Як відбувається доступ до реєстру?

Розрізняють повний та загальний доступи до судових рішень у ЄДРСР. 

Загальний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень призначений для необмеженого кола осіб і здійснюється через офіційний вебпортал, де рішення публікуються з обов’язковою деперсоніфікацією — вилученням імен, адрес та іншої чутливої інформації. 

Натомість повний доступ — це інструмент для службового використання, який надається виключно суддям, працівникам судів та уповноваженим особам правоохоронних і державних органів (НАБУ, САП, СБУ, ДБР, АРМА тощо). Цей режим дозволяє бачити автентичні тексти документів без жодних вилучень чутливої інформації. І такий доступ вимагає обов’язкової авторизації через систему «Електронний суд» із використанням персональних електронних ключів або токенів.

При цьому у Порядку ведення ЄДРСР визначено, що адміністратор, а саме ДП «Інформаційні судові системи», забезпечує відстеження та облік дій авторизованих користувачів — так зване «логування». Таким чином можна дізнатися, хто і що шукав в реєстрі в режимі повного доступу.

У чому проблема?

Широкі дискусії довкола незаконного поширення інформації з повного доступу до реєстру активізувалися після кримінальних справ НАБУ, зокрема, «справи Борзих». Нещодавно стало відомо, що низка посадовців цікавилася закритими рішеннями у справі «Мідас». А на співбесідах у межах конкурсу до ВАКС також були озвучені випадки, коли кандидати, авторизовані як користувачі реєстру, шукали інформацію, яку не можна було пояснити виконанням професійних обовʼязків. 

Як бачимо, лише торік було чимало прикладів невиправданого пошуку в ЄДРСР.  Загалом же ми виокремили такі механізми, які дозволяли інформації «витікати».

Використання чужих облікових даних. Так, різні органи раніше встановлювали факти, коли сторонні особи (зокрема адвокати) отримували доступ до закритої частини Реєстру, використовуючи облікові дані суддів. Наприклад, за версією слідства, на Київщині адвокат під логіном та паролем судді отримував повну інформацію про ухвали, що стосувалися його клієнтів (зокрема власників шахрайських колцентрів), і попереджав їх про заплановані слідчі дії. Це призвело до розголошення відомостей досудового розслідування та було кваліфіковано як несанкціоноване втручання в автоматизовані системи (ч. 5 ст. 361 КК України).

Інсайдери в апаратах судів. Також виявляються схеми, де працівники апаратів судів діють як «інсайдери», регулярно постачаючи інформацію замовникам. Наприклад, у Дніпрі помічниця судді апеляційного суду, за версією слідства, двічі на тиждень здійснювала контекстний пошук за запитами представників «кримінального світу» та адвокатів, роздруковувала ухвали про обшуки (зокрема у справах про відмивання грошей) і передавала замовникам за винагороду.

Безпідставні пошуки в повному доступі. Аналіз логів доступу під час співбесід із кандидатами до ВАКС викрив масові випадки використання «службового» ключа для вирішення особистих питань або перевірки знайомих. Було встановлено, що кандидати (які є суддями) здійснюють сотні запитів щодо колишніх членів сім’ї, їхніх компаній або власних справ. Наприклад, під логіном одного з кандидатів зафіксовано 240 запитів, що не стосувалися його проваджень, включно з 75 пошуками щодо колишнього чоловіка його сестри, який перебував під слідством. Логи системи фіксують регулярні пошуки за прізвищами відомих фігурантів антикорупційних розслідувань (наприклад, Альперіна), які здійснюються особами, що не мають жодного процесуального відношення до цих справ. Кандидати часто пояснюють це «загальною професійною цікавістю», проте для слідства це створює ризик передчасного розкриття тактики обвинувачення.

Загалом, технічне логування дозволяє відстежити активність за конкретним цифровим ключем протягом багатьох років, проте часто користувачі не можуть пояснити природу цих запитів або стверджують, що їм невідомі особи, щодо яких здійснювався пошук. Це вказує на ймовірне використання ключів іншими особами або на свідоме приховування фактів незаконного збору інформації.

Як зараз врегульовані питання доступу до реєстру?

Наразі Закон України «Про доступ до судових рішень», який є основою регулювання цього реєстру, визначає випадки, коли саме загальний доступ може бути закритий. Але жодним чином не врегульовує питання закриття повного доступу до окремих категорій рішень. 

Вочевидь, законодавець виходив із того, що всі користувачі, які мають повний доступ до судових рішень, добросовісно ставитимуться до захисту відповідної інформації. Але як ми могли побачити з наведених вище прикладів, це не завжди так стається.

З огляду на всі ці недоліки, у липні 2023 року ВРП за зверненням НАБУ прийняла зміни, які дозволяли обмежити (відтермінувати) забезпечення загального доступу до судових рішень на підставі постанов слідчих та прокурорів. Однак Верховний Суд скасував цей нормативний акт.

На доповнення до всіх превентивних заходів за несанкціоновані дії з інформацією в реєстрі встановлена кримінальна відповідальність. Зокрема, йдеться про такі кримінальні правопорушення, як несанкціоноване втручання в роботу інформаційних, комунікаційних систем і мереж (ст. 361 КК України), незаконний збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, що зберігається в комп’ютерних системах (ст. 361-2 КК України), умисне внесення неправдивих або несвоєчасне внесення відомостей до судових автоматизованих систем (ЄСІТС тощо), а також несанкціоновані дії з інформацією в таких системах — вчинені як уповноваженими, так і сторонніми особами (ст. 376-1 КК України).

Але кримінальна відповідальність є реакцією на факт витоку, що вже відбувся, але вона не вирішує повною мірою завдання стримати осіб від порушення закону та не захищає інтереси слідства.

Крім цього, Порядок ведення ЄДРСР визначає, що ДП «Інформаційні судові системи» може обмежити доступ особі, яка має повний доступ до Реєстру, якщо вона порушила вимоги законодавства. Одним із таких порушень є розголошення інформації з реєстру.

Показово, що наявність прогалин у регулюванні доступу до ЄДРСР визнають і в експертному середовищі. Проєкт Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки як очікуваний результат передбачає забезпечення дієвих механізмів запобігання, виявлення та реагування на зловживання в автоматизованому розподілі справ і доступі до реєстру, включно з аудитом та автоматизованим моніторингом дій користувачів повного доступу (п. 2.1.5.4). Також в проєкті антикорстратегії вказана вимога, що будь-яке обмеження доступу до судових рішень має бути обґрунтованим, пропорційним і здійснюватись виключно за процедурами, визначеними законом (п. 2.1.5.5). Це знову підтверджує: чинного регулювання недостатньо, а потреба в  змінах уже назріла.

Як розв’язати ці проблеми?

Один із кроків уже виконали, адже з 1 березня 2025 року авторизація в ЄДРСР здійснюється виключно через систему «Електронний суд» із використанням токенів, що блокує можливість входу за простими логіном та паролем. Це дозволяє встановити, що особа, яка користується повним доступом до реєстру за логіном і паролем судді, отримала його від конкретного судді, а не внаслідок недбалості останнього.

Інший аспект — законодавчі зміни. Раніше вже були спроби внести зміни до закону про доступ до судових рішень, у тому числі задля запобігання несанкціонованому розголошенню інформації, яка міститься в повному доступі. Так, торік народні депутати активно просували законопроєкт № 7033-д, який громадськість розкритикувала з огляду на те, що певні пропозиції обмежити заразом і загальний доступ до ЄДРСР непропорційні та неадекватні. Зараз доопрацьована редакція законопроєкту знову перебуває на розгляді комітету. 

Лунали і пропозиції взагалі закрити доступ до судових рішень, які приймаються на етапі досудового розслідування. Однак тут треба нагадати, що незаконне поширення інформації здійснюється саме з використанням повного доступу (тобто того, який за задумом має обмежене коло користувачів). А низка рішень на етапі досудового розслідування постановляється у відкритих судових засіданнях, які можуть, навіть, транслюватись. А тому безпідставне закриття загального доступу до таких ухвал підриває суспільний контроль — і це неприйнятно.

Справедливо також відзначити, що в окремих випадках наявність повного доступу до реєстру може бути ефективним засобом реалізації повноважень. Саме швидкий доступ до інформації дозволяє ефективно розв’язувати питання, наприклад, конфлікту інтересів, запобігати спробам перепродати активи після накладення арешту на майно та інші речі. Але звуження обсягу доступних для конкретної посадової особи судових рішень з огляду на її повноваження дозволить нівелювати ризики несанкціонованого поширення інформації.

А для захисту особливо чутливої інформації про досудові розслідування ми підтримуємо пропозиції депутатів обмежити й повний доступ до судових рішень. Тоді посадовці, які його мають, не зможуть отримати відомості про результати розгляду справ за клопотаннями про обшуки, негласні слідчі (розшукові) дії, арешти майна, тимчасові доступи до речей і документів. Але важливо, щоб ці обмеження стосувалися саме рішень, постановлених у закритому судовому засіданні. 

Режим закритого судового засідання, передбачений ст. 27 КПК України, дозволяє оприлюднювати судові рішення саме з вилученням інформації, розголошення якої може зашкодити або правам особи, або інтересам досудового розслідування. А безпідставне закриття загального доступу до судових рішень, наприклад, при обранні запобіжних заходів чи продовженні строків розслідування, зменшуватиме можливості підзвітності та громадського моніторингу — зокрема, заважатиме відстежувати перебіг розслідування та розгляду справ про корупцію. А відомості про накладені арешти вже після повідомлення про підозру, які розглядаються за участю власників майна, дозволяють громадськості відстежувати результативність конфіскації цього майна у разі постановлення обвинувального вироку суду.

Навіть зараз ми бачимо негативну тенденцію, коли доступ до окремих вироків у справах за угодами обмежується загальним доступом, попри те, що судді отримали можливість закривати окремі частини рішень. І тому якими б не були важливими інтереси слідства, не слід забувати про механізми підзвітності і прозорості — саме вони стали важливим здобутком України на шляху до демократичного функціонування правоохоронних органів.

Також після перегляду спеціальних спільних засідань ГРМЕ та ВККС щодо добору суддів до ВАКС ми виявили, що технічні можливості для відстеження активності в ЄДРСР уже існують. Необхідно закріпити обов’язок регулярного аудиту доступів та встановити чіткі наслідки за безпідставні пошукові запити — передусім дисциплінарні, а за наявності складу кримінального правопорушення — передбачити кримінальну відповідальність.

***

Проблема несанкціонованого доступу до судового реєстру вже стала системною, і її не можна вирішити лише кримінальною відповідальністю. Перегляд такого доступу потребує комплексного підходу, що поєднує технічні, законодавчі та організаційні заходи.

По-перше, необхідно переглянути можливості повного доступу до судового реєстру з огляду на повноваження посадових осіб, які його мають. За наявності чітких критеріїв такий доступ можна звузити.

По-друге, на законодавчому рівні слід обмежити повний доступ до певної категорії судових рішень: ухвали щодо обшуків, арештів майна та інших рішень, ухвалених у закритому засіданні. Вони мають бути недоступні у повному режимі протягом певного строку або ж до настання певної події — наприклад, до постановлення вироку у справі.

Своєю чергою, механізм закритого судового засідання відповідно до ст. 27 КПК України слід застосовувати системно — з точковим вилученням чутливої інформації, а не суцільним закриттям рішень.

По-третє, вже наявні технічні можливості логування мають стати основою для регулярного аудиту пошукових запитів з чіткими наслідками за безпідставні запити — дисциплінарними або кримінальними, залежно від наявності ознак складу порушення.

При цьому будь-які обмеження мають залишати недоторканим принцип публічності судочинства. Безпідставне закриття доступу до вироків за угодами чи ухвал на досудовому розслідуванні, наприклад, про запобіжні заходи, підриватиме демократичний контроль над правоохоронними органами, який Україна розвиває.

Інституційні та організаційні питання

У цю сферу ми віднесли насамперед змінене положення про АРМА. Адже закон від 18 червня 2025 року вніс чимало уточнень щодо повноважень органу та особливостей його організаційної структури, а цим актом Кабмін привів у відповідність положення про Агентство до оновленого закону.

Наприклад, у положенні вже прямо визначено, що АРМА реалізує прийняті в управління активи шляхом проведення електронних аукціонів у системі приватизації державного і комунального майна (Prozorro.Продажі) у порядку та строки, визначені Кабінетом Міністрів України. А також що Агентство повідомляє прокурора про необхідність переходу до реалізації активу, якщо при контролі за ефективністю управління виявлено обставини, що унеможливлюють збереження його економічної вартості.

У контексті останнього повноваження надзвичайно важливо врегулювати спільними відомчими нормативними актами або ж у КПК України кореспондуючі повноваження органів прокуратури, щоб вони ефективно реагували на звернення від АРМА щодо питань, які виникають при управлінні арештованими активами.

До Положення про уповноважених осіб АРМА також внесли зміни. Відтепер на виконання закону про АРМА уповноважені особи за пред’явленням службового посвідчення безперешкодно отримуватимуть доступ до активів, переданих в управління АРМА, а також до арештованих активів, що перебувають на стадії ідентифікації. Це дозволить якісно виконувати повноваження щодо виявлення того, чи має АРМА можливість ефективно управляти арештованим активом та в який спосіб.

Окрім цього, наказами АРМА було також затверджено Положення про Управління внутрішнього контролю та оцінки ризиків центрального апарату АРМА, а також про Управління внутрішньої безпеки центрального апарату АРМА. 

Загалом Управління внутрішнього контролю координує систему інституційного нагляду  та управління ризиками в АРМА, здійснює перевірки й розслідування для виявлення порушень у сфері розшуку, збереження та управління активами, контролює законність закупівель і використання бюджетних коштів, а також готує пропозиції щодо державної політики у сфері виявлення, розшуку та управління арештованими й конфіскованими активами. А Управління внутрішньої безпеки має забезпечувати доброчесність працівників АРМА: запобігає корупційним правопорушенням, проводить службові розслідування, контролює дотримання етичних правил і врегулювання конфлікту інтересів, перевіряє повідомлення про причетність працівників до правопорушень, організовує спеціальні перевірки кандидатів на посади та консультує персонал з питань етики.

Питання підзвітності

У Положенні про Раду громадського контролю (РГК) визначено статус, завдання та організацію роботи Ради як постійного колегіального органу громадського контролю при АРМА. Рада здійснює нагляд за діяльністю АРМА, проводить моніторинг ефективності його роботи, аналізує проєкти нормативних актів, контролює законність визначення управителів та перебіг реалізації активів, а також забезпечує взаємодію АРМА з громадськістю. Склад Ради — дев’ять осіб, які працюють на безоплатній основі.  Засідання проводяться не рідше разу на квартал, а рішення мають рекомендаційний характер.

У сфері управління активами Рада має такі повноваження: 

• здійснює громадський контроль за законністю та прозорістю визначення управителів активами, делегуючи своїх представників безпосередньо до їх відбору; 
• контролює законність і прозорість реалізації активів та ефективність управління переданими АРМА активами. 

Голова АРМА може залучати представників РГК до перевірок ефективності управління активами, а у разі надходження скарги від власника майна — до з’ясування підстав для додаткової перевірки, аж до включення до складу відповідної комісії. При цьому представники Ради зобов’язані зберігати комерційну та іншу охоронювану законом таємницю, що стала їм відома в процесу такого контролю.

У Порядку формування Ради встановлено конкурсну процедуру відбору її членів через відкрите рейтингове інтернет-голосування громадян. Кандидатів висувають громадські об’єднання, що працюють у сфері антикорупції, кримінальної юстиції або захисту бізнесу не менше двох років, а для кандидатів встановлено широкий перелік обмежень — зокрема, заборона для участі колишніх працівників АРМА, осіб з конфліктом інтересів, іноземних громадян. Голосування має проводитись онлайн щонайменше три доби, обраними вважаються дев’ять кандидатів з найбільшою кількістю голосів.

Раніше функції громадського контролю здійснювала Громадська рада при АРМА із доволі широким переліком повноважень, зокрема участю в міжвідомчій комісії з реалізації активів, контролем за бюджетними витратами, антикорупційною експертизою та правом делегувати представників до конкурсних комісій. Новий же порядок визначає РГК як постійно діючий колегіальний виборний орган із посиленими повноваженнями у сфері управління активами. Відтак попередня рада припинила своє існування, а нову ще належить створити.

Окрім цього, уряд також затвердив склад комісії з проведення незалежного зовнішнього оцінювання (аудиту) ефективності діяльності АРМА. За оновленим порядком усі члени цієї комісії делегуються партнерами з розвитку, що має на меті посилити їх незалежність та забезпечити відсутність неналежного впливу від субʼєктів призначення.

Ідентифікація та прийняття активів на зберігання

У цій сфері, на жаль, досі не прийнято жодного підзаконного акту. Уряд має прийняти акти, які регулюватимуть, як АРМА зберігатиме арештовані активи, передані йому в управління, яким чином відбиратимуться оцінювачі арештованих активів, а також за якою методикою визначатиметься можливість здійснювати управління активом. 

У взаємодії з Офісом Генерального прокурора у цьому питанні необхідно прийняти акти, які врегульовуватимуть питання ідентифікації активів та прийняття їх в управління.

Нагадаємо, що раніше попередня взаємодія між правоохоронними органами та АРМА була ситуативною, а тому до Агентства в управління могли передавати ті активи, якими обʼєктивно складно було організувати управління. Саме з цих міркувань і запровадили етап ідентифікації. З іншого боку, також були проблеми з підписанням актів приймання-передачі активів з боку прокурорів, а тому важливо, що в законі встановлені строки на підписання таких актів, а також вказано про необхідність врегулювати ці процеси на рівні підзаконних актів у спільних наказах АРМА та ОГП.

Крім цього, досі не приведено у відповідність із законом порядок відбору оцінювачів. Раніше для цього існував спеціальний Порядок проведення конкурсного відбору суб’єктів оціночної діяльності, Але закон спростив цю процедуру, встановивши, що визначення суб’єкта оціночної діяльності здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі». У проєкті акту, оприлюдненому на сайті АРМА, деталізовано, що субʼєкт оціночної діяльності визначатиметься за результатами проведення відкритих торгів з урахуванням вимог статті 15 цього закону, а відповідна рамкова угода укладатиметься на строк не більше ніж один рік. 

Відбір управителів активами

Про те, як має відбуватися відбір управителів арештованими активами відповідно до оновленого закону, ми писали раніше. Однак лише 5 лютого уряд прийняв підзаконну базу, яка визначає важливі нюанси. ТІ Ukraine долучалася до розробки нормативних актів про відбори управителів активами — для нас було важливо, щоб ці напрацювання були максимально збережені під час подальших погоджень і до ухвалення. На щастя, логіка викладення норм та напрацьовані запобіжники збереглись, а підготовлений за нашої участі текст зазнав переважно редакційних правок. 

Уряд по-своєму визначив поняття «пов’язана особа» через чотири категорії: пов’язані особи за Податковим кодеком, близькі особи за Законом про запобігання корупції, афілійовані особи за Законом про акціонерні товариства, а також особи у цивільно-правових чи трудових відносинах з власником або підозрюваним, якщо ці відносини припинені менше ніж за 5 років до оголошення. 

Для обох типів відборів — і для простих, і для складних активів — залишається відкритим питання, чи доцільно визначати максимальний розмір винагороди управителю на рівні 100% від розміру прибутку від управління активом. Втім, під час розробки постанов жоден альтернативний підхід не було визнано достатньо обґрунтованим. Тож якщо постанови не змінять, учасники зможуть стартувати в аукціонах зі 100% рівня винагороди. 

Наразі відбори потребують реалізації в системі Prozorro, і певні кроки в цьому напрямку вже роблять. 

Прості активи

Для попередньої кваліфікації майбутніх управителів постанова уточнила строкову архітектуру оголошення: воно діє від публікації до дати наступного оголошення, але не довше ніж до 1 грудня наступного року. Встановлено заборону вносити зміни до оголошення протягом усього строку його дії.

Окремо прописано, що електронна система автоматично розраховує аномально низькі пропозиції та сповіщає учасника й АРМА. Закон лише давав визначення аномально низької пропозиції та встановлював строки обґрунтування, а механізм автоматичного розрахунку — це додаткове уточнення в постанові.

Відповідно до наших пропозицій у порядках щодо відбору управителів простими активами з’явилися:

• важливий запобіжник про те, що АРМА та переможець аукціону укладають договір саме на тих умовах та з тим розміром винагороди, що передбачені в оголошенні та пропозиції переможця, і замовник та управитель не можуть їх довільно змінювати;
• механіка аукціону. Система Prozorro автоматично оцінює пропозиції, у тому числі виявляє серед них аномально низькі, сповіщає про них учасників та АРМА. Описано правильну послідовність кроків учасників в аукціоні: стартовим є найбільший розмір винагороди, і кожен учасник може один раз на кожному етапі аукціону знизити ціну не менше ніж на один крок, а за однакових пропозицій першим ходить той, хто подав пропозицію пізніше; 
• необхідна деталізація процесів: як подаються пропозиції і як їх фіксує електронна система, неможливість подати пропозицію після визначеного кінцевого строку право учасника подати лише одну пропозицію або відкликати її, внести зміни до неї, реєстр поданих пропозицій та його зміст, а також окремі норми про процес оприлюднення інформації та документів. 

Окрім того, правила відбору управителів активами мають потенціал для покращення, якщо:

• виключити з оголошення про попередню кваліфікацію деталі про актив, адже попередня кваліфікація не проводиться щодо конкретних активів — вони не  відомі на момент її проведення;
• за аналогією з відбором для складних активів — визначити, яке обгрунтування аномально низької пропозиції вважається належним, а також передбачити оприлюднення документів, що підтверджують відмову переможця від укладення договору;
• додати запобіжник, щоб перелік документів, які АРМА вимагає від учасників попередньої кваліфікації, не був дискримінаційним та не містив ті, що не передбачені законодавством;
• додати в оголошення про аукціон відомості про власника арештованого активу підозрюваного, обвинуваченого у відповідному кримінальному провадженні, відповідача у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (за наявності), щоб учасники і громадськість мали змогу оцінити пов’язаність із ним переможця.

Складні активи

Нові правила проведення відборів управителів складними активами сфокусувались на забезпеченні прозорого, недискримінаційного та зрозумілого процесу. Важливо було розмежувати оцінку документів комісією перед аукціоном і автоматичну оцінку самих пропозицій (рівня винагороди) в аукціоні серед допущених до нього учасників, адже закон містив певні неточності в цьому питанні. 

Відповідно до пропозицій ТІ Ukraine у порядках втілили такі ініціативи: 

• механізм усунення невідповідностей в документах учасників: якщо комісія їх виявить, вона має один раз направити учаснику вимогу про виправлення документів протягом 24 годин;
• вимоги до обґрунтування аномально низьких пропозицій: постанова встановила, що належним є обґрунтування, яке містить розрахунки щодо скорочення витрат, сприятливих умов або збільшення доходу порівняно з орієнтовним планом;
• змістовні обмеження щодо додаткових кваліфікаційних вимог: вони не повинні обмежувати конкуренцію, створювати дискримінацію або надавати переваги окремим суб’єктам, а також мають бути пропорційні потребам управління конкретним активом;
• регулювання випадків, коли АРМА змінює оголошення: встановлено право Агентства вносити зміни до оголошення до закінчення строку подання документів. Щоб нікого не дискримінувати, строк для подання документів учасниками продовжується таким чином, щоб до дедлайну залишалось не менше ніж 10 днів;
• окремо врегульовано, що відбувається з оголошенням, якщо АРМА не надало роз’яснення вчасно: система Prozorro автоматично призупиняє процедуру і не переходить до наступного етапу, а для поновлення АРМА має оприлюднити відповідь й одночасно продовжити строк подання документів не менше ніж на сім днів.

Крім цього, уряд деталізував низку процесуальних питань відбору. Так, АРМА заздалегідь готує перелік можливих додаткових кваліфікаційних вимог щодо досвіду, бази, дозволів і ліцензій учасників. Потім передає його комісії, яка вирішує, чи встановлювати їх, але не пізніше ніж за два робочі дні до розміщення оголошення. 

Також постанова розкрила, що відбувається після того, як АРМА публікує оголошення: наступного дня після завершення строку подання документів Агентство повідомляє комісію про учасників і передає їй матеріали. Окремо врегульовано участь об’єднань учасників з узагальненням їхніх показників.

Щоб удосконалити регулювання відборів управителів складних активів у майбутньому, може бути доцільним:

• додати в оголошення відомості про власника арештованого активу підозрюваного, обвинуваченого у відповідному кримінальному провадженні, відповідача у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (за наявності), щоб учасники і громадськість мали змогу оцінити пов’язаність із ним переможця;
• додати уточнення про те, що перелік інформації та/або документів, які повинен подати учасник для виправлення документів протягом 24 годин, має відповідати  вимогам, що містилися в оголошенні про відбір, щоб на стадії розгляду пропозицій не з’являлися нові вимоги;
• за аналогією з закупівлями, додати запобіжник, щоб перелік документів, які АРМА вимагатиме від учасників, не містив документів, не передбачених законодавством.

Також на рівні постанови врегульовано роботу Комісії з визначення управителя складних активів. У ній визначено поіменне відкрите голосування з відображенням у протоколі позиції кожного члена, індивідуальні письмові висновки кожного члена за кожною кваліфікаційною вимогою щодо кожного учасника окремо, механізм самовідводу та врегулювання конфлікту інтересів з обов’язком повідомлення не пізніше наступного робочого дня, право члена фіксувати окрему думку письмово, можливість дистанційних засідань, право комісії запрошувати учасників на засідання та надсилати їм письмові запити.

Закупівля послуг управителів активами

Закон про АРМА визначає, що якщо управителя простого або складного активу не визначено в результаті проведення повторного відбору управителя у порядку, визначеному статтею 21-3 або 21-4 цього закону, Агентство здійснює закупівлю послуг з управління таким активом через проведення відкритих торгів відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі».  При цьому участь у такій закупівлі можуть брати суб’єкти підприємницької діяльності, які відповідають кваліфікаційним вимогам, визначеним частиною сьомою статті 21-3 та частиною п’ятою статті 21-4 Закону про АРМА, крім учасників, які відмовилися від укладення договору про управління активом за результатами процедур відбору управителів простих та складних активів.

Прийнята урядом постанова регулює, як потрібно визначити очікувану вартість предмета закупівлі — тобто прогнозні витрати на залучення управителя, які є підставою для планування бюджету та проведення тендеру. 

Для розрахунку очікуваної вартості встановлено чотири інструменти із ієрархією їх застосування. Основними є ринкові консультації (надсилання запитів учасникам ринку для з’ясування актуальних цін та можливих підходів до управління) та метод порівняння ринкових цін (не менше ніж три цінові пропозиції, з яких виключаються аномально високі і низькі, а решта усереднюється). Якщо після фільтрації залишилося менше ніж три пропозиції, застосовується аналіз закупівельних цін минулих періодів з індексацією на інфляцію та курсові зміни.

Резервним інструментом є розрахунок на підставі затвердженого орієнтовного плану управління активом — він застосовується або коли жоден з попередніх методів не дав результату, або коли отримані показники вдвічі і більше перевищують планові. Формула при цьому враховує очікуваний щомісячний дохід від управління, мінімальні витрати на зберігання та базову винагороду управителя у розмірі 10% прибутку, помножені на 12 місяців. Таким чином, Порядок забезпечує методологічну основу для обґрунтованого визначення вартості послуг управителя у найскладніших випадках, коли ринковий відбір не дав результату.

Водночас цей порядок має певні недоліки, які доцільно виправити в разі перегляду постанови в майбутньому:

• недостатньо запобіжників завищенню очікуваної вартості предмета закупівлі. Зокрема, для ефективного застосування методу порівняння ринкових цін важливо, щоб запити до бізнесу були однакового змісту для всіх адресатів і включали всі суттєві умови надання послуг. Це дозволяє отримати релевантну інформацію про ціни на послуги і взагалі сформувати пропозицію. Втім, вимог до змісту запиту немає. Коло суб’єктів господарювання, яким надсилатимуть запити, сформовано доволі широко і не зовсім релевантне для послуг управління — їх надсилатимуть насамперед «виробникам, офіційним представникам, дилерам», тоді як предметом закупівлі є послуги управління;
• не передбачено оприлюднення будь-якої інформації про те, як АРМА сформувало очікувану вартість предмета закупівлі; 
• наразі визначення очікуваної вартості досить широке  — воно охоплює «всі можливі витрати, пов’язані з залученням управителя» і не містить ознаки надання послуг «на конкретних умовах», на відміну від, скажімо, визначення очікуваної вартості в закупівлях за Наказом Мінекономіки від 18 лютого 2020 року №275. 

Варто звернути увагу і на технічні недоліки порядку. Так, за результатами  ринкових консультацій мали б визначатись не лише «оптимальні вимоги до предмета закупівлі», але й власне очікувана вартість. А пункт 8 порядку мав би спрацьовувати лише «у разі застосування методу аналізу закупівельних цін минулих періодів», а не у всіх випадках визначення очікуваної вартості. 

Формула її визначення на підставі цін попередніх закупівель включає показник «ціна минулого періоду». Втім, не розкрито, звідки береться саме одна ціна минулого періоду, якщо загалом метод враховує множинні джерела. Якщо у формулі буде враховано середньоарифметичне значення, то потрібно передбачити норму про відповідну дію з його розрахунку та інші деталі.

Управління активами та контроль за ним

Наразі у цій сфері розроблені лише Порядок та строки розроблення, затвердження, внесення змін до орієнтовного плану управління активом та Порядок здійснення контролю за ефективністю управління активами. Примірні договори управління уряд не прийняв.

Порядок розроблення та затвердження орієнтовного плану управління активом конкретизує механізм такого плану — документа, який є базою для всіх подальших процедур відбору управителя. Закон лише згадував про існування плану та його обов’язковий зміст, тоді як постанова встановила чіткі строки його розроблення: 20 робочих днів для простих активів і 30 робочих днів для складних з дня підписання акта приймання-передачі. При цьому для складних активів введено додатковий орієнтир у 20 робочих днів — для дотримання загальних встановлених законом строків передачі активу в управління. 

Постанова також деталізувала джерела інформації для складання плану: висновок про можливість управління, звіт про обстеження активу, оціночні та експертні висновки, інвентаризаційні дані, а також загальнодоступні джерела від Prozorro до статистичних служб іноземних держав. Окремою новелою є обов’язкове погодження плану з Національною комісією з цінних паперів та фондових ринків (НКЦПФР) у разі, якщо актив є часткою у капіталі або акціями професійних учасників ринків капіталу, — НКЦПФР має на це 10 робочих днів.

Щодо внесення змін до плану постанова запровадила декілька важливих процедурних механізмів. По-перше, управитель може ініціювати зміни, але не раніше ніж через 30 календарних днів після прийняття активу — щоб заблокувати передчасний перегляд планових показників. Звернення управителя має містити перелік змін, обґрунтування з розрахунками та аналіз ризиків, а АРМА зобов’язане розглянути його протягом 10 робочих днів і повідомити про рішення протягом наступних 5 робочих днів. Відмова має бути вмотивованою. По-друге, якщо зміни до плану вносяться вже після оголошення про відбір управителя — як для простих, так і для складних активів — строк подання пропозицій автоматично продовжується так, щоб від дня внесення змін залишалося не менше семи календарних днів. Після закінчення строку подання пропозицій зміни до плану взагалі не допускаються — це важлива гарантія стабільності умов конкурсу.

Окрім цього, уряд затвердив Порядок погодження обсягу витрат управителя активом. Цей документ встановлює механізм узгодження між АРМА та управителями активів тих витрат, які виконавці здійснюють для ефективного управління арештованими активами і які відшкодовуються за рахунок доходів від управління. Порядок визначає п’ять категорій витрат, що підлягають погодженню: винагорода управителя, витрати на утримання та охорону активу, витрати на страхування, витрати на отримання фахових послуг (консультаційних, юридичних, оціночних тощо), а також інші витрати, передбачені орієнтовним планом управління та договором. Ключовою вимогою є те, що всі витрати мають бути економічно обґрунтованими, ефективними та спрямованими на досягнення цілей управління активом.

Порядок встановлює детальну процедуру погодження: управитель подає кошторис витрат на майбутній звітний період разом з обґрунтуванням, аналізом ринкових пропозицій та розрахунком очікуваної економічної віддачі. АРМА протягом 15 робочих днів проводить комплексний аналіз (правовий, фінансово-економічний, технічний), після чого приймає вмотивоване рішення про погодження або відмову. Важливо, що витрати, не схвалені АРМА або які перевищили погоджені обсяги без додаткового дозволу, взагалі не підлягають відшкодуванню. Також передбачено обов’язкову звітність управителя про фактичне використання коштів із зіставленням планових та фактичних показників.

Щодо Порядку контролю за ефективністю управління активами, то у порівнянні з попереднім порядком суттєво розширено понятійний апарат: введено визначення істотних вимог договору, критеріїв ефективності управління, скарги та скаржника, а також — що принципово важливо — потенційного та реального конфлікту інтересів управителя з розмежуванням між ними. Також нові критерії ефективності управління тепер затверджуються окремим наказом АРМА на основі чотирьох принципів: рентабельності, збереження експлуатаційної придатності, фінансової стабільності та економічної доцільності — це повністю відсутній елемент у попередньому порядку.

Істотно змінилася архітектура форм контролю. Попередній порядок передбачав дві форми — камеральну (в приміщенні АРМА) та виїзну, причому камеральна була основною, а виїзна призначалася лише за її результатами або у виняткових випадках. Новий порядок переструктурував систему: запроваджено документальну перевірку (аналог камеральної, не рідше разу на місяць, до 7 робочих днів), виїзну перевірку (не рідше разу на три місяці, до 14 робочих днів) та додаткову перевірку за скаргою (до 7 робочих днів). Виїзна перевірка у новому порядку вже не є похідною від документальної, а проводиться самостійно на регулярній основі. Змінився і мінімальний склад комісії: з трьох осіб у старому порядку до чотирьох у новому.

Принципово новим елементом стала процедура розгляду скарг власників активів. Зараз передбачено утворення постійно діючої робочої групи з розгляду скарг за участю двох представників РГК, право уповноваженого підрозділу проводити додаткову перевірку без обов’язкового повідомлення управителя, а також чітко визначені вимоги до змісту скарги та переліку доданих документів. Одночасно розширено участь РГК — її представники можуть входити до складу комісії під час додаткової перевірки.

Змінилися і процедурні гарантії для управителя. Строк попереднього повідомлення про виїзну перевірку збільшено з двох до п’яти робочих днів, а управителю надано більше часу для подання заперечень — п’ять робочих днів замість трьох. Довідка за результатами контролю тепер надсилається ще й на електронну пошту управителя, зазначену у договорі, чого раніше не було. Крім того, новий порядок доповнив підстави для реагування: до вже наявних обставин неналежного управління та спроб відчуження активів додано нову підставу — встановлення обставин, що унеможливлюють збереження економічної вартості активу, що тягне за собою окремий комплекс заходів відповідно до статті 21-6 закону.

Реалізація активів

Нових актів щодо реалізації активів уряд не приймав. При цьому слід відзначити, що закон про АРМА конкретизував: реалізація активів, з окремими винятками, здійснюється на електронних аукціонах (торгах) в електронній торговій системі Prozorro Продажі.

Попри те, що це і так відбувалося у відповідній системі за попереднім порядком, є підстави для вдосконалення регулювань.

Йдеться зокрема про неможливість попереднім власникам придбати актив, як це трапилося з продажем земель на Боржаві. Це узгоджуватиметься з міжнародними стандартами. Наприклад, у посібнику FATF з повернення активів, отриманих злочинним шляхом, вказано, що дозвіл злочинцям повертати свої активи через аукціони, навіть за ринковою ціною, може підірвати цілі конфіскації, такі як стримування злочинності, та зашкодити репутації державних органів. Деякі держави роблять відповідну перевірку покупців. А в пункті 40 Преамбули до Директиви ЄС 2024/1260 від 24 квітня 2024 року, прямо передбачено, що держава має вживати заходів щодо недопущення повернення активів у власність засуджених або пов’язаних із ними осіб.

Також слід врахувати окремі проблеми з розподілом активів на лоти. Адже у цьому ж випадку продажу земель на Боржаві АРМА сформувало всього три лоти, які складались:  перший — з 245 земельних ділянок, другий —  з 208 земельних ділянок, і третій  — з нижньої станції з канатно-крісельною дорогою, верхньої станції гірськолижного витягу та 41 земельної ділянки. І вельми непереконливі пояснення АРМА про те, що лоти формували, враховуючи суміжність земель та їх розмір, щоб забезпечити максимальну комерційну привабливість кожного лоту та мінімальні строки для отримання коштів від реалізації. Адже всі попередні торги були неуспішними, окрім торгів на зниження ціни.

Ведення реєстру арештованих активів

Нове Положення про реєстр арештованих активів приймало Міністерство юстиції, а не АРМА. У цьому нормативному акті на виконання закону суттєво розширено склад даних, що вносяться до Реєстру щодо управління активами. Попередній документ фіксував лише кошти від управління та реалізації активів. Натомість новий передбачає детальне відображення всього циклу управління: результатів визначення управителя, істотних умов договору управління з розміром винагороди, посилання на сам договір, щомісячних доходів від управління, розміру компенсації витрат та результатів контролю за ефективністю управління. Також окремо фіксуються пули активів із зазначенням економічної, технологічної або функціональної єдності активів, що становлять пул. Щодо реалізації активів тепер фіксується посилання на електронні торги та розмір оцінки активу, а не лише кошти від реалізації.

Змінилися строки та механізм внесення інформації до реєстру. Попереднє положення встановлювало строк до семи робочих днів з дня отримання даних. Нове положення скоротило цей строк до наступного робочого дня після отримання інформації від уповноважених суб’єктів. При цьому введено право уповноваженого працівника повертати неповну інформацію з вказівкою на відсутні відомості — механізм якості даних, якого раніше не існувало. Також уточнено підстави видалення персональних даних особи: нове положення додало ухвалення виправдувального вироку або закриття кримінального провадження як окремі підстави для видалення з реєстру, тоді як попереднє обмежувалося лише скасуванням арешту.

Висновки та рекомендації

Реформа АРМА, запроваджена Законом № 4503-IX, справді стає системним кроком вперед — вона суттєво вдосконалила механізми відбору управителів, контролю за ефективністю управління, підзвітності та прозорості. Однак станом на лютий 2026 року реформа реалізована лише частково: досі відсутня значна частина підзаконної бази, без якої нові механізми не можуть повноцінно запрацювати. Це створює операційну невизначеність і ризик того, що амбітні законодавчі зміни залишаться декларативними.

З огляду на це можемо рекомендувати:

• прийняти спільні накази АРМА та Офісу Генерального прокурора щодо порядку ідентифікації активів та їх прийняття в управління;
• затвердити порядок зберігання активів, прийнятих в управління АРМА, та методику визначення можливості здійснювати управління активом;
• прийняти примірні договори управління активами та порядок погодження витрат управителя;
• привести у відповідність до оновленого закону порядок відбору оцінювачів арештованих активів;
• прийняти оновлений порядок реалізації активів із ключовими новелами: забороною придбання активів їх попередніми власниками або пов’язаними особами (відповідно до стандартів FATF та Директиви ЄС 2024/1260) та чіткими критеріями формування лотів для забезпечення максимальних надходжень від реалізації;
• врегулювати кореспондуючі обов’язки органів прокуратури щодо строків і порядку реагування на звернення АРМА про необхідність переходу до реалізації активу.

Критично важливо також забезпечити моніторинг стану реалізації прийнятих підзаконних актів із врахуванням позицій ключових стейкхолдерів, щоб урахувати проблеми та потреби практики процесів, якими займається Агентство.  

Загалом темп прийняття підзаконних актів недостатній з огляду на те, що ключові положення закону мали набрати чинності з лютого 2026 року. Попри це, за умови швидкого прийняття якісної підзаконної бази є шанси, що АРМА з часом зможе підвищити рівень довіри як з боку інших державних органів, так і громадськості. 

Стан реформи та впровадження закону

На виконання вимог закону про реформу АРМА вже розробили пакет підзаконних нормативно-правових актів, значна частина яких набула чинності. Статус імплементації ключових документів такий:

• уряд прийняв порядки відбору управителів для простих та складних активів, контролю за ефективністю управління та розрахунку очікуваної вартості;
• постанова щодо страхування активів успішно пройшла урядовий комітет і готується до розгляду на засіданні Кабміну;
• порядок затвердження примірних договорів та програм управління перебуває на фінальній стадії опрацювання в Секретаріаті Кабінету Міністрів.

Окрім цього, на засіданні повідомили, що завершується формування комісії з відбору складних активів, до якої центральні органи виконавчої влади вже надали пропозиції щодо кандидатур.

Результати інвентаризації та класифікація активів

Це був чи не наймасштабніший обсяг робіт, які треба було виконати за пів року після прийняття оновленого закону про АРМА. За даними Агентства, станом на 31 грудня 2025 року, в Реєстрі арештованих активів обліковувалося 102 569 записів. Для визначення реального обсягу ліквідного майна АРМА відсіяло об’єкти, що не мають самостійної економічної цінності, зокрема 28 000 одиниць побутових предметів з Межигір’я та 20 000 одиниць із «Медвежої діброви».

До речі, це твердження викликало серйозну дискусію на засіданні антикоркомітету — чимало часу його учасники намагались зʼясувати, скільки ж активів перебуває в управлінні Агентства. І самі підстави для такої дискусії нам видаються дуже прикрими, адже той же закон про реформу АРМА запустив процеси інвентаризації залишків та створив поняття «пул активу» саме для того, щоб можна було ефективно визначати економічні сукупності активів, які мають самостійну цінність для передачі в управління. 

Голова комітету Анастасія Радіна звернула увагу на те, що АРМА не змогло надати єдиного офіційного документа, який би фіксував результати інвентаризації, а оперувало лише «робочими матеріалами» та службовими записками. Як пояснила Ярослава Максименко, досі є проблеми з методологічною плутаниною та застарілим обліком, «засміченістю» реєстру арештованих активів дрібними предметами, а також обмеженістю ресурсів. Та і взагалі повна «глибинна» інвентаризація всіх 102 тисяч об’єктів, з огляду на наявний кадровий ресурс, зайняла б приблизно чотири місяці.

У підсумку, АРМА запропонувало зафіксувати як базу 44 815 активів, переданих з 2017 року на підставі 1435 ухвал, які надійшли до Агентства до 31 грудня 2025 року.

Загальна ж статистика за категоріями активів така:

• транспорт та техніка: 22 384 одиниць активів (зокрема 19 307 — залізничний транспорт);
• нерухомість та земельні ділянки: 6 842;
• товари різних типів: 6 613;
• рухоме майно та товарно-матеріальні цінності: 6 162;
• фінансові активи та корпоративні права: 2 814 (зокрема 533 суб’єкти господарювання).

На предмет економічної ліквідності результатів роботи ще немає. Але загалом аналіз стану ідентифікованих активів показав такий розподіл:

• 22 730 активів визначено як такі, якими потенційно можливо управляти або їх реалізовувати;
• 6 982 об’єкти — знищені, зіпсовані або такі, що перебувають на окупованих територіях, за кордоном чи в розшуку;
• 3 542 активи потребують процесуального доопрацювання або зміни способу управління через суд.

Як підсумок, було встановлено облікову невідповідність щодо 11 561 обʼєкта. Як пояснили в Агентстві – це невідповідність між фактично переданими активами та активами за ухвалами. Крім цього, ще не завершена робота з визначення ліквідних одиниць активів. Агентство планує після завершення ідентифікації провести інвентаризацію активів та поставити їх на бухгалтерський облік. На запитання про те, скільки переданих управителям активів, а також тих, по яких було оголошено конкурси, від АРМА відповіді не було.

Загалом же Голова комітету Анастасія Радіна жорстко розкритикувала  відсутність єдиного розпорядчого документа, який би фіксував результати інвентаризації та встановлював остаточну кількість активів. Тож АРМА надалі має надати офіційну інформацію з вивіреними цифрами, чітко розмежувавши активи, якими можна управляти, ті, що потребують дооформлення, та «сіру зону» (неідентифіковане майно).

Соціальні ініціативи: житло для ВПО

Попри те, що результативного обговорення діяльності Агентства на засіданні антикоркомітету так і не відбулось, депутати поставили низку важливих для себе запитань. Одне з них стосувалося розробки механізму використання арештованої житлової нерухомості для потреб ВПО. АРМА запропонувало застосовувати ст. 21-1, передаючи такі активи суб’єктам державного сектору економіки, оскільки комерційні конкурси за цими об’єктами не зацікавили приватних інвесторів через соціальне навантаження.

Однак Ярослава Максименко звернула увагу на технічні перешкоди. Наприклад, у значній частині квартир наразі проживають малолітні діти, виселення яких заборонено законом. Крім цього, комерційні готелі мають добросовісних орендарів, чиє обладнання забезпечує роботу інфраструктури будівлі, а також відсутній механізм релокації людей у разі раптового зняття арешту судом. Це питання домовились обговорити на наступному засіданні. Власне, про подібні ризики передачі арештованих активів для ВПО ми згадували в нашому юраналізі відповідного законопроєкту.

Кейси конкретних активів: Кампаритет, Pin-Up та ТЕЦ

Не менш цікавою була розмова про резонансні випадки управління активами.

Перший приклад стосувався компанії-управителя «Кампаритет», просування інтересів якої навесні минулого року закидали тодішній очільниці АРМА Олені Думі. Анастасія Радіна навела факти, згідно з якими управитель здавав торгові центри в суборенду за цінами, які у 3 рази перевищували задекларовані перед АРМА доходи, що призвело до прямих збитків бюджету. Агентство підтвердило виявлені порушення та повідомило про початок процедури розірвання угод з цим управителем через неефективність. 

Також один із народних депутатів висловив обурення фактом  повернення 122 млн грн власнику Pin-Up Ігорю Зоткіну як людині з сумнівною репутацією. Ярослава Максименко у відповідь пояснила, що виконувала рішення суду, оскільки в угоді про визнання винуватості, затвердженій прокурором, не передбачалася конфіскація цих коштів, що автоматично вимагало повернути і їх, і доходи від їх управління, адже арешт був скасований.

Тут окремо зауважимо, що зміни про можливість конфіскації майна як покарання при укладенні угоди, яка передбачає звільнення від відбування покарання, стосувались виключно корупційних злочинів. Тому в цій справі запитання варто було би ставити не керівництву АРМА, а прокурору Офісу Генерального прокурора Максиму Капустіну, який на сайті суду зазначений як такий, який звернувся з цією угодою. А також до судді Печерського суду Олега Соловйова, який постановив вирок на підставі цієї угоди, оцінивши, що вона відповідає інтересам суспільства. 

Щодо управління Новороздільською та Новояворівською ТЕЦ, арештоваими в межах справи щодо екснардепа Дубневича, депутати наголосили на ризику зриву опалювального сезону через завершення договорів у листопаді 2026 року. Вони підкреслили, що Нафтогаз потребує гарантій продовження управління вже зараз, аби спланувати бюджети на технічне переоснащення та модернізацію об’єктів. Керівництво АРМА запевнило, що всі договори у роботі, проте процедура пролонгації через Кабмін потребує часу.

Фінансові показники та надходження до бюджету

Один із членів комітету представив аналіз динаміки надходжень до державного бюджету від управління активами за друге півріччя 2025 року, що демонструє стрімке падіння показників:

• липень 2025 року: 102 млн грн;
• серпень 2025 року: 57 млн грн;
• вересень 2025 року: 45 млн грн;
• листопад 2025 року: 29 млн грн.

Представники АРМА пояснили, що показник липня 2025 року у 102 млн грн — це аномальний «разовий сплеск» за рахунок виплати дивідендів від Укрнафти та Нафтогазу. Тоді як подальші цифри відображають проблеми з укладеними раніше договорами з управління арештованими активами та реальну низьку ефективність поточного управління іншими об’єктами.

***

З усього згаданого можемо побачити, що реформа АРМА вимагає чималих ресурсів та системної паралельної організації кількох процесів. І поки цього не відбулося на найвищому рівні.

На жаль, від нового керівництва АРМА ми все ще не почули реальної картини з кількістю активів, якими можливо управляти, все ще залишається плутанина з цифрами, обумовлена різними видами обліків. Попри те, відповіді пані Максименко і пана Саєнка все ж більшою мірою були зосереджені на конструктивній роботі, а не на популістичних заявах, як це було раніше, що вселяє надію на пожвавлення зазначених процесів.

Ігор Омелян

викладач Міжнародного європейського університету

Найбільше уваги ГРМЕ та ВККС приділили сумнівно створеним компаніям, у яких кандидат був або директором або засновником. Під час аналізу ми в TI Ukraine виявили, що Омелян протягом 2020-2021 років був директором шести ТОВ із засновниками-іноземцями — це вказувало на використання ТОВ для отримання іноземцями посвідок на проживання поза загальним порядком. Жодна з компаній не відкривала рахунків у банках, не вела господарську діяльність, та не мала персоналу крім самого директора в особі кандидата. Юридичні ж особи ще й були безпідставно зареєстровані у квартирі кандидата.

Омелян вказав, що познайомився з цими іноземцями через колегу, який просив надати їм юридичну допомогу. Зрештою він підтвердив: компанії створювалися для посвідок на проживання й ці іноземці казали, що «хочуть проживати на Україні, бачать свій бізнес на Україні», — однак додав, що ця процедура законна. Кандидата прямо запитали, чи розумів він, що компанії не створювалися для провадження госпдіяльності? Однак на цей раз Омелян відповів дещо інакше зі словами, що їм подобалася наша їжа та наш народ, а після переїзду до іншої країни їм там не сподобалося. Насамкінець він зауважив, що не бере участь у фіктивному створенні компаній.

Також під час попереднього аналізу ми в TI Ukraine встановили, що кандидат був співзасновником компаній  ТОВ «ПОДІЛ АГРО ІНВЕСТ» (зі статутним капіталом 4,2 млрд грн, 1,4 млрд грн з яких належали кандидату) та ТОВ «МОРСЬКА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА» (зі статутним капіталом 560 млн грн, 140 млн грн з яких належали кандидату). І експерти поцікавилися, яким чином стільки могли коштувати інноваційні моделі, які власники цих компаній оцінили у такі шалені суми, в чомуж їх інноваційність?

Спершу кандидат надав загальну відповідь: «його реалізація може надати компанії тих результатів, які були зазначені у техніко-економічному обґрунтуванні цих проєктів». Одна з ідей, за його словами, стосувалася побудови LNG-терміналу в порту, який так і ніхто не побудував. Інша ж стосувалася використання агрогосподарств, вирощування на експорт продукції. Однак проєкт не вдався і кандидат нібито вийшов з цього бізнесу за власним бажанням, заявивши, що жодних претензій до своїх мільярдних часток у них не має. Пояснити, який саме інтелектуальний внесок він зробив у це ноу-хау, сам Омелян не зміг.

Члени ГРМЕ все ж запитали прямо, чи не використовувалася компанія для відмивання коштів чи шахрайства, зокрема тому, що назви цих компаній фігурують у кримінальному провадженні щодо шахрайства та легалізації коштів. Однак кандидат вказав: щоб зробити це з коштам, їх треба мати, а компанії не їх мали.

Під час співбесіди кандидат намагався «вразити» членів ГРМЕ та ВККС своєю доброчесністю. Він зазначив, що міг не декларувати об’єкт нерухомості, адже «якщо б я не зазначив, то ніхто навіть не взнав, тому що його навіть немає в реєстрі», та отриману поворотну фінансову допомогу (позику) від свого ж Адвокатського бюро зі словами «я міг би його (дохід — ред.) не задекларувати, і Комісія б жодним чином не знала, ні сторонній спостерігач».

Стосовно згаданих позик від себе собі, кандидат пояснив, що це не був спосіб обійти виплату доходу через дивіденди, які обкладаються податками. Натомість він хотів у період, коли банки закривалися зберегти свої гроші, адже у випадку ліквідації кошти юридичних осіб повертаються в останніми, а фізичних осіб в першу чергу та повністю.

Також розпитали ВККС кандидата про його основне місце роботи з 2024 року в університеті викладачем. Виявилося, що частина предметів, які він викладає, не правові, хоч кандидат має лише юридичну освіту та не має наукового ступеня. Мотивацію взятися за навчання кандидат пояснив нестабільним доходом свого АБ та бажанням зрозуміти, чи слід йому йти на аспірантуру. Знайшов же вакансію викладача, яка передбачає відстрочку від мобілізації, через таргетовану рекламу.

Віталій Дубас

суддя ВАКС

Поцікавилися у кандидата зокрема історією, яка склалася навколо кримінальної справи проти підозрюваного ексзаступника голови Вищого господарського суду Артура Ємельянова. Тоді слідчий суддя Дубас повернув клопотання про обрання запобіжного заходу прокурору, оскільки справа, на його переконання, була підсудна не ВАКС, а Печерському райсуду. Однак це рішення зрештою АП ВАКС скасувала, залишивши підсудність за ВАКС. Кандидат вважає, що АП ВАКС взагалі не могла розглядати справу, у якій судом першої інстанції був не Антикорсуд, а місцевий.

Дубас вказав, що приймав подібні рішення й раніше, однак ця справа була одіозна, що зрештою призвело до втручання в його діяльність. Ще раніше АП ВАКС уже вказувала у своєму рішенні, що ця справа підсудна саме ВАКС, однак суддя Дубас не погоджувався з цією позицією і з цих, зокрема причин безрезультативно заявляв самовідвід. 

Члени ГРМЕ поцікавилися, чи все ж ця ситуація дозволяла судді заявити собі самовідвід. Дубас, вказав, що кожен суддя має право на власну правову позицію, і її правильність покаже судовий розгляд, додавши: «якщо я ухвалив рішення, готовий за нього відповідати».

Окремим питання співбеіди стало те, що суддя є донором крові та здійснює донацію в робочі дні. Суддя пояснив, що здійснює донацію приблизно раз на місяць. Йшлося про ситуацію, де Дубас намагався отримати вихідні дні, передбачені законодавством, однак голова суду нібито відмовила. Це очевидно викликало певну конфліктну ситуацію. Кандидат пояснив, що зазвичай в такі дні він здійснює правосуддя, а отримані вихідні «приєднує» наприклад до відпустки. 

Також під час співбесіди розглянули ситуацію, де двоє з трьох суддів, окрім Дубаса, виклали окремі думки. Цей епізод досліджувався очевидно з точки зору, наскільки суддя здатен працювати в групі. Дубас пояснив, що має достатньо тривалий досвід роботи у колегіях, і така ситуація була єдиною. 

Предметом обговорення також став пошук в ЄДРСР у режимі повного доступу судді. Частина питання обговорювалася у закритому засіданні. У відкритій же частині на запитання, чому Дубас здісйнював пошук за своїм прізвищем, він відповів, що дивився рішення апеляції за наслідком перегляду власних рішень.

Досліджувалося і питання поведінки суддів в судовому засіданні, що стало предметом обговорення в соцмережах. Кандидат вказав: він вважає, що коли суддя поводить себе, як жива людина, а не людина у футлярі, це навпаки сприяє довірі до суду.

Вікторія Кицюк

суддя Солом’янського районного суду Києва

Під час цієї співбесіди значною мірою досліджувалися обставини, які вже були предметом оцінювання під час її першої участі у конкурсі до ВАКС у 2018–2019 роках. Тоді вона вибула із конкурсу після спільного засідання ВККС та ГРМЕ. Підставами стали, зокрема, публікації у соцмережах із критикою НАБУ та ситуація зі «виправленням описки», яким фактично було звужено зміст раніше ухваленого рішення.

Ключовим питанням нинішньої співбесіди стало, що саме змінилося порівняно з попереднім конкурсом, і чому ВККС та ГРМЕ мають дійти іншого висновку цього разу. Кицюк наголосила, що її слід оцінювати станом на тепер, посилаючись на позицію Верховного Суду щодо певної суб’єктивності критеріїв доброчесності, та заявила про готовність надати пояснення.

Щодо публікацій у Facebook вона пояснила, що зробила висновки з цієї ситуації і зараз би діяла інакше. Кицюк наголосила, що репост публікації відбувся вже в момент, як у неї закінчилися повноваження, тож вона не коментувала справу у своєму провадженні. Стосовно «виправлення описки» кандидатка акцентувала, що апеляційний суд скасував відповідне рішення з мотивів порушення процесу, зокрема неповідомлення органу досудового розслідування, через що орган фактично був позбавлений можливості надати пояснення. Однак апеляційний суд не констатував звуження судового рішення. Саме на цьому аспекті вона зосереджувала увагу під час пояснень.

Обговорили також обставини переведення Кицюк у 2013 році до суду в Києві. Членкиня ГРМЕ порушила питання, чи відбувалося таке переведення за реальною конкурсною процедурою, як того вимагав закон. На той момент переведення судді-п’ятирічки мало здійснюватися за результатами конкурсу з публічним оголошенням. Водночас інформація про оголошення конкурсу на сайті ВККС відсутня, а практика тих років уже ставала предметом критики з боку Громадської ради доброчесності.

Кицюк пояснила, що дізналася про вакансію, зіставивши інформацію про звільнення та переведення суддів. Вона також зазначила, що перевірка компетентності нібито відбувалася, але детальних обставин не навела. За її словами, на той момент було чотири кандидати на чотири вакансії, і всі були призначені. Водночас членкиня ГРМЕ звернула увагу на певну розбіжність у поясненнях щодо характеру цієї перевірки.

Також обговорили інцидент із патрульною поліцією у 2017 році. Кицюк зазначила, що не вважає, що порушувала правила дорожнього руху, та намагалася не ескалювати конфлікт. Кандидатка визнала, що, можливо, їй не вистачило навичок комунікації та психологічних знань, але умислу створювати конфлікт вона не мала.

Олексій Євтушенко

суддя Саксаганського районного суду

Співбесіда розпочалася з практичного досвіду Євтушенка, який, зокрема, включав розгляд корупційних справ. За словами кандидата, розгляд корупційних справ для нього не складний — складніші справи про людські долі.

ГРМЕ запитала в кандидата про історію з приватизацією однокімнатної квартири в Харкові у 2013 році. Експертам не було зрозуміло, яким чином кандидату вдалося приватизувати квартиру лише за 1 рік з моменту подання заяви. На той час Євтушенко працював керівником апарату Апеляційного суду Харківської області, й ГРМЕ встановила, що квартира йому була виділена Харківською міською радою у винятковому порядку. Це не була службова квартира, адже він подавався у загальному порядку для отримання громадянами житла. 

Однак сам кандидат не зміг навіть в загальних рисах пригадати, що це був за виняток. Євтушенко намагався отримати документи щодо процедури прийняття такого рішення міською радою, але вони були знищені через сплив строку зберігання. Про те, що квартиру йому надали як виняток, він нібито дізнався тільки у 2026 році.

Цікаво, що рішення про передачу квартири Харківська міська рада розглянула протягом 1 місяця, що, як зауваажили експерти, надзвичайно швидко. Євтушенко загалом повторив, що не знає чому його заяву так швидко розглянули, й додав: «Скажу відверто, коли я звертався із заявою, впевненість у тому, що я отримаю квартиру — це як виграти в лотерею», «просто пощастило — дуже шкода що я не можу цього довести».

Цю квартиру кандидат отримав у той час, коли мав частку власності на нерухомість в Чернігові. Через цей факт йому довелося доплатити частину вартості приватизованої квартири самостійно. У 2025 році все ж цю квартиру кандидат продав, однак, за його словами, не планував збагачуватися, адже за ці кошти купив нерухомість на батьківщині матері. 

Поцікавилися під час співбесіди і справою за позовом до харківських опалювальних мереж, де кандидата представляла в суд юридична компанія його дружини. У рішенні суд зобов’язав відшкодувати судді Євтушенку 5000 грн — вартість наданої правової допомоги. Кандидат підтвердив, що дійсно перераховував ці кошти як оплату послуг компанії дружини.

Євтушенко також перепросив, за вислів сказаний під час співбесіди на члена ВРП щодо того, що він завжди платить аліменти й «такою є природа української жінки вона завжди стягує аліменти для себе», пояснивши, що вислів міг бути некоректним, і він мав на увазі інше.

Члени ВККС вирішили дізнатися й історію з мобілізацією кандидата — у березні 2022 року він звернувся до Верховинського ТЦК та почав проходити службу, зокрема у ВСП. Служба кандидата тривала 4 місяці, й потребувало уточнення з якою метою він приєднався до війська, чи не було це заради отримання відповідного статусу.

На професійне ж запитання щодо останнього важливого рішення КСУ про тримання особи під вартою в умовах воєнного стану, кандидат не зміг дати відповідь, чого саме стосувалося рішення.

Загалом Євтушенко хвилювався під час співбесіди та дуже часто перебивав членів комісії, за що отримав зауваження.

Леся Скрекля

доцентка Львівського торговельно-економічного університету

Співбесіда розпочалася з обговорення мотивації кандидатки працювати у ВАКС. Скрекля наголосила, що вважає здійснення правосуддя у ВАКС вершиною юридичного фаху та бачить цей суд «судом справедливості», який разом з антикорупційною інфраструктурою може реально побороти корупцію в Україні.

Далі ГРМЕ запитала про її чоловіка — слідчого, який у 2018 році переміг у конкурсі до Державного бюро розслідувань. Кандидатку попросили пояснити, чи не бачить вона ризику конфлікту інтересів, адже ДБР також розслідує корупційні справи щодо топпосадовців. Скрекля відповіла, що в них із чоловіком спільні цінності, тому жодного тиску не може бути, ба більше, вона його не допустить.

Суттєвий блок співбесіди стосувався її наукової роботи. Експерти звернули увагу на схожість дисертації кандидатки з роботою іншого науковця. Кандидатка пояснила, що вони з колегою писали роботи паралельно, мали одного наукового керівника — професора В’ячеслава Навроцького — і використовували подібну методологію. Вона наголосила, що її дисертаційна довідка та стаття на цю ж тему були оприлюднені раніше, хоча захистився колега раніше за неї. Крім того, колега просив у неї текст дисертації для ознайомлення. Скрекля заявила, що не порушувала правил академічної доброчесності, але визнала, що передача своєї дисертації колезі була помилкою, яка стане їй уроком.

Далі ГРМЕ поставила запитання про майновий стан родини. Кандидатка пояснила, що проживає у квартирі батьків у Львові, придбаній у 2016 році за 1,3 млн грн. За її словами, батьки заробили ці кошти під час поїздок на заробітки до росії у 2000-х роках.

Крім того, Скрекля розповіла про купівлю квартири у Києві за 3,7 млн грн у 2026 році. За її словами, родина накопичувала кошти 13 років, не маючи до того власного житла. Квартира перебуває на стадії незавершеного будівництва, а в майбутньому подружжя не виключає можливості її продажу, щоб придбати житло у Львові.

Також у 2021 році чоловік Скреклі придбав автомобіль зі США у пошкодженому стані за 9,5 тис. доларів, на ремонт якого витратили загалом 16,5 тис. доларів. Кандидатка зазначила, що родина мала достатні доходи, адже її чоловік отримує високу заробітну плату.

ВККС також звернула увагу на низку неточностей у деклараціях. Скрекля підтвердила, що у вартості паркомісця допущено описку (120 тис. грн). Різницю в датах набуття частки квартири в деклараціях своєї та чоловіка пояснила неуважністю останнього. Також зазначила, що ненавмисно не відобразила право на адвокатську діяльність, адже розділ заповнила механічно.

Комісія нагадала, що в декларації вартості батьківської квартири у Львові Скрекля вибрала пункт «не застосовується». Кандидатка пояснила це браком досвіду у заповненні документів, наголосивши, що не мала наміру щось приховувати.

ВККС зауважила також, що у декларації родинних зв’язків та декларації доброчесності є помилки — кандидатка вписала всіх родичів підряд і заповнила документ лише за 2024 рік, хоча потрібно було за весь період життя. Скрекля пояснила це необізнаністю. 

Окремо ВККС звернула увагу на пункт анкети, де кандидатка вказала, що не брала участі в конкурсах, хоча фактично зараз проходить добір до місцевих судів. Скрекля визнала, що знову припустилася помилки.

Комісія поцікавилася також джерелами заощаджень родини, зазначених у деклараціях за 2018–2019 роки. Скрекля пояснила, що всі її доходи відкладалися, а сім’я жила за заробіток чоловіка.

Наостанок Комісія висловила сумнів щодо великої кількості її наукових робіт у співавторстві, що є нетиповим для правничих досліджень. Скрекля пояснила, що така співпраця була частиною академічного обміну, і вона не мала на меті штучно збільшувати кількість публікацій.

Наталія Махно

суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області

Під час співбесіди частина запитань стосувалася майнових обставин родини, зокрема роботи батька за кордоном. Член ГРМЕ звернув увагу, що батько кандидатки працював у Франції, та попросив уточнити характер роботи й рівень доходів. Махно пояснила, що батько офіційно працював робітником і отримував, за її словами, дохід у розмірі до €2 тис. на місяць, а до Франції також працював в інших країнах.

Окремо обговорювалися обставини будівництва житлового будинку площею близько 140 кв. м, яке здійснювалося приблизно 30 років тому. Кандидатка зазначила, що будували господарським способом — власними силами. На запитання про подальші ремонти вона підтвердила, що вони проводилися, однак не змогла назвати орієнтовний обсяг витрат.

Предметом детальної уваги стала купівля Махно автомобіля HYUNDAI ACCENT 2008 року випуску у 2017 році за 48 744 грн. ГРМЕ звернула увагу на можливе заниження вартості транспортного засобу з огляду на ринкові ціни. Кандидатка пояснила, що автомобіль потребував ремонту, а кошти на придбання були її особистими заощадженнями із заробітної плати. Водночас за словами члена ГРМЕ, підтвердження ремонту авто були надані лише частково. Один із членів ВККС зауважив, що за такої вартості для попереднього власника вигіднішим міг бути продаж авто на металобрухт, що додатково посилило сумніви щодо реальності заявленої ціни.

Окремий блок запитань стосувався академічної діяльності кандидатки — члени комісії з’ясовували причини зміни кандидаткою наукового керівника та навчального закладу. Махно пояснила, що в першому закладі не було можливості сформувати спеціалізовану вчену раду через відсутність профільних науковців, а також що основна частина дослідження вже була виконана на момент переходу. Водночас член ВККС звернув увагу на наявність у першому закладі висновку з застереженнями щодо готовності роботи та на те, що на момент завершення аспірантури дослідження не було виконане повністю. Це поставило під сумнів послідовність пояснень кандидатки щодо мотивів зміни закладу. Інший член ВККС також звернув увагу, що у першому навчальному закладі у ті роки здійснювався захист наукових робіт за схожою тематикою, що поглибило сумнів щодо неможливості утворити спеціалізовану вчену раду.

Також обговорювалася декларація доброчесності Махно. Кандидатка зазначила, що не притягалася до відповідальності. Водночас під час співбесіди вона підтвердила факт складання щодо неї постанови за порушення ПДР, яку оскаржувала — згодом її було скасовано через відсутність складу правопорушення вищим органом.

Олександр Вернигор

адвокат

Під час співбесіди ГРМЕ приділила окрему увагу фінансовій моделі діяльності кандидата: основну частину доходів у 2024 році він отримував через ФОП (де податкова ставка нижча), тоді як дохід від незалежної професійної діяльності склав лише приблизно 20% від загальної суми за рік. Кандидат пояснив це тим, що має право обирати формат надання послуг, це не заборонено законом. За його словами, кошти як адвокат він отримував лише тоді, коли клієнт наполягав на укладенні договору саме про надання правничої допомоги з ним як з адвокатом. В інших випадках він укладав договори як ФОП, що викликало чимало запитань у членів ГРМЕ.

Також у закритому засіданні обговорювалися питання щодо стану здоров’я, на підставі якого кандидат має відстрочку від мобілізації.

Окремо розглянули питання податкової дисципліни Вернигора, щодо якого було відкрите виконавче провадження через несплату ЄСВ. Ситуацію він назвав помилкою яку допустив у звітності за 2020 рік (під час пандемії COVID-19 були пільги на сплату ЄСВ), яку податкова не дозволила виправити. Суд зрештою підтримав позицію контролюючого органу, після чого кандидат не оскаржував рішення та сплатив нарахування.

Членів ВККС зацікавив успішний досвід кандидата в оскарженні рішень податкової в адміністративному (позасудовому) порядку, особливо враховуючи його минулу роботу в податкових органах. Зважаючи на низький відсоток задоволення таких скарг в Україні, Комісія поцікавилася секретом успіху. Вернигор пояснив, що просто готував якісні обґрунтування проти очевидно протиправних рішень, а будь-який вплив на колишніх колег категорично заперечив.

Щодо зв’язків із партією «Наш край»: у даних ЦВК Вернигор значився членом виборчої комісії від цієї політсили (ПІБ та ІПН збігаються). Проте кандидат заявив, що членом комісії ніколи не був і взагалі не брав участі у виборах, припустивши, що його могли внести до списків помилково без його відома.

Про конкурс в Антикорсуд

Ще в червні минулого року Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) оголосила про третій конкурс на посади суддів до Вищого антикорупційного суду (ВАКС). На цей раз вакантними є 23 посади: 13 — у ВАКС (перша інстанція) та 10 — в Апеляційну палату ВАКС.

Важливою зміною є те, що тепер відбір «єдиний»: кандидати могли подаватися на конкурс до суду першої та апеляційної інстанцій одночасно. А місця в Апеляційній палаті займуть ті з охочих потрапити в обидва суди, хто набере найбільшу кількість балів під час оцінювання.

Нагадаю, що така велика кількість вакантних посад в обидві інстанції Антикорсуду зумовлена невдачею минулого конкурсу до ВАКС. Тоді після довгого відбору омріяне місце в суді отримали лише дві кандидатки. Водночас була потреба в заповненні аж 25 місць. До того ж збільшення кадрового складу ВАКС — одна з вимог для отримання фінансової допомоги в межах Ukraine Facility Plan.

Наприкінці минулого року ми дізналися про результати практичного іспиту кандидатів. Саме на цьому етапі в попередньому конкурсі відсіяли 84% учасників, а от з другого заходу його успішно склали аж 73 із 85 кандидатів. Тобто на одне вакантне місце судді ВАКС тепер претендуватиме 3,2 кандидата — що набагато краще, ніж минулого разу, коли перед співбесідами на одне місце претендувало 0,3 кандидата.

І от уже два тижні триває найоб’ємніший етап конкурсу — співбесіди з кандидатами за участі Громадської ради міжнародних експертів (ГРМЕ) та ВККС. За цей час їх відбулося вже 33. Експерти Transparency International Ukraine уважно стежили за розмовами з кандидатами та виділили окремі ключові моменти.

Наголошу, що на співбесідах кандидатів передовсім запитують саме про проблемні факти з їхньої біографії, тому й загальна картина здаватиметься більш негативною, ніж є насправді. До того ж комісія не дає свого фідбеку на відповіді кандидатів, і ми можемо лише здогадуватись, чи задовольнили експертів такі роз’яснення.

Що цікавого на співбесідах?

Новинкою цьогорічного оцінювання стало те, що члени комісії проаналізували історію пошуку кандидатів в Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР) у режимі повного доступу. Увага до цього питання зросла недарма: не так давно НАБУ відкрило кримінальне провадження щодо систематичного використання адвокатами повного доступу для цілеспрямованого пошуку інформації про кримінальні провадження та слідчі дії. 

Під час співбесід члени ГРМЕ та ВККС не раз запитували окремих суддів і колишніх помічників суддів про пошук інформації щодо себе та близьких осіб. Адже вони мають змогу бачити всі персоналізовані рішення та потенційно можуть використати цю закриту інформацію у власних інтересах. Це перший конкурс, де аналіз історії пошуку в ЄДРСР є повноцінним елементом оцінювання. Тому окремо відзначу ВККС та ГРМЕ, які не лише отримали відповідні дані, а й інтегрували їхній аналіз в процес оцінювання кандидатів.

За перші два тижні співбесід таке питання поставили шістьом кандидатам: Назару Гриню, Віті Матолич, Дмитру Мовчану, Андрію Дудікову, Віктору Антипенку та Оксані Євлах. Зокрема, Дудіков 240 разів шукав інформацію, яка не стосувалася його справ, з них 75 разів – про колишнього чоловіка сестри, а в історії пошуку Мовчана зафіксовано понад 100 запитів із ПІБ близької йому особи. Аргументація кандидатів була різною: від професійної цікавості до бажання не допустити потенційного конфлікту інтересів. 

Чимало запитань членів ГРМЕ та ВККС стосувалося суттєвого заниження доходів та цін на майно в деклараціях. Наприклад, адвокатка Ірина Кузіна під час роботи в компанії «Ілляшев та партнери» за неповний 2015 та 2016–2017 роки отримала близько 50 тис. грн. А надавати відомості про доходи відмовилась, спираючись на угоду про нерозголошення. 

Також «рекорди з економії» ставила сім’я з п’яти осіб доцента Олександра Острогляда: у 2016 році вони витратили лише 25,6 тис. грн (приблизно $83 на місяць), а у 2017-му — 36 тис. грн. Кандидат пояснив: тесть та теща оплачували комунальні послуги, а батьки забезпечували сім’ю продуктами й консервацією. Відповідаючи на запитання про суттєве заниження ціни будинку, який Острогляд придбав у сина свого наукового керівника, кандидат розповідав про його занедбаність: «Плитка була покрита шаром хвої, а на ній росли гриби-лисички». Попри скромний побут, родина придбала три нові авто із салону, а тесть та теща стали власниками двох квартир у ЖК у центрі Києва. 

Доброчесність Олександра Дудченка, доцента кафедри кримінального процесу НЮУ, викликала сумніви через аномальний дохід в 1 млн грн від однієї торгової точки з маржею до 120%, яку він закрив одразу після отримання прибутку. Свої статки, зокрема авто, житло та студентські заощадження у $12 тис., пояснював статусом сироти, спадком, допомогою родичів та надмірною ощадливістю.

Щодо Віти Матолич, судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області, у членів комісії виникли підозри, що кандидатка користується незадекларованим авто матері, на якому потрапила в ДТП. Пояснення про те, що вона витрачає до 7 годин на добу, добираючись на роботу громадським транспортом, — експертів ГРМЕ та ВККС не переконали.

Ще один кандидат, Євген Капітонов, суддя Вільнянського райсуду Запорізької області, не вказував у деклараціях житло у Вільнянську, а Mercedes-Benz, за зазначеними ним даними, купив сам у себе. Зрештою, Капітонов визнав ці факти та погодився з рішенням Етичної ради ВРП від грудня 2025 року щодо його невідповідності критеріям професійної етики та доброчесності. 

Подарунки — теж цікавий елемент декларацій кандидатів. До прикладу, судді Роменського міськрайонного суду Сумської області Оксані Євлах влітку 2022 року не близька до сім’ї особа подарувала будинок у Ромнах. Це очевидно зацікавило комісію. Кандидатка пояснювала, що нерухомість для неї купував колишній чоловік при розлученні, а він вже домовився з власником оформити саме договір дарування, попри фактичну купівлю. Або ж суддя Приазовського районного суду Запорізької області Євген Діденко отримав у дарунок від матері будинок вартістю 20 тис. грн. Сама мати придбала його за 193 тис. грн, проте причину різниці кандидат згадати не зміг.

У деяких кандидатів були помітні проблеми із знанням правових понять. Іван Посохов, суддя Сіверськодонецького міського суду Луганської області, не пояснив значення «Habeas Corpus» та зміст Антикорупційної стратегії. А от Наталія Дорошенко, суддя Рівненського окружного адміністративного суду, не до кінця розібралася із поняттям «викривач» та тим, як йому визначається розмір винагороди. Назар Гринь, суддя Саксаганського районного суду Кривого Рогу, не зміг чітко назвати перелік злочинів, пов’язаних з корупцією, та розмито відповів на питання про розмежування адміністративних корупційних злочинів. 

Окрему увагу надали попереднім публічним діям та рішенням деяких кандидатів. До прикладу, чинна суддя ВАКС Олена Танасевич, пояснюючи свою участь у так званій «вечірці Ківалова», де були також фігуранти публічно відомих кримінальних проваджень, наголошувала на формальності заходу. А адвокат Дмитро Остапенко, пояснюючи свій голос за Олену Думу на посаду очільниці АРМА (відкликав його після публічного резонансу), наголосив, що ця помилка стала для нього уроком щодо важливості повноти перевірки даних. 

У Віктора Маслова, чинного судді ВАКС, багато запитували про порушення таємниці нарадчої кімнати у справі Онищенка, через що АП ВАКС повернула її на новий розгляд. Тоді колегія перебувала в нарадчій кілька місяців, протягом яких судді відвідували навчальні заходи та з’їзд суддів. Кандидат наголосив, що фізичне перебування в приміщенні суду аж стільки часу неможливе, а порушення в цих діях немає, адже судді не спілкувалися зі сторонніми особами та відвідували лише обов’язкові заходи.

Адвокату Олександру Штіфонову довелося надавати роз’яснення щодо профілю на сервісі Pravoved.ru, де у вересні 2014 року від імені кандидата, ймовірно, надавалися консультації щодо законодавства РФ. Штіфонов заявив, що йому «невідомо про таку реєстрацію». Проте поєднання цього факту з поїздками до окупованого Криму викликає занепокоєння. 

Були серед кандидатів й ті, які вирізнялися особливою наполегливістю. Наприклад, Олег Кімстачов, помічник судді АП ВАКС, уже втретє бере участь у конкурсі до ВАКС. Торішня спроба завершилася негативним для нього результатом якраз на стадії оцінювання за участі ГРМЕ. Тоді кандидат, очевидно, не спростував обґрунтовані сумніви, які стосувалися обставин його звільнення з посади судді, розгляду справи щодо колеги-судді того ж суду, а також походження коштів на подарунок у криптовалюті, отриманого від матері. Тож цього разу головним питанням від експертів було: що саме змінилося в поясненнях кандидата та його позиції. Проте чогось нового ми не почули.

Яка ж мотивація в кандидатів проходити такий довгий та складний конкурсний відбір? Це також було одним із запитань комісії.

Марта-Марія Яциніна, старша викладачка Українського католицького університету, пояснила своє бажання логічним розвитком кар’єри, цікавістю бути практиком та глибоким науковим інтересом до кримінального права та спецсуб’єктів (службових осіб). Віктор Антипенко, суддя Рокитнянського районного суду Київської області, аргументував своє рішення, зокрема, бажанням отримати «більш престижну професію», і хоч у ВАКС працювати набагато важче «це перекривається потужним соціальним пакетом». Адвокат Олександр Штіфонов мотивацію стати суддею пояснив бажанням бути корисним суспільству, оскільки як адвокат він обмежений інтересами клієнта.

Цікаво, що Микола Рубащенко, доцент кафедри кримінального права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, одночасно бере участь також і в конкурсі до апеляційного суду в Харкові. Він відверто відповів, що у разі успіху в обох конкурсах надасть перевагу саме харківському суду, адже там його «альма-матер», а робота в апеляції приваблює ширшим спектром справ, порівнюючи з вузькою спеціалізацією ВАКС.

***

Тут ще раз зазначу, що наведені типи запитань притаманні усім конкурсам, де кандидати проходять перевірку на доброчесність. Майно, рішення на попередніх посадах, контакти з країною-агресоркою — про все це запитують завжди, і це добре. Важливим є те, які саме відповіді дають кандидати або як спростовують зазначене.

Попереду ще понад два тижні співбесід — триватимуть вони до 17 березня. Бачимо, що члени конкурсної комісії ґрунтовно підійшли до опрацювання та аналізу досьє кандидатів, а тому запитань до кожного конкурсанта є вдосталь. Ми ж в TI Ukraine продовжуємо стежити за перебігом співбесід та розповідати про ключові моменти. Сподіваємося, що цього разу нарешті вдасться заповнити усі 23 вакантні місця в Антикорсуді, а обрані кандидати відзначаться відданістю своїй посаді.

Наталія Дорошенко

суддя Рівненського окружного адміністративного суду

Співбесіда розпочалася з питання про садовий будиночок, який було задекларовано у 2013 році. Зі слів кандидатки, будували його ще у 2003 році власними руками її чоловік та його батько. Водночас земельна ділянка була приватизована лише у 2024 році, що зацікавило членів ГРМЕ, адже будівництво відбувалося на неприватизованій нерухомості. Дорошенко пояснила, що будинок зводився на території дачного кооперативу, а зараз відбувається його передача до складу територіальної громади. Будинок наразі не зареєстровано як житловий, і як тільки він буде відповідати вимогам його так зареєструють.

Поцікавилися члени ГРМЕ та ВККС також долею гаражного бізнесу її чоловіка Дорошенко. Кандидатка пояснила, що підприємництвом чоловік займається з 1998 року самотужки, наразі на 1 групі ФОП; сплатив орендну плату за приміщення для цього у 2025 році в розмірі майже понад 46 тис. грн. 

Однак у члена ВККС виникло запитання щодо рентабельності його власної справи – ремонту автомобілів. Дохід чоловіка Дорошенко становить 350 тис. грн і, зважаючи на податки, витрати на оренду, комунальну плату та купівлю запчастин, такий бізнес видається нерентабельним. Тому виникає сумнів, що чоловік декларує всі доходи. На це Дорошенко відповіла, що у її сім’ї немає розподілу на чоловічу та жіночу роботу, вони у шлюбі 36 років, вона завдячує своєму чоловіку підтримкою — у всіх, хто знає як він працює, таких сумнівів не виникне.

Члени ВККС також цікавилися рішеннями, які кандидатка приймала за часів Революції Гідності як суддя Рівненького окружного адміністративного суду у 2013 році, зокрема щодо скасування рішень місцевих рад про вивішування прапора Європи поряд з Державним прапором у дні свят та під час проведення міжнародних заходів. Суддю Дорошенко запитали, чиї та які саме права порушувалися цим рішенням місцевих рад, з огляду на завдання адміністративного судочинства.

Кандидатка відповіла, що хоч з обох боків сторонами були органи державної влади, це були справи за позовами прокурорів, які через свої повноваження зобов’язані були дбати про захист інтересів держави, й чинне на той час законодавство надавало їм такі можливості. Встановлення такої обставини було достатньою підставою для скасування рішення місцевих рад.

Виникло і питання щодо професійних компетентностей судді. На запитання про те, яким чином визначається розмір винагороди викривачу, кандидатка не змогла коректно відповісти. Також не достатньо чіткою була відповідь щодо визначення поняття «викривач».

На останок здивувала члена ГРМЕ відповідь пані Дорошенко на питання, чи стикалася вона безпосередньо з проявами корупції. Вона відповіла, що ніхто ніколи не намагався на неї вплинути, ніхто ніколи не намагався сконтактувати з нею щодо корупційних способів вирішення справ. На що член ГРМЕ сказав, що у це «складно повірити».

Владислав Кухта

голова суду Чернігівського районного суду Чернігівської області

Розпочали співбесіду з питання ГРМЕ про те, як кандидат як голова суду доклався до того, аби в суді була атмосфера вільна від корупції. На що Кухта відповів, що наразі у суді всього 4 судді, і вони «на виду один в одного». А будь-які відхилення від чесного розгляду справ будуть помітні колегам.

Після цього представниця ГРМЕ уточнила, чи не вбачає кандидат додаткових корупційних ризиків у тому, що всі судді бачать, кому призначаються справи. А подекуди можна навіть спрогнозувати кому піде справа, якщо хтось хворіє тощо. Кандидат відповів, що у них працює авторозподіл. Крім того, для деяких справ потрібна колегія з трьох суддів, тому вони відкладають засідання, поки колеги не вийдуть з лікарняного. Таким чином, ситуацій, де можна було б передбачити, якому судді попадеться справа, не було.

Наступним від ГРМЕ було питання щодо дисциплінарної відповідальності кандидата, до якої його притягнула ВРП у 2020 році за самоусунення від розгляду кримінальної справи. Самовідвід був здійснений через знайомство дружини кандидата з одним із адвокатів у справі. Тому, аби не давати захиснику можливості оскаржити рішення через таке знайомство, кандидатом та іншими суддями колегії був задоволений самовідвід. Як наслідок, Кухту притягнули до дисциплінарної відповідальності за порушення правил щодо відводу. Це рішення ВРП він не оскаржував.

Кандидат не зазначив цей факт у декларації доброчесності за 2021 рік, оскільки вважав, що у 2019 році ще не був притягнутий до відповідальності, а в грудні 2020 року вона вже була погашена. Тому не вбачав необідності зазначати цю інформацію, хоча пізніше визнав, що це може бути не зовсім етично.

Поцікавилися у судді також негативною практикою закриття проваджень у справах про нетверезе керування транспортним засобом (ст. 130 КУпАП) через сплив строків. На це він пояснив, що такі рішення мали місце, коли строк притягнення до відповідальності складав 3 місяці, однак через підсудність суду на сільську місцевість, щоб відправити поштове повідомлення потрібно щонайменше 3 дні, крім того, ще потрібен час аби отримати повістку або щоб вона повернулася у разі неотримання. Таким чином і спливали строки, втім суддя відмітив, що відколи строк притягнення до відповідальності становить 1 рік, подібних випадків у суді немає.

Комісія звернула увагу судді, що у іншій справі за статтею 130 КУпАП (водіння транспортного засобу у нетверезому стані) суддя також визнав правопорушення малозначним. Але в цей час набули зміни до законодавства, які забороняли визнавати правопорушення за цією статтею малозначними. Суддя визнав помилку, перед тим пояснивши, що особа, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, була онкохворою.

Наступні питання стосувалися професійної етики кандидата як судді. Зокрема щодо ситуації, коли він припинив своє головування у суді на 2 місяці, після чого знову був обраний на посаду голови суду вже втретє. Річ у тім, що законодавство забороняє обиратися на посаду голови суду тому самому судді понад два строки підряд. Таким чином, така «пауза» у головуванні суду виглядає як обхід заборони, аби обратися на третій строк. Іншим дуже цікавим аспектом цієї ситуації є те, що суддя, яка була обрана на посаду голови після Кухти і пробула на ній 2 місяці, після досягнення стажу, одразу подала у відставку з довічним грошовим утриманням. При цьому законодавство також передбачає, що за обіймання посади голови суду суддя отримує додаткові 10% окладу. Отже вказана суддя вийшла у відставку з додатковими 10% до грошового забезпечення, а кандидат Кухта зміг переобратися втретє.

Кандидат пояснив, що обмеження повноважень на 3 роки він сприймає позитивно, втім його колеги-судді не хочуть обиратися головою суду. Ба більше, після закінчення другого строку головування кандидат пішов у відпустку, щоб дати час колегам обговорити та погодити кандидата на посаду голови. Втім, окрім згаданої колеги, яка в результаті пішла у відставку, більше ніхто не зголосився.

На запитання Комісії щодо того, чи було кандидату відомо про намір цієї судді звільнитися він спочатку відповів ствердно, а потім зазначив, що «достеменно не знав». Також зазначив, що сподівався: «вона попрацює ще хоча б півтора року». На запитання, чи виїхав Кухта зі свого кабінету голови за час головування іншої судді, він відповів «ні».

ВККС уточнила, чому кандидат не пояснив ці всі обставини у відповідь на запит ГРМЕ, на що отримала відповідь, що тоді він не вбачав необхідності, адже «завжди діяв чесно».

Ігор Макарик

адвокат

Співбесіду з кандидатом розпочали з питань мотивації та відсутності суддівського досвіду. Ігор Макарик зазначив, що вважає відсутність досвіду в суді перевагою, оскільки це дозволяє дивитися на кримінальний процес під іншим кутом. Він також підкреслив свою високу компетентність, заявивши, що на іспитах добре написав процесуальні документи, за його словами, навіть краще, ніж чинні судді ВАКС.

Значна частина запитань членів ГРМЕ та ВККС стосувалася фінансової доброчесності та можливого конфлікту інтересів. Зокрема зацікавлення викликала оренда Макариком офісу для здійснення адвокатської діяльності. Кандидат орендує приміщення у Львові площею 49,1 кв. м за 1000 грн у свого роботодавця. На запитання, чи є така ціна ринковою, він відповів ствердно, посилаючись на досвід інших адвокатів. 

Також в процесі співбесіди з’ясувалося, що кандидат безоплатно представляв у судах інтереси родичів власників підприємства, де він працює та орендує приміщення за 1000 грн. Макарик не вбачає в цьому конфлікту інтересів або зв’язку з низькою вартістю оренди: «Вся моя робота і все моє оце життя юридичне — я вважаю, що це хоббі, це моя сродна праця». Кандидат стверджує: під час воєнного стану він вирішив, що надаватиме всі адвокатські послуги безоплатно («pro bono»). 

ВККС звернула увагу на рішення Сихівського райсуду від 2023 року, згідно з яким на користь клієнта кандидата було стягнуто 5 тис. грн витрат на правничу допомогу, проте у податковій звітності ці кошти не були відображені. Кандидат пояснив це тим, що або договір був розірваний, або кошти фактично не сплачувалися, попри рішення суду.

Ми в TI Ukraine також при перевірці цього кандидата виявили справу, де кандидат у Теребовлянському районному суді представляв інтереси позивача — свого батька, колишнього суддю цього ж суду. У 2022 році суд задовольнив позов батька кандидата та стягнув понесені ним судові витрати, в тому числі на правничу допомогу за рахунок бюджету в розмірі 2000 грн.

Окрему увагу на співбесіді приділили питанню військового обов’язку. Кандидат отримав статус заброньованої особи влітку 2024 року як юрисконсульт критично важливого підприємства. На питання про дії щодо виконання обов’язку у період з 2022 по 2024 рік, Макарик відповів, що звертався до ТЦК для уточнення даних, де йому нібито повідомили, що «питання по його кандидатурі не розглядаються».

Кандидат не зміг відповісти на питання про кількість країн Європи, де діють антикорупційні суди, хоча під час співбесіди сам вказував на бажання долучитися до «європейської сім’ї». Також Макарик перебивав членів Комісії, через що йому робили зауваження з проханням дослуховувати запитання до кінця.

Олена Танасевич

суддя ВАКС

Співбесіда з Оленою Танасевич значною мірою була зосереджена на обставинах її участі у заході, що отримав публічний резонанс як «вечірка Ківалова». За поясненням кандидатки, вона прибула до приміщення навчального закладу поза робочим часом для обговорення організації онлайн-лекцій. Уже на місці керівник повідомив про проведення передноворічного заходу та запросив її коротко долучитися. Кандидатка погодилася, зазначивши, що планувала залишатися не більше 15–20 хвилин.

Описуючи перебування на заході, Танасевич зазначила, що, увійшовши до приміщення, побачила серед присутніх осіб, які, за її словами, були фігурантами публічно відомих кримінальних проваджень. Вона стверджувала, що усвідомлювала потенційну чутливість такої ситуації, тому уникала будь-якого спілкування з цими особами, а вони, зі свого боку, не ініціювали контакту. Окремо кандидатка підкреслила відсутність будь-яких скарг на її дії до Вищої ради правосуддя, а ще згадала про публічні пояснення, зокрема участь у розмові з директором Transparency International Ukraine. На уточнення щодо обізнаності про закиди на адресу Сергія Ківалова Танасевич відповіла, що контактувала не з ним особисто, а з керівником відповідного підрозділу закладу, та додала, що їй не відомо про наявність кримінальних проваджень щодо Ківалова.

Наступний блок питань стосувався декларування та фінансових обставин. ГРМЕ та ВККС звернули увагу на результати повної перевірки декларацій та наявність неточностей у них. Танасевич пояснила це особливістю антикорупційного законодавства та можливістю різних підходів до тлумачення, заперечивши намір приховувати інформацію. 

Окремо обговорювалося питання вартості транспортних засобів. Кандидатка зазначила, що частина автомобілів перебувала у власності юридичних осіб та використовувалася на праві користування, тому, на її думку, вона не несе відповідальності за їх придбання, відповідно і не обізнана про вартість. При цьому наголосила, що вказувала їх у деклараціях навіть за відсутності прямого обов’язку щодо цього. Член ГРМЕ також порушив тему можливого приховування активів через компанії, наголосивши, що відсутність чітких відповідей щодо вартості авто може створювати відповідне враження, і що вона як суддя ВАКС мала б демонструвати стандарт надання інформації. 

Члени ВККС також поставили низку уточнювальних запитань щодо характеру співпраці Танасевич з навчальними закладами, повідомлень про втручання у діяльність судді, перетину державного кордону та окремих аспектів декларування. Кандидатка визнала недекларування земельної ділянки у декларації за 2021 рік та зазначила, що чоловік запізно надав їй інформацію. Вона самостійно зверталася до НАЗК через особистий кабінет, коли дізналася про її набуття чоловіком. 

Також обговорювалося користування службовим житлом у Києві. Кандидатка пояснила, що в час декретної відпустки ним фактично не користується, а проживає з дитиною у передмісті Києва. Пояснила це тим, що квартира знаходиться поруч із військовим об’єктом, а також у ній відсутні тепло та електрика, що робить помешкання небезпечним для проживання з малою дитиною.

Микола Рубащенко

доцент кафедри кримінального права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Співбесіда розпочалася з запитання про професійні здобутки кандидата, якими він пишається. Серед п’яти ключових речей Рубащенко назвав наукову діяльність, дисертації щодо національної безпеки та відповідальності за колабораціонізм, а також експертну участь у розробці законопроєкту про криміналізацію порушень санкцій.  На уточнення ГРМЕ щодо членства в робочій групі зі змін до Кримінального Кодексу, кандидат пояснив, що був експертом з оцінки проєкту та розробки законопроєкту про криміналізацію порушень законодавства про санкції. 

На запитання про його зауваження в мотиваційному листі щодо браку обґрунтування судових рішень, кандидат не зміг пригадати конкретних прикладів такої проблеми в практиці ВАКС, пояснивши це невеликою кількістю власних статей з антикорупційної тематики. ГРМЕ також запитала про його роботу в «Інституті законодавчих ідей» та можливий конфлікт інтересів, якщо він стане суддею ВАКС. Рубащенко зазначив, що хоча ризик конфлікту інтересів існує в будь-якій діяльності, у його випадку він не є «екстремально високим».

ГРМЕ поцікавилася мотивацією кандидата, оскільки він одночасно бере участь у конкурсі до апеляційного суду в Харкові. Рубащенко відверто заявив, що у разі успіху в обох конкурсах надасть перевагу саме Харківському апеляційному суду. Таку пріоритетність він обґрунтував тим, що в Харкові його «альма-матер», а робота в апеляції приваблює ширшим спектром справ порівняно з вузькою спеціалізацією ВАКС.

ГРМЕ та ВККС вказали на розбіжності в декларуванні місця проживання та складу сім’ї. Рубащенко пояснив, що з 2006 по 2022 рік мешкав у гуртожитку, а після початку повномасштабного вторгнення переїхав до батьків у село Миронівка. Кандидат зазначив, що гуртожиток вказував у декларації лише доти, доки діяв договір оренди. Відсутність у декларації за 2022 рік брата, з яким він також проживав у селі, Рубащенко обґрунтував правилом «183 днів», зазначивши, що ретельно вираховував термін спільного побуту для дотримання вимог закону.

У ВККС також виникли запитання щодо оренди квартири в Києві, зокрема через відсутність реквізитів власника. Кандидат зазначив, що цей договір не має юридичного значення та підписаний між подругою батька власниці та його другом. Щодо доходів батька від обробки близько 11 га землі у 2022 році, які склали лише 16 тис. грн, Рубащенко зауважив, що не втручається у ці справи, а цифри взяв із кабінету платника податків батька. Він додав, що такий дохід є цілком імовірним, а діяльність могла бути навіть збитковою.

ВККС звернула увагу на нетипову активність кандидата як ФОП: у 2023 році після 6 місяців роботи та отримання 76 тис. грн доходу він припинив ФОП. Але згодом уклав ще два договори як фізична особа, а у 2024 році знову відкрив ФОП. Рубащенко пояснив це «першою спробою» та відмовою замовників працювати з ним як з підприємцем, заперечивши при цьому спроби оптимізації оподаткування. Також у ВККС виникло запитання щодо задекларованих роялті у розмірі 12 тис. грн за експертну оцінку — кандидат пояснив таке формулювання вимогами організацій-замовників, для яких розробляв тести.

На завершення, відповідаючи на запитання про брак судового стажу, кандидат визнав, що не має жодного досвіду в суді. Він пояснив, що його кваліфікація також ґрунтується на аналізі рішень та перегляді трансляції судових засідань ВАКС. Рубащенко наголосив, що надихається прикладом колег-науковців, які реалізували себе у ВАКС та Верховному Суді.

Ірина Кузіна

адвокатка

Під час співбесіди з Іриною Кузіною окрему увагу члени ГРМЕ та ВККС приділили її доходам — в окремі періоди вони видавалися суттєво заниженими. Кандидатка пояснювала це тим, що на початку кар’єри або коли хотіла здобути досвід працювала «на ім’я» або в системі безоплатної допомоги, а також знижувала навантаження у періоди вагітності. 

Окремо дослідили питання отримання Кузіною так званої «сірої» заробітної плати та доходів за період роботи в юридичній фірмі «Ілляшев та партнери». На пряме запитання про практику неофіційних виплат кандидатка підтвердила, що в минулому погоджувалася на такі умови, зауваживши, що сьогодні діяла б інакше. 

Подальша дискусія стосувалася співвідношення між озвученими нею поясненнями про престижність фірми та рівень винагороди і сумами, відображеними в офіційних даних (орієнтовно 50 тис. грн за неповний 2015 рік та 2016-2017 сукупно). Кузіна посилалася на відповідальність роботодавця за коректність фінансової звітності та обмеження можливості надати інформацію про дохід, пов’язаний з угодою про нерозголошення. Водночас такі пояснення, з огляду на розбіжності між декларованими обставинами та обсягом зафіксованого доходу, об’єктивно не усувають обґрунтованого сумніву щодо можливого отримання неофіційних виплат у цей період, зважаючи на пояснення самої ж Кузіної про високий статус фірми.

Чимало запитань стосувалися обставин, що були предметом розгляду Вищої ради правосуддя у зв’язку з повідомленням про втручання у діяльність судді у 2018 році. Члени ГРМЕ та ВККС детально з’ясовували роль та процесуальну поведінку Кузіної як адвокатки, включно із запізненням у засідання, поданням численних клопотань та загальною логікою дій сторони захисту. Кандидатка не погоджувалася з оцінками, наведеними у матеріалах ВРП, наголошувала на заувагах до процедури розгляду ВРП та власному баченні ситуації. Зокрема, пояснила, що запізнення були обумовлені об’єктивними причинами, про що вона завчасно повідомила суд, що підтверджується матеріалами справи.

Окремо обговорювалася поїздка Кандидатки до російської федерації у 2018 році. Кузіна пояснила, що відрядження до Москви було зумовлене професійною необхідністю в межах діяльності «Ілляшев та партнери» та пов’язане з роботою для клієнта з Казахстану. Пояснила, що не ночувала у Москві та не витрачала жодних коштів — всі витрати оплачувала юридична фірма, а робота в цей день відбувалася у її московському офісі.

Дмитро Остапенко

адвокат

Перші запитання від ГРМЕ на співбесіді з Остапенкмо стосувалися його реакції на спроби корупційного впливу — як з боку клієнтів, так і від колег, які намагалися використати його членство в ГРД для полегшення проходження кваліфікаційного оцінювання. Про ці випадки кандидат зазначив у своєму досьє. Остапенко відповів, що він припиняв будь-яке спілкування з такими людьми, вважаючи їх небезпечними для своєї репутації та кар’єри. Разом з тим Остапенко зазначив, що статус адвоката накладає на нього обмеження, передбачені правилами конфіденційності та адвокатської етики, — а отже, він не міг брати участь у конфіденційному співробітництві з правоохоронними органами для розслідування подібних звернень.

На запитання, чи повідомляв він колегам по ГРД про конкретні випадки тиску, Остапенко підтвердив: такі розмови відбувалися у спільному чаті ради. Відповідаючи на гіпотетичне запитання — що б він зробив у подібній ситуації вже як суддя ВАКС, — кандидат сказав, що закон зобов’язує суддю повідомляти про будь-яке втручання у свою діяльність, і він би дотримувався саме цієї норми.

Більша частина співбесіди Остапенка стосувалася історії з його участю у конкурсній комісії з відбору голови АРМА, а саме його голос за Олену Думу у фінальному голосуванні. Після реакції громадянського суспільства на обрання Думи очільницею АРМА, він відкликав свій голос і публічно вибачився за таке рішення. Показово, що Остапенко — єдиний із членів комісії, хто публічно прокомунікував помилковість голосування.

Спочатку експерт ГРМЕ уточнив хто делегував Остапенка у комісію, на що він відповів що це був тодішній Генеральний прокурор Костін. Після цього експерт ГРМЕ запитав чим мотивувався Остапенко голосуючи за Думу, а потім відкликаючи свій голос. Остапенко пояснив, що частина матеріалів про кандидатів надходила йому на електронну пошту, тоді як інші документи зберігалися на комп’ютері в Кабміні — і його не завжди повідомляли про нову інформацію. Зокрема, повна інформація від НАБУ щодо кримінального провадження стосовно Думи, як з’ясувалося пізніше, була лише на тому комп’ютері. Документи, які мав у розпорядженні Остапенко, не давали підстав вважати кандидатку підозрюваною. Остапенко пояснив, що, маючи повну інформацію, він «ніколи б не проголосував за пані Думу». 

Крім того, кандидат вказав, що сама процедура голосування не була проговорена заздалегідь і взагалі суперечила регламенту. Так, Остапенко вірив, що публічне голосування було рейтинговим, а в результаті голова комісії оголосила переможця фактично після першого туру.

Втім члени ГРМЕ і ВККС звернули увагу, що перед офіційним голосуванням повинен бути чіткий порядок денний, члени комісії мали інформацію від НАЗК, НАБУ, ГО тощо, і тому не мали би допустити таку помилку. Остапенко знову пояснив, що не мав доступу до всієї інформації. Відкликання голосу потягло за собою запитання від ГРМЕ: чи не означає це, що на суддівській посаді Остапенко так само реагуватиме на суспільний тиск і відкликатиме рішення після гучних публікацій. Кандидат пояснив, що вбачає різницю між роботою члена конкурсної комісії та суддею: у першому випадку значно більше дискреції, у другому — чітка процедура, нарадча кімната і система інстанцій. «Суддя не може відкликати свій голос», — підкреслив він, додавши, що процедура конкурсу АРМА була «більш політичною, ніж юридичною».

ВККС, однак, поставила і пряме запитання: чи не відчуває кандидат «професійну деформацію» від ідентифікації себе з громадянським суспільством? Остапенко відповів, що деформація в нього є, але адвокатська — схильність до критичного сприйняття інформації та недовіри навіть до власних клієнтів. Водночас визнав, що деякі громадські організації дратують його своєю комунікацією.

Серед інших питань ВККС зосередилася на декількох фактах із досьє кандидата. Зокрема, щодо позики у 25 тисяч доларів, отриманої в 2020 році та частково повернутої того ж року ($9 тис.). Втім ця сума не була задекларована як погашення боргу. Остапенко пояснив, що тодішня форма декларації технічно не дозволяла відобразити таке погашення. 

Стосовно членства у партії «Свобода» у 2013–2014 роках і балотування до Верховної Ради по мажоритарному виборчому округу №54 (м. Шахтарськ Донецької області) кандидат пояснив це бажанням протистояти тенденціям русифікації та сепаратизму на Донеччині за часів режиму Януковича. За словами кандидата, лише ця партія тоді пропагувала проукраїнську позицію. З березня 2014 року він припинив будь-яке партійне спілкування.

Назар Гринь

суддя Саксаганського районного суду Кривого Рогу

Співбесіда розпочалася з запитань ГРМЕ щодо земельної ділянки у Полтаві, яку Гринь отримав у 2010 році під час роботи в прокуратурі. Членів комісії зацікавило, що аналогічну землю тоді ж отримав і його брат-прокурор. Гринь пояснив, що діяв виключно в межах Земельного кодексу: написав заяву та оформив документи для будівництва. Він заперечив будь-який вплив на раду чи сплату внесків, а відсутність забудови пояснив тим, що зрештою залишився працювати у Кривому Розі.

Членів ГРМЕ зацікавила ситуація зі службовим житлом кандидата у двох різних містах. Щодо квартири в Кривому Розі, право користування якою він отримав у 2018 році, Гринь пояснив, що фактично там не жив і втратив на неї право у 2022-му. За його словами, квартира була без ключів, і йому порекомендували залізти у вікно, щоб туди дістатись. Також виявилось, що всередині мешкали безхатьки, тому він був змушений орендувати інше житло.

Паралельно виникли питання щодо службової квартири в Полтаві, отриманої ще у 2010 році. Кандидат не звільнив її після переходу з прокуратури в судді, оскільки там залишилася проживати його дружина (працівниця прокуратури), а потім почали проживати її батьки, які мають статус ВПО. Хоча Гринь мав лише приблизно 9 років стажу, на момент звільнення він вважав, що мав право не звільняти житло. Також кандидат уточнив, що його колишня дружина фактично не проживає там з 2018 року.

ГРМЕ також звернула увагу на придбання квартири тещею кандидата у Кривому Розі, де зараз проживає сам Гринь із дружиною. Запитання виникло, оскільки кандидат мав довіреність на купівлю цього майна, але не вказав його вартість у декларації. Гринь визнав це як помилку, пояснивши, що хоча знав ціну при підписанні договору, не відобразив її. Окрему увагу приділили ціні об’єкта, осільки квартира була куплена за 164 тис. грн, що, за даними ГРМЕ, втричі нижче ринкової вартості. Кандидат заперечив заниження ціни, мотивуючи таку суму терміновим виїздом власників до Польщі та радянським ремонтом помешкання. Він також наголосив, що не докладав власних коштів до цієї покупки, оскільки квартира була придбана виключно за гроші тещі. 

ГРМЕ порушила питання щодо судових спорів про аліменти. У 2018 році позов подала перша дружина кандидата, а у 2020 році — нинішня дружина, попри перебування у шлюбі. Гринь пояснив позов другої дружини її бажанням урівняти права дітей. Згодом кандидат сам подав позов про зменшення розміру виплат.

ВККС звернула увагу на відсутність в анкеті кандидата прикладів справ щодо корупційних правопорушень, хоча він розглядав 9 таких адміністративних проваджень. Гринь пояснив, що пам’ятає, як одну було закрито за строками давності, а за іншими він не виніс остаточного рішення через закінчення своїх суддівських повноважень.

ВККС обговорила затягування справи щодо притягнення до відповідальності судді. Гринь пояснив це тривалим передаванням справи між судами та неможливістю розгляду без участі самої особи. Також Комісія звернула увагу на 24 дисциплінарні скарги, зокрема від Генпрокурора щодо справи за ст. 130 КУпАП стосовно прокурора. ВККС здивувала швидкість розгляду — рішення про закриття винесли за тиждень. Кандидат заперечив наявність підстав для самовідводу в даній справи, зазначивши, що хоч цей прокурор і підтримував державне обвинувачення у деяких справах Гриня, з ним його пов’язували лише службові відносини. Справу суддя закрив за відсутністю складу злочину. 

Також ВККС запитала про причини регулярного перегляду в базі судових рішень інформації щодо особи на прізвище Мегамєдов. Згідно з даними системи, пошук здійснювався за допомогою ключа кандидата протягом 2018–2025 років. Гринь відповів, що це прізвище йому невідоме, він нічого не моніторив і не може пояснити цей факт. Та запевнив що щодо цього буде проведене службове розслідування.

Під час блоку теоретичних питань від ВККС кандидат продемонстрував невпевненість: він не зміг чітко назвати перелік злочинів, пов’язаних з корупцією, та розмито відповів на запитання про розмежування адміністративних корупційних злочинів.

Віта Матолич

суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області

ГРМЕ просила пояснити обставини того, як Матолич добирається до роботи, адже кандидатка фактично проживає у Львові, водночас працює у м. Надвірна в Івано-Франківській області, що за 86,1 км від Львова. Матолич пояснила, що майже щодня прокидається о 05:00, щоб о 05:30 сісти на автобус, який їде до Івано-Франківська, де вона пересідає на інший автобус, який уже їде до Надвірної. Загальний час дороги, за її твердженнями, займає 3 години. Коли доводилося працювати допізна, кандидатка знімала готельні номери, однак надати докази цього не змогла, адже, зокрема, платила готівкою. Матолич підтвердила, що Інколи через такий режим доводилося порушувати комендантську годину.

У ВККС виникли сумніви, що кандидатка дійсно витрачає до 7 годин на день на дорогу до роботи та звідти. Кандидатка зазначила, що думала про переїзд до Івано-Франківська, однак такої можливості на момент призначення уже не мала, а додаткових деталей не надала з посиланням на особисті обставини.

Особливо цікавим виявився факт, що, перебуваючи у 2018 році на посаді помічника судді, Матолич шукала судові рішення щодо своїх родичів за ім’ям або номером телефону через повний доступ до Реєстру судових рішень. Кандидатка стверджує, що за іменами пошук можна здійснювати не лише з повним доступом, а й із загальним на сайті Судової влади. Щодо телефонів підтвердила, що це телефони її родичів, але не змогла пригадати, чому робила пошук: «Ці всі телефони належать членам моєї сім’ї, я не пригадую чому цей запит було здійснено». 

Поцікавилася ГРМЕ і мотивацією стати науковцем, адже кандидатка захистила дисертацію «Охорона професійних таємниць у кримінальному провадженні». У відповіді пояснила, що у 2017 році вирішила бути суддею, однак конкурс був скасований рішенням ВС, тому вирішила розвиватися в іншій сфері.

Також експерти попросили Матолич надати файли її наукових робіт у форматі DOC, однак вона цього не зробила, оскільки стверджувала, що має лише PDF-файли своїх робіт. Надалі кандидатка все ж підтвердила, що мала чернетки таких робіт, але остаточні DOC-файли з роботами, якими вона обмінювалася з науковим керівником, не збереглися. Це для ГРМЕ здалося дивним.

Кандидатка не декларувала жодних заощаджень попри достатньо велику заробітну плату судді. Додаткові витрати та повне утримання батьків, за її словами, стали причиною цього.

У членів ВККС виникли підозри, що кандидатка користується незадекларованим автомобілем матері. Перше питання стосувалося ДТП на незадекларованому автомобілі TOYOTA RAV 4, яким володіє її мати. У день ДТП кандидатка на цьому авто їхала на роботу і забирала колегу. Комісію здивувало, що Матолич лише один раз поїхала на машині й спричинила аварію. Кандидатка додала, що в той день вона була у батьків, сполучення там немає, тому єдиним варіантом було їхати автомобілем, а інколи мама підвозить. 

За твердженням кандидатки, вона їздить до батьків у Стрий громадським транспортом, а не навпаки. Однак у ВККС була інформація, що згаданий автомобіль десятки разів проїжджав трасою Стрий-Львів. За твердженням Матолич, їздили батьки у Львів, бо мають там квартиру, але це не означає, що вони їздять до неї. Повних відомостей про обслуговування автомобіля її батьками надано не було.

Також постали питання компетентності, адже попри невелике навантаження, у неї було 193 випадки порушення строків надсилання текстів судових рішень до ЄДРСР. Проблеми, за її словами, були пов’язані з відключенням електрики у 2023-2024 роках.

Цікаво, що кандидатка не зазначила жодного рекоменданта у своїй анкеті, адже вважала, що треба вказувати осіб, які є компетентними в антикорупційній сфері. А на запитання щодо закриття справ за п’яне керування відповіла, що проблема була в учасниках справи, які не прибували та не надавали необхідні докази, зокрема поліцейські.

Загалом під час співбесіди суддя Матолич подекуди уникала прямих відповідей, через що експерти були змушені деякі запитання ставити по декілька разів.

Дмитро Мовчан

суддя Новокодацького районного суду Дніпра

Під час співбесіди особливу увагу члени ГРМЕ приділили аналізу логів доступу до ЄДРСР. Мовчана запитали про системний пошуку, з 2018 по 2025 рік понад 100 разів, за повним ПІБ сторонньої особи, з якою кандидата пов’язують тривалі особисті стосунки та опосередковані майново-фінансові зв’язки. Членкиня ГРМЕ звернула увагу, що така інтенсивність перевірок потребує окремого пояснення з огляду на характер повного доступу до реєстру та стандарти суддівської етики.

Кандидат пояснив здійснення пошуків двома причинами. Перша – прагнення уникнути потенційного конфлікту інтересів. За його словами, у межах одного з кримінальних проваджень фігурував об’єкт нерухомості, який у майбутньому мав намір набути його давній знайомий. Попри отриману від органу досудового розслідування відповідь про відсутність цієї особи у провадженні, суддя вирішив самостійно перевірити в ЄДРСР, мотивуючи це необхідністю особисто пересвідчитися у відсутності ризиків. Водночас на уточнюючі запитання члена ВККС щодо юридичної природи такого конфлікту інтересів та того, у чому саме він міг полягати, кандидат чіткої відповіді не надав.

Друга причина, за словами кандидата, полягала у зверненні цієї ж особи за порадою в іншій його справі, яка розглядалася в іншому суді. Він звернувся до судді щодо сумнівів у правовій позиції адвоката. Суддя зазначив, що ознайомився з інформацією про провадження, аби зрозуміти його суть та можливі ризики правової позиції. Після цього він нібито порадив змінити представника. Такий епізод також викликав зацікавлення членів ГРМЕ у контексті меж допустимої поведінки судді поза межами власних процесуальних повноважень та використання інструментів повного доступу до реєстру.

Окремо обговорювалося питання одночасного перебування Мовчана у статусі адвоката та судді. Кандидат пояснив, що отримання адвокатського свідоцтва відбулося у період відсутності суддівських повноважень, а сама практика на той момент, за його твердженням, не вважалася порушенням. Він наголосив, що адвокатською діяльністю фактично не займався та зупинив дію свідоцтва в день отримання. 

Додатково досліджували й майнові обставини членів родини та публічну інформацію про професійну активність дружини Мовчана. Зокрема, члени ГРМЕ звернули увагу на згадку в соціальних мережах про значний обсяг консультаційної практики її як психолога, водночас відсутність відповідних доходів. Кандидат пояснив, що така діяльність мала виключно безоплатний характер, адже дружина навчається, і це є вимогою процесу навчання для сертифікації як психолога. Така практика не супроводжувалася отриманням доходу.

Олексій Зайцев

доцент кафедри кримінального права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Під час співбесіди члени ГРМЕ зосередили увагу насамперед на фінансових та майнових аспектах. Значну дискусію викликало питання відкриття кандидатом великої кількості банківських рахунків у межах короткого проміжку часу. Кандидат пояснив це стратегією розміщення коштів на депозитах та отриманням процентного доходу, зазначивши, що протягом попередніх років отримував суттєві суми відсотків. Для ілюстрації руху коштів він заявив клопотання про долучення окремої схеми-пояснення.

ГРМЕ звернула увагу, що у попередні роки кандидат декларував значні кошти на рахунках, тоді як у новіших деклараціях банківські рахунки фактично відсутні, що може свідчити про зберігання заощаджень у готівковій формі. Зайцев пов’язав таке рішення з податковими змінами щодо пасивних доходів та загальними ризиками банківської системи в умовах повномасштабної війни. Водночас члени ради наголосили, що різка зміна підходу до зберігання коштів у поєднанні з попередніми значними депозитами потребує додаткової оцінки з погляду фінансової послідовності.

Предметом обговорення також стала приватизація Зайцевим квартири та її продаж майже одразу після набуття. Зокрема, кандидат у 2005 році як військовослужбовець отримав квартиру у Харківській області, хоча розраховував на отримання квартири у Харкові. Ще на моменті першого огляду квартири він вирішив її продав. Кандидат пояснив це незручністю розташування житла, підкресливши, що розпорядження майном є його законним правом. 

Окремі запитання виникли щодо доходу від нотаріальної діяльності. Кандидат охарактеризував задекларовані суми як звичайну професійну винагороду, а припинення роботи нотаріусом пояснив переходом до академічної діяльності. 

Члени комісії також повернулися до питання суміщення статусів адвоката і нотаріуса. Зайцев послався на відсутність у той час чіткого механізму зупинення адвокатського свідоцтва та запевнив, що фактично адвокатською діяльністю не займався. Разом з тим сама ситуація правової несумісності стала окремим предметом уваги під час оцінювання, адже таке суміщення статусів, по суті, було заборонене законом, навіть якщо адвокатська діяльність не здійснювалася.

Додатково обговорили й обставини проживання Зайцева у квартирі сестри, публікацію наукової статті у російському журналі у 2014 році та окремі майнові питання членів родини. Як і в інших частинах співбесіди, ці аспекти розглядалися крізь призму повноти пояснень, узгодженості з деклараціями та загального сприйняття доброчесності кандидата. 

Марта-Марія Яциніна

старша викладачка Українського Католицького Університету

Співбесіда розпочалася з детального обговорення трудового шляху кандидатки. З 2014 по 2023 рік вона працювала в 11 різних компаніях, які займалися роздрібною торгівлею нафтопродуктами.

Члени ГРМЕ зауважили, що мережа заправок, де працювала кандидатка (зокрема АНП), публічно пов’язується з групою «Приват» Ігоря Коломойського. Кандидатка пояснила, що працювала юрисконсультом і не мала інформації про структуру власності, а про ймовірні зв’язки з Коломойським дізналася пізніше з медіа. Вона також зазначила, що численні переведення між підприємствами (за однією адресою та номером телефону) відбувалися без її впливу, та загалом жодних порушень закону вона в цьому не вбачає, та що її більше цікавила офіційна оплата праці та сплата податків.

У 2019 році кандидатка придбала новий автомобіль. У членів ГРМЕ були питання щодо наявності коштів на його придбання автомобіля. Яциніна надала детальні розрахунки накопичень сім’ї за кілька років та пояснила, які кошти на який період були наявні, щоб підтвердити спроможність здійснити покупку.

ГРМЕ звернула увагу на схожість дисертації кандидатки з іншою роботою, захищеною у 2020 році. Яциніна відкинула звинувачення у плагіаті, зазначивши, що публікувала статті за темою дослідження ще у 2016-2017 роках. Тож, на її думку, це інший науковець міг запозичити її послідовність викладу, а не навпаки.

Кандидатка з 2021 року виконує функції антикорупційного уповноваженого в УКУ та займається викладацькою діяльністю. Своє бажання стати суддею ВАКС пояснила логічним розвитком кар’єри, вказала, що у викладацькій діяльності право перебуває у статиці, а не в динаміці, а їй цікаво також бути практиком. Попри те, що її адвокатська практика здебільшого стосувалася адміністративних та господарських спорів, вона наголосила на своєму глибокому науковому інтересі до кримінального права та спецсуб’єктів (службових осіб).

Іван Посохов

суддя Сіверськодонецького міського суду Луганської області 

Співбесіда розпочалася з питань ГРМЕ щодо досвіду кандидата Посохова на керівних посадах у Сторожинецькому районному суді. На запитання про розбудову антикорупційної атмосфери в суді, кандидат відповів, що при призначенні голова суду запевнив його у відсутності корупції. Посохов зазначив, що йому невідомі випадки зловживань у колективі, а спеціальних нарад із цього приводу він не проводив.

Щодо власного досвіду розгляду корупційних справ, кандидат повідомив, що в його практиці їх було небагато. Він пояснив це тим, що часто не встигав виносити фінальні рішення через закінчення терміну суддівських повноважень. Водночас Посохов підтвердив бажання працювати у ВАКС, зауваживши, що має досвід розгляду інших складних категорій справ, зокрема пов’язаних із незаконним обігом наркотиків та злочинами проти життя і здоров’я особи.

ГРМЕ звернула увагу, що з 2015 року кандидат зберігає всі заощадження виключно в готівці. Посохов пояснив, що єдиним джерелом коштів є його зарплата, а вибір на користь готівки зумовлений нестабільністю курсу долара та особистим спокоєм, попри ризики зберігання грошей в орендованому житлі. На банківських рахунках він тримає лише поточні виплати заробітної плати.

Також виникли запитання щодо земельної ділянки, вартість якої в деклараціях за два роки зросла у 12 разів. Кандидат пояснив таку розбіжність особливостями оцінки: спочатку ділянку придбали з оцінкою експерта у 9 тис. грн, оскільки це був порожній клаптик землі. Однак згодом для сплати податків податкова затребувала нову грошову оцінку, яка встановила вартість у 116 тис. грн.

ВККС запитала про виконавче провадження від 2014 року, де ПІП та дата народження боржника повністю збігаються з даними кандидата. Посохов заперечив наявність будь-яких проваджень щодо нього, зазначивши, що лише один раз притягувався до адміністративної відповідальності ще у 2007 році.

ГРМЕ запитала про висновок ВККС від 2016 року про наявність у діях кандидата дисциплінарного правопорушення, за який він не ніс відповідальність лише через закінчення строків притягнення. Кандидат визнав, що продовжив запобіжний захід підсудному, не розглянувши спершу заявлений відвід. Посохов пояснив це обранням «меншого з двох зол», оскільки захист систематично затягував процес, а термін тримання під вартою спливав. Посохов зазначив, що тепер у подібних ситуаціях залучає адвокатів із БПД для окремих процесуальних дій і ніколи не призначає засідання на останні дні дії запобіжного заходу.

ГРМЕ запитала про можливий конфлікт інтересів, оскільки у реєстрі знайдено рішення Посохова у справі, де адвокатом виступав чоловік його сестри. Кандидат пояснив, що перевіряв ці рішення і не знайшов там прізвища родича. Він також зазначив, що помилково вказав його як зятя в декларації доброчесності, не розібравшись у термінології, хоча не вважає його близькою особою (наразі сестра з ним розлучена). 

Посохов не зміг надати конкретну відповідь щодо змісту та порядку затвердження Антикорупційної стратегії й програм. Також він зазначив, що йому невідоме базове правове поняття «Habeas Corpus». 

ВККС також проаналізувала судове рішення кандидата у справі за ст. 130 КУпАП, де особу з рівнем алкоголю 2,57 проміле було звільнено від відповідальності. Комісія зауважила, що в ухвалі містилася лише оцінка доводів захисту, а свідки не були допитані. Посохов пояснив своє рішення епізодичністю відеофіксації та зазначив, що поліцейські не можуть виступати свідками, а клопотань про виклик інших осіб не надходило. 

Під час обговорення нульової толерантності до корупції кандидат визначив її як повне несприйняття корупційних проявів та уникнення сумнівних схем. На запитання про викривання корупції та активне сприяння боротьбі з нею Посохов відповів, що йому нічого не відомо про випадки зловживань серед колег чи інших осіб. Коли член ВККС іронічно зауважив, що кандидату «пощастило», Посохов погодився з цим, додавши, що хоча явище корупції існує, він особисто з такими фактами не стикався.

Оксана Гуцал

суддя Оріхівського районного суду Запорізької області

Під час співбесіди з Оксаною Гуцал значна частина запитань стосувалася фінансових та майнових аспектів. Члени ГРМЕ та ВККС цікавилися обставинами проживання кандидатки та її щоденних поїздок до місця роботи. Зокрема, кандидатка проживала в Запоріжжі, а працювала у суді в області. Гуцал пояснила, що протягом кількох років добиралася до суду громадським транспортом, а власний автомобіль придбала після 3,5 років такого добирання, оскільки раніше не мала можливості накопичити кошти та ще не отримала водійське посвідчення.

Члени ВККС окремо уточнювали питання достатності доходів у період 2015-2020 років з урахуванням середніх витрат та витрат на транспорт. Гуцал пояснила, що сім’я жила економно, а частину побутових витрат допомагали покривати батьки, зокрема надаючи продукти.

Окремий блок питань був присвячений доходам чоловіка Гуцал. Зокрема, обговорювалася ситуація, коли у 2015 році чоловік кандидатки нібито не отримував доходу. Кандидатка пов’язала це з особистими обставинами та попросила надати пояснення у закритому режимі, що було підтримано ВККС та ГРМЕ.

Члени ГРМЕ також звернули увагу на практику розгляду справ за ст. 130 КУпАП, зокрема про закриття проваджень у зв’язку із закінченням строків. Ці епізоди Гуцал пояснила процесуальною поведінкою сторін, зокрема поданнями клопотань про відкладення.

Додаткові запитання виникли щодо безоплатного користування житлом. Гуцал зазначила, що проживає в квартирі двоюрідної тітки, а та, за її словами, надала підтвердження родинного зв’язку. Кандидатка фактично несе витрати на комунальні послуги та покрила попередню забогрованість тітки. 

Олександр Острогляд

доцент кафедри права та правоохоронної діяльності, Державний університет «Житомирська політехніка»

Найбільше запитань у ГРМЕ та ВККС викликали розрахунки видатків домогосподарства кандидата Острогляда. Згідно з деклараціями, у 2016 році сім’я з п’яти осіб витрачала лише 25,6 тис. грн на рік (приблизно $83 на місяць), а у 2017-му — 36 тис. грн. При тому, що державний прожитковий мінімум для такої родини був утричі вищим, кандидат пояснив цю аскетичність допомогою батьків: тесті оплачували комунальні послуги (проживають в одному будинку на різних поверхах), а батьки кандидата забезпечували продукти й консервацію. Кандидат стверджує, що заощаджував до 70% доходу, хоча Комісія зауважила, що в наданих кандидатом розрахунках не враховано навіть сплату податків.

Але, попри скромний побут, родина регулярно оновлювала автопарк новими машинами з салону:

• 2016 р. — Citroen (616 тис. грн);
• 2021 р. — Opel (673 тис. грн);
• 2025 р. — Toyota вартістю понад 2 млн грн.

Питання виникли й до нерухомості Острогляда. Будинок кандидат придбав у сина свого наукового керівника за заниженою ціною, що пояснив «занедбаністю» об’єкта. Тесть та теща придбали квартиру в центрі Києва за 867 тис. грн, коли такі квартири в цьому ЖК коштують близько $220 тис. Пізніше в тому ж ЖК за кошти тестів купили ще одну квартиру (107,4 м²) на брата дружини. Комісія висловила сумнів як щодо вказаної вартості, так і щодо наявності легальних коштів на ці закупівлі. Кандидат вказав, що такі кошти у його тестів є, оскільки тесть — бізнесмен, а теща — нотаріус, також вони вже отримують пенсію, а квартири купували, ще коли ЖК ще був проблемним та не введеним в експлуатацію.

У 2022 році родина Острогляда оформила дозвіл на проживання у Великій Британії як «запасний варіант», зважаючи на безпекові умови і відповідальність за трьох дітей. 

Також ВККС звернула увагу на низькі офіційні доходи дружини-нотаріуса, що може свідчити про недекларування заробітків. Кандидат пояснив низькі доходи декретною відпусткою.

Резюмуючи, представники ВККС підкреслили: поєднання придбання активів на мільйони гривень із задекларованими витратами, що нижчі за мінімальні суми, які визначає держава для осіб відповідного віку, створює «обґрунтований сумнів», який кандидат мав би розвіяти.

Євген Капітонов

суддя Вільнянського райсуду Запорізької області

Співбесіда розпочалася з запитань про систематичні порушення у деклараціях кандидата Капітонова. У 2015–2019 роках він не вказав нерухомість у м. Вільнянську, де проживав у знайомих, пояснивши, що вважав внесення до декларації обов’язковим лише для прав власності, а не користування. Попри усвідомлення вимоги ще у 2019 році, кандидат не вжив жодних дій для виправлення, зазначивши: «сталося те, що сталося».

ГРМЕ також зауважила, що у розділі 11 декларації щодо автомобіля Mercedes-Benz кандидат не вказав реального покупця, а зазначив себе, як джерело доходу. Крім того, не була вказана вартість автомобіля Dacia Logan, а його продаж за 140 тис. грн не відображено у щорічній декларації. У 2018 році вартість Mitsubishi Outlander також не була задекларована.

Кандидат визнав всі ці помилки і також погодився з рішенням Етичної Ради ВРП, яка в грудні 2025 року визнала його таким, що не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

Також ВККС звернула увагу на продаж дружиною Капітонова автомобіля Toyota Auris із підвищенням ціни на 2 тис. дол., що кандидат пояснив ремонтом автомобіля. А також на придбання нею Toyota Land Cruiser Prado у 2022 році за 6 тис. дол. при ринковій вартості близько 20 тис., кандидат пояснив таку різницю, купівлею на початку повномасштабного вторгнення. 

Питання також виникли й щодо можливості батька кандидата придбати автомобіль Acura MDX у 2020 році. Кандидат пояснив це коштами з продажу автомобіля Шкоди та будинку (проданого через пів року після купівлі автомобіля Acura MDX), але підтверджувальні документи не надав, пославшись на хворобу батька.

ГРМЕ звернула увагу на систематичне закриття кандидатом справ за ст. 130 КУпАП (керування у стані сп’яніння) через сплив строків. Капітонов пояснив затримки зловживаннями сторін, які подавали численні клопотання, та необхідністю дотримуватися стандартів кримінально-процесуального аспекту за практикою ЄСПЛ. 

Також обговорювалася поїздка кандидата до рф у 2016 році, яку Капітонов пояснив бажанням побачитися з близькими. ВККС також вказала на неуважність кандидата, оскільки у попередньому конкурсі ВАКС йому відмовили через відсутність заяви. 

ВККС детально розібрала підходи кандидата до самовідводів. Капітонов заявив самовідвід у справі прокурора Запорізької прокуратури, який представляв державне обвинувачення у деяких його справах, пояснивши це надмірною обережністю. 

При цьому ВККС зауважила вибірковість, оскільки кандидат не бачив конфлікту інтересів у справах своєї дружини, які розглядалися його колегами у тому ж суді (зокрема, щодо скасування штрафу за порушення ПДР та встановлення факту вартості смерті на окупованій території). Капітонов запевнив, що мав із цими суддями лише звичайні професійні стосунки і ні про що не просив, тому причин для їх самовідводу не було.

Також підняли питання щодо розгляду ним справ про позбавлення матерів батьківських прав. ВККС виявила 9 справ, де Капітонов ухвалював заочні рішення. Кандидат пояснив, що в таких справах зв’язок матерів із дітьми був давно перерваний (в одному випадку мати виїхала до рф), а рішення базувалися на інтересах дітей і наявних доказах, попри неявку матерів.

Андрій Дудіков

суддя, Тернівського районного суду Кривого Рогу

Найбільшу увагу ГРМЕ приділила нецільовому використанню Дудіковим повного доступу до ЄДСР. Під логіном кандидата було зафіксовано 240 цільових запитів, які не стосувалися його справ. Зокрема, Дудіков 75 разів шукав інформацію про колишнього чоловіка своєї сестри та його компанії, щодо якого зареєстроване кримінальне провадження. Він також 30 разів перевіряв дані щодо іншої особи та щодо себе. Спершу кандидат відповідав розмито, припускаючи, що міг просто забути вийти із системи, але згодом пояснив запити професійною цікавістю, а щодо себе — бажанням дізнатися результати апеляції. 

У Комісії виникли запитання і щодо декларування майна. У 2018–2020 роках він користувався автівкою колишньої дружини, але не вказав її вартість. Пояснив це тим, що дружина не назвала ціну, а сам кандидат не хотів вводити в оману неточними цифрами.

Також Дудікова запитали про безоплатне користування житлом у Кривому Розі. Він зазначив, що по факту це була оренда, але власники його не здавали, тому це було на товариських відносинах, а він відшкодовував комуналку. Також ВККС звернула увагу, що у 2021 році батько кандидата купив квартиру в смт Чабани, і того ж року його колишня дружина купила там же машиномісце. Дудіков наполіг, що це збіг — він цим не користується, а дружина сама так вирішила.

За даними НАЗК, також існує суттєва розбіжність між вартістю задекларованою Дудіковим майна і майна в реєстрі, зокрема машиномісця за 400 тис. грн та в реєстрі 50 тис. грн. Кандидат заявив, що вказував ціни, які відповідають дійсності.

Також з’ясувалося, що у 2025 році ТЦК розшукувало кандидата як особу, що вчинила адміністративне правопорушення. Дудіков назвав це «дивним» і припустив, що це може бути помилка роботодавця, запевнивши, що сам нічого не порушував.

Крім того, ВККС запитала про низку справ Дудікова за 130 КУпАП, закритих за строками. Кандидат пояснив це неявкою сторін та іншими затягуваннями. Цитуючи твір «Сад Гетсиманський», він заявив, що не поділяє тезу про «краще засудити 100 невинних ніж відпустити одного винного», і завжди шукає істину. Також в практичному завданні Дудіков припустився помилки, не застосувавши закон, що діяв на момент вчинення злочину, що сам і визнав на співбесіді.

Окрему увагу ВККС приділила мотивації кандидата змінити місце роботи. У 2019 році він відрядився з Тернівського суду Кривого Рогу, де нормативне навантаження було критичним (31 тис. справ), до суду у Вінницькій області, де навантаження було меншим — лише 4 тис. справ.

Дудіков пояснив таке рішення бажанням жити ближче до дому та стверджував, що на той момент у суді, куди він переводився, взагалі не було суддів. Однак члени ВККС зауважили, що за їхньою інформацією на той час там було двоє чинних суддів, і пообіцяли перевірити ці дані додатково. Також виникли запитання щодо відрядження Дудікова до Національної школи суддів, яке він аргументував спробою підтримати фаховий рівень після закінчення терміну повноважень.

Павло Штіфонов

адвокат

Найбільший резонанс викликала інформація про доходи кандидата. У 2023-2024 роках він отримав від одного клієнта понад 10 млн грн (близько 264 тис. доларів). Штіфонов пояснив, що фактично виконував роль «зовнішнього юридичного відділу», залучаючи інших колег на умовах усних домовленостей.

Член ВККС зауважив, що компанія-клієнт має загальний дохід 30 млн грн, тобто третину свого обороту вона віддала одному адвокату, значно зменшивши базу оподаткування. При цьому в судових реєстрах активна участь Штіфонова у справах цієї компанії не відображена. Кандидат не зміг назвати суму, яку він витратив на оплату послуг залучених колег, зазначивши лише, що його мета була не тільки виконати замовлення, а й заробити. Комісія підрахувала, що більша частка отриманого доходу (понад $220 тис.) перетворився на особисті активи та нове авто кандидата.

Окремий блок питань був присвячений військовому обліку. Так, Олександр Штіфонов визнав, що з початку повномасштабного вторгнення і до моменту бронювання влітку 2025 року він не мав ані відстрочки, ані броні. Також попри вимоги закону оновити дані до липня 2024-го, він зробив це лише 11 серпня 2025 року, пояснивши затримку власним «баченням законодавства», і зробив це лише перед бронюванням. Наразі Штіфонов працює в штаті підприємства свого давнього клієнта, де отримав бронювання, а працевлаштування пояснив необхідністю збереження інформації та підписанням NDA. Також адвокат не виконував обовʼязку підвищення кваліфікації вказуючи ще він не виконує ті вимоги які є незаконними.

Кандидат тричі відвідував Крим після 2014 року. Один раз — щоб дізнатися про долю кримінальної справи, де він був потерпілим, та для відвідування сестри, а ще двічі — для візитів до сестри.

Комісія також поцікавилася профілем на сервісі Pravoved.ru, де у вересні 2014 року від імені кандидата ймовірно надавалися консультації щодо законодавства рф. Штіфонов заявив, що йому «невідомо про таку реєстрацію».

Штіфонов брав участь у місцевих виборах від партії «Наш край» та консультував штаб «Громадянської позиції». На співбесіді він спочатку заявив, що «не знав про одне з балотувань», але пізніше згадав, що підписував документи самостійно, просто забув про це за 10 років. 

Мотивацію стати суддею ВАКС Олександр Штіфонов пояснив бажанням бути корисним суспільству, оскільки як адвокат він обмежений інтересами клієнта.

Під час співбесіди кандидат перебивав членів Комісії, не дослухуючи питання до кінця, та систематично ухилявся від прямих відповідей.

Олександр Дудченко

доцент кафедри кримінального процесу НЮУ

На початку співбесіди ГРМЕ звернула увагу на те, що у період 2004–2009 рр., під час навчання в університеті, кандидат зміг заощадити $12 тис. Дудченко пояснив це своїм статусом сироти, оскільки отримував державну допомогу, мав безкоштовне житло та проїзд, що дозволяло йому відкладати майже всі кошти. У 2011 році кандидат отримав від бабусі $12 тис. Ці кошти він назвав сукупним спадком, а саме часткою від продажу майна після смерті дідуся й батька, а також заощадженнями матері, які він ще школярем довірив бабусі на зберігання.

Загалом Дудченко пояснив свою здатність заощаджувати «стриманим способом життя викладача». За його словами, до 2023 року  родина не витрачала третину доходу, уникаючи зайвих витрат, як-от купівля флагманських смартфонів.

Окрему увагу ГРМЕ приділила досвіду Дудченка як приватного підприємця. Кандидат розповів, що у 2019 році разом із друзями-інвесторами відкрив торговельну точку (кава, снеки, фастфуд) навпроти офісного центру. Попри те, що він закрив ФОП уже у 2020 році, за цей короткий період він задекларував суттєвий дохід — 1 млн грн. 

Дудченко стверджував, що маржа на деяких продуктів сягала 60–120%, тоді як на звичайні товари — 20–30%. На зауваження ГРМЕ, що зазвичай така маржа складає лише 15–20%, він пояснив успіх вигідною локацією перед офісним центром та тим, що брав товар на реалізацію. Взагалі, свою участь він описав як створення готового бізнесу. Щойно справу було налагоджено, він передав управління адміністратору, забрав виручку та припинив діяльність.

Комісія також з’ясувала, що квартиру в Харкові за 1,2 млн грн та авто Volkswagen кандидат з дружиною придбали за кошти батьків дружини. А після 2022 року Дудченко безкоштовно мешкав у друзів — спочатку у Вінниці, потім у Києві. 

В анкеті кандидат не вказав 2 із 7 випадків адмінвідповідальності, оскільки, як він пояснив, не знайшов їх у кабінеті водія. Крім того, не вказав про одне дисциплінарне стягнення від КДКА, але також пояснив, що дізнався про нього нещодавно. Заборгованість з адвокатських внесків пояснив помилковим переконанням, що без адвокатської практики платити їх необов’язково.

Перетин кордону з Білоруссю у 2018 році кандидат пояснив поїздкою до Польщі. Щодо родичів зазначив, що з рідним братом спілкується рідко, а про брата дружини, який їздив в Крим, вона дізналась нещодавно — дружина бачила його лише раз у житті. Сам кандидат востаннє був у рф у 2014 році на похороні.

ВККС також зосередилася на темі дисертації Дудченка, яка стосувалася адміністративних посад у судовій системі. Кандидат правильно зазначив, що повноваження голови ВАКС не поширюються на АП ВАКС. На запитання про процедуру обрання керівництва він також зауважив, що на момент написання його наукової роботи ВАКС ще не був створений. Також Дудченко відповів на запитання, які суди заборонено створювати, та роз’яснив відмінність між ними та спеціалізованими судовими інституціями.

Дудченко не зміг одразу назвати межі застави для особливо тяжких злочинів. Після підказки члена ВККС щодо розмірів у прожиткових мінімумах, він нечітко відповів про можливість виходу за ці межі. Кандидат помилився щодо терміну повноважень слідчого судді ВАКС, назвавши 3 роки замість двох. Також він не зміг назвати конкретні ідеї щодо покращення суддівського самоврядування, хоча згадував про них у мотиваційному листі. З’ясувалося також, що кандидат бував у залі суду лише під час навчання в університеті та в аспірантурі.

Віктор Антипенко

суддя Рокитнянського районного суду Київської області

Співбесіду розпочали з запитання, чому кандидат подається до ВАКС, пропрацювавши суддею лише півтора року. Антипенко відповів, що його мотивація має дві складові: професійну щоб отримати «більш престижну професію», та соціальну, бо хоч у ВАКС працювати набагато важче «це перекривається потужним соціальним пакетом» — кращим матеріальним забезпеченням, як-от в питанні житла, та вищим рівнем захисту від держави. 

Комісію зацікавили готівкові активи, задекларовані у 2023 році. Кандидат пояснив їх походження тривалою підприємницькою діяльністю в період між 2016 та 2023 роками, коли він не подавав декларації. Також обговорили, чому ціна його авто TOYOTA COROLLA вказана нижче ринкової, що кандидат пояснив значними пошкодженнями (система безпеки не відремонтована й досі). А накопичення, які з’явились у сина студента, кандидат пояснив власними переказами на майбутнє навчання дитини.

Окрему увагу ВККС приділила логам доступу кандидата до Реєстру судових рішень. Виявилося, що у червні 2023 року Антипенко через повний доступ шукав рішення за ключовим словом «Альперін» (прізвище фігуранта гучних антикорупційних справ). Кандидат не зміг згадати конкретну причину такого інтересу, але пояснив це загальною професійною цікавістю та провів паралель зі справою Кернеса: «Мені було цікаво з професійної точки зору, як вирішуються такі справи».

10 пунктів, хоча може бути й більше

У грудні 2025 року у Львові Україна та ЄС запустили технічний процес, який дозволить вести підготовку до закриття переговорних глав, не чекаючи на зняття угорського вето. Тоді ж — у рамках пакета рішень — єврокомісарка Марта Кос та віцепрем’єр Тарас Качка узгодили план із 10 пріоритетних реформ у сферах антикорупції та верховенства права.

В реальності, до слова, у цьому списку значно більше ніж 10 пунктів.

Наприклад, перший пункт можна сміливо ділити на чотири окремі, адже він охоплює строки розслідування, терміни давності, протидію процесуальним затримкам, підслідність Національному антикорупційному бюро (НАБУ) та інші речі. Якщо йти класичним шляхом — ухвалювати окремі закони щодо кожного з цих питань, — ми застрягнемо у парламентських коридорах на роки.

Але існує шлях, як не потрапити у цю пастку.

Замість того щоб виконувати купу завдань окремо, їх можна об’єднати в один закон. Зокрема, всі елементи першого пункту можна втілити комплексними змінами до Кримінального процесуального кодексу (КПК) України.

За інформацією наших джерел, в офісі віцепрем’єра обрали саме цей шлях і вирішили зосередитися на цих змінах до КПК України як на найбільш об’ємному пункті документа.

Шлях до ЄС лежить через КПК

Що має бути у змінах до кодексу, аби дійсно вирішити ці проблеми? Пояснимо на конкретному прикладі.

У кримінальних провадженнях, особливо у справах про корупцію на високому рівні, часто виникають затримки, причина яких – свідоме зловживання процесуальними правами з боку учасників провадження.

Наприклад, у справі проти експосадовиці департаменту з управління державною власністю Мінагрополітики, обвинуваченої в отриманні $150 тис. хабаря, захисники протягом місяця систематично та узгоджено не відвідували судові засідання, через що усі п’ять були відкладені. Результат – не лише порушення розумних строків провадження, а й фактична безкарність осіб, які вчинили тяжкі корупційні злочини.

У Мін’юсті підтверджують плани внести зміни, що виправлять цю та подібні проблеми.

Чому саме зміна КПК стала найбільш пріоритетною задачею?

«Бо саме він регулює розгляд кримінальних справ, а отже, саме через його норми є можливості “процесуальних диверсій” — формально законних дії, які підривають ефективність системи судочинства. Один якісний закон про зміни до КПК України здатний закрити одразу кілька фундаментальних вимог Брюсселя у сфері верховенства права», — говорить старший юридичний радник Transparency International Ukraine (TI Ukraine) Павло Демчук.

Т.в.о. міністра юстиції — заступниця міністра з питань європейської інтеграції Людмила Сугак погоджується з тим, що зміни до КПК у пріоритеті. Втім, з її слів випливає, що в уряді не відкидають і можливості ухвалення кількох законів.

«2 лютого Мін’юст вже подав на розгляд Уряду законопроєкт про підвищення інституційної спроможності НАБУ та САП (Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) і усунення процесуальних перешкод для ефективного досудового розслідування. Законопроєктом пропонується розширити коло осіб, щодо яких НАБУ має підслідність, надати керівнику САП повноваження формувати спільні слідчі групи, а також зробити можливим направляти запити про видачу осіб у справах НАБУ», – розповіла Сугак.

Але окрім того, Мін’юст зараз готується до напрацювання законопроєктів щодо внесення змін до Кримінального процесуального кодексу, «які охоплять максимально можливу кількість заходів за цією сферою у Дорожній карті з питань верховенства права», додала вона.

Що саме треба змінити

По-перше, потрібні вже згадані механізми протидії зловживанню процесуальними правами. Зокрема, суди мають отримати інструменти для реагування на недобросовісну поведінку учасників процесу.

Це непроста задача, адже в окремих справах учасники вдаються до складних механізмів. Це затягування виступів у судових дебатах (справа Насірова та Чауса), необґрунтовані неявки у судові засідання тощо.

«У значній частині європейських держав ці дії визнаються зловживаннями, а суд має інструменти протидії», — каже Павло Демчук.

Не всі країни ЄС мають такі інструменти — але ті, де їх все ж запровадили, вочевидь, мали вагомі причини.

Такі ж причини має сьогодні Україна. «Відсутність подібних запобіжників у КПК не лише дозволяє уникати кримінальної відповідальності, а й загалом здорожчує та ускладнює правосуддя як таке», — пояснює експерт.

Окрім цього, залишається проблемна норма в КПК України, яка дозволяє автоматичне закриття кримінального провадження через пропуск строку досудового розслідування. Її часто — хоча й не зовсім коректно — називають «правками Лозового».

Була незліченна кількість спроб їх виправити. Кабмін наприкінці 2024 року вже реєстрував законопроєкт, щоб вилучити ці норми, але він не дійшов до голосування і був відкликаний через відставку уряду.

Зараз Тарас Качка пропонує відмовитися від цього терміну. «Термін “правки Лозового” настільки заряджений, що коли він з’являється у дискусії, то всі рефлекторно реагують або позитивно, або негативно, і суть проблеми йде з дискусії», — пояснював віцепрем’єр в інтерв’ю «ЄвроПравді».

Та й, власне, документ Качки-Кос не містить згадки прізвища Андрія Лозового і концентрується на проблемі автоматичного закриття справ, яку треба вирішити.

Іншим проблемним питанням є строки давності, зокрема те, коли їхній перебіг припиняється, переривається або зупиняється. Причому тут немає чіткого «європейського стандарту».

«Єдиного визнаного підходу до регулювання строків давності в кримінальному законодавстві інших держав немає. Хоча в міжнародних актах, присвячених протидії корупції, цьому приділяють велику увагу. Понад те, в проєкті Директиви ЄС йдеться, що мінімальний термін давності має бути від восьми до п’ятнадцяти років, залежно від тяжкості правопорушення», — каже Павло Демчук.

В Україні, де термін часто у рази менший, потреба виправлення є нагальною. «Попри це, не менш важлива й ефективна робота слідства та суду щодо дотримання розумних строків досудового розслідування й судового розгляду», — наголошує експерт.

Також Україні вкрай необхідне спрощення та прискорення процесуальних процедур через запровадження письмового провадження в окремих випадках, скорочення підстав для колегіального розгляду справ та усунення надмірних формальностей на зразок обов’язкової участі понятих.

До прикладу, зараз справи щодо нардепів за недостовірне декларування (нетяжкий злочин) мають розглядатись колегіально трьома суддями, забираючи на себе людський ресурс.

Інший приклад – у разі заміни хоча б одного судді суд зобов’язаний розпочинати слухання справи з початку, навіть якщо новий суддя не бачить у цьому потреби. У Вищому антикорупційному суді (ВАКС) вже кілька разів топсправи починали слухатися «з нуля». Це суттєво затягує розгляд та може призвести до спливу строків давності і призвести до закриття справи. Хоча можна визначити в КПК, що заміна складу суду не призводить до повторного розгляду справи, за винятком випадків, коли, наприклад, новий суддя не погоджується з раніше ухваленими рішеннями.

Третім напрямком реформ TI Ukraine пропонує визначити посилення спроможності антикорупційних органів через уточнення підслідності НАБУ, надання додаткових повноважень керівнику САП та забезпечення кращої координації між різними інституціями, зокрема з Агентством з розшуку та менеджменту активів (АРМА) у питаннях управління арештованими активами. Наприклад, слід визначити чіткі строки передачі кримінальних проваджень НАБУ за відповідним рішенням директора. А також вказати, що підслідність НАБУ поширюється на керівника ОП та його заступників.

Бо ці «дрібниці» у сукупності підважують ефективність НАБУ та САП.

«Ми підготували свої пропозиції до змін в КПК і спілкуємося з різними стейкхолдерами. Якщо депутати до нас дослухаються і погодяться ухвалити комплексні зміни до КПК — це дозволить зрушити найоб’ємнішу вимогу з плану Кос-Качки», — пояснює Демчук.

При цьому треба від початку визначити: для реальних змін, у тому числі для стрибка в СРІ-2026, нам потрібна публічна валідація, тобто публічне зелене світло для нового проєкту від Європейської комісії.

Бо коли Брюссель офіційно підтвердить, що «Україна усунула ключові бар’єри у правосудді» і ці зміни будуть ефективно застосовуватися, це змінить сприйняття країни інвесторами, міжнародними інституціями та власними громадянами.

Це конвертує «процес» у «довіру».

 

Список правок до КПК, який пропонує TI Ukraine:

• Запровадити письмове провадження, тобто розгляд і вирішення окремих процесуальних питань у судах без участі учасників судового провадження та проведення судового засідання.
• Визначити як засаду кримінального провадження неприпустимість зловживання процесуальними правами, а також механізми її реалізації.
• Визначити, що якщо і здійснюється колегіальний розгляд справи, то це стосується стадії судового розгляду, а не підготовчого провадження. А також скоротити кількість винятків з правила про одноособовий розгляд справи, запровадивши колегіальний розгляд винятково для особливо тяжких кримінальних правопорушень, а не за посадою обвинуваченого.
• Визначити, що неприбуття одного чи більше захисників підозрюваного, обвинуваченого не перешкоджає проведенню судового засідання, а підставою для його відкладення з метою забезпечення права на захист може бути лише неявка всіх захисників підозрюваного, обвинуваченого.
• Доповнити КПК України механізмами взаємодії з АРМА при вирішенні питання про передачу активів до Агентства.
• Деталізувати умову, за якої слідчий суддя не має права брати участь у цьому ж провадженні під час судового розгляду, лише у разі здійснення саме судового контролю щодо конкретної особи.
• Забезпечити можливість накладати грошові стягнення і на захисників, і на прокурорів, якщо вони не з’явилися без поважних причин або не повідомили про причини неявки.
• Додати до субʼєктної підслідності НАБУ такі посади: директора Державного бюро розслідувань, його першого заступника та заступника, керівника Офісу президента України, його першого заступника та заступника, голови обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, його першого заступника та заступника, керівника військово-цивільної адміністрації області, міста Києва, його першого заступника та заступника, начальника обласної військової адміністрації, Київської міської військової адміністрації, його першого заступника та заступника, осіб вищого начальницького складу Бюро економічної безпеки України, Державного бюро розслідувань, членів наглядових рад, членів виконавчих органів суб’єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків.
• Визначити, що орган досудового розслідування зобов’язаний негайно, але не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання рішення директора Національного антикорупційного бюро України про витребування матеріалів кримінального провадження передати наявні у нього матеріали відповідного кримінального провадження НАБУ.
• Прибрати необхідність залучення понятих для проведення обшуку, огляду.
• Вилучити обов’язок суду закривати кримінальне провадження через сплив строку досудового розслідування (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України).
• Визначити, що у разі заміни судді зі складу колегії суддів суд вмотивованою ухвалою може прийняти рішення про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд з початку та здійснювати повторно всі або частину процесуальних дій.
• Встановити, що суд має право обмежити у часі виступу учасника кримінального провадження в судових дебатах певним часом, якщо такий виступ має ознаки зловживання процесуальними правами.
• Додати, що слідчий суддя, суд може залежно від обставин провадження постановити окрему ухвалу у випадку порушення процесуальних обов’язків, неналежного їх виконання учасниками кримінального провадження або зловживання процесуальними правами.
• Визначити, що після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов’язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
• Вилучити можливість апеляційної інстанції скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
• Надати можливість суду витребовувати зібрані матеріали досудового розслідування або ж зобов’язати прокурора разом з обвинувальним актом та угодою направляти до суду матеріали досудового розслідування.
• Визначити обов’язковість механізму спеціальної конфіскації за наявності для того підстав при затвердженні угоди про визнання винуватості.
• Надати керівнику САП право ініціювати кримінальні провадження та погоджувати проведення слідчих дій щодо народних депутатів.
• Передбачити, що питання, пов’язані з виконанням вироку суду, відповідно до якого особу було засуджено за вчинення корупційного кримінального правопорушення, розглядаються ВАКС.
• Надати керівнику САП повноваження у сфері міжнародного співробітництва (не лише через зміни в КПК України, а й у відповідних ратифікаційних законах про міжнародні договори).

Чому це результат всупереч діям влади? 

Зізнаюся: побачивши перші цифри Індексу, виникло відчуття певного дисонансу. На папері ми бачимо плюс, а в реальності 2025 року спостерігали майже повну паралізацію системних антикорупційних змін. Більшість реформ не просто загальмували — вони опинилися в зоні ризику. Навіть критично важлива трансформація АРМА супроводжувалася такими затримками в парламенті, які навіть вилилися у прямі фінансові втрати для державного бюджету.

Замість системних кроків ми бачили ескалацію корупційних скандалів. У певний момент виникло стійке враження, що ключові антикорупційні «запобіжники» свідомо зриваються. Бо ж як інакше трактувати ситуацію, коли фігурантами розслідувань НАБУ і САП стають люди з найближчого оточення президента? 

Важливо зафіксувати чесно: активність правоохоронців у цих справах — це не наслідок доброї волі політичного керівництва чи внутрішнього «самоочищення» системи. Це виключно результат професійної автономії НАБУ і САП, які продовжували тиснути на топкорупціонерів навіть під безпосереднім політично-силовим пресингом.

То звідки цей приріст у балах? 

Детальний аналіз складників СРІ підтверджує: ми маємо справу з унікальним зрушенням у сприйнятті. Роками наша організація пояснювала, що Індекс вивчає не фізичний обсяг хабарів, а те, як корупцію бачать і сприймають експерти та бізнес — як всередині країни, так і ззовні. Нам завжди хочеться бачити стабільні «плюси», бо це свідчить про довіру партнерів. Але торік навіть усередині країни відчуття прогресу було відсутнє. Навпаки, ми відчули знайомий і вкрай небезпечний присмак повернення до свавілля, де реальна боротьба підміняється імітацією.

На ситуацію тиснули й зовнішні обставини. Не можна ігнорувати зміну фокусу Сполучених Штатів щодо порядку денного українських реформ. Вимогливість західних союзників дещо послабилася, а європейські лідери змушені були зосередитися на власній безпеці. Постійні запевнення у безумовній підтримці України створили «на печерських пагорбах» небезпечну ілюзію вседозволеності  — мовляв, у внутрішній політиці тепер можна все.

Люди з оточення президента відчули себе поза зоною доступу. І тут суспільство дало чітку відповідь: Україна зразка 2025-го — це вже не країна дванадцятирічної давнини. Лавина народного гніву пішла в інший бік, ніж розраховували ініціатори «відкату» реформ торік у липні.

Хто насправді врятував наші показники?

СРІ вивчає процеси в динаміці останніх двох років. Найбільш показовим для мене стало те, що Україна додала одразу 5 балів у дослідженні Фонду Бертельсманна — цей індекс фіксує, чи несуть посадовці реальну відповідальність за корупцію. Тобто дослідники побачили й оцінили не обіцянки політиків, а реальні процесуальні дії НАБУ, САП і ВАКС.

Це і є головна відповідь на питання, чому влітку 2025-го владі не вдалося зламати антикорупційну вертикаль. Якщо раніше роботу детективів часто сприймали як щось ефемерне, то тепер маємо доказ: цю роботу бачать і враховують як глобальні інституції, так і українські громадяни. Відстоювати бездіяльні органи ніхто б не вийшов. Натомість ми побачили перший великий соціальний протест часів повномасштабної війни.

Ця рішучість суспільства мала глибокий сенс. У липні люди вийшли «з картонками» на захист інституцій, а вже під кінець року ми переконалися: боротьба з корупцією — це питання фізичної безпеки. На рівні тепла, електрики та обороноздатності. Громадяни зберегли НАБУ і САП, а ті восени викрили схему «Шлагбаум» та резонансну справу Міндіча. Ці розслідування буквально зупинили провалювання держави у прірву хаосу.

Більше того, 2025 рік довів: рівень політичного впливу більше не є індульгенцією. Сьогодні правоохоронці здатні дістати будь-якого корупціонера, що є викликом навіть для розвинених демократій. Якщо раніше справи запускалися переважно після публікацій журналістів, то тепер ініціативу перехопили самі органи антикорупційної системи. Це принципово нова якість боротьби.

Стратегія прориву: що далі?

Проте варто бути реалістами: навіть найефективніша робота НАБУ і САП не змінить ситуацію докорінно без системних реформ. Політики можуть намагатися грати на своєму полі за своїми правилами чи місяцями саботувати голосування. Але в підсумку доведеться виконувати зобов’язання. Це більше не питання «хорошої поведінки» перед МВФ — це питання виживання.

Ми розуміємо, що реалізувати всі реформи одночасно неможливо через дефіцит ресурсів та людського капіталу. Проте є кроки, які вимагають не мільярдних інвестицій, а лише політичної волі. Transparency International Ukraine визначила 6 пріоритетів на 2026 рік:

1. Безумовне забезпечення незалежності антикорупційних інституцій.
2. Підвищення результативності у конфіскації злочинних активів.
3. Посилення інституційної спроможності та фокусу НАЗК.
4. Комплексне оновлення КПК для забезпечення швидкого правосуддя.
5. Залучення міжнародних експертів до відбору членів ВККС.
6. Повноцінне ухвалення та реалізація Державної антикорупційної програми.

Виконання цих пунктів дозволить конвертувати резонансні підозри у реальні вироки. Отриманий цьогоріч бал — це прогрес на межі похибки. Але для України він важить більше: наше суспільство остаточно змінило парадигму. 

Корупція перестала бути «фоновим шумом» або внутрішньою справою влади. Ця нетерпимість, зафіксована в протестах і діях, змінює не лише наше сприйняття світом, а й саму межу дозволеного всередині держави.