені з перебігом євроінтеграції добре або дуже добре, а ще понад половина (61%) вказують на певний рівень поінформованості в цій темі.

Як наслідок, 74% громадян підтримують вступ України до Європейського Союзу. Найвищий рівень підтримки демонструють жителі Києва (82%), західних (80%), північних (78%) та центральних (76%) областей, тоді як показник підтримки на Півдні та Сході дещо нижчий — 69% та 64% відповідно. Проти вступу в ЄС на тепер виступають 6% українців, а ще 18% наразі не визначилися зі своєю позицією.

Найчастіше від вступу в Євросоюз українці очікують кращого майбутнього для дітей (65%), миру (60%), економічного зростання (60%), підвищення якості та рівня життя (59%) та зростання можливостей для працевлаштування (58%). Також 55% опитаних вважають, що євроінтеграція допоможе подолати корупцію в Україні, а 54% переконані, що членство в Євросоюзі сприятиме дотриманню принципів верховенства права. Не бачать жодних переваг євроінтеграції всього 2% українців.

Серед головних побоювань від вступу в ЄС — відтік молоді 48%, експлуатація природних ресурсів (35%), приплив іммігрантів (31%) та зростання бюрократії (30%). Примітно, що дотепер 30% опитаних негативом від євроінтеграції України називають потенційне погіршення стосунків з росією, а 11% взагалі вважають, що у ЄС немає майбутнього. Загалом із вступом до Євросоюзу респонденти пов’язують більше переваг, ніж недоліків — 8% опитаних не бачать жодних недоліків.

42% респондентів оптимістично оцінюють перспективи вступу до ЄС і вважають, що цей процес триватиме до 5 років. Ще майже чверть українців (22%) відводять на цей процес від 6 до 10 років, а 12% опитаних переконані, що наша країна ніколи не отримає членство в Євросоюзі.

 

Опитування проведене дослідницькою агенцією Info Sapiens на замовлення Transparency International Ukraine у червні–липні 2025 року. Вибірка — 1015 респондентів, репрезентативна за статтю, віком, типом і розміром населеного пункту та макрорегіоном на підконтрольних Україні територіях. Метод збору даних — телефонні інтерв’ю (CATI).

Це вже третя хвиля дослідження: попередні результати TI Ukraine презентувала у червні та грудні 2023 року.

Ця публікація підготовлена Transparency International Ukraine за фінансової підтримки Швеції.

Як українці бачать проблему корупції

Як і у 2023 році, головними викликами для українців сьогодні залишаються збройна агресія росії проти України, корупція та руйнування інфраструктури. Проте у порівнянні з даними дворічної давнини сьогодні проблема корупції наразі дещо менш актуальна — 81% на тепер проти 88% у листопаді 2023-го. 

Погляди на динаміку корупції розділилися: 44% респондентів вважають, що її рівень зріс, 42% — що залишився без змін, і лише 7% українців переконані, що рівень корупції зменшився в порівнянні із минулим роком. Найчастіше про зростання корупції повідомляють мешканці сіл (50%), тоді як у середніх і великих містах частка відповідей про зростання корупції нижча.

89% опитаних вважають серйозною проблемою передусім політичну корупцію, 81% – корупцію в бізнесі, і лише 63% позначають побутову корупцію як дуже або скоріше серйозну проблему. 

Водночас понад половина українців вважає владу бездіяльною у подоланні корупції (51%), а майже три чверті (73%) переконані, що її подолати цю проблему можна лише завдяки системним реформам. Цікаво також, що лише третина респондентів (29%) схвально оцінює роботу антикорупційних органів, тоді як 38% не погоджуються з таким твердженням. І майже половина (48%) опитаних вважають Prozorro ефективним інструментом у зменшенні корупції, і лише 27% не поділяють таку думку.

При цьому у суспільстві поширена думка про неминучість хабарів – 55% вважають, що без них нічого не досягнеш, і загалом респонденти частіше не погоджуються з тезою, що питання у державних установах можна вирішувати без хабаря.

Особистий досвід і ставлення до корупції

Попри високий рівень сприйняття корупції в цілому, лише 30% українців повідомили, що вони особисто чи члени їхніх родин зіштовхнулися з корупційними проявами протягом минулого року. Серед них погодилися на корупційну дію близько чверті, тоді як 7% повідомили про спробу корупції.

Ставлення до корупційних практик залишається суперечливим: майже половина українців переконані, що хабарі ніколи не можна виправдати, а завжди або в більшості випадків готові виправдати корупцію лише 23% українців. Ті, хто допускає «побутову корупцію», вважають прийнятними, наприклад, хабарі за якісні послуги у державних медичних (53%) чи освітніх (35%) закладах. Примітно, що про можливість дати хабар для уникнення мобілізації згадали лише 15% українців, які допускають корупцію. 

«Корупція залишається однією з ключових проблем для громадян, водночас українці не вірять у реальну ефективність боротьби з нею. Це створює серйозний розрив: суспільний запит на справедливість зростає, але емоційно люди відчувають зневіру та скепсис. Українці небагато знають про вже досягнуті результати, тому відсутність інформації часто сприймається, як відсутність прогресу. Важливо не лише протидіяти корупційним практикам, а і якісно показувати результати цієї боротьби», — зауважує Анастасія Мазурок, заступниця виконавчого директора Transparency International Ukraine з операційної діяльності.

Висвітлення корупції у ЗМІ

Дві третини (67%) респондентів вважає, що медіа суттєво применшують масштаби корупції в Україні. 20% опитаних згодні з тим, що ЗМІ правдиво відображають ситуацію, і лише 7% говорять про перебільшення висвітлення корупції в українській пресі.

Найчастіше громадяни натрапляють у медіа на повідомлення про обшуки, підозри та затримання. 41% опитаних згадали про відкриття кримінальних проваджень, і лише кожен п’ятий — про вироки чи зміни у законодавстві. Водночас лише 13% бачать у ЗМІ матеріали про реформи, які вважають ключем до подолання корупції.

Загалом 72% українців зі скепсисом ставляться до новин про те, що упіймали корупціонера. Здебільшого опитані очікують, що ідеться про звичайний піар з боку правоохоронних органів, або ж що надалі підозрюваний просто відкупиться. Лише 15% респондентів після таких повідомлень відчувають задоволення від реалізованої справедливості. 

Важливо, що понад половина опитаних (60%) найбільш показовим критерієм ефективної боротьби з корупцією вважає кількість реально покараних корупціонерів, що передбачає ув’язнення або конфіскацію майна. При цьому тільки 30% українців протягом останнього року чули про випадки покарання корупціонерів, і саме ці люди частіше вірять у прогрес в подоланні корупції та ефективність інституцій. 

«Наше дослідження показало, що зараз треба з подвійним зусиллям впроваджувати системні зміни, робити кроки, які реально показали б рух країни у бік безкорупційності. Під час війни будь-яка побачена людьми корупція на рівні сприйняття лише посилюється. Отже, корупційні діяння ставатимуть лише помітнішими, а реакція на них — гострішою. Як наслідок, знижується згуртованість і підвищується емоційний градус суспільства. Запит на системні зміни чітко сформовано, і на них чекають українці», — коментує результати дослідження Андрій Боровик, виконавчий директор Transparency International Ukraine.

Опитування проведене дослідницькою агенцією Info Sapiens на замовлення Transparency International Ukraine у червні–липні 2025 року. Вибірка — 1015 респондентів, репрезентативна за статтю, віком, типом і розміром населеного пункту та макрорегіоном на підконтрольних Україні територіях. Метод збору даних — телефонні інтерв’ю (CATI).

Це вже третя хвиля дослідження: попередні результати TI Ukraine презентувала у червні та грудні 2023 року.

Ця публікація підготовлена Transparency International Ukraine за фінансової підтримки Швеції.

Підтримуючи сучасний тренд політичних рішень “почати з чистого аркуша”, майже половина громадян (43,5%) вважає, що судову реформу потрібно починати заново. Ще 23% думають, що треба дочекатися завершення розпочатої реформи, і ще чверть населення взагалі не може оцінити поточний стан судової реформи.

Досягнуті результати реформи оцінюють позитивно близько 13% громадян, а негативно — 60%. Близько 12% громадян вважають, що були поодинокі успіхи в зміні рівня доброчесності суддів і статусу незалежності суддівського корпусу. 

Що стосується створення Вищого антикорупційного суду, до якого нещодавно призначили суддів і старт роботи якого очікується 5 вересня, то його підтримують понад 40% громадян, ще 12% не підтримують. Решта — не знають або не розуміють, які перед ВАС стоять завдання і навіщо він потрібен. Майже аналогічна картина щодо підтримки суду з питань інтелектуальної власності.

І що з усім цим робити?

1. Розуміти, що оцінки громадянами тих інституцій та реформ, з якими вони безпосередньо не стикаються, — це радше діагноз довіри. Ці показники демонструють радше загальну задоволеність суспільством умовами, у яких воно живе, а не інституції, про яку йдеться. В даному випадку —  судів.
2. Комунікувати. Чесно, збалансовано, системно, тлумачачи основні процеси, пояснюючи механізми прийнятих рішень, розуміючи наявні бар’єри сприйняття. Пояснювати здобутки та програші, з максимальним числом фактів, статистики, експертних пояснень. Бажано — із залученням тих людей, які користується довірою.
3. Розглядати проблему недовіри громадян до суддівської системи не відокремлено, а як частину забезпечення механізму справедливості в державі. Професійні оцінки роботи суддів треба залишити професіоналам, а оцінки громадян варто сприймати як показники рівня здоров’я суспільства й основних його органів, що забезпечують його життєздатність.  

І, зрештою, варто пам’ятати, що настрої, окреслені в цьому опитуванні, накладаються на загальні настрої українців. А зараз, як ми вже розповідали раніше, у суспільстві спостерігається зростання критики попереднього періоду та хвиля ірраціонального оптимізму. Щоправда, за таким зростанням очікувано приходить спад.

За останні 5 років частка тих, хто вважає, що хабар є виправданим, якщо необхідно вирішити питання, які мають особисту значимість, зменшилася з 37% до 13%. Опосередковано ці дані підтверджують тренд на зниження толерантності до корупції.