В Україну зайшли принаймні 150 тисяч військових, які своїми діями підтримали війну. Саме вони, а не путін особисто скидають бомби на мирні міста, підривають прихистки з жінками і дітьми, беруть у полон простих українців, а в заручники атомні електростанції та їхніх працівників, розстрілюють мітинги, гвалтують і мародерствують.

Тисячі доказів — від відео до телефонних дзвінків — свідчать про їхнє усвідомлення рішення знищити українців як націю у будь-який спосіб. Їх не зупиняє ніщо. При цьому їхні дружини скаржаться на закритий інстаграм і відсутність цукру. А матері — на знецінення рубля і відсутність доступу до благ цивілізації. Зараз громадяни країни-окупанта обурюються санкціям і розповідають, що “прості люди ні до чого”.

Розповідаємо, чому це не так.

володимир путін як верховий головнокомандувач Збройних сил російської федерації ухвалює ключові рішення щодо воєнних дій. Але будь-який його наказ виконують військові. Саме вони вдираються на танках в українські міста, розстрілюють людей, летять у винищувачах і натискають кнопку для бомбардування. 

Маріуполь. Forbes

Так, на початку березня окупанти скинули бомбу на лікарню, пологовий будинок, а також Драмтеатр у Маріуполі, де під завалами загинуло близько 300 людей. В Ірпені російські військові застрелили журналіста зі США Брента Рено, у Києві від обстрілів загинула кореспондентка The Insider Оксана Бауліна, також внаслідок російської артилерії на Київщині помер оператор Fox News П’єр Закржевскі і українська журналістка Олександра Кувшинова. У селі Перемога окупанти розстріляли колону жінок і дітей, а в Чернігові вбили пострілами щонайменше 10 людей, які стояли в черзі за хлібом. 

І це не поодинокі приклади звірств. Серед інших воєнних злочинів російських військових — захоплення ЧАЕС та зайняття Запорізької атомної електростанції, перешкоджання доступу до гуманітарної допомоги, тортури українських полонених. Станом на 28 березня 2022 року Офіс Генпрокурора зареєстрував 3085 злочинів агресії.

 

Крім військового керівництва, російські політики відкрито підтримують війну. І йдеться не тільки про представників Міністерства оборони рф. Спікер нижньої палати парламенту В’ячеслав Володін вважає, що “військова спецоперація” спрямована на захист миру та спасіння українців, депутати та інші посадовці також стають на бік агресії, а 620 співробітників ФСБ росії прямо зараз беруть участь у злочинній діяльності рф на території Європи. 

Багато публічних людей висловлюють свою позицію на користь збройної агресії рф у соціальних мережах, як-от співак Микола Басков у дописі в інстаграмі. Нещодавно у Москві відбувся концерт на честь анексії Криму, який відвідало понад 200 тисяч росіян! Вони радісно вітали путіна і гостей заходу. Саме там фігурист Євген Плющенко запевнив, що вірить у перемогу російських військ. Розлогий список людей, які підтримують війну, читайте тут

Також і непублічні люди відкрито проявляють свою позицію на користь воєнних дій. Студенти ініціюють акції, водії влаштовують автопробіги, а віряни — збирають ліки та їжу для військових. Дані соціологічних опитувань свідчать, що приблизно 71% росіян підтримують війну. І це справді шокує. Адже у відповідь на війну в Україні, безліч країн запровадили санкції, заборонивши поставки товарів і продуктів в росію. Такі обмеження мали змусити росіян задуматися над тим, що робить їхня влада. Натомість, світова ізоляція не стимулює людей протестувати проти збройної агресії. 

Концерт у Лужніках. BBC Russia

Ми переконані, що росіяни несуть колективну відповідальність за те, що не протидіють війні або своїми вчинками і словами підтримують воєнні злочини. Цей принцип не прописаний у Конституції, але його негласно сповідує кожен, тому що будь-яка влада походить від народу.

Пригадайте відчуття, коли ваша національна збірна виграла світовий кубок. Команда  11 футболістів представляє цілу країну на міжнародному змаганні, а їхній успіх автоматично ототожнюється з перемогою всього народу. Схоже відбувається і на війні. Тільки зараз майже ніхто з росіян не каже: дійсно, я винен у цьому, коли голосував за путіна, вірив пропаганді, закликав продовжувати війну чи просто мовчав.

Пересічний російський громадянин може обуритися, тому що він не стріляє в українців і не може нічого зупинити. Але він називає жертв війни акторами, розповідає, що так нам і треба, викладає Z дітьми у садочку.

Також матері і дружини допускають відправку своїх чоловіків на війну і мовчать, перебуваючи в росії чи за кордоном, про злочини проти людяності. Що заважає читати позиції обидвох сторін війни, розповідати своїм знайомим факти, а не фейки? Навіть такі прості речі можуть змінювати світогляд. 

Росіяни несуть колективну відповідальність за те, що не протидіють війні або своїми вчинками і словами підтримують воєнні злочини.