Загалом видатки на оборону — це справа державного бюджету. Проте це не означає, що місцева влада має залишатися осторонь, адже потреби у боротьбі з росією колосальні. Вона може допомагати війську. І громадяни очікують та активно вимагають від посадовців своїх громад такої допомоги, особливо після торішніх скандалів із сумнівними закупівлями.

Ми спробували дізнатися, як обласні центри підтримували Сили оборони у 2023 році. Спробували — ключове слово, бо як виявилося, отримати структуровані та чіткі дані від кожного міста — це ще той виклик. Що з цього вийшло — читайте далі.

Як взагалі міста можуть витрачати кошти для війська

Насамперед вони можуть просто перерахувати гроші з місцевого бюджету, як безпосередньо в державний на спеціальний рахунок для витрат на потреби нацбезпеки, так і конкретній військовій частині чи підрозділу. Тобто провести субвенцію.

Можна забезпечувати добровольчі формування територіальної громади (ДФТГ, і це не те саме, що ТрО). Також міста купують та передають військовим товари, як-от безпілотники, бронежилети, авто, рації — хоча правомірність таких витрат можуть поставити під сумнів. Адже поки що місцеве самоврядування не має прямих повноважень виділяти гроші на оборону — це депутати намагаються виправити законопроектом 9559-д.

Ще один спосіб — купити військові облігації.  По суті це означає позичити грошей державному бюджету. Поки що держава витратить їх на оборону, а згодом поверне їх із відсотками до громади.

Також є варіант виплачувати кошти мобілізованим мешканцям громади. Або більш опосередковані шляхи — для прикладу, відремонтувати лікарню, де військові відновлюються після поранень, фінансувати програми підтримки ветеранських бізнесів чи психологічної реабілітації. Такі видатки ми прибирали із загальної статистики (там, де їх вдалося ідентифікувати), бо вони хоч і пов’язані з війною, але все ж стосуються тилу. 

Найбільше обласні центри використовують субвенції

Ми попросили обласні центри надати дані про видатки на підтримку Сил оборони у 2023 році за різними категоріями. Тож надіслали їм таблицю, де треба було заповнити витрати, наприклад, на оптичні прилади, транспорт, одяг, медикаменти, безпілотники. Далеко не всі міста заповнили її. Деякі зробили це частково. А деякі додавали видатки, які самі вважали за потрібне, приміром, на будівництво укриттів або ліквідацію наслідків обстрілів. Такі нерелевантні дані ми не брали до порівняння, щоб воно було максимально коректним. Тож вручну з запитів виокремили те, про що власне питали. Ці дані не можна вважати ідеально точними, однак це найкраще, чого нам вдалося домогтися.

За відповідями обласних центрів, загальна сума їхніх видатків на підтримку Сил оборони в 2023 становить 18 млрд грн. Найбільше вони використовували субвенції, тобто переказів коштів в інші бюджети чи військові частини — це 48% видатків на оборону (8,6 млрд грн). Друге та третє місце приблизно порівно розділили БпЛА і засоби радіолокаційної боротьби — 14% (2,6 млрд грн), та купівля військових облігацій — 13% (2,3 млрд грн). Ще 12% видатків потрапили в категорію Інше.

Згідно з відповідями міськрад військові облігації купували тільки 6 обласних центрів: Львів,  Хмельницький, Житомир, Вінниця, Чернівці, Чернігів. Далі ми ці суми не будемо згадувати в статистиці по окремих містах, оскільки позичені державі кошти повернуться в громади (а в деяких випадках — уже повернулися).

У відсотковому співвідношенні в 2023 році найбільше на фінансування сектору оборони витратили міські ради Сум — 10,1% видатків місцевого бюджету, Дніпра — 9,2%,  Києва — 9%, Житомира — 8,9%, Одеси — 8,8%, Хмельницького — 8,7%, Івано-Франківська — 7,5%. Інформацію про загальні видатки бюджетів для порівняння ми взяли з ресурсу Openbudget.  

В абсолютних числах найбільше на підтримку армії спрямували Київ —7,5 млрд, Дніпро —2 млрд грн, Одеса — 1,1 млрд  грн, Львів — 1 млрд грн.

Також міста передавали військовим ті речі, які в них вже були на балансі. Згідно з їхніми відповідями, така допомога торік була еквівалентна приблизно 250 млн грн.

Далі розповідаємо детальніше про міста, які витратили на допомогу ЗСУ найбільше.

Київ

Відповідь Києва була чи не найбільш заплутаною: містила чимало додаткової інформації, але лише про 9 місяців року. А в графі Інше чомусь були дані за 2022-2023 роки, тож її ми не врахували в загальне число. А якщо підсумувати інші видатки з листа міськради, за 9 місяців 2023 місто спрямувало на підтримку Сил оборони 7,5 млрд грн. Це 9% від загальної суми видатків бюджету. Водночас у січні 2024 міський голова Віталій Кличко заявляв, що за рік допомога військовим становила 7 млрд грн. Як за 9 місяців витрачена сума могла перевищити річну, незрозуміло. Ми направили в міськраду лист із проханням роз’яснити цей момент, але на момент виходу матеріалу відповідь не отримали.

Згідно з офіційною відповіддю на перший запит, найбільше витрат припало на БпЛА та засоби радіолокаційної боротьби — 1,5 млрд грн, субвенції з міського бюджету — 1,4 млрд грн, ремонт та відновлення техніки — 1 млрд грн, і транспортні засоби — 900 млн грн.

До загальної суми ми не додали 395 млн грн субвенції до державного бюджету на забезпечення готовності до дій як територіальної підсистеми Києва Єдиної державної системи цивільного захисту. 

Дніпро

На заходи з оборони й протистояння збройній агресії росії місто виділило 2 млрд грн. Це 9,2% від загальної суми його видатків. Так, 300 млн грн витратили як субвенцію, ще стільки ж — на придбання безпілотників та засобів радіолокаційної боротьби. На радіостанції, супутникове обладнання (телефони, рації, старлінки) пішло 70 млн грн. 

У загальну суму ми не додали 448 млн грн, які за відповіддю Дніпровської міської ради, місто спрямувало на облаштування укриттів та відновлення об’єктів, які постраждали від ракетних обстрілів.

Одеса  

Видатки міста на підтримку Сил оборони склали 1,1 млрд грн, що становить 8,8% від всіх видатків громади у 2023-му. Понад дві третини коштів — 800 млн грн — становлять субвенції військовим частинам. Ще 148 млн грн спрямували на транспортні засоби, серед яких були й човни, 11 млн грн — на медикаменти та медичне обладнання, 10 млн грн — на польові лазне-пральні комплекси.

Львів

У 2023 році з міського бюджету на оборону направили понад 1 млрд грн, тобто 6%. Частину коштів через субвенції місто передало військовим частинам, поліції, прикордонній службі, СБУ, ГУР. 368 млн грн місто витратило самостійно на закупівлі БПЛА, автомобілів і пального, старлінків, генераторів та інших товарів.

Також у місті зазначили, що витратили 199 млн грн на ремонти приміщень різних відділень, де проходять лікування та реабілітацію поранені, а також облаштування Центрів реабілітації військових. Для цих проєктів також залучають кошти від партнерів з закордону, міст-побратимів та фондів. Переважно внесок міста становить 20-30%. А 9,3 млн грн пішло на облаштування ЦНАПу для Ветеранів (спільний проєкт з Міністерством у справах ветеранів України). Міськрада згадувала й інші видатки, пов’язані з військом: приміром, соціальні виплати та соціально-культурну програму відновлення військових «Місто лікує».

Житомир

Місто витратило на Сили безпеки понад 480,7 млн грн — це 8,9% від його видатків торік. зокрема субвенція Силам безпеки та оборони склала майже 300 млн грн, а придбане майно — 180,8 млн грн. Серед них левову частку займають БпЛА та засоби радіолокаційної боротьби — 143 млн грн. Другим йде транспорт та допоміжне обладнання — 22,3 млн грн.

Хмельницький

Якщо звести дані з відповіді міськради до нашої класифікації, вийде 479 млн грн, тобто 8,7%. Найбільше з них припадає на субвенцію та підтримки військових частин та силових структур – 390 млн грн. А 60,5 млн грн витратили на дрони та засоби радіолокаційної боротьби.

Також місто вказало майже 400 млн грн видатків на інші заходи, не зазначені в нашій таблиці. Туди включили:

• перерахунок громади «військового ПДФО» – 237,3 млн грн
• заходи соціального спрямування – 82,6 млн грн;
• звільнення від обов’язкових платежів до бюджету громади та спрямування їх на оборонні потреби – 72,6 млн грн.

Щоправда, з відповіді незрозуміло, чому перерахунок ПДФО не зараховується як субвенція і як можна спрямувати на оборону платежі, які в громаді не зібрали.

Суми

Згідно з відповіддю на запит, у 2023-му місто спрямувало на потреби Сил оборони 372,7 млн грн. А це 10,1% від видатків міського бюджету. Найбільше припадає на допомогу членам добровольчих формувань громади та громадських невоєнізованих формувань — 199,3 млн грн. На субвенцію пішло 110,5 млн грн, а на заходи і роботи з тероборони — 62,9 млн грн.

Ще 23,1 млн грн спрямували їм же на вирішення соціально-побутових питань. Ці видатки ми виключили. 

Івано-Франківськ

Місто витратило на Сил оборони 320 млн грн, що становить 7,5% всіх видатків. Зокрема субвенція військовим частинам склала 57 млн грн, витрати на безпілотники — 30 млн грн. Ще 214 млн грн місто спрямувало на інші витрати — без деталізації, на які саме. 

Загалом згідно з даними, які обласні центри надали у відповідь на наш запит, торік вони витратили на підтримку Сил оборони від 1% до 11% видатків свого бюджету. Для чверті міст-лідерів цей показник становив від 6%. Але як показала відмінність відповідей на однаковий запит, орієнтуватися лише на число — не найкраща стратегія. Місцеве самоврядування громад по-різному трактує, що означає виділити кошти на допомогу ЗСУ, навіть якщо дати форму для заповнення. До того ж завжди буде спокуса включити туди дотичні видатки, щоб отримати масивнішу загальну суму. Тому мешканцям громад важливо запитувати, що саме криється за числами у звітах про підтримку військових, і чи справді ці кошти витратили, а не лише запланували.

Матеріал підготовлено за підтримки USAID / UK aid проєкту “Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах / TAPAS”

Колишні постачальники продуктів харчування для військових оскаржили нові закупівлі на харчі, які оголосив Державний оператор тилу. А коли програли суд — відкликали свої пропозиції з тендерів. 

Конкурентні закупівлі харчування для ЗСУ на другий квартал 2024 року не вдалося провести вже двічі. Під час першої спроби колишні постачальники успішно оскаржили в суді умови тендера. Наступні торги теж намагалися зупинити через суд, тепер оскарживши умови договору. Для прикладу, учасників не влаштовували розміри штрафів за невиконання зобов’язань, географія доставки, аудит потужностей підприємств. А коли ДОТ виграв справу, компанії відкликали свої пропозиції з тендерів. Тож на більшість лотів закупівлі прийшов лише один учасник, і навіть ці поодинокі пропозиції довелося відхилити через проблеми в їхніх документах. 

Як зазначають у Державному операторі тилу, головна проблема — не в умовах контрактів, адже вони були й раніше у попередніх договорах Міноборони. Старим постачальникам не подобається те, що ДОТ хоче самостійно збирати та розподіляти заявки на продукти із військових частин. Зараз такі заявки частини подають напряму до постачальників, тож фактично неможливо відстежити, що реально замовляють із затвердженого переліку харчів, та наскільки якісні товари отримують військові. Тому поки що залишається багато простору для маніпуляцій з якістю та кількістю поставлених продуктів.

Враховуючи, що до другого кварталу року залишається менше місяця, щонайменше частину контрактів все одно доведеться укласти зі старими постачальниками. Однак є декілька шляхів: продовжити старі договори чи укласти нові напряму без тендерів. Найкращий варіант — підписати нові контракти, і це має робити саме Державний оператор тилу. Тоді він все ж зможе контролювати заявки військових частин. Для цього ДОТ уже розробив необхідну ІТ-систему.

Зміна підходу та збір інформації про те, що реально замовляють військові частини — перший крок реформи закупівель харчування для військових, яку нам критично важливо провести. 

“Головне, що ми всі зараз маємо зрозуміти — перша невдала спроба реформувати закупівлі харчування не означає, що ДОТ неефективний, або потребує іншого керівництва. А я підозрюю, що скоро ми побачимо багато подібних заяв. Ця невдача означає насамперед, що для якісних змін потрібно більше часу і підтримка агенції у спробі розмотати цей вузол” — наголошує заступник виконавчого директора TI Ukraine із питань інноваційних проєктів Іван Лахтіонов.

Харчування військових в українців насамперед асоціюється з яйцями по 17 грн. Розслідування Юрія Ніколова підкреслило, що непрозора система закупівель харчів для армії містить багато корупційних ризиків. Ця історія спонукала повернути закупівлі харчування у Prozorro. Але чи змінило це щось кардинально?

У лютому 2023 року депутати рекламували як панацею законопроєкт №8381, який зобов’язував звітувати про деякі оборонні закупівлі в Prozorro. Ще тоді ми в Transparency International Ukraine попереджали, що цей крок не призведе до суттєвих змін. Бо проблема полягає не лише в прозорості й вільному доступі. Prozorro — це безумовно дуже корисна система, яка зробила закупівлі в Україні значно ефективнішими. Але електронна система — це лише інструмент. 

Попри те, що ми таки побачили закупівлі харчування в Prozorro, а в якийсь момент їх почали проводити там як спрощені, сама їхня архітектура не змінилася. 

Зараз харчування військових — це дуже комплексна і непрозора процедура. Вона виглядає приблизно так. Міноборони укладає контракти з підрядниками, які зобов’язуються постачати їжу наборами за каталогом. Але постачають її на запит від військових частин. У військових частинах за це відповідають конкретні люди, які надсилають підрядникам запити на певні набори продуктів. Ці ж люди перевіряють харчі при отриманні. Тобто Міноборони лише відбирає цих постачальників. Реально з ними працюють і знають, що конкретно зі стандартних каталогів замовляють та наскільки якісним його привозять, лише відповідальні особи у військових частинах і самі постачальники. 

Але у 2024-му цей механізм спробували змінити. 

Спроба Державного оператора тилу

Наприкінці 2023 року у сфері оборонних закупівель створили нову організацію  — Державний оператор тилу. Transparency International Ukraine допомагала його запустити. Із початку 2024 ДОТ поступово перебирає на себе закупівлю усього необхідного для армії, що не є зброєю. Фахівців в агенцію набрали не зі старої команди Міноборони, а на конкурсах. Очолив її Арсен Жумаділов, колишній керівник ДП «Медичні закупівлі України», закупівлі якого ми моніторили. Зокрема наші аналітики відзначали, що цьому держпідприємству вдавалося, наприклад, закупити швидкі значно дешевше, ніж іншим замовникам. 

Після створення ДОТ, ми вже встигли побачити перші успішні закупівлі речового майна: форми, касок, іншої амуніції. Команді ДОТ вдалося залучити нових постачальників і забезпечити суттєву економію. Наприклад, на тендері літніх костюмів ДОТ отримало 14 пропозицій, вдалося заощадити майже 60 млн грн. На закупівлях активних навушників агенція застосувала нецінові критерії, щоб залучити нових постачальників (прийшло 7) і придбати якісніші товари. Це і було метою створення агенції — прозорі й ефективні закупівлі.

Чималі сподівання були і щодо харчування. Агенція досить відверто заявляла, що її мета — залучити на торги рітейл, тобто великі мережі супермаркетів, щоб позбутися «монополії» старих підрядників Міноборони. Для цього у тендерну документацію внесли зміни, зокрема застосували новий принцип географічного розподілу. Постачальників вирішили закріпити не за військовими частинами, а за секторами в певних регіонах.

Також ДОТ розробив ІТ-систему для подачі заявок на харчування для військових частин. Тобто агенція хоче забрати на себе цю функцію комунікації з постачальниками. Військові частини формуватимуть свої заявки на продукти за місяць і уточнюватимуть їх за тиждень до поставки. ДОТ буде агрегувати замовлення і розподіляти між постачальниками. Окрім того, що ІТ-рішення зробить процес більш прозорим і знизить корупційні ризики, нарешті ті, хто оголошує закупівлі харчування, матимуть об’єктивні дані, що реально замовляють військові частини зі стандартних каталогів.

Однак Державний оператор тилу стикнувся одразу з кількома проблемами. Насамперед попередній постачальник ТОВ «Трейд Граніт Інвест» (4 млрд грн контрактів на харчування з Мінобороною у 2023-2024 роках) і пов’язана з ним ТОВ «Трейд Полтава» оскаржили в суді умови нових закупівель. І суд став на їхню сторону.

Однак це не найбільша проблема. Гірше, що рітейл, якого так чекали, не прийшов на торги. Як пояснили у ДОТ, виявилося, що рітейлу незручна модель із закупівлею наборів за каталогом. Зокрема, тому що каталог Міноборони містить «нестандартні й екзотичні товарні одиниці», які мережі для своїх супермаркетів не замовляють. Тобто для харчування Міноборони купують щось, чого немає на ринку. Тепер каталог планують переглянути, щоб прибрати такі товари. Але на це потрібен час і щоб запрацювала система, коли заявки на продукти з військових частин збирає і розподіляє ДОТ.

Тож закупівлі переоголосили. Із них забрали ті вимоги, які суд визнав дискримінаційними. Однак навіть ці умови нових закупівель теж оскаржили, ще й в останній день прийому пропозицій. Це зробило ТОВ «КРОСС ПРАЙМ» — компанія, пов’язана з одним зі старих фаворитів Міноборони. Цього разу оскаржили умови договору: штрафні санкції постачальнику, якщо він не виконає свої зобов’язання, аудит його підприємства і так далі. Це адекватні речі з точки зору зменшення ризиків для держави. Вони були й раніше у низці договорів Міноборони, подеколи навіть більш жорсткі. За словами ДОТ, компаніям насправді не подобається те, що замовник тут інший — не той департамент, з яким вони роками працювали раніше. І ДОТ планує ретельно стежити за тим, що замовляють і отримують військові частини. А це вже неприємно попереднім монополістам, які звикли до старих підходів. 

Суд першої інстанції став на бік держави. І тут постачальники вдалися до кроку останньої надії – бойкоту. Вони банально відкликали свої пропозиції на нові переоголошені тендери. За день до цього Тетяна Ніколаєнко, членкиня Громадської антикорупційної ради при Міноборони, повідомила, що один із найбільших постачальників харчів у минулі роки ТОВ «Атомсервіс» погрожує не прийти на нові тендери, якщо в них не змінять умови. За її інформацією, у листі на міністерство та очільника ДОТ Арсена Жумаділова компанія вказала, що не погоджується із обмеженням у максимальній кількості контрактів, які може отримати один постачальник, термінами оплати, можливою географією доставки, аудитом потужностей підприємства та вже згаданим вище наповненням каталогу тощо. 

Тож на закупівлях були лише поодинокі пропозиції учасників-новачків, і навіть їх довелося відхилити через проблеми в документах. Торги знову не відбулися. 

Що далі? 

Через шантаж багаторічних «монополістів» закупівель харчування держава фактично не має іншого виходу, окрім погодитися на їхні умови. Альтернатива — це припинення постачання їжі для армії. І наразі немає іншого виходу, окрім продовжити з ними співпрацю. 

Фактично є три варіанти: 

1. старий департамент продовжить попередні договори; 
2. старий департамент укладе нові договори напряму;
3. ДОТ укладе нові договори напряму. 

Цей третій варіант найкращий. Але для цього необхідно, щоб Міноборони підтримало  ДОТ і було готове на підписання договорів харчування саме через агенцію. 

У такому випадку ДОТ отримає змогу збирати реальні запити від військових частин. Це допоможе оптимізувати каталог і у майбутньому залучити на закупівлі харчування нових постачальників, зокрема рітейл чи виробників. 

Теоретично, навіть якщо нові контракти укладатиме департамент Міноборони, там все ще можна передбачити збір заявок на харчування та їхній розподіл через ДОТ. Але наскільки це ймовірно?

Також залишається відкритим питання, на який термін підпишуть ці прямі угоди. Адже від цього залежить, коли ми знову зможемо повернутися до конкретних торгів і відповідно, продовжити реформу закупівель харчування.

Змінити систему за два місяці у розпал повномасштабної війни не вийде. Це потрібно прийняти. Однак це не означає, що змінити її неможливо, або що це непотрібно.

Я маю підозру, що харчування військових — це добре затягнутий вузол. Зараз ДОТ потягнув першу ниточку і ми побачили перші проблеми. Далі буде друга нитка, третя. І на поверхню може сплисти значно більше.

Однак знову ж таки це не означає, що цей вузол не треба розплутувати. Далі будуть й інші кроки реформи, і робити їх треба поступово і випробовувати зміни не на всій системі, а, наприклад, обрати кілька областей для експериментального проєкту і відтестувати нові підходи «в пісочниці». Якщо вони будуть успішні в межах експерименту — масштабувати їх на всю країну.

Головне, що ми всі зараз маємо зрозуміти — перша невдала спроба реформувати закупівлі харчування не означає, що ДОТ неефективний, або потребує іншого керівництва. А я підозрюю, що скоро ми побачимо багато подібних заяв. Ця невдача означає насамперед, що для якісних змін потрібно більше часу і підтримка агенції у спробі розмотати цей вузол.

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

Сьогодні буде багато спогадів і рефлексій, багато розмов про плани. Але мені видалося важливим зафіксувати ті 5 ключових для мене особисто речей станом на 24 лютого 2024 року.

Люди — найцінніший ресурс, і його дуже мало. 

До лютого 2024 року для всіх стало очевидно, що люди на фронті — це найцінніше. А підготовлений хороший боєць вартує значно більше за будь-яку залізяку. Не просто так Сирський при виводі військ з Авдіївки сказав: «Життя військовослужбовців — найвища цінність».

Безперечно, наші військові — це найдорожче, що у нас є. Людський ресурс зараз головний, бо нову техніку можна купити (звісно за наявності коштів, але я не про це), а людину нову ніде не купиш. І гроші, що вкладаються у військових, безцінні у порівнянні з будь-якою зброєю. 

Люди — цінність. І вони треба і на фронті, і на державній службі, і в бізнесі та економіці.

UPD У матеріалі виправлено помилку в інфографіці про 10 міст з найбільшою сумою договорів на дрони у 2023. Перша половина цієї інфографіки (топ-5), дані з якої увійшли у текст, коректна. Однак у другій частині дані збилися. Команда DOZORRO просить вибачення за помилку.

Мільйон FPV дронів і тисячі — середньої та великої дальності анонсувала українська влада на наступний рік. Дрони також можуть купувати й на локальному рівні: зокрема, робити це більше вимагали громадяни на протестах під місцевими радами восени. Які обсяги таких закупівель у громадах будуть у 2024 році, поки сказати неможливо. 

Але вже можна рахувати замовлення 2023-го. Проєкт DOZORRO Transparency International Ukraine дослідив, хто, за скільки і які дрони торік купував на Prozorro. 

Усе більше і більше

У 2023 році на Prozorro завершили закупівлі щонайменше 27 тисяч безпілотників на 2,6 млрд грн. Ще на 119 млн грн закупівлі тривали.

Важливо! Це не вся кількість дронів, яку придбали для військових торік. Міністерство цифрової трансформації централізовано купує безпілотники за бюджетні та спеціально призначені для таких потреб благодійні кошти й передає їх на військові частини. Ці дані за законом не оприлюднюють. Одночасно, військові частини також можуть купувати дрони, і інколи публікують звіти про такі закупівлі  на Prozorro — однак інформація про кількість там здебільшого закрита. Тож у відкритому доступі немає інформації про кількість і вартість ударних дронів, лише частково — про дрони подвійного призначення, до яких і належать широковідомі мавіки та аутелі.

Відповідно, найчастіше дрони на Prozorro замовляли громади. Також місцеві ради мали можливість не купувати БПЛА самостійно, а передавати на них гроші військовим частинам: така практика існує, наприклад, у Чернігові, Львові та Києві.

У цілому, кількість придбаних дронів постійно зростала. Якщо в січні-лютому сума закупівель не перевищувала 66 млн грн, то вже весною мінімум за місяць був 122 млн грн. У червні замовники законтрактували безпілотників на 217 млн грн. А в листопаді сума договорів на них майже сягнула пів мільярда.

У 2023 році сума закупівель дронів на Prozorro була в 12 разів більшою ніж у 2022 — 2,6 млрд грн та 218 млн грн відповідно. А кількість — у 43 рази.

61% суми контрактів припадає на конкурентні процедури. Також там є два види прямих закупівель: базовий і оборонний. Другий стосується тих прямих контрактів, про які звітували замовники, що загалом проводять закупівлі тільки для потреб оборони.

Мавіки і FPV — найпопулярніші

Значну частину придбаних дронів становлять квадрокоптери китайського виробника DJI. Найпопулярнішими залишаються DJI Mavic 3 різних модифікацій, як-от Fly More Combo, Enterprise, Thermal. Досить часто зустрічаються безпілотники Autel, американської компанії Autel Robotics Co., Ltd. Із них найчастіше купували квадрокоптери Autel EVO – Max 4T та 640T.

Вітчизняні безпілотники на Prozorro також не рідкість. Тут і розвідувальні дрони літакового типу, і великі ударні безпілотники, і маленькі коптери-камікадзе. Найчастіше замовники купували:

• «Лелека-100», створений українською компанією DeViRo. Його використовують для розвідки. Вартість такого комплексу суттєво варіюється залежно від комплектації, ціна  самого БПЛА стартувала від 1 млн грн.
• «Валькірія» («ВАЛК-1»), який теж використовують для розвідки й коригування вогню. Зараз його виробляє ТОВ «Бойові Птахи України». Ціна на такий комплекс у складі двох безпілотників  та чотирьох наземних станцій становила 800 тис. грн.
• «Фурія» — комплекс, розроблений ТОВ «НВП» Атлон Авіа». «Фурія» призначена для тактичної повітряної розвідки та коригування вогню артилерії. Ціна «Фурії» залежить від комплектації (кількості самих БПЛА та інших складових комплекту), але стартує від 3,3 млн грн.
• Ударний дрон «Кажан Е620», обладнаний системою скидання боєприпасів будь-якого типу. Він коштує від 668 тис. грн.
• PEGASUS ARMS 25, придатний для скидання будь-яких боєприпасів загальною вагою до 20 кг. Вартість такого комплексу становила 880 тис. грн.

 

Щонайменше 35% від загальної кількості придбаних безпілотників — FPV дрони. Це квадрокоптери, керовані оператором за допомогою спеціальної гарнітури (окулярів). Вони можуть нести корисне навантаження, при цьому у FPV-дронів немає автопілота і вони літають без GPS. 

Хто купував найбільше 

У 2023 році на Prozorro дрони купували 658 замовників. Три міські ради замовили їх на понад 100 млн грн: Дніпровська, Криворізька, Житомирська. Також у топ-10 замовників ввійшли міськради Львова, Хмельницького, Луцька, Черкас, Полтави, Івано-Франківська та Тернополя. Військові частини ми у цей список не включали, адже не вся інформація про кількість і вартість придбаних ними дронів публічна.

Якщо ж дивитися загалом по регіонах, за сумами закупівель першість тримають Дніпропетровська область — 669 млн грн, Київська — 270 млн грн та Львівська — 250 млн грн.

Дніпровська міська рада — 1928 дронів на 329 млн грн

Закупівлю дронів у Дніпрі проводило КП «Інфо-Рада-Дніпро» та КП «Дніпровська муніципальна енергосервісна компанія». Найбільше КП «Інфо-Рада-Дніпро» замовляло DJI Mavic і DJI Matrice — їх у різних варіаціях було 1082. Також підприємство придбало 90 Autel Evo, 25 Grey Widow 1 та 17 БПЛА «Кажан» у різних комплектаціях.

«Дніпровська муніципальна енергосервісна компанія» здебільшого купувала FPV дрони — їх було 701 із 714 всіх замовлених дронів. 

Криворізька міська рада — 733 дрони за 220 млн грн

У Кривому Розі також були великі замовлення продукції DJI — загалом 603 дрони. Серед них різні моделі та комплектації DJI Matrice та DJI Mavic. Безпілотники Autel EVO посіли другу сходинку — їх придбали 65. 

Крім цього, у Кривому Розі замовляли 43 PEGASUS, 16 комплексів «Лелека» різної комплектації, 5 «Фурій» та 1 комплекс «Чаклун-Т».

Житомирська міська рада — 797 дронів на 160 млн грн

Конкретна модель вказана в частині закупівель міськради. Приміром, по 100 DJI Mavic 3 Fly More Combo замовляли в липні, жовтні та листопаді. DJI Mavic та дрони від Autel купували й в інші місяці року. Також у липні виконавчий комітет міськради придбав 2 безпілотники RZ-100 по 1,65 млн грн. У грудні місто купило 10 БПАК «Мольфар v1.2» по 1 млн грн. Були і 17 комплексів «ВАЛК-1» («Валькірій»). 

Львівська міська рада — 1217 дронів на 64 млн грн

Безпілотники закуповувало КП «Адміністративно-технічне управління». Зокрема підприємство придбало по 500 FPV-дронів у листопаді та грудні. Вартість одного становила 10,1 тис. грн. Крім них також були понад 110 мавіків, більше 80 Autel EVO, щонайменше один комплекс «Валькірія», 4 комплекси «МАРА-2П». 

Хмельницька міська рада – 1463 дрони на 55 млн грн

Виконавчий комітет здебільшого купував FPV-дрони — 1 305 на 28 млн грн. Але були й інші безпілотники, зокрема продукція DJI: різні моделі DJI Mavic та DJI Matrice. 

А ще є замовники, які купували більше дешевших безпілотників, найімовірніше, FPV. Приміром, Тернопільська міськрада замовила 1603 дрони на 45,4 млн грн, Чорнобаївська сільрада — 1055 дронів на 23 млн грн.

Це оновлена інфографіка з коректними даними. У попередній версії були наведені некоректні дані. Команда DOZORRO просить вибачення за помилку. 

У 2023 році про дрони почали говорити значно більше, ніж у перший рік повномасштабного вторгнення. І завдяки даним із Prozorro ми бачимо, що це не лише розмови — суми закупівель безпілотників стабільно зростали, від десятків мільйонів на місяць до пів мільярда. Це свідчить також і про те, що місцева влада реагує на запит та включається у підтримку оборони.

Загалом з бюджету за рік через Prozorro придбали дронів на 2,6 млрд грн. І насправді це немаленька сума. Повернись живим на закупівлі для аеророзвідки за рік витратили 464 млн грн. Фонд Сергія Притули на дрони станом на жовтень — 472 млн грн.

Однак звісно жодних коштів недостатньо, коли йдеться про підтримку армії під час війни. Тож ми сподіваємося, що міста збільшать свої витрати на дрони та інші необхідні на фронті речі і у 2024-му, переглядаючи свої повсякденні потреби.

Матеріал підготовлено за підтримки USAID / UK aid проєкту “Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах / TAPAS”

Дрони замість бруківки — одне з гасел, із якими громадяни останній місяць виходять під місцеві ради. Акції щодо пріоритетності бюджетних витрат наживо пройшли щонайменше в Києві, Одесі, Дніпрі та Черкасах. А онлайн — здається, зачепили всю країну. 

Ця хвиля обурення здійнялася ще в червні, коли на Prozorro з’явилися закупівлі овочерізок і барабанів в укриття київських шкіл. Далі були державні серіали, тендери на стадіони за десятки мільйонів гривень і замовлення реконструкції біатлонного стрільбища на Львівщині. Що з цим робити? І чи зміниться щось у 2024-му?

Звідки стільки закупівель 

Після широкого розголосу мільйонних та мільярдних тендерів могло здатися, наче цьогоріч місцева влада дорвалася до грошей, і почала витрачати їх на всі свої забаганки. Але це не зовсім так.

Команда DOZORRO фахово працює із публічними закупівлями вже сім років, тому ми можемо впевнено сказати, що великих тендерів було багато і раніше. У системі Prozorro загальна сума укладених договорів, які фінансують виключно коштом місцевого бюджету, не дуже змінилася. Якщо до повномасштабної війни це було 130-140 млрд грн за дев’ять місяців року, то зараз ідеться про 180 млрд грн за аналогічний період. Умовно, +35%. Додамо інфляцію, яка лише торік становила 26,6% — і ця різниця вже не виглядає такою великою. Розподіл закупівель за категоріями також суттєво не змінився. 

Звісно, це не означає, що у всіх громад залишилися ті самі можливості щось купувати. У когось доходи зменшилися, а в когось — навпаки, зросли за рахунок ПДФО військовослужбовців. 

Проте із питанням, як далі пріоритезувати витрати, стикаються всі. Просто чим більше грошей, і чим сильніша різниця із доходами минулих років — тим більше вибору, куди їх вкласти.

Які видатки на часі

Власне, що саме купувати, вирішують не перед оголошенням тендеру, а ще на етапі планування бюджету. Тобто наприкінці попереднього року. Тут треба відійти від звичного паттерну, коли потреби й пріоритети щороку були приблизно однакові, та критично їх оцінити. І провести межу між справді потрібним і тим, без чого можна обійтися.

Насамперед треба закрити базові та невідкладні потреби, без фінансування яких життя в громаді погіршиться. Наприклад, сюди увійде робота комунальних служб, підтримка критичної інфраструктури в належному стані, надання основних послуг населенню, фінансування шкіл та дитсадків. 

Далі можуть бути обґрунтовані видатки на розвиток. Приміром, на розвиток доступності адміністративних установ і загалом інфраструктури для маломобільних людей. Може бути і збереження історичної спадщини, і піклування про екологію. Тут дуже важливо, як місцева влада комунікує з людьми —  і чи пояснює вона взагалі, чому той чи інший проєкт потрібний саме зараз. Без здорового спілкування між владою та громадою такі закупівлі можуть виглядати незрозумілими та зайвими навіть тоді, коли вони справді доцільні. 

А є проєкти, які можуть зачекати. І якщо порівнювати їх із підтримкою армії під час повномасштабної війни — вони точно програють за пріоритетністю.

Як місцева влада може допомогти ЗСУ

Захист та оборона — це функція держави. Тож і фінансується вона з державного бюджету — місцевій владі купувати зброю не можна. Тому навіть якщо місто дуже захоче, воно не придбає засоби ППО або танк. Але є інші способи допомогти, наприклад:

1. Передати гроші в державний бюджет або на конкретні військові частини.
2. Придбати військові ОВДП, тобто позичити державі гроші під військові цілі. Різниця з першим варіантом у тому, що якщо та допомога безповоротна, то гроші, витрачені на ОВДП, вернуться в місцевий бюджет назад, ще й з відсотками.
3. Купувати авто, дрони, інші товари — окрім озброєння — для тероборони та військових частин, які зареєстровані в громаді.
4. Підтримувати військових та їх сім’ї виплатами.

Це декілька прямолінійних варіантів, як підтримувати військо.

Наскільки місцева влада використовує ці можливості? За інформацією, яку надав нам на запит 21 обласний центр України (усі, крім Києва та центрів Донецької та Луганської областей), цьогоріч вони витратили на оборону 7 млрд грн. Для прикладу, у Львові на оборону цьогоріч передбачили 1 млрд грн. Частину цих грошей передають військовим через субвенцію, на решту — купують БПЛА, автівки, старлінки та інші товари. У Черкасах на підтримку бійців витратили 381 млн грн — це 8,2% бюджету міста.

Крім цього, за кошти місцевого бюджету можна закупити нове обладнання в лікарню, де бійці проходять реабілітацію, або розробити локальну програму підтримки ветеранів.

Гроші з місцевих бюджетів ідуть також і на ліквідацію наслідків російських обстрілів. Приміром, на допомогу мешканцям, у яких вибило вікна, або на те, щоб залатати дорогу після влучання чи падіння осколків.

Що зміниться наступного року

Поки що основний план — забрати в громад ПДФО військовослужбовців, завдяки якому і було різке зростання доходів окремих громад. Мінфін пропонує зараховувати цю частину податку до державного бюджету. Але цей законопроєкт депутати поки не ухвалили. 

Існує ще декілька альтернативних ідей. Зокрема спрямовувати ПДФО туди, де військові живуть, а не де зареєстрована їхня військова частина, або комбінувати декілька підходів. Лунали й пропозиції просто не стягувати ПДФО із доходів військових.

Ми підтримуємо думку, що ситуацію із ПДФО військових не можна залишати без змін, і ці кошти треба перерозподіляти на потреби оборони. А ті громади, які не матимуть достатніх інших доходів, наприклад, на деокупованих та прифронтових територіях, підтримувати дотаціями. Так, це похитне самостійність місцевих бюджетів, але зараз треба забезпечити життєвоважливі оборонні потреби. 

Але як би не розподілили фінанси, їх витрати потрібно переосмислити та чітко пріоритезувати, як на місцевому, так і на державному рівні. Ще на етапі формування бюджету, а не тоді, коли оголошуються тендери.

А вже далі треба проконтролювати, щоб їх витрачали чесно, зокрема і на публічних закупівлях. Тут сподіваємося на зміни в роботі органів контролю, зокрема Держаудитслужби. Згідно з нашим дослідженням, зараз під час моніторингу закупівель аудитори здебільшого фокусуються на дрібних помилках, а замовники часто виграють у них у судах. Тому про ефективний контроль говорити важко. Не додають оптимізму і останні скандали з аудиторськими перевірками обороонних замовлень.

Як мешканці можуть на це все вплинути

Зараз рівень включеності громадян у питання розподілу місцевих грошей унікальний. Мені важко пригадати, коли люди настільки масово цікавилися, що замовляють на Prozorro у їхньому місті чи селі, на що виділяють гроші. І це чудова можливість залучити громадян до бюджетного процесу — по-справжньому, а не лише на папері. 

Рекомендації, як саме це робити, Мінфін затвердив у 2020-му. Зокрема можна проводити консультації з громадськістю: різні громадські слухання, опитування, круглі столи; створювати громадські ради; проводити бюджет участі і так далі. 

Також наприкінці року варто звернути особливу увагу на закупівлі на Prozorro. Під кінець бюджетного року установи будуть старатися використати гроші. І оскільки часу мало, зростає ризик порушень. Колись ми навіть називали ці тижні грудневими жнивами.

Хоча й у новому році втрачати пильність не варто. І тоді громадський моніторинг допоможе не лише знайти порушення, а й запобігти новим — бо потенційні порушники знатимуть, що за ними стежать. Щоб допомогти громадянам, DOZORRO планує підготувати серію текстів із порадами для вдалого моніторингу в Prozorro. Тож якщо маєте питання чи побажання — пишіть, ми будемо раді доповнити інструкції саме вашими запитами.

Підвали, паркінги, підземні переходи — для захисту від російських обстрілів адаптовують найрізноманітніші приміщення. І в деяких населених пунктах уже почали встановлювати модульні укриття. Наприклад, бетонні сховки біля зупинок транспорту. Їх оперативно складають з уже готових частин, можуть частково чи повністю закопувати під землю, або ж встановлювати нагорі. Ми подивилися, як місцева влада облаштовує такі укриття.

Де купують найбільше

За допомогою аналітичного модуля ProBI Prozorro ми вивантажили всі закупівлі модульних укриттів, а потім перевірили дані вручну. Одразу зауважимо — до загальної статистики не увійшли укриття, які встановлюють за кошти бізнесу чи в межах благодійної допомоги.

Загалом на кінець літа сума контрактів на такі споруди на Prozorro становила 873 млн грн. 57% — частка вартості закупівель, які оголосили конкурентно. Однак на 8 із 10 таких лотів приходив лише один учасник, якого й визнавали переможцем. Тому реальної конкуренції на таких закупівлях майже немає.

Найбільше закупили в Дніпропетровській області — на 162 млн грн, Донецькій — 152 млн грн, Херсонській — 103 млн грн, Полтавській — 71 млн грн, та Київській — 65 млн грн.  Здебільшого це різні залізобетонні конструкції, але зустрічалися і укриття на базі морських контейнерів.

На Дніпропетровщині найбільше витрат припадає власне на Дніпро —  53 млн грн. Там мобільні укриття встановлюють з листопада 2022-го — перше з’явилося біля зупинки громадського транспорту на проспекті Богдана Хмельницького. Загалом Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міськради придбав:

• 43 мобільних укриття на 20 осіб кожне по 647 тис. грн;
• 35 модульних споруд на 43 осіб кожна по 671 тис. грн;
• модульне сховище на 79 осіб за 1,5 млн грн.

На Донеччині найбільші договори на модульні укриття підписали в Краматорську — на 32 млн грн. Там замовили 19 сховищ на 20 осіб по 912 тис. грн, 3 сховища на 100 осіб по 2,4 млн грн та ще 5 штук — на 60 осіб по 1,5 млн грн. На початок серпня в місті вже працювали 16 захисних споруд, зокрема одне велике сховище встановили на залізничному вокзалі у Краматорську.

Також великі контракти в області підписали у Слов’янську — на 23,5 млн грн, Костянтинівці — 14,3 млн грн, та Кураховому — 10,8 млн грн.

На Херсонщині  найбільше витрат припадає на обласний центр — орієнтовно 86 млн грн. Також це поки найбільші замовлення з усіх міст. Від березня 2023 року у Херсоні закупили 164 мобільних укриття, наземних та підземних.

Облаштування мобільних укриттів анонсували й у Києві. Після трагічної смерті людей під час обстрілу у ніч проти 1-го червня, міська влада заявила, що найближчим часом для столиці придбають 200-250 модульних бетонних укриттів. На це планували виділити 300 млн грн. Але далі справа так і не пішла.

У чому проблема

У Києві паузу в реалізації проєкту пояснили тим, що в чинному законодавстві не визначено поняття модульних укриттів. За словами заступника міського голови — секретаря Київської міської ради Володимира Бондаренка, проблема модульних укриттів впирається в Державні будівельні норми щодо укриттів цивільного захисту. «Ми мали б радіти появі ДСТУ щодо швидкоспоруджуваних об’єктів цивільного захисту, але насправді мобільні укриття цим вимогам не відповідають. Цікава ситуація виникає: вся та краса, що розкидана нині по населених пунктах вздовж лінії фронту, по факту укриттями не є», — каже Володимир Бондаренко. Він наголошував на проблемі відповідальності посадових осіб за встановлення таких об’єктів, віднесення їх до захисних споруд цивільного захисту, про використання бюджетних коштів, й до процедури будівництва та встановлення.

Частково вимоги до швидкоспоруджуваних захисних споруд цивільного захисту визначені в  ДБН В.2.2-5-97 «Будинки і споруди». Однак ці норми діють до кінця жовтня 2023 року — далі вступають у дію ДБН В.2.2-5:2023. І вже в них жодного визначення таких споруд немає. ДСТУ, про який згадував Бондаренко — це ДСТУ 9195:2022 «Швидкоспоруджувані захисні споруди цивільного захисту модульного типу. Основні положення», яке почало діяти з березня 2023 року. Цей державний стандарт можна використовувати добровільно.

Директор Департаменту організації заходів цивільного захисту ДСНС Віктор Вітовецький повідомляв, що робоча група, яка працює над змінами у ДБН щодо укриттів, наразі на фінішній прямій. І наголошував, що модульні укриття актуальні у прикордонних та прифронтових районах, де обстріли часті й дуже швидкі. У тилових та більш віддалених районах доцільне будівництво укриттів. Імовірно, йшлося про ті модульні сховища, які встановлюють в публічних місцях на землі, а не які закопують у землю, приміром, біля освітніх закладів.

Ми звернулися до ДСНС із питаннями, зокрема щодо вимог до модульних укриттів та того, чи можна їх зараховувати  швидкоспоруджуваних захисних споруд цивільного захисту. Однак на момент публікації матеріалу ще не отримали відповідь.

Хто постачає такі укриття

За нашими підрахунками, найбільшу суму укладених контрактів на постачання модульних укриттів отримало ТОВ «Завод залізобетонних виробів “Дорожні та енергетичні конструкції”»  — 169 млн грн. Це приблизно п’ята частина всіх замовлень. Фірма постачала укриття практично в усіх регіонах, де їх замовляли.

Підприємство створене в 2019 році у Києві, основний вид діяльності — виготовлення виробів із бетону для будівництва. У публічних закупівлях компанія бере участь із 2021 року. Загальна сума державних підрядів складає 282 млн грн, із яких 216 млн грн припадає на 2023 рік.

На другому місці дніпровське ТОВ «Балівський завод Залізобетонних конструкцій», який уклав контрактів майже на 86 млн грн. Фірма постачала модульні укриття в Дніпропетровську (43 млн грн), Донецьку (19 млн грн), Полтавську (7 млн грн). ТОВ «БЗ ЗБК» зареєстроване в Дніпрі у 2013 році. Згідно з даними YouControl, власниками фірми є Віктор Шинкевич (61%) та Ігор Вакалюк (39%).

Віктор Шинкевич був депутатом Дніпропетровської обласної ради 7 скликання. Він володіє групою компаній у сфері будівництва й нерухомості, зокрема, ТОВ «Буд Індустрія», ТОВ «Балівська будівельна компанія», ТОВ «Дніпрожилсервіс».

На третьому місці ТОВ «АКАМ» — 67 млн грн.  Згідно з даними YouControl, ця компанія належить до торгівельно-виробничої корпорації «Алеф», яка контролює різнопрофільні підприємства: виробництво споживчих товарів та імпорт готової продукції; девелопмент; аграрний бізнес; виробництво медичних виробів, будівельних матеріалів і безшовних труб.  Ключовими особами корпорації є Віленський Станіслав — заступник голови ради директорів, та Вадим Єрмолаєв — голова ради директорів корпорації «Алеф».

До лідерів потрапляє і ТОВ «Хоббіт хаус» — 56 млн грн. Підприємство працювало здебільшого на заході, півдні та в центрі України. Фірма створена в квітні 2022 року, зареєстрована в Києві, а власником і директором значиться Левковська Ілона. Підприємство виготовляє укриття, схожі на будинок хоббіта.

На п’ятому місці ТОВ «Сучасні Бетонні Рішення», яке уклало контрактів на 51,2 млн грн.  Підприємство засноване в 2019 році,  власником значиться киянин Максим Ткаченко.

Порівнювати вартість укриттів дуже важко, бо в кожного виробника свої характеристики  і комплектація сховищ, різні умови їхнього виготовлення та перевірки, а в кожної закупівлі — свої умови доставки.

Чи працюють модульні укриття

За технічними характеристиками модульні укриття мають захищати від уламків та вибухової хвилі. Хоча проти прямого влучання вони не встоять. Через те, що зараз немає чітких вимог до укриттів, виробники роблять їх на свій розсуд. Хтось добровільно тестує конструкції, хтось покладається лише на планові технічні якості.

Відгуків про те, наскільки ефективний такий спосіб захисту в Україні, і чи люди його справді використовують, ми поки не знайшли. Не факт, що такі показники наразі відстежують і фіксують. Особливо в прифронтових населених пунктах, які обстрілюють щодня.

Як і всі інші місця захисту, мобільні укриття потрібно утримувати, щоб ними можна було користуватися. Так, у Тернополі місцева влада вже почала стикатися з проблемами, коли споруд намагаються використати для розпиття спиртного чи в якості вбиральні. Схожа ситуація виникала також щонайменше в Нікополі та Дніпрі.

Модульні укриття можуть стати хорошим рішенням для ситуацій, коли поруч немає підходящого приміщення під сховище, або воно потрібно дуже близько до місця скупчення людей. Але поки їх встановлення подекуди нагадує вираз «хто в ліс, хто по дрова». Не вистачає чіткого регулювання та стандартів, рекомендацій, які типи захисту й де будуть найкращими. Та й загалом поки залишається відкритими питанням, чи вважаються такі споруди укриттями.

Публікацію підготовлено за підтримки USAID / UK aid проєкту «Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах / TAPAS»

Ворог продовжує завдавати ракетних ударів по всій території України. За даними МВС, щодня фіксується близько 180 таких обстрілів. А сигнал тривоги з початку 2023 року лунав уже понад 32 тис. разів. Найближчим часом запит на перелік укриттів виросте, оскільки російські обстріли мирних міст почастішають, щоб спровокувати енергетичну кризу. До того ж у фонді захисних споруд відбулося чимало змін. В Україні облаштували нові укриття й закрили старі об’єкти, що не відповідали вимогам безпеки. Крім того, періодичні повідомлення в медіа щодо можливого застосування росією ядерної зброї спонукають українців шукати протирадіаційні укриття (ПРУ) та сховища.

Ми перевірили, як змінилася ситуація в українських містах із публікацією переліків споруд, призначених для укриття населення, порівняно з 2022 роком. Раніше міська влада обмежувалась переважно оприлюдненням списків з адресами місць порятунку, а частина муніципалітетів не надавала навіть такої інформації. До того ж 30% міськрад не забезпечували своєчасного оновлення даних.

Наскільки актуальну інформацію про захисні споруди публікують міські ради станом на серпень 2023 року, та як знайти оновлені дані — читайте далі.

 

Доступ до інформації про укриття. Що змінити?

За інформацією Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості, сьогодні фонд укриттів в Україні налічує близько 61 тис. об’єктів і дозволяє захистити близько половини населення. Близько 23% укриттів комісії визнали непридатними для використання станом на червень 2023 року. Відповідно, інформація про них має бути оновлена з огляду на те, чи були вони переобладнані, чи зачинені. Це збереже життя людей, які через недостовірні дані ризикують у момент небезпеки опинитись перед зачиненими дверима.

Оновлення потребує й інформація про укриття в закладах освіти, де раніше знаходили прихисток багато людей. З поверненням учнів до очного та змішаного навчання влада обмежила доступ пересічних громадян до цих укриттів, адже кількість місць у них розрахована виключно на дітей і персонал. Утім, частина міськрад дозволила жителям користуватися цими приміщеннями — але поза межами навчального процесу. До якого шкільного підвалу можна бігти під час тривоги та де знайти альтернативне укриття — відповіді на ці питання людина має отримувати з мап/списків  захисних споруд.

На заміну закритим об’єктам в Україні з’явилися нові найпростіші укриття (на зупинках і в громадських місцях, на підземних паркінгах та інших схожих просторах). Кількість місць порятунку зростатиме й надалі. Відповідно до нових державних будівельних норм, що набудуть чинності в листопаді, всі майбутні споруди здаватимуться в експлуатацію лише за наявності укриття. Тож кожне нове укриття необхідно нанести на мапу захисних споруд цивільного захисту.

Більшість наявних укриттів — неінклюзивні. До них складно потрапити маломобільним людям або особам з інвалідністю. Це одна з причин, чому при загрозі обстрілу люди старшого віку не переміщаються до місць порятунку. У цьому році уряд почав працювати над безбар’єрністю сховищ. Згідно з новими державними будівельними нормами, обов’язкова умова при будівництві/реконструкції захисних споруд — це дотримання принципу інклюзивності. Інклюзивним має бути й інформування про укриття: наприклад, важливо зробити сайт доступним для людей з порушеннями зору, а для великих міст доцільно створити англомовну версію інтерактивної мапи.

Отже, однією зі складових доступності укриттів є належне інформування про них. Усі зміни повинні вчасно відображатися на офіційних ресурсах міських рад.

Чи це дійсно так?

 

Оприлюднення інформації про укриття протягом 2023 року

Команда програми «Transparent cities/Прозорі міста» дослідила, як муніципалітети оприлюднюють інформацію про укриття станом на серпень 2023 року. Так, 68 міст з 70 досліджуваних опублікували відповідні дані.

Актуальність даних. Переліки захисних споруд у 2023 році оновили лише 57 з 70. Це на 11% більше ніж торік, проте на другому році війни всі міськради мають забезпечувати оновлення даних не рідше ніж раз на 6 місяців.

11 міських рад мають на ресурсах застарілу інформацію про укриття. Серед міст, де списки не оновлювалися, є й такі, що постійно зазнають російських атак.

Існує ще одна проблема — деякі муніципалітети не повідомляють дату оновлення переліку укриттів, тому актуальність такої інформації під питанням.

Взагалі відсутні переліки споруд, призначених для укриття населення, на сайтах двох міських рад —  Горішніх Плавнів та Жовтих Вод. Водночас ці дані у вигляді інтерактивних мап опубліковані на сайтах регіональних управлінь ДСНС. За поширеною практикою, міськради або самостійно створюють контент, або розміщують посилання на інформацію обласних військових адміністрацій чи ДСНС. Тож у вказаному випадку влада мала б скористатися хоча б другим способом — він цілком прийнятний.

Де шукати інформацію. Єдиного інформаційного майданчика для публікації переліку укриттів немає. Деякі міськради обмежуються списками на своїх сайтах або на Порталі відкритих даних, більшість використовують інтерактивні гугл-мапи. Все більше міськрад інтегрують інформацію про споруди, призначені для укриття, до геопорталів і мобільних застосунків міст:

•   геопортали — Дніпро, Київ, Луцьк, Львів, Мукачево, Червоноград, Чернівці;
•   мобільні застосунки — Вінниця («Укриття Вінниці»), Київ («Київ Цифровий»), Тернопіль («е-Тернопіль»).

За допомогою інтерактивних гугл-мап людина має змогу:

✓ знайти найближче укриття та побудувати до нього маршрут;

✓ визначити, від якого типу ураження воно захищає (сховище, протирадіаційне, найпростіше);

✓ перевірити, чи забезпечено безперешкодний доступ;

✓ дізнатися балансоутримувачів/відповідальних осіб (у кого ключ) і в деяких випадках — їхні контакти.

Мобільний додаток «Київ Цифровий» пропонує можливість офлайн-доступу до мапи укриттів за відсутності інтернет-зв’язку та функцію «Повідомити про стан укриття». У застосунку «Е-Тернопіль» можна переглянути дані щодо місткості сховища, санвузла у ньому, доступу до Інтернету.

Інтерактивні гугл-мапи, геопортали та мобільні застосунки залучають велику аудиторію, бо ці формати — найзручніші. Користувачам доступні різні функції: побачити укриття на місцевості, переслати локацію другу, переглянути окремі шари (наприклад, відфільтрувати тільки протирадіаційні укриття) і багато іншого. Так, карту захисних споруд Вінниці подивилися понад 2,7 млн разів, хоча населення міста становить близько 400 тисяч жителів. Найкращий варіант комунікації щодо переліків укриттів — це охоплення всіх можливих інформаційних майданчиків, проте це вимагає значних ресурсів, і не всі ради можуть собі таке дозволити.

Зручний доступ. Знайти інформацію про сховища на сайті міської ради для пересічної людини буде просто, якщо посилання розташоване на головній сторінці одразу під «шапкою», як-от у Вишневого, Звягеля, Коломиї. Деякі муніципалітети розміщують посилання на дані в пунктах головного меню — це також гарний варіант. Його обрали, наприклад, Ірпінь (Містянам -> Укриття) та Умань (Громадськості -> Інтерактивна карта захисних споруд). Неприпустимо публікувати переліки укриттів виключно в розділі «Новини», де їх складно відшукати.

Важливо стежити, аби в усіх джерелах (текстових документах, мапах, мобільних застосунках) надавалася однакова, узгоджена інформація. Є випадки, коли на інтерактивну мапу міста не потрапили 500 укриттів, які є в текстовій версії переліку!

 

Як слід інформувати про укриття

Попри зміну будівельних норм, модернізацію об’єктів цивільного захисту, поширення інформації про укриття на місцевому рівні досі далеке від ідеалу. Оновлення переліків іде вкрай повільно, опубліковані списки можуть не відповідати дійсності, а дані в різних джерелах — суттєво відрізнятися. Лише поодинокі муніципалітетів надають повну, деталізовану інформацію про захисні споруди. При інформуванні зазвичай не враховуються потреби окремих груп — іншомовних, людей з інвалідністю тощо.

Основою сучасного інформування є створення та регулярне оновлення інтерактивної мапи. Бажано нанести на неї принаймні три окремі шари, що відповідають різним категоріям захисних споруд, і використовувати різні маркери:

–   сховища;

–   протирадіаційні укриття;

–   найпростіші укриття.

Таким чином, людина зможе швидко знайти найближчу споруду з потрібним рівнем захисту.

Опис кожного об’єкта має включати пункти, зазначені нижче.

Приклади вдалого інформування, що допомагає врятувати життя, демонструють Одеса і Львів.

Інтерактивна карта Одеси пропонує чотири змістовні шари (сховища, протирадіаційні укриття, найпростіші укриття та споруди, паркінги). Кожному шару відповідають свої маркери, маркери найпростіших укриттів та споруд для різних районів різняться кольором, а описи об’єктів містять багато важливої інформації. Але, на жаль, користувачі сайту міськради не мають змоги дізнатися, коли саме мапа оновлювалась востаннє.

Скріншот з сайту Одеської міської ради

Львівська міська влада створила на геопорталі міста у розділі «Безпека» два шари «Найпростіші укриття для населення» та «Перелік захисних споруд цивільного захисту», поєднавши на останньому сховища та ПРУ. Кожному шару відповідають свої маркери, опис споруд, як і у одеситів, доволі повний. І головна перевага — серед наборів даних на геопорталі можна знайти потрібний (наприклад, «Найпростіші укриття для населення») і перевірити дату його створення.

Скріншот з геопорталу міста Львова

 

Війна в Україні триває, і частину свого життя люди проводять в укриттях, які мають бути доступними для всіх. Від якості інформації, що надають міські ради, залежать громадська безпека і виживання громадян.

З серпня органи місцевого самоврядування мають створити спеціальний орган — Раду з питань внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Розбираємось, чи існували такі утворення раніше і як зміняться їх склад і повноваження.

Навесні 2023 року Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій повідомило, що в Україні обліковано 4,8 млн внутрішньо переміщених осіб, однак їх реальна кількість становить майже 7 млн. Опитування, проведене у червні соціологічною групою «Рейтинг», свідчить, що близько 20% ВПО не планують повертатися додому, навіть якщо війна закінчиться, і цей відсоток суттєво зріс порівняно з минулим роком. Тож одне з головних завдань держави зараз — інтеграція вимушених переселенців. 

В межах цього процесу 4 серпня 2023 року Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову «Про затвердження Типового положення про Раду з питань внутрішньо переміщених осіб». Проєкт документа розробило Мінреінтеграції на виконання Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2025 року. 

Постановою рекомендовано:

• обласним, міським, районним військовим адміністраціям до 1 вересня 2023 року утворити Ради з питань ВПО та затвердити положення про зазначені ради з урахуванням Типового положення;
• органам місцевого самоврядування утворити Ради з питань ВПО та затвердити положення про такі ради. 

Згідно з Типовим положенням, ці Ради візьмуть участь «у реалізації регіональної політики у сфері забезпечення та захисту прав та інтересів ВПО, сприяння діяльності територіальних громад у розвитку ефективних механізмів їх адаптації та інтеграції».

Якими були Ради з питань ВПО раніше?

Перші пілотні Ради з питань ВПО при міських радах з’явилися в Україні у 2020 році. Тоді цей процес ініціював благодійний фонд «Стабілізейшен суппорт сервісез» за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США. 

На рівні міст були утворені три Координаційні ради: при Запорізькому міському голові, при Виконавчому комітеті Краматорської міської ради, у Харкові. Рішеннями відповідних міських рад були затверджені положення про Ради та їх персональний склад (20 осіб у Краматорську, 19 – у Запоріжжі, 35 – у Харкові).

Наступного року процес створення Рад з питань ВПО продовжився – серед учасників Рейтингу прозорості 100 найбільших міст України, який щорічно формувала програма Transparency International Ukraine “Прозорі міста”, ініціативу підтримали органи місцевого самоврядування Києва, Кривого Рогу та Кам’янського. Щоправда, Київська міська рада прийняла у грудні 2021 рішення про створення  Координаційної ради і затвердила відповідне положення, де зазначалося, що головою Ради є Київський міський голова, а ось до питання відбору представників внутрішньо переміщених осіб та громадських об’єднань повернулася лише за 15 місяців.

Якими повноваженнями були наділені Ради до серпня 2023 року? В затверджених органами місцевого самоврядування положеннях їхні переліки різнились, проте деякі були наявні в переважній більшості документів:

1. Розгляд питань, що належать до сфери захисту прав внутрішньо переміщених осіб.
2. Розробка річного плану діяльності та звітність щодо його реалізації.
3. Проведення аналізу та моніторингу у сфері захисту прав внутрішньо переміщених осіб.
4. Подача рекомендацій, пропозицій, висновків, проєктів, розроблених за результатами роботи.
5. Участь у розробці місцевих програм з питань забезпечення та захисту прав ВПО.
6. Співпраця з благодійними та громадськими організаціями.
7. Залучення фінансування на виконання програм та заходів.
8. Організація заходів (семінарів, конференцій, засідань, круглих столів тощо).
9. Інформування громадськості про діяльність, ухвалені рішення та стан їх виконання.

Що відбувається з Радами зараз?

Через повномасштабне вторгнення рф кількість внутрішніх переселенців в Україні зросла з 1,5 до 7 млн осіб. Як наслідок, Ужгород, Чернівці та Жмеринка утворили ради в 2022 році, а до середини 2023 року вже 26 учасників Рейтингу прозорості створили ці консультативно-дорадчі органи. Найбільша їх кількість функціонує зараз на Хмельниччині (Хмельницький, Кам’янець-Подільський, Дунаївці, Славута, Шепетівка), де кількість ВПО протягом останніх двох років збільшилась у 21 раз.

Порівняно з попереднім переліком повноважень Рад з питань ВПО у Типовому положенні уряд додав лише окреме повноваження щодо сприяння правовій поінформованості переселенців та проведення інформаційних кампаній, спрямованих на роз’яснення ключових питань, пов’язаних з підтримкою ВПО.

Також Кабмін уточнив повноваження, пов’язані з місцевими програмами і співпрацею, сильно розширивши традиційний перелік її суб’єктів:

• Рада з питань ВПО розробляє та пропонує до розгляду відповідним органам проєкти місцевих програм підтримки суб’єктів господарювання, які в установленому законодавством порядку перемістили свої виробничі потужності та активи;
• надає організаційну, методичну та консультативну підтримку у розробленні місцевих та регіональних програм у бюджетній сфері та щодо забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб;

• співпрацює з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, міжнародними та національними об’єднаннями, представництвами в Україні міжнародних гуманітарних організацій, благодійними організаціями, організаціями та установами, що залучають до своєї діяльності волонтерів, волонтерами, фізичними та юридичними особами тощо.

При якій кількості переселенців є сенс створювати Раду з питань ВПО? Директорка з правових питань «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» Валерія Вершиніна каже, що її фонд рекомендує створювати Ради, коли в громаді є хоча б 3% внутрішньо переміщених осіб. Але тут не працює просто математика. Рада з питань ВПО ефективно працює, коли в громаді дійсно є живе ком’юніті, коли люди між собою спілкуються і розуміють, для чого вони це роблять. І тому краще орієнтуватися не на 3% ВПО, а на те, щоб вони були мобілізовані, щоб вони розуміли потреби громади, розуміли принципи взаємодії з владою.

Яким має бути склад Ради ВПО?

Нові рекомендації уряду суттєво відрізняються від стану справ на липень 2023 року, до ухвалення Постанови. 

У ній зазначено: «до складу Ради буде входити 18 осіб, 9 з яких – внутрішні переселенці, 6 представників органу, при якому утворено Раду, і 3 представники громадських обʼєднань, які займаються захистом прав ВПО. Раду очолює голова, який обирається її членами з числа внутрішньо переміщених осіб, які входять до складу Ради». 

Під час свого утворення рад у 2020-2023 роках у Києві, Харкові, Ужгороді, Хмельницькому та Жмеринці головами Координаційних рад з питань ВПО стали міські голови. В 10 містах цю роль виконують заступники/ці міських голів. Деякі органи місцевого самоврядування зупинились на кандидатурах співробітників виконкомів або радниках/цях міських голів. Хоча Постанова і не визначає, що робити зі складом раніше створених Рад, такий стан справ суперечить рекомендаціям уряду. 

Що стосується кількості внутрішньо переміщених осіб у складах наявних Рад, то на початку процесу, у 2020 році, Запорізька міська рада проголосувала за одного такого члена з 19, а Харківська міська рада – на чотирьох з 35. І з того часу пропорції суттєво не змінилися. З нових кейсів, наприклад, склад Координаційної ради з питань ВПО у Мукачівській міській територіальній громаді. Там станом проживало понад 17 тис. переселенців, але лише двох з 16 членів ради можна віднести до ВПО – представниць ГО «Маріупольська спілка молоді» і ГО «Рада жінок Донеччини».

А Павлоград вже визначився зі складом Ради – до неї увійшло 24 особи (12 ВПО, 8 представників структурних підрозділів виконкому та 4 представники громадських організацій міста). Тут дотримались пропорцій: внутрішньо переміщені особи — 50%, представники органу, при якому утворено Раду з питань ВПО, — 33%, представники громадських об’єднань — 17%. 

Є надія, що Ради, які були створені до ухвалення Типового положення, приведуть у відповідність до нього, переоберуть поточний склад (Харків вже пішов цим шляхом) і збільшать кількість представників ВПО. Бо єдиний спосіб дізнатися про проблеми вимушених переселенців, розробити механізми адаптації та ефективного використання їхнього потенціалу на користь громади – це надати можливість брати реальну участь у місцевому самоврядуванні, якої вони зараз позбавлені. 

Водночас важливо, щоб міські ради Броварів, Жовтих Вод, Калуша, Нетішина, Херсона, Южноукраїнська (ці міста анонсували утворення Рад після 4 серпня) дослухалися до рекомендацій уряду щодо частки переселенців та кандидатур на посаду голови. Цікаво також буде спостерігати за перезапуском Ради у Києві, де документи потенційних членів приймали до 1 вересня 2023 року.

Високий рівень залученості ВПО до роботи Рад, головування в них переселенців надасть також можливість розглядати ці органи як прозорі інструменти для здобуття підтримки міжнародних організацій, грантових коштів на інтеграцію. Особливо якщо консультативно-дорадчі органи будуть дотримуватися рекомендацій Типового положення та поширювати плани роботи, протоколи засідань та щорічні звіти.

 

План дій для прозорого процесу створення

Міста, де досі не функціонують Ради з питань ВПО або вони суттєво оновлюються, мають дотримуватись доволі чітких пунктів, що допоможуть підвищити прозорість процесу утворення і відповідність Типовому положенню.

Склад Ради 

• Представники органу, при якому утворено Раду з питань ВПО, — 6 осіб (33%).
• Внутрішньо переміщені особи — 9 осіб (50%).
• Представники громадських об’єднань, які провадять діяльність у сфері забезпечення та захисту прав ВПО, — 3 особи (17%)

 

• Голова Ради обирається з-поміж ВПО, які входять до складу Ради.
• Склад Ради затверджується строком на два роки.
• Особа може бути призначена членом Ради не більше ніж на два строки повноважень поспіль.

 

Інформування про роботу Ради

На офіційному сайті органу, при якому утворена Рада, необхідно оприлюднити інформацію:

• про керівний склад,
• про склад робочих груп та комісій,
• регламент роботи,
• план роботи,
• протоколи засідань щодо схвалених пропозицій та рекомендацій,
• про виконання пропозицій та рекомендацій,
• щорічні звіти про діяльність,
• контакти (телефон, адреса для листування, електронна пошта тощо) для комунікації з питань, що належать до компетенцій Ради.

 

Корисні матеріали про те, що таке Ради ВПО і як створити Раду у своїй громаді, також можна знайти на сайті програми «Єднання заради дії».

Вибори і повномасштабна війна — несумісні. Ця ідея вкрай небезпечна та призведе до втрати легітимності як процесу, так і виборних органів, а з високою імовірністю — і до значної дестабілізації держави в цілому. Ключовими є виклики, пов’язані з вільним формуванням політичної волі в умовах активної фази війни, неможливістю забезпечити повноцінну участь військових і виборців за кордоном, відсутністю політичної конкуренції в умовах звуження прав і свобод під час правового режиму воєнного стану.

Україна — демократична країна з активним громадянським суспільством, яке виборювало своє право голосу та участі в системі державного управління через мирні акції протесту, неодноразово виступало проти фальсифікаторів виборів та зупиняло спробу вибудувати автократію в себе вдома під час Помаранчевої революції (2004) та Революції Гідності (2013–2014). Після 2014 року, національні вибори в Україні також були визнані демократичними, вільними та справедливими як місцевими, так і міжнародними спостережними місіями. Саме громадяни України і є основою її стійкості перед зовнішньою загрозою та спротиву повномасштабному російському вторгненню.

Українське суспільство чутливе до подвійних стандартів. Воно боролося та зараз воює за свої переконання. Ціна такої боротьби — життя військових і цивільних. Щодня. Без пауз і відпочинку. Українців точно не можна звинуватити в страху чи небажанні брати на себе відповідальність за долю своєї держави. Тож думку її громадян зараз повинні почути наші найщиріші партнери.

17 травня на саміті глав держав та урядів Ради Європи оголосили про створення Реєстру збитків, завданих агресією рф проти України. Відповідну угоду підписали понад 40 держав-членів ЄС, а також США, Японія та Канада.  

Реєстр впровадили, щоб фіксувати докази та інформацію про претензії фізичних і юридичних осіб, а також держави Україна щодо збитків, втрат або пошкоджень,  які росія спричинила війною. 

Фактично він має стати першим етапом комплексного міжнародного механізму забезпечення компенсацій постраждалим від російської агресії. Розбираємося, як працюватиме Реєстр та чому це важливий крок на шляху до того, щоб росія почала платити за свої військові злочини.

Що це за Реєстр?

З початку повномасштабного вторгення рф в Україну на міжнародному рівні обговорювали питання створення спеціального механізму відшкодування збитків, що виникли внаслідок протиправних дій держави-агресора. Подібний механізм вже застосовували, наприклад, після Ірако-Кувейтського конфлікту 1990 року та війни між Ефіопією та Ерітреєю 1998–2000 років. Однак знадобився понад рік, щоб прийняти рішення і санкціонувати власне створення Реєстру. 

Реєстр збитків — це не лише набір даних та документів, які засвідчують шкоду від протиправних дій рф. Насамперед — це міжнародна організація, платформа для міжурядової співпраці, яка діє в інституційних рамках Ради Європи. 

На сьогодні вже 44 держави підтримали угоду про Реєстр збитків або пообіцяли підтримку після завершення внутрішніх процедур. Інші охочі зможуть зробити це в майбутньому.

Угода передбачає, що Реєстр створено на 3 роки з можливістю подальшого продовження його функціонування. 

Він матиме статус юридичної особи, яка фізично буде розміщена у Гаазі в Нідерландах. Щоб спростити подання заяв постраждалими особами, він також матиме представництво в Україні.

Управляти Реєстром будуть:

• Виконавчий директор та Секретаріат, які забезпечуватимуть його ведення та функціонування;
• Правління, яке верифікуватиме зібрані докази та включатиме заяви до Реєстру;
• Конференція представників країн-учасників, яка призначатиме виконавчого директора та затверджуватиме процедурні документи щодо роботи Реєстру.

Важливо, що Україна відіграватиме ключову роль у формуванні органів управління Реєстром. Адже виключно вона пропонуватиме кандидатуру виконавчого директора, а також одного з кандидатів у члени Правління (всього їх оберуть 7). 

Що робитиме Реєстр збитків?

До безпосередніх функцій Реєстру належатиме:

• приймати та обробляти інформацію з отриманих заяв про відшкодування та доданих доказів; 
• класифікувати та систематизувати подані заяви;
• оцінювати, чи відповідають вони вимогам щодо включення до Реєстру;
• реєструвати заяви для подальшого розгляду та прийняття рішень.

Важливо, що Реєстр не буде безпосередньо розглядати заяви про відшкодування збитків та, зокрема, вирішувати питання щодо розподілу будь-яких виплат чи компенсацій. За це відповідатиме спеціальна Комісія, яку створять згодом.

До Реєстру можна буде подати заяву про відшкодування збитків або шкоди, які були спричинені:

• 24 лютого 2022 року або пізніше;
• на території України в її міжнародно визнаних кордонах;
• міжнародно-протиправними діями російської федерації в Україні або проти неї.

Таку заяву та докази до неї зможуть подати постраждалі юридичні особи та громадяни, а також держава Україна в особі її державних або місцевих органів влади та суб’єктів господарювання, що перебувають у їх управлінні.

Як, коли і в якій формі можна буде подати заяву, поки не вирішено. Відповідний порядок мають затвердити органи управління Реєстром, коли їх сформують. У Міністерстві юстиції зазначили, що пріоритетним буде використання цифрової платформи для подання заяв та доказів, їх обробки та оцінки.

Крім того очікується, що міжнародний Реєстр Збитків включатиме інформацію не лише про зруйноване чи пошкоджене майно, а й докази щодо інших видів завданих збитків, які підлягатимуть компенсації. Це і шкода фізичним особам, пов’язана із тілесними або психічними травмами, смертю близького члена сім’ї, вимушеним переселенням, втратою доходів та інші категорії збитків.

Реєстр створили. Що далі?

Першочергова задача зараз — сформувати органи управління Реєстром. Адже лише вони уповноважені розробляти та затверджувати правила і процедури подання заяв та роботи самого Реєсту. Для цього повинна бути скликана Конференція представників країн-учасників, яка призначить виконавчого директора та членів Правління.

Паралельно з цим потрібно готуватися до фактичного запуску. За словами заступниці міністра юстиції України, уже зараз набирають працівників і розробляють ІТ-рішення для запуску цифрової платформи Реєстру, а також його систем безпеки і захисту. В уряді очікують, що Реєстр запрацює вже в серпні цього року.

Запуск Реєстру, включаючи його цифрову платформу з усіма даними про заяви та докази, зафіксовані в ньому, має стати першою складовою майбутнього міжнародного механізму компенсації. Це закріплено в Статуті Реєстру. Тож очікується, що наступним етапом буде укладення міжнародної угоди про створення спеціальної комісії, уповноваженої на розгляд заяв, внесених до Реєстру, та визначення розмірів компенсацій. 

Що означає Реєстр для постраждалих українців?

У короткостроковій перспективі він навряд серйозно вплине на українців та бізнеси, що постраждали від повномасштабного російського вторгнення. Уже згаданий компенсаційний механізм наразі є предметом політичних та юридичних дискусій. Навіть після його створення процес розгляду заяв і виплати компенсацій може затягнутися на роки, тож розраховувати на швидке отримання відшкодування не варто.  

Але запуск такого реєстру вкотре підкреслює важливість належної фіксації завданих збитків та збору доказів на їх підтвердження. Бо потенційна можливість отримати компенсації залежатиме від самих заявників.

З кінця серпня минулого року в Україні працює Реєстр пошкодженого і знищеного майна, до якого подано вже понад 340 тисяч інформаційних повідомлень про пошкоджене майно. Очевидно, що ці відомості мають стати основою для формування Реєстру збитків. 

Тому зараз постраждалим важливо належно фіксувати свої збитки, збирати докази на їх підтвердження та вносити повідомлення до Реєстру пошкодженого і знищеного майна. Зробити це можна через Дію.

Які саме докази вимагатимуть для підтвердження збитків — стане зрозуміло після запуску Реєстру. Тому зараз варто збирати усі можливі: фото- та відеофіксацію, розрахункові документи (наприклад, чеки за будівельні товари, акти проведених ремонтних робіт), звіти про оцінку майна, висновки експертів, акти комісійного обстеження, акти ДСНС, судові рішення тощо. 

Окреме питання —  як відшкодування збитків з агресора через міжнародний механізм буде узгоджуватися з існуючими механізмами компенсації з боку держави. 

Не варто хвилюватися тим, хто візьме участь у програмі єВідновлення. Така виплата не є відшкодуванням збитків у розумінні цивільного законодавства та не перешкоджатиме отримати компенсацію від агресора в майбутньому. 

Протилежна ситуація для тих громадян, які захочуть отримати компенсацію за знищене житло внаслідок військової агресії. Відповідно до вимог Закону № 2923-IX одночасно з наданням грошової компенсації отримувач буде зобов’язаний укласти договір про відступлення державі права вимоги до російської федерації щодо відшкодування збитків за знищений об’єкт нерухомого майна в обсязі отриманої компенсації. Тож погодившись на виплату від держави, не слід розраховувати на повне відшкодування збитків від агресора. 

Багато роботи ще попереду

Укладення угоди про створення Реєстру збитків, завданих агресією рф проти України — без сумніву, знаковий та принциповий крок у процесі притягнення агресора до відповідальності та виплати ним репарацій. Адже за результатами роботи Мін’юсту політичні та дипломатичні домовленості вдалось втілити в реальний міжнародний договір, який покладає зобов’язання на країн-учасників сприяти у фіксації збитків, нанесених рф, і що важливіше — розробити у співпраці з Україною міжнародний компенсаційний механізм.

Водночас основні виклики щодо запровадження такого механізму ще попереду. 

У резолюції Комітету Міністрів Ради Європи вказано лише про можливість створити окремі інструменти реалізації компенсаційного механізму (Комісії з розгляду заяв або Компенсаційного фонду). Це підтверджує, що на сьогодні немає єдиного узгодженого підходу до моделі такого механізму і потрібно продовжити переговори між Україною та її партнерами, щоб досягти компромісу в цьому питанні.

Насамперед це стосується джерел наповнення компенсаційного фонду. У підвішеному стані продовжують залишатися арештовані або заморожені союзниками України ще з минулого року понад 300 млрд доларів США резервів центрального банку рф, а також приватні активи російських олігархів, які оцінюють у 97 млрд доларів. Та поки особливих зрушень у процедурі конфіскації російських коштів та активів на користь України немає — і на те існує чимало причин. Однак приєднання значної кількості європейських держав та всіх держав-членів G7 до угоди про створення Реєстру збитків може свідчити про переконливу і чітку позицію світової спільноти у питанні вилучення російських активів. І може стати поштовхом для того, щоб вирішити і ці складні питання. 

Ця публікація стала можливою завдяки підтримці американського народу через Агентство Сполучених Штатів з міжнародного розвитку (USAID) в межах Проєкту «Підтримка організацій-лідерів у протидії корупції в Україні» #ВзаємоДія. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і необов’язково відображає погляди USAID чи Уряду Сполучених Штатів.

Із початком повномасштабного вторгнення українці почали гостріше реагувати на будь-які продукти, пов’язані з росією. Не виключенням стала й сфера IT, зокрема програми бухгалтерського обліку.

До останнього часу найпопулярнішим програмним забезпеченням у цьому сегменті була «1С‎» — розробка російської компанії, призначена для створення систем автоматизації підприємств. Навесні 2017 року РНБО наклала на продукти розробника цієї платформи санкції: заборонила йому продавати свої продукти на території України. Проте в Україні продовжують купувати ймовірно пов’язані з росією бухгалтерські програми.

«1С» як донор для інших програм, і чому він небезпечний

До 2017-го «1С» в Україні продавали й підтримували дві компанії: ДП «Еврософтпром» і «Скайлайн Софтвер». Перша володіє авторськими правами на «1С» в нашій країні, друга — координує обслуговування, доопрацювання та розповсюдження програми. Обидві потрапили під санкції.

Після запровадження обмежень фактично використовувати «1C» в країні не перестали. Це підтверджують дані української спільноти програмістів DOU, відповідно до яких упродовж 2021 року на DOU щомісяця розміщували приблизно 60 вакансій, повʼязаних з «1C».

Щоб обійти обмеження, технологічні рішення «1C» передали системі ‎BAS, яка базується на архітектурі «1С». Це у коментарі DOU підтвердив Піотр Яроцкі — представник польської компанії NetHelp, якій належить торговельна марка BAS.

Крім того, продукти BAS підтримує та супроводжує в Україні громадська організація «Спілка автоматизаторів бізнесу». Вона надає підтримку користувачам програм для автоматизації бізнесу через договір ITC (Інформаційно-технологічного супроводу). Він досі укладається через сайт на піддомені 1c.ua, а також його дзеркало на bas-soft.eu.

Керівник «Спілки автоматизаторів бізнесу» громадянин України Вадим Мазур є також засновником і директором згаданої вище «Скайлайн Софтвер». Детальніше про процес передачі та зв’язки з російськими бенефіціарами — у розслідуванні DOU.

До того ж, у 2020-му році РНБО розширила санкційний список й додала до нього продукти BAS та «UA-Бюджет».

Про те, чому використання програм, розроблених в росії, є небезпечним, СБУ пояснило у відповідь на запит DOU:

«Використання державними установами програмних продуктів, до яких застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), створює реальну загрозу порушення конфіденційності, цілісності та доступності даних, які циркулюють в автоматизованих системах».

Зокрема, завдяки таким продуктам можуть збирати інформацію про компанії-користувачі для підриву економіки країни.

Скільки витрачають замовники на заборонені програми

Попри рішення РНБО, підтверджені зв’язки, опубліковане у квітні минулого року розслідування та явну небезпеку, за час повномасштабного вторгнення українські замовники уклали на Prozorro договорів на постачання клієнтських пакетів BAS на суму понад 5 млн грн. Замовлення передбачають встановлення ліцензійного програмного забезпечення, консультації щодо користування системою, постачання примірників системи, надання ліцензій до програм, а також доступу до онлайн-сервісів та оновлень автоматизованих систем. Програму «BAS Клієнтська ліцензія» використовують і на «‎Суспільному». Так, 15 травня АТ «‎Національна суспільна телерадіокомпанія України» уклало договір на 177,6 тис. грн за комплект програми на 70 робочих місць.

Закуповували після 23 лютого 2022-го і заборонену «UA-Бюджет», але в менших масштабах. Так, на Prozorro міститься інформація про понад 50 таких договорів на суму приблизно 900 тис. грн. Серед переліку — постачання пакетів програмного забезпечення цієї системи, їх супровід, обслуговування й техпідтримка, доступ до онлайн-сервісів та оновлень, створення нових документів і звітів, консультації.

При цьому, на профільних бухгалтерських форумах, а також у скаргах до закупівель користувачі зазначали, що «UA-Бюджет» теж побудований на базі «1C». Впровадженням і підтримкою цього продукту, зокрема, займається ТОВ «Комплексні бюджетні системи», яка також супроводжує програму KBS та перехід до неї з «UA-Бюджет». KBS виглядає тим самим продуктом. Із «UA-Бюджет» у нього спільний інтерфейс та структура.

Договорів на постачання KBS для бюджетних установ за час повномасштабного вторгнення замовили більше — на понад 5,5 млн грн. У списку як ліцензійне оновлення уже встановлених пакетів, техпідтримка, так і надання доступу для нових користувачів.

Як не «1С», так «‎Парус»

Крім того, бухгалтери з форумів зазначають про схожість програм «‎УБС» (Українська бухгалтерська система) та «‎Парус». Перша позиціонується як українська розробка, друга є російською підсанкційною бухгалтерською програмою — як і «1C». До речі, контактний телефон компанії, яка нібито займається розробкою «‎УБС», збігається з одним з номерів, вказаних як контакт ТОВ «‎Парус-Україна» і ТОВ «‎Парус-місто».

Українські замовники за час повномасштабного вторгнення рф уклали договорів щодо супроводження цієї системи на 4,3 млн грн. Серед послуг — адміністрування програмного забезпечення, техпідтримка, встановлення, консультації, супроводження, постачання примірників, оновлення програми.

Доступ до оновлень із сайтів на піддоменах 1c.ua та bas-soft.eu українські замовники теж закуповують. Ми знайшли 4 договори на 55 тис. грн, укладені у 2022-му та 2023 роках, які передбачають надання доступу до онлайн-сервісів та оновлень автоматизованих систем, розташованих на сайтах https://its.1c.ua/ та https://portal.bas-soft.eu/.

Чи існують аналоги від українських розробників

Як зазначала рік тому редакція DOU, деякі українські компанії не готові відмовлятися від систем «1C», BAS, «UA-Бюджет», KBS та інших, бо не хочуть перелаштовувати вибудовані бізнес-процеси, мають уже сплачену ліцензію на певний час наперед, а вартість переходу на новий продукт є достатньо високою. Крім того, за порушення санкційних обмежень замовникам загрожує лише штраф. У законодавстві поки не передбачено кримінальної відповідальності.

Як пояснює юридична радниця Transparency International Ukraine Анна Куц, загалом на такі випадки є два види обмежень: щодо учасників та самих товарів. За законом, замовник зобов’язаний відхилити тендерну пропозицію учасника, якщо він чи його кінцевий бенефіціар, член або акціонер потрапив під санкції. Якщо замовник цього не зробить, то може отримати від 25,5 тис. до 51 тис. грн штрафу. Виявляти такі правопорушення має Держаудитслужба. А договір із суб’єктом, який перебуває під санкціями, потенційно може бути визнаний недійсним у судовому порядку. Аналогічно не можна замовляти товари, яких торкнулися санкції.

Додатково, забороняється купувати щось у росіян та білорусів, а також товари, які мають походження з цих країн. Виняток щодо походження тільки один: якщо товар необхідний для ремонту чи обслуговування чогось, що придбали до жовтня 2022 року, і при цьому він не підсанкційний — його купити можна. 

Що ж до більш серйозних наслідків, то наразі у Верховній Раді зареєстрований законопроєкт № 8384 від 25.01.2023 року, у якому народні депутати пропонують запровадити кримінальну відповідальність за невиконання, перешкоджання виконанню або ухилення від виконання санкцій. Якщо законопроєкт приймуть, то верхня межа покарання за ці діяння сягатиме 12 років ув’язнення, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10-ти до 15 років, або без такого, з конфіскацією майна або без неї.

Утім відсутність українських аналогів точно не є причиною небажання відмовлятися від російського програмного забезпечення. Бо їх достатньо багато.

Ще в березні 2022-го сервіс Опендатабот та агенція інтернет-маркетингу Netpeak створили перелік українських і світових компаній, якими можна безпечно замінити програми російського походження. На початку 2023-го його дещо оновили й доповнили.

Зокрема фахівці пропонують замість облікових систем 1С, BAS, UA-Бюджет, Комплексні бюджетні системи, які мають зв’язок з росіянами, використовувати:

• українські Bimp, Quincefin, Finmap, Pipeliner, Bookkeeper, IT-Enterprise, A2v10, Fintellect, Torgsoft, Ukrsklad, Dilovod, MASTER:Бухгалтерія, Фіт-бюджет, ІС-Про, АБ ОФІС, Control.Events, Дебет Плюс, SMARTFIN, UGLA, GMS Office Tools, Masterbuh, Хепі Бух, Limpid Pro, BJet ERP, Комінтех.Управління персоналом, Універсал ERP, H-profit, UIS.WMS, Sivers Торгівля, A5, RemOnline;
• американські Microsoft Dynamics 365 Business Central, SAP;
• німецьку Abona ERP.

Найпопулярніша з них — ІС-Про. Після 23 лютого 2022-го українські замовники уклали на Prozorro договорів щодо впровадження, розширення, оновлення та супроводження цієї програми на 40 млн грн. Крім того, є замовлення на інші пакети зі списку ще на понад 7 млн грн.

При цьому, автори підбірки не рекомендують як аналог іншу, доволі популярну українську розробку — М.Е.Doc. Імовірно, бо в 2017 році цю програму зламали, і вона пропустила на комп’ютери користувачів вірус Petya. Через це робота банківських систем й українських компаній була заблокована. Після відновлення роботи фахівці зазначали про те, що вірус може залишатися навіть на тих комп’ютерах, які не були зламані.

Однак за даними модуля для аналітики закупівель BI Prozorro, за час повномасштабного вторгнення в Україні замовили пакетів, оновлень та обслуговування М.Е.Doc на 9 млн грн.

А для обліку активів (EAM/CMMS) замість «‎1С ТОИР» Netpeak радить американську Champs.

Ми попросили представників кількох замовників пояснити, чому вони не можуть відмовитися від використання програм, що мають зв’язок із російськими розробками. Так, бухгалтерка КП «Хмельницький міський центр ПМСД №1» Ольга Домбровська зазначила, що не бачила інших замінників «‎1С», окрім KBS і BAS. При цьому, останній для неї є більш зручним. Саме цей продукт медзаклад придбав у квітні 2023 року.

Крім того, юрисконсульт київського комунального підприємства «‎Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» Олександр Письмак послався на польського власника програмного забезпечення BAS:

«Наскільки нам відомо, правовласником програмних продуктів та штатних релізів (оновлень) до програмних продуктів лінійки Business automation software (BAS), що розповсюджуються через дистриб’юторсько-партнерську мережу в Україні, є Підприємницька компанія NetHelp Jarockі Piotr, що створена та зареєстрована відповідно до законодавства Польщі (місцезнаходження: Lompy, 129, 41-806, Zabrze, Polska, PL; REGON 240691969). Інформація про Правовласника наведена на сайті за адресою https://legalsoft.ua/korystuvacham-program-dlya-avtomatyzatsiyi-biznesu/pro-yurydychno-znachymi-dokazy-maynovykh-prav-pravovlasnyka/. КП «СУППР» не є експертом у галузі співставлення чи визначення тотожності програмного забезпечення з вказаним Вами.‎»

У березні це комунальне підприємство замовило послуги зі встановлення й супроводження лінійки BAS за 42,6 тис. грн.

Висновок

Отже, серед вказаних вище бухгалтерських програм, закупівлі тих, які мають відношення до держави-агресора чи пов’язані з її розробками, складають четверту частину від подібних замовлень на Prozorro. Це 15,8 млн грн з усіх проаналізованих контрактів на суму 72 млн грн. Такі дані не враховують договори, які уклали без звітування на Prozorro. Тож суми можуть бути більшими.

Матеріал підготовлено за підтримки USAID / UK aid проєкту “Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах / TAPAS”.

Станом на середину лютого 2023 через Дію подали понад 350 тисяч повідомлень про пошкоджене та зруйноване майно. Для вирішення проблем тих, чиї домівки постраждали від бойових дій, парламент майже після року дискусій та доопрацювань запровадив механізм компенсації збитків. Він має вступити у дію не раніше 22 травня. До того уряд повинен врегулювати окремі питання його реалізації. 

На днях Кабмін затвердив порядок надання компенсації для відновлення пошкодженого майна. Отримати кошти можна з використанням електронної послуги єВідновлення у Дії. 10 травня сервіс повноцінно запрацював після завершення тестового періоду. В уряді очікують, що програма допоможе понад 160 тисячам домогосподарств.

Джерелами для фінансування компенсацій стануть як кошти державного бюджету, зокрема Фонду ліквідації наслідків збройної агресії, так і кошти міжнародних донорів та кредиторів.

Хто може скористатися програмою?

Громадяни України, чиї приватні (дачні, садові, зблоковані) будинки, квартири (житлові приміщення)* були пошкоджені внаслідок бойових дій та підлягають ремонту. Для цього потрібно подати заяву про надання компенсації через Дію.

Пріоритет отримають учасники бойових дій, ветерани війни, мобілізовані особи, члени сімей загиблих військових, особи з інвалідністю (I та II групи), багатодітні сім’ї, особи з числа дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, батьки-вихователі дитячого будинку сімейного типу, прийомні батьки, патронатні вихователі, опікуни/піклувальники. 

* – компенсація передбачається, якщо пошкодження квартири (житлового приміщення) не пов’язані із загальними пошкодженнями будинку (коли місця загального користування не пошкоджені) або якщо квартира має власний вхід з вулиці (для малоквартирних будинків). В інших випадках квартира підлягає відновленню разом з багатоквартирним будинком.

Власники майна, які не мають доступу до користування порталом або мобільним застосунком Дії, наразі отримати компенсацію за програмою єВідновлення не зможуть. Не можуть претендувати на компенсацію також підсанкційні особи та ті, хто мають судимість за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, а також їхні спадкоємці.

Окрім цього, уряд встановив обмеження щодо окремих категорій пошкодженої нерухомості, за яку можна отримати компенсацію. Її не надаватимуть за майно, пошкоджене до 24 лютого 2022 або якщо воно знаходиться на території, де ведуться активні бойові дії, або що тимчасово окупована рф. Крім того, компенсацію не надаватимуть для майна, яке власники вже відремонтували після пошкодження.

Хто прийматиме рішення?

Розглядатиме заяву та прийматиме рішення про надання або відмову у наданні компенсації спеціальна комісія при органі місцевого самоврядування або військовій адміністрації населеного пункту. 

Строк розгляду заяви не повинен перевищувати 30 календарних днів з дня її подання (за виняткових обставин його можуть призупинити). Протягом цього часу комісія має провести обстеження пошкодженого майна, внести дані про нього в Реєстр пошкодженого та знищеного майна та визначити вартість його відновлення. Розмір компенсації не перевищуватиме 500 тисяч гривень за один пошкоджений об’єкт. Така сума наразі зафіксована у Постанові, але її ще можуть змінити. 

Рішення про надання або відмову у наданні компенсації затверджуватиме виконавчий орган місцевої ради або військова адміністрація населеного пункту. Якщо отримувач не згоден з рішенням щодо компенсації або її розміром, він зможе звернутися зі скаргою до суду.

Рішення про надання або відмову у наданні компенсації вноситимуть до Реєстру пошкодженого та знищеного майна. У ньому автоматично формуватиметься черга проведення виплат з урахуванням пріоритетного права отримувачів та наявного фінансування. Якщо у держави не буде коштів для надання компенсацій виплати можуть призупиняти.

Особливості використання компенсації

Кошти нараховуватимуть на спеціальний рахунок. Поповнення, зняття готівки, перерахування коштів з такого рахунку (крім їх використання за цільовим призначенням) заборонене.

Використання коштів компенсації також обмежене. Їх можна витратити лише на закупівлю визначеного урядом переліку товарів (будівельних та санітарних матеріалів, вікон, дверей, покрівлі тощо), а також на оплату будівельних робіт. Такі товари та роботи можна придбати виключно у тих продавців та підрядників, які долучаться до реалізації програми єВідновлення через портал Дія. 

Строк використання коштів компенсації складатиме один рік з моменту їх нарахування. Після спливу цього строку банк закриє спеціальний рахунок, а залишок невикористаних коштів повернеться державі.

фахівці TI Ukraine співпрацювали з  Мінвідновлення під час доопрацювання проєкту порядку надання компенсації для відновлення пошкодженого майна. Частину наших пропозицій та рекомендації врахували. Серед них:

• узгодження положень порядку з нормами Закону 2923-IX, зокрема в частині переліку об’єктів, за які можна отримати компенсацію;
• визначення переліку підстав для зупинення розгляду заяви або відмови в наданні компенсації;
• уточнення переліку суб’єктів, які можуть надавати послуги з відновлення житла.

Окрему уваги ми приділили механізму визначення розміру компенсації. Початковий варіант порядку передбачав декілька пакетів компенсацій залежно від оціненого рівня пошкоджень об’єкту. Цей підхід замінили на визначення фактичних робіт, необхідних для відновлення конкретного об’єкту. Суму компенсації визначатимуть згідно з чек-листом оцінки, що дозволить реалізувати більш об’єктивний і індивідуальний підхід. 

Також істотні ризики виникають щодо об’єктивності роботи спеціальних комісій. Ще на етапі розробки законопроєкту 7198 TI Ukraine зауважувала, що покладання таких функцій на колегіальний дорадчий орган, яким є такі комісії, призводить до відсутності відповідальності членів комісії за об’єктивність прийнятих рішень. Для потерпілої особи лишається можливість оскаржити рішення комісії до суду. Але якщо сума компенсація навпаки буде завищеною, фактично вплинути або притягти до відповідальності членів комісії буде майже неможливо. 

Також зазначений порядок є лише першим з інструментів, які мають забезпечезпечити прозорість та об’єктивність механізму компенсацій. Адже зараз міністерство розробляє низку інших нормативно-правових актів, зокрема щодо функціонування Реєстру пошкодженого та зруйнованого майна і порядку роботи комісії. Від них залежить, наскільки відкритою буде інформація про компенсації і чи буде у громадськості можливість контролювати цей процес. Наразі єдиним ефективним інструментом моніторингу роботи комісії є прийняття участі в роботі таких комісій на місцевому рівні. У співпраці з Мінвідновленням, TI Ukraine активно працює над тим, щоб розроблювані нормативно-правові акти забезпечували необхідний рівень прозорості і довіри до процесу компенсацій. 

Матеріал підготовлено за підтримки американського народу через Агентство Сполучених Штатів з міжнародного розвитку (USAID)  в межах проєкту «Підтримка організацій-лідерів у протидії корупції в Україні «ВзаємоДія» та USAID / UK aid проєкту «Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах / TAPAS»

Автори: юридичний радник TI Ukraine Андрій Швадчак та проєктний менеджер TI Ukraine Володимир Даценко.

З початком повномасштабної війни рф проти України на міста посипалися бомби, ракети та артилерійські снаряди. Від 24 лютого зафіксовано вже понад 22 тисячі повітряних тривог. Укриття стали захистом для мільйонів життів. Проте якщо раніше вони були місцем порятунку лише на папері, настільки занедбаним був їхній стан, то за рік ситуація мала би змінитись. Чи дійсно це так? І ще — як публікує інформацію про укриття місцева влада зараз? Читайте у матеріалі.

Через понад рік повномасштабного вторгнення більшість українців знають, де знаходиться найближче укриття та куди прямувати у випадку тривоги. Проте нині запит на перелік укриттів зменшився — логічно, адже і самих тривог нині менше, якщо порівнювати з 2022 роком.

Проте ситуація з систематичними обстрілами надалі може змінитися. І знову інформування про перелік укриттів актуалізується. Це стосується і тих регіонів, які зараз у відносному тилу і спокої.

 

Ситуація до війни: (не)безпечні укриття

Укриття не є нововведенням воєнного часу — українське законодавство регулювало норми та вимоги щодо захисних споруд ще до початку повномасштабного вторгнення. Зокрема щодо їх експлуатації, вентиляції, герметичності тощо. Публікувати дані про розташування укриттів повинні були й органи місцевого самоврядування.

Частина укриттів збереглися ще з періоду Холодної війни, та перебувала у занедбаному стані. За даними ДСНС, на початку 2022 року близько 26% укриттів країни не були готовими до використання за призначенням, а укритися в них могло не більше 10% населення. Місця порятунку людей у документах на практиці виявлялися клубами, офісами, барами, перукарнями. Серед інших проблем — підтоплення, захаращеність, недоступність та необладнаність приміщень.

 

Робота над помилками

З початком повномасштабного російського вторгнення вимоги щодо захисних споруд почали вдосконалювати. Так, ДСНС визначила рекомендації щодо укриттів в закладах освіти, щоб навчальний процес був безпечним. У липні ухвалили закон, який дозволив затверджувати містобудівну документацію винятково, якщо у ній є розділ про укриття. А вводити нові об’єкти в експлуатацію можливо тільки за наявності у них захисних споруд.

Влада та комунальники активно замовляли послуги з ремонту наявних та будівництва нових укриттів. За 10 місяців 2022 року на такі роботи підписали угод на 2 мільярди гривень. За ці кошти відремонтували мінімум 3400 укриттів. Найбільше видимих видатків у Київській області — 592 укриття на 482 млн грн, Дніпропетровській — 307 на 234 млн грн, та Львівській — 429 на 234 млн грн.

 

Оприлюднення інформації щодо укриттів протягом 2022

У квітні команда програми «Transparent cities/Прозорі міста» оприлюднила результати оцінювання роботи міських рад в умовах війни. У дослідженні оцінювалася й публікація інформації про укриття.

Так, з 70 досліджуваних міст 63 опублікували відповідні дані (станом на січень 2023 року), що є високим показником, але в умовах війни інформувати та оновлювати дані повинні всі міські ради. Водночас лише 49 міськрад з 70 забезпечували оновлення цих даних не рідше ніж раз на 6 місяців. 

7 міських рад взагалі не публікували офіційну інформацію щодо укриттів на своїх ресурсах протягом 2022 року. Але її могли публікувати інші органи влади — обласні військові адміністрації або регіональні управління ДСНС. У деяких випадках міські ради опублікували інформацію лише в 2023 році, що не входило до аналізованого періоду в нашому дослідженні.

Та є й зразкові приклади — окремі муніципалітети не просто опублікували переліки укриттів, але й забезпечили нанесення цих даних на геопортал міста чи карту на платформі Google Maps, як-от Чернівецька, Кам’янець-Подільська чи Черкаська міські ради. Це дозволяє визначити: 

• яке укриття найближче, 
• для захисту від якого типу ураження придатне, 
• його час роботи,
• чи забезпечено безперешкодний доступ до нього. 

У таких мап велика кількість користувачів. Наприклад, у Кам’янці-Подільському карту переглянули майже 700 тисяч разів, хоча населення міста становить близько 100 тисяч осіб. 

Тернопільська міська рада створила мапу з укриттями й інтегрувала її у спеціальний додаток «Е-Тернопіль». Тут можна переглянути перелік захисних споруд за типами (протирадіаційне, найпростіше (цоколі та підвали) сховище, зупинки-укриття), їхню місткість, доступ до інтернету, графік роботи чи наявність санвузла. Окрім того, під час тривоги додаток пропонує маршрут до найближчого укриття. 

Як міські ради оприлюднюють інформацію щодо укриттів: інтерактивна карта з посиланнями на дані 70 міст України

Яким має бути взірцеве інформування про укриття?

Попри суттєвий поступ у сфері цивільного захисту, зміну будівельних норм та дооснащення укриттів, поширення інформації на місцевому рівні досі має багато прогалин. Щонайменше — місцева влада не оновлює регулярно або не деталізує дані щодо укриттів. Часто інформування зводиться до публікації списку з адресами укриттів. 

Оприлюднені списки укриттів не завжди відповідають дійсності, а додаткова інформація про укриття як-то контакти балансоутримувача (фактично — це той, в кого ключі,і хто має стежити за станом приміщення) можуть бути відсутні. А ця інформація важлива, адже може допомогти врятувати життя. 

Належною практикою є створення інтерактивної карти, за допомогою якої кожен мешканець може швидко визначити розташування укриття. Важливо вказувати:

• тип укриття (підземна парковка, протирадіаційне укриття, цокольне/підвальне приміщення тощо);
• хто є балансоутримувачем та його контактні дані;
• яка інфраструктура наявна (водовідведення, електрика, зв’язок);
• графік роботи укриття та інші примітки що стосуються доступу до нього;
• чи доступне укриття для маломобільних груп та людей з інвалідністю;
• контакти гарячої лінії для повідомлення про проблеми з приміщенням;
• чи наявна англомовна версія карти (особливо актуально для великих міст). 

Оновлення цих даних не менш важливе — регулярно потрібно видаляти з мапи неактуальну інформацію, сповіщати про нові укриття, актуалізувати інформацію щодо балансоутримувачів. А також використовувати якомога більше джерел оприлюднення інформації — сайт міської ради, міські застосунки, офіційні сторінки міста в соцмережах, геопортал.

Поки триває повномасштабна війна, сфера цивільного захисту повинна залишатися одним з ключових безпекових пріоритетів для органів місцевого самоврядування. Якщо укриття цивільного захисту закрите, непридатне або перебуває у занедбаному стані — звертайтеся на «гарячі лінії» міських рад для оперативного реагування. Так, міські ради Тернополя, Черкас, Києва та інших міст пропонують такі алгоритми. Якщо такої можливості немає — телефонуйте до рятувальників (101) або в поліцію (102).

Належна комунікація про укриття від міськрад — обов’язкова під час війни у країні. А виконання вищезазначених вимог дасть населенню усю необхідну інформацію та покращить можливості правильного обліку та розпорядження такими приміщеннями.

Зразковими у матеріалі відзначено Чернівецьку, Кам’янець-Подільську, Тернопільську та Черкаську міські ради. Ці муніципалітети не просто опублікували переліки укриттів, але й нанесли їх на Google Maps. А це дозволяє визначити яке укриття найближче, час його роботи, від якого типу ураження захищає, чи є безперешкодний доступ до нього. Так, у Кам’янці-Подільському карту переглянули майже 700 тисяч разів, хоча населення міста становить близько 100 тисяч осіб. А Тернопільська міськрада створила мапу з укриттями й інтегрувала її у спеціальний додаток «Е-Тернопіль».

Лише 49 міськрад з 70 забезпечували оновлення цих даних не рідше ніж раз на 6 місяців. Оновлення цих даних важливе, адже з мапи потрібно регулярно видаляти неактуальну інформацію, сповіщати про нові укриття, актуалізувати інформацію щодо балансоутримувачів. А також використовувати якомога більше джерел оприлюднення інформації — сайт міської ради, міські застосунки, офіційні сторінки міста в соцмережах, геопортал.

Інформація про укриття — критично важлива для населення під час війни. Вона не просто корисна для мешканців міст, а й рятує їхні життя під час обстрілів. Саме тому ми закликаємо муніципалітети приділити цьому питанню вдосталь уваги і належно інформувати містян про укриття!

Із 24 лютого 2022 року до 24 лютого 2023 через Prozorro придбали щонайменше 1779 автомобілів за 2,4 млрд грн. Про це повідомляє проєкт DOZORRO Transparency International Ukraine.

Найбільше авто придбали в Київській області — 604 на 1,4 млрд грн. Суттєва частина з них припадає на великих замовників, що зареєстровані в столиці і купують централізовано. Наприклад, лише «Ощадбанк» придбав 204 авто на 666 млн грн. 

Друга за витратами Полтавська область — 117 машин за 108 млн грн. На один із запитів DOZORRO замовник із Полтавської області пояснював, що на початку повномасштабного вторгнення їхня установа віддала всі свої автомобілі й техніку на потреби ЗСУ. 

Найбільше машин придбала Національна поліція та її регіональні підрозділи — 487 авто на 395 млн грн. Це 27% від загальної кількості. Поліціянти купували спецавто на базі як бюджетних Renault Duster по 700 тис. грн, так і преміальних позашляховиків Toyota Land Cruiser Prado за 1,8 млн грн, мінівенів Opel Zafira за 2 млн грн та седанів Toyota Camry за 1,5 млн грн. 

Найдорожчою автівкою, придбаною у перший рік повномасштабної війни, став броньований позашляхових для ДП «Нафтогазбезпека» за 156 тис. євро, що за курсом на дату покупки дорівнювало 4,56 млн грн. 

Частина автомобілів, які купують в Prozorro, — для бійців. Так, Департамент громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради в листопаді придбав 10 Nissan Navara та Mitsubishi L200, у грудні — ще 10 вживаних пікапів Nissan Navara. Ладижинська міська рада (Вінницька область) купила вживаний Nissan X-Trail для ТРО. Великорублівська сільська рада (Полтавська область) обрала вживаний Volkswagen Multivan для добровольчого формування громади. Шепетівська міська рада (Хмельниччина) закупила MERSEDES-BENZ SPRINTER 312 та Renault Master.

«Скільки саме з 1,8 тисяч придбаних авто передали військовим, сказати важко — не всі замовники прописують, що вони купують машини саме для них. Крім цього, чимало бюджетників віддали бійцям ті машини, що в них уже були, і тепер поступово відновлюють автопарки», — пояснює аналітик Transparency International Ukraine Ярослав Пилипенко.