Як відкрита фінзвітність вдосконалить дані в Prozorro

У 2018 Кабмін затвердив трирічну стратегію розвитку малого та середнього бізнесу, у якій поміж іншого, запланував розширити доступ підприємців до публічних закупівель. Щоб відстежувати, як йде прогрес за цим завданням, ДП “Прозорро” зобов’язали додати в систему поле “Класифікація суб’єктів господарювання”, де вказується тип бізнесу: мікро, малий, середній чи великий. 

Поле в систему додали, і тепер інформація про категорію підприємства-постачальника щороку заповнюють у понад 4 мільйонах закупівель. Але чи можемо ми довіряти цим даними, та чи забезпечує поле той результат, заради якого його створили?

Навіть поверховий аналіз показує, що відповідь на це питання — ні. Згідно з даними держстату, у 2020 в Україні було 512 великих підприємств. Тоді як у Prozorro в цей самий рік такий тип бізнесу присвоїли 4200 учасникам, серед яких були 88 ФОПів. Ще один приклад — із ТОВ “Епіцентр К”. Це компанія з 34 тисячами співробітників і 64 млрд грн виручки на рік, однак замовники 6 разів відносили її до мікробізнесу.

Проблема в тому, що зараз дані про тип бізнесу в Prozorro вносять вручну. Є два способи:

1. Учасник у себе в кабінеті заповнює інформацію про свою категорію. Потім, коли він подається на тендер, система автоматично підтягує дані. Це характерно для конкурентних закупівель.
2. Замовник перед публікацією договору/наміру укласти договір самостійно уточнює у майбутнього постачальника інформацію про його категорію. Далі вносить цю інформацію у систему для конкретної закупівлі. Характерно для прямих (неконкурентних) закупівель, які відбуваються поза системою.

Що до першого способу, теоретично тут мало би бути значно менше проблем із якістю даних — раз ввів їх у кабінеті при реєстрації і забув про це. Проте є два моменти, що можуть погіршити якість даних:

1. Учасники не знають, навіщо їм узагалі заповнювати цю інформацію, і жодних штрафних санкцій за її некоректність не передбачено.
2. Кожного року розмір підприємства може як зростати, так і зменшуватись. Малі компанії можуть переходити в середні, середні у великі, і навпаки. Дуже малоймовірно, що ті учасники, які вже хоч раз заповнили свою категорію, будуть її оновлювати. У відкритому доступі немає інформації, скільки підприємств перейшли із одного розміру в інший, тому відсоток переходів ми можемо оцінити лише приблизно. Наприклад, у 2018 році кількість великих підприємств зросла на 16%, кількість середніх — на 10%. Найбільш імовірно, ці підприємства не були одразу створені великими чи середніми, а перейшли у цю категорію з попередніх. Тож чим більше часу пройде від 2019 року, коли з’явилося поле про класифікацію учасників, тим більше дані в системі будуть відрізнятися від реальності. 

Коли замовники вносять дані про учасника самостійно, виникає значно більше перешкод, щоб на виході отримати коректні дані:

1. Замовнику потрібно дізнатись у постачальника його тип підприємства. У цьому випадку як учасник може не надати коректну інформацію про себе, так і замовник може не бажати витрачати час, щоб її дізнатися.
2. Будь-яке ручне введення інформації — це можлива ненавмисна помилка.

Крім того, що інформація про тип учасника досить часто є недостовірною, вносити її — це додаткове навантаження для замовників. Так, у 2021 році в системі опублікували 4,7 млн прямих договорів, де тип учасника вказував сам замовник. Разом це зайняло десь 39 тис. робочих годин на рік, які коштували майже 1 млн грн.

Вирішити цю проблему могло би відкриття фінансової звітності компаній. Адже поміж іншого вона містить інформацію про річний дохід і кількість працівників підприємства — тобто ті дані, які потрібні, щоб визначити його тип. Тоді і Prozorro, і майданчики змогли б підтягувати потрібну їм інформацію та заповнювати поля з відкритих джерел даних. 

Фінансова звітність має бути відкритою згідно з Постановою №835 уже декілька років. Ця інформація не є комерційною таємницею, у форматі відкритих даних її повинна викладати Державна податкова служба. 

Якщо ці набори даних нарешті почнуть публікувати, сфера закупівель отримає ще низку переваг. 

Підприємцям не треба буде заповнювати частину інформації про себе під час реєстрації на майданчику і оновлювати її вручну — це вже трохи спростить їм роботу в закупівлях. Це торкнулося б 63 тис. учасників. Водночас, відкрита фінансова звітність допоможе бізнесу подавати менше документів. На торгах від них можуть попросити підтвердити фінансову спроможність виконати договір. Якщо дані публікуватимуть так, як це передбачає постанова, замовники зможуть перевірити їх самостійно. А це вже мінус довідка на торги.

Вигоду отримають і замовники — їм стане простіше перевірити потенційного постачальника для прямої угоди. У таких випадках закупівельникам вигідно мати якомога більше даних про можливих контрагентів у відкритому доступі, щоб завчасно переконатися, що вони підпишуть договір із надійним партнером.

Зараз нам особливо треба буде підтримувати малий та середній бізнес. Тому потрібно спрощувати процедури і нарешті отримати правдиві дані — без них буде важко оцінити, наскільки якісні управлінські рішення ухвалює уряд. А вони, своєю чергою, вкрай потрібні нам, щоб стабілізувати і втримати економіку та згодом якнайшвидше повернутися до зростання. Відкриття фінансової звітності дозволить краще бачити картину розвитку бізнесу в Україні і вплив вироблених політик.