Моніторинг є одним із ключових заходів контролю в публічних закупівлях, але його ефективність залежить не лише від факту виявлення порушень, а й від своєчасності реагування. Якщо почати моніторинг запізно, може виявитися, що замовник уже почав сплачувати кошти або підрядник узагалі виконав договір. У такій ситуації вплинути на процес майже неможливо. Тому ключовим є питання превентивності: чи працює система контролю на випередження, коли ще можна запобігти або хоча б мінімізувати негативні наслідки?

У цьому дослідженні ми виходимо з гіпотези, що з точки зору превентивності моніторинг конкурентної закупівлі є найбільш ефективним, якщо він розпочинається після визначення переможця (оприлюднення повідомлення про намір укласти договір) і завершується до оприлюднення договору про закупівлю, крім випадків звітування про прямі договори. Саме в цей проміжок замовник уже визначив переможця, але договірні зобов’язання між сторонами ще не виникли — а отже, є найкращі умови для того, щоб вчасно виявити і усунути порушення. Це дозволяє запобігти негативним наслідкам та уникнути ситуацій, коли усунути проблему можливо тільки розірвавши договір. Відповідно — закупівлі більш передбачувані, ризики для бізнесу і замовників нижчі, натомість довіра до системи публічних закупівель вища. Цей проміжок ми надалі називаємо «оптимальним періодом». 

Утім, це не означає, що моніторинги, розпочаті після укладення договору, неважливі — вони дозволяють контролювати правомірність змін у договорі та те, чи відповідає він умовам закупівлі. Тож вони теж необхідні, проте не мають становити більшість. Щодо прямих закупівель (без використання електронної системи) — почати моніторинг до укладення договору тут просто неможливо, тому особливого значення набуває якнайшвидший початок моніторингу після оприлюднення договору.

Резюме

За 2024–2025 роки та І квартал 2026 року понад три чверті моніторингів конкурентних закупівель розпочалися вже після оприлюднення договору. Проте контроль поступово зміщувався на раніші етапи: у 2025 році частка моніторингів, розпочатих між визначенням переможця й оприлюдненням договору, зросла більш ніж удвічі порівняно з 2024 роком — з 10,8% до 23,8%. Скоротився й час до початку моніторингу після оприлюднення договору: з 35 днів до 11 днів для конкурентних закупівель і з 41 до 20 днів для прямих.

Однак у 2025 році лише приблизно 5% моніторингів конкурентних закупівель повністю відбулися у визначений дослідженням оптимальний період — між визначенням переможця й оприлюдненням договору. Загалом аудитори частіше починали контроль раніше, проте завершити його до укладення договору було вкрай складно: медіанна тривалість моніторингу становила 16–17 календарних днів, тоді як період між визначенням переможця й укладенням договору може становити лише 5 днів.

Щоб посилити превентивність контролю, важливо створити умови для завершення моніторингу до укладення договору. Один із напрямів — подумати, як оптимізувати його проведення.

Іншим рішенням може стати призупинення закупівель на час моніторингу до укладення договору. Це дозволило б аудиторам завершити контроль, а замовнику — усунути виявлені порушення до укладення договору. Водночас слід чітко визначити, коли закупівля розблоковується, та передбачити запобіжники навмисному затягуванню.

Загальна статистика

Ми дослідили моніторинги публічних закупівель, розпочаті у 2024, 2025 роках та І кварталі 2026 року. Аналіз було проведено на основі даних електронної системи закупівель, актуальних станом на квітень 2026 року. За досліджуваний період Державна аудиторська служба та її міжрегіональні територіальні органи (далі — органи державного фінансового контролю, ОДФК) розпочали 24 009 моніторингів. Ми виключили з них 68 повторних, які стосувалися закупівель, щодо яких моніторинг уже проводили раніше, і 2 щодо оборонних закупівель, у яких була закрита значна частина інформації. Тож у фінальну вибірку увійшли 23 939 моніторингів.

У досліджуваний період аудитори моніторили відкриті торги, спрощені закупівлі, переговорні процедури та прямі договори, а також декілька запитів пропозицій постачальників. Загалом за 2024–2025 роки та І квартал 2026 року в системі було оголошено 7,8 млн закупівель за цими методами, крім запиту пропозицій — тобто моніторинг покриває приблизно 0,31% від їхньої кількості.

Утім, це співвідношення слід інтерпретувати з обережністю. До загальної кількості закупівель входить значна частка допорогових, моніторинг яких здебільшого недоцільний через їхню невисоку вартість. Крім того, моніторинг певного року може стосуватися закупівлі, оголошеної раніше. Тому цей відсоток охоплення — як загальний, так і в розрізі окремих років і методів закупівлі, наведений нижче, — слід розглядати як орієнтовний, приблизний показник, а не точне співвідношення. Також Держаудитслужба загалом не моніторить запити пропозицій постачальників, адже вважає, що не має повноважень це робити. Ситуація має змінитися, коли навесні 2027 року запрацює новий Закон «Про публічні закупівлі». У ньому е-каталог замінять маркетплейси, і аудитори зможуть проводити моніторинг таких закупівель.

Аналогічне застереження стосується й вартісного вираження. Загальна очікувана вартість закупівель за методами, зазначеними вище, становила майже 3,17 трлн грн, тоді як вартість закупівель, охоплених моніторингом, — майже 420 млрд грн, або 12,85%. Показники наведені без врахування прямих закупівель природного газу ТОВ «Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”» у межах Групи Нафтогаз.

За кількістю закупівель охоплення моніторингом залишається невисоким у переважної більшості методів: відкриті торги, попри левову частку в загальній кількості моніторингів, за кількістю оголошених закупівель охоплені лише на 3,21%, спрощені закупівлі — на 0,95%. Виділяється переговорна процедура — 5,2%, але за правилами закупівель на час воєнного стану донедавна замовники не повинні були її використовувати, тож таких процедур за час дослідження було лише 173. 

У вартісному вимірі охоплення суттєво вище й краще відображає фокус контролю. Показово, що аудитори з кожним роком дедалі активніше спрямовують контроль на більші за обсягом фінансування закупівлі: якщо у 2024 році відкриті торги були охоплені моніторингом на рівні 14,88%, а спрощені закупівлі — лише 2,69%, то вже у І кварталі 2026 року ці показники зросли до 21,87% і 14,93% відповідно. Оскільки за кількістю закупівель охоплення цих процедур залишається приблизно на тому самому рівні, таке зростання у вартісному вимірі свідчить про свідому пріоритезацію: аудитори дедалі більше фокусуються саме на більш дороговартісних закупівлях. Натомість прямі надпорогові закупівлі залишаються категорією зі стабільно невисоким охопленням — приблизно 5% за вартістю. 

Найбільше моніторингів аудитори провели щодо закупівель будівельних робіт (розділ CPV 45) — 8 259 закупівель (34,5% від усіх моніторингів). Водночас саме ця група мала й найбільшу сумарну очікувану вартість — 237,79 млрд грн, що становить 56,74% загальної очікуваної вартості закупівель, охоплених моніторингом. Для будівельної сфери ми аналізували дані на рівні розділу CPV, тоді як для інших предметів закупівлі — на рівні класів (чотиризначних кодів), що забезпечило вищий рівень деталізації аналізу предметів закупівлі.

Крім будівельних робіт, за кількістю закупівель суттєва частка моніторингів припадає на пальне та деревину, а за вартістю — на експлуатаційне утримання автомобільних доріг та закупівлі індивідуального обмундирування, переважно для військових. При цьому серед найбільш поширених і найдорожчих видів закупівель, охоплених моніторингом, закупівлі індивідуального обмундирування мають одну з найнижчих часток закупівель із виявленими порушеннями (33,72%), тоді як закупівлі пального — найвищу (80,73%).

Аналіз моніторингів конкурентних закупівель

Для оцінки превентивності моніторингу важливо визначити, на якому етапі закупівлі він розпочинається та коли завершується відносно ключових подій закупівлі. З огляду на це, для аналізу ми визначили ключові події закупівлі, відносно яких оцінювали момент початку і завершення моніторингу: визначення переможця (оприлюднення повідомлення про намір укласти договір) та оприлюднення договору.

Коли розпочинаються моніторинги

У межах цього дослідження ми виокремили три основні періоди початку моніторингу:

1. до визначення переможця;
2. від дня визначення переможця, тобто оприлюднення повідомлення про намір укласти договір (включно з ним) до публікації договору — скорочено «між визначенням переможця і оприлюдненням договору» або просто «після визначення переможця»;
3. після оприлюднення договору (включно з цим днем) — скорочено «після оприлюднення договору».

Найчастіше аудитори розпочинали моніторинг після оприлюднення договору — 15 738 моніторингів (75,15%) від загальної кількості. 

Другим за поширеністю періодом був «між визначенням переможця і оприлюдненням договору» — 3 871 моніторинг (18,49%). Саме вони почалися у визначеному в дослідженні оптимальному періоді, коли закупівля вже має визначений результат, але договірні зобов’язання ще не виникли. 1,48% таких моніторингів почалися через понад 20 днів від дати визначення переможця, тобто у випадках, де укладання договору затягнулося.

Третьою за кількістю групою є моніторинги, розпочаті до визначення переможця, — 1332 (6,36%). Серед них ми також виділили 327 моніторингів (1,56%), які почалися щонайменше через 60 днів після оголошення закупівлі. Виокремлення таких випадків дозволяє відрізнити моніторинги, що дійсно розпочалися невдовзі після оголошення закупівлі, від тих, де закупівля довго перебувала в системі без визначеного переможця.

Оскільки загальна тенденція значною мірою формується відкритими торгами, окремо варто розглянути спрощені закупівлі, щоб перевірити, чи характерна для них така сама практика початку моніторингів. Серед 962 моніторингів спрощених закупівель (4% від загальної кількості закупівель з моніторингами) майже 78% були розпочаті після оприлюднення договору, 186 (19,3%) — після визначення переможця і лише 29 (3%) — до визначення переможця. Отже, і для спрощених закупівель переважає початок моніторингу вже після укладення договору.

Ми також спробували оцінити момент початку моніторингів відносно моменту здійснення першої оплати за договором. За дані про такі оплати дякуємо ГО «Центр досліджень фіскальної політики». Утім, ця інформація відома лише для 48,11% закупівель, де моніторинг розпочався після укладення договору. Тож на  основі наявних даних можна сказати лише те, що щонайменше 30,41% моніторингів із тих, які почалися після оприлюднення договору, аудитори розпочали до першої оплати, і як мінімум 17,7% — після неї.

Аналіз у розрізі років показує поступове зміщення початку моніторингів на ранні етапи закупівлі: частка тих, що розпочалися до визначення переможця, зросла у півтора раза до понад 7%; частка після визначення переможця, але до оприлюднення договору — більш ніж удвічі до понад 20%.

Тенденція до більш раннього початку моніторингу спостерігається у моніторингах як відкритих торгів, так і спрощених закупівель. Для торгів вона більш виражена: частка  розпочатих до оприлюднення договору зросла з 15,4% у 2024 році до 31,8% у 2025-му та 34,4% у І кварталі 2026 року — більш ніж подвоєння за два роки. Для спрощених закупівель зсув трохи менший: 16,7% у 2024 році, 26,4% у 2025-му та 20,4% у І кварталі 2026 року. 

Водночас досить стабільною залишається частка моніторингів, що припадає на закупівлі, які затягнулися. Тобто на момент початку моніторингу переможця ще не визначили, хоча від оголошення закупівлі минуло 60 і більше днів, або договір ще не оприлюднили, хоча від визначення переможця минуло 21 день і більше. У відкритих торгах сукупна частка таких моніторингів навіть трохи зростає — з 3,1% у 2024 році до 3,9% у 2025-му та 4,3% у І кварталі 2026-го. Тож початок моніторингу на ранніх етапах закупівлі не варто ототожнювати зі швидким реагуванням, інколи самі етапи можуть тривати незвично довго. Можна припустити, що аудитори обирають такі закупівлі саме через затягування — наприклад, очікують там порушення строків. А втім, було б добре оцінити результативність цих моніторингів: чи виявляють під час них суттєві порушення і чи вдається їх потім усунути.

Превентивність за регіонами

Найвищу частку моніторингів, розпочатих на етапах до оприлюднення договору, демонструє Управління Західного офісу в Івано-Франківській області — 55,87%, тобто більшість моніторингів цей орган розпочинає ще до оприлюднення договору, що є унікальним показником серед усіх досліджуваних. Помітно вище середнього працюють також центральний офіс Держаудитслужби (36,34%) та управління в Закарпатській (34,2%), Запорізькій (30,5%) і Вінницькій (29,1%) областях. Антирейтинг очолюють управління у Херсонській (9,67%), Тернопільській (12,04%), Волинській (12,11%) та Луганській (12,58%) областях, де понад 87% моніторингів розпочинаються вже після оприлюднення договору. 

Розподіл ініціювання моніторингів між центральним і міжрегіональними територіальними органами загалом є рівномірним. Найбільше моніторингів припадає на Державну аудиторську службу України, але показники між регіональними органами не дуже відрізняються. Обласні управління також мають схожі між собою обсяги проведених моніторингів.

Превентивність залежно від підстави моніторингу

Більшість моніторингів — 16 441 (78,5%) ОДФК розпочинали з власної ініціативи, ще 3 509 (16,76%) — після спрацювання ризик-індикаторів. Усі інші підстави старту моніторингу (звернення від органів державної влади, громадських об’єднань, повідомлення в ЗМІ) у сумі становлять менше 5%.

Більш превентивними були моніторинги, які аудитори розпочинали з власної ініціативи — частка розпочатих в оптимальному періоді помітно зросла з 11,49% у 2024 році до 31,34% у 2025-му. Натомість моніторинги, які проводили на підставі спрацювання ризик-індикаторів, між визначенням переможця і оприлюдненням договору починалися лише у 2,5-7% випадків. Утім, ця відмінність може частково пояснюватися тим, що частина ризик-індикаторів могла спрацювати лише на пізніших етапах закупівлі — після оприлюднення договору або внесення змін до нього.

Наскільки пізно розпочинаються моніторинги після оприлюднення договору 

Медіанний строк від оприлюднення договору до початку моніторингу становив 18 днів у середньому по вибірці, але динаміка за роками різко відрізняється: у 2024 році медіанний строк становив 35 днів, у 2025-му скоротився більш ніж утричі, до 11 днів, а в І кварталі 2026 року — вже до 7 днів. Здебільшого цей строк варіюється в межах від 0 до 240 днів, хоча були й крайні випадки: найпізніший моніторинг було розпочато через 2141 день (майже 6 років) після оприлюднення договору. Але варто зазначити, що частина випадків із тривалим строком до початку моніторингу може бути зумовлена оприлюдненням змін до договору, зокрема додаткових угод про продовження строку його дії, після яких зокрема могли спрацювати автоматичні ризик-індикатори.

Але навіть у тих випадках, коли моніторинг розпочинається не до, а після оприлюднення договору, що менше часу минуло з того моменту, то більше можливостей залишається для реального впливу на ситуацію. І серед таких моніторингів розподіл строків їхнього початку з кожним роком зміщується на більш ранній період: частка моніторингів, розпочатих протягом першого тижня після оприлюднення договору, зросла з 13,81% у 2024 році до 41,79% у 2025-му та 50,69% у І кварталі 2026-го. Також підросла частка моніторингів, розпочатих протягом другого тижня, а от пізніше моніторинги тепер розпочинають понад вдвічі рідше. 

Коли завершуються моніторинги

Потенційно тривалість моніторингу може залежати від предмета закупівлі (аналіз документів у закупівлях робіт зазвичай триває довше), її складності, кількості лотів та необхідності отримувати від замовників додаткові пояснення й документи. Але як показав аналіз, вона не змінюється від етапу, на якому моніторинг розпочався: для всіх категорій медіанна тривалість становить 16–17 днів. 

Враховуючи, що період між визначенням переможця і укладенням договору може становити лише 5 днів, навіть почавши моніторинг досить рано, завершити його до укладення договору майже неможливо.

Тож не дивно, що 88,49% із завершених моніторингів закінчилися вже після оприлюднення договору. При цьому, щонайменше 22,29% моніторингів вдалося завершити до першої оплати, і щонайменше 20,34% — уже після неї. Нагадаємо, що дані про дату першої проплати за договором ми маємо лише щодо трохи менше ніж половини закупівель з договорами із нашої вибірки, тож щодо решти моніторингів такий розподіл зробити неможливо.

На ранніх етапах моніторинги завершуються значно рідше: до визначення переможця — 3,55%, після визначення переможця та в день його визначення — 5,72%. Ще майже 2% завершилися вже після відміни закупівлі. Ще 0,18% моніторингів не довели до кінця з різних причин. 

Динаміка за роками позитивна, хоча й повільна. Частка моніторингів, завершених після оприлюднення договору, зменшується — з 91,1% у 2024 році до 86,82% у 2025-му та 85,2% у І кварталі 2026. Натомість частка моніторингів, завершених після визначення переможця, але до оприлюднення договору, зросла з 4,17% у 2024 році до 8,09% у І кварталі 2026. Саме цей етап є одним із найбільш важливих для здійснення моніторингу, адже ключові рішення щодо визначення переможця вже прийнято, але договір ще не укладено і залишається можливість запобігти його укладенню з порушеннями.

Підсумовуючи, більшість моніторингів і починаються, і завершуються вже після оприлюднення договору, коли усунути порушення досить важко. Аудитори намагаються збільшити частку превентивних моніторингів, але тривалість цього заходу контролю більша, ніж період між визначенням переможця до укладення договору. Тож завершити моніторинг в оптимальний період вкрай важко. 

Тож насамперед суттєво зросла частка тих моніторингів, які почалися після визначення переможця, а завершилися вже після оприлюднення угоди: з 6,35% у 2024 році до 17,69% у 2025-му. Частка моніторингів, повністю проведених в оптимальному періоді, теж збільшилася: у 2024 році було проведено 336 (3,74%) таких моніторингів, у 2025 році — 526 (5,37%) і відповідно 156 (7,17%) у І кварталі 2026 року. Утім, навіть з урахуванням цього зростання частки моніторингів в оптимальному періоді залишається надто малою, щоб говорити про системний перехід до превентивного контролю. Також у цю категорію потрапляють закупівлі, де підписання договору так і не настало. 

Попри невелику загальну кількість моніторингів, проведених в оптимальному періоді, практика окремих ОДФК істотно відрізняється. Тут безумовним лідером за часткою таких моніторингів є Управління Західного офісу в Івано-Франківській області — 11,24% (110 моніторингів), що більш ніж удвічі перевищує середній показник по вибірці (4,86%). Помітно вирізняються також управління в Запорізькій (8,95%) та Закарпатській (8,5%) областях, у Вінницькій області (7,23%) і Держаудитслужба (6,27%). На протилежному кінці — управління у Волинській (0,78%), Луганській (1,32%), Східний офіс (1,97%) та управління у Херсонській (2,12%) областях, для яких повноцінний моніторинг в оптимальному періоді є поодиноким явищем.

Частота виявлення порушень у моніторингах конкурентних закупівель

Аудитори виявляють порушення у 62,31% моніторингів, і цей показник здебільшого стабільний за роками. 

Серед моніторингів, розпочатих до визначення переможця, порушення були виявлені у 69,3% випадків, однак ця категорія охоплює порівняно невелику кількість моніторингів. Для моніторингів, розпочатих після визначення переможця та після оприлюднення договору, цей показник є нижчим, але майже однаковим — 61,7% та 61,9% відповідно.

Недоліком пізніх моніторингів є те, що частину порушень можна усунути лише розірвавши договір. А це — втрати для бізнесу, що вже почав виконувати контракт, і затримка для замовника, який тепер може не встигнути вчасно задовольнити потребу. У нас немає змоги комплексно перевірити, у скількох випадках замовники розірвали договори саме на виконання зобов’язань аудиторів. Однак навіть узагальнений аналіз дозволяє стверджувати, що вони стикаються з такою проблемою. Так, на момент дослідження в конкурентних закупівлях, де аудитори виявили порушення, із 11,7 тис. договорів було розірвано 29,15%. А там, де моніторинг порушення не виявив, такий статус мали лише 4,82% угод. Для порівняння, у конкурентних завершених закупівлях, які оголосили у 2024-2025 роки або І квартал 2026-го і де взагалі не було моніторингу, розірваними наразі є 3,12% угод. Таке порівняння дає змогу оцінити масштаб відмінностей між закупівлями з моніторингом і без, однак результати слід інтерпретувати з урахуванням особливостей формування цих вибірок: у моніторингах ми орієнтуємося на дату публікації рішення про проведення моніторингу, тоді як у закупівлях — на дату оголошення самої закупівлі, тож ці два набори даних трохи зміщені в часі. Порівняння цих двох масивів дає хоч і орієнтовну, але красномовну картину.

Вибірка моніторингів, здійснюваних протягом оптимального періоду

З 1018 моніторингів, проведених в оптимальному періоді, порушення виявлено у 670 закупівлях (майже 66%). Водночас для більшості (майже 70%) лотів проведення моніторингу в оптимальному періоді з подальшим виявленням порушення супроводжувалося тим, що замовник скасовував закупівлю за цим лотом, і договір взагалі не укладали — тоді як у групі без порушень скасування було радше винятком (9,48%). Ще показовіше, що з 465 скасованих закупівель, 405 (87%) скасували до оприлюднення висновку моніторингу. У цих випадках замовник скасував закупівлю, не чекаючи, якого висновку дійдуть державні аудитори. Це може свідчити про те, що сам факт початку моніторингу впливає на подальші рішення замовника щодо закупівлі. 

Щоб з’ясувати, які саме порушення виявили аудитори, та які зобов’язання щодо їх усунення вони визначили, ми виокремили і згрупували цю інформацію з файлів висновків моніторингів за допомогою Claude та ChatGPT. Під час моніторингів аудитори найчастіше, приблизно у 70% випадків, виявляли порушення під час розгляду тендерних пропозицій і визначення переможця. Замовники не відхиляли учасників, чиї пропозиції не відповідали технічним або кваліфікаційним вимогам, не підтверджували досвід виконання аналогічних договорів чи містили неповні й суперечливі документи. Траплялися й протилежні ситуації: пропозиції учасників відхиляли без достатніх підстав, не надавали можливості виправити невідповідності або визнавали переможцем учасника з гіршою чи неналежно оформленою пропозицією. Це порушення, які суттєво впливають на результат закупівлі — і їх важливо виявляти ще до укладення договору.

Інша значна частина порушень стосувалася підготовки та оприлюднення документів — вона зустрічалася у приблизно 40% моніторингів. Тендерна документація не відповідала вимогам Закону й Особливостей, містила зайві або незаконні вимоги, неправильно визначені кваліфікаційні критерії, помилки у технічних вимогах і проєктах договорів. У двох випадках замовники у тендерній документації встановили «фактично невиконувані строки договору». Також аудитори фіксували несвоєчасне або неповне оприлюднення інформації, відсутність обґрунтування технічних і якісних характеристик та очікуваної вартості, порушення порядку внесення змін до тендерної документації й ненадання повних пояснень і документів на їх запити.

Окремі висновки містили кілька зобов’язань одночасно або альтернативні варіанти усунення (наприклад, «оприлюднити документи, а у разі неможливості — відхилити тендерну пропозицію», а також «не допускати подібних порушень надалі»). У такому разі кожне зобов’язання було враховано в кожній відповідній категорії, тому загальна кількість записів у таблиці може відрізнятися від фактичної кількості висновків ОДФК.

Найбільшою групою є випадки, у яких окреме зобов’язання у висновку не визначалося, оскільки замовник відмінив закупівлю ще під час проведення моніторингу (215 випадків, або 32,09%). 

Серед прямих вимог аудиторів найпоширенішою є відміна закупівлі — 197 випадки (29,4%), що іноді вказувалась як альтернатива іншим зобов’язанням.

Щодо фактичного виконання таких зобов’язань, то відповідно до інформації, оприлюдненої в електронній системі закупівель, у 151 із 197 випадків (76,65%) замовники повідомили про повне усунення порушень.

Водночас щонайменше:

• у 2 випадках, хоч замовник і відмінив закупівлю, було подане оскарження висновку до суду;
• у 25 випадках замовник заперечує проти висновку та оскаржує його у суді;
• у 1 випадку замовник уже уклав договір про закупівлю, через що на електронному майданчику відсутня технічна можливість для скасування процедури закупівлі; оскільки усунення порушення є неможливим, з уповноваженою особою проведено роз’яснювальну роботу;
• у 5 випадках замість відміни замовники вдалися до інших дій, зокрема один із них, з метою недопущення зриву реалізації проєкту, уклав додаткову угоду до договору, якою передбачено, що підрядник зобов’язується за власний рахунок покрити ризики, пов’язані з виконанням будівельних робіт та інфляційними процесами, — з огляду на те, що учасник не відокремив відповідні кошти у договірній ціні;
• у 2 випадках було відкрито провадження про притягнення до адміністративної відповідальності;
• у 24 випадках результат є невідомим, оскільки в системі відсутня інформація ні про усунення порушення, ні про відкриті провадження.

Наступні після відміни за популярністю — дві найм’якші форми реагування: проведення економічних навчань, роз’яснювальна робота (13,43% ) і недопущення порушень у подальшому (12,54%),  і з них майже половина була єдиним самостійним зобов’язанням у висновку, а не як доповнення.

Скасувати рішення про визначення переможця замовників зобов’язали у 37 випадках (5,52%) і тут було оскаржено 6 висновків: у 2 випадках результати невідомі, а в інших порушення було усунуто. Відхилити тендерну пропозицію учасника аудитори зобов’язали у 25 (3,73%) моніторингах, і тут у 2 випадках було оскарження висновку, 1 результат невідомий, а в інших — порушення усунено повністю. Зустрічалися і зобов’язання розірвати договір — у 21 випадку (3,13%), у результаті був поданий 1 позов до суду, відкрите 1 адміністративне провадження, 3 результати невідомі, а в інших випадках порушення було усунуто замовниками. Щодо останнього зобов’язання: тут моніторинг за датами формально завершився ще до оприлюднення договору, але насправді замовники вже його уклали, просто вчасно не оприлюднили інформацію про це — тому вимогою і стало саме розірвання. Для іншої частини таких випадків розірвання фігурувало як альтернативний варіант: аудитори одразу зазначали, що якщо договір вже укладено — його слід розірвати.

Загалом, якщо не враховувати випадки відміни закупівлі замовником ще до завершення моніторингу, конкретні дії, що реально змінюють хід процедури (відміна торгів, скасування рішення, відхилення пропозиції) у висновках моніторингів в оптимальному періоді становлять приблизно 57% від усіх зобов’язань.

Аналіз моніторингів закупівель без використання електронної системи 

Закупівлі без використання електронної системи принципово відрізняються від інших типів методу закупівлі, зокрема з точки зору можливостей для моніторингу. Він тут може розпочатися лише після того, як договір уже підписано, а звіт про нього оприлюднено в електронній системі. Відповідно ми аналізували їх окремо і не включали до загальних розрахунків часових рамок. 

На закупівлі без використання електронної системи припадає 2 998 моніторингів, що становить 12,52% від загальної вибірки. Із них щонайменше 1 486 (49,56%) стосувалися надпорогових закупівель. Ще 11 моніторингів на момент проведення дослідження (квітень 2026) були незавершені.

Медіанний строк, який проходить від оприлюднення звіту про договір про закупівлю до початку моніторингу, скоротився більш ніж удвічі — з 41 дня у 2024 році до 20 днів у 2025-му та 19 днів у І кварталі 2026 року. Цю динаміку підтверджує і розподіл термінів початку моніторингу — тепер аудитори понад вдвічі частіше розпочинають моніторинг протягом двох тижнів після оприлюднення звіту про договір.

Утім, навіть за такого прискорення майже половина моніторингів прямих договорів усе ще розпочинається через три тижні й більше після оприлюднення звіту про договір. Такий пізній початок моніторингів суттєво обмежує їхню практичну цінність. Якщо договір на момент перевірки вже виконано, усунути виявлені порушення буде практично неможливо. Контроль у такому разі просто фіксує проблему, але вже не здатен її вирішити.

Тривалість самих моніторингів тримається на одному рівні: 15 днів у 2024–2025 роках і 16 днів у І кварталі 2026 року. Якщо додати до цього ще й строк очікування від оприлюднення договору до старту моніторингу (19–20 днів), виходить, що весь процес контролю в більшості випадків завершується не раніше ніж через 34–36 днів після оприлюднення договору.

Із 2 987 завершених моніторингів порушення виявлено у 1792 випадках (60%). Якщо у 2024 році порушення було виявлено у майже половині моніторингів (49,1%), то у 2025–2026 роках частка моніторингів із виявленими порушеннями перевищувала 70% і становила 71,9% та 72,7% відповідно.

Станом на час вивантаження даних (квітень 2026 року) у закупівлях, щодо яких моніторинг виявив порушення, майже половина договорів (815, 45,5%) залишалася активною. Ще 600 договорів (33,5%) були виконані, а 377 (21%) – розірвані.

Підсумки

За 2024-2025 роки і І квартал 2026-го переважна більшість моніторингів конкурентних закупівель — понад три чверті — розпочалися вже після оприлюднення договору, тобто контроль здебільшого фіксує порушення тоді, коли можливості для реального втручання суттєво обмежені або взагалі відсутні. Проте протягом цього часу Держаудитслужба значно частіше почала приходити на моніторинг рано: частка моніторингів, розпочатих після визначення переможця і до оприлюднення договору, зросла з 10,81% (2024) до 23,8% (2025). Утім, поки навіть початок на цьому етапі не завжди дає змогу завершити моніторинг до оприлюднення договору. Строк здійснення моніторингу відповідно до законодавства може становити до 15 робочих днів, і дані дослідження загалом підтверджують подібну тривалість: медіанний строк моніторингу становив 16–17 календарних днів, але в окремих випадках був ще довшим, що, зокрема, пов’язано зі складністю самого предмета закупівлі, необхідністю опрацювати великий масив інформації та отримати від замовників додаткові пояснення і документи. Натомість обов’язковий строк між визначенням переможця і укладенням договору останніми роками становив 5 днів.

У визначений у цьому дослідженні оптимальний період аудитори повністю провели лише 1 018 моніторингів (4,87%). Їхня частка зросла з 3,74% у 2024 році до 5,37% у наступному. Порушення в них виявляли приблизно так само часто, як у моніторингах, які проводили на інших етапах закупівлі (60,08% проти 62% у 2025 році). Під час цих моніторингів аудитори приблизно у 70% випадків виявляли порушення під час розгляду тендерних пропозицій і визначення переможця — вони суттєво впливають на результат закупівлі. Це свідчить про те, що більш ранній початок моніторингу не обов’язково означає меншу ймовірність виявлення порушень. Водночас саме ранній моніторинг потенційно дає більше можливостей для запобігання укладенню договорів із ними.

Аудитори також стали раніше розпочинати моніторинги після укладення договору — якщо в 2024 році вони приходили контролювати закупівлю в середньому через 35 днів, то у 2025-му вже через 11. 

Закупівлі без використання електронної системи становлять порівняно невелику частку досліджуваної вибірки — 2 998 моніторингів (12,52%). Для цього типу закупівель превентивний контроль є об’єктивно неможливим — моніторинг може розпочатися лише після оприлюднення договору. Однак моніторинги прямих закупівель Держаудитслужба теж тепер розпочинає раніше, хоча й не настільки, як у випадку конкурентних закупівель. Медіанний строк, який проходить від оприлюднення звіту про договір про закупівлю до початку моніторингу, скоротився з 41 дня у 2024 році до 20 днів у 2025-му.

Рекомендації

З огляду на це, важливо знайти рішення, які дозволять проводити моніторинг в оптимальному періоді. 

Новий Закон «Про публічні закупівлі», який запрацює навесні 2027 року, уже передбачає збільшення мінімального строку між визначенням переможця й укладенням договору до 10 днів для більшості видів закупівлі. Це дасть аудиторам більше часу для завершення моніторингу до укладення договору. Проте самого подовження цього періоду може бути недостатньо. Збільшувати його ще більше означатиме затримувати всі закупівлі, хоча моніторинг відбувається лише в кількох відсотках із них.

Також аудитори можуть розглянути, як оптимізувати процес проведення моніторингу, щоб контроль вдавалося провести швидше. Такі зміни навряд повністю вирішать проблему з тим, щоб встигати завершувати моніторинги до укладення договору, але все ж позитивно вплинуть на ситуацію. Можна також розглянути скорочений строк моніторингу для закупівель через маркетплейси (майбутній аналог Prozorro Market), адже цей етап передбачатиме меншу кількість документів для контролю. При цьому логічно передбачити для аудиторів можливість продовжити моніторинг до загального строку, якщо під час перевірки виникне потреба в аналізі додаткових матеріалів. 

Зрештою, рішенням може стати призупинення закупівель на час моніторингу до укладення договору — за аналогією з тим, як це відбувається під час оскарження рішення замовника. Це дозволить завершити моніторинг і у випадку наявності порушення надати зобов’язання його усунути ще до того, як буде підписаний договір і бізнес почне його виконувати. Однак для впровадження таких змін потрібно чітко визначити, як розблоковується закупівля, а також передбачити запобіжники її навмисному затягуванню — наприклад, дозволити призупиняти закупівлю для моніторингу лише одноразово.

Над дослідженням працювали

Керівник напряму: 

Іван Лахтіонов, заступник виконавчого директора Transparency International Ukraine з інноваційних проєктів

Авторки дослідження:

Вікторія Гермашева, асистентка проєктів TI Ukraine

Катерина Русіна, проєктна менеджерка DOZORRO