За останні шість років у Prozorro уклали договорів на встановлення, ремонт, демонтування, облаштування пам’ятників та просторів пам’яті на приблизно мільярд гривень. Про це повідомляє проєкт DOZORRO Transparency International Ukraine.

Найбільше коштів витратили на парки і сквери пам’яті — 500 млн грн. Найдорожчим серед таких був проєкт реконструкції скверу на вулиці Кривоноса у Львові — 18 млн грн. У його межах облаштували меморіал з громадським простором для вшанування пам’яті героїв «Небесної Сотні».

На ремонт і реконструкцію вже наявних пам’ятників витратили майже 490 млн грн. Найчастіше ремонтували пам’ятники, присвячені подіям Другої світової війни та Тарасу Шевченку.

На нові пам’ятники витратили 51 млн грн. Найпоширенішими були ті, які вшановували героїв Небесної Сотні, АТО/ООС та інших захисників. Також часто облаштовували знаки, присвячені жертвам Голодомору, ліквідаторам та жертвам аварії на ЧАЕС. Тарасу Шевченку за останні 6 років встановили щонайменше 15 нових пам’ятників.

інфографіка, як витрачають гроші на пам'ятники

Значно менше — 866 тис. грн — витратили на встановлення меморіальних дошок. Найбільше (143,4 тис. грн) коштувала пам’ятна дошка з бронзи, яку прикріпили на фасаді адмінбудинку Верховної Ради України у 2017 році.

Ще приблизно 58 млн грн витратили на різні послуги з облаштування пам’ятників, зокрема на освітлення і озеленення. 

«Чим далі від початку декомунізації, тим частіше громади обирали зелені зони як інструмент меморіалізації й відходили від облаштування виключно вертикальних елементів. Такі рішення були більш притаманні обласним центрам і великим містам у регіонах», — відзначає журналістка проєкту DOZORRO TI Ukraine Дарина Синицька

array(3) { ["quote_image"]=> bool(false) ["quote_text"]=> string(311) "Чим далі від початку декомунізації, тим частіше громади обирали зелені зони як інструмент меморіалізації й відходили від облаштування виключно вертикальних елементів. " ["quote_author"]=> string(29) "Дарина Синицька" }

Чим далі від початку декомунізації, тим частіше громади обирали зелені зони як інструмент меморіалізації й відходили від облаштування виключно вертикальних елементів.

Дарина Синицька