Антикорупційна реформа і шлях до ЄС

Перша дискусія була присвячена зв’язку антикорупційної реформи з рухом України до ЄС. Її модерував виконавчий директор Transparency International Ukraine Андрій Боровик. 

Учасники панелі обговорили, чи «спрацювала» в Україні антикорупційна система, чи виправдала себе участь міжнародних експертів у конкурсах до антикорорганів — зокрема йшлося і про нещодавній відбір 16 нових суддів до ВАКС та АП ВАКС. І окремо згадали закиди про «надто незалежні» антикорінституції.

Так, Андрій Боровик зазначив, що двома головними суспільними запитами зараз є боротьба з корупцією та членство в ЄС. Він запропонував усім спікерам назвати по одному рішенню, яке потрібно ухвалити Україні протягом наступних 12 місяців, щоб стати на кілька кроків ближче до Євросоюзу. 

Аллан Паг Крістенсен, керівник проєкту «Антикорупційна ініціатива ЄС», відмовився обирати один крок і наголосив, що процес вступу до ЄС — це комплексний підхід і в боротьбі з корупцією. Серед головного він виділив незалежність, спроможність та ефективність інституцій. 

Анастасія Радіна, Голова Комітету ВРУ з питань антикорупційної політики, теж не обрала одне рішення, а назвала три пріоритети: 

1) доступ до незалежної експертизи для НАБУ і САП;

2) реформа ДБР (пов’язана із захистом НАБУ від політичного впливу); 

3) законопроєкт про обмеження процесуальних зловживань з боку сторони захисту.

Віра Михайленко, суддя ВАКС, погодилася з іншими учасниками щодо комплексності в підходах. У свою чергу, вона назвала пріоритетами доброчесність та прозорість публічних інституцій, а також забезпечення їх незалежності.

Анастасія Радіна, Голова Комітету ВРУ з питань антикорупційної політики

Також Андрій Боровик поцікавився, чи справді виправдала себе участь міжнародних експертів у доборі суддів ВАКС. Віра Михайленко відповіла ствердно: так додається лінза, яка підсилює видимість можливих проблем і завдяки якій можна ухвалити правильне рішення.

Анастасія Радіна зі свого боку наголосила, що залучення міжнародних експертів у конкурси НАБУ, САП, ВАКС та інші не є панацеєю, але разом із ними ми можемо сподіватися на кращий результат. Вона також розповіла, що зараз головним залишається питання зміни процедури обрання директора ДБР (одна з вимог у межах плану Ukraine Facility), де поки що міжнародні експерти виконують доволі декоративну роль в ухваленні рішень.

Андрій Боровик, виконавчий директор Transparency International Ukraine

«Не думаю, що у всіх демократичних країнах можлива ситуація, коли на події з нагоди річниці інституції є обговорення з певною критикою, зі стриманим оптимізмом чи песимізмом. Щось нам може подобатися, щось — ні. Але змога про це відкрито заявити — ознака демократії та зрілості нації», — підсумував обговорення Андрій Боровик.

Практика ВАКС: цифри і виклики

Під час другої панелі модератор Станіслав Борис, адвокат, голова Комітету з кримінального та кримінально-процесуального права Асоціації правників України, зазначив, що НАБУ, САП, ВАКС і Верховний Суд сприяють побудові сильної, незалежної та правової держави.

Зокрема, під час цього обговорення Павло Демчук, старший юридичний радник TI Ukraine, презентував результати звіту з дослідження практики ВАКС за 2023–2024 роки. З-поміж іншого, він навів такі головні висновки:

• у 2019–2024 роках ВАКС у середньому розглядав майже 24% справ на рік;
• інститут угод працює і вдосконалюється: справа, що завершується угодою, розглядається у 24 рази швидше, ніж та, що проходить повний цикл;
• 7,4% усіх проваджень закриваються через сплив строків давності та досудового розслідування. Тобто суспільство не отримує відповіді, винна особа чи ні, навіть коли йшлося про значні збитки.

Також Павло Демчук згадав про результат цьогорічного звіту з моніторингу ВАКС: уперше кількість розглянутих справ перевищила кількість тих, що надійшли на розгляд (за перше півріччя 2026). Тобто залишок нерозглянутих справ почав скорочуватися.

Павло Демчук, старший юридичний радник TI Ukraine

Наш експерт також звернув увагу на неефективність дисциплінарної відповідальності за зловживання процесуальними правами. 

«Навіть дисциплінарна реакція до органів адвокатури не завжди призводить до очікуваних результатів. З 24 ініційованих проваджень реальне дисциплінарне стягнення було лише в одному випадку», — зазначив Павло Демчук.

Ми в TI Ukraine продовжуємо уважно стежити за роботою ВАКС. Зокрема, аналізуємо функціональні та організаційні аспекти роботи суду, а також висвітлюємо розгляд справ на платформі «ВАКС вирішив».

Повну трансляцію події дивіться тут:

Звідки взявся цей позитив у цифрах

Найпоказовіше, на мою думку, не враження від самих цифр, а те, що за ними стоїть. Від самого старту роботи у ВАКС зайшли сотні справ, і роками залишок нерозглянутих справ невпинно зростав — зі 149 у 2019 році до 327 у 2025-му. Це не лише свідчило про збільшення навантаження на суд, але й давало підстави для сумнівів противникам ВАКС щодо того, чи повинен він існувати взагалі. 

Але напрацювання практики роботи суду та власна робота над помилками змінювала тенденції. Вже у 2025 році ВАКС розглянув рекордні 114 кримінальних справ, а в першому півріччі 2026-го показник розглянутих справ (72) уперше перевершив кількість нових, що надійшли в суд (71). Так багаторічне накопичення нерозглянутих проваджень нарешті зупинилося і навіть трохи скоротилося — з 327 до 322 справ. 

Якщо ж говорити про вироки, то лише за перше півріччя 2026 року ВАКС виніс 65 вироків: 82 особи засуджено, а 8 виправдано. Якщо згадати, що у 2025-му Антикорсуд загалом виніс 109 вироків, з поточної статистики ми знову бачимо тенденцію до помітного зростання результативності роботи суду. При цьому спеціальну конфіскацію суд застосовував до 10 осіб — таким чином було конфісковано майже 71,8 млн грн.

За сім років ВАКС ухвалив 431 вирок щодо 601 особи: 398 обвинувальних і 33 виправдувальних; 211 обвинувальних вироків ґрунтувалися на угодах. Серед засуджених — судді, прокурори, керівники держпідприємств, члени уряду, колишні та чинні народні депутати. Реальні строки отримали, зокрема, чинний нардеп Анатолій Гунько, експосадовець Генпрокуратури Дмитро Сус, екснардеп Руслан Сольвар та ексдиректор Інституту агроекології НААН Орест Фурдичко.

Окремий результат роботи ВАКС — цивільна конфіскація необґрунтованих активів: у 48 посадовців вилучили майно загальною вартістю майже 230 млн грн. 

Наведені дані лише частково характеризують результати роботи ВАКС. А якщо дивитися на ширшу картинку, то важливо знати, скільки обвинувальних вироків набрали законної сили, скільки засуджених реально позбавлено волі та скільки серед них топпосадовців. Так само слід розрізняти призначені й фактично виконані штрафи, конфіскації та відшкодування завданої державі шкоди. Відповідний захід Дорожньої карти верховенства права мали б реалізувати до кінця 2026 року.

Добровільні платежі за угодами, зокрема внески на потреби ЗСУ, мають суспільну користь, але не є покаранням, їх також складно визначити як повернення втрачених державою ресурсів. Хоча це й показує, яким чином засобами кримінальної юстиції намагаються працювати над поповненням бюджету.

Звідки ж узялася така позитивна зміна? Можемо дати цьому декілька пояснень.

Передусім варто згадати, що одноособовий розгляд, запроваджений законодавчо ще у 2024 році, підтвердив свою ефективність на практиці: частка справ, що розглядаються одноособово, зросла з 22% до 29% від усього масиву проваджень на розгляді ВАКС. 

Різниця у строках промовиста, адже справи в одноособовому розгляді завершуються в середньому за 11 місяців, тоді як колегіальний розгляд триває в середньому майже 3 роки 9 місяців. В окремих випадках одноособовий розгляд виявився ще швидшим: справу щодо в. о. директора одного з державних підприємств Інституту НААН України Вікторії Полтавченко суд розглянув лише за 5 місяців. Навіть довші провадження у такому форматі залишаються в порівняно помірних межах — наприклад, розгляд справи щодо депутата Білгород-Дністровської районної ради Одеської області Анатолія Хмільківського тривав рівно 1 рік.

Додатковий фактор, який імовірно посилить цю динаміку далі, — довгоочікуване кадрове поповнення суду. Дві судді, призначені за результатами другого конкурсу до ВАКС, уже головують у низці резонансних проваджень, що помітно розвантажило суд. А оскільки на сьогодні Президент України призначив ще 17 переможців конкурсу на посади суддів ВАКС та Апеляційної палати, масштаб кадрового підсилення суду зросте ще більше. Водночас призначення ще 5 суддів наразі підвішене.

Окремо варто подивитися на структуру вироків за останні 12 місяців — із 1 липня 2025 року до 30 червня 2026-го. За цей період кількість вироків на підставі угод зросла до 72 проти 58 за попередні 12 місяців, хоча їхня частка серед усіх обвинувальних вироків трохи знизилася — із 66% до 62%.

При цьому вперше з’явилися випадки, коли засуджений за угодою все ж відбуває реальне, хоч і коротше покарання. Так, після укладення однієї з найгучніших угод за минулий рік згідно з вироком ексголова Верховного Суду Всеволод Князєв усе одно на 4 роки позбавлений волі. Змінюється й підхід до прозорості: наприклад, у справі керівника Агентства місцевих доріг Полтавської області Олексія Басана суд закрив від публічного доступу лише частину відомостей, а не весь текст вироку, як це робили зазвичай. Це поки виняток, а не стандартна практика, але важливий сам факт, що такий підхід застосовується. 

Водночас зростання кількості угод саме по собі ще не свідчить про їхню ефективність. У топкорупційних справах їхня цінність полягає не лише у швидшому вироку, а й у викривальних показаннях проти інших учасників та організаторів схем. Таку інформацію не завжди можна оприлюднювати одразу, щоб не зашкодити подальшому розслідуванню. Однак згодом слід оцінити, чи привели ці свідчення до нових вироків. Наразі політика САП щодо укладення угод і критерії «суспільного інтересу» не завжди зрозумілі, а частину вироків закривають повністю. Тому САП і ВАКС мають не лише застосовувати цей інструмент, а й переконливо пояснювати суспільству його мету та результати.

Кількісні дані пояснюють, чому суспільство ставиться до таких угод насторожено. Майже половина обвинувачених зобов’язалася перерахувати від 10 тисяч до 20 мільйонів гривень на потреби ЗСУ, однак реальні, хоча й пом’якшені, строки ув’язнення фігуранти отримали лише у трьох справах. Сторони також не домовлялися про великі штрафи як додаткове покарання. За даними опитування TI Ukraine, 60% українців вважають головним критерієм ефективної боротьби з корупцією реальне покарання — ув’язнення або конфіскацію майна.

Важливо розуміти природу окресленого тут прогресу. Це не про те, що ВАКС «навчився» ефективніше працювати в незмінних умовах, а більше свідчить, що інструменти, ухвалені законодавцем раніше — часто недосконало прописані, з прогалинами й неоднозначностями, — нарешті почали давати вимірюваний результат на практиці. 

Наприклад, той же безперечно прогресивний одноособовий розгляд і досі не має єдиного підходу до того, коли обвинувачений може вимагати, аби справу  розглядала все ж таки колегія суддів. Та ще й необґрунтовані винятки на одноособовий розгляд для окремих категорій посадовців (наприклад, справ про недостовірне декларування нардепів) звужують потенціал цього механізму. Але навіть у такому недобудованому вигляді одноособовий розгляд працює і, як бачимо, дає відчутний ефект.

Чому тренд до зростання ефективності розгляду справ ВАКС поки що нестійкий

Річ у тім, що саме зовнішні проблеми, розв’язання яких передусім залежить від парламенту, роками лишаються без реагування. А це означає, що досягнутий прогрес можна будь-якої миті втратити.

Наприклад, неефективне регулювання строків давності, яке ми послідовно фіксуємо ще з 2023 року, не просто залишилося нерозв’язаним, а лише загострилося. Тривалий розгляд топкорупційної справи сам по собі не перериває перебігу строку давності, тому провадження може завершитися не рішенням про винуватість, а звільненням особи через сплив установленого законом часу. Переривання строку означало б, що після визначеної законом події його відлік починається заново, а не продовжується з моменту, на якому був зупинений. За останній рік кількість осіб, звільнених від відповідальності через сплив строків, зросла із 13 до 22, а від покарання — з однієї до дев’яти.

Левова частка таких закриттів припадає на статті 364 та 368 Кримінального кодексу — ті, за якими зокрема кваліфікують топкорупцію. За цією підставою від відповідальності звільнили, зокрема, ексміністра аграрної політики Миколу Присяжнюка, якого підозрювали у забезпеченні незаконної перемоги приватних фірм у торгах Аграрного фонду на суму понад 521 млн грн, і одразу чотирьох фігурантів справи про корупцію в Одеському порту зі збитками понад 21 млн грн. Про окремі проблеми, які призвели до спливу строків давності, та й загалом відстежити особливості розгляду подібних справ, можна на нашій платформі «ВАКС вирішив».

Тиск на суд і спроби ревізії його інституційної спроможності — на кшталт того, що відбувалося довкола ТСК Власенка-Бужанського, — теж не додають стабільності. Ми вивчили звіт цієї комісії і дійшли висновку, що документ побудований на вибірковому аналізі й містить чимало нелогічних та маніпулятивних висновків. 

Ефективність ВАКС не можна зводити лише до співвідношення витрат на його утримання та коштів, стягнутих до бюджету. Головне завдання суду — незалежне й справедливе правосуддя у справах про топкорупцію, а його суспільний результат вимірюється також невідворотністю покарання та довірою до судових рішень.

Водночас суспільство має право знати і фінансовий результат роботи ВАКС: скільки держава витрачає на його утримання та який обсяг конфіскацій, штрафів і відшкодувань не лише призначено, а й фактично виконано. Відсутність узагальнених даних не робить це питання маніпулятивним, а свідчить про потребу в окремому аналізі.

Показово й те, що сам голова ТСК Сергій Власенко публічно заявляв про тиск і політичні переслідування з боку НАБУ, САП та ВАКС ще до завершення роботи комісії, а це вже викликає сумніви в неупередженості підсумкових висновків. Подібні епізоди відволікають ресурс і увагу суду від профільної роботи.

Ще одна деталь, яку варто знову проговорити чітко: ВАКС — це орган правосуддя, а не частина слідчо-прокурорського тандему. А це означає, що завдання суду полягає не в тому, щоб показувати результат разом із НАБУ та САП, а передусім у неупередженій перевірці якості їхньої роботи. І саме тому, зокрема, суд має виправдовувати фігурантів там, де сторона обвинувачення не довела свою позицію. 

При цьому нагадаю, що НАБУ і САП — лише одна зі сторін процесу, поряд з адвокатами та обвинуваченими. І те, що детективи й прокурори проводять дедалі резонансніші розслідування щодо топпосадовців, підвищує ставки для суду, але не робить ВАКС «продовженням» слідства. Навпаки, резонансність цих розслідувань підкреслює, наскільки критично важливою є інституційна незалежність Антикорсуду. 

І хоч більшість резонансних проваджень, як справи «Мідаса» та «Династія», ще перебувають на стадії розслідування, ВАКС на етапі обрання запобіжних заходів для їх фігурантів уже показав свою послідовність та неупередженість. Натомість справа за обвинуваченням Юлії Тимошенко досить швидко з етапу досудового розслідування перейшла на судовий розгляд. Під час підготовки до її розгляду захист використав аргумент про те, що жоден суддя не може бути неупередженим до політикині з огляду на її сталу риторику. Наразі ж там триває підготовче засідання.

Що потрібно, щоб натяк на позитивні зміни перетворився на тенденцію

Без законодавчих змін позитивна динаміка залишиться крихкою. Вона може непередбачувано коливатися від справи до справи, від періоду до періоду, залежно від того, які саме провадження дійшли до фіналу цього року.

Щоб закріпити тренд, парламенту потрібно:

1. Ухвалити зміни до статті 49 Кримінального кодексу, які реально переривають, а не лише зупиняють перебіг строків давності у топкорупційних справах.
2. Надати суду дієві інструменти проти зловживання процесуальними правами — зокрема повноваження накладати грошові стягнення на адвокатів.
3. Скасувати автоматичне закриття справ через формальний сплив строків досудового розслідування.
4. Усунути неоднозначність у визначенні моменту переходу до колегіального розгляду та прибрати невиправдані винятки з одноособового розгляду.

Роками ми бачили, як народні обранці не ухвалювали ці зміни — попри те, що про них неодноразово говорили на різних рівнях. Можливо, причиною для цього ставало те, що все більше самих нардепів ставали фігурантами корупційних справ. Можливо, причини в стагнації роботи самої Ради на восьмому році цього скликання. Проте ці та інші аргументи вже не можуть залишатися виправданнями для того, щоб не впроваджувати необхідні зміни. 

Натомість з’явилися нові виклики, пов’язані не лише з розміром застав у топкорупційних справах, а й із походженням коштів, які за підозрюваних вносять треті особи та компанії. Показовий приклад — застава за ексміністра Германа Галущенка, яку суд зменшив із 200 до 150 млн грн. За версією слідства, ці кошти збирали та легалізували через десятки підприємств і понад сотню фінансових операцій, після чого чотири компанії перерахували їх на спеціальний рахунок ВАКС. Серед осіб, яких слідство підозрює в організації цієї схеми, — колишня заступниця керівника Офісу президента Ірина Мудра. Водночас самій Мудрій суд визначив заставу у 20 млн грн.

Ці випадки ставлять ширше питання: хто і на якому етапі має перевіряти законність походження застави та чи повинен суд реагувати, якщо гроші надходять від компаній із сумнівною фінансовою історією? Те саме стосується компенсацій, відшкодувань і платежів на користь ЗСУ в межах угод: чи перевіряють походження цих коштів і самих платників? Відповідні законодавчі ініціативи вже зареєстровані у Верховній Раді, однак їх розгляд залишається підвішеним. Докладніше про можливі механізми такої перевірки та особливості укладення угод у топкорупційних справах ми розповімо в окремих матеріалах.

Від того, наскільки прозорими й обґрунтованими будуть рішення про застави, залежить довіра до запобіжних заходів у топкорупційних справах. Натомість ефективність угод слід оцінювати за іншими критеріями: справедливістю покарання, користю викривальних показань, поверненням державі втрачених ресурсів і зрозумілим для суспільства результатом.

Після виходу з канікул парламентарі не розглянули жодної антикорупційної ініціативи. З порядку денного видалили навіть розгляд проєкту Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки, а від вчасного ухвалення цього документа — до кінця вересня — залежить не лише комплексна боротьба з корупцією, а й фінансова підтримка України в межах Ukraine Facility Plan. Це важливо і для ВАКС: без цілісної державної антикорупційної політики необхідні суду законодавчі зміни й надалі ухвалюватимуться ситуативно або відкладатимуться.

Поки парламент відкладає необхідні рішення, досягнутий ВАКС прогрес залишатиметься крихким.

1. НАБУ і САП — одні з найбільш незалежних правоохоронних органів, які не піддаються впливу від найвищих держорганів. Навіть коли ідеться про ОП.

Мудра і Микитась на плівках прямо говорять, що заходити до антикорупційних органів із «звичними» для українського політикуму пропозиціями чи тиском — марна справа. Фігуранти розмов відкритим текстом визнають автономність НАБУ і САП, фактично констатуючи: Банкова більше не є парасолькою, яка може гарантувати недоторканність чи спустити справу на гальмах. Це слугує найкращим доказом того, що за роки реформ НАБУ та САП спромоглися сформувати стійкий імунітет до зовнішніх вказівок.

Для суспільства та міжнародних партнерів це важливий маркер реальної незалежності антикорструктур. Коли розслідування зачіпає посадовців рівня заступника керівника Офісу Президента, це демонструє відсутність «недоторканних» незалежно від посади чи наближеності до кабінетів ухвалення рішень. Інституційна незалежність у цьому випадку випередила приватні політичні домовленості. І так само ми побачили, що торішні протести на захист незалежності НАБУ і САП не були марними.

2. Нинішні високопосадовці не гребують брати участь у схемах разом з особами, уже підозрюваними чи обвинуваченими у корупції.

Як-от з Микитасем, для якого підозра у справі «Форест Гамп» стала вже п’ятою. Попри токсичний бекграунд, шлейф кримінальних проваджень і постійне перебування під прицілом правоохоронців, такі фігуранти все одно залишаються бажаними партнерами для чинних можновладців, адже вміють і «порішати», і мають чимало потрібних контактів. Це свідчить про глибоку деформацію влади, де напрацьовані схеми та готові зв’язки цінуються вище за будь-які репутаційні ризики.

Залучення таких осіб підкреслює вузькість кола тих, хто готовий прокручувати сумнівні операції на самому верху. Високопосадовці, ймовірно, свідомо йдуть на спільні дії з тими, чия репутація вже скомпрометована, сподіваючись, що статус та наявні важелі впливу зможуть перекрити токсичність партнерів. Проте кожна нова підозра лише множить системні провали цієї співпраці.

4. Чимало можновладців, попри запевнення перед міжнародними партнерами, все одно хочуть встановити впливовий контроль над антикорорганами.

Публічні декларації про відданість реформам і виконання вимог євроінтеграції регулярно розбиваються об кулуарні спроби підпорядкувати собі ключові інституції. Для багатьох представників влади незалежність НАБУ і САП залишається зручним гаслом лише для зовнішнього споживання, тоді як усередині системи триває постійний пошук «шпарин» та важелів впливу. Бажання контролювати процес призначення керівництва, перебіг розслідувань чи процедуру аудиту нікуди не зникло. Як і думки про створення власного «кадрового резерву» для таких інституцій.

Ця подвійність стандартів створює постійну загрозу для всієї антикорупційної архітектури країни. Намагання розставити лояльних людей або обмежити процесуальну самостійність прокурорів і детективів викривають головне: влада все ще сприймає контрольованість правоохоронців як елемент власної безпеки. Саме тому збереження незалежності цих органів залишається щоденним викликом, а не вже вирішеним завданням.

4. Позитивні рішення і добрі вчинки високопосадовця не стають для нього індульгенцією.

Попри всю роботу Ірини Мудрої в організації Спеціального трибуналу для розгляду злочинів у війні Росії проти України, її участь у справі про збір застави Галущенку і рейдерське захоплення державних підприємств не буде забута. Тривалий час Мудру сприймали як ключову драйверку міжнародних репараційних механізмів, проте підозра суттєво вплинула на її репутацію. Політична реальність доводить: жодні минулі заслуги чи високі державницькі місії не можуть слугувати «щитом» або авансом для виправдання протиправних дій.

Військовий та дипломатичний контекст лише підвищує планку вимог суспільства до етики чиновників. В українську історію та публічний простір посадовиця увійде не через виступи на міжнародних майданчиках, а через банальну участь у тіньових схемах із відмивання коштів та протиправного перерозподілу активів. Це тверезий урок для кожного у владних кабінетах: публічні досягнення не покривають прихованих імовірно корупційних дій, а суспільство не видаватиме індульгенцій за минулі досягнення.

5. Ми не знаємо глибини і масштабу поширення корупції, але їх стає все важче приховати. І вже маємо передумови, щоб винні в таких схемах були покарані.

З листопада минулого року, після перших підозр у справі «Мідас», ми отримали ще низку гучних розслідувань, і їхній спектр, як і спектр залучених осіб, далі розширюється. Але ми вже бачимо динаміку цих справ, і сам факт такої роботи свідчить не стільки про поширеність корупції, скільки про те, що, з високою ймовірністю, вона буде викрита, а фігуранти постануть перед судом. 

Постійний потік нових підозр викриває реальну глибину проблеми, але водночас формує принципово новий рівень прозорості. Системність дій антикорупційного блоку поступово змінює математику ризику для потенційних корупціонерів: ціна викриття стає вищою за будь-який потенційний тіньовий прибуток. Коли правоохоронні органи працюють без огляду на кабінети, сама неминучість розголосу мала б ставати найпотужнішим інструментом запобігання новим імовірним злочинам. І це вже працює — як ми пам’ятаємо, співробітники Міністерства юстиції так і не пішли на співпрацю з організованою злочинною групою на чолі з Микитасем і Мудрою.

6. Націоналізація російського активу не означає, що він якісно працюватиме на користь України.

Це урок ще не вивчений і не до кінця розібраний, але сигнальні прапорці вже розставлені. Бо ж саме після націоналізації російського «Альфа-банку» і перетворення його на державний «Сенс Банк» з’явилися передумови для того, щоб зацікавлені особи ввели до його правління потрібних людей і проводили через цей банк потрібні операції. Націоналізація ворожого майна під патріотичними гаслами фактично відкрила шлях до створення нового тіньового ресурсу під дахом державних структур. Зміна формального власника з російського олігарха на українську державу не змінила суті: банк опинився під загрозою перетворення на ручний інструмент для схематозу.

Цей епізод підсвічує одну з найбільших системних небезпек процесу вилучення російського майна з української економіки: відсутність незалежного управління перетворює вилучені активи на ласий шматок для внутрішніх ділків. Передання майна у власність держави без прозорого громадського контролю та незалежного менеджменту лише плодить спокусу використати ці ресурси для легалізації брудних грошей чи задоволення приватних інтересів. Конфіскувати актив у ворога — це лише чверть справи, головне — не дати розікрасти чи підім’яти його вже всередині країни.

***

Розслідування справ «Форест Гамп» та «Феміда» ще тривають, і презумпцію невинуватості ніхто не скасовував. Проте дані, оприлюднені на плівках і під час засідань щодо обрання запобіжних заходів фігурантам, змушують задуматися над такими уроками уже зараз. Як і над тим, як ці нові знання надалі використовувати на практиці.

Тиск СБУ на суддів і слідство

Керівник САП розповів, що СБУ системно тисне на суддів через погрози родичам, скасування бронювання й мобілізацію. І все для того, щоб домогтися потрібних рішень у справах детективів НАБУ.

Таким чином, проблема з тиском на правоохоронні антикорупційні органи, що проявилася напередодні картонкових протестів, не зникла, і хоч про неї говорять менше, це все ще чинить перепони.

Спроба взяти САП під контроль через конкурс на заступника

Клименко стверджує, що один зі сценаріїв встановлення контролю над САП — виграти конкурс на заступника керівника, в якому зараз відбувається прийом документів. У цьому конкурсі вже відбуваються деякі скандали. Після цього, за словами Клименка, зацікавлені особи вже не будуть оперативно проводити конкурс на керівника. Тоді частина повноважень очільника САП буде за Генпрокурором.

Такий ризик можливий. Ми уже маємо досвід, коли майже два роки САП не мала повноцінного керівника, а тодішня Генеральна прокурорка Ірина Венедіктова гальмувала деякі справи, а справу Татарова взагалі практично злила. І на плівках у справі «Форест Гамп» фігурантка Ірина Мудра теж згадувала про цей конкурс.

Відсутність політичної волі

На запитання, чи є в держави політична воля боротися з корупцією, керівник САП відповів прямо і без застережень — такої немає. З огляду на динаміку виконання антикорупційних зобов’язань в межах виконання плану “Качки-Кос” та рекомендацій Єврокомісії, ці твердження, на жаль, відповідають дійсності.

Інституційна залежність САП від Генпрокурора

Попри процесуальну самостійність САП, розслідування щодо нардепів досі потребує погодження Генерального прокурора — Клименко визнає, що це суттєво обмежує можливості антикорупційної прокуратури.

Тут варто нагадати, що розширення повноважень керівника САП — ще одне із євроінтеграційних зобов’язань, зрушень у виконанні якого за майже рік після останнього звіту Єврокомісії ми так і не побачили.

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Норвегії. Її зміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і жодним чином не відображає поглядів Уряду Норвегії. 

Крок 2 — строків для реакції Генпрокурора закон не встановлює

Стаття 29-1 Закону не визначає строку, у який Генеральний прокурор має відреагувати на подання Комісії. Однак вона визначає, що за наявності підстав для дострокового припинення повноважень члена Конкурсної комісії Генеральний прокурор приймає рішення про дострокове припинення його повноважень та при цьому визначає іншого члена Конкурсної комісії на заміну у порядку, встановленому цією частиною для визначення членів Конкурсної комісії.

Крок 3 — якщо Генпрокурор ухвалить рішення про відкликання

Закон вимагає, щоб одночасно з рішенням про припинення повноважень Генпрокурор визначив кандидата на заміну — за тією ж процедурою, що й для формування Комісії загалом (пропозиції від Ради прокурорів). Тобто до 20 робочих днів на пропозицію кандидатур (від Ради прокурорів) і ще до 10 робочих днів на призначення Генпрокурором. 

Для орієнтира, під час заповнення «прокурорської» квоти конкурсної комісії Рада прокурорів розпочала формування списку кандидатів 27 листопада, а Генпрокурор фактично призначив членів комісії (одним із яких і став Олексій Шевчук) 23 грудня — тобто процес зайняв менше одного місяця.

Наскільки обґрунтована теза про «неповноважність Комісії» і «зупинений конкурс»

Сам Шевчук уже заявив, що Комісія нібито є неповноважною, а тому подальші конкурсні процедури, включно з прийомом документів кандидатів, не можуть вважатися легітимними до вирішення питання про повний склад Комісії. Розберемо цю тезу по пунктах.

По-перше, вона передчасна вже на рівні фактів: жодного рішення про зміну складу Комісії ще не існує. Склад — той самий, що й був, включно із самим автором цієї тези. Твердження про «неповний склад» описує гіпотетичну майбутню ситуацію, а не те, що відбувається зараз.

По-друге, навіть якщо в майбутньому Генпрокурор ухвалить рішення про відкликання, і призначення заміни розтягнеться в часі (за прецедентом — на кілька тижнів), це не обов’язково означає паралізацію роботи Комісії. Регламент та сама стаття 29-1 Закону окремо визначають поріг можливості ухвалення рішень на засіданні — за участі щонайменше чотирьох членів із шести (зокрема не менше ніж два члени «міжнародної» квоти), а за неможливості зібрати такий кворум упродовж 10 днів чи двох засідань поспіль — навіть трьох членів. 

Ці норми прямо розраховані на ситуації, коли комісія тимчасово діє не в повному складі, інакше вони не мали б сенсу. Порівняльний аналіз роботи аналогічних конкурсних комісій — НАБУ, Бюро економічної безпеки, АРМА — показує, що законодавець послідовно закладав саме таку логіку в усі подібні конкурси.

Це означає: навіть у гіпотетичному майбутньому періоді вакансії, коли заміна ще не призначена, у Комісії, найімовірніше, залишається правова підстава продовжувати засідання за наявності кворуму.

По-третє, щодо прийому документів кандидатів: цей етап є адміністративною процедурою, строки якої (з 09:00 19 серпня до 18:00 21 вересня) визначені й оприлюднені заздалегідь на підставі окремого оголошення Комісії відповідно до пунктів 9.1–9.3 Регламенту. Ні Регламент, ні Закон не пов’язують дійсність цього прийому документів із поточним персональним складом Комісії. Твердження про те, що подання документів «не може вважатися належним продовженням конкурсної процедури», не спирається на конкретну норму Регламенту чи Закону.

Як є зараз

Порядок внесення застави. Відповідно до статті 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів на спеціальний рахунок для забезпечення виконання підозрюваним або обвинуваченим покладених на нього обов’язків. Заставу може вносити як сам підозрюваний або обвинувачений, так і будь-яка інша фізична або юридична особа (заставодавець), за винятком державних і комунальних підприємств та установ, що фінансуються з бюджету. Чинна редакція статті не встановлює механізму публічного оприлюднення відомостей про застосування застави як запобіжного заходу.

Регулювання у сфері фінмоніторингу. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі — Закон про протидію легалізації доходів, Закон) наразі не виокремлює операцію з внесення коштів як застави у кримінальному провадженні в окрему категорію. Відповідно до статті 11 Закону, належна перевірка клієнта (ідентифікація, верифікація, встановлення кінцевого бенефіціарного власника, з’ясування джерела коштів) здійснюється суб’єктом первинного фінансового моніторингу на загальних підставах — зокрема, у разі встановлення ділових відносин, наявності підозри або проведення разової фінансової операції на суму, що дорівнює чи перевищує пороги, встановлені статтею 20 Закону.

Фінансова операція є пороговою (тобто підлягає обов’язковому інформуванню Держфінмоніторингу) за одночасної наявності двох умов: 

• сума операції дорівнює чи перевищує 400 тисяч гривень; 
• операція має одну з визначених законом ознак підвищеного ризику, серед яких фінансові операції з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів), зв’язок сторони операції з державою-агресором чи неблагонадійною юрисдикцією, участь політично значущої особи, транскордонний переказ, операція е-резидента.

Закон наділяє суб’єкта первинного фінансового моніторингу правом (а за наявності підозри у вчиненні кримінального правопорушення — обов’язком) зупинити підозрілу фінансову операцію на два робочі дні з подальшим можливим продовженням зупинення Держфінмоніторингом. Однак це загальний інструмент, застосування якого залежить від суб’єктивної оцінки підозрілості операції конкретним банком, а не від імперативної вимоги закону щодо застав як таких.

Таким чином, на сьогодні: 

• банк, що приймає кошти застави, не зобов’язаний законом здійснювати цільову перевірку джерела саме цих коштів до моменту зарахування; 
• операція з внесення застави не є автоматично пороговою і не підлягає обов’язковому інформуванню Держфінмоніторингу незалежно від суми та наявності зв’язку заставодавця з підозрюваним; 
• відсутній законодавчо визначений механізм зупинення зарахування коштів застави у разі неможливості підтвердити їх походження до моменту, коли кошти вже перебувають на рахунку суду; 
• інформація про заставодавців, суми застав та рух цих коштів не підлягає обов’язковому публічному оприлюдненню.

Що пропонують автори законопроєкту

Пропоновані зміни стосуються норм КПК України та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Публікація інформації про заставодавців

КПК України пропонують доповнити обов’язком органу (установи), на рахунок якого надійшли кошти для сплати застави, не пізніше трьох робочих днів з дня їх надходження передати відповідну інформацію Державній судовій адміністрації України (ДСА) для оприлюднення. 

ДСА ж зобовʼязана не пізніше трьох робочих днів з дня отримання цієї інформації оприлюднити на своєму офіційному вебсайті дату та номер кримінального провадження в ЄРДР, дату та номер судового рішення про заставу, ПІБ заставодавця (фізичної особи) або найменування та код ЄДРПОУ (юридичної особи), а також розмір і дату надходження коштів.

Звернення застави в дохід держави, якщо законність походження коштів на неї не підтверджено

КПК України також доповнюють новою нормою, яка визначає, що кошти застави звертаються в дохід держави у разі, якщо в порядку, визначеному Законом, неможливо підтвердити законність джерела цих коштів — повністю або у відповідній частині.

Питання вирішується в тому ж процесуальному порядку, що й звернення застави в дохід держави за невиконання обов’язків (частина 9 статті 182 КПК України).

Спеціальний обовʼязок банків та інших СПФМ щодо перевірки застав

Додається нова частина 23 у статті 11 Закону, яка встановлює спеціальний обов’язок суб’єкта первинного фінансового моніторингу (СПФМ), що здійснює переказ коштів застави на рахунок за статтею 182 КПК України, до моменту такого переказу:

• ідентифікувати та верифікувати особу, яка вносить заставу (незалежно від того, підозрюваний/обвинувачений це чи третя особа);
• вжити заходів для встановлення джерела коштів, а якщо заставу вносить третя особа — також джерела її статків (для фізичної особи) або джерела походження активів (для юридичної особи);
• якщо заставу вносить особа, відмінна від підозрюваного/обвинуваченого, — встановити наявність чи відсутність її зв’язку з підозрюваним (обвинуваченим), задокументувати цей факт і зазначити характер зв’язку (родинний, договірний, корпоративний, трудовий тощо);
• у разі неможливості підтвердити джерело коштів на підставі офіційних документів — зупинити зарахування коштів у порядку статті 23 Закону.

Внесення застави – завжди порогова операція

Автори пропонують визначити, що фінансова операція з внесення коштів застави у кримінальному провадженні визнається пороговою незалежно від суми — тобто автоматично, без потреби у додаткових ознаках ризику, на відміну від загального правила, визначеного у Законі. 

СПФМ зобов’язаний повідомити Держфінмоніторинг про таку операцію не пізніше наступного робочого дня з дня зарахування коштів. У повідомленні він повинен зазначити номер кримінального провадження та суд, який ухвалив рішення про заставу, розмір застави, відомості про особу, яка фактично внесла кошти (включно з даними про кінцевого бенефіціарного власника для юридичної особи), наявність і характер зв’язку заставодавця з підозрюваним (обвинуваченим), а також результати перевірки джерела коштів за новою частиною 23 статті 11 та підтвердні документи (за наявності).

Обовʼязкове зупинення фінансової операції

За пропозицією народних депутатів СПФМ зобов’язаний зупинити фінансову операцію зі внесення застави, якщо неможливо підтвердити законність джерела цих коштів відповідно до пункту 5 частини 23 статті 11. 

Це доповнює наявне загальне право/обов’язок зупиняти підозрілі операції — після прийняття законопроєкту №15388 для застав такі дії з питання суб’єктивної оцінки підозрілості банком перетворяться у пряму законодавча вимога, що спрацьовуватиме автоматично при недоведеності джерела коштів.

Оцінка положень законопроєкту

Загальний вектор пропонованих змін є обґрунтованим і може розвʼязати ідентифіковані проблеми. Але окремі законодавчі пропозиції слід збалансувати, із тим, щоб вони не створили загрозу порушенню права на свободу та особисту недоторканність, а також неправомірного розкриття персональних даних.

Взагалі перевірка законності коштів застави є важливим аспектом у застосуванні запобіжних заходів у інших державах. У практиці судів США (federal courts) навіть існує усталена доктрина «Nebbia hearing», що походить від справи United States v. Jean Nebbia. 

У цій справі Небіа, якого звинувачували в контрабанді 95 кг героїну, вніс готівкову заставу $100 000 банківським чеком, але уряд відмовився прийняти заставу без встановлення джерела коштів. Суд другого апеляційнийного округу підтримав право суду з’ясовувати походження коштів застави, сформулювавши принцип: «суспільство просить не суму застави, а присутність обвинуваченого». Тобто сама лише готівка не гарантує стримувального ефекту застави, якщо кошти не належать реально підозрюваному чи не створюють для нього справжньої фінансової втрати в разі втечі.

Це суголосно з позицією Конституційного Суду України. Згідно із нею, застава функціонально виправдана лише тоді, коли вона є реальною альтернативою триманню під вартою і має справжній стримувальний ефект для конкретної особи. 

Якщо ж кошти застави підозрюваному фактично не належать і не створюють для нього ризику втрати, стримувальна функція застави обнуляється — а це прямий аргумент на користь того, що перевірка джерела коштів як така не суперечить, а навпаки, зміцнює конституційний сенс інституту застави, як його розуміє і український, і американський суд.

Але є суттєва різниця між тим, що пропонують автори законопроєкту №15388, і тим, що існує у Штатах:

• Nebbia-перевірка дискреційна, ініціюється судом ad hoc, як правило, у справах з підвищеним ризиком (наркотрафік, великі суми), а не автоматично для кожної застави незалежно від суми;
• перевірка відбувається в межах судового провадження, під процесуальним контролем судді;
• не вимагається публічного оприлюднення особи заставодавця — перевірка залишається частиною матеріалів справи.

Тобто американський досвід виправдовує саму ідею контролю джерела коштів.  Однак разом з тим є окремі проблеми, які можуть виникнути при застосуванні положень цього закону.

Неоднорідна якість і тривалість фінмоніторингу

Первинний фінансовий моніторинг здійснюють різні субʼєкти – банки, інші фінансові установи. Українське законодавство у межах ризик-орієнтованого підходу дозволяє банкам встановлювати власні внутрішні тригери ризику, суворіші за мінімальні законодавчі вимоги, і банки не зобов’язані розкривати ці критерії.  

За даними НБУ, у 2025 році надійшло 60 926 звернень громадян щодо роботи банків, з яких 6 423 (10,54%) стосувалися блокування або арешту рахунків. Це може вказувати на системну неоднорідність якості й глибини перевірки між різними СПФМ. До того ж, розгляд документів у межах фінмоніторингу за законом може тривати понад 20 днів, тоді як норми законопроєкту передбачають динамічність процесу такої перевірки.

Оцінюючи це в світлі законодавчих пропозицій, можемо зробити висновок, що сама перевірка джерела коштів застави стає заручником якості конкретного банку, а не об’єктивних критеріїв. Два підозрювані в подібних обставинах можуть отримати принципово різний час на звільнення з-під варти, і все залежатиме від того, у якому банку обслуговується їхній заставодавець. Це може створити проблему дискримінації з огляду на операційну якість фінустанови.

Понад те, якщо перевірка законності джерела коштів розтягується на тижні, то застава — навіть призначена судом і навіть за наявності коштів у заставодавця — фактично не звільняє підозрюваного, поки не завершиться перевірка. Це може призвести до ситуації перетворення застави на завуальований спосіб тримання під вартою — коли формальне право на альтернативу є, а реальна можливість нею скористатися — ні. Це системний ризик, оскільки законопроєкт не передбачає граничного строку перевірки.

Потенційно широке коло осіб, дані яких можуть публікуватись

Ознайомлення зі статистичними даними дозволяє оцінити масштаби навантаження на СПФМ та кількість даних, які має оприлюднювати ДСА, якщо законопроєкт приймуть. 

Так, згідно із судовою статистикою у 2025 році на розгляді у загальних місцевих судах (без ВАКС) перебувало 1 116 клопотань про заставу, 43 893 клопотань про тримання під вартою (частина із них, імовірно, передбачала заставу як альтернативу триманню під вартою). Задоволено було 776 клопотань про заставу та 23 049 клопотання про тримання під вартою. У ВАКС зі 111 розглянутих клопотань про тримання під вартою було задоволено 75, а також були задоволені всі 85 клопотань про заставу.

Згідно зі статистикою роботи органів прокуратури, у 2025 році подано 959 клопотань про заставу, 26 686 клопотань про тримання під вартою (тут йдеться лише про ті клопотання про запобіжний захід, які подавали прокурори, але їх також можуть подавати слідчі). У цьому звіті також вказано, що у 2025 році 3 215 осіб звільнено з-під варти на стадії досудового розслідування у зв’язку з внесенням застави.

Відтак реальний масштаб застосування застави в Україні перевищує 4000 осіб на рік, більшість з яких проходять через механізм сплати застави, вже визначеної в ухвалі про тримання під вартою, без окремого судового засідання. Тому слід враховувати, що законопроєкт, обґрунтований справами про корупцію на найвищому рівні, за конструкцією поширюватиметься на весь масив кримінальних справ.

Квазіконфіскаційний механізм звернення застави в дохід держави

Наразі такі правила застосовуються лише у тих випадках, коли підозрюваний чи обвинувачений порушив умови запобіжного заходу або ж заставодавець не виконав свої обовʼязки. Автори ж пропонують застосовувати його також «у разі непідтвердження законності походження коштів». Виглядає, що це новий та м’якший стандарт, і цей механізм фактично може стати новою формою конфіскації необґрунтованих активів.

ЄСПЛ визнає подібні режими сумісними з Конвенцією про захист прав людини (зокрема, Gogitidze and Others v. Georgia щодо необґрунтованих активів), але лише за умови достатніх процесуальних гарантій: чіткої законодавчої підстави, доступу до судового перегляду, змагальності, розумного стандарту доказування, права на оскарження. 

Однак у запропонованій редакції:

• не визначено стандарт доказування;
• процедура запозичена з частини 9 статті 182, яка створювалася для іншої ситуації (невиконання обов’язків заставодавцем або підозрюваним чи обвинуваченим), а не для змагального встановлення факту законності/незаконності джерела коштів;
• відсутнє окреме право на оскарження  такого рішення.

Позитивний елемент законодавчих пропозицій у цій частині — можливість часткового звернення в дохід держави, що відповідає принципу пропорційності. Але цього недостатньо без чіткіших процедурних запобіжників.

Висновки та рекомендації

Законопроєкт закриває реальну й підтверджену практикою прогалину і є пропорційним в частині обов’язку посилення стандартів протидії відмиванню коштів та оприлюднення інформації про застави, тому Transparency International Ukraine підтримує його прийняття за умови доопрацювання.

Задля того, щоб цей законопроєкт запроваджував пропорційні заходи, можемо надати такі рекомендації:

1. звузити сферу застосування — поширити посилений AML-контроль і публічне розкриття лише на застави у справах про тяжкі та особливо тяжкі корупційні злочини, злочини, повʼязані з організованою злочинністю (зокрема ст. 255 КК України), а також легалізацію доходів (ст. 209 КК України), а не на весь масив кримінальних справ;
2. сформувати граничні строки AML-перевірки, чітко визначити наслідки їх перевищення, а також врахувати ризик нерівномірної якості AML-перевірки різними СПФМ, запровадивши єдині мінімальні стандарти/строки перевірки саме для застав (або доручивши регулятору запровадити такі зміни);
3. визначити чіткий стандарт доказування для звернення застави в дохід держави «у разі непідтвердження законності походження коштів» — за аналогією з процесуальними гарантіями щодо необґрунтованих активів або ж визначити обовʼязок прокурора звернутись з клопотанням про арешт таких коштів із тим, щоб надалі ініціювати їх спеціальну конфіскацію у кримінальному провадженні.

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Норвегії. Її зміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і жодним чином не відображає поглядів Уряду Норвегії.

Короткі висновки

Порівняння показує, що доопрацьована редакція є сильнішою за урядову та враховує частину зауважень, які ми висловлювали до всіх трьох попередніх версій. Серед найважливішого:

• розширено перелік потенційних повноважень керівника САП ініціювати кримінальні провадження щодо нардепів та погоджувати клопотання про слідчі дії щодо них (1.10.3.1), додано окрему проблему неналежного управління арештованими активами (1.10.4), комплексний блок щодо добору керівництва ДБР (2.2.9), а також згадано ризики неформального чи політичного впливу на призначення та звільнення Генпрокурора;
• з’явився окремий блок про ефективність заходів фінансового контролю та внутрішні процедури НАЗК (1.6.8) — це частково закриває прогалину щодо неефективності механізму перевірки е-декларацій, на яку ми вказували в аналізі попередніх версій, і є значним покращенням;
• також позитивною зміною стало розширення переліку декларантів відповідно до рекомендацій ЄС, при цьому після ухвалення стратегії буде переглянуто коло посадовців, які зобовʼязані подавати декларації, попри низький рівень корупційних ризиків у їх роботі;
• передбачено деталізоване формулювання про законодавче визначення обсягу і структури заробітної плати всіх категорій працівників НАЗК (1.10.1.1), яке було скорочене в урядовій редакції;
• водночас положення щодо участі незалежних експертів, делегованих міжнародними партнерами у відборі членів ВККС та ВРП, не передбачає їх обов’язкового залучення, що є негативною зміною;
• також прибрали з законопроєкту положення щодо можливості НАЗК виносити приписи для керівників органів та організацій за грубе та систематичне невиконання заходів ДАП, що значно послаблює Стратегію;
• залишилася незакритою прогалина щодо мінімально необхідного рівня виконання заходів Державної антикорупційної програми — всупереч рекомендаціям ОЕСР.

Що посилив новий законопроєкт

Кримінальна юстиція

Посилення повноважень керівника САП (1.10.3.1). У законопроєкті №15230-1 (урядовий) керівнику САП надавались лише повноваження самостійно надсилати запити про екстрадицію, створювати спільні слідчі групи та продовжувати строки досудового розслідування. 

У 15230-д це істотно розширено: додано право самостійно вносити відомості до ЄРДР щодо нардепів, погоджувати щодо них клопотання перед слідчим суддею без залучення Генерального прокурора. На наш погляд прийняття таких норм є надзвичайно важливим особливо у світлі майбутнього закінчення строку повноважень керівника САП. 

Визначено заходи на реалізацію змін у роботі  АРМА. У 15230-д з’явилась нова проблема 1.10.4 про неналежне управління активами, переданими АРМА. До очікуваних результатів розвʼязання цієї проблеми віднесено впровадження прозорих та економічно ефективних механізмів управління активами, модернізацію Єдиного державного реєстру активів для наскрізного відстеження стану кожного арештованого активу, а також запровадження дієвих механізмів ідентифікації активів для їх передачі АРМА. І тут слід враховувати, що прийнята законодавча рамка дозволяє реалізувати частину заходів, але також потрібні зміни до КПК України, які б зобовʼязували сторону обвинувачення отримувати висновок від АРМА перед тим, як звертатись з клопотанням про передачу активів в управління.  

Незалежність НАБУ (1.10.2.1) — у 15230-д додано два пункти, яких не було в 15230-1: формування колективу НАБУ за результатами максимально відкритих конкурсів та посилення комунікації із суспільством через Раду громадського контролю.

Запобігання корупції

Ефективність фінансового контролю: нова Проблема 1.6.8. Жодна з попередніх версій Стратегії не вирішувала проблему неефективності перевірки е-декларацій НАЗК. Тепер з’явився окремий блок, який передбачає повну змістовну імплементацію рекомендацій зовнішньої незалежної оцінки НАЗК, удосконалення ризик-орієнтованого підходу з пріоритетним охопленням високопосадовців, а також спрощення, узгодженість і підвищення ефективності внутрішніх процедур аналізу декларацій. Ці очікувані стратегічні результати повністю відповідають зобовʼязанням України в межах євроінтеграції, зокрема останньому Звіту про розширення ЄС щодо України. Це є головною позитивною зміною у новому законопроєкті в частині запобігання корупції.

Втім, у новому законопроєкті залишилося положення про «недостатнє впровадження автоматизованих інструментів» (1.6.4), що може потенційно вплинути на якісне виконання вищевказаних положень. Адже наразі основною і найкритичнішою проблемою фінконтролю НАЗК є автоматизація перевірок декларацій, яка може заміняти повну перевірку працівниками Агентства. Як наслідок, маємо такі кейси, як історія з автоперевіркою декларацій Германа Галущенка, коли декларації ексміністра двічі проходили таку перевірку, яка не виявила порушень, пізніше виявлених журналістами-розслідувачами.

Розширено коло суб’єктів декларування (1.6.1, 1.6.7). Новий законопроєкт пропонує поширити вимоги фінконтролю на посадовців держкомпаній (понад 50% у статутному капіталі), працівників патронатних служб політичних посадовців, радників керівництва Офісу Президента та членів виконкомів місцевих рад. Це більш амбітне положення, ніж в урядовій версії, також повністю відповідає рекомендаціям ЄС. Водночас зберігаються урядові положення, що звужують перелік осіб на відповідальному та особливо відповідальному становищі і скасовуються проміжні повідомлення.

Уповноважені підрозділи (1.3.2.5 та 1.3.2.6). Законопроєкт 15230-д, на відміну від урядового, передбачає обовʼязкове визначення підходів і запровадження перевірки доброчесності кандидатів на посади працівників уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції перед їх призначенням. А також запровадження ефективних механізмів реагування на оцінки корупційних ризиків та системне невиконання антикорупційних заходів.

Заробітна плата працівників НАЗК (1.10.1.1). Урядовий законопроєкт передбачав лише загальне «належне правове врегулювання фінансового забезпечення» працівників НАЗК. У 15230-д цей пункт деталізовано в частині того, що зміни до Закону «Про запобігання корупції» мають визначити обсяг і структуру зарплати всіх категорій працівників Агентства задля прозорості та мінімізації варіативної складової.

Конкурси на керівні посади інших органів правопорядку та прокуратури

Національна поліція. Як урядовий, так і доопрацюваний законопроєкти передбачають перехід до виключно конкурсних засад призначення на керівні посади в центральних та територіальних органах Національної поліції. Водночас 15230-д містить важливе уточнення: конкурс має відбуватися «із залученням незалежних експертів». 

Державне бюро розслідувань. В питанні конкурсу в ДБР сталася найбільш разюча різниця. У 15230-д з’явилась окрема проблема 2.2.9 з комплексним пакетом результатів: 

• удосконалення процедури добору Директора ДБР із суттєвою участю незалежних експертів, делегованих міжнародними партнерами (з посиланням на п. 24.3.1 проміжних показників Кластеру 1);
• проведення відкритого конкурсу на посаду Директора за цією вдосконаленою процедурою; 
• обов’язкова періодична атестація всього персоналу ДБР на предмет доброчесності та професійної відповідності із залученням громадськості й міжнародних партнерів; 
• запровадження системи періодичного зовнішнього незалежного аудиту, негативний висновок якого є підставою для дострокового звільнення керівництва.

Офіс Генерального прокурора та обласні прокуратури. Урядовий та доопрацьований законопроєкти пропонували відновити проведення конкурсів на посади прокурорів Офісу Генерального прокурора та обласних прокуратур. Однак 15230-1 обґрунтовує таке відновлення загальним посиланням на «рекомендації Європейської Комісії», тоді як 15230-д прив’язує це положення до конкретного проміжного показника — п. 23.6 (Кластер 1 «Основи процесу вступу до ЄС»). Окрім цього, формулювання щодо відбору Генерального прокурора привʼязано до пункту 23.2. проміжних ключових показників за Кластером 1 «Основи процесу вступу до ЄС», а саме, що така процедура має стати «більш прозорою та заснованою на заслугах».  

Що послаблено або залишилося невирішеним у законопроєкті 15230-д

Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України. Частково послаблені положення щодо залучення міжнародних експертів до формування органів суддівського врядування (п. 2.1.1.2). Замість чіткого обов’язку залучати незалежних міжнародних експертів з вирішальним голосом документ передбачає лише можливість їх тимчасового залучення «за необхідності» до процесу відбору членів ВРП та ВККС відповідно до пункту 23.2.1 проміжних ключових показників за Кластером 1 «Основи процесу вступу до ЄС». Таке формулювання залишає простір для розсуду щодо самого факту вдосконалення процедури відбору.

Між тим, події останніх двох років свідчать про те, що потреба в такому вдосконаленні є беззаперечною. Влітку 2025 року участь міжнародних експертів у конкурсній комісії з відбору членів ВККС припинилася через закінчення строку їхніх повноважень, що спричинило гостру реакцію 90 громадських організацій. А 5 серпня 2026 року під час обрання запобіжного заходу ексвіцепрем’єрці Ользі Стефанішиній прокурор САП зачитав переписку, яка може свідчити про її імовірний вплив на склад конкурсної комісії з відбору голови НАЗК через делегованих урядом членів. Подібна взаємодія згадувалась і стосовно відбору керівників БЕБ та НАБУ. Цей випадок є черговим аргументом на користь того, що відмова від участі міжнародних експертів із вирішальним голосом є передчасною.

Частково послаблені положення щодо процедури притягнення до  адмінвідповідальності (1.9.3.3). В урядовому законопроєкті було два додаткові запобіжники, яких немає у 15230-д, націлені на покращення системи притягнення до відповідальності за адміністративні правопорушення:

• заборона звільняти від відповідальності через малозначність (із вичерпним переліком винятків);
• можливість касаційного перегляду рішень у справах зі значним штрафом/позбавленням права/арештом.

Таке послаблення не є критичним, але й не виглядає доцільним з огляду на системну проблему з адміністративним судочинством за протоколами НАЗК.

Також з нового законопроєкту зникло положення щодо можливості НАЗК виносити приписи для керівників органів та організацій за грубе та систематичне невиконання заходів ДАП (3.1.4 у 15230-1). Це критична зміна, яка може вкрай негативно вплинути на якість та рівень виконання ДАП.

Відсутній пункт про налагодження ефективної взаємодії НАЗК з Держфінмоніторингом і зі Службою координації боротьби з шахрайством. При цьому, аналогічний пункт для НАБУ (1.10.2.4) збережено. Хоча НАЗК і не є органом з функціями досудового розслідування, як НАБУ, покращення його співпраці з вказаними органами якісно б вплинуло як на роботу Агентства в частині фінансового контролю, так і діяльність вказаних органів в частині виявлення фінансових порушень.

Розділ ІІІ детально описує механізм моніторингу (щоквартальний) та оцінки ефективності (поточна щорічна і підсумкова), а пункт 3.4.6 містить розгорнутий перелік базових і цільових індикаторів. Проте жодного мінімально необхідного рівня виконання заходів ДАП, всупереч рекомендаціям ОЕСР, не встановлено.

Також залишається невирішеною проблема того, що механізми цивільної конфіскації не охоплюють ситуації виправдання особи судом за статтею про незаконне збагачення. Це створює правову прогалину, адже виправдувальний вирок та закриття провадження є різними процесуальними інститутами. У першому випадку суд розглядає справу по суті і визнає особу невинуватою, тоді як у другому не дається оцінка вини особи з огляду на процесуальні підстави. За відсутності чіткої вказівки на можливість застосувати цивільну конфіскацію після виправдання держава ризикує втратити цей інструмент у тих справах, де особи отримують виправдувальні вироки через недоліки доказової бази у кримінальному процесі, де є вищий стандарт доказування, — попри очевидну невідповідність їхніх статків легальним доходам.

Законопроєкт пропонує розширити перелік підстав для дисциплінарної відповідальності публічних службовців за порушення антикорупційного законодавства, зокрема у випадку набрання чинності судовим рішенням про притягнення цих осіб до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією. Такі зміни не будуть ефективними, оскільки головною причиною проблеми неефективного притягнення до дисциплінарної відповідальності є незастосування керівниками чинних положень Закону «Про запобігання корупції», а також неузгодженість дисциплінарного та антикорупційного законодавства. Видається більш доцільним зосередитися саме на цих стратегічних результатах.

Висновки та рекомендації

Порівняльний аналіз показує, що Комітет скористався об’єднанням трьох версій Стратегії не для пошуку «найменшого спільного знаменника», а для посилення документа. У ключових аспектах щодо повноважень керівника САП, добору керівництва ДБР, конкурсів у прокуратурі та ефективності фінансового контролю НАЗК законопроєкт 15230-д подекуди навіть перевершив попередні редакції.

Водночас доопрацьована версія не позбавлена втрат, і частина з них не має очевидного пояснення. Ці та інші недоліки Стратегії необхідно виправити на етапі ухвалення профільного закону. Між першим і другим читаннями варто:

• сформулювати у категоричній формі залучення міжнародних експертів до добору членів ВРП та ВККС;
• повернути повноваження НАЗК виносити приписи керівникам органів та організацій за грубе і систематичне невиконання заходів ДАП (3.1.4 у версії 15230-1);
• відновити пункт про взаємодію НАЗК з Держфінмоніторингом і Службою координації боротьби з шахрайством;
• повернути два запобіжники, вилучені з 1.9.3.3, щодо заборони звільнення від відповідальності через малозначність та можливість касаційного перегляду рішень у справах зі значним стягненням. З огляду на системну проблему з розглядом справ за протоколами НАЗК ці положення мають практичну вагу;
• уточнити формулювання Проблеми 1.6.4 так, щоб розвиток автоматизованих інструментів не підмінював повні перевірки, а доповнював їх. Інакше найсильніше нововведення Стратегії у сфері запобігання корупції (новий блок 1.6.8) ризикує бути виконаним формально;
• встановити мінімально необхідний рівень виконання заходів ДАП відповідно до рекомендацій ОЕСР і передбачити наслідки його недосягнення;
• доповнити положення про можливість цивільної конфіскації не лише після закриття провадження, але й після виправдання особи судом;
• допрацювати положення щодо дисциплінарної відповідальності в частині узгодженості антикорупційного та дисциплінарного законодавства.

Вкрай важливо, щоб парламент якомога швидше перейшов до голосуванням Стратегії з врахуванням вищевказаних доопрацювань зважаючи на міжнародні зобовʼязання України та потребу зберегти актуальність документа. 

Досвід попереднього циклу антикорупційної політики показав, що запізніле прийняття Стратегії та ДАП нівелює актуальність частини змісту ще до початку їх виконання. TI Ukraine продовжить моніторити процес ухвалення Стратегії у парламенті.

Тімур Міндіч («Карлсон») та Олександр Цукерман («Шугармен»)

Тімур Міндіч та Олександр Цукерман

За версією слідства, обидва спільно й узгоджено керували організацією, зокрема визначали правила конспірації (заборона називати прізвища, спілкування через месенджери, псевдоніми) та розподіляли кошти між учасниками. Обидва виїхали з країни до вручення підозр й оголошені в розшук.

Щодо них ВАКС прийняв такі рішення:

• 1 грудня 2025 року — заочне тримання під вартою Міндічу;
• 28 листопада 2025 — заочне тримання під вартою Цукерману.

Ігор Миронюк («Рокет»)

Ігор Миронюк. Фото: Суспільне Новини/Олексій Арунян

Провідник коштів від енергетичного сектору до «офісу» — саме через нього, за версією слідства, проходили основні суми готівки від Фурсенка (довіреної особи Цукермана) до «Карлсона». Слідство описує обох як тих, хто контролював грошові потоки, а не просто виконував доручення.

Щодо Миронюка рішення ВАКС змінювалися так після обрання першої запобіжки:

• 12 листопада 2025 року — тримання під вартою, застава 126 млн грн;
• 5 березня 2026 року — заставу зменшено до 100 млн грн;
• 31 березня 2026 року — АП ВАКС збільшила заставу знову до 126 млн грн;
• 29 квітня 2026 року — заставу зменшено до 112 млн грн;
• 23 червня 2026 року — заставу зменшено до 85 млн грн.

Наразі заставу за Миронюка так і не внесли, тож він дотепер перебуває під вартою. 

Дмитро Басов. Фото: РБК-Україна

Через посаду виконавчого директора з фізичного захисту та безпеки «Енергоатому» Басов забезпечував і легалізацію коштів, і функцію прикриття, зокрема саме він відповідав за виявлення й нейтралізацію «загроз» з боку контролюючих органів. Басов — другий (разом з Миронюком) фігурант з операційним контролем над потоками, а не просто виконавець.

Після обрання запобіжки його доля склалася так:

• 12 листопада 2025 року — слідчий суддя ВАКС прийняв рішення про тримання Басова під вартою із заставою 40 млн грн;
• 26 листопада 2025 року — застава внесена повністю;
• 10 липня 2026 року — нова підозра за легалізацію коштів у межах схеми «шлагбаум».

Ігор Фурсенко («Рьошик»)

Ігор Фурсенко. Фото: Суспільне Новини/Поліна Паламарчук

Довірена особа Цукермана в «бек-офісі»: забезпечував побутові умови для «офісу» й особисто брав участь у легалізації коштів.

Щодо Фурсенка:

• 12 листопада 2025 року — обрано запобіжку: тримання під вартою, застава 95 млн грн;
• 24 листопада 2025 — застава внесена.

Леся Устименко та Людмила Зоріна

Леся Устименко та Людмила Зоріна

Бухгалтерія злочинної організації  в «бек-офісі» була функціонально розподілена: за матеріалами справи, на Устименко було покладено ведення звітності, зокрема у файлі з умовною назвою «Манхеттен». На Зоріну — облік підставних компаній і документів. 

Щодо обох фігуранток:

• 12–13 листопада 2025 року — ВАКС обрав запобіжні заходи: тримання під вартою, застави 25 млн і 12 млн грн;
• 13 листопада 2025 року — застава 37 млн грн була внесена за обох.

Олексій Чернишов («Че Гевара»)

Олексій Чернишов. Фото його профілю у Facebook

Кінцевий отримувач частини легалізованих грошей в енергетичному епізоді — за даними слідства, кошти передавали йому напряму або через дружину. Чернишов проходить також окремим фігурантом у епізоді «Династія» — через його причетність до легалізації ймовірно здобутих у злочинний спосіб коштів на маєтки в Козині.

Доля Чернишова після цієї підозри:

• 18 листопада 2025 року — тримання під вартою, застава 51,6 млн грн;
• 19 листопада 2025 року — застава внесена двома приватними особами;
• 1 грудня 2025 року — АП ВАКС змінила запобіжний захід — суд скасував обов’язок здачі паспорта громадянина України;
• 12 травня 2026 року — повідомлено про ще одну підозру — в епізоді про відмивання коштів на елітному будівництві;
• 7 липня 2026 року — ВАКС не продовжив Чернишову обов’язок носити електронний браслет.

Проте це не перший запобіжний захід цьому фігуранту. Ще до «Мідаса», влітку 2025 року, Вищий антикорупційний суд обрав запобіжний захід на той час віцепрем’єру, міністру національної єдності Олексію Чернишову в справі про зловживання службовим становищем й одержанні неправомірної вигоди. До нього була застосована запобіжка у вигляді 120 млн грн застави. Вже через кілька днів заставу було внесено й урядовець вийшов із СІЗО. 

Саме після цієї підозри влада зробила спробу знищити незалежність НАБУ і САП.

Герман Галущенко («Професор»)

Герман Галущенко. Фото: Суспільне Новини

В основному епізоді він фігурує не як безпосередній організатор, а як особа, чиїм посадовим впливом (міністра енергетики) користувалися Басов і Миронюк для тиску на контрагентів «Енергоатому».

Доля Галущенка була бурхлива:

• 19 листопада 2025 року — звільнення з Мінʼюсту;
• 15 лютого 2026 року — Галущенка затримали при спробі покинути Україну та 16 лютого повідомили про підозру;
• 17 лютого 2026 — тримання під вартою, застава 200 млн грн;
• 15 квітня 2026 року — Галущенку продовжили запобіжний захід;
• 12 червня 2026 року — застава зменшена до 150 млн грн.;
• 29 червня 2026 року — застава внесена повністю.

Андрій Єрмак 

Андрій Єрмак. Фото: Суспільне Новини / Іван Антипенко

Проходить не за основним енергетичним епізодом, а окремо — за епізодом «Династія» (легалізація коштів на будівництво елітних маєтків). Про те, чи фігурує Єрмак на плівках операції «Мідас» достеменно не відомо.

Доля Єрмака після операції «Мідас»:

• 28 листопада 2025 року — звільнення з Офісу Президента України 
• 14 травня 2026 року — тримання під вартою, застава 140 млн грн
• 18 травня 2026 року — застава внесена 
• 10 серпня 2026 — ВАКС пом’якшив процесуальні обов’язки

По епізоду «Династія» Вищий антикорупційний суд (ВАКС) обрав запобіжні заходи ще чотирьом підозрюваним: Геннадію Опальчуку (застава 10,6 млн грн), Сергію Сіранчуку (застава 20 млн грн), Лілії Лисенко (застава 9,9 млн грн) та Марині Медведєвій (застава 15 млн грн). 

***

Як бачимо, дерево ймовірної високопосадової корупції, пов’язаної зі схемою «шлагбаум», розростається, про що свідчать останні вручені підозри, зокрема Ірині Мудрій, Максиму Микитасю та Віктору Дубовику.

Деталі дій фігурантів операції «Форест Гамп» та «Феміда» вже обговорюють в залах засідань ВАКС — там уже обирають запобіжки новим підозрюваним НАБУ-САП. 

І  зрештою, це можуть бути далеко не останні підозри по цих епізодах.