Які дані місцева влада має обов’язково публікувати в умовах воєнного стану? Що робити, якщо органи місцевого самоврядування відмовляються вам надавати інформацію?

Доступ до інформації під час війни

Публічна інформація — це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, отримана або створена в процесі виконання органами влади своїх обов’язків. Право кожного громадянина на доступ до такої інформації гарантоване законодавством України.

Однак із введенням воєнного стану запрацював особливий правовий режим. Зокрема, частково діє обмеження конституційного права людей вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб.

Проте ці обмеження діють лише в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку. І зовсім не скасовують основні положення Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Водночас до інформації подекуди застосовують такі обмеження, які насправді Закону не відповідають. Наприклад, пункт про обставини непереборної сили (як-от загроза війни чи збройний конфлікт тощо) дозволив органам влади відстрочувати розгляд запитів на інформацію. Як наслідок, виникла негативна практика загальної «відписки» про задоволення запитів «до закінчення дії воєнного стану».

Однак відстрочка має застосовуватись виключно на час, поки ці обставини не будуть усунуті. І у результаті розгляду кожного конкретного запиту, а не для всіх запитів загалом.

Крім цього, через «військову агресію російської федерації проти України» та «запровадження воєнного стану» органи влади почали встановлювати загальні обмеження доступу до інформації. Але ці обмеження мають застосовувати виключно із використанням «трискладового тесту» у кожному конкретному випадку. Він складається із таких запитань:

1. Чи слугує засекречення інформації інтересам національної безпеки, територіальної цілісності, громадського порядку і запобігання правопорушенням, громадського здоров’я, захисту репутації або інших прав людей, підтримання авторитету та неупередженості правосуддя, нерозголошення даних, отриманих конфіденційно?
2. Чи завдасть розголошення інформації істотної шкоди цим інтересам?
3. Чи шкода від розголошення переважає суспільний інтерес?

Розпорядники інформації повинні надавати висновки щодо наявності усіх цих підстав. Інакше обмеження доступу можна вважати необґрунтованим. Також рекомендуємо зосередитись над наповненням та оновленням інформації на офіційних порталах та сторінках у соцмережах органу місцевого самоврядування. Аби мешканці могли реалізувати своє законне право на доступ до публічної інформації.

Саме по собі введення воєнного стану в країні не дає підстав обмежувати право на отримання інформації. Це можливо тільки в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку.

Закриті відкриті дані

Відкриті дані — це також публічна інформація, але в придатному для автоматизованої обробки форматі. Іншими словами, таку інформацію може опрацювати програмне забезпечення без участі людини. Набори даних можна аналізувати, зіставляти з іншими, візуалізувати й поширювати у зручному форматі.

Це важлива основа для роботи журналістів, аналітичних центрів, громадських організацій. Наприклад, нашій команді «Transparent cities/Прозорі міста» відкриті дані допомагають моніторити рівень прозорості місцевої влади.

Відкриті дані також корисні й для мешканців. Так вони можуть дізнатися про наявність безоплатних ліків у лікарнях, адреси укриттів, актуальні тарифи на комунальні послуги тощо.

Цю інформацію  найлегше було знайти на Порталі відкритих даних, де зокрема їх   публікували міста. Проте з початком повномасштабного вторгнення портал закрили, аргументуючи безпековими ризиками. У серпні 2022-го доступ частково відновили для тилових регіонів, але значна частина інформації на ньому — застаріла.

Крім цього, у березні 2022 року Кабінет Міністрів України надав можливість місцевим органам влади обмежувати роботу реєстрів. Деякі міські ради закрили доступ до геопорталів та порталів відкритих даних на прохання  правоохоронних органів.

Як наслідок, станом на грудень минулого року, 18 міських рад обласних центрів опублікували лише чверть від обов’язкових наборів.

Боротьба за право на доступ: як отримати необхідні дані?

Для початку варто перевірити наявні набори на Порталі відкритих даних або на сайті розпорядника (орган, що володіє даними й зобов’язаний їх публікувати). Якщо ж необхідних даних немає у вільному доступі, до розпорядника можна надіслати запит (онлайн чи поштою). Для цього скористайтеся «Запитувачем», який сформує ваш запит на доступ до публічної інформації.

Оформлений запит потрібно надіслати на призначену для цього електронну скриньку, яку вказують на сайті розпорядника. Якщо такої опції не передбачено — на загальну електронну скриньку в розділі «Контакти».

Від розпорядника інформації завжди потрібно вимагати роз’яснення причин відмови. Адже він навіть в умовах воєнного стану зобов’язаний обґрунтовувати, чому відмовляє вам у доступі. Якщо ваш запит проігнорували або відмовилися на нього відповідати, зверніться до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини. Скарги можна надсилати на електронну адресу hotline@ombudsman.gov.ua або у спеціальну онлайн-форму.

Омбудсмен може відкрити провадження за зверненням і подати протокол про порушення ваших прав до суду. На порушників чекатиме адміністративний штраф.

Також можна звернутися до адміністративного суду за місцем реєстрації — вашим або  розпорядника. Тоді треба буде сплатити орієнтовно 900-1000 грн судового збору за один позов. Реквізити є на сайтах адміністративних судів, до яких ви плануєте звертатись.

Аби спростити процес підготовки звернення до суду, радимо скористатися онлайн-конструктором за посиланням. З його допомогою можна написати судовий позов щодо доступу до публічної інформації.

Довіра між суспільством і владою критично важлива, а в часи війни — особливо. Не менш важлива й упевненість міжнародних донорів у тому, що українські органи державної влади відкриті, прозорі та підзвітні у своїй діяльності. Але без забезпечення доступу до інформації досягнути цього вкрай складно.

Наша команда «Transparent Cities/Прозорі міста» готує нове дослідження стану прозорості міст в умовах війни. Ми впевнені, що дієве місцеве самоврядування — основа стабільності держави. А безперешкодний доступ до інформації — не лише конституційне право кожного громадянина, а й запорука об’єктивного та комплексного аналізу роботи влади.

The post Місцева влада не публікує відкриті дані — що робити? first appeared on Transparency International Ukraine.

Відкриті дані — це публічна інформація у форматі, який дозволяє її обробку, копіювання, сортування тощо. Міста повинні оприлюднювати відкриті дані про використання публічних коштів і виконання бюджетів; тарифи на комунальні послуги; результати розгляду електронних петицій та багато інших.

На основі такої інформації створюються сервіси, як-от додатки з графіком руху громадського транспорту чи наявністю ліків в тій, чи іншій лікарні. Крім цього, наявність даних показує, наскільки прозоро та ефективно працює місцева влада.

У “Transparent cities/Прозорі міста” ми провели дослідження щодо стану публікації відкритих даних в умовах війни. Участь у ньому взяли 18 обласних центрів.

Станом на грудень 2022 року, міста публікують лише 25 % необхідних наборів даних з обов’язковою інформацією щодо різних суспільних сфер. З 57 необхідних до публікації наборів Тернопіль оприлюднив 32, що становить 56 % виконання. Активніше за інших відкриті дані також публікували Ужгород, Вінниця та Луцьк.

Цікаво, що на відкритість даних не впливає їх територіальна наближеність до лінії фронту. Так, Київ, Житомир, Хмельницький оприлюднюють відносно невелику кількість наборів даних. Натомість у Дніпрі, яке зазнає систематичних обстрілів російських окупантів, доступно 18 наборів.

Місцеві розпорядники даних аргументують ситуацію безпековими ризиками. Мовляв, публікація набору з місцями розміщення спецтехніки може використовуватися ворогом для ракетних ударів, а відомості про проведення ярмарків — вказувати на скупчення людей (що теж може стати ціллю для росії).

Аби внести якусь ясність у роботу з даними на час війни, Міністерство цифрової трансформації України провело публічні громадські обговорення змін до законодавства. Містам пропонували тимчасово не публікувати 8 наборів, серед яких реєстр містобудівних умов та обмежень, адресний реєстр, дані про видані будівельні паспорти.

Однак навіть якщо відмінусувати їх із переліку обов’язкових, ситуація з відкритими даними  залишиться однаково невтішною.

Чому відкритість на місцях “на часі”

Приклад. До початку повномасштабної війни в Україні налічувалося близько 2,7 мільйона людей з інвалідністю. Через регулярний терор з боку росії це число постійно зростає. А коли міста не публікують дані про інклюзивність будівель — ігноруються потреби мешканців з порушенням здоров’я, вагітних жінок, людей похилого віку, батьків з дитячими візками. З 18 досліджуваних міст лише Вінниця опублікувала відповідний набір відкритих даних! Полтава, Тернопіль, Ужгород оприлюднили цю інформацію частково.

Місцеві розпорядники володіють даними, які очевидно корисні в період воєнного стану. Так, набір даних з об’єктами комунальної власності, які можна передати в оренду могли б допомогти бізнесу в ухваленні рішення релокуватися. Проте з 18 міст таку інформацію оприлюднили лише у Сумах, Вінниці, Тернополі та Чернігові. Рівне, Ужгород й Чернівці — єдині опублікували перелік земельних ділянок комунальної власності, що пропонуються для передачі у власність або в користування.

Вчасно опубліковані дані можуть зберегти життя та здоров’я людей. Наприклад, за допомогою платформи Є ліки можна перевіряти наявність медикаментів, які можна отримати безкоштовно в конкретному регіоні та конкретній лікарні. Без оновленої інформації цей та десятки інших корисних сервісів стануть неактуальними. Водночас відомості про препарати, придбані за бюджетні кошти, їх розподілення між закладами охорони здоров’я та залишки в кожному з них опублікували лише Вінниця, Житомир, Тернопіль, Ужгород.

Крім цього, за час війни з’явилися маршрути руху громадського транспорту в додатку “Київ Цифровий”, а також нова система електронної реєстрації в навчальні заклади у Дрогобичі. Проте через повсюдне закриття даних таких прикладів — одиниці.

З чого почати відновлення доступу

Звісно, враховуючи воєнний стан в країні, тимчасове обмеження доступу до окремої інформації може бути обґрунтованим. Проте рішення щодо даних, які не можна оприлюднювати під час війни важливо пояснювати та публічно комунікувати.

Аби оцінити потенційну шкоду від публікації розпорядники повинні проводити трискладовий тест. Тимчасове обмеження доступу до окремої інформації під час війни повинно бути обґрунтованим:

• якій вимозі про обмеження доступу відповідає та чому;
• у чому конкретно полягає шкода, з поясненням причин, наслідків та ймовірності їх настання;
• чому потенційна шкода від публікації переважає над суспільниим інтересом.

Так, неаргументоване обмеження доступу — це не захист даних, а порушення українського законодавства.

Для відновлення доступу також потрібен тиск та зацікавлення з боку мешканців.

Відкриті дані — це не лише про розклад руху транспорту чи доступність будівель. Формула доволі проста: без даних ускладнюється моніторинг роботи місцевої влади. А відсутність громадського контролю = найкраща умова для розквіту корупції.

І навпаки: відкриті дані підвищують рівень прозорості та підзвітності влади, уможливлюють роботу онлайн-сервісів, допомагають громадам ставати більш стійкими до викликів війни.

Матеріал підготовано у співавторстві з аналітиком програми “Transparent cities/Прозорі міста” Богданом Балюком.

The post Міста публікують надто мало інформації. Чому це має змінитися? first appeared on Transparency International Ukraine.

The post Закликаємо місцеву владу відновити публікацію відкритих даних first appeared on Transparency International Ukraine.

Програма «Transparent cities/Прозорі міста» (Transparency International Ukraine) дослідила публікацію відкритих даних в умовах війни. Участь у нашому дослідженні взяли 18 обласних центрів.

Що таке відкриті дані?
Це публічна інформація, яку надають органи влади у машиночитному форматі. Такий формат даних дозволяє їх обробляти, копіювати, сортувати тощо. Вагому роль відкриті дані грають ще й тому, що дозволяють створювати сервіси, які полегшують життя містян.

Середній показник стану публікації даних за усіма містами є низьким та становить 25,1%. Разом міста повинні були опублікувати 1 026 обов’язкових наборів. Натомість опублікували лише 258 наборів.

Лише 4 з 18 міст розмістили понад 20 наборів даних з 57 обов’язкових. Найбільше – Тернопіль. Місто оприлюднило 32 з можливих 57 наборів, що становить 56,1 % виконання. Окрім того, у першій четвірці Ужгород, Вінниця та Луцьк.

“Воєнний стан — не причина “відкладати на потім” прозорість та підзвітність усюди. Місцевій владі важливо знаходити ресурси та можливості у забезпеченні цих принципів на довоєнному рівні там, де це можливо. Ми розуміємо, що частина даних не підлягає публікації та не може бути оприлюднена в період воєнного стану. Проте, переконані, що ОМС варто спрямувати свої зусилля на забезпечення відкритості тих даних, які стали актуальними в період війни та можуть бути опубліковані”, – зазначає керівниця Програми «Transparent cities/Прозорі міста» Олена Огороднік.

У більшості міст вигода від публікації залишається заблокованою.

Зараз людям критично важливо знати, де знаходяться укриття. Однак не усі місцеві службовці змогли централізовано зібрати та оприлюднити таку інформацію. Дані про розташування захисних споруд цивільного захисту оприлюднили лише 9 міських рад (Житомир, Івано-Франківськ, Одеса, Рівне, Суми, Ужгород, Хмельницький, Чернівці, Чернігів).

Наголошуємо, що неаргументоване обмеження доступу чи закриття сторінок розпорядників інформації — це не про захист даних, а про порушення законодавства. А також, щоб оцінити потенційну шкоду від публікації – радимо проводити трискладовий тест, передбачений українським законодавством.

Більше читайте у нашому дослідженні “Відкриті дані міст України в умовах війни: актуальний стан, виклики, перспективи”.

The post Українські міста публікують лише 25% наборів відкритих даних – дослідження “Прозорих міст” first appeared on Transparency International Ukraine.

Безмитне ввезення автомобілів хоч і дозволило багатьом оновити свої автопарки, але й допомогло швидко знайти автівки для ЗСУ. Можливість придбати необхідне за бюджетні гроші без тендерів дозволила організувати закупівлі у той момент, коли 83% підприємців зупинили або скоротили свою діяльність. Хоч від цього і значно постраждала доступність і відкритість публічних закупівель. 

Одним із кроків уряду також було рішення Мінцифри закрити портал відкритих даних. У ньому були зібрані майже всі відкриті реєстри і набори даних, що є в Україні. Портал закрили з перестороги, що інформацію звідти можуть використати росіяни — наприкінці лютого окремо перевіряти і зважувати ризики для кожного з них не було можливості.

Однак із частиною викликів вдалося впоратися, частина зникла, щодо інших у чиновників було достатньо часу, щоб підготувати більш продумані й комплексні рішення. Тому безмитне ввезення автівок скасували, а закупівлі частково повернули у вільний доступ для бізнесу на Prozorro. 

1 серпня роботу відновив і портал відкритих даних. Проте у ньому перестали публікувати 141 набір, бо ці дані ніби потенційно ризикові. Серед них — Єдиний державний реєстр юридичних осіб і фізичних осіб підприємців (ЄДР). Від його відкритості напряму залежить швидкість відновлення економіки, довіра до державних органів і оперативне надання допомоги Україні. 

Пошук варіантів для розвитку бізнесу і незайнятих ніш

ЄДР містить інформацію про стан підприємств, їхнє місце реєстрації, чим вони займаються. Для бізнесу або тих, хто планував відкрити свою справу, це був один із каналів, щоб швидко оцінити кількість конкурентів, знайти потенційних партнерів, клієнтів або постачальників. Це допомагало оперативніше ухвалювати рішення та розвивати свій бізнес.

Довіра до бізнесу

“Фірма зареєстрована у місцях масової реєстрації? Була створена лише вчора? Власник був засновником десятка фірм, що проіснували лише кілька місяців? Підприємство регулярно змінює власників чи місяць тому перейшло від будівництва до пошиття одягу?” — це лише невеликий перелік питань, ствердна відповідь на які означає підвищений ризик, що потенційний партнер ненадійний.

До війни перевірка потенційного контрагента в ЄДР стала буденною справою, вона зменшувала ризик втрати коштів та сприяла побудові нових партнерств. Із початком війни ця потреба стала ще актуальнішою.

Захист від захоплення бізнесу

Одна із проблем бізнесу — це рейдерські захоплення, під час яких бізнес переписують на сторонніх осіб. Чим швидше реальні власники виявлять, що їх виключили з переліку власників, тим швидше вони зможуть відреагувати і тим менші втрати понести. 

Саме з цієї причини ще в 2020 році ЄДР почали публічно оновлювати щодня. Це дозволило оперативно відстежувати основні зміни щодо компанії. Тепер єдиний спосіб отримувати ці дані напряму від держави — укласти договір із державним підприємством “Національні інформаційні системи” і щомісяця платити майже 5 000 грн.

Ефективна державна політика

Завдяки відкритому ЄДР органи влади на будь-якому рівні могли відстежувати, як саме їхні дії впливають на появу нових бізнесів, перепрофілювання, переміщення, а також виокремлювати негативні тенденції у розвитку бізнесів. 

Ці дані корисні для міжнародних партнерів. Адже дозволяють їм зрозуміти економіку регіону чи окремий сектор, і завдяки цьому — краще розробити програму підтримки або затвердити запит на фінансування місцевих ініціатив.

Довіра до держави

ЄДР допомагав знімати питання про осіб, що отримують незаконну вигоду від своїх посад. Кому належить фірма, що була зареєстрована лише місяць назад, а уже перемагає в тендерах на мільярди? Хто за безцінь отримав у власність державні активи чи право на видобуток копалин?

Крім цього, відкритість — додаткове щеплення від наклепів та інформаційних нападів росіян.

Незважаючи на переваги, відкриття ЄДР може нести потенційний ризик для обороноздатності країни. Зокрема публікація адрес юридичних осіб, що займаються обороною, може полегшити ворогу пошук цілей для атак, а відображення інформації про керівників оборонних підприємств потенційно може збільшити небезпеку їхньому життю. 

Проте ці ризики відносно легко усунути — достатньо прибрати точні адреси для таких підприємств і залишити, наприклад, лише область, не відображати інформацію про директорів оборонних підприємств.

Тому наразі ЄДР потрібно повернути — вигоди від цього для держави та бізнесу переважують ризики. А останні можна знешкодити.

Крім ЄДР, Мінцифри приховало ще 140 реєстрів, щодо багатьох із яких ризики неочевидні або закриття яких матиме значний негативний вплив. Наприклад, Публічна кадастрова карта України важлива для нормальної реалізації земельної реформи і відстеження потенційних зловживань. А Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, дозволяє краще відстежувати, чи не продовжують визнані корупціонери отримувати кошти від держави.

Тому варто ще раз перевірити всі набори даних, які хочуть закрити, і оцінити потенційні ризики та переваги від їхньої публікації, Якщо загроз немає, тоді такий реєстр потрібно оприлюднити повністю. Якщо вони є — потрібно приховати чутливу інформацію та опублікувати решту даних.

Матеріал створено за підтримки USAID / UK aid проєкту “Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах / TAPAS”.

The post Відкриті дані про бізнес і для бізнесу: навіщо їх повертати first appeared on Transparency International Ukraine.

Поле в систему додали, і тепер інформація про категорію підприємства-постачальника щороку заповнюють у понад 4 мільйонах закупівель. Але чи можемо ми довіряти цим даними, та чи забезпечує поле той результат, заради якого його створили?

Навіть поверховий аналіз показує, що відповідь на це питання — ні. Згідно з даними держстату, у 2020 в Україні було 512 великих підприємств. Тоді як у Prozorro в цей самий рік такий тип бізнесу присвоїли 4200 учасникам, серед яких були 88 ФОПів. Ще один приклад — із ТОВ “Епіцентр К”. Це компанія з 34 тисячами співробітників і 64 млрд грн виручки на рік, однак замовники 6 разів відносили її до мікробізнесу.

Проблема в тому, що зараз дані про тип бізнесу в Prozorro вносять вручну. Є два способи:

1. Учасник у себе в кабінеті заповнює інформацію про свою категорію. Потім, коли він подається на тендер, система автоматично підтягує дані. Це характерно для конкурентних закупівель.
2. Замовник перед публікацією договору/наміру укласти договір самостійно уточнює у майбутнього постачальника інформацію про його категорію. Далі вносить цю інформацію у систему для конкретної закупівлі. Характерно для прямих (неконкурентних) закупівель, які відбуваються поза системою.

Що до першого способу, теоретично тут мало би бути значно менше проблем із якістю даних — раз ввів їх у кабінеті при реєстрації і забув про це. Проте є два моменти, що можуть погіршити якість даних:

1. Учасники не знають, навіщо їм узагалі заповнювати цю інформацію, і жодних штрафних санкцій за її некоректність не передбачено.
2. Кожного року розмір підприємства може як зростати, так і зменшуватись. Малі компанії можуть переходити в середні, середні у великі, і навпаки. Дуже малоймовірно, що ті учасники, які вже хоч раз заповнили свою категорію, будуть її оновлювати. У відкритому доступі немає інформації, скільки підприємств перейшли із одного розміру в інший, тому відсоток переходів ми можемо оцінити лише приблизно. Наприклад, у 2018 році кількість великих підприємств зросла на 16%, кількість середніх — на 10%. Найбільш імовірно, ці підприємства не були одразу створені великими чи середніми, а перейшли у цю категорію з попередніх. Тож чим більше часу пройде від 2019 року, коли з’явилося поле про класифікацію учасників, тим більше дані в системі будуть відрізнятися від реальності. 

Коли замовники вносять дані про учасника самостійно, виникає значно більше перешкод, щоб на виході отримати коректні дані:

1. Замовнику потрібно дізнатись у постачальника його тип підприємства. У цьому випадку як учасник може не надати коректну інформацію про себе, так і замовник може не бажати витрачати час, щоб її дізнатися.
2. Будь-яке ручне введення інформації — це можлива ненавмисна помилка.

Крім того, що інформація про тип учасника досить часто є недостовірною, вносити її — це додаткове навантаження для замовників. Так, у 2021 році в системі опублікували 4,7 млн прямих договорів, де тип учасника вказував сам замовник. Разом це зайняло десь 39 тис. робочих годин на рік, які коштували майже 1 млн грн.

Вирішити цю проблему могло би відкриття фінансової звітності компаній. Адже поміж іншого вона містить інформацію про річний дохід і кількість працівників підприємства — тобто ті дані, які потрібні, щоб визначити його тип. Тоді і Prozorro, і майданчики змогли б підтягувати потрібну їм інформацію та заповнювати поля з відкритих джерел даних. 

Фінансова звітність має бути відкритою згідно з Постановою №835 уже декілька років. Ця інформація не є комерційною таємницею, у форматі відкритих даних її повинна викладати Державна податкова служба. 

Якщо ці набори даних нарешті почнуть публікувати, сфера закупівель отримає ще низку переваг. 

Підприємцям не треба буде заповнювати частину інформації про себе під час реєстрації на майданчику і оновлювати її вручну — це вже трохи спростить їм роботу в закупівлях. Це торкнулося б 63 тис. учасників. Водночас, відкрита фінансова звітність допоможе бізнесу подавати менше документів. На торгах від них можуть попросити підтвердити фінансову спроможність виконати договір. Якщо дані публікуватимуть так, як це передбачає постанова, замовники зможуть перевірити їх самостійно. А це вже мінус довідка на торги.

Вигоду отримають і замовники — їм стане простіше перевірити потенційного постачальника для прямої угоди. У таких випадках закупівельникам вигідно мати якомога більше даних про можливих контрагентів у відкритому доступі, щоб завчасно переконатися, що вони підпишуть договір із надійним партнером.

Зараз нам особливо треба буде підтримувати малий та середній бізнес. Тому потрібно спрощувати процедури і нарешті отримати правдиві дані — без них буде важко оцінити, наскільки якісні управлінські рішення ухвалює уряд. А вони, своєю чергою, вкрай потрібні нам, щоб стабілізувати і втримати економіку та згодом якнайшвидше повернутися до зростання. Відкриття фінансової звітності дозволить краще бачити картину розвитку бізнесу в Україні і вплив вироблених політик. 

The post Як відкрита фінзвітність вдосконалить дані в Prozorro first appeared on Transparency International Ukraine.

Відкриті дані до і після 24 лютого

В останні роки міські ради ставали все більш відкритими: вони публікували фінансову звітність, дані щодо містобудівних умов та обмежень, регуляторної політики. За п’ять років роботи програми «Transparent cities/Прозорі міста» середній показник прозорості 100 найбільших міст України зріс на 62,2 %.

Мешканці дізнавалися про графік роботи громадського транспорту завдяки LvivCityHelper та «Київ Цифровий». Сіті-бот «Назар» у Тернополі, Запоріжжі та Луцьку повідомляв про роботу комунальних служб і проведення ремонтів. А «Зелений Дрогобич» допомагав мешканцям протидіяти незаконній вирубці дерев. Усі ці сервіси створені на основі відкритих даних.

Але вторгнення Росії все змінило. 24 лютого доступ до Єдиного державного вебпорталу відкритих даних (data.gov.ua) та багатьох місцевих порталів призупинили. Мета — не зашкодити інтересам національної безпеки України.

Якщо говорити про сферу доступу до інформації, то в умовах воєнного стану вона регресувала. Наприклад, Київська міська рада не проводить онлайн-трансляції пленарних засідань та постійних комісій, не публікує протоколи та стенограми засідань ради. До Чернівецької міськради не пустили журналістів, аргументуючи це розглядом питань з обмеженим доступом. Схожі ситуації відбувалися в Кропивницькому та Полтаві.

Чому важливо відкривати дані вже зараз

Портали відкритих даних закрили, щоб ворог не використав інформацію з них у війні з Україною. Проте варто зауважити, що різні дані можна познаходити й на інших сайтах, а тисячі користувачів раніше вивантажили їх собі на комп’ютери. Наприклад, на лютий 2021 року набори Вінницької міської ради переглянули понад 100 тисяч разів та завантажили — приблизно 5 тисяч. Набори Дніпровської міськради переглянули понад 100 тисяч разів і завантажили — понад 8 тисяч.

Публічна інформація у форматі відкритих даних могла би об’єктивно показати, у якому стані перебувають громади та економіка загалом. І які саме сфери потребують пріоритетної підтримки партнерів. Кандидатство України на вступ до Європейського Союзу також додає відповідальності регіонам щодо публікації даних.

Вчасно опубліковані дані можуть врятувати життя та зберегти здоров’я людей. Наприклад, за допомогою Є ліки (платформа, створена на основі відкритих даних) можна перевіряти наявність медикаментів, які можна отримати безкоштовно в конкретному регіоні та конкретній лікарні. Це особливо важливо знати в умовах воєнного часу, коли мільйони українців страждають від агресії росії. Проте без оновленої інформації цей та десятки інших суспільно корисних сервісів стають неактуальними.

Дані також варто повертати, адже вони є інструментом ефективного планування в період криз. Наприклад, публікація інформації про комунальне нерухоме майно, що перебуває на обліку міської ради, дає змогу зрозуміти спроможність громади розселити людей чи прийняти релокований бізнес. Опублікований чіткий список установ та послуг соціальної допомоги — оцінити можливості допомоги людям, які постраждали від російської агресії.

Відкритість — це також передумова довіри. В умовах, коли Україна особливо потребує підтримки західних партнерів, саме відкритість є однією з найважливіших складових. Відновлення країни після війни потребуватиме безпрецедентних фінансових ресурсів. За оцінками команди KSE Institute, на 13 липня обсяг прямих збитків від пошкодження та руйнування будівель та інфраструктури становить щонайменше $95.5 млрд або понад 2.6 трлн гривень. Таких коштів на відновлення немає ні в державному, ні в місцевих бюджетах. Керівництво нашої країни наголошує на регіональному принципі відбудови, коли іноземні партнери беруть шефство над різними районами та областями, фінансують та долучаються до проєктів відбудови. Це означає, що українські обласні адміністрації та громади повинні напряму домовлятися з міжнародними партнерами про розробку та фінансування спільних проєктів. Проте чи поспішатимуть вони, інвестори та кредитори співпрацювати без розуміння, як живе і планує розвиватися місто?

Що робити містам

24 лютого не було часу вирішувати, яку інформацію залишати, а яку вилучати із загального доступу. Однак питання відкритих даних знову набуває актуальності. 1-го серпня Мінцифри знову відкрило доступ до Єдиного вебпорталу відкритих даних. І органи місцевого самоврядування також можуть потроху відновлювати інформацію. Законодавство не дає чіткого переліку наборів, які заборонено оприлюднювати в умовах воєнного стану, хоча зараз це пропонують змінити. Поки що фінальне рішення про (не)публікацію залишається за розпорядником. 

Розпорядники можуть провести аудит, врахувати особливості міста та безпекову ситуацію в регіоні, і повернути дані, які не несуть потенційної загрози громаді та країні. Наприклад, у випадку Харківської, Донецької Луганської, Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей призупинили публікацію будь-яких наборів. Вінниця, Львів, Київ, Полтава, Чернівці та Хмельницький можуть розпочати поступове повернення інформації на власні місцеві портали відкритих даних. Інші громади можуть публікувати інформацію на своїх офіційних сайтах.

Щоб вирішити, відкривати певні дані чи ні, розпорядники можуть використовувати трискладовий тест із Закону «Про доступ до публічної інформації»:

• Обмеження встановлено виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету й неупередженості правосуддя?
• Розголошення інформації може завдати шкоди цим інтересам?
• Шкода від оприлюднення інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні?

Розглянемо як приклад вимогу публікувати дані про доступність будівель для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Суспільна користь від оприлюднення такої інформації переважає можливі ризики. Або ж ще одна ілюстрація — дані про розміщення громадських вбиралень комунальної власності. Чи може це вплинути на інтереси національної безпеки? Ні? Отже, такі дані можна відкривати. 

Відсутність навіть однієї з умов означає, що підстав закривати дані немає. Якщо ж на всі три питання відповідь «так» — доступ варто обмежити. Водночас це рішення має бути аргументованим: 

• якому з інтересів відповідає обмеження та чому; 
• у чому конкретно полягає шкода, з обґрунтуванням причин, наслідків та ймовірності їх настання; 
• чому така шкода переважає суспільний інтерес в отриманні інформації.

Потрібно проінформувати мешканців на офіційних вебсайтах або сторінках у соцмережах розпорядника про тимчасові обмеження на час воєнного стану. Також варто враховувати, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не весь документ. Якщо для захисту вистачить приховати, наприклад, ім’я особи (чи інші персональні дані), такі дані можна замалювати. Решта інформації має залишатись відкритою.

Щоб допомогти органам місцевого самоврядування зорієнтуватися, команда «Transparent cities/Прозорі міста» проаналізувала перелік наборів даних із постанови КМУ №835 і визначила ті, які публікувати точно не бажано. 

Проаналізувати та захистити інформацію, яка потенційно може бути корисна ворогові, — правильний крок. Варто відокремити її та публічно пояснити, чому вона закрита. Водночас принцип «закрити все» порушує конституційне прав кожної людини на доступ до публічної інформації. 

Коли немає даних, ігноруються потреби та можливості дослідників, компаній, мешканців. Ускладнюється робота бізнесу та створення нових суспільно корисних сервісів. Як наслідок, міста відбирають у себе можливість ефективніше працювати в умовах воєнного стану. І навпаки: відкриті дані підвищують рівень прозорості та підзвітності, що прямо впливає на довіру до місцевої влади — як українців, так і міжнародної спільноти.

The post Відкриті дані повертаються: як реагувати місцевій владі first appeared on Transparency International Ukraine.

The post Досягнення і виклики у розкриванні бенефіціарних власників в Україні first appeared on Transparency International Ukraine.

The post Навіщо ми створили Карту державних підприємств? first appeared on Transparency International Ukraine.

The post Новий реєстр від Мін’юсту. До чого тут бенефіціари? first appeared on Transparency International Ukraine.

The post Громадськість закликає уряд зробити судову владу прозорішою first appeared on Transparency International Ukraine.

The post Прозорість зараз важлива, як ніколи – заява Transparency International first appeared on Transparency International Ukraine.

The post Діджиталізація Верховної Ради України first appeared on Transparency International Ukraine.

The post Бенефіціарні власники: держава і громадськість підписали меморандум про співпрацю first appeared on Transparency International Ukraine.

The post ТОП інновацій для боротьби з корупцією first appeared on Transparency International Ukraine.

The post Стан доріг, гроші і топвиконавці: з’явився онлайн-модуль first appeared on Transparency International Ukraine.