Як є зараз?

Існує застаріла модель органів самоорганізації населення (ОСН), що з 2001 року залишається практично незмінною. За цей час суттєво змінились підходи до участі громадян у вирішенні питань місцевого значення та потреби територіальних громад. На практиці створення ОСН є складним і тривалим процесом, а низка питань їх діяльності або врегульована недостатньо чітко, або взагалі залишається поза межами правового регулювання. Саме тому існує потреба в комплексному оновленні законодавства у цій сфері, спрямованому на спрощення процедури створення ОСН, належного регламентування принципів взаємодії із органами місцевого самоврядування та іншими органами самоорганізації населення, а також основ здійснення внутрішнього фінансового контролю й підстав припинення як діяльності самого органу самоорганізації населення, так і повноважень окремих його членів.

Які зміни пропонує законопроєкт?

Спрощення створення та деталізація порядку функціонування ОСН

Механізми утворення ОСН стануть простішими, що має дати поштовх для їх розвитку (впроваджено принцип відносної більшості та надання права вибору щодо проведення відкритого або таємного голосування; уточнено критерії для реалізації права обирати та бути обраними до персонального складу ОСН; визначено граничний строк повноважень персонального складу ОСН, закінчення якого не зумовлює припинення діяльності такого ОСН).

Територія здійснення повноважень ОСН

Можуть створюватися на таких територіальних рівнях: на рівнях села (сіл) та/або селища (селищ), міста, району у місті; мікрорайону, житлового комплексу, кварталу; вулиці, будинків.

Посилення ролі ОСН

Розширення можливостей для жителів впливати на рішення місцевої влади. ОСН у межах своїх компетенцій може ухвалювати рішення організаційно-розпорядчого характеру. Рішення ОСН, прийняті в межах повноважень, визначених частиною другою статті 15 цього Закону, є обов’язковими до виконання всіма жителями території діяльності органу самоорганізації населення. Рішення ОСН може бути зупинено сільським, селищним, міським головою з одночасним зверненням про його скасування до суду. Рішення ОСН, які є адміністративними актами, приймаються, набирають чинності, виконуються, припиняють дію згідно із Законом України «Про адміністративну процедуру».

Члени ОСН мають право брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях відповідної місцевої ради та її виконавчого органу під час розгляду питань, безпосередньо пов’язаних з діяльністю чи здійсненням повноважень органом самоорганізації населення, а також питань, ініційованих таким органом. 

Прозорість діяльності 

Орган самоорганізації населення звітує про свою діяльність, реалізовані проєкти, використання коштів та майна на зборах (конференції) жителів не менше одного разу на рік. Порядок звітування органу самоорганізації населення визначається Положенням.

Договірний порядок повноважень

Місцева рада зможе наділяти ОСН частиною своїх повноважень на підставі договору, передаючи відповідне майно та ресурси. Такий договір укладається від імені відповідної ради сільським, селищним, міським головою та затверджується рішенням ради.

Фінансова база

Встановлюється, що фінансовою основою діяльності ОСН є кошти місцевого бюджету, благодійні пожертви, інші форми безповоротної фінансової допомоги; інші надходження, не заборонені законодавством. Орган самоорганізації населення самостійно використовує фінансові ресурси, отримані з місцевого бюджету, на цілі та в межах, що визначені відповідною радою.

Участь у містобудуванні та вирішенні питань місцевого значення

ОСН офіційно залучаються до обговорення забудови територій, що робить процеси прозорішими. Зокрема, мають право брати участь у громадському обговоренні проєктів містобудівної документації на місцевому рівні, що стосуються інтересів жителів, які проживають у межах території діяльності ОСН, а також ініціювати проведення громадських слухань, інших форм участі територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення у порядку, визначеному статутом територіальної громади.

Контроль за діяльністю ОСН

Контроль за фінансовою діяльністю органу самоорганізації населення та використанням ним майна в межах своїх повноважень здійснюють: сільська, селищна, міська рада, що надала дозвіл на створення (або визначений нею виконавчий орган у частині переданого майна територіальної громади та наданих коштів місцевого бюджету); збори (конференція) жителів; ревізійна комісія ОСН; органи державної влади.

Короткі висновки:

• Cинхронізував вимоги локалізації виробництва деяких товарів вартістю від 1 мільйона гривень між Особливостями здійснення закупівель та Законом №4888-IX.  В цілому якість деталізації виглядає вищою, ніж якість норм про локалізацію в Законі №4888-ІХ. Втім, деякі положення суперечать Порядку №822 в частині закупівель в електронному каталозі, а багато з них потребують технічної реалізації в Prozorro.
• Розширив перелік підстав для прямих договорів.
• Розширив підстави переговорної процедури. Більшість нових винятків виглядають виправданими, крім винятку для будівництва укриттів: таку потребу вже можливо запланувати і передбачити. В подальшому варто розглянути можливість створення способів закупівель, у яких вільна конкуренція могла б поєднуватись з приховуванням технічних специфікацій від загалу.

Оновлені вимоги локалізації в умовах закупівель

Загалом зміни покладають на замовника обов’язок включати в умови закупівлі вимоги локалізації, відображати їх виконання під час звітування, а на учасника і в подальшому виконавця договору — надавати відповідні документи про неї.

Вимоги стосуються тих закупівель, у складі предмета яких є товари, що підпадають під вимоги локалізації, вартістю від 1 мільйона гривень. Оскільки під час оголошення закупівлі точна вартість товару ще не відома, виходить, що слід спиратися на очікувану вартість. Важливо пам’ятати, що йдеться про закупівлі не лише суто товарів, але й послуг і робіт, у складі яких замовник придбає товар.

Оновлення стосуються відкритих торгів, закупівель у Prozorro Market, переговорних процедур і прямих договорів. Якщо узагальнити, то в тендерній документації, запиті пропозицій постачальників (ЗПП) та повідомленні про намір укласти договір у переговорній процедурі тепер потрібно зазначати, що здійснюється закупівля саме локалізованого товару, та додавати вимоги:

1. До ступеня локалізації виробництва за Законом (у 2026 році — 30%);

2. До учасника (на стадії подання пропозиції) та постачальника товару/надавача послуг/виконавця робіт (на стадії виконання договору) — надати посилання на відповідний товар, включений до переліку локалізованих, або документ, що підтверджує походження товару з «відповідної країни». В останньому випадку йдеться про держави-учасниці міжнародних договорів (п. 3 Особливостей), товари з яких не підпадають під вимоги локалізації. 

Таку ж інформацію й документи має містити звіт про виконання договору про закупівлю. Також ця вимога поширюється на постачальника товару/виконавця робіт/надавача послуг під час подання своєї пропозиції для укладення прямого договору, і таке ж посилання або документ мають бути у звіті про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель.

Посилання на товар, як уточнив уряд — це спосіб оприлюднення в Prozorro та/або надання учасником/постачальником інформації про ступінь локалізації його виробництва (у тому числі товарів, що закуповуються у складі робіт або послуг) та документів, що підтверджують такий ступінь.

Документом, що підтверджує країну походження товару, може бути: сертифікат про країну походження товару, засвідчена декларація про його походження, декларація про походження товару або сертифікат про регіональне найменування товару. Зміни акцентують, що походження має бути підтверджено документами, тобто самого факту походження недостатньо.

3. До учасника/постачальника/виконавця, який не є виробником товару — надавати замовнику документи, що підтверджують ступінь локалізації виробництва. Зокрема до таких документів потрібно включати інформацію про всіх суб’єктів господарювання, залучених до ланцюга постачання між виробником товару та учасником. Якщо суб’єкти господарювання, залучені до ланцюга, зміняться, то постачальник до моменту постачання повинен повідомити про це замовника та надати оновлену інформацію і документи про них.

Окремо в Особливостях врегулювали, що входить до інформації про суб’єктів господарювання, залучених до ланцюга постачання: найменування, зокрема і скорочене (за наявності) або ПІБ суб’єкта господарювання, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ або РНОКПП (або номер паспорта, якщо немає РНОКПП), документи, що підтверджують його участь у постачанні відповідного товару (договір, акти приймання передачі, видаткові накладні, сертифікати тощо).  

Інформацію, що здійснюється закупівля саме локалізованого товару, потрібно також додавати до оголошення про проведення відкритих торгів.

Як бачимо, вимогу надати посилання на локалізований товар або документ про походження встановили як для учасника, так і для виконавця договору. Вимога підтвердити, хто входить до ланцюга постачання, спершу виглядає альтернативно («до учасника/постачальника/виконавця»), але судячи з підстав відхилення тендерних пропозицій, тлумачити її потрібно як вимогу і до учасника, і до виконавця договору про закупівлю. Адже якщо учасник цю інформацію не надасть, це є підставою відхилити його тендерну пропозицію.

Відхилення пропозицій, відміна відкритих торгів і ЗПП 

Наразі в переліку підстав, за якими відхиляють тендерні пропозиції, немає прямої згадки про порушення вимог локалізації. Логічним у таких випадках виглядає відхилення через те, що тендерна пропозиція «не відповідає вимогам, установленим у тендерній документації відповідно до абзацу першого частини третьої статті 22 Закону». Але для цього треба, щоб у тендерній документації замовник дійсно зазначив такі вимоги. Обов’язок їх зазначати зараз запровадили. Втім, законодавець вочевидь вирішив перестрахуватися і додати порушення вимог локалізації в якості окремих, самостійних підстав відхилити тендерну пропозицію. Крім того, нові підстави з’являються і для відхилення пропозицій, поданих на ЗПП. Тож перелік підстав для відхилення поповнили низкою нових:

• учасник зазначив у тендерній пропозиції ступінь локалізації, що не відповідає Закону (або у випадку з ЗПП — ступінь локалізації товару, запропонованого постачальником, не відповідає Закону);
• учасник не надав посилання на відповідний товар, включений до переліку локалізованих,  або документ, що підтверджує походження товару з відповідної країни;
• учасник, який не є виробником товару, не надав інформацію про всіх суб’єктів господарювання, що будуть залучені до ланцюга постачання між виробником товару та учасником;
• у пропозиції відсутня інформація про товар, включений до переліку локалізованих, або документ, що підтверджує походження товару з відповідної країни;
• у пропозиції є інформація про локалізований товар, але його включили до переліку локалізованих на підставі заяви не виробника, зазначеного в пропозиції, а іншого суб’єкта господарювання.

Новою підставою для відміни відкритих торгів з особливостями та ЗПП стає випадок, коли Держаудитслужба встановила, що замовник у тендерній документації/ЗПП не визначив вимоги до ступеня локалізації товару, який підпадає за Законом під ці вимоги. Для відкритих торгів це передбачено лише до укладення договору. 

Загалом такий підхід виглядає надто радикальним, оскільки Держаудитслужба може виявити це порушення ще на стадії подання тендерних пропозицій. І тоді більш доцільно зобов’язати замовника внести зміни до тендерної документації, а не скасовувати закупівлю. Втім, вимога Закону №4888 прописана саме так, тож Особливості не відступали від неї. Моніторинг закупівель Держаудитслужбою, як уточнив уряд, має проводитись з урахуванням вимог локалізації. На наш погляд, це уточнення не несе доданої вартості, оскільки він і так проводиться як аналіз на відповідність усім вимогам законодавства сфери закупівель.

Кілька слів про локалізацію в Prozorro Market

Prozorro Market наразі функціонує як альтернатива відкритим торгам для надпорогових закупівель товарів. Тому очікувано, що додаткові вимоги локалізації прописали і до запиту пропозицій постачальників (ЗПП). Втім, на відміну від відкритих торгів, пропозиція на ЗПП не передбачає подання пакету документів. 

Концепція електронного каталогу виходить з того, що кваліфікація учасника вже підтверджена, товар вже зареєстрований у каталозі, а від постачальника не вимагають додаткових документів під час участі у відборі. Так, відповідно до пункту 57 Порядку №822, ЗПП не повинен містити вимоги до постачальника, переможця відбору, інших документів, які не передбачені цим Порядком. Тобто вимагаючи від постачальника документи про локалізацію, замовники автоматично будуть порушувати це обмеження. До того ж, Закон та Особливості не визначають прямо, в якій формі потрібно надавати таку інформацію/документи — через систему Prozorro або ні (крім посилання на товар, яке точно оприлюднюватимуть у Prozorro). Такий підхід дещо вибивається з вже існуючих підходів до ЗПП і потребує, як мінімум, розуміння, як це буде працювати на практиці, зокрема технічної реалізації із забезпеченням належної прозорості. 

По суті, в Особливостях запровадили додаткові вимоги до змісту ЗПП, пропозицій постачальників та підстав для їх відхилення, одночасно з тими, що вже існують у Порядку №822. Враховуючи, що вимоги локалізації не є індивідуальними для кожного замовника, альтернативним варіантом могло би бути не покладати обов’язок перевіряти дотримання цих вимог на замовників у межах кожного ЗПП, а включити цей чекап у процес додавання товарів до Prozorro Market адміністратором.

Локалізація на стадії укладення і виконання договору

Щоб простежити за дотриманням вимог локалізації на різних стадіях закупівлі, розробники додали вимоги, зокрема, для стадії виконання договору про закупівлю та звітування про нього.  

На стадії виконання договору про закупівлю його виконавець має надавати інформацію та документи, що підтверджують відповідність фактично поставленого або використаного товару тій інформації про товар, яку учасник надавав на етапі подання пропозиції/тендерної пропозиції, та те, що він дотримався стосовно такого товару вимог щодо ступеня локалізації виробництва.

З цього випливає, хоча прямо зазначено таку вимогу лише частково  щодо проєкту договору в ЗПП, що у проєкті договору про закупівлю і у договорі, який укладають напряму, потрібно включати до обов’язків виконавця зазначені вище вимоги та строки їх виконання — так само, як і вимогу до виконавця договору надати посилання на відповідний товар, включений до переліку локалізованих, або документ, що підтверджує походження товару з «відповідної країни», а також вимогу надати документи про ступінь локалізації, зокрема інформацію про всіх суб’єктів господарювання, залучених до ланцюга постачання між виробником товару та учасником.

При цьому випадок, коли замовник уклав договір про закупівлю з порушенням вимог локалізації тепер є однією з підстав нікчемності такого договору. 

Якщо закупівля підпадає під вимоги локалізації, то звітувати про виконання треба буде навіть щодо прямих договорів, укладених за п. 9, 9-2, 9-3 Особливостей.

Винятки з конкурентних процедур

Крім глибокої деталізації вимог локалізації, вересневі зміни до Особливостей принесли із собою низку нових винятків з конкурентних процедур — це і нові підстави прямих договорів, і нові підстави переговорної процедури. 

До підстав прямих договорів у сфері постачання природного газу, енергетики і залізниці, спорту додали:

• Закупівлю замовниками природного газу у суб’єкта, на якого Кабмін поклав спеціальні обов’язки для забезпечення загальносуспільних інтересів на цьому ринку, а також закупівлю природного газу ним самим для виконання цих спеціальних обов’язків. Замовники повинні мати статус споживачів відповідно до статті 12-1 Закону України «Про ринок природного газу», щоб скористатись винятком.

Цей виняток видається логічним, оскільки під час придбання природного газу в такого постачальника немає можливості конкурентних змагань, і важливо укласти договір з ним без бюрократичних перешкод, від цього залежить своєчасне забезпечення природним газом. Підставу сформовано диспозитивно, тобто у замовників є право нею скористатися.

• Закупівлю АТ «Укрзалізниця» до 24 березня 2027 р. залізничного тягового рухомого складу, зокрема такого, що був у використанні, а також послуг з оренди такого рухомого складу, послуг, пов’язаних із його придбанням, технічним обслуговуванням, транспортуванням, доставкою та митним оформленням.

Щодо другого винятку слід зауважити, що прописано не просто право, а саме імперативну відмову від процедур (як обов’язок укласти прямий договір). Це унеможливлює провести процедуру навіть тоді, коли це об’єктивно можливо було би зробити. Вочевидь виняток зумовлений атаками рф на рухомий склад і наміри підприємства придбати його за кордоном. Водночас не відмежовано закупівлі в іноземних постачальників від вітчизняних. 

• До тимчасових прямих надпорогових договорів (до кінця 2026 року) додали закупівлі товарів, робіт і послуг, необхідних для відновлення, реконструкції, капітального ремонту об’єктів юридичних осіб електроенергетичного комплексу, зруйнованих або пошкоджених внаслідок збройної агресії російської федерації, з метою забезпечення надійного та безперебійного функціонування об’єднаної енергетичної системи. 

Присутній запобіжник зловживанням — замовник до укладення договору має підтвердити факт пошкодження або руйнування об’єкта, необхідність здійснення закупівлі та її обсяги документами, складеними за результатами огляду та/або обстеження об’єкта.

Зміни до таких договорів оприлюднять лише після завершення воєнного стану, крім випадків, коли договори підпадають під правила оприлюднення матеріальних ресурсів у сфері будівництва. 

Слід зауважити, що дослівно термін «юридична особа електроенергетичного комплексу» у чинному законодавстві України не визначено. Тому визначаючи коло власників об’єктів, розробникам було би варто спиратись на існуючу термінологію, зокрема з Закону України «Про ринок електричної енергії». Так само не зайвим було би конкретизувати функції об’єктів, щоб це не були будь-які об’єкти. Але обмеження щодо мети та документального підтвердження мають стати запобіжниками зловживанням цією невизначеністю. 

•  Закупівлі послуг, необхідних для проведення спортивних заходів, участі національних збірних спортивних команд України в міжнародних заходах та змаганнях. Ці закупівлі також будуть здійснюватися безальтернативно прямими договорами. При цьому очікувана вартість предмета закупівлі в межах одного заходу не може перевищувати суму, еквівалентну 30 тисячам євро без ПДВ. В Особливостях також врегулювали правила звітування про такі закупівлі, вимоги щодо оприлюднення договору та додатків до нього, обґрунтування підстави та його погодження, вимоги до оприлюднення інформації про КБВ. 

Загалом виняток видається виправданим, оскільки проведення тендерів для придбання послуг, особливо за кордоном, для проведення спортивних заходів є значно ускладненим і подекуди неможливим. Але це питання є частиною більш широкого — адже потреба у прямих закупівлях для спортивних заходів за кордоном залишатиметься завжди, а гармонізація законодавства з європейськими директивами не передбачає такого винятку. 

Крім прямих договорів, додають нові підстави для переговорної процедури (ПП), а саме:

• Закупівлі суб’єктами ринку природного газу компресорних, газопоршневих та/або газотурбінних газоперекачувальних установок, а також послуг, необхідних для проведення їх оцінки. Застосувати цю норму можна лише, якщо закупівля потрібна для відновлення сталої роботи пошкоджених/зруйнованих об’єктів, порушених технологічних процесів внаслідок збройної агресії російської федерації.

Запобіжником зловживанням у закупівлях установок, що були у користуванні, має слугувати те, що ціна не має перевищувати визначену у висновку експерта (експертному дослідженні) або звіті про оцінку майна. 

• Закупівлі товарів, робіт і послуг, необхідних для захисту об’єктів критичної інфраструктури, а також для будівництва, створення та облаштування об’єктів фонду захисних споруд цивільного захисту. Застосування ПП допустиме за умови, що ціна договору про закупівлю не перевищує 10 млн гривень, строк його виконання не перевищує 90 днів з дати укладення такого договору.

На нашу думку, якщо для захисту критичної інфраструктури проведення ПП ще може бути якось виправдано, то у випадку з укриттями — підстава не виглядає обгрунтованою. На п’ятому році повномасштабної війни ніхто вже не будує укриття на вчора, це можна спланувати, а якщо навіть виникає термінова потреба — для цього існує окрема підстава ПП — нагальна потреба. 

Якщо причина додавання нових підстав полягає у секретності чутливої інформації, то проведення ПП не вирішує цієї проблеми, адже за результатами ПП все одно потрібно оприлюднювати договір і додатки для нього. І для новододаних підстав не передбачено послаблень у цьому питанні. Загалом виведення закупівель з конкурентної площини не може й надалі бути способом провести закупівлю терміново або уникнути витоку інформації: на п’ятому році повномасштабної війни варто замислитись над врегулюванням конкурентних процедур з приховуванням чутливої інформації, із наданням такої інформації суто учасникам процедури на рівних умовах. 

• Закупівлі товарів, робіт і послуг за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету для забезпечення створення та функціонування відновлювального  резерву засобу інформатизації I або II категорії впливу порушення його функціонування, визначеної відповідно до законодавства у сфері цифрового розвитку та цифровізації, з метою забезпечення безперервності функціонування засобу інформатизації та виконання вимог щодо його резервування і відновлення. 

Простішими словами, йдеться про закупівлі, необхідні для збереження наших державних реєстрів у хмарних сервісах і резервних місцях зберігання інформації. 

Також щодо закупівель, необхідних для критичної інфраструктури, уточнили, що вони охоплюють зокрема перевезення, переміщення та зберігання обладнання, необхідного для відновлення зруйнованих або пошкоджених внаслідок збройної агресії рф об’єктів.

Крім того, уряд уточнив, що під час переговорів не потрібно вимагати підтверджень від учасника про надання винагороди та  пов’язаність осіб.

Зміни в договорах за показниками міжнародних цінових агентств

Невеличкої зміни зазнала підстава для зміни істотних умов договору, пов’язана з показниками міжнародних цінових агентств. Так, замість показників Platts та ARGUS зявляється можливість змінювати істотні умови договору у разі зміни показників міжнародних цінових агентств, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Це, з одного боку, посилює гнучкість у реагуванні на реалії ринку, з іншої — фактично надає повноваження Кабміну визначати перелік самою постановою Кабміну.

Висновки

Вересневі зміни до постанови №1178 синхронізували вимоги локалізації виробництва товарів між Особливостями та Законом №4888-IX. Додаткові вимоги запровадили для відкритих торгів, закупівель у Prozorro Market, переговорних процедур, прямих договорів, а також в цілому для будь-яких договорів про закупівлю. 

Суть правил переважно зводиться до того, щоб замовник вимагав від учасника та виконавця договору: 

• дотриматися ступеню локалізації виробництва за Законом;
• надати посилання на локалізований товар або документ про походження товару з країни, звільненої від вимог локалізації;
• інформацію та документи про суб’єктів господарювання, залучених до ланцюга постачання між виробником товару та постачальником. 

Також правила передбачають відхилення тендерних пропозицій та пропозицій, поданих на ЗПП, у разі порушення цих вимог, нікчемність договору, укладеного з порушенням вимог локалізації, та відміну закупівлі за відсутності цих вимог у тендерній документації. 

В цілому якість деталізації виявилась вищою, ніж якість норм про локалізацію в Законі №4888-ІХ. Втім, деякі положення суперечать Порядку №822 в частині закупівель в електронному каталозі, багато з них потребують технічної реалізації в Prozorro, а частина доповнень не несе доданої вартості, адже охоплює вже існуючі норми. 

Перелік підстав для прямих договорів поповнився новими підставами, зокрема — закупівлі природного газу у постачальника останньої надії, закупівлі АТ «Укрзалізниця» до 24 березня 2027 р. залізничного тягового рухомого складу та пов’язаних з цим послуг, закупівлі до кінця 2026 року для відновлення, реконструкції, капітального ремонту об’єктів електроенергетичного комплексу, закупівлі послуг, необхідних для проведення спортивних заходів та участі в них на міжнародному рівні. 

До підстав переговорної процедури додали закупівлі установок у сфері природного газу для відновлення сфери після атак рф, закупівлі для захисту об’єктів критичної інфраструктури, а також для  створення захисних споруд цивільного захисту і резервного зберігання державних баз і реєстрів у хмарних ресурсах. 

Більшість нових винятків виглядають виправданими, проте виняток для будівництва укриттів на п’ятому році повномасштабної війни вважаємо необґрунтованим: таку потребу вже можливо запланувати і передбачити. 

До того ж, залишається відкритим глобальне питання про баланс між захистом чутливої інформації та конкурентністю процедур. На 5 році повномасштабної війни держава й досі намагається вирішити проблеми термінових і чутливих закупівель виведенням їх з конкуренції. Подекуди цей крок виглядає нелогічним. Наприклад, вимоги оприлюднювати договір і додатки до нього — навіть про будівництво укриттів і захист інфраструктури за новими підставами ПП — залишаються.  Можливо, варто замислитись про винайдення способів закупівель, у яких вільна конкуренція могла б поєднуватись з приховуванням технічних специфікацій від загалу.

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

Резюме

Ухвалення Дорожньої карти посилення контролю за публічними закупівлями на 2025–2027 роки є позитивним і важливим кроком. Значна частина передбачених заходів повністю або частково збігається з рекомендаціями TI Ukraine щодо посилення ефективності контролю у цій сфері.

Серед ключових заходів Дорожньої карти:

• вдосконалення моніторингу закупівель, зокрема через запровадження механізму призупинення закупівлі на час проведення моніторингу, оновлення класифікації порушень за ступенем їх істотності та визначення пропорційних способів їх усунення;
• скорочення процедури судового оскарження висновків Держаудитслужби за результатами моніторингу;
• оптимізація строків між спрацюванням автоматичних індикаторів ризиків і фактичним початком моніторингу закупівлі;
• удосконалення механізму притягнення до відповідальності за порушення у сфері закупівель, зокрема через актуалізацію статті 164-14 КУпАП з урахуванням оновлених способів закупівель і ступеня істотності порушень, а також забезпечення доступу до персональних даних осіб, які вчинили такі порушення;
• діджиталізація процесу моніторингу закупівель в системі «е-аудитор».

Водночас окремі заходи Дорожньої карти видаються такими, що потребують уточнення їхнього змісту та виваженого підходу під час впровадження:

• ефективність механізму призупинення закупівлі залежатиме від обраної моделі, зокрема від того, на яких етапах закупівлі та за наявності яких порушень він застосовуватиметься;
• закріплення регулювання моніторингу в законодавстві про державний фінансовий контроль не дає чіткої відповіді на питання, які аспекти мають регулюватися на рівні закону, а які — підзаконними актами;
• запропоновані зміни до механізму проведення перевірок закупівель не дають чіткого розуміння, як він працюватиме на практиці, а питанню прозорості перевірок приділено недостатньо уваги;
• запровадження нових підходів до відбору закупівель для контролю на основі ідентифікації учасників, які створюють фінансові та/або інші ризики, може створювати передумови для надмірної дискреції та потребує ретельного пропрацювання з метою уникнення зловживань.

Загалом Дорожня карта задає правильний напрям для реформування контролю за публічними закупівлями. Однак її реальний вплив залежатиме не від кількості реалізованих заходів, а від того, чи вдасться змістовно вдосконалити механізми контролю, зробити їх більш превентивними, ризик-орієнтованими, пропорційними та прозорими.

Моніторинг закупівель

Значна частина заходів Дорожньої карти стосується вдосконалення моніторингу закупівель. Першим із них є запровадити порядок проведення моніторингу закупівель на рівні нормативно-правових актів, що регулюють діяльність Держаудитслужби. 

Зараз правове регулювання моніторингу здійснюється відповідно до статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі». Згідно з Дорожньою картою, це створює дисбаланс у правовій системі, оскільки інструмент державного фінансового контролю регламентується галузевим законом у сфері закупівель, а не основним законом, що регулює діяльність органу державного фінансового контролю.

Водночас ключове питання полягає не стільки в тому, де саме в законодавстві закріплений механізм моніторингу, скільки в тому, наскільки він є ефективним на практиці. Саме собою перенесення відповідних положень до інших законодавчих актів не гарантує якість контролю. Пріоритетом має бути змістовне вдосконалення самого інструменту моніторингу, зокрема через реалізацію інших заходів Дорожньої карти.

Саме з цієї причини у законопроєкті №11520 статтю 8 Закону «Про публічні закупівлі» фактично не переглядали: питання моніторингу свідомо відклали до наступної законодавчої ітерації як таке, що потребує окремого комплексного опрацювання. Йдеться не про точкові, а про системні зміни, які зокрема мають посилити превентивну функцію моніторингу, запровадити розмежування порушень залежно від ступеня їх суттєвості, передбачити механізми усунення порушень та гарантувати виконання висновків.

Якщо ж Дорожня карта передбачає закріплення регулювання моніторингу в Законі «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», постане питання про розмежування положень, які мають бути закріплені на рівні закону, та тих, що можуть бути деталізовані у підзаконних актах. Від обраного підходу значною мірою залежатиме, чи збережеться моніторинг у нинішньому вигляді або зазнає необхідних змістовних змін, наскільки передбачуваною буде процедура для замовників і який простір матиме Держаудитслужба для зміни підходів до його проведення.

Одним із недоліків механізму моніторингу закупівель є те, що замовник може продовжувати процедуру закупівлі, фактично ігноруючи як проведення моніторингу, так і його результати. Таким чином закупівля може перейти на наступну стадію, включно з укладенням договору, ще до завершення моніторингу, що створює ризик втрати можливості своєчасно та ефективно усунути виявлені порушення. Тож передбачене Дорожньою картою запровадження механізму призупинення закупівлі на період проведення моніторингу може посприяти підвищенню ефективності превентивного контролю за закупівлями, але такий механізм потребує широкого обговорення та узгодження. 

Остаточна оцінка цього кроку залежатиме від того, який саме механізм зупинення закупівлі запровадять. Він потребує виваженого підходу, аби уникнути надмірного втручання в закупівельний процес і потенційних зловживань. У зв’язку із цим TI Ukraine пропонує передбачити можливість зупинення процедури закупівлі через початок моніторингу лише до моменту укладення договору та виключно у випадках виявлення ознак суттєвих порушень, перелік яких має бути окремо визначений законом. Альтернативний варіант — ще більше подовжити строк між визначенням переможця і укладенням договору, щоб аудитори встигали провести моніторинг у цей період. Цей варіант, втім, також не є ідеальним, оскільки збільшує тривалість процедури. 

Дорожня карта також передбачає оновлення класифікації порушень, виявлених за результатами моніторингу, з урахуванням їхньої істотності, та зобов’язань щодо усунення. Раніше у нашому дослідженні ми звертали увагу на проблеми зміщення фокусу моніторингу на виявлення формальних порушень, які не завдали шкоди бюджету та не вплинули на конкурентність закупівлі, а також непропорційності способів усунення порушень їхній суттєвості та наслідкам.

Вирішення цих проблем вбачається в актуалізації переліку порушень законодавства у сфері публічних закупівель та їх класифікації за ступенем суттєвості, наприклад, за критеріями економічної шкоди та прозорості закупівлі. Крім того, доцільно розглянути можливість зосередження моніторингу насамперед на найбільш критичних порушеннях.

Наступним кроком має стати визначення переліку можливих способів усунення для кожного виду порушення з урахуванням його суттєвості. Це дозволить уникнути різних підходів до визначення зобов’язань у висновках про результати моніторингу з боку органів державного фінансового контролю та забезпечить пропорційність таких зобов’язань встановленим порушенням.

Наступним заходом Дорожньої карти є надання права замовникам в односторонньому порядку розривати договори про закупівлю для усунення порушень, зазначених у висновку про результати моніторингу закупівлі. Цей захід зумовлений складнощами, які виникають, коли за результатами моніторингу замовника зобов’язали розірвати договір, але сам договір не містить такої підстави для розірвання. У цьому розрізі було б доцільніше передбачити обов’язок, а не дискреційне право замовника розірвати договір — за умови, що таке зобов’язання міститься у висновку, висновок не був оскаржений або суд відмовив у задоволенні позову. Але водночас зобов’язання розірвати договір може бути виправданим лише для вузького кола випадків, насамперед щодо безпідставно укладених прямих договорів або у разі виявлення суттєвих порушень, як-от закупівля у російських компаній. Загалом треба фокусуватися на тому, щоб моніторинг відбувався до укладення договору.

Доцільними видаються заходи Дорожньої карти, пов’язані із судовим оскарженням висновків про результати моніторингу. Замовники інколи використовують його не лише як спосіб затягування часу, щоб продовжити виконання договорів, укладених з порушеннями, але й для ухилення від відповідальності, адже довготривалість судових розглядів може мати наслідком сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності.

У зв’язку з цим запровадження скороченої процедури судового оскарження висновків Держаудитслужби за результатами моніторингу, заплановане в Дорожній карті, могло б забезпечити оперативне підтвердження або спростування таких висновків. Це, своєю чергою, стало б запобіжником для ситуацій, коли замовники використовують судовий процес для уникнення виконання висновку моніторингу та продовжують виконання договору.

За даними Держаудитслужби, відповідний законопроєкт вже розроблено і він  перебуває на погодженні із заінтересованими органами.

Окремої уваги заслуговує передбачене Дорожньою картою узагальнення судової практики щодо оскарження висновків про результати моніторингу закупівель. Важливо, щоб таке узагальнення не обмежувалося лише справами, у яких замовники оскаржують самі висновки. Не менш важливим є аналіз судової практики у справах про адміністративні правопорушення законодавства про публічні закупівлі (за статтею 164-14 КУпАП, де суди оцінюють наявність порушення, його характер і ступінь суттєвості, а також вирішують питання про накладення штрафу.

Саме в цій категорії справ помітна системна проблема: суди часто не погоджуються з підходом Держаудитслужби щодо наявності порушення або визнають його малозначним, звільняючи осіб від відповідальності чи обмежуючись усним зауваженням. У результаті значна частина роботи, проведена Держаудитслужбою, не призводить до реальних правових наслідків.

Оновлення ризик-індикаторів

Ключовим інструментом реалізації ризик-орієнтованого підходу до відбору закупівель для здійснення моніторингу є автоматичні ризик-індикатори в Prozorro — показники, які автоматично фіксуються системою і вказують на закупівлі з більш високою ймовірністю порушень. Їх перелік включає 13 ризик-індикаторів, які є диференційованими за ступенем ризику і спрямовані на виявлення конкретних ознак порушень, окрім останнього, який фактично може охоплювати будь-які ознаки і дозволяє додавати в систему інші індикатори.

Згідно зі звітом Держаудитслужби за 2025 рік, протягом звітного періоду серед 10828 проведених моніторингів 2913 (26,9%) було проведено на підставі даних автоматичних індикаторів ризиків.

Згідно з помісячною статистикою з модуля аналітики BI Prozorro, частка моніторингів, які Держаудитслужба розпочинала на підставі ризик-індикаторів, із 61,35% у грудні 2024 року надалі поступово знизилася до 15-20%. В окремі місяці аудитори розпочинали моніторинги на основі цієї підстави частіше, зокрема майже у 35% випадках у грудні 2025. Імовірно, так відбувається ще й через те, що наприкінці року спрацьовує більше індикаторів. Однак відсутність сталої тенденції до ширшого застосування цієї підстави вказує на те, що її потенціал використовується ще не повною мірою.

Зараз методику визначення автоматичних індикаторів ризиків, їх порядок застосування, а також їх перелік встановлює Міністерство фінансів України. Втім, у Дорожній карті відмічають низку викликів, з якими стикаються державні аудитори при роботі з цим механізмом:

• складність оперативно оновлювати ризик-індикатори через тривалість процедури;
• уникнення недобросовісними замовниками державного фінансового контролю завдяки штучному обходу спрацювання ризик-індикаторів — це можливо, бо вони публічні, відповідно замовники обізнані про їхні алгоритми.

Обидві тези є дещо дискусійними, оскільки наразі 13-й індикатор переліку надає можливість використовувати як показник будь-які ознаки порушень, а отже й оперативно оновлювати індикатори без внесення змін до нормативних актів. А відкритість ризик-індикаторів мала б чинити превентивний вплив та обмежувати зайву дискрецію. Якщо ж окремим замовникам вдається вчинити порушення і при цьому уникнути спрацювання ризик-індикаторів, спрямованих на виявлення цих порушень, можливо, варто переглянути зміст індикатора і уточнити його алгоритм. 

Дорожня карта передбачає оптимізацію підходів до гнучкого механізму оновлення ризик-індикаторів, зокрема шляхом перегляду порядку затвердження автоматичних індикаторів ризиків та надання Держаудитслужбі права самостійно розробляти відповідні алгоритми. У цьому контексті позитивно виглядає також передбачена оптимізація строків між датою спрацювання автоматичних індикаторів ризиків і фактичним початком моніторингу закупівлі, адже затримки на цьому етапі можуть призводити до втрати актуальності інформації, зниження ефективності заходів реагування та загального превентивного ефекту системи моніторингу закупівель.

За інформацією Держаудитслужби, відповідні зміни вже частково реалізовано: наприкінці минулого року: внесено зміни до Методичних рекомендацій щодо здійснення державного фінансового контролю у сфері публічних закупівель, якими, зокрема, удосконалено порядок проведення моніторингу та передбачено скорочення строків між спрацюванням автоматичних індикаторів ризиків і фактичним початком моніторингу закупівлі.

Водночас застереження викликає запровадження нових підходів до відбору закупівель для здійснення контролю з урахуванням ідентифікації учасників, які створюють фінансові та/або інші ризики. Таке формулювання створює враження, що ризиковим фактором вважатиметься сама участь окремих суб’єктів у закупівлі. Такий підхід виглядає сумнівним, оскільки може створювати передумови для формування своєрідних «чорних списків» учасників. Тому реалізація цього заходу потребує уточнення, аби уникнути надмірної дискреції та потенційних зловживань.

Слід зауважити, що ризик-орієнтований підхід у відборі закупівель для моніторингу не обмежується застосуванням ризик-індикаторів. Він має враховувати потенційні негативні наслідки порушення законодавства у сфері закупівель, на значущість яких впливає, зокрема, і вартість предмета закупівлі.  Втім, у 2025 році понад чверть моніторингів, розпочатих органами державного фінансового контролю за власною ініціативою, стосувалися закупівель з очікуваною вартістю, меншою за 1 мільйон гривень. Враховуючи обмеженість часових та трудових ресурсів, а також те, що серед конкурентних та прямих надпорогових закупівель 2025 року Держаудитслужба охопила моніторингами менше ніж 2% лотів за кількістю та 15,8% за вартістю, такий розподіл ресурсів виглядає невиправданим. 

Ресурси, що витрачаються на аналіз таких закупівель, могли б бути спрямовані у більш ефективний спосіб, що дозволило б виявляти суттєві порушення, які ще можливо усунути і які впливають на ефективність витрачання публічних коштів у найбільших обсягах. Водночас Дорожня карта не передбачає серед своїх заходів запровадження обов’язкових моніторингів для окремих категорій закупівель, зокрема тих, що пов’язані з високою вартістю предмета закупівлі.

Перевірки закупівель

Окрім моніторингу, Дорожня карта передбачає вдосконалення й іншого заходу контролю — перевірок закупівель. Йдеться про актуалізацію термінології, узгодження процедур проведення перевірок закупівель із новими підходами у сфері інспектування, встановлення чітких процедур, строків, прав і обов’язків у процесі перевірок. Варто відмітити, що захід сформульований доволі узагальнено і не дає чіткого розуміння, як саме виглядатиме оновлений механізм на практиці. 

Водночас проблема забезпечення невідворотності відповідальності за порушення, виявлені за результатами таких перевірок, додатково ускладнюється їхньою непублічністю. Інформацію про перевірки закупівель не оприлюднюють, що обмежує прозорість цього заходу контролю. 

Коли Держаудитслужба під час перевірок закупівель виявляє ознаки кримінальних правопорушень, відповідні матеріали передають правоохоронним органам. Водночас попри те, що частина таких заходів проводиться не в межах кримінального провадження, а передує йому, після передачі матеріалів правоохоронним органам вони можуть ставати повністю непублічними. Натомість результати моніторингу публічних закупівель залишаються відкритими в системі Prozorro навіть, коли надалі використовуються в межах досудових розслідувань.

Те, що аналогічні заходи контролю в окремих країнах ЄС не є публічними, саме собою не має бути аргументом проти більшої прозорості перевірок в Україні. Українська система фінансового контролю у сфері закупівель уже має власні інструменти, яких немає в такому вигляді в інших країнах, зокрема моніторинг закупівель. Тому підходи до публічності перевірок варто визначати з урахуванням українського контексту та практичних проблем їх проведення. Зокрема, більша прозорість може стати додатковим запобіжником у випадках недопуску аудиторів до перевірки, відмови у наданні необхідної інформації чи іншого перешкоджання її проведенню.

Непрозорість процесів перевірок закупівель може сприяти їх невиправданому зупиненню або затягуванню, а також унеможливлює їх аналіз з боку аналітиків та громадськості. Тому в межах реалізації цього напряму уряду та Держаудитслужбі доцільно приділити окрему увагу підвищенню прозорості перевірок закупівель — щонайменше в тій частині, яка не створює ризиків для досудового розслідування, але забезпечує належний рівень суспільного контролю та можливість оцінки ефективності цього інструменту.

Відповідальність за порушення у сфері публічних закупівель

У контексті посилення відповідальності за порушення у сфері публічних закупівель Дорожня карта передбачає внесення змін до статті 164-14 «Порушення законодавства про закупівлі» Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) після прийняття законопроєкту № 11520 з урахуванням способів закупівель, ступеня істотності порушення і запровадження відповідальності за невиконання вимог Держаудитслужби. 

Механізм притягнення до відповідальності за цією статтею на практиці не забезпечує невідворотності відповідальності — як через надто стислі строки накладення адміністративних стягнень, так і через неактуальний перелік адміністративних правопорушень у сфері закупівель, який вона містить. Більше того, ця проблема може суттєво загостритися після вступу в дію нового Закону України «Про публічні закупівлі», адже він передбачає суттєве оновлення способів закупівель і запровадження нових процедур, не охоплених наявними складами адміністративних правопорушень.

Ще однією складовою проблеми, що негативно впливала на притягнення осіб до адміністративної відповідальності в попередні роки, була відсутність повноцінного доступу Держаудитслужби до персональних даних осіб, які вчинили адміністративне правопорушення. Через прогалини в законодавстві замовники могли ухилитися від надання органу інформації, необхідної для складання протоколу про адміністративне правопорушення, розгляду справи в суді або винесення постанови про притягнення до відповідальності.

У лютому минулого року парламент прийняв закон № 4240-IX, який мав посилити відповідальність та забезпечити доступ Держаудитслужби до персональних даних осіб, щодо яких складається протокол про адміністративне правопорушення. Саме на виконання цього закону в Дорожній карті передбачено забезпечення доступу до персональних даних порушників у сфері закупівель через доступ Держаудитслужби до інформації з Єдиного державного демографічного реєстру. Зараз Держаудитслужба вже може отримувати такі дані для складання протоколів за результатами моніторингу закупівлі на запит до Державної міграційної служби. Орган також працює над тим, щоб автоматизувати передачу даних.

За інформацією Держаудитслужби, орган уклав договір з МВС та ДМС щодо доступу до Єдиного державного демографічного реєстру, а також удосконалив процедури отримання аудиторами персональних даних осіб, які вчинили порушення у сфері закупівель відповідно до вимог Закону України № 4240-IX.

Виконання вимог Ukraine Facility та тестування систем внутрішнього контролю

Одним із заходів Дорожньої карти щодо удосконалення механізмів здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері закупівель визначено виконання вимог Рамкової угоди між Україною та Європейським Союзом щодо реалізації програми Ukraine Facility. 

Державний фінансовий контроль за реалізацією програми Ukraine Facility покладено на Держаудитслужбу, при цьому контроль за використанням коштів у межах програми значною мірою зосереджений саме на сфері публічних закупівель. Водночас Ukraine Facility передбачає низку додаткових вимог, виконання яких аудитори перевірятимуть під час моніторингу закупівель, зокрема щодо того, чи не підпадають учасники закупівель під санкції ЄС, а також чи походять самі учасники або їхні товари з країн, визнаних Європейською Комісією прийнятними. Ймовірно, цим зумовлена передбачена Дорожньою картою необхідність удосконалення методологічних підходів до здійснення контролю у сфері закупівель у межах виконання вимог Рамкової угоди. 

За інформацією Держаудитслужби, в контексті виконання положень Рамкової угоди наприкінці минулого року орган ухвалив низку наказів, якими оновив методичні рекомендації щодо проведення перевірок закупівель, державних фінансових аудитів та моніторингу процедур закупівель.

Іншим завданням, спрямованим на удосконалення механізмів здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері закупівель згідно з Дорожньою картою, є запровадження тестування систем заходів внутрішнього контролю процесу закупівель замовників. Серед очікуваних результатів:

• оцінка ефективності функціонування системи внутрішнього контролю замовника за процесом закупівель;
• виявлення потенційних непрозорих процедур процесу закупівель або недостатній рівень внутрішньої відповідальності;
• оцінка ефективності планування закупівель, проведення моніторингу виконання договорів про закупівлю та коригування виявлених недоліків у закупівлях;
• підвищення рівня доброчесності та прозорості, зокрема у результаті проведення аналізу системи внутрішнього контролю замовника;
• підвищення відповідальності замовників, зокрема шляхом здійснення зовнішнього контролю.

Безумовно, ефективний внутрішній контроль може стати додатковим інструментом запобігання порушенням і зловживанням у сфері закупівель. Водночас із тексту Дорожньої карти не цілком зрозуміло, у чому саме полягає зміст і специфіка тестування систем внутрішнього контролю, адже перевірка та аналіз функціонування таких систем уже передбачені в межах проведення державного фінансового аудиту Держаудитслужбою.

За інформацією Держаудитслужби, в рамках оновлення методичних рекомендацій щодо проведення перевірок закупівель запроваджено використання чеклистів для тестування системи заходів внутрішнього контролю замовників у процесі закупівель з урахуванням відповідного міжнародного досвіду.

Цифровізація контролю 

Дорожня карта містить щонайменше два заходи щодо розширення можливостей цифровізації контролю за дотриманням законодавства у сфері закупівель.

Перший із них стосується діджиталізації процесу моніторингу закупівель в інтегрованій автоматизованій системі «е-аудитор». Ідея цього заходу полягає у переведенні процедур моніторингу до єдиного цифрового середовища, щоб автоматизувати шаблонні дії, запровадити єдині стандарти та алгоритми прийняття рішень під час моніторингу, підвищити прозорість дій посадових осіб, знизити операційні ризики і посилити аналітичну складову цього інструменту. За задумом, це має сприяти підвищенню якості контролю та оптимізації процесу моніторингу.

За даними Держаудитслужби для забезпечення технічної можливості здійснення процесу моніторингу закупівель в системі «е-аудитор» у пілотну експлуатацію введено аналітичний кабінет публічних закупівель, функціонал для обробки звернень і скарг та модуль роботи із підсанкційними суб’єктами. 

Водночас потенційний позитивний ефект цього заходу значною мірою залежатиме від того, чи стане цифровізація інструментом змістовного вдосконалення, а не лише технічного перенесення чинних процесів у нове цифрове середовище. Тобто «е-аудитор» може бути корисним інструментом підвищення ефективності контролю, але лише якщо його впровадження супроводжуватиметься переглядом самих підходів до моніторингу закупівель.

Не оминула Дорожня карта і тренд на використання штучного інтелекту: вже до червня цього року Держаудитслужба планувала розробити рішення щодо застосування генеративних моделей штучного інтелекту, або мовних моделей, для опрацювання великих обсягів даних під час вирішення питань щодо здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері закупівель.

Попри те, що саме формулювання індикатора виконання цього заходу («під час вирішення питань щодо здійснення контролю») не дає чіткого розуміння, на якому саме етапі здійснення контролю може застосовуватися штучний інтелект, у Дорожній карті акцентується увага на проблемі зростання обсягів інформації, яка підлягає обробці саме під час здійснення заходів контролю.

Застосування штучного інтелекту потенційно може підвищити швидкість первинного аналізу інформації та частково зменшити навантаження на аудиторів під час опрацювання великих обсягів інформації. Але такий інструмент не повинен використовуватися для повної автоматизації контролю чи визначення порушень без належної перевірки з боку посадових осіб. Тому ключовим є чітке визначення ролі мовних моделей виключно як допоміжних аналітичних засобів, а також запровадження правил їх використання, зокрема щодо обов’язкової верифікації результатів та регулярної оцінки якості й точності роботи таких моделей.

Водночас, як і у випадку з діджиталізацією процесу моніторингу закупівлі, такий захід видається поспішним з огляду на необхідність першочергового вдосконалення діючих механізмів контролю за закупівлями, що зокрема передбачено Дорожньою картою. Важливо, щоб впровадження нових технологічних рішень не відволікало увагу та ресурси від досягнення основних цілей, на які спрямована Дорожня карта.

Професійний розвиток та комунікація

Останній блок заходів Дорожньої карти присвячений запровадженню найкращих міжнародних практик та інструментів здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері закупівель, а також професійному розвитку, комунікаційній відкритості та прозорості діяльності Держаудитслужби. Зокрема, передбачено забезпечення обміну досвідом та навчання осіб, відповідальних за здійснення такого контролю, проведення комунікаційної кампанії щодо формування позитивного іміджу Держаудитслужби, а також .підвищення рівня публічності та прозорості заходів державного фінансового контролю. Для реалізації останнього завдання заплановано, зокрема, запровадження інтерактивного інформаційно-аналітичного інструменту, який забезпечуватиме висвітлення даних про здійснені заходи контролю на сайті Держаудитслужби. 

Принципово, щоб оприлюднення даних у межах цього заходу стосувалося не лише результатів моніторингу закупівлі, а й інших форм контролю, інформація про які наразі залишається значно менш доступною.

Водночас формулювання самого заходу та індикатора його виконання не є повністю узгодженими. Якщо в описі заходу йдеться саме про застосування інтерактивного інформаційно-аналітичного інструменту, то індикатор виконання зводиться до розміщення даних на вебсайті Держаудитслужби та Єдиному державному вебпорталі відкритих даних. Це не тотожні підходи: оприлюднення наборів даних або інформації на сайті не означає створення повноцінного інтерактивного інструменту. 

Тому на етапі реалізації цього заходу важливо не обмежитися формальним виконанням індикатора через публікацію даних, а забезпечити створення справді зручного, структурованого та інтегрованого цифрового рішення, яке дозволятиме відстежувати заплановані заходи контролю, охоплені ними закупівлі чи бюджетні програми, замовників, документи та результати. Такий підхід міг би підвищити рівень прозорості контролю, посилити вплив громадського моніторингу та створити додаткові запобіжники від зловживань.

Висновок

Загалом, ухвалення Дорожньої карти посилення контролю за публічними закупівлями на 2025–2027 роки є позитивним і важливим кроком. Поява такого документа слугуватиме орієнтиром для подальшого вдосконалення контролю у сфері закупівель, що також відповідає євроінтеграційним зобов’язанням України. Більше того, значна частина передбачених заходів повністю або частково збігається з рекомендаціями TI Ukraine щодо посилення ефективності контролю у цій сфері, що свідчить про правильний вектор руху.

Дорожня карта містить низку заходів, які здатні реально підвищити ефективність контролю, наприклад:

• оновлення класифікації порушень за результатами моніторингу закупівель з урахуванням їхньої істотності та визначення способів їх усунення;
• запровадження скороченої процедури судового оскарження висновків Держаудитслужби;
• оптимізацію підходів до гнучкого (постійного) механізму оновлення переліку автоматичних індикаторів ризиків;
• забезпечення доступу до персональних даних осіб, які вчинили порушення у сфері закупівель;
• підвищення рівня публічності та прозорості заходів державного фінансового контролю.

Водночас окремі заходи Дорожньої карти видаються другорядними або такими, що потребують уточнення під час реалізації. Йдеться, зокрема, про закріплення регулювання моніторингу в законодавстві про державний фінансовий контроль без чіткого  обґрунтування того, які аспекти мають регулюватися на рівні закону, а які — підзаконними актами, використання штучного інтелекту без чіткого визначення меж і правил застосування, запровадження нових підходів до відбору закупівель для здійснення контролю на основі ідентифікації учасників, «які створюють фінансові та/або інші ризики», а також тестування систем внутрішнього контролю замовників.

На нашу думку, при імплементації Дорожньої карти необхідно зберегти фокус на ключовому завданні — змістовно вдосконалити форми контролю, забезпечити їхню превентивну функцію та підвищити прозорість, зокрема щодо перевірок закупівель. Без вирішення цих нагальних проблем амбітні цифрові чи комунікаційні рішення не забезпечать реального посилення контролю у сфері закупівель.

TI Ukraine підтримує реалізацію Дорожньої карти як необхідного рамкового документа для посилення контролю у сфері публічних закупівель та готова надавати експертну підтримку в імплементації її заходів, щоб зробити контроль за закупівлями ефективнішим.

Цей матеріал став можливим за підтримки Програми MATRA Посольства Королівства Нідерландів в Україні. Відповідальність за зміст несе автор, і він не обов’язково відображає офіційну позицію Посольства.

Загальнонаціональні замовники

Частина установ закуповує транспорт для підрозділів у різних областях або працює на загальнонаціональному рівні. До таких, наприклад, належать Головне управління Національної гвардії, Державна прикордонна служба, Головне управління розвідки, центральний апарат СБУ, великі державні компанії. Більшість цих установ зареєстрована в Києві. Якби ми автоматично зарахували всі їхні договори до столиці, це суттєво спотворило б регіональний розподіл. Тому ми виокремили таких замовників в окрему категорію — загальнонаціональних і міжрегіональних. Загальна вартість їхніх договорів у цій частині аналізу становила 5,6 млрд грн.

Половину цієї суми законтрактувала Національна поліція України — 2,84 млрд грн. Її найдорожча закупівля передбачала придбання 300 Skoda Octavia за 361 млн грн. Ще 483 млн грн припало на Центр обслуговування підрозділів Національної поліції. Його найбільший договір — 244,4 млн грн за 200 Skoda Octavia. Третім став Оператор газотранспортної системи України з договорами на 234 млн грн. Серед замовлень — 63 пікапи KG Mobility Musso Grand за 110,2 млн грн.

Водночас частина автомобілів, які закуповували місцеві органи влади та інші установи, могла призначатися для подальшої передачі Силам оборони. Тому цей розподіл показує, хто закуповував транспорт, а не обов’язково хто ним користуватиметься.

Найбільше — у Києві та області 

Після виокремлення загальнонаціональних та міжрегіональних замовників на Київ і Київську область припало 543 млн грн. Із них 222,9 млн грн законтрактували замовники столиці, ще 320,1 млн грн — установи Київської області. 

Серед місцевих замовників Києва та області найбільше законтрактувало Управління ветеранської політики Київської ОДА — 66,9 млн грн. Найбільша закупівля — 15 спеціально обладнаних Citroen Jumper за 31 млн грн для перевезення людей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення та два Peugeot Boxer за 4,1 млн грн.

Управління поліції охорони в Києві уклало договорів на 42,2 млн грн. Зокрема управління придбало три пікапи KG Mobility Musso Grand за 4,3 млн грн.

Ще 41,4 млн грн припало на ГУНП у Києві. Найдорожчою стала закупівля одного Skoda Kodiaq, п’яти Skoda Karoq та одного Volkswagen за 10 млн грн.

Запорізька область 

На другому місці — Запорізька область, де замовники уклали договорів на 349 млн грн. Майже 80% цієї суми припало на обласне управління оборонної роботи — 277,1 млн грн. Його найбільша закупівля — 70 пікапів Peugeot Landtrek за 92,2 млн грн для потреб Сил оборони. 

Ще 20 млн грн законтрактувало ГУНП в Запорізькій області. Серед закупівель — 10 Renault Duster за 10,62 млн грн.

Також серед найбільших замовників регіону — Управління СБУ в Запорізькій області, яке уклало договорів на 8,3 млн грн. Найдорожчим стало придбання двох Peugeot Rifter за 2,19 млн грн.

Дніпропетровська область 

На Дніпропетровщині на авто законтрактували 302 млн грн. Найбільшим замовником став виконавчий комітет Криворізької міської ради, який уклав договорів на 134,2 млн грн. Його найдорожча закупівля — 15 пікапів JAC T8 та стільки ж Great Wall Wingle 7 за 34,5 млн грн. Згодом місцева ТРК «Рудана» повідомляла про передачу Кривим Рогом 30 нових пікапів захисникам. 

Черкаська селищна рада Самарівського району законтрактувала автомобілі на 15,6 млн грн. Її найбільший договір — на шість Suzuki Vitara за 6,5 млн грн.

Ще 14,1 млн грн припало на Управління СБУ у Дніпропетровській області. Найдорожчою стала закупівля трьох Citroën SpaceTourer за 5,3 млн грн.

Одеська область

В Одеській області замовники підписали договорів на 215,1 млн грн. Найбільша частка припала на Головне управління Національної поліції в Одеській області — 63,7 млн грн. Серед його закупівель — шість Renault Trafic за 13,2 млн грн.

Ще на 39 млн грн закупівель провела Централізована закупівельна організація Одеської обласної ради. Серед них — п’ять пікапів Mitsubishi L200 за 10,3 млн грн для Департаменту економіки Одеської ОДА. В обґрунтуванні зазначено, що характеристики автомобілів визначили з урахуванням потреб ЗСУ. 

Управління СБУ в Одеській області уклало договорів на 26,6 млн грн. Одна з найбільших його закупівель — два Volkswagen Caravelle за 4,8 млн грн.

Харківська область 

П’ятірку регіонів із найбільшими сумами замикає Харківська область — тут на автомобілі законтрактували 154 млн грн. Найбільше серед місцевих замовників припало на Головне управління ДСНС у Харківській області — 19,1 млн грн. Майже вся ця сума припала на закупівлю 12 пікапів JAC T6 за 17,8 млн грн.

Управління поліції охорони в Харківській області уклало договорів на 14,6 млн грн. Зокрема, воно придбало чотири Renault Duster за 4,9 млн грн.

Золочівська селищна рада законтрактувала транспорт на 9,8 млн грн. Найбільше вона витратила на два пікапи Toyota Hilux — 3,54 млн грн.

На п’ять регіонів із найбільшими сумами припало 1,6 млрд грн. Натомість у трьох регіонах із найменшими показниками сума договорів не перевищила 35 млн грн. 

Де законтрактували найменше

Найменші суми зафіксували у Сумській області — 35 млн грн, Івано-Франківській — 26 млн грн, та Кіровоградській — 19,5 млн грн.

На Сумщині найбільше законтрактувало обласне управління СБУ — 6,2 млн грн. Його найдорожчою закупівлею став спеціалізований автомобіль Skoda Kodiaq за 2,08 млн грн. Трохи менше — 4,7 млн грн — припало на Головне управління Національної поліції у Сумській області, яке найбільше витратило на спеціалізований Hyundai Staria — 2,3 млн грн. Ще 3,5 млн грн законтрактував Сумський слідчий ізолятор. Його найдорожча закупівля — Skoda Kodiaq за 2,35 млн грн.

В Івано-Франківській області найбільшу суму законтрактувало Управління поліції охорони — 5,3 млн грн. Зокрема, воно придбало два спеціалізовані Renault Duster за 2,2 млн грн. Майже стільки ж — 5,2 млн грн — витратило Управління СБУ в Івано-Франківській області на три Skoda Octavia. Ще один великий договір у регіоні уклав Івано-Франківський зональний відділ Військової служби правопорядку: автомобіль спеціального призначення на базі Fiat Ducato обійшовся у 2,7 млн грн.

На Кіровоградщині найбільша сума припала на КП «Олександрійський транспорт». Підприємство придбало пікап Mitsubishi L200 за 2,4 млн грн та передало його силам оборони. Трохи менше — 2,3 млн грн — Кіровоградська обласна станція переливання крові витратила на Ford Transit. На 2,1 млн грн договорів підписало Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області. Найдорожчим став контракт на придбання Renault Duster за 1,1 млн грн.

Аналіз показує, що навіть без урахування військових частин значна частина автомобілів і далі пов’язана з потребами фронту та силових структур. Частину машин місцеві органи влади купують, щоб передати військовим, а серед найбільших замовників у регіонах — поліція, ДСНС, СБУ та інші органи сектору безпеки й оборони. Тобто навіть після виключення військових частин оборонна й безпекова складова в цих закупівлях залишається дуже помітною.

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

Як є зараз

Наразі закон, що регулює цивільний процес, визначає, що справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави розглядаються колегіально Вищим антикорупційним судом у складі трьох суддів. 

Ідентично у Кодексі адміністративного судочинства є норма, за якою справа про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», розглядається колегією у складі трьох суддів ВАКС протягом 30 днів з дня надходження позовної заяви до суду.

У ЄС пороги вищі

На відміну від нашого профільного закону, директиви ЄС визначають чіткіші правила лише для найдорожчих закупівель в межах єдиного ринку ЄС — тобто, вище певних вартісних порогів. Натомість для закупівель нижче їх визначають радше напрямок, підходи і принципи, а докладне регулювання здійснюють в межах національного законодавства країн-членів. 

Вартісні пороги  чітко прописані в ЄС лише для закупівель, які треба оголошувати в системі TED (Tenders Electronic Daily) — це понад 140 тис. євро (в районі 7 млн грн за теперішнім курсом ) для товарів і послуг і 5,4 млн євро (274 млн грн) для робіт. Як, де і за якої мінімальної вартості оголошувати закупівлі  до цих меж — країни вирішують самостійно. І це національне регулювання може дуже відрізнятися. 

Розглянемо його у спрощеному вигляді для звичайних замовників (директиви визначають також окремі правила для замовників в окремих сферах — монополістів і підприємств-постачальників комунальних послуг).

Країна	Пряма закупівля	Обов’язкова публічна конкурентна процедура
Греція	до €30 000 ( ≈1,5 млн грн) для товарів і послуг до €60 000 ( ≈3 млн грн) для робіт	від €30 000 ( ≈1,5 млн грн) для товарів і частини послуг від €60 000 ( ≈3 млн грн) для робіт
Німеччина	до €50 000 (≈2,6 млн грн)	від €50 000 ( ≈2,6 млн грн)
Болгарія	до ≈€25 565 (≈1,3 млн грн) для товарів і послуг до  €40 903 (≈2,1 млн грн) для робіт	від ≈€51 129 (≈2,61 млн грн) для товарів і послуг від ≈€153 388  (≈7,8 млн грн) для робіт
Польща	регулюють внутрішні документи замовників	від €39 300 (≈2 млн грн)
Данія (1,2)	до €66 900 (≈3,42 млн грн) для товарів і послуг до  €40 100 (≈2 млн грн) для робіт	від  €215 600  (≈11 млн грн) для товарів і послуг від  €401 300 (≈20,5 млн грн) для робіт
Італія	до €140 000 (≈7,15 млн грн) для товарів і послуг до €150 000 (≈7,66 млн грн) для робіт	від європейських порогів
Україна до 01.09.2026	до ≈€1 960 (100 тис. грн)  для товарів і послуг до ≈€3 920 (200 тис. грн) для поточного ремонту до ≈€29 370 (1,5 млн грн) для робіт	від  ≈€1 960 (100 тис. грн)  для товарів і послуг від  ≈€3 920 (200 тис. грн) для поточного ремонту від  ≈€29 370 (1,5 млн грн) для робіт
Україна з 01.09.2026	до ≈€3 920 (200 тис. грн) для товарів і послуг до ≈€29 370 (1,5 млн грн) для робіт	від ≈€3 920 (200 тис. грн) для товарів і послуг від ≈€29 370 (1,5 млн грн) для робіт

 

Як видно з таблиці, навіть коли навесні наступного року набуде чинності нова версія закону про публічні закупівлі, Україна матиме все ще найнижчі пороги для конкурентних закупівель в Європі, бо ми вільні самі їх встановлювати. Це радше наші власні підходи. Але ж для України важливо, особливо під час війни, максимально ефективно витрачати бюджетні кошти. А найкраще це забезпечують прозорі публічні тендери.

У національних законах країн ЄС пороги для повноцінних конкурентних закупівель суттєво вищі, ніж у нас (як, власне, і ціни, особливо на послуги і роботи). Натомість до національних порогів для конкурентних торгів замовники часто проводять різні типи переговорних процедур.

Якась частина регулювання може бути перенесена на регіональний рівень, як от в Німеччині. Там окремі землі можуть самі визначати власні пороги, до яких можна купувати напряму. Натомість десь, як у Польщі, допорогові закупівлі регулюються внутрішніми положеннями окремих замовників.

В Україні регулювання все ще залишатиметься дуже чітким і деталізованим на рівні основного національного закону. Суттєва частина закупівель або ж відбуватиметься конкурентно через Prozorro, а якщо купуватимуть напряму — про такі закупівлі все одно треба буде звітувати в систему.

В Україні закупівлі швидші

У ЄС публічні закупівлі реформували у 2014 році. Тоді однією з головних цілей було спростити процедури. Однак Європейський суд аудиторів у своєму звіті про стан закупівель в ЄС з 2011 по 2021 роки відзначив, що реформа не те що не досягла цієї цілі — ситуація навіть погіршилася. У 2011 році середній час від розкриття пропозицій до ухвалення рішення про переможця становив 62 дні, у 2021 вона зросла до 96 днів.

У 2025 році, згідно з даними Public Procurement Data Space (PPDS)  — системи, яка об’єднує дані про надпорогові закупівлі з TED та чотирьох національних електронних систем — середня для 27 держав-членів тривалість ухвалення рішень на відкритих торгах становила 143 дні. 

Суттєво цю статистику в більшу сторону схиляє Італія з 209 днями тривалості закупівлі. Однак навіть в країнах зі значно швидшим ухваленням рішень переможців обирають протягом кількох місяців.

Для порівняння: в Україні не відстежують тривалість ухвалення  рішення, але розраховують тривалість лотів — від оголошення до публікації договору (європейці рахують тривалість частини закупівлі, а ми — всю). І для відкритих торгів з особливостями (базовий вид тендера з початку повномасштабної війни) медіанна тривалість лота в Україні у 2025 році становила 22 дні. 

Тобто за час ухвалення в ЄС рішення по одній закупівлі в Україні встигають повністю провести шість з половиною.

Але тривалість закупівель після набрання чинності нового закону збільшиться. Мінімально відкриті торги триватимуть приблизно 28 днів, тож і медіанна тривалість зросте. Зокрема тому, що ми подовжили мінімальні строки подання пропозицій. Однак українські закупівлі все одно будуть в рази швидші за ті, що проводять в ЄС.

Нецінові критерії

Нашій системі часто закидають, що замовники не можуть купувати якісні товари через те, що в Prozorro усе вирішує ціна. 

Однак насправді в українських публічних закупівлях є можливість застосовувати нецінові критерії або вартість життєвого циклу. Тобто –  можливість оцінювати пропозиції не лише за ціною, а й за якісними характеристиками та витратами, пов’язаними з подальшою експлуатацією.  Наприклад, гарантією. 

Просто замовники цією опцією користуються дуже рідко. Найпоширеніша причина –  не знають як і побоюються уваги та несхвальних оцінок органів контролю.

У 2025-му  нецінові критерії застосували у менш як 0,26% закупівель, які надавали таку можливість. 

В ЄС нецінові критерії значно поширеніші. 

У 2025 році на закупівлі з ними припало 58,5% тендерів. Відсоток дуже відрізняється для різних країн, однак навіть у Словаччині з найгіршим показником він становить 10,4%. Найвищий показник у Хорватії — понад 99%, бо свого часу вони заборонили проводити закупівлі без нецінових критеріїв.

Нам точно варто рухатися до частішого їх застосування. Адже це інструмент, який допомагає зробити закупівлі ефективнішими і гнучкішими. 

Однак цей поступ має бути поступовим і продуманим. 

Зокрема,  для України насамперед потрібно попрацювати з замовниками і законодавством, щоб застосування нецінових критеріїв було зрозумілим. Тож у новому законі для цього зокрема передбачили розробку відповідної методології. Також прописали поступовий перехід до відмови від обмеження частки нецінових при оцінці пропозицій. 

Бо в певних руках хороший інструмент може перетворитися на метод дискримінації. 

Наприклад, застосування нецінових критеріїв дає можливість повторити схему «шлагбаум». 

Фактично замовник може заявити, що він готовий суттєво переплатити, якщо бізнес готовий почекати з оплатою пів року або рік. А мало які компанії, особливо зараз, погодяться на такі умови. Натомість своїй компанії, яка й переможе — заплатити значно швидше, а різницю отримати у формі відкату. Ці схеми з проплатами на практиці дуже складно контролювати.

Що вже синхронізовано з ЄС  

Наші пороги все ще значно нижчі, ніж в ЄС, закупівлі будуть швидшими, нецінові критерії відпускатимуть поступово…Відмінностей купа. То як новий закон співвідноситься із нормами та практикою ЄС і його держав-членів?

Насамперед, ми таки сповільнили свої закупівлі для кращої конкуренції — подовжили терміни і подання пропозицій на тендерах, і строки оскарження (але саме для закупівель понад поріг, для якого директива ЄС визначає чіткіші правила).

Багато змін стосувалися гармонізації визначення понять — наприклад, що таке договір, замовник тощо. Десь йшлося про деталізацію — ми пропрацювали правила щодо залучення субпідрядників для робіт, розірвання договорів, проведення ринкових консультацій.

З кардинальних і насправді довгоочікуваних змін: після набуття новим законом чинності рамкові угоди можна буде укласти не лише для товарів, але й послуг і робіт. І не лише за результатом відкритих торгів, а й шляхом інших процедур. 

З’являться нові способи закупівель.

Наприклад, конкурс проєктів, інноваційне партнерство для закупівель новітніх технологій і динамічна система закупівель (рамкова угода з елементами електронних каталогів, в яку можна доєднувати учасників) — метод, який може виявитися дуже зручним для відбудови. Також з’явиться більше гнучкості щодо внесення змін у договори.

Нині Україна все ще чекає на оцінку ухваленого документу Єврокомісією. Дуже ймовірно, закон доведеться змінювати.

З іншого боку, поки що вдосконалено лише правила публічних закупівель — а щоб закрити відповідну переговорну главу треба пропрацювати ще правила щодо оборонних закупівель, закупівель замовників в окремих сферах, публічно-приватного партнерства (тим, що ми зробили в цій сфері, Єврокомісія незадоволена), вдосконалення контролю Держаудитслужби і оскарження закупівель в АМКУ та прискорення розгляду судових справ щодо публічних закупівель.

ЄС не стоїть на місці

Готуючи цей матеріал, ми в команді звернули увагу на цілу хвилю оновлення національних законів про публічні закупівлі в країнах ЄС — які, зокрема, стосувалися підвищення порогів. Влітку 2025 своє профільне законодавство оновила Польща. А цьогоріч пороги також переглянули в Німеччині і Хорватії.

Однак найцікавіше навіть не це. 

Євросоюз уже кілька років готується до масштабного оновлення самих профільних директив — комплексно цього не робили вже понад 10 років. Буквально нещодавно, 9 вересня, Єврокомісія опублікувала відповідну пропозицію. Насамперед планують:

• об’єднати три директиви в один регламент;
• об’єднати національні системи через централізований хаб даних про публічні закупівлі (PPDS) і єдині стандарти до цих даних;
• збирати дані про весь цикл — від планування до оплати і завершення договору;
• зменшити кількість процедур закупівель фактично до трьох основних: відкритої, динамічної та інноваційної;
• запровадити базовий принцип, за яким критерії якості (нецінові) матимуть не менше 30% ваги при оцінці пропозицій, тобто будуть обов’язкові;
• запровадити кілька варіацій механізму преференцій для компаній з ЄС та країн, доступ яким регульовано Угодою про державні закупівлі в межах СОТ.

Далі пропозицію ще мають розглянути і ухвалити Рада ЄС і Європарламент. Відповідно, документ може зазнати суттєвих змін. Ну й в будь якому разі набуде чинності ще не скоро. Але ми маємо розуміти, що оновлення євродиректив означатиме для нас необхідність знову оновлювати і своє законодавство — чи-то в статусі країни-кандидатки, чи-то вже члена ЄС.

Однак, знову ж, на рівні ЄС директиви визначають підходи і містять відносно чіткі правила лише для дуже вартісних закупівель. Натомість для решти — кожна країна має своє національне регулювання. 

Тож Україна теж матиме можливість зберегти здобутки, які має наша система публічних закупівель. І до євроінтеграції  у сфері публічних закупівель не варто ставитися як до переходу на чужі правила. Це радше можливість перейняти найкращі європейські практики для того, щоб посилити те, що вже маємо. 

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу. 

Не погодилися з аналізом, але договір зменшили на 8,5 млн грн 

У липні наші фахівці проаналізували закупівлю на відновлення багатоквартирного будинку на бульварі Миколи Руденка, 18 у Києві. Будинок пошкодив російський дрон 7 вересня 2025 року: безпілотник влучив у під’їзд, значних пошкоджень зазнали квартири з першого по восьмий поверх.

На капітальний ремонт цього будинку Управління будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації законтрактувало з ТОВ «Буд-Про Сістемс» 40,6 млн грн. Відновити будинок компанія має до кінця 2027 року.

Не погодилися з аналізом, але договір зменшили на 8,5 млн грн 

У липні наші фахівці проаналізували закупівлю на відновлення багатоквартирного будинку на бульварі Миколи Руденка, 18 у Києві. Будинок пошкодив російський дрон 7 вересня 2025 року: безпілотник влучив у під’їзд, значних пошкоджень зазнали квартири з першого по восьмий поверх.

На капітальний ремонт цього будинку Управління будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації законтрактувало з ТОВ «Буд-Про Сістемс» 40,6 млн грн. Відновити будинок компанія має до кінця 2027 року.

Фото: Детектор медіа

Аналітики DOZORRO TI Ukraine під час аналізу виявили, що на будівельних матеріалах замовник міг переплатити 6,3 млн грн — це понад 15% від вартості договору. Найбільше — 4,8 млн грн — на цементній штукатурці. ТОВ «Буд-Про Сістемс» заклало її в кошторис по 68,38 грн/кг, хоча ринкова ціна була у 6–9 разів нижчою. Наприклад, в «Епіцентрі» цементна штукатурка Ceresit тоді коштувала 9,16 грн/кг, а в «Новій лінії» Siltek — 10,60 грн/кг.

Тож у липні DOZORRO звернувся до управління Святошинської РДА з проханням переглянути ціни. Це було можливо, адже договір має динамічну ціну — вартість матеріалів у ньому можна коригувати під час виконання робіт. Відповідь надійшла вже у серпні — замовник із результатами аналізу не погодився. Попри це, того ж місяця сторони переглянули ціни на матеріали, на які звертав увагу DOZORRO, та зменшили вартість договору на 8,5 млн грн. 

Водночас підрядник цього відновлення в інтерв’ю виданню КиївВлада подякував фахівцям DOZORRO. Компанія поділилася, що зверення DOZORRO мотивувало її переглянути матеріали, які вони планували використати для цього ремонту, і обрати бюджетні, але не менш якісні версії, щоб зекономити державні кошти.

Старий кейс: договір розірвали через півтора року 

Ця історія почалася ще наприкінці 2024 року, а завершилася лише влітку 2026-го. Тоді «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» уклало з ТОВ «Спецтермомонтаж-Енерго» договір на завершення реконструкції підстанції «Буряківка» у зоні відчуження в Київській області. Вартість робіт оцінили в 24,4 млн грн.

Йшлося про другу чергу реконструкції — перевлаштування повітряних ліній електропередачі «Польова — Луб’янка-2» та «ЧАЕС — Прип’ять». Завершити роботи спочатку планували до кінця вересня 2025 року.

У січні 2025 року фахівці DOZORRO проаналізували кошторис ТОВ «Спецтермомонтаж-Енерго» і виявили, що на матеріалах можуть переплатити 4,1 млн грн — майже 17% вартості договору. Найбільшу ймовірну переплату аналітики нарахували на залізобетонних стійках — 2,3 млн грн. У кошторисі їхня ціна була 4 рази вищою за ринкову. Також завищені ціни виявили на неізольованому проводі та фундаментах для опор. Ми звернулися до Центрального підприємства з поводження з радіоактивними відходами з проханням переглянути ціни. У відповідь замовник повідомив, що разом із підрядником перегляне вартість матеріалів та їхньої доставки. Після цього сторони планували скоригувати договірну ціну. Оскільки вона була твердою, для цього потрібно було укласти додаткову угоду. 

Згодом вартість договору трохи зменшили, однак остаточна крапка в цій історії з’явилася лише через півтора року після нашого звернення. У липні 2026 року замовник в односторонньому порядку розірвав договір. Тож до серпневих результатів DOZORRO зарахували 4,1 млн грн — суму ймовірної переплати, якої вдалося уникнути завдяки розірванню договору. 

Когенераційна установка: ціни переглянули через рік

Цей кейс також тягнеться ще з минулого року. У червні 2025 року КП «Київтеплоенерго» напряму законтрактувало з ТОВ «Гарант Енерго» 27,3 млн грн на влаштування залізобетонних конструкцій естакад і споруд для інженерних мереж. Роботи були частиною проєкту зі збільшення потужності однієї зі станцій «Київтеплоенерго»: там встановлювали когенераційну установку та облаштовували її фізичний захист. 

Аналітики DOZORRO проаналізували кошторис і виявили, що за матеріали КП «Київтеплоенерго» може переплатити 2,4 млн грн — майже 9% вартості договору. Найбільше питань виникло до щитів опалубки. На них припадало 2,2 млн грн від виявленої нами переплати. Також завищені ціни аналітики виявили на арматурі, плитах та щебені. 

Вже у серпні наші фахівці надіслали лист до замовника з проханням переглянути ціни та уникнути переплат. «Київтеплоенерго» відповіло, що в кошторисі йдеться про дерево-металеві щити опалубки, а їхню фактичну оборотність можна буде визначити після завершення робіт. Водночас підприємство пообіцяло привести ціни на арматуру, плити та щебінь до ринкових.

Результат з’явився лише через рік. У серпні 2026 року сторони внесли зміни до договору та зменшили ціни на матеріали, на які звертав увагу DOZORRO — загалом на 2,4 млн грн. Особливо суттєво змінилася вартість щитів опалубки: для щитів товщиною 25 мм її зменшили з 13 144,55 грн/кв. м до 758,53 грн/кв. м, тобто у 17 разів.

Що ми робили впродовж серпня

Поки частина старих кейсів приносила результати, команда DOZORRO продовжувала аналізувати нові закупівлі. У серпні фахівці проаналізували 85 закупівель загальною очікуваною вартістю 5,8 млрд грн.

Проблеми виявили у 56 закупівлях — майже у двох третинах проаналізованих. Найчастіше аналітики знаходили ймовірно завищені ціни: таких закупівель було 41, а загальна сума потенційної переплати сягнула 121,7 млн грн.

Ще у 15 закупівлях виявили інші проблеми. Зокрема, вони стосувалися оприлюднення інформації та документів, а також розгляду тендерних пропозицій.

За результатами серпневих аналізів команда надіслала замовникам 50 звернень. Тепер продовжуємо стежити за цими закупівлями. Тож частину результатів серпневої роботи ми, ймовірно, побачимо вже в наступні місяці.

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.