Як відбувається доступ до реєстру?

Розрізняють повний та загальний доступи до судових рішень у ЄДРСР. 

Загальний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень призначений для необмеженого кола осіб і здійснюється через офіційний вебпортал, де рішення публікуються з обов’язковою деперсоніфікацією — вилученням імен, адрес та іншої чутливої інформації. 

Натомість повний доступ — це інструмент для службового використання, який надається виключно суддям, працівникам судів та уповноваженим особам правоохоронних і державних органів (НАБУ, САП, СБУ, ДБР, АРМА тощо). Цей режим дозволяє бачити автентичні тексти документів без жодних вилучень чутливої інформації. І такий доступ вимагає обов’язкової авторизації через систему «Електронний суд» із використанням персональних електронних ключів або токенів.

При цьому у Порядку ведення ЄДРСР визначено, що адміністратор, а саме ДП «Інформаційні судові системи», забезпечує відстеження та облік дій авторизованих користувачів — так зване «логування». Таким чином можна дізнатися, хто і що шукав в реєстрі в режимі повного доступу.

У чому проблема?

Широкі дискусії довкола незаконного поширення інформації з повного доступу до реєстру активізувалися після кримінальних справ НАБУ, зокрема, «справи Борзих». Нещодавно стало відомо, що низка посадовців цікавилася закритими рішеннями у справі «Мідас». А на співбесідах у межах конкурсу до ВАКС також були озвучені випадки, коли кандидати, авторизовані як користувачі реєстру, шукали інформацію, яку не можна було пояснити виконанням професійних обовʼязків. 

Як бачимо, лише торік було чимало прикладів невиправданого пошуку в ЄДРСР.  Загалом же ми виокремили такі механізми, які дозволяли інформації «витікати».

Використання чужих облікових даних. Так, різні органи раніше встановлювали факти, коли сторонні особи (зокрема адвокати) отримували доступ до закритої частини Реєстру, використовуючи облікові дані суддів. Наприклад, за версією слідства, на Київщині адвокат під логіном та паролем судді отримував повну інформацію про ухвали, що стосувалися його клієнтів (зокрема власників шахрайських колцентрів), і попереджав їх про заплановані слідчі дії. Це призвело до розголошення відомостей досудового розслідування та було кваліфіковано як несанкціоноване втручання в автоматизовані системи (ч. 5 ст. 361 КК України).

Інсайдери в апаратах судів. Також виявляються схеми, де працівники апаратів судів діють як «інсайдери», регулярно постачаючи інформацію замовникам. Наприклад, у Дніпрі помічниця судді апеляційного суду, за версією слідства, двічі на тиждень здійснювала контекстний пошук за запитами представників «кримінального світу» та адвокатів, роздруковувала ухвали про обшуки (зокрема у справах про відмивання грошей) і передавала замовникам за винагороду.

Безпідставні пошуки в повному доступі. Аналіз логів доступу під час співбесід із кандидатами до ВАКС викрив масові випадки використання «службового» ключа для вирішення особистих питань або перевірки знайомих. Було встановлено, що кандидати (які є суддями) здійснюють сотні запитів щодо колишніх членів сім’ї, їхніх компаній або власних справ. Наприклад, під логіном одного з кандидатів зафіксовано 240 запитів, що не стосувалися його проваджень, включно з 75 пошуками щодо колишнього чоловіка його сестри, який перебував під слідством. Логи системи фіксують регулярні пошуки за прізвищами відомих фігурантів антикорупційних розслідувань (наприклад, Альперіна), які здійснюються особами, що не мають жодного процесуального відношення до цих справ. Кандидати часто пояснюють це «загальною професійною цікавістю», проте для слідства це створює ризик передчасного розкриття тактики обвинувачення.

Загалом, технічне логування дозволяє відстежити активність за конкретним цифровим ключем протягом багатьох років, проте часто користувачі не можуть пояснити природу цих запитів або стверджують, що їм невідомі особи, щодо яких здійснювався пошук. Це вказує на ймовірне використання ключів іншими особами або на свідоме приховування фактів незаконного збору інформації.

Як зараз врегульовані питання доступу до реєстру?

Наразі Закон України «Про доступ до судових рішень», який є основою регулювання цього реєстру, визначає випадки, коли саме загальний доступ може бути закритий. Але жодним чином не врегульовує питання закриття повного доступу до окремих категорій рішень. 

Вочевидь, законодавець виходив із того, що всі користувачі, які мають повний доступ до судових рішень, добросовісно ставитимуться до захисту відповідної інформації. Але як ми могли побачити з наведених вище прикладів, це не завжди так стається.

З огляду на всі ці недоліки, у липні 2023 року ВРП за зверненням НАБУ прийняла зміни, які дозволяли обмежити (відтермінувати) забезпечення загального доступу до судових рішень на підставі постанов слідчих та прокурорів. Однак Верховний Суд скасував цей нормативний акт.

На доповнення до всіх превентивних заходів за несанкціоновані дії з інформацією в реєстрі встановлена кримінальна відповідальність. Зокрема, йдеться про такі кримінальні правопорушення, як несанкціоноване втручання в роботу інформаційних, комунікаційних систем і мереж (ст. 361 КК України), незаконний збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, що зберігається в комп’ютерних системах (ст. 361-2 КК України), умисне внесення неправдивих або несвоєчасне внесення відомостей до судових автоматизованих систем (ЄСІТС тощо), а також несанкціоновані дії з інформацією в таких системах — вчинені як уповноваженими, так і сторонніми особами (ст. 376-1 КК України).

Але кримінальна відповідальність є реакцією на факт витоку, що вже відбувся, але вона не вирішує повною мірою завдання стримати осіб від порушення закону та не захищає інтереси слідства.

Крім цього, Порядок ведення ЄДРСР визначає, що ДП «Інформаційні судові системи» може обмежити доступ особі, яка має повний доступ до Реєстру, якщо вона порушила вимоги законодавства. Одним із таких порушень є розголошення інформації з реєстру.

Показово, що наявність прогалин у регулюванні доступу до ЄДРСР визнають і в експертному середовищі. Проєкт Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки як очікуваний результат передбачає забезпечення дієвих механізмів запобігання, виявлення та реагування на зловживання в автоматизованому розподілі справ і доступі до реєстру, включно з аудитом та автоматизованим моніторингом дій користувачів повного доступу (п. 2.1.5.4). Також в проєкті антикорстратегії вказана вимога, що будь-яке обмеження доступу до судових рішень має бути обґрунтованим, пропорційним і здійснюватись виключно за процедурами, визначеними законом (п. 2.1.5.5). Це знову підтверджує: чинного регулювання недостатньо, а потреба в  змінах уже назріла.

Як розв’язати ці проблеми?

Один із кроків уже виконали, адже з 1 березня 2025 року авторизація в ЄДРСР здійснюється виключно через систему «Електронний суд» із використанням токенів, що блокує можливість входу за простими логіном та паролем. Це дозволяє встановити, що особа, яка користується повним доступом до реєстру за логіном і паролем судді, отримала його від конкретного судді, а не внаслідок недбалості останнього.

Інший аспект — законодавчі зміни. Раніше вже були спроби внести зміни до закону про доступ до судових рішень, у тому числі задля запобігання несанкціонованому розголошенню інформації, яка міститься в повному доступі. Так, торік народні депутати активно просували законопроєкт № 7033-д, який громадськість розкритикувала з огляду на те, що певні пропозиції обмежити заразом і загальний доступ до ЄДРСР непропорційні та неадекватні. Зараз доопрацьована редакція законопроєкту знову перебуває на розгляді комітету. 

Лунали і пропозиції взагалі закрити доступ до судових рішень, які приймаються на етапі досудового розслідування. Однак тут треба нагадати, що незаконне поширення інформації здійснюється саме з використанням повного доступу (тобто того, який за задумом має обмежене коло користувачів). А низка рішень на етапі досудового розслідування постановляється у відкритих судових засіданнях, які можуть, навіть, транслюватись. А тому безпідставне закриття загального доступу до таких ухвал підриває суспільний контроль — і це неприйнятно.

Справедливо також відзначити, що в окремих випадках наявність повного доступу до реєстру може бути ефективним засобом реалізації повноважень. Саме швидкий доступ до інформації дозволяє ефективно розв’язувати питання, наприклад, конфлікту інтересів, запобігати спробам перепродати активи після накладення арешту на майно та інші речі. Але звуження обсягу доступних для конкретної посадової особи судових рішень з огляду на її повноваження дозволить нівелювати ризики несанкціонованого поширення інформації.

А для захисту особливо чутливої інформації про досудові розслідування ми підтримуємо пропозиції депутатів обмежити й повний доступ до судових рішень. Тоді посадовці, які його мають, не зможуть отримати відомості про результати розгляду справ за клопотаннями про обшуки, негласні слідчі (розшукові) дії, арешти майна, тимчасові доступи до речей і документів. Але важливо, щоб ці обмеження стосувалися саме рішень, постановлених у закритому судовому засіданні. 

Режим закритого судового засідання, передбачений ст. 27 КПК України, дозволяє оприлюднювати судові рішення саме з вилученням інформації, розголошення якої може зашкодити або правам особи, або інтересам досудового розслідування. А безпідставне закриття загального доступу до судових рішень, наприклад, при обранні запобіжних заходів чи продовженні строків розслідування, зменшуватиме можливості підзвітності та громадського моніторингу — зокрема, заважатиме відстежувати перебіг розслідування та розгляду справ про корупцію. А відомості про накладені арешти вже після повідомлення про підозру, які розглядаються за участю власників майна, дозволяють громадськості відстежувати результативність конфіскації цього майна у разі постановлення обвинувального вироку суду.

Навіть зараз ми бачимо негативну тенденцію, коли доступ до окремих вироків у справах за угодами обмежується загальним доступом, попри те, що судді отримали можливість закривати окремі частини рішень. І тому якими б не були важливими інтереси слідства, не слід забувати про механізми підзвітності і прозорості — саме вони стали важливим здобутком України на шляху до демократичного функціонування правоохоронних органів.

Також після перегляду спеціальних спільних засідань ГРМЕ та ВККС щодо добору суддів до ВАКС ми виявили, що технічні можливості для відстеження активності в ЄДРСР уже існують. Необхідно закріпити обов’язок регулярного аудиту доступів та встановити чіткі наслідки за безпідставні пошукові запити — передусім дисциплінарні, а за наявності складу кримінального правопорушення — передбачити кримінальну відповідальність.

***

Проблема несанкціонованого доступу до судового реєстру вже стала системною, і її не можна вирішити лише кримінальною відповідальністю. Перегляд такого доступу потребує комплексного підходу, що поєднує технічні, законодавчі та організаційні заходи.

По-перше, необхідно переглянути можливості повного доступу до судового реєстру з огляду на повноваження посадових осіб, які його мають. За наявності чітких критеріїв такий доступ можна звузити.

По-друге, на законодавчому рівні слід обмежити повний доступ до певної категорії судових рішень: ухвали щодо обшуків, арештів майна та інших рішень, ухвалених у закритому засіданні. Вони мають бути недоступні у повному режимі протягом певного строку або ж до настання певної події — наприклад, до постановлення вироку у справі.

Своєю чергою, механізм закритого судового засідання відповідно до ст. 27 КПК України слід застосовувати системно — з точковим вилученням чутливої інформації, а не суцільним закриттям рішень.

По-третє, вже наявні технічні можливості логування мають стати основою для регулярного аудиту пошукових запитів з чіткими наслідками за безпідставні запити — дисциплінарними або кримінальними, залежно від наявності ознак складу порушення.

При цьому будь-які обмеження мають залишати недоторканим принцип публічності судочинства. Безпідставне закриття доступу до вироків за угодами чи ухвал на досудовому розслідуванні, наприклад, про запобіжні заходи, підриватиме демократичний контроль над правоохоронними органами, який Україна розвиває.

Вступ

У січні 2026 року НАЗК оприлюднило проєкт Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки (далі — АС, Стратегія), який Агентство направило на погодження заінтересованих органів. Новий стратегічний документ містить три розділи замість чотирьох, як це було у чинній АС. 

Цього разу Агентство покрило першим розділом загальну систему запобігання та протидії корупції, а другим — запобігання корупції у пріоритетних сферах. Крім того, нововведенням став останній розділ, присвячений врегулюванню ключових процедурних аспектів щодо виконання, звітування, моніторингу, координації та оцінки ефективності реалізації Антикорупційної стратегії та Державної антикорупційної програми (ДАП) на 2026–2030 роки. Цей розділ додали після закінчення раунду обговорень, і представлений він був уже у фіналізованому проєкті, тому представники громадських організацій не мали можливості надати до нього коментарі. 

Варто також відзначити, що цього разу до написання нової Антикорупційної стратегії Агентство залучало групи зовнішніх експертів. Такий підхід позитивний з погляду інклюзивності й підвищення загального рівня якості розділів. Водночас це також стало ймовірною причиною недостатньої уніфікованості підрозділів, зокрема в питанні їх деталізації.

TI Ukraine долучалася як до написання певних розділів, так і до обговорень уже представлених НАЗК проєктів документів. Зокрема, наші експерти безпосередньо працювали над написанням розділу щодо публічних закупівель, і наведений нижче аналіз це враховує.

Щодо підрозділів 1.1., 1.3., 1.4., 1.5., 1.6., 1.7, 1.9, 1.10 Розділу І та підрозділів 2.1.1., 2.1.2., 2.3.2. та 2.5. Розділу ІІ Стратегії експерти TI Ukraine долучалися до публічних обговорень цих частин та надавали НАЗК письмові коментарі щодо них.

Також важливо зазначити, що НАЗК оприлюднило відповідні матеріали по всіх підрозділах, так само, як і таблиці врахування/неврахування відповідних коментарів. Це хороша практика, яку Агентство застосовувало і при підготовці попередньої Стратегії. 

Отже, пройдемося безпосередньо по підрозділах, опрацьованих TI Ukraine.

Державна антикорупційна політика

Підрозділ 1.1 щодо державної антикорупційної політики передбачає врегулювання підготовки та виконання АС та ДАП на майбутні періоди. Порівняно з підрозділом, присвяченим антикорупційній політиці у чинній Стратегії, новий проєкт охоплює вужче поле проблем і стратегічних результатів, які базуються безпосередньо на досвіді підготовки і виконання чинного циклу антикорупційної політики.

Фокус уваги цього підрозділу саме на розробці і виконанні циклу антикорупційної політики цілком виправданий. Попередня Антикорупційна стратегія була першим документом такого типу і містила у розділі щодо антикорупційної політики доволі широкі проблеми і декларативні очікувані результати, як-от зниження загального рівня толерування корупції у населення України. Підрозділ же нового проєкту АС позбавлений цих зайвих новел.

Утім, є у проєкті й недоліки. Так, у підрозділі 1.1 часто пропонується здійснення з боку НАЗК та інших відповідальних органів низки активностей, які ці інституції і так виконують на регулярній основі. Попри це, залишився без урахування наш коментар про те, що не варто дублювати у Стратегії активності органів, які вже й так передбачені законодавством. Агентство пояснило це потребою узгодити Стратегію з нормами законодавства для її належного виконання органами, а також тим, що документ має містити всі можливі заходи для розв’язання описаних у ній проблем. З такою логікою складно погодитися, оскільки сама АС також приймається на рівні закону і її норми є настільки ж обовʼязковими до виконання, як і норми профільних законів. Тому потреби дублювати не виникає. 

Позитивно можна оцінити те, що НАЗК врахувало нашу пропозицію щодо введення «стратегічної паузи» між закінченням дії Стратегії та ДАП на 2026–2030 роки та підготовкою наступного циклу антикорупційної політики. Також погодилося НАЗК з потребою впровадити засоби заохочення виконавців ДАП та надати Агентству право вносити приписи, що має суттєво підвищити виконавчу дисципліну органів влади.

Втім, не знайшов своє відображення у фінальному проєкті документа наш коментар про потребу встановити  прийнятний рівень імплементації ДАП на рівні 90% виконаних заходів, за умови того, що решта 10% або обґрунтовано втратила актуальність, або має фінансові причини їхнього невиконання. Такий рівень відповідає вимогам Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). Наразі питання рівня виконання взагалі не врегульоване у проєкті АС.

Деякі наші коментарі щодо покращення координації виконання АС та ДАП Агентство врахувало, що також можна оцінити позитивно. Наприклад, у фінальному проєкті НАЗК передбачило можливості включення до складу Координаційної робочої групи з питань антикорупційної політики представників бізнес-спільноти, наукової спільноти, неурядових організацій, проектів міжнародної технічної допомоги та міжнародних організацій.

Аналіз корупційних ризиків та конфлікт інтересів

Підрозділи Стратегії 1.3–1.5 щодо антикорупційних програм, уповноважених підрозділів та осіб, аналізу корупційних ризиків та моніторингу конфлікту інтересів загалом покривають більшу частину проблем цих галузей. Щодо підрозділів 1.3 та 1.4 у нас виникло менше критичних зауваг, ніж щодо підрозділу про конфлікт інтересів, який також є одним із найбільш деталізованим з усього І розділу АС. 

НАЗК врахувало нашу пропозицію щодо перегляду підходів до оплати праці уповноважених з урахуванням складності функцій, так само, як і пропозицію прямо визначити неврахування результатів попередньої антикорупційної програми підставою для відмови у погодженні нової програми НАЗК.

Втім, хоча в підрозділі йдеться про посилення інституційної незалежності уповноважених, коментарі TI Ukraine щодо санкцій за відсутність уповноважених підрозділів або осіб, так само як і антикорупційних програм, не були відображені в очікуваних результатах Стратегії. Агентство пояснило це тим, що самі очільники організацій мають бути зацікавлені в ефективній внутрішній антикорупційній політиці, тому санкції не будуть дієвими. 

У цьому контексті видається, що наявність санкцій за неприйняття антикорупційної програми чи відсутність антикорупційного уповноваженого в організації все-таки стала б додатковим стимулом слідувати вимогам закону. Адже санкції покликані стимулювати якраз тих виконавців, які не проявляють власної ініціативи щодо вказаних вимог.

Також Агентство не передбачило необхідність системнішого залучення громадських експертних організацій до оцінки корупційних ризиків і підготовки антикорупційних програм.

Щодо якості антикорупційної експертизи НАЗК та Міністерства юстиції, то згідно з наданою таблицею частину коментарів TI Ukraine Агентство планує імплементувати при розробці ДАП. Втім, не знайшла чіткого відображення інтенція НАЗК переглянути свою дискрецію при відборі проєктів нормативно-правових актів на експертизу. Можливо, Агентство змінить свою думку на етапі розробки ДАП і включить цей захід у той документ.

Щодо підрозділу по конфлікту інтересів, то НАЗК так і не врахувало найголовніший коментар, який стосувався того, що Агентство досі не застосовує автоматизований розподіл моніторингів між своїми уповноваженими особами, попри критику цього підходу у звіті зовнішньої незалежної оцінки діяльності Агентства за 2020-2021 роки. Агентство пояснило це тим, що запровадження автоматизованого розподілу для ініціативних моніторингів штучно обмежило б здатність НАЗК самостійно та оперативно реагувати на інформацію, що з’являється у публічному просторі, та суттєво знизило б ефективність механізму проактивного контролю. 

Ми не можемо погодитися з тим, що умовна ефективність моніторингів повʼязана з відсутністю автоматизованого розподілу. Так, повна перевірка декларацій теж може відбуватися через повідомлення фізичних та юридичних осіб або інформацію з медіа, але це не заважає застосовувати розподіл у значно складніших перевірках. 

Ба більше, логіка надавати перевагу ефективності контролю над його прозорістю загалом не витримує критики в контексті антикорупційної діяльності НАЗК.

Також попри коментар TI Ukraine, НАЗК включило в АС результат 1.5.3.2, який передбачає винятки з загального правила отримання подарунків посадовцями у випадку «скрутних життєвих ситуацій» (лікування, зруйноване житло). На нашу думку, це створює ідентифіковані ризики зловживань, а питання допомоги посадовцям має вирішуватися через удосконалення системи соціального захисту таких осіб або створення механізму публічних благодійних зборів.

Так само Агентство не погодилося з заявленою в нашому коментарі передчасністю потреби запровадити у законодавстві поняття «уявний конфлікт інтересів», попри проблеми з тлумаченням вже наявних термінів. Ідеться про те, що попри передбачені Законом визначення реального і потенційного конфлікту інтересів, суди досі не можуть напрацювати однорідну практику у справах, повʼязаних з порушеннями у цій сфері.

Решту положень підрозділу в частині обмежень, повʼязаних з подарунками, корпоративною власністю, суміщенням та сумісництвом посадовців, на нашу думку,  Агентство розробило якісно. Так, вдалося покрити проблему непропорційності вимог щодо обовʼязкової передачі корпоративних прав, потребу переглянути заборону на одержання подарунків та недостатню чіткість нормативного врегулювання суміщення та сумісництва.

Фінансовий контроль

Підрозділ 1.6 щодо фінансового контролю включив проблему неповного охоплення суб’єктів декларування (працівники патронатних служб, члени виконавчих комітетів місцевих рад тощо), надмірну обтяжливість заповнення декларації, неефективний контроль за своєчасністю подання декларацій та навіть недостатню ефективність фінансового контролю. Всі ці питання важливі для посилення цього механізму і відповідають вимогам Єврокомісії.

Попри це, підрозділ 1.6 найбільше наразився на нашу критику. Адже НАЗК хоч і визнає наявність проблеми недостатньої ефективності фінансового контролю, проте вбачає причиною тому недостатню автоматизацію та інтероперабельність реєстрів, а також недоліки законодавства. Тоді як громадськість та міжнародні експерти послідовно наголошують, що саме Агентство створило таку систему фінконтролю, яка не дає результатів.

До прикладу, в останньому звіті ЄК про розширення щодо України вказано на необхідність зміцнення системи е-декларування, щоб справді ефективно запобігати та виявляти необґрунтовані активи. Комісія заявила, що система має практичні та правові недоліки, які насамперед стосуються автоматизованого процесу перевірки.

НАЗК треба не ще більше автоматизовувати перевірки, а зосередитися на покращенні можливостей проведення повних перевірок саме уповноваженими особами Агентства — лише людина може провести якісне розслідування обставин, які виглядають підозрілими. TI Ukraine неодноразово надавала детальні рекомендації Агентству щодо оновлення системи фінконтролю. 

Так, попри значні ресурси, вкладені в розробку та функціонування електронних реєстрів декларацій майна, інструменти фінансового контролю здебільшого використовуються для притягнення до відповідальності за досить дріб’язкові випадки приховування майна посадовими особами або внесення недостовірних відомостей у деклараціях. Досить рідко перевірка е-декларацій переростає в серйозні розслідування випадків корупції на топрівні.

Зокрема, для виправлення ситуації ми пропонували включити до підрозділу проблему, яка полягає у неефективності чинних механізмів фінансового контролю НАЗК через брак ресурсів Агентства, їх неоптимальне використання, існування дублюючих функцій та інших малорезультативних елементів системи. Розв’язати цю проблему можна через низку змін до законодавства, оновлення внутрішніх нормативно-правових актів та практики їх виконання НАЗК. 

Втім, НАЗК не погодилося з нашими пропозиціями і навіть висловило намір врегулювати автоматизацію перевірок, які замінюють собою ручні повні перевірки, на рівні закону.

З того, що НАЗК врахувало, — скасування обов’язку подавати низку проміжних відомостей, які охоплюються річною декларацією, та поширення контролю на посадових осіб держпідприємств (>50% акцій) і членів виконкомів.

З таким підходом до ігнорування справді важливих проблем системи запобігання корупції в новій АС ми ще довго не побачимо справжній ефект від роботи Агентства, а натомість знову ставатимемо свідками корупційних скандалів, яким не вдалося запобігти. 

Захист викривачів

Підрозділ щодо захисту викривачів практично не отримав від нас зауважень. НАЗК розробило його доволі якісно, з належним рівнем деталізації для такого рівня документа, як Антикорупційна стратегія. 

Цей підрозділ покриває як потребу привести законодавство та практику щодо захисту викривачів у відповідність до європейських стандартів, так і необхідність покращити роботу Єдиного порталу повідомлень викривачів та відповідальних органів, підвищення культури викривання тощо.

Для досягнення цих цілей Стратегія пропонує комплекс взаємопов’язаних заходів: приведення національного законодавства у відповідність до Директиви ЄС 2019/1937 та уніфікацію поняття «викривач», створення інституційної рамки з визначеним координуючим органом і мережею відповідальних підрозділів у державних та приватних організаціях, формування культури викривання і підвищення обізнаності працівників щодо їхніх прав, модернізацію Єдиного порталу повідомлень викривачів з інтеграцією до державних систем і запровадженням мобільного застосунку та інші критично важливі кроки для покращення роботи інституту викривачів.

Єдиною важливою пропозицією TI Ukraine було врегулювати співвідношення статусів викривача та конфідента, щоб уникнути правової плутанини. Втім, зважаючи на його специфіку, цей момент, швидше за все, буде відображений уже в ДАП.

Також слушними були коментарі від іншої експертної організації, які стосувалися проблеми відсутності належного обліку звернень щодо порушених прав викривачів та низької кількості випадків фактичного поновлення їхніх прав. Саме кількість захищених викривачів є реальним показником ефективності Агентства, тому важливо тримати фокус на цьому. НАЗК не врахувало ці коментарі повністю, але взяло до уваги. Сподіваємося, ці зауваження будуть відображені, якщо не в межах фінального тексту АС, то вже у ДАП.

Антикорупційний сегмент кримінальної юстиції

Підрозділи 1.9 «Протидія корупційним і пов’язаним з корупцією правопорушенням» та 1.10 «Незалежність, інституційна стійкість та ефективність антикорупційних інституцій» проєкту Антикорупційної стратегії охоплюють систему юридичної відповідальності за корупцію та спроможність антикорупційних органів її забезпечувати. Розділ 1.9 послідовно розкриває види відповідальності — від дисциплінарної через цивільно-правові інструменти до кримінальної. Підрозділ 1.10 структурований навколо чотирьох антикорупційних інституцій — НАЗК, НАБУ, САП та ВАКС.

Загалом проєкт АС в цій частині демонструє високий рівень відповідності технічним рекомендаціям Європейської комісії: він включає автономне прослуховування для НАБУ, розширення повноважень керівника САП, протидію зловживанню процесуальними правами у ВАКС, посилення внутрішнього контролю у НАБУ. Рекомендацію щодо системи статистичних даних (1.9.4.3) враховано повністю, а проблему «втікачів» (1.9.4.4) — частково.

Попри це, проєкт стратегії передбачає надання НАЗК права самостійно пред’являти позов про цивільну конфіскацію (результат 1.9.2.2). Під час громадських обговорень ми рекомендували відмовитися від цього через перевантаженість Агентства та доцільність обмежитися наданням процесуальних можливостей збирати докази після внесення змін до статті 290 ЦПК України. Натомість НАЗК краще зосередитися на отриманні можливості самостійно представляти свої протоколи в судах замість прокурорів, що передбачено у Державній антикорупційній програмі на 2023–2025 роки, втім, досі не реалізовано.

Також формулювання проєкту не охоплює ситуації предʼявлення позову про цивільну конфіскацію після виправдання особи судом, а охоплює ситуації лише щодо закриття провадження. Це створює правову прогалину, адже виправдувальний вирок та закриття провадження — це різні процесуальні інститути. За відсутності чіткої вказівки на можливість цивільної конфіскації після виправдання держава ризикує втратити цей інструмент у справах, де особи отримують виправдувальні вироки через недоліки доказової бази та вищий стандарт доказування у кримінальному провадженні, ніж у цивільному. Також не артикульована проблема відсутності у прокурорів САП права на отримання інформації з обмеженим доступом для збору доказової бази у справах про необґрунтовані активи.

TI Ukraine пропонувала обумовити передачу справ за протоколами НАЗК до ВАКС попереднім посиленням спроможності суду, наголошуючи на його перевантаженості та браку суддів. Проєкт зберіг положення 1.9.3.3 про розгляд справ у ВАКС без застережень, хоча підрозділ 1.10.4 передбачає заходи з підвищення ефективності суду. Однак логічний зв’язок між цими положеннями не є очевидним, а часова послідовність їх реалізації не визначена.

Ми наголошували на необхідності конкретизувати положення про спеціальну конфіскацію та строки давності у КК України (зміна моменту закінчення, розширення підстав зупинення). Проєкт оперує загальними формулюваннями про приведення законодавства у відповідність до стандартів ЄС та ОЕСР, що теоретично може охоплювати ці питання.

Найбільш проблемною виявилася відсутність положення про скасування автоматичного закриття справ через сплив строків досудового розслідування. Це питання є однією з найгостріших проблем у практичній площині і вже передбачене у списку пріоритетних реформ на шляху до ЄС та у Дорожній карті з питань верховенства права, однак антикорупційна стратегія як документ найвищого рівня узагальнення антикорупційної політики його не містить.

У порівнянні з попередньою антикорупційною стратегією проєкт не містить положень щодо ефективності протидії легалізації доходів. Це викликає занепокоєння з огляду на обставини справи «Мідас», які вказують на недостатню ефективність фінмоніторингу, та застереження Єврокомісії, що заморожування та конфіскація злочинних активів залишаються дуже обмеженими.

Однак у розділі про судоустрій і статус суддів враховано нашу пропозицію щодо того, що повинен надалі зберігатися добір до ВККС та ВРП за результатами  вдосконаленого  процесу  відбору  за  участю незалежних експертів, делегованих міжнародними партнерами, з вирішальним правом голосу таких експертів. А в розділі про прокуратуру, правопорядок і протидію кримінальним правопорушенням позитивним є те, що пропонується якісно врегулювати процедури призначення та звільнення Генерального прокурора з тим, щоб нівелювати ризики неформального чи політичного впливів. Як і те, що пропонується відновити проведення конкурсів на посади прокурорів Офісу Генерального прокурора та обласної прокуратури відповідно до рекомендацій Європейської Комісії.

Водночас критично важливо, щоб амбітні стратегічні результати не залишилися декларативними. Досвід попередньої Стратегії показує, що навіть прогресивні норми можуть бути нівельовані відсутністю політичної волі. Стратегія також могла б визначити механізми захисту незалежності антикорупційних органів від шкідливих законодавчих ініціатив, як це сталося влітку 2025 року з законом, що обмежував незалежність НАБУ та САП.

Відновлення

Відновлення вперше виокремлено в окремий розділ проєкту АС як одну з пріоритетних сфер державної політики. З огляду на його комплексний характер, частину проблем відображено також у розділах щодо будівництва та публічних закупівель. У профільному ж розділі акцент зробили на стратегічному плануванні, нормативному регулюванні та відборі проєктів відновлення.

Відсутність комплексної державної стратегії відновлення є першою проблемою, на розв’язання якої спрямована Стратегія. Попри наявність окремих планувальних документів на місцевому та регіональному рівнях, на державному рівні цілісну стратегію ліквідації наслідків збройної агресії та повоєнного відновлення не затверджено, незважаючи на нормативні передумови та спроби розробити подібний документ.

Наявність документа, який концептуально визначав би сутність відновлення, його цілі та пріоритети, а також передбачав механізми координації, моніторингу та підзвітності, є критично необхідною передумовою для забезпечення ефективного планування, належного фінансування та реалізації проєктів відновлення. Водночас затвердження повноцінної та застосовної стратегії відновлення буде непростим завданням через низку чинників.

Сфера відновлення є комплексною та перетинається з багатьма сферами державної політики. При цьому окремі аспекти відновлення вже знайшли відображення в низці секторальних політик та стратегічних документів. За таких умов формування цілісної стратегії відновлення потребує ретельного узгодження її ключових положень із широким колом стейкхолдерів та належної координації з урахуванням різних пріоритетів.

Зрештою, відсутнє єдине розуміння самого поняття «відновлення» — його меж, пріоритетів і складових. Для одних воно означає повернення до довоєнного стану, для інших — модернізацію та «build back better», для третіх — змішану модель, залежну від сектору й території. Стратегія ризикує бути або надто загальною, або такою, що не отримає підтримки ключових учасників.

По-друге, дані, на яких мала б будуватися стратегія (масштаби руйнувань, збитків, потреби та їх пріоритетність), постійно змінюються. Ба більше, управлінські рішення у сфері відновлення не завжди ґрунтуються на повних, достовірних та систематизованих даних. За таких умов складно закріпити у стратегічному документі цілі і пріоритети, які не втратять актуальності уже на етапі його впровадження. Тож проєкт АС слушно визначає таку ситуацію як окремий критичний виклик, що потребує розв’язання.

По-третє, в умовах війни логіка відновлення здебільшого підпорядковується пріоритету швидкого реагування за окремими напрямами або у конкретних сферах, що ускладнює узгодження таких рішень із довгостроковим плануванням.

Серед інших окреслених у проєкті Стратегії проблем у сфері відновлення слід відмітити активне впровадження урядом експериментальних проєктів як альтернативу застосуванню норм постійного законодавства. Використання такого механізму фактично дозволяє відступати від загальних дозвільних процедур, правил фінансування та механізмів контролю.

Після початку повномасштабної війни практика застосування експериментальних проєктів набула системного характеру, що, з одного боку, пояснюється потребою в оперативності рішень, а з іншого — зумовлює ризики фрагментації законодавства, зниження передбачуваності процедур, послаблення прозорості та підзвітності, неефективного використання публічних коштів.

Раніше TI Ukraine досліджувала експериментальний проєкт з комплексного відновлення населених пунктів, які постраждали від російської агресії. У результаті встановлено, що через прогалини в умовах проведення експерименту з нього фактично випала відбудова одного із запланованих населених пунктів. Крім того, за два роки реалізації проєкту вдалося відновити лише близько 8% від запланованої кількості об’єктів.

Проєкт Антикорупційної стратегії пропонує унормувати механізм запровадження урядом експериментальних проєктів, передбачивши чітке визначення їх правової природи, обов’язкове обґрунтування відступів від загальних процедур, оприлюднення інформації про їх реалізацію та результати, а також здійснення державного фінансового контролю стосовно таких проєктів. Запропонований підхід створить передумови для більш чіткого та прозорого застосування експериментальних проєктів, а також для зниження корупційних ризиків у сфері відновлення. 

Водночас обґрунтування відступів від загальних процедур ризикує перетворитися на формальність за відсутності чітких критеріїв допустимості таких відступів. Крім того, недосягнення задекларованої мети експериментального проєкту або відсутність обґрунтованого звіту про результати його реалізації повинні розглядатися як підстава для його припинення. Зазначені аспекти доцільно врахувати під час підготовки Державної антикорупційної програми.

Останні дві проблеми у сфері відновлення — відсутність єдиного затвердженого механізму пріоритизації проєктів відновлення та відсутність Єдиної інформаційної системи управління публічними інвестиційними проєктами — тісно взаємопов’язані. 

У межах реформи управління публічними інвестиціями передбачено створити Єдину інформаційну систему управління публічними інвестиційними проєктами (Єдину інформаційну систему), яка б мала використовуватися для пріоритезації та відбору проєктів та програм публічних інвестицій, зокрема у сфері відновлення, а також містити інформацію щодо їхн реалізації. Втім, наразі Єдина інформаційна система не функціонує, а формування Єдиного проєктного портфеля на 2026 рік здійснювалося з використанням системи DREAM, яка лише фрагментарно включає інформацію щодо реалізації проєктів, їх ступеня готовності, рівня профінансованості тощо.

Пріоритезація на державному рівні наразі застосовується до окремих інвестиційних проєктів та інвестиційних програм, які можуть об’єднувати декілька таких проєктів. Водночас законодавством не передбачено чіткого механізму пріоритезації проєктів, що включаються до складу інвестиційних програм. Така прогалина створює ризики непрозорого відбору, включення сумнівних проєктів до інвестиційних програм та їх подальшого потрапляння до Єдиного проєктного портфеля.

Реалізація заходів, передбачених у проєкті Стратегії, матиме ключове значення для запобігання непрозорому розподілу коштів, дублюванню фінансування та їх неефективному використанню. Зокрема, йдеться про необхідність забезпечити пріоритезацію всіх інвестиційних програм і проєктів, у тому числі тих, що входять до складу інвестиційних програм, а також про впровадження та належне функціонування Єдиної інформаційної системи управління публічними інвестиційними проєктами, невід’ємною складовою якої є система DREAM.

Публічні закупівлі

Торік експерти проєкту DOZORRO TI Ukraine долучилися до розробки проєкту Антикорупційної стратегії в частині сфери публічних закупівель, зокрема провели необхідне дослідження та продовжують напрацьовувати пропозиції щодо відповідних очікуваних результатів та заходів. 

За результатами публічного експертного опитування найбільш суттєвими у цій сфері були визнані 5 проблем, перша з яких — зловживання можливістю зміни істотних умов договору про закупівлю. Такі практики існують як на стадії укладення договору, коли сторони відходять від змісту проєкту договору, оприлюдненого в тендері, так і на стадії його виконання. 

Щоб мінімізувати такі зловживання, ми запропонували: 

• визначити мінімальний перелік умов договорів про закупівлю, які є істотними та не підлягають довільній зміні. При цьому важливо врахувати, наскільки ті чи інші умови впливають на конкуренцію та інтереси сторін договору;
• удосконалити правове регулювання умов зміни договорів про закупівлю, уточнити регулювання зміни ціни договору, а також розширити обсяг оприлюднюваної інформації про зміни умов договорів про закупівлю;
• досягти такого рівня розвитку системи Prozorro, який дозволить автоматично укладати договір про закупівлю на основі його проєкту в машинозчитувальній формі. Доцільно запровадити функцію наскрізного пошуку за договорами та додатковими угодами, що полегшить контроль за їх правомірністю. 

Друга проблема, яку спробує розв’язати майбутня Антикорупційна стратегія у сфері закупівель, — дискримінаційні та надмірні вимоги у закупівлях. Ідеться не лише про відверту дискримінацію у класичному розумінні, а й про надмірні вимоги, які роблять закупівлі непривабливими для участі, але не можуть бути оскаржені — наприклад, задовгі строки оплати та мінімальні строки подання тендерних пропозицій. 

Щоб покращити ситуацію, ми запропонували запровадити механізм оскарження до Антимонопольного комітету для закупівель через електронний каталог, дослідити чинники, які перешкоджають бізнесу оскаржувати дискримінаційні умови, визначити вимоги до допустимих строків оплати за договорами про закупівлю, а також збільшити строки подання тендерних пропозицій. Також доцільно цифровізувати умови закупівель і підвищити професійний рівень замовників.

Третя проблема — зловживання прямими закупівлями, особливо під час воєнного стану. Щоб її вирішити, потрібно переглянути і скоротити перелік підстав для проведення неконкурентних надпорогових закупівель, а також оптимізувати умови та способи їх здійснення, в тому числі повернути переговорну процедуру там, де це можливо. Крім того, важливо врегулювати, як визначається вартість предмета закупівлі, яку проводять напряму без тендеру. 

Останні дві проблеми пов’язані з належним контролем та притягненням до відповідальності за умисні закупівельні порушення. Так, механізм моніторингу закупівель потребує подальшого розвитку та вдосконалення. Зокрема, необхідно забезпечити превентивний та ризикоорієнтований підхід до моніторингу закупівель, переважно через проведення його до укладення договору. Не менш важливо забезпечити ефективне виконання зобов’язань, визначених у  висновках моніторингів. Тут має допомогти створення переліку способів усунення порушень залежно від їхнього ступеня істотності, а також скорочена процедура судового оскарження висновків. 

Що стосується відповідальності за правопорушення, то фокус пропозицій — насамперед забезпечити невідворотність такої відповідальності. При цьому необхідно актуалізувати склади адміністративних правопорушень та усунути чинники, через які суди часто визнають виявлені порушення малозначними чи не погоджуються з їх наявністю взагалі. 

Окреслені проблеми частково можуть проявлятися не лише в корупційних практиках, а й у ситуаціях без умислу на вчинення корупційного правопорушення. Втім, існування кожної з них сприяє таким практикам або зменшує превентивний вплив на запобігання корупції в роботі замовників.

Більшість очікуваних стратегічних результатів потребує внесення змін до законодавства, технічну реалізацію змін у системі Prozorro, а також проведення додаткових досліджень. Виконанню частини з окреслених кроків має сприяти ухвалення законопроєкту №11520. 

Авторська команда пройшла тривалий шлях дослідження і розробки проєкту Антикорупційної стратегії, який почався у січні 2025 року і триває досі. Сподіваємося, що після необхідних погоджень і доопрацювань у наших пропозиціях буде збережено ключові ідеї і сенси, які в них закладалися.

Висновки

Отже, проєкт нової Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки є доволі різноманітним в частині охоплення необхідної проблематики та врахування НАЗК коментарів від ТІ Ukraine. Певні підрозділи Стратегії якісно підготовлені, вони враховують як позицію громадськості, так і міжнародних партнерів, зокрема ЄС. Втім щодо окремих моментів наші оцінки були більш критичними й не були враховані.

Серед ключових виділимо кілька блоків проблем проєкту АС.

1. Дублювання норм. В окремих підрозділах (наприклад, підрозділ щодо державної антикорупційної політики) повторюються норми чинного законодавства без додаткової регуляторної цінності. 
2. Недостатня конкретизація окремих стратегічних результатів. Наприклад, щодо захисту незалежності антикорупційних органів від шкідливих законодавчих ініціатив.
3. Неврахування критичних зауважень в проєкті АС. У цій версії документа залишилися неврахованими зауваги щодо неефективності механізму перевірки е-декларацій, відсутності автоматизованого розподілу моніторингів у НАЗК, а також потреби скасувати автоматичне закриття справ через сплив строків досудового розслідування. 
4. Стратегія не покриває всі проблеми, які були артикульовані, але не вирішені попередньою АС. Так, вона не містить положень щодо ефективності протидії легалізації доходів, попри очевидні проблеми у цій сфері. 

Наскрізною проблемою також залишається певна нерівномірність у рівні деталізації підрозділів АС, що, ймовірно, повʼязано із залученням різних груп авторів без достатньо якісної редакційної обробки фінальної версії документа. Такий формат тексту створює ризик нерівномірного виконання Стратегії на практиці. 

Сподіваємося, що деякі з цих проблем ще будуть виправлені за результатами погодження з заінтересованими органами, але такі шанси наразі видаються туманними. 

Інституційні та організаційні питання

У цю сферу ми віднесли насамперед змінене положення про АРМА. Адже закон від 18 червня 2025 року вніс чимало уточнень щодо повноважень органу та особливостей його організаційної структури, а цим актом Кабмін привів у відповідність положення про Агентство до оновленого закону.

Наприклад, у положенні вже прямо визначено, що АРМА реалізує прийняті в управління активи шляхом проведення електронних аукціонів у системі приватизації державного і комунального майна (Prozorro.Продажі) у порядку та строки, визначені Кабінетом Міністрів України. А також що Агентство повідомляє прокурора про необхідність переходу до реалізації активу, якщо при контролі за ефективністю управління виявлено обставини, що унеможливлюють збереження його економічної вартості.

У контексті останнього повноваження надзвичайно важливо врегулювати спільними відомчими нормативними актами або ж у КПК України кореспондуючі повноваження органів прокуратури, щоб вони ефективно реагували на звернення від АРМА щодо питань, які виникають при управлінні арештованими активами.

До Положення про уповноважених осіб АРМА також внесли зміни. Відтепер на виконання закону про АРМА уповноважені особи за пред’явленням службового посвідчення безперешкодно отримуватимуть доступ до активів, переданих в управління АРМА, а також до арештованих активів, що перебувають на стадії ідентифікації. Це дозволить якісно виконувати повноваження щодо виявлення того, чи має АРМА можливість ефективно управляти арештованим активом та в який спосіб.

Окрім цього, наказами АРМА було також затверджено Положення про Управління внутрішнього контролю та оцінки ризиків центрального апарату АРМА, а також про Управління внутрішньої безпеки центрального апарату АРМА. 

Загалом Управління внутрішнього контролю координує систему інституційного нагляду  та управління ризиками в АРМА, здійснює перевірки й розслідування для виявлення порушень у сфері розшуку, збереження та управління активами, контролює законність закупівель і використання бюджетних коштів, а також готує пропозиції щодо державної політики у сфері виявлення, розшуку та управління арештованими й конфіскованими активами. А Управління внутрішньої безпеки має забезпечувати доброчесність працівників АРМА: запобігає корупційним правопорушенням, проводить службові розслідування, контролює дотримання етичних правил і врегулювання конфлікту інтересів, перевіряє повідомлення про причетність працівників до правопорушень, організовує спеціальні перевірки кандидатів на посади та консультує персонал з питань етики.

Питання підзвітності

У Положенні про Раду громадського контролю (РГК) визначено статус, завдання та організацію роботи Ради як постійного колегіального органу громадського контролю при АРМА. Рада здійснює нагляд за діяльністю АРМА, проводить моніторинг ефективності його роботи, аналізує проєкти нормативних актів, контролює законність визначення управителів та перебіг реалізації активів, а також забезпечує взаємодію АРМА з громадськістю. Склад Ради — дев’ять осіб, які працюють на безоплатній основі.  Засідання проводяться не рідше разу на квартал, а рішення мають рекомендаційний характер.

У сфері управління активами Рада має такі повноваження: 

• здійснює громадський контроль за законністю та прозорістю визначення управителів активами, делегуючи своїх представників безпосередньо до їх відбору; 
• контролює законність і прозорість реалізації активів та ефективність управління переданими АРМА активами. 

Голова АРМА може залучати представників РГК до перевірок ефективності управління активами, а у разі надходження скарги від власника майна — до з’ясування підстав для додаткової перевірки, аж до включення до складу відповідної комісії. При цьому представники Ради зобов’язані зберігати комерційну та іншу охоронювану законом таємницю, що стала їм відома в процесу такого контролю.

У Порядку формування Ради встановлено конкурсну процедуру відбору її членів через відкрите рейтингове інтернет-голосування громадян. Кандидатів висувають громадські об’єднання, що працюють у сфері антикорупції, кримінальної юстиції або захисту бізнесу не менше двох років, а для кандидатів встановлено широкий перелік обмежень — зокрема, заборона для участі колишніх працівників АРМА, осіб з конфліктом інтересів, іноземних громадян. Голосування має проводитись онлайн щонайменше три доби, обраними вважаються дев’ять кандидатів з найбільшою кількістю голосів.

Раніше функції громадського контролю здійснювала Громадська рада при АРМА із доволі широким переліком повноважень, зокрема участю в міжвідомчій комісії з реалізації активів, контролем за бюджетними витратами, антикорупційною експертизою та правом делегувати представників до конкурсних комісій. Новий же порядок визначає РГК як постійно діючий колегіальний виборний орган із посиленими повноваженнями у сфері управління активами. Відтак попередня рада припинила своє існування, а нову ще належить створити.

Окрім цього, уряд також затвердив склад комісії з проведення незалежного зовнішнього оцінювання (аудиту) ефективності діяльності АРМА. За оновленим порядком усі члени цієї комісії делегуються партнерами з розвитку, що має на меті посилити їх незалежність та забезпечити відсутність неналежного впливу від субʼєктів призначення.

Ідентифікація та прийняття активів на зберігання

У цій сфері, на жаль, досі не прийнято жодного підзаконного акту. Уряд має прийняти акти, які регулюватимуть, як АРМА зберігатиме арештовані активи, передані йому в управління, яким чином відбиратимуться оцінювачі арештованих активів, а також за якою методикою визначатиметься можливість здійснювати управління активом. 

У взаємодії з Офісом Генерального прокурора у цьому питанні необхідно прийняти акти, які врегульовуватимуть питання ідентифікації активів та прийняття їх в управління.

Нагадаємо, що раніше попередня взаємодія між правоохоронними органами та АРМА була ситуативною, а тому до Агентства в управління могли передавати ті активи, якими обʼєктивно складно було організувати управління. Саме з цих міркувань і запровадили етап ідентифікації. З іншого боку, також були проблеми з підписанням актів приймання-передачі активів з боку прокурорів, а тому важливо, що в законі встановлені строки на підписання таких актів, а також вказано про необхідність врегулювати ці процеси на рівні підзаконних актів у спільних наказах АРМА та ОГП.

Крім цього, досі не приведено у відповідність із законом порядок відбору оцінювачів. Раніше для цього існував спеціальний Порядок проведення конкурсного відбору суб’єктів оціночної діяльності, Але закон спростив цю процедуру, встановивши, що визначення суб’єкта оціночної діяльності здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі». У проєкті акту, оприлюдненому на сайті АРМА, деталізовано, що субʼєкт оціночної діяльності визначатиметься за результатами проведення відкритих торгів з урахуванням вимог статті 15 цього закону, а відповідна рамкова угода укладатиметься на строк не більше ніж один рік. 

Відбір управителів активами

Про те, як має відбуватися відбір управителів арештованими активами відповідно до оновленого закону, ми писали раніше. Однак лише 5 лютого уряд прийняв підзаконну базу, яка визначає важливі нюанси. ТІ Ukraine долучалася до розробки нормативних актів про відбори управителів активами — для нас було важливо, щоб ці напрацювання були максимально збережені під час подальших погоджень і до ухвалення. На щастя, логіка викладення норм та напрацьовані запобіжники збереглись, а підготовлений за нашої участі текст зазнав переважно редакційних правок. 

Уряд по-своєму визначив поняття «пов’язана особа» через чотири категорії: пов’язані особи за Податковим кодеком, близькі особи за Законом про запобігання корупції, афілійовані особи за Законом про акціонерні товариства, а також особи у цивільно-правових чи трудових відносинах з власником або підозрюваним, якщо ці відносини припинені менше ніж за 5 років до оголошення. 

Для обох типів відборів — і для простих, і для складних активів — залишається відкритим питання, чи доцільно визначати максимальний розмір винагороди управителю на рівні 100% від розміру прибутку від управління активом. Втім, під час розробки постанов жоден альтернативний підхід не було визнано достатньо обґрунтованим. Тож якщо постанови не змінять, учасники зможуть стартувати в аукціонах зі 100% рівня винагороди. 

Наразі відбори потребують реалізації в системі Prozorro, і певні кроки в цьому напрямку вже роблять. 

Прості активи

Для попередньої кваліфікації майбутніх управителів постанова уточнила строкову архітектуру оголошення: воно діє від публікації до дати наступного оголошення, але не довше ніж до 1 грудня наступного року. Встановлено заборону вносити зміни до оголошення протягом усього строку його дії.

Окремо прописано, що електронна система автоматично розраховує аномально низькі пропозиції та сповіщає учасника й АРМА. Закон лише давав визначення аномально низької пропозиції та встановлював строки обґрунтування, а механізм автоматичного розрахунку — це додаткове уточнення в постанові.

Відповідно до наших пропозицій у порядках щодо відбору управителів простими активами з’явилися:

• важливий запобіжник про те, що АРМА та переможець аукціону укладають договір саме на тих умовах та з тим розміром винагороди, що передбачені в оголошенні та пропозиції переможця, і замовник та управитель не можуть їх довільно змінювати;
• механіка аукціону. Система Prozorro автоматично оцінює пропозиції, у тому числі виявляє серед них аномально низькі, сповіщає про них учасників та АРМА. Описано правильну послідовність кроків учасників в аукціоні: стартовим є найбільший розмір винагороди, і кожен учасник може один раз на кожному етапі аукціону знизити ціну не менше ніж на один крок, а за однакових пропозицій першим ходить той, хто подав пропозицію пізніше; 
• необхідна деталізація процесів: як подаються пропозиції і як їх фіксує електронна система, неможливість подати пропозицію після визначеного кінцевого строку право учасника подати лише одну пропозицію або відкликати її, внести зміни до неї, реєстр поданих пропозицій та його зміст, а також окремі норми про процес оприлюднення інформації та документів. 

Окрім того, правила відбору управителів активами мають потенціал для покращення, якщо:

• виключити з оголошення про попередню кваліфікацію деталі про актив, адже попередня кваліфікація не проводиться щодо конкретних активів — вони не  відомі на момент її проведення;
• за аналогією з відбором для складних активів — визначити, яке обгрунтування аномально низької пропозиції вважається належним, а також передбачити оприлюднення документів, що підтверджують відмову переможця від укладення договору;
• додати запобіжник, щоб перелік документів, які АРМА вимагає від учасників попередньої кваліфікації, не був дискримінаційним та не містив ті, що не передбачені законодавством;
• додати в оголошення про аукціон відомості про власника арештованого активу підозрюваного, обвинуваченого у відповідному кримінальному провадженні, відповідача у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (за наявності), щоб учасники і громадськість мали змогу оцінити пов’язаність із ним переможця.

Складні активи

Нові правила проведення відборів управителів складними активами сфокусувались на забезпеченні прозорого, недискримінаційного та зрозумілого процесу. Важливо було розмежувати оцінку документів комісією перед аукціоном і автоматичну оцінку самих пропозицій (рівня винагороди) в аукціоні серед допущених до нього учасників, адже закон містив певні неточності в цьому питанні. 

Відповідно до пропозицій ТІ Ukraine у порядках втілили такі ініціативи: 

• механізм усунення невідповідностей в документах учасників: якщо комісія їх виявить, вона має один раз направити учаснику вимогу про виправлення документів протягом 24 годин;
• вимоги до обґрунтування аномально низьких пропозицій: постанова встановила, що належним є обґрунтування, яке містить розрахунки щодо скорочення витрат, сприятливих умов або збільшення доходу порівняно з орієнтовним планом;
• змістовні обмеження щодо додаткових кваліфікаційних вимог: вони не повинні обмежувати конкуренцію, створювати дискримінацію або надавати переваги окремим суб’єктам, а також мають бути пропорційні потребам управління конкретним активом;
• регулювання випадків, коли АРМА змінює оголошення: встановлено право Агентства вносити зміни до оголошення до закінчення строку подання документів. Щоб нікого не дискримінувати, строк для подання документів учасниками продовжується таким чином, щоб до дедлайну залишалось не менше ніж 10 днів;
• окремо врегульовано, що відбувається з оголошенням, якщо АРМА не надало роз’яснення вчасно: система Prozorro автоматично призупиняє процедуру і не переходить до наступного етапу, а для поновлення АРМА має оприлюднити відповідь й одночасно продовжити строк подання документів не менше ніж на сім днів.

Крім цього, уряд деталізував низку процесуальних питань відбору. Так, АРМА заздалегідь готує перелік можливих додаткових кваліфікаційних вимог щодо досвіду, бази, дозволів і ліцензій учасників. Потім передає його комісії, яка вирішує, чи встановлювати їх, але не пізніше ніж за два робочі дні до розміщення оголошення. 

Також постанова розкрила, що відбувається після того, як АРМА публікує оголошення: наступного дня після завершення строку подання документів Агентство повідомляє комісію про учасників і передає їй матеріали. Окремо врегульовано участь об’єднань учасників з узагальненням їхніх показників.

Щоб удосконалити регулювання відборів управителів складних активів у майбутньому, може бути доцільним:

• додати в оголошення відомості про власника арештованого активу підозрюваного, обвинуваченого у відповідному кримінальному провадженні, відповідача у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (за наявності), щоб учасники і громадськість мали змогу оцінити пов’язаність із ним переможця;
• додати уточнення про те, що перелік інформації та/або документів, які повинен подати учасник для виправлення документів протягом 24 годин, має відповідати  вимогам, що містилися в оголошенні про відбір, щоб на стадії розгляду пропозицій не з’являлися нові вимоги;
• за аналогією з закупівлями, додати запобіжник, щоб перелік документів, які АРМА вимагатиме від учасників, не містив документів, не передбачених законодавством.

Також на рівні постанови врегульовано роботу Комісії з визначення управителя складних активів. У ній визначено поіменне відкрите голосування з відображенням у протоколі позиції кожного члена, індивідуальні письмові висновки кожного члена за кожною кваліфікаційною вимогою щодо кожного учасника окремо, механізм самовідводу та врегулювання конфлікту інтересів з обов’язком повідомлення не пізніше наступного робочого дня, право члена фіксувати окрему думку письмово, можливість дистанційних засідань, право комісії запрошувати учасників на засідання та надсилати їм письмові запити.

Закупівля послуг управителів активами

Закон про АРМА визначає, що якщо управителя простого або складного активу не визначено в результаті проведення повторного відбору управителя у порядку, визначеному статтею 21-3 або 21-4 цього закону, Агентство здійснює закупівлю послуг з управління таким активом через проведення відкритих торгів відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі».  При цьому участь у такій закупівлі можуть брати суб’єкти підприємницької діяльності, які відповідають кваліфікаційним вимогам, визначеним частиною сьомою статті 21-3 та частиною п’ятою статті 21-4 Закону про АРМА, крім учасників, які відмовилися від укладення договору про управління активом за результатами процедур відбору управителів простих та складних активів.

Прийнята урядом постанова регулює, як потрібно визначити очікувану вартість предмета закупівлі — тобто прогнозні витрати на залучення управителя, які є підставою для планування бюджету та проведення тендеру. 

Для розрахунку очікуваної вартості встановлено чотири інструменти із ієрархією їх застосування. Основними є ринкові консультації (надсилання запитів учасникам ринку для з’ясування актуальних цін та можливих підходів до управління) та метод порівняння ринкових цін (не менше ніж три цінові пропозиції, з яких виключаються аномально високі і низькі, а решта усереднюється). Якщо після фільтрації залишилося менше ніж три пропозиції, застосовується аналіз закупівельних цін минулих періодів з індексацією на інфляцію та курсові зміни.

Резервним інструментом є розрахунок на підставі затвердженого орієнтовного плану управління активом — він застосовується або коли жоден з попередніх методів не дав результату, або коли отримані показники вдвічі і більше перевищують планові. Формула при цьому враховує очікуваний щомісячний дохід від управління, мінімальні витрати на зберігання та базову винагороду управителя у розмірі 10% прибутку, помножені на 12 місяців. Таким чином, Порядок забезпечує методологічну основу для обґрунтованого визначення вартості послуг управителя у найскладніших випадках, коли ринковий відбір не дав результату.

Водночас цей порядок має певні недоліки, які доцільно виправити в разі перегляду постанови в майбутньому:

• недостатньо запобіжників завищенню очікуваної вартості предмета закупівлі. Зокрема, для ефективного застосування методу порівняння ринкових цін важливо, щоб запити до бізнесу були однакового змісту для всіх адресатів і включали всі суттєві умови надання послуг. Це дозволяє отримати релевантну інформацію про ціни на послуги і взагалі сформувати пропозицію. Втім, вимог до змісту запиту немає. Коло суб’єктів господарювання, яким надсилатимуть запити, сформовано доволі широко і не зовсім релевантне для послуг управління — їх надсилатимуть насамперед «виробникам, офіційним представникам, дилерам», тоді як предметом закупівлі є послуги управління;
• не передбачено оприлюднення будь-якої інформації про те, як АРМА сформувало очікувану вартість предмета закупівлі; 
• наразі визначення очікуваної вартості досить широке  — воно охоплює «всі можливі витрати, пов’язані з залученням управителя» і не містить ознаки надання послуг «на конкретних умовах», на відміну від, скажімо, визначення очікуваної вартості в закупівлях за Наказом Мінекономіки від 18 лютого 2020 року №275. 

Варто звернути увагу і на технічні недоліки порядку. Так, за результатами  ринкових консультацій мали б визначатись не лише «оптимальні вимоги до предмета закупівлі», але й власне очікувана вартість. А пункт 8 порядку мав би спрацьовувати лише «у разі застосування методу аналізу закупівельних цін минулих періодів», а не у всіх випадках визначення очікуваної вартості. 

Формула її визначення на підставі цін попередніх закупівель включає показник «ціна минулого періоду». Втім, не розкрито, звідки береться саме одна ціна минулого періоду, якщо загалом метод враховує множинні джерела. Якщо у формулі буде враховано середньоарифметичне значення, то потрібно передбачити норму про відповідну дію з його розрахунку та інші деталі.

Управління активами та контроль за ним

Наразі у цій сфері розроблені лише Порядок та строки розроблення, затвердження, внесення змін до орієнтовного плану управління активом та Порядок здійснення контролю за ефективністю управління активами. Примірні договори управління уряд не прийняв.

Порядок розроблення та затвердження орієнтовного плану управління активом конкретизує механізм такого плану — документа, який є базою для всіх подальших процедур відбору управителя. Закон лише згадував про існування плану та його обов’язковий зміст, тоді як постанова встановила чіткі строки його розроблення: 20 робочих днів для простих активів і 30 робочих днів для складних з дня підписання акта приймання-передачі. При цьому для складних активів введено додатковий орієнтир у 20 робочих днів — для дотримання загальних встановлених законом строків передачі активу в управління. 

Постанова також деталізувала джерела інформації для складання плану: висновок про можливість управління, звіт про обстеження активу, оціночні та експертні висновки, інвентаризаційні дані, а також загальнодоступні джерела від Prozorro до статистичних служб іноземних держав. Окремою новелою є обов’язкове погодження плану з Національною комісією з цінних паперів та фондових ринків (НКЦПФР) у разі, якщо актив є часткою у капіталі або акціями професійних учасників ринків капіталу, — НКЦПФР має на це 10 робочих днів.

Щодо внесення змін до плану постанова запровадила декілька важливих процедурних механізмів. По-перше, управитель може ініціювати зміни, але не раніше ніж через 30 календарних днів після прийняття активу — щоб заблокувати передчасний перегляд планових показників. Звернення управителя має містити перелік змін, обґрунтування з розрахунками та аналіз ризиків, а АРМА зобов’язане розглянути його протягом 10 робочих днів і повідомити про рішення протягом наступних 5 робочих днів. Відмова має бути вмотивованою. По-друге, якщо зміни до плану вносяться вже після оголошення про відбір управителя — як для простих, так і для складних активів — строк подання пропозицій автоматично продовжується так, щоб від дня внесення змін залишалося не менше семи календарних днів. Після закінчення строку подання пропозицій зміни до плану взагалі не допускаються — це важлива гарантія стабільності умов конкурсу.

Окрім цього, уряд затвердив Порядок погодження обсягу витрат управителя активом. Цей документ встановлює механізм узгодження між АРМА та управителями активів тих витрат, які виконавці здійснюють для ефективного управління арештованими активами і які відшкодовуються за рахунок доходів від управління. Порядок визначає п’ять категорій витрат, що підлягають погодженню: винагорода управителя, витрати на утримання та охорону активу, витрати на страхування, витрати на отримання фахових послуг (консультаційних, юридичних, оціночних тощо), а також інші витрати, передбачені орієнтовним планом управління та договором. Ключовою вимогою є те, що всі витрати мають бути економічно обґрунтованими, ефективними та спрямованими на досягнення цілей управління активом.

Порядок встановлює детальну процедуру погодження: управитель подає кошторис витрат на майбутній звітний період разом з обґрунтуванням, аналізом ринкових пропозицій та розрахунком очікуваної економічної віддачі. АРМА протягом 15 робочих днів проводить комплексний аналіз (правовий, фінансово-економічний, технічний), після чого приймає вмотивоване рішення про погодження або відмову. Важливо, що витрати, не схвалені АРМА або які перевищили погоджені обсяги без додаткового дозволу, взагалі не підлягають відшкодуванню. Також передбачено обов’язкову звітність управителя про фактичне використання коштів із зіставленням планових та фактичних показників.

Щодо Порядку контролю за ефективністю управління активами, то у порівнянні з попереднім порядком суттєво розширено понятійний апарат: введено визначення істотних вимог договору, критеріїв ефективності управління, скарги та скаржника, а також — що принципово важливо — потенційного та реального конфлікту інтересів управителя з розмежуванням між ними. Також нові критерії ефективності управління тепер затверджуються окремим наказом АРМА на основі чотирьох принципів: рентабельності, збереження експлуатаційної придатності, фінансової стабільності та економічної доцільності — це повністю відсутній елемент у попередньому порядку.

Істотно змінилася архітектура форм контролю. Попередній порядок передбачав дві форми — камеральну (в приміщенні АРМА) та виїзну, причому камеральна була основною, а виїзна призначалася лише за її результатами або у виняткових випадках. Новий порядок переструктурував систему: запроваджено документальну перевірку (аналог камеральної, не рідше разу на місяць, до 7 робочих днів), виїзну перевірку (не рідше разу на три місяці, до 14 робочих днів) та додаткову перевірку за скаргою (до 7 робочих днів). Виїзна перевірка у новому порядку вже не є похідною від документальної, а проводиться самостійно на регулярній основі. Змінився і мінімальний склад комісії: з трьох осіб у старому порядку до чотирьох у новому.

Принципово новим елементом стала процедура розгляду скарг власників активів. Зараз передбачено утворення постійно діючої робочої групи з розгляду скарг за участю двох представників РГК, право уповноваженого підрозділу проводити додаткову перевірку без обов’язкового повідомлення управителя, а також чітко визначені вимоги до змісту скарги та переліку доданих документів. Одночасно розширено участь РГК — її представники можуть входити до складу комісії під час додаткової перевірки.

Змінилися і процедурні гарантії для управителя. Строк попереднього повідомлення про виїзну перевірку збільшено з двох до п’яти робочих днів, а управителю надано більше часу для подання заперечень — п’ять робочих днів замість трьох. Довідка за результатами контролю тепер надсилається ще й на електронну пошту управителя, зазначену у договорі, чого раніше не було. Крім того, новий порядок доповнив підстави для реагування: до вже наявних обставин неналежного управління та спроб відчуження активів додано нову підставу — встановлення обставин, що унеможливлюють збереження економічної вартості активу, що тягне за собою окремий комплекс заходів відповідно до статті 21-6 закону.

Реалізація активів

Нових актів щодо реалізації активів уряд не приймав. При цьому слід відзначити, що закон про АРМА конкретизував: реалізація активів, з окремими винятками, здійснюється на електронних аукціонах (торгах) в електронній торговій системі Prozorro Продажі.

Попри те, що це і так відбувалося у відповідній системі за попереднім порядком, є підстави для вдосконалення регулювань.

Йдеться зокрема про неможливість попереднім власникам придбати актив, як це трапилося з продажем земель на Боржаві. Це узгоджуватиметься з міжнародними стандартами. Наприклад, у посібнику FATF з повернення активів, отриманих злочинним шляхом, вказано, що дозвіл злочинцям повертати свої активи через аукціони, навіть за ринковою ціною, може підірвати цілі конфіскації, такі як стримування злочинності, та зашкодити репутації державних органів. Деякі держави роблять відповідну перевірку покупців. А в пункті 40 Преамбули до Директиви ЄС 2024/1260 від 24 квітня 2024 року, прямо передбачено, що держава має вживати заходів щодо недопущення повернення активів у власність засуджених або пов’язаних із ними осіб.

Також слід врахувати окремі проблеми з розподілом активів на лоти. Адже у цьому ж випадку продажу земель на Боржаві АРМА сформувало всього три лоти, які складались:  перший — з 245 земельних ділянок, другий —  з 208 земельних ділянок, і третій  — з нижньої станції з канатно-крісельною дорогою, верхньої станції гірськолижного витягу та 41 земельної ділянки. І вельми непереконливі пояснення АРМА про те, що лоти формували, враховуючи суміжність земель та їх розмір, щоб забезпечити максимальну комерційну привабливість кожного лоту та мінімальні строки для отримання коштів від реалізації. Адже всі попередні торги були неуспішними, окрім торгів на зниження ціни.

Ведення реєстру арештованих активів

Нове Положення про реєстр арештованих активів приймало Міністерство юстиції, а не АРМА. У цьому нормативному акті на виконання закону суттєво розширено склад даних, що вносяться до Реєстру щодо управління активами. Попередній документ фіксував лише кошти від управління та реалізації активів. Натомість новий передбачає детальне відображення всього циклу управління: результатів визначення управителя, істотних умов договору управління з розміром винагороди, посилання на сам договір, щомісячних доходів від управління, розміру компенсації витрат та результатів контролю за ефективністю управління. Також окремо фіксуються пули активів із зазначенням економічної, технологічної або функціональної єдності активів, що становлять пул. Щодо реалізації активів тепер фіксується посилання на електронні торги та розмір оцінки активу, а не лише кошти від реалізації.

Змінилися строки та механізм внесення інформації до реєстру. Попереднє положення встановлювало строк до семи робочих днів з дня отримання даних. Нове положення скоротило цей строк до наступного робочого дня після отримання інформації від уповноважених суб’єктів. При цьому введено право уповноваженого працівника повертати неповну інформацію з вказівкою на відсутні відомості — механізм якості даних, якого раніше не існувало. Також уточнено підстави видалення персональних даних особи: нове положення додало ухвалення виправдувального вироку або закриття кримінального провадження як окремі підстави для видалення з реєстру, тоді як попереднє обмежувалося лише скасуванням арешту.

Висновки та рекомендації

Реформа АРМА, запроваджена Законом № 4503-IX, справді стає системним кроком вперед — вона суттєво вдосконалила механізми відбору управителів, контролю за ефективністю управління, підзвітності та прозорості. Однак станом на лютий 2026 року реформа реалізована лише частково: досі відсутня значна частина підзаконної бази, без якої нові механізми не можуть повноцінно запрацювати. Це створює операційну невизначеність і ризик того, що амбітні законодавчі зміни залишаться декларативними.

З огляду на це можемо рекомендувати:

• прийняти спільні накази АРМА та Офісу Генерального прокурора щодо порядку ідентифікації активів та їх прийняття в управління;
• затвердити порядок зберігання активів, прийнятих в управління АРМА, та методику визначення можливості здійснювати управління активом;
• прийняти примірні договори управління активами та порядок погодження витрат управителя;
• привести у відповідність до оновленого закону порядок відбору оцінювачів арештованих активів;
• прийняти оновлений порядок реалізації активів із ключовими новелами: забороною придбання активів їх попередніми власниками або пов’язаними особами (відповідно до стандартів FATF та Директиви ЄС 2024/1260) та чіткими критеріями формування лотів для забезпечення максимальних надходжень від реалізації;
• врегулювати кореспондуючі обов’язки органів прокуратури щодо строків і порядку реагування на звернення АРМА про необхідність переходу до реалізації активу.

Критично важливо також забезпечити моніторинг стану реалізації прийнятих підзаконних актів із врахуванням позицій ключових стейкхолдерів, щоб урахувати проблеми та потреби практики процесів, якими займається Агентство.  

Загалом темп прийняття підзаконних актів недостатній з огляду на те, що ключові положення закону мали набрати чинності з лютого 2026 року. Попри це, за умови швидкого прийняття якісної підзаконної бази є шанси, що АРМА з часом зможе підвищити рівень довіри як з боку інших державних органів, так і громадськості.