На початку квітня 2022 року народні обранці ухвалили закон, який передбачає можливість розірвання контракту з членом наглядової ради державного підприємства, господарського товариства або банку, якщо він невідкладно не з’явиться за його адресою. TI Україна закликала Президента ветувати цей закон, оскільки такий механізм лише зашкодить ефективній діяльності наглядових рад. Але закон, врешті-решт, був підписаний та набрав чинності.
Однак наш заклик спільно з експертами сфери корпоративного управління не залишився без уваги. У Верховній Раді зареєстрували новий законопроєкт, який пропонує встановити запобіжники необґрунтованого розірвання контрактів з членами наглядових рад державних підприємств, господарських товариств та банків.
Згідно з ним, невідкладно прибути за адресою місцезнаходження ДП, товариства або банку (тобто виключного місця виконання обов’язків членів наглядових рад), тепер необхідно, якщо:
- члени наглядової ради не зазначили контактну інформацію для зв’язку з ними та протягом трьох годин не вийшли на зв’язок при спробі суб’єкта управління або керівника зв’язатися з ними — у разі неодноразового порушення;
- члени наглядової ради не взяли участь терміновому засіданні, яке може бути скликане суб’єктом управління, керівником або членом колегіального виконавчого органу в будь-який час доби за умови повідомлення учасників не пізніше ніж за три години — у разі одноразового порушення;
- голова наглядової ради невідкладно, але не пізніше ніж протягом трьох годин з моменту запиту, не надав суб’єкту управління інформацію щодо діяльності підприємства чи товариства — у разі одноразового порушення.
Запропоновані зміни лише частково вирішують проблему. Іноземні експерти просто фізично можуть не бути здатні невідкладно перетнути кордон, щоб прибути за адресою держкомпанії чи банку в Україні. Ризики для них залишаються. Якщо особа перебуває понад три години поза зоною досяжності та не відповідає на дзвінок або електронний лист, вона фактично порушить вимоги закону. За це щодо неї можуть вжити відповідні заходи і навіть розірвати контракт.
Не обійшлось і без нових сумнівних пропозицій. Згідно з законопроєктом, на час дії воєнного стану кандидатів на посади членів наглядових рад держкомпаній та банків будуть призначати не на конкурсній основі (як це відбувається відповідно до чинного законодавства), а безпосередньо за пропозицією суб’єкта управління або голови наглядової ради.
Ба більше, критерієм, за яким ДП чи банк, або голова наглядової ради буде визначати кандидатуру члена наглядової ради є найменша кількість часу, яка потрібна особі-кандидату для ознайомлення з діяльністю відповідного державного підприємства або товариства.
Такі положення законопроєкту насамперед створять простір для корупції та обрання недоброчесних кандидатів. Водночас існує ризик, що новими членами наглядових рад зможуть стати не фахівці з необхідним досвідом, стажем роботи та бездоганною діловою репутацією, а особи які продемонструють найкращі навички пошуку інформації в інтернеті та техніку читання статуту підприємства.
Термін дії повноважень членів наглядової ради, яких оберуть за новим законопроєктом, може бути встановлений до трьох місяців з дати припинення дії в Україні правового режиму воєнного стану. На аналогічний термін можуть бути продовжені повноваження члена наглядової ради, дія контракту якого закінчується під час воєнного стану. А через 3 місяці після скасування воєнного стану суб’єкти управління будуть зобов’язані призначити на їхні місця кандидатів, які пройшли конкурсний відбір.
Аналогічні зміни торкнуться і державних банків — обов’язкове проведення конкурсу на посади голови та членів виконавчого органу також скасовується, тільки якщо рішення про його проведення не прийме наглядова рада банку.
Відмова від конкурсного відбору членів наглядових рад державних підприємств, товариств та банків навіть в період війни є величезною загрозою для сфери корпоративного управління, наслідки якої можуть бути відчутні і після її завершення.
Адже саме завдяки компетентним та незалежним членам наглядових рад, зокрема міжнародним фахівцям, вдалося покращити фінансові показники низки державних компаній («Нафтогаз», «ПриватБанк», «Укрпошта»), підвищити ефективність та прозорість їхньої діяльності, запобігти політичному втручанню та корупції.
Крім того, у травні уряд вже прийняв постанову, якою скасував та зупинив конкурсні відбори керівників, голів виконавчих органів та членів наглядових низки суб’єктів господарювання державного сектору економіки на період воєнного стану, за винятком кількох держкомпаній та державних банків. Ризики такого рішення уряду ми описали в нашому аналізі.
Тому важливо закріпити обов’язок проведення конкурсного відбору на посади членів наглядових рад державних підприємств та господарських товариств саме на законодавчому рівні по аналогії із законом «Про банки і банківську діяльність».
Також законопроєкт визначає право держкомпаній та банків, загальних зборів або наглядової ради державного підприємства чи господарського товариства делегувати частину своїх повноважень, визначених законом та/або статутом, керівнику або виконавчому органу. При цьому, перелік повноважень, які можуть/не можуть бути їм делеговані, у проєкті закону не закріплений. Це створює простір для централізації влади в руках обмеженого кола осіб та є корупційним ризиком.
До компетенції наглядової ради державного підприємства закон відносить, зокрема, питання здійснення контролю за ефективністю управління підприємством, його фінансово-господарською діяльністю, надання згоди на вчинення господарських зобов’язань (наприклад, щодо закупівлі вартісних майна, робіт та послуг), дотримання умов контракту керівником, забезпечення запобігання, виявлення та врегулювання конфліктів інтересів керівника тощо. Тому передача цих повноважень зведе нанівець саму суть функціонування наглядових рад та може завдати шкоди не лише інтересам підприємств, але й державі та платникам податків.
Висновок
Враховуючи проблеми, які мав би вирішити цей законопроєкт, а саме забезпечення ефективної та безперервної роботи державних підприємств, товариств та банків в умовах повномасштабної агресивної війни, ми рекомендуємо:
- Внести зміни до статті 11-2 Закону України «Про управління об’єктами державної власності», статті 7 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та виключити положення щодо застосування до членів наглядових рад державних підприємств, господарських товариств та банків визначення виключним місцем виконання обов’язків адреси їх місцезнаходження.
- Визначити чіткий перелік повноважень суб’єкта управління, загальних зборів або наглядової ради державного підприємства чи господарського товариства, які можуть бути делеговані керівнику державного підприємства або виконавчому органу господарського товариства.
- Виключити із законопроєкту положення про надання додаткових повноважень суб’єктам управління або головам наглядових рад щодо визначення кандидатів на вакантні посади у наглядових радах державних підприємств, господарських товариств та виконавчих органах державних банків.
- Внести зміни до ЗУ «Про управління об’єктами державної власності», якими передбачити обов’язкове проведення конкурсного відбору на посади членів наглядових рад державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.
